Павло Петрович Смирнов – історик та педагог

Размещено на http://www.allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Спеціальність 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та

спеціальні історичні дисципліни

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Павло Петрович Смирнов - історик та педагог

Коломієць Наталія Анатоліївна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Казьмирчук Григорій Дмитрович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри історії

для гуманітарних факультетів

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Коцур Анатолій Петрович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри української

історії та етнополітики

кандидат історичних наук, доцент

Тарасенко Ольга Олексіївна,

Київський міський педагогічний університет

імені Б.Д. Грінченка,

доцент кафедри історії України

та методики викладання

Захист відбудеться 23 червня 2008 р. О 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий 22 травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів (7 підрозділів), висновків, списку використаних джерел і літератури (24 cторінки, 255 найменувань) та 4-х додатків (14 сторінок). Загальний обсяг дисертації становить 214 с.

Вступ. Актуальність дослідження. Вивчення діяльності та наукової спадщини відомих вчених-істориків складає один з пріоритетних напрямів історіографічних досліджень. Зростаючий інтерес до проблем історії історичної науки, переоцінка застарілих концептуальних положень та подолання ідеологічних стереотипів вимагають переосмислення багатьох історіографічних оцінок, нового узагальнення та опанування досвіду, набутого попередниками. Усвідомлення ролі й відповідальності вченого перед наукою нині набуває особливого сенсу. Об'єктивні процеси розвитку історичних знань значною мірою опосередковуються особистістю історика, проходять через його інтелект, індивідуальний досвід, методологію. Біографічний фактор в історіографії сприяє, з одного боку, індивідуалізації дослідницького процесу, а з другого - реконструкції особистості історика в контексті епохи, окресленню його внеску у збагачення наукових знань.

До актуальних проблем історіографії відноситься і дослідження життєвого шляху, формування наукових пріоритетів, методики й методології дослідницької праці Павла Петровича Смирнова (1882-1947) - учня М. Довнар-Запольського, професора російської історії Університету св. Володимира, Середньоазіатського державного університету (далі - САДУ), Московського історико-архівного інституту (далі - МІАІ). Воно дозволить не лише повернути із забуття ім'я цього непересічного вченого, але й сприятиме актуалізації в українській історіографії творчості одного з тих талановитих її представників, які займалися російською історією, а також історіографією та джерелознавством. Крім того, це дасть можливість відтворити образ науковця „середнього рівня”, представники якого істотно збагатили інтелектуальну традицію історичної науки.

Актуальність даної роботи посилюється відсутністю спеціального комплексного дослідження життя та наукової діяльності П. Смирнова, а також недостатньою розробкою історіографічної біографістики в науковій літературі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної теми «Історія української державності нової та новітньої доби» (державний реєстраційний номер 06 БФ046-01), яка включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження виступає життєвий і творчий шлях ученого-історика П. Смирнова, а також весь комплекс історичних та історіографічних джерел, пов'язаних із дослідженням його наукової спадщини та педагогічної діяльності.

Предметом дослідження є історіографічне пізнання процесу становлення П. Смирнова як історика, його науково-педагогічної діяльності, світоглядної еволюції наукового доробку.

Мета дисертаційного дослідження охоплює комплексне системне вивчення та реконструкцію життєвого шляху П. Смирнова, аналіз його творчої спадщини, осмислення наукових пріоритетів, ідей та концепцій, оцінку місця та ролі вченого в розвитку історичної науки. Відповідно до поставленої мети передбачено вирішення таких основних завдань:

проаналізувати стан дослідження проблеми в українській та російській історіографіях, синтезувати рівень її науково-теоретичного осмислення, визначити інформаційний потенціал і повноту джерельного комплексу;

сформувати джерельний комплекс і на його основі відтворити життєвий і науковий шлях П. Смирнова як історика та джерелознавця, висвітлити формування та еволюцію його історичних поглядів на різних етапах, обґрунтувати періодизацію життя та діяльності вченого, укласти наукову бібліографію праць;

з'ясувати чинники формування історичних поглядів ученого;

дослідити науково-педагогічну діяльність професора, узагальнити досвід його викладацької роботи;

здійснити проблемно-тематичний аналіз наукового доробку вченого;

визначити внесок П. Смирнова в історичну науку та значення його спадщини на сучасному етапі. смирнов історик педагог

Хронологічні межі дослідження визначаються роками життя і діяльності П. Смирнова (1882-1947 рр.), а також пов'язані з хронологічними рамками формування джерельної та історіографічної бази дослідження (80-рр. XIX- поч. XXІ ст.).

Географічні межі дослідження зумовлені місцями, де мешкав та працював історик і охоплюють відповідну територію України, Республіки Узбекистан та Російської Федерації.

Методологічну основу дисертації склали принципи історизму, об'єктивності та системності. Для розв'язання дослідницьких завдань використано такі методи як історіографічного аналізу та синтезу, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, ретроспективний, біографічний. В роботі застосовані методи історичного джерелознавства: наукової евристики, класифікації та критики джерел.

