Іноземні колоністи в соціально-економічному розвитку Північного Приазов’я (друга половина XVIII – початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 94 (47717/19-054.57:315.54

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ІНОЗЕМНІ КОЛОНІСТИ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ'Я (ДРУГА ПОЛОВИНА XVIII - ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

07.00.01 - Історія України

ДЕМУРА ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

Донецьк - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

Добров Петро Васильович, доктор історичних наук, професор, Заслужений працівник освіти України, завідувач кафедри історії України, Донецького національного університету.

Офіційні опоненти:

Гедьо Анна Володимирівна, доктор історичних наук, доцент, професор кафедри історіографії, джерелознавства, археології та методики викладання історії Донецького національного університету.

Пономарьова Ірина Семенівна, доктор історичних наук, доцент, професор кафедри міжнародних відносин Маріупольського державного гуманітарного університету.

Захист відбудеться "11" грудня 2008 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, II корп., ауд. 38.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького національного університету (83001, м. Донецьк - 55, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий 10 листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Крапівін.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Реформування української економіки вимагає застосування обґрунтованих організаційно-господарських заходів із передбачуваними для держави і суспільства соціально-економічними наслідками. При цьому необхідно враховувати історично зумовлену господарську та соціокультурну специфіку окремих регіонів країни. Адже вивчення історії господарського освоєння тієї чи іншої території, особливостей господарювання (у т.ч. пов'язаних з етнічним чинником), змін форм власності, дослідження галузей економіки і взагалі всього господарського комплексу в його численних змінах та перетвореннях дозволяє не тільки виявити основні тенденції регіональної економіки в історичній ретроспективі, а й певним чином може допомогти при розробці ефективної моделі її сучасного розвитку. Саме тому звернення до історичного контексту економічного життя регіонів, етнічних груп, що його населяють, а також їх господарських традицій є необхідною складовою формування виваженої державної соціально-економічної та етнонаціональної політики.

Північне Приазов'я - важливий промислово-аграрний регіон нашої держави. Тут зосереджено потужні підприємства металургійної та машинобудівної галузей. Водночас саме на цей регіон припадає чималий відсоток посівних площ, тут здавна були поширені традиції скотарства, садівництва, рибальства. Отже, у Північному Приазов'ї історично склався багатопрофільний господарчий комплекс, що потенційно є запорукою економічної потужності регіону та добробуту його населення. Важливий внесок у формування такого комплексу зробили іноземні колоністи - греки, німці, меноніти, євреї тощо, - нащадки яких мешкають тут і зараз. Саме вони були одними із перших, хто освоював цю територію, а етнічний фактор багато у чому спрямовував її господарський розвиток, визначаючи соціально-економічне "обличчя" регіону. Дослідження соціально-економічного розвитку цих груп населення (зміни у кількісному, соціальному складі, структура сільського господарства, особливості землеволодіння й землекористування, розвиток тваринництва, торгівлі, ремесел) дозволить з'ясувати роль колоністів у становленні господарських традицій Північного Приазов'я, а також місце самого регіону у загальноукраїнських процесах кінця XVIII - початку ХХ ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося у рамках держбюджетної теми історичного факультету Донецького національного університету "Актуальні проблеми історії України: регіональні аспекти" (номер державної реєстрації № 0105U004466).

Мета дослідження полягає у з'ясуванні впливу господарської діяльності іноземних колоністів на особливості соціально-економічного розвитку Північного Приазов'я.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- визначити стан наукової розробки теми, її джерельне забезпечення, обґрунтувати теоретико-методологічні засади наукового пошуку;

- реконструювати процес заселення території Північного Приазов'я греками, німцями, менонітами та євреями;

- проаналізувати політико-правові засади колонізаційної політики Російської імперії та вплив російського законодавства на головні сфери життя цих компактних етнічних груп;

- дати кількісну та якісну характеристики національним групам греків, німців, менонітів та євреїв за наступними параметрами: причини еміграції, територія найбільш масового розселення, чисельність, соціальний склад, майнова диференціація;

- виявити особливості землеволодіння, землеробства і тваринництва у господарствах іноземних колоністів, з'ясувати зміни, що відбулися у них після впровадження реформ 60-70-х рр. ХІХ ст. та втрати привілеїв;

- розкрити роль іноземних колоністів в економічному освоєнні регіону, розвитку промисловості і торгівлі;

- визначити ступінь етнокультурної взаємодії мж зазначеними етносоціальними групами.

Об'єктом наукового пошуку є іноземні колоністи Північного Приазов'я (греки, німці, меноніти, євреї) та галузі економіки регіону останньої чверті XVIII - початку ХХ ст., в яких була представлена їх господарська діяльність.

Предметом вивчення є чинники й механізми, що визначили особливості процесу освоєння іноземними колоністами території, відведеної російським урядом, внесок та значення їх господарської діяльності для соціально-економічного життя регіону.

Хронологічні межі роботи охоплюють період від другої половини ХVIII ст. до початку ХХ ст. Нижня межа відповідає часу створення в Російській імперії правових засад і норм державної політики стосовно іноземних колоністів. Верхню зумовлено початком корінних змін у російському суспільстві 1917 р., які призвели до ліквідації правового статусу і традиційного ладу іноземних колоній.

Територіальні межі дослідження охоплюють умовні кордони компактного розташування грецьких, німецьких, менонітських та єврейських поселень уздовж північної акваторії Азовського моря, які входили за чинним тоді адміністративно-територіальним устроєм до Маріупольського та Олександрівського повітів Катеринославської губернії.

