Твір Ібн Теймійї "Вірна відповідь тим, хто підмінив релігію месії" як пам’ятка ісламської антихристиянської полемічної літератури XIII–ХІV ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут сходознавства ім. А. Кримського

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Твір Ібн Теймійї «Вірна відповідь тим, хто підмінив релігію месії» як пам'ятка ісламської антихристиянської полемічної літератури XIII-ХІV ст

Шестопалець Денис Васильович

07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

УДК 94(53):930.2

Київ-2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі Класичного Сходу Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор

Бур'ян Михайло Степанович,

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, старший науковий співробітник

Бубенок Олег Борисович,

Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України,

провідний науковий співробітник відділу історіографії та джерелознавства;

кандидат історичних наук, доцент

Саідов Зіявудін Абасович,

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин.

Захист відбудеться «29» жовтня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.174.01 при Інституті сходознавства ім. А. Кримського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4, кім. 207.

Автореферат розісланий «27» вересня 2008 p.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

О.Д. Василюк.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі, в епоху глобалізації, проблема взаємовідносин між представниками різних релігій та культур набула особливої гостроти. Тісне співіснування в одному суспільстві мусульман та християн вимагає ґрунтовного знайомства одне з одним, яке має на меті не тільки визначення спільних рис, а й розгляд принципових розбіжностей між релігіями. Полемічна література є незамінним та найбільш інформативним джерелом для дослідження цих розбіжностей.

Так само в українському суспільстві після років атеїстичної пропаганди відбувається процес релігійного відродження не тільки християнських конфесій, а й мусульманської общини. Такий стан речей вимагає відповідних кроків, одним з яких можуть бути дослідження, що спрямовані на вивчення досвіду співіснування представників тих чи інших релігій в умовах домінування однієї з них. Це, без сумніву, має допомогти продуктивному діалогу, що базується на реальному ознайомленні, а не на вироблених століттями стереотипах.

Актуальність дослідження твору «Вірна відповідь тим, хто підмінив релігію месії» також визначена особою Такі-ад-діна Ібн Теймійї, який є видатним богословом та суспільним діячем ХІІІ-XІV століть. Його діяльність позначила завершальний етап у формуванні ісламської богословської системи в період Середньовіччя та значно вплинула на подальший розвиток ісламу в Новий час (зокрема, на виникнення такого явища, як «ваххабізм»). Більш того, твори Ібн Теймійї і сьогодні є дуже авторитетними та поширеними в ісламському світі, що визначає велику актуальність їхнього вивчення для аналізу особливостей ісламського світосприйняття, зокрема бачення мусульманами християнства.

Разом з тим, діяльність Ібн Теймійї у сфері антихристиянської полеміки досі не отримала джерелознавчого висвітлення. Твори богословського спрямування (Абу Захра, ан-Надаві, ал-Мухсін) не мають належного науково-критичного рівня. Дослідження ж європейських та арабських науковців (Е. Фрітш, А. Буамама та ін.) торкаються загальних особливостей полеміки Ібн Теймійї, без аналізу соціально-політичних та ідейних умов написання його творів, зокрема «Вірної відповіді».

Таким чином, тема, обрана для дослідження, є актуальною.

Зв'язок з науковими програмами. Робота виконана в рамках науково-дослідної теми «Автохтонна традиція коранічної екзегези» (номер державної реєстрації 0103U006914), яка розробляється в Інституті сходознавства ім. А. Кримського НАН України.

Мета роботи - дослідити твір Ібн Теймійї «Вірна відповідь тим, хто підмінив релігію месії» як пам'ятку ісламської антихристиянської полемічної літератури та розкрити у контексті соціально-політичних умов Близького Сходу ХІІІ-ХІV століть погляди середньовічного мусульманського автора на християнство та християн.

Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі завдання:

- дослідити історичні та ідейні передумови написання твору «Вірна відповідь»;

- дати загальну характеристику твору;

- виявити ідейний та структурний зв'язок твору Ібн Теймійї з попередньою традицією критики християнства в ісламі, показати його місце в історії розвитку ісламської антихристиянської полемічної літератури;

- проаналізувати методологічні засади та методику критики християнства Ібн Теймійєю;

- розкрити середньовічні мусульманські уявлення про християнство у творі Ібн Теймійї «Вірна відповідь».

Об'єктом дослідження є ісламська антихристиянська полемічна література в період Середньовіччя.

Предмет дослідження - твір Ібн Теймійї «Вірна відповідь» як пам'ятка ісламської антихристиянської полемічної літератури ХІІІ-ХІV століть.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період ХІІІ-ХІV століть, який становить новий етап розвитку антихристиянської полемічної літератури доби Середньовіччя. Впродовж цього періоду середньовічні мусульманські уявлення про християнство та його критичне осмислення в полемічній літературі набули свого завершеного вигляду у творі Ібн Теймійї «Вірна відповідь».

Територіальні межі дослідження охоплюють територію Близького Сходу, де ісламо-християнська полеміка в означений період набула особливої гостроти через соціально-політичні фактори.

Методологічні засади дисертаційного дослідження сформовані на основі підходів до вивчення арабських середньовічних джерел, що представлені у вітчизняній та світовій арабістиці, із залученням загальноісторичних концепцій представників школи Анналів та новітніх історико-соціологічних підходів до аналізу релігійних відносин.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використані такі методи дослідження, як: історико-ситуаційний, що дав змогу висвітлити причини історичних фактів; реставраційний - за його допомогою відтворені в комплексі сліди минулого історичного процесу; типологізації історичних явищ - для встановлення оригінальних відомостей; біографічний - залучений для вивчення життєвого і творчого шляху Ібн Теймійї, а також персоніфікації поданої ним полемічної думки.

Наукова новизна одержаних результатів: вперше у вітчизняній історіографії проведене дослідження ісламського антихристиянського полемічного твору з використанням комплексного історико-соціологічного підходу, який дозволив у повній мірі розкрити соціальні, політичні та ідейні передумови його написання, об'єктивно висвітлити значення цієї пам'ятки в ісламській антихристиянській полемічній літературі.

