Професійні спілки України (1992-1997 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК - 331.881

Професійні спілки України (1992-1997 рр.)

07.00.01 - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Стоян Ганна Олександрівна

Донецьк 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Донецького державного університету

Захист відбудеться 22 січня 1999 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.02 для захисту дисертацій в Донецькому державному університеті (340055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, другий учбовий корп., ауд. 38).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького державного університету (340055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “ ” грудня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор історичних наук О.В. Крапівін

профспілка держава партія

АНОТАЦІЇ

Стоян Г.О. Професійні спілки України (1992-1997 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Донецький державний університет, Донецьк, 1998.

Дисертацію присвячено проблемам діяльності сучасного профспілкового руху в Україні на матеріалах найбільш чисельної і впливової громадської організації - Федерації профспілок України. У дослідженні вперше комплексно проаналізовано нові форми, методи та пріоритетні напрями роботи ФПУ, її членських організацій.

Ключові слова: профспілки, діяльність, напрямок, членська організація, трудящі, громадська організація.

Стоян А.А. Профессиональные союзы Украины (1992-1997 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Донецкий государственный университет, Донецк, 1998.

Диссертация посвящена проблемам деятельности современного профсоюзного движения в Украине по материалам наиболее многочисленной и влиятельной общественной организации - Федерации профсоюзов Украины. В исследовании впервые комплексно проанализированы новые формы, методы приоритетные направления работы ФПУ, ее членских организаций.

Ключевые слова: профсоюзы, деятельность, направление, членская организация, трудящиеся, общественная организация.

Stoyan А. А. Labor Unions in Ukraine (1992-1997). - Manuscript.

Thesis for receiving the candidate's degree in historical sciences by specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Donetsk State University, Donetsk, 1998.

The dissertation is devoted to the problems of activity of modern trade-union movement in Ukraine on materials of the most numerous and influential social organization - Federation of Trade Unions of Ukraine. In there research the new forms, methods priority directions of operation FPU, its member organizations are thoroughly analyzed for the first time.

Key words: trade unions, activity, direction, member organization, workers, social organization.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розпад Радянського Союзу, проголошення України незалежною державою, заборона Комуністичної партії, яка мала конституційне право партійного керівництва профспілками, демократизація суспільства відкрили можливість для самостійної діяльності профспілкових організацій в Україні, підвищення їх ролі серед трудящих. Для цього необхідно було змінити концепцію профспілкової роботи, визначити нову стратегію і тактику в умовах економічного та політичного реформування в Україні.

Світовий досвід свідчить, що при певних соціально-економічних умовах профспілковий рух може бути фактором, який викликає суттєві зміни у політичній і економічній ситуації в країні. У зв'язку з цим назріла необхідність створення узагальнюючої роботи, яка б комплексно висвітлювала проблеми сучасного профспілкового руху в Україні.

Радикальні зміни, які зазнала політика, економіка і духовна сфера суспільного життя, народжують нову свідомість людей, нові мотиви до праці, потребують переосмислення ролі, функцій і методів діяльності профспілок.

Проте, якщо перебудовчі процеси призвели в одних випадках до руйнації державних і громадських структур, в інших - до значного зменшення їх ролі і впливу на суспільне життя, то профспілки не тільки “вижили”, а й “вистояли” у бурхливому потоці перемін, не втративши загалом довіри з боку населення. Пояснення цього явища криється, насамперед, в самій природі цієї громадської організації та соціальної ролі профспілок, як добровільних об'єднань громадян для захисту своїх трудових, економічних, соціальних прав та інтересів. І сьогодні питання захисту людей найманої праці не втратило актуальності. Навпаки, здійснення захисної функції профспілками в умовах ринкових реформ, зміни форм власності і власників, формування нових трудових відносин та поширення безробіття набуло ще більшого значення.

У сучасному профспілковому просторі України з'явилося багато різноманітних профспілок. З точки зору експертів Міжнародної організації праці з середини 1994 року в Україні функціонували чотири типи профспілкових об'єднань:

Федерація профспілок України.

Національна Конфедерація профспілок.

Асоціація Вільних профспілок України.

