Вибори до державних дум і становлення парламентаризму в Російській імперії у 1906-1917 рр. (на матеріалах Подільської губернії)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет

ім. Юрія Федьковича

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

Вибори до державних дум і становлення парламентаризму в Російській імперії у 1906-1917 рр. (на матеріалах Подільської губернії)

Глушковецький Анатолій Леонідович

Чернівці - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Кам'янець-Подільського державного університету

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Реєнт Олександр Петрович,

Інститут історії України НАН України, заступник директора,

завідувач відділу історії України ХІХ - початку ХХ століття

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

Морозов Анатолій Георгійович

Черкаський національний університет

ім. Б. Хмельницького, завідувач кафедри новітньої історії

кандидат історичних наук, доцент

Коник Олександр Олександрович

Херсонський державний університет,

кафедра всесвітньої історії та історіографії

Захист відбудеться 18.04.2008 року о _10_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23)

Автореферат розісланий 17.03.2008 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.М. Скорейко

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Побудова в Україні правової держави, громадянського суспільства, зумовлює необхідність переосмислення традиційних підходів до аналізу складних політичних явищ і процесів, вимагає розробки цілої низки проблем історичного, політичного, соціально-економічного характеру. Серед них чільне місце посідає питання демократичних, вільних, законних виборів, взаємодії між різними гілками влади, взаємозв'язок між суспільством та органами державної влади. Вищим органом законодавчої влади, найважливішим елементом правової держави є парламент, який виконує роль посередника між суспільством та органами виконавчої влади. Перші спроби впровадження парламенту як активного суб'єкта державної влади на теренах більшої частини України пов'язані з виборами до Державних Дум у Російської імперії.

Перетворення, що відбувалися в тогочасній Російській імперії, до певної міри подібні до тих проблем, які переживає сьогодні Українська держава. Так само гостру полеміку викликає обрання напрямків реформування інститутів влади, повільно та болісно відбувається зміна форми правління держави. Україна формально стала парламентсько-президентською республікою, але це лише загострило боротьбу між законодавчою та виконавчою гілками влади, що в кінцевому рахунку призвело до розпуску парламенту. З певною долею умовності можна стверджувати, що перший досвід здійснення такого акту на теренах нашої держави мав місце саме під час діяльності І та ІІ Державних Дум, які розпускалися царем.

Не менш важливими для нашого сьогодення є політичні вподобання виборців у різних регіонах нашої держави. Тому вивчення досвіду запровадження парламентаризму в нашій державі, висвітлення організації та проведення виборів, з'ясування передвиборної боротьби політичних партій і етнічних груп, а також їхнього впливу на хід та результати виборів на прикладі окремої адміністративної одиниці Російської імперії набуває особливої актуальності. Подільська губернія, незважаючи на провінційність, не стояла осторонь від цих важливих процесів. Крім того, вона мала ряд специфічних особливостей у проведенні виборчих кампаній, складі обраних депутатів усіх чотирьох Державних Дум. Однак саме тут перші спроби демократизації державного устрою імперії під час революційних подій 1905-1907 рр. та вибори у "міжреволюційні" Державні Думи практично не дослідженні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження виконувалося згідно з науковими програмами та дослідженнями відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України (реєстраційний номер 0105U000284) та кафедри історії України Кам'янець-Подільського державного університету.

Об'єктом дослідження є суспільно-політичне життя в Подільській губернії під час виборів до Державних Дум Російської імперії усіх чотирьох скликань, що відображають особливості виборчих процесів у Наддніпрянській Україні.

Предметом дослідження виступають напрями, форми і методи діяльності місцевої влади щодо організації виборів у Подільській губернії, передвиборна боротьба в краї та діяльність подільських депутатів у Державних Думах Російської імперії.

Метою дисертації є: аналіз передвиборної боротьби під час виборів до Державних Дум на Поділлі; з'ясування напрямів, форм і методів діяльності губернської адміністрації в зв'язку з організацією виборчого процесу в краї; визначення складу подільських депутатів та висвітлення їх роботи у Державних Думах.

Завдання підпорядковані поставленій меті. Передбачено:

проаналізувати стан розробки зазначеної проблеми в історіографії та охарактеризувати джерельну базу дослідження;

дослідити передвиборну боротьбу в краї під час виборів до Державних Дум; визначити склад її учасників, форми та методи агітації; з'ясувати ступінь участі у виборах та вплив на хід і результати виборчого процесу різних політичних партій та соціальних і національних груп населення Подільської губернії;

установити напрями, форми і методи діяльності Подільської губернської адміністрації у зв'язку з організацією та проведенням виборів; окреслити обсяг повноважень місцевої влади на виборах; з'ясувати ступінь адміністративного впливу під час виборів до Державних Дум;

визначити склад обраних депутатів; проаналізувати їх національну, соціальну та партійну приналежність; виявити роль подільських депутатів у діяльності Державних Дум; дослідити ставлення до депутатів з боку населення краю.

Методи дослідження. Дисертаційна робота спирається на методологічні засади, пов'язані з загальновизнаними принципами об'єктивності й історизму, логічності, всебічності й підходами багатовимірності, діалектики, системності, регіональності. У дисертації використані конкретно-історичні методи: історико-генетичний, порівняльно-історичний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний, синхронічний, діахронічний, ретроспективний. Застосовані також міждисциплінарні методи та методи, запозичені з інших соціально-політичних і гуманітарних дисциплін: системно-структурний, класифікації, верифікації, виключення, статистичний.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що автором уперше проведено комплексне дослідження взаємозалежності й взаємовпливу суспільно-політичної боротьби, організації виборчого процесу, складу депутатів та характеру їхньої діяльності в усіх чотирьох Державних Думах Російської імперії на прикладі окремого історичного регіону - Подільської губернії. Всебічно проаналізовано особливості виборів у краї, встановлено причинно-наслідкові зв'язки між виборчим законодавством, історичними умовами проведення виборів та складом обраних депутатів. Досліджено особливості кожної окремо взятої виборчої кампанії та вплив на їхній перебіг об'єктивних і суб'єктивних чинників. Розглянуто ступінь впливу кожного з них на хід та результати виборів до усіх Державних Дум Російської імперії. Встановлено, що важливим фактором виборчого процесу було ставлення до інституту парламентаризму та організаційна єдність під час виборів різних суспільних страт і національних груп Подільського краю.