Окрім того, це сприяло вирішенню низки проблем ісламо-християнських відносин у період Середньовіччя, які раніше не були розглянуті в літературі:

- досліджено свідчення арабських джерел про зміни у становищі християн на Близькому Сході в період після Хрестових походів;

- уточнено світоглядні засади Ібн Теймійї як представника ханбалітської школи мусульманського права у його ставленні до християнства;

- визначено коло питань, які виникли в полемічному дискурсі XIII-XIV ст. під впливом історичних умов;

- узагальнено ті аспекти мусульманської критики християнства, які характеризують різницю між ісламським та християнським світосприйняттям на ментальному, світоглядному рівні.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використанні як дослідниками середньовічних арабських творів, так і тими, хто працює у сфері сучасного міжрелігійного діалогу, оскільки проаналізовані в дисертації проблемні питання середньовічної полеміки залишаються так само актуальними. Окрім того, зібрані у дослідженні матеріали можуть бути основою для розробки університетських спецкурсів з історії міжконфесійних відносин на Близькому Сході в період Середньовіччя.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на методологічних семінарах в Інституті сходознавства ім. А. Кримського НАН України. Матеріали дослідження висвітлювались у виступах на Міжнародних наукових конференціях «Х сходознавчі читання А. Кримського» (Київ, 2006) та «ХІ сходознавчі читання А. Кримського» (Київ, 2007), а також на науково-практичній конференції «Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин» (Луганськ, 2006).

Публікації. Зміст дисертації відображено у 9 публікаціях, з яких 5 статей у фахових виданнях, визначених ВАК України. Всі роботи виконано одноосібно.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків (загальний обсяг роботи 192 сторінки), списку використаних джерел та літератури (235 найменувань).

1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

ісламський ібн теймійя християнство

У вступі обґрунтовано актуальність теми, висвітлено її зв'язок із науковими програмами, визначено мету та завдання дослідження, окреслено об'єкт, предмет, хронологічні і територіальні межі, розкрито наукову новизну, методологічні засади, практичне значення, а також представлено структуру дисертації.

У першому розділі «Історіографія, джерельна база та методологія дослідження» визначено стан вивчення твору Ібн Теймійї «Вірна відповідь», проаналізовано джерельну базу та методологічні засади дисертаційного дослідження. Він складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі розглянуто історіографію проблем, пов'язаних із твором «Вірна відповідь».

Тема ісламо-християнських відносин на Близькому Сході в період Середньовіччя вже досить давно привертає увагу дослідників. Велика кількість ґрунтовних монографій присвячена соціально-політичному та юридичному становищу християн в ісламській державі (М. Мєдников, А. Тріттон, А. Фаттал, Дж. Фіей). Однак більшість із них практично не торкаються періоду після Хрестових походів та ігнорують релігійну полеміку як важливу складову ісламо-християнських відносин.

Так само малодослідженою в європейській історіографії залишилась постать самого Ібн Теймійї. Тільки французький сходознавець А. Лауст присвятив життєпису та поглядам цього богослова серію робіт, зокрема «Нарис соціально-політичних поглядів Ібн Теймійї» та «Життєпис Ібн Теймійї за Ібн Касіром». Німецький дослідник Т. Рафф опублікував та дослідив лист Ібн Теймійї до правителя Кіпру, який містить великі полемічні уривки проти християнського віровчення.

І все ж твір Ібн Теймійї «Вірна відповідь» неодноразово привертав увагу дослідників антихристиянської полемічної літератури.

Першим з європейських арабістів до нього звернувся І. Ді Маттео, який переклав «Вірну відповідь» на італійську. Однак його висновки щодо твору суттєво застаріли у світлі нових критичних видань.

Твору «Вірна відповідь» також торкалися у своїх узагальнюючих роботах з антихристиянської полемічної літератури Е. Фрітш та А. Буамама. Проте ці дослідники обмежилися розглядом окремих полемічних питань, що були стрижневими у критиці християнства Ібн Теймійєю.

Короткий огляд історії написання твору зробив у вступі до англійського перекладу «Вірної відповіді» американський дослідник Т. Мітчел.

Арабська історіографія твору здебільшого сформувалася в літературі релігійного призначення, для якої характерні упереджені суб'єктивні оцінки та низький науково-критичний рівень. Це в першу чергу стосується робіт Абу Захри та ан-Надаві, присвячених життєпису Ібн Теймійї.

У монографії А. Ал-Мухсіна «Шлях «ахл-ас-сунна ва ал-джама`а» у відповіді християнам» джерелознавчі аспекти вивчення твору представлені лише формально. Це дослідження призначене самим автором бути підручником з ісламської критики християнства для сучасних мусульманських полемістів.

Таким чином, аналіз історіографії показав відсутність належного джерело­знавчого дослідження твору Ібн Теймійї «Вірна відповідь», його місця та значення в історії ісламо-християнської полеміки ХІІІ-ХІV століть.

У другому підрозділі розглянуто джерельну базу дослідження, яка складається з комплексу арабських творів доби Середньовіччя.

У першу чергу це історичні джерела (історичні хроніки, біографічні словники, спеціальні історичні твори), які допомагають висвітлити суспільно-політичні умови написання твору та подають біографічні відомості про життя та діяльність Ібн Теймійї («ал-Бідайя ва-н-ніхайя» Ібн Касіра (пом. 774/1373 р.), «ас-Сулук» ал-Макрізі (пом. 844/1441 р.), «ан-Нуджум аз-захіра» Ібн Тагрі Берді (пом. 858/1454 р.), «ад-Дурар ал-каміна» Ібн Хаджара ал-`Аскалані (пом. 852/1448 р.), «Шазарат аз-захаб» `Ібн Імада ал-`Акрі (пом. 1089/1678 р.), «ал-А`лам ал-`алійя» ал-Барраза (пом. 749/1349 р.), «ар-Радд ал-вафір» Ібн Насир-ад-діна ад-Дімашкі (пом. 751/1350 р.)).