4. Профструктури, що діють самостійно на терені України. Це незалежні профспілки гірників, льотчиків, авіадиспетчерів, інженерно-технічних працівників “Авіаліній України”, машиністів, військовослужбовців, а також окремі об'єднання регіонів.

Всі ці та інші профспілки мали свої статути, обрані керівні органи. Вони й проводили політику, котра, як показав час, не завжди йшла на користь профспілковому руху. Сталося так, що лідери новоутворених профцентрів спрямували матеріальні й людські ресурси не на боротьбу за соціальні права трудящих, а на зведення особистих рахунків, здійснення амбіційних прагнень та розподіл майна, яке залишилося від колишньої Укрпрофради. Новоутворені профспілкові організації об'єднували незначну кількість працівників і тому відчутного впливу на соціально-політичну ситуацію в Україні не справляли. Основною профспілковою організацією, з якою рахувалися урядові структури і яка впливала на суспільно-економічне життя держави, була ФПУ. Ця організація, на думку автора, є носієм профспілкового досвіду та традицій. Тому саме Федерація профспілок України, її членські організації стали об'єктом дисертаційного дослідження.

Предметом дослідження є основні напрями роботи Федерації профспілок України, спрямовані на соціально-економічний захист трудящих України.

Географічні рамки дослідження охоплюють всю територію України.

Хронологічні межі дослідження охоплюють сучасний період діяльності профспілок України - 1992-1997 роки. Початок періоду пов'язаний з Другим (позачерговим) з'їздом Федерації профспілок України, який визначив їх стратегію і тактику в умовах незалежності, прийняв Програму і Статут. Кінцева ж дата обумовлена Третім з'їздом Федерації профспілок України, на якому були підведені підсумки роботи, проаналізовані основні досягнення та прорахунки в діяльності профспілкових організацій. Дослідник вважає, що період між Другим (позачерговим) і Третім з'їздами Федерації профспілок України був періодом осмислення і активного ствердження місця і ролі профспілок в суспільно-політичному житті нашої держави.

Метою дослідження є з'ясування форм і методів діяльності Федерації профспілок України, її членських організацій, ролі профспілкового руху в процесі соціально-економічних перетворень в Україні упродовж 1992-1997 років.

Для досягнення поставленої мети передбачається розвязати такі завдання:

- простежити зміни стратегії і тактики профспілок України відповідно до політичної і соціально-економічної ситуації в Україні;

- розглянути організаційні, структурні, кількісні зміни профспілок України;

- визначити пріоритетні напрямки діяльності Федерації профспілок України упродовж 1992-1997 років;

- дослідити вплив профспілок на процес економічних реформ в Україні;

-проаналізувати взаємовідносини профспілок з державою, політичними партіями, громадськими об'єднаннями та іншими профспілками;

- виявити і узагальнити нові форми і методи роботи профспілок України, спрямовані на захист соціально-економічних прав трудящих;

- підготовка практичних рекомендацій профспілковим організаціям щодо поліпшення їх роботи.

Методологічну основу дисертаційного дослідження складає система наукових принципів і методів пізнання, які спираються на діалектику, досягнення вітчизняної історичної науки і спрямовані на об'єктивне, всебічне висвітлення подій, фактів та явищ на основі проблемно-хронологічного підходу. В роботі використовуються цивілізаційний і формаційний підходи до аналізу суспільних подій. Перший враховує те загальне, що притаманне профспілковим об'єднанням всіх країн, приміром, їх функція соціального захисту трудящих. Другий - особливості, які обумовлені суспільним ладом даної країни. Сучасним профспілковим об'єднанням довелося працювати в умовах економічної і політичної суспільної кризи, переходу до нових форм власності.

Робота також основується на принципах історизму та об'єктивності. Автор виходив із об'єктивності оцінки діяльності Федерації профспілок України, її членських організацій. Характеризуючи діяльність профспілок України, використано конкретно-історичний метод та метод порівняльно-історичного аналізу. При цьому ми виходили з того, що тільки відсутність будь-якої політичної заангажованості дозволить уникнути упередженості при проведенні дослідження. Для аналізу джерел автор використав описовий, історико-порівняльний, статистично-аналітичний методи, що дало можливість вивчити та дослідити проблему і досягти поставленої мети.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що на базі досягнень вітчизняної історіографії, аналізу нових джерельних матеріалів діяльність Федерації профспілок України розглядається як об'єкт спеціального дослідження. Автор дисертації детально зупинився на таких малодосліджених аспектах діяльності Федерації профспілок України, як:

- робота у сфері виробництва;

- захист заробітної плати та її своєчасне отримання;

- приватизація, її соціальні наслідки та роль профспілок у цьому процесі;

- роль профспілок у сфері охорони праці, навколишнього середовища;

- законотворча діяльність профспілок, їх роль у ході прийняття Конституції України.

