Творчість О.П Бородіна в контексті розвитку техніки рухомого складу залізниць України (друга половина XIX ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Центр досліджень науково-технічного потенціалу

та історії науки імені Г.М. Доброва

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ТВОРЧІСТЬ О. П. БОРОДІНА В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ТЕХНІКИ РУХОМОГО СКЛАДУ ЗАЛІЗНИЦЬ УКРАЇНИ (друга половина XIX ст.)

ШАТАЄВ Віктор Миколайович

УДК 62:629.4:656.2

07.00.07 -- iсторiя науки

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М.Доброва НАН України.

Науковий керівник: доктор фізико-математичних наук,

Храмов Юрій Олексійович,

завідувач відділу історії науки Центру досліджень

науково-технічного потенціалу та історії науки імені

Г.М. Доброва НАН України

Офіційні опоненти: доктор фізико-математичних наук,

Добровольський В`ячеслав Олексійович,

професор Национального технічного університету “Київський політехнічний институт”

доктор історичних наук,

Плющ Микола Романович,

провідний науковий співробітник

Інституту історії України НАН України

Провідна установа: Дніпропетровський технічний університет

залізничного транспорту

Захист відбудеться 11 лютого 1999 р. о 10-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.189.01 у Центрі досліджень науково- технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України за адресою: 252032, Київ, бульвар Т. Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ЦДПІН НАН України.

Автореферат розісланий 11 cічня 1999 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук Лобанова Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

залізничний транспорт бородін

Актуальність теми дослідження. Біографічний напрям в історії природознавства і техніки останнім часом все частіше заявляє про себе. Створено вже чимало яскравих портретів учених, які дають певний спосіб розгляду історії науки та її напрямів через біографії вчених, поєднують тим самим логіко-гносеологічний підхід з соціально-психологичним.

Монографії М. В. Нєчкіної про В.О. Ключевського, Е.Н. Ракчеєва про Д.І. Журавського, М.И. Вороніна і М.М. Вороніної про С.В. Кербедза та П.П. Мельнікова і А.А. Чеканова про В.Л. Кирпичова, Л. Гумілевського про Д.К.Чернова, Ю.Я. Соловйова про Н.С. Курнакова та інші є цьому підтвердженням. Значущість такої праці та необхідність її продовження нині особливо важлива й актуальна. Особистісний підхід відкриває перед історіографами нові можливості. Аналіз творчості вченого, еволюції його поглядів, і методів дослідження дозволяють побачити історію науки, логіку її розвитку в динаміці і драматизмі. Однак дослідження біографічного характеру все ще є порівняно незначне в потоці історіографічної літератури. Багато видатних вчених у різних галузях гуманітарної, природничої науки і техніки ще чекають на своїх біографів.

Найбільшою мірою необхідність розробки наукових біографій відчувається у техніці. Імена багатьох видатних і менш знаних провінційних дослідників були незаслужено забуті, хоча їх наукова спадщина є складовою частиною вітчизняної історіографії і заслуговує прискіпливої уваги, оскільки дозволяє збагатити наші уявлення про розвиток конкретної науки, наукових напрямків та окремих проблем.

Наукова діяльність О. П. Бородіна (1848-1898) становить помітний вклад у техніці, зокрема, в її основній галузі - залізничному транспорті. Засновник оригінальних наукових досліджень і практичних розробок в цій галузі, інженер-практик, провідний учений Олександр Парфенійович Бородiн посідає одне з почесних місць у світовій науці. З його ім'ям пов'язана ціла епоха в розвитку залізничної техніки другої половини ХIХ ст. Праці О.П. Бородiна значно поглибили наші знання про механічне обладнання залізниць, структуру й організацію залізничного господарства, будівництво, ремонт і експлуатацію рухомого складу.

Наукові погляди Бородiна відзначалися оригiнальністю. Ним висунуті ідеї, що докорінно змінили існуючі до цього уявлення. У світлі своїх оригінальних переконань він піддав критичному аналізові старий, накопичений раніше науковий матеріал і подав його по-новому. Його наукові і практичні праці, його ідеї і погляди розкрили перед техніками широкі можливості.

Після опублікування О.П. Бородiним основних робіт: "Заметки о механическом устройстве железных дорог" (1875), "Система премирования сбережений расходов службы подвижного состава" (1886), "Служба подвижного состава на Юго-Западных железных дорогах" (1895), "Обзор успехов техники за последние двадцать пять лет" (1896) - багато технічних розробок в колишній царській Росії та за її межами розвивалися в напрямку висловлених ним ідей. І сьогодні наукові розробки вченого продовжують впливати на розвиток рухомого складу та на ряд інших технічних питань залізничного транспорту. Розгляд наукової спадщини О.П. Бородіна, як вченого інженера також дозволить повніше охарактеризувати процес розвитку залізничної справи в Україні у другій половині ХІХ ст.

Природним продовженням наукових зацікавлень О.П. Бородіна була його педагогічна, організаційна та громадська діяльність. На протязі двох десятиріч вчений очолював роботу дорадчих з`їздів. Він виступив як один з організаторів наукового журналу “Инженер”, тривалий час був його головним редактором. Значною була педагогічна і просвітницька діяльність Бородіна. Аналіз творчої біографії вченого важливий для характеристики системи технічного розвитку залізниць України в другій половині ХІХ ст., для оцінки розвитку рухомого складу залізниць, для оцінки діяльності української технічної інтелігенції взагалі.