Хронологічні межі роботи визначені часом підготовки, проведення виборів та функціонуванням Державних Дум і охоплюють період із серпня 1905 р., коли з'явився перший законодавчий акт про скликання парламенту, і по лютий 1917 р., коли перестала існувати IV Дума.

Географічними межами роботи є територія Подільської губернії згідно адміністративного поділу Російської імперії на 1906-1917 рр. Однак для з'ясування окремих аспектів передвиборної боротьби та діяльності депутатів ми допускаємо вихід за вказані межі.

Наукове та практичне значення результатів дослідження визначається тим, що висновки, узагальнення, наукова інтерпретація та емпіричні матеріали можуть бути використані для підготовки спеціальних курсів, оглядів, навчально-методичних посібників, для підготовки фахівців-істориків, політологів, а також для підготовки фундаментальних нарисів із історії Поділля та України. Репрезентована у дисертації комплексна реконструкція виборчого процесу до Державних Дум Російської імперії в окремо взятому регіоні дозволяє виробити ряд конкретних рекомендацій для науково обґрунтованої державної політики стосовно принципів демократії, законності, свободи у сфері організації виборчого процесу.

Особистий внесок здобувача. Дві статті опубліковано у співавторстві з О.М. Федьковим та В.А. Дубінським, відповідно "Суспільно-політична боротьба на Поділлі під час виборів до І Державної Думи" та "Депутати-подоляни про аграрне питання в Україні на початку ХХ ст. (на матеріалах роботи у І та ІІ Державних Думах)". Внесок дисертанта у кожну з них становить 50%. передвиборний подільський депутат дума

Апробація результатів дослідження. Апробація результатів дисертації відбувалася у ході роботи ряду міжнародних та всеукраїнських конференцій. Матеріали дослідження оприлюднювалися на таких міжнародних конференціях: "Єврейська історія та культура в країнах Центральної та Східної Європи. Єврейське краєзнавство та колекціонування" (Київ, 2004), "Революція і суспільство" (Дніпропетровськ, 2005), "Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків: історія і сучасність" (Друга конференція - Кам'янець-Подільський, 2005; Третя конференція - Кам'янець-Подільський, 2006), "ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія" (Київ, 2006). Науковий доробок дисертанта був представлений на таких всеукраїнських конференціях: ХІ Подільська історико-краєзнавча конференція (Кам'янець-Подільський, 2005), "Громадсько-політичне та суспільно-культурне життя України на початку ХХ ст." (Хмельницький, 2005), "Наука, освіта, суспільство очима молодих" (Рівне, 2006), "Знищення опозиції в 20-30 рр. ХХ ст. як засіб формування тоталітарної системи в Україні" (Хмельницький, 2006), "Місто Хмельницький у контексті історії України" (Хмельницький, 2006), а також трьох звітних наукових конференціях викладачів і аспірантів Кам'янець-Подільського державного університету (2005-2007). Крім того, результати дослідження були предметом обговорення на засіданнях кафедри історії України Кам'янець-Подільського державного університету.

Публікації. Основні результати дисертації викладені у 14 публікаціях, 6 з яких опубліковано у виданнях ВАК України.

Структура дисертації визначається змістом проблеми, поставленою метою і завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які поділяються на чотирнадцять підрозділів, висновків, додатків (61 сторінка), списку використаних джерел та літератури (46 сторінок, 471 позиція). Матеріал дисертаційного дослідження подано у проблемно-хронологічному порядку. Загальний обсяг дисертації становить 297 сторінок.

2. Основний зміст дослідження

У вступі обґрунтовано актуальність, об'єкт, предмет, дослідження, хронологічні і територіальні межі, визначено мету, завдання, наукову новизну, практичне значення роботи, наведено дані про апробацію отриманих результатів, публікації з теми, структуру дисертації.

Перший розділ "Історіографія дослідження та джерельна база" присвячений аналізу літератури та характеристиці джерел з теми дисертації.

Наукову літературу, в якій тією чи іншою мірою розглядається питання виборів до Державних Дум Російської імперії, умовно можна поділити на чотири групи: дорадянську, радянську, сучасну українську та зарубіжну.

Перші спроби дати оцінку сутності та значення парламентського досвіду законодавчої діяльності в Російській імперії були зроблені сучасниками Державних Дум. Автори, які торкалися цієї тематики, здебільшого були не професійними істориками, а політичними діячами, що належали до різних ідейно-політичних напрямків суспільного життя. Саме тому їхні роботи позначені певним особистісним ставленням до виборів, депутатів та діяльності Державних Дум.

Дорадянська історіографія представлена статтями українських інтелігентів - сучасників періоду, який став об'єктом дисертаційного дослідження. Зокрема, важливе значення мають статті оглядача журналу "Украинский вестник". Діяльність депутатів ІІ Думи від України в Українській думській громаді знайшла своє відображення у статті Ф. Матушевського. Свій погляд на проблему виборів до І Думи на Україні подав Д.І. Дорошенко. Дослідження діяльності в ІІІ Думі депутатів правого спрямування здійснив Г. Юрський. Детальну характеристику обговорення в ІІІ Думі столипінського аграрного законопроекту подав В. Гер'є. Фракції російських націоналістів присвячена праця невідомого автора.

Першою спробою дати характеристику одній із найчисельніших політичних партій імперії - Партії соціалістів-революціонерів - була монографія А.І. Спиридовича. Практично у всіх виданнях дореволюційного періоду можна простежити тісний взаємозв'язок між політичними поглядами та позиціями авторів, які брали активну участь у суспільно-політичному житті країни.

Після повалення самодержавства в 1917 р. починається радянський період дослідження проблеми. У ньому можна умовно виділити ряд етапів, під час яких умови розвитку історичної науки, а як наслідок, і вивчення нашої проблеми істотно різнилися.

