Магдебурзьке право Центрально-Східної Європи XIII-XVIII ст. в українській та польській історіографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ. М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ XIII-XVIII СТ. В УКРАЇНСЬКІЙ ТА ПОЛЬСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ

Спеціальність: Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

ГОШКО ТЕТЯНА ДМИТРІВНА

Київ, 1999 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Роль міського самоврядування за магдебурзьким правом є однією з дискусійних проблем у історії Центрально-Східної Європи. Чи німецьке право органічно злилось з місцевою традицією, чи залишилось чужорідним елементом? Чи було воно рушійною силою, чи гальмом у історичному розвитку міст? Історики досі по різному відповідають на ці запитання. Без дослідження зазначеної проблеми неможливо розібратися в низці інших питань історії пізнього середньовіччя, адже міське самоврядування значною мірою визначало розвиток ремесла, торгівлі, функціонування релігійних культів, життя національних громад тощо.

Зростаюча маса досліджень потребує періодичних історіографічних оглядів. Однак надбань однієї національної історичної школи тепер, коли наша наука стає відкритою для зовнішнього світу, замало. Актуальним завданням є включення української історіографії у європейський і світовий контекст. Що стосується проблеми магдебурзького права, центром її дослідження, вочевидь, є Німеччина, особливо щодо суто теоретичних питань. Одначе для української історичної науки важливіший аналіз доробку польських учених, оскільки вони, як і українські дослідники, працювали практично лише з місцевим матеріалом. Порівняння досягнень цих двох історіографії магдебурзького права має першочергове значення насамперед для дослідження української історії.

Автор також звертає увагу на такі сторони історіографічного процесу, як: історіографічна традиція, історіографічні міфи та упередження, історіографічні деформації та стереотипи. І в Україні, і в Польщі історіографія активно використовувалась не лише в суто наукових, а й в ідеологічних цілях - як фактор формування національної свідомості або для обґрунтування певних політичних доктрин. Це повною мірою стосується й історіографії проблеми магдебурзького права. Потреба її вивчення та переосмислення диктується також необхідністю подолання ідеологічних нашарувань. Важливими і слабо розробленими історіографічними поняттями, які потребують особливої уваги на сучасному етапі, є поняття історіографічних наукових центрів та історичних шкіл. Необхідно не просто визначити їх суть, прикмети, ознаки, а й простежити їх історичний розвиток, роль у генерації наукових ідей, формуванні певного типу історичного мислення, передачі та сприйняття історичних реалій та підходів, історичних та історіографічних стилів. Проблема магдебурзького права в Центрально-Східній Європі добре надається для вирішення цього завдання.

Об'єктом дослідження є комплекс історіографічних джерел, що включає праці польських та українських істориків з проблеми магдебурзького права, а також українські та польські наукові центри й осередки, історичні школи, які займалися дослідженням означеної проблематики.

Предметом дослідження є розробка проблеми магдебурзького права в Центрально-Східній Європі XIII-XVIII ст., в українській та польській історіографії.

Географічні межі. Розглядається історіографія магдебурзького права в Центрально-Східній Європі, тобто на території колишніх Королівства Польського і Великого князівства Литовського (згодом Речі Посполитої та Гетьманщини).

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від зародження наукової історіографії проблеми (межа XVIII і XIX ст.) до наших днів із екскурсом у передісторію вивчення питання. Розглянуто дослідження магдебурзького права від перших його проявів у Центрально-Східній Європі в XIII ст., до занепаду міського самоврядування на німецькому праві після поділів Польщі та ліквідації Гетьманщини наприкінці XVIII ст.

Мета і завдання дослідження. Враховуючи недостатню вивченість проблеми, автор робить спробу дати по можливості повну й цілісну картину розвитку польської та української історіографії магдебурзького права в Центрально-Східній Європі XIII-XVIII ст. Для досягнення цієї мети необхідно виконати наступні завдання:

- проаналізувати спільні риси та особливості української та польської історіографії проблеми;

- показати позитивні й негативні сторони доробку польських та українських істориків;

- з'ясувати ступінь вивченості окремих аспектів проблеми;

- окреслити потенційні напрямки подальших досліджень.

Теоретичні засади і методи. Концептуальні засади дисертації ґрунтуються на конкретному аналізі історіографічних феноменів, об'єктивно-суб'єктивному підході до історії історичної думки, котра розглядається і як об'єктивно детермінований процес, і як результат діяльності вчених, зумовлений історичною свідомістю певних епох. У дослідженні використані порівняльно-історичний, типологічний та системно-функціональний методи.

Наукова новизна й практичне значення дослідження. Дисертація є першою спробою комплексного вивчення української та польської історіографії з проблеми магдебурзького права у Центрально-Східній Європі, порівняння їх здобутків та виявлення прорахунків. Автор не лише опрацювала наявні опубліковані матеріали з даної проблематики, а й залучила чималий не публікований з різних причин матеріал, чорнові та підготовчі записи окремих дослідників, що дало змогу глибше розкрити сутність їхніх поглядів на зазначену проблему, а отже чіткіше окреслити історіографічний процес.