Як у царській Росії, так і в колишньому СРСР залізничний транспорт України був складовою частиною загально-імперського. І ніхто не відділяв частку, вкладену до загального доробку українськими вченими й виробничниками. Тому зростаючий інтерес до історії техніки залізничного транспорту України повністю виправданий. Значення конкретного внеску, зробленого тим чи іншим вченим або інженером до загального розвитку залізничної справи сприяє виробленню більш глибокого і всебічного уявлення про її сучасний стан. Багато з того, чим володіє сьогодні наука і техніка, забов`язане діяльності ентузіастів - інженерів як своєрідних генераторів ідей у розвитку техніки залізничного транспорту.

Досі робіт з історії залізничного транспорту Ураїни дуже мало. В даному аспекті вивчення наукової спадщини творців цієї історії стає нагальною потребою. Нині, коли, здобувши незалежність, Україна дедалі впевніше заявляє про себе як залізничну державу, коли ці заяви дістають все вагоміше підкріплення у вигляді міжнародних проектів та договорів про співпрацю, особливо актуальним є розкриття справжньої картини історії створення техніки залізничного транспорту у світі, зокрема, в України.

Обравши за об`єкт свого дослідження життя і діяльність О.П. Бородіна в контексті розвитку техніки залізничного транспорту України, ми прагнули на основі історично-наукового аналізу відтворити цілісну картину історії техніки залізничного транспорту України у другій половині ХІХ ст., де проблеми освіти, підготовки наукових кадрів, популяризації знань і практики виступають у єдиному комплексі з видатними науковими дослідженнями, з традиціями української залізничної справи та конкретними соціально-історичними умовами розвитку тогочасної України.

Історія життя та діяльності О.П. Бородіна сьогодні особливо цікава і повчальна. Вона є яскравою сторінкою у розвитку вітчизняної техніки залізничного транспорту. Протягом 25-ти років О.П. Бородін відігравав провідну роль в науковому й організаційному житті залізничної сфери. Аналіз конкретних концепцій О.П. Бородіна надзвичайно необхідний для з`ясування походження багатьох наукових ідей та проблем.

Наукові і практичні дослідження О.П Бородіна стали набутком науки та техніки. Вчений-практик та інженер зробив вагомий внесок у становлення і розвиток залізничної справи в Україні. Проте досягнення Бородіна створили передумови і основи для розвитку багатьох наукових напрямків у техніці залізничного транспорту. Ось чому напрямки, багато фундаментальних проблем, які вирішувалися вченим є надзвичайно актуальними і сьогодні. Все сказане має перспективне значення для удосконалення системи освіти і досліджень в сучасних закладах залізничного профілю в Україні.

Історіографія проблеми. Не дивлячись на великі заслуги О.П. Бородіна в розвитку залізничної справи, його широку популярність у наукових колах, справжнього аналізу його наукової і практичної діяльності здійснено не було. Публікації мали здебільшого популяризаторський або довідковий характер. Перша спроба дати оцінку діяльності вченого в журналі “Инженер” була зроблена 1898 р. відомим інженером О.О. Абрагамсоном Абрагамсон А.А. Деятельность А.П. Бородина в журнале "Инженер" (1882-1898 гг.) //Инженер.- 1898.- N 4-5.- С. 133-138.; Абрагамсон А.А. Тридцатипятилетие журнала "Инженер" 1882-1917гг. //Инженер.- 1917.- N 1.- С. 1-2., ректором Київського політехнічного інституту В.Л. Кирпичовим Кирпичев В.Л. Александр Парфеньевич Бородин //Инженер.- 1898.- N 4-5.- С. 145-146. і С. Житковим Житков С. Александр Парфеньевич Бородин //Известия собрания инженеров путей сообщения.- 1898.- N 9.- C. 177-182.. Також слід відзначити і більш грунтовні дослідження окремих питань діяльності О.П. Бородіна, здійснені в пізніші часи Леви Л. Александр Парфеньевич Бородин //Инженер.- 1898.- N4-5.- C. 147-152.; Короткевич М. А. Памяти А.П. Бородина //Транспорт.- 1923.- N 9. - C. 179-181; N 10.- C. 203-211.; Зензинов Н.А., Рыжак С.А Выдающиеся инженеры и ученые железнодорожного транспорта.- М.: Транспорт, 1990.- 480 с.; И. Рихтер Памяти Александра Парфеньевича Бородина //Инженер.- 1898.- N 4-5.- С. 153-154.; Напорко А.Г. Очерки развития железнодорожного транспорта СССР.- М., 1954.; Юго-Западная железная дорога. Вчера. Сегодня. Завтра. 1870-1995 гг. /Под ред. Б.С. Олейника.- Киев: Транспорт Украины, 1995.- 243 с.; Филоненко М.С. Александр Парфеньевич Бородин //Инженер.- 1898.- N 4-5.- С. 133-138.; Андреев П. Юго-западные железные дороги.- Киев, 1896..

