Біржі Південної України 1886–1914 рр.

????????? ?? http://www.allbest.ru/

Запорізький державний університет

УДК 940.2 (477):339.172

Біржі Південної України 1886-1914 рр.

07.00.01 - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Шиханов Руслан Борисович

Запоріжжя 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Запорізького державного університету Міністерства освіти України

Захист відбудеться “ 26 ” квітня 1999 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.17.051.01 в Запорізькому державному університеті Міністерства освіти України (адреса: 330600, м.Запоріжжя, вул.Жуковського, 66, корп. 5, ауд. 327).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького державного університету за адресою: 330600, м.Запоріжжя, вул.Жуковського, 66, корп. 2.

Автореферат розісланий "17 " березня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Тимченко С.М.

біржа фондовий правовий

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Українське суспільство у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. перебувало в стані динамічного розвитку і оновлення. Україна, як одна з найрозвинутіших частин Російської імперії, повною мірою відчула на собі результати капіталістичної модернізації. В цей час завершується формування районів товарного землеробства, виростають нові промислові райони, створюється густа мережа залізниць, розвивається підприємництво, підвищується мобільність населення, наростає загальнодемократичний та національний рух. Саме в цей період повною мірою розкрився величезний економічний потенціал Південної України, яка перетворилася на один з провідних господарських комплексів країни.

Як свідчить світовий досвід, ефективність господарських відносин залежить від наявності та чіткої взаємодії усіх складових ринкової інфраструктури. З появою біржі, як суттєвого елементу цієї інфраструктури, відбувся перехід до якісно нового рівня ринкових відносин. Через біржі регулювався фондовий та оптовий товарний ринок, аналізувалася економічна кон'юнктура, поширювалася інформація про стан ринку товарів і цінних паперів. Отже, аналіз діяльності бірж Південної України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. дозволить простежити особливості розвитку одного з головних елементів системи руху та перерозподiлу товарiв і капiталiв у народному господарствi регіону, висвітлити важливі аспекти міжнародних торговельно-економічних зв'язків, з'ясувати методи вирішення питань, що поставали перед тогочасними підприємцями, розкрити особливості стосунків підприємницьких організацій з урядовими колами.

Особливої актуальності тема набуває в контексті формування нового типу економічних відносин в сучасній Україні. Вiдродження бiрж в Українi, яке сталося на початку 90-х рр. ХХ ст., посилює природний iнтерес до теорії та практики бiржової торгівлі. Використовуючи історичний досвід біржової діяльності, можна науково прогнозувати та вирішувати конкретні проблеми, що постають перед суб'єктами економічного організму України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до держбюджетної науково-дослідної теми історичного факультету Запорізького державного університету “Приватне підприємництво Південної України наприкінці XVIII - на початку XX століття” (номер державної реєстрації V УА 01001047 Р).

Мета даного дослiдження полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналiзу дiяльностi товарних бiрж Південної України визначити головнi тенденцiї їх розвитку та їх місце у господарському та громадському житті регіону.

Вiдповiдно до поставленої мети формулюються та розв'язуються такi дослiдницькi завдання:

1) простежити історичні умови виникнення південноукраїнських бiрж;

2) з'ясувати специфіку розвитку біржової мережі у Південній Україні;

3) проаналізувати склад біржових товариств, мотиви їх діяльності;

4) охарактеризувати товарну та фондову торгівлю на біржах Південної України;

5) вивчити правовий стан бірж та систему регулювання біржової діяльності;

6) розглянути специфіку взаємовiдносин мiж бiржовими колами та урядом;

7) визначити роль бiржових комітетів у соціально-економічному розвитку Південної України наприкiнцi ХIХ - на початку ХХ ст.

Хронологiчнi межi роботи охоплюють період 1886-1914 рр. Хоча перша біржа у Південній Україні з'явилася ще у 1796 р., але тільки з відкриттям у 1886 р. Миколаївської біржі ми можемо говорити про формування біржової мережі Південної України і, відповідно, розглядати розвиток цієї мережі, як системи. Верхня межа обумовлена початком І світової війни, коли були практично припинені експортні біржові операції і змінився характер діяльності бірж. Територіальні межі дослідження відповідають терену Південної України, тобто межам Катеринославської, Таврійської та Херсонської губерній.

Предметом дослiдження є дiяльнiсть товарних бiрж Пiвденної України наприкiнцi ХIХ - на початку ХХ ст. В цьому аспектi об'єктом дослiдження стали джерела, що виникли у процесі дiяльностi зазначених бiрж.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше у вітчизняній науці на підставі аналізу представницького кола джерел проведене комплексне й систематичне дослідження діяльності південноукраїнських бірж та визначене їхнє місце в ринковій інфраструктурі Південної України кінця ХІХ - початку ХХ століття.

Автором реконструйовано процес і особливості розвитку біржової мережі Південної України наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття.

Зроблено спробу визначити обсяги обігу хліба на південноукраїнських біржах та його частки у загальному експорті з портів Південної України.

Розглянуто персональний та фаховий склад біржових комітетів, до яких входили підприємці, що складали бізнесову еліту Південної України і були рушійною силою економічного розвитку регіону.

Охарактеризовано внесок біржових комітетів Південної України в економічний та культурний розвиток краю.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його матеріали можуть бути залучені для викладання курсу історії України ХІХ - початку ХХ ст. та спеціальних курсів у вищих навчальних закладах. Висновки дослідження можуть бути використані при створенні синтетичних праць з історії народного господарства України та Росії.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у доповідях на науково-практичних конференціях: “Історія українського народу” (Київ, 1994), “Місто та бізнес” (Дніпропетровськ, 1994), “Міжнародні зв'язки народів Європи” (Запоріжжя, 1995); міжнародних наукових конференціях: “Одесі-200” (Одеса, 1994), “Регіональне та загальне в історії” (Дніпропетровськ, 1995); звітних наукових конференціях Запорізького державного університету (1994-1998 рр.); у 5 статтях і 4 тезах, підготованих та опублікованих автором, в тому числі у 4 статтях у фахових наукових виданнях.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дослiдження побудоване за проблемно-хронологiчним принципом. Обсяг роботи - 157 сторінок друкованого тексту. Дисертація складається iз вступу, чотирьох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел та лiтератури (344 найменування), а також додаткiв.

