Радянська Соціалістична Республіка Тавриди: Історико-правові аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ України

Університет внутрішніх справ

УДК 340.0 (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА ТАВРИДИ: Історико-правові аспекти

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень

Дубко Юрій Валентинович

Харків - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Університету внутрішніх справ МВС України.

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Зайцев Леонід Олександрович, начальник кафедри теорії та історії держави і права Університету внутрішніх справ

Офіційні опоненти:доктор юридичних наук, професор Рогожин Анатолій Йосипович, професор кафедри історії держави і права Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого;

кандидат юридичних наук, професор Тищик Борис Йосипович, завідуючий кафедрою історії та теорії держави і права Львівського державного університету ім. І. Франка

Провідна установа Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, відділ історико-політологічних досліджень держави і права України, м. Київ

Захист відбудеться 22 травня 1999 р. о “ 10-00 ” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.700.03 при Університеті внутрішніх справ за адресою: 310080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Університету внутрішніх справ за адресою: 310080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 20 квітня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Кириченко В.Є.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У перехідний період, який переживає пострадянське суспільство, для України чи не найважливішою метою є створення законодавчих і організаційних основ правової держави. Значною перешкодою на шляху досягнення цієї мети є відсутність практичного досвіду й незначна кількість теоретичних досліджень з найважливіших проблем розбудови правової української державності.

Тому об'єктивне дослідження правових основ створення численних державних формувань у часи руйнації колишньої Російської імперії в 1917-1921 рр., позитивний і негативний досвід у правовому забезпеченні функціонування виниклих державних органів наразі буде корисним і застереже від помилок у процесі сучасного українського державотворення.

Серед перших радянських державних утворень на теренах імперської Росії, поряд з Російською Радянською Федеративною Республікою, Українською Соціалістичною Радянською Республікою була створена й Радянська Соціалістична Республіка Тавриди (далі РСРТ).

Республіка Тавриди була першою з кримських республік, що оголошувались впродовж 1918-1921 рр. Вивчення правових основ створення і діяльності РСРТ дозволить розв'язати чимало дискусійних питань, у тому числі про теоретичне підґрунтя розбудови радянської федерації, про мету і завдання Республіки Тавриди, характер її автономії з урахуванням соціально-економічних і національних особливостей Криму. Наукове висвітлення зазначених проблем в наші дні має практичне значення. Його результати можуть бути використані для удосконалення правових взаємовідносин Автономної Республіки Крим з центральним державним апаратом в межах унітарного державного устрою України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до “Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ МВС України на 1996 - 2000 рр.”, програми наукових досліджень Кримського факультету Університету внутрішніх справ.

Об'єктом дослідження виступає державне утворення - Радянська Соціалістична Республіка Тавриди, в основних компонентах структури державної влади, управління, судової системи; державно-правовий режим; основні напрямки діяльності.

Предметом дослідження стали теоретичні та правові засади виникнення та діяльності РСРТ, практика розбудови державності, нормотворча діяльність, судова практика тощо. Спеціальний предмет дослідження становить джерельна база, спеціальна історико-правова та державознавча література з проблем досліджуваних проблем.

Мета дослідження полягає у висвітленні історико-правових аспектів створення, організації та діяльності РСРТ. Відповідно до цього у дисертації зосереджено увагу на виконанні таких дослідницьких завдань:

визначити стан політико-правової теорії та практики федералізму на початку ХХ ст. та проаналізувати ступінь використання їх при створенні РСРТ;

встановити місце та роль РСРТ серед перших радянських державних утворень у світлі геополітичних планів більшовиків на початку 1918 року;

проаналізувати політичні та нормативно-правові засади створення Республіки Тавриди, їх відповідність загальновизнаним принципам самовизначення та міжнародного права;

дослідити форму державного устрою, систему органів влади, управління, судоустрою, нормативно-правове забезпечення організації та діяльності державного механізму;

охарактеризувати політичний та державно-правовий режим РСРТ;

дати політико-правову оцінку внутрішньої та зовнішньої політики РСРТ;

проаналізувати причини та передумови падіння РСРТ та політико-правові наслідки.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період існування РСРТ - березень-квітень 1918 р. У першому розділі дослідження розглянуто проблеми політико-правової теорії та практики федералізму до початку 1918 року.

Методологічні методи дослідження. У процесі вивчення, аналітичної обробки, узагальнення досліджуваних джерел та літератури, при обґрунтуванні теоретичних положень і висновків та розробці пропозицій і рекомендацій автор керувався діалектичним методом наукового пізнання, спираючись на основні засади теорії держави і права, соціологічні та психологічні підходи до досліджуваної проблематики. Аналіз досліджуваного матеріалу (архівних джерел, нормативних актів, спеціальної літератури) здійснювався за допомогою загальнонаукових методів - історико-аналітичного, системного, конкретно-соціологічного, функціонального, та спеціально-юридичних методів - порівняльно-правового, історико-правового, формально-логічного та інших способів наукового пізнання.

Стан наукової розробки проблеми. Основні проблеми створення і діяльності РСРТ висвітлювалися лише в загально-історичному аспекті. У праці “Революція і громадянська війна в Криму” (1927 р.) М.Ф. Бунегін вперше зробив спробу пояснити причини проголошення РСРТ. У світлі офіційно висловленої з цього приводу точки зору В.І. Леніна автор вказав на бажання Радянської влади зберегти Крим від німецької навали і посягань буржуазної Центральної Ради, а також забезпечити більшовицьке панування на Чорноморському флоті. Ця офіційна концепція створення РСРТ беззаперечно підтримувалася радянською історіографією до кінця 70-х рр. XX ст.

