Голод 1932-1933 років в Україні (на матеріалах південно-східних областей)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ"

УДК 94 (477) "1932/1933"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ГОЛОД 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ (НА МАТЕРІАЛАХ ПІВДЕННО-СХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ)

07.00.01 - Історія України

ПШЕНИЧНИЙ ТАРАС ЮРІЙОВИЧ

Переяслав-Хмельницький - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української історії та етнополітики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

Розовик Дмитро Федорович, доктор історичних наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри української історії та етнополітики.

Офіційні опоненти:

Пиріг Олександра Андріївна, доктор історичних наук, професор, Київський економічний інститут менеджменту, завідувач кафедри гуманітарної освіти;

Лукашевич Олексій Михайлович, кандидат історичних наук, ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди", асистент кафедри історії та культури України.

Захист відбудеться 12.09.2008 р. о 12-00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.053.01 у ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди" (08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди", 08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30.

Автореферат розісланий 08.08.2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.Ф. Глоба.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Голодомор 1932-1933 рр. - безпрецедентний злочин сталінської тоталітарної системи проти українського народу, який спричинив національну катастрофу. Конфіскацію продовольства комуністичний режим застосував як зброю масового знищення населення. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше людей, ніж за роки Першої світової та громадянської воєн. За оцінками дослідників, від голодомору 1932-1933 рр. загинуло від 5 до 10 млн. осіб, понад третину з яких - діти.

Про цю трагедію України ще з 1933 р. знали і писали на Заході. Конгрес США у 1988 р. офіційно визнав голодомор геноцидом українського народу. До такого ж висновку прийшла і Міжнародна комісія юристів. Однак у радянський період про цю трагедію офіційно і не згадували. Робилися спроби заперечити чорну сторінку вітчизняної історії.

Лише після здобуття Україною незалежності вчені отримали можливість об'єктивно висвітлювати явище голодомору 1932-1933 рр. Історики і краєзнавці спромоглися донести до свідомості народу зовнішній вигляд голодомору, що вплинуло на прийняття 3 липня 2008 р. Парламентською Асамблеєю (ПА) ОБСЄ резолюції щодо визнання голодомору в Україні. Проте багато чого залишається ще не висвітленим.

Наукова розробка даної теми покликана розкрити маловідомі аспекти голодомору 1932-1933 рр. в Україні у контексті регіонального вивчення цієї проблеми. Це є актуальним, оскільки в силу певних міждержавних колізій нам досі намагаються нав'язати думку про відсутність голодомору, сфальсифікувати і перекреслити нашу історію.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в рамках науково-дослідної теми "Історія формування і розвитку Української держави" (державний реєстраційний номер № 0104U010975), яка включена до Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Т. Шевченка "Наукові проблеми державотворення України".

Мета і наукові завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного та об'єктивного аналізу джерел і досягнень історіографії всебічно дослідити причини, суть та наслідки голодомору 1932-1933 рр. у південно-східних областях України.

Відповідно до поставленої мети визначені наступні завдання:

- з'ясувати ступінь наукової розробки даної теми в історіографії, виявити перспективи її подальшого вивчення, джерельне забезпечення та визначити теоретико-методологічну основу дослідження;

- дослідити механізм розкуркулення та з'ясувати втрати населення під час здійснення суцільної примусової колективізації та хлібозаготівельної кампанії у південно-східних областях України;

– розкрити основні напрямки діяльності більшовицької влади під час голодомору 1932-1933 рр. у регіоні;

– охарактеризувати форми роботи партійних органів влади та громадських організацій, що сприяли подоланню голоду 1932-1933 рр.;

– проаналізувати наслідки голоду на подальший політичний, економічний, соціальний і національно-культурний розвиток півдня і сходу України;

– сформулювати висновки, які випливають з аналізу окремих проблем і всієї теми в цілому, визначити напрямки подальшого дослідження не розроблених її аспектів.

Об'єктом дослідження є голод 1932-1933 рр. у південно-східних областях України.

Предметом дослідження є політичні, економічні і соціальні фактори, які спричинили зміни у складі населення південно-східних областей України.

Хронологічні рамки дослідження - 1932-1933 рр. - роки голодомору в Українській СРР, зокрема в її південно-східних областях.

Територіальні межі дисертаційного дослідження охоплюють південно-східний регіон України, зокрема ті землі, що згідно адміністративно-територіального поділу 1932 р. перебували у складі Дніпропетровської, Донецької та Одеської областей (нині Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Миколаївська, Одеська та Херсонська області).

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються на загальнонаукових принципах історизму, науковості та об'єктивності. Це дає можливість цілісно аналізувати політику більшовизму. Специфіка об'єкту дослідження спонукає до вибору основних методів: порівняльного, проблемного, ретроспективного, системно-структурного й логічного аналізу, що уможливлює об'єктивне розкриття трагедії 1932-1933 рр. у південно-східних областях України.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

вперше: з'ясовані та зазначені особливості суцільної колективізації в регіоні, проведення хлібозаготівельної кампанії, депортації селян в північні та східні райони СРСР. Переосмислено уявлення про даний регіон як сугубо індустріальний осередок України; проаналізовано механізм застосування репресій щодо голодуючого населення півдня і сходу України;

удосконалено: завдяки використанню ряду нових джерел уточнено питання, які стосуються наростання голоду в південно-східних областях України, його етапів і чисельності втрат населення;

дістало подальший розвиток вивчення голодомору 1932-1933 рр. у південно-східних областях України з позиції об'єктивності та ідеологічної незаангажованості; до наукового обігу залучено значний масив архівних матеріалів, які раніше не використовувалися науковцями.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання її основних положень та зібраного фактичного матеріалу при подальшому вивченні питань, пов'язаних з історичними процесами кінця 20-х - початку 30-х рр. ХХ ст. Матеріали дисертації можуть застосовуватися для підготовки лекцій, проведення практичних занять з історії України ХХ ст., історії рідного краю, програм музейних експозицій, розробки окремих спецкурсів у навчальних закладах різних рівнів акредитації.