Наукова новизна одержаних у процесі вивчення теми результатів. На основі введення до наукового обігу значного масиву архівних матеріалів із фондів Державного архіву Донецької області, Державного архіву Одеської області, Державного архіву Дніпропетровської області, Державного архіву Запорізької області, Російського державного архіву давніх актів, Російського державного військово-історичного архіву, Російського державного історичного архіву, Маріупольського краєзнавчого музею, а також систематизації опублікованих документів, які зберігаються у Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського, Російській державній бібліотеці, Російській національній бібліотеці вперше в історіографії зроблено спробу комплексно проаналізувати й описати один із найбільш динамічних процесів в історії Північного Приазов'я - його колонізацію та господарське освоєння іноземними колоністами. Досліджено причини, особливості й наслідки міграційних процесів, що обумовили облаштування громад греків, німців, менонітів та євреїв у Північному Приазов'ї протягом останньої чверті XVIII - початку ХХ ст. Реконструйовано господарський розвиток іноземних колоністів з урахуванням еволюційних змін та особливостей; визначено їх місце у розвитку регіону. Виявлено, що колонії іноземців у Північному Приазов'ї виникли унаслідок зовнішніх і внутрішніх міграційних процесів, а наявність земельних запасів обумовила заснування нових колоній. Проаналізовано рівень міжетнічної взаємодії греків, німців, менонітів та євреїв.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання основних положень, висновків та узагальнень дисертаційного дослідження в наукових роботах з історії національних меншин, зокрема грецького, німецького та єврейського населення, у працях з історичного краєзнавства, етнонаціональної політики, історії формування та змін етнічного складу населення України, а також при розробці та читанні загальних і спеціальних курсів з історії України, історії Росії та історії міжнародних відносин досліджуваного періоду. Фактичний матеріал і результати роботи також можуть бути використані при розробці вузівських курсв із питань локальних досліджень та сторї краю, при підготовці урокв з сторї рідного краю у загальноосвітніх та спеціалізованих школах.

Історичний досвід господарчої діяльності іноземних колоністів, міжетнічного співробітництва, державної політики може бути задіяний у процесі оптимізації соціально-економічного напрямку регіональної політики.

Особистий внесок автора полягає в розробці актуального для вітчизняної науки напрямку регіональних досліджень. На підставі введення до наукового обігу значної кількості архівних джерел та фактографічного матеріалу відтворено історію переселення і господарського освоєння іноземними колоністами території Північного Приазов'я. Висновки і результати, у тому числі ті, що характеризують наукову новизну, сформульовані й одержані здобувачем самостійно. У дисертації не використовувалися ідеї та розробки, які належать співавторам.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи обговорювались на засіданні кафедри історії України Донецького національного університету. Узагальнюючі результати дослідження доповідалися на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Донецького національного університету (Донецьк, 2007 р.), IV та V Всеукраїнських науково-практичних конференціях молодих вчених "Українська державність: історія і сучасність" (Маріуполь, 2007, 2008 рр.), Всеукраїнських Каразинських читаннях (Харків, 2008 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових праць (у т. ч. 5 - у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України) загальним обсягом 2,6 друк. арк.

Структура дисертації підпорядкована меті та завданням дослідження і складається зі вступу, п'яти розділів, які мають розподіл на підрозділи, висновків, списку використаних джерел і літератури (620 позицій), додатків. Основний текст дисертації становить 190 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, дослідницькі завдання, предмет та об'єкт дослідження, окреслено його хронологічні і територіальні межі, аргументовано наукову новизну та практичне значення, представлено апробацію здобутих результатів.

Перший розділ - "Стан вивчення проблеми, джерельна база та методологія дослідження" - складається з трьох підрозділів, в яких проаналізовано стан наукової розробки теми, охарактеризовано використані джерела, визначено методичні та методологічні засади дослідження.

У підрозділі 1.1 - "Стан вивчення проблеми" - зазначено, що історія іноземних колоністів та їх участь у соціально-економічному розвитку Північного Приазов'я наприкінці XVIII - на початку ХХ ст. висвітлювалися переважно у двох тематично зорієнтованих історіографічних напрямках - історичних студіях у контексті регіональної історії чи складової історії іноземних поселень та загальних дослідженнях історії певної етнічної групи на теренах України. При чому таке розпорошення питань, дотичних до даної теми, характерно як для історіографії ХІХ - початку ХХ ст., так і радянського та сучасного періодів стану наукової розробки проблеми.

Перші спроби наукового дослідження Півдня України у цілому і Північного Приазов'я зокрема пов'язані з ім'ям А. Скальковського Скальковский А. Опыт статистического описания Новороссийского края. - Одесса, 1850-1853. - Ч. 1-2; Его же. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края, 1730-1823. - Одесса, 1836-1838. - Ч. 1-2.. Враховуючи, що частина архівних матеріалів, якими він користувався, на сьогодні втрачена, його праці набувають особливого значення при вивченні проблеми. Однак довіряючи більше свідченням самих колоністів, ніж даним архіву новоросійського і бессарабського генерал-губернатора, він припустився деяких помилок у датуванні часу заснування колоній.

Етнічну й економічну історію іноземних колоністів вивчали краєзнавці, мандрівники, церковні діячі та співробітники таких наукових організацій, як Одеське товариство історії та старожитностей, Російське географічне товариство, а також земські вчителі та лікарі. Їх праці мають велику цінність для вивчення таких аспектів, як зовнішньо- та внутрішньополітичні чинники, які вплинули на переселення іноземців до Північного Приазов'я, його законодавче оформлення, господарське освоєння нових територій. Серед авторів варто назвати В. Бабенка, А. Гюне, Я. Новицького.

У дослідженні Є. Августовича Августович Е. По селениям и колониям в Новороссии. - СПб., 1882. - 71 с. наведено цікаві дані про особливості сільськогосподарського розвитку грецьких, німецьких, єврейських, російських та українських поселень у Північному Приазов'ї. Автор зробив порівняльний аналіз результатів господарської діяльності іноземних колоністів у 60-80-х рр. ХІХ ст.

Цінність роботи секретаря Маріупольської земської управи І. Александровича полягає в тому, що він описав господарське життя колоністів та вперше детально висвітлив колізії й конфлікти між урядом та греками з приводу відібрання землі у грецької громади й оселення на них німецьких, а пізніше менонітських та єврейських колоністів Александрович И. Краткий обзор Мариупольского уезда. - Мариуполь, 1884. - 116 с..

