Лучеськ X-XV ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут археології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Історичні науки - 07.00.04. - археологія

Лучеськ X-XV ст.

Шеломенцев-Терський Святослав Володимирович

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі давньоруської та середньовічної археології Інституту археології Національної академії наук України

Науковий керівник: доктор історичних наук, старший науковий співробітник Кучера Михайло Петрович, Інститут археології НАНУ, провідний науковий співробітник- консультант

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, Івакін Гліб Юрійович, Інститут археології НАНУ, провідний науковий співробітник;

кандидат історичних наук Прищепа Богдан Анатолійович, Рівненський Інститут cлов'янознавства Київського інституту “Слов'янський університет”, cтарший викладач

Провідна установа - Львівський державний університет ім. Івана Франка, кафедра археології, античності і середньовіччя

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук В.О. Петрашенко

Анотація

лучеськ середньовічний історія

Шеломенцев-Терський С.В. Лучеськ X-XV ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04. - археологія. - Інститут археології НАН України, Київ, 1999.

Дисертація присвячена питанням розвитку міста Лучеська середньо-вічного періоду. Лучеськ, як місто, сформувався на базі одного з племін-них центрів волинян. У кінці X ст. в ньому було збудовано потужну фортецю, яка стала опорним пунктом поширення влади київських князів на землі в басейні р. Стир. Виділення Лучеська в кінці XI ст. у центр князів-ського уділу прискорило його розвиток, що проявилося в швидкому збільшенні площі поселення, у структурі якого існували дві частини: дитинець і окольний город (посад). У XII-1-й половині XIII ст. Лучеськ формується як визначний економічний центр Волині, столиця князівства. В цей час виникає третя укріплена частина міста - торгово-ремісничий Поділ. У 2-ій половині XIII-80-90-х рр. XIV ст., не дивлячись на ординські набіги, Лучеськ продовжує розвиватись як визначне місто і залишається столицею окремого князівства. Споруджуються кам'яні укріплення Верхнього і Ниж-нього замків. З кінця XIV і в XV ст. Лучеськ поступово втрачає своє по-літичне значення, але залишається визначним центром ремесла і торгівлі.

Ключові слова: Лучеськ, середньовічне місто, фортеця, економічний центр, Поділ.

Annotation

Shelomencev-Ters'ki S.V. Lutches'k in the Xth-XVth centuries. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 07.00.04 archaeology. - The Institute of Archaeology of the Academy of sciences of Ukraine, Kyiv, 1999.

This thesis is explores the medieval city of Lutches`k. From its origins as an early center of one of the Volyn' Slavic tribes, Lutches`k developed into a large urban center. At the end of the tenth century, a large castle was built in the city. This castle was instrumental in expanding the power base of the Kievan state system in the Styr river basin. In the eleventh century, the power of the local prince expanded and as a result, the city expanded. Two areas of settlement are clearly demarcated during this period, the dytynets (residence of the prince) and the outlying urban settlement. In the twelfth and the early thirteenth century, Lutches`k is the largest urban center of Volyn' and the capital of the Volyn' kingdom. The establishment of the Podil suburb indicates continued growth. In the second half of the thirteenth century and the early fourteenth century, Lutches`k continues to prosper and remains an independent kingdom. During this period, stone fortifications appear on the Upper and Lower Castle. At the end of the fourteenth and the beginning of the fifteenth century, Lutches`k begins to lose its political significance, but remains as important urban center.

Key words: Lutches`k, medieval city, castle, urban center, Podil.

Аннотация

Шеломенцев-Терский С.В. Луческ X-XV вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04. - археология. - Институт археологии НАН Украины, Киев, 1999.

Диссертация посвящена вопросам развития города Луческа средневекового периода. Историко-археологическими изысканиями установлено расположение детинца, окольного города, средместья и предместий, пяти княжеских дворов и шести монастырей, существовавших в округе города XII-XIV вв. Локализированы известные по письменным источникам культовые сооружения города и предместий. На основании археологических исследований датировано возникновение оборонительных укреплений. В работе рассматриваются вопросы развития монументального, жилого и хозяйственного строительства, функционирования городской экономики, материальная и духовная культура населения.

В Луческе, благодаря консервирующим способностям культурного слоя, исследованы уникальные образцы деревяного храмового и жилищного строительства XIII-XVI вв. Трехсрубный храм и колокольня XIV в. являются древнейшими физически сохранившимися в Украине на уровне основания сооружениями этого типа.

В работе определены основные этапы развития Луческа средневекового периода.

На первом, племенном, этапе VIII-IX вв. поселение на острове Луческа находилось в окружении синхронных поселений на обоих берегах Стыря и было одним из племенных центров волынян.

Период VIII-IX вв. изучен недостаточно и для его характеристики материалов не хватает. Выразительно представлены материалы X cт. Жилища этого времени исследованы на территории детинца, а также на окраи-нах города - на Гнидаве, в ур. "Панский город" и на более отдаленных поселениях в Боратыне и Городке.

Островное расположение поселения с самого начала имело оборонительное значение и на его самой высокой части уже существовали, по-видимому, укрепления детинца на площади 0,8 га. Наличие на детинце материалов лужицкой культуры позволяет предполагать, что в то время здесь могли быть построены и первые укрепления, поскольку как раз с этой культурой связывается массовое появление укреплений-городищ на территории ее распространения. Пока что на детинце открыты остатки вала конца X-XI вв.

Второй этап - конец Х-ХІ вв. - период формирования на острове поселения торгово-ремесленного характера, строительства новой, государственной крепости - важного княжеского административного центра Руси на Волыни. Период относительной политической стабильности благоприятно отобразился на развитии городской территории. На протяжении этого периода структура города состояла из детинца и посада (окольного города) площадью 6 га.

