Життя Горація

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Введення

1. Життя Горація

Висновок

Бібліографічний список

Введення

Я вибрала сатири Горація, тому щосвоїми сатирами він розкриває вади і помилки не для того, щоб якось принизити їх носіїв; це йому потрібно для того, щоб показати як не слід жити. Його мета - дізнатися і зобразити життя людей такими, якими вони є вдійсності. Горацій прагне додати своїм сатирам більш ідеальний характер, ніж у його попередникі. Наприклад, відмовившись від темактуальної політики та гострих глузування з високопоставленими особами, Горація пом'якшує різкість Луцілісвой критики, надаючи своїм глузувань таповчаннями загальнозначимих характер. "Байка розповідає про тебе, змінено тільки ім'я "- заявляє він. Але Горацій в сатира не картає вади своїх сучасників, а всього лише їх висміює; він не ненавидить, але повчає.

Змінювати поведінку людей або карати не входить у завдання Горація -сатирика. Саме тому його ненав'язливі уроки мені здаються дуже важливими.

У своєму рефераті я спробую показати особливості композиції його сатирі вплив суспільного життя на характер його творів.

Співак дволикий, в височині ефірні,

Із землею розлучившись, з містами,

Недосяжний для лихослів'я...

1. Життя Горація

Видатний класик римської літератури Квінт Горацій Флакк народився 8декабря 65 року до н.е. в сім'ї вільновідпущеника, власника скоромного маєтку в Венузіі, римської колонії на кордоні Лукания і Апулії. Коли майбутній поет був ще дитиною, його батько залишив економну і спокійне життя в провінції і переїхав до Риму, щоб там дати синові хорошу освіту. У столиці він заради заробітку виконував посаду збирача податків на аукціонах.

З гордістю і серцевою вдячністю говорить завжди Горацій про це людині старого гарту, цілком присвятила себе вихованню сина. Він згадує про нього як про бездоганному педагога і прекрасному наставника, готував хлопчика до життя чесної і скромною.

У Римі Горацій навчався разом з дітьми вершників і сенаторів у школі Орбілія, вчителі швидкого на руку, який, не економлячи на ляпаси, змушував учнів читати "Латинську Одіссею" Лівія Андроніка, автора III століття до н.е. Здобувши гарну риторичну освіту в римській риторичної школі, він навчався в Афінах, в заснованої Платоном Академії.

Горацій сприйняв характерний для римлян, особливо в цю епоху, інтерес до минулого, ідеалізацію цього минулого, переконання, що порятунком від усіх зол сучасності є національне відродження. Він вивчав філософію Платона і Епікура, віддав данину республіканським захопленням. В Афінах Горацій приєднався до Брута, який восени в 44 року приїхав до Греції вербувати серед молоді прихильників для боротьби проти Антонія і Октавіана.

Захоплений незвичністю своєї ролі, Горацій стає прихильником справи республіки і в званні військового трибуна, яке, мабуть, дуже лестило синові колишнього раба. Але поразка при Филипах в 42 году швидко протверезило його, до того ж його натурі були чужі війни і політичні чвари, в які він був залучений своєї недосвідченістю і красномовством вбивці Цезаря. Згодом Горацій з гіркотою згадував про втрату своїх нетривких ілюзій до нещасної авантюри, ледь не знищив його.

Дочекавшись амністії, поет повертається до Риму. До початку 30-х років відносять його перші вірші. Поезія приносить популярність; Горацій входить до гуртка Мецената і скоро стає його другом, зближається з іншими поетами цього гуртка, зокрема з Вергілієм і Варіем.

Прозорливий провідник культурної політики Октавіана Августа Меценат сприяв розвитку літератури, яка сприяла б вихованню широких народних мас в дусі ідеології прініціпата.

Володіючи рідкісною здатністю виявляти в інших людях дарування, Меценат передбачав, в якому напрямку буде розвиватися той чи інший талант і тактовно допомагав його становленню. Фігура Мецената є як би символом всієї римської культури цієї епохи.