Це дозволяє не тільки повніше охопити історіографію проблеми, а й визначити потенційні шляхи її подальшого розвитку. Це особливо суттєво для української історіографії, в якій питанню магдебурзького права традиційно приділяли не так багато уваги, а отже в неї є більший невикористаний потенціал.

Основні положення і висновки дисертації, зібрані та опрацьовані автором матеріали можуть бути використані для подальшого дослідження міського самоврядування у Центральній та Східній Європі, а також історії міст загалом. Робота буде корисною для фахівців з історії міст, держави і права, викладачів і студентів, що вивчають відповідні дисципліни. Результати дослідження можна застосувати у вивченні суміжних проблем, опрацюванні нових концепцій історії середньовічних міст Центральної та Східної Європи, підготовці узагальнюючих праць з історії України та Польщі, викладанні історії та правознавства.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені автором у низці доповідей: на Третій науковій геральдичній конференції (Львів, 1993), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку міст і міського самоврядування (історія і сучасність)” (Рівне, 1993), трьох засіданнях Археографічної комісії НТШ (Львів, 1993, 1997), Міжнародному симпозіумі, присвяченому 150-річчю Державного університету “Львівська політехніка” (Львів, 1994), Круглому столі молодих істориків Польщі та України (Люблін, 1994), українсько-польських наукових конференціях “Львів: історія - населення - культура” (Львів, 1994, 1998), Міжнародній науковій конференції “Перемишль та Перемиська земля протягом століть” (Перемишль, 1998).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у семи статтях у збірниках наукових праць, трьох рецензіях, тезах п'яти наукових конференцій. Структура роботи. У роботі використано проблемно-хронологічний принцип. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатку. Обсяг дисертації - 180 сторінок. Список використаних джерел та літератури включає 678 найменувань та займає 54 сторінки. Додаток “Біобібліографічні довідки” охоплює 43 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання роботи, хронологічні та географічні межі, вказано на наукову новизну дисертації та її практичне значення.

У першому розділі “Стан наукової розробки проблеми. Джерельна база” зроблено огляд літератури з досліджуваної проблеми та коротко охарактеризовано джерельну основу дисертаційної роботи.

Історіографія вивчення питання магдебурзького права у Центральній та Східній Європі невелика за обсягом. Наявні роботи стосуються переважно лише польської історіографії. Говорити ж про порівняльний аналіз польської та української історіографії даної проблеми взагалі не доводиться.

Здебільшого польська історіографія аналізує стан вивчення міської проблематики загалом. Проблемі ж міського магдебурзького права в таких статтях часто приділяли дуже мало уваги.

Питання історіографії історії міст вивчав Г. Самсонович, який у 1965 р., проаналізував урбаністичну літературу попереднього десятиліття. Окремо він розглянув питання початків міст, їх правової та просторової локації на основі німецького права.

Г. Лябуда спробував висвітлити історію дослідження проблеми німецької колонізації польських земель на тлі німецької експансії на Схід. Однак цей матеріал радше послужив приводом для висловлення власних концепцій автора.

З. Качмарчик скрупульозно вивчав питання німецької колонізації та магдебурзького права, його перу належить також історіографічне дослідження теми. Учений розглянув лише найважливіші, на його думку, праці, які в принципі визначили напрям подальших досліджень та дискусій у польській та німецькій історіографії. Аналіз літератури він розпочав від найдавніших джерел та “Хроніки” Я. Длугоша і закінчив періодом 1945-1969 рр. Ця стаття є ґрунтовнішою в даній галузі, і на превеликий жаль, досі немає історіографічного огляду саме такого класу проблеми самоврядування польських міст на німецькому праві.

У праці Б. Зєнтари про джерела і ґенезу німецького права на тлі колонізаційного руху в Західній та Центральній Європі XI-XII ст., поставлено проблему термінології, зокрема, змін у трактуванні ключового поняття - “німецьке право”. Однак, як історіографічний огляд стаття надто нечітка, а поза тим стосується лише деяких аспектів проблеми. Короткий історіографічний аналіз міської проблематики загалом зробив С. Гербст Він схематично окреслив основні етапи в досліджені різних її сторін, не подаючи конкретних назв чи імен, натомість коротко вказуючи на роботу окремих інституцій, які тією чи іншою мірою займаються проблемами міст.

Частково історіографія питань німецької колонізації та міського самоврядування в Польщі розглядалась у вступних розділах низки монографій. Прикладом може слугувати остання монографія С. Гавласа. У ній огляд історіографії надто схематичний і не дає повної картини, однак це чи не найкращий історіографічний аналіз теми, зроблений за останні роки.

Деякою мірою польська історіографія проблеми міст та міського самоврядування розглянута С. Александровичем щодо Білорусі XVI-XVII ст.

