Конструктивні особливості, символіка та орнаментація української хати

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Конструктивні особливості, символіка та орнаментація української хати

Вступ

Українська хата -- це затишна і мальовнича, найчастіше білена зовні і всередині, будівля, переважно під солом'яним дахом

Образ «білої хати», що стоїть у садочку, квітами повита, неначе дівчина, за висловом Т.Г. Шевченка, став свого роду візитною карткою України, бо втілює не просто довершений зразок народної архітектури, а й цілу систему естетичних засад, народної творчості, навіть образ світоглядних уявлень та людських стосунків. «Біла, з теплою солом'яною стріхою, порослою зеленим оксамитовим мохом, -- писав Олександр Довженко, -- архітектурна праматір пристановища людського. Незамкнена, повсякчас відкрита для всіх, без стуку в двері, без «можна?» і без «увійдіть», житло просте, як добре слово, й законне, немовби створили його не людські руки, а сама природа, немовби зросло воно, як плід, серед зелені і квітів».

Саме такий образ житла здобув назву «української хати», хоча генетично він пов'язаний тільки з окремим регіоном України

Німецький географ Йоганн-Геогр Коля, котрий у 1838 році побував на Україні, відзначав у своїх мандрівних нотатках: “Українці живуть в охайних, завше підтримуваних у чистоті хатах, які начебто усміхаються до тебе. Господині не задовольняються тим, що кожної суботи миють їх, як це роблять голландці, але ще й раз на два тижні білять житло. Від того хати на Україні виглядають вельми чепурно, немовби свіжовибілене полотно”.

Конструктивні особливості

Конструкція хат досягла досконалості за багато століть.

Покрівля хати-мазанки («дах») чотирисхила. Хати завжди покривали «снопками», міцно зв'язаними пучками соломи.

Стеля підтримувалася повздовжніми або поперечними балками - сволоками. На них укладали різного роду настил (з горбилів, дощок, пруття, переплетеного глиносолом'яними перевеслами та ін.). Стеля, як правило, білилася, залишались небіленими іноді лише сволоки.

Стіни

Залежно від регіону й особливостей місцевого клімату для зведення стін хати використовувалися найрізноманітніші матеріали: дерен, земля або глина, змішані з рубленою соломою (волькові або саманні хати), або ж солома, очерет, лозняк або хмиз, обмазані глиною. Іноді стіни зводилися з колод, покладених у зруб.

Давні традиції в Україні мали два типи конструкції стін: зрубний і каркасний. Зрубне житло ставало привілеєм заможних господарств, перетворюючись у своєрідний символ добробуту. В кінці XIX -- на початку XX ст. каркасна техніка стає переважаючою, і лише в північно-західних районах України (Поліссі, Карпатах, частково Наддніпрянщині) продовжують зводити разом із каркасним зрубне житло.

Долівка у давньому українському житлі завжди була глиняною, дощана підлога навіть у заможного сільського населення в кінці XIX -- на початку XX ст. траплялася рідко, та й то в районах, багатих на ліс.

Вікна

Традиційна українська хата мала, як правило, не менше трьох вікон. У чільній стіні - двоє: проти печі перепічне, а проти столу - покутне; третє -у причілковій стіні -застільне. В курних хатах Полісся та Карпат майже до початку XX ст. зберігались так звані волокові вікна, що являли собою вузькі наскрізні отвори в стіні, які закривались дерев'яними засувками - волоками.

Декоративно-художнє оздоблення,орнаментація

Українська хата, як правило, виходила до вулиці причілковими стінами, тому декоративно оздоблювалися і фронтони, де часто дах завершувався фігурною оздобою у формі кінської голови, вона вважалася оберегом від злих сил. У деяких місцевостях на гребені з обох боків зустрічалося різьблене зображення змії, образ якої символізував вічність, мудрість і життя. Інколи фронтонові дахи прикрашалися великими розетами -- символом сонця, зустрічались також зображення птахів, квітів

Декор зрубного карпатського житла відзначався багатством профільованого різьблення :глухого, площинного, наскрізного. Прикладом кольорового оздоблення зрубних будинків є фарбування швів.

Значним розмаїттям оздоблення характеризувалося каркасне та безкаркасне житло Наддніпрянщини та Півдня, в якому, крім традиційної обмазки глиною та побілки, широкого вжитку набули підводка кольоровими глинами та декоративний поліхромний розпис.

Хати часто розмальовували олійними фарбами у вигляді облямування навколо вікон і дверей з червоних квіток тюльпанів на зелених вітах. На кожній із стін -- по вікну з фігурним хрестом посередині та два вінки над міжвіконням чільної стіни.

