Битва під Берестечком у контексті розвитку документної традиції українського козацтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Битва під Берестечком у контексті розвитку документної традиції українського козацтва

Нікольченко Ю.М.

Традиції українського діловодства і документування сягають своїми коріннями у героїчну історію Запорозької Січі і Гетьманщини, які знаходились біля витоків національної державності.

У зв'язку з цим важливим є вивчення історії діловодства українського козацтва другої пол. XVI-останньої чверті XVIII століть як сфери його практичної діяльності в процесі національного державотворення. У цьому контексті актуальною є думка вітчизняних документознавців (Н.М. Кушнаренко, С.Г. Кулешов, М.С. Слободяник, Г.М. Швецова-Водка, Ю.І. Палеха, Н.О. Леміш та ін.) щодо необхідності дослідження історії створення документів в Україні як складової української документної традиції.

З урахуванням історичного досвіду знання про технологію роботи з документами, масштабність діловодних процесів у Запорозькій Січі та Гетьманщині дає змогу аналізувати ефективність діяльності сучасних органів управління в Україні.

Оцінюючи ступінь вивчення історії діловодства українського козацтва, слід зазначити, що переважна більшість наукових пошуків документознавців спрямована на дослідженні безпосередньої діяльності канцелярій як адміністративних структур, що за обов'язками продукували документи, а також на визначенні класів документації і способів роботи з нею.

Проблема козацького документування вже багато років не залишається поза увагою українських істориків. Вона знайшла достойне місце у працях Д.І. Яворницького, М.С. Грушевського, М.П. Крип'якевича, В.А. Голобуцького, Ю.А. Мицика, В.А. Смолія, B.C. Степанкова, Т.В. Чухліба, О.І. Гуржія, В.Й. Горобця, І.Л. Синяка та ін.

Питання козацького діловодства та документування розглядаються на сторінках колективної двотомної праці «Історія українського козацтва», яка побачила світ у 2006-2007 роках [4] та у навчальному посібнику «Історія діловодства (документознавчий аспект)» Ю.І. Палехи і Н.О. Леміш, виданого 2011 року [11].

Зважаючи на важливість документної традиції козацтва як початкової складової майбутнього українського діловодства кафедра культурології та інформаційної діяльності Маріупольського державного університету (завідувач доцент Батичко Г.І.) започаткувала викладання студентам 4-го курсу спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» спецкурсу «Документна традиція українського козацтва», розробленого автором у 2011 році.

Необхідно зауважити, що процес становлення і розвитку козацького діловодства і документування завжди був поступальним й ефективним. Він охоплював увесь період існування Запорозької Січі від другої пол. XVI до останньої чверті XVIII століть коли «... формується суто українська система адміністративного апарату, що має власніділоводні традиції. Держава, яка виникла в роки визвольної війни, була її суспільно- політичним дітищем. Вона мала територію, військо, свої органи влади, правові норми й власну діловодну систему» [11, с. 134].

Серед героїчних сторінок національно-визвольної війни 1648-1658 років Берестецька битва 1651 року знайшла своє відображення у свідченнях сучасників, вітчизняній та зарубіжній історіографії, художній і мемуарній літературі, унікальних пам'ятках матеріальної культури, здобутих під час дослідження її території археологічними методами [8; 13]. Проте найважливішими свідками подій, що розгорнулися 360 років тому між містом Берестестечком (сучасна Волинська область) та селами Пляшева й Острів сучасного Радивилівського району Рівненської області, є історичні і документальні джерела. берестечко битва діловодство документування

Дослідження документного аспекту битви під Берестечком зі стабільною періодичністю з'являються на сторінках українських часописів. Переважно вони концентруються у наукових виданнях історичного та археографічного спрямування, особливо після 1991 року, коли громадськість України широко відзначила її 340-річчя.

Особлива роль у цій важливій справі належить Національному історико-меморіальному заповіднику «Поле Берестецької битви», який є авторитетним всеукраїнським науково-просвітницьким центром дослідження і вшанування вікопомних подій червня-липня 1651 року. З 1990 року заповідник проводить науково-практичні конференції. Різні за проблематикою, вони об'єднані загальною темою: «Берестецька битва в історії України».

