Історична топографія Переяславля Руського (Х – перша половина ХІІІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

КОЛИБЕНКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 902/904 (477.5) “653”

ІСТОРИЧНА ТОПОГРАФІЯ ПЕРЕЯСЛАВЛЯ РУСЬКОГО (Х - перша половина ХІІІ ст.)

Історичні науки - 07.00.04 - археологія

ВСТУП

У ньому обгрунтовується актуальність роботи, визначаються її хронологічні межі, формулюється мета та основні завдання дослідження, його метод, визначається наукова новизна та практичне значення результатів, вказуються дані про їх апробацію, структуру роботи та її обсяг.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ І ДЖЕРЕЛА

Історіографія проблеми. Перші роботи, в яких здійснено спроби історико-топографічного аналізу різних літописних повідомлень, пов'язаних з Переяславом, з'являються у кінці ХУІІІ - на початку ХІХ ст. [В.М.Татіщев, М.М.Щербатов, М.М.Карамзін, М.С.Арцибашев, М.І.Надєждін, В.В.Пассек].

В працях істориків ХІХ - початку ХХ ст. було поглиблено цей напрямок досліджень [М.О.Максимович, М.П.Погодін, К.О.Неволін, М.П.Барсов, В.Г.Ляскоронський, В.С.Іконніков, М.С.Грушевський, А.В.Стороженко, Л.В.Падалка].

Протягом другої половини ХХ ст. давньому Переяславу було присвячено значну кількість робіт. Крім публікацій результатів археологічних досліджень цього часу та перших спроб деяких узагальнень, зроблених самими авторами розкопок, виділяється ще низка праць. Перш за все це роботи узагальнюючого та методологічного характеру [П.П.Толочко, Р.О.Юра, М.П.Кучера, А.В.Куза, М.М.Корінний].

Надзвичайно плідно у цей період розроблялась також архітектурно-археологічна тематика [М.В.Холостенко, М.М.Воронін, М.К.Каргер, П.О.Раппопорт, О.І.Комеч А.М.Кирпичніков, М.В.Малєвська, Н.Г.Логвин, В.О.Харламов, Г.В.Трофіменко].

Писемні джерела. Важливим джерелом відомостей з історичної топографії Переяславля Х - першої половини ХІІІ ст. виступає давньоруське літописання. Переяславль був одним з найдавніших його центрів. Найбільшу кількість інформації про Переяславль утримують в собі такі літописи як Лаврентіївський, Іпатіївський, Никонівський, Радзивіллівський, статті яких донесли до нас назви переяславських храмів, воріт, навколишніх монастирів, сіл та урочищ.

Деяку інформацію до історичної топографії давнього міста дають спогади мандрівників ХУІІ ст [Г.Л. де Боплан, Павло Алепський].

Картографічні матеріали. Важливу групу джерел з історичної топографії Переяславля Х - першої половини ХІІІ ст. становлять інструментальні плани м. Переяслава та переяславської фортеці ХУІІІ-ХІХ ст., супутні їм описи, плани окремих частин міста цього ж часу, а також сучасний топографічний план. Аналіз цієї групи джерел дозволяє скласти досить добре уявлення про оборонні укріплення ХУІІ-ХУІІІ ст. Переяславль у цілому зберіг двочленну структуру своїх укріплень, яку він мав ще в домонгольську епоху. Картографічні матеріали свідчать, що збереглася не лише структура укріплень, а й їх розташування. Вали Х-ХІІІ ст. стали основою укріплень ХУІІ-ХУІІІ ст., їх серцевиною, незважаючи на влаштування в них численних бастіонів та інших фортифікаційних споруд.

Археологічні джерела. Основним джерелом для розробки всього комплексу проблем історичної топографії Переяславля Руського є матеріали археологічних досліджень. Виключно завдяки їм було виявлено значну кількість нових історико-топографічних даних, які неможливо було отримати з інших джерел.

Власне археологічні розкопки на території Переяслава тривають уже понад 150 років [О.С.Анєнков]. Розкопки курганних могильників Переяславля протягом ХІХ - початку ХХ ст. проводили Ф.І.Камінський, Д.Я.Самоквасов, М.Ю.Бранденбург, В.М.Щербаківський. П.Лашкарьовим було розкопано невелику храмову споруду під Успенською церквою.