Були також праці довідкового характеру, які значно розширили джерельну базу і поглибили оцінки окремих подій в історії залізничної справи та участі в ній О.П. Бородіна История Киева. Т. 2.- Киев: Наукова думка, 1984.- С. 269-270.; Костомаров В. М. Из деятельности Российского технического общества в области машиностроения - М.: Машгиз, 1957.- 180 с.; Бородин А.П. (1848-1898). В кн.: Большая советская энциклопедия. 3-е изд.- Т. 3.- С. 577, портр.; Бородiн Олександр Парфенiйович (1848-1898). В кн.: Український Радянський Енциклопедичний Словник: 2-ге вид.- К.: Голов. ред. УРЕ, 1986.- Т. 1.- С. 205, портр.; Бородин Александр Парфеньевич //Большая энциклопедия, 4-е изд.- СПб., 1896.- Т. 4.- С. 548-549, портр.; Сологубов В.Н. Бородин Александр Парфеньевич //Ученые и изобретатели железнодорожного транспорта: Сборник статей.- М.: Гос. транспортное ж. д. издательство, 1956.- C. 140-147.; Януш Л.Б. Русские паровозы за 50 лет.- М.-Л.: ГосНТИ машиностроительной литературы, 1950.- 151 с.; Мелуа А. И. Инженеры Санкт-Петербурга: Энциклопедия.- СПб., М.: Изд Международного фонда истории наук, 1996.- 816 с..

Значно глибше проводилося вивчення історії залізничного транспорту і діяльності О.П. Бородіна за радянських часів. Люди русской науки.- Т.2.- М.-Л.: ОГИЗ, 1948.- 1196 с.; Голян-Никольский А. Ю. История техники.- Киев., 1957.- 160 с. Однак не всі дослідження радянського періоду нашої історії досить широко трактували тенденції й етапи розвитку діяльності О.П. Бородіна. Лише поодинокі праці містять історичний коментар з тих або інших питань його діяльності. Так, у книгах В.С. Віргінського та Л.І. Гумілевського побіжно висвітлено головні моменти діяльності О.П. Бородіна за весь період його творчого шляху Виргинский В.С. Техника и естествознание в условиях перерастания домонополистического капитализма в империализм и в период монополистического капитализма (70-е гг.ХІХ - 1917г.).- М.,1978.- 92с.; Гумилевский Л.И. Железная дорога.- М.: Транспорт, 1950.- 482 с.; Гумилевский Л.И. Русские инженеры.- М.: Молодая гвардия, 1953.- 440 с.; Гурский П.А. Приоритет отечественной науки о тяге поездов //Железнодорожній транспорт.-1948.- №6.- С. 54-64.; Данилевський В.В. Винайдено в Росії.- Київ: АН УРСР, 1951.- 338 с.; Кухарский П.В. Список окончивших курс в Институте инженеров путей сообщения императора Александра І за 100 лет 1810-1910.- Спб.- 226 с.;. Змістовні огляди про історію наукових ідей Бородіна характерні для деяких праць інших авторів ЛИИЖТ им. академика В.Н. Образцова 1809-1959.- М., 1960.- 388 с.; Мокршицкий Е.И. История паровозостроения в СССР. 1846-1940.- М.: Трансжелдориздат, 1941.- 259 с.; З історії вітчизняної техніки. /За ред. В.В. Данилевського.- Київ: Держвидав УРСР, 1951.- 268 с.; Из истории отечественной техники.- Л.: Лениздат, 1950.-248 с.; История машиностроения.-Т.29.- М., АНСССР, 1960.- 376 с.; Т. 45.- АН СССР, 1962.- 260с.; История механики в России /Отв ред. А.Н. Боголюбов.-Киев: Наукова думка, 1987.-390 с.;.

Ознайомлення з цими працями свідчить, що увага їх авторів зосереджувалася на висвітленні окремих спеціальних питань. Узагальнюючого дослідження, в якому б містився всебічний аналіз життєвого і творчого шляху О.П. Бородіна, не існує. Історіографічний огляд літератури свідчить, що обрана нами тема не була предметом спеціального дослідження. Окремі аспекти вивчення життєвого і творчого шляху Бородіна, які дістали певне відображення на сторінках наукових видань, недостатні для повного уявлення про діяльність і внесок в науку видатного інженера і вченого О.П. Бородіна. Ці аспекти й складають предмет нашого дослідження.

Джерельна база. Дослідження грунтується на широкому колі як опублікованих, так і неопублікованих джерел, рукописних і друкованих матеріалів. Основу джерельної бази дисертації становлять матеріали, опубліковані в журналі “Инженер”, а також неопубліковані документи, опрацьовані автором дисертації в різних архівних сховищах України та Росії. Важливими шодо теми є документи, опубліковані в періодичних виданнях ще за життя Бородіна, а також в радянський період.

Звичайно, в загальній масі матеріалів про О.П. Бородіна перше місце належить протоколам засідань різних наукових технічних товариств і з`їздів інженерів царської Росії. Але й інші документи, які містять найрізноманітніші відомості, часто були для нас дуже важливими, бо дані в протоколах надто лаконічні. Найчастіше в них повідомлялося про постановку питання і прийняте рішення без відображення ходу його обговорення. Іноді з деяких питань у протоколах засідань як додатки зустрічаються особливі думки, записки, довідки, а також списки членів з`їздів та товариств за певний період.