Дослідження М. Вольського, О. Грекова, В. Золотова Вольский М. Очерки истории хлебной торговли Новороссийского края. - Одесса, 1854. - 159 с.; Греков А. Приазовье и Дон. Очерки общественно-экономической жизни края. - СПб., 1912. - 237 с.; Золотов В. Внешняя торговля Росси через порты Чёрного и Азовского морей. - Одесса, 1897. - 187 с. збагачують уявлення про суспільно-економічні відносини в регіоні й визначають роль іноземних колоністів у розвитку інфраструктури Північного Приазов'я.

Як окрема проблема у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. розглядалось питання ролі іноземних поселенців в освоєнні Півдня України. Узагальнюючі праці з цього питання належать Г. Писаревському та Д. Багалію. Перший, використавши різноманітний документальний матеріал, подає детальну характеристику умов поселення на півдні вихідців з інших країн, змальовує умови їх життя та заходи царського уряду щодо заохочення іноземців до переселення на територію Росії Писаревский Г. Из истории иностранной колонизации в России в ХVІІІ в. - М., 1908. - С. 207-212.. Д. Багалій Багалей Д. Колонизация Новороссийского края и первые шаги его по пути культуры // Киевская старина. - Т.XXIV. - К., 1889. - С. 110-148. найважливішими мотивами іноземної колонізації називає нестачу власного населення в імперії і надії на те, що іноземці принесуть в новий край більш високу культуру.

У 60-70-х рр. ХХ ст. О. Дружиніна Дружинина Е. Северное Причерноморье 1775-1800 гг. - М., 1959. - 256 с.; Её же. Южная Украина в 1800-1825 гг. - М., 1970-383 с.; Её же. Южная Украина в период кризиса феодализма 1825-1860 гг. - М., 1981. - 215 с., В. Кабузан Кабузан В. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губернии) в XVIII - первой половине XIX века (1719-1858 гг.). - М., 1976. - 307 с., В. Наулко Наулко В. Развитие межэтнических связей на Украине. - К., 1975. - 276 с. у своїх дослідженнях у контексті вивчення різних аспектів історії Південної України торкалися й окремих питань іноземної колонізації. Багатоплановість цих досліджень не завадила авторам ґрунтовно і більш-менш об'єктивно, спираючись на архівні матеріали, до яких вони мали змогу долучитися в радянські часи, висвітлити ці проблеми.

До досліджень узагальнюючого характеру слід віднести працю Ю. Іванової Иванова Ю.В. Особенности формирования хозяйственного комплекса многонационального района Приазовья // Культурно-бытовые процессы на Юге Украины: [Сб.]. - М., 1979. - С. 74-91., в якій окреслено загальні риси та подано відомості про внесок окремих груп переселенців у соціально-економічний розвиток регіону у досліджуваний період.

Питання історії північноприазовських греків у 90-х рр. ХІХ ст. знайшли відображення у збірнику "Мариуполь и его окрестности" Мариуполь и его окрестности / Под ред. Д. Хараджаева. - Мариуполь, 1892. - 523 с.. Стаття Г. Тимошевського відображає історію переселення греків із Кримського півострова до Приазов'я та заснування м. Маріуполя і навколишніх грецьких сіл, різні аспекти адміністративного й господарського управління в повіті, однак містить низку фактологічних та хронологічних помилок.

На сучасному етапі у зв'язку з активізацією грецьких студій історіографія проблеми збагатилася дослідженнями Н. Терентьєвої та І. Пономарьової Терентьева Н.А. Греки в Украине: экономическая и культурно-просветительская деятельность (ХVІІ-ХХ вв.). - К., 1999. - 352 с.; Пономарьова І.С. Етнічна історія греків Приазов'я (кінець ХVІІІ - початок ХХІ ст.). - К., 2006. - 300 с., в яких розкриваються проблеми етнічної історії маріупольських греків.

У працях А. Гедьо Гедьо А.В. Джерела з історії греків Північного Приазов'я (кінець XVIII - початок ХХ ст.). - К., 2001. - 245 с.; Її ж. Соціально-економічний розвиток грецьких громад України середини XVII-ХІХ ст.: джерелознавчий аспект. - Донецьк, 2006. - 398 с. визначаються основні напрями життєдіяльності греків Північного Приазов'я у час існування їх адміністративної автономії (з кінця XVIII ст. до 1875 р.). Авторка звернула увагу на невідповідність сподівань царського уряду щодо господарської активності греків і їх реальними можливостями, ресурсами та орієнтаціями, що призводило до різного роду колізій у відносинах влади і колоністів.

У монографії Л. Якубової "Маріупольські греки" Якубова Л. Маріупольські греки (етнічна історія). 1778 р. - початок 30-х років ХХ ст. - К., 1999. - 331 с. розглянуто специфіку господарського і суспільного життя грецької громади у ХІХ - на початку ХХ ст., зміни напрямів її розвитку під впливом історичних і політичних чинників.

У роботах С. Новікової досліджується господарська діяльність греків у Північному Приазов'ї протягом другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Новікова С.В. Особливості землекористування грецьких сільських громад Північного Приазов'я (ІІ-а половина ХІХ ст.) // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. - Вип.18. - К.; Донецьк, 2001. - С. 7-13; Її ж. Внесок греків в економічний розвиток Північного Приазов'я (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.): Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01. - К., 2005. - 19 с. Внесок греків у розвиток сільського господарства краю авторка вважає другорядним. Головні прийоми хліборобства були ними запозичені пізніше в інших груп колоністів. Такий погляд на роль греків у розвитку сільського господарства Приазов'я певною мірою спростовує те ідеалістичне захоплення від ролі греків у розбудові економічної інфраструктури регіону, що подекуди фіксують окремі публікації.

