Гіппократ – видатний вчений Стародавньої Греції

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОЗ України

Івано-Франківський національний медичний університет

Кафедра соціальної медицини,

організація охорони здоров'я та медичного правознавства

Курс " Історія медицини"

Курсова робота на тему

"Гіппократ - видатний вчений Стародавньої Греції"

Підготувала: Довбня А.В.

м. Івано-Франківськ 2013

План

1. Короткі відомості з біографії вченого

2. Медичні твори Гіппократа

3. Клятва Гіппократа

Висновок

1. Короткі відомості з біографії вченого

У світі, мабуть, не знайдеться людини, яка б не чула про Гіппократа. Гіппократ - в перекладі з латинської мови Hippocrates, а в перекладі з грецької мови - Іппократіс, давньогрецький лікар. Він змінив постулати і курс Грецької медицини того часу в якій вважалося, що будь-яка хвороба викликається богами або алкоголем. Гіппократ змінив практику медицини і фармації, перетворивши її від міфічних, забобонних, чарівних основ до правил, заснованих на спостереженнях і причинних зв'язках з основами наукової об'єктивності та елементами постійно зростаючого еволюційного дерева. Гіппократа вважають, батьком сучасної медицини, дослідником, філософом, реформатором античної медицини.

Народився в 460 році до н. е.. на острові Кос і жив в епоху розквіту давньогрецької культури. Вважають, на протязі багатьох поколінь існувала сімейна медична школа асклепіадів, до якої належали предки і рідні Гіппократа. Батько був першим вчителем Гіппократа в галузі медицини. Починав свою діяльність Гіппократ при храмі. Ще, будучи двадцятирічним юнаком, він вже користувався славою чудового лікаря.

Сучасники Гіппократа відзначали його геніальну спостережливість, прозорливість, інтуїцію і логічність висновків. Усі висновки його були засновані на ретельних спостереженнях і строго перевірених фактах, з узагальнення яких, як би самі собою, випливали і ув'язнення.

Саме в цьому віці дістав посвячення в жерці, що було необхідно тоді для лікаря.

Але після смерті його батьків він покинув острів Кос, жив в Афінах, де продовжував свою освіту (одним із його вчителів був лікар Геродік) потім, ведучи життя подорожуючого лікаря, він побував в Єгипті, Малій Азії, Лівії, у скіфів і ознайомився з медициною цих країн. Це дало можливість Гіппократу мати велику лікарську практику і накопичити великий досвід, узагальнений їм у вигляді медичних творів. Після повернення на батьківщину заснував свою медичну школу. Велика заслуга Гіппократа полягає в тому, що він перший поставив медицину на наукові основи. Він вивів медицину з темного емпіризму - вчення про досвід, під яким розумілося напрямок в теорії пізнання, що визнає почуттєвий досвід джерелом знань і яка вважає, що зміст знання може бути представлено, або як опис досвіду, або зведено до нього. Розглядаючи медицину і філософію, як дві нерозривні науки, Гіппократ намагався їх, і поєднувати, і розділити, визначаючи кожній свої кордони. Очистивши емпіризм від помилкових філософських теорій, часто суперечили дійсності, що панували над досвідчені, експериментальні стороною справи, поклав початок її розвитку. Гіппократ вважав основним методом в медицині "мислячі" спостереження в ліжку хворого - підвищення досвіду розумом і пробірка теорії на практиці. . В роботах Гіппократа представленні практично всі сторони і розділи сучасної клінічної медицини. Одвічні традиції, забороняли розтин трупів, дозволяли вивчати анатомію і фізіологію тільки на тваринах. Звичайно, це не давало можливості, при всій лікарської спостережливості Гіппократа глибоко вивчити анатомію людини, у зв'язку, з чим багато відомості його не відповідали істинним знанням. Тим не менш, Гіппократ уже знав про наявність шлуночків в серці, про великих судинах. Вже в ті далекі часи він розумів, що психічна діяльність людини пов'язана з мозком. Гіппократ і його учні стверджували, що тіло людини складається із твердих і рідких частин. Головну ж роль в організмі людини грають чотири рідини. У Гіппократа було два сини Фессала і Дракон. Вони працювали з батьком, під його безпосереднім керівництвом і впливом. Частина робіт "Гіппократова збірки" написана ними.

Гіппократ помер за одними джерелами у віці 83, а за іншими - 104 років. Похований у Ларіссі Фессалійської. Місцеві жителі дуже шанували його могилу і ще у II ст н. е.. показували мандрівникам.

2. Медичні твори Гіппократа

Гіппократ визнаний родоначальником медичної науки. Понад 100 медичних творів зібрано в так званому "гіппократівському збірнику". У "Гіппократівський збірник" увійшли твори не тільки Гіппократа та його учнів, а й лікарів, які представляли інші напрямки давньогрецької медицини. Вони приписуються за традицією превеликий лікаря давнину Гіппократу.