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено предмет, об'єкт, хронологічні і територіальні рамки дослідження, його мету і завдання, визначено наукову новизну, практичне значення дисертації та апробацію її результатів.

У першому розділі - “Історіографія, джерельна база та методи дослідження” - розглядається стан наукової розробки проблеми, подається огляд джерел , а також розкривається методологія дослідження.

Спецiальних узагальнюючих досліджень, присвячених бiржам Пiвденної України, не існує. В той же час у науковiй лiтературi існують праці, що висвітлюють окремі аспекти цiєї теми. Умовно історію наукової розробки даної проблеми можна поділити на 4 періоди. Перший охоплює 50-90-ті рр. ХІХ ст.; другий - 90-ті рр. ХІХ ст. - 10-ті рр. ХХ ст.; третій - 20-80-ті рр.; четвертий розпочався у 1990-х рр. Кожен з цих етапів має свої особливості, які визначалися умовами розвитку суспільства в цілому та історичної науки зокрема.

Особливістю перших праць, присвячених біржам Російської імперії, був їх прикладний характер. Вони слугували посібниками для практичної діяльності біржових діячів. Своєю грунтовністю серед такого роду праць виділяються, насамперед, монографії російських економістів професорів В.Безобразова та А.Дмитрієва, що з'явилися наприкінці 50-х - на початку 60-х рр. ХІХ ст.

Продовженням започаткованої попередніми авторами традиції й заповненням інформаційної ніші стосовно розвитку російських бірж стала праця Л.Н.Ніселовича, який поряд з історією розвитку світової біржової торгівлі окреслює головні тенденції розвитку російських бірж до кінця 70-х рр. ХІХ ст. Зокрема, автор побіжно торкається і діяльності двох українських бірж - Одеської та Київської. Специфіку фондових операцій на Одеській біржі розглянув А.Ройтман. Близько до неї стоїть праця професора Харківського університету К.Гаттенбергера, в якій автор разом з історією бірж розглядає фондові біржові операції та спроби їхнього законодавчого регулювання.

У 90-х рр. ХІХ ст. виходять праці М.Славянинова та В.Монігеті, присвячені загальному аналізу діяльності тогочасних бірж. Автори звертають увагу на тісний зв'язок біржі з політичним життям. Цей зв'язок, на їхню думку, полягав, з одного боку, в тому, що біржа була найкращим суддею усіх урядових заходів, а з іншого, вона швидко реагувала на всі більш-менш важливі політичні події і ,навіть, була здатна передбачити їх.

На другому етапі розвитку історіографії проблеми (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) з'являються праці, в яких автори намагалися узагальнити історію розвитку бірж, проаналізувати умови їхньої діяльності та визначити внесок окремих діячів у розвиток біржового руху в Росії. Цей період був представлений працями двох напрямків. Перший з них реалізований у ювілейних популярних виданнях, які були написані на замовлення Київської, Московської, Санкт-Петербурзької та інших бірж і відображали історію створення та деякі аспекти діяльності цих бірж. Типовою рисою праць цього напрямку було урочисте викладення матеріалу і певна самозакоханість, що, безумовно, пояснювалося “замовним” характером видань.

Другий напрямок представлений серйозними узагальнюючими дослідженнями бірж Російської імперії, проведеними О.Невзоровим та Ю.Фiлiповим. Ці автори дослiджували проблему, насамперед, на матеріалах Санкт-Петербурзької та Московської бірж, а решті бірж країни приділялося значно менше уваги. Пояснення цьому можна вбачати у тому, що автори не мали у повному обсязі потрібної оперативної інформації стосовно решти російських бірж.

На початку 20-х рр. одним із проявів реалізації нової економічної політики стало відновлення роботи бірж. Трохи згодом з'явилися праці, в яких автори, аналізуючи розвиток радянської біржової торгівлі, намагалися порівняти його з розвитком дореволюційних бірж. Так у дослідженні І.С.Бака відзначається, що на розвиток російських дореволюційних бірж значною мірою впливала відсталість російського економічного та, частково, політичного життя. Розвиток внутрішнього та особливо зовнішнього хлібного ринку мав своїм наслідком зростання та розгалуження біржової мережі. На думку автора, дореволюційні біржі були органічною складовою частиною народного господарства Росії. На відміну від І.С.Бака, К.А.Шмідт вважав, що біржі не мали серйозного значення в економіці дореволюційної Росії і використовувалися торговельною буржуазією як сурогати класового представництва своїх інтересів.

З кінця 20-х і до початку 90-х рр. у СРСР не з'явилося жодного спеціального дослідження, присвяченого дореволюційним біржам України. Таку ситуацію можна пояснити ідеологічним тиском та спрямуванням зусиль істориків-марксистів на вивчення чітко окреслених тем та проблем історії. Лише з 50-х рр. радянські історики починають приділяти увагу біржовій торгівлі та біржовим організаціям, і то не у спеціальних дослідженнях, а у загальних працях, присвячених різним питанням розвитку господарства Російської імперії. У праці П.Хромова констатувалося, що з розвитком капіталізму в Росії все більшого значення набували товарні біржі як центри оптової торгівлі. Головною перешкодою зростання бiржової торгiвлi автор вважав феодально-крiпосницьку економiку.