З 1917 по 1931 рр. триває перший етап. У той період вийшла праця А. Зекцера, присвячена революції 1905-1907 рр. у Подільській губернії. Історію Української соціал-демократичної Спілки висвітлив А. Ріш. У цей самий час виходить стаття М. Свідзицького, у якій автор побіжно висвітлив розгляд аграрного питання у І та ІІ Державних Думах, указав на діяльність фракції трудовиків щодо розробки земельних законопроектів.

З 30-х і до середини 50-х рр. триває другий етап радянської історіографії. У цей час скликання Державної Думи оцінювалося однозначно негативно, а депутатів зображали реакціонерами (звичайно, окрім членів більшовицького крила РСДРП). Наочний приклад такої оцінки маємо у монографії Ф.Є. Лося. У той самий час вийшла стаття М.Н. Лещенка зі згадками про співробітництво селянства з депутатами шляхом відправлення присудів.

З хрущовською відлигою починається третій етап радянської історіографії. Розвідки, які вийшли з середини 50-х по 80-і рр. ХХ ст., відзначаються певною різноманітністю викладу матеріалу, глибшою документальною базою. Тоді побачила світ монографія С.М. Сидельникова, присвячена проблемі скликання І Думи. У 60-х рр. з'явилося ряд монографій А.Я. Авреха. Проблеми взаємодії Державної Думи і самодержавства висвітлено у монографіях Є.Д. Черменського. Питання взаємодії селянства та депутатів Державних Дум першого та другого скликання стали об'єктом вивчення В.І. Михайлової та А.І. Нільве.

Плідними для радянських істориків стали 80-ті рр. У цей час виходять нові монографії А.Я. Авреха. Фракції трудовиків, до складу яких входила значна частина подільських депутатів І та ІІ Державних Дум, присвячена монографія Д.А. Колесніченко. У іншій праці цьому авторові вдалося подати список членів трудової фракції та охарактеризувати її діяльність. У монографії В.І. Попика вперше всебічно охарактеризовано вибори до ІІІ Державної Думи на Україні.

Недостатність досліджень діяльності ліберальних та консервативних партій під час думських виборів у радянській історіографії певною мірою компенсувалася у 80-х роках. У цей час вийшли дослідження В.В. Шелохаєва, колективна монографія за редакцією І.І. Мінца.

Протягом цього етапу, з'явилося ряд досліджень, де об'єктом вивчення була територія Подільської губернії. Їх автори акцентували увагу на інших проблемах, але іноді побіжно згадували факти, що стосуються теми нашого дисертаційного дослідження. Серед них виділяється стаття І.С. Зеленюка, дисертації П.А. Новікова та С.Д. Плахотнюка.

Із 1991 р. починається новий період розвитку історичної науки в незалежній Україні. У цей час виникають сприятливі умови для вільного розвитку історичної науки, ґрунтовної розробки проблем українського історичного процесу. Об'єктом вивчення науковців стають проблеми української історії, які раніше практично не розроблялися або розглядалися виключно негативно. Серед них чільне місце посідають питання, пов'язані з діяльністю депутатів від українських губерній у Державних Думах Російської імперії, з формуванням, ідеологією та роботою українських, єврейських, загальноросійських політичних партій.

Сучасна українська історіографія проблеми представлена, насамперед, дослідженнями О.О. Коника. Процес формування, склад та роботу Української думської громади (УДГ) у І та ІІ Думах дослідив В.І. Доморослий. Юридичний бік діяльності депутатів-українців у російському парламенті двох перших скликань вивчався М.Ш. Киян. У 2000 р. вийшла стаття Р.В. Топки про співпрацю депутатів-українців І Думи зі своїми виборцями. "Українському питанню" в Державних Думах Російської імперії присвячена кандидатська дисертація О.І. Білокінь. Національне питання в Російській імперії на матеріалах роботи І та ІІ Державних Дум розглянула І.О. Бурда. Комплексне дослідження становища українських земель у складі Російської імперії здійснив О.П. Реєнт. Діяльність різних політичних партій у досліджуваний період знайшла своє відображення у дисертаційних дослідженнях О.М. Федькова, І.В. Омельянчука, В.І. Гусєва, монографії А.І. Павка, статтях О.С. Симчишина та Ю.П. Лаврова.

Зарубіжна історіографія представлена головно працями сучасних російських істориків. Останні, після зняття ідеологічних перепон, активно розпочали дослідження "білих плям" вітчизняної історії і, звичайно, не оминули своєю увагою вибори до Державних Дум.

Діяльність політичних партій, у тому числі під час думських виборів, ставала об'єктом дослідження С.А. Степанова, В.В. Шелохаєва, М.І. Леонова, К.Н. Морозова, Ю.І. Кірьянова, колективної монографії за редакцією А.І. Зєвєльєва, Ю.П. Свириденко, В.В. Шелохаєва. Механізм функціонування інституту Державної Думи досліджували В.А. Дьомін та А.Ф. Смірнов.

Аналіз політичної ситуації в Російської імперії, особливостей запровадження Державної Думи та окремих аспектів її діяльності був здійснений Р. Пайпсом. Французький історик Н. Верт охарактеризував становище Російської імперії під час революції 1905-1907 рр. та періоду реакції, подав коротку характеристику роботи Державної Думи і її взаємодії з урядом. Проблему "українського питання" у Російській імперії досліджували І.В. Міхутіна та А. Каппелер.

Останнім часом серед зарубіжних дослідників зросла зацікавленість до особливостей організації виборів, складу депутатів різних регіонів Російської імперії. Про це свідчать дослідження Р.А. Циунчука, Д.М. Усманової, монографія російської дослідниці Н. Селунської та шведського історика Р. Тоштендаля, статті А.А. Дмитрієнко та Н.С. Сидоренко.