Підсумовуючи результати, досягнуті на першому етапі археологічних досліджень Переяслава (1840-1914 рр.), слід зазначити, що чотири з шести перших дослідників проводили розкопки курганних некрополів міста.

Роботами Б.О.Рибакова 1945 р. покладено початок грунтовному археологічному дослідженню територій дитинця та “окольного міста”. В подальшому тут проводили розкопки М.К.Каргер, П.О.Раппопорт, А.М.Кирпичніков, Ю.С.Асєєв, М.В.Малєвська, М.Ю.Брайчевський, М.І.Сікорський, Р.О.Юра.

Протягом другого етапу археологічних досліджень (1945-1966) було зроблено найбільший внесок у справу вивчення історичної топографії міста. За 22 роки розкопок вдалося виявити і дослідити майже всі відомі за літописами пам'ятки монументальної кам'яної архітектури, а також деякі невідомі з літописів споруди. Практично повністю досліджено територію єпископської частини дитинця (собор св. Архістратига Михаїла з прибудовами, Єпископські ворота, церква св. Андрія біля воріт, кам'яна стіна єпископського двору, безстовпна церква-усипальня, “єпископський палац”), частково - територію княжого двору (церква Успіння Богородиці, каплиця ХІІ ст.). Дві кам'яні архітектурні споруди в цей період досліджено в “окольному місті” (однонавну церкву-усипальню ХІ ст. та тринавний шестистовпний храм ХІІ ст.). Крім того, як на дитинці, так і в “окольному місті” Переяславля було розкопано заглиблені житла рядових мешканців, виявлено залишки різноманітних ремесел. Дослідження валів дитинця й “окольного міста” дозволили реконструювати систему оборонних укріплень.

Особливістю сучасного етапу археологічних досліджень давньоруського Переяслава (1974-1998 рр.) є активна участь у них місцевих дослідників: співробітників Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника та Переяслав-Хмельницького педінституту. На цьому етапі, з початку 90-х рр., розпочались планомірні дослідження найменш вивчених у археологічному відношенні районів міста - передгородь, які до цього випадали з поля зору науковців. Протягом всього періоду археологічних розкопок на території міста було розкрито близько 10000 кв. м. площі, з них близько 4 000 кв. м (40 %) - під керівництвом чи за безпосередньої участі автора дисертаційного дослідження.

РОЗДІЛ 2. МІКРО-ГЕОГРАФІЧНІ ТА ТОПОГРАФІЧНІ УМОВИ ТЕРИТОРІЇ ПЕРЕЯСЛАВЛЯ ТА ПРОБЛЕМА ЙОГО ВИНИКНЕННЯ

Основні етапи давнього заселення території Переяславля.

Археологічні дослідження на території Переяславщини на даний час дозволяють скласти уяву про основні етапи історичного процесу в названому районі. Розгляд цих етапів дає можливість з'ясувати, наскільки виникнення міста на означеній території було зумовлене попереднім ходом історичного розвитку. Матеріали археологічних розвідок та розкопок не підтверджують тезу про закономірне “виростання” міста Переяславля з середовища пам'яток попереднього історичного періоду.

Мікро-географічні та топографічні умови території міста. Виникнення всіх значних центрів Русі - як генетично пов'язаних з попередніми пам'ятками, так і новозбудованих на незаселених раніше місцях, - завжди зумовлювалось винятково вигідними мікро-географічними і топографічними умовами місць їх розташування.

Місто Переяславль було поставлено на краю (уступі) другої надзаплавної (лесової) тераси лівого берега р. Дніпро. В цьому місці терасу прорізують дві ріки - Трубіж та Альта, місце з'єднання яких фактично співпадає з місцем виходу долини р. Трубіж на край лесової тераси. Саме утворений рр. Альтою й Трубежем не дуже високий мис було використано для забудови.

Важливою особливістю даної місцевості був брід через р. Трубіж (а разом з ним - ще й через р. Альту). Переяславль Руський було збудовано безпосередньо на місці важливого транспортного вузла. Тут сходилися два давніх магістральних сухопутних шляхи: лівобережнодніпровський (вгору до Києва) та басансько-зарубський (до Зарубського броду).

Околиці Переяславля - це найбільш захищений у природно-географічному відношенні регіон Переяславської землі. Додаткове підсилення природних рубежів - боліт та болотистих заплав рр. Трубежа та Броварки - трьома лініями “Змійових” валів, дозволило швидко перетворити цю місцевість у найбільш густонаселену територію Переяславської землі.

