Ораторське мистецтво Гітлера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Введення

Будучи тираном і загарбником, Адольф Гітлер у той же час був і великим оратором двадцятого століття. І саме ораторська майстерність допомогло йому злетівши на вершину політичної слави. Ораторське мистецтво може бути використано як на благо, так і на шкоду, як у випадку з Гітлером. Фюрер, використовуючи свої ораторські здібності, зміг повести за собою весь німецький народ, але, врешті - решт, привів країну до загибелі.

Адольф Гітлер (Hitler) [справжнє прізвище - Шикльгрубер (Schicklgruber)] (народився 20.4.1889, Браунау, Австрія, помер 30.4.1945, Берлін).

Ще до 1-ої світової війни був затятим прихильником антисоціалістичних, націоналістичних і антисемітських теорій. З 1913 в Мюнхені, в час 1 - ої світової війни був єфрейтором німецької армії. У 1919 один з організаторів, з 1920 глава (фюрер) т. н. Націонал - соціалістської робітничої партії Німеччини. 8-9 листопада 1923 Гітлер разом з генералом Е. Людендорфом зробив в Мюнхені спробу фашистського перевороту, яка закінчилася провалом. У боротьбі за владу Гітлер використовував нестримну демагогію, провокації, шантаж і вбивства. Ведучи на кошти, що виділялися німецькими монополіями, реваншистську пропаганду під прапором боротьби проти Версальського договору 1919, Гітлеру і його спільникам вдалося розпалити шовінізм в країні і створити собі масову опору серед населення. 30 січня 1933 президент П. Гінденбург призначив Гітлера рейхсканцлером. Після смерті Гінденбурга Гітлер зосередив у своїх руках всю законодавчу і виконавчу владу, об'єднавши пости президента і рейхсканцлера (серпні 1934). Гітлер і його спільники встановили в країні кривавий терористичний режим і перетворили Німеччину в збройний табір. Фашистська Німеччина на чолі з фюрером здійснила збройну інтервенцію проти Іспанської республіки (1936-39), захопила Австрію (1938), окупувала Чехословаччину (1938-39) і, збивши блок країн - агресорів, розв'язала 2 - у світову війну 1939-45. 22 червня 1941 фашистська Німеччина напала на СРСР. У грудні 1941 Гітлер став головнокомандувачем німецькими збройними силами.

Гітлер був натхненником і одним з головних організаторів масового винищення мирного населення і військовополонених, жахливих звірств, вчинених фашистами в окупованих Німеччиною країнах і особливо на тимчасово окупованих територіях СРСР. У 1945, в умовах розгрому фашистської Німеччини, розвалу фашистської держави і вступу радянських військ у Берлін, Гітлер покінчив життя самогубством у підземеллі берлінської імперської канцелярії [1].

На відміну від комуністичних узурпаторів, фашистські завжди були популістами, так як захоплювали владу не силою, а на виборах. І хоч в суті своїй Пол Пот, скажімо, нічим не відрізнявся від Муссоліні чи Франка, а популізм фашистських вождів надавав їх диктатурі особливі риси. Якщо комунізм тримався на страху і репресіях, то фашизм - на популізмі і демагогії. І самим великим популістом всіх часів і народів був, звичайно, Адольф Гітлер [2].

2. Вплив на підсвідомість

Багато чого в фюрері нормальним назвати було важко. Головне - його особистий магнетизм, який придушував все раціональне у тих, хто його слухав. Німецький драматург Герхард Гауптман благоговійно описував свій пильний погляд в очі вождя як «найбільший момент мого життя».

Пронизливий пильний погляд Гітлера в поєднанні з привертає увагу манерою виступу гіпнотизував. Навіть Герман Герінг, один з найбільш гордих і найпотужніших людей в Рейху, втрачав самовладання у присутності Гітлера.

Як пишуть історики, фюрер цілком усвідомлював, що здатний розпластати біля ніг кого завгодно. І він легко засвоїв, що його засліплюючі виступу або перед кількома слухачами, або перед тисячами повинні бути не просто спонтанними, а ретельно продуманими. Одного разу він похвалився, що є «найбільшим актором Європи». І це дійсно так.

