Українсько-чеське міждержавне співробітництво в 1991–2005 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Ужгородський національний університет

УДК 94 (477)*94(439.22)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Українсько-чеське міждержавне співробітництво в 1991-2005 рр.

Корсак Роман Володимирович

07.00.02 - всесвітня історія

Ужгород - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі країнознавства і міжнародних відносин Закарпатського державного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Вовканич Іван Іванович,

Закарпатський державний університет,

завідувач кафедри країнознавства та міжнародного туризму

декан факультету міжнародних відносин

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор

Віднянський Степан Васильович,

Інститут історії України НАН України,

завідувач відділу всесвітньої історії і міжнародних відносин;

кандидат історичних наук, доцент

Шніцер Ігор Омелянович,

Ужгородський національний університет МОН України,

доцент кафедри нової і новітньої історії та історіографії

Захист відбудеться “19” березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.61.051.04 Ужгородського національного університету за адресою:

м. Ужгород, вул. Університетська, 14, ауд.410.

З дисертацією можна ознайомитись в Науковій бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою: м. Ужгород, вул.Капітульна, 6.

Автореферат розісланий ”18” лютого 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Токар М.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Прямі українсько-чеські міждержавні відносини були започатковані лише з утворенням незалежних України і Чеської Республіки. Протягом 50-80-х рр. ХХ ст. вони були епізодичними та мали ще й виражену комуністичну ідеологічну спрямованість.

Вивчення міждержавного співробітництва України і Чехії є актуальним з огляду на те, що обидві держави здобули свою незалежність лише на початку 90-х рр. ХХ ст. Вивчення українсько-чеського співробітництва дає можливість висвітлити процеси встановлення дипломатичних відносин між країнами, проаналізувати перебіг становлення і розвитку співробітництва двох країн у політичній, економічній, соціальній і культурній сферах, у системі загальноєвропейських міждержавних відносин та в міжнародних організаціях.

Дослідження проблеми трансформації українсько-чеського міждержавного співробітництва важливе як з наукової, так і практичної точки зору, бо дає можливість реально оцінити його рівень, виявити недоліки і прорахунки та можливості його подальшого розгортання. Конкретно-історичний, комплексний аналіз співробітництва двох країн та формування стійких міждержавних зв'язків у цілісну систему ринкового економічного і міждержавного демократичного партнерства є важливим і з науково-теоретичного погляду, бо розкриває загальні тенденції співробітництва та уточнює методи дослідження відносин пострадянських країн з постсоціалістичними.

Українсько-чеське міждержавне співробітництво ще не було предметом спеціальних наукових досліджень. Нечисленні публікації надто загального чи вузького характеру не розкривають перебігу складання і розвитку українсько-чеського міждержавного співробітництва. Оскільки рівень демократизації суспільно-політичного життя і розвитку ринкової економіки є підгрунтям для реформування всіх сфер життя країни, то в центрі дисертаційного дослідження опинились проблеми торговельно-економічного і політичного співробітництва двох країн.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є вивчення процесів становлення і розвитку українсько-чеського міжнародного співробітництва в 1991-2005 рр., дослідження характеру і змісту взаємодії країн-партнерів в політичній, економічній і культурній сферах та міжнародних організаціях.

Поставлена мета реалізується через вирішення таких загальних і конкретних дослідницьких завдань:

* окреслення основної договірно-правової базі українсько-чеського міждержавного співробітництва;

* виділення основних етапів розвитку українсько-чеського міждержавного співробітництва на рубежі ХХ-ХХІ ст.;

* розкриття змісту і характеру українсько-чеської співпраці в умовах розпаду ЧСФР;

* визначення основних напрямків співробітництва державних органів влади двох країн;

* вивчення стану українсько-чеського міждержавного співробітництва напередодні вступу Чехії до НАТО та Євросоюзу;

* характеристику українсько-чеського співробітництва в умовах членства Чехії в НАТО і Євросоюзі;

* виділення причин українсько-чеських суперечностей та окреслення можливих шляхів їх подолання і вироблення конкретних пропозицій щодо поліпшення двостороннього міждержавного співробітництва.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами.

Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової проблематики кафедри країнознавства та міжнародного туризму Закарпатського державного університету “Країни Центральної і Південно-Східної Європи в період постсоціалістичної трансформації кінця ХХ - поч. ХХІ ст. (державний реєстраційний № 010V002851). Воно відображає напрямки науково-дослідної роботи кафедри, пов'язаної з вивченням історії міждержавних відносин в Центрально-Східній Європі кін. ХХ - поч. ХХІ ст. Дисертаційна робота розглядається як один з напрямів підготовки спеціалістів з чехознавства в межах ЗДУ.

Об'єктом дослідження є українсько-чеське міждержавне співробітництво 1991-2005 рр. Зокрема досліджується співробітництво у тих сферах діяльності, котрі відіграли роль каталізатора міждержавного співробітництва двох країн.

Предметом наукового дослідження є співробітництво України і ЧР в політичній, торговельно-економічній і культурній сферах. При цьому характеризується вся договірно-правова база та характер і зміст співробітництва двох країн.

Хронологічні рамки роботи - 1991-2005 рр. Такі хронологічні рамки зумовлені необхідністю дати цілісний аналіз становлення, розвитку, стану і перспектив українсько-чеського міждержавного співробітництва. Нижня межа вказаного періоду продиктована тим, що з проведенням грудневого 1991 р. референдуму про незалежність, наша держава розпочала розбудову самостійних міждержавних відносин. Верхня межа хронологічних рамок роботи продиктована тим, що після вступу Чехії до Євросоюзу українсько-чеське міждержавне співробітництво почало набирати нових рис, які достатньо повно проявились вже у 2005 р.