Наукова новизна полягає, насамперед, у постановці та розробці актуальної проблеми, яка не отримала ґрунтовного висвітлення в історичні науці. До вивчення залучено значну кількість джерел, у тому числі неопублікованих, виявлених в архівах Києва та Москви, що дозволило достовірно реконструювати невідомі та малодосліджені аспекти життя і діяльності історика. Укладено періодизацію життєвого шляху П.Смирнова. Конкретизовано й уточнено окремі факти наукової біографії, визначено чинники, які вплинули на формування його світогляду та наукових зацікавлень. Розширено відомості про співпрацю вченого з науковими установами. Вивчено його внесок в розвиток методики історичних досліджень. Здійснено наукову оцінку історичних та історіографічних праць, проаналізовано та систематизовано творчу спадщину, розглянуто педагогічну діяльність історика, укладено бібліографію наукових праць.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані в узагальнюючих працях і навчальних посібниках з української та російської історіографії, джерелознавства, при укладенні біографічних, бібліографічних та біоісторіографічних довідників, енциклопедій, при підготовці монографій, підручників та довідників з історії Київського університету.

Апробація результатів дисертації здійснювалася у формі наукових доповідей на III міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми науки та освіти” (Ужгород, 1-9 травня 2002 р.); на Днях науки історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 13 квітня 2005 р.); на Восьмих джерелознавчих читаннях. До 140-річчя від дня народження М.С. Грушевського (Київ, 22 грудня 2006 р.). Основні результати дисертації висвітлено в семи статтях автора, опублікованих у провідних фахових виданнях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ „Стан наукової розробки та джерела дослідження” складається з двох підрозділів і присвячений огляду історіографії та джерельної бази питання.

Підрозділ 1.1. „Історіографія проблеми" містить аналіз рівня вивчення наукової біографії П. Смирнова. В історичній літературі його діяльність як історика, джерелознавця, педагога висвітлена лише частково. Досліджень, в яких висвітлюються віхи життя та наукова спадщина вченого обмаль. В наявності є короткі довідково-інформаційні статті енциклопедичних видань, які, за браком спеціальних публікацій, доводиться включати до історіографії досліджуваної темиЧистякова Е.В. Смирнов Павел Петрович // Советская историческая энциклопедия. - М., 1971. - Т. 13. - Стб. 80-81; Большая советская энциклопедия. - М., 1976. - Т. 23. - С. 612. та окремі наукові студії, котрі віддзеркалюють лише деякі аспекти життя і діяльності вченого. Їх можна умовно розділити на праці, безпосередньо присвячені вивченню П. Смирнова як особистості і науковця, та дослідження, які використовували його доробок у зв'язку з вивченням певних питань історії середньовічної Росії. Цей підрозділ слід розглядати в контексті двох основних історіографічних періодів, які є невід'ємними складовими загального розвитку історичної науки - радянського та сучасного.

Радянська історіографія дослідження творчої спадщини науковця започаткована 1929 р. україномовною рецензією Володимира Пархоменка Пархоменко В. Професор Смирнов П. Волзький шлях і стародавні руси (Нариси з руської історії). - ІР НБУ. - Ф. Х., спр. 17904, 4 арк. на працю П. Смирнова „Волзький шлях і стародавні руси (Нариси з руської історії)”. Рецензентом був здійснений критичний аналіз цього твору, ретельно розглянута методологічна та джерельна база роботи.

В цілому схвальні дві рецензії на перший том монографії П. Смирнова „Посадские люди и их классовая борьба до середины XVII в.” були представлені К. Базилевичем Базилевич К.В. Рец.: Смирнов П.П. Посадские люди и их классовая борьба до середины XVII в. - Т. 1. - М.-Л., 1947. - 490 с. // Советская книга. - М., 1947. - № 12. - С. 65-71. та Н. Устюговим Устюгов Н. Рец.: Смирнов П.П. Посадские люди и их классовая борьба до середины XVII в. - Т. 1. - М.-Л., 1947. - 490 с. // Вопросы истории. - М., 1947. - № 9. - С. 124-128. у низці їхніх робіт.

1980-ті рр. стали міцним підґрунтям для предметного подальшого дослідження життєвого шляху і спадщини П. Смирнова. В періодичних виданнях Москви були вміщені статті з аналізом окремих аспектів життя та творчості історика. Йдеться про публікації дослідників В. Козлова та А. Дубровського в журналі „Археографический ежегодник”, присвячені розгляду доробку вченого Козлов В.Ф. Список печатных трудов П.П. Смирнова // Археографический ежегодник за 1982 год. - М., 1983. - С. 262-263; Дубровский А.М. Неопубликованные работы П.П. Смирнова в ОР ГБЛ // Археографический ежегодник за 1988 год. - М., 1989. - С . 228-234. , а також розгорнуту статтю А. Дубровського в книзі „Русский город (Исследования и материалы) Дубровский А.М. П.П. Смирнов - историк городов феодальной России // Русский город (Исследования и материалы). - М., 1983. - Вып. 6. - С. 91-101.. Так, В. Козлов дав перелік опублікованих робіт П. Смирнова і згадав деякі його праці, що не вийшли друком. В іншій статті цей же автор Козлов В.Ф. Материалы заседания Ученого Совета МГИАИ, посвященного памяти профессора П.П. Смирнова // Археографический ежегодник за 1980 год. - М., 1981. - С. 243-247. зупинився на основних моментах засідання Вченої ради МДІАІ від 28 травня 1948 р., присвяченого пам'яті професора П.Смирнова.