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертації наукові результати та висновки отримані автором особисто. Наукові статті здобувача у фахових виданнях є одноосібними.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові висновки і результати дослідження були апробовані у виступах на міжнародній науково-теоретичній конференції "Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть" (м. Тернопіль, 31 березня 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Шевченківська весна" (м. Київ, 3 березня 2006 р.), республіканській науково-практичній конференції "Інтелектуально-духовна еліта України: історія та сучасність" (м. Коломия, 17-18 травня 2007 р.), а також у доповідях на засіданнях кафедри української історії та етнополітики історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основний зміст дисертації розкрито в 4-х публікаціях, опублікованих у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, та публікаціях матеріалів 3-х наукових конференцій.

Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Дисертація містить вступ, чотири розділи, висновки (обсяг основного тексту становить 166 сторінок) та списку використаних джерел (462 позицій). Загальний обсяг дисертації - 214 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми, завдання, об'єкт, предмет і методи дисертаційного дослідження; встановлено хронологічні та територіальні межі дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, апробація роботи та структура дисертації.

У першому розділі - "Історіографія, джерельна база та методологія дослідження" - аналізується стан наукової розробки та охарактеризовано джерела з теми дослідження.

Для історіографії слід виділити два якісно відмінних етапи вивчення проблеми - радянський та пострадянський. Перший має свої умовні періоди розвитку, які відмінні між собою ступенем нагромадження історичних знань про досліджуваний період, а також політичною та ідеологічною заангажованістю.

Опублікована протягом 1930-х рр. переважна частина робіт носила агітаційно-пропагандистський характер, їхньою метою було звертання уваги на необхідність проведення реформ у сільському господарстві. Автори переважно акцентували на важливих досягненнях соціалістичного будівництва в усіх галузях народного господарства Ковчан С. За суцільну колективізацію, за ліквідацію куркуля як класу. - Х., 1930. - 63 с; Гуцуляк С. Соціалістичне будівництво 1920/1930 року. Загальний огляд контрольних цифр СРСР та УРСР на 1920/1930 р. та хід їх реалізацій. - Х., 1930. - 130 с.; Жамойда О. Більшовицькими темпами: Господарські перемоги СРСР XVI з'їзді ВКП(б). - Х; К., 1930. - 55 с.; Орєхов М. Наші труднощі переборюємо. - Х., 1930. - 32 с..

У другій половині 1950-х - кінці 1980-х рр. відбулися певні зрушення в історичних дослідженнях завдяки незначній лібералізації суспільно-політичного життя країни в період хрущовської "відлиги". Певне значення для вивчення даної проблеми має робота С. Трапезнікова Трапезников С. Ленинизм и аграрно-крестьянский вопрос. Изд. 2-е. В 2-х т. - Т. 1. - М., 1967. - 366 с., у якій колективізація хоча й визначалася найглибшою революцією, що завершилася перемогою робітників і вагомим піднесенням їхнього добробуту, проте вказувалося на деякі труднощі під час її проведення та окремі негативні наслідки. Висвітлюючи питання колективізації та розвитку сільського господарства, науковці того часу вимушені були застосовувати евфемістичні звороти, замінюючи поняття "голод" на "продовольчі труднощі", "недорід" тощо. До подібних формулювань зверталися Г. Конюхов Конюхов Г. КПСС в борьбе с хлебными затруднениями в стране (1928-1929 гг.). - М., 1960. - 244 с., Ю. Мошков Мошков Ю. Зерновая проблема в годы сплошной коллективизации сельского хозяйства СССР (1929-1932 гг.). - М., 1966. - 231 с., И. Зеленін Зеленин И. Совхозы СССР. Краткий исторический очерк. (1928-1941). - М., 1982. - 239 с., Л. Витрук Витрук Л. Женщины Украинской ССР в борьбе за создание фундамента социалистической экономики (1926-1932 гг.) Автореф. дисс. на соиск. учен. степени канд. истор. наук. - К., 1967. - 22 с., Н. Івницкий Ивницкий Н. Классовая борьба в деревне и ликвидация кулачества как класса (1928-1932 гг.). - М., 1972-360 с. , А. Пащенко Пащенко А. Проведення суцільної колективізації та організаційно-господарське зміцнення колгоспів (1929-1937 рр.). - Дніпропетровськ., 1961. - 80 с., І. Слинько Слинько І. Соціалістична перебудова і технічна реконструкція сільського господарства України (1927-1932 рр.). - К., 1961. - 327 с. та інші.

З кінця 1980-х рр. розпочинається новий етап у дослідженні проблеми голодомору 1932-1933 рр. в Україні. Уперше його було визнано в грудні 1987 р. в доповіді В. Щербицбкого, присвяченій 70-річчю утворення УРСР. В цей час принципово змінюється підхід до оцінок колективізації, висвітлюються "білі плями" історії соціалістичного будівництва, деякі аспекти соціально-політичного життя 1920-1930-х рр. (Ю. Курносов, С. Нікольський, С. Песцов, Г. Шмельов та інші) Курносов Ю. Насилля - головний аргумент більшовизму // Укр. іст. журн. - 1991. - №12. - С. 16-28; Никольский Н. Административно-бюрократические система и колективизация // Вопросы философии. - №12. - М., 1989. - С. 85-95; Песцов С. Коллективизация: замыслы и результаты // Вопросы истории КПСС. - 1989. - №8. - С. 44-48; Шмелев Г. Коллективизация: На крутом переломе истории // Истоки. - 1990. - Вып. 2. - С. 76-110..