Окремі радянські вчені спробували дати об'єктивну наукову оцінку діяльності дореволюційних російських бірж. У монографiях Г.А.Дихтяра, Л.Є.Шепелєва, Л.I.Лiвшина, В.Я.Лаверичева у 50-70-ті рр. розглядалися окремі проблеми громадської діяльності російських біржових організацій та їхні стосунки з урядовими колами, а у працях О.I.Дружинiної, I.О.Гуржiя, В.О.Золотова та Т.М.Кітаніної, що вийшли у 60-70-х рр. певна увага приділялася торговельній діяльності бірж. Загальна оцінка діяльності бірж цими авторами зводиться до наступного: виконуючи ряд торговельно-технiчних функцiй, біржі сприяли товарному обiгу та полегшували продаж товарiв, тим самим відігравали суттєву роль в економіці Росії наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.. В цілому ж місце бiрж в економiчнiй системi Росiйської iмперiї офіційна історіографія зводила до того, що вони “були центрами спекуляцiї, яка збагачувала насамперед, великих капiталiстiв, а весь тягар вiд неї лежав на реальних покупцях товарiв - широких народних масах”.

Новий період розвитку історіографії біржової торгівлі розпочався у 90-х рр. Він позначився двома головними моментами: по-перше, зникнення ідеологічного тиску позитивно відобразилось на характері історичних досліджень, присвячених економічним проблемам; по-друге, відновлення біржової торгівлі викликало жвавий інтерес до діяльності бірж у минулому. Серед праць, що з'явилися в Україні в цей час, насамперед треба відзначити праці Б.А.Кругляка, в яких автор спробував узагальнити розвиток товарних бірж Російської імперії. Після майже 70-річної перерви Б.А.Кругляк відновив нормальне ставлення до бірж, які, на його думку, були необхідною організацією для економічного життя того чи іншого регіону, а їхня поява була закономірністю, яка витікала з потреб капіталістичного ринку.

Сучасними російськими істориками створена низка праць, присвячених дореволюційним біржам Російської імперії. У працях Б.С.Тупова, А.І.Осадчої, В.В.Галкіна обгрунтовується висновок про те, що переважна більшість товарних бірж повністю відповідала потребам внутрішнього ринку, і ті функції, які вони виконували, стимулювали розвиток капіталістичної економіки, зміцнювали міжнародні торговельно-економічні зв'язки.

Отже, в історіографії висвітлені лише окремі аспекти історії та діяльності південноукраїнських бірж. Але і до сьогодні відсутні комплексні дослідження розвитку бірж Південної України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Джерельну базу дисертаційного дослiдження склали опубліковані й неопубліковані документальні матерiали. За видовою належністю документи з історії бірж Південної України поділяються на актові, діловодні, статистичні та періодичні видання.

До актових джерел, використаних у дослідженні, відносяться законодавчі акти - укази, накази, регламенти, статути, положення, інструкції та розпорядження. Частина актових документів опублікована у “Повному зібранні законів Російської імперії” 1849, 1893 та 1913 років видання та у “Зведенні законів Російської імперії” 1893 р. видання. Разом з тим значна кількість документів даного виду ще не опублікована й розпорошена по архівних фондах. Великий науковий інтерес становлять проекти статутів бірж, положень та інструкцій, що регулювали біржову торгівлю та діяльність біржових органів, правила проведення біржових операцiй, офіційні розпорядження та накази стосовно улаштування чи реорганізації бірж, які зберігаються у фондах Російського державного історичного архіву у м. Санкт-Петербурзі (ф.18 - Департаменту мануфактур та внутрішньої торгівлі Міністерства фінансів, ф.22 -Центральних установ Міністерства фінансів у справах торгівлі та промисловості, ф.23 - Міністерства торгівлі та промисловості), державного архіву Запорiзької області (ф.24 - Олександрiвської мiської думи та ф.56 - Олександрiвської повiтової земської управи), Миколаївської області (ф.216 - Миколаївської мiської управи та ф.230 - Канцелярiї Миколаївського вiйськового губернатора), Одеської області (ф.1 - Управлiння Новоросiйського та Бессарабського генерал-губернатора, ф.42 - Канцелярія попечителя Одеської учбової округи та ф.59 - Одеського будiвельного комiтету).

Актові джерела надають можливість простежити специфіку формування правової бази біржової діяльності та виявити закономірності розвитку бірж Південної України.

Аналіз неопублікованих діловодних матерiалів, що безпосередньо пов'язанi з діяльнiстю бiрж, дає можливість простежити історію створення бірж, з'ясувати персональний і фаховий склад біржових комітетів та товариств, конкретизувати напрямки діяльності бірж. Це, насамперед, звiти бiржових комiтетiв про свою дiяльнiсть, ділове листування біржових комітетів, журнали їх засідань, “послужні списки” голів та членів біржових комітетів, кошториси витрат біржових комітетів, доповіді, подання, відповіді на анкети та висновки по запитах різноманітних установ та організацій. Найбільш цінні документи цього виду зберігаються у РДІА (ф.20 - Департаменту торгівлі й мануфактур Міністерства фінансів) та державному архіві м. Києва (ф.226 - Київського біржового комітету).

Змістовністю відзначаються щорічні звіти біржових комітетів про свою діяльність. Це джерело містить інформацію щодо змін у складі того чи іншого біржового товариства, відбиває роботу біржових комітетів, розкриває напрямки урядової політики стосовно бірж, подає ціни на предмети біржового обігу та інші цінні відомості.