На базі різних джерел автор комплексно охарактеризував сучасний профспілковий рух в Україні.

Проведене дослідження дає можливість:

- дати більш глибокий і всебічний аналіз проблемам профспілкового руху України в сучасних умовах;

- проаналізувати основні напрями діяльності профспілок України упродовж 1992-1997 рр.;

- з'ясувати роль і значення профспілкового руху України в процесі становлення незалежної української держави.

Особливу увагу дослідник звернув на такі нові форми роботи профспілок, як: укладання і підписання угод з підприємцями, налагодження громадського контролю за їх реалізацією, складання Генеральної угоди між Урядом і профспілковими об'єднаннями України, проведення Всеукраїнських акцій протесту трудящих. Дисертант проаналізував об'єктивні та суб'єктивні причини, що впливали на стан колективно-договірної роботи, простежив діяльність профспілок щодо соціального захисту трудящих по всіх напрямах.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що проведене в роботі дослідження дозволить ввести в науковий обіг широке коло невідомих до цього часу документів Федерації профспілок України, її членських організацій. Результати дослідження можуть бути використані при розробці стратегії і тактики профспілок, у повсякденній роботі профспілкових працівників, при подальших наукових дослідженнях поставленої проблеми як історичного джерела, в процесі написання узагальнюючих праць з історії сучасного профспілкового руху в Україні, при підготовці лекційних курсів, спеціальних курсів і семінарських занять з курсу “Історія України”, “Політологія” у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у доповідях на вузівській науковій конференції професорсько-викладацького складу Донецького державного університету, конференції викладацького складу Донецького інституту внутрішніх справ, обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Донецького державного університету, викладені в монографії та статтях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (108 назв).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначено його предмет, особливості, мету і завдання, методологічну основу, вказано на наукову новизну та практичне значення дисертації.

У першому розділі “Стан наукової розробки проблеми та її джерельна база” автором проаналізовано літературу, присвячену проблемі діяльності профспілкових організацій в сучасній Україні.

Висвітлення питань сучасного профспілкового руху в Україні потребує попереднього з'ясування розвитку наукової думки з цієї проблеми. За останні роки сучасний профспілковий рух в Україні став об'єктом дослідження вітчизняних істориків, політологів, соціологів, але, крім статей з окремих питань діяльності Федерації профспілок України та інших профоб'єднань, немає жодної роботи з комплексного вивчення цієї проблеми. Це зумовлює водночас і велику складність предмету дослідження і його наукову актуальність.

Для детального аналізу всієї цієї літератури автор розподілив її на три групи. В працях першої групи дана загальна характеристика сучасного профспілкового руху в Україні. В них зроблена класифікація усіх існуючих в сучасній Україні профоб'єднань, висвітлюється історія їх створення, діяльність та статутні особливості. До другої групи належать матеріали наукових конференцій, тематика яких охоплювала не тільки 90-літній історичний проміжок, а й значну гаму специфічних аспектів діяльності профспілок. Починаючи з 1992 року з'являється ряд монографій і статей, в яких висвітлювалися ті чи інші аспекти діяльності профспілок України - вони складають третю групу літератури. Актуальним проблемам профспілок України в умовах економічних реформ, їх реформування, особливостям організаційної роботи, фінансової політики присвячені статті Г.Осового, М.Головка, В.Кулика, М.Дубровського, Є.Кравця.

Першою роботою, в якій розглядалися питання укладання та виконання колективних договорів і угод між Урядом та профспілками України, була стаття Г.Осового. Серед чисельних публікацій вигідно відрізняються ті, в яких автори намагаються проаналізувати сутність соціального партнерства, аналізують умови, які необхідні для його розвитку.

