Роль української діаспори Канади в формуванні українсько-канадських відносин (1991-1997 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. І. І. МЕЧНИКОВА

Спеціальність 07.00.02.-Всесвітня історія

Автореферат

дисератції на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Роль української діаспори Канади в формуванні українсько-канадських відносин (1991-1997 рр.)

Горбатюк Наталія Павлівна

Одеса - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин Інститута соціальних наук Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова Міністерства освіти України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Аппатов Семен Йосипович,

кафедра міжнародних відносин

Інституту соціальних наук

Одеського державного університету

імені І.І.Мечникова,

Офіційні опоненти:доктор історичних наук, професор

Лещенко Леонід Овдійович,

Інститут світової економіки та

міжнародних відносин НАН України,

головний науковий співробітник.

кандидат історичних наук, доцент

Хмарський Вадим Михайлович

історичний ф-т Одеського державного

університету ім. І.І. Мечникова

Провідна установа:

Інститут історії України НАН України, відділ всесвітньої історії і міжнародних відносин, м. Київ

Захист відбудеться “ 2000 ” жовтня 1999 року о “ 1400 ” на засіданні спеціалізованої Вченої Ради К41.051.08 при Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова за адресою: м. Одеса-57, вул Щепкіна 12 ауд. 9.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова за адресою: м. Одеса-57, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розісланий “20” вересня 1999 року

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Лозовський А.К.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми: Кардинальні зміни, які відбулися в світі з розпадом СРСР, а разом з ним всієї світової соціалістичної системи, призвели до перегрупування сил на міжнародній арені і створили нові умови для розвитку сучасних міжнародних відносин. Один з нових центрів в трансформованій системі міжнародних відносин уособлює незалежна Українська держава. Ефективність і результативність дій України як суб'єкту міжнародних відносин в багатьох випадках визначалися ставленням до неї з боку іноземних держав і тією політикою, яку проводило світове співтовариство у відношенні колишніх республік СРСР. В цьому зв'язку розгляд характеру і якості українсько-канадських відносин є досить актуальним в науковому та політичному плані ще й тому, що фактор впливової, добре зорганізованої української діаспори в Канаді дозволяє говорити про певну відмінність українсько-канадських зв'язків від відносин України з іншими державами.

В умовах, коли українсько-канадськi відносини мають статус “особливого партнерства”, дослідження місця та ролі української діаспори в формуванні двосторонніх відносин набуває важливого науково-практичного значення.

Наукова актуальність теми також визначається відсутністю в українській історичній і політологічній науці робіт, які б приділяли спеціальну увагу проблемам, що пов'язані з теорією і практикою дослідження діаспор як суб'єктів міжнародних відносин в цілому i стосовно зовнішньої політики України в особливості.

Предметом дослідження є вплив української діаспори Канади на державні та недержавні структури країни під час формування міжнародних зв”язків між Україною та Канадою.

Об'єктом дисертаційного дослідження є українська діаспора Канади в контексті міждержавних укрїнсько-канадських стосунків.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період з серпня 1991 року, тобто з моменту фактичного незалежного існування України, що визначив її новий статус на міжнародній арені, до 1997 року включно.

Методологічну основу дисертації складають метод системного аналізу та метод порівняльно-історичного аналізу. Засобом практичного виконання частки поставлених завдань став метод інтерв'ю, який застосовувався для збору інформації про діяльність державних і недержавних структур і суспільних організацій, що мають безпосереднє відношення до процесу формування українсько-канадських відносин.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є всебічний комплексний аналіз місця і ролі української діаспори Канади в структурі українсько-канадських відносин. Для досягнення поставленої мети визначені слідуючі завдання:

--Дати загальну характеристику феномену діаспори як одного з елементів сучасної системи міждержавних відносин;

--Визначити умови, причини і засоби активізації діяльності етнічної групи на міжнародній арені;

--Простежити історію і витоки формування української етнічної групи в Канаді; українська діаспора канада

--Розглянути соціально-економічне, політичне і культурне положення української діаспори в канадському суспільстві з метою визначення відповідності характеристик даної етнічної групи характеристикам, які притаманні зацікавленим групам тиску;

--Розглянути українську діаспору Канади як зацікавлену групу тиску, що здатна чинити ефективний вплив на федеральний уряд країни в процесі формування зовнішньополітичної стратегії у відношенні до етнічної батьківщини українських канадців;

--Дати періодизацію українсько-канадських відносин і виявити особливості кожного з етапів;

--Розглянути засоби і шляхи впливу української етнічної групи на державні і недержавні структури Канади, які мають безпосереднє відношення до процесу формування зв'язків з Україною;

--Визначити ступінь впливу української діаспори на систему міждержавних відносин двох країн.

Наукова новизна дисертації. В дослідженні вперше на основі нових джерельних матеріалів комплексно вивчається проблема впливу української етнічної групи в плюралістичному багатонаціональному середовищі Канади під час формування зовнішньополітичного курсу канадського уряду у відношенні до етнічної батьківщини українських канадців з моменту проголошення української незалежності i до кінця 1990-х р.р.

Дисертантка вперше ввела в науковий обіг значну кількість раніше не вивчених матеріалів і документів державних і недержавних структур Канади, практично всіх ведучих суспільних організацій українських канадців, а також нову оригінальну дослідницьку літературу.

Основні положення дисертації, що виносяться на захист:

--Українська діаспора в Канаді є структурним елементом сучасних українсько-канадських відносин;

--Представники української діаспори більш, ніж представники інших етнічних груп, що мешкають в Канаді, зацікавлені в продуктивному розвитку повномасштабного співробітництва з Україною;

--Активізація дій української діаспори в справі лобування своїх специфічних зовнішньополітичних інтересів на рівні федерального уряду була викликана подіями у внутрішньополітичному житті України після розвалу СРСР;

--Якісні зміни в системі українсько-канадських відношень відбулися після серпневих подій 1991 року. Вони виразились в розвитку системи державних програм широкомасштабного співробітництва, які в значній мірі були ініційовані українською спільнотою Канади;

--Спільні українсько-канадськi програми направлені на створення в Україні стабільного середнього класу, максимальну адаптацію комерційних і ринкових механізмів в Україні до діючих структур західноєвропейського і північноамериканського ринків, а також на як мога скоріше входження України в ринкову економічну систему, що повинно позитивно відбитися на розвитку канадського бізнесу в Україні;

--Вплив української діаспори на формування українсько-канадських відносин здійснюється через участь представників діаспори в спільних міждержавних проектах, в якості виконавців, консультантів і експертів, а також шляхом створення нових організаційних діаспорних структур, діяльність яких виходить за рамки етнічного співтовариства і націлена на створення оптимальних умов для розвитку відносин між двома країнами;

--Українська діаспора Канади є інтегрованим сегментом канадського суспільства, тому її дії у відношенні до своєї етнічної батьківщини не виходять за рамки національних інтересів канадської держави.