"Афоризми" Гіппократа незаперечні і актуальні до теперішнього часу.

"Сніданок з'їж сам, обід розділи з другом, а вечерю віддай ворогові".В цьому афоризмі Гіппократ, розкриває несприятливий вплив їжі прийнятої на ніч. "Шлюб - це лихоманка, що починається жаром, а кінчається холодом".

"Життя коротке, мистецтво вічне, випадкові обставини скоропреходяща, досвід оманливий, судження важкі".

"У людей похилого віку менше хвороб, ніж у молодих, але ці хвороби вже на все життя".

"У працях Гіппократа, в його "Афоризми", можна знайти цікаві вказівки по догляду за новонародженими, по дієті дитини. Але грецька медицина, незважаючи на досить високий для свого часу рівень розвитку не залишила систематизованого викладу відомостей про дитину.

Великий інтерес представляють висловлювання Гіппократа про хірургії:

"Для бажаючих присвятити себе хірургії необхідно широко практикуватися в операціях, бо для руки практика - найкращий вчитель".

І тут же додавав "Коли ж маєш справу з прихованими і важкими хворобами, то тут... треба визнати потрібно, закликати на допомогу роздум".

Різні прийоми перев'язок, розроблені Гіппократом, що мають місце і в перев'язочній хірургії нашого часу:

Кругова пов'язка - це найбільш проста форма бинтової пов'язки. З неї починають і закінчують їй пов'язку, рідше її застосовують як самостійну пов'язку на ділянках тіла циліндричної форми.

Пов'язка галактика може закривати значну частину тіла, виробляючи на неї рівномірний тиск, тому її застосовують при серйозних пораненнях живота, грудей, кінцівок. гіппократ медичний анатомія лікарський

"Шапка Гіппократа" - бинтова пов'язка для закриття зводу черепа. Це досить складна пов'язка, її накладення вимагає спеціальних навичок.

У працях Гіппократа згадується про застосування сухих пов'язок, пов'язок, змочених вином, розчинами квасцов, а також мазевих пов'язок з рослинними оліями.

Для зупинки кровотечі Гіппократ рекомендував надавати високе положення пошкодженої кінцівки. Цей прийом застосовується і в даний час при венозній кровотечі. Гіппократ вперше описав картину гострого запалення суглобів.

Він ввів термін "артрит", що вказує запальний характер зміни в суглобі. . У працях Гіппократа зустрічаються вказівки на зачатки гінекології. Одна з розділів називається "Про жіночі хвороби". У цій главі Гіппократ описує симптоми та діагностику зсувів матки, запалення матки і піхви. Він рекомендує і деякі хірургічні втручання в гінекології - видалення пухлини їх матки за допомогою щипців, ножа і розжареного заліза.

У працях Гіппократа: "Переломи", "Рани голови" "Виправлено зчленувань" докладно викладаються хірургічні захворювання та їх лікування, операції на різних органах. Його школі були відомі основні принципи лікування переломів, вивихів. Великий внесок у розвиток давньої онкології вніс Гіппократ.

Термін "рак", як вважають, був присвоєний Гіппократом пухлин, що нагадує за формою поширення, розпускаються в сторони ніжки омара. Це, перш за все, відносилося до раку молочної залози.

Термін "саркома" Гіппократ запропонував для м'ясистих пухлин, помітивши зовнішню схожість деяких з них з риб'ячим м'ясом.

"Епідемії" - Твори Гіппократа у двох томах.

Твір Гіппократа "Прогностика", є доказом спостережливості генія медицини Гіппократа.

У ньому докладно описаний довгий ряд симптомів під час перебігу хвороби, на підставі яких можна робити сприятливе чи несприятливе пророкування щодо результату захворювання.

Гіппократ вже й тоді знав симптоми багатьох захворювань, які і в даний час актуальні для постановки діагнозу і прогнозу захворювань.

Уважно спостерігаючи за перебігом хвороб, він виділив різні періоди в перебігу хвороби. Особливу увагу приділяв гострому гарячковому періоду, встановлюючи певні дні для кризи, перелому, хвороби, коли організм, за його вченням, зробить спробу звільнитися від нетравлення соків.

При обстеженні хворого Гіппократ вже тоді застосовував такі методи обстеження, як постукування, вислуховування, обмацування, хоча, звичайно, в самій примітивній формі. Він промацував селезінку і печінку, визначав зміни, що відбуваються протягом доби. Його цікавило, чи не виходять вони за свої межі, тобто не збільшилися вони в розмірах, які їхні тканини на дотик - жорсткі, пухкі.