Безжально стримуючи природні відповідні почуття у повсякденному житті, Гітлер рідко сміявся, що не прикривши рот рукою, і вивчив значний репертуар рухів і поз, які й надавали таку безумовну переконливість його виступам. Вірить, як він писав у «Mein Kampf», що всі великі, найважливіші світові події викликані не друкованим словом, а саме сказаним словом, Гітлер постійно шліфував своє сценічне мистецтво. Аж до того, що практикувався в пафосі і жестах, яких вимагав величезний зал з тисячами людей. Гітлер, як пишуть очевидці, віддавався ролі з таким запалом, що йому без зусиль вдавалося надавати самої неприкритої брехні видимість правди.

Мета цього полягала не в тому, щоб переконати слухачів, а - приголомшити їх. Гітлер усвідомлював, що багато з його потенційних послідовників переживали почуття неповноцінності і відчуження, і кращий спосіб дістатися до таких людей полягав у тому, щоб занурити їх у казан людської природи, довести натовп людей до піку захоплення. Як писав Гітлер у Mein Kampf, такий ритуал давав можливість людині, яка відчував себе мізерно малим, вступити в щось більше і потужніше: Він і три або чотири тисячі інших зіллються в потужному відчутті, що дає сп'яніння і ентузіазм. Це - суть фашизму. Доктрина, вбита в аудиторію в такому стані, збережеться в головах слухачів, вважав Гітлер, тому що вона несе гіпнотичну силу масового навіювання.

Слід визнати, що Гітлер був самим великим оратором всіх часів і народів. У цьому і вся - майже вся - його загадка.

Гітлер призначав виступу на темний час доби, використовуючи драматичне освітлення, і слухачі ставали більш вселяються. Мова політика він перетворював на акт мистецтва, в театр. Вночі учасники легше піддаються переважаючою силі потужної волі. Щоб надати ще більше враження на глядачів, організатори мітингів використовували важкі куліси, фанфари та інше.

Можна знайти явні аналогії між уявленнями Кашпіровського і уявленнями Гітлера. І там, і тут маси цілеспрямовано зомбувати і випробовували наркотичний екстаз від відчуття масового спливання підсвідомості.

Французький посол Андре Франсуа - Понсе описував приголомшливий, шокуючий мітинг - грандіозне шоу - на берлінському аеродромі Темпельхоф незадовго до приходу Гітлера до влади: У сутінках вулиці Берліна заповнилися широкими колонами людей, які очолювали демонстрацію, що йдуть з прапорами під звуки труби і барабана і в присутності полкових загонів. Натовпи цікавих людей стікалися на свято. Незабаром близько мільйона нетерплячих городян, які побажали подивитися шоу, заповнили поле з вартими ззаду військовими частинами та охоронцями СС у чорній формі. Над лісом виблискуючих прапорів, зазначає Франсуа - Понсе, величезна трибуна з наїжувалися мікрофонами врізається подібно носі корабля в море людських голів.

О восьмій годині прибуває фюрер. Гітлер з'явився стоячи в автомобілі, простягаючи витягнуту руку, з суворим і спотвореним обличчям. Затяжний гул потужного вітання супроводжував його просування. Ніч вже настала. Включилися прожектора, розставлені на великих відстанях. Їх м'який блакитний світло, не розсіює морок, немов розчинявся в ньому. Перспектива цього людського моря простягалася до нескінченності. Як тільки Гітлер зійшов на трибуну, всі прожектора вимкнулися, щоб зберегти лише обволікаючий світло на фюрері. У такому засліплює сяйві здавалося, що він приймає загрозливі розміри над людським морем внизу. Натовп впала в релігійне мовчання.

Перші кілька хвилин Гітлер намацував початкові слова і говорив уривчасто в різких тонах. Потім, у міру того, як він розвивав свою тему, мова ставала більш гладкою. Через 15 хвилин щось сталося, що може бути описано стародавньої примітивної метафорою: дух вселився в нього.

Голос поступово ставав голосніше, темп наростав. Пот хлинув з його обличчя, і всі збудження, стримуване в повсякденному житті, він вихлюпував на поверхню у міру того, як заволодівав аудиторією з енергією, яку ніколи не дозволяв собі у звичайних виступах. Очі вкрилися поволокою, він виглядав загіпнотизованим.

Його слухачі були приголомшені. У яку б сторону ні хитнувся Гітлер, натовп повторювала те ж саме. Коли він подавався вперед, натовп спрямовувалася до нього подібно хвилі. Збуджені його ораторським екстазом, жінки істерично верещали і непритомніли. Навіть закінчені скептики, включаючи французьких і радянських дипломатів і іноземних журналістів, виявляли, що вони мимоволі витягають руки в жорсткому вітанні з криками Зіг хайль!.

