Історичне краєзнавство Донецької області в 50-90-ті роки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК - 908 (477. 62)

Павлухіна Вікторія Феофанівна

ІСТОРИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ в 50 - 90 - ті роки

07. 00. 01 - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Донецьк - 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті Міністерства освіти України.

Науковий керівник доктор історичних наук, професор Лях Роман Данилович, завідувач кафедри історії України Донецького державного університету.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Турченко Федір Григорович, завідувач кафедри новітньої історії України Запорізького державного університету, доктор історичних наук, доцент Пірко Василь Олексійович, завідувач кафедри історіографії, джерелознавства, методики викладання історії Донецького державного університету.

Провідна організація - Інститут Історії України НАН України, відділ регіональних проблем історії України.

Захист відбудеться 15 січня 1999 р. об годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11. 051. 02 по захисту дисертацій в Донецькому державному університеті (340055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, Головний корпус, ауд. 309).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького державного університету (340055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “ 14 “ грудня 1998 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

iсторичне краєзнавство донеччина

Актуальність теми дослідження. Завдання нацiонально-культурного вiдродження України значною мiрою зумовлюють необхiднiсть осмислення досвiду, набутого у справi збереження багатовiкових традицiй, дослiдження маловiдомих сторiнок iсторiї нашої держави. Краєзнавчий рух, який виконує не лише освітні та виховнi функцiї, а й консолiдує кращi науковi i творчi сили, потребує особливої уваги дослiдникiв. Вивчення історії окремих регіонів України набуло нового значення після здобуття Україною незалежності. Історична наука поповнюється новими дослідженнями місцевої історії, фактами, літературою, повідомленнями на конференціях з історичного краєзнавства, що регулярно проводилися протягом 90-х років. Донецька область не є винятком в активізації історико-краєзнавчої діяльності, в зв'язку з чим автор вважає доцільним окреме наукове дослідження iсторичного краєзнавства в регіоні, який є невід'ємною складовою частиною єдиної держави Україна.

Дослідники минулого Донеччини плідно вивчали історію регіону. У повоєнні роки особлива увага надавалася окремим галузям народного господарства, дослідженню соціальних процесів. За 50 - 80-ті роки було захищено десятки дисертацій, видано чимало монографій, опубліковано сотні статей з важливих історичних проблем. Але поза межами наукового узагальнення залишалися такі проблеми історичного краєзнавства, як робота пам'яткоохоронних органів, музеїв, бібліотек. Виникла необхідність проаналізувати та систематизувати діяльність науковців нашого регіону по вивченню історії краю у повоєнний період, визначити досягнення та прорахунки в історико-краєзнавчій роботі, зробити певні висновки щодо подальшого розвитку цієї важливої справи.

Осмислення досвіду краєзнавчого руху Донеччини має сприяти вiдтворенню маловiдомих сторiнок у суспiльно-полiтичному, науковому i культурному життi регiону та України взагалi, запровадженню в науковий обiг нових документальних матерiалiв, виявленню та з'ясуванню ряду важливих подiй i фактiв. До того ж, критичний аналiз набутого досвiду створює умови для вироблення конкретних, науково-обгрунтованих рекомендацiй щодо подальшого розвитку краєзнавчої роботи. Суспільною науково-виховною функцією історичного краєзнавства, наявністю різноманітних форм його проведення, а також відсутністю досліджень діяльності краєзнавців та краєзнавчих установ і обумовлений вибір теми дисертаційної роботи “ Історичне краєзнавство Донецької області в 50 - 90-ті роки”.

Вона пов'язана з науково-дослідною темою “Історія Донбасу”, із затвердженою Міністерством освіти України держбюджетною темою “Етносоціальні проблеми історії Донбасу”, які розробляються на історичному факультеті Донецького держуніверситету.

Предметом дисертаційного дослідження є історичне краєзнавство, під яким розуміється всебічне вивчення історії регіону в науковій і громадській формах.

Об'єктом дослідження є діяльність історико-краєзнавчих осередків, робота науковців і краєзнавців-аматорів по вивченню і пропаганді історії краю.

Хронологiчнi рамки даного дослiдження охоплюють перiод з 50-х рокiв поточного століття, коли краєзнавство зазнало своєрiдного вiдродження, про що свiдчить посилення уваги науковців до проблем місцевої історії, а також активізація дiяльності музеїв та пам'яткоохоронних осередкiв, до 90-х років, коли проголошення державної незалежностi України дало змогу пiднятися українознавству на якiсно новий рiвень, отримати ширшi можливостi для органiзацiї та проведення дослiджень, популяризацiї знань про рiдний край як науковцями, так i краєзнавцями-аматорами. Подекуди автор звертається до характеристики історичного краєзнавства в перші повоєнні роки, що зумовлено першими проявами уваги до краєзнавства з боку держави та широкої громадськості.