Публікація А. Дубровського5 присвячувалася 100-річчю з дня народження науковця. В ній наводилися короткі біографічні дані та давалася стисла характеристика творчої спадщини вченого. Ще одна його стаття Дубровский А.М. Неопубликованные работы П.П. Смирнова в ОР ГБЛ // Археографический ежегодник за 1988 год. - М., 1989. - С. 228-234. стосувалася аналізу особового фонду П. Смирнова, який знаходиться у Відділі рукопису Російської державної бібліотеки (ВР РДБ) ВР РДБ. - Ф. 279, 320 од. зб. .

Сучасний період (1990-ті - поч. XXI ст.) характеризується появою низки розвідок, присвячених участі П. Смирнова в роботі різних наукових установ та товариств Вороненко В.В., Кістерська Л.Д., Матвєєва Л.В., Усенко І.Б. Другий президент: Історико-біографічний нарис про М.П. Василенка // Вісник АН УРСР. - 1990. - № 2. - С. 69-71; Історія Академії наук України 1918-1923. Документи і матеріали. - К., 1993. - С. 552; Полонська-Василенко Н.Д. Українська Академія наук. - К., 1993. - Ч. 1-2. - С. 51, 65, 68, 166; Ульяновський В.І. Київська науково-дослідна кафедра історії України академіка М.П. Василенка: нові матеріали // UKRAINICA: архівні студії. - К., 1997. - Вип. 1. - С. 5-54; Матяш І.Б. Особа в українській архівістиці: Біографічні нариси. - К., 2001. - С. 68, 101, 192, 208; Калакура Я.С. Українська історіографія: Курс лекцій. - К., 2004. - С. 259; Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення / Під ред. проф. Г.Д. Казьмирчука - К., 2004. - С. 14, 51, 291, 330. . Питання членства вченого в Історико-етнографічному гуртку та Історичному товаристві Нестора-літописця розглядається в працях І. Верби, М.Колесника, С. Михальченка Верба І.В. Ученики М.В. Довнар-Запольского по Киевскому университету св. Владимира и их дальнейшая судьба // Даследчык гисторыи трох народау: М.В.Доунар-Запольски. Сборник науковых артыкулау и дакументау. - Гомель, Речица, 2000. - C. 129-136; Верба І.В. Олександр Оглоблин. - К., 1999. - С. 4; Колесник М.П. Історичне товариство Нестора-літописця: основні етапи й напрями діяльності (1872-1931 рр.) // УІЖ. - 1989. - № 9. - С. 55; Михальченко С. И. Киевская школа в российской историографии (В.Б. Антонович, М.В. Довнар-Запольский и их ученики). - М.-Брянск, 1997. - С. 3, 198-201; Його ж. О критериях понятия „школа” в историографии // Історична наука на порозі XXI ст.: підсумки та перспективи. - Харків, 1995. - С. 53-54; Його ж. Эволюция мировоззрения М.В. Довнар-Запольского (до 1927 г.) // Из истории общественно-политической мысли России XIX в. - М., 1990. - С. 125-140..

Типовою ознакою майже всіх досліджень, присвячених історії середньовічної Росії, містам та проблемам, пов'язаним із соціальними відносинами в них, починаючи з середини 40-х рр. XX ст. і до 1990-х рр. є посилання на праці П.Смирнова Тальман Е. М. Борьба посада Ярославля со светскими и духовными феодалами в первой половине XVII века // Исторические записки. - 1946. - № 20. - С. 96-99, 114, 121; Маньков А.Г. Борьба посада с феодалами во второй половине XVII в. // Исторические записки. - 1959. - № 64. - С. 217-220; Його ж. Развитие крепостного права в России во 2-й половине XVII в. - М.-Л., 1962. - 250-251, 257-263, 290; Сербина К.Н. Из истории возникновения городов в России XVI в. / В кн.: Города феодальной России. - М., 1966. - С. 140; Волков М.Я. Формирование городской буржуазии в России XVII-XVIII вв. / В кн.: Города феодальной России. - М., 1966. - С. 184-187; Булгаков М.Б. Структура и динамика населения г. Коломны в первой половине XVII в. / В кн.: Города феодальной России. - М., 1981. - Вып. 4. - С. 141; Соловьева Т.Б. Городские владения патриаршего дома и борьба за них с посадом в России XVII в. / В кн.: Русский город. - М., 1983. - № 6. - С. 53, 62-65. . В багатьох сучасних дослідженнях також фігурує П. Смирнов, зокрема у працях В. Ульяновського, В. Короткого, К. Кобченко Ульяновський В., Короткий В., Скиба О. Останній ректор Університету Святого Володимира Євген Васильович Спекторський: Монографія. - К., 2007. - 311 с; Кобченко К.А. „Жіночий університет Святої Ольги”: історія Київських вищих жіночих курсів. - К., 2007. - С. 113-114, 117. та ін.