У науковій літературі 20-х рр. бездоказово стверджувалося, що питання про проголошення РСРТ вирішувалося на з'їзді Рад Таврійської губернії 10 березня 1918 р. У нарисі з історії Рад Криму (1933 р.) М.Л. Атлас вперше вказав на те, що проблема створення РСРТ на губернському з'їзді не розглядалася взагалі, а посилання ЦВК Тавриди на рішення цього з'їзду було дане без жодної на те підстави. Отже, і цей факт усвідомлено фальсифікувався радянськими істориками.

Дуже важко розв'язувалося питання і про ініціаторів створення РСРТ. М.Ф. Бунегін лише зазначав, що Республіка Тавриди була проголошена з ініціативи РРФСР. У кінці 50-60 рр. XX ст. П.М. Надинський та М.С. Руденко подали документальний матеріал про те, що члени ЦВК Таврійської губернії С. Новосельський та О. Коляденко в другій декаді березня 1918 р. отримали в Москві, в Раднаркомі РРФСР, вказівки щодо проголошення Криму республікою, якій належить Чорноморський флот.

У кінці 50-70 рр. з'явилися спеціальні дослідження про РСРТ - статті Г.І. Хазанова та Б.М. Вольфсона, М.С. Руденка та М.М. Максименка, в яких у загальних рисах і відповідно до усталених офіційних концепцій висвітлювалася історія створення Республіки Тавриди. В основному автори торкалися одних і тих самих питань: проголошення РСРТ в декретах ЦВК Таврійської губернії від 19 та 21 березня 1918 р., створення і діяльності вищих органів республіки - Раднаркому та його наркоматів. На окремих прикладах ілюструвалися та возвеличувалися “соціалістичні” перетворення ЦВК і Раднаркому Тавриди в сфері соціально-економічних відносин - запровадження робочого контролю та націоналізація промисловості, банків, створення сільськогосподарських артілей і т. ін. У загальному плані були висвітлені також останні дні Раднаркому Тавриди: взяття в полон і розстріл в Алушті ряду його керівних працівників, переведення до Новоросійська Чорноморського флоту та його загибель.

У 1979 р. П.І. Гарчев та Л.П. Кононенко опублікували статтю про Леніна як організатора єдиного бойового фронту на Півдні країни в березні-квітні 1918 р. У ній вперше було показано, що РСРТ створювалася за вказівками В.І. Леніна і не для дотримання нейтралітету Криму, а для війни - залучення в єдиний бойовий фронт на півдні проти Центральної Ради та її німецько-австрійських союзників.

У 1981 р. Л.П. Гарчевою (Кононенко) було проведено дослідження на тему: “Створення Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди і діяльність її ЦВК і Раднаркому”, в якому в історичному аспекті висвітлювалися причини створення РСРТ, діяльність її вищих органів щодо надання збройної допомоги Радянській Україні та продовольчої допомоги РРФСР, ідеалізувалося проведення “соціалістичних” перетворень у Криму навесні 1918 р.

У 1990 р. було опубліковано роботу П.І. Гарчева, Л.П. Кононенко і М.М. Максименко, в якій описано історію виникнення Республіки Тавриди, високо оцінено проведені в ній революційні перетворення, висвітлено боротьбу республіки з німецькими інтервентами і “внутрішньою контрреволюцією”, антикомуністичними повстаннями.

У 1997 р. кримські дослідники О.Г. Зарубін і В.Г. Зарубін видали книгу з історії громадянської війни в Криму, невеликий розділ якої присвячено Республіці Тавриді. Вони поставили під сумнів факт проголошення цієї республіки лише за вказівками ЦК РСДРП(б), Леніна. При цьому автори посилаються тільки на спогади одного з керівників РСРТ І. Фірдевса, який писав про місцеву ініціативу в створенні Кримської республіки. У праці вперше зроблені спроби критичного підходу до результатів діяльності РСРТ, подані матеріали про диктаторсько-терористичний режим, встановлений більшовиками на півострові, провал його соціально-економічної політики.

Безпосередньо правовим аспектам створення РСРТ присвячені роботи А.М. Вікторова, що побачили світ протягом 1971-1973 рр.

Отже, огляд наявних досліджень про РСРТ свідчить, що, за винятком робіт А.М. Вікторова, усі вони написані в загально-історичному плані. Автори не торкаються правових аспектів створення РСРТ, нормативно-правового забезпечення діяльності її вищих і місцевих органів. Державний механізм РСРТ аналізувався лише побіжно. До розпаду Радянського Союзу історики були змушені вихваляти комуністичний політичний режим Республіки Тавриди і всі напрямки його діяльності, зокрема і червоний терор. Багато важливих питань про РСРТ до цього часу всебічно не висвітлені, залишаються дискусійними. Однобокі та заідеологізовані оцінки радянських істориків мають бути переглянуті на основі всього комплексу наявних джерел.

Відсутність сучасного історико-правового дослідження про РСРТ, вражаючі протиріччя у трактовці причин її створення і характеру діяльності зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Джерельну базу дослідження склали матеріали центральних і місцевих архівів, документальні публікації, спеціальна та мемуарна література, преса.

У Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України автором використані фонди “Всеукраїнського ЦВК Рад” і “Головного Управління Генштабу Української Держави”, які містять історико-стратегічний нарис “Значення Криму для України” та низку інших матеріалів. Центральний державний архів громадських об'єднань України в фондах “Колекція документів з історії Комуністичної партії України” і “Колекція документів з історії громадянської війни” має матеріали, проаналізовані дисертантом, які висвітлюють характер діяльності державного механізму республіки. Основу дослідження складають матеріали фондів вищих і місцевих органів влади РСРТ, які зберігаються в державному архіві при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим. Тільки у фондах ЦВК, Раднаркому і наркоматів РСРТ міститься 260 одиниць зберігання.

Особливу цінність має фонд Раднаркому Тавриди. В уряді Криму комуністи одержали більшу перевагу над есерами, ніж у ЦВК Тавриди. Всю роботу вони зосередили в Раднаркомі, а засідання ЦВК майже не проводилися. Збереглися протоколи всіх 19-ти засідань Раднаркому, які відображають напрямки і способи діяльності у квітні 1918 р. цієї найвищої установи Кримської республіки. Із фондів народних комісаріатів Республіки Тавриди важливе значення має фонд “Наркомату внутрішніх справ”. Цей орган управління фактично був найвищим і координував діяльність усього державного апарату, як організаційний відділ Раднаркому і ЦВК Тавриди, сполучна ланка між ними і місцевими органами влади. Він підтримував зв'язки і з наркоматом внутрішніх справ РРФСР, отримував від нього директиви, обіжники, в т. ч. постанови і декрети ВЦВК і Раднаркому РРФСР. Велика кількість матеріалів з фонду наркомату внутрішніх справ першої кримської республіки дозволяє розкрити систему її вищих і місцевих органів влади, правові аспекти їх створення і діяльності. Цінні матеріали зберігаються також і в фондах інших наркоматів, а також у “Бюро друку Раднаркому Тавриди”, “Слідчій комісії Сімферопольської Ради, Алуштинської волосної Ради”. Багато важливих документів і спогадів діячів Республіки Тавриди зберігається у фонді П-150 (“Комісії для вивчення історії партії та революції при Кримському обкомі РКП(б) - ВКП(б)”), що зібрані в 20-30 рр. XX ст.

У дисертаційному дослідженні використані також опубліковані документи і матеріали, в т. ч. телеграми і доповіді В.І. Леніна, постанови ЦК РКП(б) від 15 березня 1918 р. про правовий статус Кримської республіки. Важливим джерелом для написання дисертації стали також матеріали кримських газет за березень-квітень 1918 р., опубліковані мемуари діячів Республіки Тавриди.

Значна частина архівних та інших документів уперше вводиться в науковий обіг.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній на базі визначених теоретичних засад та джерел вперше проводиться комплексне історико-правове дослідження проблеми проголошення, організації та діяльності Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди - першого радянського державного утворення на території Криму у ХХ ст.

На основі критичного вивчення робіт попередніх дослідників, правового аналізу нормативного та архівного матеріалу, значна частина з якого включена до наукового обігу вперше, автор дослідив процес проголошення РСРТ за вказівкою з Москви, розбудову державного механізму без врахування місцевих особливостей, національно-культурних традицій, об'єктивних умов існування автономної республіки. У роботі вперше комплексно досліджено державно-правовий механізм РСРТ, нормативно-правове забезпечення організації та діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, дано правову оцінку державно-політичному режиму.

У роботі зроблена спроба поглибити об'єктивне дослідження сутності більшовицької диктатури, тоталітаризму, червоного терору на прикладі РСРТ.

Дисертаційна робота є першим узагальнюючим історико-правовим дослідженням Республіки Тавриди в суверенній Україні, в якому не тільки спростовуються заідеологізовані оцінки цього державного утворення, а й висловлюються побажання та рекомендації щодо правового стану Автономної Республіки Крим у складі України.

Практичне значення дисертаційної роботи обумовлюється можливістю використання її результатів та матеріалів:

а) у науково-дослідній сфері - при розробці загальнотеоретичних проблем, пов'язаних з об'єктивним висвітленням окремих етапів історії держави і права України та Росії;

б) у практичній сфері - досвід створення та діяльності РСРТ повинен бути врахований в процесі вдосконалення правового статусу Автономної Республіки Крим в складі України;

в) в навчальному процесі - при викладанні курсу історії держави і права України, спеціального курсу історії держави і права Криму, основ держави і права в середніх загальноосвітніх школах, спеціалізованих ліцеях та коледжах.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці комплексної історико-правової проблеми формування одного з перших радянських державних утворень - РСРТ, - яка проіснувала два місяці і була першим державним утворенням Криму у ХХ ст.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційної роботи апробовані у наукових публікаціях автора в наукових та науково-популярних виданнях, у виступах на двох міжнародних конференціях “Революція і громадянська війна 1917-1920 років: Нове осмислення” (Сімферополь, 1995), “Відродження української державності: Проблеми історії та культури” (Одеса, 1996), двох Всеукраїнських “80-річчя відродження української державності: Минуле і сучасне” (Сімферополь, 1997), “350-річчя відродження української державності: Минуле і сучасне” (Сімферополь, 1998), одній республіканській “Проблеми політичної історії Криму: Підсумки та перспективи” (Сімферополь, 1996).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в монографії, 3 статтях, 2 доповідях, 5 тезах доповідей конференцій, з них 5 публікацій у провідних фахових наукових виданнях.