Територiальнi межi дослiдження охоплюють Донецьку область, найбільшу в Україні за чисельністю населення та промисловим потенціалом, iсторичний розвиток якої мав значні особливостi порівняно з іншими регіонами.

Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення історико-краєзнавчого руху на Донеччинi в 50 - 90 -ті роки XX століття.

Поставлена мета буде реалізована через розв'язання наступних завдань:

1) характеристика етапiв розвитку iсторичного краєзнавства Донеччини;

2) визначення основних напрямкiв, форм i методiв роботи у перiод, який досліджується;

3) вивчення дiяльностi музеїв, бібліотек регiону, органiзацiй Товариства охорони пам'яток iсторiї та культури, обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців, засобів масової інформаціїї;

4) аналіз основних проблем, до яких зверталися науковцi та краєзнавцi-аматори регiону;

5) з'ясування основних причин та змісту змiн характеру краєзнавчих дослiджень;

При цьому історичне краєзнавство регіону розглядається у невід'ємному зв'язку з історією України.

Наукова новизна одержаних у процесі дослідження результатiв пов'язана, перш за все, з самою темою дисертацiї, яка досi ще не була предметом спецiального розгляду. Це перше комплексне дослiдження розвитку iсторичного краєзнавства Донеччини. Автором дисертацiйної роботи введенi до наукового обiгу ранiше невiдомi матерiали, що характеризують мiсце та роль музеїв, бiблiотек, краєзнавчих осередкiв у вивченнi та популяризацiї iсторiї Донеччини. Зокрема, це стосується Товариства охорони пам'яток iсторiї та культури і народних унiверситетiв. Охарактеризована й критично проаналiзована праця науковцiв регiону по вивченню та популяризації iсторiї краю, їх участь у всеукраїнських та регiональних конференцiях з iсторичного краєзнавства. Вперше в дисертації висвiтлена дiяльнiсть окремих краєзнавцiв-аматорiв Донеччини, здійснена спроба проаналiзувати і дати критичну оцiнку їх здобутків.

Практичне значення дисертації полягає в можливості використання її матеріалів для підготовки фундаментальних праць з історії Донеччини, оновлення діючих музейних експозицій, складання програм краєзнавчої та музейної практики студентiв вузiв, розробки програм краєзнавчої роботи бiблiотек, визначення напрямкiв подальшої дiяльностi Донецької обласної органiзацiї Всеукраїнської спілки краєзнавців, краєзнавчих музеїв областi, розробки заходiв щодо реалiзацiї державної програми вiдтворення видатних пам'яток iсторiї та культури, створення узагальнюючих праць i навчальних посiбникiв з iсторiографiї, музеєзнавства, а також для визначення тематики студентських курсових та дипломних робiт.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що автор:

- комплексно вивчив процес розвитку iсторичного краєзнавства Донеччини як частину загальноукраїнського краєзнавчого руху;

- проаналiзував роботу рiзноманiтних краєзнавчих установ регiону, музеїв Марiуполя, Донецька, Артемiвська щодо їх науково-дослiдницької, освiтянської дiяльностi;

- визначив роль бiблiотек Донеччини у загальнорегiональному краєзнавчому русi та розповсюдженнi знань про рiдний край;

- узагальнив дiяльнiсть науковцiв Донеччини по дослiдженню проблем мiсцевої iсторiї в 50 - 90-тi роки поточного століття;

- охарактеризував роботу окремих краєзнавцiв-аматорiв.

Апробацiя результатiв дисертацiї здiйснювалась на засiданнях кафедри історiї України Донецького держунiверситету, на унiверситетських наукових конференцiях, зокрема, на вузiвськiй науковiй конференцiї професорсько-викладацького складу за пiдсумками науково-дослiдницької роботи, присвяченій 60-рiччю Донецького держунiверситету в 1997р. Дослiдження апробувалося на мiжнароднiй науково-практичній конференцiї «Україна-Грецiя: досвiд дружнiх зв'язкiв та перспективи спiвробiтництва», що вiдбулася в Марiупольському гуманiтарному iнститутi 24-25 травня 1996р. i на VIII Всеукраїнськiй науковiй конференцiї «Iсторичне краєзнавство i культура» в Харковi 23-24 вересня 1997р.

Здобутки автора опубліковані в збiрниках доповідей і повідомлень вищеназваних конференцiй, а також у збiрнику ДонДУ «Нові сторінки в історії Донбасу», збiрнику Запорiзького держунiверситету «Пiвденна Україна ХVIII - XIX cтолiття». Всього сім публікацій, з яких 3 вміщені у фахових виданнях.

СТРУКТУРА І ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів (дванадцяти підрозділів), чотирьох таблиць, висновків, списку використаних джерел та літератури (380 назв). Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 200 сторінок.