Серед найбільш вагомих досліджень першого періоду з історії німецьких колоній Північного Приазов'я XIX ст. слід назвати роботи А. Клауса та А. Веліцина. Значимість праці А. Клауса полягає в тому, що він першим виявив причини соціальної нерівності у менонітських і німецьких колоніях унаслідок концентрації земельних ділянок у руках багатих колоністів Клаус А. Наши колонии. Опыты и материалы по истории и статистике иностранной колонизации в России. - СПб., 1869. - 568 с.. У роботі А. Веліцина Велицын А. Немцы в России. Очерки исторического развития и настоящего положения немецких колоний на Юге и Востоке России. - СПб., 1893. - 282 с. міститься цінна інформація з історії формування німецького землеволодіння. Особливий інтерес для сучасного дослідника мають численні статистичні таблиці з народонаселення по губерніях, статистичний матеріал про врожайність, приватне володіння та прибутки колоністів.

Системне вивчення проблем німецьких та менонітських переселенців було поновлено у 80-90-х рр. ХХ ст. (Л. Малиновський, І. Кулинич, Н. Кривець). Інтеграційний підхід до даної тематики простежується у працях сучасних українських дослідників О. Безносової, А. Бойко, С. Бобильової, В. Васильчука, Н. Венгер (Осташевої), О. Дингеса, В. Дятлова, О. Карагодіна, В. Марочка та ін.

В "Очерках истории немцев и меннонитов Юга Украины в конце XVIII - первой половине XIX века" Очерки истории немцев и меннонитов Юга Украины (конец XVIII - первая половина XIX в.) / Под ред. С. И. Бобылёвой. - Днепропетровск, 1999. - 232 с. проведена чітка межа між німецькими колоністами і менонітами, автори виклали свої оригінальні погляди щодо фактів, які впливали на економічний розвиток німецькомовних колоністів.

На сучасному етапі значно активізувалося вивчення проблем німців та менонітів Півдня України, про що свідчать кандидатські дисертаційні роботи К. Лях, М. Бєлікової, Т. Захарченко Лях К.С. Німецькомовні колоністи Півдня України в мультинаціональному оточенні: проблема взаємодії культур (XIX - початок XX ст.): Автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01. - Донецьк, 2005. - 19 с.; Бєлікова М.В. Менонітські колонії Півдня України (1789-1917 рр.): Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01. - Запоріжжя, 2005. - 20 с.; Захарченко Т.К. Соціокультурний розвиток німецьких і менонітських колоній Північного Приазов'я (ХІХ - початок ХХ ст.): Автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01. - Дніпропетровськ, 2005. - 20 с..

Звернення до економічної історії єврейського землеробського населення Північного Приазов'я знайшло своє відображення у студіях С. Станіславського Станиславский С. М. К истории колонизации евреев в Новороссии (по архивным документам) // Восход. - 1887. - №9. - С. 116-131., С. Борового Боровой С.Я. Еврейская земледельческая колонизация в старой России: Политика, идеология, хозяйство, быт: по архивным материалам. - М., 1928. - 200 с., В. Нікітіна та Д. Бруцкуса. Дослідження В. Нікітіна Никитин В.Н. Евреи-земледельцы: Историческое, законодательное, административное и бытовое положение колоний со времени их возникновения до наших дней (1807-1887). СПб., 1887. 692 с. створене на документах кількох міністерств і охоплює 80-річний період функціонування колоній євреїв-землеробів. Д. Бруцкус Бруцкус Б.Д. Еврейские земледельческие поселения Екатеринославской губернии. - СПб., 1913. - 96 с. розглядає питання розвитку сільського господарства, промисловості і торгівлі не окремо в єврейських землеробських поселеннях, а порівнює їх з іншими групами населення Маріупольського та Олександрійського повітів.

У сучасних дослідженнях з юдаїки в Україні аналізуються такі проблеми, як політика царського уряду щодо єврейського населення Щербак Н.О. Єврейське питання у внутрішній політиці царизму наприкінці ХVIII - у першій чверті ХІХ ст. // УІЖ. - 2004. - №6. - С. 16-26., участь його у розвитку сільського господарства України Дузь Л. Из истории еврейской земледельческой колонизации в новороссийских губерниях в первой половине ХІХ века // Запорожские еврейские чтения. - Вып. 2. - Запорожье, 1998. - С. 30-33..

Деякі аспекти господарської діяльності євреїв Північного Приазов'я подано у роботах І. Самарцева, І. Погребінської Самарцев І.Г. Євреї в Україні на початок XX ст.// УІЖ. - 1994. - №4. - С. 19-29; Погребінська І.М. Правове та економічне становище євреїв в Україні (кінець XIX - початок XX ст.) // УІЖ. - 1996. - №4. - С. 124-132.. Висвітленню процесу формування як сільської, так і міської єврейської громади Південного Сходу України присвячені дослідження В. Гончарова Гончаров В.В. Еврейская сельскохозяйственная колонизация Мариупольского уезда Екатеринославской губернии во II половине XIX в. // Вісник Донецького університету. - 1998. - №2. - С. 13-16; Його ж. Єврейське населення Південно-Східної України. 1861-1917 рр.: Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01. - Донецьк, 2005..

Підбиваючи підсумки історіографічному аналізу історії іноземних колоній Північного Приазов'я у цілому, а також окремих громад зокрема, слід зазначити, що історіографія першого періоду спромоглася закласти необхідне фактологічне підґрунтя для подальшого наукового пошуку, окреслити ті контексти (формування іноземних колоній, законодавче регулювання їх діяльності, господарське освоєння іноземцями приазовських теренів тощо), у межах яких судилося в подальшому розв'язувати актуальні питання означеної тематики. Для робіт цього етапу характерний фактографізм, деталізація історії грецьких, німецьких, менонітських і єврейських колоній.

Під час другого етапу - 20-80 рр. ХХ ст. - з одного боку, інституалізація етнічних студій у Всеукраїнській академії наук дозволила цілеспрямовано, професійно досліджувати соціальні, економічні аспекти буття етнічних меншин на теренах України, а, з іншого, вченому в його науковому пошукові необхідно було перш за все підтвердити правильність державних заходів у тому чи іншому питанні.