Стіни, вікна, двері, карниз печі, поріг були орнаментовані з використанням червоного, синього і жовтого кольорів, які містили у собі магічну та символічну інформацію.

Широко побутували в Україні настінні розписи. Проте вже на кінець ХІХ століття декоративні мотиви-розписи традиційного житла втратили свій символічний зміст. На Лемківщині розмальовували на вхідних дверях «квіт» -- своєрідну інформацію про склад сім'ї: гілка з листям барвінку символізувала жінок у родині, а гілка з зірками -- чоловіків. Народжувалась дитина -- домальовували гілку, а коли помирав якийсь член родини -- малювали хрестик.

Інтер'єр та його елементи

Внутрішню площу хати умовно можна поділити на робочу, обрядову і побутову:

робоча площа -- піч, мисник, ліжник;

обрядова -- стіл на покуті;

побутова -- це піл або ліжко, скриня, колиска, ослони, лава.

Отже, українська вариста піч завжди займала внутрішній кут хати з боку вхідних дверей і була обернена своїм отвором до фасадної стіни, де були вікна.

По діагоналі від печі влаштовували парадний кут, у якому розміщували ікони, прикрашені тканими або вишиваними рушниками, цілющим зіллям та квітками, вивішували лампадку.

Під божником уздовж причілкової стіни ставили стіл (у житлі бойків, лемків та закарпатських верховинців функції столу виконувала скриня).

Біля столу попід тильною стіною ставили довгу дерев'яну лаву, а з зовнішнього боку - маленький переносний ослінчик.

Зліва від столу знаходилася скриня-неодмінний атрибут української хати. Скриня була власністю дівчини і супроводжувала її у всьому наступному родинному житті. Тут зберігалося святкове вбрання і повсякденний одяг, вінок, рушники, прикраси, а в прискринку (маленькій шухлядці вгорі, уздовж бічної стінки, для збереження різних дрібничок) -- різноманітне зілля.

Уздовж тильної стіни, між піччю та причілковою стіною будували дерев'яний настил, на рівень пічної лежанки, - так званий піл. Удень він використовувався для хатніх робіт, а вночі на ньому спала родина.

Уздовж чільної та причілкової стін установлювали лави, які на свята прикрашали доморобними ряднами, а в заможних сім'ях -- килимами.

Біля дверей та понад ними робили дерев'яні полички або невеличку шафу для посуду, а уздовж чільної стіни над вікнами проти печі - полицю для хатнього начиння та хліба (хлібна полиця).

Інтер'єр української хати ніколи не був статичний, він постійно змінювався відповідно до днів тижня та великих календарних свят. Якщо в будні долівка була незастеленою, то в неділю кожна господиня застеляла свіжопідмазану підлогу (долівку) тканими ряднинами (верітками, доріжками). Стіл, який у будень не застелявся або застелявся грубою буденною скатертиною без візерунків, у неділю застеляли святковою («празничною») вишитою чи з тканим візерунком скатеркою, на стіл клали хліб, сіль, ставили квіти. Святково вбирали також ліжка: накривали красивішими покривалами (веретами), подушки виставляли одна на одну в свіжовипраних і випрасуваних вишитих наволочках. Широко використовували штучні квіти для оздоблення покуті, сволока, а також прикрашали стіни витинанками чи іншими паперовими прикрасами, які час від часу заміняли на новіші. Перед неділею обов'язково підбілювали, підмазували й поновлювали декор на печі та стінах.

конструктивний декоративний український хата

Символіка

У хаті втілювався весь життєвий простір і світоглядний космос українця. Як увесь світ поділяється на три частини: земну, підземну і небесну сфери, так і хата відображає ці сфери буття:

стеля -- небесний духовний світ (сволок із сакральними знаками, божниця у кутку);

стіни, вікна, двері -- символи земного сучасного реального життя й спілкування з іншими людьми;

нижній ярус -- підлога, низ стіни з підпіччям і лаваш, поріг уявлялися як межа земною й підземного світів.

Недаремно кажуть: «Моя хата небом крита, землею підбита, вітром загороджена». Оздоблення хати як зовні, так і всередині мало не тільки естетичне значення, але й виконувало певні інформативні та магічні функції. Наприклад, обведення побіленої хати кольоровою фарбою внизу має ті ж властивості, що й замкнене коло -- оберігати від злих духів та різних напастей всю родину.

Число «3» традиційно стало складовою частиною символічного змісту хати. За вертикаллю житло ділиться на три частини. Три яруси житлового простору відігравали важливу символічну роль у взаємозв'язку обжитого простору з Всесвітом.