У вступі обгрунтована актуальність теми, визначена її новизна і практична значимість дисертації, окреслені хронологічні рамки дослідження, намічені мета і завдання роботи, предмет дослідження.

У першому розділі “Історіографія. Джерела. Методологія”, що складається з трьох підрозділів, увага приділена історії вивчення проблеми, яка розглядається за хронологічно-проблемним принципом, характеристиці джерел, визначенню методологічних принципів і методів дослідження.

Історіографія даної проблеми дає підстави стверджувати, що вона не досить чисельна. Переважно це статті, тези доповідей на міжнародних, всеукраїнських, регіональних конференціях.

Літературу з порушеної теми можна розподілити на дві групи. До першої відносяться праці, в яких розглядалися загальнодержавні проблеми історичного краєзнавства та характеризувався стан історичного краєзнавства в цілому по Україні. Це власне історіографічна література. Другу групу склали наукові дослідження, розвідки краєзнавців з історії Донеччини, в яких подані здобутки щодо історії краю.

У першій групі привертає увагу колективна монографія, підготовлена співробітниками Інституту історії України НАН України разом з викладачами вузів України “Історичне краєзнавство в Українській РСР”. Її автори здійснили комплексний підхід до вивчення проблем історичного краєзнавства. В цілому позитивно оцiнюючи згадану вище працю, необхiдно вiдзначити i деякi її недолiки. Перш за все звертає на себе увагу заiдеологiзованiсть, що була притаманна радянській історіографії. Цим зумовлений відхід авторів від принципiв об'єктивiзму. Непереконливим, на наш погляд, є висновок, що чисельні науковi дослiдження iсторiї Донеччини вiдповiдали соцiально-економiчному стану регiону. Також у роботi недостатньо висвiтлена iсторико-краєзнавча діяльність музеїв, бiблiотек, Товариства охорони пам'яток iсторiї та культури по регiонах, зокрема, Донеччини.

Протягом 1970 - 1980-х рокiв плiдною була дослiдницька дiяльнiсть П.Т. Тронька, який подавав пiдсумки своєї роботи в чисельних публiкацiях та монографiях. У його працях розкриті науково-методичні та організаційні принципи підготовки та видання багатотомної “Історії міст і сіл Української РСР”. Цим питанням присвячені статті про створення літопису міст і сіл України, про стан та завдання історичного краєзнавства республіки. Водночас у цих працях спостерігається iдеалiзацiя тодішньої пам'яткоохоронної системи, роботи народних унiверситетiв, музеїв на громадських засадах, а також перебiльшення ролi полiтичного керiвництва в органiзацiї краєзнавчих досліджень в умовах однопартiйної системи.

У 90-ті роки ряд праць П.Т. Тронько присвятив проблемам вивчення мiсцевої iсторiї, якi залишалися поза науковим дослiдженням. Серед них заслуговують на увагу статті «Краєзнавство на Українi: традицiї i перспективи» та «Краєзнавство у вiдродженнi духовностi та культури». Уних висвiтленi основнi проблеми розвитку краєзнавства на сучасному етапi. Ці роботи акцентують увагу на загальноукраїнських проблемах розвитку iсторичного краєзнавства, не зосереджуючись на окремих мiсцевостях України, зокрема на Донеччинi.

Пильну увагу дослiдникiв привернула iсторiя виникнення та розвитку пiдприємств. Значний доробок в її вивчення внесли Л.I. Євселевський, Є.М. Скляренко. Цьому питанню придiлялася увага на мiжнародних, республiканських конференцiях у 80-тi роки ХХ ст.

Увагу науковців привертали і окремі аспекти історичного краєзнавства, зокрема пам'яткоохоронної діяльності в Україні. Ці проблеми розглядалися на сторінках таких видань, як “Охорона, використання та пропаганда пам'яток iсторiї та культури в Українській РСР”. Для розкриття теми дисертації певне значення мають статті “Досвiд i проблеми охорони пам'яток iсторiї та культури в 60-80- х роках” та “Розвиток громадських iнiцiатив по збереженню iсторико-культурної спадщини в 60-80-х роках. В статтях узагальнено досвід роботи громадських форм історичного краєзнавства, подані цікаві матеріали про роботу Товариства охорони пам'яток історії та культури, музеїв на громадських засадах тощо.

У 80-тi рр. виникла необхiднiсть детального аналiзу та узагальнення краєзнавчої роботи в нашому регiонi. Ці питання висвітлювали З.Г. Лихолобова, А.М. Мiхненко, О.I. Заднiпровський, Р.Д. Лях. Виключне значення музейництва в краєзнавствi доводять науковцi Л.А. Донських, В.Б. Врублевська, Ю.З. Данилюк та iншi. Останнiм часом науковцi Донеччини звернули увагу на дiяльнiсть музеїв регiону. Проблеми роботи краєзнавчих музеїв розглядали С.I. Азарова, В.П. Фiлатова, С.Й. Татаринов. В. О. Горбик, Т. Н. Дрьомова звернулися до вивчення участі в краєзнавстві бiблiотек.

