Малоросійський військовий губернатор Микола Григорович Рєпнін

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Малоросійський військовий губернатор Микола Григорович Рєпнін

Конопка Наталія Олегівна

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

репнін український губернатор

Актуальність теми дослідження. Перша третина ХІХ століття є наповненою суперечностями епохою в історії України. Землі колишньої Гетьманщини поступово інтегрувалися в склад Російської держави, імперська політика якої визначала систему управління та зміни, що принесла з собою держава з іншими історичними та державницькими цінностями. У 1802 році на території Полтавської та Чернігівської губерній було утворене Малоросійське генерал-губернаторство з центром у Полтаві. Своєрідність управління цими українськими землями, що мали кількасотлітній державний досвід і досі збережені сильні автономістські традиції, визначали певну специфіку російської політики щодо них. З одного боку, вона передбачала пришвидшення інтеграційних процесів, а з іншого - певною мірою посилила усвідомлення українськими суспільними верствами окремішності та відмінності статусу українських земель у складі Російської держави. З 1816 по 1834 рр. малоросійські губернії знаходилися в управлінні військового губернатора Миколи Григоровича Рєпніна (Волконського) (1778 - 1845 рр.) - російського дворянина, досвідченого адміністратора та дипломата, визначного суспільно-політичного та громадського діяча першої третини ХІХ ст. Управлінський та дипломатичний досвід, організаторські здібності й особисті якості визначили вибір при призначенні М.Г. Рєпніна на цю посаду. Управління землями колишньої Гетьманщини, одруження на онуці останнього українського гетьмана, інтелектуальне оточення мали вплив на світогляд, основні життєві позиції та діяльність М.Г. Рєпніна.

Без поглибленого аналізу життя та діяльності М.Г. Рєпніна на посаді малоросійського військового губернатора, без визначення його ролі в історії малоросійських губерній в означений період є неповною картина суспільно-політичного, економічного, релігійного та культурно-громадського життя регіону. З огляду на це вкрай необхідним і виправданим є проведення окремого дослідження, присвяченого М.Г. Рєпніну, яке дозволить з'ясувати характерні особливості входження українських земель до складу Російської імперії. Розкриття даних питань сприятиме глибшому пізнанню історії нашої держави. Необхідність розв'язання означених проблем визначає актуальність дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідної роботи напрямку “Актуальні проблеми української історії та історіографії модерної доби”, яка проводиться кафедрою історії Національного університету “Острозька академія”, а також відповідає його навчальним програмам. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Національного університету “Острозька академія” (свідоцтво про державну реєстрацію університету серія АОО №227093) протокол №3 від 30 жовтня 2003 р., уточнена 29 листопада 2007 р. (протокол №4).

Мета дослідження полягає у комплексному і систематичному вивченні життєвого шляху та діяльності Миколи Григоровича Рєпніна, з наголосом на його діяльність як малоросійського військового губернатора.

Досягнення вищеназваної мети передбачає розв'язання таких дослідницьких завдань:

- визначити методологічні засади дослідження;

- здійснити аналіз стану наукового вивчення життя та діяльності М.Г. Рєпніна в українській та зарубіжній історіографії;

- проаналізувати джерельну базу, що дає змогу якнайповніше висвітлити життя та діяльність М.Г. Рєпніна в контексті даної історичної епохи;

- висвітлити роль малоросійського військового губернатора у відновленні прав і привілеїв колишнього українського шляхетства;

- охарактеризувати відношення М.Г. Рєпніна до масонського і декабристського рухів;

- дослідити діяльність малоросійського генерал-губернатора в справі відновлення козацтва як військової та суспільної верстви;

- відтворити політику М.Г. Рєпніна як державного урядовця щодо сільського та міського населення на території Малоросійського генерал-губернаторства протягом 1816 - 1834 рр.;

- з'ясувати вплив Миколи Григоровича Рєпніна на розвиток культурно-громадського життя земель колишньої Гетьманщини;

- з'ясувати фактори, що вплинули на формування світоглядних позицій державного діяча (родина, оточення та ін.).

Об'єктом даного дослідження є постать російського урядовця князя Миколи Григоровича Рєпніна (Волконського).

Предметом дослідження є діяльність М.Г. Рєпніна на посаді малоросійського військового губернатора.

Хронологічні межі дисертації охоплюють 1778 - 1845 рр. - життєвий шлях М.Г. Рєпніна з наголосом на часі його управління Малоросійським генерал-губернаторством (1816 - 1834 рр.).

Територіальні межі дослідження визначені у відповідності до кордонів Малоросійського генерал-губернаторства у складі Полтавської та Чернігівської губерній протягом даного хронологічного періоду.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше було проведено комплексне дослідження життя та діяльності М.Г. Рєпніна. Зокрема узагальнено біографію цієї історичної особи, яка подана на тлі суспільно-політичних та культурних процесів у Російській імперії початку ХІХ ст., з урахуванням його внеску в ці процеси, та впливу його діяльності на суспільно-політичне й культурно-громадське життя українських земель в складі Російської держави. Доведено, що адміністративна діяльність М.Г. Рєпніна була вцілому спрямована на провадження російського державного курсу, з урахуванням специфіки та своєрідності малоросійських губерній. Детально проаналізовано й підсумовано спроби малоросійського військового губернатора відновити права колишнього українського шляхетства та його дії щодо створення добровільного козацького війська, висвітлено відношення М.Г. Рєпніна до масонського та декабристського рухів, розглянуто діяльність військового губернатора щодо сільського та міського населення малоросійських губерній, простежено вплив Миколи Григоровича на громадсько-культурні процеси, що відбувалися на цих територіях. У ході дослідження визначено коло осіб, що мали вплив на формування світогляду М.Г. Рєпніна і зумовлювали певну специфіку його управління українськими землями. Введення до наукового обігу комплексу архівних (окремі з яких були раніше невідомі) і опублікованих джерел дало можливість відтворити цілісну картину життя та діяльності М.Г. Рєпніна як малоросійського військового губернатора.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані для створення узагальнюючих досліджень, присвячених історії України кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст., при розробці лекційних курсів і з відповідних дисциплін у вищій та середній спеціальній школі, застосовуватися у навчальній та факультативній роботі вчителями загальноосвітніх шкіл. Матеріали та висновки дослідження можуть використовуватися при створенні навчальних посібників для вчителів, студентів, учнів середніх навчальних закладів.

