Архівна колекція Музею визвольної боротьби України в Празі: проблеми реконструкції та вивчення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Архівна колекція Музею визвольної боротьби України в Празі: проблеми реконструкції та вивчення

Палієнко М.Г.

Історія заснування та діяльності Музею визвольної боротьби України в Празі (1925-1948 рр.) стала яскравою сторінкою в історії чесько-українських культурних взаємин XX ст.

Завдяки позитивному відношенню політичних та культурних діячів Чехословаччини до проблем адаптації українських емігрантів, у міжвоєнний період на теренах цієї країни було засновано численні українські громадські, освітні, наукові та культурні осередки, діяльність яких була спрямована на моральну та матеріалу підтримку вихідців з українських земель, плекання ідеї відновлення української державності та збереження в умовах еміграції своєї національної ідентичності. Важлива роль у цьому належала Музею визвольної боротьби України, який мав збирати та зберігати пам'ятки визвольної боротьби українського народу, а також документи, утворені в результаті діяльності емігрантських організацій, установ і товариств, особові фонди українських діячів.

Структурно Музей визвольної боротьби України складався з трьох частин: власне музею, архіву та бібліотеки. Для систематизації та організації зберігання архівних фондів було створено чотири відділи: політично-дипломатичний, військовий, еміграційний та загальний. Всі відділи, окрім військового, підпорядковувалися безпосередньо директорові музею Д. Антоновичу, військовим завідував генерал М. Омелянович-Павленко. Особливістю діяльності МВБУ у порівнянні з іншими архівними осередками, зокрема, Українським національним музеєм-архівом при Українському інституті громадознавства в Празі, а згодом - Українським історичним кабінетом при МЗС ЧСР було те, що він не одержував жодної фінансової підтримки з боку чехословацького уряду, і тому мав можливість розвиватися виключно за рахунок безкоштовної праці своїх співробітників й грошових внесків та пожертв від українського громадянства.

Передача зібраних МВБУ колекцій на історичну батьківщину передбачалась тільки за умов проголошення незалежної та суверенної Української держави, встановлення на її теренах демократичного режиму правління. Однак суттєві корективи до цих планів були внесені подіями Другої світової війни та повоєнного періоду. У 1945 р. до радянських спецсховищ було перевезено зібрання Українського історичного кабінету при Міністерстві внутрішніх справ ЧСР, а згодом до них було долучено й значну частину колекції МВБУ. Засекречені архіви української еміграції тривалий час використовувалися лише в «оперативно цілях», і тільки на межі 1980-х- 1990-х років розпочався процес їх розсекречення та поступового введення до суспільного та наукового обігу.

Необхідно відзначити внесок у дослідження діяльності МВБУ та переміщення зібраної ним колекції як зарубіжних (М. Мупшнка, П.К. Грімстед, О. Пеленська) (1, 2, 3, 4), так і українських істориків та архівістів - Л. Лозенко, А. Кентія, М. Палієнко (5, 6, 7, 8, 9).

Значну роботу з упорядкування, описування та підготовки до видання покажчиків документів з історії української еміграції в чеських архівосховищах здійснили чеські науковці та архівісти (10, 11).

Однак на сьогоднішній день залишається надзвичайно актуальною проблема цілісної реконструкції колекції МВБУ, підготовки та видання путівника по матеріалах МВБУ у фондах архівів, бібліотек та музеїв України та Чехії. Як вже відзначалося,значну роботу у цьому напрямку провели чеські дослідники. В Україні триває укладання міжархівного путівника «Празькі архіви: Зведений каталог архівів української еміграції в міжвоєнний період». Однак, робота українських архівістів значною мірою ускладнюється тим, що при опрацюванні переміщених документів у повоєнний період не фіксувались джерела та дати їх надходжень, відбувалось змішання матеріалів різних фондоутворювачів, поділ та злиття фондів, переміщення окремих груп документів в інші архіви. Таким чином, сьогодні дуже складно на рівні документів (а в деяких випадках і на рівні фондів) з точністю встановити первісне місце їх зберігання (архів УІК чи МВБУ). Між тим, матеріали перевозилися не тільки з Праги, але й з Кракова, Берліна, Відня. Крім того, окремі групи документів з еміграційних зібрань були долучені до фондів, які вже існували в структурі архівів (особливо це торкається міністерств та відомств Української Центральної Ради, Гетьманату та Директорії УНР). Так, у ЦДАВО України матеріали з празької колекції можна виявити у ф. 1075 (Військове міністерство УНР), ф. 1078 (Головне управління Генерального Штабу Армії УНР), ф. 1429 (Канцелярія Директорії УНР) та ін.