Другу групу складають антихристиянські полемічні твори, які дозволяють простежити зв'язок Ібн Теймійї з попередньою традицією критики християнства, а також визначити місце та значення твору в історії ісламо-християнської полеміки. У першу чергу це «ал-Аджвіба ал-фахіра» ал-Карафі (пом. 684/1285 р.) та «І`лам» ал-Куртубі (пом. 671/1273 р.), з якими «Вірну відповідь» пов'язує ідейний та структурний зв'язок, а також лист ал-Хасана б. Аййуба (Х ст.), який був включений Ібн Теймійєю до його твору повністю.

Окрім того, як додаткові джерела були використані арабські бібліографічні твори «ал-Фіхріст» Ібн ан-Надіма (Х ст.) та «Кашф аз-зунун» Хаджі Халіфи (ХVІІ ст.).

Таким чином, використаний обсяг джерел дозволив в комплексі дослідити твір Ібн Теймійї та розкрити раніше недосліджені аспекти ісламо-християнських відносин на Близькому Сході в період після Хрестових походів.

Третій підрозділ присвячено методологічним засадам дослідження.

Методологічні засади дисертаційного дослідження складають декілька рівнів. По-перше, це загальні погляди на історичний процес та історичне джерело, сформовані найяскравішими представниками школи Анналів - М. Блоком та Л. Февром. По-друге, це трирівнева парадигма дослідження релігійного простору, розроблена американським істориком релігій У. Ділом на основі ідей французького соціолога А. Лефевра. По-третє, це методологічні традиції вивчення арабських середньовічних джерел, що були розроблені у роботах таких представників світової арабістики, як С.М. Прозоров, В.М. Бейліс, Д.Р. Томас, Г.С. Рейнолдс.

У другому розділі - «Історичні передумови написання твору Ібн Теймійї «Вірна відповідь» - розглядається сукупність факторів, які вплинули на виникнення досліджуваного полемічного твору. Цей розділ складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі висвітлено загальні особливості антихристиянського полемічного жанру та його розвиток у період ІХ-ХIІ ст.

Цей період можна поділити на два головні етапи, на кожному з яких домінували представники певного напрямку критики християнства:

1) раціональний, або му`тазилітський (сер. ІХ - пер. пол. ХІ ст.).

Головна увага в цей період приділялася логічному аналізу догматичної системи християнства, практично без звернення до Корану або християнських священних книг. Полеміка характеризується схоластичністю та базується на категоріях розсудку в оцінці одкровення. Представниками цього періоду були такі му`тазилітські богослови та філософи, як ан-Наші' ал-Акбар (ал-Анбарі) (пом. 293/906 р.), Абу `Іса ал-Варрак (пом. 297/910 р.), ал-Бакіллані (пом. 403/1013 р.) та `Абд ал-Джаббар ал-Хамазані (пом. 416/1025 р.).

2) текстологічний (друг. пол. ХІ-ХІІ ст.). Найяскравішими представниками цього періоду стали видатні ісламські богослови Ібн Хазм (пом. 460/1068 р.), ал-Джувайні (пом. 478/1085 р.) та ал-Газалі (пом. 504/1111 р.).

Увагу полемістів цього періоду було сконцентровано на критиці священних книг християнства: пошуку суперечностей, змінених частин, наявність яких доводила, на їхню думку, небожественне походження Старого Заповіту та Євангелія, виявляла неавтентичність цих священних текстів.

Аналіз загального розвитку антихристиянської полемічної літератури в ісламі показує, що, починаючи з ІХ століття, ця група арабських середньовічних джерел пройшла значну еволюцію; її представники розробили широкий арсенал та спектр антихристиянських аргументів, що стали важливим ідейним підґрунтям для формування базових засад полеміки Ібн Теймійї.

У другому підрозділі аналізуються соціально-політичні умови, в яких створювався твір Ібн Теймійї.

Аналіз свідчень арабських історичних джерел (Ібн Касір, ал-Макрізі, ал-`Аскалані) доводить, що період із середини ХІІІ століття характеризується погіршенням становища християн на Близькому Сході. І хоча християни продовжували зберігати важливу роль в адміністративних установах, посади секретарів і управителів у диванах султана та емірів, під впливом зовнішнього фактора (Хрестових походів, татаро-монгольської навали) і внутрішньої, загальної кризи арабо-ісламського суспільства посилюються антихристиянські настрої найбідніших верств населення, що проявлялися у постійних вимогах звільнити християн із важливих посад, заборонити залучення їх до апарату управління.

Характерним показником цієї тенденції були також перманентні спроби мусульманських правителів відновити суворе виконання так званого «договору Омара», головною метою якого було приниження християн та виокремлення їх із загальної маси мусульманського населення.

Антихристиянські вимоги у критичні періоди ставали приводами для заво­рушень мусульманської бідноти, які іноді набували масштабів повстання та супроводжувалися руйнуванням церков і грабунком будинків.

Досить важко оцінити правдивість звинувачень у підпалах, співробітництві з окупантами (татарами та хрестоносцями), які висувалися на адресу християн, проте ці факти дають можливість зафіксувати надзвичайний ступінь соціального напруження навколо християнської спільноти, що в означений період лише частково, як це було показано, зачіпало іншу частину «ахл-аз-зімма» - іудеїв.

Отже, твір Ібн Теймійї створювався в умовах соціально-політичної кризи мусульманського суспільства та в період особливого загострення міжконфесійних відносин на Близькому Сході на початку ХІV століття.

У третьому підрозділі розглянуті головні віхи діяльності і погляди Ібн Теймійї, які дозволяють характеризувати його особу та ідейну ситуацію написання його полемічного твору.