Особистий внесок здобувача у розробку теми дослідження полягає в проведенні вперше докладного аналізу історіографічного та джерельного комплексів щодо постаті М.Г. Рєпніна та встановленні його ролі в суспільно-політичному, економічному та культурно-громадському житті українських земель у складі Російської імперії.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у п'яти наукових статтях автора, обговорювалися на наукових конференціях, в тому числі під час “Днів науки” (Національний університет “Острозька академія”, Острог, 1-15 травня 2001 р.; Острог, 20-21 березня 2007 р.), на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 40-літтю журналу “Український Історик” (Острог, 14-15 травня 2003 р.), на науковій конференції “Історична та суспільна думка Російської імперії другої половини ХІХ - початку ХХ століття” (Дніпропетровськ, жовтень 2003 р.), на Першій міжнародній науковій конференції “Діаспора як чинник утвердження держави. Україна у міжнародній спільноті” (Львів, 8-10 березня 2006 р.).

Структура дисертаційної роботи відповідає поставленій меті та виконанню основних завдань дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури і додатків (“Хронологія життя та діяльності М.Г. Рєпніна”, живописні зображення та фотографії М.Г. Рєпніна, його родини та людей, близьких до неї). Загальний обсяг роботи становить 223 с.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, показано зв'язок роботи з науковими програмами, визначено мету та завдання, об'єкт і предмет дослідження, хронологічні й територіальні межі, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача, подано апробацію результатів та структуру дослідження.

Перший розділ - “Теоретико-методологічні засади, історіографія проблеми та джерельна база дослідження” складається із трьох параграфів “Теоретико-методологічні засади”, “Історіографія проблеми”, “Джерельна база дослідження”.

У першому підрозділі “Теоретико-методологічні засади” висвітлено основні теоретичні підходи до створення біографічного дослідження. Персонологічні (персоналійні) або біоісторіографічні, а в нашому випадку і біографічні роботи мають низку специфічних рис, які визначають особливості методології та методики їх проведення. В роботі використано досвід та набутки української та зарубіжної біографістики, зокрема праці В. Чишка Чишко В.С. Біографічна традиція і наукова біографія в історії та сучасності України. - К., 1996. - 238 с.; Його ж. Методологія біографічних досліджень: основні принципи // Архівознавство: Зб. наук. праць. - К., 1999. - С. 23-33 та ін., О. Полякова Поляков А.Б. Биография человека политики как феномен культур // Биография как вид исторического исследования. - Тверь: ТГУ, 1993. - С. 12-15., В. Александрова Александров В.Б. Исторический портрет и его функции в историческом познании // Биография как вид исторического исследования. - Тверь: ТГУ, 1993. - С. 5-12., Г. Миколецкого Миколецкий Г.Л. и др. Биография и историческая наука // ХІІІ Международный конгресс исторических наук. Москва 16-23 июля 1970 г. - М., 1970. - С. 1-13. та ін.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є принцип історизму та об'єктивності. Принцип історизму дозволяє вивчити середовище, політичні й культурні умови епохи, в якій проходили життя та діяльність М.Г. Рєпніна та формувався його світогляд. Принцип об'єктивності намагалися застосовувати з метою уникнення суб'єктивного ставлення до історичної постаті та всебічного вивчення предмету дослідження в усій його суперечності та складності. Шляхи вирішення багатьох проблем персонологічних досліджень пов'язаний із застосуванням міждисциплінарної та загальнонаукової методології, а також власне історичних методів. Серед них важливим є метод типологізації й класифікації (систематизації). Використання системного підходу передбачало залучення методів аналізу, синтезу, а також спеціальних історичних методів дослідження, зокрема синхронного, хронологічного, порівняльно-історичного, ретроспективного, лінійно-хронологічного та просопографічного. За допомогою синхронного методу було охарактеризовано особливості діяльності М.Г. Рєпніна на загальному тлі життя українських губерній, встановлено його роль та вплив на суспільно-політичне, господарське й культурне становище означених територій. Хронологічний метод дав можливість відтворити події у певній часовій послідовності, в русі й видозміні. Завдяки застосуванню порівняльно-історичного методу було встановлено спільні та відмінні риси історичних явищ та подій першої третини ХІХ ст. Для відтворення подій минулого на основі певних елементів, які дійшли до наших днів, у науковому дослідженні використаний ретроспективний метод. Лінійно-хронологічний метод передбачає лінійно-хронологічний опис подій та чітке слідування документам, висвітлення життя діяча у контексті соціальних подій. Для всебічного вивчення даної історичної особи було використано просопографічний метод. За його допомогою було здійснено пошук, атрибуцію та звід біографічних і всіх інших даних (зовнішність, риси характеру й особисті якості, родинні зв'язки, рід діяльності, кар'єру, різні життєві обставини й т. ін.). Це дисертаційне дослідження вимагало застосування міждисциплінарних методів, пов'язаних з такими категоріями як культурологія, філософія, психологія.

У другому підрозділі “Історіографія проблеми” вміщено аналіз досліджень, присвячених вивченню життя та діяльності М.Г. Рєпніна. Особливий інтерес викликають краєзнавчі дослідження відомого історика та архівіста І.Ф. Павловського, який користуючись матеріалами місцевих архівів, одним із перших почав досліджувати історію земель колишньої Гетьманщини в час управління М.Г. Рєпніна Павловский И.Ф. К истории Малороссии во время генерал-губернаторства кн. Н.Г. Репнина (Очерки, материалы и переписка по архивным данным) // Труды Полтавской государственной ученой архивной комиссии (далі - ПГУАК). - Полтава, 1905. - Вып. 1. - 214 с.; Його ж. Полтава в ХІХ столетии (по архивным данным с рисунками) (Витяг з: Павловский И.Ф. Полтава. Исторический очерк ее как губернского города в эпоху генерал-губернаторства (1802 - 1856) (по архивным данным) // Киевская старина (далі - КС). - 1905. - Ноябрь-Декабрь. - Т. 91. - Кн. 11-12. - С. 228-342; Його ж. Полтавцы: иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители: опыт краткого биографического словаря Полтавской губернии с половины XVIII в. (с 182 портретами). - Полтава, 1914. - С. 38-45 та ін.. Окремі розвідки автор присвятив розвитку масонського та декабристського рухів Павловский И.Ф. Масонская ложа в Полтаве // Труды ПГУАК. - Полтава, 1909. - Вып. 6 в 2 частях. - Часть 1. - С. 1-15; Його ж. Из прошлого Полтавщины. К истории декабристов. - Полтава, 1918. - 29 с., справі формування козацьких полків в 1831 р. Павловский И.Ф. Малороссийские казачьи полки в борьбе с поляками в 1831 г. // Труды ПГУАК. - Полтава, 1910. - Вып. 7. - С. 108-114., влаштуванню військовим губернатором Полтавського інституту шляхетних панянок Павловский И.Ф. Учреждение Полтавского института и постройка для него здания Приказом Общественного Презрения // Труды ПГУАК. - Полтава, 1909. - Вып. 6 в 2 частях. - Часть 1. - С. 16-30. та ін. На сторінках таких видань як “Русский архив”, “Киевская старина”, “Чтения” Історичного Товариства Нестора-Літописця, “Чтения” Товариства історії та старожитностей російських при Московському університеті, “Русская старина”, “Вестник Европы”, “Русская беседа”, “Черниговские Губернские Ведомости” публікувалися різноманітні матеріали, що стосувалися історії Малоросійського генерал-губернаторства, в тому числі й особи М.Г. Рєпніна.