Необхідною умовою виникнення та подальшого успішного розвитку великого міста є також достатня сировинна база. З цієї точки зору Переяславль теж вигідно вирізнявся з-поміж інших сусідніх територій Лівобережжя Дніпра.

Проблема виникнення Переяславля Руського. Дві основні існуючі точки зору на питання виникнення Переяславля Руського коротко можна сформулювати так:

1. Переяславль виник до початку X ст. як один з давніх слов'янських племінних центрів на основі одного поселення чи гнізда з кількох ранніх родових поселень;

2. Переяславль заснований в результаті заходів київської великокнязівської влади у кінці X ст. (конкретно - Володимира Святославича у 992/993 р.) на необжитому раніше місці й одразу зі справжньою міською соціально-планувальною структурою.

Аналіз літописних статей X ст. дає підстави розглядати виникнення Переяславля Руського як результат державницької діяльності згаданого Володимира Святославича і датувати його часом з 988 по 992/993 рр. Жодне з іноземних джерел Х ст. не називає серед руських міст Переяславль.

Існує тісний зв'язок між походженням власне міста і його назви. На нашу думку, складність проблеми походження назви “Переяславль” полягає у тому, що вона виникла не на основі місцевих, наддніпрянських реалій, а була перенесена сюди у сформованому вигляді. Характер греко-русько-болгарських стосунків 985-992 рр. дозволяє вбачати оптимальні умови для перенесення топоніму “Преслав” саме в цей період.

Важливим джерелом для вирішення питання про час виникнення Переяславля Руського є археологічні матеріали. Перелік давніх пам'яток, виявлених у межах його укріпленої частини, вичерпується випадковою знахідкою невеликої візантійської амфори VI ст. та кількома уламками черняхівської кераміки, знайденими під час розкопок під валом дитинця. Всі інші матеріали датуються кінцем Х - першою половиною ХІІІ ст.

Наявні на даний час джерела дозволяють визнати найбільш реальною датою заснування Переяславля Руського 992/993 рр.

РОЗДІЛ 3. ІСТОРИЧНА ТОПОГРАФІЯ ДИТИНЦЯ

Оборонні споруди. В даний час форма, розміри та конструктивні особливості укріплень (валів та ровів) переяславського дитинця вважаються достатньо вивченими. Немає також ніяких сумнівів і в їх датуванні. Конструкція валів дитинця аналогічна конструкції укріплень Білгорода Київського, а також городища біля с. Заріччя на р. Стугні, що дозволило віднести зведення всіх трьох пам'яток до одного, досить вузького, хронологічного періоду - кінця Х ст.

Ця конструкція складалася з дубових зрубів, кожен з яких мав три кліті. Розміри зрубів: вздовж осі валу - 3,7 м, впоперек - близько 9 м. В міру нарощування висоти зрубів впритул до їх зовнішньої стінки зводилась конструкція з цегли-сирцю. По верху валу дитинця проходила лінія дерев'яних укріплень - тристінних зрубів, що були конструктивним продовженням внутрішніх чотиристінних. Місця крутих поворотів валу фіксувались дерев'яними баштами. Зверху стін розміщувались спеціальні конструкції - літописні заборола. Укріпленнями було оточено площу близько 12 га.

Ворота дитинця. Дитинець Переяславля мав двоє воріт: Єпископські та Княжі. Княжі ворота розташовувались поруч з княжим двором. Як і переважна більшість відомих на даний час кам'яних споруд дитинця, комплекс Єпископських воріт є результатом будівельної діяльності енергійного переяславського єпископа Єфрема. У літописній статті 1089 (1090) р. згадано три частини цього комплексу - власне ворота, надбрамну церкву св. Феодора та кам'яну стіну (“град каменъ”), що починалась від церкви св. Феодора. Археологічними розкопками було розкрито ще й четверту складову цього комплексу - сходову вежу, не згадану в літописній статті.

Виділяючи значні кошти на будівництво кам'яних воріт, єпископ Єфрем дбав не тільки про створення парадного в'їзду до міста, але й про заміну старих, очевидно, вже значно пошкоджених за свою майже 90-літню історію дерев'яних воріт єпископської частини дитинця, на більш міцні кам'яні.