Особливої уваги заслуговує колективна праця науковців Інституту історії АН, ряду вищих навчальних закладів України “Репресоване краєзнавство”. У статтях книги на основі джерел, почерпнутих здебільшого з архівів Служби національної безпеки України, висвітлюється стан краєзнавства в 20 - 30 - ті роки, розповідається про трагічні долі його діячів, які стали жертвами незаконних репресій.

З'явилися комплекснi науковi дослiдження процесу становлення та розвитку краєзнавства. Серед них дослідження Ю.З. Данилюка, О.В. Савчук. Окремі проблеми розвитку історичного краєзнавства розглянуті в статтях науковців Донецького держуніверситету В.О. Пірка, В.М. Нікольського, Р.Д. Ляха. Зокрема, В. О. Пірко вважає, що витоки вивчення історії нашого регіону слід шукати у XVIII ст. В.М. Нікольський охарактеризував деякі аспекти історичного краєзнавства регіону в 20-ті роки ХХ ст., а саме звернув увагу на значення журналу “Просвещение Донбасса”, як засобу пропаганди вивчення історії краю. Р.Д. Лях визнав за доцільне проаналізувати стан історичного краєзнавства Донецької області в 90-ті роки.

Останнім часом інтерес вчених спрямовується на дослідження надбань окремих краєзнавців-аматорів, науковців. Значну активність у цьому напрямку виявив В.І. Романько. Йому належить авторство багатьох статей, присвячених вивченню історії краю. Цікавою є його робота “Хранителі пам'яті”, де зібрана інформація про життя та діяльність видатних науковців та краєзнавців-любителів. Водночас недоліком книги є відсутність критичного аналізу опублікованих праць краєзнавців.

Проблеми, пов'язані з документальними пам'ятками, дослідженням методики їх пошуку, збереженням, обліком, описом, а також вивченням і використанням у науково-дослідницьких, пропагандистських цілях, порушені в працях С.Б. Філімонова.

Таким чином, з'явилося чимало книг, статей, брошур, у яких висвітлюються проблеми історичного краєзнавства. Як показує аналіз цих робіт, у них розкриті загальноукраїнські проблеми історичного краєзнавства. Частина статей місцевого характеру стосується окремих аспектів історичного краєзнавства Донецької області в 50 - 90-ті роки. Комплексні дослідження розвитку історичного краєзнавства нашого регіону в українській історіографії відсутні, що зумовило вибір теми.

Джерельна база. У процесі збору інформації, дослідження окремих проблем, видавничої діяльності, пропагандистської роботи відклалася ціла низка різноманітних документів та матеріалів. Вони розрізняються за походженням, інформативними можливостями, ступенем об'єктивності, місцем зберігання тощо. Саме наявність різноманітних джерел дозволяє комплексно підійти до аналізу історико-краєзнавчої роботи в Донецькій області. Джерела з даної теми можна розподілити на такі групи: законодавчі акти, документи центральних і місцевих органів влади; матеріали громадських організацій; матеріали музеїв, бібліотек; матеріали конференцій; праці історико-краєзнавчої тематики; періодична преса; мемуари.

Першу групу складають законодавчі акти та офіційні державні документи, що становлять підвалини розвитку історичного краєзнавства і визначають напрямки його діяльності. Велике значення має Основний Закон нашої держави. Зокрема в статті 11, 54 зафіксовано, що держава буде всіляко сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій, культури. Для розумiння процесу становлення пам'яткоохоронної справи важливі постанови Ради Мiнiстрiв УРСР про заходи щодо полiпшення охорони пам'яток, про органiзацiю добровiльного Товариства охорони пам'яток тощо. Ці документи опубліковані в окремих збірках, наприклад “Законодавство про пам'ятки історії та культури”. Частина їх зберігається у державних, центральних та місцевих архівах. Зокрема, такий документ становить розроблена в 1989 р. республiканська програма розвитку iсторичних дослiджень та пропаганди iсторiї України. У ньому визначені основні напрямки поліпшення вивчення та пропаганди історії України. Інформативними є документи місцевих радянських, партійних органів.

Чисельну групу становлять матеріали культурно-освітніх установ, громадських організацій. Особливий інтерес викликають документи про роботу пам'яткоохоронних організацій, конференцій. Окремі матеріали щодо їх роботи зберігаються в архiвах краєзнавчих установ. Частина документів повідомляє про діяльність краєзнавчих організацій та об'єднань у 90-ті роки. Це документи, які містяться в поточних архівах Донецької обласної організації краєзнавців, обласного відділення Українського фонду культури, Всеукраїнської спілки краєзнавців. Деякі з цих матеріалів були опубліковані, що дозволило ознайомитися з роботою краєзнавчих організацій ширшому колу науковців і громадськості. Зокрема, ми маємо на увазі матеріали 2 з'їзду краєзнавців України, який відбувся в грудні 1996 року. В книзі представлені документи та довідкові матеріали про роботу Всеукраїнської спілки краєзнавців.