Серед здобутків української зарубіжної історіографії варто відзначити праці О. Оглоблина, М. Антоновича, Д. Дорошенка, Г. Чикаленко-Келлер. О. Оглоблин у своїй праці “Люди Cтарої України” зробив спробу показати на тлі біографічних нарисів В. Капніста та М. Миклашевського постать М.Г. Рєпніна, їх дружні взаємини та співпрацю Мезько-Оглоблин О.П. Люди старої України та інші праці. - Острог - Нью-Йорк, 2000. - С. 159-164.. Ґрунтовною та інформативно насиченою є праця М. Антоновича, присвячена дослідженню діяльності М.Г. Рєпніна на посаді генерал-губернатора Саксонії, яку він займав з 1813 по 1814 рр. Антонович М. Князь Репнін, генерал-губернатор Саксонії. - Берлін: Український Науковий Інститут у Берліні, 1936. - 64 с. Культурно-громадській діяльності М. Рєпніна як управителя Малоросійського генерал-губернаторства присвячені праці Д. Дорошенка Дорошенко Д. Князь М. Репнін і Д. Бантиш-Каменський (Сторінка з українського громадського життя першої четвертини ХІХ століття) // Праці Українського Високого Педаґоґічного Інституту ім. Михайла Драгоманова у Празі. Науковий збірник. - Т. 1. - Прага, 1929. - С. 90-108; Його ж. Дмитро М. Бантиш-Каменський і його “Исторія Малой Россіи” // Ейдос. - 2006. - Вип. 2. - Ч. 2. - С. 16-73.. Дослідник подав детальну інформацію про його життєвий шлях, адміністративну та культурно-громадську діяльність, зокрема роль та участь у написанні й виданні “Истории Малой России” Д. Бантиша-Каменського. Розвідка Г. Чикаленко-Келлер присвячена родині Рєпніних, долі їх відомої бібліотеки та архіву Чикаленко-Келлер Г. Репніни та Яготинська бібліотека // Науковий збірник УВАН. - Нью-Йорк, 1953. - С. 138-152. Передрук: Бібліотечний вісник АН України ЦНБ ім. В.І. Вернадського. - 1993. - №1-2. - С. 39-53..

Радянська історіографія лише епізодично зверталася до деяких аспектів даної проблематики та містить досить уривчасту інформацію про життя та діяльність М.Г. Рєпніна. Постать генерал-губернатора досліджувалася лише в контексті розвитку декабристського руху в Україні, життя та діяльності Т. Шевченка Жур П. Літо перше. З хроніки життя і творчості Тараса Шевченка. - К.: Дніпро, 1979. - 550 с.. В “Українській історіографії...” М. Марченка постать малоросійського військового губернатора згадувалася в зв'язку із підготовкою та написанням праці Д. Бантиша-Каменського Марченко М. Українська історіографія (з давніх часів до середини ХІХ ст.). - К., 1959. - С. 133..

Сучасна українська історіографія, присвячена дослідженню історії Малоросійського генерал-губернаторства та особи М.Г. Рєпніна, представлена статтями Г. Швидько, С. Дремлюги, В. Шандри. Відомий український історик Г. Швидько висвітлила основні риси діяльності малоросійського генерал-губернатора, зокрема його клопотання про відновлення козацтва як основної військової сили на території України та охарактеризувала становлення “українофільських” поглядів М.Г. Рєпніна Швидько Г. Російський князь - український автономіст? // Прапор юності. - 1991. - 4 червня.. В статтях С. Дремлюги Дремлюга С. З історії суспільно-політичної думки України першої половини XIX ст. Гурток князя М.Г. Рєпніна-Волконського // Дніпропетровський історико-археографічний збірник. - Дніпропетровськ: Промінь, 1997. - Вип. 1: на пошану проф. М.П. Ковальського. - С. 386-397; Його ж. М.Г. Рєпнін та його вплив на культурно-громадське життя в Україні першої половини XIX ст. // Під знаком Кліо. - Дніпропетровськ: Промінь, 1995. - Вип. 1: на пошану О. Апанович. - С. 83-95. подано відомості про цю історичну постать, його життя, суспільно-політичні погляди та діяльність в Україні. Історію малоросійських губерній періоду управління М.Г. Рєпніна, його життєвий шлях та особливості діяльності висвітлено в ґрунтовній розвідці відомого дослідника В. Шандри Шандра В. Малоросійське генерал-губернаторство в період урядування М.Г. Рєпніна (1816 - 1834) // УІЖ. - К., 2000. - №4. - С. 79-89; №5. - С. 78-88.. Найдокладнішим дослідженням з історії Малоросійського генерал-губернаторства є монографічна праця цього ж автора Шандра В. Малоросійське генерал-губернаторство 1802 - 1856 рр.: функції, структура, архів. - К., 2001. - 355 с.. Дослідниця охарактеризувала історіографічну та джерельну базу проблеми, дослідила напрями і форми діяльності малоросійських генерал-губернаторів, зокрема О. Куракіна, Я. Лобанова-Ростовського, М. Рєпніна (якому в монографії присвячений один з найбільших за обсягом розділів) та інших, розглянула структуру Канцелярії Малоросійського генерал-губернаторства. В цій праці також опубліковано документи з історії генерал-губернаторства. Окремий розділ, присвячений даній історичній особі, вміщено у праці В. Шандри “Генерал-губернаторства в України: ХІХ - початок ХХ ст.” Шандра В. Генерал-губернаторства в Україні: ХІХ - початок ХХ ст. - К.: НАН України, Інститут історії України, 2005. - 427 с.. Епізодичні згадки про особу М. Рєпніна, пов'язані з творчістю Д. Бантиша-Каменського, містяться в узагальнюючих історіографічних працях В. Кравченка Кравченко В.В. Нариси з української історіографії епохи національного відродження (друга половина ХVІІІ - середина ХІХ ст.). - Харків: Основа, 1996. - С. 212., Я. Калакури Калакура Я. Українська історіографія. Курс лекцій. - К.: Ґенеза, 2004. - 496 с..

