Мемуари як джерело до історії української революції (березень 1917 - квітень 1918 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Спеціальність: 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

МЕМУАРИ ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (березень 1917 - квітень 1918 рр.)

Малик Андрій Орестович

Львів - 1999

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах закономірним є зростання інтересу до вітчизняної історії, зокрема до проблем, які не знайшли ще об'єктивного відображення в українській історіографії. Особливе місце серед таких тем займають події березня 1917 - квітня 1918 рр., які є визначальними віхами складного і тривалого процесу самовизначення України, коли було багато досягнуто у справі розбудови української державності, а ще більше не реалізовано, втрачено.

Сучасний стан дослідження революційних подій в Україні у 1917 - 1918 рр. вимагає залучення нових комплексів історичних джерел. Особливе місце серед них займають мемуари, оскільки значна частина документів з історії української революції була знищена у вирі визвольної боротьби.

Чимало українських істориків надавали особливого значення мемуарам як джерелу для дослідження історії України. Відомий бібліограф, учасник національно-визвольних змагань І.Кревецький вважав, що "історія без особистих споминів - це немов книга без ілюстрацій" Кревецький І. Українська мемуаристика. Її сучасний стан і значіння. - Кам”янець, 1919. - С. 21.. Великого значення мемуарам надавали І.Боберський, О.Назарук, Є.Чикаленко та інші українські діячі - активні учасники національно-визвольних змагань. Однак в історичних дослідженнях мемуарні видання не використовувалися у повній мірі.

Значення мемуарної літератури як джерела визначається, по-перше, наявністю в ній багатого фактологічного матеріалу, який може бути відсутнім в інших видах джерел; по-друге, мемуарна література насичена враженнями, спостереженнями, роздумами авторів про описувані події. Особливістю мемуарної літератури є те, що вона за своїм жанром є близькою до художньої, яскравіше від інших письмових джерел відображає пафос, колорит, дух часу, настрої та поведінку людей, їх героїзм і трагізм. Слід вказати на ще одну важливу їх особливість, яка, зокрема, полягає у тому, що вони містять не лише спогади, особисті враження, опис тих чи інших подій, але і елементи дослідницького характеру.

У силу певних умов політичного та ідеологічного характеру в історичних дослідженнях радянського періоду мемуари представників українського національно-визвольного руху, керівників білогвардійського руху до уваги не бралися. Тому із суто наукової точки зору важливість теми диктується необхідністю подолання догматичного підходу радянської історіографії до мемуарів як джерела, що оцінювалися не за їхньою об'єктивністю і правдивістю, а за політичною позицією їх авторів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження розроблене згідно з науково-дослідною програмою та тематикою наукових планів кафедри новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є мемуари учасників і очевидців української революції березня 1917 - квітня 1918 рр., які друкувалися відразу ж по гарячих слідах подій і друкуються досі. Предметом дослідження є тематичний зміст мемуарів, їх авторство, період написання, а також історична достовірність, важливість і цінність раціональної історичної інформації, яку несуть мемуарні твори.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від березня 1917 до квітня 1918 рр., тобто час діяльності Центральної Ради. Саме тоді Україна проходила шлях від свого колоніального стану у складі Російської імперії до державної незалежності. У комплексі державотворчих процесів відбувалося утвердження України на міжнародній арені, а також йшов процес формування власних збройних сил.

Мета і завдання дисертації. Метою дисертаційної роботи є комплексне вивчення мемуарів і їх значення у висвітленні проблем державного будівництва, міжнародного становища та зовнішньої політики УНР, формування національних збройних сил в період березня 1917 - квітня 1918 рр. Важливо простежити і об'єктивно висвітлити процес формування мемуарів, їх збирання та видання. Також необхідно дослідити роль окремих періодичних видань, наукових інституцій як в Україні, так і за її межами у формуванні мемуарного фонду з історії української революції (березень 1917 - квітень 1918 рр).