Наукове та практичне значення результатів дослідження. В науковий обіг введено значний обсяг раніше не вивчених джерел і матеріалів, наведених в вигляді документів, резолюцій, звітів і меморандумів канадських державних зовнішньополітичних структур і суспільних організацій українських канадців. Ці матеріали як і результати проведеного дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення актуальних проблем сучасних міжнародних відношень з урахуванням ролі діаспори як складового елементу цих відносин. Матеріали дисертації можуть використовуватись для підготовки лекційних курсів і спецкурсів з історії зовнішньої політики України і Канади, а також з актуальних проблем сучасних міжнародних відносин в цілому. Результати дослідження можливостей і механізмів діяльності діаспори як зацікавленої групи тиску при формуванні зовнішньополітичного курсу федерального уряду Канади у відношенні до України, можуть бути використані в якості рекомендацій державним зовнішньополітичним, зовнішньоекономічним і приватним комерційним структурам, які зацікавлені в більш продуктивному розвитку двосторонніх відношень між двома країнами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукової теми кафедри міжнародних відносин Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова “Україна в системі сучасних міжнародних відношень”, так як має на меті розгляд українсько-канадських зв”язкiв в 1991-1997 роки, акцентуючи увагу на визначенні місця і ролі української діаспори під час формування міждержавних стосунків між Україною i Канадою.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних відносин ОДУ iм. І. І. Мечникова, віддзеркалені у виступах на засіданнях наукового семінару з теорії, історії та історіографії міжнародних відношень при Одеському будинку вчених, а також на науковій конференції “Сучасна етнокультурна та етнополітична ситуація на Півдні України і актуальні проблеми державного управління”, Одеса, 10-11 грудня 1996 р. та в наукових публікаціях, список яких додається на стор. 15.

Структура дисертації зумовлена метою і завданням дослідження. Робота складається зi вступу, чотирьох розділів, висновкiв-143 ст. i списку джерел, якi використовувались при написанні роботи (146 найменувань).

Основний зміст дисертації. У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначаються мета та цілі роботи, наукова новизна, практичне значення, хронологічні рамки дослідження, розкривається апробація дисертації.

В першому розділі “Iсторiографiчний огляд і аналіз джерельної бази” зроблено аналіз джерел і літератури по проблемі дисертаційного дослідження. Систематизована джерельна база, подана класифікація джерел, що стали основою для написання дисертаційної роботи.

Тема дослідження охоплює відносно нетривалий історичний період, що визначило відсутність спеціальних історіографічних робіт, які були б присвячені розгляду ролі української діаспори в формуванні українсько-канадських відносин. Однак існує значна кількість авторських досліджень, що так або інше порушують питання, зв'язані з життєдіяльністю української діаспори в Канаді. Ці роботи можуть бути поділені на дві великі групи. Перша з них - праці, що аналізують місце і роль діаспор в сучасній структурі міжнародних відношень в цілому і їхню роль в формуванні зовнішньополітичного курсу федерального уряду Канади. Друга група - роботи, які присвячені історії формування, еволюції, традиціям, культурі і побуту української діаспори в Канаді, від початку її формування до сьогоднішнього дня. В дисертації проведена класифікація i систематизація вітчизняної, канадської та американської історіографії проблем, які досліджуються.

Розглядаючи першу групу робіт, слід відзначити, що активне вивчення діаспор в історичній і політологічній науці в якості суб'єктів міжнародних відносин починається тільки з середини 70-х років. Найбільш продуктивно дослідження цих проблем велося в США і Канаді - багатонаціональних державах, які утворились завдяки припливу різнорідних емігрантських мас на раніше не опановані території Нового Світу. В Канаді державна політика багатокультурності сприяла появі цілої низки праць, які присвячені розгляду історії і сучасного життя етнічних груп країни. Водночас вживаються спроби теоретичного аналізу, класифікації і визначення феномену діаспори. Однією з засадничих робіт, зроблених в даному напрямку, стала робота американського дослідника Д. Армстронга.1) Автор на основі емпіричного вивчення сучасних діаспор подає класифікацію, яка базується на ступені інтегрованості діаспори в нове суспільство, а також зважає на причини еміграції для переважної частини представників тієї або іншої діаспори. Дослідник також подає визначення феномена діаспори. Своє визначення діаспорі дає і американський соціолог Г. Шеффер. В своїй роботі автор аналізує умови, необхідні для перетворення діаспор в зацікавлених учасників зовні і внутрішньополітичних дій в країні проживання. 2)

Всебічно діаспора в якості суб'єкту системи міжнародних відносин досліджена в роботі Д. Констаса i А. Платіаса. 3) На прикладі грецької діаспори розглянуті можливі ситуації активного включення етнічної групи у внутрiшньо- і зовнішньополітичне життя держави. Автори, як і Г. Шеффер, вказують на необхідність комплексного аналізу двох груп факторів: внутрішніх, пов'язаних зі ступенем організованості і соціально-економічними характеристиками діаспорного організму і зовнішніх, пов'язаних з характеристиками політичної і економічної системи країни проживання, що забезпечують ефективність дії етнічної групи в якості суб'єкту міжнародних відносин.