Історіографічному аналізу історії Львова присвятили свої ґрунтовні роботи Ю. Скочек та Л. Харевичова, Однак їхні праці лише опосередковано стосуються проблеми історіографії магдебурзького права.

Для студій над проблемою непересічне значення мають дослідження польськими вченими історії окремих наукових шкіл (зокрема, львівської та краківської), їх формування, принципів та напрямків діяльності.

Питання розгляду міського самоврядування польською історіографією частково вивчалося і російськими дослідниками, зокрема, Л. Разумовською. Автор, хоча й доволі схематично та коротко, але вірно відображає історіографічний процес, її робота практично позбавлена ідеологічних штампів, притаманних російській радянській науці. До аналізу польської історіографії звертались і українські вчені. Цій проблемі частково присвячена стаття київської дослідниці Т. Брянцевої, яка, проте, не відзначається структурною чіткістю та багатством фактичного матеріалу.

В українській історіографії проблемі вивчення магдебурзького права приділяли надто мало уваги. Зрештою, не розробленість історіографії свідчить про недостатнє дослідження самої проблеми. Серед робіт, що заслуговують на увагу, варто назвати дослідження Г. Швидько. Вона поділяє українську радянську історіографію проблеми на два принципово відмінні періоди:

1) 20-х рр., коли ще переважно зберігались старі дослідницькі традиції;

2) 50-70-х рр., коли “радянські історики поставили вивчення історії міського ладу і правових відносин різних категорій населення міста на марксистсько-ленінську методологічну основу”.

На жаль, історіографічні дослідження міської проблематики в Україні, за одиничними винятками, практично відсутні. Не аналізували українські вчені історіографію щодо окремих міст, не кажучи вже про вивчення окремих історіографічних шкіл та напрямків їх діяльності.

Загалом, в українській науці питання магдебурзького права у Східній Європі і в тому числі в Україні залишається відкритим. Але насамперед необхідне історіографічне окреслення здобутків українських та ширше - європейських - вчених у даній галузі.

Джерельну базу дослідження складає перш за все комплекс опублікованих праць істориків: - монографії, статті, навчальні посібники, рецензії, реферати та автореферати, тези, виступи в дискусіях, бібліографії, праці про даного дослідника, його творчість та історіософію тощо. Однак, опубліковані матеріали не можуть повністю розкрити творчу лабораторію історика, а крім того, через посилення в певні періоди цензури, не завжди адекватно відображають позицію автора. Отож, джерелами даного історіографічного огляду є також неопубліковані матеріали: відредаговані й невідредаговані рукописи, рукописи із правками цензора, стенограми, власні архіви істориків, їхні особові справи, свідчення про них.

У дисертації використано фонд А. Чоловського (Головний архів давніх актів у Варшаві), Теки Шнайдера (Архів давніх актів на Вавелі у Кракові), матеріали Т. Мантойфеля, С. Еренкройца, С. Пєкарчика, С. Гербста, О. Лянге та ін. (Архів Польської АН у Варшаві), рукописи Д. Зубрицького, Г. Полячківни, А. Дерфлер, Л. Харевичової, В. Гейноша, А. Чоловського, О. Бальцера, К. Бадецького, А. Гілевича, К. Распа та ін. (Центральний державний історичний архів України у м. Львові), фонди Б. Зіморовича, І. Юзефовича, Д. Зубрицького, І. Шараневича, А. Шнайдера, Л. Харевичової, Я. Пташніка, Л. Райса, К. Соханевича, І. Ходинєцького, Ф. Буяка та ін. (Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України).

У другому розділі “Українська історіографія” розглянуті праці дослідників історії міського права народницької та державницької шкіл, істориків москвофільської орієнтації, представників радянської та пострадянської історіографії.

В Україні вивчення магдебурзького права розпочалось із “Прав, за якими судиться малоросійський народ”. Спроби кодифікації права у XVIII ст., водночас стали першими, хоч і не цілком науковими, спробами вивчення проблеми магдебурзького права в українських містах.

Спершу проблематика міського самоврядування найповніше проявлялась у монографіях із історії окремих міст (М. Берлинський, Д. Зубрицький). Для цих робіт характерна відсутність концептуальних положень і величезна насиченість документальним матеріалом.

На зміну романтичній історіографії ХVІІ - початку ХІХ ст., приходить народницька концепція. Це збіглося із формуванням наукової історіографії в дусі позитивізму, поєднаної із широкою археографічною програмою. В цьому руслі опосередковано піднімається проблема магдебурзького права, але його апріорі трактують негативно, як елемент чужої державної влади. З-поміж істориків народницького напрямку найбільше для вивчення міського самоврядування зробили В. Антонович та М. Грушевський.

