Взаємовідносини Ірландської Республіки та ЄЕС (1950-1990 pp.): джерельна база проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємовідносини Ірландської Республіки та ЄЕС (1950 - 1990 pp.): джерельна база проблеми

Наюк А.С.

Інтеграційні процеси становлять одну з найцікавіших проблем в історії другої половини XX століття. Особливий інтерес привертає вивчення взаємозв'язків внутрішньої політики окремих країн-членів та спільних політик всередині інтеграційного об'єднання. Приєднання Ірландської Республіки до Європейського Економічного Співтовариства, а також її участь в європейській політиці становлять комплексну проблему, дослідження якої вимагає вивчення широкої джерельної бази.

Визначена проблема знаходиться на стику історії формування ЄС та політичного розвитку Ірландської Республіки. Основними джерелами з вивчення етапів становлення Європейського Союзу є Установчі договори ЄС, які розміщенні на офіційному сайті [I ]. Cеред зарубіжних дослідників Європейського права можна назвати К-Д. Боршарта [2], В. Кернза [3], С. Паппаса [4] та ін. В російській історіографії на особливу увагу заслуговують праці за редакцією Ю. Бортка [5], а в українській європеїстиці провідне місце займають роботи І. Грицяка [6] та В. Копійки [7].

Законодавство Ірландської Республіки також повноцінно розміщено на офіційних сайтах [8;9]. Варто зауважити, що для даного дослідження актуальним буде аналіз нормативно-правової основи, яка формувалася в контексті європейської інтеграції Ірландії. В зарубіжній історіографії вивчення такої джерельної бази поширилося лише в останні роки, коли почали друкувати дослідження підсумків 25-річної співпраці Ірландської Республіки та ЄС. Зокрема, збірка «Європа - ірландський досвід» за редакцією Р. О'Доннелла [10] та монографія Б. Лаффана і Дж. О'Махоні «Ірландія та Європейський Союз» [11]. Також певний науковий інтерес становлять роботи радянського дослідника Л. Гольмана [12], українського історика Е. Кучменко [13] та російського науковця О. Полякової [14].

Стаття має на меті дослідити першоджерельну базу проблеми формування взаємозв'язків Ірландської Республіки та Європейського Економічного Співтовариства протягом 1950-х - 90-х pp. Визначена проблематика вимагає ґрунтовного аналізу основних груп джерел: нормативно-правових документів Ірландії, в контексті Європейської інтеграції; матеріалів референдумів, виборів, парламентських виступів; Установчих договорів ЄС; мемуарів політичних діячів.

Перша група джерел об'єднує Конституцію Ірландської Республіки; поправки до Основного Закону, які приймалися в процесі участі країни в ЄЕС; Договір про приєднання Королівства Данії, Ірландії, Королівства Норвегії та Об'єднаного Королівства до ЄЕС та Євратом; Акт про Європейські Співтовариства та урядові положення (правила) щодо ЄЕС.

Основним Законом Ірландської Республіки є Конституція [15], прийнята урядом Еймона де Валери 29 грудня 1937 p., за якою Ірландія отримала суверенний статус. Конституція підтвердила невід'ємне право її народу обирати власну систему управління і визначати напрямки розвитку суспільства згідно зі своїми традиціями [13, с. 49]. Основний Закон містить не тільки основні правові норми, а й прагнення та цілі держави.

Наприклад, надії на об'єднання з Північною Ірландією, так як ст. 2 і ст. З Конституції затверджували національну територію країни в межах всього острова Ірландія. Цю норму права змінили лише в 1998 p., коли була прийнята Дев'ятнадцята поправка, за якою визнавалися умови Договору Страсної П'ятниці.

Окремим положенням в Конституції було визначено « особливий статус» католицтва, як релігії більшості населення. Ця стаття була фактично юридичною основою втручання католицької ієрархії в політику [12, с. 367]. Проте за результатами референдуму 1972 р. та в процесі прийняття П'ятої поправки дане положення було скасовано.

Вносити зміни до Основного Закону можливо лише шляхом національного референдуму (ст. 27 Конституції). Більшість таких перемін були зумовлені саме членством в Європейських Співтовариствах. В процесі інтеграції Ірландської Республіки було прийнято кілька поправок пов'язаних із встановленням взаємовідносин із ЄЕС.