Структура дисертації обумовлена метою, завданнями та внутрішньою логікою досліджуваної проблеми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків (обсяг роботи - 165с.), а також списку джерел та використаної літератури (165 найменувань). Загальний обсяг роботи 197 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження, формулюються мета й завдання, джерельна й теоретична база, визначається наукова новизна, вказується на теоретичне і практичне значення роботи.

У першому розділі дисертації “Виникнення Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди” викладено основні розробки проблеми державної автономії станом на 1918 р. Зокрема зосереджена увагу на змісті таких понять як “конфедерація”, “федерація”, “національно-територіальна автономія”, “обласна автономія”, “національно-персональна автономія”. Зазначається, що найбільш сприятливою формою державного устрою, яка здатна забезпечити виконання функцій диктатури пролетаріату, більшовики вважали унітарну державу. Разом з тим її територіально-адміністративна організація могла включати автономні області, національні особливості яких не мали переважного значення. Теоретичною базою такої концепції державної побудови був ленінський висновок про можливість перемоги пролетарської революції в декількох або в однієї країні, яка ставала плацдармом для розповсюдження в майбутньому світової революції.

Розпад Російської імперії після лютого 1917 р., могутній рух її народів за національне самовизначення, зокрема створення Центральною Радою УНР, примусили Леніна, РСДРП (б) відмовитися від безпосередньої реалізації свого ідеалу про унітарний державний устрій. Російська республіка була оголошена федерацією ще до прийняття Конституції 1918 р.

Концепція автономії М. Грушевського, що проводилася Центральною Радою, відрізнялася від ленінсько-більшовицької більшою стрункістю і демократизмом. Поєднання принципів федералізму для державного устрою Росії, найширшої територіальної автономії в її складі для України і національно-персональної автономії для меншостей було оптимальним з точки зору збереження територіальної цілісності суб'єктів федерації. В умовах політичної конфронтації, а згодом українсько-більшовицької війни Російський Раднарком відкидав концепцію Центральної Ради як ворожу.

Поява низки автономних республік у 1918 р. не була наслідком реалізації продуманої програми з національного питання і програмних вимог більшовиків про “широку обласну автономію” на місцях. При їх створенні майже не враховувалися “господарчі, побутові, культурні, національні особливості”, на чому раніше наполягала програма РСДРП. До уваги переважно бралася необхідність вирішення термінових військово-політичних завдань. Принцип федералізму певною мірою знайшов своє відображення при створенні Радянської Російської Республіки лише внаслідок розвалу імперії і фактичної появи автономій на її колишній території, що не могло бути проігнорованим більшовиками.

Не є винятком і Радянська Республіка Тавриди. План її створення виник у Москві, у вузькому колі членів Політбюро ЦК РКП(б) на чолі з Леніним. Він не був пов'язаний з самовизначенням Криму через національний склад його населення, економічні, культурні і інші особливості регіону. Цей план став наслідком воєнно-політичних задумів Центру й особисто В.І. Леніна використати нову республіку і Чорноморський флот в інтересах створення “єдиного фронту збройної боротьби на Півдні” проти Центральної Ради і її союзників. При реалізації цього плану зовсім не враховувався світовий і вітчизняний досвід і теорія федералізму, автономії у вирішенні національного питання. Ігнорувалися і відповідні власні програмні установки партії більшовиків. Його стратегічною метою був виграш часу для збереження влади більшовиків, перемоги світової соціалістичної революції і встановлення всесвітньої диктатури пролетаріату. А тактичним завданням - підтримка зусиль проголошеної Радянської України у бойових діях проти Української Народної Республіки.

Плани Леніна щодо Криму поділялися місцевими більшовиками. На конференції штучних Радянських республік у Катеринославі вони домоглися прийняття рішення про формальне збереження нейтралітету РСРТ, яку передбачалося проголосити при одночасному наданні нею прихованої допомоги іншим республікам. Ленін також намагався вести війну таємно, але про усякий випадок вирішив оголосити Чорноморський флот належним новій республіці. Це давало можливість Радянській Росії зберегти видимість суворого виконання умов Брестського мирного договору.

Декрет, який проголошував Таврійську Республіку Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів було прийнято на екстреному засіданні ЦВК Рад Таврійської губернії у м.Севастополі 19 березня 1918 р. Формально це рішення було підкріплене посиланням на постанову І Установчого з'їзду Рад робітничих, солдатських, селянських та поселянських-мусульманських депутатів від 10 травня 1918 р., якої насправді не існувало. На цьому ж засіданні ЦВК було визначено й склад уряду - Ради Народних Комісарів республіки.

На першому етапі реалізації ленінського плану Республіка Тавриди виступала de jure як самостійне державне утворення. Насправді, (згідно з секретними розпорядженнями) була автономією у складі РРФСР, що виконувала всі вказівки її РНК. На другому етапі, у зв'язку зі змінами початкового задуму Леніна, РСРТ і Чорноморський флот були взяті під дипломатичний захист Москви. Народний комісар закордонних справ РСФРР Чичерін 23 квітня 1918 р. висловив протест урядові Німеччини у зв'язку з просуванням її військ у Криму. Він вказав, що це порушує Брестський мирний договір, бо є вторгненням у межі Радянської республіки, що загрожує Чорноморському флоту. Отже, Крим і Чорноморський флот тепер визнавалися de jure належними Російській Республіці. Однак ленінський план потерпів провал: Чорноморський флот не був використаний для оборони півострова. Республіка Тавриди не виконала свого воєнно-політичного завдання. В Крим увійшли військові частини Німеччини і збройні формування УНР.