Отже, проблема запровадження парламентаризму в Російській імперії знайшла певне відображення у працях сучасників, радянській, сучасній українській та зарубіжній історіографіях. Однак цілісного дослідження особливостей передвиборної боротьби, організації виборів місцевими органами влади та діяльності депутатів усіх Дум Російської імперії поки що не зроблено. Вивчення регіональних особливостей окресленої проблеми в географічних межах Подільської губернії взагалі не проводилося. Значна частина істориків досліджувала вибори до Державних Дум Російської імперії лише у контексті вивчення різних політичних партій, революції 1905-1907 рр., третьочервневої монархії, кризи самодержавного режиму тощо.

Джерельна база дисертаційного дослідження досить різноманітна. Згідно з сучасною класифікацією, їх можна поділити на такі основні групи: 1) законодавчі акти; 2) діловодна документація; 3) періодична преса 4) статистично-довідкові матеріали; 5) документи особового походження. У зв'язку з особливостями теми дисертації, доцільно виділити шосту групу джерел - стенографічні звіти Державних Дум та збірники виступів парламентарів.

Важливим збірником законодавчих актів є "Полное собрание законов Российской империи". Там знаходимо Положення про вибори до Державної Думи 1905 р., Маніфест 17 жовтня 1905 р., Закон 11 грудня 1905 р., Закон 3 червня 1907 р. тощо. Не менш цінні й окремі видання виборчого законодавства. Зокрема, збірники законодавства про вибори Державної Думи. Юридичний бік утворення та діяльності Державної Думи знайшов своє відображення у збірнику документів і матеріалів за редакцією Ф.І. Калінічева. Неабияке значення для дослідження роботи думських фракцій та окремих депутатів, у тому числі й подолян, має збірник документів, присвячений законотворчій діяльності думських фракцій.

Другу, найчисельнішу групу джерел становлять діловодні документи. За джерелом походження їх варто поділити на такі основні комплекси: 1) документація державних установ; 2) документація виборчих комісій та виборчих з'їздів; 3) документи політичних партій.

Залежно від форми викладу та цільового призначення серед матеріалів даної групи можна виділити: а) нормативні документи (наприклад інструкції МВС Подільському губернатору щодо виборів); б) протокольна документація (журнали засідань виборчих комісій, протоколи виборчих з'їздів); в) ділове листування (циркуляри, розпорядження, повідомлення, донесення, скарги виборців тощо); г) звітна документація (звіти губернатора, начальника Подільського ГЖУ, справників, приставів, голів виборчих з'їздів тощо).

Дані матеріали виявлені нами у Центральному державному історичному архіві України у м. Києві (далі - ЦДІА України) - 11 фондів, Державному архіві Російської Федерації у м. Москві (далі - ДАРФ) - 1 фонд, Державному архіві Хмельницької області (далі - ДАХмО) - 18 фондів, Державному архіві Вінницької області (далі - ДАВО) - 8 фондів, Кам'янець-Подільському міському державному архіві (далі - КПМДА) - 1 фонд. Загалом використано 216 справ. Значна частина архівних матеріалів вводиться у науковий обіг вперше.

Третю групу джерел складає періодична преса. Чільне місце тут належить часописам "Літературно-науковий вісник", "Украинский Вестник", "Україна". У роботі використано різноманітні газетні матеріали, зокрема, офіційне видання органів державної влади Подільської губернії - "Подольские губернские ведомости". Дисертантом також опрацьовано пресу ліберального спрямування: "Винницкая газета", "Заря", "Киевские отклики", "Подольский край", "Балтский голос"; соціалістичного: "Пролетарий"; консервативного: "Подолянин", "Православная Подолия", "Слово", "Русское знамя". Окремий вид становить українська преса, що видавалася українською мовою ("Рада"). Особливе значення для нашого дослідження має видання УДГ у ІІ Державній Думі "Рідна Справа. Вісти з Думи".

Четверту групу джерел, використаних у дисертації, становлять довідково-статистичні матеріали. Серед них значну цінність становлять збірники портретів і коротких біографій членів Державних Дум та думські довідники.

П'ята група документів - матеріали особового походження. Серед них цінним джерелом є мемуарна література, яка іноді проливає світло на невідомі обставини важливих історичних подій. Це, зокрема, спогади В. Приходька, П. Мілюкова, Є. Чикаленка, С. Дубнова.

Наступну важливу групу джерел становлять стенографічні звіти сесійних засідань Державних Дум, покажчики до стенографічних звітів та збірники виступів парламентарів.

Другий розділ "Суспільно-політична боротьба під час виборів до Державних Дум у Подільській губернії" присвячений дослідженню передвиборної боротьби політичних партій, національних груп та окремих кандидатів. Показано, що незважаючи на те, що на виборах до І Державної Думи, передвиборну агітацію на Поділлі проводили практично усі впливові політичні партії, жодна з них не змогла провести у Думу своїх кандидатів. Це пояснюється тим, що соціалістичні партії бойкотували вибори, а ліберальні та консервативні ще не зміцніли організаційно та ідейно і не змогли завоювати підтримку місцевого населення. Характерною особливістю передвиборної боротьби до І та ІІ Державних Дум в Подільській губернії було те, що тут в основному боролися між собою не партійні організації і не партійні кандидати, а представники окремих національностей: єврейської, польської, "російської" (української). Це було зумовлено етнонаціональним складом населення Подільської губернії. Український етнос на рубежі ХІХ -ХХ ст. складав, за різними даними, понад 75 - 80% населення краю і значно переважав число євреїв та поляків. Але, він був представлений переважно селянством, що не відзначалося громадською активністю. Натомість євреї складали близько половини міських та містечкових жителів. Поляки чисельно були представлені набагато скромніше - 2,3%. Однак, вони становили вагому частку великих землевласників краю. Так, право обирати члена Державної Ради від Подільської губернії у 1906 р. мало 622 дворян. З них росіян і українців за походженням 243 чоловік або 39%, а осіб польського походження - 379 або 61%. Крім того, і поляки, і євреї зазнавали утисків з боку самодержавства на національному ґрунті, а тому вважали вибори серйозним шансом на покращення свого становища.