Такі-ад-дін Абу ал-`Аббас б. Шіхаб-ад-дін Ахмад Ібн Теймійя (661/1263-728/1328 р.) є одним з найвідоміших та найавторитетніших правознавців та богословів ханбалітської школи. Він жив та працював у складні для ісламського Близького Сходу політичні та ідеологічні часи, саме тому полемізм є однією з найвизначніших рис усієї його творчості. Відсутність твердої політичної влади сприяла розвитку периферійних та єретичних течій в ісламі, а також певним змінам у тих настановах, які раніше вважалися непохитними. У боротьбі за чистоту та недоторканність ісламу, з одного боку, проти народних вірувань, з другого ж - проти суфійських та філософських течій, які привносили в іслам не властиві йому містичні або гносеологічні ідеї, Ібн Теймійя неодноразово входив у конфлікт з офіційним богослов'ям та владою, через що надовго потрапляв за ґрати.

Займаючи активну суспільно-політичну позицію, Ібн Теймійя брав участь у боротьбі з монголами, вторгненнями християнських військ, а також у всіх акціях, що були спрямовані на відновлення єдності ісламських земель.

Аналіз історичних відомостей про контакти Ібн Теймійї з християнами як всередині мусульманського суспільства, так і поза його межами доводить, що полеміка була для нього не стільки справою внутрішньо богословською, скільки ідеологічною зброєю в боротьбі проти християн, які впродовж століть відігравали важливу роль в управлінні мусульманською державою.

Розділ третій - «Загальна характеристика твору Ібн Теймійї «Вірна відповідь» - присвячено аналізу джерелознавчих особливостей твору. Він ­складається з чотирьох підрозділів.

У першому підрозділі розглядаються головні відомі рукописи та видання «Вірної відповіді».

Найдавніший рукопис твору (дата переписування - 730/1330 р.), розділений навпіл, зберігається у бібліотеці султана Ахмеда Третього у Стамбулі та у бібліотеці м. Лейден (Нідерланди). Єдиний повний рукопис, який знаходиться у колекції «Дар ал-кутуб ал-мисрийя», є досить пізнім (1281/1864 р.).

Твір «Вірна відповідь» видавався декілька разів. Видання 1905 року (за редакцією шейха ал-Курді) та 1961 року (за редакцією ал-Мадані) зроблені на основі єдиного пізнього рукопису «Дар ал-кутуб ал-мисрийя», що містить численні помилки переписувачів та прогалини в тексті.

Основою цього дисертаційного дослідження стало критичне видання твору 1999 року за редакцією `Алі б. Хасана Насира. Воно містить порівняння рукописів, велику передмову, детальні примітки та коментарі, нумерацію аятів Корану, перевірку хадісів та посилання на книги Старого і Нового Заповіту, а також інші покажчики.

У другому підрозділі головну увагу зосереджено на проблемних питаннях, які виникли щодо історії створення, датування та структури «Вірної відповіді».

Безпосереднім приводом для написання твору став лист єпископа Сайди (Сидону) Буліса ал-Антакі (Павла Антіохійського), який надійшов із Кіпру. Хоча існує велика кількість інших творів цього християнського полеміста, біографічні відомості про нього збереглися тільки у творі Ібн Теймійї. Дослідження показало, що лист було написано у кінці ХІІ - першій половині ХІІІ століття, що підтверджує його ідейну приналежність до ісламо-християнського дискурсу епохи Хрестових походів.

Стосовно дати написання «Вірної відповіді» точні дані відсутні, незважаючи на досить розвинену джерельну базу біографії Ібн Теймійї. Аналіз джерел твору показав, що «Вірну відповідь» було написано вже після повернення богослова до Дамаска у 712/1313 р. Інший полеміст, Ібн Абі Таліб, вказує, що лист із Кіпру надійшов до нього та до Ібн Теймійї у 721/1321 році, але можна погодитися з думкою Е. Фрітша, що Ібн Абі Таліб вже був ознайомлений із твором Ібн Теймійї до цього. Тобто «Вірну відповідь» найімовірніше було написано між 712/1313 та 721/1321 роками.

Численні помилки переписувачів та розбіжності в рукописах тривалий час сприяли плутанині щодо назви твору та його цілісності. Поява критичного видання дозволила усунути попередні помилки та стверджувати, що «Вір­на відповідь» є структурно єдиним твором.

Твір відзначається складністю побудови, на що вплинула як структура листа Павла Антіохійського, так і специфічна методологія Ібн Теймійї. «Вір­на відповідь» має десять головних частин, присвячених розгляду окремих полемічних та історичних питань.

Важливими елементами структури твору є лист християнина, що прий­няв іслам, ал-Хасана б. Аййуба, повністю включений Ібн Теймійєю у «Вір­ну відповідь», та розділ, присвячений аналізу твору з історії християнства александрійського патріарха Са`іда б. Батріка (Х ст.).

Розв'язання численних проблем, пов'язаних з твором, доводить, що «Вір­на відповідь» є одним з найбільш комплексних за змістом та складних за структурою творів, що виникли внаслідок ідеологічного протистояння мусульман та християн в період після Хрестових походів.

У третьому підрозділі розглядається зв'язок твору «Вірна відповідь» з антихристиянською полемічною традицією.

Твір Ібн Теймійї було віднесено до історіографічної групи антихристиянських полемічних творів, формування якої відбувалося у ХІІІ-ХІV століттях в умовах масштабних соціальних та геополітичних змін на Близькому Сході. Головні характеристики полемічної літератури цього періоду визначає сконцентрованість на критиці не тільки догматичної системи, текстів чи уявлень, а й конкретних християнських полемічних творів, присвячених історії чи догматиці.

До цієї групи також відносяться твори ал-Куртубі «І`лам» та ал-Карафі «ал-Аджвіба ал-фахіра».