Методи дослідження. При написанні дисертаційної роботи автор керувався ідейно-теоретичними засадами позитивістської історіографії. Такий підхід дав можливість уникнути суб'єктивних тверджень та висновків. Багатоплановість досліджуваної теми спричинила необхідність поєднання інструментарію історії і теорії міжнародних відносин, країнознавства, економіки, політології, правознавства, геополітики. Розкриття теми стало можливим завдяки використанню загальнонаукових методів пізнання: аналізу, синтезу, системності, узагальнення, конкретності, історизму та діалектичного методу. В історичних дисциплінах діалектичний метод найкраще реалізується через принцип історизму. Саме тому в дисертації віддано перевагу історичним методам дослідження: історико-генетичному, історико-порівняльному, історико-синтетичному, історико-діахронному, емпіричного аналізу та ін.

При вирішенні головної мети дисертаційного дослідження загальнонаукові методи поєднано з методом аналізу документів та методом кількісного аналізу. Їх поєднання з історичними методами забезпечило конкретно-історичний аналіз становлення, стану і перспектив українсько-чеського міждержавного співробітництва на рубежі ХХ-ХХІ ст. Сказане свідчить, що в дисертації переважають проблемно-хронологічні методи дослідження.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

* з погляду історизму, об'єктивності та повноти висвітлення проблеми українсько-чеського міждержавного співробітництва 1991-2005 рр. воно є одним із перших в сучасній українській і чеській історіографії;

* в дослідженні дано аналіз процесів становлення міждержавних українсько-чеських взаємовідносин в умовах падіння тоталітарних комуністичних режимів та розпаду СРСР і ЧСФР;

* в дисертації розкрито характер і зміст трансформаційних перетворень в Україні і ЧСФР та їх визначальний вплив на темпи, хід і характер українсько-чеського співробітництва;

* в роботі розкрито механізми координації дій, розробки і прийняття рішень державними чинниками обох країн, які визначали напрямки і зміст міждержавного співробітництва;

* дослідження дає систему нових розширених знань про зміст, характер і глибину українсько-чеського співробітництва, підтверджує прямий зв'язок між змістом політичних і економічних реформ в кожній з країн і рівнем співпраці країн-партнерів;

* в дисертації засвідчується залежність розгортання і піднесення чи сповільнення і стагнацію співробітництва країн-партнерів від якості і рівня професійної діяльності державних органів влади всіх рівнів.

Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження. Результати дослідження та методологічні підходи, апробовані в роботі, дали підстави зробити окремі висновки і рекомендації практичного характеру:

* методи і методики та результати дослідження можуть бути використані при вивченні міждержавного співробітництва між пострадянськими і постсоціалістичними країнами;

* врахувати допущені прорахунки в українсько-чеському співробітництві та рекомендувати державним чинникам України використати найбільш ефективні приклади чеських політичних і економічних реформ для подальшого реформування політико-економічної системи країни;

* матеріали дисертації можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з новітньої історії, міжнародних відносин, історії України і Чехії, підручників, посібників, навчальних програм, розробки навчальних вузівських курсів і спецкурсів, при написанні магістерських, дипломних і курсових робіт і т. ін.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані в шістьох індивідуальних статтях у фахових виданнях, що відповідають вимогам ВАК України та в індивідуальній монографії. Крім того, результати дослідження оприлюднено на трьох науково-теоретичних конференціях: 1. Міжнародна конференція ”Актуальні питання історії, політології та міжнародних відносин” (Ужгород, 2004); 2. Міжнародна конференція ”Україна - ЄС: досвід центральноєвропейських країн щодо інтеграційних процесів” (Ужгород, 2005); 3. Міжнародна конференція ”Ціна свободи і незалежності: трансформація політичних систем у країнах Центральної і Південно-Східної Європи” (Ужгород, 2006).

Структура дисертації та її обсяг визначені метою і завданнями дослідження. Дисертаційне дослідження побудоване за проблемно-хронологічним принципом і складається з вступу, п,яти розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації 250 сторінок, в тому числі список використаних джерел і літератури 47 сторінок (548 найменувань) та додатків - 7 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, об'єкт і предмет, методи, наукову новизну одержаних результатів, окреслено хронологічні рамки, практичне значення, названо форми апробації результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі - ”Джерела та історіографія” проаналізовано джерельну базу роботи, розглянуто питання становлення, розвитку і нинішнього стану українсько-чеського міждержавного співробітництва кінця ХХ - початку ХХІ ст. в українській, російській та чеській історіографіях.

Основу дисертаційного дослідження склали архівні матеріали, опубліковані документи, праці українських і чеських дослідників та українська і чеська періодика.

Дисертантом використано документи чотирьох архівів: Управління державного архіву Міністерства закордонних справ України (м. Київ), Поточного архіву Посольства України в Чеській Республіці (м. Прага), Поточного архіву Торговельно-економічної місії України у складі Посольства України в Чеській Республіці (м. Прага), Поточного архіву Парламенту та Міністерства закордонних справ Чеської Республіки (м. Прага).

З архівних матеріалів Управління державного архіву Міністерства закордонних справ України нами використано 26 одиниць зберігання: виступи Міністра закордонних справ України А. М. Зленка, матеріали політичних аналізів та нарад по країнах, записки бесід і щоденники Міністрів закордонних справ, звіти про роботу МЗС України, інформації про політичну ситуацію і економічне становище ЧР і т. ін.

Дисертантом також використано 28 справ поточного архіву Посольства України в ЧР за 1991-2006 рр. З них в дослідженні використано тексти українсько-чеських договорів, угод, протоколів, конвенцій, якими регулювалось співробітництво Міністерств закордонних справ та внутрішніх справ двох країн, торговельно-економічне і науково-технічне співробітництво. Крім того, в названому поточному архіві зберігається чимало щоквартальних і річних звітів та інформацій про зустрічі глав урядів, міністрів, делегацій обох країн. Окрему групу складають матеріали до щорічних звітів про роботу посольства.

Дисертантом також використано 86 справ поточного архіву Торговельно-економічної місії України у складі Посольства України в ЧР. З них важливістю виділяються Конвенція про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень, міжурядові угоди про торговельно-економічні зв'язки і науково-технічне співробітництво та взаємний захист інвестицій. Насиченістю фактичним матеріалом характеризуються протоколи засідань українсько-чеської Комісії з питань торговельно-економічного співробітництва.