В архiвах України та Росії збереглися неопубліковані матеріали діловодства, представлені таким важливим комплексом, як ділове листування біржових комітетів з урядовими структурами, місцевою владою, між собою, різноманітними громадськими установами та приватними особами. В цілому джерела діловодства розкривають великі можливості для дослідження напрямків діяльності бірж, складу біржових товариств, системи регулювання біржової діяльності, стосунків біржових кіл з урядовими та приватними установами.

Третій вид джерел складають рiзного роду статистичнi та довiдковi видання. Це, насамперед, щорічні статистико-економічні огляди по губерніях і повітах Південної України, статистичні збірники, адрес-календарі південноукраїнських губерній та міст, різноманітні торговельно-промислові довідники. В них крiм вiдомостей щодо обсягів виробництва та збуту товарів за регіонами Росії, експорту хліба з південних портів, біржових цін на товари, можна знайти iнформацiю щодо складу керiвництва бiрж, зв'язків бiржових комітетів з різними установами і т. iн.

Інформаційно насиченими є матерiали перiодики кінця ХIХ - початку ХХ ст. Найбiльше повiдомлень про бiржову дiяльнiсть зустрiчаємо у таких виданнях, як “Биржа”, “Биржевые ведомости”, “Торгово-промышленная газета”, що видавалися у Санкт-Петербурзi i були загальноiмперськими виданнями, котрi, хоча і спецiалiзувалися на економiчнiй тематицi, містили статтi з полiтичного та культурного життя. Цiла низка регіональних видань, серед яких “Одесский вестник”, “Одесские новости”, “Торгово-промышленный юг”, “Киевская биржа”, “Николаевский вестник”, “Южная почта” та iн., що виходили в Українi, мали спецiальнi роздiли, в яких висвiтлювалася поточна дiяльнiсть пiвденноукраїнських бiрж, систематично публікувалися бiржовi курси та котировки, аналiтичнi статтi та iнші матерiали з біржової тематики.

Окремо слід відзначити власні періодичні видання південноукраїнських бірж. Значну інформативну цінність мають бюлетені та торговельні відомості бірж. В цих виданнях друкувалися біржові ціни найкрупніших російських та закордонних ринків, результати біржових угод, прогнози на врожай у країнах-конкурентах, обсяги експорту товарів за кордон та інші комерційні повідомлення, що стосувалися біржової торгівлі.

Комплексне використання представницького комплексу різноманітних джерел дозволило зібрати достатньо репрезентативний і в основному достовірний фактичний матеріал, який надав можливість вирішити основні завдання дослідження.

Мета та завдання дослідження визначили теоретико-методологічний підхід пізнання історичної реальності, в основу якого покладено діалектичні принципи пізнання. Автор керувався принципом історизму, який передбачає підхід до історичних явищ та процесів з позицій не статики, а динаміки, вивченням взаємозв'язків між ними та їх взаємообумовленості.

Важливою складовою теоретико-методологічної основи дослідження став принцип багатофакторності, який передбачає врахування різних факторів (об'єктивних та суб'єктивних) для визначення витоків південноукраїнських бірж, визначення векторів їх розвитку та напрямків їх діяльності. Автор також керувався принципом всебічності та об'єктивності пізнання, який реалізовується через комплексний аналіз сукупності джерел, що стосуються діяльності бірж Південної України.

Зазначені принципи реалізуються через застосування комплексу методів як інструментарію безпосереднього аналізу історичної дійсності.

Конкретними методами, на яких базувався автор, були як загальнонаукові методи - історичний та логічний (системно-структурний), так і загальноісторичні методи - періодизації, проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, історико-генетичний, історико-типологічний та статистичний.

У другому роздiлі - “Умови формування та розвиток біржової мережі Південної України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)” - розглядаються особливості формування біржової мережі регіону.

Формування ринкової інфраструктури Південної України найбільш інтенсивно розгорнулося після проведення реформ 60-х рр. ХІХ ст. і було пов'язане із загальним піднесенням економіки країни. Цей процес, хоча і стимулювався урядом, але здебільшого залежав від підприємницької ініціативи. Саме тому виникнення кожного з елементів інфраструктури ринку та її розширення було обумовлено не тільки власне потребами народного господарства, а й усвідомленням підприємцями потенційних можливостей елементів ринкової інфраструктури.

Серед головних факторів формування біржової мережі Південної України наприкінці ХІХ ст. - на початку ХХ ст. можна визначити наступні:

1. Перетворення південного регіону на район торговельного зернового господарства і збільшення обсягів виробництва товарів вимагали наявності постійно діючих установ, що забезпечували можливість операцій з великими партіями товарів та регулювали ціни на них; такими установами стали товарні біржі.

2. Створення у Донецько-Придніпровському районі одного з провідних промислових комплексів Російської імперії. Підприємства цього району були за формою акціонерними товариствами, яким для розміщення своїх акцій та їхнього подальшого обігу було вкрай необхідним функціонування ринку цінних паперів - фондової біржі.

3. Удосконалення транспортної мережі регіону, що диктувалося зростанням обсягів виробництва, модернізація старих та відкриття нових морських портів створили сприятливі умови для розвитку біржової мережі, яка між іншим дозволяла значною мірою регулювати тиск товарної маси на транспорт, запобігаючи зайвим переміщенням.

4. Створення потужної банківської мережі у Південній Україні позитивно вплинуло на розширення товарних і фондових біржових операцій завдяки можливості отримання банківських кредитів та появі на біржах акцій банків.

Виникнення та поширення біржової торгівлі у Південній Україні було викликано, насамперед, потребами хлібного експорту. Впровадження біржової форми торгівлі було одним із засобів збереження, а згодом і збільшення частки Південної України у міжнародній хлібній торгівлі. Формування біржової мережі у Південній Україні було обумовлено логікою економічного розвитку регіону і відбувалося завдяки ініціативі найбільш свідомої частини підприємців (купців, промисловців та землевласників), що мали на меті упорядкування оптової торгівлі і розуміли вигідність існування бiрж для розширення власних торговельних оборотів та отримання додаткових прибутків.