Полемічний твір ал-Куртубі був відомий Ібн Теймійї, але безпосередньо у «Вірній відповіді» не згадується. Порівняння двох творів дозволяє лише умовно говорити про певний структурний вплив «І`лам» на «Вірну відповідь» або скоріше про структурну подібність цих творів, визначену схожими приводами для написання.

Набагато глибший зв'язок існує у «Вірної відповіді» із твором ал-Карафі «ал-Аджвіба ал-фахіра». Спільні джерела - лист Павла Антіохійського та твір Са`іда б. Батріка - визначили схожий шлях розгортання полеміки через коментування окремих уривків цих християнських творів.

Однак це не може бути достатньою підставою для твердження італійського дослідника І. Ді Матео про прямий плагіат Ібн Теймійї у ал-Карафі. Проведене в дисертації зіставлення викриває велику різницю між творами у стилі критики та аргументації. Ал-Карафі практично не цитує листа Павла Антіохійського, не використовує історичних, філософських та доксографічних джерел. Аналіз структури «ал-Аджвіба ал-фахіра» доводить, що відповіді на лист у ньому присвячено лише перший із чотирьох розділів.

Отже, порівняльний аналіз текстів дозволяє стверджувати, що «Вір­на відповідь» Ібн Теймійї є оригінальним та цілком самостійним твором ­антихристиянської полемічної літератури ХІІІ-ХIV століть, що увібрав у себе та узагальнив напрацювання попередньої традиції.

У четвертому підрозділі визначено коло джерел, які були використані Ібн Теймійєю при написанні твору «Вірна відповідь».

Першою групою джерел є священні книги ісламу, іудаїзму та християнства, які стали безпосереднім джерелом або об'єктом критики. За кількістю та обсягом набагато переважають цитати зі Старого Заповіту, тоді як із Євангелія у головній частині роботи наявні лише декілька цитат-посилань, через аналіз та тлумачення яких Ібн Теймійя і намагається розкрити неістинність християнства.

Другою групою є специфічні джерела - твори історичної, полемічної, богословської, художньої літератури, які Ібн Теймійя використовував в інформативних та ілюстративних цілях.

У першу чергу дуже широко представлені авторитетні збірники хадісів та книги тлумачень Корану (тафсіри). По-друге, важливим джерелом для формування уявлень про християнство стали книги про релігії та секти, а також книги жанру «знамення пророцтва» (дала'іл ан-нубувва).

Головне місце серед християнських творів, використаних Ібн Теймійєю, займає «Нузум ал-джавахір» Са`іда б. Батріка (Євтихія), патріарха Александрії, з якого мусульманський полеміст запозичує цілі уривки з історії християнства доісламського періоду.

Особливістю «Вірної відповіді» як полемічного твору є широке використання Ібн Теймійєю історичних джерел, при цьому він не залучає до полеміки неперевірені, міфологічні сюжети про християнство, які були вироблені пізнішою традицією.

Як додаткові широко представлені різні богословські, літературні і філологічні трактати, а також твори мусульманських та античних філософів.

Аналіз джерел твору «Вірна відповідь» показав, що Ібн Теймійя отримував інформацію не тільки з ісламських богословських та історичних творів, а й використовував тексти християнських авторів, що дозволяє говорити про його ґрунтовне знайомство з історією та догматичною системою християнства.

Четвертий розділ - «Антихристиянська полеміка у творі Ібн Теймійї «Вірна відповідь» - присвячено аналізу головних особливостей критики християнства Ібн Теймійєю. Він складається із трьох підрозділів.

У першому підрозділі розглядаються світоглядні засади, методологічні принципи та методи критики християнства у творі «Вірна відповідь».

Основу світоглядної позиції Ібн Теймійї складають класичні погляди на релігію, світову історію, розвиток авраамічної традиції та пророцтво, що були сформовані в Корані та розроблені в подальшій ісламській богословській традиції ханбалітської школи.

У «Вірній відповіді» Ібн Теймійя поєднав різні напрямки полеміки, які у попередній традиції були представлені окремо.

По-перше, це критика християнства через призму положень Корану та закладених у ньому антихристиянських полемічних ідей.

По-друге, текстологічний напрям критики, що включає широке коло різних прийомів для спростування неправильного тлумачення того чи іншого священного тексту або створення повного комплексного розуміння того чи іншого догмату через наведення правильних цитат.

По-третє, раціональна критика християнства, яка спирається на поняття «розсудку», або «здорового глузду» та ті принципи формальної логіки, які походять із нього. Ібн Теймійя добре засвоїв раціональні схеми критики, розроблені у му`тазилітській групі полемічних творів, а також інтегрував їх у систему загально-ісламських принципів осмислення дійсності.

Характерною рисою методології Ібн Теймійї є дуже активне використання ним філософського та доксографічного матеріалу - творів античних і мусульманських філософів, представників мусульманського та християнського сектантства. У цьому можна побачити відображення ідейно-історичних умов написання його твору, адже полеміка із християнством для Ібн Теймійї була включена у загальний контекст його боротьби з філософами, суфіями та різними маргінальними течіями в ісламі, які дуже активно поширювали свій вплив у період послаблення централізованості мусульманської держави.

Таким чином, у методологічних побудовах Ібн Теймійї ісламські світоглядні засади поєдналися з формально-логічними принципами античної філософської традиції, що визначає специфіку мусульманської свідомості у підході до інтерпретації релігії.

У другому підрозділі характеризуються уявлення Ібн Теймійї про християнство, як вони представлені у творі «Вірна відповідь» через призму різних полемічних питань.

У першу чергу це питання про масштаби місії ісламу, яке під впливом загальноісторичних умов стало дуже актуальним в ісламо-християнському полемічному дискурсі ХІІІ-ХІV століть. Головна увага Ібн Теймійї сконцентрована на спростуванні тези Павла Антіохійського про обмеженість ролі та значення пророцької діяльності Мухаммада язичницькими племенами Аравійського півострова.