Верхній ярус житла -- це зв'язок з небом, високою сферою світотворення. Сволок виконує роль охоронця оселі, лінії, на якій вона тримається і яку не сміють переступити злі духи.

Елементи середнього ярусу -- стіни, двері, вікна, простінки -- це проміжок між ідеалізованою небесною сферою і підземним світом. Вікна і двері виступали в ролі канатів спілкування людини з навколишнім світом, наділялися магічними властивостями оберегів житла. Людське середовище, яке зазнає змін, освоюючи обидва сусідні.

Нижній ярус (долівка, підпіччя, призьба) -- це поєднання з Матір'ю-Землею, нижнім світом творення. Межа світу наземного і підземного.

Саме житло найчастіше було трикамерним: сіни, хата, комора.

Вікно робилося на 3 шибки, а настінні розписи розміщувалися трьома горизонтальними смугами: середня визначалася висотою вікон, а дві інші -- відстанню від вікон до даху та призьби. Традиційно українська хата мала троє вікон: покутнє, застольне та навпроти печі. У багатьох було ще маленьке віконце над піччю. Вікна -- «очі» хати, що освітлюють житло, «зв'язуючи замкнутий внутрішній простір з безмежжям зовнішнього світу».

Вогнище

Дім вважався житлом лише з того часу, коли спалахував у печі вогонь. Піч -- це вогонь, вогнище, звідси поширена метафора -- родинне вогнище. Вогнище було символом непорушності сім'ї, його збірним пунктом і святинею. У печі жив цвіркун -- дух предків. Під час сватання піч виконувала роль обрядового символу. Дівчина колупала піч, благаючи захисту від родинного оберегу, після похорону трималися за піч, щоб не боятися покійника. Українці вірили, що піч любить домовик, має в ній своє місце. У хаті не можна було лихословити. Народне прислів'я переконує: «Сказав би, та піч у хаті. »

Комунікативну функцію зв'язку хати з навколишнім світом здійснювали поріг та стіни. З сіней були входи до хати, до комори, на горище. Тут зберігалося зерно, речі, кошики, жорна. У сінях були полиці для посуду. Тут тримали борошно, картоплю, молоко, інші продукти. Коморі люди здавна приписували чудодійну силу.

Зовнішнім оберегом хати була призьба. Її обводили рудою глиною, застеляли домотканими доріжками. Призьба виконувала не тільки господарські функції (утеплювала хату, була місцем, де сушили мак, провітрювали часник, цибулю), а й мала своєрідну роль об'єднуючого начала, де збиралася родина разом. Крім того, призьба мала символічне коло, що замикало простір хати, оберігала її від посягання злих сил.

Висновки

Народне житло є одним із значущих і цікавих складових традиційної культури. Для українців загальною етнографічною рисою є хата. Це затишна невеличка будівля з солом'яним дахом. Етнологи відмічають важливі риси традиційного житла -- має горизонтальне планування та систему опалення. Ці параметри є незмінними і вирізняють та об'єднують традиційне українське житло з-поміж інших, та існують і інші характеристики, які можуть змінюватися залежно від природно-географічного розташування, достатку та особливостей роду занять господарів, виходячи з цього, будівлі можуть різнитися будівельним матеріалом, стилем даху, кількістю житлових кімнат та ін.

Українська хата становила найважливіший компонент культури в широкому розумінні цього поняття: і як елемент матеріальної та духовної культури, і як система світоглядних уявлень, виконуючи насамперед оберегові функції. Вона захищала людей не лише від несприятливих природних умов, а й від ворожих темних сил. Тож не випадково, що кожна її деталь, кожна річ і знак мали естетичну та магічну спрямованість.

Література:

1. Щербаківський В. - Орнаментація української хати (1980) P

2. Історія Української культури / За ред. І. Крип'якевича. - К.: Либідь, 1994. - 656с.

3. Чугуєнко М.В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. -- Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. -- 128 с. іл.

4.Данилюк А.Г. Українська хата. -- Київ: Наукова думка, 1991.

5.Символіка поселення і житла українців // Потапенко О.І., Дмитренко М. К., Потапенко Г.І. та ін. Словник символів / За заг. ред. О.І. Потапенка, М. К. Дмитренка. -- К., 1997.

6.Культура і побут населення України: Навч. посібник / В.І. Наулко, Л. Ф. Артюр. - К.: Либідь, 1993. - 288с.

7. Самойлович В.П. Українське народне житло. К., 1972.

Размещено на Allbest.ru