На першому етапі становлення українських бірж (кінець ХVІІІ ст. - кінець 60-х рр. XIX ст.) крім Одеської, в українських землях виникло лише дві біржі - у Кременчуці (у 1834 р.) та Києві (у 1869 р.). Загалом в імперії на кінець 60-х рр. діяло 7 бiрж (Санкт-Петербурзька, Одеська, Варшавська, Московська, Рибінська, Кременчуцька та Київська). В цей час разом із випрацюванням механізму біржової торгівлі та біржової котировки товарів і фондів вдалося сформувати і визначити порядок діяльності органів самоврядування біржового товариства.

Початок першого етапу біржового фундаторства в Україні пов'язаний з відкриттям у 1796 р. Одеської біржі. Протягом першої половини ХІХ століття вона була провідним центром оптової торгівлі Південної України. На ній укладалася переважна більшість угод із хлібом, що експортувався за кордон. Крім того, у цей період Одеська біржа була одним із головних центрів фондової торгівлі Російської імперії і єдиним таким центром в Україні.

Другий етап біржового фундаторства в Україні охоплював час з 70-80-х рр. ХІХ ст. до початку ХХ ст. Виникнення нових бірж було пов'язано з виробництвом великої кількості товарів та становленням розгалуженої банківської мережі, що розширила можливості кредиту. Отже, поява нових бірж була викликана, насамперед, зростаючими потребами ринку.

Протягом цього етапу у вузлових центрах торгівлі та промисловості України відкриваються дві нові біржі: Харківська (1876 р.) та Миколаївська (1886 р.). Поява останньої біржі відкрила якісно новий етап у розвитку біржової торгівлі у Південній Україні. На кінець ХІХ ст. загальна кількість бірж у Російській імперії досягла 24, з них в Україні працювало 5 (Одеська, Кременчуцька, Київська, Харківська та Миколаївська). Характерними особливостями цього етапу стало розширення мережі бірж та комерційних банків у Російській імперії, поширення й поглиблення внутрішньої та зовнішньої оптової торгівлі, поширення акціонерної форми підприємств, акції яких стали предметами біржових угод.

Третій етап у розвитку біржової торгівлі Південної України припадає на початок ХХ століття. У цей період у біржовому фундаторстві спостерігався справжній біржовий бум. За період з 1901 до 1917 рр. в країні почала діяти досить потужна мережа бiрж, а їхня загальна кількість перевищила сотню. В українських землях за цей же період виникло 10 бірж (загалом на 1917 р. в Україні діяло 15 бірж), а саме: Єлисаветградська хлібна (1901), Харківська кам'яновугільна та залізоторговельна (1902), Бердянська (1906), Херсонська (1906), Катеринославська (1907), Феодосійська (1908), Маріупольська (1910), Рівненська (1910), Сімферопольська фруктово-винна (1914) та Полтавська (1917). Вони міцно укорінялися до господарства України та ставали його органічною частиною.

У функціонуванні біржової мережі Південної України можна визначити такі головні тенденції:

1. Перші південноукраїнські біржі, що виникли у найкрупніших торговельних портах регіону - Одесі та Миколаєві, надали можливість місцевим та іноземним підприємцям проводити операції з товарами та цінними паперами не періодично (як на ярмарках), а на постійній основі, тобто вони змінили сам характер оптової торгівлі у Південній Україні.

2. Розширення мережі бірж у Південній Україні було викликано зростанням попиту на хліб на світовому ринку і неспроможністю старих бірж забезпечити реалізацію великої товарної маси.

3. Біржі Південної України були установами, де збігалися інтереси бізнесової еліти регіону: банкірів, власників промислових підприємств, землевласників, експортерів та посередників, інших категорій підприємців. Саме біржі поряд із можливістю проводити торговельні та фінансові операції, надавали цим підприємцям можливість захищати власні інтереси перед урядом, слугуючи таким чином своєрідним представницьким органом.

У третьому роздiлі - “Біржова торгівля Південної України та її законодавче регулювання (кінець 80-х рр. ХІХ ст. - 1914 р.)” - характеризується товарна і фондова торгівля на біржах Південної України та розглядається розвиток правових засад біржової діяльності.

На відміну від країн Європи та Америки, в Російській імперії товарні і фондові операції проводилися на загальних біржах (тобто таких, на яких одночасно велася торгівля різноманітними товарами, а також цінними паперами). Це відбивало специфіку розвитку країни, де досить пізно з'явилися в масовому обігу фондові цінності.

Спецiалiзацiя у біржовій торгівлі починається лише з 90-х рр. ХІХ ст. Поштовхом до цього стало, по-перше, збільшення товарної маси та кількості фондових цінностей, а по-друге, ускладнення власне біржових операцій, для проведення яких були потрібні спеціальні знання та досвід. Розвиток конкуренції змусив біржових ділків чітко визначитися з предметами своїх операцій, тобто зі своєю спеціалізацією, яка призвела до відкриття на найзначніших товарних біржах Російської імперії спеціальних фондових відділів для проведення операцій з цінними паперами та валютою. З 15 українських бірж фондові відділи існували лише на трьох біржах - Київській, Харківській та Одеській. Причому, остання поряд із Санкт-Петербурзькою біржею була одним із провідних центрів фондової торгівлі всієї Російської імперії.