Помітним явищем в сучасній українській історіографії стала поява кандидатської дисертації та низки наукових публікацій Н. Соколової, у яких автор розглядає науковий доробок студентської спільноти Університету св. Володимира і, зокрема, медальну роботу студента П.Смирнова. Соколова Н.Д. Історіографічний потенціал наукових праць студентів-істориків Університету св. Володимира (1834-1920 рр.). Автореф. дис...канд. іст. наук.: 07.00.06 / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. - К., 2007. - 15 с.; Соколова Н.Д. Медальні праці з української та російської історії студентів Університету Св. Володимира (1834-1917 рр.) // Історіографічні дослідження в Україні / Голова редколегії В.А.Смолій; відп. ред. О.А. Удод. - К., 2008. - Вип. 18. - 352-366.

Підсумовуючи історіографічний огляд, слід зазначити, що в українській та російській історіографії відсутнє комплексне дослідження, присвячене науковій та педагогічній діяльності П. Смирнова. Тому не викликає сумніву необхідність та доцільність опрацювання поставленої наукової проблеми, створення узагальненої біографії вченого, належної оцінки його наукового доробку.

У підрозділі 1.2. „Джерельна база дослідження" представлені різні за характером, походженням, формою та інформаційними можливостями архівні та опубліковані матеріали.

Найчисельнішу групу використаних джерел складають документи особового архівного фонду професора П.Смирнова (ф. 279), що зберігається у ВР РДБ. Представлені у ньому матеріали охоплюють період з 1882 по 1947 рр. і є надзвичайно вагомими з огляду на їх інформативну насиченість, чисельність та значимість. Значний масив залучених джерел складають документи фондів Київського державного університету (ф. 16), Київської першої чоловічої гімназії (ф. 108), Київських вищих жіночих курсів (ф. 244), які зберігаються в Державному архіві міста Києва. Певний інтерес представляють документальні матеріали фонду Київського університету (ф. 708) в Центральному державному історичному архіві України в місті Києві. Розглянуто окремі справи фонду Архіву Всеукраїнської Академії Наук (ф. X), особового фонду М. Василенка (ф. 40) в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського НАН України. Представлені документи фонду Народного комісаріату освіти УРСР (ф. 166), особового фонду О. Оглоблина (ф. 3561), що зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України. Крім цього залучені документи колекції позасудових справ реабілітованих (ф. 263), що знаходяться в Центральному державному архіві громадських об'єднань України.

Весь комплекс джерел дослідження умовно представлений такими групами:

I. Документально-біографічні матеріали, а саме: свідоцтво про народження, табелі учня Симбірської та 1-ї Київської чоловічої гімназії П.Смирнова, атестат про закінчення гімназії, матеріали про навчання П. Смирнова в Університеті св. Володимира, захист магістерської та докторської дисертацій тощо.

ІІ. Документи, пов'язані зі службовою, педагогічною та громадською діяльністю історика в Києві, Ташкенті, Москві: про призначення на посади, доповідні записки, послужний список професора, а також матеріали про членство в різних наукових товариствах, які сприяють більш повнішому розкриттю біографії вченого, основних напрямів його наукової та викладацької роботи. До цієї групи джерел відносяться й документи про відзначення історика державними нагородами.

ІІІ. Опубліковані та рукописні наукові праці П. Смирнова: реферати, статті, доповіді, рецензії, лекційні курси та підготовчі матеріали до них.

IV. Епістолярій - листування П.Смирнова з колегами-вченими, офіційними установами, дружиною, яке хронологічно репрезентує всі етапи життя науковця (київський, ташкентський, московський). В особовому фонді історика зберігається листування з С. Бєлокуровим, М. Бубновим, Б. Грековим, С. Масловим, М.Нєчкіною, В. Романовським, Б.Тихомировим, та ін.

V. Зображальні матеріали: джерела, що відклалися у ВР РДБ (фотографії, іменні запрошення на різні офіційні заходи тощо). Загальна кількість джерел цієї групи порівняно невелика. Всі вони організовані в двох справах і хронологічно репрезентують київський та московський періоди. Ці матеріали ілюструють та наочно доповнюють групу джерел службово-біографічного характеру.

Окремим масивом джерел виступають матеріали судово-слідчої справи П.Смирнова по процесу "Київського обласного центру дій" (спр. 55435), які репрезентують київську добу та ташкентський етап життя науковця і зберігаються в Галузевому державному архіві Служби безпеки України.

Отже, всебічний аналіз виявленої та опрацьованої джерельної бази підтвердив достатній рівень її репрезентативності, що уможливило вирішення поставлених у дослідженні завдань.

Другий розділ „Життєвий та творчий шлях П.П. Смирнова” складається з трьох підрозділів, в яких відтворено біографію вченого, прослідковано витоки його наукових поглядів, чинники формування історичного світогляду, визначено етапи і напрями науково-дослідницької і педагогічної діяльності у різних вищих навчальних закладах Києва, Ташкента, Москви.