Проте, поглиблене вивчення голодомору 1932-1933 рр. в Україні розпочалося із здобуттям Україною незалежності. Перед науковцями відкрилися нові матеріали, стали доступні архівні документи тощо.

В українській вітчизняній історичній науці першим масштабно й неупереджено розпочав досліджувати голодомор 1932-1933 рр. С. Кульчицький. Протягом 1991-2008 рр. він опублікував десятки праць, у яких характеризував передумови голоду, його динаміку та жахливі наслідки для України Кульчицький С. До оцінки становища в сільському господарстві УРСР у 1931-1933 рр. // Укр. іст. журн. - 1988. - №3. - С. 15-27; Його ж. Демографічні наслідки голоду 1933 р. на Україні. - К., 1989. - 13 с.; Його ж. 1933: Трагедія голоду. - К., 1989. - 47 с. Його ж. Ціна Великого перелому. - К., 1991. - 413 с..

Про голодомор 1932-1933 рр. в Україні і його визнання як національної трагедії йдеться в колективній праці "Чорна книга України", яка містить численні розповіді жертв цієї трагедії, листи голодуючих до керівників держави тощо Чорна книга України. Збірник документів, архівних матеріалів, листів, доповідей, статей, досліджень, есе. - К., 1998. - 784 с.. В українській історіографії 1990-х рр. проблема голодомору повно та різнобічно висвітлюється у працях В. Даниленка, Г. Касьянова, С. Кульчицького Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки. - К., 1991. - 344 с. , В. Марочка, Є. Шаталіної Марочко В., Шаталіна Є. Голод на Україні (1931-1933 pp.): [Док. і матеріали]// Укр. іст. журн. - 1989. - № 7. - С. 99-111., А. Бенька, А. Мироненка Бенько А., Мироненко А. Создание рычагов силового давления на украинское общество на рубеже 20-х - 30-х годов. - К.; Днепродзержинск, 1992. - 17 с.. Науковці дають оцінку цьому безпрецедентному явищу в історії українського народу, вказують на винуватців трагедії, оцінюють його наслідки і пов'язують голодомор з цілеспрямованою політикою сталінського керівництва щодо українського народу.

Репресивні дії ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У проти населення України відображено також у працях М. Шитюка Шитюк М. З власним народом війна. - К., 1995. - 78 с.; Його ж: Голодомори ХХ століття; 1921-1923; 1932-1933; 1946-1947. - К., 1997. - 60 с., С. Кульчицького Кульчицький С. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.). Інститут історії України НАН України; Заг. ред. В. Смолія. - К., 1999. - 355 с., С. Білоконя Білокінь С. Масовий терор, як засіб державного управління в СРСР (1917-1941 рр.): Джерелознавче дослідження. - К., 1999. - 234 с., О. Пиріг Пиріг О. НЕП: більшовицька політика імпровізації / Київський національний торговельно-економічний ун-т. - К., 2001. - 274с., О. Веселової, В. Марочка, О. Мовчана Веселова О., Марочко В., Мовчан О. Голодомори в Україні 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947: Злочини проти народу. - К., 2000. - 262 с., А. Куліша Куліш А. Геноцид. Голодомор 1932-1933. Причини, жертви, злочинці. - К., 2001. - 88 с., Д. Архієрейського, О. Бажана, Т. Бикова, С. Білоконя, О. Бойка Архієрейський Д., Бажан О., Бикова Т., Білокінь С., Бойко О. Політичний терор і тероризм в Україні. XIX-XX ст.: Історичні нариси. - К., 2002. - 950 с..

На регіональному рівні тему голодомору вивчали місцеві науковці Ф. Морозюк Морозюк Ф. Келегейський мор. Спогади очевидців геноциду (голоду 1932-1933 року). - Херсон, 1995. - 65 с., Л. Марченко Марченко Л. Плугатарі степом йдуть. - Херсон, 1995. - 47 с., П. Лаврів Лаврів П. Історія Південно-Східної України. - К., 1996. - 208 с., В. Шкварець Шкварець В. Миколаївщина: погляд крізь століття. Нарис історії. - Миколаїв, 1997. - 386 с. , М. Мельник Мельник М. Забуттю не підлягає. - Херсон, 1994. - 351 с.. Автори по-новому висвітлюють процес проведення колективізації в регіонах, хлібозаготівельних кампаній і їх вплив на виникнення голоду.

За останні роки українська історіографія збагатилася новими працями про голодомор 1932-1993 рр. в Україні, зокрема, її південно-східних регіонах. З'явилися праці М. Шитюка Голод 1932-1933 років на території Миколаївщини / Під ред. М. Шитюка. - Миколаїв: МДГУ ім. П. Могили, 2003. - 214 с., А. Бахтіна Шитюк М., Бахтін А. Південна Україна: колективізація і голод (1929-1933 роки). - Миколаїв: Аскел, 2007. - 512 c., О. Лукашевича Лукашевич О. Побут та дозвілля сільського населення України (1920-1930 рр.): автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П. Драгоманова - К., 2006. - 16 с., В. Сергійчука Сергійчук В. Як нас морили голодом. Вид. 3-е, доповнене. - К.: ПП Сергійчук М.І., 2006. - 392 с., С. Кульчицького Кульчицкий С. Почему он нас уничтожал?: Сталин и украинский Голодомор. - К, 2007. - 208 c.; Його ж. Голодомор 1932-1933 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення. - К., 2008. - 424 с., у яких науковці, аналізуючи голодомор 1932-1933 рр., пов'язують його з національною політикою ЦК ВКП(б) на українських землях.