У процесі вивчення представленої теми ми сконцентрували увагу на вирішенні таких дослідницьких завдань:

з'ясувати суспільно-політичне тло періоду написання мемуарів як джерела до історії української національно-демократичної революції 1917 - 1918 рр.;

показати роль наукових інституцій та періодичних видань як в Україні, так і за її межами у формуванні мемуарного фонду з історії української революції;

розкрити на основі аналізу фактичного матеріалу, який міститься в мемуарній літературі, рівень висвітлення проблем державного будівництва та суспільно-політичного життя в Україні у період діяльності Центральної Ради;

дослідити значення спогадів у висвітленні процесу українізації російської армії, а також створення українських військових формувань: "Вільного козацтва", з'єднань Січового Стрілецтва на Наддніпрянській Україні, регулярної армії УНР та флоту і у формуванні з'єднань українських військовополонених;

обгрунтувати значення мемуарної літератури у висвітленні міжнародного становища України та її зовнішньої політики в 1917 - 1918 рр.;

узагальнити відомості про основні жанрові підвиди мемуарної літератури.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає передусім у тому, що це одна з перших спроб комплексного дослідження мемуарів як джерела з історії української революції в період діяльності Центральної Ради (березень 1917 - квітень 1918 рр.). Дисертант досліджує формування мемуарів про українську національно-демократичну революцію, аналізує їх тематику, основні видання, розкриває роль авторів у контексті тогочасних подій. Аналізуючи опубліковану і неопубліковану мемуарну літературу, дисертант виявляє ступінь важливості її фактичного матеріалу при дослідженні державотворчих процесів, міжнародного становища та зовнішньої політики України, становлення національних збройних сил тощо.

У результаті цілісного аналізу всієї мемуарної спадщини учасників та очевидців української революції, включаючи ненадруковані, некоментовані та раніше невідомі мемуари, дисертант висвітлив маловідомі сторінки історії української революції.

Методологічні засади дисертаційного дослідження. Для виявлення об"єктивності і репрезентативності мемуарів автор використовує метод системного порівняльно-історичного їх аналізу. При оцінці фактів і подій, описаних в мемуарах, дотримується принципу історизму, використовуючи історико-оглядовий, проблемно-хронологічний, аналітико-типологічний засоби висвітлення проблеми. Адже без порівнянь, співставлення матеріалів неможливо встановити динаміку розвитку історичних явищ, розкрити головне і другорядне, з'ясувати значущість досліджуваних подій.

Практичне значення роботи. До наукового обігу вперше залучається значний комплекс нових мемуарних джерел, що дозволяє суттєво розширити знання про джерельну базу з історії української революції березня 1917 - квітня 1918 рр., а також сприяє об'єктивному висвітленню процесів, пов'язаних із національно-визвольними змаганнями українців.

Історіографія дослідження. У радянський період аналізу мемуарів про революційні події в Україні присвятив монографію Г.Стрельський Стрельский Г. Мемуары как источник изучения Великого Октября на Украине. - К., 1978., однак зосередив увагу лише на мемуарах більшовицького спрямування.

Всебічне вивчення мемуарної літератури, її оцінка як джерела з історії українських визвольних змагань розпочалося з розпадом Радянського Союзу та проголошенням Україною своєї незалежності. За цей період появилося ряд публікацій, присвячених дослідженню епістолярної спадщини провідних діячів української революції Миронець Н. З епістолярної спадщини громадсько-політичних діячів України (1917) // Укр. іст. журн. - 1997. - №5. - С.119-135..

Належну оцінку мемуарам, які раніше замовчувалися або оцінювалися лише негативно, дано у монографії О.Л.Копиленка Копиленко О. “Сто днів” Центральної Ради. - К., 1992.. Її автор використав спогади учасників і очевидців визвольних змагань як цінне історичне джерело, що містить багато фактичного матеріалу з проблем державного будівництва та міжнародного становища України.

У спільних монографіях О.Л.Копиленка і М.Л.Копиленко Копиленко О., Копиленко М. Держава і право України. 1917-1920 рр. - К., 1997. та Ю.Павленка і Ю.Храмова Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність 1917-1919 рр. (Історико-генетичний аналіз). - К., 1995. при дослідженні становлення української державності в 1917 - 1918 рр. використана також значна кількість мемуарної літератури.

Мемуарна література була об'єктом дослідження В.Ф.Солдатенка Солдатенко В. Становлення української державності і проблема збройних сил (береезень 1917 - квітень 1918 рр.) // Укр. іст. журнал. - 1992. №5. - С.38-51; Його ж: Центральна Рада та українізація армії // Укр. іст. журнал. - 1992. - №6. - С.26-39.. Відомий український дослідник на основі архівних матеріалів й фактичного матеріалу, який знаходиться на сторінках мемуарної літератури, дослідив процес становлення української державності, утворення Центральної Ради та її роль в утворенні збройних сил УНР.