Таким чином, реконструкція празьких колекцій української еміграції передбачає:

- по-перше, вивчення історії діяльності всіх осередків, колекції яких у своїй сукупності створили т. зв. «празький архів» (тобто Українського національного музею-архіву, Музею визвольної боротьби України та Українського історичного кабінету) з детальним визначенням складу зібраних ними колекцій та джерел, з яких вони комплектувалися;

- по-друге, дослідження процесу перевезення цих зібрань до радянських архівосховищ у контексті загальних переміщень еміграційних колекцій у повоєнний період;

- по-третє, виявлення та атрибуція матеріалів з колекцій МВБУ (УІК та інших еміграційних осередків) у фондах ЦДАВО України, ЦДАГО України, ЦДІАЛ України, Центрального державного кінофотофоноархіву України, архівів Чехії, Російської Федерації тощо. Важливий крок до цього вже зроблений у зазначених працях П.К. Грімстед, М. Мушинки, А. Кентія, М. Палієнко тощо, бібліотечний сегмент «празьких архівів» знайшов відображення у працях Т. Боряк.

Джерельну основою реконструкції документальної колекції МВБУ становлять матеріали фондів ЦДАВО України (зокрема, ф. 4026 - Товариство Музей визвольної боротьби України в Празі, ф. 14 - Головне архівне управління при Раді Міністрів УРСР), ЦДАГО України (ф. 269 - Колекція документів «Український музей в Празі»), ЦДІАК України (опис 2-й фонду 4703 - Центральний державний історичний архів УРСР, який за номенклатурною нумерацією належить ЦДАВО України, але насправді зберігається у Центральному державному історичному архіву України у м. Києві). Матеріали фондів 14 та 4703 дають можливість простежити процес перевезення документів МВБУ до України та організацію їх опрацювання та зберігання в Особливому відділі таємних фондів ЦДІА УРСР.

У контексті вивчення даної проблеми значний інтерес становить, зокрема, справа «Листування з держархівами про передачу та прийом документів від іноземних держав (18 березня - 15 червня 1977 р.)», в якій наведено дані про передачу з Чехословаччини у 1958 p. 10 тон документального розсипу «матеріалів українських націоналістичних організацій», їх подальше опрацювання та формування на їх основі 173 фондів (7232 справ) за 1918-1944 рр.

Окрім акту про передачу цих матеріалів до відділу таємних фондів ЦДІА УРСР від 18 березня 1963 p., ця справа містить список усіх 173 фондів з зазначенням номеру та назви фонду, крайніх дат документів та кількості одиниць зберігання. Цей список дає можливість у загальних рисах окреслити перелік фондів, які були сформовані з матеріалів МВБУ Однак, необхідно враховувати той факт, що окремі фонди до того часу вже були сформовані, і тому на початку 1960-х років нові надходження були долучені до вже існуючих фондів. Таким чином відбулося злиття колекцій, що надійшли до ЦДІА УРСР у другій половині 1940-х років, з матеріалами, які прибули з Чехословаччини наприкінці 1950-х років.

Важливий аспект реконструкції - співставлення інформації про склад документальних колекцій УІК та МВБУ. Оскільки частково вони комплектувалися з одних джерел, а при опрацюванні у спецвідділі ЦДІА УРСР відбулося приєднання та змішання документів за тематичною ознакою. Наведемо деякі приклади: з матеріалів УІК в Особливому відділі таємних фондів ЦДІА УРСР було сформовано у 1946 р. фонд «Український громадський комітет в ЧСР» у кількості 775 од. зб. (згодом з колекції МВБУ до нього було приєднано 9 од. зб.), у 1949 р. з матеріалів УІК було сформовано фонд 3866 «Український історичний кабінет при МЗС ЧСР у Празі» у кількості 228 од. зб. (згодом з колекції МВБУ до нього було приєднано 4 од. за 1945-1948 pp.). Це також стосується фондів особового походження - зокрема, особовий фонд генерала Армії УНРВ. Петріва (ф. 3947) був сформований у ЦДІА УРСР у 1946 р. у складі 21 од. зб. за 1921-1929 pp., які надійшли з колекції УІК.