Вагомим є внесок у дослідження німецького права представників історично-правової школи Київського університету. Хоч і створена як оплот імперської політики та ідеології на теренах України, вона стала центром, навколо якого формувалась нова національна українська історіографія. Тому школу М. Іванішева та М. Владимирського-Буданова відносимо до української історіографії. У спеціальному досліджені “Німецьке право в Польщі та Литві” М. Владимирського-Буданова чітко помітна певна тенденційність, що проявлялась у запереченні природності для України західноєвропейського шляху та історичних прав Польщі на “юго-западный край” Російської імперії. Хоч історик не завжди коректно використовує джерела, але з огляду на зібраний фактаж його робота залишається однією з кращих.

В цьому ж руслі витримані дослідження Н. Молчановського та Ф. Леонтовича. До грона Київського університету також належав І. Каманін, що писав під значним впливом історико-правової школи. У своїх роботах “Последние годы самоуправления Киева по магдебургскому праву” та “Из истории городского самоуправления по магдебурзкому праву” він показав причини занепаду міст та роль у цьому процесі функціонуючої в них магдебургії. Справедливо підкреслюючи низку негативних моментів на певних етапах еволюції міського самоврядування, І. Каманін не помічає те позитивне, що привнесло в українські міста магдебурзьке право.

У роботах І. Линниченка простежується прихильність автора до сумнівної, але популярної міфологеми про давньоруські досконалості. Намагаючись визначитися щодо самої ідеї магдебургії у Східній Європі, він не займає якоїсь певної позиції, а силкується балансувати між двома крайностями. У ранніх роботах І. Линниченко категоричніший у критичній оцінці магдебурзького права, але згодом він віддав належне позитивним моментам цього явища.

Посіяні М. Грушевським зерна народництва проросли плодами державницької історіографії, в рамках якої магдебурзьке право розглядалося як елемент чужої держави, а відтак не користувалося особливою популярністю. Все ж вивчалися окремі аспекти історії міст, які опосередковано стосувались міського самоврядування. Зокрема, історія львівського магістрату висвітлювалась на тлі протистояння представників окремих національностей (праці Ф. Срібного, І. Крип'якевича та ін.), життєписів його радників (С. Томашівський). У контексті популярного в ті часи на теренах Центральної Європи неопозитивізму активно здійснюється видавнича археографічна програма, яка зачіпає і питання магдебурзького права. Особливо це проявляється у Львові, де існували тісні контакти між українськими й польськими істориками. Прикладом таких взаємин є неопублікована коротка розвідка невідомого автора “Проба польсько-руського примирення на терені Дрогобича в половині XVI ст.”, яка зберігається в Центральному державному історичному архіві України у м. Львові та пов'язана із роботою Г.Полячківни “Ksiкga radziecka miasta Drohobycza 1542-1563”.

У 1919 р., при УАН була утворена Комісія для виучування історії західно-руського та українського права (О. Малиновський, М. Максимейко, С. Борисенок, Л. Окіншевич, В. Гришко, О. Юрченко та інші). Проблема магдебурзького права розглядалась у спеціалізованих статтях з окремих питань правової практики України XIV-XVII ст. (С. Іваницький-Василенко). Для дослідження історії міст та їх самоврядування чимало зробила також Історично-географічна комісія ВУАН. Її члени активно вивчали різні аспекти історії міст, співіснування в них національних громад, боротьбу міщан за свої права та привілеї (О. Грушевський, О. Грушевська, С. Шамрай, О. Гермайзе). Однак, до фронтального вивчення міського самоврядування так і не дійшло. Незабаром на зміну українознавчим темам прийшли суто ідеологічні радянські. Після ліквідації вищезгаданих комісій ВУАН та репресій проти вчених у радянській Україні центр вивчення правових аспектів історії України перемістився до Українського вільного університету, де згодом працювали Л. Окіншевич, В. Гришко, О. Юрченко.

Зокрема, проблему магдебурзького права у “Лекціях по історії українського права” розглядав професор УВУ Р. Лащенко. Але загалом магдебурзьке право було тут не в пошані, йому закидали станове розшарування українського суспільства, створення системи конфесійної та національної дискримінації русинів, відокремлення міст від волості тощо. Особливої уваги заслуговують в цьому плані роботи Я. Падоха, котрий вважав магдебурзьке право, хоч і з поправкою на його демократичність, правом чужорідним, лише частково пристосованим до умов і вимог місцевого населення. Важливим позитивним моментом тут є визнання магдебургії елементом українського права.

В радянській Україні для справді наукових урбаністичних досліджень ситуація була вкрай несприятлива. Історики України скептично ставилися до німецького права як чужорідного елементу. Радянські дослідники недооцінювали історично-правових аспектів, зосереджуючи увагу на класовій боротьбі в містах, економічному розвитку тощо. Наголошування демократизму і прогресивності міського самоврядування в Україні невигідно відтіняло б не розвинуті міської мережі й відсталість тогочасної Московщини, що суперечило офіційній концепції прогресивної ролі Росії в долі українського та білоруського народів. Та історія міст і міського самоврядування, хоч не так інтенсивно як можна було б, все ж вивчалась.

