Полiтика "нових торi" щодо тред-юнiонiв

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ

IНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФIЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА IМЕНI М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацiї на здобуття наукового ступеня кандидата iсторичних наук

ПОЛIТИКА "НОВИХ ТОРI" ЩОДО ТРЕД-ЮНIОНIВ

Спеціальність: Всесвiтня iсторiя

Головко Свiтлана Григорiвна

Київ, 1999 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть дослiдження. У другiй половинi XX ст., вiдбулися докорiннi змiни в економiцi iндустрiально розвинутих країн Захiдної Європи. Упродовж 50-70-х рр., спостерiгалися процеси зменшення ролi “старих” галузей iндустрiї - видобувної, металургiйної, текстильної, якi характеризувалися затратними показниками, i пiдвищення в економiцi питомої ваги “нових” галузей виробництва, якi характеризувалися зростанням ролi високих технологiй, якостi працi, квалiфiкацiї персоналу тощо. Перехiд вiд iндустрiального капiталiзму до iнформацiйно-технологiчного виробництва супроводжувався принципово важливими змiнами в суспiльствi. Вони торкалися розподiлу капiталу мiж галузями економiки, структури професiйно-фахової зайнятостi, ролi окремих соцiальних груп у системi виробничих вiдносин та їхнього полiтичного впливу в суспiльствi. Економiчнi змiни та зрушення у соцiально-фаховiй структурi суспiльства не могли не позначитися на полiтичних процесах. Якщо в 70-х рр., уряди Великої Британiї, в т. ч., очолюванi консервативною партiєю, дотримувалися порiвняно пасивної позицiї стосовно цiлеспрямованого впливу на процеси соцiальної модернiзацiї суспiльства, то впродовж 1979-1990 рр., консервативнi уряди намагалися максимально прискорити адаптацiю соцiальної структури британського суспiльства до нових економiчних реалiй.

Профспiлки вiдiгравали в життi Великої Британiї епохи iндустрiального капiталiзму традицiйно важливу роль. Вони представляли iнтереси промислових робiтникiв з їхнiм специфiчним фахово-галузевим подiлом, що знайшов вiдзеркалення в структурi Британського конгресу тред-юнiонiв (БКТ). Тред-юнiони вiдiгравали значну роль у формуваннi полiтики лейбористської партiї (ЛПВ), створеної за iнiцiативою профспiлок на початку XX ст., як комiтет робiтничого представництва.

Необхiднiсть дослiдження взаємовiдносин “нових торi” та тред-юнiонiв у 1980-1990 рр., визначається результативнiстю законодавчого втручання у статутнi засади тред-юнiонiзму, що призвело до зменшення кiлькостi “промислових дiй”, чисельностi членiв профспiлок, значного обмеження правила “закритого цеху”. З iншого боку, в перiод, що розглядається, Англiя успiшно подолала серйозну соцiально-економiчну кризу 1970-х - початку 1980-х рокiв.

Данi аспекти новiтньої iсторiї Англiї є особливо актуальними для нас, оскiльки в соцiально-економiчних умовах, що склалися в Українi, iснує проблема вибору економiчної моделi розвитку i рiзнi погляди на шляхи виходу з кризи. Крiм цього, дiяльнiсть британських тред-юнiонiв в умовах впровадження жорсткої монетарної полiтики консерваторiв виступає цiкавою проблемою для наукового дослiдження з огляду на практичний процес пошуку та становлення нової ролi профспiлок в українському суспiльствi.

Об'єктом дослiдження є внутрiшнє становище у Великiй Британiї у 1980-1990 рр., участь тред-юнiонiв у суспiльно-полiтичних процесах.

Предметом дослiдження є полiтика неоконсерваторiв на чолi з М. Тетчер щодо тред-юнiонiв, реформування їхнiх прав, внутрiшньої структури;вплив нових соцiально-економiчних умов, що склалися в британському суспiльствi, на активнiсть профспiлкового руху.

Хронологiчнi межi дослiдження включають 1980-1990 роки, коли уряди М. Тетчер проводили активну полiтику щодо тред-юнiонiв. 1980 рiк став початком загострення вiдносин мiж тред-юнiонами та правлячою партiєю: цього року був прийнятий перший “Закон про зайнятiсть”, який став початком реформування урядом засад профспiлкового руху. Розпочалося десятилiття правлiння кабiнетiв М. Тетчер, яке стало найбiльш ефективним перiодом “утихомирення” профспiлок у другiй половинi ХХ столiття. За верхню межу дослiдження автор обрала 1990 рiк, коли консервативний кабiнет М. Тетчер прийняв останнiй iз законiв, що регулювали дiяльнiсть тред-юнiонiв, їх права та свободи. Закiнчився четвертий етап наступу уряду на профспiлки. У цьому ж 1990 роцi Маргарет Тетчер залишила пост прем'єр-мiнiстра Великої Британiї та поступилася лiдерством у партiї Джону Мейджору.

Мета роботи - вивчити суспiльно-полiтичнi процеси, що вiдбувалися у Великiй Британiї у 1980-1990 рр., у контекстi полiтики неоконсерваторiв щодо профспiлок.

