Евакуація з України в роки Великої Вітчизняної війни

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

«Евакуація з України в роки Великої Вітчизняної війни»

Бабенко Світлана Юріївна

Донецьк - 2000

Вступ

Актуальність теми дослідження. Сучасний період національно-державного відродження України супроводжується зростанням зацікавленості широких громадських кіл до історичного минулого свого народу. Серед багатьох проблем вітчизняної історії необхідно виділити Велику Вітчизняну війну.

Сьогодні досить чітко сформульовані цілком протилежні та непримиримі підходи та оцінки подій того часу. Ті, хто бачить лише позитивне в громадському та державному устрою УРСР та вважають його основним джерелом перемоги, не згодні з ідеєю про злочинний, нелегітимний режим та народ, який під загрозою репресій захищав радянську країну. В обох позиціях відчувається виразний політичний підтекст. У зв'язку з цим нині гостро відчувається потреба в об'єктивному аналізі багатьох проблем Великої Вітчизняної війни та участі в ній України. Такий аналіз необхідний для зміцнення світоглядних засад нашого суспільства, для формування моральних орієнтирів та почуття гордості за наш народ.

Серед найважливіших проблем зазначеного періоду виступає перебазування продуктивних сил республіки. Як частина переведення економіки на воєнні рейки евакуація на першому етапі війни була одним з найважливіших завдань радянської країни взагалі й України особливо. Обрана для дисертаційного дослідження тема охоплює справді важливий момент у житті нашої держави, що й обумовлює її актуальність.

У дослідників нині з'являється унікальна можливість ознайомитися та ввести в обіг нові, досі невідомі документи, на їх основі зробити висновки та оцінити по-новому події часу, що розглядається у дисертації. Новий стан історичної науки дозволяє об'єктивно, з сучасних позицій висвітлювати історію Великої Вітчизняної війни.

Об`єктом дисертаційного дослідження є перебазування продуктивних сил України на схід СРСР в період Великої Вітчизняної війни, а також форми та механізми його проведення.

Предметом дослідження обрано виявлення закономірностей дії об'єктивних та суб'єктивних чинників на проведення евакуації, її організацію та результати. Під поняттям “евакуація” мається на увазі переведення матеріальних та людських ресурсів з місцевості, яка знаходиться під загрозою окупації, до тилових районів країни.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють роки Великої Вітчизняної війни, тобто період, коли проводилась евакуація продуктивних сил України, з початку Великої Вітчизняної війни до повної окупації її території фашистськими загарбниками та період діяльності українських продуктивних сил на сході СРСР.

Територіальні межі дисертації охоплюють територію України в її кордонах, що існували на початок Великої Вітчизняної війни, та ті регіони СРСР, куди було перебазовано промислові підприємства, майно сільськогосподарських установ та населення України.

Мета дослідження. Враховуючи актуальність, стан наукової розробки проблеми, об'єкта та предмета дослідження, необхідність вивчення обраної теми на новому, відповідному до сучасних вимог рівні, автор визначив і мету дисертації - на основі сучасного бачення проблеми дослідити питання щодо проведення, особливостей та результатів евакуації продуктивних сил України.

Задачі дослідження були продиктовані зазначеною метою. Основними будуть такі:

дати огляд літератури з проблеми і характеристику історичних джерел;

простежити законодавчу основу, порядок та організацію евакуації продуктивних сил України, показати її проведення в різних регіонах республіки;

проаналізувати та співвіднести проведення перебазування матеріальних ресурсів промисловості, сільського господарства та евакуацію населення;

визначити роль української економіки у зміцненні матеріальних і трудових ресурсів Радянського Союзу на початковому етапі війни, подати значення евакуації в загально історичному розвитку держави.

Методи дослідження. Для досягнення завдань дисертації використовувались як загальнонаукові, так і спеціально-історичні методи дослідження. Значну роль відіграли порівняльно-історичний, логічно-аналітичний, структурний, статистичний, описовий та інші методи.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що у дисертації зроблена спроба комплексного аналізу проблеми, яка не одержала певного висвітлення в літературі. На базі досягнень вітчизняної історіографії, аналізу раніше опублікованих та нових архівних джерел автором зроблено спробу дослідити проведення евакуації продуктивних сил України та їх діяльність на сході СРСР.

