Дипломатична діяльність Б. Хмельницького

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

Кафедра історії та українознавства

Реферат з історії України

Тема: «Дипломатична діяльність Б. Хмельницького»

Виконав ст. гр. МЕ-12-13

Ковтун А.П.

Перевірила доцент

Мосюкова Н.Г.

Дніпропетровськ 2013р.

Зміст

Вступ

1. Відносини Б. Хмельницького з Кримським Ханством. Бахчисарайський договір 1648 р.

2. Зборівський мирний договір 1649 р.

3. Білоцерківський та Жванецький мирні договори

4. Україно-московська державна угода 1654 р.

5. Віленське московсько-польське перемир'я

6. Відносини з Трансільванією, Валахією, Швецією та Молдавією

Висновки

Список літератури

хмельницький ханство бахчисарайський

Вступ

Богдан Хмельницький - видатний державний діяч та полководець. Ця загальновідома теза останнім часом слушно доповнюється тим, що він був ще й видатним дипломатом, який активно використовував різноманітні дипломатичні методи для досягнення власної мети. Козацька дипломатія до цих пір лишається маловідомою сторінкою історії для пересічного українця. Однак наша історія залишиться неповною без знання переговорних процесів, які доводять, що козаки не лише воювали, а й мали посольську службу, і дуже навіть успішну.

Взагалі козацька дипломатія не є винаходом Хмельницького, вона виникла навіть до того, як була заснована Січ, вже тоді козаки намагалися налагоджувати контакти з сусідами. Але чим тоді вирізняється діяльність Хмельницького?

Її вирізняє в першу чергу те, що Хмельницький був свідомим державником, і дбав не просто про вигоду козаків та Січі, він прагнув державності для України. . Однією з найважливіших ознак держави є міжнародне визнання. А його треба було ще отримати попри протидію Речі Посполитої. Також вмілі маневри між основними державами регіону мали б допомогти уникнути залежності від когось.

Хмельницький не дозволяв собі просто іти курсом зближення лише з однією державою. Він намагався з усіма мати контакти.

Він давав Україні найважливіше, що може бути в дипломатії - визнання. З цього моменту можна казати, що козацька дипломатія стала визнаною в світі, як і держава.

Також слід зазначити, що Богдан Хмельницький мав всі риси, притаманні справжньому правителю. Був він і державотворцем, І полководцем, і дипломатом. Але от саме його дипломатична діяльність дозволяє зрозуміти причини і передумови всіх дій великого гетьмана.

1. Відносини Б. Хмельницького з Кримським Ханством. Бахчисарайський договір 1648 р.

Готуючи збройне повстання проти Речі Посполитої, Хмельницький восени 1647 р. почав налагоджувати стосунки з кримською владною верхівкою. У другій половині січня 1648 р. він направив посольство Яська Клиші до Бахчисарая з проханням надіслати військову допомогу проти Речі Посполитої. Зважаючи на давню ворожнечу з Військом Запорізьким, Іслам-Гірей III відповів відмовою. У другій декаді лютого Б.Хмельницький відрядив нове посольство до Бахчисарая, яке домоглося укладення договору. Умови договору :

1.встановлення дружніх відносин Війська Запорізького і Кримського Ханства;

2.надання взаємної військової допомоги;

3.заборону татарам спустошувати українські землі й брати ясир, оплату українською стороною послуг татарського війська грошима, продовольством, фуражем, а також частиною військової здобичі.

У такий спосіб гетьман розв'язав кілька проблем: недостатності власної кінноти; уникнення несподіваного нападу татарських орд, що було б особливо не бажаним під час воєнних дій проти Польщі.

Умови Бахчисарайського договору визначили характер українсько-кримських відносин у середині 17 ст. Він відіграв велику роль в боротьбі України проти Речі Посполитої впродовж 1648-53рр., зокрема в здобутті українцями перемог у битві під Жовтими Водами (1648 р.), Корсунській битві (1648 р.), Зборівській битві (1649 р.), Батозькій битві (1652 р.).

2. Зборівський мирний договір 1649 р.