Досягнення мети дослiдження передбачає вирiшення наступних завдань:

1. Виявити фактори, якi сприяли ефективному впровадженню полiтики “нових торi” щодо профспiлок;

2. Дослiдити вплив соцiально-економiчних реформ М. Тетчер на профспiлковий рух;

3. Показати особливостi законодавчих iнiцiатив, якi дали змогу уряду обмежити вплив тред-юнiонiв на суспiльнi процеси у Великiй Британiї;

4. Видiлити особливостi поведiнки профспiлок Англiї та ефективнiсть їх дiй у свiтлi нової полiтики уряду;

5. Проаналiзувати стратегiю i тактику лейбористської партiї у сферi її спiвпрацi з тред-юнiонами в умовах триразової поразки на загальних парламентських виборах.

Наукова новизна дисертацiйного дослiдження полягає у рiзнобiчному аналiзi стосункiв “нових торi” та тред-юнiонiв у 1980-1990 рр., причин результативностi курсу уряду М. Тетчер.

Було виявлено особливостi дiяльностi профспiлок у цей перiод та змiни стратегiї i тактики лейбористської партiї. Використано новi факти з iсторiї профспiлкового руху Англiї. Показано стосунки мiж консерваторами та тред-юнiонами на фонi загального оздоровлення економiки Великої Британiї i збереження її позицiй у свiтi.

Методологiчною основою дисертацiї є застосування iсторичного i логiчного методiв пiзнання суспiльних явищ. Шляхом синтезу iсторичного, порiвняльно-соцiологiчного та проблемно-хронологiчного методiв дослiдження автор зробила спробу здiйснити всебiчний аналiз соцiальної та економiчної полiтики неоконсерваторiв, її впливу на процеси розвитку британського суспiльства, виокремити та визначити мiсце профспiлкового руху в суспiльно-полiтичному життi Великої Британiї.

Практичне значення дисертацiї полягає у розширеннi уявлень про новiтню iсторiю Великої Британiї, якi можуть бути корисними для кращого розумiння її досвiду з подолання економiчних та соцiальних криз, що може мати практичну цiннiсть в умовах пошуку шляхiв реформування українського суспiльства та визначення мiсця вiтчизняних профспiлок у рiзних галузях життя нашої країни.

Результати дисертацiйного дослiдження можуть використовуватися викладачами новiтньої iсторiї та студентами, при розробцi навчально-методичних посiбникiв.

Вони також можуть стати в нагодi працiвникам Федерацiї професiйних спiлок України у планi вивчення та систематизацiї досвiду, досягнень та проблем мiжнародного профспiлкового руху.

Апробацiя дисертацiйного дослiдження. Основнi положення та висновки дисертацiї викладено в публiкацiях автора у фахових виданнях “Нова полiтика”, “Розбудова держави”, “Людина i полiтика”, а також у друкованому органi ФП України “Профспiлки України”, у брошурi “Консервативна полiтика реформування британського тред-юнiонiзму у 1980-1990 рр.”.

Результати дисертацiйного дослiдження обговорювалися та отримали схвалення на засiданнi кафедри загальної iсторiї Нацiонального педагогiчного унiверситету iм. М.П. Драгоманова, Всеукраїнськiй науково-практичнiй конференцiї (Київ, 1999 р.).

Структура дисертацiї. Дисертацiя складається зi вступу, чотирьох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел та лiтератури, додаткiв. Обсяг дисертацiї - 179 с., списку джерел та лiтератури - 19 с. (233 найменування), додаткiв - 3 с.

2. ОСНОВНИЙ ЗМIСТ РОБОТИ

У вступi обґрунтовано актуальнiсть дослiдження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи дослiдження, хронологiчнi рамки, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подано вiдомостi про апробацiю та впровадження результатiв дослiдження.

Перший роздiл - “Джерельна база та iсторiографiя дослiдження”.

Джерельною базою роботи стали офiцiйнi документи уряду Великої Британiї стосовно профспiлок, парламентськi документи, а саме:

- законодавчi акти про зайнятiсть, про профспiлки, про заробiтну плату;

- документи полiтичних партiй та громадських органiзацiй: передвиборнi манiфести неоконсерваторiв, рiшення щорiчних конференцiй ЛПВ, протоколи конгресiв БКТ;

- статистичнi та довiдковi матерiали.

Важливе значення мали перiодичнi видання, як зарубiжнi, так i вiтчизнянi. Це перiодика консервативного спрямування: “Дейлi телеграф”, “Дейлi експрес”, лейбористськi видання: “Дейлi мiррор”, “Сандi мiррор”, а також “Морнiнг стар”, “Марксизм тудей”, “Таймс”, “Файненшл таймс”, “Гардiан”, “Економiст”, “Обсервер” та iншi.

Пiд час роботи використовувалися мемуари державних та полiтичних дiячiв Англiї, зокрема М. Тетчер, Н. Кiннока.