Підрозділ 2.1. „Київський період життєдіяльності П.П. Смирнова (1897-1927) і формування його історичних поглядів" присвячений огляду родоводу П.Смирнова, початковому періоду його життя, дитячим рокам, першим крокам на шляху становлення як особистості, навчанню, а згодом і праці в Університеті св. Володимира. Майбутній історик народився 9 вересня 1882 р. в м. Симбірську (територія сучасної Російської Федерації). За своїм походженням належав до роду військових лікарів та священиків. Завдяки впливу провідних викладачів Університету св. Володимира, передовсім, В. Довнар-Запольського, відбувалося формування історичного світогляду і становлення П. Смирнова як історика. В цей період дослідник сформулював і визначив для себе тематику історичних зацікавлень, отримав ступінь магістра руської історії, підготував цикл робіт з середньовічної історії Росії, історіографічні праці, а також археологічні і краєзнавчі розвідки.

Підрозділ 2.2. „Науково-педагогічна діяльність ученого в Ташкенті (1927-1938)” характеризує другий етап життя вченого. Його визначальною особливістю є вимушений переїзд П. Смирнова з родиною до Ташкента, де він працював завідувачем кафедри історії господарського побуту САДУ. Під час перебування в Ташкенті вчений був вірним своїй науковій та педагогічній роботі, хоча зовнішні обставини і змушували його на деякий час відволікатися від цієї діяльності. Але, навіть перебуваючи на посаді інспектора Промбанку, професор залишався дослідником, науковцем. Він намагався використовувати своє нове професійне становище, пов'язане з постійними відрядженнями, для більш глибокого ознайомлення з історичними пам'ятками регіону та їх детального вивчення. В Ташкенті вчений підготував до друку багато своїх цікавих праць, зокрема „Московские ткачи и их привилегии”, „Правительство Б.И. Морозова и восстание в Москве 1648 года” та ін. Ці роки стали своєрідним трампліном для подальшого стрімкого зльоту науковця в московський період його життя.

У підрозділі 2.3. „Московські роки наукового шляху дослідника та педагога (1938-1947)" розглянуто третій (останній) етап життя та діяльності П. Смирнова. Цей період виявився не менш плідним у справі розвитку його науково-дослідного та викладацького потенціалу. В Москві вчений обіймав посаду завідувача кафедри історії СРСР МІАІ, в період з листопада 1941 р. по травень 1942 р. виконував обов'язки директора цього інституту, співпрацював з Московським міським педагогічним інститутом, Московським інститутом удосконалення вчителів, з Інститутом історії АН СРСР. Восени 1942 р. П. Смирнов захистив докторську дисертацію, 1943 р. отримав Державну премію, яку перерахував до фонду оборони. В цей же час провадив підготовку молодих наукових кадрів, а саме: керував роботою аспірантів, читав лекції студентам, знайомив молодь з чудовими експонатами Історичного музею Москви, іншими пам'ятками історії, створив і очолив в стінах МІАІ студентський науковий гурток на зразок київського Історико-етнографічного гуртка М. Довнар-Запольського. Підготував низку наукових історичних праць.

Помер вчений 2 квітня 1947 р. на 65 році життя, похований у Москві на Новодівочому цвинтарі.

Життєпис П. Смирнова засвідчує, що він пройшов складний шлях становлення як історика, непересічного науковця та викладача. Своєю науково-педагогічною діяльністю дослідник сприяв розвитку історичної науки в усіх установах, з якими співпрацював протягом творчого життя.

Третій розділ „Проблематика історичних студій вченого” складається з двох підрозділів, де розглянуто основні історичні погляди П.Смирнова, вивчення ним середньовічної історії Росії, а також окреслено коло його інтересів в царині історіографії, джерелознавства.

У підрозділі 3.1. „Соціально-економічна історія Московської держави XVII ст. у спадщині П.П. Смирнова" досліджено, що науковий доробок ученого охоплює різноманітні сфери історичних досліджень, проте пріоритетним для нього було вивчення історії Московської держави XVI-XVII ст. Він створив цілу низку праць, в яких реконструював та узагальнив питання, що торкалися, переважно, соціально-економічного життя міст феодальної Росії XVI-XVII ст.ст. Хоча і початок творчого шляху П.Смирнова, і його завершення відмічені монографіями про міста феодальної Росії, заняття цією темою не були неперервними, а відкладалися на певний час в зв'язку з життєвими обставинами дослідника.

Вивчаючи історію Московської держави XVI-XVII ст.ст., П.Смирнов розглядав питання виникнення і розвитку феодального міста-посаду, процеси утворення міської території і міського населення в кінці XVI - першій половині XVII ст., досліджував історію оформлення класу городян - посадських людей, соціально-економічні та політичні умови розвитку міст-посадів, а також боротьбу посадських людей до середини XVII ст. через масові повстання за перетворення на привілейований стан та узаконення своїх станових прав. Одним з перших П.Смирнов почав вивчати повстання в Москві 1584 р., яке довгий час не потрапляло до поля зору істориків і не трактувалося як міське повстання. Повстанню в Москві 1648 р. також присвячені декілька праць вченого, в яких він обґрунтовує зв'язок цього повстання з Земським собором 1648-1649 рр. та прийняттям Уложення 1649 р., вбачаючи в тих подіях глибокий соціальний підтекст. Торкався П.Смирнов і політики держави по відношенню до міст. Головну увагу було приділено вивченню „посадської будови” XV-XVII ст.ст. від князя Івана III до Соборного Уложення царя Олексія Михайловича. Основою періодизації історії російського міста дослідник вважав форми землеволодіння. Багаторічна науково-дослідна робота вченого знайшла своє логічне завершення в докторській дисертації, яку він захистив восени 1942 р.