Виняткова увага приділялася нами окремим статтям самого О.П. Бородіна, в яких він грунтовно висвітлював свою діяльність на тлі світового і вітчизняного паровозобудування, інших питань залізничної справи. Власне його статті розкривають справжній стан справ на залізницях України в кінці минулого століття, містять відомості про наукову і просвітницьку діяльність вченого за поточний рік або інший проміжок часу. В працях О.П. Бородіна завжди можна знайти інформацію про ті чи інші проблеми, які турбували інженерів і техніків, про особові склади Рад товариств і з`їздів, про участь Бородіна в цих з`їздах і міжнародних конгресах, про поширення наукових знань серед населення, про влаштування дослідних станцій і виборювання міжнародних премій тощо. Обов`язковим компонентом кожної публікації вченого є висновки рекомендаційного характеру, які сприяли розвитку нових ідей у становленні залізничної справи.

Певний інтерес є листування О.П. Бородіна з іншими інженерами, вченими, залізничниками й окремими особами. Документи, які нам вдалося відкрити в архівах Росії та в рукописному відділі Національної бібліотекі ім. В.І. Вернадського, досить повно відображають зовнішні зв`язки вченого та коло його інтересів. Листи, щоденники, нотатки видатних фахівців розкривають всю багатогранність і складність проблеми, яку ми вирішуємо.

Для аналізу наукової і суспільної діяльності вченого було використано чимало праць інженерів, що вийшли окремими виданнями, опубліковані звіти з`їздів інженерів, окремі періодичні видання, які несуть необхідну інформацію. У працях, щоденниках й інших матеріалах вчених-інженерів містяться важливі відомості про розвиток залізничного знання та освіти. Використано також величезний масив джерел, що зберігається у Київському державному міському архіві. Ми користувалися офіційніми звітами Міністерства шляхів сполучення, виданнями різних навчальних і дослідних закладів, присвячених їхній історії, біографічними і фаховими словниками. Загальним недоліком архівних джерел є їхня розкомплектованість, а звідси - відсутність узагальнюючих даних з усього комплексу напрямків діяльності О.П. Бородіна.

Наукова новизна роботи. Дисертація є першим оригінальним дослідженням на тему: “Творчість О.П. Бородіна в контексті розвитку техніки залізничного транспорту”. З`ясовано місце вченого в системі залізничних організацій України як великого генератора наукових ідей, його роль у загальному розвитку залізничної думки в останні десятиліття ХІХ ст.

Наукова новизна дисертації полягає насамперед у самій постановці проблеми: це цілісне дослідження становлення, формування і розвитку наукової та інженерної особистості О. П. Бородіна та його внеску в розвиток залізниць за 25-річний проміжок часу. Воно становить і певний стан розвитку біографічного напряму в українській історіографії, який полягає у розкритті ролі вченого в поступі окремих галузей наукових знань. Науково-теоретичне і суспільне значення цього напряму буде зростати із проведенням поглиблених конкретних історичних досліджень. Отримано нові дані про масштаб і характер суспільної діяльності О.П. Бородіна, його місце в культурному житті України другої половини ХІХ ст. Вперше зроблено загальний огляд життя вченого і критичний аналіз наукових праць, які відіграли важливу роль в інформації наукової спільноти про найновіші досягнення в галузі залізничних знань людства.

У дисертації вперше наводяться маловідомі дані про діяльність О.П. Бородіна, уточнюються і конкретизуються оцінки і висновки щодо окремих аспектів його діяльності. У джерелознавчому плані новизна полягає в запровадженні до наукового обігу великої кількості нових матеріалів з різних архівів країни, а також у новому погляді на відомі або маловідомі науковій громадськості опубліковані джерела. Це багато в чому дозволило зробити певні нові теоретичні висновки.

Науково-практичне значення випливає із завдань вітчизняної історії науки, пов`язаних з необхідністю глибокого і всебічного вивчення ролі вченого. Освоєння наукової спадщини О.П. Бородіна дозволяє розкрити конкретні особливості і форми його діяльності в умовах, що існували в царській Росії, його участь у вирішенні вузлових питань залізничної справи. Дослідження діяльності О.П. Бородіна набуває важливого значення в аспекті відтворення справжньої повної історії залізничного транспорту в Україні.

Наукове висвітлення особистості О.П. Бородіна має на меті збагатити теорію і практику діяльності сучасних вчених-інженерів. В ході аналізу відзначається, що сучасна наука цікавиться не тільки висновками наукової діяльності вчених минулого, вона намагається проникнути в самий процес творчого пошуку, організації наукових досліджень (лабораторних і експериментальних) як окремих вчених, так і дослідження колективів, що об`єднувалися навколо них. Спостереження і висновки, які містяться в дисертації, можуть бути використані для подальшої наукової розробки загальних проблем історії залізничного транпорту у царській Росії на межі століть.

Значення дисертаційної роботи полягає і в тому, що вона виявляє основні напрями, якими пішов розвиток залізничної думки. Історично-наукова реконструкція становлення і розвитку залізничних ідей сприяє інтегрованому сприйняттю становлення окремих спеціальних галузей на основі єдиного методологичного підходу. В результаті такої інтеграції можливе створення концепції історичного розвитку залізничної справи в цілому. Дисертація, присвячена діяльності О.П. Бородіна, сприятиме цьому.

Прийнятий нами в дисертації комплексний підхід до дослідження творчості О.П. Бородіна значно розширює і збагачує традиційні уявлення про видатних вчених нашої вітчизни. Бородін у нашому висвітленні виступає не тільки як видатний вчений-інженер, що розробляв наукові проблеми фундаментального і прикладного значення, але і як зосередження великого духовного і культурного потенціалу суспільства.