Єпископський двір. Головною спорудою архітектурно-територіального комплексу, домінантою єпископської частини дитинця, був собор св. Архістратига Михаїла. До його північно-східного кута прилягав збудований у значній своїй частині ще в кінці ХІ - першій половині ХІІ ст. комплекс поховальних пам'яток - усипалень. В літописах є низка записів, що повідомляють про поховання при Михайлівському соборі різних осіб (Святослав Володимирович, Андрій Володимирович Добрий, Ростислав Юрійович, Володимир Глібович, Ярослав Мстиславич Красний). До комплексу споруд єпископського двору входила також кам'яна громадська споруда - літописне “строенье баньное камено”. Вона була збудована у кінці ХІ ст., тобто входила до числа об'єктів, зведених на дитинці візантійською будівельною артіллю коштами єпископа Єфрема.

В єпископській частині дитинця знаходилась ще одна монументальна кам'яна споруда - церква Воздвиження Честного Хреста Господня, а також дерев'яні споруди (житлові приміщення), де мав проживати єпископ та його клірос, різні допоміжні та господарські приміщення, лікарня, де здійснювалося лікування хворих.

Єпископський двір був оточений кам'яною стіною, збудованою після завершення будівництва комплексу Єпископських воріт та інших кам'яних споруд цієї частини дитинця. За нашими підрахунками загальна площа, яку мали займати всі перераховані вище об'єкти, складала близько 1,85 га. В головних своїх рисах ансамбль єпископського двору сформувався у кінці ХІ ст., однак його територія була виділена ще в кінці Х ст., коли засновувалось місто.

Церква св. Андрія. Поряд з єпископським двором, навпроти входу, розташовувалась церква св. Андрія, що обмежувала з півночі невелику площу. Дана церква розглядається архітекторами як типологічно найближча до переяславського Михайлівського собору. Вона була невеликим приходським храмом. На користь цього свідчить її розташування за межами єпископської частини дитинця.

Княжий двір. В літопису є лише одна пряма згадка про нього - під 1098 р., де оповідається про зведення Володимиром Мономахом церкви Успіння Богородиці на княжому дворі. Княжий двір Переяславля, разом з єпископським двором, був найбільш істотним компонентом у формуванні міста (в нашому випадку - дитинця) і одним з найважливіших центрів його подальшого розвитку.

Оскільки Переяславль був закладений у кінці Х ст. на незабудованому до цього місці, на броді через р. Трубіж, то всі основні й найбільш важливі об'єкти дитинця - брами, вулиці, площі, єпископський та княжий двори, двори значних бояр-феодалів - планувалися з самого початку. В подальшому, зі зростанням населення міста і підвищенням його статусу як центру Переяславської землі і князівства, планувальна структура міста могла видозмінюватися. Зі сходу, відразу за церквою Успіння, проходила центральна вулиця дитинця, що з'єднувала Княжі та Єпископські ворота. Таким чином, княжий двір займав територію північної частини дитинця й обмежувався зі сходу центральною вулицею, з півночі та заходу - валом дитинця, з півдня - поперечною вулицею, що відходила від центрального майдану дитинця.

Каплиця першої половини ХІІ ст. розташовувалась приблизно за 80 м на південний захід від церкви Успіння Богородиці. На нашу думку, вона також мала входити до території княжого двору. Руйнування у 1124 р. собору св. Архістратига Михаїла - головного храму князівства і родинної усипальні Мономаховичів - стало причиною приїзду в Переяславль будівельної артілі. На замовлення Ярополка Володимировича, крім ремонту “родинного” Михайлівського собору, було збудовано й невелику домову церкву на території княжого двору.

Ратиборів двір. Територію ще одного феодального двору дитинця Переяславля визначає місце розташування невеликої церкви кінця ХІ ст. на сучасній вул. Радянській, 7. Вірогідно, її замовником був один з впливових переяславльських бояр, що займав значне місце в княжій адміністрації і міг, після зведення Мономахом церкви Богородиці у 1098 р., запросити артіль будівельників для побудови власного вотчинного храму - боярин Ратибор. Можливо, збудована ним церква була присвячена імені св. Климента, патронального святого Ратибора. Двір Ратибора займав простір між єпископським та княжим дворами. Він межував з ними, відповідно, з півдня та півночі. Зі сходу його ворота виходили на центральну вулицю, із заходу він прилягав до валу дитинця. Площа двору - приблизно 1,8 га.