Особливий внесок здобувача. Здійснено ретельний аналіз різних аспектів даної проблеми, зокрема, вплив ідеологічного стану в республіці на ефективність здійснення евакуації, побут населення України в східних регіонах. На прикладі перебазування продуктивних сил розглянуто мобілізаційний режим 1941-1945 рр. Порушено питання про позитивний вплив тоталітарного державного устрою на швидку перебудову економіки країни на воєнний лад. Визначено, що жорстоко централізована, дисциплінована, пронизуюча все суспільство партія була ідеально пристосована до роботи в надзвичайних умовах.

Проведене дослідження дало змогу ввести в науковий обіг низку невідомих або маловідомих документів із фондів двох центральних та двох обласних архівів.

Автором також вперше надано соціальний склад евакуйованого населення, систематизовано інформацію про місце розташування евакуйованих з України промислових підприємств на сході СРСР, зроблено підрахунки та узагальнення, які дають змогу висвітлити окремі положення досліджуваної теми.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки можуть бути використані у науково-дослідницькій роботі, особливо при розробці узагальнюючих праць з історії України та країн СНД, а також методичних посібників, монографій, статей і лекцій з історії другої світової та Великої Вітчизняної війн. Дисертаційне дослідження може стати основою при розробці таких тем, як стан економіки України в роки Великої Вітчизняної війни, вплив другої світової війни на економіку України, Україна в роки Великої Вітчизняної війни і т. д.

Крім того, сучасні економічні діячі, на наш погляд, спроможні, спираючись на досконале дослідження керівництва економікою в екстремальних умовах, повніше використовувати його досягнення; сучасні політичні діячі мають звернути увагу на особливе значення економічних зв'язків між різними республіками.

Дисертаційне дослідження буде корисним у виховній роботі серед молоді. Зокрема, у вищих та середніх навчальних закладах сьогодні особлива роль відводиться формуванню почуття патріотизму.

1. Історіографія проблеми, характеристика джерел та методологія дослідження

Проаналізовано літературу, присвячену історії Великої Вітчизняної війни, яка розкриває багато питань, що пов'язані з евакуацією з України в роки війни, надано характеристику джерел та визначено методологічну основу дисертаційного дослідження.

Історіографію проблеми автор умовно розділив на три періоди. Перший охоплює воєнні роки та перше повоєнне десятиріччя. В цей час відбувається становлення історіографії Великої Вітчизняної війни взагалі. Істориками розроблюється періодизація, виділяються окремі проблеми та відбувається процес концентрації джерел.

Другий період відображення історії евакуації з України, що триває з другої половини 50-х рр. до першої половини 80-х рр., позначається появою значної кількості праць, які надають багатий фактичний матеріал.

Третій період (з другої половини 80-х рр. до сьогодення) характеризується появою нових досліджень, основаних на цікавих архівних та документальних джерелах. В них робиться переосмислення подій воєнного часу та надаються нові підсумки війни.

Під час війни були зроблені перші спроби надати наукового характеру всім дослідженням, що стосувалися історії Великої Вітчизняної війни. Автори деяких робіт воєнного часу торкалися теми евакуації промислових підприємств, сільськогосподарського майна та населення України в 1941-1942 рр., надавали приклади самовідданої праці робітників великих підприємств, які були евакуйовані, звертали увагу на те, що важливо було не тільки вивезти цінне майно, а й відновити діяльність евакуйованих фабрик і заводів на нових місцях. Ці видання носять агітаційно-пропагандистський характер, містять чимало неточностей, перебільшень та завищених оцінок. Проте, роботи воєнного часу важливі та цікаві тим, що надають оперативну і первинну оцінку подіям.

У перше повоєнне десятиріччя виходить друком ціла низка праць, присвячених історії Великої Вітчизняної війни. Історики роблять спробу всебічно охарактеризувати події війни. Зрозуміло, розкрити повно різні аспекти цього періоду ще не вдається.

Автори, роботи яких присвячені загальним питанням історії війни, також не змогли всебічно розкрити процес евакуації цінного майна та населення в зазначений період. В їх невеличких за обсягом працях цілеспрямовано проводилась ідея всенародної боротьби з агресором під керівництвом партії. Практично всі заслуги приписувались Сталіну. Ці роботи не внесли нових теоретичних розробок у вивчення проблеми евакуації, як і досить велика праця повоєнного десятиріччя - “Очерки истории Великой Отечественной войны 1941-1945”.

Серед великих робіт другої половини 40-х - першої половини 50-х рр. особливе місце, на наш погляд, займає монографія М.О. Вознесенського - “Военная экономика СССР в период Отечественной войны”. Автор відводить значне місце питанню евакуації цінного майна держави в східні райони країни, надає фактичний матеріал і робить висновок про необхідність цих заходів.

