Життя та діяльність Бенжаміна Франкліна

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Гуманітарний інститут

Кафедра історії та документознавства

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

з дисципліни «ЕТИКА І ПСИХОЛОГІЯ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ»

на тему: «Життя та діяльність Бенжаміна Франкліна»

Виконала:

cтудентка групи ДК 421

Сидько Я.К.

Київ 2013

Бенджамін Франклін - державний і політичний діяч США, просвітитель, дипломат, вчений, видавець, журналіст, один з батьків-засновників США, причому він став єдиним, чий підпис стояв під всіма трьома історичними документами, що мають безпосереднє відношення до освіти суверенної держави.

Бенджамін Франклін народився 17 січня 1706 року в Бостоні. Був п'ятнадцятою дитиною в сім'ї з сімнадцяти дітей. Син емігранта з Англії Джозайя Франкліна - ремісника, який займався виготовленням мила і свічок.

Підростаючи, діти навчалися якомусь ремесла , обзаводилися власними сім'ями. Бенджамін Франклін писав, що з сімнадцяти братів і сестер йому запам'яталися тринадцять, постійно збиралися за обіднім столом. Коштів, щоб найняти працівника, родина не мали, і Джозайа Франклін вів своє нехитре , але досить трудомістка господарство за допомогою одного зі своїх старших синів. Навіть при самих скромних потребах , прогодувати величезну сімейство було дуже складним завданням. Джозайа трудився з ранку до ночі не покладаючи рук. Мати Бенджаміна Франкліна теж належала до непересічної родині. Її батько, Піт Фолгер, давно переселився до Америки і залишив певний слід у політичному та суспільному житті північно - американських колоній Англії раннього періоду. Дід Франкліна по материнській лінії був не тільки хорошим оратором, але і непоганим майстром художнього слова. Він написав кілька віршів на злободенні суспільні теми. Друкарень в той час в колоніях ще не було, і тому його вірші поширювалися серед колоністів переписаними від руки. Тільки одне з них було надруковано. Це вірш було присвячено актуальнейшей в той час проблемі - свободу совісті . Автор ратував за віротерпимість, виступав проти догматів англіканської церкви. Переконаним поборником свободи совісті був і Джозайа Франклін , який покинув батьківщину в пошуках свободи релігії за океаном. В Англії він був досить заможною людиною. У Бенбери, великому селі недалеко від Оксфорда, Джозайа Франклін мав фарбувальне заклад. І мав славу заможною людиною.

Франклін ставив значно вище релігійних догматів щиросердечні, щирі відносини між людьми, прагнення побудувати життя так, щоб справи особистості служили інтересам суспільства.

Такий погляд на життя Бенджамін осягав з самих ранніх дитячих років. У автобіографії він писав: « Моя незнатна родина рано приєдналася до Реформації. Наші пращури залишалися протестантами під час правління королеви Марії , коли вони іноді піддавалися небезпеці через своїх виступів проти папістів . У них була англійська біблія і , для того щоб надійно сховати її в безпечному місці, її прикріпили тасьмою під оббивкою складного стільця. Коли мій прапрадід хотів почитати її своїй родині , він перевертав складаний стілець у себе на колінах, а потім гортав сторінки під тасьмою. Хто-небудь з дітей завжди стояв біля дверей, щоб подати знак при наближенні судового пристава , що був чиновником духовного суду. Тоді стілець перевертають і ставили на ніжки, і біблія, як і раніше, залишалася у своєму укритті. Про це мені розповідав мій дядько Бенджамін. Вся сім'я продовжувала перебувати в лоні англіканської церкви приблизно до кінця правління Карла II , коли деякі священнослужителі були вигнані за непокору статутам англіканської церкви і за те, що вони влаштовували таємні релігійні збори в Нортгемптоне. Мій дядько Бенджамін і мій батько Джозайа примкнули до них і зберігали їм вірність до кінця життя. Інші члени сім'ї залишилися в лоні єпископальної церкви».