Радянська Республіка Тавриди була штучним, економічно і політично нежиттєздатним державним утворенням. Її виникнення не зумовлювалося об'єктивною необхідністю. Це був негативний експеримент, як і у ряді багатьох інших бутафорських радянських республік, створених у 1918 році, що призвів у кінцевому результаті до анархії, соціального розбрату, розриву природних економічних, соціальних, культурних зв'язків, до громадянської війни з її страшними наслідками.

У другому розділі дисертації “Державно-правова організація Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди” аналізуються нормативно-правові засади формування республіки, її органи державної влади і управління, судова система. Державно-правова організація Республіки Тавриди в основному будувалася за аналогією з Радянською Росією, відрізняючись деякими деталями. Конструювання її системи органів державної влади та управління розпочалося ще до проголошення РСРТ. Більшість комісаріатів було сформовано вже на з'їзді Рад Таврійської губернії 10 травня 1918 року. Після цього створювалися лише деякі нові наркомати (з військових, іноземних справ), здійснювалися нові персональні призначення.

Вже з часу встановлення Радянської влади в Криму в середині січня 1918 року і до проголошення республіки ревкоми, Ради, губернський з'їзд Рад і ревкомів активно використовували нормативно-правові акти, прийняті Всеросійськими з'їздами Рад, ЦВК і Раднаркомом Радянської Росії. Основою нормативно-правового забезпечення Республіки Тавриди були декрети II і III Всеросійських з'їздів Рад, ВЦВК і Раднаркому РРФСР, інструкції і директиви всеросійських наркоматів, особливо Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС). У відповідності з інструкціями НКВС Радянської Російської Республіки, які надавали певні владні уповноваження місцевим Радам, у Криму приймались і власні нормативно-правові акти. Вони іноді випереджали декрети Центральної влади (в питаннях націоналізації торговельного флоту, підприємств, будинків, крамниць). При націоналізації поміщицьких маєтків земля (у відповідності із законом про націоналізацію землі) була надана селянам лише для тимчасового користування, що в майбутньому мало великі політичні наслідки.

З моменту формування органів державної влади і управління РСРТ (ЦВК Ради, Рада Народних Комісарів, Народні комісаріати) республіканські нормативно-правові акти набувають більшого значення. Разом з тим тільки ще створені наркомати продовжують виступати в деяких випадках у ролі ланок, які передають місцевим Радам рішення РНК і наркоматів Російської республіки. Після послаблення зв'язків з Москвою, викликаного наступом німецько-українського військового контингенту, ступінь самостійності Раднаркому Тавриди, його наркоматів зріс, але керівництво РСРТ використовувало будь-яку можливість для консультацій з центром. Говорити про “законність” прийнятих нормативних актів можна лише з формальних позицій, оскільки в основі правотворчості тавридських законодавців лежав більшовицький принцип революційної доцільності.

Республіка Тавриди була нелегітимним державним формуванням, оскільки проголошувалася не з'їздом Ради Криму, а ЦВК Ради Таврійської губернії. Іншого вищого законодавчого органу РСРТ так і не одержала. Все зводилось до формування Раднаркому цієї республіки із більшовиків і лівих есерів з великою перевагою перших, в основному посланців Леніна на чолі з А. Слуцьким. Кількість народних комісарів і після створення республіки майже не змінилася, більшість колишніх радянських комісарів Таврійської губернії залишились на своїх посадах. Як і раніше, на посадах наркомів в основному перебували члени ЦВК. Одночасно вони були членами Таврійського губкому РКП(б) чи лідерами місцевих есерів. Як і в РРФСР, відбулося “зрощення” законодавчої і виконавчої гілок влади з партійною верхівкою. Незалежна судова гілка влади була відсутня, що означало створення тоталітарного режиму з правовою необмеженістю.

На відміну від Центральної Росії, роль губернського комітету партії більшовиків як керівного органу менш помітна. Це пояснюється поглинанням практично всього губкому щойно створеними державними органами, а місцеві Ради і ревкоми поглинули відповідні партійні організації. Керівні партійні працівники здійснювали диктатуру партії більшовиків через посадові обов'язки в органах Радянської влади, де вони кількісно значно переважали лівих есерів.

Через брак досвідчених кадрів робота Раднаркому і наркоматів відрізнялась невисокою організацією. Центральний Виконавчий Комітет лише імітував роль вищого органу влади, з'їзд Рад не збирався, засідання РНК копіювали методи і форми роботи партійних органів. Розподіл повноважень між ЦВК і РНК, наркоматами, між центральними державними органами і місцевими Радами був умовним. Народні комісаріати втручалися у сферу інших комісаріатів, а місцеві Ради виходили за межі своєї компетенції.

Система місцевих органів влади РСРТ складалась із міських, повітових, волосних, селищних і сільських Рад і ревкомів. Формально в склад РСРТ входило лише 5 повітів (Криму), але практично РНК Тавриди, його наркомати намагалися керувати й радянськими органами трьох повітів Північної Таврії. Більшовицько-лівоесерівські Ради в РСРТ створювались без дотримання демократичної системи виборів. У багатьох місцях і таких Рад не було -зберігалися “ревкоми” у складі декількох комуністів і лівих есерів. Вони заміщували також земські (есеро-меншовицькі) органи самоуправління.