Серцева дружба і вдячність поета ніколи не ставили його в залежне становище від Мецената. Дуже скромний, він був далекий від того, щоб вимагати від свого могутнього покровителя ще великих щедрот. Він навіть не скористався я цією дружбою, щоб повернути батьківський маєток, конфіскований Октавіаном в користь ветеранів при битві на Филипах. У 33 році він отримує від Мецената в подарунок невелике, але досить дохідний маєток, розташований в мальовничій місцевості. Далекий від будь-яких честолюбних устремлінь, Горацій не приховує, що нескінченним турботам і турботам міського життя він вважає за краще тихе спокійне життя на селі. Горацій жив то в Римі, то в своєму Сабінському маєтку, відмовляючись від офіційних посад.

Потрапивши в оточення принцепса, поет зберігає притаманну йому обачність, не намагається виділитися, в усьому виявляє урівноваженість. До програми соціальних і тематичних реформ, проведених Августом, Горацій поставився з належною увагою, не опускаючись, однак, до рівня придворного. Їм рухало не стільки почуття згоди з ідеологією принципату, скільки почуття вдячності задовго очікуваний мир, відновлений Августом в Італії, ціле століття, ціле сторіччя стрясає цивільними міжусобицями. Що стосується дружби Горація з Меценатом, то вона тривала до самої смерті останнього.

Меценат помер у вересні 8 року до н.е., 27 листопада того ж року вмирає,не набагато пережив свого друга і покровителя.

Як ми бачимо, життя Горація не рясніє значними подіями; тим не менш, вона не втрачає своєї привабливості для нас. Адже жоден античний автор не розповів про себе так щиро і довірливо, як це зробив у своїх віршах Горацій, який відкрив самі різні сторони своєї душі і показав самі різні сторони свого по всяк денного життя, причому з такою природністю, добродушністю і щирість, що читач мимоволі починає відчувати себе як би довіреною особою поета. Горація багато читали не тільки в давнину, але і в новий час, тому до нас дійшли всі його твори: збірка віршів "Ямби", або "Еподи", дві книги сатир ("Бесіди"), чотири книги ліричних віршів, відомих під назвою "Оди", ювілейний гімн "Пісня сторіччя" і дві книги послань.

Після виходу в світ першої книги "Сатир" Горацій опублікував "Еподи",збірка з 17 віршів, які він написав одночасно з сатирами.

"Еподи" по-грецьки "приспіви". Назва "Еподи" було дано збірки граматиками і вказує форму двовіршів. Сам Горацій назвав ці вірші "ямбами". Зразком для них послужили ямби грецького поета Архілоха, що жив в першій половині VII століття до н.е. Вельми примітно, що Горацій з самого початку свого творчого шляху бере за зразок давньогрецьку класику, а не поезію олександрійців, як того вимагала літературна мода. У більшій частині етюдів поет продовжує традиції неотеріков. Так Еподи 4 виконаний злоби проти якоїсь людини, колишнього раба, що добився високого і почесного становища у суспільстві:

Ворожнеча така ж, як у вовка з вівцями,

І мені з тобою випала.

бичами бік твоєї весь пропалено іспанськими,

А гомілки - залозами.

Ходи ти, скільки хочеш, гордий грошима,

Багатством свій не приховаєш рід!

Нападки Горація звернені тут не стільки на певну особу, скільки на всю соціальну категорію колишніх рабів, завдяки своїм багатством пролазять у вищі кола суспільства. Всі Еподи, як правило, дуже динамічні, вони звернені до самої дійсності, їх форма наближається до драматичної і нагадує мім.

Не менш ніж Еподи для творчості Горація 40-30-х років характерні сатири. На перший погляд здається дивним, що Горацій, людина низького походження, до того ж з "підмоченою" репутацією, повернувшись після амністії в Рим і зіткнувшись там з нуждою, з багатьох літературних жанрів віддав перевагу саме сатиру, найменш придатну для людини в його становищі.

У цьому жанрі Горацій продовжує традиції Луцилія, але вносить до нього істотні зміни, оновлені іншим сприйняттям багатої культурної спадщини, а також новими рисами громадської гота ідеологічного життя Риму. Політичний режим, пов'язаний з переходом від республіки до імперії, не допускав вже ні різких випадів, ні виступів проти державних інститутів.