В поточному архіві торговельно-економічної місії України у складі Посольства України в ЧР зосереджено кілька аналізів стану внутрішнього ринку Чехії та аналізу можливостей нарощування обсягів експорту українських товарів до ЧР.

Крім архівних джерел, дисертантом використано 48 найменувань опублікованих документів. Вони згруповані за мовним принципом в україномовні та чеськомовні. З україномовних опублікованих документів використано різні акти, декларації, закони, угоди, постанови Верховної Ради України. У них висвітлюються різні аспекти економічного і політичного життя України та її співробітництва з Чехією. Дисертантом також використано збірник документів ”Зібрання чинних міжнародних договорів України”, в якому вміщено тексти ряду українсько-чеських договорів. Матеріали парламентських слухань 2002 р. ”Про взаємовідносини та співробітництво України з Європейським Союзом” та ”Про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО” розкривають характер, зміст і перспективи реалізації євроінтеграційних прагнень України. Євроінтеграційні прагнення України підтримуються ЧР. Це підтверджує і документ підготовлений чеськими експертами ”Елементи стратегії” ЄС щодо України”, що був опублікований у 4 випуску ”Інституційні реформи в ЄС” за 2003 р. Документ дає рекомендації ЄС щодо необхідності прийняття України до Євросоюзу і НАТО.

У чеськомовних опублікованих джерелах піднімаються різні аспекти політичного, господарського і культурного життя Чехії, її відносин з країнами світу, в тому числі з Україною. З низки цих документів у дисертації використано концепції закордонної політики ЧР за різні роки, що публікувались на сторінках ”Mezinбrodni politika” та окремими виданнями.

На особливу увагу заслуговують статистичні збірники України і Чехії, в яких оприлюднено статистичні дані обох країн про рівень їх торговельно-економічного співробітництва та співвідношення експорту-імпорту в українсько-чеській торгівлі. З вітчизняних використано ”Статистичні щорічники України” за 1999, 2000, 2002, 2003, 2005 рр., а з чеських - ”Statistickб Roиenka Иeskй Republiky” за 1993, 2000, 2002, 2003 рр.

В історіографічному огляді групуємо використану літературу за національно-державною належністю, тобто виділяємо праці українських, російських і чеських авторів. Однією з проблем, яка регулярно висвітлювалась на сторінках українських видань, була проблема політичних і економічних трансформаційних процесів в Україні. Названа проблема настільки усталена, що її висвітлюють навіть підручникові видання, зокрема О. Д. Бойка (”Історія України”, 2006) та колективне видання ”Новітня історія України ХХ ст.” (2000). Питання політичних і економічних трансформаційних процесів в Україні підняв також С. Дністрянський (”Україна в політико-географічному вимірі”). Ряд загальних питань теоретичного і практичного змісту трансформаційних процесів та становища України в міжнародних відносинах підняв колектив авторів дослідження ”Україна в європейських міжнародних відносинах”. Крім того, ця проблематика висвітлювалась у монографічному дослідженні В. Литвина ”Україна: Європа чи Євразія?” та цілому ряді журнальних і газетних статей.

Проблеми трансформаційних процесів у ЧССР, ЧСФР та Чехії вивчались рядом українських дослідників. Так, перебіг ”оксамитової” революції і падіння комуністичного режиму в ЧССР висвітлив В. Приходько, хід державно-правових реформ у ЧСФР, перші ознаки її розпаду та процеси поділу федерації і утворення Чеської Руспубліки висвітлив В. Лемак. Проблеми постсоціалістичної трансформації чеського суспільства висвітлив І. Вовканич, а разом І. Вовканич та І. Сюсько. Крім того, українські дослідники опублікували кілька статей про перебіг трансформаційних процесів у країнах Центральної і Східної Європи, в тому числі в Чехії. Глибиною аналізу виділяються статті Ф. М. Рудича, Л. Дороша та І. Сюська про завершальний етап трансформаційних процесів у країнах Центрально-Східної Європи.

Висвітлюючи проблему інтеграції країн Центрально-Східної Європи, в тому числі України, дослідник використав 30 публікацій, у 18 з них піднімались питання співпраці України з Євросоюзом. Окрім названих вище, глибиною висвітлюваної проблеми відзначаються публікації А. Гальчинського, Н. Бобицького, В. Будкіна, О. Горенка, С. Фоміна, О. Чалого, Л. Кіцили, Є. Кіш, О. Ковальова, С. Мотрук та ін.

Потужним центром вивчення міжнародних відносин України є відділ історії і міжнародних відносин Інституту історії України НАН України. Вченими відділу підготовлено і опубліковано ряд досліджень про міждержавні відносини України з іншими державами, в тому числі з Чехією. З ряду цих досліджень виділяється анотована історична хроніка ”Україна і Європа (1990-2000 рр.)” у двох частинах. У хронологічній частині зафіксовано основні дати українсько-чехословацьких 1991-1992 рр. та українсько-чеських 1993-2000 рр. відносин. У другій частині названої хроніки висвітлено проблему європейської безпеки України та її євроінтеграційних прагнень, а в анотованій частині - становлення співробітництва України з кожною з країн ЄС.

Крім того, відділом історії і міжнародних відносин Інституту історії України з 1991 р. випускається міжвідомчий збірник наукових праць ”Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки”. У 5 випуску збірника вміщено статтю І. М. Мельникової про формування зовнішньої політики незалежної України, в 7 випуску - статтю І. Вовканича і І. Сюська про міждержавні відносини України з Чехією і Словаччиною, в 10 випуску - статтю С. В. Віднянського про становлення України суб'єктом міжнародної політики.

Проблеми зовнішньої політики України грунтовно висвітлено в анотованій історичній хроніці міжнародних відносин (1991-2003) ”Зовнішня політика України в умовах глобалізації”, що підготовлена колективом відділу історії і міжнародних відносин Інституту історії України НАН України. Кілька сторінок цього дослідження висвітлюють українсько-чеське міждержавне співробітництво з переліком основних державно-правових актів співробітництва двох країн.