У результаті надходження до ЦДІА УРСР нових документів В. Петріва 14 квітня 1961 р. було складено 2-й опис фонду, який включав 25 од. зб. за 1923-1941 рр. з колекції МВБУ (нами було встановлено, що у 1935 та 1937 рр. В. Петрів передавав до МВБУ на зберігання як власні документи, так і папери окремих організацій).

Однак цілісно відтворити колекцію МВБУ можливо лише за умови залучення до аналізу та співставлення інформації всієї сукупності документообігу Музею - статутних документів, протоколів засідань управи товариства та загальних зборів його членів, дирекції музею, офіційного та приватного листування, звітної документації, інформаційних бюлетенів.

Оскільки фонд МВБУ в ЦДАВО України не містить усіх основних матеріалів про діяльність фондоутворювача, виникає необхідність у використанні діловодної документації МВБУ, яка залишилася у празьких архівосховищах, а також залучення до аналізу відповідних справ з ф. 269 ЦДАГО України: «Алфавітна книга обліку надходжень документів і матеріалів від діячів української еміграції до МВБУ» (оп. 1, спр. 458), «Листування дирекції МВБУ з українськими громадськими діячами й установами стосовно комплектування фондів і колекцій МВБУ» за 1925-1948 рр. (оп. 1, спр. 459, 463-468).

Однак в окремих випадках справа встановлення джерел надходжень матеріалів ускладнюється, оскільки наприкінці 1940-х років в Особливому відділі ЦДІА УРСР паралельно з документами із збірки УІК опрацьовувалися матеріали іншого походження. У цьому відношенні привертає уваги процес комплектування фонду 4026,1-й опис якого має назву «Управа товариства Музей визвольної боротьби України в Празі (1925-1945 pp.), а 2-й опис - «Товариство Музей Визвольної боротьби України, м. Прага (ЧСР) (1925-1948 рр.)». Систематизація документів та укладання першого опису фонду в кількості 18 справ було завершено 4 квітня 1949 р.

До його складу ввійшли матеріали, які без сумніву належали до колекції МВБУ - це «Протоколи загальних зборів товариства (9 квітня 1929 р. - 20 лютого 1943 р.)» (спр. 3), «Звіти про діяльність товариства, грошові звіти, акти ревізійної комісії та ін. (1925-1944 рр.)»(спр. 4), «Заяви про вступ до членів товариства (1939 р.)» (спр. 5), «Листування з Українським університетом в Празі, Українською колонією в Ченстохові та українськими емігрантами про збір коштів для музею, надіслання експонатів та ін. (1940-1942 рр.)» (спр. 8), «Каталог книжок музею» (спр. 12). Ще дві одиниці зберігання (за спр. 19, 20) були приєднані до 1-го опису 12 січня 1954 p., останні ж дві од. зб. (спр. 21, 22) були включені до цього опису згідно акту приймання-передачі від 30 липня 1997 р.

Опис 2-й фонду 4026 у кількості 20 од. зб. було сформовано у жовтні 1961 р. Серед матеріалів фонду особливу увагу привертають «Довідка про заснування та діяльність музею (1932 р.)» (спр. 1), «Правильник (положення) про Військовий відділ музею» (спр. 2), «Звіт про діяльність товариства з 28 травня 1925 р. до 1 квітня 1935 р. 1935 р.» (спр. 3), «Листування з Головною Командою Української Галицької Армії в ЧСР, Союзом українських організацій в Болгарії і окремими особами з питань передачі їх (матеріалів) до музею 13 лютого 1926 - 20 жовтня 1947 рр.» (спр. 6).