Проблема голодомору 1932-1933 рр. в Україні цікавить не лише вітчизняних дослідників. До його вивчення зверталися представники української діаспори та іноземні науковці. матеріали про голодомор 1932-1933 рр. публікували М. Вербицький Вербицький М. Запланований штучний голод в Україні 1932-1933 років. - Лондон, 1952-112 с., Д. Соловей Соловей Д. Голгота України. У 2-х т. Т. 2. - Вінніпег, 1953. - 622 с.; Його ж. Сказати правду. Три праці про голодомор 1932-1933 років. - К., 2005. - 299 с., В. Гришко Гришко В.І. Москва сльозам не вірить. Трагедія України 1933 року з перспективи 30-річчя (1933-1963). - Нью-Йорк, 1963. - 67 с.; Гришко В. Український "голокост", 1933 - Нью-Йорку - Торонто, 1978. - 128 с., М. Марунчак Марунчак М.Г. Нація в боротьбі за своє існування 1932-1933 рр. в Україні і діаспора. - Вінніпег, 1985. - 144 с. , Р. Конквест Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор. - К., 1993. - 384 с. та інші.

Можна констатувати, що у вивченні голодомору 1932-1933 рр. південно-східних областей України нагромаджено певну кількість наукової літератури, яка відображає різні аспекти вивчення проблеми. Однак, вона не охоплює проблему в цілому, тому й назріла потреба окремого, комплексного дослідження голодомору 1932-1933 рр. у даному регіоні, як важливої складової частини загальнонаціональної трагедії в Україні, на основі широкого кола опублікованих і неопублікованих джерел.

Джерельну базу дослідження становлять як опубліковані документи, так і неопубліковані матеріали центральних архівів України. Ми користувалися фондами Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, стенограми та протоколи засідань Центрального Комітету Компартії України (Ф. 1.), Верховного суду Української РСР (Ф. 24.), Міністерства сільського господарства і заготівель Української РСР (Ф. 27.), Народного комісаріату освіти УСРР (Ф. 166.), Всеукраїнської ради з'їздів біржової торгівлі (Всеукрбіржрада) (Ф. 37.), Всеукраїнської ради сільськогосподарської кооперації "Сільський господар" (Ф. 290.), Центрального комітету національних меншостей при Всеукраїнському Центральному Виконавчому Комітеті (Ф. 413.), Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції (НК РСІ) УРСР (Ф. 539.), Всеукраїнської контори Всесоюзного об'єднання по торгівлі з іноземцями (Ф. 4051.) та Всеукраїнської спілки сільськогосподарських колективів та інших (Ф. 559.). Вони дають змогу охарактеризувати політику ЦК КП(б) у політичній, економічній та соціальній сферах. Однак варто зазначити, що зміст цих документів заідеологізований, тому вони потребують критичного аналізу.

Розгорнуте враження про голодомор 1932-1933 рр. у південно-східних областях України дають матеріали Центрального державного архіву громадських об'єднань України. Так, фонд Центрального комітету Компартії України (Ф. 1.) містить документи, які свідчать про основні напрямки діяльності радянської влади з трансформації народного господарства, місце і роль у цьому процесі громадських організацій, ставлення селян до новоутворених колективних господарств. Матеріали про голодомор та репресії в українських селах містяться й у фонді 7 Центрального комітету ЛКСМУ, які відображають боротьбу сталінського режиму з різними проявами українського націоналізму.

При дослідженні теми важливим є залучення матеріалів архіву Служби безпеки України (Ф. 42. - Матеріали статистики). Вони дають можливість більш детальніше відобразити механізм репресій щодо українського населення, зокрема, південно-східних регіонів.

Важливе значення для дослідження суспільно-політичних змін наприкінці 1920-х - на початку 1930-х рр. і голодомору 1932-1933 рр. у регіонах України мають матеріали фондів обласних державних архівів. Зокрема Державного архіву Донецької області (Ф. П-5, П-7, П-326, 19, Р-1521), Дніпропетровської (Ф. П-7, П-19), Миколаївської (Ф. П-1, П-6, П-130, Р-167, Р-5950), Одеської (Ф. П-11), Херсонської (Ф. 185, Р-971, Р-1081, Р-1085). У справах цих фондів містяться матеріали обласних, районних і селищних рад, звіти голів райвиконкомів і керівників колгоспів, котрі писали про колективізацію, хлібозаготівлі і голод в регіоні.

Окрему групу джерел становлять періодичні видання. Дослідником використано і введено в обіг матеріали таких газет: "Вісті", "Вісті ВУЦВК", "Голос Баштанщини", "За соціалістичну перебудову", "Зінов'ївський пролетар", "Комуніст", "Правда", "Пролетарій" та інші. На їхніх шпальтах вміщувалися замітки, кореспонденції, інформативні зведення, в яких висвітлювалася робота місцевих партійних осередків, громадських організацій та освітніх закладів у здійсненні політики партії в південно-східних областях України. Проте періодика того часу була надто політично та ідеологічно заангажованою, що вимагає сьогодні критичного ставлення.

Отже, джерельна база, наявна на сьогоднішній день, цілком достатня для всебічного вивчення голодомору 1932-1933 рр. у південно-східних областях України.

Другий розділ - "Соціально-економічні та політичні передумови голодомору". В ньому автор характеризує політику суцільної колективізації, яка була однією з причин голодомору 1932-1933 рр., звертається увага на те, що саме вона поставила сільське населення України у повну залежність від держави.

У роботі відзначається, що політика радянської влади, спрямована на колективізацію сільського господарства, носила насильницький характер і була засобом для досягнення конкретних політичних завдань. Партійна лінія у сфері політики та економіки зосереджувалася на проведенні соціально-економічних змін в країні, передбачала ліквідацію сталої форми господарювання і запровадження нової пролетарської культури.