Вперше класифікацію документальних джерел Берестецької битви здійснив її дослідник, видатний український археолог й історик, доктор історичних наук І.К. Свєшніков [13]. У 2005 році побачила світ хрестоматія завідувача кафедри культурології Рівненського державного гуманітарного університету, професора В.Г. Виткалова і завідувачки відділу історії Рівненського краєзнавчого музею, доцента вказаної кафедри Т.О. Пономарьової «Берестецька битва мовою документів: за матеріалами наукової спадщини І.К. Свєшнікова» [1]. Документальні джерела Берестецької битви аналізуються О. Златогорським і В. Баюком у спеціальній статті, що була видрукувана у Луцьку в 2009 році [3]. Це питання також розглядалося на науково-практичній конференції «Берестецька битва в історії України» (Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви», червень 2011 р.) у процесі обговорення спільної доповіді Ю.М. Нікольченка і Є.Ю. Дєжкіної за тематикою дослідження [9].

В основу класифікації документів Берестецької битви, яка була здійснена І.К. Свєшніковим, В.Г. Виткаловим і Т.О. Пономарьовою покладена традиційна теза джерелознавства, що будь-яке джерело, у т.ч. матеріально-інформаційне, виступає конкретним свідком подій і є історичним документом. Відповідно до цього, документальні свідчення Берестецької битви і були обгрунтовано поділені на групи: офіційні документи, листування урядових та приватних осіб, діаріуші (щоденники), хроніки, літописи та інше.

Разом з тим, документознавством визначено, що не кожне джерело інформації може бути документом, а документ - це вже джерело інформації.

На думку професора Н.М. Кушнаренко «документ - це документована на матеріальному носії інформація у вигляді тексту, звукозапису або зображенні з реквізитами, що дозволяють її ідентифікувати. Вона призначена для передачі інформації у часі та просторі з метою зберігання і використання, у тому числі як доказ. Таким чином, документ є складним об'єктом, що виступає єдністю інформації і матеріального речовинного носія» [6, с. ЗО].

Виходячи з вищезазначеного, метою нашої статті є класифікація документів Берестецької битви за методикою, прийнятою в українському документознавстві, як один із варіантів їх Грунтовного дослідження. Об'єктом дослідження виступають документальні джерела битви під Берестечком 1651 року; предметом - їх аналіз та класифікація.

Для здійснення поставленої мети необхідно було поділити відомі документальні джерела Берестецької битви на дві основні групи: офіційну документацію і документацію інформаційного характеру.

Офіційні документи, а саме - «урядові документи, матеріали письмових підтверджень фактів та подій, які повинні бути виготовлені так, щоб протягом всього терміну зберігання забезпечувалась їхня юридична сила та інформаційна функція, а також можливість виготовлення їхніх копій» [5] представлені актами, наказами та універсалами козацького та іншого походження.

Документи інформаційного характеру - це реляції, донесення, конфесати, листування урядових і приватних осіб щодо подій Берестецької битви. На думку професора Г.М. Швецової-Водки, кожен лист за класифікаційною ознакою є інформаційним свідченням про певну діяльність людини «як матеріальний об'єкт, що був спеціально призначений для передачі зафіксованої на ньому інформації» [15, с. 21].

Розглянемо вказані групи за інформаційною складовою документів, їхньою видовою ознакою, фізичною (матеріальною) складовою, умовами використання документів як системних об'єктів у зовнішньому середовищі.

Групу офіційної документації становлять документи, що виходили у вигляді універсалів і наказів - розпорядчих актів адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини XVII-XVIII ст.) [2; 14]

Проведена класифікація інформаційної складової офіційної документації Берестецької битви дала наступні результати:

- за характером знакових засобів універсали та накази були текстовими документами;

- за характером запису інформації вони є двомірними: інформація фіксувалася буквами та мала свій формат і об'єм. Українські, польські і московські документи були писані напівуставом;

- за призначенням для сприйняття офіційна документація є такою, що призначена для оперативного інформування певних категорій населення (Речі Посполитої; України): зміст універсалів і наказів доводився до населення королівськими або гетьманськими вістовими;

- за каналом сприйняття ці документи можна віднести до візуальних, коли людина особисто їх читала, та аудіальних, коли інформація передавалась посередником;

- за ступенем розповсюдження універсали і накази на час їх прийняття не мали традиції бути опублікованими і тиражованими;

- за способом документування - рукописні;

- за класифікацією фізичної (матеріальної) складової документа універсали та накази були паперовими, а за матеріальною конструкцією - аркушевими.