З метою доведення всесвітнього послання ісламу до всіх людей взагалі та християн зокрема Ібн Теймійя звертається до історичних сюжетів про делегацію християн Неджрану до пророка Мухаммада у 9/631 р., до різних аятів Корану, їхніх тлумачень та інших джерел.

Причини помилковості християнства в тому вигляді, який воно отримало після Вселенських Соборів, Ібн Теймійя пов'язує з відсутністю достовірної традиції передачі слів Ісуса Христа через священні тексти, а також із діяльністю «ал-акабір», первосвящеників та єпископів, які забажали відмежуватися від іудаїзму та сприяли осмисленню християнства в категоріях язичницької філософії.

В іудео-християнському протистоянні Ібн Теймійя стає на бік іудеїв, захищаючи їх від нападок християн у сюжетах невизнання та розп'яття Ісуса Христа. Така позиція полеміста відображає історичний контекст ісламо-християнських відносин на межі ХІІІ-ХІV століть, коли у мусульманському суспільстві Близького Сходу найбільш гострою була напруженість саме навколо християнської общини.

Окрім очевидного полемічного підтексту, у цьому можна побачити також прояв нового для ісламської богословської традиції осмислення співвідношення іудаїзму та ісламу: Ібн Теймійя приходить до висновку про їхню схожість як релігій, що мають записані у священних книгах власний закон та космологію. Християнство, на думку Ібн Теймійї, навіть у його істинному початковому вигляді, постає неповноцінним вченням, частковим виправленням, надбудовою до іудаїзму.

Широкі доксографічні інтереси Ібн Теймійї визначили його загальне бачення християнства не тільки серед авраамічних релігій, а й в ісламському ідейно-богословському дискурсі епохи. Спираючись на власний аналіз особливостей розвитку християнської релігії, він відносить християн до «ал-галійя», тобто «радикально налаштованих, схильних до крайнощів», куди ним також включені деякі шиїтські секти, що занадто звеличували четвертого праведного халіфа `Алі та постулювали його специфічний зв'язок з Аллахом.

Отже, уявлення Ібн Теймійї про християнство не обмежувалися сталими богословськими ідеями, закладеними у Корані та Сунні, чи розробленими у полемічній традиції аргументами. Вони зазнали значного впливу історичних умов, що доводить цінність полемічних творів як джерел з історії міжконфесійних відносин на Близькому Сході в період Середньовіччя.

У третьому підрозділі розглянуті головні особливості критики догматичної системи християнства у творі «Вірна відповідь».

Для аналізу догматів християнства Ібн Теймійєю було залучено концепцію «атрибутів Аллаха» (сифат Аллах). Термін, через який розкривається Трійця, тобто ал-ікнум, іпостась, на його думку, є винайденим християнами штучно та не має текстологічного обґрунтування у священних книгах.

Більшість текстів для доведення цієї тези взяті Ібн Теймійєю зі Старого Заповіту. Євангеліє він використовує значно менше, детально аналізуючи лише одну, ключову, на його погляд, цитату з Євангелія від Матвія (28:19).

Загальним висновком, до якого приходить Ібн Теймійя є: всі пророки говорили про єдиного Бога з багатьма «атрибутами», яких більше ніж два християнських (Син та Дух Святий), виокремлених особливо без якихось раціональних чи текстологічних підстав; Тора повністю свідчить про єдинобожжя, а християнська концепція іпостасей веде до політеїзму (ширк).

Формулювання Символу Віри, за Ібн Теймійєю, також демонструють політеїзм, віру у трьох Богів зі своїми сутностями та атрибутами, а не в одного.

До аналізу догмату про боговтілення Ібн Теймійя підходить із двох позицій: продовжуючи критику на базі концепції «атрибутів», яка стосується втілення Бога-Слова, та спираючись на ісламську версію життєвого та пророцького шляху Ісуса Христа (`Іси б. Марйама).

Для позначення боговтілення Ібн Теймійя використовує декілька термінів, які у творі «Вірна відповідь» не мають чіткої диференціації: ал-іттихад, хулул і таджсим. Цей догмат також дає автору «Вірної відповіді» підстави для проведення паралелей між християнством та ісламськими сектами і течіями, що вірять у можливість поєднання Бога з його творінням.

За поглядом Ібн Теймійї, існує чітка дихотомія «пророк - Бог», оскільки це - протилежності, які не можуть бути поєднані ні за яких обставин: отже, те, що `Іса б. Марйам є пророком, повністю відкидає можливість того, що він є Богом.

Ібн Теймійя вважає, що догмат про боговтілення є одним із найсупере­чливіших місць у християнстві, за яким воно розділилося на конфесії та секти.

Таким чином, критика догматичної системи християнства проводилася Ібн Теймійєю в межах традиційної ісламської богословської парадигми. Однак відсутність в ній адекватних термінів для інтерпретації християнських догматів визначила бачення ним християнства в абсурдній суперечливості.

У висновках викладено результати дисертаційного дослідження.

1. Написання твору «Вірна відповідь тим, хто підмінив релігію месії» було визначене історичною ситуацією і відобразило ті конфліктні явища, які дуже гостро проявилися у відносинах між ісламом та християнством як на внутрішньому, соціальному, так і на зовнішньому, міжнародному рівнях. Зокрема, це наслідки вторгнення християнського світу на Близький Схід і татаро-монгольської навали, загострення ісламо-християнських відносин у самому мусульманському суспільстві, соціальне напруження навколо християнської спільноти, особистий досвід контактів Ібн Теймійї з християнами, його активна соціальна позиція.

2. Аналіз соціально-політичної та ідейної ситуації написання твору доводить думку про те, що полемічна література була додатковим знаряддям соціального тиску на не мусульманські меншини в мусульманських суспільствах. Отже, релігійна полеміка не є сферою, відірваною від загального ходу ­розвитку суспільства, а полемічна література є цінним джерелом для дослідження ісламо-християнських відносин в період Середньовіччя.