Виявилися цiнними для дисертацiйного дослiдження безпосереднi контакти та обговорення даних проблем з представниками Федерацiї Незалежних профспiлок Росiї - учасниками конгресiв БКТ, та працiвниками Федерацiї професiйних спiлок України. Автор мала змогу вивчити матерiали, що були люб'язно наданi представником Мiжнародного вiддiлу Британського конгресу тред-юнiонiв Мерi Барбер у результатi листування.

Особливо корисною для роботи над дисертацiйним дослiдженням була зарубiжна лiтература. Автор використовувала англiйськi видання, в яких проведено аналiз проблем, що складають тему дисертацiйного дослiдження. Cвоєрiдно висвiтленi цi питання в роботах англiйських полiтикiв та дослiдникiв “революцiйно-класового” напряму Г. Макленнана, Т. Гiлла, С. Аароновича, Б. Рамелсона та iнш. Цi автори провели вивчення економiчної полiтики неоконсерваторiв, наслiдкiв, зумовлених впровадженням монетаризму, дослiдження стосункiв “нових торi” та тред-юнiонiв на фонi законодавчих актiв щодо профспiлок, витокiв нової державної полiтики у Великiй Британiї 1980-х рокiв.

Реформiстськi iдеї розвитку профспiлкового руху представленi в роботах Д. Оуена, С. Хейзелера, якi вважають, що мiсце профспiлок у суспiльствi та їх дiяльнiсть повиннi визначатися вiдповiдно до поглядiв на профрух як “дiловий юнiонiзм”, або реформований тред-юнiонiзм.

У роботах лейбористських авторiв Н. Кiннока, Б. Шермана, К. Коутса, Т. Топхема проведено аналiз iсторичних аспектiв законодавства щодо профспiлок, проблем страйкового руху, стосункiв лейбористiв та тред-юнiонiв, причин поразок ЛПВ та пошуку нових шляхiв спiвробiтництва. Звертається увага на законодавчi iнiцiативи уряду, якi, так чи iнакше, зачiпають права та свободи профспiлок.

Нами були використанi роботи консервативного спрямування таких авторiв: К. Джозефа, Р. Роуза, Р. Уiндi, Р. Мартiна. Особливiстю праць даних авторiв є те, що при висвiтленнi соцiально-економiчних процесiв британського суспiльства i участi в них тред-юнiонiв, профспiлки подаються як дестабiлiзуючий фактор, що нездатний сприяти економiчному зростанню, а полiтика неоконсерваторiв розглядається ними з позицiй захисту засад демократiї, свобод i прав рядових членiв профспiлки.

Дослiдники С. Мiллiген, Ф. Хайєк, Х. Броун, Ф. Едiсон та iнш. розглядають тред-юнiони як загрозу демократiї, а зростання їхньої активностi та популярностi в суспiльствi як вiсник серйозних проблем, притаманних кризовому стану соцiально-економiчної сфери. Простежується погляд на профспiлки як основне гальмо ефективного розвитку, а тому полiтика “нових торi” щодо профспiлок шляхом впровадження законодавства виступає необхiдною умовою подальшого соцiально-економiчного прогресу британського суспiльства.

Працюючи над дисертацiйним дослiдженням автор використовувала роботи вчених, що стосуються проблем iсторiї сучасної Англiї. Такi науковцi, як А. Байкова, I. Городецька, Б. Жарков, I. Клiмов, С. Михайлов, В. Можаєв, С. Нестеров, Ж. Осадча, С. Перегудов, В. Пєсчанський, О. Русiнов, Н. Степанова, Є. Хесiн вивчали окремi аспекти iсторiї вiдносин тред-юнiонiв та консерваторiв, впровадження полiтики монетаризму кабiнетами М. Тетчер, причини та наслiдки “тетчеризму”, як важливого явища новiтньої iсторiї. Проблемам стосункiв ЛПВ та тред-юнiонiв присвяченi роботи С. Чернецького, В. Рижикова.

Певнi аспекти даної проблеми висвiтлювалися у роботах вiтчизняних iсторикiв, але монографiчних робiт, в яких детально були б висвiтленi питання взаємовiдносин партiї “нових торi” та тред-юнiонiв у Великiй Британiї перiоду перебування у влади М. Тетчер, поки що немає. Так, у роботах В.О. Горбика проведено аналiз суперечностей розвитку британського суспiльства кiнця 1970-х - початку 1980-х рр. Окремими питаннями соцiально-економiчної полiтики консерваторiв, страйкової боротьби англiйських профспiлок 1970-1980-х рр., займався А.Ф. Трубайчук. Низку цiкавих дослiджень виконали О. Джеджула, Ю. Барабанов, С. Толстов. Проблемам дiяльностi англiйських профспiлок, їх взаємовiдносинам з бiзнесом та державою кiнця 1970-х - початку 1990-х рр. присвячене дисертацiйне дослiдження С.П. Горлянського.

Другий роздiл - “Передумови наступу консерваторiв на позицiї англiйських профспiлок”. Суспільні настрої зазнали змін, спричинених провалом політики лейбористів наприкiнцi 70-х років. Спроби вирішити економічні та соціальні проблеми колективістськими методами, а саме, шляхом націоналізації, розширення державної системи соціальних послуг, не змогли принести ефективного результату і виявилися невдалими.