Якщо розглядати універсал або наказ за обставинами його існування, то за регулярністю виходу він явно був неперіодичним, приймався лише у зв'язку з певними подіями.

За умовами використання і появою у часі офіційні документи, як системні об'єкти у зовнішньому середовищі, були оригінальними, а за місцем походження - загальнодержавними.

Наступна класифікація є результатом практичного поділу документів битви під Берестечком на класи (види, роди, типи, жанри) відповідно до їх основних ознак за фасетно-блочною системою [15, с. 142].

Види документа, що виокремлюються за певною ознакою, становлять окремий фасет класифікації. Таких фасетів може бути багато, залежно від того, скільки ознак має документ. Фасети, в яких використовуються ознаки спорідненості за походженням, можна об'єднати у блок, тобто у сукупність фасетів. Розглянемо докладніше знакову систему запису інформації офіційної документації битви під Берестечком.

Перший блок - це види документів за особливостями знакових засобів фіксації та передачі інформації:

- за способом запису інформації (способом створення документа) - універсали та накази - рукотворні (рукописні);

- за характером знакових засобів передачі інформації - символічні;

- за належністю знаків запису до певних знакових систем - текстові (писемні, літературні);

- за характером мовної знакової системи, в якій втілено інформацію - документи офіційної групи вербальні;

- за формою запису інформації офіційна документація - двовимірна (при написанні документів застосовувались надрядкові знаки);

- за призначенням до сприйняття інформації - для поінформованої людини;

- за каналом сприйняття інформації людиною - візуальні та аудіальні;

Другий блок - це види документів за особливостями носія інформації:

- за матеріалом носія інформації - паперові;

- за формою (матеріальною конструкцією) носія інформації - аркушеві;

- за зовнішньою структурою документа - однотомні;

- за внутрішньою структурою документа - монодокументи, а в деяких випадках - полідокументи;

Третій блок - це види документів за його інформаційною складовою:

- за сферою виникнення інформації та об'єктом відображення універсали мали політичний характер, решта організаційно-розпорядчих документів мала управлінський характер;

- за рівнем узагальнення інформації - першоджерельні.

Четвертий блок - це види документів за обставинами їхнього побутування у зовнішньому середовищі:

- за характером аудиторії, на яку розрахований документ - неопубліковані;

- за часом появи у зовнішньому середовищі та правовим характером - оригінали та копії;

- за ступенем достовірності та юридичною силою - автентичні.

Наведена схема класифікації офіційних документів Берестецької битви враховує переважно ознаки, що характеризують способи запису інформації і матеріальну форму документа, тобто особливості носія інформації. Ця класифікація є засобом пізнання документа як явища.

Групу документів інформаційного характеру становлять джерела, що несуть безпосередню інформацію про підготовку, початок, розвиток, завершення та наслідки Берестецької битви: реляції, донесення, конфесати (протоколи допиту полонених), вестові листи (дипломатичне листування).

У них присутній текст на речовому носії та необхідні реквізити: кому, від кого, дата, місце і час події. Прикладом можуть слугувати реляції про битву невідомого польського шляхтича 12-13 липня 1651 року та вишгородського стольника Млоцького [1,с. З 5-3 9].

Зразком оперативного дипломатичного листування є «вестовое письмо» і «статейный список» разом з «распросом» піддячого Розрядного приказу Московського царства Г. Богданова, який прибув до гетьмана Б. Хмельницького у Корсунь вже після Берестецької битви - 13 липня 1651 року [1, с. 45--48].

Також необхідно звернути увагу на листи-донесення, що виконували роль офіційної інформації. Прикладом можуть бути 2 3 листи галицького стольника, ротмістра Анджея М'ясківського, який під час битви був секретарем короля Яна-Казимира II [7].