В тій чи іншій мірі окремі питання сучасного профспілкового руху висвітлювалися в статтях С.Влада, В.Фатька, Г.Голеусової, В.Августімова.

Такому аспекту діяльності Федерації профспілок України, як охорона праці, присвячений навчальний посібник В.Мазура, в якому автор узагальнив та систематизував матеріали законодавчих і нормативних актів з охорони праці, висвітив питання виробничого травматизму і професійних захворювань.

Одному з найважливіших напрямів діяльності профспілок - боротьбі проти незабезпечення державою конституційного права людини - виплати заробітної плати присвячена монографія О.Стояна.

Отже, у результаті аналізу ступеня наукової розробки теми дослідження було з'ясовано, що українські історики, публіцисти зробили помітний внесок у розкриття деяких питань сучасного профспілкового руху в Україні. Окремі конкретно історичні аспекти даної теми перебувають у стані ранньої розробки. На жаль, залишилися поза увагою дослідників такі важливі напрямки діяльності Федерації профспілок України, як: робота у сфері виробництва, соціальний захист трудящих, законодавча діяльність та роль профспілок у ході прийняття Конституції України. Комплексні ж дослідження проблеми відсутні, що обумовило вибір теми запропонованої роботи.

Джерельну базу дисертації становлять матеріали, що умовно розподіляються автором на сім груп. До першої належать державні документи, які містять підсумок взаємодій профспілок та керівництва держави в законотворчому процесі.

Другу групу складають документи Федерації профспілок України, її членських організацій. В роботі проаналізовано дві Програми ФПУ, два Статути, статути членських організацій. Ці документи - підсумок теоретичної діяльності профспілок.

У третю групу джерел об'єднано виступи Президента України, лідерів держави, профспілок під час з'їздів, конгресів, пленумів, урочистих зборів та інших заходів, пов'язаних з діяльністю профспілок. Їх аналіз дав змогу дисертанту ознайомитися з поглядами керівництва профспілок та держави, а також проаналізувати особисті мотиви поведінки того чи іншого лідера в конкретній ситуації.

Четверту групу становлять матеріали Другого (позачергового) і Третього з'їздів Федерації профспілок України, постанови, резолюції шести Конгресів Федерації профспілок України; документи, постанови засідань Президії Федерації профспілок України, матеріали пленумів регіональних та галузевих профспілкових організацій; листи, заяви, звернення керівництва ФП України та її членських організацій. Ці документи дають можливість прослідкувати як на практиці реалізовувалися програмні цілі та завдання профспілок.

П'ята група джерел - це інформаційні повідомлення прес-служби Федерації профспілок України. В них висвітлюються найрізноманітніші питання профспілкового життя - рішення конгресів, президії Федерації профспілок України, профспілкові акції, хід переговорного процесу з питань укладення тарифних угод і матеріали засідань “круглого столу”, роботи семінарів, міжнародних конференцій, найважливіші події в житті членських організацій - пленуми, засідання виборних органів галузевих і регіональних профоб'єднань.

Шосту групу джерел становить періодична преса. Видання містять інформацію про роботу ФПУ, регіональних і галузевих профспілок, проблеми сучасного профспілкового руху, внутріспілкове життя (“Голос України”, “Урядовий кур'єр”, “Профспілкова газета”, журнал “Профспілки України”, “Вісник Федерації профспілок України”, “Позиція”, “Діалог”, “За відродження” та інші).

Сьома група - це матеріали офіційної статистики Мінстату України, результати соціологічних досліджень, які проводилися Інститутом економіки промисловості Національної академії наук України і Федерацією профспілок України. Критичне використання цих джерел дозволяє більш об'єктивно та глибоко проаналізувати місце і роль профспілок, їх вплив у суспільстві.

Отже, використані джерела утворюють комплекс, який дає змогу реалізувати поставлену мету й завдання дисертаційного дослідження.