Особливо слід відзначити монографію В.Ф.Солдатенка Солдатенко В. Українська революція. Концепція та історіографія. - К., 1997. , в якій автор робить глибокий аналіз мемуарно-історичних праць активних учасників національно-визвольних змагань 1917-1918 рр. Ця праця максимально об'єктивна в контексті авторського аналізу історіографічно-мемуарної спадщини історії української революції 1917-1920 рр. Всебічний аналіз конкретного фактичного матеріалу дав змогу авторові зробити суттєвий внесок у розуміння подій і явищ української революції, суті розбіжностей у позиціях "лівих" і "правих" діячів Центральної Ради, її політики державотворення, військового будівництва, соціального питання, успіхів більшовизму в Україні 1917 р., оцінки І з'їзду Рад України, бою під Крутами, вторгнення німців 1918 р. та ін. Там само. - С.164, 258-259, 266-267, 268-288, 312-314, 316-317, 346, 357.

Ведучи грунтовні дослідження періоду діяльності Центральної Ради, також не минав важливого виду джерела - спогадів провідних діячів українського визвольного руху В.Ф.Верстюк Верстюк В. Українська революція: доба Центральної Ради // Укр. іст. журн. - 1995. - №2. - С.65-77; №6 . - С.66-78; Його ж: Роль і місце Центральної Ради в модерній історії України // Укр. іст. журн. - 1997. - № 5. - С.17-25; Верстюк В., Осташко Т. Діячі української Центральної Ради: біографічний довідник. - К., 1998..

Належну оцінку мемуарам, використавши їх цінний фактичний матеріал дали в своїх дослідженнях Л.Гарчева, В.Голубко, В.Задунайський, О.Макарчук Гарчева Л. Політична конфронтація та збройна боротьба Росії з Україною (1917 - поч. 1918 рр.): Автореф. дис. ... д-ра іст. наук: 07.00.01. - Львів, 1995; Голубко В. Армія Української Народної Республіки. - Львів, 1997; Задунайський В. Збройні сили УНР (1917-1920): Дис. канд. ... іст. наук. - Донецьк, 1995; Макарчук О. Солдатські виборні органи та їх участь у демократизації російської армії на Україні (березень 1917 - лютий 1918 рр.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 20.02.22. - Львів, 1995. . Аналіз мемуарів П.Христюка частково зробив Ю.Шаповал Шаповал Ю. Людина і система (штрихи до портрету тоталітарної доби в Україні). - К., 1994..

Критично використовував мемуари як джерело до вивчення національно-визвольних змагань українців у період діяльності Центральної Ради у своїх монографіях Я.Малик. Науковець, використавши фактичний матеріал, що містився у мемуарах, дослідив життя українського села в тогочасний період, розкрив боротьбу політичних партій за вплив на селянські маси, реакцію українських селян на прихід більшовиків і встановлення радянської влади в Україні. Мемуарні джерела, використані у монографіях Я.Малика, суттєво доповнюють інші архівні документи.

Огляд історичної літератури свідчить про відсутність спеціальних наукових досліджень мемуарів як джерела до вивчення історії української революції загалом, а також найрізноманітніших її аспектів.

Джерельна база дослідження. Основним джерелом при написанні дисертації були мемуари учасників та очевидців української національно-демократичної революції (березень 1917 - квітень 1918 рр.).

Суттєвим доповненням до вищезгаданого джерела стали неопубліковані архівні матеріали Львова та Києва, періодика цього періоду а також документальні публікації.

Апробація дослідження здійснена шляхом обговорення дисертації та її рекомендації до захисту кафедрою новітньої історії України Львівського державного університету імені Івана Франка. Основні концептуальні положення дисертації висвітлені в опублікованій брошурі: ("Мемуари як джерело до історії української революції (березень 1917 - квітень 1918 рр.) - Львів: ЛДУ ім. І.Франка, 1999 - 74 с.), статтях, доповідях на українських та міжнародних наукових конференціях: "Історичне краєзнавство і національне виховання" (Львів, 1994), "Михайло Грушевський і Західна Україна (Львів, 1994)", "Рогатинська земля: історія та сучасність" (Рогатин, 1995), "Українська періодика: історія і сучасність" (Львів, 1995, 1998).

В основу структури дисертації покладено проблемно-хронологічний принцип. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, переліку умовних скорочень. Повний обсяг дисертації 180 сторінок. Список використаних джерел і літератури включає в себе 319 найменувань та займає 19 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

мемуари національний демократичний революція

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, визначено об'єкт і предмет, сформульована мета і завдання дисертаційного дослідження, його хронологічні рамки, викладається методологічна основа дослідження, стан наукової розробки проблеми.