Третій етап - із 90-х рр. ХХ ст. і донині - характеризується розробкою насамперед соціально-економічних аспектів розвитку колоній, поглибленням аналізу архівних джерел, використанням методів, здобутків інших наук. Парадигма, прийнята у 30-х рр. ХХ ст. як зразок вирішення дослідницької проблеми, в якій історія іноземних колоністів розглядалася як історія ізольованої спільноти, була спростована і замінена теорією взаємодії етносоціальних груп.

У підрозділі 1.2 - "Джерельна база дослідження" - систематизовано та проаналізовано корпус архівних і опублікованих джерел з теми дисертації. За походженням, видовими ознаками та функціональним призначенням джерела, використані в роботі, можна поділити на певні групи.

У фондах Російського державного архіву давніх актів (далі РДАДА), Російського державного історичного архіву (далі РДІА), Державного архіву Одеської області, Державного архіву Дніпропетровської області зберігаються документи, які на вищому державному рівні регламентували господарську діяльність іноземних колоністів. Корпус таких документів почав формуватися із середини XVIIІ ст., від часу надання пільг іноземним колоністам за умов їх переселення до Росії.

Законодавчі акти царського уряду (жалувані грамоти, іменні імператорські, сенатські укази тощо) дозволяють простежити еволюцію ставлення владних кіл до іноземних колоністів - від сприяння та заохочування до жорсткішої регламентації в земельному та податковому питанні та заборони на торгівлю деякими товарами, що стало відображенням уніфікаційних та протекціоністських тенденцій російської політики. Переважна більшість законодавчих актів Російської імперії, що стосуються предмету нашого дослідження, була опублікована в "Повному зібранні законів Російської імперії" (ПСЗ).

Найчисельнішими та різноплановими за інформацією є матеріали діловодства місцевих органів влади. Чимало рішень адміністрації щодо управління колоніями іноземних поселенців вироблялося в результаті консультацій, що були відображені в листуванні вищих органів державного управління з органами губернського управління. Часто саме завдяки звітній документації дослідник може висвітлити розбіжності з дійсністю фактів із реального життя колоністів та того, що було продекларовано в документації вищих ланок управління.

Значний масив діловодної документації центральних органів управління стосується питання устрою іноземних колоністів після реформ 60-70-х рр. ХІХ ст. Це матеріали фонду 1291 - "Земський відділ міністерства внутрішніх справ" РДІА, в якому зберігаються численні представлення, рапорти, записки катеринославського генерал-губернатора про устрій греків, німців, євреїв у Катеринославській губернії, "отношения" міністра внутрішніх справ обер-прокурору першого департаменту правлячого сенату, міністра державного майна міністрові внутрішніх справ, "отзыв" міністра юстиції, "заключения" керівника міністерства внутрішніх справ та ін.

Відомості про стан розвитку іноземних колоністів Північного Приазов'я подають матеріали фонду Департаменту державного майна (ф. 379) РДІА, яке з 1837 р. займалося справами іноземних колоністів, а також першого департаменту міністерства державного майна (ф. 383) РДІА.

Одним з основних джерел для аналізу процесу заселення й адаптації греків, німців і менонітів стали документи Попечительського комітету про іноземних поселенців Південного краю Росії (Ф. 6) Державного архіву Одеської області. Особливий інтерес для дослідника становлять справи про ситуацію в колоніях, економічні стосунки, спадкування, переселення до інших колоній, рееміграцію. Дані матеріали надають можливість ознайомитися з особливостями облаштування, адаптації та економічного стану колоністів залежно від політичних умов і під впливом навколишнього оточення. Динаміку економічного розвитку репрезентовано низкою систематичних рапортів і звітів наглядачів колоній губернському керівництву.

Важливий комплекс документів з історії німецьких, менонітських та єврейських колоній Північного Приазов'я зберігається в Державному архіві Дніпропетровської області. У фонді 134 зберігаються матеріали, що містять інформацію про заходи уряду і різного роду опікунських інстанцій щодо допомоги іноземним колоністам, розподіл провіанту серед прибулих, видачу грошей на господарські потреби, землі, на яких селили переселенців та ін.

Великим комплексом матеріалів по історії іноземних колоністів, створених у процесі діяльності російських державних установ, є документи центрального межового архіву (архів межової канцелярії). У ході проведення генерального і спеціального межувань земель Катеринославської губернії у XIX в. у цьому архіві відклалися і матеріали про землекористування в іноземних колоніях. У результаті дослідницького пошуку в колекції "Економічні примітки до планів генерального межування" (ф.1355) РДАДА, "Матеріали генерального і спеціального межувань по Катеринославській губернії" (ф.1308) РДАДА виявлені докладні економіко-статистичні і географічні відомості про розвиток землеробства у греків, німців та євреїв, а також описи територій пізніше заснованих поселень Катеринославської губернії.

Опрацювання статистичних джерел (ревізій, переписів населення, поточного статистичного обліку) уможливлює визначення динаміки розвитку різних галузей господарства, промисловості та торгівлі іноземних колоністів. Враховуючи, що приймання ревізьких "сказок" було покладене на городничих, нижні земські суди, казенні палати та казначейства пояснюється той факт, що ревізькі "сказки" іноземних колоністів Маріупольського та Олександрівського повітів Катеринославської губернії зберігаються у фондах Маріупольського повітового казначейства Держархіву Донецької області та Олександрівського повітового казначейства Держархіву Запорізької області.