Проблемі взаємовідносин канадського федерального уряду і зацікавлених груп тиску присвячено декілька праць канадських політологів, в яких аналізуються особливості канадської політичної системи, окреслюються додаткові можливості для дії зацікавлених груп як в зовнішній, так і у внутрішній політиці країни.4 )

Дії етнічних груп в якості зацікавлених груп тиску розглянуто в роботах Б. Хіббiтса, М. Ісмена і К. Холстi.5 ) Автори, досліджуючи діаспорний організм, звертають особливу увагу на його внутрішні характеристики, окремо виділяючи чинник психологічної єдності всередині окремо взятого етнічного співтовариства. Докладно вивчається взаємозв'язок внутрішніх і зовнішніх чинників, який забезпечує успішність лобістської діяльності. В зовнішньополітичній сфері позитивний результат, на думку авторів, залежить від ступеня збігу інтересів етнічної групи з національними інтересами і зовнішньополітичною стратегією країни проживання.

Українська історіографія, як до так і після досягнення незалежності, практично не торкалась питань, зв'язаних з вивченням ролі діаспор в цілому і укра-їнської діаспори безпосередньо в процесі формування зовнішньополітичного курсу країни проживання. Це пояснюється тим, що на відміну від США і Канади, Україна не має традицій прийому і абсорбції іммігрантських мас. Поодинокі дослідження в вітчизняній історіографії аналізують дії етнічних груп в сфері зовнішньої політики як правило на прикладах діаспор, які мешкають в північноамериканських державах. До вивчення засобів впливу етнонацiональних груп на формування зовнішньої політики у відношенні країн і регіонів походження цих груп, а також факторів, які впливають на ефективність їх діяльності звертаються А. І. Мiнгазутдiнов і С. І. Суглобiн. Основні концепції етносоцiального розвитку США і Канади були розглянуті В. Б. Євтухом, який особливу увагу приділив результатам впливу етносоцiальних концепцій на розвиток українських груп США і Канади.6 )

Друга група робіт присвячена історії української еміграції і сучасному положенню української діаспори за рубежем. Iсторiографiя цієї проблеми містить дослідження українських, канадських і американських вчених. В Україні комплексна розробка проблем, пов'язаних з історією української еміграції, почалася в середині 80-х- на початку 90-х р.р. До цього часу нечисленні роботи українських дослідників - академіка А. М. Шлепакова i професора Л. О. Лещенко стосувались виключно історії першої еміграційної хвилi.7 ) Ця хвиля, на відміну від послідуючих (другої і, особливо, третьої) не мала антирадянської та антикомуністичної мотивації виїзду i вивчалася більш докладно в доперебудовчий період.

Поштовхом для детального всебічного вивчення життя зарубіжних українців у вітчизняній історіографії стало святкуванням сторічного ювілею масового переселення українців в Канаду. До цієї дати вийшло дві колективні роботи “Зарубіжні українці” і “Українці в зарубіжному світі”. Це довідкові видання, які містять інформацію про історію формування та еволюцію українських діаспор свiту.8 ) Детальний аналіз процесу соціально-економічної, політичної і культурної трансформації української діаспори Канади, починаючи з кінця XIX ст. i до наших днів, зроблено в роботах В. Б. Євтуха і О. О. Ковальчук, які вийшли на початку 90-х р.р.9 )

В Канаді, починаючи з середини 70-х р.р., коли етнічні групи стають об'єктом етносоцiологiчних, культурологічних і історичних досліджень, регулярно з'являються роботи, які розглядають діаспорне життя українських поселенців в провінціях Прерії. Однак для цих робіт не характерний узагальнюючий або теоретичний характер. Вони досліджують, як правило, специфіку релігійного або суспільно-культурного життя українців Канади. В роботах широко використаний мемуарний матеріал, підкріплений архівними фотоматеріалами. Особливістю таких робіт є їх висока насиченість фактичною інформацією, іменами, прізвищами і біографічними даними найбільш видатних поселенцiв.10)

В окрему групу можна виділити праці українських канадців, які на відміну від робіт, що мали, в основному, побутовоописовий характер, являють собою суто наукові дослідження. В цих працях українська етнічна група стає об'єктом соціологічного дослідження поряд з іншими етнічними групами, що населяють Канаду. Увага авторів сконцентрована на питаннях асиміляції, ідентифікації і адаптації етнічних меншостей в багатонаціональному середовищі. Подібні роботи насичені графіками, діаграмами, таблицями, які виконані на основі соціологічних опитувань і матеріалів переписів населення. 11)

Наступна група робіт, які присвячені українській діаспорі, представлена довідковими виданнями, що характеризують положення української етнічної групи в багатонаціональному канадському суспільстві. За своїм змістом і засобам подання інформації вони подібні до робіт попередньої групи, але їх відрізняє те, що українська етнічна група тут є самостійним об'єктом дослідження. В роботах застосований широкий статистичний матеріал. Ця група представлена збірками “Українські поселення. Довідник”, “Українці в американському та канадському суспільствах. Соціологічний збірник”. 12) Найбільш повне довідкове видання, присвячене українським діаспорам світу, включаючи східноєвропейські українські діаспори, в тому числі ті, які мешкають на теренах колишнього СРСР, вийшло в Торонто в 1994 р. 13) В книгу увійшли роботи ведучих фахівців в галузі дослідження українських діаспор з наукових установ США, Канади, Європи, Латинської Америки і Австралії. На наш погляд, розгляд проблем і процесів, які відбуваються всередині українських етнічних груп світу має особливе значення, оскільки дозволяє побачити загальне і особливе в розвитку українських діаспор, застосувати теоретичні концепції, вироблені при вивченні проблем міграції, асиміляції і адаптації іммігрантських мас в моно - і полінаціональних державах з відмінними політичними системами.