Перебазуванню промисловості СРСР присвячена й стаття Л.М. Кантора, в якій надається конкретна інформація про проведення евакуації, підіймаються питання організації перебазування та робляться висновки про переваги планової системи соціалістичного господарства. Фактично, в ній вперше зроблена спроба надати загальне уявлення про масштаби евакуації промислових підприємств з розподілом їх по галузях і про зміни економіки східних районів.

З середини 50-х рр. в радянській історіографії починаються певні зміни. Вони торкнулися й історії Великої Вітчизняної війни. В цей час вийшла значна кількість робіт, присвячених евакуації з України.

Центральне місце серед досліджень цього періоду займають шеститомна “История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945” і дванадцятитомна “История второй мировой войны”. Обидві праці розглядають евакуацію продуктивних сил Української РСР в рамках загальної перебудови народного господарства Радянського Союзу на воєнний лад. Задумані як такі, що підведуть підсумки всіх попередніх досліджень, ці капітальні праці були позначені відвертою заідеологізованістю та цинічною кон'юнктурщиною. Особлива роль цих робіт полягає у тому, що вони відображають загальну картину подій війни та торкаються майже всіх аспектів цього періоду. Серед узагальнюючих праць треба виділити ті, що присвячені участі Української РСР у війні. У тритомному виданні “Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945 рр.” зроблено узагальнення щодо масштабів проведеної в перші два роки евакуації продуктивних сил України, надані цікаві приклади та зроблені загальні висновки.

Значна кількість праць присвячена вивченню історії партії в роки війни, ролі робітничого класу в досягненні перемоги. В монографіях таких авторів, як Морехіна Г.Г., Митрофанова А.В. трудящим Радянського Союзу, в тому числі і України, відводиться особлива роль у проведенні мобілізаційних заходів в роки війни, що ми вважаємо цілком справедливим.

Питанням самовідданої праці населення України та його співдружності з братніми народами СРСР присвячується значна кількість робіт Коваля М.В.. Автор надає значний фактичний матеріал стосовно проведення евакуації з Української РСР в роки війни, вказує конкретні фабрики і заводи, що прибули з України, підприємства, які їх прийняли, і деякі результати роботи українських промисловців на сході СРСР. Публікації Коваля М.В. 70-80-х рр. відображають стан історичної науки того часу і, як і всі інші, мають ідеологічний відбиток. Після здобуття Україною незалежності автор намагається по-сучасному подивитися на події минулого та переосмислити все раніше сказане. Багато фактичного матеріалу щодо евакуації промислових підприємств, сільськогосподарського майна та населення СРСР міститься у збірнику статей та спогадів “Эшелоны идут на Восток”.

Особливої уваги заслуговують роботи, присвячені вивченню розвитку продуктивних сил СРСР в роки війни. Праця Лихоманова М.І. “Организаторская работа партии в промышленности в первый период Великой Отечественной войны” торкається проблем евакуації великих промислових підприємств Радянського Союзу в роки війни. Автор приділяє увагу й особливостям перебазування сільськогосподарського майна України та надає деякі дані про розташування українських колгоспів, радгоспів та МТС в тилових районах СРСР. Найбільш масштабною та сповненою фактичного матеріалу була праця Лихоманова М.І., Позиної Л.Т. і Фіногенова Є.І., присвячена вивченню партійного керівництва евакуацією в перший період війни. Дослідники роблять спробу надати об'єктивної оцінки організації, проведенню та результатам вивезення в східні райони СРСР обладнання промислових підприємств країни. Чітко визначаються помилки в проведенні евакуації промисловості, проте діяльність партійного керівництва не піддається ніякій критиці і оцінюється як цілком позитивна. Треба зазначити, що ця праця підводить підсумки під багаторічним вивченням проблеми перебазування продуктивних сил СРСР в роки Великої Вітчизняної війни.

Що стосується вивчення цієї теми на Україні протягом другого періоду, то найбільш всеохоплюючими були роботи М.З. Данилюка, Саженюка С.Н. і Мазила В.М.. Данилюк М.З. значне місце в своїх дослідженнях відводить вивченню перебазування сільськогосподарського майна України, надає значний фактичний матеріал. Один з перших він окремо аналізує результати другої евакуації, що відбувалась у 1942 р. Проте в роботі не досить повно розкривається тема евакуації населення, підкреслюється унікальність соціалістичного ладу, його перевага над капіталістичним.