Перехід до політики суцільної колективізації у 1929 р. заклав початок кардинальних змін у сільському господарстві. У цей період селян насильно почали заганяти до колгоспів. Так, за цей рік у південно-східних областях України було створено 8 454 колективних господарства, які мали у своєму підпорядкуванні 1 489 129 га землі. Проте виконуючи завдання ЦК ВКП(б), партійно-державний апарат УРСР виступив з рядом власних ініціатив щодо прискорення темпів колективізації. Для його реалізації 24 лютого 1930 р. С. Косіор підписав лист-директиву місцевим партійним організаціям України, в якій ставилося завдання: "Степ потрібно цілком колективізувати за час весняної посівної компанії, а всю Україну - до осені 1930 р." Цією директивою українські партійні керівники зменшили терміни колективізації на 1-1,5 роки, внаслідок чого було підірвано відносно сталу форму господарювання в Миколаївській, Одеській, Херсонській і Дніпропетровській областях.

Цей процес викликав протидію з боку заможного селянства, а згодом і середняків, що отримали назву "куркулів". У зв'язку з цим колективізація власне й стала "політикою ліквідації куркуля як класу". Головними мотивами розкуркулення були: систематичне використання найманої праці, здача, а також оренда робочої худоби і техніки, заняття торгівлею тощо. Так, лише на Донеччині у 1930 р. було ліквідовано понад 900 куркульських господарств, Дніпропетровщині - 1100, Херсонщині - 1134, Одещині - 1293. До літа 1930 р. на півдні і сході України було експропрійовано близько 100 тис. куркульських господарств, вартість конфіскованого в них майна становила мільйони карбованців.

Примушуючи селян працювати і здавати державі основну частину виробленої продукції, сталінське керівництво довело села до кризового становища. Населення почало чинити опір, масово саботувати завдання місцевого керівництва. З'ясовано, що після появи статті Й. Сталіна "Запаморочення від успіхів" у селах півдня і сходу України почався масовий вихід селян із колгоспів. Тих, хто виходив з колгоспів і повертався до індивідуального господарювання, чекали високі податки, їм відводилися гірші землі, не поверталася худоба, реманент, а колгоспникам держава гарантувала пільги та кредити. На осінь 1930 р. у колгоспах південно-східних областей України залишилося менше третини селянських дворів.

Становище в селах регіону набувало дедалі складнішого характеру, а опір ставав все масштабнішим. У листопаді - грудні 1931 р. на Одещині, Дніпропетровщині, Донеччині, Миколаївщині та інших областях поширювалися листівки із закликами "нам не потрібна радянська влада, яка грабує селян", "геть комуністів" та інші. Селянські заворушення переростали у збройні виступи. Насильницька колективізація привела до катастрофічних наслідків.

Таким чином, наприкінці 1920-х - 1931 рр. більшовицька влада почала проводити цілеспрямовану політику на ліквідацію індивідуальної власності. В зв'язку з цим було пограбовано все сільське населення України, у повному занепаді опинилося сільськогосподарське виробництво, селян було позбавлено належної продовольчої допомоги, що й стало причиною голодомору 1932-1933 рр.

У третьому розділі - "Хлібозаготівельна політика радянської влади та початки голоду в південно-східній Україні" - висвітлено політику партії хлібозаготівель, проаналізовано та охарактеризовано продовольчі ресурси південно-східних областей України.

Вже в січні - березні 1932 р. у різних районах півдня і сходу України почався голод, про що свідчать численні записки населення до міських та обласних комітетів партії. Заготівлі з урожаю 1931 р. тривали аж до весни 1932 р. У боротьбі за виконання хлібозаготівельного плану радянська влада залучила весь державний апарат примусу, включаючи місцеві партійні організації та міліцію. Держава тоді відібрала у селян всі продукти харчування, що спричинило голод з численними смертними випадками.

Райвиконкомам дозволялося передавати в рахунок хлібозаготівель всі створені в колгоспах натуральні фонди - насіннєвий, фуражний, продовольчий. Проте значно погіршилися справи населення після появи закону "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності" (закон "про п'ять колосків"), яким за розкрадання і переховування зерна передбачалися розстріл або десять років ув'язнення. У зв'язку з цим законопроектом активізували свою роботу виїзні судові сесії, які розглядали справи боржників хлібозаготівель.

Внаслідок репресивних дій проти селян значно погіршилися заготівлі з урожаю 1932 р., що викликало незадоволення з боку держави. У зв'язку з цим наприкінці жовтня Й. Сталін відрядив до України надзвичайну хлібозаготівельну комісію на чолі з М. Молотовим. Зокрема, в Одеську область делеговано - 100, Дніпропетровську - 100, Миколаївську - 50, Херсонську - 50 осіб. Наслідком діяльності комісії було те, що з України з 1 листопада 1932 р. по 1 лютого 1933 р. було додатково вивезено 105 млн. пуд. зерна. Зокрема з Одеської обл. - 16 600 т, Донецької - 10 500 т і Дніпропетровської - 20 000 т. А загалом кожного кварталу вивезення хліба з цього регіону України характеризувалося такими цифрами: з Донецької області - 12 009 т, Одеської - 4 112 т і Дніпропетровської - 2 352 т. Та цим сталінська політика не обмежилась. Катастрофічною для селян виявилася й постанова ЦК ВКП(Б) від 20 листопада 1932 р. "Про заходи до посилення хлібозаготівель". Зміст урядової постанови чітко засвідчив бажання влади не тільки "посилити" хлібозаготівлі, а й покарати "боржників" за те, що вони не мають хліба, який можна було б забрати. Місцевим партійним керівництвом було санкціоновано проведення масових обшуків з негайною конфіскацією наявних запасів зерна чи будь-яких інших продуктів харчування.

Таким чином, внаслідок посилення хлібозаготівельних кампаній та посилення продовольчих репресій стосовно населення у 1932 р. розпочався голод. Причинами цього стали: по-перше, реквізиція хлібопродуктів в 1931-1932 рр.; по-друге, дезорганізація сільськогосподарського виробництва, яка, зокрема, привела до нестачі насіннєвих фондів і робочої сили; по-третє, зниження обсягу посівної кампанії - не використовувалися навіть ресурси, передбачені для посівів; по-четверте, позбавлення селян присадибних ділянок, що поставило останніх у повну залежність від держави.