У другому розділі - “Стратегія і тактика профспілок в умовах незалежності України” розглядаються причини, які викликали необхідність переосмислення ролі та функцій профспілок, їхнього місця в процесі економічних перетворень, аналізуються проблеми, що ускладнювали вироблення нової концепції діяльності профспілок, простежуються зміни їх стратегії і тактики відповідно до політичної і соціально-економічної ситуації в Україні. У розділі також проаналізовано програмні документи Федерації профспілок України, основні рішення, які приймалися на Конгресах, засіданнях президії ФП України, пленумах регіональних і галузевих профспілок. Визначено пріоритетні напрями діяльності Федерації профспілок України, простежено її структуру, чисельність, виявлено причини зменшення кількості членів.

Важливою віхою на шляху реформування профспілкового руху став Другий (позачерговий) з'їзд Федерації профспілок України у листопаді 1992 року, скликаний на вимоги більшості її організацій у зв'язку з радикальними змінами в суспільстві (ліквідація однопартійності, докорінна перебудова виконавчої влади, впровадження економічних реформ), кризовою ситуацією у виробничій сфері. Його метою було переглянути стратегію і тактику дій профспілок у нових умовах. На з'їзді прийнято Програму профоб'єднання, яка стала першим документом профспілкового руху в нових умовах, затверджено Статут. Відповідно Програми - головним завданням і пріоритетом у діяльності Федерації профспілок України, галузевих і регіональних профорганів, комітетів первинних організацій став захист соціальних інтересів людини праці. У Програмі були визначені стратегічні напрями діяльності профспілок: у соціально-економічній сфері; у сфері правового захисту; у сфері охорони праці та навколишнього середовища; у сфері захисту духовних інтересів людини праці. Програма передбачала зміну місця профспілок у суспільстві, їх соціальної ролі і завдань; взаємовідносини з державою, політичними партіями, рухами, громадськими організаціями та іншими профобєднаннями; нову політику, стратегію і тактику, форми і методи роботи; переорієнтацію пріоритетів профспілок у міжнародному профрусі.

Виходячи із стратегічних напрямів, визначених Другим (позачерговим) з'їздом ФПУ, на щорічних конгресах, засіданнях президії Федерації профспілок України, пленумах регіональних та галузевих профспілок коригувалася тактика діяльності відповідно до політичної і соціально-економічної ситуації в Україні.

У третьому розділі “Діяльність профоб'єднань України у сфері виробництва” розглядаються основні напрями, форми та методи роботи профспілок щодо забезпечення функціонування наявної виробничої сфери як основи стабілізації економіки, державної підтримки вітчизняних товаровиробників. Розв'язання цієї проблеми, як свідчать документи, прийняті впродовж 1992-1997 рр. на конгресах та засіданнях президії Федерації, вони вбачали у комплексному підході до перебудови економіки та виведення її з кризи. Рішення конгресу, президії Федерації профспілок зосереджувалися не лише на питаннях заробітної плати та зайнятості, а, насамперед, - на нормалізації виробництва, відновленні його основних фондів, посиленні інвестиційних процесів, підвищенні стимулюючої ролі податків і зовнішньоекономічної діяльності.

У період між Другим та Третім з'їздами питанням першочергової ваги для ФПУ було вдосконалення законодавчої та нормативної бази щодо оплати праці - відновлення економічних і соціальних функцій заробітної плати, підвищення її до необхідного рівня, сприяння вирішенню питань, пов'язаних із несвоєчасною виплатою заробітної плати трудящим. У квітні 1995 року Верховною Радою України був прийнятий профспілковий варіант Закону “Про оплату праці”. Однією з переваг цього законопроекту, на думку дослідника, було забезпечення рівних умов оплати праці для всіх працівників незалежно від форм власності і господарювання підприємств через запровадження мінімальних гарантій у оплаті праці та створення демократичних засад у визначенні її розмірів безпосередньо на підприємстві через домовленість при укладанні колективних договорів.

З 1995 року перед людьми найманої праці, а, отже, перед профспілками постала ще одна проблема - захист прав працівників у зв'язку з масовими невиплатами їм заробітної плати у визначені Законом і колективними договорами строки. Використавши різноманітні методи вирішення цієї проблеми, Федерація профспілок України була змушена вдатися до нових методів роботи і провести дві Всеукраїнські акції протесту (21 лютого 1996 року та 17 жовтня того ж року). На мітингах висловлювалися суто економічні вимоги щодо налагодження виробництва, відшкодування заборгованості по заробітній платі, прийняття законів, зорієнтованих на реформування оподаткування, фінансово-кредитної системи, визначення статусу тимчасово безробітних, виконання Генеральної угоди в повному обсязі. Проте з початку 1997 року позитивних змін у розв'язанні проблеми заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат практично не відбулося. Єдине, чого зумів домогтися уряд - це зниження темпів зростання заборгованості порівняно з попередніми роками.