Сім'я, в якій він зростав, у багатьох відношеннях могла бути прикладом правильного виховання дітей в моральному, духовному і фізичному відношенні. Незважаючи на те, що достаток був досить рідкісним гостем у родині Франкліна, між батьком і матір'ю ніколи не виникало сварок з матеріальних питань. Рівне, спокійне ставлення один до одного і до дітей було постійною нормою взаємовідносин у цій родині. Вимагаючи або забороняючи небудь дітям, батьки завжди пояснювали їм, чому вони так поступають. І це було однією з причин того, що воля батьків була законом для дітей і беззаперечно виконувалася ними.

Франклін був дійсно майстер на всі руки ; в зрілі роки він прославився не тільки своїми знаменитими дослідами з електрики, але й став автором цілого ряду цінних винаходів. Досягти цього можна було, тільки маючи певне уявлення про різні ремеслах. Він дуже любив і вмів робити все добре і цінував високу професійну кваліфікацію у інших людей. Вже в похилому віці, працюючи над автобіографією, згадуючи своє знайомство з роботою ремісників Бостона, він писав: «Мені завжди з тих нір приносило задоволення бачити, як управляються зі своїми інструментами хороші майстри».

Батько і син обходили одну майстерню за одною. Франклін -молодший все не міг підібрати собі справи до душі. Нарешті, було вирішено зупинитися на ремеслі ножовщиками. Це здавалося тим більш прийнятним, що майстерню з виготовлення ножів містив Семюель Франклін, двоюрідний брат Бенджаміна. Важливе значення мало те, що Семюель був досвідчений майстер, у якого було чому повчитися. Він осягав вершини свого ремесла в Лондоні , звідки незадовго до цього повернувся.

У 1717 році брат Бенджаміна Джемс повернувся з Англії , де вивчав друкарську справу. Він привіз в Бостон друкарський верстат , шрифти і все , що було необхідно для обзаведення друкарнею. Бенджамін почав працювати підмайстром в друкарні брата, і друкарство стало його основною спеціальністю на багато років. Наприкінці 1719 Джемс Франклін приступив до видання «Бостонської газети» і видрукував сорок примірників цього видання. Після чого друкування «Бостонської газети» було передано іншому друкареві , а в серпні 1721 Джемс почав видавати свою власну газету - «Нью -Інгленд курант». Видання цієї газети було досить великим подією в історії американської журналістики і в політичному житті всіх колоній , так як це була друга газета в Америці. П'ятнадцятирічний Бенджамін брав діяльну участь у виданні газети. Він набирав і друкував черговий номер , а потім розносив газету передплатникам. У 1727 році заснував у Філадельфії власну друкарню. А вже з 1729 року видавав «Пенсільванську газету», в 1732 - щорічник «Альманах бідного Річарда».

У 1723 р. Франклін поїхав до Філадельфії, деякий час працював у типографії. Робота в друкарні і спілкування з освіченими людьми давали можливість задовольняти пристрасть Франкліна до читання. Для нього завжди був характерний ділової, практичний підхід до всіх проблем. Так як покупка книг для складача була недозволеною розкішшю, він познайомився з господарем сусіднього книжкового магазину і на взаємовигідних умовах домовився з ним про можливість брати у того книги на час. Через деякий час губернатор колонії направив його до Лондона, де він провів півтора року. Згадуючи лондонський період, Франклін писав: «Хоча я анітрохи не поліпшив свій стан, я збагатив свої знання, познайомився з цікавими людьми, бесіди з якими принесли мені велику користь, і багато прочитав». І все ж він покидав Англію без жалю. Франкліна тягнуло на батьківщину, він все частіше згадував Пенсільванію, друзів, залишених у Філадельфії, щасливий час, прожите в цьому краю.