Наступну групу джерел складають матеріали музеїв та бібліотек: музейні експозиції, експонати, а також література, яка зберігається у відділі краєзнавства обласної наукової бібліотеки. З метою розкриття означеної проблеми автор відвідав музеї Донецької області, переглянув експозиції даних установ. Цінність становить друкована продукція музеїв та бібліотек, що свідчить про внесок вищеназваних краєзнавчих установ у поширенні знань про рідний край. Для з'ясування становища музеїв і бібліотек Донецької області в 90-ті роки та їх внеску до історико-краєзнавчої справи автор звернувся до поточних архівів Донецького обласного та Маріупольського краєзнавчих музеїв і Донецької обласної наукової бібліотеки ім. Н.К. Крупської. Серед матерiалів - рiчнi звiти про роботу даних iсторико-краєзнавчих осередкiв.

Дослiджуючи розвиток наукових форм iсторичного краєзнавства регiону, автор проаналiзував матерiали науково-практичних обласних семiнарiв, всеукраїнських та регiональних конференцiй.

Специфічним джерелом виступає опублікована краєзнавцями література: монографiї, фундаментальні колективні праці, статті, збiрники статей, альманахи, матеріали конференцiй, бiблiографiчні покажчики,

Окрему групу джерел становить перiодична преса, а саме матерiали мiсцевих газет, а також мiсцеве телебачення та радiо.

Цікаве джерело складає мемуарна література. Дисертантка зафіксувала спогади краєзнавців-аматорів, музейних працівників, науковців, познайомилась з приватними архівами краєзнавців М.С. Альтера, В.П. Замкового та інших.

Методологічну базу становить комплексний підхід до оцінки усіх чинників, які впливали на розвиток історичного краєзнавства Донецької області. При цьому автор дотримувався принципів історизму та наукової об'єктивності. В ході дослідження авторка переважно використовувала описовий, історико-порівняльний і статистичний методи, а також метод аналізу та узагальнення.

У другому розділі “Історичне краєзнавство Донеччини у 50 - 80-ті роки” розглянуті основні напрямки історико-краєзнавчої діяльності, здійснений аналіз пам'яткоохоронної роботи, проаналізована діяльність музейних установ краю, охарактеризований внесок науковців Донеччини в дослідження історико-краєзнавчих проблем.

У результаті аналізу джерел та літератури з'ясовано, що уже в 1945 році пам'яткоохоронна дiяльнiсть набула своєрiдного вiдродження, чому сприяла ініціатива вищих державних органів влади. Повноцiнна дiяльнiсть розпочалася пiсля виникнення добровiльного Товариства охорони пам'яток iсторiї та культури в 1966 році, яка проводилася згiдно Статуту органiзацiї, затвердженого в 1967 році. Поряд з науково-дослiдницькою та популяризаторською роботою регулярно проводилися конференцiї. На мiсцях дiяли численнi первиннi органiзацiї. У 1966 - 1967 роках їх кількість становила 549 з 56, 2 тис. членів, а наприкінці 80-х років чисельність організацій сягала 5 тис. з 1, 8 млн. членів. Така розгалужена мережа пам'яткоохоронних осередкiв дозволила охопити роботою в цьому напрямку майже всi мiста i райони областi, широкі громадськi кола.

Поряд з успіхами цій роботі були притаманні і певні недоліки. Це, перш за все, надмірна підпорядкованість центральному керiвництву. Зокрема, охоронi, вивченню та популяризацiї, насамперед, пiдлягали пам'ятники лідерам комунiстичної партiї, революцiї, вiйни тощо. Водночас численнi пам'ятки культури та iсторiї залишались поза увагою держави. Це культові споруди, археологiчнi пам'ятки та інші.

Досягненням цього перiоду було створення мережi музеїв на громадських засадах. Вони з'явилися на Донеччині майже на всiх пiдприємствах і установах. Активно цей процес відбувався наприкiнці 60-х - у 70- тi роки. В музеях пiдприємств були представленi пам'ятки, що вiдображали виникнення та розвиток того чи iншого заводу, фабрики, а також колгоспу, радгоспу. Музеї виникали в школах та інших навчальних закладах.