Широкі верстви населення зневірилися в "державі загального добробуту", оскільки потреби і попит трудящих залишилися незадоволеними. Певну роль у дестабілізації соціально-політичного життя суспільства відіграла невдала спроба уряду Е. Хіта, який прийшов до влади у 1970 році, змінити соціально-економічну модель розвитку британського суспільства. Консерватори без детальної підготовки вступили в протиріччя з профспілками, що лише поглибило кризу в суспільстві. Недовіра до обох партій спричинила відновлення активної діяльності малих партій - ліберальної, екологічної та iнш.

Англія стала державою, в якiй темпи зростання виробництва були найменшими серед високорозвинених країн свiту. Якщо до 1966 року рівень промислового розвитку у Сполученому Королiвствi порівняно з 1951 роком збільшився на 51%, з 1966 по 1974 рік - на 46%, то з 1974 по 1979 рік - всього на 5%. Для порiвняння, у 1979 роцi США мали 15%, ФРН - 23%, Канада-14%, Японія-29%, Франція - 25% приросту виробництва. Орієнтацiя британської економіки на колишні колонії призвела до того, що економіка країни не могла швидко реагувати на ті зміни, яких вимагали потреби виробництва. З 1970 року Велика Британiя опинилася на 5 місці серед розвинутих країн свiту, тоді як у 1950 році вона займала друге, а в 1960 році - 3 місце. Зростання безробіття стало значною проблемою для країни 70-х років. Інфляція складала близько 12% річних, а в 1975 роцi досягла 25%. Зайнятість в обробній промисловості знизилась на 15%, безробіття подвоїлося, подолавши мільйонну позначку.

70-тi роки в життi Великої Британiї пройшли пiд знаком пiдвищеної активностi профспiлок, якi досягли значного впливу в суспiльствi. Цьому, значною мiрою, сприяв факт перебування у влади з середини 70-х рр. лейбористського уряду. Починаючи з 1970 року, кількість членів тред-юніонів зросла на 3 млн. 250 тис. чоловік, тобто на 36% (з 8,88 млн. чол. до 12,13 млн. чол. у 1979 році). Британський конгрес тред-юніонів об'єднував до 90% всіх профспілок на 1979 рік. Велика Британiя зайняла перше місце у Західній Європі за кiлькiстю членiв профспiлок. Профспілки почали активно діяти в політичній сфері, а також брали участь у вирішенні проблем безробіття та значного скорочення витрат на соціальні потреби та екологічних питань.

У 1979 році кількість страйків в Англії склала 2045. Цього року було втрачено найбільше людино-днів - 29 тисяч 116. Бурхливі дії профспілок завершувалися зміною урядів, як це було, наприклад, у 1973-1974 рр. (коли під натиском гірників пішов у відставку уряд Е.Хіта) та 1978-1979 рр. (тоді профспілки не підтримали лейбористів, з якими за роки правління останнiх виникли серйозні непорозуміння).

На фонi загострення кризових явищ змiцнилася позицiя прихильникiв монетарної полiтики. Принципові засади монетаризму неоконсерваторів визріли задовго до приходу до влади М. Тетчер. Основні напрямні політики консерваторів були викладені в документі "Правильний підхід" (1976 р.). К. Джозеф, один з "нових консерваторів", так означив першочергові завдання консервативного уряду, ще до приходу торі до влади:

- потрібно обмежити та скоротити державні витрати у складі загальних витрат, стримати інфляцію;

- обмежити можливість профспілок шкодити економіці, але й зменшити вплив факторів, які змушують їх так діяти.

У результатi такої полiтики рiвень iнфляцiї зменшився до 9,1% (1982 р.), з 1983 року значно зросли темпи приватизації:

- у 1983-1984 рр. - 1,1 млрд. ф. ст.;

- у 1984-1985 рр. - 2,1 млрд.;

- у 1985-1986 рр. - 2,7 млрд.;

- у 1986-1987 рр.- 4,4 млрд. ф. ст.

До 1987 року було приватизовано більше третини промислових, комерційних та транспортних структур. Однією з центральних ланок монетарної політики М. Тетчер стало розширення малого підприємництва.

Наприкiнцi 80-х рр., кількість працівників, залучених до участі в прибутках, в основному шляхом акціонування, досягла 1 млн. 750 тис. чоловік. Свідомість пересічних британців поступово набувала рис психології "демократії власників".

Проаналiзувавши полiтику тетчеризму приходимо до висновку, що для подолання економiчної кризи Великої Британiї кiнця 1970-х рокiв уряд М. Тетчер використав ефективнi механiзми монетарної полiтики.

Проте в монетарнiй політиці неоконсерваторів не було місця для спонтанних "струсів" економіки, викликаних діяльністю тред-юніонів. Тому з 1980 року і розпочинається широкий та безкомпромісний наступ на права профспілок.