Франклін після прибуття до Філадельфії почав працювати в магазині Денхама. Не можна сказати, щоб дебет, кредит, гросбухи, пилові полиці з товарами надихали молодого прикажчика. Але Франклін виконував свої нові обов'язки сумлінно і акуратно, як і все, що він робив. Франклін завжди був стриманий в оцінці своїх успіхів, і, очевидно, він дійсно процвітав на торговому терені, тому що, згадуючи ці роки, писав: «Я старанно займався справами, вивчав рахунку і за короткий термін став фахівцем в торгівлі». У 1727 р. ним була створена своя друкарня. Наступного року Франклін виступив організатором Філадельфійського дискусійного гуртка ремісників і торговців, який в 1743 р. перетвориться на Американське філософське товариство. Франклін писав у автобіографії , що в 1728 році він «замислив сміливий і важкий план досягнення моральної досконалості». Розгляд деталей цього плану дозволяє зрозуміти , що перш за все представляє для Франкліна моральну цінність. Його засоби і методи морального вдосконалення показові і як ілюстрація його цілеспрямованості , прагнення зробити все можливе для виконання поставленої перед собою завдання.

Франклін прийшов до висновку , що з усіх чеснот найважливіше значення мають тринадцять , які він розташував за ступенем важливості:

1. Стриманість. Є не до пересичення , пити не до сп'яніння.

2. Мовчання . Говорити тільки те , що може принести користь мені або іншому; уникати порожніх розмов.

3. Порядок. Тримати всі свої речі на місцях ; для кожного заняття є свій час. франклін політичний моральний

4. Рішучість. Вирішуватися виконувати те , що має зробити ; неухильно виконувати те , що вирішено .

5. Ощадливість. Витрачати гроші тільки на те, що приносить благо мені або іншим, тобто нічого не марнувати .

6. Працьовитість. Не втрачати часу даремно ; бути завжди зайнятим чим-небудь корисним , відмовлятися від усіх непотрібних дій .

7. Щирість . Не завдавати шкідливого обману , мати чисті і справедливі думки; в розмові також дотримуватися цього правила .

8. Справедливість. Не завдавати нікому шкоди , не здійснювати несправедливостей і не опускати добрих справ , які входять до числа твоїх обов'язків.

9. Помірність . Уникати крайнощів ; стримувати , наскільки ти вважаєш це доречним , почуття образи від несправедливостей.

10. Чистота. Не допускати тілесної нечистоти ; дотримуватися охайність в одязі і житло.

11 . Спокій . Не хвилюватися через дрібниці і з приводу звичайних або неминучих випадків .

12. Цнотливість. Злягаються не часто , тільки заради здоров'я або твори потомства , ніколи не роби цього до отупіння , виснаження або на шкоду своїй або чужій репутації.

13. Смирення. Наслідувати Ісуса і Сократу ».

Сократ і Піфагор були улюбленими філософами Франкліна. Довгий час він був переконаним прихильником методу полеміки Сократа. Слідуючи пораді Піфагора, який у своїх віршах переконливо доводив необхідність щоденного самоконтролю, Франклін виробив власний метод контролю за виконанням цих тринадцяти чеснот.

Протягом 1737-1753 років Бенжамін працював поштмейстером в Пенсільванії , а пізніше до 1774 р. - поштмейстером північноамериканських колоній. Тоді Франклін і висунув свій перший громадський проект - створення бібліотеки.

У 1757 р. він стає послом Пенсільванії в Лондоні, де пробув до 1775 р. У 1757 році було вирішено питання про висвітлення вулиць міста. Франклін винайшов спеціальний ліхтар для освітлення вулиць, який широко використовувався не тільки у Філадельфії, а й в інших містах.

Після повернення в США в 1775 р. буквально наступного дня обраний делегатом II Континентального конгресу, був у числі осіб, які готували Декларацію незалежності 1776 року З 1776 по 1785 рр.