У 80-ті рр. Саженюк С.Н. зумів розширити наукові відомості про евакуацію з України цінного майна, обладнання підприємств, використавши архівні фонди, але він дослідив лише історію евакуації промислового сектору.

Евакуації матеріальних ресурсів сільського господарства України в 1959 р. присвятив своє дослідження М.Б. Погребінський, але його праця не носить критичного характеру і написана на ще досить незначній джерельній базі.

Тривале вивчення дослідниками історії евакуації продуктивних сил України дозволило їм показати різноманітні її аспекти. Проте серед них існує один, який потребує особливої уваги. Мова йде про евакуацію населення. Дослідити це питання досить важко, тому що джерельна база його мізерна. Немає в історичній літературі відомостей й про соціальний склад населення України, яке евакуювалось на схід СРСР, про чисельність евакуйованого населення по регіонах тощо.

Взагалі, 50-80-ті рр. стали основою для розвитку в історичній науці теми перебазування продуктивних сил України в роки Великої Вітчизняної війни. В республіці сформувалась група дослідників, наукові інтереси яких лежали в сфері вивчення даної теми. В публікаціях Данилюка М.З., Мазила В.М., Саженюка С.Н., Коваля М.В., Погребінського та ін. відображається стан дослідження проблеми евакуації промислових підприємств, сільськогосподарських установ та населення України в 1941-1942 рр. Історики цього періоду наводять багатий фактичний матеріал, роблять узагальнюючі висновки. Але основною проблемою історичних робіт того часу була їх заідеологізованість. Жоден автор не обійшовся без необґрунтованого ствердження про переваги соціалістичного устрою, без повсякчасного повторення про значення партії та її керівну роль. Але проблеми людини в ці суворі роки не обговорюються, не звертається увага на морально-політичний клімат українського суспільства та його вплив на здійснення евакуаційних заходів.

Якісні зміни в дослідженні історії Великої Вітчизняної війни почалися разом з перебудовчими процесами в країні, хоча і відбувались досить повільно. В 1987 р. виходить друком стаття Л.М. Афонської, в якій автор досить чітко робить висновок про організаційне керівництво Комуністичної партії та його значення для подальшого будівництва соціалізму.

Зробивши аналіз наукової історичної літератури з даної теми, автор дійшов висновку, що вітчизняним історикам радянських часів вдалося накопичити значний фактичний матеріал, представити його в своїх публікаціях та зробити загальні висновки щодо масштабів проведеної в роки війни евакуації продуктивних сил. Ряд фактів, висновків та узагальнень із зазначеної літератури використано при роботі над даною дисертацією.

Аналіз вивченої літератури з даної теми та мета дисертації визначили джерельну базу роботи, основу якої становлять нормативні та законодавчі акти; документи та матеріали громадських об'єднань; статистичні матеріали; збірники документів та матеріалів; документи окремих фабрик, заводів, колгоспів, радгоспів, МТС; періодичні видання та спогади безпосередніх учасників Великої Вітчизняної війни.

Законодавчі та нормативні акти всіх рівнів влади становлять основу для вивчення організації евакуації. Вони мають обов'язковий і директивний характер та виражають реальне відношення уряду до подій, що відбувались в той час, а також дають уяву про заходи, які планувались вищими органами влади щодо евакуації.

Найважливішими в період війни для всієї країни були рішення Державного комітету оборони [ДКО], які опубліковані в збірнику “КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК” та інших. Для досліджуваної теми особливий інтерес становлять документи та постанови, прийняті Радою по евакуації, більшість яких можна знайти у фонді 57 (Колекція документів з історії Комуністичної партії України) Центрального державного архіву громадських об'єднань України (далі - ЦДАГО України).У цьому ж фонді зберігаються матеріали та документи РНК УРСР та урядів тих республік, до яких було евакуйовані українські підприємства, колгоспи, радгоспи та МТС, куди виїжджало населення нашої республіки. Постанови, доповідні записки, телеграми та звіти різних наркоматів СРСР та УРСР зберігаються у зазначеному вже фонді та у фондах 4620 (Колекція документів з історії Великої Вітчизняної війни) і 2 (Рада міністрів Української РСР) Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО України). Безумовно, значний інтерес становлять документи окремих урядових установ, які надають фонди 27 (Міністерство сільського господарства Української РСР) та 4610 (Головне управління річкового флоту при РНК УРСР) ЦДАВО України. До законодавчих та нормативних актів слід віднести і постанови виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих. Так, у державному архіві Харківської області (далі - ДАХО) основні рішення облвиконкому зберігаються у фонді Р-3858 (Виконавчий комітет Харківської обласної Ради депутатів трудящих), а у державному архіві Донецької області (далі - ДАДО) - у фонді 326п.