Под прикрытием великокняжеских укреплений формируется поселенческая агломерация, отдельные элементы которой известны блягодаря раскопкам и разведкам поселений в сегодняшних селах Новостав, Боратын, Гирка Полонка, Рованцы, Змиинец, Княгынинок, Мылуши, Лыпляны, Жыдычын, а также раскопкам курганов в Теремном, Борохове, Лыще, Крупе, Поддубцах и Ставке.

Третий этап - XII-1-я пол. XIІІ вв. - период формирования большого городского центра и центра отдельного удельного княжества. В это время сооружаются укрепления третьей площадки острова - Подола, главного торгово-ремесленного посада Луческа площадью 17 га, строятся первые монументальные сооружения, основываются епископская кафедра и монастыри. Луческ становится одним из самых важных экономических и культурных центров Юго-Западной Руси.

Четвертый этап - 2-я пол. XIII-80-90-е гг. XIV вв. Несмотря на татаро-монгольское нашествие, Луческ продолжает развиваться как выдающийся город и остается столицей отдельного княжества, главным центром Волыни в составе Литовско-Русского государства. Последствия ордынских набегов были быстро преодолены. Опустошение Среднего Поднепровья создало условия для концентрации в пределах волости луцкого князя политико-экономической и культурной жизни Украины. Возрастает густота заселения пригородных посадов. Сооружаются каменно-кирпичные укрепления луцких замков. Разворачивается каменное строительство в городе и на его окраинах. Формируется застройка и укрепления Помостича (Пятницкого предместья) вместе с характерным пригородным торгом. Луческ становится выдающимся центром международной торговли.

Пятый этап - 80-90-е гг. XIV-XV вв. - характеризуется постепенной потерей политического статуса города, хотя он и в дальнейшем остается выдающимся центром ремесла и торговли в Восточной Европе. Формируется многонациональный состав населения города. Сооружаются каменные укрепления вокруг вновь освоенных национальных кварталов средместья. Основываются католическая и армянская епископские кафедры.

Ключевые слова: Луческ, средневековый город, крепость, экономический центр, Подол.

1. Загальна характеристика роботи

Наукова актуальність проблеми. Сучасний Луцьк - середньовічний Лучеськ - належить до найвизначніших стародавніх міст України. За часів Київської Русі Лучеськ був центром князівства, головним містом Східної Волині. На відміну від багатьох давньоруських міст, які зі зміною політичної обстановки, внаслідок Батиєвого нашестя, прийшли в запустіння чи перетворились у села, Лучеськ продовжував розвиватись як велике місто, важливий економічний і культурний центр України.

Вивчення давнього Лучеська становить вагомий внесок в розробку проблеми формування та розвитку українських міст доби феодалізму і є актуальним для висвітлення історії Волині.

Мета і завдання роботи. Предметом дослідження є історичний розвиток Лучеська протягом X-XV ст.

Мета дисертації - дослідити матеріальну культуру, історичну топографію, економічний та соціальний розвиток Лучеська, показати його роль у середньовічній історії Волині та України. Завдання дослідження полягає в наступному:

а) викласти політичну історію Лучеська;

б) показати територіально-просторовий розвиток Лучеська і охарактеризувати його соціально-топографічну структуру;

в) подати відомості про монументальне будівництво, з'ясувати типологію жител та господарських споруд, визначити їх хронологічні особливості;

г) охарактеризувати господарську діяльність жителів міста, військову справу, класифікувати археологічний матеріал, визначити його хронологію;

д) дослідити розвиток культури в Лучеську, розглянути його міжнародні зв'язки;

е) визначити етапи становлення й розвитку Лучеська як феодального міста.

Хронологічні рамки роботи. Нижня межа - X cт. відповідає періоду формування найдавнішого суцільного культурного шару на території Лучеська. Верхня межа визначається XV ст. - завершенням процесу перетворення Лучеська у велике середньовічне місто.

Головною джерельною базою дослідження є археологічні матеріали та писемні дані.

Методологічною базою дослідження є комплексний аналіз джерел. Використовуються методи: порівняльний, типологічний, статистичний, логічний, метод науково-теоретичних гіпотез.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першим монографічним дослідженням давнього Лучеська. В дисертації вперше узагальнено матеріали археологічних розкопок на території міста.

Теоретична та практична цінність роботи визначається тим, що в ній досліджується процес становлення та ранні етапи розвитку одного з найдавніших міст України і вперше вводяться в науковий обіг у систематизованому вигляді археологічні матеріали з розкопок Лучеська. Основні положення дисертації можуть бути використані при написанні узагальнюючих наукових та науково-популярних праць, підготовці лекцій, створенні музейних експозицій.

Особистий внесок автора полягає у поповненні джерельної бази за рахунок власних багаторічних археологічних розкопок в Луцьку, класифікації й хронологізації наявного матеріалу та у створенні концепції істо-ричного та соціально-економічного розвитку давнього Лучеська.

На захист виносяться такі положення:

- Лучеськ, як місто, розвинувся на базі одного з племінних центрів волинян;

- протягом X-XV ст. Лучеськ пройшов розвиток від державної фортеці до визначного феодального міста - столиці Східної Волині;

- Лучеськ був визначним економічним та культурним центром Київ-ської Русі та Великого князівства Литовського;

- політичній стабільності та економічному розвитку Лучеська сприяло його місцеположення на перехрещенні міжнародних торгових шляхів та наявність розвиненої господарської округи.

Апробація. Основні положення дисертації були виголошені автором на міжнародних конгресах та конференціях: Мінськ 1997, Жешув - 1993, 1997, 1998, Луцьк - 1992, 1995, Львів - 1990, 1998, Галич - 1993, Чернівці - 1998, Гримайлів - 1998 та опубліковані у 26 статтях, вміщених у наукових збірниках, виданих в Україні та за рубежем.