Четвертий розділ - "Апогей голоду та його наслідки". У розділі висвітлюється масовий голод у південних та східних областях України і його наслідки для населення регіону.

Вилучивши в селян усі продукти харчування, місцеві органи влади не надавали ніякої допомоги голодуючому населенню. Трагічні повідомлення на адресу районних та обласних органів влади Дніпропетровської, Донецької та Одеської області надходили у великій кількості ще з початку січня 1933 р. Зі свідчень однак випливає, що найстрашніша ситуація склалася у березня 1933 р. Уражені важкими зимовими випробуваннями, вичерпавши останні запаси продуктів, які їм вдавалося зберегти від реквізиції, селяни помирали голодною смертю у великій кількості. Тоді голодом були вражені 49 районів Дніпропетровщини, 11 - Донеччини та 14 - Одещини. На цей час у районах Дніпропетровської області голод охопив більше 70 % населення, Донецької - 65 %, Одеської - 60 %. У таємних листах міських та обласних голів до ЦК КП(б)У, у травні цього ж року повідомлялось, що смертність в окремих селах щоденно сягала від 6 до 15 осіб. В населених пунктах краю мали місце випадки людоїдства і трупоїдства.

Значного розмаху набула і дитяча безпритульність. Так, згідно даних обласних комісій по боротьбі з цим явищем, загальна кількість підібраних безпритульних дітей на 5 липня 1933 р. становила: по Дніпропетровській області - 23 487 осіб. Донецькій - 16 886 та Одеській - 10 757 тис. дітей.

До найбільш уражених голодом районів у цей час відносилися: на Дніпропетровщині - Високопільський, Ново-Васильєвський, Межівський, Мелітопольський, Акимівський, Коларовський, Павлоградський, Апостоловий. В Одеській області - Бугзький, Зінов'ївський, Бериславський, Цебриковський, Знаменський, Ново-Миргородський, Ново-Український, Первомайський райони та м. Одеса.

Так, внаслідок відсутності будь-якої допомоги смертність весною 1933 р. порівняно з попереднім 1932 р. збільшилася, в середньому, з 13,9 % до 17,1 %. Як свідчить динаміка смертності, Дніпропетровська область протягом 1932-1933 рр. втратила 242,9 тис. осіб.

Що стосується Донбасу, то тут голодом було охоплено 21 район з 43, що становить майже 50 % від усієї їхньої кількості населення. Як засвідчує навіть той мізерний матеріал, що зберігся на сьогодні в архівних фондах, у цій області у 1933 р. померло 73 030 осіб у селах і 54 709 у містах.

Катастрофічні наслідки голодомору склалися й в Одеській області. Як показав аналіз архівних документів, у 1932-1933 рр. тут померло 217,2 тис. осіб. Скорочення чисельності населення краю відбувалося, насамперед, за рахунок зменшення числа жителів сільської місцевості.

Упродовж тривалого часу населення України було позбавлене будь-яких продуктів харчування, а хліб, який знаходився у державних засіках, не міг їх врятувати. Проте надавати допомогу керівництво країни і не поспішало. голодомор занепад дезорганізація зубожіння

Певну роль в організації допомоги голодуючому населенню радянської України відіграла міжнародна спільнота. У цілому ряді країн, а також у Західній Україні про голод було добре відомо. Створювалися благодійні організації, які займалися наданням допомоги голодуючим. Зокрема, в Німеччині було створено "Спілку допомоги голодуючим", що включала в себе релігійні громади німців з України і Росії і "Комітет допомоги голодуючим на Україні", заснований у Берліні Є.П. Скоропадською, дочкою гетьмана П. Скоропадського. Також існували благодійні товариства в західноукраїнських землях: "Комітет спасіння України" та організований у липні 1933 р. "Комітет допомоги страждальній Україні", що знаходилися у Львові. Активну роботу було розгорнуто й Українською Греко-Католицькою церквою (УГКЦ) на чолі з митрополитом А. Шептицьким. Таким чином, світова громадськість всіляко намагалася допомогти українцям, проте радянський уряд цьому перешкоджав.

Підсумовуючи наслідки голоду 1933 р. у південно-східних регіонах України, можна стверджувати, що він був причиною руйнування механізму розвитку народного господарства краю. Конфіскацією продуктів харчування у зимові місяці від населення було забрано практично всі види продукції. У важке становище потрапили навчально-освітні заклади півдня і сходу України (технікуми, школи, санаторії, інтернати), промислові об'єкти (вугільна промисловість, важка металургія, залізниця) тощо. На всі офіційні заявки західних країн допомогти голодуючому населенню уряд СРСР та УРСР реагували відмовою. Неодноразово радянське керівництво переконувало іноземних урядовців, що ніякого голоду не існує й населення держави не потребує допомоги. При цьому по всьому кордону Радянського Союзу стояли війська Червоної Армії та загони НКВС, які не допускали будь-яких вивозів чи завезень продуктів харчування та міграцій населення.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження автором зроблено такі висновки:

- Українська історіографія голодомору 1932-1933 рр. в Україні висвітлена великою кількістю опублікованих матеріалів. Різноманітна джерельна база є достатньою і достовірною для комплексного дослідження теми.

– Внаслідок суцільної колективізації і масових хлібозаготівельних кампаній усі галузі народного господарства опинилися в занепаді. Особливо у важке становище потрапило сільськогосподарське виробництво. Колективізація позбавила селян не тільки землі, а й засобів для життєдіяльності; розкуркулення вилилось у справжню антиселянську війну; хлібозаготівлі фактично залишали селян без продуктів харчування. Через цілеспрямовану політику сталінського режиму щодо України припинялися роботи на заводах і фабриках, на шахтах і транспорті. У зруйнованому стані опинилися борошномельна промисловість, цукрова, деревообробна, легка промисловість.