Франклін був видатним економістом свого часу, і він раніше, ніж будь-хто інший в Америці, зрозумів, що рабська праця непродуктивна, а отже, і невигідний. Він добре знав своїх співвітчизників як людей ділових, заповзятливих і, очевидно, тому апелював до їх економічним інтересам, а не до міркувань морального порядку. Спроби Франкліна та інших прогресивних діячів американської революції домогтися повного знищення цього ганебного спадщини минулого не увінчалися успіхом, але Франклін вірив у неминучість знищення його. Ось чому він став творцем аболіціоністського суспільства Пенсільванії, що ставив своєю метою звільнення негрів-рабів, і в останні роки життя, зломлений тяжкою хворобою, проте знаходив час і сили керувати роботою цього товариства, будучи його президентом.

Особливе значення мала його аболиционистская діяльність після початку Війни за незалежність. По-перше, це був найважливіший етап в історії Америки , коли вирішувалося питання про те, чи зуміє американська демократія знайти в собі сили для кардинального вирішення негритянської проблеми , що повинно було накласти відбиток на все подальший розвиток країни. По-друге, Франклін до цього часу вже користувався величезним впливом і міг зіграти важливу роль в аболиционистском русі.

Бенджамін Франклін був посланником США в Парижі. Американо- французький договір про союз ( 1778 ) і Версальський мирний договір ( 1783 ) були підписані , в тому числі завдяки йому . Повернення в Америку відбулося в 1785 р., і тоді ж Франклін стає Президентом законодавчих зборів штату Пенсільванія. У 1787 р., будучи депутатом Конституційного конвенту, був одним з активних учасників підготовки та організації конгресу, що прийняв конституцію.

Смерть Франкліна викликала численні міжнародні відгуки. Але характерно, що тільки революційна Франція вшанувала його пам'ять на державному рівні , віддала йому належне , як керівнику революційного руху в Америці. 11 червня 1790 видатний оратор французької революції Мірабо виступив у Національній асамблеї Франції з промовою, присвяченою кончину Бенджаміна Франкліна . Ця мова була передрукована майже всіма газетами Франції , Сполучених Штатів Америки, Англії та розцінювалася , як одне із символічних заяв французької революції.

Мірабо говорив, що « геній Франкліна звільнив Америку і обрушив потік світла на Європу». На думку Мірабо, Франклін був «одним з найбільших людей , які коли-небудь служили філософії та свободи». Оратор запропонував, щоб Національна асамблея послідувала прикладу конгресу США, що оголосив двомісячний траур, і оголосила триденний траур з нагоди смерті Бенджаміна Франкліна.

Франклін говорив, що «людина народжується тільки після своєї смерті». Дійсно, найчастіше тільки після смерті людям віддається належне за все , що вони зробили за життя. Франклін не був скривджений долею , він і за життя дізнався , що таке всесвітнє визнання, слава, гаряча любов рідних , близьких , співвітчизників і численних щирих друзів і шанувальників за кордоном. Але тільки після смерті стали очевидні масштаби воістину безприкладного поваги , гарячої любові до Франкліну в США і в інших країнах . Франклін не любив почестей, вважав їх порожній мішурою , але саме йому Америка віддала шану, яких не знав до цього жоден її громадянин. Ніколи нікого не ховали в Америці так урочисто і при такій всенародної скорботи, як Франкліна. За труною великого американця йшло двадцять тисяч людей. У гавані Філадельфії в знак жалоби всі судна приспустили прапори. Франкліна поховали поряд з могилою Дебори, і артилерійська батарея пенсільванською міліції відсалютував своєму творцеві і перші полковому командиру прощальним залпом. Америка проводила в останню путь свого великого громадянина.

Список використаної літератури

1) Франклін Б. Автобіографія.

2) Таранов П.С. Эмоції розуму. В 2-х кн. -- Симферопіль, 1977. -- Т.2.- С.155-158.

3) Іванов Р.Ф. Франклін. -- М.: Молода гвардія,1972. -- (ЖЗЛ. Вып.11).

4) Голованов Я.Н. Этюди про вчених.-Изд. 2-ге, доп. -- 1976. --С.324-329.

Размещено на Allbest.ru