Третiй роздiл - “Обмеження профспiлкових свобод - одна з напрямних уряду Маргарет Тетчер”. Cпроби законодавчого регулювання протистояння профспiлок та пiдприємцiв в Англiї здiйснюються ще з кiнця ХVIII - початку ХIХ ст.

Прийшовши до влади у 1979 роцi, поступово, крок за кроком, кабiнет неоконсерваторiв провiв через парламент три закони щодо профспiлкових органiзацiй:

- “Закон про зайнятiсть 1980”;

- “Закон про зайнятiсть 1982”;

- “Закон про профспiлки 1984”.

Крiм, цього уряд розробив низку документiв, що стосувалися деяких положень вищевказаних актiв, тобто пояснювали їх та конкретизували. Серед них “Кодекс пiкетування” та “Кодекс закритого цеху”.

Одним з першочергових об'єктiв, на який були спрямованi закони, стало право профспiлок на страйк. Прийнявши “Закон про зайнятiсть” 1980 р. (Employment Act 1980), уряд внiс кiлька “незначних” правок до закону 1974 р.

Насправдi цi правки були надзвичайно важливими, оскiльки вводилася нова схема промислових дiй i вперше з'явилося поняття “вториннi промисловi дiї”, пiд якими почали розумiти страйки солiдарностi.

Наступним кроком юридичного обмеження профспiлкових прав став “Закон про зайнятiсть” 1982 року (Employment Act 1982), що був пiдготований новим мiнiстром з питань зайнятостi Норманом Теббiтом. Вищеназваний закон мав антистрайкову спрямованiсть. Цим законом уряд консерваторiв внiс поправки до визначення поняття “трудовий конфлiкт”, яке було сформульоване в законi 1974 року, що був прийнятий урядом лейбористiв при безпосереднiй участi БКТ.

У законi 1982 р., мiстилося ще одне обмеження права профспiлок на страйк - пiдприємцям дозволялося звiльняти учасникiв страйку вибiрково. Ранiше, “Актом про захист законностi” 1978 р., дозволялося звiльняти тiльки всiх страйкуючих разом. За положеннями закону 1982 р., пiдприємець мiг починати вибiркове звiльнення страйкуючих вже через три мiсяцi пiсля початку страйку. На початку 1980-х рокiв опiр тред-юнiонiстського руху у вiдповiдь на урядовi дiї не досяг навiть того рiвня масовостi та рiшучостi, який був притаманний дiям профспiлок десять рокiв тому, коли вони виступили проти “Закону про промисловi вiдносини” 1971 р.

У червнi 1983 р., неоконсерватори отримали чергову перемогу на загальнонацiональних виборах до парламенту Великої Британiї. Маргарет Тетчер заявила про намiр уряду кожнi два роки вносити на розгляд до парламенту законопроекти про профспiлки. Перспектива перебування у влади консерваторiв викликала появу у британському профспiлковому русi нових тенденцiй, що вiдомi як полiтика “нового реалiзму”.

26 липня 1984 р., з'явився “Закон про профспiлки” (Trade Union Act 1984). Даним актом правлячi кола здiйснили черговий наступ на одне з найважливiших та основних прав британських профспiлок - право на страйк. Цей закон, як вважають дослiдники проблем британського тред-юнiонiзму та як видно з аналiзу основних його положень, став ключовим не тiльки в законодавчих дiях кабiнету М. Тетчер середини 1980-х рр., але й в усiй полiтицi неоконсерваторiв щодо тред-юнiонiв. Посилаючись на вiдмову профспiлок вiд добровiльного проведення демократичних реформ, уряд вказує на необхiднiсть впровадження законодавства, яке б сприяло таким реформам. Таким чином, уряд хотiв довести необхiднiсть законодавчого втручання у внутрiшнi справи профспiлок.

“Новий реалiзм” продемонстрував свою неспроможнiсть. Iдея спiвпрацi з урядом не отримала розвитку. Кабiнет торi та бiзнесовi кола не були зацiкавленi в цьому, адже для досягнення цiлей їм необхiдно було й надалi послаблювати тред-юнiони. Специфiкою британського суспiльства 1983-1984 рр., була наявнiсть, з одного боку, iдеї примирення та спiвробiтництва мiж урядом та профспiлками, а з iншого, тяжiння до активних антиурядових дiй.

Останнiм яскравим проявом традицiйних методiв боротьби тред-юнiонiв, що призвело до остаточного провалу “нового реалiзму”, став 12-мiсячний страйк шахтарiв (1984-1985 рр.).

У 1987 роцi в ходi чергових парламентських виборiв у Великiй Британiї перемогу знову отримує партiя консерваторiв на чолi з “залiзною ледi” Маргарет Тетчер. Починається третiй етап реалiзацiї законодавчої полiтики “нових торi”, спрямованої на обмеження профспiлкових дiй. У 1988 роцi був прийнятий черговий “Закон про зайнятiсть” (“Employment Act 1988”). У цьому законi передбачалося право члена профспiлки звертатися до суду з намiром обмежити можливостi його профорганiзацiї проводити “промисловi дiї” у тих випадках, коли в результатi таємного (а також поштового) голосування з'ясувалося, що бiльшiсть членiв профспiлки висловилися проти.