На нашу думку, той факт, що ціла низка документів МВБУ діловодного характеру надійшла до спецвідділу ЦДІА УРСР ще у другій половині 1940-х, дає підстави зробити висновок про те, що ще у 1948 р. матеріали МВБУ частково були вивезені з Праги до УРСР. Таким чином, серед матеріалів, опрацьованих в Особливому відділі таємних фондів ЦДІА УРСР у 1946-1951 рр. (з яких, як відомо, було сформовано 340 фондів - 36956 справ та 752 кг розсипу) певний, хоча і незначний, відсоток становили документи з колекції МВБУ. Основний масив матеріалів з колекції МВБУ був переміщений з Праги до Києва у листопаді 1958 р. (понад 10 тон розсипу). Внаслідок їх опрацювання упродовж 1959-1963 рр. було виділено 6000 кг документів (решту складали друковані видання) та сформовано 173 фонди (7232 справи) за 1918-1944 pp., які було передано на зберігання до відділу таємних фондів ЦДІА України у Києві. У 1970 р. в зв'язку з переїздом ЦДАЖР України з Харкова до Києва ці фонди були передані до цього архіву (сьогодні - ЦДАВО України). 15 грудня 1960 р. було укладено спеціальний «План оперативної розробки документальних матеріалів групи фондів українських буржуазних націоналістів за кордоном, які надійшли до ЦДІА УРСР з Чехословаччини у 1958 р.».

Матеріали цього надходження умовно поділялися на наступні групи:

1) матеріали таборів військовополонених російської армії періоду Першої світової війни, які розташовувалися на території Австрії та Німеччини (містили відомості про кількісний склад військовополонених та характер їх діяльності в таборах, види документів: накази, списки, протоколи засідань громадських організацій, листування, обсяг: 4 об'єднаних фондів, 823 од. зб. за 1914-1918 pp.);

2) матеріали таборів інтернованих формувань Армії УНР та з'єднань УГА на теренах Польщі та Чехословаччини (обсяг: 17 фондів, 1088 од. зб. за 1919-1923 pp.);

3) матеріали українських урядів (Української Держави, УНР та ЗУНР) та їх дипломатичних представництв за кордоном (містили відомості про діяльність урядів, особовий склад державного апарату, види документів: листування, доповіді, списки, заяви, обсяг: 33 фонди, 768 од. зб. за 1917-1923 pp.);

4) матеріали установ, громадських організацій, видавництв та освітніх закладів українських емігрантів за кордоном (протоколи, доповіді, звіти, списки, заяви, обсяг: 107 ф., 2636 од. зб. за 1915-1944 pp.);

5) матеріали українських громадських установ на території західних областей України у період перебування їх у складі Польщі, Чехословаччини та Угорщини (обсяг: 9 фондів, 33 од. зб. за 1915-1928 pp.);

6) матеріали особових фондів українських емігрантів (обсяг: 46 ф., 545 од. зб.). Відзначалося, що матеріали 5-ї групи являють собою частини фондів, які належиться передати до архівів західних областей України.

Остання передача матеріалів української еміграції з Чехословаччини в УРСР відбулася у 1983 р. У липні 1983 р. консульський відділ Посольства СРСР у Чехословаччині за погодженням з Центральним архівним управлінням MBC ЧСР відправив до Києва на адресу Ради Міністрів УРСР архівні матеріали у кількості 27 ящиків. У грудні того ж року вони надійшли на зберігання до ЦДАЖР УРСР (нині - ЦДАВО України).

Аналіз цих матеріалів дає можливість дійти певних висновків:

- по-перше, кількісні характеристики складу фондів значною мірою відрізняються - окремі фонди налічують всього до десяти одиниць зберігання, у той час як інші (зокрема, «Колекція документальних матеріалів українських емігрантських установ, організацій та різних осіб», «Українська господарська академія в Подєбрадах, Чехословаччина») нараховують понад 1 тисячу справ;

- по-друге, хронологічні межі матеріалів охоплюють 1901-1948 pp., хоча переважна їх більшість стосується 1920-х - кінця 1930-х pp.;

- по-третє, тематика матеріалів відбиває основні аспекти діяльності української еміграції у громадсько-політичній, військовій, соціально-економічній, культурній, науковій, освітній та релігійній сферах;