Чи не найґрунтовніше і найоб'єктивніше проблему магдебурзького права вивчив В. Отамановський як на прикладі окремого міста (Вінниці), окремого регіону (Поділля), так і в узагальнюючих статтях. Він вважав перетворення міста на автономну громаду магдебургію тільки остаточним юридичним оформленням того стану, що витворився на певній стадії довготривалого суспільно-економічного розвитку території та міста. Одним із найважливіших постулатів В. Отамановського є його твердження про спорідненість історичного розвитку міст Західної Європи і України, разом з тим, міста України мали самобутній лад, який базувався на демократичних нормах і традиціях староруського права, що у XIV-XVII ст., розвинулось як право українське. На думку цього дослідника, магдебурзьке право не тільки не принесло на українські землі демократичних традицій, а зруйнувало вже існуючі демократичні елементи. Роботи цього історика доволі суперечливі, їх можна розглядати як перехідний щабель між дорадянською та радянською історіографією.

Структуру органів міського самоврядування розглядали в контексті соціальної структури міщанства (С. Білецький, Я. Кісь, Г. Швидько) та боротьби плебсу з патриціатом (С. Білецький, Я. Ісаєвич), а історію окремих магістратів - на тлі міжнаціональних конфліктів (С. Щербаков). Провадились джерелознавчі дослідження документів органів міського самоврядування XIV-XVIII ст. (Я. Дашкевич, І. Кіку та ін.), які розширили спектр матеріалів про функціонування магдебургії в Україні. Вивчали українські історики і адміністративно-правовий устрій окремих міст. Чи не найбільше в цьому плані зробив Я. Ісаєвич стосовно Дрогобича. Деякі аспекти львівської магдебургії вивчав Я. Кісь, чернігівської - Г. Швидько, київської - С. Климовський. Історично-правовим аспектам запровадження магдебурзького права у містах Східної Європи та розвиткові міського самоврядування в них приділялося вкрай мало уваги. Ці теми розкривались хіба що в узагальнюючих монографіях з історії українських міст, як-от: “Міста України в другій половині XVII ст.” О. Компан (1963), “Феодальные города Украины в конце XV - 60-х годах XVI в.” П. Саса (1989). Саме монографія О. Компан започаткувала в радянській історіографії відмову від беззастережно негативної оцінки ролі магдебургії в історії українських міст.

В останні роки відбулися певні позитивні зрушення. Під впливом польської історіографії започатковані дослідження локаційних процесів у окремих регіонах (А. Заяць). Робляться спроби вивчення елементів просторової локації (С. Кравцов, П. Ричков). Джерелознавчий аналіз міських привілеїв провадив М. Ковальський. Продовжується публікація збірників джерел, значна частина яких стосується міських органів самоврядування (О. Купчинський, Е. Ружицький, М. Капраль, Н. Яковенко, Г. Боряк та ін.).

Таким чином, українська історіографія магдебурзького права хоч і обширно, але неглибока. Міське самоврядування не користувалось особливою популярністю українських істориків, його вивчали здебільшого на маргінесі інших тем. А якщо хто спеціально досліджував німецьке право в Україні, то, як правило, обмежувався або його сутністю, або роллю в історії українства. Недостатня увага приділялась вивченню магдебургій окремих міст та публікації документів щодо цього, територіальній і часовій диференціації магдебурзького права. Не вироблена чітка термінологія, хоча в останні роки відчутний поступ і в цій галузі. Загалом, проблема магдебурзького права залишає чималий простір для нових досліджень.

У третьому розділі “Польська історіографія” розглядаються дослідження польськими істориками проблем магдебурзького права, зокрема й на українських землях.

У Польщі перші спроби трактування магдебурзького права відносяться до XIV ст. (Конрад з Ополя), активніше це питання досліджували у XVI ст., Я. Тухольчик, М. Яскер, Я. Кірстейн, Б. Гроїцький, П. Щербіч. З-під їхнього пера вийшли переклади, перекази та своєрідні трактування джерел міського німецького права польських міст.

У XVIІ ст., єдину вартісну працю у даній галузі написав Б. Желеховський. Я. Чехович, автор виданого у XVIII ст., твору з історії міського права, ставив магдебургію на один щабель із римським правом. У 1771 р., Г. Ленгніх завершив “Jus publicum civitatis Gedanansis” - доволі догматичне представлення цивільного права Гданська. Але книга так і залишилась у рукописі. Справді наукове дослідження проблеми почалося в XIX ст.

Високим рівнем відзначалась краківська історична школа, яка значимістю свого доробку поступалась хіба що львівському історичному середовищу. Першим вагомим її досягненням в даній галузі було видання магдебурзьких ортилів М. Бобжинським. Підсумком досліджень ученого стала ґрунтовна монографія з історії німецького права на тлі його розвитку у Польщі.

Для ХІХ ст., притаманні були регіональні дослідження (Л. Гаузер, К. Мехежинський, Л. Даргун, К. Качмарчик). Провадилось активне видання джерел до історії магдебурзького права окремих міст.