У міру того, як мова Гітлера досягала вищої точки, він ставав сердитим і розмахував кулаками, ніби знаходився біля ворогів: євреїв, червоних, ненависних угодовців, які зрадили Німеччину і ослабили її до безсилля. Палаючі словесні атаки Гітлера, все більш наповнені образами крові і насильства, приводили аудиторію у стан припадку, що бушував після кожної виголошеної ним тиради. Геббельс з радістю повідомив після одного з таких виступів в Берліні: Глядачі в Спортпаласте ревли і скаженіли протягом години в маренні несвідомості [2].

4. Образ вождя

ораторський гітлер вождь підсвідомість

Для людей, ремесло яких заснована на навіювання, частина успіху залежить від їхнього способу. З цієї причини священики носять свої релігійні одягу, а не сучасні костюми, астрологи люблять відпускати бороду і виділятися іншою екзотикою, ворожки оточують себе блискучими дрібничками. Для політика - популіста так само важливий його «сценічний» образ, тому що найчастіше «мужній і сталевий лідер мас» виявляється в повсякденному житті слабким і душевно неврівноваженою людиною, та ще з дивацтвами. З цієї причини фюрер, ретельно створюючи свій імідж, всіляко намагався приховати від розголосу та історію своєї рідні, і саму рідню, і всіх тих, хто тісно знав його в молодості. Мабуть, щось одіозне приховувати дійсно було потрібно, так як Гітлер часом впадав в істерику, якщо хтось намагався порушити завісу таємниці над його минулим [2].

5. Виступ чи щось більше…

Гітлер не раз зізнавався, що бачить в аудиторії жінку, якій він під час промови опановує (що вже само по собі вкрай дивна заява). Це, як і багато інших ознак, змусило психіатрів припускати, що Гітлер відчував в кульмінації промови насолоду, аналогічне статевою екстазу.

Під час виступів на мітингах організм Гітлера проходив всі етапи статевого акту: спочатку він все більше і більше збуджував себе і збуджувався від відповідної реакції аудиторії, під кінець мова ставала майже незв'язної, часом переходячи в стогони і завивання - і раптом наступала розв'язка. Він виявлявся повністю знесиленим, голос повністю пропадав, він валився з ніг або іноді падав у непритомність і втрачав у вазі від 1,8 до 2,7 кг, як він сам зізнавався. Показово, що свої промови Гітлер не просто ніколи не читав «з папірця» - але навіть «імпровізатором» в нормальному сенсі слова (в застосуванні до нормального оратору) його назвати не можна. Все в його виступі завжди залежало немає від змісту промови та ідей, а від СТАНУ його організму, збудженість якого, у свою чергу, була безпосередньо пов'язана зі станом аудиторії. Заводячи себе, він заводив аудиторію, а та у відповідь викликала у нього ще більшу ейфорію. Тому очевидцям його виступів здавалося, що в початковому «нагрівальних» етапі промові він тупо ходить «по колу» навколо одних і тих же тез, кілька разів їх повторюючи (щоб «Відчуй ейфорія»), потім темп прискорюється, а ближче до розв'язки він у поспіху взагалі втрачає зі своїх думок цілі тези (наприклад, заявляє про 5 «пунктах» чогось, а встигає назвати тільки 4 або 3, решта втрачаючи в гонитві за «екстазом себе і мас»). Потім слід сам «екстаз» - і все обривається, Гітлер валиться з ніг від безсилля [2].

Висновки

Адольф Гітлер запам'ятався всім як найбільш обожнюваний і найбільш ненависна людина ХХ століття. Його роль в історії однозначно є негативною, однак загальновизнаним вважається той факт, що Гітлер володів феноменальними ораторськими здібностями.

Таких виступів люди ніколи раніше не бачили, тому стали вважати Гітлера геніальним оратором - популістом (що цілком справедливо, оскільки це його відхилення в чому і призвело нацизм до влади в Німеччині), забуваючи при цьому, що всяка геніальність - це супутник або продукт шизофренії [2].

Виступи Адольфа Гітлера безсумнівно нагадуються людству про те, яким сильним, часом, може бути «слово», і до яких воно може призвести наслідків.

Размещено на Allbest.ru