Садиби рядового населення. У східній частині дитинця проживали численні ремісники та інші категорії рядового населення, пов'язані з обслуговуванням єпископського, княжого та інших значних феодальних дворів. Ця частина дитинця безпосередньо прилягала до території ковальської слободи, відомої за розташованими поряд літописними Кузнечими воротами.

РОЗДІЛ 4. “ОКОЛЬНЕ МІСТО”

Оборонні споруди. Аналіз літописних свідчень та матеріали археологічних досліджень дозволяють стверджувати, що укріплення “окольного міста” були збудовані між серпнем 1136 р. та січнем 1142 р., за ініціативою переяславського князя Андрія Володимировича Доброго. Конструктивно вони відрізнялись від укріплень дитинця, маючи в основі лицевої сторони валу невисокий дубовий зруб лише з кількох колод. Зверху валу знаходились дерев'яні конструкції у вигляді стіни-частоколу. Укріплення оточували площу приблизно в 66 га.

Ворота “окольного міста”. “Окольне місто” Переяславля мало троє воріт - Альтицькі, Київські та Кузнечі, останні з яких засвідчені в літописах. Місця розташування Альтицьких та Київських воріт фіксуються, відповідно, за розташуванням Альтицької та Київської брам ХУІІ-ХУІІІ ст. Кузнечі ворота знаходились у тій ділянці укріплень “окольного міста”, що прилягала до укріплень дитинця на правому березі р. Трубіж, нижче місця з'єднання двох рукавів цієї ріки.

Планувальна структура. Нами встановлено, що формування цієї території як міського району розпочалося одночасно з формуванням дитинця, тобто на рубежі Х та ХІ ст. Територія “окольного міста” заселялась поступово, вздовж основних магістралей та біля транспортних вузлів, архітектурних домінант.

На території цієї частини міста перетиналися, одночасно створюючи основу його планувальної структури, дві транспортні магістралі - лівобережнодніпровська (вгору до Києва) та басансько-зарубський шлях. Крім них, важливу роль у формуванні вуличної сітки відігравали дві діагональні вулиці, що з'єднували Альтицьку та Кузнечу брами з Київською.

Біля трьох воріт “окольного міста”, всередині його території, та перед Княжими воротами дитинця розташовувались невеликі площі. Центральний (вічовий) майдан - міський торг, займав територію в центрі “окольного міста”, на однаковій відстані від усіх його воріт.

Культові споруди “окольного міста”. З обох сторін центрального майдану розташовувались два монастирських комплекси. Тринавний шестистовпний собор одного з них виявлено і досліджено археологічно. Територія цього монастиря займала всю північно-східну частину “окольного міста”. Очевидно, там розташовувався ще один храм - св. Трійці, на місці однойменної церкви ХУІІ ст. Монастирський собор Воскресіння Христового було збудовано між травнем 1124 р. та квітнем 1132 р. князем Ярополком Володимировичем.

Другий монастирський комплекс розташовувався на території сучасного Вознесенського монастиря. На захід від нього знаходилась садиба одного з впливових переяславльських бояр - можливо, Орогостя, що збудував на рубежі ХІ та ХІІ ст. одноапсидну двостовпну церкву-усипальню св. Спаса.

Крім двох археологічно досліджених культових споруд (церкви Спаса та Воскресіння) на території “окольного міста” Переяславля були й інші церкви - кам'яні та дерев'яні.

Садиби рядового населення. Археологічно досліджені як залишки нижніх (підвальних) приміщень - підклітів багатих боярських садиб, так і залишки жител рядових мешканців (всього 65 споруд). Підкліт боярського житла біля Княжих воріт мав котлован розміром приблизно 8х8,2 м, середні розміри заглиблених жител рядових мешканців складали 3,5-4х3,5-4 м.

Для “окольного міста” Переяславля характерним є стале планування садиб, що приводило до відновлення споруд на їх старих місцях. Переважна більшість заглиблених споруд датується ХІ-ХІІ ст., що свідчить про політико-економічне та культурне піднесення міста в цей час.