Гіппократом докладно вивчені характер виділень (харкотиння, екскременти та ін), при різних формах хвороб.

Точний прогноз перебігу та результату хвороби, засноване Гіппократом на вивченні аналогічних випадків і прикладів, зробило його знаменитим лікарем, і він за життя придбав велику славу.

Завдання лікаря Гіппократ бачив у вивченні індивідуальних особливостей хворого, у забезпеченні мобілізації сил організму для відновлення здоров'я.

. На думку Гіппократа, хороший лікар повинен визначити стан пацієнта вже по одному його зовнішньому вигляду.

Загострений ніс, запалі щоки, злиплі губи і землистий колір обличчя свідчить про близьку смерть хворого. І тепер ще така картина називається "Гіппократовом обличчям".

При огляді особи Гіппократ звертав увагу на губи: синюваті, обвислі, холодні губи віщують смерть.

Червона і суха шкіра - є ознака тифу. Коли шкіра, на початку хвороби, точкова, а потім переходить в червонуватий і червоний колір - чекай біди. На думку Гіппократа, всі люди ділилися на чотири типи за своєю конституцією і поведінкового характеру. Якщо в організмі переважало кількість крові, то така людина ставився до сангвінікам. Надлишок жовтої жовчі характерний для холериків, а слизу для флегматиків. Велика концентрація чорної жовчі характерна для меланхоліків

У працях Гіппократа, що стали основою подальшого розвитку клінічної медицини, відображені уявлення про цілісність організму, встановлено стадії розвитку хвороб; індивідуальний підхід до хворого і його лікування; поняття про анамнез; вчення про етіологію, прогнозі, темпераменти (сангвініки, холерики, флегматики, меланхоліки) .

У творі "Дієта в гострих хворобах", Гіппократ поклав початок раціональної дієті і вказав на необхідність живити хворих, навіть гарячкових, що згодом було забуто. Розглядаючи дієту, як додатковий метод у лікуванні, Гіппократ з цією метою встановив дієти стосовно до форм хвороб - гострим, хронічним, хірургічним.

Його метод з успіхом використаний і, доопрацьований з використанням нових наукових знань, використовується в сучасному "лікувального харчування".

Роботи Гіппократа "Про повітря, води та місцевості" містять багаторічні спостереження над поширенням хвороб в залежності від впливу на організм зовнішніх впливів атмосфери, пір року, вітру, води, забрудненого повітря. Результат довголітніх спостережень - фізіологічні дії зазначених впливів на здоровий організм людини. На відміну від своїх попередників, Гіппократ вважав, що хвороби не послані богами, а зумовлені цілком зрозумілими причинами, наприклад, впливом навколишнього середовища.

Вчення про професійні хвороби має давню історію. У глибоку давнину, ще до нової ери, увагу окремих філософів і лікарів було звернено на високу смертність гірників. У творах "Про природу людини" наведено відомості з кліматичних умов різних країн. Грунтовно і повно вивчено вплив метеорологічних умов місцевості острова на виникнення, в залежності від цих умов, хвороб.

Гіппократ чітко проводить думку про те, що географічні умови і клімат впливають на звичаї, вдачі, здоров'я, поведінку людини, його темперамент. . У цій роботі він писав: "Тубільці приписують причину цього бога і людей цього роду шанують і поважають, боячись всяк за себе. Мені й самому ці хвороби здаються божественними, як всі інші, і одна з них не божественіших і не людяніше інший, але всі однакові і всі божественні. Однак кожна з них має свою власну природу, і ніщо не робиться поза природи ". Тут мова йде про конвульсії, астма, евнушества у скіфів. Це було велике відкриття Гіппократа, коли він відірвав хвороби від бога, хоча ще і в наш час є такі "проповідники", які намагаються, мало не всі хвороби пов'язати з гріхи перед богом Гіппократ - один з основоположників наукового підходу до хвороб людини та їх лікування. У трактаті "Священної хвороби" - так стародавні греки називали епілепсію, доводив, що всі хвороби викликаються природними причинами.

Вчення про причинність у медицині є найдавнішою частиною медичної науки

Гіппократ ділить причини хвороб на два класи. До першого класу він відносив хвороби, викликані загальним шкідливим впливом з боку клімату, грунту, спадковості. До другого класу були віднесені хвороби, пов'язані з "особистими" умовами - умовами життя і праці, харчування (дієти), від віку. Нормальне вплив на організм зазначених умов викликає і правильне змішання соків - здоров'я.

Велике значення, з метою збереження здоров'я Гіппократ надавав гімнастики. Він писав: "Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні міцно ввійти в повсякденний побут кожного, хто хоче зберегти працездатність, здоров'я, повноцінне і радісне життя" ... "Як сукнороби чистять сукна, вибиваючи їх від пилу, так гімнастика очищає організм".