Документи громадських об'єднань за змістом дуже близькі до нормативних та законодавчих актів, оскільки в радянські часи СНК СРСР та ЦК ВКП(б) становили фактично вищі органи влади в країні. У фонді 1 (Особливий сектор ЦК КП(б)У) у ЦДАГО України зберігаються телеграми ЦК КП(б)У до ЦК ВКП(б) або навпаки, листування ЦК КП(б)У з ЦК інших радянських республік та доповіді секретарів ЦК КП(б)У про хід перебазування продуктивних сил України. Бюро обкомів КП(б)У приймали постанови стосовно забезпечення підприємств транспортом, допомоги залізничникам та розробляли плани проведення евакуаційних робіт. У фондах п-69 (Харківський міський комітет Компартії України) та п-2 (Харківський обласний комітет КП(б)У) ДАХО містяться такі документи.

Профспілки також брали активну участь в проведенні евакуації, особливо це стосується перевезення населення в тилові райони СРСР. У ЦДАВО України, у фонді 2590 (Центральний комітет Всесоюзної професіональної спілки робітників зв`язку Півдня) та у фонді 2597 (Центральний комітет Всесоюзної профспілки робітників сільськогосподарського машинобудування, м. Харків) зберігаються копії постанов засідань секретаріату ВЦРПС щодо забезпечення трудящих певними умовами при переїзді до східних районів Радянського Союзу.

Значна кількість матеріалів була видана друком. Збірники документів і матеріалів становлять особливу групу джерел. Більшість обласних архівів республіки опублікували основні матеріали з історії Великої Вітчизняної війни, серед яких є дані про перебазування великих підприємств, колгоспів, радгоспів та МТС, іноді зустрічається інформація про евакуацію населення. Найбільша кількість довідок та звітів керівників окремих підприємств про хід евакуації та відновлення діяльності підприємств на сході СРСР знаходиться у фондах 57 та 1 ЦДАГО України, у фондах 326п, 633п (Колекція документів та копій з історії Великої Вітчизняної війни) ДАДО. Частіше за все документи такого характеру надають більш-менш об'єктивну картину стану окремих установ під час проведення демонтажу, навантаження, вивезення, встановлення на нових місцях та пуску обладнання.

Окрему групу джерел становлять статистичні матеріали. У багатьох статистичних збірниках надається реальна інформація про розвиток областей республіки та їх господарську спрямованість, про долю української промислової та сільськогосподарської продукції в загальносоюзній і т. д. У фонді 582 (Центральне статистичне управління при Раді міністрів УРСР) ЦДАВО України зберігаються дані, що надходили з областей України і які є об'єктивними.

Великий інтерес для нашого дослідження становлять матеріали, які містяться в періодичних виданнях воєнного часу. Ці джерела становлять для нас цінність тому, що окрім загальної інформації про перебазування та відновлення діяльності в тилових районах ми маємо можливість побачити реальну людину, її особисті досягнення та проблеми. Проте, треба зазначити, що періодичні видання того часу не можуть бути сприйняті як цілком правдиве джерело: враховуючи особливості воєнного часу, зазначимо, що більшість газетних публікацій носили агітаційно-пропагандистський характер.

Для характеристики морально-ідеологічного стану в країні під час проведення евакуації з України важливим джерелом є спогади учасників цих подій. Значна їх кількість вийшла друком. У збірнику “Гвардия тыла” містяться спогади відомих у країні людей. Їх автори розповідають про роботу своїх установ напередодні війни, про їх евакуацію та про відновлення діяльності на сході Радянського Союзу. У фонді 166 (Комісія з історії Великої Вітчизняної війни при АН УРСР) ЦДАГО України містяться стенограми спогадів учасників евакуації, які наводять приклади як позитивного, так і негативно становлення людей до необхідності залишати свою землю. Звісно, що спогади - це необ'єктивне відображення подій, але тим і цікавить нас цей вид джерел. Для з'ясування ідеологічної атмосфери того часу необхідно уважно вивчити та проаналізувати спогади учасників подій, підійти критично до наданої ними інформації.

Загалом, вивчені джерела надають авторові можливість реалізувати поставлену мету й завдання дисертаційного дослідження. Матеріали 18 фондів ЦДАГО України, ЦДАВО України, ДАДО і ДАХО становлять міцну джерельну базу даної роботи. Значну частину згаданих матеріалів автором вперше введено до наукового обігу.