Структура роботи. Робота складається із вступу, п'ятьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг роботи: текст - 180 с.; список використаної літератури 39 c. (405 найменувань); чотири додатки (30 с.); альбом ілюстацій (133 рис.).

2. Зміст роботи

У вступі обгрунтовується актуальність роботи, визначаються її хронологічні рамки, формулюється мета та основні завдання дослідження, його метод, визначається наукова новизна та практичне значення дисертації, вказуються дані про апробацію результатів та основні положення ро-боти, які виносяться на захист.

Розділ 1. Історіографія та історія лучеська за писемними джерелами

1.1 Огляд джерел. Основою історичних знань про середньовічний Лучеськ послужили, насамперед, дані історичних хронік. Руські літописи та, в меншій мірі, польські хроніки досить детально повідомляють про по-літичні події, пов'язані з Лучеськом протягом 1085-1288 рр.: зміну князів на волинських "столах", перебіг міжусобних війн, проте в них практично відсутні будь-які дані щодо топографії міста та його матеріальної культури.

Певну інформацію про середньовічне місто можна знайти у спогадах мандрівників, які відвідували Лучеськ.

Найбільш повний комплекс документів, що стосується Лучеська - середини XVI-XVII ст. В них зафіксовано стан забудови міста у пізніший від досліджуваного нами період, проте ця інформація є цінною, насам-перед, для встановлення місцеположення втрачених на сьогодні ключових об'єктів міської топографії X-XV ст. (оборонних споруд, храмів тощо).

Серед вказаних документів найбільшу цінність мають описи королівсь-ких та церковних володінь, т.зв. люстрації замків, староства та єпископії.

1.2 Історіографія. Події, пов'язані з історією міста, розглядаються в історичних та краєзнавчих дослідженнях українських, російських та польських істориків та краєзнавців XIX-1-ї пол. XX ст.: М. Балинського та Т. Липинського (1845), Я. Перлштейна (1851), М. Петрова (1867), А. Cендульського (1872,1873), Т.-Ю. Стецького (1876), О. Андріяшева (1887), П. Іванова (1895), Л. Орди (1897), О. Левицького (1891; 1903), О. Мердера (1910), А. Войніча (1922) та інших, а також у синтетичних працях М. Карамзiна (1816), Й. Лелевеля (1844), І. Шараневича (1863), М. Грушевського (1905-1907).

У міжвоєнний період спеціально займався історією Лучеська варшавський дослідник М. Малюшинський (1939).

Проблем середньовічної історії Лучеська торкалися в цілому ряді праць історики 2-ї пол. XX cт. І.П. Крип'якевич (1984), В.Т. Пашуто (1950), О.М. Рапов (1977), П.П. Толочко (1989), М.Ф. Котляр (1968, 1971, 1985), Л.В. Войтович (1992, 1996) та багато інших.

У післявоєнний період мистецькі пам'ятки Лучеська досліджувалися Г.Н. Логвином (1967).

Широкі комплексні дослідження топографії існуючих оборонних споруд, історії забудови та розвитку планувальної структури старожитного Лучеська за даними письмових джерел, іконографічного та картографічного матеріалу виконано у 1976-1998 рр. архітекторами Б. Колоском (1976а, 1976б, 1981, 1990 та ін.), Р. Метельницьким (1998), О. Олійник (1989, 1993), О. Пламеницькою (1998), істориком Б. Сайчуком (1991, 1992, 1998).

Спеціально вивчались за речовими пам'ятками керамічне виробництво (С. Терський 1994-1996), кахлі (П. Троневич 1996, 1998) та поширення писемності у місті (С. Терський 1996).

В процесi узагальнення ранiше здобутих археологiчних даних, спираючись на опрацьованi у науково-дослiдному вiддiлi Луцького історико-культурного заповідника (ЛІКЗ) писемнi джерела, що стосуються середньовiчного та новожитного Луцька, а також на краєзнавчi та iсторико-архiтектурнi працi колишніх та сучасних його дослiдникiв, зроблено спроби визначити основні етапи розвитку соцiально-топографiчної структури мiста у X-XV ст., його житлової забудови, локалiзацiї князiвських садиб, монастирів тощо (С. Терський 1990-1998).

1.3 Історія археологічних досліджень. Першi археологiчні дослiдження у Луцьку пов'язані з пошуками гробниці великого князя Любарта Гедиміновича у соборній церквi Св. Iвана Богослова у Верхньому замку (М. Іванiшев, Я. Волошинський 1854-1856 рр.). В "Археологiчнiй картi Волинської губернiї" (1901) В.Б. Антоновичем було систематизовано короткi данi про пам'ятки археологiї та випадковi знахiдки археологiчних предметiв на території Лучеська. К. Мельник-Антонович у 1897-1898 рр. проводить першi фаховi розкопки курганних могильникiв VIII-XII ст. в околицях Луцька.

У 1920-1930-х рр. у місті та на його околиці проводяться регулярні спостереження за земляними роботами М. Древком, Я. Фітцке, С. Леським, якими розпочато вивчення археологічних решток середньовічної забудови.

У 1968-1973 рр. фахові розкопки у Старому місті та на його околицях здійснювали М. Кучера, Г. Охріменко, М. Кучінко, а у 1978-1986 рр. досліджувались пам'ятки монументальної середньовічної архітектури Лучеська: Верхнiй замок (М. Говденко, М. Кучінко, М. Малевська), церкви Св. I. Богослова та Св. Покрови (М. Малевська).

Головним результатом проведених досліджень було повне розкриття фундаментів собору Св. Івана Богослова ХІІ ст. та північної половини …… фундаментів князівського палацу. Розкопки М. Малевської дозволили віднести час побудови храму Св. Iвана Богослова до 1170-х рр., князівського палацу та храму Св. Покрови - до рубежу XIII-XIV ст.