Причини. На початку 1649р. Б. Хмельницький оприлюднив свої наміри у війні проти Речі Посполитої. Це сталося в лютому, під час переговорів у Переяславі з королівським посольством. У відповідь на перемир'я, запропоновані польськими послами, гетьман сформулював остаточну мету війни. Промову Хмельницького дослідники тлумачать як програму розбудови Української держави:

1.гетьман обґрунтовував право українців на створення незалежної від Речі Посполитої держави в етнічних межах їхнього проживання;

2.сформулював положення про соборність Української держави;

3.розглядав козацьку Україну як спадкоємицю Київської Русі .

На весні 1649р. , польські війська, порушивши умови перемир'я, розпочали воєнні дії.

У ніч проти 6 серпня Хмельницький оточив польський табір та містечко Зборів, маючи переваги для переможної битви. Однак у вирішальний момент козаків зрадив кримський хан Іслам-Гірей. Він порушив попередню домовленість і перейшов на бік короля Речі Посполитої, цим самим врятувавши Польщу від поразки. Чому він це зробив? Тому, що не був зацікавлений у перемозі гетьмана і створенні незалежної міцної Української держави. Іслам-Гірей проводив політику так званої «рівноваги сил», тобто взаємного ослаблення України і Польщі, до того ж за це він отримав винагороду від польського уряду. Неможливість вести війну одразу проти Польщі й проти Кримського Ханства спонукала Б. Хмельницького укласти мирний договір з Польщею.

Зміст.18 серпня 1649р. було укладено Зборівський мирний договір.

Головні умови договору:

1.У межах Польської держави утворювалася автономна область на території 3 із 7 воєводств: Київського, Брацлавського та Чернігівського. Урядові посади тут могли займати лише козацька старшина і православна шляхта, коронному війську і євреям забороняли сюди заходити і перебувати.

2.Реєстр встановлювався чисельністю 40 тис. козаків.

3.Православна церква отримувала рівні права з римо-католицькою, а митрополиту київському обіцяно місце у польському сенаті.

4.Проголошували загальну амністію учасникам війни.

5.Селяни мали повернутися до своїх панів.

Таким чином, Зборівський договір, підписаний Хмельницьким під тиском обставин, не міг повністю задовольнити українську сторону. Тому не дивно, що гетьман дивився на нього, як на тимчасовий, і намагався створити на території козацької України нову державну організацію, незважаючи на формальні умови договору.

Наслідки. Україна одержувала з боку Польщу визнання певної самостійності як козацька держава.

Виникнення Української козацької держави під офіційною назвою «Військо Запорозьке»,утворення Гетьманщини.

3. Білоцерківський та Жванецький мирні договори

Передумови Білоцерківського договору. Упродовж 1650р. Польща готувалася до нового етапу війни проти Б. Хмельницького. Військові дії між Україною та Польщею відновилися в ніч із 9 на 10 лютого 1651р., коли польські війська , порушивши договір, напали на місто Красне на східному Поділлі.

Проте вирішальна битва між основними силами польської та української армій сталася 18-30 червня 1651р. поблизу м. Берестечка на Волині. Вона була найбільшою битвою Національно-визвольної війни за чисельністю вояків, які брали в ній участь. У цій битві українське військо зазнало поразки, знову ж таки, через зраду кримського хана. Коли перевага вже була на боці Хмельницького, ординці несподівано залишили поле бою. Гетьман вирушив за ханом, аби домогтися повернення орди на поле бою. Але хан затримав і фактично ув'язнив Богдана Хмельницького. У результаті українське військо опинилося в скрутному становищі. Лише завдяки рішучим діям І. Богуна основна боєздатна частина війська була виведена з оточення.

Повернувшись на початку липня з татарського полону Б. Хмельницький швидко відновив боєздатну армію і вже через два місяці зупинив просування польської армії в районі Білої Церкви. Це змусило коронного гетьмана М. Потоцького погодитись на переговори.

18 вересня 1651р. в Білій Церкві було укладено мирний договір.

Умови договору були важкими для України. За Білоцерківським договором Україна залишалася під владою шляхетської Польщі.

Польській шляхті поверталися маєтки у Київському, Брацлавському і Чернігівському воєводствах;

територія, підвладна Богдану Хмельницькому, обмежувалася лише Київським воєводством;

реєстрове козацьке військо скорочувалося з 40 до 20 тисяч чоловік;

Україна була позбавлена права вступати у відносини з іноземними державами і повинна була розірвати союз з Кримським ханством.