Висновки і положення дисертації, що розкривають оригінальні шляхи розвитку залізничної справи в пореформеній Росії на прикладі діяльності О.П. Бородіна, переконують нас у тому, що підходи до розробки проблем залізничного транспорту, організації досліджень у цій сфері залишаються актуальними і сьогодні. Встановлені у дисертації закономірності, отримані в результаті вивчення наукової спадщини О.П. Бородіна, дозволили сформулювати основні положення концепції його діяльності, згідно з якою видатний вчений є однією з найбільш продуктивних форм впливу на наукову спільноту, завдяки чому забезпечуються необхідні умови для успішного функціонування багаточисленних колективів учених.

Матеріали і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці праць з історії загальних і спеціальних проблем техніки, зокрема проблем залізничного транспорту.

Ряд положень дисертації може бути використаний при створенні навчальних і методичних посібників, а також при викладеніі курсів з історії науки в технічних навчальних закладах, особливо у вузах залізничного транспорту. Матеріали і результати проведеного дослідження стануть у пригоді при проведенні роботи з популяризації історико-технічних знань із використанням відомостей з історії залізничного транспорту в Україні.

Апробація дисертації. Основні положення і висновки дисертації доповідалися і обговорювалися на конференціях у 1994-1998 рр. З викладом змісту окремих розділів і наукових результатів дослідження автор виступав: на конференціях молодих істориків науки і наукознавців “Історія науки, освіти і культури в Україні: традиції і сучасність” (Київ, 1995-1997); на науково-методичних коференціях в Академії залізничного транспорту “Проблеми удосконалення навчального процесу та поліпшення якості підготовки фахівців” (Харків, 1996-1997); на міжрегіональній науково-практичній конференції “Краєзнавча спадщина у відродженні національної школи” (Миколаїв, 1996); на Мiжнароднiй конференцiї з історії науки “Белые ночи” (С.-Петербург, 1996-1997); на Мiжнароднiй конференцiї “Трансформація наукових систем в державах з перехідною економікою та роль науки у суспільстві, що змінюється” (Київ, 8-10 жовтня 1998), а також викладено в опублікованих 9 статтях.

Структура дисертацiї визначається метою та завданнями дослiдження, у її основу покладено проблемно-хронологічний принцип. Дисертацiя складається iз вступу, чотирьох розділів, висновкiв, списку використаних джерел та додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обгрунтовується вибір теми, дається характеристика стану наукової проблеми, розкривається її актуальність та ступінь дослідженості, сформульовано мету і основні завдання дослідження, визначені його хронологічні рамки, розкривається новизна і практичне значення, даються відомості про апробацію роботи.

У першому розділі “Життєвий шлях О. П. Бородіна” ставиться завдання відтворення та короткого наукового викладення біографії О.П. Бородіна. Розділ має довідково-допоміжний характер. Його наявність допоможе сприйняттю основного тексту дисертації.

Олександр Парфенійович Бородiн один з відоміших представників славнозвісного старовинного дворянського роду. Народився О.П. Бородін 28 вересня (за ст. стилем) 1848 р. у Санкт-Петербурзі. Закінчивши у 1865 р. гімназію, юний Олександр Бородін вступає до Санкт-Петербурзького Технологічного інституту, який успішно закінчує у 1870 р. Він продовжив навчання в Інституті Інженерів Шляхів Сполучення і завершує свою технічну освіту у 1872 році.

Творчий інженерний і науковий шлях О.П. Бородiна можна поділити на три етапи: рязько-вяземський (1872-1877); київський (1877-1896) і петербурзький (1896-1898). Від початку своєї інженерної діяльності і на протязі всього творчого шляху він займався рухомим складом і тягою на залізницях. У своїй діяльності Бородiн порушує й інші проблеми залізничного транспорту, що пов'язані з рухомим складом: будівництво нових і ремонт старих паровозів і вагонів, забезпечення паровозів вугіллям і водою, нормалізація вагонів вантажного парку, створення більш комфортабельних пасажирських вагонів, модернізація обладнання залізничних майстерень, а також проблеми міцностi деталей і вузлів вагонів та паровозів.

Після завершення 1872 р. навчання у Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення О.П. Бородiн іде працювати на Рязько-Вяземську залізницю інженером, завідуючим рухомим складом і водозабезпеченням. Молодий інженер добре зарекомендував себе і після завершення будівництва Рязько-Вяземської залізниці був призначений 1874р. начальником служби рухомого складу і тяги. В період роботи на Рязько-Вяземській залізниці О.П. Бородiн, поряд з практичною діяльністю продовжує наукові пошуки в галузі удосконалення конструкції і утворення сприятливих умов для роботи паровозів та іншої техніки залізничного транспорту. В РТТ він активно виступає з повідомленнями про вдосконалення в парових машинах.

Від 1877 р. починаєтся найбільш тривалий і плідний в науковому і інженерному плані період діяльності О.П. Бородiна. Майже двадцятирічна напружена робота пов'язує Олександра Парфенійовича з Києвом і Південно-Західними залізницями. На початку 1877 р. звільнилося місце керуючого Києво-Брестською залізницею. І.О. Вишнеградський і Н.С. Блiох керівники справами Товариства Південно-Західних залізниць, цю посаду запропонували О.П. Бородiну, хоча на той час йому було лише 28 років.