Проте проведенi до кiнця 1980-х рокiв археологiчнi дослiдження не давали цiлiсної картини iсторичної топографiї, етапiв розвитку та соцiально-економiчної і культурної характеристики Лучеська княжої доби.

Вперше комплексні дослiдження на територiї Старого мiста та його околиць були проведені у 1988-1998 рр. спiльною археологiчною експедицiєю ЛІКЗ та Львiвського iсторичного музею.

В дисертаційному дослідженні використано архівні матеріали (графічна та фотодокументація, описи об'єктів і знахідок, польові звіти) та фондові колекції знахідок, які зберігаються у ЛІКЗ, Львівському історичному музеї, Волинському краєзнавчому музеї та Інституті археології НАН України.

1.4 Історія міста за писемними джерелами. У “Повісті минулих літ” Лучеськ вперше згадується під 1085 р. як укріплене місто з резиденцією удільного князя. Польський хроніст Ян Длугош стверджував, що Лучеськ засновано великим князем Володимиром Святославичем близько 1000 р. За М. Стрийковським, Лучеськ у 1008 р. був захоплений військами Болеслава Хороброго під час його походу на Київ.

Протягом XII-XIII ст. в Лучеську неодноразово змінювались володарі в зв'язку з міжусобною князівською боротьбою. На початку 2-ї пол. XII ст. Лучеськ стає центром окремого князівства, до якого належали землі Східної Волині. У 1257 р. місто витримало облогу золотоординського війська. 1259 р. за наказом Бурундая укріплення Лучеська, як і деяких інших волинських міст, були зруйновані. З середини XIV ст. Лучеськ стає резиденцією Любарта та інших литовсько-волинських князів, в кінці XIV ст. містом управляє намісник короля Ягайла.

У складі Великого князівства Литовського Лучеськ практично був другою столицею держави. Саме тут у 1386-1388 рр. склали присягу на вірність Ягайлу більшість залежних від нього князів. У 1429 р. в Лучеську відбувся з'їзд монархів Європи в зв'язку з загрозою турецької навали. У 1430-1440-х роках місто було головним опорним пунктом у боротьбі литовсько-волинських князів проти збройного наступу польської держави. Останнім волинським князем у Лучеську був Свидригайло, який визнав юрисдикцію польського короля. Але після його смерті в 1452 р. місто знову переходить до складу Великого князівства Литовського. У 1432 р. Лучеськ отримує магдебурзьке право (повторно надане 1497 р.).

Розділ 2. Історична топографія. Складові частини міста. Укріплення. Приміська інфраструктура

Головні складові частини Лучеська - дитинець, окольний город та укріплений торгово-ремісничий посад займали острів у заплаві р. Стир, а поруч на підвищенні правого берега р. Глушець знаходилося передмістя Помостичі. Ці укріплені частини середньовічного міста були оточені неукріпленими посадами, що топографічно та економічно тяжіли до міста. Це правобережні урочища Юриздика, Вулька, Яровиця та ін., лівобережні - Гнідава, Красне, Рованці.

2.1 Дитинець площею близько 0,8 га займає центральну частину поселенського комплексу. Він був оточений оборонними стінами різного часу, котрі перебудовувались впродовж багатьох століть. Стратиграфічні спостереження дозволили встановити асинхронну забудову, в результаті чого можна констатувати, що дитинець був заселений з кінця IX-початку X ст., знайдено також глиняний посуд VIII-IX cт. Первісні укріплення не зберег-лись. Відкрито деревоземляні укріплення кінця X-XI ст.

За матеріалами археологічних досліджень 1982-1992 рр. визначається час побудови кам'яної церкви (2-а пол. XII ст.), князівського та єпископ-ського палаців (рубіж XIII-XIV ст.), кам'яного Верхнього замку (середина XIV ст.).

2.2 Окольний город (Нижній замок). Окольний город Лучеська, первісний посад міста XII-XIII ст. (6 га), існував на місці пізнішого (з середини XIV ст.) Нижнього замку або за термінологією люстраторів ХVI ст. "пригородка". Розглянуто топографію та стратиграфію цієї частини міста, відомості про деревоземляні та муровані укріплення, час побудови храмів. Найдавніші знахідки на Окольному городі представлені ранньогончарною керамікою VIII-IX ст.

Тут, за традицією, розмiщувалися головнi посадськi церкви мiста (Свя-тих Димитрія, Якова, Катерини, Петра) та двори найвпливовiших лучан. Найдавніша кам'яна церква Св.Димитрія була збудована близько рубежу XIII-XIV ст.

2.3 Головний торгово-ремiсничий посад Лучеська - своєрідний Поділ, власне місто, а згодом - середмістя, сформувалося на західній пониженій ділянці острова за межами Окольного города.

Розглядається процес заселення території, система укріплень, стратиграфія, територіальний розвиток, система забудови і комунікацій (переправи, греблі та мости), соціально-топографічна структура та топографія храмів середмістя.

Спочатку було заселено Ринковий пагорб перед в'їздом в Окольний город площею близько 1 га. З найдавніших об'єктів на ньому відкрито рештки заглибленого житла з керамікою VIII-IX ст. Поступово забудовувались і сусідні понижені ділянки.

Досліджено залишки насипу валу XII ст., скріпленого зрубами-городнями. Протягом XIV-початку XV ст. укріплення поновлювались побудовою деревоземляних ("паркан") і цегляних стін, площа середмістя розши-рилась до 17 га.

Головними структурними вісями середмістя були дві вулиці (Велика та Троїцька), які розходилися врізнобіч від Глушецьких воріт та давали початок греблям, що вели через заплаву. Найраніша згадка про греблю у Лучеську відноситься до 1150 р.