У третьому розділі дисертації “Державно-правовий режим Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди. Основні напрямки діяльності” розглянуто становлення політичного режиму республіки, її внутрішню і зовнішню політику, причини її краху.

Влада в РСРТ належала партіям більшовиків і лівих соціалістів-революціонерів, програми яких з принципових питань здебільшого збігалися. Особливі повноваження мали більшовики, яки займали ключові посади в Центральному Виконавчому Комітеті Рад і Раді Народних Комісарів. Вони переважали в місцевих Радах, що створювалися на місці “угодівських” Рад, виниклих за часів Тимчасового уряду. Певні легальні можливості для своєї діяльності зберігали й деякі помірковано соціалістичні партії: меншовики, есери, українські соціалістичні партії. Республіка Тавриди, у відповідності до Російської Радянської Федеративної Республіки, була задумана своїми творцями як зброя диктатури пролетаріату. Насправді це була диктатура меншості, бо кількість у Криму більшовиків і лівих есерів не була переважаючою. Влада комуністично-лівоесерівського блоку в РСРТ спиралась лише на військових матросів, солдат і прошарки міської бідноти, які складали значну меншість порівняно з рештою населення Криму. Політичний режим, що встановлювався в республіці, не мав чітко означених рис тоталітаризму, оскільки тут існувала двопартійна система, не встигла скластися ідеологічна монополія на засоби масової інформації, зберігалася деяка легальна можливість для діяльності опозиції. З огляду на вузькість владної соціальної бази, стабільність режиму забезпечувалась страхом перед можливим повторенням терору, який супроводжував установлення радянської влади в Криму. Репресивні заходи в Республіці Таврида здійснювалися військовими формуваннями, яким було надане право здійснювати труси і арешти. ЦВК та Раднарком Тавриди не перешкоджали в цьому Червоній Гвардії, частинам Червоної Армії, місцевим Радам. Загальна диктатура не розповсюджувалась на окремі місцевості. Але у перспективі режим, який набував сили з утворенням охоронних органів, перетворювався в тоталітарний.

У сфері внутрішньої політики основною функцією республіки була воєнно-організаційна, оскільки головною метою створення РСРТ був збройний опір військам Центральних держав і УНР. Раднарком Тавриди цю роботу поклав на Воєнно-морський комісаріат.

Соціально-економічна політика здійснювалась в дусі воєнного комунізму і успіху не мала. Націоналізація підприємств і злам старого державного апарату не викликали економічного зростання, сприяли інфляції, поширенню безробіття. У структурі вищих державних органів республіки не була створена Рада народного господарства, а функція постачання націоналізованих підприємств була покладена на Народний комісаріат продовольства (пізніше - постачання), який і без цього був надмірно завантажений роботою по заготівлі та відправці продовольства в російські губернії. Фінансова та економічна криза, яка поглиблювалась, не дозволяла вирішувати соціальні питання. Найбільш енергійно діяв наркомат продовольства, але ця його діяльність визначалася принципами комуністичного розподілу і вела до пограбування Півдня на користь Півночі, оскільки між ними не було еквівалентного ринкового обміну.

Позитивні оцінки внутрішньої політики Республіки Тавриди, які давалися радянськими істориками у недавньому минулому, безпідставні. Всі кроки Раднаркому республіки у сфері економічних і соціальних перетворень ніяких істотних практичних наслідків не мали. За короткий термін свого існування уряд РСРТ фізично не міг встигнути провести роботу, яку йому приписували пізніше, навіть за умов високої організації своєї діяльності. Проте якраз у цьому питанні Раднарком і більшість його наркоматів виявились не на належному рівні.

Керівництво Республіки Тавриди, насамперед голова СНК А. Слуцький та голова ЦВК Ж. Міллер, намагались дотримуватись нейтралітету стосовно держав Четверного союзу і суттєвої допомоги командуючому збройними силами “південних” радянських республік В. Антонову не надали. Така лінія суперечила прямим вказівкам Леніна, Декларації ЦВК Ради та Народного Секретаріату Радянської України про створення єдиного фронту оборони на Півдні. Спроби впровадження самостійної зовнішньої політики Республіки Тавриди не були відомі Раднаркому Радянської Росії. У кінці березня 1918 р. Ленін та вище військове керівництво Росії поставили Чорноморському флоту вимогу суворо дотримуватись нейтралітету, що повністю збігалося з намірами керівництва РСРТ не втручатися в бойові дії у Північному Причорномор'ї. Країни Четверного союзу проігнорували факт існування штучного державного утворення і за участю військ УНР увійшли в Крим. УНР не визнала РСРТ. Її уряд спробував підпорядкувати Чорноморський флот, що суперечило планам німецького командування, яке змусило українські загони покинути півострів. Країни Антанти, які намагались зберегти Східний фронт у будь-який формі, de fakto визнавали Республіку Тавриди, про що свідчить продовження роботи в Сімферополі грецького та бельгійського віце-консульств, направлення сюди англійської місії.

У республіці, яка не мала конституції, прапора, герба, гімну, було започатковано інститут громадянства. Він визначав правовий стан осіб, які перебували раніше у підданстві інших держав. Інститут громадянства діяв без достатніх правових підстав: закон про громадянство РСРТ не був прийнятий.