У першому розділі "Формування мемуарів про українську національно-демократичну революцію (березень 1917 - квітень 1918 рр.)" автор окреслив основні етапи формування мемуарів про українську революцію, а також дав загальну їм характеристику.

Особлива увага в розділі приділена науково-видавничим установам, які займалися збиранням і публікацією спогадів про визвольні змагання на Наддніпрянській Україні. Основними центрами підготовки і публікації мемуарів стали Галичина (передусім Львів), а також місця інтернування вояків УГА і УНР за межами українських земель (Польща і Чехословаччина). Як і в Галичині, так і за її межами появилась низка періодичних і неперіодичних видань, що поставили своїм завданням публікувати матеріали з історії української революції. У дисертації детально проаналізовано діяльність видавничого кооперативу "Червона Калина", який видавав "Календар-альманах Червоної Калини" та "Літопис Червоної Калини" (Львів); Русько-української видавничої спілки, яка з 1922 р. друкувала "Літературно-науковий Вістник" (Львів); "Українського товариства допомоги емігрантам з України", при сприянні якого виходив календар-альманах "Дніпро" (Львів); військового наукового видавництва "До зброї", яке публікувало зібрані спогади у журналі "Табор" (Каліш, Варшава); українського військово-історичного товариства, заходами якого побачили світ матеріали до історії українського війська "За державність" (Каліш, Варшава) та інші. Значна увага звернена й на роль інших періодичних видань у формуванні мемуарного фонду з історії української революції (березень 1917 - квітень 1918 рр.).

У дисертації досліджено роль у зборі та публікації мемуарів українських наукових інституцій у Відні, Варшаві, Берліні, Празі, Парижі - (Український соціологічний інститут у Відні, Український науковий інститут у Варшаві, Музей визвольної боротьби України у Празі, Наукова бібліотека ім. Симона Петлюри у Парижі. У Берліні науково-видавнича діяльність зосереджувалася навколо "Союзу українських старшин в Німеччині", який друкував "Військовий вістник"). Значна частина емігрантів з України друкували свої спогади на Американському континенті.

Центром збору мемуарів стали також Істпарти в СРСР. У дисертації доведено, що висвітлювали вони революційні події на Україні у вигідному для більшовиків ракурсі.

Значне місце в розділі посідає визначення важливості мемуарів як одного із видів історичного джерела. Специфіка мемуарів як джерел суто особистого, індивідуального походження зумовлює те, що в них трапляються фактичні неточності, що викликано суб'єктивним сприйняттям подій чи обмеженістю людської пам'яті, а інколи й умисним спотворенням якихось фактів та явищ.

Важливим при вивченні мемуарів як історичного джерела є їх авторство. Тому робота над використаними у дисертації мемуарами починається з найретельнішого вивчення особи мемуариста. Тут входить не тільки встановлення світогляду автора як в описуваний ним період, так і в момент написання мемуарів, а й ознайомлення з його біографією, з роллю, яку він відігравав у висвітлюваних ним подіях, його дальшим життєвим шляхом, еволюцією поглядів і т. ін.

Вивчення біографічних даних мемуариста, зокрема, виявлення його місця і конкретної ролі в подіях, що описуються, а значить і ступеня дійсної поінформованості про них, дозволяє виділити найбільш цінну частину мемуарів - свідчення безпосереднього учасника або очевидця подій, його особисті спостереження і враження.

В розділі зроблено насамперед тематичну класифікацію мемуарів, а також класифікацію за жанрами, часом написання і авторством.

Найпоширенішим мемуарним джерелом з історії української національно-демократичної революції (березень 1917 - квітень 1918 рр.) є різноманітні спогади.