Отже, історіографічний огляд дозволив констатувати, що в історичній науці відсутнє цілісне, комплексне дослідження життя та діяльності М.Г. Рєпніна і таким чином ця проблема потребує подальшого й глибшого вивчення.

Підрозділ 1.3 розглядає джерельну базу дослідження, яка представлена широким колом джерел: документальних, наративних та іконографічних. Використані документальні джерела можна поділити на такі групи: 1) законодавчі акти Російської держави (іменні та сенатські накази, військові устави, конвенції, рескрипти, укази); 2) діловодчий матеріал центральний і місцевих установ (донесення, подання, розпорядження, офіційні, доповідні записки, рапорти, звіти, відомості, інструкції, догани, повістки, накази, циркуляри та ін.); 3) судово-слідчі документи (доноси, протоколи допитів, письмові свідчення). Наративні джерела поділяємо на такі групи: 1) промови, звернення; 2) проекти, публіцистичні записки; 3) економіко-географічні та статистичні описи; 4) епістолярій (офіційний та приватний); 5) мемуари, записки подорожників.

Серед документальних джерел важливе значення мають законодавчі акти Російської держави (іменні та сенатські накази, військові устави, конвенції, рескрипти). Саме вони дають змогу охарактеризувати правове поле діяльності малоросійського військового губернатора, владні повноваження, цивільні та військові функції посадовця. Діловодчі матеріали центральних і місцевих установ складають один з найбільших масивів джерел у нашому дослідженні. Зважаючи на те, що архів Канцелярії Малоросійського генерал-губернаторства не зберігся, важливими є документи, які стосувалися внутрішнього життя краю, зокрема циркуляри, накази, розпорядження, доповідні записки та ін. М. Рєпніна як начальника краю Інститут Рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (далі - ІР НБУВ). - Ф. II. - Спр. 3690: Рєпнін. Розпорядження з приводу зборів дворян для вибору службових осіб 1831 р. - 2 арк.; ІР НБУВ. - Ф. ІІ. - 3541: “Список рапорта…” Государю императору посланного Малороссийским военным губернатором князем Репниным от 3-го апреля 1821 года. Копия. - 4 арк.; ІР НБУВ. - Ф. ІІ. - Спр. 2712: Справа формування з малоросійських козаків полків легкої кавалерії для резервної армії 1831 р. - 3 арк.; ІР НБУВ. - Ф. II. - Спр. 3677: Циркуляр (про заборону давати гарну оцінку підсудним дворянам 18 грудня 1817 р.). - 2 арк. та ін.. Окрему групу джерел становлять судово-слідчі документи, що уможливили відтворити розвиток масонського та декабристського рухів на території Малоросійського генерал-губернаторства Восстание декабристов: Дела Верховного Уголовного Суда и Следственной комиссии / под. ред. М.В. Нечкиной. - М., 1953. - Т. 10. - 333 с.; М., 1986. - Т. 16. - 397 с..

Наративні джерела до вивчення життя та діяльності М.Г. Рєпніна представлені кількома групами. Одна з важливих включає промови князя під час дворянських виборів в Полтаві та Чернігові (1818 та 1823 рр.) та звернення генерал-губернатора. Тісно пов'язаними з попередньою групою джерел є проекти та публіцистичні записки, які розкривають правове й економічне становище козаків, а також світоглядні позиції російського урядовця Репнин Н.Г. Краткая записка о малороссийских козаках // Чтения императорского общества истории и древности российских при Московском университете (далі - ОИДР). - М., 1864. - Апрель-июнь. - Кн. 2. - С. 85-130.. З описово-статистичних праць уваги заслуговують дослідження М. Арандаренка ІР НБУВ. - Ф. 1. - Спр. 777: Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии в трех частях составлены в 1847 году. - 777 арк. та А.Шафонського Шафонский А. Топографическое описание Черниговского наместничества. Чернигов, 1894. - К., 1851. - 457 с.. Значний масив складає епістолярна спадщина як офіційна, так і приватна, яка дозволяє відтворити риси характеру, елементи повсякденного життя та побуту М. Рєпніна, осіб з його генерал-губернаторського оточення (родину, друзів, знайомих, ворогів), коло проблем, які були актуальними на той час, тобто повне соціокультурне середовище, в якому проходила багаторічна служба й життя М. Рєпніна. Зокрема до офіційного епістолярію належить листування Миколи І, Є. Канкріна, О. Строганова, Г. Милорадовича, М.Воронцова та ін. До приватного - М. Миклашевського, Д. Трощинського, І.Капніста, В. Капніста, В. Полетики, М. Маркова, І. Котляревського, О. Пушкіна, І. Тимковського, В. Кочубея, М. Сперанського та ін. Останню групу наративних джерел становлять мемуари. Варті уваги спогади В. Рєпніної, О. Імберха, записки П. Селецького, П. Сухтелєна, М. Бутурліна, С. Шереметєва та ін.

Іконографічні джерела представлені живописними зображеннями та фотографіями М.Г. Рєпніна, його родини, людей близьких до неї, за допомогою яких вдалося відобразити сутність історичної епохи крізь призму історичної особистості й саму особу через призму епохи.