Завдяки роботi, яка велася по охороні пам'яток у 60-х роках з'явилися праці, присвячені iсторiї Донеччини, в яких йдеться про рiзноманiтнi пам'ятки та суспільні явища в нашій мiсцевостi. Серед них можна виділити працi загального характеру, а також ті, що стосувалися археологiчних пам'яток, архiтектури та мiстобудiвництва: збiрки документiв та матерiалiв, путiвники по Донеччинi, загальна лiтература, бiблiографiчнi покажчики. Видання лiтератури сприяло залученню населення до вивчення рiдного краю, а також розповсюдженню знань про свiй регіон. З'явилися новi методи популяризаторської роботи, такi як теле та радiопередачі. За допомогою засобiв масової iнформацiї населення областi iнформувалося про новi вiдкриття в галузі мiсцевої iсторiї. Значного поширення набули радіовікторини, тематичні передачі. Спiвробiтники музеїв, члени лекторських груп проводили тематичнi лекцiї на пiдприємствах, для студентiв, учнiв шкiл. Окреме місце в роботі Товариства охорони пам'яток історії і культури Донецької області належало народним університетам. Великого значення для популяризації історії краю мали екскурсiї, якi проводилися працiвниками музейних установ, народними унiверситетами Донеччини. Залученню громадськостi до iсторико-краєзнавчої роботи, і насамперед молодi, сприяли гуртки iсторiї при музеях.

Таким чином, історико-краєзнавча робота в регіоні у 50 - 80-ті роки набула значного поширення під дахом добровільного Товариства охорони пам'яток історії та культури, у роботі народних університетів, різнопрофільних музеїв. Місцева історія привернула науковців, що виявилося у виході численної наукової літератури та публіцистики. Особлива увага надавалася проблемі робітництва, історії підприємств, частково колгоспів і радгоспів. Започатковано видання путівників, бібліографічної літератури, здійснено видання фундаментальної “Історії міст і сіл Української РСР”.

Позитивно оцінюючи цей період у розвитку історичного краєзнавства, варто зазначити, що директиви вищих органів влади, сприяючи залученню населення до вивчення власної історії, водночас стримували ініціативу науковців та краєзнавців-любителів, що призвело до обмеження досліджуваних тем, заідеологізованості наукової літератури, замовченню суттєвих регіональних історичних проблем. До безумовно корисної справи залучалась значна кількість людей випадкових, далеких від краєзнавства, чия робота в організації обмежувалася сплатою щорічного грошового внеску.

У третьому розділі “Поєднання наукових і громадських форм дослідження рідного краю у процесі краєзнавчої роботи на Донеччині в 90 - ті роки ХХ століття” показано виникнення та діяльність Донецької обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців, охарактеризована робота окремих дiячів; систематизована та узагальнена робота музеїв по дослiдженню iсторiї свого краю та популяризацiї його досягнень; виявлені новi риси в діяльності цих установ; розглянута роль бiблiотек на прикладi обласної наукової бiблiотеки; висвiтлені новi риси в роботi вищеозначених краєзнавчих осередкiв; дана оцiнка дiяльностi краєзнавцiв-аматорiв у дослiдженнi проблем мiсцевої iсторiї та в роз'ясненні своїх надбань; проаналiзовані окремi роботи краєзнавцiв-аматорiв; висвiтлений взаємовплив наукових та громадських форм iсторичного краєзнавства.

Автор з'ясував, що науковці та краєзнавці-аматори області в другій половині 80-х років об'єдналися в товариство краєзнавців і працювали під дахом Донецького відділення українського Фонду культури, заснованого в 1987 році. Краєзнавці брали участь у проведенні конференцій, здійсненні програм Фонду культури стосовно охорони пам'яток краю. Видавалася наукова та популярна література, обговорювалися актуальні проблеми історії області.

Історичне краєзнавство Донеччини здобуло організаційне оформлення із заснуванням Донецької обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців. Активісти краєзнавчого руху беруть участь у всіх починаннях Спілки, сприяють спілкуванню центральних органів з периферією. На початку 90-х років створені місцеві та районні краєзнавчі осередки. Чисельність активних діячів сягнула 385 осіб, але є підстави вважати, що ще близько 80 - 90 осіб обліком не охоплені. Продовжується процес консолідації наукових сил, любителів свого краю в місцевих краєзнавчих осередках. Аналіз анкет звітно-виборчої конференції Донецької організації Спілки краєзнавців показав, що історія краю здебільшого привернула увагу інтелігенції, яка, в свою чергу, працює над вихованням у молоді любові до історії краю. В області ведеться дослідницька та освітянська робота, в якій беруть участь співробітники музеїв, бібліотек, краєзнавці-аматори, а також вчителі, науковці.

Характерною рисою даного періоду став випуск літератури, присвяченої окремим проблемам історії краю. Велике значення в освітянській справі належить таким виданням, як “Літопис Донбасу”, “Археологічний альманах”, “Рідний край” та інші. Лідером по виданню літератури можна вважати Артемівський державний краєзнавчий музей. Безцінними для науковців, аспірантів, студентів, вчителів є бібліографічні покажчики, підготовлені та видані працівниками відділу краєзнавчої літератури обласної бібліотеки.