3. На основі класифікації полемічних антихристиянських джерел, яка була розроблена у цьому дослідженні, «Вірну відповідь» було віднесено до історіографічної групи, що характеризується залученням до критики конкретних догматичних, полемічних або історичних творів християнських авторів.

4. Проведений у дисертації аналіз показує незалежність твору Ібн Теймійї від «ал-Аджвіба ал-фахіра» ал-Карафі у структурному, методологічному та ідейному плані. Окремі схожі елементи у структурі цих творів визначені спільними джерелами, якими користувалися Ібн Теймійя та ал-Карафі, а саме листом Павла Антіохійського та історичним твором Са`іда б. Батріка.

Загалом коло полемічних питань, розглянутих Ібн Теймійєю, та кількість джерел, використаних ним для написання «Вірної відповіді», є набагато ширшими, ніж в інших антихристиянських полемічних творах періоду ХIII-XIV ст.

5. Ібн Теймійя спирався на численні богословські, філософські, історичні твори не тільки авторів-мусульман, а й античних філософів, християнських істориків та богословів, використовуючи їх як джерело фактологічного матеріалу або як об'єкт критики. Однак залучення великої кількості джерел не надає його роботі компілятивного характеру.

6. Для розгляду різних полемічних питань Ібн Теймійя використовував три головні напрями критики: коранічний, текстологічний та раціональний.

Залучення автором «Вірної відповіді» раціональних аргументів спростовує бачення ханбалітської школи як суто консервативної, що спирається виключно на Коран та релігійну традицію. Раціональність не є чужою ісламському традиціоналізму, однак у ньому раціональні методи осягнення релігії мають свій специфічний спосіб використання, який не торкається самих основ ісламського віровчення.

7. Критика Ібн Теймійєю головних догматів християнства викриває не тільки базові розбіжності між християнством та ісламом - вона дозволяє схарактеризувати різницю на ментальному, світоглядному рівні. Християнські догмати залишилися незрозумілими для Ібн Теймійї так само, як і для більшості сучасних мусульман, оскільки іслам формує та закріплює формально-логічні принципи сприйняття, прагне максимально раціоналізувати релігію.

8. Питання про універсальність місії ісламу увійшло в полемічний дискурс епохи під впливом зовнішньополітичних факторів - зіткнення цивілізацій та ідеологій Заходу і Сходу в період Хрестових походів. На багатому, критично відібраному історичному матеріалі Ібн Теймійя доводить, що на останньому етапі своєї місії, з розширенням ісламської держави, пророк звертався з проповіддю і до християн, що жили на Аравійському півострові та поза його межами. Тобто на прикладі взаємовідносин із християнством Ібн Теймійя стверджує вселенську, абсолютну місію ісламу у світі.

9. У співвідношенні релігій авраамічної традиції християнство, порівняно з іудаїзмом та ісламом, сприймається автором «Вірної відповіді» як неповноцінна релігія. Останні дві Ібн Теймійя вважає повними, універсальними вченнями, що мають власний закон та космологію, а християнство - лише доповненням до Тори, частковою зміною її настанов.

10. В історії ісламської антихристиянської полемічної думки критика християнства Ібн Теймійєю не є найбільш переконливою за сутнісними характеристиками та глибиною розуміння християнства, однак саме вона ствердилася у традиційній мусульманській свідомості, адже створювалася в її полі, на її категоріях і традиції.

Список опублікованих праць

Статті

1. Методологія та методика критики християнства Ібн Теймійєю у творі «ал-Джаваб ас-сахих» (ХІV ст.) // Вісник Луганського національного педагогічного університету. Історичні науки. - Луганськ: Альма-матер, 2007. - №23(139). - С. 191-200.

2. «Ал-Джаваб ас-сахих» Ібн Теймійї як твір полемічної літератури та джерело з історії ісламо-християнських стосунків ХІІІ-ХІV ст. // Сходознавство. - Київ: Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАНУ, 2007. - № 37. - С. 166-181.

3. Уявлення про християнство у полемічному творі Ібн Теймійї «ал-Джаваб ас-сахих» (XIV ст.) // Сходознавство. - Київ: Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАНУ, 2007. - № 39-40. - С. 186-204.

4. Становище християн на Близькому Сході в період після Хрестових походів (ХІІІ-ХІV ст.) // Східний світ: Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАНУ, 2008. - №1. - С. 36-47.

5. Джерела твору Такі-ад-діна Ібн Теймійї «ал-Джаваб ас-сахих» ­(ХІV століття) // Вісник Державної академії керівних кадрів культури. - Київ: Міленіум, 2008. - №1. - С. 113-118.

Тези доповідей

1. Християни у середньовічному арабо-мусульманському суспільстві: соціально-політичний та релігійний аспект // Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин: статті та матеріали. Вип. 2 (Луганськ, 24-25 квітня 2006) / ЛНПУ ім. Тараса Шевченка. - Луганськ: Альма-матер, 2006. - С. 181-182.

2. Критика християнства у творі Алі ат-Табарі «ар-Радд `ала аснаф ан-насара» // Х сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції (Київ, 5-6 жовтня 2006) / Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України. - Київ: Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАНУ, 2006. - С. 83-85.

3. Іудаїзм, християнство та іслам у творі Ібн Теймійї «ал-Джаваб ас-сахих» (ХІV ст.) // Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин: статті та матеріали. Вип. 3 (Луганськ, 26-27 квітня 2007) / ЛНПУ ім. Тараса Шевченка. - Луганськ: Альма-матер, 2007. - С. 159-162.

4. Тора, Євангеліє та Коран у творі Ібн Теймійї «ал-Джаваб ас-сахих» // ХІ сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції (Київ, 7-8 червня 2007) / Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України. - Київ: Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАНУ, 2007. - С. 59-62.