Вибори до ІІ Державної Думи в Подільській губернії проходили під знаком співпраці ліворадикальних партій та низької агітаційної активності партій ліберального спрямування. Монархічні партії, як і під час перших виборів, були антипатичні для більшості населення краю. Головна боротьба, як і на перших виборах, розгорнулася між представниками різних національностей та соціальних верств губернії.

Переможцем у виборах до І та ІІ Державних Дум можна вважати подільське селянство. Так, депутатами І Думи були обрані 12 селян і лише 1 інтелігент (теж виходець із селян). На других виборах певного успіху досягли поляки, яким вдалося провести в Думу одного депутата - лікаря дворянського походження В.К. Лісовського. Депутат А.У. Гриневич був священиком. Та все ж переважна більшість депутатів-подолян ІІ Думи були українськими селянами. Причиною цього було те, що Подільська губернія належала до числа губерній, у яких відносна більшість селянських виборщиків була ґарантована урядовим розписом. Крім того, завдяки обранню на з'їздах дрібних землевласників значної кількості селян, останні отримали абсолютну перевагу у губернському виборчому зібранні. Важливу роль у тому, що селяни голосували лише за "своїх" відіграла слабка політична та національна свідомість українського і, зокрема, подільського селянства. Результати виборів переконливо свідчать, що у цей час економічні, корпоративні інтереси селян стояли набагато вище за національні. Вся ідеологія селянства могла бути висловлена одним словом - земля. Саме тому селяни, які мали надію, що Дума наділить їх землею намагалися забалотувати всіх, окрім селян.

Передвиборна боротьба до ІІІ Державної Думи в Подільській губернії відбувалася за умов кризи у діяльності опозиційних політичних партій. З одного боку, давалася взнаки їхня ідейна невизначеність та розгубленість після поразки революції, з іншого, - відбувалося посилення переслідувань із боку влади, що зумовило розвал та припинення діяльності переважної більшості місцевих осередків. Крім того, новий реакційний виборчий закон 3 червня 1907 р. практично зводив нанівець будь-які спроби проведення антимонархічно налаштованих кандидатів. Усе це зумовило їхню повну поразку на виборах. Через ті самі причини не змогли серйозно вплинути на результати виборів і представники польського та єврейського населення губернії. Слабкістю опозиційних політичних партій та національних груп скористалися російські землевласники та православне духовенство, котрі, утворивши спільний блок, отримали цілковиту перемогу на виборах.

Вибори до ІV Думи в губернії відбувалися в умовах повної дезорганізованості та низької агітаційної активності опозиційних партій, з одного боку, та значного зниження інтересу до передвиборної боротьби переважної більшості населення краю, з іншого. Господарями у губернському виборчому зібранні були великі землевласники на чолі з лідером Всеросійського національного союзу (ВНС) П.М. Балашовим. Останні, як і на виборах до ІІІ Думи, змогли домовитись з православним духовенством про підтримку наперед узгоджених кандидатів. Внаслідок цього депутатами були обрані представники ВНС та їхні прихильники з числа священників і селян.

У третьому розділі "Особливості організації та проведення виборів до Державних Дум у Подільській губернії" розглядаються напрями, форми і методи діяльності Подільської губернської адміністрації у зв'язку з організацією та проведенням виборів, з'ясовується ступінь адміністративного впливу під час виборів до Державних Дум, аналізується робота губернської та повітових виборчих комісій.

Організація виборів до І Державної Думи відбувалася у стислий термін та в умовах гострої соціальної й політичної кризи в державі. Місцева влада загалом не здійснювала особливого тиску на хід та проведення виборів, хоча мало місце відсторонення окремих, небажаних для влади кандидатів. Комісії у справах про вибори у своїх рішеннях дотримувалися вимог закону та не виявляли своїх політичних симпатій. Окремі спроби незаконного впливу на результати виборів деяких повітових комісій присікалися губернською. У зв'язку з новизною виборів як для населення Поділля, так і для органів влади, виникали непорозуміння, що, у свою чергу, знайшло відображення у значній кількості скарг. Разом із тим, відносна свобода виборів у губернії була однією з причин активної явки виборців, що була найвищою в Російській імперії.

Діяльність органів державної влади Подільської губернії з організації виборів до ІІ Думи була спрямована на попередження обрання радикально налаштованих депутатів. Губернська адміністрація активно використовувала адміністративний ресурс для тиску на опозиційних до влади кандидатів. На міських виборах штучно обмежувалося число виборщиків від єврейського населення краю. Виборчі комісії, з одного боку, були змушені виконувати розпорядження губернської адміністрації та центральної влади, а з іншого, - дотримуватися законності виборчого процесу. Таке маневрування зумовлювало як цілком об'єктивні, так і доволі суперечливі рішення.

Дії Подільської губернської адміністрації щодо організації виборів до ІІІ Державної Думи були спрямовані на обмеження впливу на їх результати представників польського та єврейського населення краю. Місцева влада тісно співпрацювала з російськими землевласниками та православним духовенством, забезпечуючи їм якнайкращі умови для проведення обраних кандидатів. Це вкрай обмежило можливості обрання польськими та єврейськими виборцями губернії виборщиків зі свого середовища.

Вибори до ІV Державної Думи в Подільській губернії проходили під тотальним тиском губернської адміністрації. Місцевою владою були створені всі умови для перемоги представників провладних сил. Активно використовувалася можливість поділу виборчих з'їздів на окремі виборчі відділення за національностями з метою недопущення обрання виборщиків із числа польського та єврейського населення. Губернська та повітові комісії перебували під повним контролем губернської адміністрації й приймали необхідні для влади рішення. Крім того, сама організація виборів була здійснена недбало. Розпочавши складання виборчих списків ще на початку 1912 р., органи влади губернії не спромоглися здійснити це професійно.

У четвертому розділі "Склад та діяльність депутатів-подолян у Державних Думах Російської імперії" з'ясовується склад обраних депутатів, аналізується їх національна, соціальна та партійна приналежність, встановлюється роль подільських депутатів у діяльності Державних Дум, досліджується ставлення до депутатів з боку населення краю.