До іншої групи робіт діаспорних авторів можуть бути віднесені наукові монографії, які присвячені тому чи іншому аспекту з життя української спільноти на конкретному етапі її існування, або простежують еволюцію будь-якої сфери діяльності діаспори, частіше культурної або суспільно-політичної. Серед подібних праць можна назвати роботу М. Боровика, яка розглядає роль україномовних періодичних видань Канади в формуванні української етнічної групи. Цілий ряд робіт присвячено історії поселення українських піонерів в провінціях Прерії. Автори звертаються до витоків створення діаспорного організму в умовах життя в так званих “блокових поселеннях”, простежують причини, мету і засоби створення українських суспільних, культурних і освітніх центрів, які набули розвитку в ході подальшого існування української діаспори в Канадi. 14)

Для вирішення завдань дисертаційного дослідження дисертанткою оброблено значний обсяг не введених раніше в науковий обіг джерел, які можуть бути поділені на шість груп. Перша - це тексти декларацій, меморандумів і угод, підписаних між Україною і Канадою, починаючи з 1991 року. 15) Друга група представлена офіційною хронікою, заявами прес-служби президента, текстами промов керівників делегацій України і Канади, а також інтерв'ю, які давали офіційні особи двох країн періодичним українським і зарубіжним виданням. 16) Третя - включає друковані органи української діаспори в Канаді і США. До україномовних відносяться газети: “Гомін України” - друкований орган Ліги Визволення України, “Український голос” - газета Союзу Українців-Самостійників в Канаді, “Мета” - Орган Української нацiонально-державницької думки, “Вісник Світового Конгресу Вільних Українців”, журнали: “Координатор” - журнал Української Кооперативної Ради Канади, “Відгукніться!” - журнал Світової координаційної виховно-освiтньої Ради при Світовому Конгресі Українців, “Нові дні”. Англомовні діаспорні видання представлені газетою “The Ukrainian Weekly” та журналами “The Ukrainian Quarterly” i “Monitor”. Англо- і україномовна преса канадської діаспори Канади дає багатий джерельний матеріал, що дозволяє простежити полеміку, яка відбувалась в діаспорному середовищі з питань визнання незалежності України напередодні референдуму 1991 року, з'ясувати відношення українських канадців до проблем економічної, політичної, культурної розбудови України, визначити позитивні і негативні моменти під час розвитку двостороннього співробітництва. Крім того, вивчення етнічної преси українських канадців дозволяє простежити засоби і шляхи формування громадської думки в країні, а також визначити позицію канадських офіційних осіб, яку вони зайняли у відношенні до етнічної батьківщини українських канадців і водночас з'ясувати ставлення самої діаспори до тієї або іншої думки, яку висловлював канадський уряд стосовно національних інтересів України.

Четверта група джерел включає звітові документи і матеріали суспільних організацій українських канадців. Щорічні звіти регіональних відділень Суспільної Служби Українців Канади дозволяють визначити основні напрямки діяльності, принципи організації і джерела фінансування цієї найбільш успішно діючої недержавної організації українських канадцiв. 17) Щорічні звіти містять інформацію про спрямування і результати діяльності організації, дозволяють судити про проблеми, які стоять перед канадськими українцями на сучасному етапі, а також про ті труднощі, з якими вони зіштовхуються в своїй діяльності. До цієї ж групи джерел відносяться матеріали засідання Президії Секретаріату Всесвітнього Конгресу Українців, яке відбулося в Торонто в лютому 1998 р. Ці матеріали містять інформацію про напрямки і результати діяльності цієї координуючої організації, яка об'єднала всі українські діаспори світу, а також дозволяють побачити механізми її функційонування. 18) Матеріали XVII Конгресу Українців Канади містять щорічні звіти регіональних філій і побудовані по такому ж принципу, що і звіти вище означених діаспорних структур. 19)

Важливим джерелом є інформаційні листи благодійної організації українських канадців “Приятелі дітей”, які на відміну від попередніх матеріалів української общини, видаються не тільки українською, але і англійською мовою, оскільки мета видання полягає в розповсюдженні інформації про результати, цілі і напрямки діяльності організації не тільки всередині самої діаспори, але і поза її межами. 20)

Англомовна група документів представлена протоколами “круглих столів” Канадсько-української Фундації (Canada Ukraine Foundation), що відбулись в січні та лютому 1998 р. в Єдмонтонi і Торонто. Ці документи дозволяють проаналізувати мету, задачі, напрямки діяльності, джерела фінансування, організаційну структуру цієї нещодавно створеної діаспорної організації. Цінність матеріалів визначається ще і тим, що КУФ є новою ініціативою українських канадців і являє собою реакцію діаспори на умови розбудови взаємовідносин з урядом країни, що диктуються зміною статусу України в 1991 році, а також свідчить про те, що діаспора являє собою живий організм, здатний трансформуватися і реагувати на зміни, що відбулися в світі протягом останнього десятиріччя. 21)

П'ята група джерел включає документи канадських урядових і неурядових організацій, в яких відбито позицію офіційної Оттави у відношенні до розвитку співробітництва з незалежною Україною. Так, матеріали, видані Канадським Агентством Міжнародного Розвитку, демонструють мету, задачі, перспективні напрямки розвитку співробітництва Канади і України, а також значення цього співробітництва з урахуванням економічних і політичних інтересів Канади в східноєвропейському регіоні. Документи дають можливість визначити механізми оцінки результативності двостороннього співробітництва. 22) Практичні питання розвитку співпраці з Україною під час спільної роботи над двосторонніми українсько-канадськими програмами і проектами представлені в матеріалах недержавної канадської організації - Канадське Бюро Міжнародної Освіти, яка відіграє роль координатора проектів і програм. Документи цікаві тим, що подають точки зору канадських виконавців і керівників програм, на хід їх реалізації та на ті труднощі, з якими зіштовхуються канадські партнери в Україні. Документальні матеріали також містять практичні рекомендації щодо ефективного подолання проблем, які існують на шляху двостороннього співробітництва. 23)