За класифікацією документи інформаційного характеру мали усі ознаки текстових:

- за вимірністю запису інформації вони є двомірними, адже інформація, як і у разі з універсалами, записувалась буквами та мала свій формат і об'єм;

- за належністю для сприйняття - вони були призначені для прочитання;

- за каналом сприйняття - ці документи віднесені до візуальних;

- за ступенем свого розповсюдження вони були неопублікованими;

- за способом документування - мали рукописний вигляд;

- за класифікацією фізичної (матеріальної) складової - були паперовими, а за матеріальною конструкцією - аркушевими.

Якщо розглядати їх за обставинами свого існування у зовнішньому середовищі, то за регулярністю виходу вони є неперіодичними.

За умовами використання і часом появи на світ ці документи, як системні об'єкти у зовнішньому середовищі, були оригіналами, а за місцем походження вони є регіональними або місцевими.

Серед інших інформаційних свідчень щодо подій Берестецької битви її широким достовірним джерелом, представленим великою кількістю різноманітних свідоцтв, є автентичне листування урядових та приватних осіб [13, с. 15--20]. Розподілити їх можна за національною приналежністю авторів, їхнього особистого відношення до подій, що були описані, та за місцем зберігання. На нашу думку, автентичні листи відповідають вимогам класифікації документів. У тих листах, що безпосередньо пов'язані з подіями битви, наявні основні ознаки документа: смисловий зміст і можливість ідентифікувати інформацію, закладену у ньому конкретними суб'єктами. При належному зберіганні є стабільна речовинна форма, яка присутня навіть через 360 років, тобто інформація переміщується у просторі і часі, оскільки вона зафіксована на матеріальному носії, що реально існує і в наш час. Зміст листів призначений для використання у соціальній комунікації. За характером знакових засобів їх можна віднести до текстових документів, а згідно з вимірністю запису інформації - до двомірних.

Щодо фізичної складової листів, то вони писалися на паперовому носії та мали аркушеву конструкцію. Стосовно класифікації їх за обставинами у зовнішньому середовищі, листи можна віднести до неперіодичних, оригінальних та місцевих документів.

Серед писемних джерел, що розкривають події Берестецької битви, необхідно виокремити суперечливу групу, яку складають так звані «летючі листки» - німецькомовні інформаційні листівки на кшталт газет невеликого формату, що видавалися у Західній Європі в XVI-XVIII століттях. У нашому випадку вони були оперативним друкованим носієм інформації для широкого кола споживачів безпосередньо у місцях подій.

Професор Ю.А. Мицик у співавторстві з Н.М. Підгорною (Дніпропетровськ) і Б. Пройслером (ФРН), в статті «Німецький «летючий листок» про Берестецьку битву» охарактеризували «летючий лисок», оригінал якого зберігається у Воєводському державному архіві міста Гданська (Польща). У цьому джерелі надруковано донесення невідомого німецького офіцера на польській службі, у якому він стисло описав початковий період битви й вказав на певні і досить важливі її деталі [12].

Виникає питання - чи можна віднести ці джерела до статусу документів? З одного боку, як донесення чи лист приватної особи «летючі листки» представляють собою певний вид документів, що відповідають усім документним вимогам. З іншого - це вже не донесення, а газетний матеріал. Проте він являє собою матеріал для прочитання та візуальний примірник документа. Далі можна констатувати, що за ступенем розповсюдження «летючі листки» вже публікувались, а за способом інформативності вони представляли собою рукописні первинні документи, які пізніше публікувалися у друкованому або мальованому вигляді.

Щодо фізичної складової «листків», то вони писалися на паперовому носії та мали аркушеву конструкцію. Стосовно класифікації за обставинами у зовнішньому середовищі, їх можна віднести до періодичних, оригінальних та місцевих документів.

Отже, ми маємо у «летючих листках» всі головні ознаки документа. За призначенням серед них були оригінали і копії - дублікати, що повністю відтворювали інформацію оригінального документа.

Бельгійський письменник, бібліограф, документаліст, засновник наукового доку- ментознавства Поль Отле (1868-1944) надавав газетам статус документа. Пояснюючи поняття «книга» та «документ», він підкреслював, що книга - це термін, який застосовується умовно для позначення усього масиву документів. Він поєднує у собі не лише книгу у власному значенні слова, рукописну або друковану, але й журнали, газети, рукописи [10].