Анотація

Шестопалець Д.В. Твір Ібн Теймійї «Вірна відповідь тим, хто підмінив релігію месії» як пам'ятка ісламської антихристиянської полемічної літератури XIII-ХІV ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України. - Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню антихристиянського полемічного твору Такі-ад-діна Ібн Теймійї «Вірна відповідь тим, хто підмінив релігію месії» (ХІV ст.). У роботі показано значний вплив історичних умов на написання твору, виявлено коло питань, які виникли в полемічному дискурсі епохи під тиском соціально-політичної та ідеологічної ситуації ХІІІ-ХІV ст.

Базові світоглядні та методологічні засади критики християнства були сформовані Ібн Теймійєю на основі класичних ісламських поглядів на світову історію, авраамічну традицію та пророцтво, проте він широко застосовував також і прийоми раціональної критики, що значно розширює традиційне уявлення про особливості ханбалітської школи.

Використані Ібн Теймійєю історичні, богословські та філософські джерела виступають у роботі як додаткові та не надають їй компілятивного характеру. Дослідження також показало незалежність «Вірної відповіді» від інших полемічних творів означеного періоду.

Окрім стандартних для полемічних творів тем, автор «Вірної відповіді» аналізує декілька найактуальніших для свого часу полемічних питань, таких як всесвітній масштаб місії ісламу, причини неістинності християнства та його місце у структурі авраамічної традиції.

Ключові слова: полемічна література, Ібн Теймійя, християнство, іслам.

Аннотация

Шестопалец Д.В. Произведение Ибн Теймиййи «Верный ответ тем, кто подменил религию мессии» как памятник исламской антихристиан­ской полемической литературы XIII-ХІV ст. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Институт востоковедения им. А. Крымского НАН Украины. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию антихристианского полемического произведения Таки-ад-Дина Ибн Теймиййи «Верный ответ тем, кто подменил религию мессии» (ХIV ст.).

Написание произведения было определено исторической ситуацией и отобразило те конфликтные явления, которые остро проявились в отношениях между исламом и христианством как на внутреннем, социальном, так и на внешнем, международном уровне (вторжение христианского мира на Ближний Восток, татаро-монгольское нашествие, обострение исламо-християнских отношений в мусульманском обществе, социальное напряжение вокруг христианской общины, личный опыт контактов Ибн Теймиййи с христианами, его активная социальная позиция).

Анализ исторической ситуации написания произведения «Верный ответ» подтверждает мысль о том, что полемическая литература была дополнительным орудием социального давления на немусульманские меньшинства в мусульманских обществах, которое использовалось с конкретной целью в конкретном месте. Следовательно, религиозная полемика не является сферой, оторванной от общего хода развития общества. В период Средневековья религия была одним из самых весомых факторов, которые определяли сознание человека и его отношение к «иному».

На основе классификации полемических антихристианских источников, которая была разработана в данной работе, трактат «Верный ответ» был отнесен к «историографической» группе, которая характеризуется привлечением к критике конкретных догматических, полемических или исторических произведений христианских авторов.

Ибн Теймийя опирался на многочисленные богословские, философские, исторические произведения не только авторов-мусульман, но и античных философов, христианских историков и богословов, используя их как объект ­критики или источник иллюстративного материала. Однако использование большого количества источников не придаёт его работе компилятивный характер.

Критика Ибн Теймийей базисных догматов христианства раскрывает не только расхождения между христианством и исламом - она позволяет охарактеризовать разницу на ментальном, мировоззренческом уровне. Христианские догматы остались непонятными для Ибн Теймиййи так же, как и для большинства современных мусульман, поскольку ислам формирует и закрепляет формально-логические принципы восприятия, стремится максимально рационализировать религию.

Вопрос об универсальности миссии ислама вошел в полемический дискурс эпохи под влиянием внешнеполитических факторов - столкновения цивилизаций и идеологий Запада и Востока в период Крестовых походов. На богатом, критически отобранном историческом материале Ибн Теймийя доказывает, что на последнем этапе своей миссии, с расширением исламского государства за пределы Аравии, пророк обращался с проповедью к христианам, которые жили на полуострове и вне его пределов. То есть на примере христиан Ибн Теймийя утверждает вселенскую, абсолютную миссию ислама в мире.

В соотношении религий авраамической традиции христианство, в сравнении с иудаизмом и исламом, воспринимается автором «Верного ответа» как неполноценная религия. Последние две Ибн Теймийя считает полными универсальными учениями, которые имеют собственный закон и космологию, а христианство, по его мнению, является лишь дополнением к Торе, разъяснением, частичным изменением ее установок.

По мнению Ибн Теймиййи, причиной неистинности христианства стало отсутствие достоверной традиции передачи слов Иисуса Христа через священные тексты, а также деятельность первосвященников, отцов церкви, которые подменили настоящую религию Иисуса Христа по своему усмотрению и внесли в нее элементы язычества.

В истории исламской антихристианской полемической мысли критика христианства Ибн Теймийей не является наиболее убедительной по сущностным характеристикам и глубине понимания христианства, однако именно она утвердилась в традиционном мусульманском сознании, ведь создавалась в его поле, на его категориях и традиции.

Ключевые слова: полемическая литература, Ибн Теймийя, христианство, ислам.

Summary

Shestopalets D.V. Ibn Teymiyya's “The Correct answer to those who replaced the religion of messiah” as a document of Islamic antichristian polemic literature of XIII-XIV centuries. - Manuscript.

Thesis for Candidate's of History degree on speciality 07.00.06 - Historiography, Source Studies and Special Historical Disciplines. A. Krymsky Institute of Oriental Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2008.

The thesis is devoted to the investigation of Ibn Teymiyya's polemical work “The correct answer to those who replaced the religion of messiah” (XIV century). In the thesis the considerable influence of historical conditions on writing the work is shown and also the circle of questions which arose up in polemic discourse of the epoch under constraint of the socio-political and ideological situation of XIII-XIV centuries is exposed.

...