У підрозділі 3.2. „Джерелознавчі дослідження вченого" доведено, що архівні заняття, всебічний аналіз та використання джерел згідно з прийомами історичної критики складали для П.Смирнова основу всіх його праць. Він був одним з тих небагатьох дослідників, хто займався комплексним опрацюванням переписних та строєльних книг як джерел для вивчення суспільно-політичних та соціально-економічних процесів у Московській державі XVI-XVII ст.ст., вважаючи ці книги благодатним підґрунтям для ознайомлення з загальною історією держави в той час. В цій справі П.Смирнов показав себе майстром точних аналітичних спостережень. Практичне джерелознавство як напрям наукових студій властиве всьому творчому життю вченого.

Пошук та публікація джерельного матеріалу визначали археографічний напрямок джерелознавчих студій П.Смирнова. Особливість проваджуваної істориком роботи з джерелами, їх тематичного відбору полягала в особистій зацікавленості матеріалом, змістове навантаження якого безпосередньо було наближене до обраних ним проблем дослідження. Практично всі праці П.Смирнова супроводжувалися великими за обсягом додатками, які містили в собі опрацьовані дані архівних джерел і подавалися, найчастіше, у вигляді таблиць, порівняльних схем. Вчений був одним із перших дослідників, хто широко використовував статистику при вивченні історії міст Московської держави XVI-XVII ст.ст. Саме з огляду на це роботи П. Смирнова цікаві на сучасному етапі розвитку історичної науки.

У Висновках дисертації викладені підсумкові положення дослідження, які виносяться на захист:

- встановлено, що життя та наукова творчість П. Смирнова на сьогодні залишається недостатньо вивченою, а низку розглянутих аспектів досліджено епізодично та побіжно. Пошук і виявлення нових архівних джерел, зокрема, документів особового архівного фонду П. Смирнова, центральних архівів України, які залучені нами до наукового обігу, свідчать про вагомий внесок ученого у розвиток історичної науки і доводять безпідставність звинувачення його в контрреволюційній діяльності та причетності до міфічних, надуманих слідчими органами організаціях. Наявні дослідження та джерельні матеріали є достатньо репрезентативними і дають змогу дослідити тему та розв'язати поставлені завдання;

- Реконструйовано життєвий та науковий шлях ученого: визначені основні етапи його біографії, які хронологічні відповідають київському, ташкентському та московському періодам. Встановлено, що дослідник протягом творчого життя опублікував 43 праці, найбільш плідним був київський період;

- з'ясовано, що спектр наукових зацікавлень дослідика складався протягом всього його життя, починаючи із знайомства з М. Довнар-Запольським, участі в роботі очолюваного ним Історико-етнографічного гуртка, що зумовило подальший вибір наукових інтересів ученого в галузі історичного джерелознавства. Саме М. Довнар-Запольський зорієнтував молодого П.Смирнова на територіальний принцип в історичних дослідженнях та вивчення джерел з історії середньовічних міст Московської держави XVII ст. Ця тематика домінувала в усій його подальшій науковій діяльності. Роки життя вченого припадають і на часи тоталітаризму, що відбилося на методології його досліджень;

- Визначено, що значну частину наукової діяльності П. Смирнова займала педагогічна та науково-методична праця. Вчений був талановитим лектором і педагогом. Ця сфера його діяльності відзначилася високим професіоналізмом, добрим знанням джерельної та історіографічної бази, ґрунтовністю підходу до процесу викладання в усіх навчальних закладах, де вченому довелося працювати. Початок педагогічної діяльності науковця припав ще на роки навчання в Київській гімназії, коли він став давати приватні уроки. Після закінчення Університету св. Володимира отримав пропозицію продовжити навчання, а згодом і викладацьке місце на кафедрі російської історії Університету. Викладав на Київських вищих жіночих курсах, у Київському Першому комерційному училищі, Київському археологічному інституті, САДУ, МІАІ та в інших вузах Києва, Ташкента і Москви. Важливою частиною педагогічного життя П.Смирнова була постійна діяльність його як керівника аспірантської підготовки молодих наукових кадрів, вчений виховав цілу плеяду майбутніх науковців. В дисертації окреслено коло учнів та послідовників П. Смирнова (М. Гришина, С. Первова, Л.Голованова, Д. Козлова, Е. Шишко, Т. Вильчак, С. Бураковська, В. Рижова та ін.) Професор певний час працював головою комісії по перевірці стану історичної аспірантури у вузах СРСР. На цьому етапі йому неодноразово доводилося приймати участь в обговоренні існуючої системи підготовки наукових кадрів та створенні нових проектів цієї підготовки;