Згідно з виборчим законодавством Подільську губернію у Державній Думі представляло 13 депутатів. У І Думі 12 послів губернії були селянами і лише один - інтелігентом, причому останній, І.К. Заболотний, випускник юридичного факультету Київського університету Св. Володимира, формально залишався селянином. Усі депутати за національністю були українцями. У І Думі 10 подільських депутатів увійшли до фракції трудовиків, решта були позафракційними. Лінія поведінки подільських депутатів у Державній Думі не у всіх була однаковою. Так, депутат М.І. Крук за весь час засідань Думи не проронив жодного слова чи іншим чином не виявив своєї присутності. Натомість навіть І.З. Кучеренко і П.М. Михаленко, що були у Думі єдиними неграмотними депутатами, перебуваючи у фракції трудовиків, поступово набували певного політичного досвіду та включалися у парламентську роботу. Про це свідчить і аналіз стенографічних звітів І Думи. Якщо на початку роботи вони відмовчувалися, то через кілька тижнів роботи почали брати участь у зверненнях до органів влади імперії. Оглядачі "Украинского вестника" наголошували на неабиякому ораторському хисті депутата І.К. Заболотного та доцільних пропозиціях Л.Ю. Штефанюка. Решта подільських депутатів, підтримуючи ті чи інші запити або законопроекти, теж брали участь у роботі парламенту. За нашими підрахунками, подільські депутати поставили свої підписи під 50 запитами з 391, тобто підтримали близько 12,8% звернень, що у порівнянні відсотка депутатів-подолян від загального числа членів Думи є вагомою цифрою.

Не менш важливим є питання участі подільських депутатів в УДГ. За свідченням М.С. Грушевського, вже на зборах 16 травня 1906 р. до неї записалися депутати Ігнатенко, Штефанюк, Бей, Рибачок, Романюк та Заболотний.

Подільські депутати бачили себе народними обранцями конкретного регіону. Так, І.К. Заболотний якось заявив у Думі, що він є "представником трьох мільйонів селян у Подолії". Тому, отримуючи численні звернення та накази від своїх виборців, подільські депутати намагалися їх виконувати. У свою чергу, населення Подільської губернії, особливо селянство, довіряло своїм депутатам, у яких вбачало своїх єдиних захисників, тому шукало у них допомоги у випадку утисків із боку органів влади чи поміщиків. Свідченням цього є велика кількість листів і телеграм, надісланих подільським депутатам у Державну Думу.

Діяльність подільських послів у І Державній Думі мала важливе значенні. Хоча більшість депутатів Поділля не були активними учасниками дискусій і обговорень, зате вони були гідними представниками своїх сільських громад і як могли допомагали своїм землякам у випадку порушення їхніх прав. Фактично вперше у населення Подільської губернії з'явилася реальна можливість відстоювати свої інтереси за допомогою своїх представників.

У Державній Думі другого скликання Подільську губернію, як і в І Думі, представляло 13 депутатів. За соціально-професійним складом переважна більшість із них (11) були селянами, 1 - священиком та 1 - лікарем. Значно складніше визначити національну приналежність подільських депутатів: оскільки офіційна статистика Російської імперії фактично не відрізняла українців від росіян, то переважна більшість депутатів-подолян після обрання в Думу, незалежно від справжнього національного походження, називалися росіянами. Так, серед подільських послів лише один П.М. Рогожа назвався українцем.

Виявлені архівні матеріали дозволяють ідентифікувати національне походження депутатів Подільської губернії ще до обрання їх у парламент. Таке вивчення є найбільш репрезентативним, бо дає змогу уникнути ідеологічних нашарувань щодо їхньої національності, які виникли пізніше. За національним складом 11 депутатів були українцями, 1 - поляком, 1 - молдаванином.

У Державній Думі 12 подільських депутатів увійшли до фракції трудовиків та Всеросійського селянського союзу (ВСС). Окремі подільські депутати навіть взяли участь у формуванні фракції. Так, ще до відкриття роботи Думи, 18 лютого, було обрано Тимчасовий комітет фракції, до складу якої увійшов П.М. Рогожа. В.К. Лісовський пристав до поміркованих та входив до складу Польського кола.

Відмічаємо більш високу національну свідомість депутатів-подолян ІІ Думи у порівнянні зі своїми попередниками. Всі представники Подільської губернії, окрім поляка В.К. Лісовського, брали участь у роботі УДГ, хоча, можливо, окремі з них формально не входили до її складу. Подільський депутат А.У. Гриневич був одним із її організаторів.

Депутати краю брали активну участь у обговоренні думських законопроектів. Зокрема, подільська депутація була однією з найактивніших у підтримці радикального плану земельної реформи під назвою "Проект основних положень земельного закону", більше відомого як "Проект 104-х". За різними даними цей проект підтримали від 7 до 10 депутатів-подолян. Відомо, що А.У. Гриневич був членом думських комісій із виконання державного розпису надходжень і видатків, з церковного законодавства та бюджетної комісії, А.І. Семенов та П.С. Зубченко - аграрної, В.К. Лісовський - з народної освіти.

Свідченням великого інтересу подільського населення до діяльності своїх депутатів є велика кількість адресованих їм листів і телеграм. У такий спосіб селяни просили допомоги або давали настанови та висловлювали побажання депутатам щодо їх діяльності в Думі та УДГ.

Зміна виборчого законодавства, після "третьочервневого перевороту", яскраво виявилася у соціальному і партійному складі депутатів краю. Подільську губернію у ІІІ Думі, як і у двох попередніх, представляли 13 депутатів. Однак їх склад був повним антиподом до складу депутатів двох перших Дум. За нашими підрахунками, до ІІІ Думи Подільська губернія відправила 6 дворян, 3 священиків та 4 селян. За професійним складом вони розподілялися так: 2 повітові предводителі дворянства, 2 державні службовці губернського масштабу, 2 волосні писарі, 3 землевласники. Заняття депутата П.Є. Ніколенка точно встановити не вдалося, він, очевидно, займав якусь посаду у волосному правлінні. Складніше визначити національний склад подільських думців. У покажчиках стенографічних звітів ІІІ Державної Думи вказується, що усі вони зарахували себе до росіян. Однак вірити таким даним навряд чи можна, адже всі подільські депутати ІІІ Думи мали праві політичні погляди, тому, безумовно, відкидали будь-яку відмінність українців від росіян.