З подальшим розвитком економічних відносин на біржах Південної України поряд з угодами на наявний товар дедалі ширше починається використання термінових угод (угод на строк), що мали багато різновидів. Така ситуація відбивала загальносвітову тенденцію розвитку біржової торгівлі, яка переходила від операцій з наявним товаром до операцій з “майбутнім” товаром. Розвиток термінової біржової торгівлі на південноукраїнських біржах, як і в цілому в Росії, відбувався повільно. Це, на нашу думку, залежало від двох головних чинників: 1) психології російських підприємців, які звикли мати справу з реальним товаром, а тому для сприйняття нової форми торгівлі був потрібен певний час; 2) заходів уряду, який забороняв термінові операції з окремими категоріями біржових цінностей.

Головними чинниками руху біржових цін на південноукраїнських біржах були: 1) обсяги виробництва товарної продукції у провідних країнах-експортерах, від чого залежала потужність попиту на хліб з південноукраїнських губерній, а значить, і його біржова ціна; 2) політичні події всередині країни, що впливали головним чином на фондову біржову торгівлю; 3) стан міжнародних відносин, що відбивався як на фондовій, так і на товарній біржовій торгівлі, яка у Південній Україні величезною мірою залежала від лояльності Туреччини, що контролювала чорноморські протоки.

Біржова торгівля Південної України кінця ХІХ - початку ХХ ст. посідала чільне місце в оптовій торгівлі імперії. Тому з'ясування її масштабів - кількості та складу учасників, а також розміру комерційного обігу бірж - становить собою певний науковий інтерес. За масштабами біржової торгівлі певною мірою можна судити про рівень розвитку цієї форми торгівлі у загальній структурі торгівлі. Повне визначення обсягів біржової торгівлі Південної України неможливе через відсутність зведеної статистики обігу на біржах Російської імперії. На думку автора, при визначенні обсягів торговельного обігу на біржах Південної України можна керуватися двома обставинами: наявними відомостями стосовно обсягів угод з хлібними продуктами (що посідали в структурі біржового обігу провідне місце і укладалися переважно для експорту) на деяких південних біржах та загальними обсягами експорту хліба з тих південноукраїнських міст, в яких працювали біржі. При всій недосконалості даного методу він дозволяє реконструювати динаміку біржових обігів та дає уявлення про обсяги обігу південноукраїнських бірж. Наявні матеріали надають нам можливість орієнтовно визначити середні обсяги обігу хліба на біржах Південної України. Через біржову мережу регіону проходило близько 60% загального експорту хліба з південноукраїнських портів. Це було достатньо високим показником розвитку біржової торгівлі.

З початку ХХ ст., із стабілізацією та поступовим зростанням хлібних цін, відбувається збільшення виробництва товарної сільськогосподарської продукції, що у свою чергу призвело до розширення мережі товарних бірж у Південній Україні. Враховуючи загальну кількість південноукраїнських бірж та офіційну кількість членів біржового товариства кожної з них, яка з року в рік коливалася у межах від 100 до 200 чоловік, ми можемо приблизно визначити загальну кількість активних біржових діячів південного регіону, яка складала від 900 до 1800 осіб в різні роки. Звісно, ця цифра не враховує тих осіб, що виконували допоміжну роль у біржових операціях, а також значну кількість неофіційних біржових посередників, що також брали активну участь у біржовій торгівлі.

Аналіз формування нормативної бази, яка регулювала біржову діяльність, дозволяє стверджувати, що наприкінці ХVІІІ - на початку ХІХ ст. біржа у Російський імперії була відкритою установою. За умови виконання певних правил будь-який підприємець міг стати учасником біржового торгу. Уряд та місцева адміністрація здійснювали лише загальний нагляд за порядком на біржах.

Внутрішній устрій бірж Росії був майже цілком уніфікований у межах усієї держави, хоча в ньому й існували деякі регіональні відмінності. В організаційній структурі південноукраїнських бірж виділялися наступні складові елементи: 1) біржові товариства; 2) біржові комітети - як виконавчі органи бiрж, що діяли між загальними зборами біржового товариства; 3) різноманітні комісії (котирувальна, арбітражна, ревізійна та iн.). Усі пiдроздiли біржі діяли на підставі її статуту, положень та інструкцій, що затверджувалися загальними зборами біржового товариства або уповноваженим ними органом.

Формування і подальше вдосконалення внутрішнього устрою південноукраїнських бірж тривало протягом усього ХІХ ст. і продовжувалося на початку ХХ ст. Причому, саме південноукраїнські біржові діячі неодноразово виступали новаторами у справі покращення організаційного устрою бірж. Саме тут з'явилися перші арбітражні комісії, поява яких була викликана прагненням підприємців до цивілізованого розв'язання торговельних суперечок. Південні біржові комітети виступили також ініціаторами встановлення біржового контролю за якістю експортованого збіжжя.

Важливою ознакою діяльності бірж виступав принцип самоврядування, який реалізовувався біржовим купецтвом через вільне обрання виконавчого органу біржі - біржового комітету, інших структурних підрозділів біржі та активній участі членів біржового товариства в розробці та впровадженні в життя статутів біржі, правил і норм біржової діяльності, інших правових документів. Застосування принципу самоврядування у біржовому устрої не тільки виконувало завдання згуртування підприємницьких кіл, дозволяючи їм захищати власні інтереси через органи біржового самоврядування, але й позитивно впливало на розвиток самих бірж і господарських стосунків у цілому.

З кінця першого десятиріччя ХІХ ст. устрій та діяльність бірж починають регламентуватися урядом спочатку шляхом затвердження положень або статутів окремих бiрж, які виробляло саме біржове купецтво, а пізніше й у порядку загального торговельного законодавства. Мiсцева влада у біржові справи не втручалася; загальний нагляд за біржами здійснювався Мiнiстерством фінансів, а з початку ХХ ст. - Мiнiстерством торгівлі та промисловості. Цей нагляд зводився до затвердження деяких рішень біржових зборів, правил біржової торгівлі, зводів місцевих торговельних звичаїв та обмеженнями біржової спекуляції. Отже, біржі Південної України можна охарактеризувати як автономні, самоврядні та відкриті організації підприємців.