2. Стан економіки України напередодні війни та організація евакуації продуктивних сил республіки

Присвячено вивченню становища економіки України напередодні Великої Вітчизняної війни та організації евакуації з України. Аналіз розвитку економіки України в 30-ті рр. дає можливість встановити характерні особливості її розвитку в цей період, а саме: швидке посилення матеріально-технічної бази важкої промисловості, відставання темпів розвитку галузей легкої та невисокий рівень сільського господарства, стан якого почав покращуватися лише наприкінці 30-х - на початку 40-х рр. Незважаючи на чисельні недоліки, економіка України напередодні Великої Вітчизняної війни відігравала значну роль в економічному розвиткові всього Радянського Союзу.

Все це дає підстави зробити висновок про необхідність евакуації продуктивних сил з України на початку війни. Міцна промислова база республіки мала бути перебазована в тилові райони СРСР з метою зміцнення обороноздатності країни. Особливості сільськогосподарського розвитку України обумовили евакуацію колгоспів, радгоспів, МТС республіки, а наявністю значної кількості висококласних спеціалістів пояснюється перебазування трудящих на схід СРСР.

З метою детального ознайомлення з процесом евакуації промислових підприємств, колгоспів, радгоспів, МТС та населення України необхідно дослідити її порядок та законодавчу основу. Особливу увагу партiйнi та радянські органи приділяли перебазуванню промислових підприємств, тому воно було проведено більш вдало, ніж евакуація сільськогосподарського майна. Партiйнi органи країни вiдiграли важливу роль в органiзацiї евакуації як одного з мобiлiзацiйних заходів в роки Великої Вітчизняної війни. Встановлена більшовиками тоталітарна державна система виявила позитивні риси під час проведення евакуації продуктивних сил України. Централізована, дисциплінована, проймаюча все суспільство партія була ідеально пристосована до роботи в надзвичайних умовах. Партiйний апарат щоденно керував дiяльнiстю всіх галузей народного господарства та державних закладів. Створена система галузевих вiддiлкiв i секретарів, полiтвiддiлiв та інших партійних органів мала всеосяжний характер, тому легко пристосувалася до дiяльностi в умовах жорстокої війни. Характерна для радянських часів практика “авралів” та “ударництва” під час проведення евакуації виправдовувала себе. Весь тягар перебазування продуктивних сил України взяв на себе народ. Трудящі республіки провели величезну роботу, яка була складовою частиною заходів, що забезпечили перемогу Радянського Союзу в Великій Вiтчизнянiй вiйнi.

3. Евакуація матеріальних ресурсів України в 1941-1942 рр.

Присвячено безпосередньо евакуації з України промислових підприємств, сільськогосподарського майна та транспортних засобів, вивченню її особливостей та результатів. Евакуація кожного регіону України мала свої особливості, пов'язані з воєнною ситуацією та зі спецiалiзацiєю промислового розвитку областей. Так, захiднi області, де були розвинені харчова та легка галузі промисловості, стали регіоном, який під час Великої Вітчизняної війни втратив весь промисловий потенціал. Евакуація промислових підприємств Винницької, Житомирської та Кам'янець-Подiльської областей відбувалася у дуже складних умовах, під час швидкого просування ворога по території України, тому лише частково було врятовано обладнання підприємств цукрової промисловості, спирто-горiлчаної та інших. Найбільша увага приділялася перебазуванню готової продукції, яку також вдалось вивезти лише частково.

Евакуація промислових підприємств Києва та Київської області проходила планомірно. Трудящим столиці вдалось вивезти основні промислові цiнностi, матеріали, обладнання та готову продукцію. Оскільки в цьому регiонi була розвинена в основному легка, харчова промисловість, точне та середнє машинобудування, обладнання підприємств було достатньо легко демонтувати та навантажити, що й обумовило вдале проведення перебазування промислових підприємств Києва та області. На Днiпрогесi були вiдчиненi всі шлюзи, в результаті чого було затоплено днiпровськi плавні на правому березі та розташовані там значні сили ворога. Радянське командування таким чином перешкодило фашистським військам форсувати Дніпро i виграло півтора місяця для повної евакуації міцної промисловості Запоріжжя та Лівобережної України.