Ці групи джерел включають опубліковані та неопубліковані матеріали. Опубліковані джерела представлені, насамперед, матеріалами вміщеними на сторінках видань Полтавської державної вченої архівної комісії за активної участі І.Ф. Павловського Павловский И.Ф. К истории винокурения в Малороссии // Труды ПГУАК. - Полтава, 1908. - Вып. 5. - С. 65-100; Його ж. К истории Малороссии во время генерал-губернаторства кн. Н.Г. Репнина (Очерки, материалы и переписка по архивным данным) // Труды ПГУАК. - Полтава, 1905. - Вып. 1. - 214 с.; Його ж. К истории полтавского дворянства (1802 - 1902). Очерки по архивным данным с рисунками. - Полтава, 1906. - 80 с.. Свій внесок в археографічну роботу зробило й Товариство історії та старожитностей російських при Московському університеті, яке на сторінках “Чтений” публікувало матеріали до історії українських земель, в тому числі під час управління ними М.Рєпніна Записка из дела, произведенного в комитете высочайше утвержденном при правительствующем Сенате, касательно прав на дворянство бывших малороссийских чинов // Чтения ОИДР. - М., 1861. - Кн. 2. - Апрель-июнь. - С. 80-139; Записка о сложении недоимок с помещичьих малороссийских крестьян // Чтения ОИДР. - М., 1863. - Январь-март. - Кн. 1. - С. 178-182; Записка о податях по малороссийских губерниях // Чтения ОИДР. - М., 1863. - Январь-март. - Кн. 1. - С. 183-191 та ін.. Матеріали здебільшого епістолярного та мемуарного характеру друкували на своїх сторінках “Русский архив” Репнина В.Н. Воспоминание о бомбардировании Одессы в 1854 году // Русский архив (далі - РА). - М., 1891. - Кн. 3. - С. 413-418; Її ж. Из воспоминаний о прошлом. Село Михайловка 1 июня 1870 г. // РА. - М., 1870. - С. 1724-1727; Її ж. Письмо к издателю // РА. - М., 1889. - №12. - Кн. 3. - С. 575-576; Її ж. Письмо к издателю. 9 июля 1872 г. // РА. - М., 1872. - Вып. 8. - С. 1982-1984 та ін., “Киевская старина” Стороженко Н.В. Отрывки из фамильных преданий и архивов. (ІV. “Из переписки Д.П. Трощинского с кн. Н.Г. Репниным; V. Письма М.М. Сперанского к кн. Н.Г. Репнину) // КС. - 1891. - Май. - Т. 33. - №5. - С. 303-309., “Черниговские Губернские Ведомости” Письма малороссийского генерал-губернатора князя Репнина т. сов. Г.П. Милорадовичу. Три письма гр. Завадовского к гр. Гр. Фридкевичу, адресованные в Глухов // Черниговские губернские ведомости (далі - ЧГВ). - 4 декабря 1883. - №49. - С. 133-134. та ін. Важливим джерелом до висвітлення діяльності малоросійського військового губернатора є закони, опубліковані в “Полном собрании законов Российской империи”. В дослідженні було використано матеріали до історії Малоросійського генерал-губернаторства, які вмістила у своїй праці В. Шандра Додаток // Шандра В. Малоросійське генерал-губернаторство 1802 - 1856... - С. 250-333.. Серед неопублікованих джерел важливий комплекс становлять ті, що зберігаються в Інституті Рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАН України та Центрального державного історичного архіву України. Частина документів, що зберігаються в ІР НБУВ, ще вимагає публікації. У дослідженні були використані джерела, що стосувались життя та діяльності людей, близьких до М. Рєпніна, та інші. При опрацюванні матеріалів, що знаходяться в ЦДІАК України було використано фонди І.Ф. Павловського (ф. 267), Стороженків (ф. 261) та фонди 1378 й 1284, що стосуються діяльності генерал-губернатора під час формування козацьких полків для резервної армії у 1831 р. Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі - ЦДІАК України). - Ф. 1378. - Оп. 1. - Спр. 32; ЦДІАК України. - Ф. 261. - Оп. 1. - Спр. 92; ЦДІАК України. - Ф. 1284. - Оп. 1. - Спр. 35-36. Автором вперше вводиться в науковий обіг матеріали, які зберігаються у фондах Державного архіву Чернігівської області. Зокрема було використано фонди Чернігівської губернської архівної комісії (ф. 674), Чернігівської губернської будівельної й шляхової комісії (ф. 179), Рєпніна (ф. 127, 128), Чернігівської казенної палати (ф. 132) Державний Архів Чернігівської області (далі - ДАЧО). - Ф. 179. - Оп. 1а. - Спр. 1478: “Дело о возвращении суммы позаимствованной Г. бывшему малорос. воен. губернатору князю Репнину”. - 14 арк.; ДАЧО. - Ф. 127. - Оп. 47а. - Спр. 44; ДАЧО. - Ф. 127. - Оп. 9а. - Спр. 1490; ДАЧО. - Ф. 128. - Оп. 1. - Спр. 3907; ДАЧО. - Ф. 132 “Черниговская казенная палата”. - Оп. 1. - Спр. 294; ДАЧО. - Ф. 674 “Черниговская Губернская Архивная Комиссия”. - Оп. 2 (1660 - 1905). - Од. зб. 4. - Спр. 4: “Дневник (отрывок) служащего канцелярии Репнина Райдаровского. - 12зв. арк..

Відкритим залишається питання про місцезнаходження яготинського архіву родини Рєпніних. Ймовірніше, він є розпорошеним і частина його міститься в ІР НБУВ та Російському державному історичному архіві у Санкт-Петербурзі. Відомий частковий опис архіву Рєпніних, який був здійснений у 20-их роках ХХ ст. і який зберігається в ІР НБУВ ІР НБУВ. - Ф. X. - Спр. 7156: Архів фамілії Рєпніних (опис 20-х рр. XX ст.). - 3 арк.. Отже, джерельна база дослідження, котра представлена різними групами та видами джерел, є досить достатньо репрезентативною, що, в свою чергу, дало можливість поглибленого та всебічного вивчення постаті М.Г. Рєпніна як урядовця, і насамперед, як людини свого часу, визначення його місця й ролі в історії українських земель початку ХІХ ст.