гетьман зобов'язувався розірвати союз із Кримом і відіслати з України татарські загони.

гетьман позбавлявся права дипломатичних відносин з іноземними державами.

Після смерті гетьмана право призначати і звільняти гетьманів переходило до польського короля.

Білоцерківський договір насправді не влаштовував обидві сторони. Польський сейм відмовився його схвалити, оскільки поляки розраховували на швидку і остаточну перемогу. Для Української держави договір був важким ударом. Він спричинив не лише піднесення національно-визвольної війни проти Польщі,а й хвилю анти гетьманських виступів, а також хвилю масових переселень селян і козаків на територію Московської держави(майбутню Слобідську Україну). Народні маси України й запорозькі козаки були невдоволені Білоцерківським миром настільки, що Богдану Хмельницькому довелося їх утихомирювати. Боротьба повинна була розгорітися з новою силою.

Богдан Хмельницький використав Білоцерківський договір для перепочинку і підготовки нового воєнного виступу проти Польщі. Після початку воєнних дій Білоцерківський договір в травні 1652 був анульований Б. Хмельницьким.

Причина Жванецького договору.. Наприкінці серпня 1653р. польська армія під командуванням короля Яна II Казимира вирушила в Україну і зосередилась під м.Жванцем поблизу Кам'янця. Назустріч польським частинам виступила українська армія, до якої наприкінці вересня приєднались татарські загони на чолі з ханом Іслам-Гіреєм ІІІ. У запеклих боях козацькі загони завдали ряд поразок польським частинам і оточили королівське військо. Облога тривала понад два місяці. В польському таборі почався голод, спалахнули епідемії. Над польською армією нависла загроза неминучої катастрофи. Але й цього разу польські війська від повного знищення врятували татари. Кримський хан, підкуплений королем Яном II Казимиром, уклав з Польщею сепаратну угоду. За цих обставин Б.Хмельницький був змушений піти на перемир'я.

Умови Жванецького договору. За умовами перемир'я Білоцерківський мирний договір 1651 скасовувався, а відносини між Україною і Польщею регулювались на основі Зборівського договору 1649. Польський король зобов'язався сплатити кримському ханові контрибуцію у розмірі 100 тис. злотих і на підставі таємного договору дозволив протягом 40 днів грабувати населення і брати ясир на Волині.

Інтереси України за Кам?янецькою до уваги не бралися. Наслідки Жванецької кампанії для Української гетьманської держави виявилися вкрай несприятливими.

4. Україно-московська державна угода 1654 р.

В умовах погіршення внутрішнього становища України, спричиненого воєнним лихоліттям, гетьман і старшина дедалі більше усвідомлювали неможливість здобути перемогу і зберегти державу без зовнішньої допомоги. На той час отримати її було можливо або від Османської імперії або від Московської держави.

Після переговорів українських дипломатів у Стамбулі султан надіслав Хмельницькому булаву, шаблю та інші клейноди. Цей символічний акт свідчив про його згоду прийняти українську козацьку державу під свій протекторат. Проте більшість козацької старшини і широких мас населення надавали перевагу союзу з Московською державою. Це було обумовлено спільністю історичного коріння, приналежністю до православної віри, близькістю мов і культур.

Б.Хмельницький підтримував листування з московським царем Олексієм Михайловичем з червня 1648р. Він неодноразово звертався з проханням про надання військової допомоги і прийняття України «під свою руку». Проте спочатку Москва не реагувала на ці прохання, бо не була готовою до війни з Річчю Посполитою. Однак, коли перспектива переходу України під турецьке покровительство стала досить реальною, вона змінила свою позицію.

11 жовтня 1654р. Земський собор ухвалив рішення просити царя, щоб «Військо Запорізьке з містами і землями прийняли під государеву високу руку задля православної християнської віри і святих Божих церков». На підставі цієї ухвали, цар відрядив в Україну спеціальне посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним, яке й прибуло до Переяслава , де мало зустрітися з гетьманом і старшиною для переговорів.