Впродовж досліджуваного періоду Федерація профспілок України і всі її організації відпрацьовували засоби посилення свого впливу на соціальну спрямованість економічних реформ через колективні переговори, укладення договорів і угод. Та зосередивши головну увагу на укладанні галузевих і регіональних угод, профспілкові об'єднання послабили вимогливість до профспілкових комітетів і контроль за своєчасним укладенням колективних договорів, якими встановлюються конкретні соціально-економічні гарантії трудящим.

У четвертому розділі “Соціальний захист трудящих та членів їх сімей” висвітлюються пріоритетні напрями діяльності профоб'єднань щодо вирішення соціальних проблем.

Особливо важливою в роботі профспілок України була підготовка проектів законів, внесення змін та доповнень до чинного законодавства з питань соціального захисту трудящих. Саме Федерація профспілок України була ініціатором і одним із авторів Закону “Про вартісну величину межі малозабезпеченості”, який був прийнятий 4 жовтня 1994 року.

Серед важливих напрямів роботи Федерації профспілок України щодо соціального захисту трудящих були питання індексації доходів, забезпечення населення житлом і реформування житлової політики в цілому. Завдяки жорсткій, принциповій позиції Федерації профспілок вдалося домогтися закріплення права громадян на житло в Конституції України.

В центрі уваги профспілок перебувало ще одне важливе питання - охорона праці. Досі спостерігалася поступова передача наглядових функцій з питань охорони праці від профспілок державі. З огляду на це істотно змінилися підходи ФПУ до вирішення питань охорони праці. Робота профспілок зосереджувалася на здійсненні соціального захисту працівників в умовах перебудови економіки, роздержавлення та приватизації підприємств. З цією метою Федерація брала активну участь у розробці та прийнятті Закону України “Про охорону праці”, у 18 статтях якого передбачалася участь профспілок, зокрема, у прийманні в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об'єктів, розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій та вирішенні інших важливих питань.

Федерація профспілок проводила також різноманітну практичну роботу, спрямовану на підтримку охорони здоров'я, збереження і розвиток масової культурно-освітньої роботи. Федерація поряд із заходами по соціальному захисту трудящих постійно тримала в полі зору питання збереження і розвитку об'єктів соціально-культурного призначення, скеровувала свої зусилля на пошук шляхів забезпечення їхнього функціонування. Незважаючи на скрутне фінансове становище, Федерація профспілок доклала чимало зусиль для розвитку і збереження санаторно-курортних, туристичних, спортивних, навчальних та інших закладів профспілок. Профспілкові оздоровчі, туристичні заклади були і залишаються одними з основних, де втілюється соціально-важлива система лікування, оздоровлення і реабілітації населення України.

У висновках зроблено узагальнення і підбито підсумки проведеного дослідження, сформульовано рекомендації, які випливають з нього. Автором дисертації було здійснено комплексне дослідження питань діяльності профспілок в сучасній Україні. Головні підсумки і рекомендації, на нашу думку, полягають в наступному:

- в період з 1992 по 1997 рр. профспілки визначилися як організації захисту людей найманої праці, на відміну від організацій “комуністичного виховання трудящих” попередньої моделі. Відбулося “роздержавлення” профспілок України, вони стали конструктивною відповідальною опозицією владним структурам і роботодавцям, на відміну від тісного співробітництва з державою радянського типу;

- відбулося нове політичне самовизначення профспілок у суспільстві, де вони виборювали своє місце самостійно як реальна складова його сила. Профоб'єднання відмовилися від принципу партійного керівництва, проголосили нейтралітет до політичних партій і рухів;

- склалася і пройшла випробування часом структура ФПУ, підтвердилася правильність вибраного на Другому (позачерговому) з'їзді стратегічного курсу. Федерація профспілок України оформилася як самостійний, незалежний і найбільш представницький центр України. Централістська побудова і структура профспілок змінилася на федеративну;