Перебазування промисловості Дніпропетровської та Запорізької областей мало велике економічне значення. Унікальне обладнання металургійних та хiмiчних підприємств цього регіону було вивезено на схід СРСР, де вчасно поновило свою дiяльнiсть. Труднощі демонтажу складного та важкого обладнання цих підприємств було основною перешкодою для швидкого проведення евакуації. З метою прискорення проведення вивезення цінного майна використовувались рiзнi шляхи: як залiзничнi, так i рiчковi. Всі ці труднощі та недоліки евакуації, обумовлені надзвичайно складною ситуацією першого періоду війни, не можуть зменшити значення перебазування промислових підприємств України на схід СРСР. За неповними даними, тільки з 10 областей України (Дніпропетровської, Запорізької, Донецької, Луганської, Харківської, Одеської, Полтавської, Київської, Миколаївської та Чернiгiвської) в 1941 р. було евакуйоване більше 190 підприємств союзного значення, понад 360 підприємств наркоматiв республіканського підпорядкування, багато підприємств промислової кооперації. Евакуйовані підприємства вивезли велику кiлькiсть устаткування.

Велику i важливу роботу під час евакуації провели українські селяни. Виведення худоби та техніки з регіонів, яким загрожувала окупація, вимагало від селян особливого напруження та самовідданості. Станом на 30 жовтня 1941 р. з усіх областей Української РСР було евакуйоване 2 155,1 тис. голів великої рогатої худоби, 2 750,9 тис. овець, 877,6 тис. свиней i 496,9 тис. коней, що становило вiдповiдно до наявного в республiцi на 1 січня 1941 р. поголів'я 59,8%, 82,1%, 26,7% та 14,2%.

Рівень органiзацiї евакуації матеріальних ресурсів сільського господарства України був нижчим, ніж під час проведення евакуації промислових підприємств. Це пояснюється кількома причинами: вплив партійних органiзацiй на життя селян був значно меншим, нiж на робiтникiв фабрик та заводів; не можливо було евакуювати основний засіб виробництва селян - землю, тому бiльшiсть з колгоспників, радгоспникiв та працiвникiв МТС не поспішала виїжджати; консервативним селянам важко було кидати свою Батьківщину, бо самосвiдомiсть багатьох з них не досягла рівня “радянської людини”. Незважаючи на значні недоліки, треба підкреслити, що перебазування худоби та техніки з території республіки вiдiграло важливу роль у змiцненнi обороноздатності країни.

Всі недоліки в проведенні перебазування обладнання промислових підприємств та сільськогосподарського майна мають своє цілком об'єктивне пояснення. В умовах війни, без будь-якого досвіду, в надзвичайно короткі строки неможливо було вивезти все цінне майно. Саме тому все, що було зроблено в рамках евакуації матеріальних ресурсів України, вражає своїми масштабами. Для досягнення повного ефекту від цих заходів необхідно було відновити діяльність промислових підприємств України на сході СРСР.

Четвертий розділ “Евакуація населення та діяльність трудящих України на сході СРСР” присвячено питанням проведення вивезення населення та його влаштування на сході Радянського Союзу. Евакуація з України в роки Великої Вітчизняної війни проводилась силами трудящих республіки. Значна кількість працівників фабрик і заводів евакуювалась разом зі своїми підприємствами. Селяни виїжджали на схід, виводячи в тилові райони худобу та техніку колгоспів, радгоспів та МТС. Багато людей виїжджало самостійно.

Перебазування на схід СРСР значної частини населення означало врятування мільйонів громадян від фізичного знищення та фашистської неволі, а також одночасно забезпечувало народне господарство тилових районів СРСР цінними кадрами. Складність виконання цього завдання полягала у тому, що у важкий перший етап Великої Вітчизняної війни уряд мав забезпечити велику кількість людей не тільки транспортними засобами, а й в дорозі харчуванням, одягом, медичною допомогою, та розташувати і працевлаштувати на нових місцях.

Евакуація продуктивних сил здійснювалась з метою збереження найважливіших матеріальних цінностей від ворожого пограбування та використання. У зв'язку зі складним економічним становищем радянської країни в перший період війни виникла необхідність відновити діяльність евакуйованих підприємств на сході СРСР.

Матеріально-побутові умови життя населення України в евакуації були поганими, але моральний стан був таким, що забезпечував нормальну роботу багатьох евакуйованих промислових підприємств та сільськогосподарських установ. Відновлення їх діяльності головним чином лягало на плечі українських трудящих та місцевого населення.