У другому розділі “Життя М.Г. Рєпніна (Волконського) до переїзду в Україну (1778 - 1816)” висвітлено основні етапи життя та діяльності М.Г. Рєпніна до часу його призначення на посаду військового губернатора Полтавської та Чернігівської губерній. У підрозділі 2.1 “Від кадета до генерал-ад'ютанта” відображено дитячі та юнацькі роки й перші кроки М.Г. Рєпніна у військовій та службовій кар'єрі. Народився М.Г. Рєпнін (Волконський) 28 січня 1778 р. в сім'ї князя Г.С. Волконського та Олександри Миколаївни, дочки відомого фельдмаршала М.В. Рєпніна, значення якого в історії Російської держави високо оцінив Олександр І. Згідно з імператорським наказом у 1801 р. М.Г. Волконський отримав прізвище діда - Рєпнін Масловский С.Д. Репнин Николай Васильевич // Русский Биографический Словарь. - СПб., 1913. - Т. 16. - С. 117; Репнина В.Н., княжна. Письмо к издателю. 9 июля 1872 г. // РА. - М., 1872. - Вып. 8. - С. 1982-1983.. М.Г. Рєпнін здобув якісну військову освіту, що, звичайно, зумовила його швидке просування по службовій кар'єрі. Таке сходження спочатку відбулося завдяки авторитету його батька Г.С. Волконського та діда М.В. Рєпніна, а згодом завдяки й особистим якостям князя та прихильності до нього Олександра І Словарь русских генералов, участников боевых действий против армии Наполеона Бонапарта в 1812 - 1815 гг. // Российский архив. - Т. VІІ. - М.: Студия “ТРИТЭ” Н. Михалкова, 1996. - С. 530-531.. З початком наполеонівських воєн М. Рєпнін бере якнайактивнішу участь у військових діях, де зміг проявити свій військовий та дипломатичний талант Павловский И.Ф. Полтавцы: иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители: опыт краткого биографического словаря Полтавской губернии с половины XVIII в. (с 182 портретами). - Полтава, 1914. - С. 38.. А французько-російська війна 1812 року принесла йому визнання героя й талановитого командира, звання генерал-ад'ютанта та низку російських та закордонних нагород. Він бився з французами під Клястицями, Свольною, Полоцьком, Чашниками, Берліном, Данцигом, Дрезденом, Кульмою, Лейпцигом Поход русской армии против Наполеона в 1813 году и освобождение Германии. Сборник документов. - М.: Наука, 1964. - С. 90, 92-92; Бумаги А.И. Чернышова за царствование императора Александра І 1809 - 1825 гг. (Документы, относящееся к военной деятельности А.И. Чернышова в 1812, 1813 и 1814 гг. // Сборник Руского Исторического Общества (далі - Сборник РИО). - СПб., 1906. - Т. 121. - С. 244.. Все це сприяло тому, що у 1813 р. М.Г. Рєпніна було призначено генерал-губернатором повоєнної Саксонії з титулом віце-короля.

Підрозділ 2.2 “Віце-король Саксонії” розкриває період перебування М.Г. Рєпніна на посаді генерал-губернатора Саксонії (1813 - 1814 рр.), коли він намагався провадити досить ефективну адміністративну політику, яка пришвидшила реанімацію господарського життя повоєнного королівства Антонович М. Князь Репнін, генерал-губернатор Саксонії. - Берлін: Український Науковий Інститут у Берліні, 1936. - 64 с.. Його однорічна діяльність досить швидко дала вагомі результати. Звичайно, не варто переоцінювати наслідки діяльності М. Рєпніна в Саксонії, адже, зважаючи на зовнішньополітичні домовленості Росії та союзницьких держав, розгорнути діяльність не було ані часу, ані умов. Дії урядовця заклали добру основу відбудови саксонських земель постнаполеонівського періоду. Його діяльність була позитивно оцінена як сучасниками, так і дослідниками історії російського управління королівством. Адміністративний досвід та особисті якості М. Рєпніна беззаперечно відіграли неабияку роль у його призначенні на посаду малоросійського військового губернатора.

У третьому розділі “Діяльність М.Г. Рєпніна на посаді малоросійського військового губернатора (1816 - 1834)” висвітлено один із найвагоміших періодів життя та діяльності М.Г. Рєпніна як малоросійського військового губернатора. І саме цей період є одним із найважливіших етапів формування особи М. Рєпніна як політика, адміністратора, культурно-громадського діяча. У підрозділі 3.1 “Спроби малоросійського генерал-губернатора відновити права і привілеї колишнього українського шляхетства” охарактеризовано перші управлінські кроки М. Рєпніна, а зокрема висвітлено особливості та специфіку діяльності малоросійського військового губернатора щодо питання визнання прав колишнього українського шляхетства. Неодноразово звертаючись із клопотаннями до уряду та імператора, військовий губернатор добре розумів особливості політичного та економічного життя ввірених територій та усвідомлював необхідність визнання прав українського шляхетства на державному рівні Записка из дела, произведенного в комитете высочайше утвержденном при правительствующем Сенате, касательно прав на дворянство бывших малороссийских чинов // Чтения ОИДР. - М., 1861. - Кн. 2. - Апрель-июнь. - С. 80-139.. Правове врегулювання статусу одного з найбільших прошарків населення органічно призвело б до вирішення як соціальних, так і економічних проблем. Герольдія почала працювати над вирішенням цієї проблеми, внаслідок чого частині українського шляхетства було надано дворянські права, а решта отримала певні економічні пільги. Готуючи подання, М. Рєпнін плідно співпрацював з відомими людьми тогочасності, зокрема В. Чарнишем, А. Чепою, В. Полетикою Переписка Н.Г. Репнина // Павловский И.Ф. К истории Малороссии во время генерал-губернаторства кн. Н.Г. Репнина... - С. 124-154. та ін. М.Г. Рєпнін репрезентував суспільно-політичні й економічні інтереси українських дворян, але водночас намагався посилити їх відповідальність перед законом.

У підрозділі 3.2 окреслено розвиток масонського та декабристського рухів на території Малоросійського генерал-губернаторства. М.Г. Рєпнін знав про існування масонських організацій, був добре знайомий із їх членами і, цілком можливо, перебував під впливом політичної думки та ліберальних настроїв масонів. З початком декабристських виступів військовий губернатор діяв відповідно до обов'язків державного службовця, але намагався наскільки це можливо пом'якшити долю звинувачених. Для М. Рєпніна та його однодумців значно прийнятнішою залишалася ідея легітимного реформування суспільства, всіх сфер життя Російської держави в рамках монархічного режиму, тому можна сумніватися в участі генерал-губернатора у масонських та декабристських організаціях. Ідеї масонів і декабристів стали однією із складових формування світогляду генерал-губернатора, показовими для історії суспільно-політичного розвитку Малоросійського генерал-губернаторства 1816 - 1834 рр.