Науковці та краєзнавці-аматори діють у тісному контакті з засобами масової інформації. Це публікації статей краєзнавчої тематики в періодичних виданнях, проведення тематичних радіопередач, започаткування телевізійних історико-краєзнавчих програм. У 1994 році в газеті “Донеччина” започаткована щомісячна сторінка під назвою “Рідний край”, де вміщуються цікаві факти з історії, фольклору, культури Донбасу. На травень 1998 вийшло 48 випусків цієї історико-краєзнавчої сторінки. Як колективні заходи в історико-краєзнавчому русі, слід відзначити “Краєзнавчі читання”, що регулярно проводяться обласною науковою бібліотекою. Така форма роботи ще раз підкреслює поєднання наукових та громадських напрямків вивчення історії краю, продовження досліджень історичних подій регіону співробітниками музеїв, бібліотек, архівів, учителями, науковцями, краєзнавцями-аматорами.

Таким чином, подальший розвиток громадських форм історичного краєзнавства відбувається у тісному контакті з науковим напрямком дослідження краю, під впливом роботи обласного та Всеукраїнського організаційного центру. Для популяризації історичного краєзнавства застосовані нові методи. Великого значення набули засоби масової інформації. Слід звернути увагу на формування дієздатних організаційних структур по всіх містах та районах області, забезпечення бібліотек краю історико-краєзнавчою літературою, збереження музеїв на громадських засадах, музеїв підприємств з їхніми безцінними колекціями, консолідацію всіх любителів історії краю в обласній організації краєзнавців.

У четвертому розділі “Діяльність науковців по дослідженню історії Донеччини в 90 - ті роки ХХ століття” висвітлена діяльність науковців регіону по вивченню та популяризації історії краю на основі аналізу внеску науковців у дослідження місцевої історії, характеристики історико-краєзнавчих видань, з'ясування питань, які найбільш повно вивчені, а також таких, що залишилися недослідженими. Значна увага приділена популяризації надбань краєзнавців. Названі імена тих, зусиллями кого розвивається історичне краєзнавство.

У 90-ті роки науковці Донеччини проводять активну дослідницьку діяльність. Істотно розширилось коло проблем, що вивчаються, історичне краєзнавство поповнилось розробками етно-національних проблем, викриттям репресій командно-адміністративної системи, голодоморів. Науковцями Донеччини започатковані корисні видання, такі як “Нові сторінки в історії Донбасу”, “Правда через роки”. До вивчення місцевої історії залучаються аспіранти, студенти.

Здобутки в дослідженні місцевих проблем краєзнавці оприлюднювали на міжнародних, всеукраїнських, наукових, регіональних конференціях, у періодичній пресі, у всеукраїнських та регіональних наукових журналах. Протягом 90-х років видано чимало монографій, присвячених окремим історичним проблемам. Науковці активно працюють над виконанням загальнодержавної програми “Реабілітовані історією” та держбюджетної теми “Етносоціальні проблеми історії Донбасу”, які розробляються і на історичному факультеті Донецького держуніверситету.

Водночас вказано на деякі недоліки цієї роботи: звуження тематики конференцій, відсутність фундаментальних праць, енциклопедичних видань, які відповідають сучасним потребам історичної науки.

У висновках зроблено узагальнення і підбито підсумки виконаного дослідження:

- у 50 - 80 роки на Донеччині відбулося своєрідне відродження історичного краєзнавства, провідна роль в якому належала Товариству охорони пам'яток історії та культури; подальшого розвитку набули наукові (робота музеїв, бібліотеки ім. Н. К. Крупської, пошуки вчених, аспірантів, студентів) та громадські (Товариство охорони пам'яток історії та культури, музеї на громадських засадах, засоби масової інформації, діяльність краєзнавців-аматорів, робота обласної організації краєзнавців) форми історичного краєзнавства;

- з утворенням обласної організації краєзнавців їхня діяльність активізувалася: започатковані історико-краєзнавчі видання, регулярно висвітлюються історико-краєзнавчі проблеми на сторінках періодичної преси, проводяться конференції, всебічно вивчається історія краю науковцями, пожвавилася популяризаторська діяльність;

- посилюється поєднання наукових і громадських форм історичного краєзнавства регіону.