Розкопками відкрито житла заможних мешканців XIV ст., встановлено місцеположення шевського кварталу, згадуваного в писемних джерелах, локалізовано головну торговицю міста XII-XV ст. На території середмістя в XIV-XV cт. існували Латинський, Караїмський, Єврейський та Вірменський національні квартали з відповідними культовими будинками, знаходилося кілька православних храмів. Так, храм Св. Миколи - покровителя торгівлі існував уже в XIII cт.

2.4 Правобережні передмістя-посади знаходились в ур. Помостичі та Юриздика. Ця територія почала заселятися не пізніше VIII-X cт. Розкопками відкрито кілька давньоруських жител, майстерню ювеліра X ст., сліди залізоробного виробництва. Укріплення на Помостичах, що згадуються в джерелах середини XV ст., за археологічними даними, існували вже у 2-й пол. XIII-XIV ст.

На важливе значення правобережних посадів вказує iснування на їх території шести церков, двох монастирiв та костела.

Лівобережний посад Лучеська - урочище Гнiдава досліджено на площі понад 1000 кв. м. Тут відкрито цілий ряд жител та споруд ремісничо-гос-подарського призначення.

Соціально-культурним центром Гнідави у розглядувані часи була територія Церковної гірки, яку увінчував храм Св. Пантелеймона.

Обабіч старої дубенської дороги за 0,5-1,5 км схiднiше Верхнього замку на підвищених дiлянках заплави в урочищі "Панський город" від-крито рештки забудови, починаючи з X ст.

2.5 Приміська інфраструктура. До її складу входив ланцюг поселень VIII-XIV ст., зафiксований розвідками у виглядi майже суцiльних cмуг по обох берегах р. Стир та його притоках на вiддалi понад десять кiлометрiв вiд Старого мiста. Це була округа княжого Лучеська, що активно впливала на розвиток всiєї поселенської агломерацiї. Поряд з шляхами, основними формуючими чинниками округи, існували структурнi одиницi, характернi для великих княжих столиць: князiвськi та боярськi садиби, монастирi. Їх супутниками були сiльськi та ремiсничi поселення.

У лiтописі згадано князівський двір Гай, локалізований у с. Підгайці. З феодальними садибами - княжими дворами XII-XIV ст. пов'язані також городища у с. Зміїнець, Жидичин, Мстишин та Ярославичі.

У комплексі з княжими дворами споруджувались монастирі: Спаський Красносельський, розташований на острівному городищі в Кичкарівці, літописний Миколаївський у Жидичині, невідомого імені у Підгайцях, Воздвиженський у Межиріччі (Чекно) (поряд Мстишина та Ярославичів).

Розділ 3. Забудова Лучеська

3.1 Монументальна та дерев'яна храмова архітектура. Першою монументальною будівлею Лучеська була церква Св. І. Богослова, від якої збереглися фундаменти. Її споруджено у 1175-1180-х рр. за часів правління князя Ярослава Ізяславича.

Єдина лiтописна згадка про храм стосується 1288 р., коли князь Володимир Василькович "... В луцьку єпископiю дав хреста великого срiбного з Чесним деревом". Храмова будiвля являла собою чотиристовпну базиліку площею близько 180 кв.м, органiчно зв'язану з пiвденно-схiдним вiвтарем-каплицею.

Другою за значенням була церква Св. Димитрія, споруджена у камені близько рубежу XIII-XIV ст. Вона була невеликою квадратною в плані будівлею, що мала чотири потужні стовпи, одну апсиду, що виступала назовні, та дві бокові апсиди, слабо виражені в товщі східної стіни.

Монументальне храмове будівництво у Лучеську набуло особливого розмаху протягом ХІІІ-XIV ст. Цим часом слід датувати муровані будівлі храмів окольного міста та частину храмів середмістя. Муровані храми, як на це вказують археологічні знахідки будівельного матеріалу на давніх церквищах, споруджувалися у цей час також за межами власне міста. Проте основним для всього середньовічного періоду у Лучеську залиша-лось дерев'яне храмове будівництво.

Про особливості храмового дерев'яного будівництва можемо судити на підставі розкопок церкви при східному куті Ринку середмістя, яка за сукупністю даних ідентифікована з церквою Св. Івана Хрестителя, спорудженою у XIV ст. Храм загальною довжиною 7 м зведений з тесаних, прямокутних у перерiзi брусiв, з'єднаних "в замок" з випуском кiнцiв. До центрального зрубу, що мав розмiри орiєнтовно 4,3x4,2 м, iз заходу та сходу по центральнiй осi до нефу прилягали два менших зруби розмiрами 3,0х1,5 м: вiвтар та бабинець. Поруч стояла дзвiниця каркасно-стовпової конструкцiї, прямокутна в планi, розмiром 3,0x3,0 м.

Описані споруди - на сьогоднi єдині з вивчених пам'яток дерев'яної храмової архiтектури України XIV ст., якi поєднують добре відоме з натури храмове будiвництво XVI-XVII ст. та пам'ятки XII-XIII ст., дослiджені археологiчно.

3.2 Житла та господарські споруди. Житла X-XI ст. були заглиблені в нижній частині в ґрунт, із стінами зрубної конструкції. Споруди з каркасно-стовповою конструкцією з'являються у середмісті в XI ст. Печі споруджувалися із глини.

У напівземлянках господарського та ремісничого призначення знаходились нішеподібні печі, вирізані в стінках котловану.

Починаючи з XII-XIII ст. житла в Лучеську, як і в інших містах Русі, були наземними. Проте для цього часу відомі лише рештки глиняних долівок з печами, які не дають достатньої інформації для об'ємної реконструкції самих споруд.

Використання великої кількості глини у конструкціях стін та перекриттях будівель 2-ї пол. XIII-XIV ст. відбиває, очевидно, культурний вплив житлового будівництва міст Золотої Орди, розташованих у степових малозаліснених районах. У всякому випадку, вживання саману в якості будівельного матеріалу при спорудженні печі каміну у Єпископському будинку має, безсумнівно, південне походження.