Загальні проблеми зовнішньої політики України привертали увагу багатьох досідників, зокрема - В. Будніна, С. Віднянського, А. Гальчинського, В. Гончаренка, С. Макаренка, Ф. Рудича, М. Рябчука та ін.

Питання становлення міждержавних відносин України з Чехією частково висвітлено у вже згадуваній спільній статті І. Вовканича і І. Сюська ”Становлення міждержавних взаємин Чехії, Словаччини і України”. До числа публікацій, які прямо розкривають українсько-чеське міждержавне співробітництво в політичній, економічній, науково-технічній і соціальній сферах та частково в торгівлі належить лише стаття колишнього посла України в ЧР С. Устича ”У руслі успішного співробітництва”.

Другу групу нами використаних публікацій складають праці вчених Російської Федерації, які зосередили свою увагу на дослідженні трансформаційних процесів у країнах Центрально-Східної Європи. Одним із узагальнюючих досліджень російських вчених є тритомне видання ”Центрально-Восточная Европа во второй половине ХХ века”. Цій же проблемі присвячене колективне дослідження російських вчених ”Страны Центральной и Восточной Европы на пороге ХХІ века”.

Третю групу використаних нами досліджень складають публікації чеських вчених, політиків та публіцистів. Оскільки вони видруковані українською, російською і чеською мовами, їх характеристику подаємо за мовним принципом. Україномовних публікацій чеських авторів відносно небагато. З них нашу увагу привернуло науково-рекламне видання “Чеська Республіка - Ваш партнер Україна” та ”Вишеградська група - Ваш партнер”, в яких чеські автори, звертаючись до своїх українських партнерів по співробітництву, дали загальну характеристику промисловості, презентували науково-технічні, торговельно-економічні, фінансово-інвестиційні можливості та інтереси своєї країни.

В Чехії російською мовою виходять кілька часописів. Із них нами використано окремі статті з часописів ”Чешская торговля и предпринимательство” та ”Предпринимательская деятельность в Чешской Республике”. На їх сторінках опубліковано ряд статей про розвиток і стан чеської економіки і зовнішньої торгівлі, трансформаційні процеси в країні та наплив нелегальних мігрантів.

Використані чеськомовні публікації - це монографії, збірники наукових статей, навчальні посібники, публікації в часописах і т. ін. З досліджень, в яких висвітлено початки кризи тоталітарного режиму, ”оксамитову революцію” та падіння комуністичного режиму дисертантом використано брошуру П. Прокса ”Konec jedneho experimentu (krize a pad totalitarneho reћimu v Иeskoslovensky 1968-1989)”. Початки, перебіг та успіхи трансформаційних процесів у ЧСФР, згодом ЧР, висвітлено в колективних монографічних дослідженнях ”Transformacй Иeskй spoleиenstvi. 1989-1995” та ”Bespeиnostni politika Иeske Republiky”. З-поміж праць чеських дослідників інформативністю і аналізом стану економіки на час входження країни до Євросоюзу виділяється колективне монографічне дослідження ”Еkonomika Иeske Republiky v novem prostoru Europskй Unie” (2004).

Міністерство закордонних справ ЧР видає часопис ”Mezinбrodni politika”. На його сторінках оприлюднено кілька статей, які стосуються місця України в Центрально-Східній Європі. Так, у № 4 часопису за 1997 р. вміщено статтю В. Котіка ”Чеська Республіка і Україна”. Її автор наголошує, що виникнення незалежної України змінило пріоритети зовнішньої політики Чехії, яка не підтримує жодне з рішень, що може зашкодити Україні.

У другому розділі - ”Становлення українсько-чеських міждержавних відносин (1991-1992 рр.)” висвітлюються процеси демонтажу комуністичних режимів, початки і хід трансформації суспільно-політичного життя в кожній з країн та процеси становлення українсько-чесько-словацьких міждержавних відносин і співробітництва. З прийняттям 24 серпня 1991 р. Акту про державну незалежність, Україна почала формувати основні засади своєї зовнішньої політики. Справжнє міжнародне визнання і утвердження України на міжнародній арені почалось після проведення 1 грудня 1991 р. всенародного референдуму про незалежність. Уже 8 грудня 1991 р. ЧСФР визнала незалежну Україну, а 30 січня 1992 р. між країнами було встановлено дипломатичні відносини. Основними напрямками співробітництва України і ЧСФР були політична і економічна сфери. Зацікавленість ЧСФР у розвитку економічних відносин з Україною була пов'язана з пошуками ринків збуту своїх промислових товарів.

Розбудові українсько-чесько-словацького співробітництва сприяв і візит Прем'єр-міністра ЧСФР М. Чалфи 25 травня 1992 р. до Києва. У результаті його переговорів з українським державним керівництвом було погоджено і парафовано Договір про добросусідські і дружні відносини двох країн. В умовах розпаду ЧСФР з офіційним візитом до України наприкінці 1992 р. прибув Голова Федеральних Зборів ЧСФР М. Ковач. На зустрічах з державним керівництвом України обговорювались політичні питання, зокрема визнання Україною незалежних Чехії і Словаччини та майбутніх відносин з ними.

Прорахунки у внутрішній і зовнішній політиці, низькі темпи реформування економічної і політичної систем України і швидкі темпи трансформаційних перетворень в ЧСФР стали визначальними чинниками недорозвиненості українсько-чесько-словацького міждержавного співробітництва 1991-1992 рр. Серед чинників, які позначились на недорозвиненості міждержавного співробітництва двох країн виділяємо такі: непідготовленість українського суспільства і політичної еліти до державотворчих дій; успадкування Україною від СРСР вкрай деформованої структури народного господарства; незавершеність розподілу владних повноважень і відставання України від ЧСФР у проведенні політичних та реалізації економічних реформ і т. п.

У третьому розділі - ”Українсько-чеське співробітництво в умовах розвитку транс-формаційних процесів (1993-1999 рр.)” висвітлено вихід незалежної ЧР на міжнародну арену, встановлення нею дипломатичних відносин з Україною, перебіг, характер і зміст українсько-чеського співробітництва.