Шоста група джерел включає тексти інтерв'ю, проведені авторкою дисертації з співробітниками Канадського Агентства Міжнародного Розвитку, Міністерства іноземних справ і міжнародної торгівлі Канади, Канадського бюро міжнародної освіти, з співробітниками українського посольства в Оттаві, представниками українських громадських організацій в Канаді - Конгресу Українців Канади, Всесвітнього Конгресу Українців, Суспільної Служби Українців Канади, молодіжної організації українців Канади “Пласт”, Української організації бізнесменів і професіоналістів Канади, Канадсько-українського Бюро, Канадсько - Української Фундації, організації “Приятелі Дітей”, керівниками українсько-канадського проекту в галузі важкої промисловості, науковими співробітниками Торонтського університету, університетів Макмастер (Гамiльтон, Онтаріо) і Ватерлоо (Ватерлоо, Онтаріо), які мають українське походження і приймають активну участь в суспільному житті української діаспори. В цілому було проведене 21 інтерв'ю з представниками української етнічної групи і урядовцями неукраїнського походження, які мають безпосереднє відношення до формування українського напрямку канадської зовнішньої політики. Інтерв'ю тривали, в середньому, від однієї години до двох, респондентам пропонувалось відповісти на 10 заздалегідь підготовлених запитань, які ставились у відкритій формі. Це давало можливість з'ясувати позицію вiдповiдаючого з тієї або іншої проблеми і сприяло отриманню додаткової корисної інформації в рамках обговорюваної проблеми. Відкрита форма запитань спряла тому, що інтерв'ю проходили у формі вільної бесіди, оскільки під час відповідей на основні запитання завжди виникали додаткові, заздалегідь не підготовлені запитання.

В другому розділі “Діаспори як фактор в сучасній зовнішній політиці Канади” аналізуються умови, причини та мотивація включення діаспор в систему міжнародних відносин. В першому підрозділі “Діаспори в сучасній теорії міжнародних відносин” етнічні групи розглядаються як автономні недержавні учасники системи міжнародних відносин, які використовують своє положення в країні проживання i здатні чинити певний тиск на її уряд, регулюючи в такий спосіб зовнішньополітичний курс у відношенні до країни або регіону походження.

Повоєнний період в розвитку системи міжнародних відносин характеризувався активізацією міграційних процесів. В умовах природнього процесу самоствердження в нових суспільствах на тлі глобального повороту до прав людини, захисту інтересів національних меншостей, засудження дискримінації за національною та расовою ознакою, сучасні діаспори отримали широкі можливості для самоорганізації і розвитку. Згодом це призвело до того, що етнічні суспільства поступово починають трансформуватися в політично і економічно спроможні групи тиску.

Ефективність дій діаспори як суб'єкту сучасної системи міждержавних відносин залежить від двох груп факторів: перша пов'язана з рівнем і ступенем організованості самої діаспори, а друга - з характеристиками політичної системи країни проживання, ступенем розвитку політичних, економічних і громадських свобод в приймаючому суспільстві. Першій групі чинників присвячено другій підрозділ “Діаспори як неекономічна групи тиску у внутрішній політиці Канади”. За характером своєї діяльності діаспори відносяться до неекономічних груп тиску, оскільки в своїй лобістській діяльності вони переслідують цілі, які не мають безпосереднього відношення до економічної сфери.

Як правило, особливістю дії етнічних груп в сфері зовнішньої політики є спорадична діяльність, яка викликана конкретною ситуацією на міжнародній арені. Збудником в активній дії етнічних груп стають події, що відбуваються в країні виходу тієї або іншої етнічної групи.

До внутрішніх характеристик діаспори, що сприяють успішному процесу етнічної мобілізації, тобто включенню етнічної групи в політичне життя країни з метою захисту своїх інтересів, відносяться розвинена організаційна структура, єдині для більшості членів даного етнічного співтовариства ідеологія і ціль. Як правило, ця мета, так або інакше, пов'язана з країною виходу. В українській етнічній групі Канади високий рівень внутрішньої організації (незважаючи на рiзнонаправленiсть потреб у емігрантів першої, другої і третьої хвиль) вдалося досягти завдяки висуненню єдиної для більшості членів групи мети. Її зміст можна визначити як спільні дії, спрямовані на досягнення Україною статусу незалежної держави. Відповідно з цією метою формувалися цілі приватного характеру, які пов'язувались з функціонуванням діаспорного організму.

В третьому підрозділ “Особливості внутрішньополітичного устрою Канади як додаткові можливості для дії діаспор в зовнішньополітичному житті країни” оцінюється канадська політична система з точки зору відповідності другій групі факторів. Слід відзначити, що етнічні групи тиску мають в цій країні розширені можливості завдяки існуванню “принципу репрезентативності” (обов'язкове урахування територіально-географічних, національно-етнічних та релігійних аспектів під час формування федерального кабінету міністрів), а також “принципу регіональної прив'язки” (практика закріплення міністерських постів за депутатами від певних провінцій, незалежно від того, яка партія знаходиться у влади). Додаткові можливості створюються завдяки історично закріпленій автономії, якою наділені канадські провінції в сфері зовнішньополітичної діяльності, а також діючій в країні політики “багатокультурності”.

Четвертий підрозділ “Етнічні групи та державний уряд: проблеми взаємодії” аналізує поведінку етнічних груп Канади під час лобування своїх інтересів в сфері зовнішньої політики. Успішність подібних дій в більшій мірі залежить від ступеня збігу інтересів групи з інтересами федерального уряду країни в рамках проблеми, що обговорюється. Серед інших складових успіху слід відзначити наявність у етнічних організацій постійного штату співробітників та науково-дослiдницьких структур, сталість зв'язків з організаціями інших етнічних груп, фінансову спроможність і доступ до засобів масової інформації. Потенційно більш успішні в своїх діях ті групи, які мають можливість впливу на етнічні голоси в ключових провінціях країни під час федеральних виборів.

Етнічні групи можуть розглядатись як один з факторів впливу на уряд країни виходу, країни проживання, міжнародні організації і треті країни, але разом з цим діаспори не здатні кардинально змінювати ситуацію, яка склалась на міжнародній арені.

В третьому розділі “Українська діаспора в Канаді: історія і сучасне положення” розглядаються історія і причини формування, соціально-економічне, політичне і культурне положення української етнічної групи в сучасному канадському суспільстві. Перший підрозділ “Причини та етапи української еміграції за океан (к.XIX - XX ст.ст) розглядає причини та особливості процесу формування української діаспори Канади на кожному з етапів. Українська спільнота Канади сформувалася в результаті трьох еміграційних хвиль, перша з яких тривала з кінця XIX ст. до початку першої світової війни. Після наявного затухання під час війни, еміграційний процес відновлюється в міжвоєнний період. Третя хвиля масового переселення українців в Канаду починається після закінчення другої світової війни, сягнувши свого піку між 1947 та 1953 р.р.