Гораціева сатира не могла бути схожа на сатиру Луіцілія, так як до цього часу і лексика і стилістика латинської мови досягли великого досконалості. Латинська поезія набула витонченість, вишуканість, збагатилася риторичним прийомами. Всі ці зміни визначили характер сатир Горація. Поет називає свої нові твори "Бесіди".

Приблизно половина сатир Горація носить філософський характер. Поета займає проблема особистого щастя у зв'язку з новими соціальними умовами та в обстановці зростаючого індивідуалізму. Дружба з Меценатом, зміцнення свого становища допомагають йому визначити власне місце в суспільстві і знайти шлях до вирішення цієї проблеми. Він вважає особливо важливим показати помилки людей, що нехтують можливістю піти шляхом який він намацав. Поет не нав'язує свій позитивний ідеал, який, мабуть, складається в роки створення сатир, але він вже досить чітко уявляє, як не треба жити. Позиція Горація, який вважає, що приклади чужих вад утримують людей від помилок, відповідала думкам і особистим схильностям Октавіана, що вважав, що сильна імператорська влада необхідна, крім іншого, для приборкання порочних представників римського суспільства. Таким чином, Горацій своїми сатирами сприяв справі зміцнення одноосібної влади Октавіана, що не пройшло повз проникливого погляду Мецената, який після досить-таки тривалих - дев'ятимісячних - роздумів наблизив до себе поета. горацій римський поет

Сатира, як і комедія, каже Горацій, не заслуговує назви поеми. Позбавлена віршованого розміру, вона нічим не буде відрізнятися від звичайної прозової декламації. Сучасна Горацію критика поміщала сатиру - як плід рефлексії і, отже не поезію - серед низьких жанрів літератури. У сатирі немає вигаданого змісту, вона наскрізь земна і реалістична - все це не відповідало античному поданням про поезію. Об'єктом її є зображення є проза життя.

Персонажі, які населяють "Сатири", - це люди, з якими Горацій стикається щодня: скнара, нахаба, базіка, честолюбець. Так, описуючи жорстокість однієї людини, він порівнює її з жорстокістю іншого:

Персії багач був, мав він більше справи в Квазіменах.

З цим Рупільем-Царем мав він важку тяганину.

Жорстокий він був чоловік, ненависник, в тому і Царя він міг перевершити.

Домінуючою всюди залишається автобіографічна нота. Поет нічого про себе не приховує. Він навіть раба дозволяє прочитати собі повчання, з якого виявляється деяка непослідовність і навіть нетерпимість Горація.

Йому чужі провінційна сутність і марнославство тих, хто хизується своїм багатством або шляхетним походженням. Поет задоволений своім скромним життям не соромиться того, що він син вільно відпущеника. Він пише вірші не заради схвалення публіки. У них, уважно вдивляючись у навколишнє його життя, він невпинно екзаменує свою совість. У сатирах Горацій зображує самого себе в різних життєвих обставин, розповідає про свої звички, бажання, смаки, літературних поглядах. Найбільш істотним нововведенням, внесеним Горацієм в його сатири, є те, що їх автор, розмірковуючи про питання моралі, вивчаючи і показуючи реальне життя людей, всіляко використовує сміх і жарт.

Проте потім суспільне становище поета поступово стабілізується, він набуває популярності у літературних колах. Зблизившись з Меценатом і його оточенням, він обзаводиться сильними покровителями і, нарешті, отримавши від Мецената маєток, поправляє свої матеріальні справи.

Коли Горацій писав другу книгу "Сатир", він був старший на вісім років, придбав життєвий досвід, склався як особистість і поет. Горація частіше цікавлять не конкретні носії вади, а його узагальнений образ, не особистості, а типи. Тема самовиховання стає тепер чи не найбільшою головною в його поезії. Більш ніж коли-небудь далекий від думки виправляти звичаї суспільства, він зайнятий переважно питаннями самовдосконалення, і жанр сатири представляє йому широкі можливості для самовираження.