Фракційна приналежність подільських депутатів у ІІІ Думі не була сталою. На початку роботи Думи із 13 подільських послів 4 були правими і 9 - помірковано правими. Та вже станом на 1910 р. розподіл подільських парламентарів за фракціями зазнав відчутних змін. Так, 7 депутатів були представниками Російської національної фракції, 4 - фракції правих, та 2 - прогресистів. Таке представництво депутатів-подолян у фракціях існувало до закінчення роботи ІІІ Думи. Відомо, що станом на 9 червня 1912 р. 8 представників Поділля були членами постійних думських комісій, із них 4 - бюджетної, 2 - комісії із запитів, по одному - фінансової та комісії з особового складу.

Депутати-подоляни ІІІ Думи, на відміну від свої попередників, не мали ніякого зв'язку зі своїми виборцями. Навіть депутати-селяни не вели жодного листування зі своїми односельцями чи іншими виборцями, а ті, у свою чергу, не надсилали в Думу ніяких звернень

Аналізуючи роботу депутатів-подолян у ІІІ Державній Думі, відзначаємо активну участь більшості з них у законотворчій діяльності та повну індиферентність до "українського питання".

До ІV Думи від Подільської губернії також було обрано 13 депутатів. Прикметно, що значна частина представників Поділля у парламенті третього скликання була обрана й до ІV Думи. За соціально-професійним складом представники краю розподілялися так: 4 священики, 2 селянина. Решта подільських депутатів були дворянського походження та обіймали посади від повітового предводителя дворянства до податкового інспектора.

Щодо фракційної приналежності подільських депутатів, то у цьому плані вони проявили показову одностайність. На початку роботи Думи всі депутати краю увійшли до складу фракції російських націоналістів та помірковано правих. Однак дані статистичних довідників ІV Думи свідчать, що незабаром священик Ф.Д. Філоненко перейшов у фракцію центристів.

Більшість членів ІV Думи від Подільської губернії брали активну участь у законотворчій діяльності думських комісій. До складу цих комісій уже на перших засіданнях Думи була обрана значна частина подільських думців. Так, у комісію особового складу було обрано О.О. Потоцького, в комісію з виконання державного розпису прибутків та видатків - І.К. Вистяка, в комісію з наказу - І.І. Авчинникова, в комісію з запитів - О.С. Гіжицького, в комісію з народної освіти - Г.Т. Маньковського, О.Г. Лаврова та Д.М. Чихачова, в земельну - І.І. Авчинникова, в комісію у справах православної церкви - Г.Т. Маньковського і Й.І. Коваля, в комісію з місцевого самоуправління - М.М. Можайського та Д.М. Чихачова, в сільськогосподарську - І.І. Авчинникова, у комісію з міських справ - О.Г. Лаврова, у комісію зі спрямування законодавчих пропозицій - О.С. Гіжицького, у комісію з військових та морських справ - О.О. Потоцького і П.М. Балашова. Крім того, Д.М. Чихачов був товаришем голови комісії з перетворення поліції, а П.М. Балашов - головою комісії з військових та морських справ.

Ставлення подільських депутатів-націоналістів ІV Думи до проблем українського народу, на наш погляд, найбільш повно можна зрозуміти з вигуку одного з їхніх лідерів Д.М. Чихачова, який прозвучав під час виступу депутата Скоропадського 20 травня 1913 р. Скоропадський при обговоренні питання про автономію України заявив, що фракція малоросів була б у Думі аномалією, а Малоросії ніякої автономії не потрібно. У підтримку сказаного Д.М. Чихачов вигукнув: "Добра промова, прекрасна промова!" Праві депутати Думи, в тому числі й подоляни, негативно поставилися до запиту міністрові внутрішніх справ про заборону святкування у 1914 р. ювілею Т.Г. Шевченка. Так, депутат-подолянин К.Н. Рудич разом із іншими правими депутатами виправдовував заборону святкування небезпекою проавстрійської пропаганди на території Росії, яку нібито проводили галицькі "мазепинці".

У висновках стисло викладено найважливіші результати дослідження.

Встановлено, що досліджувана нами проблема до цього часу не була об'єктом спеціального вивчення в історіографії. Разом з тим, історична наука нагромадила значний масив праць, що висвітлюють її окремі аспекти. Джерельна база роботи достатньо вірогідна й репрезентативна і цілком дозволила розв'язати поставлені завдання.

Вибори до І Думи на Поділлі відбувалися у гострій боротьбі різних політичних партій. Однак вона не принесла успіху жодній із них. Тактика бойкоту виборів, якої дотримувалися ліві політичні партії в Подільській губернії, теж не мала помітного успіху. Більшість населення Поділля становили селяни, які сподівалися, що Дума "дасть землю". Тому вони брали активну участь у виборах. Особливістю передвиборної боротьби в краї було те, що часто вирішальне значення для обрання мала не програма кандидата, а його національність.

Діяльність Подільської губернської адміністрації з організації виборів була спрямована на недопущення обрання до Думи революційно налаштованих депутатів. Проте комісії з виборів, незважаючи на значні прорахунки в їх організації, прагнули дотримувалися букви закону.

Специфічною особливістю результатів виборів у Подільській губернії був соціальний склад обраних депутатів: 12 із 13 представників Поділля у І Думі були селянами, а єдиним інтелігентом, із певними застереженнями, можна вважати І.К. Заболотного. Нами встановлені причини цього феномену: по-перше, серед виборців губернії переважали селяни із певною корпоративною самосвідомістю, які до того ж, мали значні переваги за виборчим законом; по-друге, соціалістичні політичні партії оголосили бойкот виборам, ліберальні не встигли розгорнути широкої агітації в краї, а монархічні не мали підтримки виборців, тому не змогли втрутитися в розподіл депутатських місць; по-третє, адміністративними засобами (висилка, арешт) було позбавлено права участі у виборах частини прогресивної інтелігенції краю.