Вироблені біржовим купецтвом ще у першій половині ХІХ ст. нормативні документи, що стосувалися біржового самоврядування та регулювали біржову діяльність, набагато випередили свій час і діяли до кінця століття. Разом з тим розвиток економічних стосунків та подальший розвиток біржової торгівлі вимагали змін та доповнень нормативної бази біржової торгівлі. Ці питання вирішувалися шляхом вивчення досвіду закордонних бірж, проведення нарад та з'їздів підприємців, у тому числі й за участю представників урядових кіл.

У четвертому розділі - “Бiржові комітети у громадському та господарському житті Південної України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.” - розглядаються питання захисту південноукраїнськими біржовими комітетами інтересів торгівлі та промисловості в урядових та загальноросійських представницьких структурах, а також внесок біржових комітетів Південної України у розв'язання господарських, соціальних та культурних проблем регіону.

На відміну від бірж Західної Європи, поряд із головним напрямком діяльності південноукраїнських бірж - торговельним, не менш важливим був ще один - представницький. Певною мірою це було обумовлено недостатньою розвиненістю представницьких установ у країні. Використання підприємцями Південної України біржових комітетів, як одного з небагатьох органів власного представництва, дозволяло постійно привертати увагу уряду до головних проблем торговельно-промислового життя. Разом із місцевими громадськими установами (думами та земствами) та організаціями біржові комітети намагалися і самотужки вирішувати конкретні проблеми громадського та господарського життя Південної України. Компетенція бiржових комітетів охоплювала питання залізничного та водного транспорту, хлібної торгівлі, митні, податкові та інші проблеми торговельно-промислового характеру.

Головними формами захисту інтересів підприємців Південної України були: участь представників бірж у різноманітних нарадах при Міністерстві фінансів і Міністерстві торгівлі та промисловості, робота на з'їздах біржових діячів, відгуки біржових комітетів на запити міністерств та відомств, подання клопотань, скарг та пропозицій стосовно різноманітних проблем торговельно-промислового характеру.

Однією з найвпливовіших підприємницьких організацій у Південній Україні стала з'їздівська організація представників біржових комітетів та експортерів південних портів. Ця організація розробляла та намагалася впроваджувати у життя проекти модернізації торговельних портів, будівництва нових транспортних магістралей та засобів зв'язку, боронила інтереси південних експортерів за кордоном, беручи участь у міжнародних торговельних конференціях, створюючи (за безпосередньою участю біржових комітетів) мережу торговельних представництв за кордоном.

Завдяки ініціативі південних біржових комітетів було введено біржовий контроль над експортованим за кордон хлібом, запровадження якого сприяло підвищенню якості експортованого збіжжя та встановленню на нього більш відповідних розцінок на європейських ринках.

Результативну роботу проводили біржові комітети у порайонних комітетах для врегулювання масових перевезень вантажів залізницями. Ця діяльність була спрямована на координацію дій залізниць та підприємців у справі впорядкування перевезень хлібних та інших вантажів, а також надавала можливість брати безпосередню участь у формуванні тарифної політики.

Через роботу у місцевих податкових органах біржові комітети Південної України здійснювали вплив на формування та реалізацію податкової політики, що у свою чергу сприяло розвитку підприємництва в регіоні.

Функції біржових комітетів Південної України не вичерпувалися завідуваннями біржовими справами та захистом професійних інтересів підприємців. Помітне місце в їх діяльності посідала робота, спрямована на вирішення конкретних соціальних та господарських проблем регіону.

Потрібно вказати на чималий внесок біржових комітетів Південної України у створення мережі спеціальних комерційних учбових закладів, що готували освічених фінансових, торгових та промислових діячів. За ініціативою та фінансовою підтримкою південних біржових комітетів відкриваються комерційні училища у Сімферополі, Катеринославі (1901), Олександрівську (1902), Луганську, Мелітополі, Миколаєві (1903), Нікополі, Юзовці, Херсоні (1908), Єлисаветграді, Бердянську (1912) та Ялті (1914).

Характерною рисою громадської діяльності південних біржових комітетів було благодійництво. Суттєвим внеском у справу доброчинності було відрахування коштів на утримання комерційних училищ, різноманітні добровільні пожертви школам, училищам, їдальням для бідних, голодуючим. І хоча в цьому можна побачити певний зиск, а не чисту безкорисливість, ці заходи біржових комітетів працювали не тільки на них, а й на все суспільство, і вирішували конкретні проблеми.

Не зациклюючись на вузькопрофесійних питаннях, біржові комітети намагалися розвивати ті сфери соціальної та господарської інфраструктури, які були найбільш занедбані як центральними, так і місцевими органами влади, і тим самим сприяли подальшому економічному та культурному розвитку краю.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ І ВИСНОВКИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Створення одного з головних елементів ринкової інфраструктури - бірж у Південній Україні диктувалося логікою економічного розвитку регіону і було обумовлено потребами народного господарства. Товарні біржі відкривалися, як правило, у головних пунктах експорту хліба. 2/3 бірж Південної України діяло в експортних портах, а 1/3 у місцях концентрації виробництва товарів, що становили предмет біржової торгівлі.