- по-четверте, за видовою ознакою тут представлені основні види документів офіційного (накази, статути, протоколи зборів, анкети та реєстри членів, фінансові звіти, бюлетені, оголошення, програми, афіші) та особового походження (листування, мемуари, записки), у більшості фондів зберігаються також фотодокументи (хоча їх значна кількість була передана до Центрального державного кіно-, фото-, фоно архіву України);

- по-п'яте, у фондах зберігаються оригінали, засвідчені копії та копії документів у машинописному та рукописному варіантах, однак переважний відсоток матеріалів становлять оригінали та автографи, що збільшує джерельну та історичних цінність емігрантських колекцій. Окрім ЦДАВО України важливий комплекс матеріалів МВБУ представлено у фонді «Український музей у Празі» ЦДАГО України. До цього архівосховища (у той час - Архіву Інституту історії партії при ЦК Компартії України) вони надійшли у 1988 р. з Комітету державної безпеки УРСР.

У процесі науково-технічного упорядкування документів цього фонду (близько 117 тис. арк.) було виділено 205 фондоутворювачів, у тому числі 129 установ і організацій, сформовано 1644 справи. Всі матеріали фонду систематизовано за трьома описами:

- перший - «Документи і матеріали українських організацій, союзів, спілок, товариств і громад на еміграції» - містить 1140 справ за 1911-1948 pp.;

- другий - «Документи і матеріали українських державних, військових, громадсько-політичних діячів, представників науки, культури і освіти» - 332 справи, хронологічні межі яких охоплюють кінець XIX ст. - 1947 p.;

- третій опис - «Часописи, газети, бюлетені, інші друковані видання» - 172 справи за 1919-1945 рр.

Слід наголосити на тому, що хоча фонд і має назву «Український музей у Празі» (яка передбачає, що його основу складають матеріали, зібрані в Музеї визвольної боротьби України), склад його матеріалів свідчить про те, що тут зберігаються фрагменти колекцій не тільки МВБУ, але й Українського історичного кабінету, Української бібліотеки ім. С. Петлюри у Парижі, архівних зібрань ЗУНР та Директорії УНР. На нашу думку, таке «змішання» різних документальних колекцій можна пояснити тим, що після їх переміщення до УРСР до них виявили неабиякий інтерес радянські спецслужби, маючи на меті використання документів в «оперативних цілях». Окремі групи документів осідали у спецвідділах Комітету державної безпеки, і лише наприкінці 1980-х pp., як відзначалось вище, їх було передано до партійного архіву. Більшість матеріалів фонду 269 ЦДАГО України має фрагментарний характер і значною мірою тільки доповнює відповідні фонди ЦДАВО України. Зокрема, тут є в наявності деякі матеріали (статути, протоколи зборів, листування, брошури) Українського громадського комітету в ЧСР, Комітету західноукраїнської еміграції в ЧСР, Української громади в ЧСР, Українського військово-наукового товариства у Празі, Українського історико-філологічного товариства у Празі, Українського наукового інституту в Берліні, Українського вільного університету в Празі та інших установ й організацій, окремі архівні фонди яких представлені у ЦДАВО України. Особливо цінним джерелом з історії МВБУ є листування дирекції МВБУ з українськими громадськими діячами й установами з питань комплектування його фондів. Тут містяться епістолярії А. Жука, митрополита Іларіона (І. Огієнка), З. Кузелі, М. Єреміїва, К. Лисюка, В. Петріва, В. Проходи, І. Рудичева. Так, важлива інформація про поповнення збірок МВБУ міститься у листі А. Жука від 2 8 грудня 1929 р., в якому останній звертався до Управи МВБУ з проханням прийняти від нього «на збереження і музейно-архівне використання, з правом повного розпорядження» наступні матеріали:

1) закордонні видання різних революційних організацій за 1900-1913 pp.;

2) архіви та інші речі організацій полонених українців у Фрайштадті (1914-1918);

3) архів Союзу визволення України у Відні (1914-1918) (крім актів внутрішнього життя Союзу та його дипломатично-політичної діяльності, А. Жук висловлював припущення, що ці документи можливо будуть передані згодом);

4) часописи 1920-х років та вирізки з газет про українське питання;

5) архіви Союзу українських журналістів і письменників у Відні та деяких інших організацій. Крім того, А. Жук передавав у тимчасове зберігання окремі приватні архіви, депоновані до СВУ.