Членство в Європейському Економічному Співтоваристві вимагало передачі європейським інститутам повноважень, які за Конституцією 1937 р. належали уряду та парламенту. Урядовим кабінетом Фіанна Фойл на чолі з Джеком Лшчем було розроблено текст Третьої поправки до Основного Закону. Як наслідок, до Конституції Ірландської Республіки вводилася нова стаття 29.4.3, за якою держава отримала можливість стати членом Європейських Співтовариств, а також затверджувалася перевага Європейського законодавства над Конституцією Ірландії [9].

Приводом для внесення наступних змін до Основного Закону стало прийняття Єдиного Європейського Акту 1986 р. Таким чином, Десята поправка [9] до Конституції Ірландії в 1987 р. була прийнята у відповідь на постанову Верховного суду по справі В. Кротті [16] та надала можливість державі ратифікувати єдиний Європейський Акт.

Одинадцята поправка до Конституції Ірландії 1992 р. визнавала Договір про Європейський Союз підписаний у Маастрихті 7 лютого 1992 р. Вісімнадцята поправка була також однією з низки нововведень, які були зроблені, щоб дозволити державі ратифікувати зміни в Установчі договори Європейського Союзу, а саме Амстердамський договір 1997 р.

Важливим документом у вивченні даної проблеми є Договір про приєднання Королівства Данії, Ірландії, Королівства Норвегії та Об'єднаного Королівства до ЄЕС та Євратом [17], який був підписаний 22 січня 1972 р. у Брюсселі. В преамбулі договору підкреслювалося, що вступ цих держав до Співтовариства відбувається на основі ст. 237 Договору про ЄЕС (1957 p.), за якою будь-яка європейська держава має можливість приєднатися до країн-членів.

У відповідність до ст. 2 Договору про приєднання, цей документ повинен був пройти процедуру ратифікації на національному рівні. Невід'ємною частиною Договору був Акт про Європейські Співтовариства 1972 p., який закріпив злиття Європейської правової системи із ірландським законодавством [18].

Ірландія вчасно виконала всі умови Договору про вступ. Конституція була змінена, щоб її положення не суперечили прийняттю норм європейського права. Крім того, референдум затвердив позитивну позицію населення країни щодо інтеграції до Європи.

Акт про Європейські Співтовариства від 6 грудня 1972 р. [18] наділив міністрів повноваженнями розробляти положення для сприятливої адаптації ірландського законодавства до європейських норм. Так вийшли митні положення, правила щодо акцизів та митних платежів [8]. Вони мали також забезпечити поступовість в процесі приєднання до Спільного ринку.

Друга група включає урядові програми, парламентські виступи та статистичні матеріали виборів та референдумів. Серед урядових документів важливе місце посідають Програми економічного розвитку Ірландії (1958-63 pp., 1963-69 pp., 1969-72 pp.), які мали на меті підготувати країну до членства в ЄЕС. Перша програма була опублікована у вигляді Білої Книги в листопаді 1958 p., в її основу були покладені економічні ідеї Т. Уайтакера. В документі йшлося, що програма направлена на зниження собівартості промислової та сільськогосподарської продукції, а також підвищення їх конкурентоспроможності, оскільки це необхідно для економічної незалежності країни та матеріального прогресу суспільства. Нова економічна політика була націлена на переорієнтацію економіки та залучення іноземного капіталу [14, с. 125]. Успішне виконання економічних програм сприяло підготовці ірландської економіки до умов Спільного ринку та європейської інтеграції.

Парламентські виступи, як історичне джерело, публікуються у вигляді стенографічних звітів засідань обох палат парламенту (Сенату та Дойл). Матеріали парламентських дебатів опубліковані на офіційному сайті парламенту Ірландії [19], де можна знайти звіти всіх засідань починаючи з першого дня роботи революційного Дойл 21 січня 1919 р. до нашого часу. Протягом 1960-х pp. у парламенті тривали дискусії щодо переваг та недоліків членства в ЄЕС, а також можливих варіантів інтеграції. Так 30 січня 1963 p., на дебатах в Палаті Громад (Дойл), відстоювалася думка про можливе Асоційоване членство, оскільки Ірландська Республіка не готова до повноправного. Проте, через 10 років, дана дискусія була вичерпана і треба було приєднуватися вслід за Великою Британією на рівних правах.