– Нами виявлено і доведено, що наростання голоду в південних і східних областях України мало свої особливості. Головною з них є та, що цей регіон був найбільш аграрним і економічно багатим в Україні і тому основна увага прискорених соціалістичних змін концентрувалася на реалізації політики більшовицької влади у Дніпропетровській, Донецькій та Одеській областях. Підтвердженням цьому є численні рішення та постанови ЦК ВКП(б), в яких зазначається, що важливе значення повинно надаватися роботі у степових районах України, оскільки вони стратегічно важливі для держави. Окрім цього Й. Сталін вважав голод ефективним і цілком прийнятним засобом боротьби з українським селянством як "куркульсько-націоналістичним елементом".

– Розглядаючи ставлення до голодомору різних організацій, варто зазначити, що, зокрема, товариство "Друзі дітей" намагалося допомогти голодуючим, проводячи для цього різні благодійні акції. Однак, діяльність таких організацій обмежувалася урядовими постановами та наказами. По-друге, у той же час окремі партійні організації, профспілки, комсомол, Червоний Хрест, вітчизняні журналісти намагалися заперечити сам факт масового голоду. Вони стверджували, що голоду не було, а існували лише деякі труднощі з продовольством, яких уряду та ЦК КП(б)У вдалося уникнути.

– Виявлено, що жорстока тоталітарна політка ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У породила недовіру до ідей соціалізму з боку населення і підірвала основи політичного устрою. Населення втратило довіру до партії більшовиків, профспілок, комсомолу, Червоного Хреста оскільки ці організації стали виконувачами наказів уряду держави. Порушення та ігнорування основних принципів, прийнятих на XV з'їзді ЦК ВКП(б), підірвало й економіку південно-східного регіону України. Внаслідок суцільної колективізації й масових хлібозаготівельних кампаній всі галузі народного господарства опинилися в занепаді. Сільське господарство стало частиною командної економіки, в якій ринкові відносини хоч і не зникли зовсім, але посіли підпорядковане становище на своєрідній "окраїні".

– З'ясовано, що наслідки голодомору відбилися й на соціальній та культурній сферах життя українського населення. Голодом було підірвано навчально-освітній процес у школах південно-східного регіону України. За вказівкою центру на місцях знищувалися церковно-релігійні споруди, пам'ятки культури, грабувалися музеї та бібліотеки.

– Наслідки голодомору 1932-1933 рр. у південно-східному регіоні України мають й національний характер. Унаслідок численного вимирання місцевого населення розпочався процес переселення сюди етнічних росіян, білорусів та інших народів. Це призвело до зміни національного складу областей, що, найімовірніше, також було не випадковим.

Результати нашого дослідження показали, що голод 1932-1933 рр. у південно-східних регіонах України привів до таких наслідків: занепад сільськогосподарського виробництва, знищення великої кількості міцних селянських господарств, пограбування місцевих хліборобів у ході хлібозаготівельних кампаній, голодомору, частих випадків людоїдства практично у всіх населених пунктах краю, абсолютного вимирання окремих сіл. Він був результатом не випадкових дій влади чи соціально-економічних перетворень, а чіткою й спланованою акцією проти українського народу. Тому, визнаючи потребу відновлення історичної справедливості, утвердження в суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства, слід вшановувати пам'ять мільйонів співвітчизників, які стали жертвами голодомору 1932-1933 років в Україні та його наслідків.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пшеничний Т.Ю. Хлібозаготівельна кампанія в південно-східних районах України у 1928-1930 рр.: особливості та проблеми проведення / Т.Ю. Пшеничний // Часопис української історії: Збірник наукових статей. - К., 2007. - Вип. 6. - С. 101-104.

2. Пшеничний Т.Ю. Участь українських і зарубіжних громадських організацій у допомозі голодуючим в УРСР 1932-1933 рр. / Т.Ю. Пшеничний // Часопис української історії: Збірник наукових статей / [Заг. ред. А.П. Коцур]. - К., 2007. - Вип. 8. - С. 93-97.

3. Пшеничний Т.Ю. Діяльність мережі "Торгзін" під час голоду 1932-1933 рр. в південно-східних областях України / Т.Ю. Пшенчний // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / [Заг. ред. І.С. Зуляк]. - Тернопіль: ТНПУ, 2007. - Вип. 2. - С. 82-87.

4. Пшеничний Т.Ю. Протестний рух колективізації в Україні 1930-1931 рр. (на матеріалах південно-східних областей України) / Т.Ю. Пшеничний // Наукові записки з української історії: Зб. наук. ст. - Переяслав-Хмельницький, 2007. - Вип. 19. - С. 230-235.

5. Пшеничний Т.Ю. Українська трагедія 30-х років. Голодомор на Черкащині / Т.Ю. Пшеничний // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15-й річниці незалежності України (3 березня 2006 р.) / [Заг. ред. В.Ф. Колесник]. - К.: Логос, 2006. Вип. IV: У 3-х част. - Ч. 3. Історія. - С. 445-446.

6. Пшеничний Т.Ю. Рух опору на Україні в період голоду 1932-1933 років / Т.Ю. Пшеничний // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: Тези доповідей IV міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (31 березня 2006 р.) / [Відп. ред. З.В. Гуцайлюк]. - Тернопіль, 2006. - Ч. 1. - С. 68-69.

7. Пшеничний Т.Ю. Діяльність міжнародних організацій в допомозі голодуючим на Україні в 1932-1933 рр. / Т.Ю. Пшеничний // Інтелектуально-духовна еліта України: історія та сучасність (17-18 травня 2007 р.). - Коломия, 2007. - С. 47-49.

AНОТАЦІЯ

Пшеничний Т.Ю. Голод 1932-1933 років в Україні (на матеріалах південно-східних областей) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 - історія України. - ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди". - Переяслав-Хмельницький, 2008.