На початку ХХ ст., історики молодшого покоління дедалі частіше відходили від давніх традицій краківської школи, творячи підвалини т. зв. нової краківської історичної школи, до якої належав і С. Кутшеба. Найвідомішою його роботою є двотомна “Historia џrуdeі dawnego prawa polskiego”. Вважаючи німецьку колонізацію колосальним прогресом для Польщі, автор вбачав її причини в економічному розвитку країни. Він відкидав еволюційність розвитку польських міст, а чужинність прийнятих польськими містами правових норм не вважав негативним явищем, навпаки, саме завдяки їм “поляки одразу вступили в коло цивілізації Західної Європи”.

Після нетривалого періоду неоромантизму більшість польських істориків повернулась до позитивістських методологічних принципів, але вже на вищому рівні.. Найпопулярнішою була проблема німецької колонізації (К. Тименецький, О. Лянге). Питання німецького права розкривалось на прикладі Кракова (С. Естрайхер), Варшави (С. Еренкройц) тощо.

У післявоєнні роки польська історіографія відроджувалась на новій основі. З істориків довоєнної генерації плідно працювали Т. Мантойфель (міське самоврядування), З. Качмарчик (німецька колонізація). Останній намагався чіткіше окреслити поняття локації, показуючи його зв'язок із поняттями колонізації та реформи, а також співставність понять “німецьке право” та “західноєвропейське право”.

У 50-60-х рр., актуальними стають теоретичні розробки термінологічних питань, пов'язаних з міським самоврядуванням (З. Качмарчик, Б. Зєнтара). На прикладі конкретних робіт простежується дослідження наступних питань: поняття локаційного документу, класифікація локації вдалі й невдалі, проблема локації та релокації міст (Р. Щигел, С. Курась, Ф. Кірик, Г. Самсонович та ін.). Темпи локаційного процесу на польських землях досліджували Ф. Кірик, А. Бердецька, К. Камінська, В. Фалковський. З проблемою правової локації нерозривно пов'язане питання ґенези міст, доволі популярне у польській історіографії (С. Пєкарчик).

Чимало робіт присвячені просторовій локації міст, її значенню для економічного розвитку регіону, ролі у цьому процесі магдебурзьких привілеїв (С. Гербст, Є. Клочовський, А. Карпінський, У. Совіна та ін.). Багато уваги приділялось найбільшим містам, як-от Краків, Гданськ, Плоцьк, Торунь, Сянок, Сєрадз, Перемишль, Люблін, Любачів тощо. Розгортається програма публікації локаційних привілеїв, привілеїв окремих міст, документів органів міського самоврядування.

З проблемою малих міст пов'язана розробка міської проблематики в регіональному ракурсі (А. Виробіш, Т. Лялік, М. Богуцька), традиційна ще з ХІХ ст., та проблема регіонального осадництва, яка переплітається з питаннями колонізації (А. Янечек, Є. Мотилевич, Ф. Кірик, С. Александрович, М. Горн та ін.). Окремою галуззю досліджень стали міста Великого князівства Литовського (Г. Ловмянський, С. Александрович, Ю. Бардах).

У історичній літературі відображені різні аспекти функціонування й розвитку міського магістрату, проблеми судової діяльності органів міського самоврядування, прийняття шляхтичів до міщанства, олігархізації органів міського самоврядування і співжиття різних верств міщан (Г. Самсонович, Б. Зєнтара, М. Горн, М. Горнова, М. Богуцька, Р. Щигел та ін.). Активно дискутувалася проблема війтівства. Доволі популярною була тема впливу римського права на формування міського права давньої Польщі (К. Буковська). Триває вивчення німецької колонізації як вихідного пункту магдебурзького права (С. Гавлас).

У сучасній Польщі поступово утверджується запозичений із Заходу феміністичний напрям історичних досліджень. Модним стала тема ролі й статусу жінки в середньовічному місті, в тому числі в системі магдебурзького права (Г. Самсонович, А. Карпінський, У. Совіна).

Дослідження міського самоврядування істориками Львова (до 1939 р.) заслуговують на особливу увагу. Започатковані вони у працях Я. Алембека, Б. Зіморовича, Я. Юзефовича та компілятивних роботах на кшталт “Historii stolecznego Krуlewstwa Galicyi i Lodomeryi Miasta Lwowa” І. Ходинецького. Перший, хронікально-джерелознавчий, етап львівської історіографії завершується працями Д. Зубрицького.

Наступна, якісно нова стадія, пов'язана із загальним розквітом польської історичної науки та розвитком т. зв. варшавського позитивізму (1863-90), характеризується широкою програмою видання джерел, в тому числі стосовно проблеми міст та міського самоврядування, появою аналітичних (на рівні свого часу), джерельно підкріплених монографій.