Практичне значення результатів документознавчого аналізу першоджерел про Берестецьку битву полягає у можливості використання його методів та інструментів для наступних наукових пошуків за двома напрямами: з історії України та історії українського документознавства.

Разом з тим, асортимент документальних джерел битви репрезентував дослідникам комплекси документів, які продукували не тільки козацькі діловодні структури, а й канцелярські установи Речі Посполитої, Московського царства та інших країн, що у перспективі може скласти новий напрямок історичних документознавчих досліджень в Україні.

Список використаних джерел

1. Виткалов В.Г., Пономарьова Т.О. Берестецька битва 1651 року мовою документів: за матеріалами наукової спадщини І.К. Свєшнікова: хрестоматія / В.Г. Виткалов, Т.О. Пономарьова. Рівне: РДГУ, 2005. 403 с.

2. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы. В 3-х т. Т. 3. М.: Изд-во АН СССР. 1954. 612 с.

3. Златогорський О., Баюк В. Берестецька битва в документальних джерелах /О. Златогорський, В. Баюк // Минуле і сучасне Волині і Полісся: рух опору тоталітарним і окупаційним режимам на теренах Волинської області. / Горохівщина в історії України та Волині. Матеріали XXXI Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції. Луцьк, 2009. С. 40-44.

4. Історія українського козацтва: Нариси у 2т. / Редкол.: В.А. Смолій та ін. / Історія українського козацтва. K.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія». Tl. 2006. 800 с.: Т.2. 2007. 724 с.

5. Кулешов С.Г. Документознавство. Історія. Теоретичні основи / С.Г. Кулешов. Киев: УДНДІАС; ДАКККіМ, 2000. 161 с.

6. Кушнаренко Н.М. Документознавство: підручник / Н.М. Кушнаренко. 4-е вид., випр. K.: Знання, 2003. 459 с.

7. Мицик Ю.А. З незнаних донесень учасника Берестецької битви / Ю.А. Мицик // Берестецька битва в історії України: Збірник матеріалів VII Всеукраїнської науково-практичної конференції 14-15 червня 1996 року у м. Рівному з нагоди 345-ої річниці Берестецької битви 1651 року. Рівне, 1995. С. 23-24.

8. Нікольченко Ю.М. Дослідження поля Берестецької битви археологічними методами / Ю.М. Нікольченко // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. Харків: Майдан, 2010. Вип. 38. С. 188-192.

9. Нікольченко Ю.М. Класифікація документів битви під Берестечком: документознав- чий аспект / Ю.М. Нікольченко, Є.Ю. Дєжкіна // Матеріали науково-практичної конференції «Берестецька битва в історії України», присвяченої 360-й річниці битви (Рівне, 29-30 червня 2011р.). Рівне, 2011. С. 63-67.

10. Отле Поль. Библиотека, библиография, документация / Поль Отле. М.: Фаир-Пресс, Пашков дом, 2004. 350 с.

11. Палеха Ю. Історія діловодства (документознавчий аспект): навч. посібник / Ю. Палеха, Н. Леміш. К.: Видавництво Ліра, 2011. 328 с.

12. Підгорна Н.М., Мицик Ю.А., Пройслер Б. Німецький «летючий листок» про Берестецьку битву / Н.М. Підгорна, Ю.А. Мицик, Б. Пройслер // Берестецька битва в історії України: Тези III республіканської науково-практичної конференції 26 червня 1992 року у м. Рівному. Рівне, 1992. С. 63-66.

13. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. Видання доповнене / І.К. Свєшніков. Рівне, 2008. 304 с.

14. Універсали Б. Хмельницького 1648-1657 років / Упоряд. І. Крип'якевич, І. Бутич; Редкол.: В. Смолій (голова), та інш. K.: Альтернативи, 1998. 382 с.

15. Швецова-Водка Г.М. Документознавство: Навч. посіб. / Г.М. Швецова-Водка. K.: Знання. 2007. 398 с.

Размещено на Allbest.ru