Важливим доповненням до офіційних документів і матеріалів є наративи. Вони дозволяють створювати повноцінну картину внутрішнього життя колоністів та їх спілкування із зовнішнім світом, реконструювати внутрішній світ, ментальні риси колоністів. Одним із таких колоритних джерел є записи етнографів, статистиків, державних осіб, в яких зафіксовані розмови з мешканцями колоній, особисті враження, описи. Різні за метою створення, функціональним навантаженням ці джерела об'єднані регіоном, в якому розгорталися події, свідком яких або передавачем свідчень про що був автор. Серед матеріалів експедицій найбільш репрезентативними, матеріали експедиції В. Зуєва Путешественные записки В. Зуева от Санкт-Петербурга, касающиеся до полуострова Крым 1782 г. // Месяцеслов ист. и геогр. на 1783 г. - СПб., 1783. - С. 190-196., свідчення П. Палласа Паллас П. Путешествие по разным провинциям Российского государства. - СПб., 1773-1788. - Т.1-5., "Записки антиквара о поездке его на Калку и Кальмиус, в Корсунскую землю и южные побережья Днепра и Днестра" В. Григоровича Григорович В.И. Записки антиквара о поездке его на Калку и Кальмиус, в Корсунскую землю и южные побережья Днепра и Днестра. - Одесса, 1874. - 48, VІ с., спогади М. Фадєєва Фадеев А.М. Воспоминания А.М. Фадеева: В 2 т. - Одесса, 1897..

Мемуаристи ХІХ ст. звертали увагу на стан господарства і промисловості іноземних колоній Північного Приазов'я. Нерідко будучи представниками влади, повітовими і ветеринарними лікарями, вони на місцях збирали відомості про розвиток господарства греків, виявляли причини невдач, пропонували заходи з ліквідації негативних явищ. Такі, зокрема, роботи Г. Калері, П. Порохова, Х. Стевена Калери Г.М. Топографические и медико-статистические сведения о Мариупольском округе // ЖМВД. - 1845. - Ч.XІ. - С. 34-69; Порохов П.О. О состоянии скотоводства в Мариупольском округе // ЗОСХЮР. - 1848. - №7. - С. 423-436; №9. - С. 589-600; Стевен Х. Хозяйство греческих колонистов Мариупольского округа (Екатеринославской губернии) // ЖМГИ. - 1843. - Ч.9. - №5. - С. 21-23; Стевен Х. О состоянии разных отраслей сельского хозяйства в южной России, в 1848 году // ЖМГИ. - 1849. - Ч. ХХХІ. - C.193-213..

Методологічну основу дослідження становить комплекс наукових принципів і методів, спрямованих на різнобічне висвітлення суспільних явищ, об'єктивне відтворення й аналіз історичного процесу. Теоретико-методологічну основу складають принципи історизму, наукової об'єктивності, системності.

У роботі застосовано загальнонаукові та спеціально-історичні методи для вивчення відповідних питань дисертаційного дослідження. Серед загальнонаукових були використані методи аналізу, синтезу, порівняння, аналогії, екстраполяції, узагальнення, емпіричний, аналітико-синтетичний. Серед спеціально-історичних застосовувались історико-генетичний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, ретроспективний, порівняльно-статистичний, герменевтичний.

Методологічні та методичні засади у сукупності дозволили обробити масив літератури і вивчити джерела з проблеми, систематизувати й узагальнити отриману інформацію, що дало змогу дійти обґрунтованих висновків.

У другому розділі - "Формування іноземних колоній у Північному Приазов'ї", - який складається з двох підрозділів, виявлено залежність еволюції соціальних процесів від законодавчих актів російського уряду та особливостей природно-кліматичних умов регіону, досліджено сутність колонізаційної політики уряду імперії стосовно іноземних колоністів у другій половині XVIII ст., причини та початок освоєння Північного Приазов'я греками, німцями, менонітами та євреями, утворення ними компактних поселень, а також принципи землеволодіння, традиції землекористування іноземних колоністів.

Підрозділ 2.1 - "Освоєння греками, німцями, менонітами та євреями території краю: етапи розселення. Міграційні процеси" - присвячено реконструкції історії переселення іноземних колоністів до Північного Приазов'я. Зазначено, що російський уряд заохочував до колонізації іноземців із метою скорішого освоєння прикордонних територій. Їм надавались окремі пільги, утім, процес колонізації мав повільний характер через об'єктивні та суб'єктивні чинники. По-перше, він залежав від умов колонізації, які підлягали корегуванню з боку російського уряду, по-друге, від політичної та соціально-економічної нестабільності у Кримському ханстві та самих німецьких князівствах, що провокувало еміграцію за кордон. Переселяючи євреїв із західних губерній до Північного Приазов'я, імперський уряд насамперед мав на меті вирішення економічних питань сільськогосподарської колонізації малозаселених земель регіону. Через особливе правове становище євреїв-хліборобів (втрата ряду пільг у випадку відмови від праці на землі), уряд сприяв утворенню стійкого сільського центру єврейської активності в регіоні - фундаменту, на основі якого й відбувалося становлення єврейських землеробських колоній Північного Приазов'я.

Колонії іноземців у Північному Приазов'ї виникли внаслідок зовнішніх і внутрішніх міграційних процесів. Наявність земельних запасів обумовила заснування нових колоній. Ці міграційні процеси було завершено утворенням Маріупольського грецького округу, Маріупольського колоністського та Маріупольського менонітського округів, а також єврейських землеробських колоній у Маріупольському та Олександрівському повітах.

У підрозділі 2.2 - "Особливості землеволодіння та землекористування" - встановлено, що основні засади, на яких іноземні колоністи володіли землею, були визначені законодавчими актами російського уряду кінця XVIII-ХІХ ст. За Маріупольським грецьким округом було закріплено 744 000 дес. У 1824 р. через те, що не всі вони були освоєні, як того вимагав закон, греки втратили приблизно третину земель - в їх володінні залишилися 518 000 дес. Це практично унеможливило створення нових населених пунктів і призвело до земельного голоду, коли переселенці другої хвилі змушені були орендувати землю.

Проблема безземелля існувала і у частини колоністів у німецьких, а пізніше й у менонітських та єврейських колоніях. До неї додавались релігійні розбіжності в колоністському середовищі, які спонукали до пошуку нових земель за межами власних колоній. Нестача землі вирішувалось через купівлю або оренду земель за межами колоністських округів - як за власні кошти колоністів (хутори, економії), так і за рахунок суспільних фондів.