РСРТ проіснувала півтора місяця. 18 квітня 1918 р. німецький 52-й корпус оволодів Перекопом, а Запорізький корпус Центральної Ради - Чонгарським перешийком. Керівництво Раднаркому Республіки Тавриди намагалось евакуюватись, але було захоплене антикомуністичними повстанцями в Алушті і розстріляне. Після дводенних боїв частини Червоної Армії і загони Червоної Гвардії евакуювались на кораблях Чорноморського флоту в Новоросійськ та інші порти Північного Кавказу. За наказом Леніна бойова ескадра Чорноморського флоту було затоплена на рейді Новоросійська. Ленінський експеримент щодо створення штучної республіки в Криму та втягнення її у воєнні дії після Брестського миру скінчився військовим і політичним крахом більшовиків наприкінці квітня 1918 року.

У висновках узагальнено результати дисертаційного дослідження, визначаються питання, вивчення яких, на думку автора, може сприяти подальшому висвітленню проблеми.

Основні висновки дисертаційного дослідження полягають у тому, що в процесі розвитку соціально-політичної, воєнної кризи після жовтневого перевороту 1917 року протистояння національно-демократичної і радянської альтернатив державотворення набирає жорстоких форм, виливається у військове суперництво і громадянську війну. Утворення Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди було лише одним з тактичних ходів більшовицького уряду Росії на шляху встановлення диктатури пролетаріату навесні 1918 року. Подальші спроби утворення різних форм державності на півострові залежно від військово-політичних ситуацій також не мали успіху. Як свідчить історичний досвід, проголошення самостійної держави або автономії в Криму збігалося з загостренням соціально-економічних, політичних суперечностей.

У періоди зниження гостроти цих протиріч питання стосовно державності у формі автономії півострова практично не висувалося.

соціалістичний таврида геополітичний більшовик

За темою дисертаційного дослідження опубліковані наступні роботи

Советская Республика Тавриды: Авантюра большевистского государственного строительства /Под ред. Л.А. Зайцева. - Симферополь: Таврида, 1999. -208с.

Більшовицька “республіканська” гра в Криму на початку 1918 року як результат військово-політичної боротьби за імперський Чорноморський флот //Вісник Національної академії внутрішніх справ. - 1999. - №1. - С. 82-91.

Судова система Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди //Вісник Університету внутрішніх справ - 1999. - №5. - С. 114-118.

До питання про червоний терор у Республіці Таврида //Вісник Запорізького юридичного інституту. - 1998. - №3. - С. 266-277.

Состав и функции высших органов власти Республики Тавриды (март - апрель 1918 года) //Вісник Університету внутрішніх справ. - 1997. - №2. Додаток. - С. 103-108.

Деятельность наркоматов Республики Тавриды //Вісник Університету внутрішніх справ. - 1997. - №2. Додаток. - С. 108-114.

Особенности органов власти крымских советских республик 1918-1919 гг. //Революция и гражданская война 1917-1920 годов: Новое осмысление: Материалы международной конференции. - Симферополь, 1995. - С. 34-36.

Проблеми крымской государственности (1918-1919 гг.) // Проблемы политической истории Крыма: Итоги и перспективы: Научно-практическая конференция: Материалы. - Симферополь, 1996. - С. 34-37.

Україна та питання про кримську державність 1918-1919 рр. // Відродження української державності: Проблеми історії та культури: Матеріали міжнародної наукової конференції. - Одеса, 1996. - Ч. І. - С. 69-70.

Судебная система Республики Тавриды //350-річчя відродження української державності: Минуле і сучасне: Всеукраїнська наукова конференція: Доповіді і повідомлення. - Сімферополь, 1998 - С. 17-20.

К вопросу о красном терроре в республике Тавриды //350-річчя відродження української державності: Минуле і сучасне: Всеукраїнська наукова конференція: Доповіді і повідомлення. - Сімферополь, 1998 - С. 25-28.

АНОТАЦІЇ

Дубко Ю.В. Радянська Соціалістична Республіка Тавриди: Історико-правові аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Університет внутрішніх справ, Харків, 1999.

У роботі на основі теоретичної розробки проблеми державної автономії станом на 1918 р. досліджено причини утворення Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди (РСРТ), її правовий статус. Визначено, що план створення РСРТ не був пов'язаний з самовизначенням Криму, а став наслідком воєнно-політичних задумів Політбюро ЦК РКП(б) на чолі з Леніним. Обґрунтовано висновок про те, що державно-правова організація РСРТ будувалася за аналогією до Радянської Росії, а її політичний режим наближався до тоталітарного. Оцінки внутрішньої політики РСРТ як успішної, що давалися радянськими істориками в недавньому минулому, безпідставні. Самостійної зовнішньої політики РСРТ не проводила, не мала своєї Конституції, інститут громадянства законодавчо не був оформлений. У дисертації зроблено висновок про невиправданість створення РСРТ.

Ключові слова і вирази: федерація, автономія, диктатура пролетаріату, Радянська Соціалістична Республіка Тавриди, державне утворення, унітарна держава, тоталітарний режим, Чорноморський флот, більшовики, ліві есери.

Дубко Ю.В. Советская Социалистическая Республика Тавриды: Историко-правовые аспекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Университет внутренних дел, Харьков, 1999.