“Закон про зайнятiсть” 1988 р., мiстив у собi вимогу проведення виборiв членiв виконавчого комiтету, якi не мали в ньому права голосу, але брали участь в обговореннi проблем, а також генерального секретаря та президента профспiлки. Закон 1988 року загострив суперечливi стосунки мiж пiдприємцями, якi виступали роботодавцями, та найманими працiвниками.

Останнiй iз законодавчих актiв кабiнету М. Тетчер “Закон про зайнятiсть” 1990 р., став логiчним продовженням десятилiтнього тиску уряду на тред-юнiони. Акт поставив поза законом вториннi дiї та акцiї солiдарностi, виключенням стало тiльки мирне пiкетування. Пiдприємцi отримали право звiльняти учасникiв неофiцiйних “промислових дiй” на свiй розсуд. З цього часу голосування потрiбно було проводити серед усiх учасникiв майбутнього страйку. Проголошувалася незаконною будь-яка вiдмова приймати на роботу тих, хто не був членом профспiлки. Винятком був той випадок, коли на роботу приймала профспiлка. Даний закон пiдтверджував право робiтника, що був несправедливо звiльнений, на грошову компенсацiю.

Держава намагалася постiйно збiльшити свiй контроль за дiяльнiстю профспiлкових органiзацiй шляхом реформування їх внутрiшньої структури, втручаючись у процедуру виборiв керiвних органiв тред-юнiонiстських органiзацiй. Пiдводячи пiдсумок аналiзу законодавчого втручання урядiв “нових торi” пiд керiвництвом М. Тетчер, а згодом, пiсля 1990 року, Дж. Мейджора у справи профспiлок, наголосимо, що це втручання носило характер цiлеспрямованого полiтичного курсу.

Четвертий роздiл - “Британськi тред-юнiони в умовах жорсткої полiтики неоконсерваторiв”.

У першiй половинi 80-х рокiв спостерiгалося зменшення загальної кiлькостi членiв ЛПВ. Колективнi члени ЛПВ - тред-юнiони, якi становили основну частину партiї (iндивiдуальних членiв близько 3,5%), у 80-х роках перестали брати активну участь у полiтицi лейбористської партiї, поступово послабилися зв'язки профцентрiв на мiсцях з ЛПВ. Зменшилася кiлькiсть колективних членiв ЛПВ з 6 млн. 511 тис. у 1979 роцi до 6 млн. 185 тис. у 1982 роцi.

Спосiб життя, послаблення зв'язкiв з лейбористською партiєю квалiфiкованих робiтникiв, якi опинялися в середовищi досить заможного “середнього” класу, сприяли їх поступовому переходу до електорату “нових торi”.

У 80-х - на початку 90-х рр., лейбористська партiя поступалася популярнiстю консерваторам не тiльки серед прошаркiв населення, якi традицiйно пiдтримували “нових торi”, а також, що особливо викликало занепокоєння лiдерiв ЛПВ, серед робiтникiв. Причини цього, як вдалося з'ясувати, полягали, по-перше, у недостатнiй увазi лейбористiв до проблем профспiлкового руху, послабленнi зв'язкiв з тред-юнiонами. На середину 80-х рокiв профспiлки поступово перетворилися в засiб поповнення коштiв партiї, що сприяло лише пiдвищенню пасивностi тред-юнiонiстiв щодо дiяльностi ЛПВ. По-друге, значнi змiни у масовому складi лейбористської партiї вимагали вироблення нових орiєнтирiв, адже старi принципи, за якими партiя спиралася на квалiфiкованого робiтника, тепер залишалися недiєздатними. По-третє, на початку 1980-х рр., економiчна стратегiя лейбористiв не вiдповiдала новим умовам, не враховувала тенденцiй, що iснували в британському суспiльствi. Економiчнi негаразди розцiнювалися лейбористами як тимчасовий фактор, що зумовлювався полiтикою консерваторiв. Зважаючи на це, альтернативна економiчна полiтика ЛПВ не вiдображала потреб та настроїв суспiльства, в якому активно впроваджувалися iдеї “тетчеризму”. Варто видiлити i проблеми всерединi лейбористської партiї, якi переросли у застiйнi явища, за словами лiдера лейбористiв Нiла Кiннока, лейборизм зупинився на рiвнi повоєнних рокiв.

У новiй полiтицi лейбористiв окреслився вiдхiд вiд повсюдного державного регулювання економiки. Вони почали висловлюватися за те, щоб спiввiдношення державних та ринкових сил визначалося конкретними умовами. Економiчна програма зайнятостi ЛПВ складалася з дворiчної програми, якою передбачалося скоротити безробiття до 1 млн. чоловiк, та п'ятирiчної стратегiї, яка б дозволила вирiшити проблему постiйного розширення зайнятостi. Останнiй етап передбачав десятилiтню програму “Перспективи економiчного планування”, мета якої забезпечити довгостроковий розвиток економiки та зайнятостi. Велика увага придiлялася програмам професiйної пiдготовки населення. Такими заходами лейбористи сподiвалися вирiшити фiнансовi проблеми та позбутися iнфляцiї.