Починаючи з XIV ст. в конструкції фундаментів печей вживається брускова цегла. З'являються нові типи опалювальних споруд. У Верхньому замку на території єпископського двору досліджено три каміни, один з яких належав до будинку, що існував у XIII ст., а два інших споруджені у XIV ст. Вони підковоподібної в плані форми діаметром 2,5-3,0 м з устям шириною близько 1 м. Стінки печей товщиною в одну-півтори цеглини двох основних форматів, складених на глині.

Перші цегляні житлові будівлі з'явились у Лучеську у XIV ст. Їх поява пов'язана із спорудженням Верхнього та Нижнього замків. Конструкція та розміщення цих будинків не в останню чергу диктувалась інтересами оборони, оскільки зведені при кам'яній стіні дерев'яні будівлі під час облоги складали б серйозну небезпеку на випадок пожежі.

Аналіз об'єктів житлового будівництва давньоруського Лучеська, досліджених археологічно, дозволяє виділити в його розвитку три етапи: на передміському (VIII-X ст.) етапі житла належали до напівземлянкового типу. На другому етапі (XI-XIII ст.) у самому місті на острові та поблизу в ур. "Панський город" споруджуються наземні житла, а у передмістях існують все ті ж напівземлянки. На третьому етапі диференціація в типах жител стає ще більш помітною: у замках та в центральній частині середмістя з'являються перші цегляні споруди. Цьому сприяє перетворення Лучеська на значний культурний та політичний центр Східної Європи. В Окольному городі та на Гнідаві відкрито округлі господарські ями X-XIII ст. звичайного давньоруського типу, але з XIV ст. замість них почали будувати глибокі погреби з вхідним коридором (середмістя).

Розділ 4. Господарська діяльність у місті. Військова справа

4.1 Сільське господарство і промисли. Матеріали розкопок свідчать про тісний зв'язок населення міста з сільськогосподарським виробництвом. У Лучеську знайдено залізні деталі плуга (наральник, чересла), серпи, окуття лопат, кам'яні жорна.

Ботанічні знахідки в спорудах XI cт. на дитинці свідчать про вирощування проса, гірчиці та гороху. У споруді XIV ст. в середмісті знайдено зерно проса, ячменю, полби, плоди бобу.

Остеологічний аналіз тваринних решток, зібраних у заповненні споруд X-XIV ст., переконливо довів значну перевагу свійських тварин над дикими у раціоні мешканців середньовічного Лучеська.

"Меню" жителів будинку XIV ст. у Верхньому замку, згідно з даними остеологічного аналізу, проведеного палеозоологом проф. К.А. Татариновим, складалося на 40 % з великої рогатої худоби, 25% - свійських свиней, 20 % - овець або кіз, 5 % - диких свиней. Окрім цього знайдено також кістки коня, собаки свійської, гуски сірої, куріпки, тетерева та благородного оленя.

На заняття скотарством вказують також знахідки пружинних ножиць для стрижки овець (ур. "Панський город").

Поширеним заняттям городян було бджільництво, мисливство та риболовля. Про це свідчать знахідки вуликів, мисливських стріл, рогатини, рибальських гачків та острог, поплавків до сітей.

4.2 Ремесло. До провідних ремесел Лучеська належали обробка дерева, гончарство, залізоробне, ювелірне, костерізне, каменерізне та шкіряні ремесла.

Із знарядь праці теслярів знайдено свердла, сокири та тесло.

До дерев'яного побутового інвентаря відноситься різноманітний посуд, гребінці тощо, зібрані у житлових кварталах середмістя, а також цебрик, перев'язаний лозою, діжки.

Гончарне ремесло представлене великою кількістю посуду, зібраного у культурному шарі та спорудах. Гончарний посуд X-XV ст. розділено на 14 хронологічних груп, наводиться їх характеристика. Асортимент посуду поступово зростав. У шарах XIII-XV ст. крім горщиків часто трапляються корчаги, миски, світильники, дзбани і сковорідки. Розглядаються клейма на денцях посудин.

З ХІV ст. більш виразнішим стає вплив центрально-європейських традицій на гончарне виробництво Лучеська.

Поряд з цим, протягом XIV ст. у продукції луцьких гончарів зберігаються найкращі здобутки гончарства домонгольської доби, що простежуються у пропорції та зовнішньому оформленні виробів. Характерний для домонгольської доби посуд з валиком на вінцях був у вжитку до кінця XIV ст.

Сліди гончарного виробництва виявлені в околицях Жидичина (Озерце, 8 гончарних горнів XII-XIII ст.) та в ур. "Панський город" (склад продукції гончара поч. XV ст.).

Наводяться дані про керамічні плитки з долівки церкви XII ст. на ди-тинці, кахлі XIV-XV cт. з дитинця та середмістя.

Луцькі майстри-ковалі обробляли готове залізо, яке отримували, як і в більшості інших міст Русі, із сільської округи. Колекція предметів із заліза, зібрана під час досліджень Лучеська, включає понад сорок найменувань виробів ковалів. Ймовірно, що якусь частину речей було привезено у місто.

На дитинці та Юриздиці відкрито дві бронзоливарні майстерні X ст. із знахідками тиглів та шлаку кольорових металів. Вони були заглиблені в ґрунт і мали нішоподібні печі. Уламки тиглів XIV ст., мідний та свинцевий шлак, половину ливарної форми було виявлено у середмісті.

З каменю (вапняк) вирізалися пряслиця, які були поширені в Лучеську та його околицях у X ст. Різьбленим каменем оздоблювались каміни у Єпископському будинку на дитинці.

У культурному шарі шевського кварталу середмістя зібрано велику колекцію шкіряних заготовок та цілих виробів, переважно, взуття XIV-XV ст.