Особливу увагу дисертант звернув на мемуарні твори діячів українського націонал-демократичного руху. Серед авторів спогадів М.Грушевський, О.Севрюк, М.Залізняк, Р.Сушко, О.Думін (літературний псевдонім Антін Крезуб), Ю.Тютюнник (псевдонім Г.Юртик), В.Кедровський (криптонім В.К.), П.Христюк, П.Скоропадський, В.Петрів, Б.Монкевич, М.Галаган, Д.Дорошенко, Н.Махно, В.Винниченко, С.Русова, В.Андрієвський, В.Євтимович, В.Інгулець, Н.Григоріїв та ін. Грушевський М. В першій делегації української партії соціалістів-революціонерів. Квітень 1919 - лютий 1920 рр // Борітеся - поборете. - 1920. - Ч.3; Грушевський М. Спомини // Київ. - 1989. - №8 -11; Євтимович В. Поручник М.Міхновський, творець новітнього війська України // ЦДІАУ у м. Львові. - Ф.309, оп.1, спр.2080; Євтухів О. Мої спомини. - Ч.1 // ЦДІАУ у м. Львові. - Ф.309, оп.1, спр.1333; Ковалевський М. При джерелах боротьби. - Інсбрук, 1961; Мартос Б. М.С.Грушевський, яким я його знав // Український історик. - Нью-Йорк; Мюнхен, 1966. - №1-2. - С.73-81; Мартос Б. Перші кроки Центральної Ради // Український історик. - 1973. - №3-4. - С.99-112; Монкевич Б. Спомини. - Львів, 1928; Скоропадський П. Уривок із споминів // Хліборобська Україна. - Відень, - 1922-1923. - Кн.4. - С.3-40; Його ж: Спогади. - Київ; Філадельфія, 1995; Характерник. Згадки з минулого (1916-1921) // ЛНВ. - Львів, 1925. - Кн.2 - С.134-142; Кн.6. -С.127-132; Кн.10. -С.126-131; Кн.11. -С.219-229; Львів, 1926. - Кн.1 -С.33-43; Кн.3. -С.207-215; Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції 1917-1920 рр. В 4-х т. - Відень, 1921.

Авторами спогадів були не лише провідні політичні діячі того часу, керівники української держави, але й найрізноманітніші верстви населення, серед яких і представники вчительства, і прості вояки, і селяни, що надає особливої цінності змісту мемуарів.

Значна увага приділена аналізу спогадів більшовицьких діячів Аверин В. От корниловских дней до немецкой оккупации на Екатеринославщине (сентябрь 1917- апрель 1918 гг.) // Пролетарская революция, 1927. - №11. - С.140-170; Антонов-Овсиенко В. Записки о гражданской войне. - М., 1924; Борьба за Советы на Екатеринославщине: Сб. воспоминаний и статей. - Днепропетровск, 1927; Бош Є. Год борьбы: Борьба за власть на Украине с апреля 1917 до немецкой окупации. - М; Л., 1925; Затонський В. Уривки з спогадів про українську революцію // Літопис революції. - 1929. - №4. - С.139-172; №5-6. - С.115-141., а також білогвардійців Деникин А. Очерки русской смуты. Крушение власти и армии февраль-сентябрь 1917 г. - Москва, 1951. - Т.1; Лукомский А. Из воспоминаний // Архив русской революции. - Берлин, 1922. -Т.V. - С. 101-189; Могилянский Н. Трагедия Украйны (Из пережитого в Киеве в 1918 г.) // Архив русской революции. - Берлин, 1923. - Т. ХІ - С. 74-105; Революция на Украине по мемуарам белых. - М; Л, 1930., які діяли в Україні.

Заслуговують на увагу також щоденники Винниченко В. Щоденник (1911-1920). - Едмонтон; Нью-Йорк, 1980. - Т.1; Будберг А. Дневник // Архив русской революции. - Берлин, 1923. - Т. ХІІ. - С. 197-290;, автобіографії Автобіографія М.Грушевського 1914-1919 // Український історик. - 1966. - №1-2. -С.98-102; Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний). Автобіографія / Передмова А.Малика. - Львів: ЛДУ, 1996., записні книжки Шендрик І. Записна книжка // Відділ рукописів наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України. - Ф.9, №1148., листи Інститут рукопису НБ України ім. В.Вернадського. - Ф. 44. тощо, які містять багатий фактичний матеріал.

Наявність значної кількості мемуарів дозволяє розглянути в хронологічній послідовності найважливіші події, що відбувалися на Україні в період діяльності Центральної Ради, в плані їх відображення в мемуарах, показати, наскільки і чим розповіді живих учасників збагачують наші знання про ці події, в чому оригінальність і значимість мемуарних джерел для подальшого дослідження проблем української революції (березень 1917-квітень 1918 рр.).

Відбір досліджуваних проблем визначається не тільки їх важливістю в системі подій і процесів української революції, але і наявністю об'єктивно-достовірних мемуарів, які займають значне місце серед інших джерел при вивченні цих питань.

Другий розділ дисертації "Українська мемуаристика про проблеми державного будівництва та суспільно-політичного життя в період діяльності Центральної Ради" присвячений аналізу мемуарів на сторінках яких описані основні етапи державного будівництва.