Ефективнiсть своєї економiчної полiтики лiдери ЛПВ пов'язували з утворенням Нацiональної економiчної ради, яка б об'єднала представникiв уряду, менеджменту та профспiлок. Саме на цю раду покладалося завдання приймати рiшення про розподiл НВП мiж iндивiдуальним споживанням, соцiальними потребами та iнвестуванням.

Особливiстю стратегiчної полiтики ЛПВ цього перiоду було намагання залучити громадськiсть до вирiшення рiзноманiтних проблем, а також запровадити плюралiзацiю громадського сектору, урiзноманiтнення форм власностi.

Протягом останнiх рокiв вiдбулися серйознi змiни в стратегiї i тактицi лейбористської партiї. Вiдчуваючи необхiднiсть реформ, лейбористи фактично вiдмовилися вiд положення, яке було закрiплене в статутi ЛПВ i до цього часу залишалося традицiйним аргументом лейборизму, вони зняли з себе зобов'язання про нацiоналiзацiю головних засобiв виробництва.

”Новi лейбористи” виступають прихильниками конституцiйних реформ i пообiцяли створити окремий парламент для Шотландiї та асамблею для Уельса. ЛПВ запропонувала громадянам пiдтримку зi свого боку їхньої пiдприємницької активностi, обiцяючи не втручатися в управлiння пiдприємствами. Тепер лейбористи керуються тезою, що уряд необхiдний для того, щоб сприяти дiяльностi пiдприємств, а не для того, щоб керувати ними.

У 80-тi роки розпочалося злиття профспiлок. До 1988 р., їх було 79, тодi як у 1979 р. - 112. У 1991 р., створено Спiлку полiграфiстiв, яка об'єднала 282 тис. членiв i стала 10-тою по чисельностi профспiлкою Великої Британiї. Однiєю з головних причин таких укрупнень стали економiчнi труднощi, викликанi зменшенням кiлькостi членiв профспiлок. Крiм того, профспiлкам необхiдно було об'єднатися у своїх дiях проти пiдприємцiв та уряду.

Окреслились тенденцiї демократизацiї тред-юнiонiв (децентралiзацiя управлiння, децентралiзованi форми укладання трудових угод та розв'язання конфлiктiв). БКТ повернувся до проблем “промислової демократiї” у свiтлi перспектив розвитку тред-юнiонiзму. Наприкiнцi 80-х рр., цей факт разом з послабленням профспiлок призвiв до того, що тред-юнiони перестали розглядатися як загроза економiцi та суспiльству.

Британський тред-юнiонiзм проводить пошуки нових шляхiв розвитку та дiяльностi профспiлкового руху, працює над перебудовою своєї тактики в нових умовах.

ВИСНОВКИ НАУКОВОГО ДОСЛIДЖЕННЯ

У результатi проведеного дослiдження можна зробити такi висновки:

1. Основними факторами, якi сприяли ефективному впровадженню полiтики “нових торi” щодо профспiлок були:

- вдале покладення консерваторами на тред-юнiони вiдповiдальностi за соцiально-економiчну кризу Англiї кiнця 1970-х рокiв i, як її наслiдки, зниження життєвого рiвня населення, зростання безробiття, iнфляцiю та представлення профспiлок як дестабiлiзуючого фактора;рiшучi та цiлеспрямованi дiї урядiв М. Тетчер на законодавчому рiвнi;

- криза всерединi профспiлкового руху, використання тред-юнiонами застарiлих методiв у вiдстоюваннi своїх прав;

- поглиблення розриву у стосунках тред-юнiонiв та лейбористської партiї, яку вони традицiйно пiдтримували, в результатi чого значна частина тред-юнiонiстiв вiддавала перевагу на парламентських виборах консерваторам.

2. Вплив соцiально-економiчних реформ М. Тетчер на тред-юнiонiзм виявився у послабленнi ролi профорганiзацiй, якi ще наприкiнцi 70-х рр., являли собою досить активну силу;зменшеннi їх чисельностi, зниженнi ефективностi “промислових дiй”;обмеженнi традицiйних прав тред-юнiонiв.

3. Особливостi законодавчих iнiцiатив, за допомогою яких консервативному уряду вдалося обмежити вплив тред-юнiонiв на суспiльнi процеси Великої Британiї, полягали у:

- втручаннi у статутнi засади профспiлкового руху, регламентуваннi процедури виборiв у профспiлках, реформуваннi правил оголошення та проведення “промислових дiй”;

- обмеження низки профспiлкових прав: скасування правила “закритого цеху” (обов'язкового членства в профспiлках усiх працiвникiв пiдприємства);

- далi, надання можливостi робiтникам, якi не є членами профспiлок, iгнорувати або порушувати рiшення профспiлкової органiзацiї;

- ускладнення проведення акцiй солiдарностi;

- лiквiдацiя iмунiтету стосовно “вторинних промислових дiй”;

- було введено громiздку та дорогу процедуру таємного голосування та голосування по поштi з особливо важливих питань для тред-юнiонiв - проведення “промислових дiй” та виборiв профспiлкового керiвництва;

- обмежувалася полiтична активнiсть тред-юнiонiв;

- були послабленi зв'язки з лейбористською партiєю шляхом ускладнення процедури формування полiтичних фондiв.