Україна в 1993-1999 рр.” відстала від ЧР у проведенні економічних і політичних реформ, у просуванні до Євросоюзу принаймні на 10-15 років. Протягом 1993-1999 рр. в Україні функціонувала перехідна від закритої до відкритої демократичної політична система. Не кращою була ситуація в економіці країни, що поглиблювалась невмілим реформуванням господарської системи, падінням виробництва, інфляцією, безробіттям, знеціненням заробітної плати, корупцією. Негаразди в економіці позначились на дефіциті зовнішньої торгівлі, який у 1996 р. складав понад 31 млрд. дол. США, а політичні протистояння і скандали - на постійній зміні політичних і економічних пріоритетів.

Протягом 1993-1999 рр. склався значний розрив у проведенні політичних і економічних реформ між Україною і Чехією. Тим не менше між країнами посилювалось політичне і економічне співробітництво. На рівень торговельно-економічного і політичного співробітництва двох країн 1993-1999 рр. впливали економічні і політичні негаразди в Україні та розрив Чехією економічних зв'язків з колишніми країнами Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ). Так, український експорт до ЧР у 1993 р. впав у порівнянні з 1991 р. у 2 рази.

Підмурки українсько-чеського політичного, торговельно-економічного, науково-технічного і культурного співробітництва поклали укладені в 1993 р. Договір про дружні стосунки і співробітництво двох країн та міжурядова Угода про торговельно-економічні зв'язки та науково-технічне співробітництво. Протягом 1993-1999 рр. тривав постійний українсько-чеський діалог державних діячів, урядовців, відбувався обмін офіційними і неофіційними делегаціями, укладались договори і угоди, підписувались протоколи і декларації, якими регулювались двосторонні відносини і співробітництво. На 1999 р. понад 30 державно-правових актів регулювали різні напрямки міждержавного співробітництва двох країн.

В українсько-чеському міждержавному співробітництві 1993-1999 рр. переважали дві складові: політичне і торговельно-економічне співробітництво. Україна, як молода держава без достатньої практики власних міжнародних відносин, віддавала перевагу політичній складовій своїм відносинам з ЧР, сподіваючись, що тісна політична співпраця пришвидшить процеси всебічної співпраці двох країн та сприятиме просуванню України до ЄС. Чехія у своїх відносинах з Україною віддавала перевагу торговельно-економічному співробітництву, наголошуючи на економізації своєї зовнішньої політики.

Хоча Україна явно відставала від Чехії в економічній і політичній перебудові країни, чеський бізнес і державні структури, розвивали торговельно-економічне співробітництво з нашою країною виходячи виключно з власних інтересів. Чехія імпортувала з України переважно залізну руду, чорні метали, напівфабрикати, продукти хімічної промисловості і т. п., а експортувала в Україну переважно промислові вироби. За обсягами товарообігу Україна протягом 1993-1999 рр. входила до складу 20 найвизначніших торговельних партнерів ЧР. При цьому до 1999 р. Україна мала мінусовий торговельний баланс з ЧР. Лише в 1999 р. позитивний торговельний баланс України у торгівлі з ЧР склав 10 млн. дол. США. Водночас чеські фірми ”Шкода-Прага”, ”ЧЕЗ-Прага”, ”ЗВВЗ-Мілевско” успішно співпрацювали з ”Укрінтеренерго”, ”Шкода-Ям” (Плзень) з українськими АЕС поставками нового устаткування і технологій.

Загалом українсько-чеське міждержавне співробітництво 1993-1999 рр. складалось як комплекс дружніх і партнерських відносин. Чехія орієнтувалась на зближення з Україною. Але Україна на той час ще чітко не визначилась у відносинах з постсоціалістичними країнами. Тому відносини України з ЧР опинились у другому ешелоні української політики. Це був хибний підхід.

У четвертому розділі - ”Українсько-чеське співробітництво нв початку ХХІ ст.” розглянуто проблеми політичного, економічного, правового і гуманітарного українсько-чеського співробітництва у 2000-2003 рр. Головним завданням чеської зовнішньої політики було набуття країною членства в ЄС. Підготовка ЧР до вступу в ЄС велась по всьому комплексу політичних, економічних і правових проблем. Щодо України, то протягом 2000-2003 рр. перебіг внутрішньодержавних процесів характеризувався проявами нестабільності, зовнішньополітичними хитаннями і непослідовністю. Обіцяні Л. Кучмою політичні демократичні і ринкові економічні реформи гальмувались лівими силами в українському парламенті. Українська економіка 2000-2003 рр. мала деформоване промислове виробництво. Металургія, хімія, енергетика, паливна промисловість складала 58% базових галузей, ”тіньова економіка” складала 60% загального обсягу економіки, а понад 40% населення отримувало неоподатковані доходи.

Наближення терміну вступу Чехії до ЄС викликало ряд нових проблем в українсько-чеських міждержавних відносинах. Співробітництво двох країн було важливим для України, бо зміцнювало її відносини з країнами CEFTA та сприяло залученню нашої країни до процесів європейської інтеграції. Українсько-чеське міждержавне співробітництво 2000-2003 рр. було достатньо активним, але не безпроблемним. Уже в квітні 2000 р. уряд ЧР, відповідно до вимог ЄС, заявив про денонсацію Договору про безвізовий режим для громадян України. А в 2003 р. Чехія запропонувала денонсувати ще 4 угоди. Не дивлячись на пропозицію України укласти нові договори, Чехія денонсувала їх, а в жовтні того ж року в односторонньому порядку денонсувала ще й Угоду про українсько-чеське торговельно-економічне співробітництво.

Але інтеграція ЧР до ЄС залишала певні перспективи і для українсько-чеського міждержавного співробітництва. В українсько-чеських відносинах 2000-2003 рр. відбувалось певне переосмислення принципів і пріоритетів. Це позначилось на посиленні політичної складової в торговельно-економічних відносинах двох країн. Так, у 2002 р. уряд Чехії питання ”Ямбурзького боргу” України перевів у політичну площину і пов'язав його погашення з термінами візиту голови чеського уряду М. Земана до України, про це ж свідчили погрози ЧР заблокувати вступ України до СОТ і т. ін.