РОЗДІЛ 5. ПЕРЕДГОРОДДЯ, НЕКРОПОЛІ ТА ОКОЛИШНІ РАЙОНИ ПЕРЕЯСЛАВЛЯ

Передгороддя. Проведені автором дисертаційного дослідження розкопки на передгороддях Переяславля дозволили встановити, що ці райони заселялись не після освоєння територій дитинця і “окольного міста”, а практично одночасно з ними, на рубежі Х та ХІ ст. Ще один цікавий факт, який вдалося виявити під час досліджень в ур. Луг, Оболонь та Марченкові луки, - це факт різкого й одночасного припинення їх існування. Верхня хронологічна межа комплексів кераміки з житлових та господарських споруд, ям - це перша половина ХІІ ст. Кераміки, яка б датувалася другою половиною ХІІ-ХІІІ ст., на територіях названих урочищ не виявлено. Найважливішими причинами, що призвели до зникнення названих передгородь є: переселення частини їх мешканців під захист новозбудованих укріплень “окольного міста”; зменшення чисельності населення Переяславля Руського у зв'язку з переселеннями 30-40-х рр. ХІІ ст. та заснуванням нових міст; підвищення рівня грунтових вод.

Некрополі. Матеріали досліджень курганних могильників Переяславля дозволяють стверджувати, що вони залишені рядовими мешканцями міста. Хронологічні межі існування всіх п'яти переяславських могильників - кінець Х-ХІІІ ст., що відповідає часові існування міста. Аналіз розташування переяславських некрополів та міських житлових районів дозволяє встановити, мешканців яких саме районів ховали на конкретних могильниках.

Околишні райони Переяславля. Околишні райони Переяславля Руського включали до себе територію, безпосередньо прилеглу до його передгородь: заміські двори, монастирі, шляхи сполучення, переправи, броди, сторожові пункти, приміські урочища. Значну частину цих об'єктів, відомих з літописів, локалізовано, подальші дослідження допоможуть встановити розташування інших. Навколо Переяславля знаходились монастирі св. Сави та Різдва Богородиці, заміський княжий Красний двір, Звіринець - місце розведення й полювання на звірів, а також численні приміські села. Матеріали розвідкових досліджень автора дозволяють скласти реальне уявлення про щільність заселення околиць Переяславля у кінці Х - першій половині ХІІІ ст.

ВИСНОВКИ

передгороддя культовий переяславль заселення

Дитинець Переяславля Руського було збудовано великим київським князем Володимиром Святославичем у 988-992/993 рр. на перехресті двох важливих сухопутних магістралей, що вели з боку степу до Києва, на броді через р. Трубіж.

Походження назви “Переяславль” прямо пов'язується з русько-болгарськими стосунками другої половини Х ст.

Вже на початковому етапі існування міста було закладено соціально-топографічне районування дитинця, виділено княжу та єпископську частини, двори бояр, район мешкання рядових жителів.

Княжа частина дитинця розташовувалась біля його Княжих воріт, єпископська - відповідно біля Єпископських. Названі ворота лежали на протилежних кінцях центральної вулиці, що була, фактично, відрізком лівобережнодніпровської транспортної магістралі до Києва.

Формування території “окольного міста” Переяславля розпочалося одночасно з формуванням дитинця, тобто на рубежі Х та ХІ ст. Вона заселялась поступово, вздовж основних шляхів та біля транспортних вузлів, архітектурних домінант.

Укріплення “окольного міста” були збудовані між 1136 та 1142 рр., за ініціативою князя Андрія Володимировича. Вони мали троє воріт - Київські, Альтицькі та Кузнечі.

На території “окольного міста”, з двох сторін центрального торгу (віча), розташовувались два монастирських комплекси, в тому числі Іоанівський монастир, а також кілька кам'яних та дерев'яних культових споруд. За матеріалами досліджень виділяються боярські садиби та квартали з садибами рядових мешканців.

З усіх боків Переяславль було оточено низкою передгородь, формування яких відбувалося практично одночасно з територіями дитинця та “окольного міста” - на рубежі Х та ХІ ст.

П'ять переяславльських некрополів співвідносяться з п'ятьма районами міста, де проживало рядове населення.

Розвиток містобудівельної структури Переяславля пройшов два основних етапи. На першому з них (кінець Х - початок ХІІ ст.) засновується місто, формуються його основні містовизначальні компоненти - фортеця-дитинець та великий неукріплений посад. Одночасно виникає низка міських передгородь. Загальна площа міста досягає 123-125 га, чисельність населення становить приблизно 11-11,5 тис. чол. На другому етапі (30-ті рр. ХІІ ст. - перша половина ХІІІ ст.) занепадає частина передгородь, загальна площа міста зменшується на 20-25 га. Одночасно, у зв'язку з переселеннями 40-50-х рр. ХІІ ст. на 2-3 тис. чол. зменшується чисельність міського населення, яка потім залишається стабільною аж до розгрому Переяславля монголо-татарами у 1239 р.