- Вивчення творчої спадщини П.Смирнова свідчить, що однією з головних проблем, розв'язанням якої він займався, було з'ясування динаміки розвитку міста як соціально-економічного явища в середньовічній історії Росії, дослідження процесу перетворення приватновласницького міста в державницьке, руху населення міст у відповідності до тих соціально-економічних процесів, які переживала тодішня держава. Головну увагу було приділено вивченню так званої „посадської будови” XV-XVII ст.ст. від князя Івана III до Соборного Уложення царя Олексія Михайловича. До історіографічних досліджень вченого належать праці про розгляд наукового доробку В.Ключевського, В. Антоновича, І. Болтіна, С. Соловйова та інших вчених-істориків. П.Смирнов приділяв особливу увагу проблемі вивчення іншими істориками джерел, їх зібранню, критичному аналізу, оцінці внеску своїх попередників у розвиток історичних знань;

- З`ясовано, що праці П. Смирнова, його наукова спадщина стали важливим фактором розвитку історичної науки і спрямовувалися на створення системного викладу загального ходу історичного процесу. Внесок П. Смирнова в історичну науку репрезентується комплексом наукових досліджень, серед яких пріоритетними були історія соціально-економічного розвитку Московської держави XVI-XVII ст.ст., джерелознавство, історіографія та ін. Необхідно відзначити, що праці вченого мали новаторський характер, були цікавими і актуальними. Не всі його наукові погляди витримали перевірку часом, окремі висновки вченого вважалися і вважаються не безсумнівними, проте звертання до робіт П. Смирнова дослідників більш пізнього часу підтверджує їхню значимість. Історичні розвідки П. Смирнова сприяли приверненню уваги наукової громадськості до окремих етапів розвитку історії Росії. Йому належить понад 40 опублікованих праць - це монографії, брошури, статті, рецензії, які охоплюють різні проблеми історії Росії, України, історіографії, джерелознавства. Праці вченого не могли суттєво вплинути на хід занять інших дослідників, але вони мають певне значення не тільки для поглибленого вивчення доробку П.Смирнова, його ідейної еволюції, але й для характеристики становища історичної думки в СРСР у 1920-х - 1940-х рр. П. Смирнов здійснив вагомий внесок у загальний розвиток історичної науки й заслуговує на почесне місце в українській та російській історіографіях як вчений-історик України та Росії, історіограф, джерелознавець.

ПУБЛІКАЦІЇ, ЩО ВІДОБРАЖАЮТЬ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Фонди архівів м. Києва як джерело написання наукової біографії П.П.Смирнова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Історія. - 2003. - Вип. 68. - С. 44- 46.

2. Документи особового фонду П.П. Смирнова у Відділі Рукопису Російської державної бібліотеки // Сумська старовина. - Суми, 2003.- № ХІ-ХІІ. - С. 100-108.

3. Московський історико-архівний інститут під час директорства П.П.Смирнова // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк, 2004. - № 2. - С. 18-28.

4. Професор П.П. Смирнов: штрихи до питання наукової та педагогічної діяльності // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк, 2004. - № 3 - С. 62-69.

5. До питання про погляди П.П. Смирнова на історію міст феодальної Росії // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 6. Історичні науки: Зб. наукових праць. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2005. - Випуск 2. - С. 207-213.

6. Діяльність професора П.П. Смирнова в роки Великої Вітчизняної війни // Сумська старовина. - Суми, 2005. - № ХV. - С. 40-52.

7. Життя і доля професора П.П. Смирнова: історико-біографічний нарис // Історичний журнал. - К., 2006. - № 2. - С. 93-99.

АНОТАЦІЯ

Коломієць Н.А. Павло Петрович Смирнов - історик та педагог. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Дисертація є комплексним дослідженням життєвого шляху, наукової та педагогічної діяльності Павла Петровича Смирнова (1882-1947) - професора російської історії Університету св. Володимира, Середньоазіатського державного університету, Московського державного історико-архівного інституту. На основі широкої джерельної бази та наявної історіографії здійснено системний аналіз історичних поглядів П. Смирнова, основних напрямків його дослідницької діяльності. Проаналізовано теоретико-методологічне підгрунтя історико-наукових досліджень вченого з середньовічної історії Росії. У дисертації зроблено спробу ґрунтовно та об'єктивно оцінити внесок П. Смирнова у розвиток історичної науки. Проаналізовані наукові праці; вивчені основні віхи педагогічної діяльності. Розглянуто вплив і місце приватного та громадського життя П. Смирнова на його наукові праці.

Ключові слова: Павло Петрович Смирнов, Університет св. Володимира, історична наука, середньовічна історія, посадське населення, історіографія, джерелознавство, педагогічна діяльність.

АННОТАЦИЯ

Коломиец Н.А. Павел Петрович Смирнов - историк и педагог. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - Историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

Диссертация является комплексным исследованием жизненного пути, научной и педагогической деятельности Павла Петровича Смирнова (1882-1947) - профессора российской истории Университета св. Владимира, Среднеазиатского государственного университета, Московского историко-архивного института. Подчеркнуто, что многогранная деятельность ученого не была предметом специального изучения в исторической науке.