Гіппократ надавав велику значимість праці, вважаючи, що "особи, схильні до щоденно працям, переносять їх, хоча б були слабкі й старі, легше, ніж люди сильні і молоді, без звички".

У медичній етиці Гіппократ, висунув чотири принципи лікування:

не шкодити хворому; протилежне - лікувати протилежним; допомагати природі; щадити хворого. Так про використання першої заповіді писав батько хірургії Амбруаз Паре. Рутина і відсталість завжди відрізнялися життєстійкістю. Амбруаз Паре не відразу вдалося вмовити колег у тому, що від запропонованої ним суміші набагато більше користі, ніж від традиційного бальзаму. Однак, у Паре був великий союзник - Гіппократ. "Перш за все - не нашкодь!" - Говорить одна з його безсмертних заповідей. Паре діяв відповідно до неї. "Лікування, - втовкмачував він, - не повинно бути причиною нових страждань. Лікувальний фактор повинен не тільки усувати основне захворювання, але й полегшити страждання, викликане ним, а не збільшувати його ". Так зароджувалася ідея протишокової терапії Паре. Навіть коротке ознайомлення з видатними творами батька медицини, дозволяє нам констатувати - який безцінний матеріал зібраний ним протягом життя і залишений своїм учням.

3. Клятва Гіппократа

Клятва Гіппократа є видатною пам'яткою гуманізму і вихідним пунктом розвитку професійної лікарської етики.

Високе почуття відповідальності перед людиною і суспільством, постійне вдосконалення медичних пізнань і лікарської майстерності, уважне і дбайливе ставлення до хворого, збереження лікарської таємниці, дотримання у всіх своїх діях принципів моралі - ось у чому клянеться сьогодні лікар.

Оцінюючи роль Гіппократа в історії медицини, слід зазначити, що він значно піднявся над своїми сучасниками. Йому вдалося подолати містику, релігійність, антинаукове ідеалістичне сприйняття навколишнього світу, тим самим відкриваючи перед наступними поколіннями широкі можливості для справжнього наукового підходу до вивчення людини

Клятва Гіппократа:

Клянуся Поллоном лікарем, Асклепієм, Гігіей і Панакея і всіма богами і богинями, беручи їх в свідки, виконувати чесно, відповідно моїм силам і моєму розумінню, таку присягу і письмове зобов'язання: вважати навчив мене лікарському мистецтву нарівні з батьками, ділитися з ним статками та в разі потреби допомагати йому в його потребах; його нащадків вважати своїми братами, і це мистецтво, якщо вони захочуть його вивчати, викладати їм безоплатно і без будь-якого договору; настанови, усні уроки і все інше в навчанні повідомляти своїм синам, синам свого вчителя і учням, пов'язаним зобов'язанням і клятвою за законом медичним, але ніякому іншому. Я направлю режим хворих до їхньої вигоди згідно з моїми силами і моїм розумінням, утримуючись від спричинення всякої шкоди і несправедливості. Я не дам нікому просимо у мене смертельного засобу і не покажу шляху для подібного задуму; точно так само я не вручу ніякій жінці абортивного пессарія. Чисто і непорочно проводитиму я своє життя і своє мистецтво. Я ні в якому разі не буду робити перетину у страждаючих кам'яною хворобою, надавши це людям, що займаються цією справою. У який би дім я не зайшов, я увійду туди для користі хворого, будучи далекий від усього навмисного, несправедливого і згубного, особливо від любовних справ з жінками і чоловіками, вільними і рабами.

Що б при лікуванні - а також і без лікування - я ні побачив або ні почув відносно життя людської з того, що не слід коли-небудь розголошувати, я промовчу про те, вважаючи подібні речі таємницею. "

Практичне ставлення лікаря до хворого і здоровій людині, спочатку орієнтоване на турботу, допомогу, підтримку, безумовно є основною рисою професійної лікарської етики.

Висновок

На мою думку, якщо оцінити роль Гіппократа в історії медицини, слід зазначити, що він значно піднявся над своїми сучасниками. Йому вдалося подолати містику, релігійність, антинаукове ідеалістичне сприйняття навколишнього світу, тим самим відкриваючи перед наступними поколіннями широкі можливості для справжнього наукового підходу до вивчення людини. Гіппократ схвалював використання дієти і фізичних вправ як засобів лікування, але розумів, що деякі люди і пацієнти, нездатні дотримуватися таких порад і потребуватимуть ліках. Листи Гіппократа вчать, що обробка ран і переломів допомагає виліковувати деякі травми, поранення і хвороби, подібно перелому стегна, вправлення вивихів та ін. Гіппократ багато зробив для розвитку сучасної медицини в цілому.

Размещено на Allbest.ru