Протягом 2000-2003 рр. українсько-чеський політичний діалог вівся на всіх рівнях державного керівництва. Так, вже у червні 2000 р. делегація Палати депутатів парлеманту ЧР зустрілась у Києві з керівництвом Верховної Ради та керівництвом міністерств і відомств України, а в липні того ж року парламентська делегація України перебувала в Чехії. Упродовж 2000-2003 рр. відбулось понад 20 зустрічей і переговорів між урядовцями двох країн. У результаті їх проведення було укладено низку державно-правових актів. Наприкінці 2003 р. українсько-чеське міждержавне співробітництво вже регулювалось 70 міждержавними, міжурядовими та міжвідомчими договорами, угодами і протоколами.

Україна і Чехія успішно співпрацювали в 2000-2003 рр. на міжнародному рівні. Наша країна підтримала кандидатуру міністра закордонних справ ЧР Я. Кована на посаду Голови Генеральної Асамблеї ООН, колишнього міністра закордонних справ ЧР Ї. Дінсберга - на посаду Верховного комісара ООН з прав людини. У свою чергу Чехія підтримувала позиції України в ПАРЄ, на шляху її просування до Вишеградського блоку, НАТО, Євросоюзу.

У господарських українсько-чеських відносинах переважало торговельно-економічне співробітництво. Протягом 2000-2003 рр. понад 40 міжурядових, міжвідомчих і регіональних українських делегацій торговельно-економічного спрямування відвідала ЧР, а 10 аналогічних чеських - Україну. Це сприяло щорічному зростанню українсько-чеської торгівлі на 10-12%. У 2003 р. взаємний товарообіг між країнами складав 530,7 млн. дол. США.

Пожвавлення двостороннього торговельно-економічного співробітництва України і Чехії було також пов'язане з налагодженням зв'язків між підприємницькими і комерційними структурами двох країн, інвестиціями та кооперацією виробництва. Чеські підприємці протягом 2000-2003 рр. інвестували 40,7 млн. дол. США у 296 українські підприємства, а наприкінці 2003 р. внесли 113 пропозицій щодо налагодження партнерства в Україні.

Нарешті українсько-чеське культурне співробітництво 2000-2003 рр. почало набирати певних обрисів. З ініціативи Товариства друзів України в ЧР чеська продюсерська приватна фірма ”Other side” та українська продюсерська фірма ”Арт Велес” провели в Празі фестиваль українського мистецтва під символічною назвою ”11 років мовчання”. Але й після фестивалю домінували безсистемні українсько-чеські культурні контакти. У 2003 р. було досягнуто українсько-чеських домовленостей про взаємодію двох країн в галузі освіти, в обміні студентами, у взаємному визнанні дипломів про вищу освіту, у співробітництві провідних університетів двох країн.

У п'ятому розділі - ”Українсько-чеське співробітництво в умовах членства Чехії в Євросоюзі (2004-2005 рр.)” дається характеристика змін, які відбулися в економічному і політичному становищі та співробітництві ЧР з Україною та їх вплив на політичне, економічне і культурне українсько-чеське співробітництво. У зв'язку з членством в Євросоюзі, в Чехії утвердились зразки європейської демократії, посилилась військово-політична стабільність країни, відкрились перспективи для динамічного економічного розвитку і високих соціальних стандартів.

Щодо ситуації в Україні, то вона у 2004 р. була своєрідною. Верховна Рада ратифікувала договір про формування Єдиного економічного простору (ЄЕП). Водночас в Україні загострилась внутрішньополітична ситуація у зв'язку з виборами президента. Уряд національно-демократичних сил чітко окреслив внутрішньодержавні і зовнішньополітичні пріоритети України: формування соціально-орієнтованих ринкових відносин, підтримка національного виробника, просування українських товарів на зовнішні ринки, європейська і євроатлантична інтеграція.

Наближення кордонів ЄС до України після вступу до нього країн Центральної Європи позначилось і на нашій державі. 3 травня 2004 р. ЧР почала запроваджувати системні обмеження, які країни ЄС застосовували до окремих видів українських виробів. Це позначилось на українських поставках до Чехії виробів металургійної і хімічної промисловості.

Не дивлячись на доволі успішне торговельно-економічне співробітництво двох країн, чеські політики неохоче контактували з українськими урядовими колами. Лише після ”Декларації Вишеградської четвірки” у 2005 р. на підтримку “Нашої України”, чеські державні діячі наобіцяли Україні підтримку на вступ до СОТ, НАТО та Євросоюз, легалізацію українських заробітчан і т. ін. Але скоро всі обіцянки були забуті. Хоча політичні українсько-чеські взаємини у 2005 р. не відзначались значними успіхами, це не позначалось на торговельно-економічному співробітництві. Набуття Чехією членства в ЄС не сповільнило темпів розвитку українсько-чеського торговельно-економічного співробітництва.

Однак, у різних сферах українсько-чеського співробітництва мали місце не до кінця вирішені проблеми. За експертними оцінками в Чехії проживає 200-300 тис. українських нелегальних заробітчан. Що ж стосується української культурної присутності в ЧР, то вона в 2004-2005 рр. була не лише незначною, а й суперечливою. Загалом культурне співробітництво залишалось на задвірках українсько-чеських міждержавних взаємин. Певну позитивну роь в українській культурній присутності в ЧР відіграє Форум українців Чехії, який у співпраці з рядом чеських фірм і організацій намагається працювати на культурний і державно-політичний імідж нашої держави.

Загалом членство Чехії в Євросоюзі не зашкодило розвитку двостороннього українсько-чеського міждержавного співробітництва. Навпаки! Воно стимулювало торговельно-економічне співробітництво двох країн.

У висновках підсумовуються результати дослідження відповідно до поставленої мети і завдань.