Проміжною ланкою між двома етапами розвитку львівської школи були матеріали А. Шнайдера. Одними з перших спроб нової історіографії стали: синтетична робота кустоша львівського архіву К. Распа “Beitrдge zur Geschichte der Stadt Lemberg”, праці К. Ліске (видання джерел щодо міського самоврядування) та В. Лозінського (дослідження патриціату та міщанства).

Новий поштовх у дослідженні історії міст дав II з'їзд польських істориків (Львів, 1890 р.), де постало питання ширшої публікації джерел з історії міст, насамперед Львова - одного з найбільших міст Речі Посполитої.

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., на якісно новому рівні продовжувались дослідження історії Львова (Ю. Скочек, Ф. Папі, Ф. Яворський та ін.), Самбора (А. Дерфлер), Дрогобича (Г. Полячківна), Сянока (П. Домбковський), Нового Сонча (В. Гейнош). Зміни в характері студій започаткував Ф. Буяк, показавши вищий, аніж це було прийнято в історіографії, рівень розвитку слов'янських земель до німецької колонізації. Проблему ґенези польських міст розглядали З. Войцеховський та К. Малечинський.

Чи не найбільше для вивчення історії польських міст і самоврядування зробив Я. Пташнік, розглядаючи різні аспекти міського життя, в тому числі органів контролю поспільства над магістратами. Продовжували тематику дослідження А. Гілевича щодо набуття міського громадянства.

Чимале значення для розгортання урбаністичних досліджень мало групування матеріалів у приватних збірках (Л. Райс, Л. Харевичова). В цей час повним ходом розгортається програма видання джерел - низки львівських міських книг, яку провадили А. Чоловський, К. Бадецький та ін.

Історики та архівісти Львова підготували до друку списки урядників окремих воєводств (частина з них так і залишилась невиданою). Сучасні дослідження польських учених (започаткована у 1985 р., програма створення і вивчення списків урядників Речі Посполитої XII-XVIII ст., за редакцією А. Гонсьоровського) є своєрідним продовженням незавершеної праці львівських істориків першої половини ХХ ст.

Дослідники гуртувалися навколо Львівських наукових товариств (історичного та правничого) та Львівського університету, де викладали Л. Харевичова, Ф. Буяк, Я. Пташнік, О. Бальцер, К. Бадецький, В. Гейнош, П. Домбковський, К. Корані та ін.

Окремі проблеми міського самоврядування розкривали дослідницькі роботи студентів університету. Таким чином, Львів був одним з найпотужніших центрів дослідження історично-правових аспектів міського життя пізнього середньовіччя та часів Речі Посполитої. Як загалом серед польських істориків, так і серед істориків Львова, особливою популярністю користувались в цей час регіональні місцеві дослідження, в яких на конкретному і дріб'язково деталізованому джерельному матеріалі розглядались більш загальні питання міського самоврядування. Розробки провадились за такими напрямами: вивчення системи управління в Речі Посполитій, дослідження щоденного життя окремих міст, археографічні студії, пов'язані з функціонуванням окремих магістратів тощо. Міське магдебурзьке право якщо і досліджувалось, то лише в часовій своїй трансформації.

Територіальні особливості функціонування магдебурзького права практично не розглядались. Слабо вивчались окремі теоретичні аспекти.

Загалом, у першій половині ХХ ст., львівські історики, збагативши джерельну базу проблеми, створили надійний ґрунт для подальших узагальнюючих теоретичних досліджень. Чимало ідей, започаткованих львівськими істориками на початку століття, нині розвиваються польськими та українськими істориками.

ВИСНОВКИ

У висновках порівнюються здобутки окремих національних історіографії у царині дослідження магдебурзького права Центрально-Східної Європи, визначені малодосліджені та дискусійні проблеми, запропонований авторський підхід до їх вирішення. Узагальнені результати дисертаційного дослідження й викладено основні положення, що виносяться на захист.

Польська історіографія питання має давніші традиції та суттєвіші здобутки, ніж українська, бо:

а) історична наука в Польщі завжди розвивалася у сприятливіших умовах;

б) з 1918 р., вона користувалася підтримкою власної національної держави;

в) у польській історіографії не було таких докорінних змін національної орієнтації, яких зазнала українська;

г) не було тут і прямих розривів історіографічної традиції, а деякі теми, започатковані ще на межі XIX й ХХ ст., розробляються й донині;

д) навіть за комуністичної влади польська історіографія не була такою закритою й заідеологізованою, як радянська.

Польські історики концентрували увагу на вивченні наступних питань: кількісний та якісний вираз німецької колонізації, її вплив на розвиток правової системи міст Центрально-Східної Європи, поняття локаційного документу, класифікація локацій, локації вдалі і невдалі, локації та релокації, локації окремих міст, інститут війтівства, соціальний та національний склад органів міського самоврядування, їх функціонування, трансформація, взаємозв'язки з національними громадами тощо. Однією з ключових є проблема просторової та часової трансформації магдебурзького права.