Документи МВБУ проливають додаткове світло на історію колекції Української бібліотеки ім. С. Петлюри в Парижі у період Другої світової війни. П.К. Грімстед встановлено основні шляхи переміщення вивезеної нацистами з Парижа у січні 1941 р. бібліотечної колекції під час війни та у повоєнний період. Однак до останнього часу відкритим залишалося питання, чи передав директор бібліотеки І. Рудичів свої матеріали до МВБУ, чи вони потрапили до фондів ЦДАВО України та ЦДАГО України іншим шляхом. Як свідчать виявлені та проаналізовані нами листи І. Рудичева, у березні 1942 р. він надіслав до МВБУ 5 пакунків з періодикою, до яких він «долучив також кілька досьє» зі своїх збірок.

Він також повідомляв, що невдовзі надішле матеріали «як для Музею, так і в депозит свій і Бібліотеки ім. C. Петлюри».

Важливим підтвердження того факту, що матеріали Рудичева надійшли до МВБУ у 1942 р. є наявні у справі два конверти - на першому з них рукою Рудичева зроблено надпис: «Депозит на довший час. Листи до мене в часі 1941.VII-1942.III. Іван Опанасович Рудичів, бувший бібліотекар Української) бібліотеки ім. С. Петлюри в Парижі. До Музею Визвольної Боротьби у Празі», на другому: «2-й пакет мого листування з 1941-42 р. І. Рудичів. Мій персональний депозит на довші роки. 18.V.1942» (19, арк. 149,150).

З огляду на це можна стверджувати, що матеріали ф. 4362 («Українська бібліотека ім. Симона Петлюри в Парижі (1929-1941 рр.)») ЦДАВО України, які у своїй більшості мають безпосереднє відношення до І. Рудичева (зокрема, його щоденник, спогади «Як це було», укладений ним опис бібліотеки після її вивезення до Берліна та ін.) надійшли в Україну у складі колекції МВБУ Опис фонду (31 од. зб.) було укладено 2 березня 1961 р. і він фігурує у списку матеріалів МВБУ, упорядкованих у ЦДІА УРСР.

Окрім писемних пам'яток українськими архівними центрами в Празі було зібрано цінні колекції фотодокументів. Їx окремі частини сьогодні представлені у фондах ЦДАВО і ЦДАГО України, однак найбільш цілісно вони представлені в Центральному державному кіно (фото або фоно) архіві України. Найчисленнішу групу фотодокументів представляють світлини з життя військовополонених та інтернованих українців у таборах Німеччини, Австро-Угорщини, Польщі та Чехословаччини (в цілому - 1900 од.). Окрема група фотографій висвітлює сторінки історії Українських січових стрільців (альбоми №85, №87). Цінним іконографічним джерелом є «Альбом заслужених русинів» (№119), в якому зібрано 80 світлин відомих українських політичних, культурних, церковних діячів та вчених. У «Сімейному альбомі Олени Теліги» представлено 128 фотографій, серед яких фотографії родини Теліг, Л. Мосендза, Є. Маланюка, Д. Донцова та ін.

Фотознімки М. Грушевського, П. Скоропадського, С. Петлюри, командирів УГА зберігаються у «Збірці світлин II Військового відділу МВБУ» (альбом №83). історія музей архівний

Таким чином, повноцінний інтелектуальний доступ до фондів МВБУ можливий лише за умови цілісної реконструкції його колекції та підготовки путівника по його матеріалах, які сьогодні зберігаються в архівах України та Чехії. Діяльність Музею визвольної боротьби України, історію збирання та збереження його документальної колекції слід розглядати у контексті розвитку чесько-українських відносин, як важливу складову української історико-культурної спадщини, а зібрані в ньому колекції - як надзвичайно цінне та високоінформативне джерело з політичної та культурної України першої половини XX ст.