Перша хвиля визначається як суто трудова, тому що поряд з політичними і релігійними мотивами виїзду, економічний мав першорядне значення. Друга еміграційна хвиля поклала початок виїзду за політичними мотивам, але на відміну від третьої - політичної - в період другої хвилі економічні і політичні причини еміграції урівноважувались. В другому підрозділі “До визначення терміну “українські канадці” розглядається еволюція психологічних концепцій, які залежали від налаштування представників тієї або іншої еміграційної хвилі до приймаючого суспільства. В результаті чого виникає загальновживаний як в Україні, так і в діаспорі термін “українські канадці”.

Третій підрозділ “Перша і друга еміграційні хвилі: соціально-економічні та політично-культурні характеристики” аналізує особливості соціально-політичного та культурного розвитку української діаспори з к.XIX - на початку XX ст. В результаті локального розміщення на території Західної Канади і відносно замкненого способу життя в “блокових поселеннях” на першому етапі свого перебування в країні українцям вдалося законсервувати національний життєвий устрій і уповільнити процес асиміляції.

Зміни, яких зазнала українська діаспора з прибуттям третьої еміграційної хвилі проаналізовані в четвертому підрозділі “Третя еміграційна хвиля українців в Канаді: історія та наслідки діяльності”. Сучасна українська етнічна група перейшла в стадію “мобілізованої” діаспори, оскільки повністю відповідає необхідним характеристикам: має свою сформовану еліту, яка злилась з місцевою елітою, набула значних матеріально-культурних здобутків, порівняно з іншими (не основними) групами, які мешкають в приймаючому суспільстві. Перехід української діаспори в стадію “мобілізованої” свідчить про те, що вона здатна до активних лобістських дій на рівні федерального і провінційних урядів.

Поряд з позитивними результатами повної інтеграції української діаспори в канадське суспільство серйозну загрозу її існуванню складають асиміляційні тенденції, дедалі набираючi силу. Це проявляється в високому відсотку змішаних шлюбів, зниженні рівня вживання в повсякденному спілкуванні української мови, захопленні зовнішньою стороною етнографічної культури без глибокого розуміння історичних витоків традицій, звичаїв і вірувань українців.

В четвертому розділі “Українська діаспора Канади як елемент сучасних українсько-канадських відносин” розглянуто форми, напрямки і результати діяльності української діаспори в Канаді під час формування українсько-канадських відносин з 1991 року до сьогодення. В цьому розділі подана періодизація розвитку двосторонніх зв'язків і визначені специфічні риси та особливості кожного з етапів. Починаючи з 1991 року, українсько-канадськi відносини пройшли три етапи: перший - з 24 серпня по 1 грудня 1991 р., другий - з грудня 1991 р. до початку 1993 р., третій - з 1993 р. Кожний з етапів має ряд відмінностей. Особливості першого з них розглянуто в першому підрозділі “Підготовчий етап в українсько-канадських відносинах”. В ході цього етапу українська спільнота Канади, використовуючи свою етнічну пресу, різноманітні форми тиску на законодавчі та виконавчі органи влади, завдяки активній діяльності КУК, зіграла значну роль в формуванні у світового співтовариства образу України як незалежної держави, яка прагне до демократичних перетворень і розбудови ринкової економічної системи.

Канадський уряд керувався в своїх зовнішньополітичних діях по відношенню до України загальнонаціональними інтересами і економічною доцільністю, розглядав Україну як стабілізуючий фактор в східноєвропейському регіоні після розпаду СРСР. На цьому етапі закономірно співпали інтереси канадського уряду і української діаспори в питанні щодо визнання української незалежності, але саме найкоротші терміни її визнання Канадою безумовно стали результатом лобістської діяльності української етнічної групи.

Стан українсько-канадських відносин на другому етапі досліджується в другому підрозділі “Етап формування державно-дипломатичних механізмів взаємодії України і Канади та позиція діаспори”. На цьому етапі канадський уряд остаточно виробив стратегію розвитку співробітництва з новим для себе міжнародним партнером - Україною. Ця стратегія базується на підтримці демократичних перетворень в українському суспільстві, переходу української економіки до ринкових механізмів господарювання і вдосконалення полiтико-законодавчої системи в державі, а також на сприянні просуванню канадських економічних інтересів в регіоні. Українська діаспора зайняла активну позицію в питаннях формування українсько-канадських зв”язкiв, використовуючи свій досвід роботи в державних структурах і контакти з представниками канадського федерального уряду, а також шляхом безпосередньої участі в розробці спільних українсько-канадських двосторонніх проектів в якості виконавців, консультантів або менеджерів міждержавних програм. Широкого розповсюдження набула благодійна діяльність представників діаспори, націлена на надання допомоги потребуючим в України. В той же час низькі темпи економічних і політичних перетворень в україн-ському суспільстві почали викликати критичні зауваження з боку представників діаспори.

Позиція діаспори відносно розвитку міждержавних стосунків між Україною та Канадою розглядається в третьому підрозділі “Етап “особливого партнерства” в українсько-канадських відносинах та українська діаспора”. Третій етап характеризується створенням багаточисленних двосторонніх програм і роботою над їх виконанням. Характерною рисою цього етапу є зміщення ділової активності з вищого державного рівня на рівень конкретних виконавців підписаних програм і договорів в сфері державного управління, охорони здоров'я, навколишнього середовища, освіти, сільського господарства і розбудови громадянського суспільства в Україні.

Представники української діаспори стають ініціаторами програм українсько-канадського співробітництва, активізуючи свої дії з метою створення нових організаційних структур, дії яких виходять за рамки суто діаспорних проблем і направлені на співробітництво з урядами України i Канади.

Висновки. Українська діаспора, представляючи собою неекономічну групу тиску, завдяки свому соціально-економічному, політичному і культурному положенню в плюралістичному суспільстві Канади активно включена в процес формування українсько-канадських відношень.