Незважаючи на розбіжності у політичних колах, щодо інтеграційної політики Ірландії, в 1972 р. переважна більшість парламентарів все ж стали на бік інтеграції до Європи. Найскладнішим питанням в політичних дискусіях була проблема військового нейтралітету та незалежної позиція у міжнародних організаціях. Лейбористи були переконані, що вступ до ЄЕС поведе за собою приєднання до НАТО, проте економічні перспективи взяли гору над цими побоюваннями.

Актуальними у дослідженні процесу становлення взаємозв'язків Ірландської Республіки та ЄЕС є звіти із засідань Сенату та Дойл за квітень-травень 1972 p., коли відбувалося активне обговорення Білої Книги про вступ до Європейських Співтовариств [19]. Особливу увагу привертає висвітлення перспектив приєднання до інтеграційної системи. Так найбільш очікувані позитивні результати від вступу до ЄЕС, були озвучені в Сенаті, коли Е.Раян підкреслив, що Ірландії потрібно розширяти ринки збуту товарів, а найкраще для цього підходить саме ринок Європейського Співтовариства. Незважаючи на значні успіхи в економіці, перед Ірландською Республікою і досі залишалися дві проблеми: пошук оптимальних ринків для сільськогосподарської продукції та забезпечення повної зайнятості населення, і саме членство в ЄЕС мало б їх вирішити.

Окрім того, як зазначав міністр закордонних справ П. Хіллері під час свого виступу в Дойл 3 травня 1972 р. [19], великі сподівання уряд покладав на вирішення національного питання в ході приєднання до ЄЕС. Саме в межах Співтовариства Північ та Південь будуть разом, а також членство сприятиме зменшенню соціальних та економічних відмінностей між частинами острову. Окрім цього, потужним аргументом щодо членства було очікування фінансових трансферів від Європейського Співтовариства.

Окремо варто проаналізувати статистичні дані парламентських та президентських виборів, а також референдумів щодо питань європейської інтеграції. Протягом 1950-х - 90-х pp. політичне лідерство належало партії Фіанна Фойл (Солдати Долі) [20], яка формувала уряд в 1951-54 pp., а потім з 1957 р. по 1973 р. отримувала більшість у парламенті чотири рази поспіль. У період 1980-2007 pp. політичну перевагу отримала Фіне Гал [21], об'єднуючись то з Прогресивними демократами, то з Лейбористською партією.

На президентських виборах 1959 р. та 1966 р. перемогу отримував Еймон де Валера, в 1973 р. його змінив Ерскін Чайлдерс. Наступними президентами Ірландської Республіки були Кеарбхалл О'Дойгх (1974), Патрік Хіллері (1976) Мері Робінсон (1990), Мері Макаліс (1997), а з 11 листопада 2011р. цю посаду займає Майкл Д. Хіггінс [22].

Серед референдумів, актуальними для даного дослідження звичайно є ті, які супроводжували введення вказаних поправок до Конституції. Народовиявлення були яскравим явищем у житті ірландського суспільства. Вони висвітлювали результати тривалих політичних дискусії, зокрема щодо приєднання країни до Спільного ринку, а також подальшого поглиблення інтеграції. Так під час референдуму 1972 р. « за» прийняття Третьої поправки висловилося 83% громадян; в 1987 р. Єдиний Європейський Акт підтримало майже 70%; в 1992 р. Договір про Європейський Союз був прийнятий у 69%; а Амстердамський договір у 1998 р. ратифікували за підтримки у 62% голосів [23].

В третій групі об'єднанні Установчі договори Європейських Співтовариств, а також документи, що приймалися в процесі поглиблення інтеграції. Приєднавшись до ЄЕС, Ірландська Республіка визнала Договір про Європейське Економічне Співтовариство, Договір про Співтовариство з атомної енергії та Договір про Співтовариство вугілля та сталі.

Договором, укладеним Бельгією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Францією і ФРН 18 квітня 1951 р. [24], передбачалося створення Європейського співтовариства з вугілля та сталі (ЄСВС) - міждержавного об'єднання, що ґрунтується на засадах спільного ринку. Оскільки Договір було укладено строком на 50 років, ЄСВС припинило діяльність у 2002 р. Згодом, 25 березня 1957 р. було підписано Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства [25] та Договір про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії. Співтовариства мали на меті, шляхом створення спільного ринку, економічного та валютного союзу, а також шляхом реалізації спільної політики або діяльності сприяти на всій території Співтовариства гармонійному і збалансованому розвитку економічної діяльності, високому рівню зайнятості та соціальному захисту населення, рівності між чоловіками й жінками, досягненню високого рівня конкурентоспроможності та зближення економічних показників, захисту й поліпшенню стану навколишнього середовища, підвищенню життєвого рівня та якості життя, економічній і соціальній згуртованості та солідарності держав-членів [26, с. 47-54].