Уранці 18 січня 1654р. в Переяславі відбулася таємна нарада Хмельницького з генеральною старшиною і полковниками, на якій було схвалено рішення прийняти протекцію московського царя.

В ході переговорів письмового договору не було підписано. Хоча під час проведення відповідного церемоніалу виявилися деякі розбіжності, які не вселяли оптимізму і впевненості українській стороні. Якщо гетьман і старшина присягали на вірність цареві за деякими винятками, то московське посольство відмовилося від присяги. Щоправда Бутулін запевнив,що цар охоронятиме всі права України, у тому числі щодо Польщі. Це послужило підставою для проведення подальших переговорів не тільки у Переяславі, а й у Москві. Туди прибуло українське посольство на чолі з генеральним суддею С. Зарудним і переяславським полковником П. Тетерею у березні. Двотижневі переговори закінчилися підписанням договору, відомого як «Березневі статті» або «Статті Богдана Хмельницького» чи Переяславсько-Молдовського договору. Причому, український проект петиції до царя складався з 23 статей. Московська сторона їх переглянула і суттєво скоротила. В результаті остаточний варіант уміщував 11 статей:

1.право українців обирати старших із свого гурту і саме через них вносити податки до царської казни;

2.розміри платні від царського уряду козацькій старшині;

3.пожалування козацькій старшині млинів "для прогодування";

4.розміри витрат казни на козацьку артилерію;

5.право Війська Запорізького мати дипломатичні зносини з іншими державами, крім Туреччини і Польщі;

6.затвердження маєтків київського митрополита;

7.надіслання російських військ під Смоленськ;

8.надіслання російських військ на польський кордон;

9.розміри платні козацькій старшині, про яку не йшлося у статті другій, та рядовим козакам;

10.наказ донським козакам не порушувати миру з Кримським Ханством, доки воно буде союзником Війська Запорізького;

11.забезпечення порохом і провіантом козацький залог у фортеці Кодак і у Запорізькій Січі.

Маємо такі основні тлумачення договору: персональна унія гетьмана і царя за наявності єдиного монарха та незалежності урядів;васальна залежність від царя, який мав захищати українців і не втручатись у їхні внутрішні справи; тимчасовий військовий союз проти Польщі; возз'єднання двох народів; приєднання на засадах автономії; за формою-протекторат, а за змістом- конфедеративний союз двох держав під зверхністю царя.

Отже, конкретизуємо головну ціль на підставі наявної інформації. Цар погодився на те, що українська адміністрація і судівництво не підпорядковуються Московській державі; урядовцями в Україні можуть бути лише місцеві люди; вони ж збирають податки; залишається даний поділ на стани і кожний з них зберігає свої права; козацький реєстр має бути 60 тис. осіб; гетьман має право вести переговори з іншими державами тощо. Українська держава погодилась на те,щоб повідомляти царя про обрання нового гетьмана, щоб у Києві перебувала московська залога із воєводою для надання військової допомоги гетьману; щоб збір податків з українського населення виконували пуд контролем московської сторони; щоб гетьман не мав дипломатичних відносин з Польщею і Туреччиною(за іншою редакцією гетьман може приймати посольства від чужих держав і сповіщати царський уряд про ті з них, які вороже настроєні проти нього). Важливим було те, що Московська держава зобов'язалася захищати Україну від зазіхань Польщі, а Україна у відповідь мала платити їй певний податок.

Як маємо оцінювати ці домовленості? Березневі статті засвідчили, по-перше, те, що козацька Україна відокремилася від Речі Посполитої; по-друге, її незалежність фактично визнала Московія; по-третє, гетьман мав право вести самостійну внутрішню і зовнішню політику із деякими обмеженнями з боку царя, під його зверхністю і покровительством -схиляємося до думки,що це був протекторат, але не із загальним контролем над політикою гетьмана, а частковим.

Але головне полягало в іншому. Як справедливо зазначив Д.Дорошенко, кожна із сторін розуміла ці домовленості по-своєму. Москва хотіла перетворити протекторат в інкорпорацію, тобто включення , приєднання українських земель до складу своєї держави. З цією метою мала намір якомога ширше вплинути на українське життя. А гетьман і старшина розглядали протекцію царя як тимчасову комбінацію, передусім як міліарний союз( подібний до союзу з Кримом чи Туреччиною) для того щоб нарешті закінчити війну з Польщею і домогтися незалежності своєї держави. Тобто гетьман йшов до стратегічної мети, вдаючись до різних тактичних кроків, у тім числі формального тимчасового протекторату.