З'ясовано основний зміст діяльності перших подільських послів. У Думі більшість з них увійшли до фракції трудовиків та всіма засобами домагалися покращення життя своїх виборців. Зокрема, депутати-подоляни активно підтримували запити до органів влади імперії з приводу різноманітних порушень прав населення. Окремі депутати неодноразово виступали з думської трибуни і часто висували радикальні вимоги та доцільні пропозиції.

Ми встановили, що незважаючи на невеликий розрив у часі, між виборами до І та ІІ Державних Дум існувало багато відмінностей. По-перше, у виборах до ІІ Думи взяли участь усі політичні партії країни. По-друге, під час других виборів визначилася тенденція до співпраці подільських осередків соціалістичних партій, яка відображалася у домовленості про агітацію за своїх кандидатів у визначених повітах. По-третє, на виборах до ІІ Думи євреї, внаслідок адміністративного тиску, були змушені відмовитися від підтримки лише своїх представників і спрямували свої погляди до селянських кандидатів. По-четверте, польське населення Поділля, змогло провести в Думу свого кандидата.

З'ясовано, що спільною рисою обох виборчих кампаній на Поділлі був соціальний склад обраних депутатів. До ІІ Думи теж були обрані переважно селяни (11 із 13). Але їхня діяльність засвідчила про вищий рівень професіоналізму у порівнянні з депутатами І Думи. Особливо важливим є факт патріотичного ставлення подільських депутатів-українців ІІ Державної Думи до національного питання. Так, всі депутати краю, крім поляка В.К. Лісовського, увійшли до складу УДГ, а А.У. Гриневич навіть був одним з її організаторів. Депутати другого скликання продовжили і розвинули співпрацю зі своїми виборцями, започатковану першими послами краю.

Зібраний та узагальнений нами фактичний матеріал дозволив прийти до висновку, що розпуск ІІ та вибори до ІІІ Думи активізували діяльність у Подільській губернії опозиційних партій. Вони розгорнули агітацію, спрямовану на організацію збройного протистояння царському урядові. Проте населення Поділля пасивно поставилося до подібних партійних звернень. Початок виборчої кампанії до ІІІ Думи збігся в часі з посиленням тиску владних структур на опозиційні партії. Крім того, реакційний виборчий закон, практично унеможливлював прохід у парламент представників партій та національних груп, не бажаних для царського уряду. За таких виборчих умов жодна з опозиційних партій не змогла провести у краї бодай одного свого кандидата.

Встановлено, що головний зміст діяльності губернської адміністрації з організації виборів до ІІІ Думи був спрямований на недопущення обрання поляків та євреїв. Це здійснювалося шляхом розподілу передвиборних з'їздів землевласників та міських виборців, де значну частину становили відповідно представники польського та єврейського етносу таким чином, що за будь-яких умов число їхніх виборщиків було меншим за число виборщиків решти населення.

Склад депутатів-подолян ІІІ Думи суттєво відрізнявся від складу двох перших Дум. Представниками краю у парламенті третього скликання стали великі землевласники, священики та заможні селяни. Більшість із них мали праві політичні погляди та увійшли в Думі до фракції правих та націоналістів. Парламентська діяльність депутатів-подолян ІІІ Думи протікала у руслі політики самодержавства. Це зумовило повну апатію населення Поділля до своїх обранців.

З'ясовано, що виборча кампанія до ІV Державної Думи в Подільській губернії проходила за умов украй низького інтересу до виборів населення краю. Головно це було зумовлено тим, що інститут Державної Думи не виправдав сподівань на обмеження самодержавства та покращення життя. Певну активність на виборах проявляли лише представники польського та єврейського етносів, які прагнули використати будь-яку можливість для того, щоб заявити про свої права.

Передвиборна діяльність політичних партій соціалістичного спрямування на території губернії була слабкою. Окремі спроби агітації на четвертих подільських виборах робили лише РСДРП та Спілка, але й їхні сили в краї були неорганізованими. Натомість активну пропагандистську роботу проводили Союз російського народу (СРН) та націоналісти з ВНС, які користувалися підтримкою влади. ВНС на виборах блокувалася з православним духовенством.

Організація четвертих виборів на Поділлі мала значні недоліки. Навіть маючи досвід проведення трьох попередніх виборів, губернська адміністрація не змогла організувати виборчого процесу на високому рівні. Особливі труднощі викликала плутанина (часто - спланована) в повітових управах зі списками виборців. Широко застосовувалася практика розподілу виборчих з'їздів таким чином, щоб не допустити обрання виборщиків "неросійського" походження.

Встановлено специфічну особливість політичного складу депутатів-подолян ІV Думи. Усі 13 представників краю були членами ВНС. Крім того, 5 депутатів, ІV Думи, були членами третього російського парламенту. У порівнянні з третіми виборами збільшилося число депутатів-священиків та зменшилася кількість селян. Відзначаємо тенденцію до зменшення представників селянства губернії в парламенті протягом усіх виборчих кампаній. У роботі думських комісій та розгляді різноманітних законопроектів брали дієву участь всі представники Поділля. Разом з тим відзначаємо повну індиферентність депутатів краю до "українського питання".

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Діяльність депутатів-подолян у І-ій Державній Думі // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. (Збірник статей). Випуск 32. - К.: Інститут історії НАН України, 2005. - С.227-236.

2. Еволюція законодавства про вибори до І та ІІ Державних Дум Російської імперії // Гуманітарний журнал. - 2005. - №1-2. - С.45-52.

3. Основні види джерел для вивчення виборів до Державних Дум Російської імперії в Подільській губернії // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - К. - Хмельницький: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, 2006. - Т.14. - С.214-226.

4. Політичні партії в Подільській губернії під час виборів до ІІ-ї Державної Думи // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Історичні науки. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2007. - Т.17: На пошану професора В.П. Газіна. - С.212-225.

5. Соціальний, партійний та національний склад депутатів-подолян у ІІІ-й Державній Думі // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Історичні науки. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2005. - Т.14: На пошану академіка І.С. Винокура - С.400-404.