Невдовзі, по завершенні російсько-турецької війни (1878), сталося злиття Брестсько-Граєвської, Києво-Брестської та Одеської залізниць у Південно-Західні залізниці. Протяжність мережі цих залізниць складала 2030 верст.

Час роботи О.П. Бородiна в Києві був надто плідним для нього і Південно-Західних залізниць, особливо для служби рухомого складу, тяги і майстерень.

Багато уваги він приділяє дослідженням застосування принципу подвійного розширення пари (компаунд) до паровозних машин. В результаті цих досліджень були створені під його керівництвом перша у світі паровозодослiдна станція (паровозна лабораторія) і перший у світі паровоз тандем-компаунд, які незабаром поширилися на всіх залізницях світу.

У 1882 - 1883 рр. О.П. Бородiн, спільно з інженером Л.М. Левi розробили методику лiнійних досліджень паровозів і проведення випробовувань. Завдяки цим випробовуванням вони переконалися у безсумнівній користі застосування системи компаунд до паровозів, а також дали можливість з'ясувати недоцільність застосування до паровозних циліндрів парових сорочок. О.П. Бородiн зробив доповідь про свої дослідження в Товаристві громадянських інженерів Франції і Англії. Паризьке Товариство громадянських інженерів присудило О.П. Бородiну за цю працю золоту медаль премії Нозо. Товариство англійських інженерів-механіків також високо оцінило проведені досліди.

Впровадження заходів щодо поліпшення водопостачання на Рязько-Вяземськiй та Південно-Західних залізницях призвело до великої економії в експлуатаційних витратах і дозволило прискорити ремонт паровозів та збільшити їхні міжремонтні перебіги. Удосконаленню водопостачання на мережі залізниць передували грунтовні всебічні дослідження роботи парових насосів, здійснювалися аналізи води та досліди над водоочищенням. В результаті цих досліджень були закриті водокачки, які, згідно хімічних аналізів подавали неякісну воду. Цим були досягнуті великі заощадження у водопостачанні водокачок в цілому. Поліпшення якості води позитивно впливало на стан паровозних котлів, на зменшення витрат на ремонт паровозів. Це було однією з головних причин, що дозволила збільшити удвічі пробіг паровозів між двома послідовними капітальними ремонтами.

Завдяки його діяльності технічні новинки та винаходи швидко входять в життя. У 1878 р., використовуючи пар кочегарки, в цехах майстерень здійснюється опалення. У липні того ж року О.П. Бородiн запалює в механічному цеху КГМ "першу електричну лампочку" в Києві - чотири електричні ліхтарі ("Киевлянин", 24 липня 1878). Того ж року стараннями Бородiна створюється механічна, а 1879 р. - хімічна лабораторія.

Серед багатьох заходів О.П. Бородiн вперше на практиці роботи залізниць впровадив докладний статистичний облік усіх пошкоджень рухомого складу в процесі його експлуатації, систему премiювання робітників служби за економію експлуатаційних витрат, облік роботи ділянок залізниці за збільшеними показниками і щомісячний аналіз та ознайомлення з результатами цього аналізу усіх робітників служби в управлінні і на лінії, перебудова всієї ремонтної бази і системи ремонту, створення потужних централізованих, оснащених сучасним обладнанням майстерень та ін.

О. П. Бородiн брав активну участь у створенні журналу, що побачив світ 1882 р. і мав назву “Инженер”. Спочатку Олександр Парфенійович був членом редколегiї і редагував відділ “Механики и механической технологии”, а з 1885 р. став головним редактором-видавцем журналу.

Не менш значною була діяльність О.П. Бородiна в Російському технічному Товаристві (РТТ). Ця діяльність почалася 1870 р., коли він був ще студентом. З 1880 р. О.П. Бородiн став членом Київського відділення російського технічного Товариства, в якому активно працював до 1896 р. 1882 р. він став заступником голови, а в 1891 р.- почесним членом цього Товариства.

Дійову участь брав О.П. Бородiн у роботі дорадчих з'їздів інженерів рухомого складу і тяги російських залізниць. Користуючись великим авторитетом серед залізничників, він обирався головою на шести з'їздах з 1881 по 1887 р.

Олександр Парфенійович Бородiн помер 26 березня (за ст.ст.) 1898 р. в Мерано (Італія). Похований в Києві на Аскольдовій могилі.

У другому розділі “Історія розвитку залізничного транспорту в Україні (друга половина XIX ст.)” подається короткий огляд епохи розвиток техніки у другій половині ХІХ століття.

В цей період провідні промислові країни займалися розподілом світу та розмежуванням сфер впливу. Великі масштаби капіталістичного виробництва, колонізація слабко розвинутих країн, захоплення ринків збуту вимагали переміщення на великі відстані сировини і виробів промисловості. А це обумовило розвиток транспорту і засобів зв`язку. На сухопутному і водному транспорті поступово впроваджувався паровий двигун. У свою чергу, розвиток засобів транспорту вимагав великої кількості палива й металу, а це підштовхувало до прискореного розвитку гірничовидобувної промисловості і металургії.