За темою кандидатської дисертації автором опубліковано такі роботи

До питання про літописне Янчине сільце // Проблеми вивчення середньовічного села на Поліссі. - Чернігів: Сіверянська думка. - 1992. - С.62-66.

Гончарні клейма з Переяславля Руського // Родовід. - 1994. - № 7. - С.44-46.

Нові матеріали до історичної топографії околиць Переяславля Руського // Історія та культура Лівобережжя України. - К. - Ніжин: НДПІ. - 1997. - С.9-12.

Мікро-географічні та топографічні умови території Переяславля Руського Київська старовина. - 1998. - № 4. - С.165-169.

Природно-географічні умови центральної Переяславщини у Х-ХІІІ ст. // Наукові записки з української історії. - К. - Переяслав-Хмельницький - Чернівці: ВФ “Світа”. - 1998. - Вип.5. - С.41-45.

Розвиток містобудівельної структури Переяславля Руського у світлі археологічних досліджень // Вісник Київського університету ім. Т.Шевченка. 1998. - Вип.40. - С.18-20.

Археологічні дослідження в урочищі Оболонь // Переяславська земля і світ людини. - К.- Переяслав-Хмельницький: ВФ “Пальміра”. - 1998. - С.20-23.

Про походження Переяславля Руського // Археологія. - 1999. - № 1. - С.47-59.

Історичні передумови виникнення Переяславля Руського // Наукові записки з української історії. - Переяслав-Хмельницький: Золоті литаври, 1999. - Вип.6. - С.13-17.

АНОТАЦІЇ

Колибенко О.В. Історична топографія Переяславля Руського (Х - перша половина ХІІІ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 - Інститут археології НАН України, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено проблемі формування території одного з найбільших центрів Руської землі - Переяславля Руського, з'ясуванню основних етапів його розвитку, вивченню соціально-топографічної та планувальної структури окремих складових частин міста, локалізації та атрибуції різноманітних об'єктів, питанням історичної демографії. З'ясовано, що Переяславль виникає у кінці Х ст. (988-993 рр.) як велике місто, розташоване на рубежах Русі, на перехресті двох важливих шляхів, що вели з Лівобережжя Дніпра до Києва.

Встановлено, що формування території міста проходить два основних етапи. На першому з них (кінець Х ст. - 30-ті рр. ХІІ ст.) одночасно з будівництвом дитинця поступово заселяються території “окольного міста” та передгородь, воно досягає найбільших своїх розмірів (123 - 125 га), чисельність населення складає 11-11,5 тис. чол. На початку другого етапу (30-40-ві рр. ХІІ ст. - 1239 р.) площа міста зменшується. Одночасно з цим будуються укріплення “окольного міста” (1136-1142 рр.). Чисельність населення зменшується на 2-3 тис. чол., після чого залишається стабільною аж до зруйнування міста монголо-татарами у 1239 р.

Ключові слова: Переяславль Руський, історична топографія, дитинець, “окольне місто”, передгороддя, планувальна структура.

Колыбенко А.В. Историческая топография Переяславля Русьского (Х - первая половина ХІІІ в.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04 - археология. - Институт археологии НАН Украины, Киев, 1999.

Диссертация посвящена проблеме формирования одного из крупнейших центров Русьской земли - Переяславля Русьского, выяснению основных этапов его развития, изучению социально-топографической и планировочной структур отдельных составных частей города, локализации и атрибуции разнообразных объектов, вопросам исторической демографии. В работе впервые систематизирован и обобщен весь имеющийся массив информации по данному вопросу, введены в научный оборот материалы археологических исследований последних лет на территории города, рассмотрен и решен ряд спорных и малоизученных вопросов. На основе комплексного исследования трех основных категорий источников - письменных, картографических и археологических - в работе рассматриваются основные этапы древнего заселения территории Переяславля и округи, микрогеографические и топографические условия этой территории, а также проблема происхождения города и его названия. Выяснено, что Переяславль возник в конце Х в. (988-993 гг.) как крупный город, расположенный на рубежах Руси, на пересечении двух важных путей, которые вели с Левобережья Днепра к Киеву: левобережноднепровской транспортной магистрали и басанско-зарубского пути. Происхождение названия “Переяславль” находится в прямой связи с русьско-болгарскими отношениями последней четверти Х в. и есть результатом перенесения топонима “Преслав” с территории Болгарии.