В работе представлено периодизацию научной биографии П.Смирнова. На первом этапе (1897-1927) происходит становление личности будущего историка, формирование его как ученого и педагога в стенах Киевской 1-й мужской гимназии, Университета св. Владимира; на втором этапе (1927-1938) основное внимание было направлено на научную и преподавательскую деятельность П.Смирнова в Ташкентском государственном университете. В этот период он создал ряд исследований по истории Московской державы XVI-XVII ст., истории и археологии Средней Азии, историографии, источниковедению. Третий период деятельности исследователя (1938-1947), географически связанный с Москвой, был посвящен научной деятельности и преподаванию в Московском историко-архивном институте, Московском городском педагогическом институте, Московском институте усовершенствования учителей. На этом этапе П.Смирнов защитил докторскую диссертацию по истории посадов Московской державы в XVI-XVII ст.ст. Была опубликована монография и ряд исследований, посвященных русской истории как главной области его научных интересов.

Комплексно исследована научно-организационная деятельность ученого в работе Всероссийских археологических съездов, ученых архивных комиссий, Общества Нестора-летописца, в организации историко-этнографического кружка при Университете св. Владимира под руководством М. Довнар-Запольского, научного кружка "Родная Москва" при Московском историко-архивном институте.

На основе широкой источниковедческой базы было исследовано формирование мировоззрения и особенности научного творчества П. Смирнова. Значительное место уделено роли, которую сыграли в становлении историка домашняя обстановка и полученное воспитание, университетское образование и общение в среде киевского студенчества. В работе представлены факты того, что на выбор и развитие научных интересов молодого П. Смирнова повлияли ведущие профессора Университета св. Владимира П. Голубовский, А.Покровский, М. Бубнов, а также в первую очередь М. Довнар-Запольский, от которых П.Смирнов унаследовал интерес к истории России в целом, повышенное внимание к историческим источникам как основной научной ценности для исследователя.

Личное руководство М.Довнар-Запольского детерминировало у исследователя формирование своеобразной методологической базы. Анализ методологии и методики исторических исследований П. Смирнова, особенно в части работы с писцовыми и строельными книгами, позволил сделать вывод о том, что они вполне отвечали уровню современной ему исторической науки. Методологический багаж ученого отображает влияние идеологии исторического позитивизма.

Влияние учителя и наставника М. Довнар-Запольского также заметно проявилось в разработке П. Смирновым специфической тематики, методологических и мировоззренческих основах его исторических исследований. В диссертации раскрываются особенности предметной структуры работ П.Смирнова, посвященных средневековой истории России. В центре внимания историка оказался основной комплекс проблем политической и экономической истории России (в основном связанной с развитием городов Московского государства XVI-XVII). Детальное прочтение научных работ П. Смирнова свидетельствует, что исследователь одним из первых начал комплексное изучение слобод, посадского населения, проследил движение посадского населения, динамику превращения русского средневекового города из частнособственнического в государев город, изучал влияние на эти процессы разных слоев общества.

Ученому принадлежит значительный вклад в разработку вопросов историографии, источниковедения, архивоведения. Определено, что П. Смирнов заложил базовые основы источниковедческого анализа, оставил огромный статистический материал, накопленный и систематизированный им в результате постоянных многолетних экспедиций в архивы Киева, Москвы, Санкт-Петербурга. Его тщательное изучение писцовых, строельных книг высоко оценено в научных кругах украинской и российской исторической науки. В диссертации впервые очерчен круг учеников П.Смирнова.

Работы П. Смирнова по средневековой истории России, историографии, источниковедению не утратили своей актуальности и на сегодняшний день.

Ключевые слова: Павел Петрович Смирнов, Университет св. Владимира, средневековая история России, посады, посадское население, историография, источниковедение, педагогическая деятельность.

ANNOTATION

Kolomiets N.A. Pavel Petrovich Smirnov - historian and pedagogue. - Manuscript.

The dissertation for receiving a candidate degree of History Science, speciality 07.00.06. - Historiography, Source Study and Special Historical Disciplines. - The Kyiv National University named after Taras Shevchenko. - Kyiv, 2008.

The dissertation is complex research work of the life, scientific and pedagogical activity of Pavel Smirnov (1882-1947) - professor of medieval Russian history in Kyiv University of Sv. Vladimir, in Central Asia University, in Moscow historian archive institute. Based on broad historical analysis of the available literature, the basic directions of P. Smirnov's research activity were conducted as a historiography, a source study and archive research. The theoretical and methodological basis of the historical-and-scientific work of P. Smirnov on medieval Russian history was studied. The dissertation attempted to thoroughly and objectively assess P. Smirnov's contribution to development of a national historiography. His scientific works are analyzed; the main dates of his pedagogical experience are studied. The influence of the private and publics' life to the character of his scientific works are defined.

Key words: Pavel Smirnov, Kyiv University of Sv. Vladimir, the science of history, medieval history, posadskoe population, historiography, source study, pedagogical activity.

Размещено на Allbest.ru