Діяльності М.Г. Рєпніна по відновленню козацтва як військової та суспільної верстви України присвячений підрозділ 3.3. Тісно пов'язаним із відстоюванням прав і привілеїв колишнього українського шляхетства було питання відновлення статусу козацтва, як повноцінної суспільної, військової, юридично-затвердженої одиниці українського суспільства. Козацтво, як відомо, залишалося найвагомішою верствою в суспільно-політичному, економічному та громадському житті Гетьманщини, а згодом земель у складі Російської імперії. Генерал-губернаторство М.Г. Рєпніна відродило надії українства на відновлення козацької військової традиції. В своїх клопотаннях до уряду та імператора М.Г. Рєпнін не раз доводив легітимність юридичного статусу українських козаків, турбувався про покращення економічного становища козацького прошарку, добре усвідомлюючи, що козацтво як досить потужна суспільна верства зможе принести для держави економічні та військові вигоди. В таких клопотаннях простежуються історичні та суспільно-політичні погляди управителя краю. Клопотання про козацтво стало однією з причин звинувачення М. Рєпніна в сепаратизмі, а згодом і його відставки з посади малоросійського військового губернатора у 1834 р.

У підрозділі 3.4 “Селянське питання в діяльності М.Г. Рєпніна” охарактеризовано особливості урядування військового губернатора в аграрній сфері життя малоросійських губерній. Зважаючи на поширення ідей реформування, а почасти й ліквідації кріпосного права, політика М.Г. Рєпніна спрямовувалася з одного боку на реалізацію державного курсу, а з іншого - на врахування специфіки соціально-економічного становища Полтавської та Чернігівської губерній. Як прихильник реформування системи відносин між державою, поміщиками, селянами та козаками М.Г. Рєпнін відстоював позицію, що саме дворянський прошарок має взяти на себе відповідальність за селянина, а звідси й за державний добробут. Держава, в свою чергу, проводячи злагоджену та обґрунтовану політику (зокрема податкову й фінансову), має обов'язково враховувати регіональні особливості губерній, що дасть можливість не лише покращити добробут цих територій, але вирішить досить важливі соціальні та економічні проблеми мешканців краю.

У п'ятому підрозділі окреслено ставлення М.Г. Рєпніна до проблеми міського урядування. На прикладі Полтави як столиці Малоросійського генерал-губернаторства, показано специфіку державної політики і дії М.Рєпніна як урядовця. Генерал-губернатор добре розумів вагу купецтва та міщанства в економічному розвитку міста й успішно намагався проводити злагоджену цінову політику у ярмарковій торгівлі. Виступаючи проти єврейської торгової монополії, М.Г. Рєпнін відстоював чітку позицію необхідності правового врегулювання та дотримання законності на місцях щодо єврейського питання. Діяльність генерал-губернатора щодо іноземних колоністів була спрямована на створення всіх необхідних умов для економічно вигідного існування німецьких колоній. Міське управління та загалом життя міста повністю підпорядковувалося генерал-губернаторській владі, яка була спрямована на поступову ліквідацію будь-якої самостійності міст.

У четвертому розділі “Участь М.Г. Рєпніна у громадсько-культурному житті земель колишньої Гетьманщини” розкрито роль малоросійського військового губернатора у розвитку освіти, науки, культури українських земель, а також окреслено його родинне та приятельське коло. У підрозділі 4.1 проаналізовано участь М. Рєпніна у створенні учбових закладів на території Малоросійського генерал-губернаторства. Провінційна Полтава не мала жодного учбового закладу, який давав би можливість отримати добру освіту. Тому відкриття в Полтаві Інституту шляхетних панянок, кадетського корпусу, училища чистописців, духовного училища, школи садівництва надавали можливість отримати освіту, а для юнаків - продовжити свою кар'єру на державній службі, що водночас сприяло органічному входженню представників колишньої Гетьманщини в систему російської держави.

Другий підрозділ характеризує діяльність М. Рєпніна по організації написання та видання праці “Истории Малой России” Д. Бантиша-Каменського, яка стала так званим “акумулятором” історичних відомостей про землі Гетьманщини і репрезентантом її як складової російської історії. Поява подібних праць, що відображали суспільно-політичну атмосферу та прагнення великої частини українського суспільства і, в тому числі, постать М. Рєпніна як його представника, мали непересічне значення для духовного відродження українського суспільства. “История Малой России”, а також наступні праці з української історії створили підґрунтя для монографічних наукових досліджень кін. XIX - поч. ХХ ст.

У підрозділі 4.3 відзначено роль М.Г. Рєпніна у розвитку мистецького життя краю. Генерал-губернатор як високоосвічена людина, цінував та розумів значення культурних і духовних надбань й активно сприяв їх збереженню та створенню. Завдяки його діяльності розвивався театр та й загалом театральне життя Полтави. Саме тут з'явилися твори основоположника української літератури І.П. Котляревського, на підмостках театру грав викуплений з неволі М. Щепкін, а полтавська трупа часто виїжджала з гастролями і таким чином намагалася популяризувати театральне мистецтво. Сам генерал-губернатор був поціновувачем музики, живопису та літератури, про що свідчать багата картинна галерея, колекція старовинних гравюр та рідкісна бібліотека господаря яготинського маєтку.

Родині та інтелектуальному оточенню М.Г. Рєпніна присвячено четвертий підрозділ дисертаційного дослідження. Саме вони мали безперечний вплив на формування його світогляду, окреслення історично-літературних та суспільно-політичних позицій, які спрямовувалися на захист інтересів населення Малоросійського генерал-губернаторства.