Українські канадці стають ініціаторами та безпосередніми дійовими особами як виконавці, керівники, експерти і консультанти численних проектів і програм двостороннього співробітництва, які спрямовані на створення в Україні стабільного середнього класу, на максимальну адаптацію комерційних і ринкових механізмів в Україні до діючих структур західноєвропейського і північноамериканського ринків, а також на як мога скоріше входження України в ринкову економічну систему, що позитивно вплине на умови розвитку канадського бізнесу в нашій країні та створить сприятливий інвестиційний клімат для канадського капіталу.

Українські канадці, які мають власний бізнес, активніше за представників інших етнічних груп включаються в партнерські відносини з Україною. Подальший розвиток економічних зв'язків з українськими партнерами гальмується недосконалістю законодавчо - правової бази, а також неефективно діючою системою оподаткування та захисту приватної власності. Окрім цього, негативно відбивається на розвитку українсько-канадських відносин високий рівень корупції та бюрократизму в Україні. В доповнення до цих обставин, українські канадці розчаровані незадовільним, з їх точки зору, станом національної культури і мови в незалежній Україні.

Більша частина канадців українського походження реалізують свою можливість допомогти історичній батьківщині через роботу в благодійних організаціях і участь в гуманітарних акціях.

Безперечно існує певний вплив української діаспори на федеральний уряд країни з метою формування політики Канади по відношенню до незалежної України. Цей вплив чиниться через організаційні структури спільноти, перш за все, такі як Конгрес Українських Канадців і часткова через нещодавно утворені - Канадсько-українську фундацію і Консультативну Раду при міністрі закордонних справ Канади, які виходять за рамки етнічного співтовариства. Разом з тим ці новоутворені структури відіграють, в основному, допоміжну роль. Зовнішньополітичний курс канадської держави по відношенню до незалежної України формується у відповідності з національними інтересами Канади і частково через тією позицією, яку вона займає на міжнародній арені. Українська діаспора, в свою чергу, зіграла значну роль в формуванні іміджу незалежної України в Канаді, в популяризації української внутрішньої та зовнішньої політики, що сприяло формуванню дружніх взаємовигідних відносин між двома країнами.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

J. Armstrong. Mobilized and Proletarian Diasporas.//American Political Science Review.-1976.-N2.-P. 393-409

G. Sheffer. Modern Diasporas in International Politics.-New-York: St. Martin's Press, 1980.-349 р.

D. Constas, A. Platias. Diasporas in World Politics: the Greeks in Comparative Perspective.-Macmillan Press, 1993.-239р.

Groups and Governments in Canadian Foreign Policy. Ed. D. Munton. - Ottawa: Institute of International Affairs, 1982.-115р.; Elizabeth Riddell-Dixon. The Domestic Mosaic: Interest Groups and Canadian Foreign Policy./Groups and Governments in Canadian Foreign Policy. Ed. D. Munton. - Ottawa: Institute of International Affairs, 1982.-P. 20-23.; S. Dimock. Interest groups in Canadian foreign policy process: a conceptual overview./Groups and Governments in Canadian Foreign Policy. Ed. D. Munton. - Ottawa: Institute of International Affairs, 1982.-P. 23-25.

B. J. Hibbitts. Ethnic groups and Canadian propaganda policy in the 1950s./Groups and Governments in Canadian Foreign Policy. Ed. D. Munton. - Ottawa: Institute of International Affairs, 1982.-P. 100-104.; M. Esman. Ethnic Politics.-Cornell University Press., 1994.-277 p.; K. Holsti. Ethnicity and Canadian Foreign Policy//Diasporas in World Politics: the Greeks in Comparative Perspective, 1993.-239 p

И. А. Мингазутдинов, С. И. Суглобин. Вплияние иммигрантских групп на внешнюю политику североамериканских стран./Миграция и мигранты в мире капитала: исторические судьбы и современное положение.-К. : Наукова думка, 1990.-с. 30-47.; Евтух В. Б. Концепции этносоциального розвития США и Канады. Типология, традиции, еволюция.-К.: Наукова думка, 1991.-176с.

Шлепаков А. М. Українська трудова еміграція в США та Канаду (к. XIX - п. ХХ ст.).-К..: Вид-во АН УРСР, 1960.-200с.; Шлепаков А. М. У джерел української трудової еміграції в Канаду//УIЖ.-1966.-№6.-с. 49-57.; Лещенко Л. О. Фермерський рух в Канаді в 1900-1903 р. р.- К.: Наукова думка, 1973.-243с.

Зарубіжні українцi/Лабезник С. Ю. Макар Ю. Т. -К.: Україна, 1991.-252с.; Українці в зарубіжному свiтi/Буркут I. Г, Василева Л. О., Шлепаков А. М.-К.: Наукова думка, 1991.-138 с.

Євтух В. Б., Ковальчук О. О. Етнокультурна діяльність українських канадців: здобутки та проблеми//УIЖ.-№9.-с. 42-50.; Євтух В. Б., Ковальчук О. О. Українські канадці: проблеми соціально-демографічної інтеграції//УІЖ.-1991.-№8.-с. 64-75.; Євтух В. Б., Ковальчук О. О. Українські канадці.-К.: Будівельник, 1993.-142с.

J.Balan. Salt and Braided Bread. Ukrainian Life in Canada.-Toronto: Oxford Univ. Press, 1984.-125p.; Continuity and Change/The Cultural Life of Alberta's First Ukrainians. Ed by M. Lupul. - Edmonton: Published by Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1988.-286p.; Milestones. A History of the Ukrainian Catholic Church of the Transfiguration. Kitchner, Ontario - 1926-1986. Ed. by I. L. Wynnyckyj. - Kitchener: Published by the Ukrainian Church of the Transfiguration, 1987.-109 p.; Д. Прокоп. Українці в Західній Канаді: до історії їхнього поселення та побуту. Єдмонтон - Вінніпег, 1987. Т. I,2.

Deconstructing a Nations Immigration, Multiculturalism & Racism in '90s Canada. Ed. by V. Satzewich. Saskatoon: University of Saskatchewan, 1992.-537 p.; L. Driedger. Multi-Ethnic Canada. Identities & Inequalities. Toronto: Oxford Univ. Press, 1996.-352p.