4.3 Торгівля. Місто Лучеськ виникло у значній мірі за рахунок торгівлі, чому сприяло його вигідне географічне розташування. Вже у VIII-IX ст. тут пролягав важливий торговельний шлях "із хозар в немец". Це підтверджується знахідками скарбів та окремих монет.

До предметів розкоші, що поступали з Заходу у XIV cт., можна віднести кресало з бронзовою ручкою у вигляді двох дракончиків, які ковтають свої хвости. Архаїчний стиль оздоблення виробу копіює середземноморську культурну традицію раннього середньовіччя.

З початком функціонування Дністровського шляху можна пов'язати численні знахідки причорноморських червоноглиняних амфор у комплексі із скляними браслетами та мідної візантійської монети Іоанна IV Кантаку-зина (1341-1355).

Важливе місце в економіці міста займала торгівля зі Сходом. Перша письмова згадка про право складу східних товарів у Лучеську відома з 1379 р. У цій грамоті князя Любарта зауважено, що у Лучеську "склади здавна бували".

Про масштаби східної торгівлі Лучеська дають певну уяву знахідки, насамперед, у багатих кварталах середмістя та в замках.

Окрім численного розписного керамічного посуду, це й скляні вироби, плоди кокосу тощо. Лучеськ мав тісні економічні контакти із золото-ординськими містами Північного Причорномор`я, звідки походили знахідки ужиткової розписної кераміки, виготовленої за візантійськими традиціями.

До числа продукції азійських центрів Золотої Орди відноситься посуд, прикрашений штампованим орнаментом. У нижньому горизонті багатого будинку середмістя знайдено одну таку посудину типу псевдократера.

Ці знахідки підтверджують повідомлення письмових джерел про існу-вання у XIV ст. караванного шляху, що сполучав Волинь з головними містами Золотої Орди у Поволжі.

Активна роль Лучеська у міжнародній торгівлі протягом X-XV ст. відмічена знахідками монетних скарбів. Для X-XI ст. це візантійські та східнонімецькі монети, для XII-XIII ст. - срібна гривня київського типу, для XIV-XV ст. - гривні новгородського типу, візантійська монета. Литовські та джучидські (золотоординські) монети із контрмаркою у вигляді литовського герба "колюмни" часів Вітовта, які знайдено у великій кількості на території Лучеська, могли карбуватися на місцевому монетному дворі (М.Ф. Котляр, 1971).

4.4 Військова справа. У цьому підрозділі описується зброя та захисний обладунок, спорядження вершника та верхового коня, що набули поширення у місті. Найбільше таких знахідок відомо для XIV-XV ст. - це мечі, бойові сокири, вістря стріл та списів, шолом, елементи пластинчатого панциря та дві кольчуги. Наводяться приклади поширення нових типів озброєння у Лучеську XIV-XV ст., як наслідок культурних взаємозв'язків із Західною Європою та Центральною Азією.

Розділ 5. Культура і міжнародні зв'язки

5.1 Розглядаються дохристиянські елементи у культурі ранньосеред-ньовічного міста, поширення писемності, розвиток книговидання та живопису.

Розвиток культури засвідчений знахідками писала, графіті на окремих предметах та стінах храму Св. І. Богослова. У першій чверті XIV ст. у Спаському монастирі Лучеська та в кінці XV ст. у Жидичинському монастирі переписувалось Євангеліє. Відома луцька Псалтир 1384 р., яка зберігалась в бібліотеці Лоренцо Медічі у Флоренції. Унікальними зразками українського стінопису XIV cт. є залишки монументальної фрески Преображення Господнього, що були частиною першого розпису храму Св. І. Богослова.

Підтвердженням існування в XIII-XIV ст. у Лучеську власної іконописної майстерні є знаменита ікона "Луцька Богоматір", датована рубежем XIII-XIV ст., яка належала Покровській церкві на середмісті.

Представником Луцької художньої школи XIV-XV ст. був Андрій Русин. Його твори зберігаються у музеях Москви та Києва, у 1418 р. на замовлення польського короля він розписував каплицю Люблінського замку.

Завдяки міжнародним контактам, зокрема, зі Сходом, у Лучеську поширюється гра в шахи. Про це свідчать знахідки окремих кістяних фігур на території дитинця - двох абстрактних фігур слона східної та європей-ської модифікацій, а також двох пішаків.

5.2 Викладаються відомості про міжнародні зв'язки Лучеська за писемними джерелами та археологічними знахідками.

Володарі Луцька, прагнучи зміцнити своє становище в краї, встановлювали тісні династичні зв'язки із західними сусідами Волині, передовсім князями Мазовії. Переселенці з Заходу (німці) згадуються в літописі серед мешканців міста під 1149 р. Проте культура Лучеська протягом X-XIV ст. перебувала під домінуючими впливами Сходу.

Орієнтація на зв'язки з Північним Причорномор'ям переважала у зовнішній політиці Лучеська від самих початків міста. Криза у Золотій Орді у середині XIV ст., що призвела до занепаду цієї держави, відобразилася на скороченні східних зв'язків Лучеська. Стійкі торгові контакти у XV ст. зберігаються лише з Кримом.

З кінця XIV ст. у місті посилюється культурний вплив Заходу.

Активна участь у міжнародній торгівлі зумовлювала багатонаціональний склад населення середмістя. Однією з найчисельніших у місті була вірменська громада, що орієнтувалася на торгівлю із Сходом. Наприкінці XIV ст. відбувся значний приплив католицького населення з Заходу, серед якого переважали німці.

Протягом 2-ї пол. XIII-XIV ст. зберігались традиційні зв'язки Волинського князівства з Візантією та Північно-Східною Руссю. Для цього періоду відомі численні приклади запозичень з візантійського мистецтва, які помітні в оформленні інтер'єру церкви Св. І. Богослова за часів Любарта та ікони Богоматері з Покровської церкви. У свою чергу, значний культурний вплив Лучеська зберігається по відношенню до земель Північно-Східної Русі протягом XIII-XV ст.