- профспілки відмовилися від невластивих функцій, форм та методів роботи і прийняли на озброєння лише функції захисту, об'єднання, солідарності, проведення ефективної освітньої діяльності і профспілкового навчання, а також таких форм як колективна угода і страйк;

- основними пріоритетами у діяльності Федерації профспілок України стали: боротьба за відновлення вітчизняного виробництва та за справедливу і своєчасну оплату праці; протидія стихійній приватизації та масовому безробіттю; охорона праці, належні й безпечні виробничі умови; захист існуючих соціальних гарантій трудящих та їх основи - обов'язкового соціального страхування; соціальний захист тих, хто постраждав внаслідок аварій на виробництві, Чорнобильської катастрофи; збереження соціально-культурної сфери; організація відпочинку та оздоровлення трудящих, членів їх сімей, дітей і підлітків; підтримка спортивно-масової роботи; розширення правової бази профспілок, можливостей їх активного впливу на суспільно-політичне життя в Україні;

- Федерація профспілок України добилася визнання як в своїй країнї, так і у Міжнародному профспілковому русі.

Отже, упродовж 1992-1997 років Федерація профспілок України зміцніла організаційно, здобула авторитет і посилила свій вплив у суспільстві.

Пропонується низка рекомендацій для використання матеріалів дослідження.

1. Профспілкам необхідно підтримувати лише такий курс економічних реформ, який сприятиме зміцненню держави та зростанню добробуту людей.

2. Спрямувати свою діяльність на забезпечення зайнятості членів профспілок та соціальний захист безробітних. Дисертант вважає, що пом'якшити гостроту проблеми безробіття та попередити активний прояв інших диспропорцій на ринку праці можна лише за допомогою комплексу заходів за такими пріоритетними напрямами: стимулювання економічного зростання, скорочення робочого тижня, створення ефективної системи перепідготовки кадрів, раціоналізація використання робочої сили та її переорієнтація на нові види діяльності, розвиток громадської інфраструктури. Зайнятість населення України має забезпечуватися шляхом диференційованого підходу до різних соціально-демографічних груп залежно від ступеня їх економічної самостійності, працездатності та способів одержання доходів.

3. Довести до логічного завершення розгорнуту роботу щодо погашення заборгованості заробітної плати. Наступним кроком повинна стати реформа заробітної плати в цілому.

4. Необхідно скоригувати пріоритети профспілок у процесі приватизації майна державних підприємств та наростання банкрутства. Слід навчити членів профспілок як колективно користуватися своїми правами власника, впливати на прийняття господарських і управлінських рішень, на розподіл прибутку акціонерних товариств.

5. Опанувати механізми соціального партнерства. Профспілки повинні домагатися, щоб колективний договір укладався на кожному підприємстві, де є профспілкова організація.

6. Найбільш пріоритетними мають стати завдання, пов'язані зі створенням умов для працевлаштування молоді, виділенням коштів молодим сім'ям, для повної або часткової компенсації витрат за наймання житла, активнішим залученням працюючої молоді до членства у профспілках.

7. Профоб'єднанням слід постійно відслідковувати, щоб ринкові перетворення пов'язувалися з їх соціальними наслідками. Домагатися від Уряду, щоб соціальні проблеми вирішувалися не за залишковим принципом і не вузьковідомчими мізерними можливостями, а були складовою державної політики.

8. Необхідно зберегти в суспільстві й профспілковому русі єдність профспілок. Якщо вони це втратять, то не зможуть захищати інтереси трудящої людини.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Професійні спілки України (1992-1997 рр.). - К.: ФПУ, 1998. - 163с. (9.53 др. арк.)

2. Вплив профспілок на соціальну спрямованість економічних реформ в Україні // Україна: аспекти праці. - 1998. - №1. - С.29-38 (1.0 др. арк.)

3. Професійні спілки України в сучасних умовах (1990-1995 рр.) // Матеріали доповідей вузівської наукової конференції професорсько-викладацького складу по результатах науково-дослідницької роботи. Історичні науки, політологія. - Донецьк: ДонДУ, 1997. - В 2 кн. - Кн.2. - С.176-180 (0.4 др. арк.)

Размещено на Allbest.ru