Після проведення селянської реформи 1861 р. та реформ 60-70-х рр. ХІХ ст. відбулися зміни у принципах землеволодіння іноземних колоністів - вони були прирівняні до державних селян Російської імперії. У цей період розміри душового наділу у них зменшилися від 30 - у греків і євреїв та 60-65 - у німців і менонітів до 14-22 дес. у середньому. Зазначається, що на відміну від греків, німців та менонітів, євреї не були переведені на викуп і звання власників землі не отримали до початку ХХ ст., продовжуючи платити за землю оброк. У колоніях вирізняли надільну землю, яка перебувала у приватному володінні та громадську землю, яка була передана євреям урядом із запасних земель повіту.

У третьому розділі - "Основні напрямки господарського життя маріупольських греків" - розглядаються форми трудової діяльності, притаманні грецьким колоністам Північного Приазов'я протягом останньої чверті XVIII - початку ХХ ст.

У підрозділі 3.1 - "Розвиток сільського господарства" - зазначається, що господарське освоєння греками Північного Приазов'я мало дещо інші пріоритети, ніж ті, на які розраховував уряд. Основний напрямок економіки грецької громади - тваринництво - відповідав національним традиціям та природно-кліматичним умовам, але не виправдовував сподівань російської влади швидко перетворити регіон Північного Приазов'я на житницю імперії. Це не в останню чергу впливало на формування жорсткішої політики у земельному питанні, викликало корегування господарського життя регіону за допомогою податкових важелів та нових колонізаційних заходів. Державне ставлення до галузей економіки Північного Приазов'я відіграло свою роль у переорієнтації грецьких господарств на хліборобську діяльність, що відбулося к середині ХІХ ст.

Компактне розселення греків, урядове обмеження щодо поселення інших народів на території Маріупольського грецького округу сприяли замкненості та збереженню традицій господарювання, набутих греками на Кримському півострові - основним видом їх економічної діяльності до середини ХІХ ст. було тваринництво. Під землеробство відводилося лише до 25 % освоєних земель. Об'єктивні обставини змусили греків поступово перейти до землеробства. Однак з усіх етносів регіону вони займали останнє місце за рівнем культури господарювання. Головні прийоми хліборобства були запозичені греками у німців та менонітів. Наприкінці ХІХ ст. греки, порівняно з іншими колоністами Північного Приазов'я, здавали землі більше, ніж орендували, тоді, як німці та євреї взагалі не здавали землі в оренду. До того ж, у греків, порівняно з німцями і євреями, не існувало джерел суспільних доходів для купівлі землі своїм безземельним, хоча розміри земельного забезпечення грецьких сіл дозволяли створити подібний капітал. Такі галузі, як садівництво, городництво, бджільництво мали у них винятково споживчий характер. У виноградарстві та вирощуванні тютюну були здобуто більші успіхи - за площами, відведеними під виноградники й тютюнові плантації, регіон займав перше місце у Катеринославській губернії.

У підрозділі 3.2 - "Промисловість торгівля" - характеризуються кустарне виробництво та найголовніші промисли, представлені у поселеннях греків, їх участь у формуванні фабрично-заводської промисловості й торгівлі краю.

З'ясовано, що промисловість у греків наприкінці XVIII - у першій половині ХІХ ст. перебувала у безпосередній залежності від розвитку сільського господарства, тому що більшість підприємств мали переробний характер. Вона була представлена дрібними підприємствами ремісничого характеру та промислами (21 вид ремесел), що наприкінці ХІХ ст. перетворилися на достатньо великі за обсягом виробництва та обладнані згідно з технічними вимогами свого часу заводи і фабрики. Греки володіли від 10 до 30 % таких підприємств у містах та до 80 % - у сільській місцевості. Найбільшою (95 %) була їх доля у рибному промислі регіону.

Унаслідок вузькості внутрішнього ринку, малої платоспроможності населення фінансове становище грецького купецтва було нестабільним, що призводило до значної динаміки його чисельного складу. Утім, саме греки становили більшість купецького стану м. Маріуполя (70 % від загальної кількості купецтва міста). Така ситуація зберігалась навіть після дозволу селитися у Маріупольському окрузі представникам інших національностей.

Основними складовими професійної діяльності грецького купецтва Північного Приазов'я наприкінці XVIII - у першій половині ХІХ ст. були комерційні відносини з Кримом у питаннях імпорту фруктів, солі, вина та експорту виробів маріупольських ремісників, розгортання рибного промислу та ярмаркова торгівля, яка залежала від сільськогосподарського виробництва й була найпоширенішою формою торговельних контактів.

Четвертий розділ - "Особливості економічного розвитку німецьких та менонітських колоній Північного Приазов'я" - складається з двох параграфів, в яких реконструйовано господарський розвиток німців і менонітів з урахуванням еволюційних змін та особливостей, а також визначено їх місце у розвитку регіону.

У підрозділі 4.1 - "Сільське господарство" - зазначається, що німці та меноніти стояли біля витоків інтенсифікації землеробства й хліборобства в Північному Приазов'ї. Разом із місцевим населенням вони застосовували агрономічні рекомендації на практиці, удосконалюючи систему оранки, сівозміни, склад посівного матеріалу. Значні досягнення німців і менонітів у господарському житті регіону свідчать про здатність німецьких і менонітських колоній до раціонального господарювання в умовах Північного Приазов'я. Їх здобутки (сівозміна, чорний пар, картопля, червона степова порода корів) переймалися представниками інших етносоціальних груп.

Виходячи з критерію прибутковості галузей сільського господарства, автором виділені зміни в його спеціалізації. Якщо початок XIX ст. характеризується розведенням великої рогатої худоби, то вже у 20-50-х рр. ХІХ ст. увага зосереджується на вівчарстві. У 50-х рр. ХІХ - на початку ХХ ст. у німецьких та менонітських господарствах переважає частка зернового виробництва.