Взявши за зразок сатиру Луцилія, Горацій розвинув і поглибив її художню форму, надавши їй єдиний і закінчений вигляд, чому немало сприяло звернення до філософії насамперед каніков, з їх невгамовним бажанням досягти найвищої з благ - духовної свободи. Включення в сатиру філософської бесіди повідомило римському жанру універсальний характер. Через виявлення типового опису життя і людей набуває в сатирах Горація узагальнюючий і всеосяжний сенс. Однак Горацій ніколи не був пов'язаний одним якимось філософським вченням. Він покладається насамперед на здоровий сенс, далекий від всяких абстрактних парадоксів і лежить в основі будь-якої мудрості. Від того, що Горацій не є філософом, він не блукає в умоглядно світі абстрактних настроїв. Він не слід ні однієї з філософських шкіл. Філософія ніколи не була для нього особистого досвіду і розуміння навколишнього його світу і людини в ньому. В молоді роки Горація була ближче філософія Епікура, у зрілі він більше схиляється до стоїцизму. Втім, коли йому потрібно, Горацій виставляє обидві школи в смішному вигляді, тому що, володіючи вродженим почуттям міри і рівноваги, почуває відразу до всіх крайнощів і помилкам. З роками він долає вплив всіх філософських вчень у своїй етиці здорового глузду. Він розглядає недосконалість життя і людські слабкості як щось таке, з чим доводиться миритися і що заслуговує поблажливості. Світоглядна позиція Горація зумовила його вибір виразних засобів і прийомів комічного. Поет представляє світ у його справжніх фарбах і пропорціях. У ненав'язливій формі жартівливій бесіди він вказує шлях праведного життя. При цьому глибше і тонше своїх попередників Горацій оцінює можливості смішного і чимало удосконалює техніку його передачі, піднявши її на високий професійний і інтелектуальний рівень.

Висновок

Отже, Горацій не тільки пише сатири, починаючи з 30 року він з перервами пише ліричні вірші, оди. Своїми творами він увічнив себе в пам'яті нащадків. Він сам говорить:

Я, знак безсмертя собі спорудив

Над пірамід і міцніше міді.

Що бурхливий Аквілон зігріти не може,

Ні безліч століть, ні едка старовину

Не зовсім я помру, але смерть залишить

Велику частину мою, як життя помер...

Заслуга Горація-сатирика в те, що він першим у римській літературі свідомо пов'язав жанр сатири з теорією смішного. Взявшись за жанр сатири, Горацій враховував не тільки літературні смаки сучасного йому римського суспільства, але такі і його духовні проблеми і цікаві, він зробив сатиру жанром, цілком співзвучним естетичним запитам свого часу. Але, слід відзначити, що його твори, теми, цілі, взяті ним в основу, актуальні ів наші дні. Горацій дуже скоро став шкільним автором. Його твори багато читали, вивчали коментували. Йому наслідували римські сатирики Персіїі Ювенал. В середні віки в ньому цінували поета-мораліста, автора "Сатир" і "Послань". В епоху Відродження перевагу віддавали Горацію-лірику. Його поезія надихала Петрарку і Аріосто. Погляди Горація на поезію знайшли відображення в "Поетичному мистецтві" Буало. Особливо часто зверталися до Горація російські поети. Гораціанські мотиви зустрічаються у Кантеміра, Ломоносова, Державіна, Пушкіна, Дельвіга, Тютчева, А. Майкова... Крім того воістину спадщиною є видатна пам'ятка античної класичної естетики "Наука про поезію".

Бібліографічний список

1. Однотомник Класичною літератури. Московський робітник. Парнас. Антологія античної лірики. С.Л. Омером - М.: - 1980 р.

2. Кініческая література. Нахов І.М. - М.: - 1981 р.

3. Поетика Давньоримської літератури. Жанри і стиль. М. "Наука", 1989 р.

4. Квінт Горацій Флакк. Оди, Еподи, Сатири, Послання... М. Дмитрієва.//Под ред. М.Л. Гаспарова. М. - 1970.

5. Горацій. Зібрання творів. С-Пб. - 1993 р.

Размещено на Allbest.ru