З падінням кріпосного права в Росії, в тому числі і в Україні, виникли соціально-економічні умови, за яких нарешті став можливим процес утворення великої машинної індустрії - матеріально-технічної основи капіталізму. А це означає, що саме на межі 50-60-х років ХІХ ст. в Україні починається справжня історія промислового перевороту. Перша половина ХІХ ст. позначилася виникненням залізниць загального користування в декількох країнах світу. Їх поява була обумовлена розвитком промисловості, перш за все гірничодобувної та металургійної. Економічні переваги залізниць перед іншими традицийними на той час видами шляхів сполучення (водні - річковий, морський; сухопутні - гужовий) обумовлені насамперед у помітному зниженні вартості й значному підвищенні швидкості доставки вантажів і пасажирів.

У період промислового підйому кінця 60-х - початку 70-х років XIX ст. інтенсивний хід залізничного будівництва в Росії призвів до п'ятикратного збільшення російської залізничної мережі, довжина якої зросла в 1875 р. до 19 тис. км, середній річний приріст залізниць в цей період складав більш 1,5 тис. км, а з 1893 по 1897 р. досяг найбільшого рівня - 2,5 тис. км, що для масштабів відсталої Росії становило величезну цифру.

Третій розділ “Напрями наукової діяльности розвитку рухомого складу залізниць України (друга половина XIX ст.)” містить досить докладний огляд основних праць О. П. Бородіна, його досліджень стосовно застосування принципу подвійного розширення пари в парових машинах.

На протязі всієї исторії розвитку техніки залізничного транспорту велику роль в удосконаленні конструкці та експлуатацій локомотивів відігравали експериментальні дослідження їх теплотехнічних і тягових якостей. О.П. Бородін запропонував принципово новий метод дослідження локомотивів. Висунуте ним положення про необхідність збереження постійного режиму роботи паровоза на весь час здійснюваного дослідження став науковою основою подальшого розвитку експериментальних досліджень паровозів, що отримали результат у вигляді лабораторного і шляхового методів досліджень зберегли своє значення до сьогодні і з успіхом застосовуються для випробовувань нових типів теплових локомотивів (тепловозів, газотурбовозів).

Розділ четвертий “Освітянська, популяризаторська та громадська діяльність О.П. Бородіна” висвітлює освітянську діяльність вченого. Чільне місце в творчій спадщині О.П. Бородіна займає його громадська, видавнича, освітня і загалом культурна діяльність. Як і належить вченому-інженерові, він зробив чималий внесок до справи підготовки й виховання інженерно-технічних кадрів для залізниці. Загалом О.П. Бородін являв собою той рідкісний тип практичного діяча, який усе своє життя прагнув йти тільки науковим шляхом, а тому не переставав учитися сам і поширював наукові знання, спонукаючи до цього своїх співпрацівників.

Подається короткий огляд діяльності О.П. Бородіна в журналі "Инженер" (1882-1898 рр.). Він брав активну участь у створенні цього журналу, а згодом став його головним редактором-видавцем. За роки роботи в журналі в ньому було надруковано багато статей О.П. Бородiна на технічні і економічні теми, а також рецензії на книги і статті в різноманітних журналах (вітчизняних і зарубіжних). На сторінках журналу О.П. Бородiн жваво відгукувався на всі суттєві проблеми в діяльності залізниць, а особливо рухомого складу і тяги.

З`їзди представників російських залізниць - це особливе явище в розвитку залізничної справи колишньої царської Росії. Такі з`їзди фактично були найважливішими зібраннями різних представників - як приватних так і державних залізниць, починаючи від звичайного інженера, спеціаліста-залізничника, чи будь-якого адміністратора і завершуючи авторитетними уповноваженими залізниць. Загалом проведення таких з`їздів було в компетенції Міністерства шляхів сполучення і тому воно приділяло їм особливу увагу.

О.П. Бородін брав діяльну участь в роботі дорадчих з'їздів, на яких неодноразово обирався головою, а також виступав доповідачем з цілої низки важливих питань розвитку техніки транспорту. На цих з'їздах Бородін виступив з такими доповідями і повідомленями: про будову пристроїв підйому і навантаження вугіллям тендерів самим паровозом; про визначення якості мастильних матеріалів при прийманні їх великими партіями; про паровозні дослідні станції та про дослідну станцію для випробовування матеріалів; про злами вагонних осей і бандажів на російських залізницях; про витрати палива, вартість опалення паровозів, про норми, положення та премії за паливо; про використання на російських залізницях постійнодіючих гальм; про найменший діаметр колісних бандажів та ін.

Розглянуто діяльність О.П. Бородіна в Російському технічному товаристві (РТТ) та його Київському відділенні.

Висновки

В дисертації вперше на основі історико-наукового аналізу проведено комплексне вивчення дослідницької діяльності та життєвого шляху О.П. Бородіна в науковому і соціокультурному контексті сучасної йому епохи.

Вивчено в історичній послідовності розвиток досліджень залізничної техніки рухомого складу. Встановлено, що перші паровози системи “компаунд” були досліджені О.П. Бородіним. Вченим вперше в світі була організована паровозовипробувальна станція, створені хімічна і механічна лабораторії при Головних залізничних майстернях у м. Києві.

Статистика публікацій з залізничної справи демонструє той факт, що праці О.П. Бородіна, які принесли йому в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. міжнародне визнання, були забуті на довгі роки. В роботі критично переглянуті і подані дослідження О.П. Бородіна в контексті розвитку техніки залізничного транспорту в Україні.