Наступним рішучим кроком в історії європейської інтеграції стало погодження Єдиного Європейського Акту [27] 17 лютого 1986 p., у Люксембурзі та Гаазі. Він набрав чинності 1 липня 1987 р. Єдиним Європейським Актом (ЄЄА) передбачалися зміни, які потрібно здійснити для створення внутрішнього ринку, щоб забезпечити реальне просування до європейської єдності. За умовами ЄЄА Співтовариство мало вжити заходів для поступового створення до 31 грудня 1992 р. внутрішнього ринку - простору без внутрішніх кордонів, в якому б забезпечувалося вільне переміщення товарів, послуг, капіталу й осіб. Також ЄЄА вніс значні зміни в процедури прийняття рішень інститутами Європейських Співтовариств, у тому числі було розширено коло питань, стосовно яких рішення приймаються більшістю голосів [27].

Проте найвагомішим документальним джерелом з історії ЄС є Маастрихтські угоди [28] від 17 лютого 1992 року, за якими 12 держав-членів заснували Європейський Союз [26, с. 13--45]. Договір про ЄС ознаменував новий етап у процесі створення союзу народів Європи. Він є основним документом, що визначає склад, структуру, мету та принципи діяльності Євросоюзу [26, 16-17]. Завдання Європейського Союзу згодом були змінені та доповнені Амстердамським [29], Ніццьким та Лісабонським договорами.

Четверта група джерел складається з мемуарів політичних діячів. Зокрема варто зупинитися на роботах міністра фінансів Ірландської Республіки, економіста Т. Уайтакера - «Економічний розвиток» та «Від протекціонізму до вільної торгівлі: ірландський досвід». Роль держави, автор, зводить до контролю за економікою, з допомогою фінансових важелів. Міністр фінансів наголошував на необхідності фінансування промисловості та сільського господарства, зменшивши витрати на соціальну сферу, також був прихильником залучення іноземного капіталу. Ці положення були покладенні в основу економічної політики Фіанна Фойл в 1960-х рр. Окрім того, Т. Уайтакер наголошував на позитивних наслідках членства Ірландії в Європейському Економічному Співтоваристві, а саме наближення її до континентальної Європи відкривало перед державою більшу кількість економічних перспектив [30].

У вивченні новітнього періоду в історії Ірландії важливе місце займає робота прем'єр-міністра республіки Гаретта Фіцджеральда «До Нової Ірландії» [31]. Політик підкреслював негативний вплив економічної залежності від Великої Британії на початку 1970-х років, проте зауважив, що економічні та торгівельні стосунки між цими країнами в межах Європейського Співтовариства повинні були розвиватися на рівних. Крім того, Г. Фіцджеральд вважав, що членство Ірландії в ЄЕС стане великим кроком до політичного оздоровлення країни.

Окрему увагу потрібно звернути на статті Брендона Халігана, очільника Ради Європейського руху та голови Інституту Європейських та Міжнародних Справ. Він завжди був великим прихильником Європи і приймав активну участь в поширенні позитивної думки про членство в ЄЕС [10, с. 18-35].

Мемуари Е. Хіта [32, с. 354--497] та Ш. де Голля [33] важливі насамперед у роз'ясненні ситуації навколо подвійного вето французького лідера щодо приєднання Великої Британії та Ірландської Республіки до ЄЕС. Ці джерела допомагають прояснити дипломатичну ситуацію 1960-х pp. та причини антибританських поглядів у країнах Європейського Співтовариства.

Таким чином, проаналізувавши основні групи джерел, варто зазначити, що процес становлення взаємовідносин Ірландської Республіки та ЄЕС був складним та суперечливим, а також супроводжувався значними законодавчими змінами. Уряд та Парламент Ірландії доклали максимум зусиль, щоб приєднатися до Європейських Співтовариств, а також щоб процес вступу до Спільного ринку був комфортніший для ірландської економіки. Проте, враховуючи масштабність дослідження, джерельну базу визначеної проблеми потрібно надалі поглиблювати. Зокрема цікавість викликають директиви ЄС в окремих спільних політиках, дипломатичні звіти, матеріали переписок між державними лідерами та ін.