2. Біржова мережа динамічно зростала. Протягом 1886-1914 рр. кількість бірж у Південній Україні збільшилась у 4,5 раза, причому, лідером за кількістю була Херсонська губернія, де знаходилося 4 біржі (Одеська, Миколаївська, Єлисаветградська та Херсонська); друге місце посідала Таврійська губернія - 3 біржі (Бердянська, Феодосійська та Сімферопольська); третє місце займала Катеринославська губернія - 2 біржі (Катеринославська та Маріупольська). Разом із збільшенням кількості товарних бірж відбувалося зростання біржового обігу. Про грошовий обіг товарних бірж маються неповні дані. Наявні дані про натуральні обсяги біржової торгівлі дозволяють орієнтовно визначити обіг бірж регіону: через них щорічно проходило 50-60% хліба, що експортувався з південноукраїнських портів.

3. Розширення біржової торгівлі супроводжувалося вдосконаленням техніки біржових операцій. Розвиток біржової торгівлі у Південній Україні призвів до створення низки спеціальних інститутів, що забезпечували ефективну роботу бірж - розрахункових, класифікаційних (аналітичних) та довідкових бюро, котирувальних, експертних та арбітражних комісій, налагодження біржового контролю за експортованим хлібом, відкриття закордонних торговельних представництв і т. ін. призвело до виникнення цілої стрункої організації, що керувала біржовим ринком. Цим шляхом біржі поступово зайняли гідне місце у господарстві Південної України, як регулятор цін на головні продукти споживання та як фактор, що поширював економічний вплив регіону на світовий ринок, сприяв більш рівномірному розподілу предметів виробництва та забезпечував більш вигідну участь регіону у світовому товарообміні.

4. Ціни на товари на різних біржах мали тенденцію до нівелювання. Постійне скорочення розриву у цінах на окремих біржах досягалося тим, що основна частина біржових угод здійснювалася для експорту, а на ціни провідних бірж орієнтувалися і решта бірж.

5. Протягом періоду, що розглядається, помічається тенденція до зростання рівня концентрації біржових угод із певними товарами на окремих біржах. Поступово в регіоні з усього загалу виокремились провідні біржі регіону, обсяги угод на яких зростали більш високими темпами, ніж на інших біржах. Починаючи з кінця 80-х рр. ХІХ ст., через Одеську та Миколаївську біржі проходило більше половини експорту хліба з Південної України. Одеська біржа, крім того, була лідером операцій з фондовими цінностями не тільки в регіоні, але й відігравала провідну роль на фондовому ринку Росії.

6. Практика діяльності південноукраїнських бірж виявила необхідність їхньої спеціалізації на окремих групах товарів. Хоча на південноукраїнських біржах оберталися різноманітні товари, більшість бірж регіону виступали провідними центрами оптової торгівлі хлібом, що була орієнтована переважно на експорт. Це відбивало специфіку Південної України, яка була центром торговельного зернового господарства. Подальший розвиток господарства призводив до створення інших спеціалізованих бірж (Сімферопольська фруктово-винна біржа).

7. У силу специфічних умов громадського устрою Російської імперії біржі Південної України були не тільки організованим ринком, але й органом представництва та захисту місцевих торговельно-промислових інтересів і слугували важелем впливу підприємницьких кіл на уряд та здійснювану ним політику.

Вагомий внесок зробили біржові комітети у розв'язання господарських, соціальних та культурних проблем регіону. За сприянням біржових комітетів відбувалося будівництво товарних складів та елеваторів, модернізація торговельних портів, вдосконалення залізничної та телефонної мереж. Спеціальні органи бірж збирали, аналізували та розповсюджували комерційну і статистичну інформацію. За фінансовою підтримкою південних біржових комітетів у багатьох південноукраїнських містах виникли комерційні училища та школи.

Біржі Південної України на початку ХХ століття являли собою досить дійовий інструмент інфраструктури ринку, який цілком відповідав потребам народного господарства та забезпечував можливість реалізації значної маси товарів і фондових цінностей.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Шиханов Р.Б. Розвиток біржової торгівлі на півдні України наприкінці XIX - на початку XX ст. // Підприємництво Південної України останньої чверті XVIII - першої чверті XX ст. - Запоріжжя: ЗДУ, 1995. - С.43-64.

2. Шиханов Р.Б. Становлення біржової торгівлі у Південній Україні (кінець XVIII - XIX ст.) // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України. Південна Україна XVIII-XIX століття. - Випуск 1. - Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 1996. - С.92-94.

3. Шиханов Р.Б. Біржі в інфраструктурі ринку Південної України XIX- початку XX ст. // Нова парадигма. - Випуск 1. - Запоріжжя: ЗДУ, 1996.- С.14-17.

4. Шиханов Р.Б. Південноукраїнські біржі в системі регулювання біржової діяльності Російської імперії // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України. Південна Україна XVIII-XIX століття. - Випуск 2. - Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 1996. - С.139-149.

5. Шиханов Р.Б. Законодавче регулювання біржової діяльності в Російській імперії // Наукові доповіді студентів та аспірантів кафедри історії України ЗДУ. - Випуск 1. - Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 1996. - С.25-27.

6. Шиханов Р.Б. Одеська біржа кінця XVIII - початку XX ст. // Одесі-200. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 200-річчю міста. - Одеса, 1994. - С.11-13.

7. Шиханов Р.Б. “Постанова для Одеського біржового купецтва” як джерело до початкового періоду існування Одеської біржі // Тези доповідей наукових конференцій викладачів і студентів університету. - Випуск IV. - Частина II. - Запоріжжя: ЗДУ, 1994. - С.41-42.

8. Шиханов Р.Б. З історії Катеринославської біржі (1907-1917) // Регіональне та загальне в історії. Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д.І. Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з'їзду. - Дніпропетровськ: “Пороги”, 1995. - С.222-223.

9. Шиханов Р.Б. Зовнішньоторговельна діяльність бірж Південної України // Міжнародні зв'язки народів Європи. Матеріали наукової конференції. - Секції ІІІ, ІV. - Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 1996. - С.119-120.

Размещено на Allbest.ru