1. Доведено, що новітній період українсько-чесько-словацьких міждержавних відносин починається з набуттям Україною незалежності. Час з 16 липня 1990 р. до 1 грудня 1991 р. характеризуємо як формування українсько-чесько-словацьких міждержавних відносин, а час з 1 грудня 1991 р. до 31 грудня 1992 р. як етап українсько-чесько-словацького міждержавного співробітництва. Хоча його важко назвати успішним, відносини між країнами поволі набували чітких обрисів. ЧСФР була зацікавлена в українській сировині, металопродукції, погашенні ”Ямбурзького боргу” України, а наша держава зосередилась на політичному співробітництві двох країн. Серед чинників, які позначились на недорозвиненості українсько-чесько-словацького міждержавного співробітництва 1991-1992 рр. були такі: непідготовленість українського суспільства та політичної еліти до державотворчих дій, розбалансованість української економіки, членство України в СНД, невизначеність української зовнішньої політики, довготривалий процес прийняття Конституції України, недосконала організація влади в Україні, значне відставання України від ЧСФР у реформуванні суспільства і економіки, орієнтація ЧСФР на вступ до НАТО і ЄС, нелегальна трудова міграція українців до ЧСФР.

2. Перший етап становлення і розвитку українсько-чеського міждержавного співробітництва почався 1.01.1993 р. з виникненням незалежної ЧР і тривав до кінця 1999 р. У співробітництві двох країн переважала політична складова, а торговельно-економічні відносини між ними були незначними. Для України 1993-1999 рр. характерні економічними труднощами і політичними негараздами, для ЧР - розривом торговельно-економічних і політичних відносин з РЕВ та переорієнтацією країни на Євросоюз і НАТО.

3. З 1993 р. починає формуватись українсько-чеське міждержавне співробітництво в правовій, торговельно-економічній, політичній і культурній сферах, що проявилось: в активізації контактів державно-політичних органів влади, в обміні делегаціями, в кількості укладених двосторонніх державно-правових актів.

4. Не дивлячись на зміну концепції зовнішньої політики України з ”балансу сил” на ”міст між Сходом і Заходом” та зближення України з Росією і країнами СНД після президентських виборів 1994 р., українсько-чеське міждержавне співробітництво в політичній і торговельно-економічній сферах успішно розвивалось. Це засвідчив укладений у квітні 1995 р. Договір про дружні відносини і співробітництво, що складався з 24 статей та розширення торговельно-економічних відносин.

5. Посилення економічної і соціальної складової співробітництва України і Чехії пов'язане із створенням у грудні 1995 р. українсько-чеської Комісії з питань торговельно-економічних відносин, яка сприяла зростанню товарообігу між країнами у наступні роки.

6. Виявлене в 1996 р. відставання договірно-правової бази міждержавного українсько-чеського співробітництва від стандартів ЄС вирішувалось двосторонніми консультаціями, візитами державних діячів та їх переговорами, укладенням нових міждержавних договірно-правових актів, які засвідчили вироблення системи міждержавної правової бази двох країн, що на початок 2000 р. налічувала понад 33 акти економічного характеру.

7. В українсько-чеському торговельно-економічному співробітництві 1993-1998 рр. виявлено ряд негативних тенденцій і труднощів. Негативні тенденції проявились у переважанні чеського експорту в Україну над імпортом з нашої держави, що призвело до складання торгового дефіциту України у двосторонній торгівлі на кінець 1998 р. у 210,3 млн. дол. США. У 1999 р. Україна подолала цю тенденцію. Певні труднощі у відносинах двох країн продовжував викликати непогашений перед Чехією ”Ямбурзький борг” України.

8. Помітне відставання України протягом 1993-1999 рр. від ЧР у трансформаційних процесах та недорозвиненості відносин з країнами Вишеградської групи і CEFTA були спричинені: труднощами у відносинах з Росією і країнами СНД; стереотипами української політичної еліти, яка вважала, що наша держава повинна будувати свої відносини у першу чергу з великими країнами, союзами і блоками; ідеологічною і політичною зашореністю депутатів Верховної Ради та українських урядовців, які і в нових умовах дотримувались принципів радянського політичного і економічного державного будівництва.

9. Другий етап - поглиблення українсько-чеського міждержавного співробітництва, який охоплює 2000-2003 рр., засвідчив, що Україна і Чехія знаходились на різних рівнях політичного, економічного і суспільного розвитку. Для ЧР були характерними: стабільність внутрішньополітичної ситуації, високі темпи розвитку економіки, потужні іноземні інвестиції, успішна співпраця з Євросоюзом. Для України цей етап був характерний: гострими політичними протистояннями і скандалами, посиленням повноважень президента Л. Кучми, непослідовністю економічних і політичних реформ та їх бойкотуванням лівими політичними силами в парламенті, певним зближенням з НАТО і слабкою співпрацею з Євросоюзом.

10. Сповільнення чи активізація українсько-чеського міждержавного співробітництва у 2000-2003 рр. залежало: від рівня узгодженості і відповідності нормативно-правових актів ЧР стандартам Євросоюзу; від рівня підготовленості українсько-чеських договірно-правових актів, які регулювали співробітництво двох країн; від результатів парламентських виборів в Україні та Чехії; від рівня співпраці кожної з країн з Євросоюзом; від рівня домовленостей про погащення ”Ямбурзького боргу” України перед ЧР і т. ін.

11. В українсько-чеських торговельно-економічних відносинах 2000-2003 рр. домінували позитивні тенденції, йшо зростання загальних обсягів двосторонньої торгівлі, що в 2003 р., за українськими даними, складали 530,7 млн. дол. США, Україна увійшла до числа 15 пріоритетних для чеського експорту країн. Але при цьому для України склалось негативне торгівельне сальдо у 209 млн. дол. США. Це було спричинено запровадженням ЧР захисних санкцій на поставки української металопродукції, антидемінговими розслідуваннями щодо поставок українських вогнетривів та наростаючим імпортом в Україну чеських технологій, промислового устаткування і машин.

12. Третій етап - розширення торговельно-економічного співробітництва України з членом Євросоюзу Чехією, почався весною 2004 р. і засвідчив, що в країні набули визначального характеру зразки європейської демократії, ринкова економіка та високі соціальні стандарти. Також почала давати результати програма уряду по економізації зовнішньої політики. Наприкінці 2005 р. ЧР вже мала позитивне зовнішньоторгівельне сальдо 3,05 млрд. євро.