4. З аналiзу дiяльностi тред-юнiонiв цього перiоду видно, що внаслiдок високої бюрократизацiї назрiла криза в самих профспiлках. Керiвний апарат був занадто розширений, ускладнювалася органiзацiйна структура профспiлкового руху. В умовах нової полiтики консервативних урядiв поступово розпочалася трансформацiя профспiлкового руху Великої Британiї. Особливостями цiєї трансформацiї було:

- активний пошук тред-юнiонiзмом шляхiв подолання внутрiшньої кризи та альтернативних методiв дiяльностi, якi дали змогу уникнути повної кризи профспiлкового руху та протистояти натиску законодавства “нових торi”;

- децентралiзацiя управлiння, впровадження децентралiзованих форм укладання трудових угод та розв'язання конфлiктiв.

В умовах вiдмирання трипартизму тред-юнiони визнали необхiднiсть реформи представництва всерединi спiлок. БКТ виступив з iнiцiативою регулювати вiдносини мiж окремими профорганiзацiями, намагаючись створити систему полiтичної активностi своїх членiв стосовно широкого кола питань. Було виокремлено стосунки БКТ та лейбористської партiї, як одне з важливих завдань, успiшне розв'язання якого дозволить ефектитвно вирiшувати проблеми тред-юнiонiзму. Крайнi методи вiдстоювання прав поступилися мiсцем виваженим дiям. Основнi зусилля профорганiзацiй спрямовувалися на збереження та збiльшення членства, розширення соцiальних, освiтнiх, юридичних послуг членам профспiлок, пiдвищення ефективностi та результативностi дiй по захисту iнтересiв робiтникiв.

5. Стратегiя i тактика лейбористської партiї на фонi нових соцiально-економiчних процесiв, якi вiдбувалися у Великiй Британiї, та ускладнення стосункiв з тред-юнiонами визначалися переглядом полiтики щодо останнiх та внутрiшнiм реформуванням ЛПВ. Разом з цим виявилася результативною полiтика залучення iндивiдуальних членiв до ЛПВ. Був вiдновлений Комiтет зв'язку ЛПВ з БКТ, розпочалася робота над спiльними документами з соцiально-економiчних проблем. У новiй полiтицi лейбористiв простежується вiдхiд вiд традицiйної позицiї державного регулювання та визнання необхiдностi спiввiдношення державних та ринкових сил, що визначається конкретними умовами. Розробляються принципи мiсцевої демократiї, яка орiєнтувалася на залучення широких мас.

6. Складна система взаємовiдносин партiї “нових торi” та тред-юнiонiзму не може розглядатися лише у розрiзi антипрофспiлкового, антиробiтничого напрямку дiяльностi партiї влади. Окремi з проголошених консерваторами напрямкiв реформування профспiлкового руху можуть бути охарактеризованi як дiї, що об'єктивно пiдштовхували профспiлки до демократизацiї, подолання консерватизму та бюрократизму вiдповiдно до нових соцiально-економiчних та суспiльно-полiтичних умов. Об'єктивно дiяльнiсть урядiв торi у 80-х рр., сприяла проведенню полiтичних i соцiально-економiчних реформ у суспiльствi. Внаслiдок цiєї дiяльностi профспiлки були змушенi адаптуватися до соцiально-фахових змiн в економiцi i суспiльствi та визнати фактичне “зникнення” багатомiльйонного iндустрiального робiтничого класу, який уособлював ключовий компонент соцiальної структури суспiльства доби промислового капiталiзму.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Консервативна полiтика реформування британського тред-юнiонiзму у 1980-1990 рр. - К.: Знання, 1999. - 25 с.

2. Участь профспiлок у виборах: досвiд британських тред-юнiонiв // Нова полiтика. - 1998. - №2. - С. 25-27. історичний лейбористський партiя

3. Європейський досвiд виходу з економiчної кризи (на прикладi Великої Британiї) // Розбудова держави. - 1998. - №11-12. - С. 69-77.

4. Змiна ролi профспiлок у нових соцiально-полiтичних умовах: Британський досвiд // Людина i полiтика. - 1999. - №1. - С. 65-69.

5. Англiйськi тред-юнiони в умовах антипрофспiлкової полiтики консерваторiв // Профспiлки України.- 1997. - №3. - С. 29-32.

6. Профспiлки - активна сила? Чи здатнi вони дiєво впливати на полiтичне життя країни // Профспiлки України. - 1998. - №1. - С. 90-93.

7. Органiзацiя сплати профспiлкових внескiв: Мiжнародний досвiд // Профспiлки України. - 1998. - №4. - С. 66-71.

Размещено на Allbest.ru