Висновки

На першому, племінному, етапі VIII-X ст. поселення на острові Лучеська знаходилось в оточенні синхронних поселень на обох берегах Стиру і було одним з племінних центрів волинян.

Період VIII-IX ст. вивчений недостатньо і для його характеристики матеріалів не вистачає. Виразно представлені матеріали X cт. Житла цього часу досліджено на території дитинця, в околицях міста - на Гнідаві, в ур. "Панський город" та на більш віддалених поселеннях у Боратині та Городку.

Острівне розташування поселення з самого початку мало оборонне значення і на його найвищій частині уже існували, очевидно, укріплення дитинця на площі 0,8 га. Наявність на дитинці матеріалів лужицької культури дозволяє припускати, що в цей час тут могли бути збудовані і перші укріплення, оскільки саме з цією культурою пов'язується масова по-ява укріплень-городищ на території її поширення. Поки що на дитинці відкрито залишки валу кінця X-XI ст.

Другий етап - кінець Х-ХІ ст. - період формування на острові посе-лення торгово-ремісничого характеру, будівництва нової, державної фортеці - важливого князівського адміністративного центру Русі на Волині. Період відносної політичної стабільності сприятливо відобразився на розвитку міської території. Протягом цього часу структура міста складалась з дитинця та посаду (окольного міста) площею 6 га.

Під прикриттям великокнязівських укріплень формується поселенська агломерація, окремі елементи якої відомі з розкопок та розвідок у теперішніх селах Новостав, Боратин, Гірка Полонка, Рованці, Зміїнець, Княгинінок, Милуші, Липляни, Жидичин та з розкопок курганів у Теремному, Борохові, Лищому, Крупі, Піддубцях та Ставку.

Третій етап - XII-1-а пол. XIІІ ст. - період формування великого міського центру та центру окремого удільного князівства. В цей час споруджуються укріплення третього майданчика острова - Подолу, головного торгово-ремісничого посаду Лучеська площею 17 га, будуються перші монументальні споруди, засновуються єпископська кафедра та монастирі. Лучеськ стає одним з найважливіших економічних та культурних центрів Південно-Західної Русі.

Четвертий етап - 2-а пол. XIII-80-90-ті рр. XIV ст. Не дивлячись на татаро-монгольську навалу, Лучеськ продовжує розвиватись як визначне місто і залишається столицею окремого князівства, головним центром Волині у складі Литовсько-Руської держави. Наслідки ординських набігів були швидко подолані. Cпустошення Середнього Подніпров'я створило умови для концентрації у волості луцького князя політико-економічного та культурного життя України. Зростає густота заселення приміських посадів. Споруджуються кам'яно-цегляні укріплення луцьких замків. Розгортається цегляне будівництво у місті та його околиці. Формується забудова та укріплення Помостича (П'ятницького передмістя) з характерним приміським торгом. Лучеськ стає визначним центром міжнародної торгівлі.

П'ятий етап - 80-90-ті рр. XIV-XV ст. - характеризується поступовою втратою містом свого політичного статусу, хоч далі залишається визначним центром ремесла і торгівлі у Східній Європі. Формується багатонаціональний склад населення міста. Споруджуються цегляні укріплення навко-ло новоосвоєних національних кварталів середмістя. Засновуються като-лицька та вірменська єпископські кафедри.

Публікації

1. Розвiдки в околицях княжого Лучеська // Археологiчнi дослiдження в Українi 1991 р. - Луцьк: Надстир'я, 1993. - C. 120-121, 172.

2. Обстеження городищ княжої доби на Волині в 1986-1991 роках // Наукові записки (Львівський історичний музей). - Вип. 1. - Львів, 1993. - С. 41-67.

3. Zespoіy ceramiczne Јucka okresu pуїnego њredniowiecza // Garn-carstwo i kaflarstwo na ziemiach polskich od pуїnego њredniowiecza do czasуw wspуlczesnych. Materialy z konferencji. Rzeszуw, 21-23.IX.1993. - Rzeszуw, 1994. - S. 197-209.

4. Волинь в системі міжнародних зв'язків Київської Русі (X-XIV ст.) (До постановки проблеми) // Наукові записки (Львівський історичний музей). - Випуск IV. - Частина I. - Львів, 1995. - С. 73-88.

5. До питання про дерев'яне храмове будівництво у княжому Лучеську // Вісник (Укрзахідпроектреставрація). - Число 5. - Львів, 1996. - С. 105-106.

6. Про писемність у містах Західної Волині X-XIV ст. (за археологічними даними) // Наукові записки (Львівський історичний музей). - Випуск V. - Частина I. - Львів, 1996. - C. 74-95.

7. Керамічні комплекси Луцька доби пізнього середньовіччя (результати досліджень 1987-1992 років) // Українське гончарство. Національний культурологічний щорічник за рік 1995. - Книга 3. - Опішне, 1996. - С. 83-98.

8. Старожитний Лучеськ у світлі археології // Беларусь в сістэме еурапейскіх культурных сувязяу // Гістарычна-археалагічны зборнік. - № 11. - Мінск, 1997. - С. 116-140.

9. Луцький Поділ: до питання формування середмістя // Гісторыя Беларусі: Жалезны век і Сярэднявечча. Да 70-годдзя з дня нараджэння Г.В. Штыхава. - Мінск, 1997. - С. 66-69.

10. З історії розвитку археології та історичного краєзнавства на Волині до Першої світової війни // Наукові записки (Львівський історичний музей). - Випуск VI. - Частина I.- Львів, 1997.- С. 148-179.

Размещено на Allbest.ru

...