Основна ідея статей-установлення таких міждержавних відносин, за яких Україна залишатиметься як внутрішньо, так і зовнішньо самостійною.

5. Відносини Б. Хмельницького з Трансільванією, Валахією, Швецією та Молдавією. Віленське московсько-польське перемир'я

Наприкінці 1655-у першій половині 1656р. Б. Хмельницький провадив надзвичайно активну дипломатичну діяльність: обмінювався посольствами з шведським та польським королями,кримським ханом, молдавським господарем і трансільванським князем. Однак уряд царя Олексія, наляканий воєнними успіхами шведських військ у Польщі(Швеція захопила майже всю Польщу),розпочав активну підготовку до війни проти Швеції. Польські ди плошати запропонували Олексію польську корону на випадок смерті Яна ІІ Казимира. Ця пропозиція спонукала до переговорів з Варшавою,які закінчилися 24 жовтня 1656р.Віленським перемир'ям, за яким:

1.воєнні дії між Річчю Посполитою й Москвою припинялися;

2.обидві країни зобов'язувалися не розпочинати переговорів про мир зі Швецією;

3.натомість передбачалися спільні воєнні дії проти Швеції та Бранденбурга;

4.обрання царя на польський трон.

Українську делегацію до участі у віленських переговорах московські дипломати не допускали, пропозиції Б. Хмельницького щодо позиції на перемовинах проігноровано, що дуже обурило козаків і гетьмана.

На початку 50-х рр. Хмельницький намагається забезпечити сприятливі зовнішньополітичні умови для подальшої боротьби, він намагався досягнути найширшої дипломатичної ізоляції Речі Посполитої. Для того щоб перешкодити стратегічним планам польського командування використати Молдавію як плацдарм для нападу на Україну ї примусити молдавського володаря відмовитись від союзу з Польщею, Хмельницький в серпні-вересні 1650р. здійснив перший молдавський похід. У результаті походу молдавський володар Василь Лупул розірвав союз з Польщею і уклав союз із Україною ,погодившись на шлюб дочки Розанди із сином Хмельницького Тимошем. . Під тиском Туреччини поновив союз із Україною і кримський хан Іслам-гірей.

Спроби Б. Хмельницькьго зробити своїм союзником Молдавію посадити на її трон свого сина Тимоша спричинили утворення антиукраїнської коаліції в складі Трансільванії, Валахії та Польщі. Протистояти такій коаліції українська армія наодинці не могла, до того ж серйозним ударом по планах Хмельницького стала загибель його сина Тимоша, якого він бачив своїм наступником.

Віленське московсько- польське перемир'я в гетьманській столиці було прийняте за брутальне порушення договору 1654р., власне як зрада з боку царя. Гетьман вирішив шукати нових союзників проти Польщі. Реальними претендентами були Трансільванія і Швеція. 8 жовтня 1656р. між Військом Запорізьким і Трансільванією було укладено угоду про військовий союз проти Речі Посполитої.Трансільванський князь Юрій(Дєрдь)ІІ Ракоці обіцяв допомогти хмельницькому відвоювати Галичину і частину Білорусії, визнав за гетьманом титул князя та підтримав його намір передати цей титул синові Юрієві.

У червні 1656р. до Чигирина знову пробуло шведське посольство. Воно повідомило що король Карл-Густав погоджується віддати українські землі, які перебувають під Польщею, частину Білорісі та Смоленськ, собі ж залишає землі Польщі. У грудні 1656р. Юрій(Дєрдь)ІІ Ракоці підписав зі шведським королем трактат «вічного союзу». Тепер, за умови спільніх воєнних дій україни і Трансільванії, можна було сподіватися на допомогу Швеції, яка, не маючи договірних відносин із гетьманським урядом, підтримувала б трансільванців. Коли в грудні 1656р. почався наступ трансільванського князя Юрій(Дєрдь)ІІ Ракоці на Польщу, Хмельницький надіслав йому на допомогу козацькі полки. Проте похід закінчився невдало.