В работе на основе теоретической разработки проблемы государственной автономии по состоянию на 1918 г. исследуются причины создания Советской Социалистической Республики Тавриды (ССРТ), ее правовой статус. Отмечается, что Ленин, большевики считали наиболее приемлемым для выполнения функций “диктатуры пролетариата” унитарное государство. После распада российской империи движение ее национальных окраин за самоопределение не позволило РСДРП(б) игнорировать идею федеративного государственного устройства. Придя к власти, РСДРП(б) объявила Россию федерацией. Появление буферных и автономных республик в 1918 г. не было следствием реализации большевистской программы по национальному вопросу. Хозяйственные, бытовые, культурные, национальные особенности территорий, на которых они создавались, учитывались не всегда.

План создания ССРТ не был связан с самоопределением Крыма, он явился следствием военно-политических замыслов Политбюро ЦК РКП(б) во главе с Лениным с целью использования новой республики и Черноморского флота в интересах создания “единого фронта вооруженной борьбы на Юге”. Объявление Черноморского флота принадлежащим ССРТ позволяло Советской России сохранить видимость строгого выполнения условий Брестского мирного договора, а фактически использовать флот в войне против стран Четверного союза.

В исследовании акцентируется внимание на том, что государственно-правовая организация ССРТ строилась по аналогии с Советской Россией. С момента установления Советской власти в Крыму в середине января 1918 года и до провозглашения республики ревкомы, Советы, губернский съезд Советов и ревкомов использовали нормативно-правовые акты, принятые Всероссийскими съездами Советов, ЦИК и Совнаркомом Советской России. Основой нормативно-правового обеспечения ССРТ являлись декреты II и III Всероссийских съездов Советов, ВЦИК и Совнаркома РСФСР, инструкции и директивы всероссийских наркоматов. В Крыму принимались также собственные нормативно-правовые акты, опережавшие декреты центральной власти. По мере ослабления связи с Москвой, в связи со вступлением австро-германских войск в Украину, степень самостоятельности Совнаркома Тавриды и его наркоматов возрастала, но руководство СНК ССРТ продолжало выполнять инструкции российского большевистского центра. Республика являлась нелегитимным государственным образованием, была провозглашена не съездом Советов Крыма, а ЦИК Советов Таврической губернии. Центральные и местные советские органы состояли из большевиков и левых эсеров. Коммунистическое численное превосходство в них позволяло руководящим работникам осуществлять диктатуру пролетариата. Центральный исполнительный комитет лишь иммитировал роль высшего органа. Четкого разграничения полномочий между ЦИК и СНК, наркоматами, между центральными органами и местными Советами не существовало.

Местные органы власти ССРТ состояли из Советов и ревкомов. Большевистко-левоэсеровские Советы в ССРТ создавались без соблюдения демократических принципов выборов. На местах остались полномочными ревкомы, созданные во время захвата власти большевиками и левыми эсерами.

Политический режим ССРТ определялся как тоталитарный, хотя в ней существовала двухпартийная система, отсутствовала монополия на средства массовой информации, сохранялась некоторая легальная возможность для деятельности оппозиции. Такая характеристика основана на узости социальной базы режима, отсутствии законодательных гарантий от повторения террора, сопровождавшего установление Советской власти в Крыму. В период существования ССРТ репрессии проводились военными формированиями, которым было предоставлено право производить обыски и аресты. ЦИК и Совнарком ССРТ не препятствовали в этом отрядам красной гвардии, частям Красной Армии, местным Советам.

В работе отмечается, что оценки внутренней политики ССРТ как успешной, даваемые советскими историками в недавнем прошлом, безосновательны. Все шаги Совнаркома в области экономических и социальных преобразований никаких практических последствий не имели. За короткий срок своего существования правительство ССРТ физически не могло успеть провести приписываемую ему работу. Общая организация его деятельности не отличалась высокой организацией. ССРТ не имела своей Конституции, институт гражданства законодательно оформлен не был.

В диссертации сделан вывод о неоправданности создания ССРТ, поскольку ее основная военно-политическая цель не была достигнута, а внутренняя политика привела к обострению экономического кризиса и способствовала росту социальной напряженности в обществе.

Ключевые слова и выражения: федерация, автономия, диктатура пролетариата, Советская Социалистическая Республика Тавриды, государственное образование, унитарное государство, тоталитарный режим, Черноморский флот, большевики, левые эсеры.

Dubko U.V. The Soviet Socialist Republic of Tavrida: historical and legal aspects. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of jurisprudence from a speciality 12.00.01 - theory and history of the state and rights; a history of the political and legal doctrines. - University of Internal Affaires, Kharkov, 1999.

In this job on the basis of theoretical development of problem of a state autonomy the condition on 1918 are investigated the reasons of creation of the Soviet Socialist Republic of Tavrida (SSRT), its legal status. It is marked, that the plan of creation of SSRT was not connected with self-determination of Crimea, but became a consequence of military and political plans of Political bureau of CC of RCP (b) which was led by Lenin. The State legal organization of SSRT was constructed by analogy to Soviet Russia. Its political regime is determined as totalitarian. The estimations of internal politics of SSRT as successful, that were given by the Soviet historians in the recent past, was groundless. SSRT did not spend the independent external politics, had no Constitution, the institute of citizenship was not made out legislatively. In the dissertation was made the conclusion about the usefulness of the creation of SSRT.

Key words and expressions: federation, autonomy, dictatorship of proletariat, Soviet Socialist Republic of Tavrida, state foundation, unitary state, totalitarian regime, Black Sea fleet, bolsheviks, left SRs.

Размещено на Allbest.ru