У дисертації проаналізовано спогади учасників та очевидців української революції, які дають змогу відтворити настрої громадян України на звістку про лютневі події у Петрограді та початок революційних подій в Україні.

З перемогою революції у Петрограді відкрились широкі можливості для легалізації діяльності політичних партій, створення різноманітних громадських організацій. Ці події знайшли висвітлення у ряді мемуарних джерел. У спогадах М.Грушевського та Д.Дорошенка показано роль окремих особистостей в утворенні Ради об'єднаних громадських організацій, листи Є.Чикаленка та мемуари М.Грушевського дають змогу зрозуміти, чому стара українська інтелігенція зволікала проявляти свою причетність до українського визвольного руху.

Для вивчення початку визвольних змагань в Україні 1917 - 1918 рр., активізації політичного життя, створення Центральної Ради є особливо важливими мемуари М.Грушевського, В.Винниченка, Н.Короля, Б.Мартоса, П.Христюка та інших активних учасників української революції.

Активізація політичного життя в Україні весною 1917 р. ознаменувалася проведенням значної кількості демонстрацій, професійних з'їздів. Спогади В.Винниченка, М.Галагана, Н.Іванини, Н.Короля, С.Шемети, Ю.Тютюнника (Г.Юртика) та інших відтворюють перебіг подій весною-літом 1917 р., описують проведення кооперативного з'їзду, української маніфестації 1 квітня, Українського Національного конгресу, І і ІІ Всеукраїнських військових з'їздів, участь молоді у визвольних змаганнях.

Якщо ці автори мемуарів були в епіцентрі політичних подій в столиці України, то в мемуарах В.Андрієвського, А.Животка, Характерника надзвичайно широке відображення знайшли події, що відбувалися на периферії.

Український визвольний рух, який розвивався по висхідній і набирав все більших обертів, не влаштовував Тимчасовий уряд. Важливими мемуарними джерелами до дослідження стосунків Центральної Ради з Тимчасовим урядом їх ходу та результату в той час є спогади М.Грушевського, В.Винниченка, В.Кедровського (криптонім В.К.), М.Ковалевського. У мемуарах І.Гаврилюка та Ю.Могалевського також широко і яскраво висвітлюється агітаційна робота більшовиків в Україні.

Більшовицький переворот в Росії та розвиток подій в Україні призвів до остаточного розриву стосунків Центральної Ради з Раднаркомом, що в кінцевому результаті призвело до збройного конфлікту. Важливе значення для вивчення ходу бою українських юнаків під Крутами мають спогади А.Гончаренка, Б.Монкевича, І. Л-го, А.Фіголя, М.Михайлика, в яких мемуаристи виклали цінний фактичний матеріал, що дозволяє краще дослідити маловідомі сторінки цієї події та перебіг воєнних дій.

Проаналізовано спогади В.Андрієвського, Л.Кобилянського, М.Могилянського, П.Скоропадського, в яких автори змальовують картину більшовицьких погромів в захоплених містах України.

Деякі автори намагаються пояснити причини поразки Центральної Ради, успіхи більшовицької пропаганди в українському селі, втрату довір'я до Центральної Ради серед українських селян та робітників.

Отже, мемуари керівників українського революційного руху, його активних учасників та очевидців є важливим джерелом при дослідженні проблем державного будівництва та суспільно-політичного життя в Україні.

У третьому розділі "Мемуари про формування збройних сил УНР" досліджуються мемуари учасників та очевидців національно-визвольних змагань українців у яких висвітлено основні етапи та процеси пов'язані з формуванням збройних формувань України у період березня 1917 - квітня 1918 рр.

Запорукою успіху у розбудові власної держави є її власні збройні сили. При дослідженні процесу формування збройних сил мемуари мають також важливе значення, а інколи бувають і єдиним джерелом.

Ступінь обізнаності мемуариста з тими чи іншими подіями, а значить і цінність фактичного змісту його спогадів про них в значній мірі визначається його суспільним або службовим становищем у період, який висвітлюється. Проаналізовано спогади П.Скоропадського, М.Середи, Д.Дорошенка, Б.Сулківського, А.Денікіна, І.Гнойового, В.Савченка, В.Петріва, П.Єрошевича, Характерника, В.Корніїва, А.Марущенка-Богданівського, Ю.Науменка, О.Калюжного, В.Кедровського та інших, які містять цінний матеріал про українізацію російської армії, так як їх автори були безпосередніми учасниками або очолювали цей процес. Мемуари дають можливість дослідити кількісний та якісний склад українізованих частин, їх дислокацію, передають внутрішню сторону складного процесу українізації, настрої та ставлення вояків до нього.