У підрозділі 4.2 - "Промисловий і торгівельний розвиток" - зазначається, що традиційними промислами німців і менонітів були прядіння, рибальство, бджільництво. Урядові розпорядження стали стимулюючим фактором для розвитку нових промислів у регіоні - лісорозведення, шовківництва, тютюнництва.

Автором виділені зміни в еволюції промислів у німецьких та менонітських колоніях за критерієм відносної зайнятості у промисловій сфері. На початку ХІХ - у 60-70-х рр. XІX ст. якимось промислом займалися майже в кожній родині. У 80-х рр. ХІХ - на початку ХХ ст. кількість населення, зайнятого промислами, зменшилася в результаті економічної кризи. іноземний колоніст розвиток приазов'є

Динаміка господарського розвитку колоністських поселень залежала від об'єктивних і суб'єктивних чинників. До об'єктивних належать пристосування до кліматичних умов і раціональне використання сировинного ресурсу Північного Приазов'я; наявність чи накопичення стартового капіталу для влаштування фабрик і заводів; розуміння інноваційних форм виробничих відносин; бажання поліпшити своє матеріальне становище. До суб'єктивних - наявність релігійно-етнічних настанов, що впливали на реалізацію економічної діяльності і, найголовніше, на форми її мотивації; легітимізування підприємницької діяльності колоністів на підставі розширення законодавчої бази Російської імперії: надання пільг, які створювали сприятливі умови для економічного розвитку, у тому числі і для підприємницької діяльності; відсутність наявної конкуренції; можливість використання сировини з вугільно-металургійних комплексів Донбасу та Криворіжжя; загальний бум індустріалізації у Російській імперії.

За відсутності ярмаркової торгівлі у німецьких і менонітських колоніях жителі були активними учасниками торгівлі в навколишніх селах і містах. Для них була характерна різноманітна торгова діяльність, а найбільш дієвою формою стала оптова. У торгівлі між німецькомовними колоністами та іншими етносоціальними групами склалися найтісніші стосунки.

У п'ятому розділі - "Особливості формування господарчого комплексу єврейських землеробських колоній" - розглядаються питання зайнятості євреїв-землеробів Північного Приазов'я.

У підрозділі 5.1 - "Землеробство і тваринництво" - зазначено, що географія розселення євреїв у Північному Приазов'ї зафіксувала вплив центральної влади на цей процес. Уряд Російської імперії намагався контролювати потоки євреїв-переселенців за допомогою створення спеціальних єврейських землеробських колоній. Тому відмінною рисою регіону був значний прошарок євреїв-хліборобів. Організація єврейських землеробських колоній в Олександрівському і Маріупольському повітах - це вирішення одного із завдань внутрішньої політики уряду щодо колонізації Новоросії.

У підрозділі на підставі статистичних даних подано порівняльну характеристику між греками, німцями та євреями щодо розмірів земельних наділів, розподілу посівних площ та угідь, урожайності зернових і співвідношення між робочою та домашньою худобою.

Зазначається, що невдачі у землеробській справі визначались ментальністю і традиціями євреїв - у цьому сенсі єврейська колонізації може бути прикладом не досить вдалого експерименту у системі іноземної колонізації Росії. До того ж, при створенні землеробських колоній царський уряд не врахував вікового фактор, відтак у землероби пішли в основному євреї, вік яких уже давно перетнув межу середнього, тож вони не змогли в повній мірі й швидко освоїти секрети хліборобської праці й продуктивно працювати. Але головною причиною, на наш погляд, було те, що царизмові не вдалося зламати традиційної спрямованості економічного життя євреїв на торгівлю, ремесла й промисли, а також їх упередженого ставлення до праці на землі.

Російський уряд використовував німців і менонітів у культуртрегерських проектах - у 50-80-х рр. ХІХ ст. вони були задіяні у проекті прищеплення землеробських навичок євреям-землеробам Олександрівського та Маріупольського повітів.

Зі скасуванням ряду пільг для колоністів, наприклад, із запровадженням загальної військової повинності в 1874 р., автоматично зникав важливий стимул роботи на землі - звільнення на 25 років від рекрутської повинності, і значна кількість сімей євреїв-хліборобів залишила сільське господарство та переселилася до міст.

У підрозділі 5.2 - "Участь євреїв у становленні та розвитку промисловості й торгівлі регіону" - автор, узагальнюючи фактичний матеріал, аналізує розвиток промисловості і торгівлі в єврейських землеробських колоніях Маріупольського та Олександрівського повітів.

Використовуючи конкретні приклади, звертається увага на промислову діяльність євреїв і зазначається, що їх внесок у промисловий розвиток Північного Приазов'я був достатньо вагомим.

З'ясовано, що більшість єврейського загалу регіону продовжувала займатися дрібною торгівлею. У досліджуваний період єврейська торгівля розвивалась досить швидкими темпами. Особливістю діяльності євреїв у цій галузі було утримування переважної більшості невеликих торговельних закладів та розвинута мережа пересувної торгівлі в межах регіону. Завдяки євреям у Північному Приазов'ї швидко розвивалися торгівля хлібом, деревиною, тютюном. Євреї сприяли розвитку оптової торгівлі продуктами сільського господарства регіону, які до цього часу не мали значного виходу ані на внутрішній, ані на зовнішній ринки.

ВИСНОВКИ

У висновках викладено результати дослідження та основні положення, що виносяться на захист.

Збільшена внаслідок іноземної колонізації національна строкатість мешканців Північного Приазов'я стала характерною рисою розвитку краю у XIX - на початку XX ст. Наприкінці XІX ст. в основному завершився процес формування багатонаціонального складу населення Північного Приазов'я, у структурі якого особливостями розселення, господарською діяльністю і чисельністю вирізнялися національні групи греків, німців, менонітів та євреїв. Саме у Північному Приазов'ї наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст. складається дуже сприятлива економічна та політична ситуація для переселення сюди іноземців.