інтеграція ірландія європейський парламент

Список використаних джерел

1. Офіційний сайт Європейського Союзу. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// europa.eu/index_en.htm Див. також: Access to European Union law: http://eur-lex.europa.eu/en/ treaties/index. htm#founding.

2. Боршарт К.-Д. Абетка Законодавства європейського співтовариства /пер. з англ. В. Мардак. K.: Представництво Європейської Комісії в Україні, 2001. 112 с.

3. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу. K.: Товариство «Знання», 2002. 381 с.

4. Паппас С. Європейське управління: Навч. Посібник. К.: IMB КНУ ім. Тараса Шевченка, 2004. 192 с.

5. Европейский Союз на пороге XXI века: выбор стратегии развития / [отв. ред. Ю.А. Бортко]. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 471 с.

6. Грицяк A. Право та інституції Європейського Союзу: навч. посіб. К.: К.І.С., 2006. 300 с.

7. Копійка В.В. Європейський Союз: заснування і етапи становлення: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. K.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. 447 с.

8. Офіційний сайт ірландського статутного законодавства. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. irishstatutebook.іе/.

9. Офіційний сайт ірландських законів. Irish Law Site [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.irishlaw.org.

10. R. O'donnell (ed.). Europe: the Irish experience. Dublin, 2000. 234 p.

11. Laffan B., O'Mahony J. Ireland and the European Union European. Union series. Palgrave Macmillan, 2008. 304 p.

12. История Ирландии. / [Отв. ред. JI.И. Гольман]. М.: Мысль, 1980. 394 с.

13. Кучменко Е.М. Ірландія і ольстерська криза, пошуки шляхів її подолання у др. половині XX ст. K.: Інститут історії України HAH України, 2000. 98 с.

14. Полякова Е.Ю. Ирландия в XX веке. М.: ИВИ PA, 2009. 170 с.

15. The Irish Constitution of 1937 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ucc.ie/ law/irishlaw/constitution/.

16. Crotty v. AnTaoiseach [1987] IESC 4; [1987] IR713 (9th April, 1987) [Електроннийресурс]. Режим доступу: http://www.bailii.Org/ie/cases/IESC/1987/4.html.

17. Treaty concerning the Accession of the Kingdom of Denmark, Ireland, the Kingdom of Norway and the United Kingdom to the EEC and the EAEC (Brussels, 22 January 1972). Режим доступу до документу: http://www.nd.edu/~jbergstr/DataEIAs2006/FTA5yrData_files/PDF%20Files/Europe/ EEC%20-%20Denmark,%20Ireland,%20Norway,%20UK%20%281972% 29.pdf.

18. European Communities Act, 1972. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. irishstatutebook. ie/1972/en/act/pub/0027/index.html.

19. Офіційний сайт парламенту Ірландії. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// debates.oireachtas. ie/dail; http://debates.oireachtas.ie/seanad

20. Офіційний сайт партії Фіанна Фойл. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. fiannafail.ie/.

21. Офіційний сайт партії Фіне Гел. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. finegael.ie/.

22. Результати президентських виборів у Ірландській Республіці. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http ://electionsireland. org/results/president/index.cfm.

23. Результати референдумів у Ірландській Республіці. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://electionsireland.org/results/referendum/index.cfm.

24. Treaty establishing the European Coal and Steel Conmiunity (1952). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/index.htm#founding.

25. Treaties of Rome - EEC and EURATOM treaties (1958). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/index.htm#founding.

26. Європейський Союз. Консолідовані договори / за наук. ред. В. Муравйова. К, 1999. 206 с.

27. Single European Act (1986). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eur-lex.europa. eu/en/treaties/index.htm#founding.

28. Treaty on European Union - Maastricht Treaty (1993). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/index.htm#founding.

29. Treaty of Amsterdam (1999). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eur-lex.europa. eu/en/treaties/index.htm#founding.

30. Whitaker Т.К. From protection to free trade: the Irish experience. // Administration 21/4, 1973. pp. 405-423.

31. Fitzgerald G. Towards a new Ireland. Dublin, 1973. 162 p.

32. Heath E. Tlie Course of My Life. London: Hodder & Stoughton, 1998. 680 p.

33. Голль III де. Мемуары надежд. 1958-1962. М.: Издательская группа «Прогресс», 339 с.

Размещено на Allbest.ru