Вивчення даної теми надало можливість визначити рекомендації щодо поліпшення історико-краєзнавчої роботи в регіоні:

- посилити координаційні функції обласної організації краєзнавців;

- активізувати пошукову краєзнавчу діяльність молоді: старших школярів, студентів, аспірантів;

- звернути увагу на вдосконалення краєзнавчої практики студентів, запровадивши екскурсії по видатних історичних місцях, до краєзнавчих музеїв області та інше;

- спрямувати краєзнавчу роботу студентів на розшук місць захоронення жертв репресій на Донеччині;

- перевидати історію міст і сіл Донецької області з урахуванням нових історичних підходів, останніх досліджень науковців;

- поєднати зусилля науковців у справі написання енциклопедичного словника про видатних діячів та основні події в краї;

- спрямувати зусилля науковців на написання узагальнюючих праць;

- забезпечити міські, районні та сільські бібліотеки краєзнавчими виданнями;

- поширити спілкування співробітників краєзнавчих осередків з метою обміну інформацією про свої здобутки.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА

1. Окремі аспекти історичного краєзнавства на Донеччині в 20 - 90 - ті роки ХХ століття // Нов? е страниц? в истории Донбасса / Гол. ред. З. Г. Лихолобова. - Донецьк, 1997. - Кн. 5. - С. 164 - 171 (0, 5 др. арк.).

2. Актуальні проблеми історичного краєзнавства Донеччини // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. - 2/1998. - С. 66 - 75. (0, 6 друк. арк.).

3. Краєзнавчий рух на Донеччині в 90-ті роки XX століття // Придніпровський науковий вісник: Серія “Історія”. - № 89 (156). - Дніпропетровськ. - жовтень 1998. - С. 15 - 21. (0, 5 др. арк.)

4. Греки Приазов'я в експозиціях Маріупольського краєзнавчого музею 20-х років // Україна - Греція: досвід дружніх зв'язків та перспективи співробітництва. Тези міжнародної науково-практичної конференції (24 - 26 травня 1996р.). - Маріуполь, 1996. - С. 243 - 245 (0, 3 др. арк.).

5. Міжнародна науково-практична конференція “Україна - Греція: досвід дружніх зв'язків та перспективи співробітництва” // Південна Україна XVIII - XIX століття. - Запоріжжя: РА “Тандем - У”, 1996. - Випуск. 2. - С. 189 - 190 (0, 2 др. арк.).

6. Вивчення історії Донеччини до 1917р. // Матеріали вузівської наукової конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідницької роботи: Історичні науки, політологія (Ред. кол. : В. Ф. Бурносов (ред.), В. М. Нікольський (відп. секр.), Р. Д. Лях та ін. - Донецьк: ДонДУ, 1997. - В 2 кн. - Кн. 1. - С. 47 - 49 (0, 3 др. арк.).

7. Основні етапи розвитку історичного краєзнавства на Донеччині // Історичне краєзнавство і культура. Наукові доповіді та повідомлення VIII Всеукраїнської наукової конференції. - Київ - Харків: Рідний край, 1997. - В 2 кн. - Кн. 1. - С. 47 - 50 (0, 3 др. арк.).

АНОТАЦІЇ

Павлухіна В.Ф. Історичне краєзнавство Донецької області в 50 - 90 - ті роки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07. 00. 01 - Історія України. - Донецький державний університет, Донецьк, 1998.

Дисертацію присвячено проблемам розвитку історичного краєзнавства Донецької області в 1950 - 1990 - х роках. У дослідженні вперше комплексно проаналізовано краєзнавчий рух у Донецькій області, показані пiдходи до вивчення минулого рiдного краю, якi знайшли вираз у створенні різних форм дослiдження та популяризацiї iсторiї краю, створенні Донецької обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців, роботі Товариства охорони пам'яток історії та культури, музеїв області та Донецької обласної наукової бібліотеки ім. Н. К. Крупської, краєзнавців-аматорів регіону. Вперше розкриті позитивні та негативні риси цього процесу.

Ключові слова: краєзнавчий рух, історичне краєзнавство, краєзнавчі осередки, музеї, бібліотеки, наукова та громадська форми роботи, краєзнавці-аматори, конференції, популяризаторська справа.

V.F. Pavluhina. Donetsk Region Historical Ethnography in 1950-s - 1990 s.

The Dissertation presented for a degree of a candidate of the science of history (speciality 07. 00. 01 The History of Ukraine - Donetsk State University, Donetsk, 1998).

The dissertation deals with the problems of development of regional historical ethnography of Donetsk region in 1950-s - 1990 s. For the first time the research work dives the complete analysis of regional ethnography movement in Donetsk region, reveals different approaches to the study of the past of our region which are realized in creation of different kinds of inverstigation and popularization of the regional history, in foundation of Donetsk Regional Organization of Ethnographers and of All-Ukrainian Union of Regional Ethnographers, in the activity of the Society of Protection of Historical and Cultural Monuments, also vin the activity of the museums of our region and of Donetsk Region Krupskaya scientific library, of amateur regional ethnographers. The advantages and disadvantages of this process were also revealed for the first time.

The key-words: ethnography movement; regional historical ethnography; ethnography centres, museums, libraries; scientific and social kinds of activity, amateur ethnographers, conferences, popularization activity.

Размещено на Allbest.ru