Відбудова діяльності евакуйованих підприємств України була ще складнішим процесом, ніж евакуація. Трудящі зіткнулися з такими труднощами: некомплектність обладнання, що прибувало, перебудова підприємств на виробництво військової продукції, нестача будівельних матеріалів та виробничих площ, сувора уральська та сибірська зима, коли йшла відбудова. Але більшість підприємств було введено в дію в досить короткі строки, що було обумовлено багатьма факторами. Серед них: вибір районів та пунктів призначення було зроблено, за деяких виключень, правильно та економічно обґрунтовано; чітке централізоване керівництво цим процесом з боку ДКО, РНК та наркоматів; кооперування підприємств місцевої промисловості; самовідданість трудящих як евакуйованих підприємств, так і східних регіонів.

Треба зазначити, що не обійшлось і без значних недоліків. Складність отримання згоди вищих органів влади на самостійне вирішення проблем, пов'язаних з роботою евакуйованих підприємств, місцевими керівниками зменшувала ініціативу. Дрібнення великих підприємств спричиняло ряд нових організаційних проблем. При розміщенні підприємств не завжди враховувались особливості економічних зв'язків евакуйованих підприємств, тому деякі з них залишалися без сировинної бази та своїх постачальників енергії.

Незважаючи на це, розміщення на нових місцях евакуйованих промислових підприємств, колгоспів, радгоспів, МТС та інших установ було проведено досить вдало. Головними у цій справі були трудящі. Завдяки їх самовідданій праці стало можливим таке перебазування продуктивних сил і таке повномасштабне використання всього евакуйованого в східних районах СРСР.

Висновки

Вивчення евакуації продуктивних сил України в 1941-1942 рр. дає всі підстави зазначити, що це був цілком виправданий в економічному розумінні захід. Розвиток промисловості та сільського господарства України напередодні Великої Вітчизняної війни зумовив необхідність перебазування заводів, фабрик, колгоспів, радгоспів та МТС республіки на схід СРСР. Централізоване керівництво евакуацією забезпечило швидке та масштабне вивезення на схід СРСР промислових підприємств, колгоспів та радгоспів України.

Особливості господарського розвитку регіонів та становище військової ситуації обумовили особливості проведення евакуації. Найбільш вдало було проведено перебазування продуктивних сил центральних областей України, не вдалося врятувати майно західних, найбільша кількість проблем виникла при евакуації з північних та східних областей республіки. Евакуація промислових підприємств відбувалася значно організованіше та повніше, ніж евакуація сільськогосподарського майна. Хоча проведена протягом 1941-1942 рр. евакуація з України вражає своїми масштабами. Відбудовані на сході СРСР українські промислові підприємства, колгоспи, радгоспи, МТС та інші установи відіграли значну роль у зміцненні економічної бази Радянського Союзу на вирішальному етапі війни.

Виконати такий великий обсяг робіт стало можливим завдяки особливостям соціально-економічного та політичного устрою країни. Війна народів Радянського Союзу з фашистською Німеччиною стала справді Вітчизняною. Захищаючи свою Батьківщину, люди виявляли любов до рідної землі та ненависть до ворога, що й стало основою ратного та трудового подвигу народів СРСР. Централізоване управління економікою дозволило в умовах війни швидко мобілізувати всі сили на зміцнення економічного потенціалу країни. Проведена евакуація промислових підприємств, колгоспів, радгоспів та МТС і населення стала основою перебудови економіки держави на воєнні рейки та позбавила ворога можливості покращити своє економічне становище.

евакуація законодавчий український матеріальний

Література

1. Евакуація промислових підприємств Донбасу в 1941-1942 рр. // Нові сторінки історії Донбасу: Кн.7 / голов. редак. З.Г. Лихолобова.- Донецьк, 1999. - С. 277 - 284 (0,5 др. арк.).

2. Евакуація промислових підприємств України в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) // Вісник Донецького університету. Серія Б: гуманітарні науки. 1999.- №1. - С. 56-63(0,7 др. арк.).

3. Проблеми перебазування сільськогосподарського майна України в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1942 рр.) // Вісник Донецького університету. Серія Б: гуманітарні науки. - 2000. - №1. - С. 230-235(0,5 др. арк.).

4. Роль профспілок у проведенні евакуації промислових підприємств України за роки другої світової війни // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 1999. -№1. - С. 5-10 (0.6 др. арк.).

5. Організація евакуації продуктивних сил України в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) // Історичні і політологічні дослідження. - 1999. - №1-2. - С. 130-135 (0,4 др. арк.).

6. Результати евакуації продуктивних сил України в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1942 рр.) // Історія очима молодих дослідників. 2-4 грудня 1999р. - Т.1. - Донецьк: ДонДУ,1999. - С. 166-170 (0,4 др. арк.).

Размещено на Allbest.ru