13. Внутрішньополітична ситуація в Україні протягом 2004-2005 рр. характеризувалась політичними протистояннями, викликаними то ратифікацією Договору про створення ЄЕП і зміною курсу зовнішньої політики країни, то виборами президента і фальсифікацією результатів другого туру, то орієнтацією урядів національно-демократичних сил на НАТО і Євросоюз, то наближенням терміну виборів до Верховної Ради.

14. Українсько-чеське міждержавне співробітництво 2004-2005 рр. відбувалось в умовах політично і економічно стабільної Чехії і політично нестабільної України. Воно характеризувалось зростанням ВВП в обох країнах, розширенням українсько-чеської торгівлі, загальні обсяги якої у 2005 р. складали 970,9 млн. дол. США, запровадженням обмежень на поставки ряду видів української продукції, антидемпінговими розслідуваннями щодо поставок української металопродукції, виробів хімічної промисловості, вогнетривів і т. ін. Це спричинило складання дефіциту зовнішньої торгівлі України з Чехією у 2005 р. у розмірі 217,1 млн. дол. США.

15. У 2004-2005 рр. поглибленню торговельно-економічного співробітництва двох країн заважали: сировинно-металургійна структура українського експорту (55% всього експорту до ЧР), недосконала система відшкодування ПДВ в Україні, неузгодження реалізації в Україні чеських торгівельних кредитів. Пом'ягчення ситуації у двосторонній торгівлі українські урядовці пов'язували з вступом країни до СОТ, інтеграцією до CEFTA, укладенням двосторонніх договорів про вільну торгівлю і перспективне торговельно-економічне співробітництво, адаптацією українського законодавства до вимог ЄС, створенням інформаційної системи стану і перспектив українсько-чеського торговельно-економічного співробітництва і т. ін.

Загалом у 2000-2005 рр., після входження Чехії до Євросоюзу, українсько-чеське міждержавне співробітництво мало тенденцію до посилення інвестиційно-виробничої співпраці, до кооперації і кооперування, створення спільних підприємств, політичних консультацій і переговорів.

Таким чином, невеликий за історичними мірками період українсько-чеського міждержавного співробітництва характеризувався встановленням двосторонніх дипломатичних відносин, налагодженням регулярних політичних зв'язків і економічних відносин, розробкою договірно-правової бази двостороннього співробітництва, взаємодією в міжнародних організаціях, постійно розширюваними торговельно-економічними зв'язками, невирішеністю проблеми українських трудових мігрантів у ЧР та слабким культурним співробітництвом двох країн.

український чеський міждержавний співробітництво

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

1. Корсак Р.В. Стан і перспективи українсько-чеського співробітництва (кінець ХХ - поч. ХХІ ст.) // Науковий вісник Ужгород. ун-ту. Серія: Історія. Випуск 9. - Ужгород: Видавництво УжДУ, 2003. - С. 87-99.

2. Корсак Р.В. Динаміка розвитку українсько-чеського економічного співробітництва за період 1993-2003 рр. // Carpatica-Карпатика. Випуск 32. - Ужгород: Ліра, 2005. - С. 208-212.

3. Корсак Р.В. Українсько-чеське економічне і політичне співробітництво: стан і перспективи // Науковий вісник Ужгород. ун-ту. Серія: Історія. Випуск 12. - Ужгород: Вісник Карпат, 2005. - С. 55-60.

4. Корсак Р.В. Економічне співробітництво України і Чехії (кінець ХХ - поч. ХХІ ст.) // Науковий вісник Ужгород. ун-ту. Серія: Історія. Випуск 13. - Ужгород: Вісник Карпат, 2005. - С. 177-180.

5. Корсак Р.В. Джерела, історіографія та методологія дослідження стосунків між Україною та ЧР у 90-ті роки ХХ ст. // Науковий вісник Ужгород. ун-ту. Серія: Історія. Випуск 17. - Ужгород: Говерла, 2006. - С. 134-144.

6. Корсак Р.В. Українсько-чеське торговельно-економічне співробітництво в умовах членства ЧР в Євросоюзі (2004 - перше півріччя 2006 р.) // Науковий вісник Ужгород. Ун-ту. Серія: Історія. Випуск 18. - Ужгород: Говерла, 2007. - С. 104-108.

7. Корсак Р.В. Українсько-чеське міждержавне співробітництво в 1991-2005 рр. - Ужгород: Гражда, 2007. - 208 с.

АНОТАЦІЯ

Корсак Р. В. Українсько-чеське міждержавне співробітництво в 1991-2005 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Ужгородський національний університет, Ужгород, 2008.

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню українсько-чеського міждержавного співробітництва 1991-2005 рр. Розкрито, на основі конкретних матеріалів, перебіг становлення основних напрямків співробітництва двох держав у політичній, соціально-економічній і культурній сферах. З'ясовано, що перші українсько-чесько-словацькі міждержавні контакти почались у 1990 р. з прийняттям Декларації про державний суверенітет України, візиту 15.05.1991 р. Посла ЧСФР Р. Сланського до Києва та укладення 30.07.1991 р. угоди про торговельно-економічне співробітництво двох країн.

З проголошенням 01.01.1993 р. незалежності ЧР характер і зміст українсько-чеських міждержавних відносин почав набирати нових обрисів. На початкових етапах в українсько-чеському співробітництві Україна віддавала перевагу політичній співпраці, а Чехія - торговельно-економічному співробітництву. На 1999 р. склався комплекс дружніх і партнерських відносин двох країн, що у 2000-2003 рр. проявився в широкомасштабному торговельно-економічному співробітництві. В ці роки відносини між країнами були доволі активними, але не безпроблемними. Уже в 2000 р. ЧР, відповідно до вимоги ЄС заявила про денонсацію договору про безвізовий режим для громадян України, а в 2003 р. денонсувала ще чотири угоди: про співпрацю в сільському господарстві, про економічне і науково-технічне співробітництво, про торговельні відносини, про співпрацю в галузі ветеринарної медицини. Це викликало посилення політичної складової у співробітництві двох країн.

...