Висновки

Б. Хмельницький - суперечлива постать в українській історії,але,однозначно-дипломат,чия діяльність була життєздатною в найскладніших умовах політичних подій тих літ...

Можливо, хтось сперечатиметься з приводу того, що Хмельницький неперевершений політик, але ніхто не заперечить винятковість його дипломатичних маневрів. Жоден з українських державних діячів не може зрівнятися з Богданом Хмельницьким за кількістю створених праць про нього. Важко навіть перелічити види наукових чи то художніх творів,в яких досліджується постать Богдана Хмельницького. Його називають українським Мойсеєм, батьком вольності,героєм усієї країни.

Визвольна війна - найвизначніша подія середини XVII століття - справила істотний влив на всю систему міжнародних відносин. В оточенні численних, далеко не дружніх держав гетьману необхідно було виробити єдину правильну лінію поведінки: одні держави нейтралізувати чи залучити на свій бік, інші силою зброї змусити дотримуватися його політичної лінії.

За цих непростих обставин гетьман показав себе блискучим дипломатом. Захоплення викликають його дії по спробі залучення на свій бік Кримського ханства. Він навіть пішов на те, аби залишити в Криму як полоненого свого улюбленого сина. Однак гетьман не спокушався досягнутою угодою. Він знав її переваги, та разом з тим передбачав і ускладнення, які міг викликати союз з татарами.

Добре допомогло йому знання суспільного ладу та звичаїв, установ Оттоманської Порти. Великий дипломатичний такт гетьмана, його проникливість і знання міжнародної обстановки забезпечили протягом усієї війни нейтралітет Туреччини.

Дещо інакше склалися стосунки з Молдовою. Адже зрада молдавського господаря Лупула, який інтригами прагнув ускладнити відносини Польщі з Україною, викликала відверте невдоволення гетьмана. У вересні 1650 року козацьке військо здійснило переможний похід на Молдавію, змусивши господаря капітулювати. Більше того, Лупул погодився на шлюб своєї дочки Розанди із сином гетьмана Тимошем.

Богдан пов'язував із старшим сином династичний прокект. Це факт, що не підлягає сумніву. Шлюб Тимоша з Розандою, дочкою молдавського господаря Василє Лупула, організований під тиском збройної сили у Яссах 1652 року, доводить цей план досить переконливо. Політична комбінація цього шлюбу прорахована дуже далекоглядно: Тиміш не лише претендує на молдавський престол, а й у спробі поєднання - шляхом посвоячення - з фактичним правителем Литви, князем Янушем Радзивіллом, що у 1645 році одружився із старшою сестрою Розанди Оленою.

Гетьман з початком Визвольної війни намагався налагодити також з Московією.

Звісно,цим далеко не обмежується коло країн, з якими Хмельницький підтримував зв'язки: у полі міжнародної діяльності гетьмана знаходились Валахія, Трансільванія, Венеційська республіка і Брандербург.

Отже незаперечним фактом є те, що дипломатична діяльність Хмельницького показала свою життєздатність і в умовах найскладнішого хитросплетіння політичних подій тих літ, по суті,забезпечила міжнародну ізоляцію Речі Посполитої.

Список літератури

1. Дещинський Л.Є., Гаврилів І.О.,Зінкевич Р.Д.»Історія України та її державності» - Львів,2005р

2. М.Ф. Котляр, В.А. Смолій «Історія в життєписах» - Київ,1994р

3. В.Голубицький « Богдан Хмельницький - великий син українського народу» Київ,1953р

4. Британ В.Т., Висоцький О.Ю. ,Мосюкова Н.Г. « навчальний посібник «Історія України з найдавніших часів до сьогодення» - Дніпропетровськ,2006р.

5. В.Б. Антонович «Богдан Хмельницький» - Журнал «Україна»,Київ,1990р

6. М. Аркас «Історія української Русі» - Київ,1990р

7. Гісем О.В. довідник «Історія України» - Камянець-Подільський, 2011р

8. Власов В.С. «Історія України:Комплексне видання» - Київ,2013р

Размещено на Allbest.ru