Важливе значення для дослідження формування регулярної армії УНР мають спогади В.Петріва, М.Грушевського, М.Видибайла, К.Смовського, Н.Короля, М.Галагана, Б.Монкевича, О.Шпілінського в яких показано основні етапи формування армії, роль М.Міхновського та С.Петлюри у цьому складному процесі.

У мемуарах І.Велівченка, Я.Водяного, Ю.Тютюнника, О.Доценка, П.Скоропадського, М.Михайлика, М.Шкільника широко і яскраво висвітлюється процес формування загонів Вільного козацтва, показано бойові дії козаків з більшовицькою армією.

У дисертації доведено, що спогади значно розширюють і конкретизують відомі з інших джерел дані про формування Січового Стрілецтва на Наддніпрянській Україні, роль галичан у їх формуванні та підвищенні боєздатності.

У спогадах наводяться докладні відомості про формування Сірої та Синьої дивізій з українців, що перебували в таборах військовополонених у Німеччині та Австро-Угорщині. Показано, що в мемуарах є об'єктивні дані про структуру дивізій, командний та кількісний їх склад, про роль окремих особистостей у процесі формування дивізій. З цього приводу звернуто увагу на спогади В.Зелінського, Т.Омельченка, О.Вишнівського, В.Проходи та інших.

Мемуари М.Михайлика, А.Ілька, А.Романюка, С.Шрамченка та інших широко висвітлюють активізацію українського руху в Криму, українізацію Чорноморського флоту, роботу гуртків "Кобзар" та "Севастопольської української Чорноморської Громади" в пробудженні національної свідомості моряків та населення Кримського півострова.

У четвертому розділі "Мемуари про міжнародне становище та зовнішню політику України в період діяльності Центральної Ради" зосереджена увага на мемуарах в яких описується міжнародне становище України та її зовнішня політика.

Заслуговують, зокрема, на увагу при дослідженні стосунків Центральної Ради з країнами Антанти спогади керівників української держави М.Грушевського та В.Винниченка. У них, зокрема, відображено еволюцію поглядів керівників Антанти щодо подій, які відбувалися в Україні. Це, зокрема, добре прослідковується у споминах М.Грушевського про зустріч з американським дипломатом Крейном наприкінці квітня 1917 року.

Значна кількість мемуарів присвячена переговорам в Бресті. Цінність цих мемуарів полягає у тому, що їх авторами були безпосередні учасники переговорів, і саме тому вони краще за інших зуміли передати складний процес входження України у міжнародну політику.

На основі аналізу багатьох мемуарів, дисертант зробив висновок про те, що провідники українського національно-визвольного руху на початковому етапі національно-визвольної боротьби не були германофілами й розкрив причини, які змусили ступити їх на цей шлях.

Дисертант проаналізував мемуари в яких описано складний процес переговір українських дипломатів з російською делегацією за визнання української делегації повноправним членом мирних переговорів, відображено гострі суперечки над виробленням тексту мирного договору між Україною і країнами Четвірного союзу. Тому аналіз спогадів І.Кедріна, О.Севрюка, М.Залізняка, О.Черніна, Е.Людендорфа, М.Гофмана, Г.Фокке та інших є необхідним при дослідженні мирних переговорів у Бресті. Водночас в дисертації проаналізовано ряд мемуарів про спроби підписати мирний договір з країнами Четвірного Союзу, показано інертність Центральної Ради у вирішенні цього важливого на той час питання.

Дисертант довів, що спогади дозволяють також з'ясувати передумови, які спонукали країни розпочати мирні переговори, виявити також їх наслідки як для країн Четвірного союзу, так і для України. Водночас дисертант довів, що не менш важливими є спогади І.Горбаця, М.Заклинського, А.Жука, С.Стечишина, в яких висвітлюються стосунки австро-німецьких військ з населенням, реакція останніх на оголошення законів вищого німецького командування.

ВИСНОВКИ

У висновках підведено підсумки дослідження. Зазначається, що мемуари, як джерело історії української революції 1917-1918 рр., містять багатий фактологічний матеріал, який дозволяє значно глибше і повніше розкрити досліджувану проблему.