Українські поселення. Довідник. - Нью-Йорк, 1980.-351с.; Українці в американському та канадському суспільствах. Соціологічний збiрник.-Джерсi-Сiтi, 1976, Т. 1.2.

Ukraine and Ukrainians Throughout the World. Ed. by Ann Lencyk Pawliczko.-Toronto: Toronto Univ. Press, 1994-507p.

Боровик М. Українсько-канадська преса та її значення для збереження української меншини в Канадi.-Мюнхен, 1977.-341с.; J. Kaye. Early Ukrainian Settlements іn Canada. 1895-1900.-Toronto: Toronto Univ. Press, 1964.-402p.; B. Kordan. The Block Settlements in Alberta. - Edmonton, 1971.-207p.; J. Lehr. The Government and the Immigrants: Perspectives on Ukrainian Block Settlements in the Canadian West/Canadian Ethnic Studies.-Toronto: Toronto Univ. Press, 1987.-247 p.

Декларація про відносини між Україною i Канадою від 22 вересня 1991 року//Полiтика i час.-№10.-1991.-с. 79-80.; Спільна декларація про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Канадою від 27 січня 1992 року// Політика i час.-№2.-1992. -с. 69-71; Меморандум про взаєморозуміння відносно консультацій між Україною та Канадою від 23 вересня 1992 року// Політика i час.-№10.-1992.-с. 68; Спільна Декларація про особливе партнерство мiж Україною i Канадою вiд 31 березня 1994//Полiтика i час.-№5.-1994.-с. 92-94; Угода про дружбу і співробітництво між Україною та Канадою від 24 жовтня 1994 року// Політика i час.-№12.-1994. -с 82-84.

Голос України. Газета Верховної Ради України. 1991-1998.; Урядовий кур'єр. Газета органів державної виконавчої влади України. 1991-1998.; RFE/RL Report.-1992.-N7-10.

Суспільна Служба Українців Канади. Філія Торонто. Звіт за 1991 р.-Торонто, 1992.-85с.; Звіт з річної конференції Суспільної Служби Українців Канади: “Суспільна Служба у підготовці до року 2000”. - Торонто, 1993-16с.; Річний звіт голови Ванкуверського відділу Суспільної Служби Українців Канади за 1993р. - Ванкувер, 1993.-10с.; Річний звіт голови Оттавського відділу Суспільної Служби Українців Канади за 1993р. - Оттава, 1993.-8с.; Iнформативний звіт регіональних філій ССУК за 1994р.-Торонто, 1994.-15с.; XII з'їзд Суспільної Служби Українців Канади: “Крок у 21 століття. Українське суспільство в канадській дійсності. “- Вінніпег, 1995.-28с.; Суспільна Служба Українців Канади. Філія Торонто. Звіт за 1996 р.-Торонто, 1996.-57с.

Звіт про сходини Президії Секретаріату СКУ 20-21 лютого 1998р. - Торонто, 1998.

XVII Конгрес Українців Канади. “Нова дійсність - нове майбутнє.-Єдмонтон, 1992.-125с.

Newsletter Help Us Help to Children.-Toronto, 1997.

Canada Ukraine Foundation. Report of Proceeding. - Edmonton Regional Seminar. January 31.1998.-Edmonton, 1998.-8p.; СUF Workshop. February 7-8, 1998.-12 p.

Canada Cooperation with Ukraine. Ottawa: CIDA, 1997.-35p.; CIDA's Programming Strategy for Ukraine. - Ottawa: CIDA, 1997.-13p.; Results - Based Management in CIDA. Policy Statement. - Ottawa: CIDA, 1998.-3p.; CIDA in Action. Ukraine.-Ottawa: CIDA, 1998

CEA Forum: Ukraine. A summary of the proceeding of two-day conference for CIDA technical assistance projects in Ukraine. November 21st-22, 1997.-Ottawa: CBIE, 1997.-35p.; Policy Options: Ukraine. A policy paper based on a symposium held December 3rd, 1996.-Ottawa: CBIE, 1996.

1.Українська діаспора в Канаді як фактор сучасних українсько-канадських відносин//Актуальні проблеми політики.-вип. 3-4.-1998.-с.75-79.

2.Океан не перепона. Формування українсько-канадських відносин і роль в цьому української діаспори//Політика і час.-1998.-№10.-с.19-24 (в співавторстві з С.Й. Аппатовим).

3.Дiаспори як фактор в сучасній зовнішній політиці Канади (на матеріалах американо-канадської історіографії)/Записки історичного факультету.-вип.9-Одеса,1999.-0,2 пл.

4.Українсько-канадськi відносини на сучасному етапі (1991-1994 р.р.)/Записки історичного факультету-вип. 5.-1997.-с.312-318.

5.Імміграційна політика Канади: історія та сучасність.//Питання міграції.-1998.-№4.-с.2-8 (в співавторстві з С.Й. Аппатовим)

6.Розвиток концепції полікультурності в Канаді: уроки для південного регіону України/Матеріали науково-практичної конференції “Сучасна етнокультурна та етнополітична ситуація на Півдні України і актуальні проблеми державного управління”, Одеса, 10-11 грудня 1996 р.-с.245.

АНОТАЦІЇ

Горбатюк Н. П. Роль української діаспори в формуванні українсько-канадських відносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00. 02. - Всесвітня історія - Одеський державний університеті, Одеса, 1999.

Дисертація присвячена розгляду місця і ролі української діаспори Канади в розвитку двосторонніх відносин між Україною і Канадою з 1991 по 1998 р.р.. В роботі проаналізовані основні причини, методи, шляхи і результати впливу української етнічної групи на федеральний уряд Канади, а також з'ясовані фактори, які сприяють або перешкоджають ефективному розвитку міжнародного співробітництва між цими двома державами.

Ключові слова: діаспора, еміграційна хвиля, українська етнічна група, група тиску, федеральний уряд, етнічна організація.

Горбатюк Н.П. Роль украинской диаспоры в формировании украинско-канадских отношений.-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02.-Всеобщая история - Одесский государственный университет, Одесса, 1999.

...