На конкретному матеріалі показано, що О.П. Бородін зробив вагомий внесок в тягові розрахунки, розробку новітньої організації локомотивного господарства на залізницях України.

Високий рівень наукової мотивації О.П. Бородіна та унікальні якості його як організатора науки привели його до швидкого і заслуженого успіху.

Вперше виділено й узагальнено пріоритетні результати, які одержані О.П. Бородіним.

7. Праці О.П. Бородіна припадають на той час, коли ще не були широко відомі принципи будови техніки залізничного транспорту і тому мужня і послідовна позиція його як інженера принесла реальні результати, розкривши принципові моменти розвитку техніки рухомого складу залізниць.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ дисертацІЇ

1. Шатаєв В.М. Олександр Пафенійович Бородін.- К.: Міжн. фінанс. агенція, 1997.- 46 с. [Бібліографія].

2. Шатаєв В. Історія залізничного господарства в Україні другої половини XIX століття в працях О.П. Бородіна // Матріали VI наукової конференції молодих вчених "Історія науки, освіти і культури в Україні: традиції і сучасність - Миколаїв, 1996.- С. 93-94.

3. Шатаєв В.М. Вікористання в шкільній програмі відомостей з історії розвитку залізничного транспорту на півдні України в другій половині XIX ст. // Краєзнавча спадщина у відродженні національної школи: Наук.-метод. збірник з матер. міжрегіональної наук.-практ. конф. м. Миколаєва, 1-3 жовтня 1996 р.- Миколаїв, 1997.- С. 176-177.

4. Шатаєв В.М. О. П. Бородін - творець залізничної техніки в Україні //Вересень (Миколаїв).- 1997.- N1.- С. 18-20.

5. Шатаєв В.М. Олександр Бородін - один з фундаторів паровозобудування //Залізничний транспорт України,- 1997.- N2-3.- С. 73-76.

6. Шатаєв В. Прокладав залізні магістралі (Олександр Бородін) // Історичний календар. Вип. 4.- Київ, 1997.- С. 286. [Навчальний посібник для студентів].

7. Шатаєв В.М. О.П. Бородін і вітчизняні залізниці.- К.: КІТ, 1998.- 34 с. [Навчальний посібник для студентів].

8. Шатаєв В.М. Освiтянська дiяльнiсть О. П. Бородіна (До 150-річчя від дня народження) // Зб. наук. праць Київ. ін-ту залізничного транспорту.- Київ, 1998.- Т. 1.- Вип. 1.- C. 155-160.

9. Шатаєв В.М. Внесок О.П. Бородіна в розвиток техніки рухомого складу залізниць України (остання чверть ХІХ ст.) // Наука та наукознавство.- 1998.-№3.- С. 116-124.

Шатаєв В.М. Творчість О.П Бородіна в контексті розвитку техніки рухомого складу залізниць України (друга половина XIX ст.).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07. - Історія науки. - Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. - Київ, 1998.

У дисертації подається аналіз наукової, інженерної, організаційної, освітянської і громадської діяльності вiдомого вітчизняного інженера шляхів сполучення, вченого-залізничника, фахівця в галузі техніки залізничного транспорту О. П. Бородiна, його історичного значення і заслуг в розвиткові рухомого складу залізниць в останні десятиліття ХІХ ст. Систематизувавши різноманітний джерельний матеріал, автор змальовує картину розвитку науки і техніки залізничного транспорту в Україні, співставляє цей процес із зарубіжним.

Ключові слова: транспорт, залізниця, рухомий склад, паровози, вагони, наука, освіта, популяризація знань, організація науки.

Шатаев В.Н. Творчество А.П. Бородина в контексте развития техники подвижного состава железных дорог Украины (вторая половина XIX в.).- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.07. - История науки. - Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины. - Киев, 1998.

В диссертации представлен анализ научной, инженерной, организаторской, просветительской и общественной деятельности известного отечественного инженера путей сообщения, ученого-железнодорожника, специалиста в области техники железнодорожного транспорта А. П. Бородина, его исторического значения и заслуг в развитии подвижного состава железных дорог в последние десятилетия ХІХ в. Систематизировав разнообразный источниковий материал, автор дает картину развития науки и техники железнодорожного транспорта в Украине, сопоставляет этот процесс с зарубежным.

Ключевые слова: транспорт, железная дорога, подвижной состав, паровозы, вагоны, наука, образование, популяризация знаний, организация науки.

Shatayev V.N. А.P. Borodin Creativity in a Context of Development of Mobile Structure Engineering of Ukrainian Railroads (second half XIX in.).- Manuscript.

Dissertation for Historical Science Candidate degree on speciality of the 07.00.07. - History of Science. - G.M. Dobrov Researches Centre of Scientific and Technical Potential and Histories of Science, National Academy of Sciences of Ukraine. - Kiev, 1998.

In dissertation introduced the analysis of scientific, engineering, organising, enlightening and public activity of the famous domestic engineer, scientist - railwayman by means of communication, expert of railway transport engineering A. P. Borodin, his historical significance and merits in development of mobile structure of railroads per the last decades ХІХ in. By systematising diverse source material, the author gives a picture of development of science and engineering of a railway transport in Ukraine, compares this process with foreign.

Key words: the transport, railway, mobile structure, steam locomotives, coaches, science, formation, building up of knowledge's, organisation of a science.

Размещено на Allbest.ru