У дисертації досліджуються передумови, хід та наслідки голодомору 1932-1933 рр. у південно-східній України. Автор розкриває специфічні особливості голодомору 1932-1933 рр. у південних і східних областях України. На основі численних архівних матеріалів проаналізовано процеси занепаду продуктивних сил населення регіону, дезорганізація сільського господарства, катастрофічне зубожіння народних мас.

Прослідковано наростання явищ голодомору у південно-східних областях, обраховано кількість осіб, які померли від голодомору 1932-1933 років у цьому регіоні. Усього від голоду загинуло понад 650 тисяч осіб. Голод 1932-1933 рр. у південно-східних регіонах України є не що інше, як акт геноциду проти українського народу.

Ключові слова: південно-східні регіони, голодомор, колективізація, хлібозаготівлі, розкуркулення, селяни, куркуль.

АННОТАЦИЯ

Пшеничный Т.Ю. Голод 1932-1933 гг. (на материалах юго-восточных областей) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - ГВУЗ "Переяслав-Хмельницький государственный педагогический университет имени Григория Сковороды". - Переяслав-Хмельницький, 2008.

В диссертационной работе исследуются причины, течения и следствия голодомора 1932-1933 гг. в юго-восточных областях Украины. Используя многочисленные архивные материалы, автор раскрывает специфические особенности голодомора 1932-1933 гг. в регионе в контексте общеукраинских событий конца 20-х - начала 30-х годов ХХ века.

В юго-восточных селах Украины уже в первой половине 1932 г. свирепствовал настоящий голод, а кульминация трагедии пришлась на 1933 год.

Диссертационное исследование базируется на изучении оригинальных материалов, найденных автором в Центральном государственном архиве высших органов власти и управления Украины, Центральном государственном архиве общественных организаций Украины, Центральном государственном архиве Службы безопасности Украины, Государственного архива Днепропетровской, Донецкой, Николаевской, Одесской и Херсонской области. Историографическая база исследуемой проблемы голодомора обширная за объемом, при этом следует отметить ее противоречивость.

На основе широкого фактологического материала проанализированы процессы упадка продуктивных сил юго-восточного села, дезорганизации сельского хозяйства, катастрофического обнищания народных масс. Выясняются истинные причины широкомасштабной трагедии 1932-1933 гг. в этом регионе, а именно: коллективизация, которая лишила крестьян не только земли и возможности самостоятельного ведения хозяйства, но и средств существования; сделала их зависимыми от государства, которое полностью присваивало продукты их труда. Как следствие, колхозное хозяйство юго-восточних регионов Украины, начиная с 1929 г. к 1933 г., пришло в упадок. Реакцией официальных властей на такой ход событий стал курс на усиление раскола села и изменение методов принуждения; раскулачивание вылилось в настоящую антикрестьянскую войну и было одной из самых жестоких акций в период коллективизации; хлебозаготовительная кампания проводилась под руководством коммунистической власти, которая жесточайшим образом грабила украинских хлеборобов, забирала все зерно, не оставляя ни на еду, ни на посев. На зиму 1932-1933 гг. села южных и восточных областей Украины остались без зерна. Райисполкомам разрешали передавать в счет хлебозаготовок все организованные в колхозах натуральные фонды - посевной, фуражный, продовольственный. Активно работали выездные судебные сессии. Все это являлось основными причинами голода.

В диссертации отмечено, что голодомор был многонационален, так как свирепствовал в украинских, польских, греческих, болгарских, немецких, армянских, еврейских, русских и других городках и селах юго-восточной Украины.

Исследуется комплекс политико-экономических мероприятий, направленных на ликвидацию последствий голодомора 1932-1933 гг. в юго-восточных регионах Украины, отслежено нарастание явлений голодомора в разных районах, деревнях, количество жертв голодомора 1932-1933 гг. в регионе. Всего от голода погибло более 650 тысяч человек. В конечном итоге сделан вывод, что голод 1932-1933 гг. на Украине, в том числе и юго-восточной, является актом геноцида против украинского народа. Кроме того, стало очевидным главное, - голода вообще можно было избежать, он не имел под собой объективной почвы и был следствием социально-экономической политики сталинского тоталитарного режима, что привело к экономическому, демографическому и национальному упадку украинского села и украинской нации в целом.

Ключевые слова: юго-восток Украины, голодомор, коллективизация, хлебозаготовительная кампания, раскулачивание, крестьяне, кулачество, приграничная полоса.

ANNOTATION

Pshenychny T. Yu. The famine of 1932-1933 in Ukraine (according to the sources of the Southern and the Eastern oblasts).

The dissertation for the degree of candidate of science of history in specialty 07.00.01. - The History of Ukraine. - "Pereyaslav-Khmelnytsky Hryhoriy Skovoroda State Pedagogical University" - Pereyaslav-Khmelnytsky, 2008.

The thesis studies the preconditions, the course and the consequences of the Holodomor (artificial famine) of 1932-1933 in South East Ukraine. The author brings to light the Holodomor of 1932-1933 peculiarities in the Southern and the Eastern Ukrainian oblasts. The processes of the region's productive forces decay, the disorganization of the agriculture, disastrous impoverishment of the masses are analyzed on the basis of the numerous archive documents.

The increase of the Holodomor phenomena in the Southern and the Eastern Ukrainian oblasts is retraced, the number of people who died during the Holodomor of 1932-1933 in this region is calculated. Altogether more than 650,000 people died as a result of the famine. The famine of 1932-1933 in the Southern and the Eastern Ukrainian oblasts is an act of genocide against the Ukrainian people.

Key words: Southern and Eastern oblasts, the Holodomor, collectivization, state grain purchases, dekulakization, peasants, kulak.

Размещено на Allbest.ru

...