Детинец Переяславля имел площадь около 12 га. Материалы археологических исследований свидетельствуют о наличии социально-топографического районирования детинца, которое было заложено уже на начальном этапе существования города. Основой планировочной структуры детинца была центральная улица, которая проходила от его Епископских до Княжих ворот и, фактически, была отрезком левобережноднепровской транспортной магистрали. На противоположных концах этой улицы находились епископский и княжий дворы. На главную улицу выходили и другие феодальные дворы, например, двор Ратибора, тяготели к ней также все памятники монументальной каменной архитектуры детинца.

“Окольный город” Переяславля находился с напольной стороны укреплений детинца и занимал площадь около 66 га. Его заселение началось еще в конце Х в., но происходило постепенно, вдоль основных магистралей, около архитектурных доминант. Главный торг Переяславля (вечевая площадь) был размещен в центре “окольного города”, рядом, с обеих сторон находились два монастырских комплекса. Главный (Воскресенский) собор одного из них - Иоанновского - был исследован археологически. Кроме того, на этой территории были и другие культовые сооружения - каменные и деревянные. Остатки полностью раскопанной Спасской церкви-усыпальницы ХІ в. фиксируют собой место усадьбы одного из влиятельных переяславльских бояр - возможно, Орогостя.

Укрепления “окольного города” были возведены между августом 1136 г. и январем 1142 г. по инициативе переяславльского князя Андрея Владимировича Доброго. Вокруг двух укрепленных частей Переяславля располагались предградья, которые занимали площадь около 45 га. Их возникновение датируется рубежом Х и ХІ вв. В 30-х гг. ХІІ в. находившиеся в пойме левого берега р. Трубеж предградья прекращают свое существование. Анализ расположения переяславльских некрополей и городских жилых районов позволяет установить, жителей каких именно районов хоронили на конкретных могильниках. Установлено, что формирование территории города проходит два этапа. На первом из них (конец Х в. - 30-е гг. ХІІ в.) одновременно со строительством детинца постепенно заселяются территории “окольного города” и предградий, город достигает наибольших своих размеров (123-125 га), численность населения составляет 11-11,5 тыс. человек. В начале второго этапа (30-40-е гг. ХІІ в. - 1239 г.) возводятся укрепления “окольного города”, а общая площадь всего города уменьшается.

Численность населения также уменьшается на 2-3 тыс. человек, после чего остается стабильной вплоть до разгрома города монголо-татарами в 1239 г.

Ключевые слова: Переяславль Русьский, историческая топография, детинец, “окольный город”, предградье, планировочная структура.

Kolybenko O.V. Historycal Topography of Pereyaslavl Rusky (the Xth - the first half of the XIIIth century). - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 07.00.04. - archаeology. - The Institute of Archaelogy of the National Academi of sciences of Ukraine, Kyiv, 1999. The author of the thesis considers the problem of forming the territory of one of the biggest centres of the Rus Land - Pereyaslavl Rusky, he determines the principal stages of it's development, researches into social and topographic as well as planning structure of separate components of the town, examines the problems of historical demography, localisation and attribution of various objects. It has been ascertained that Pereyaslavl appeared at the elose of the Xth century (years 988-993) as a big town sitated at the border-line of Rus, at the cross-roads of two important ways leading from the Dnieper's Left Bank Territory to Kyiv. It has been found out that the forming of the town's area had two stages. During the first stage (the end of the Xth - the thirties of the XIIth century) simultaneously with the building of the dytynets the territories of the town outskirts and suburbs were gradually populated, the settlement increased to it's biggest proportions (123-125 hectares), the population was 11-11,5 thousand people. In the beginning of the second stage (the thirties-forties of the XIIth century - 1239) the fortifications of the town outskirts were built, but the total area of the town decreased. The population decreased too by 2-3 thousand, after which it remained stable till 1239 when the town was destroyed by Tatar-Mongols.

Key words: Pereyaslavl Rusky, historical topography, dytynets, town outskirts, suburbs, planning structure.

Размещено на Allbest.ur