У висновках підведено підсумки дослідження. Блискуча військова кар'єра, дипломатичний хист, особисті якості та прихильність Олександра І зіграли важливу роль у призначенні М.Г. Рєпніна на посаду генерал-губернатора Саксонії (1813 - 1814 рр.), а згодом, зважаючи ще й на отриманий добрий адміністративний досвід та навики, на посаду малоросійського військового губернатора (1816 - 1834 рр.). Маючи розгалужений чиновницький апарат генерал-губернаторської Канцелярії, М. Рєпнін намагався зробити все від нього залежне, як начальник краю, для встановлення політичної та економічної стабільності територій Чернігівської та Полтавської губерній. Керуючись інтересами держави та своїми власними поглядами на проведення державної політики, М.Г. Рєпнін здійснював спроби максимально наблизити вирішення нагальних проблем українського суспільства до офіційного державного курсу. Водночас його політика носила здебільшого особистісний характер, що і призвело до звинувачень в управлінському сепаратизмі, звільнення з посади малоросійського генерал-губернатора, а згодом і до ліквідації генерал-губернаторської форми правління.

Управління М.Г. Рєпніна відродило і продовжило українську традицію щодо відновлення прав і привілеїв, зокрема, шляхетства і козаків. Зусилля генерал-губернатора дали певні результати - частина колишньої козацької старшини отримала спадкові дворянські права і змогла отримати державні посади. Хоч українська еліта й втратила політичне лідерство, вона залишилася носієм державницьких традицій, що мали безперечний вплив на збереження і формування національної свідомості. Водночас, відстоюючи інтереси українського нобілітету, М.Г. Рєпнін як представник державної влади, домагався підвищення судової відповідальності дворян та посилення дотримання законності та дисципліни.

Масонський та декабристський рухи були першими сплесками політичної активності суспільства Російської імперії, початку національного відродження, і набули свого апогею саме на Лівобережжі, центром якого була Полтава. Варто зазначити, що на сьогодні немає жодних свідчень, які б підтверджували приналежність М.Г. Рєпніна до масонських лож чи до декабристських товариств. М. Рєпнін був добре проінформований про їх діяльність, особисто знав їх членів, з окремими був у досить дружніх стосунках, часто приймав їх у своєму яготинському маєтку.

Козацтво було найвагомішою суспільною верствою Гетьманщини, а згодом малоросійських губерній у складі Російської імперії. У зверненнях М.Г. Рєпнін намагався привернути увагу Миколи І й урядовців до проблеми відновлення козацтва як військової та суспільної одиниці. Безрезультатність більшості починань М.Г. Рєпніна свідчила про те, що козацтво як верства вже було не потрібне російській державі, а добре вишколене боєздатне козацьке військо на території Росії розцінювалося як певна загроза внутрішньому спокою країни.

Добре розуміючи вагу селянської праці в економіці імперії, військовий губернатор намагався провадити злагоджену державну політику, відповідну до специфіки господарювання малоросійських губерній. Пропозиції та клопотання М.Г. Рєпніна стали показовими до спроб реформування та підготовки ліберальних реформ в Росії 60 - 70-их рр. XIX ст.

Діяльність малоросійського військового губернатора щодо міського життя співпадала з загальнодержавним курсом, який спрямовувався на обмеження магдебурзького права, здійснення державного контролю над міським управлінням та й загалом над життям міста. Все це добре вписувалося в інтеграційну схему російської держави щодо українських земель.

Діяльність М.Г. Рєпніна у культурно-громадській сфері життя суспільства є одним з визначальних штрихів до становища освіти, науки та культури в Малоросійському генерал-губернаторстві (1816 - 1834 рр.). Протегування написанню і виданню “Истории Малой России” Д. Бантиша-Каменського, відкриття освітніх закладів у Полтаві, сприяння розвитку театрального та музичного мистецтва тощо були реальними кроками у піднесенні духовності малоросійського краю.

Родина Рєпніних відзначалася ліберальними, просвітницькими поглядами і відігравала помітну роль в громадському житті тогочасного суспільства. Як старший представник родини М.Г. Рєпнін мав неабиякий вплив на погляди її членів й, можливо, на їх діяльність. Звісно ж, його світогляд формувався під впливом певного кола людей, в якому формувалися політичні, історичні, економічні та громадські, можна сказати “українофільські” погляди М.Г.Рєпніна. Саме це, а також популярність малоросійського військового губернатора призвели до його відставки. Ця відставка носила, з однієї сторони, особистісний характер, а з іншої - відбулася в руслі загальнодержавного курсу, що передбачав відхід від генерал-губернаторської форми управління та посилення централістських тенденцій.

Постать Миколи Григоровича Рєпніна є показовою в історії України першої третини XIX ст. Після його відставки колишня Гетьманщина остаточно втратила можливість відродження української традиції на поч. XIX ст., і була остаточно інтегрована в імперську систему Російської держави.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях автора

Статті у фахових наукових виданнях

1.Конопка Н. Діяльність князя М.Г. Рєпніна-Волконського по відновленню козацтва як військової та суспільної верстви України в першій половині ХІХ ст. // Наукові записки: Історичні науки. - Острог: РВВ НауОА, 2000. - Вип. 1. - С. 67-71.

2.Конопка Н. Життєвий шлях малоросійського генерал-губернатора М.Г. Рєпніна (1778 - 1845) // Наукові записки: Історичні науки. - Острог - Торонто - Нью-Йорк: РВВ НауОА, 2006. - Вип. 7: До 40-ліття Українського Історичного Товариства. - С. 316-337.

3.Конопка Н. Малоросійський генерал-губернатор М.Г. Рєпнін-Волконський і розвиток масонського та декабристського рухів // Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України. Міжпредметний простір історії ідей у вітчизняній науці. Міжвузівський збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2004. - С. 43-54.

4.Конопка Н. Спроби відновлення прав та привілеїв українського шляхетства малоросійським генерал-губернатором М.Г. Рєпніним-Волконським // Наукові записки: Історичні науки. - Острог: РВВ НауОА, 2002. - Вип. 2. - С. 79-89.

5.Конопка Н. Участь М.Г. Рєпніна у культурному житті Малоросійського генерал-губернаторства (1816 - 1834 рр.) // Наукові записки: Історичні науки. - Острог: РВВ НауОА, 2007. - Вип. 8. - С. 90-104.

Публікації доповідей на наукових конференціях

1.Конопка Н. Особа М.Г. Рєпніна (Волконського) в дослідженнях науковців діаспори // Діаспора як чинник утвердження держави. Україна у міжнародній спільноті: Тези доповідей Першої міжнародної наукової конференції. Львів, 8-10 березня 2006 р. - Львів, 2006. - С. 191-195.

Размещено на Allbest.ru