Українська історіографія магдебурзького права зосереджувала свою увагу на таких аспектах: його сутності, ролі в історії українських міст, обмеження ним правового статусу автохтонного населення. Натомість, залишаються недостатньо висвітленими проблеми локаційних привілеїв, питання розвитку міських прав, етапності локування міст на магдебурзькому праві, самоврядування окремих міст, відмінності у міському самоврядуванні великих та малих міст.

Українська історіографія відзначалася надмірною ідеологізацією та політизацією даної проблеми. Лише в останні роки, коли українське суспільство стало відкритим і зменшилася гострота потреби показувати чинники, які перешкоджали українцям утворити свою державу, українська історіографія магдебурзького права стала об'єктивнішою та глибшою.

Польська історіографія проблеми також не позбавлена істотних вад:

а) у працях польських істориків по різному трактується роль німецької колонізації та запровадження магдебурзького права на етнічних польських землях і підвладних Польщі територіях України та Білорусі - щодо останніх особливо підкреслюється цивілізаційна місія колоністів, хоч насправді їхня роль була аналогічна на всіх перелічених теренах;

б) не всі періоди функціонування магдебурзького права досліджені польськими істориками із належною повнотою, зокрема недостатньо вивчена роль правової системи міст у кризі, яка врешті-решт призвела до їх занепаду, не повністю розв'язане питання територіальної диференціації магдебурзького права;в) більшість досліджень виконані в суто позитивістському дусі, при залученні максимуму доступних джерел і мінімумі авторських теоретичних викладок щодо проблеми.

На підставі здобутків польської та української історіографії можна констатувати, що самоврядування міст на німецькому праві було не штучно привнесеним із-зовні явищем, а потребою, сформованою у процесі історичного розвитку суспільства. Правова локація не було ані початком, ані кінцем формування органів самоврядування. Це тривалий процес, який визначався усім економічним, політичним і соціальним життям міста і, разом з тим, мав на нього зворотний вплив. Магдебурзьке право стало юридичним оформленням закономірного процесу виникнення міщанства як стану.

Загалом, питання німецької колонізації та магдебурзького права не лише складне, а й заідеологізоване, окрім того воно залишається відкритим для подальших досліджень.

Для польської історичної науки актуальними є лише заповнення нечисленних прогалин у дослідженні самоврядування окремих міст, публікація джерел щодо даної теми та вирішення чи не найменш дослідженого в цій галузі питання - ролі міського самоврядування у кризі міст XVI ст.

Українській історіографії необхідно дослідити локаційний та релокаційний процеси XIV-XVI ст., структуру органів самоврядування, особливості функціонування міських влад. Слід вивчити самоврядування кожного міста зокрема, і лише в цьому контексті - міське самоврядування загалом. Треба показати вплив міського самоврядування на етнічні процеси. Важливо при цьому уникнути вузьконаціонального підходу, а розглядати міське самоврядування в контексті існуючих на той час держав.

Зрозуміло, що ці завдання можуть бути вирішені лише спільними зусиллями українських та зарубіжних, зокрема польських, істориків.

ПУБЛІКАЦІЇ

Львівська магдебургія через призму окремих рукописних джерел (XIV-XVII ст.) // Україна в минулому. - Вип. 2. - К., 1992. - С. 27-50.

Історіографічні проблеми магдебурзького права в Україні // Україна в минулому. - Вип. 4. - К., 1993. - С. 40-63.

Рец.: Urzкdnicy wojewуdztwa Beіskiego i ziemi Cheіmskiej XVI-XVIII wieku. - Kуrnik, 1992. - 284 c. // Україна в минулому. - Вип. 4. - К., 1993. - С. 212-214.

Колекція печаток фонду окремих надходжень відділу рукописів ЛНБ ім. В. Стефаника АН України // Третя наукова геральдична конференція - Львів, 1993. - С. 27-29. історіографія магдебурзький національний

Проблеми надання магдебурзького права містам України. Історіографія питання // Актуальні проблеми розвитку міст і міського самоврядування (історія і сучасність). Тези міжнародної науково-практичної конференції. Рівне, 7-9 квітня 1993 р. - Рівне, 1993. - С. 3-5.

Краєзнавчі матеріали львівських істориків з фондів ЦДІА України у м. Львові // Львів. Історія - населення - культура. Тези українсько-польської наукової конференції. 18-20 травня 1994 р. - Львів, 1994. - С. 31-33.

Львівський магістрат XVI ст. через призму архівних джерел // Проблеми містобудування Західної України. - Львів, 1994. - С. 84-86.

Магдебурзьке право в Україні: історіографія проблеми // Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісій НТШ у Львові (лютий 1992 р. - жовтень 1993 р.) - Львів, 1994. - С. 16-19.

Маловідомі матеріали істориків Львова // Україна в минулому. - Вип. 6. - Львів, 1994. - С. 54-77.

Сучасний погляд на історію Полоцька на фоні національної історії Білорусі // Україна в минулому. - Вип. 6. - Львів, 1994 - С. 193-199.

Размещено на Allbest.ru