Список використаних джерел

1. Мушинка М. Музей визвольної боротьби України в Празі та доля його фондів: Історико-архівні нариси / Микола Мушинка. - К.: Державний комітет архівів України, 2005. - 158 с.

2. Grimsted P.К. Trophies of War and Empire: Tlie Archival Heritage of UКraine, World War II, and the International Politics of Restitution / Patricia Кennedy Grimsted. - Cambridge, MA: Harvard University Press, 2001. - 798 p.

3. Грімстед П.К. «Празькі архіви» у Києві та Москві: Повоєнні розшуки і вивезення еміграційної архівної україніки / Патриція Кеннеді Грімстед. - К., 2005. - 252 с.

4. Пеленська О. Образотворча україніка у збірці Музею визвольної боротьби України в Празі: спроба реконструкції / Оксана Пеленська // Muzeum osvobozenecКeho boje UКraЛny: К 80 vyroci zalozeni. - Praha: Narodni Кnihovna CesКe republiКy - SlovansКa Кnihovna, 2006. - S. 157-182.

5. Лозенко Л. Празький український архів: історія і сьогодення / Людмила Лозенко // Архіви України. - 1994. - №1/6. - С. 18-30.

6. Кентій А.В. Фонд «Український музей у Празі» ЦДАГО України як складова «Празького Архіву» / А.В. Кентій // Архіви України. - 2000. - №1/3. - С. 43.

7. Іаліпіко М. Музей визвольної боротьби України у Празі (1925-1948): створення, діяльність, доля архівної колекції / М. Палієнко, І. Срібняк // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: міжвід. зб. наук, праць. - К., 2000. - Вип. 2. - С. 35-47.

8. Іаліпіко М. Архівні центри української еміграції (створення, функціонування, доля документальних колекцій) / Марина І. Іаліпіко. - К.: Темпора, 2008. - 688 с.

9. Палієнко М. Архіви української еміграції у радянських спецсховищах (переміщення, опрацювання, використання) / Марина Палієнко // Український історичний журнал. - 2006. - №1. - С. 196-213.

10. Український музей у Празі (1925-1948): Опис фонду / Упоряд. Р. Махаткова. - К., Прага, 1996. - 296 с.

11. RusКa auКraЛnsКa emigrace v CesКoslovensКe republice 1918-1938: Prehled archivnichfondii a sbirec ulozenych v CesКe republice / Vaclav Podany a Hana BarviКova. - Praha, 1995.

12. Боряк T. «Празькі» бібліотечні зібрання у фондах Державної наукової архівної бібліотеки: реконструкція еміграційних колекцій міжвоєнної Чехословаччини / Т. Боряк // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. ст. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Чернівці. 2008. - Вип. 378-379. - С. 186-188.

13. Боряк Т.Г. До питання атрибуції збірки фотодокументів МВБУ та УІК (за матеріалами ЦДАВО та ЦДКФФА України) / Т.Г. Боряк // Muzeum osvobozenecКeho boje UКraЛny: К 80 vyroci zalozeni. - Praha: Narodni Кnihovna CesКe republiКy - SlovansКa Кnihovna, 2006. - S. 91-100.

14. Яковлєва Л. Празькі фонди в Києві // Пам'ятки України. - 1994. - №3/6. - С. 120-122.

15. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. - Ф.14. - Оп. 7. - Спр. 984.

16. Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі - ЦДАГО України). - Ф.269. - Оп. 1. - Спр. 461.

17. Центральний державний архів громадських об'єднань України: путівник / (упоряд. Б. Іваненко, О. Бажан, А. Кентій, Н. Маковська, А. Соловйова). - К.: Державний комітет архівів України, Центральний державний архів громадських об'єднань України, 2001. - 496 с.

10. ЦДАГО України. - Ф. 269. - Оп. 1. - Спр. 459.

11. ЦДАГО України. - Ф. 269. - Оп. 1. - Спр. 462.

12. Опис фотоальбомів з празького Музею визвольної боротьби України, що зберігаються у Центральному державному кінофотофоноархіві України / Укладач Н. Топішко // Ґенеза. - 1995. - №1 (3). - С. 144-146.

Размещено на Allbest.ru