Найпоширенішим підвидом мемуарних джерел є спогади. Заслуговують на увагу також щоденники, автобіографії, записні книжки, листи, які містять важливий фактологічний матеріал. Ці джерела все ширше вводяться до наукового обігу.

Аналіз мемуарів свідчить, що вони є досить складним джерелом інформації. Їх специфіка як джерел суто індивідуального походження зумовлює фактологічні неточності, що викликано суб"єктивним сприйняттям подій чи обмеженістю людської пам"яті, а інколи й умисним спотворенням якихось фактів та явищ.

Дисертант дійшов висновку, що мемуари вимагають критичного аналізу із застосуванням широкого комплексу джерелознавчих прийомів. Без ретельного вивчення походження мемуарів, мети, часу і умов їх створення, без аналізу та зіставлення їх змісту з іншими джерелами неможливо визначити достовірність наведених у них відомостей, об"єктивну їх цінність.

Одна з найважливіших умов джерелознавчого аналізу мемуарів - встановлення їх фактичної достовірності.

У дисертації доведено, що роботу над мемуарами слід розпочинати з ретельного вивчення особи мемуариста, його світогляду в описуваний період і в момент написання мемуарів, його ролі в освітлюваних подіях, життєвого шляху та еволюції поглядів.

Мемуари дають різноманітний, багатий, а в ряді випадків й унікальний фактологічний матеріал для подальшого дослідження української революції. Вони є надзвичайно цінним джерелом для ширшого висвітлення проблем державного будівництва, суспільно-політичного життя, формування армії УНР, міжнародного становища та зовнішньої політики України.

Отже, завдання, поставлені дисертантом, розв'язані таким чином:

висвітлено процес формування мемуарів як джерела до історії української національно-демократичної революції 1917-1918 рр.;

розкрито на основі аналізу фактичного матеріалу, що міститься у мемуарній літературі, рівень висвітлення проблем державного будівництва та суспільно-політичного життя в Україні у період діяльності Центральної Ради;

досліджено значення спогадів у висвітленні процесу українізації російської армії, у створенні українських військових формувань "Вільного козацтва", з'єднань Січового Стрілецтва на Наддніпрянській Україні, регулярної армії УНР та Чорноморського флоту, у формуванні з'єднань українських військовополонених;

з'ясовано значення мемуарної літератури у висвітленні міжнародного становища України та її зовнішньої політики в 1917 - 1918 рр.

ЛІТЕРАТУРА

Результати і висновки дисертації викладені в наступних публікаціях автора:

1. Мемуари як джерело до історії української революції (березень 1917 - квітень 1918 рр.). - Львів: ЛДУ ім. Івана Франка, 1999. - 74 с.

2. Мемуари як джерело до вивчення історії формування Синьої і Сірої дивізій (період діяльності Центральної Ради) // Наукові записки. Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім.М.П. Драгоманова. - К.: НПУ, 1999.- Ч.3. - С.270-280.

3. Мемуари про формування загонів Вільного козацтва // Наукові зошити історичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Зб. наук. праць. - Львів: ЛДУ ім. Івана Франка, 1999. - Вип.2. - С.135-137.

4.Мемуари як джерело з історії визвольної боротьби на західно-українських землях в 1914-1921 рр. // Історичне краєзнавство і національне виховання: Матеріали науково-практичної конференції. - Львів: ЛДУ, 1994. - С.55 - 56

5.Питання української революції 1917-1920 рр. в мемуарах М.Грушевського // Михайло Грушевський і Західна Україна: Доповіді і повідомлення наукової конференції (м. Львів, 26-28 жовтня, 1994 р.). - Львів, 1995 - С. 299-301.

6. Документи держархіву Львівської області про національно-визвольну боротьбу на Рогатинщині у 20-30-х роках ХХ ст. // Рогатинська земля: історія та сучасність. Матеріали першої наукової конференції (Рогатин, 24-25 березня 1995 р.). - Львів, 1995.- С.118-120.

7. Мемуари учасників визвольних змагань 1917-1920 рр. (за матеріалами української періодики у міжвоєнний період) // Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення третьої всеукраїнської науково-теоретичної конференції 22-23 грудня 1995 р. - Львів, 1995 - С.83-86.

8. Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний). Автобіографія / Передмова А.Малика. - Львів, 1996. - 38 с.

9. Борис Мартос - кооператор // Українська кооперація: історичні та соціально-економічні аспекти (Збірник статей). - Т.1. - Львів, 1998. - С.195-198.

Размещено на Allbest.ru