Ян Амос Коменський

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ян Амос Коменський (1592--1670) -- великий чеський педагог-демократ, видатний громадський діяч. Він народився в сім'ї члена общини чеських братів. Освіту здобув за рахунок общини: закінчив початкову, латинську школу, потім навчався в університетах Німеччини. Займався педагогічною діяльністю в Чехії, Польщі, Угорщині, написав ряд підручників, за якими навчалися в багатьох країнах світу.

Народився Ян Амос Коменський у родині міщанина Мартіна Коменського, члена протестантської громади, що зберігала гуситські та жижківські традиції, 28 березня (до речі, цей день на його батьківщині відзначається як день учителя) 1592 р. Місцем його народження більшість дослідників вважає містечко Нівніце, інша частина схильна до думки, що народився він в Угерському Броді. У віці 12 років Ян Амос залишився сиротою. В час епідемії померли його батько, мати, два брати. Заопікувалася ним тітка, що проживала у Стражніце. Не забули про сироту і члени громади «Чеських братів». Допомогли закінчити латинську школу (гімназію) у Пшерові, а відтак скерували його до Герборнського університету (Німеччина) для здобуття вищої богословської освіти. Закінчив цей університет Коменський у 1613 р., а до січня 1614 р. поглиблював свої знання у знаменитому в той час Гайдельбергському університеті.

З весни того ж року, зразу після повернення до рідного краю, Коменський стає керівником Пшеровської школи й одночасно помічником пшеровського єпископа. З 1618 р. він очолює школу в місті Фульнек і є пастирем-проповідником в общині. 1621 р. переслідувачами чеських патріотів-протестантів було спалено місто Фульнек, згорів і дім Коменського. Помирають від чуми його дружина і діти. Життя його самого як активного протестантського діяча і чеського патріота було в небезпеці, і він вимушений був переховуватися у карпатських лісах. У 1628 р. Коменський очолив переселення великої групи чеських сімей у Польщу, в місто Лешно. В рідний край повернутися більше не судилося.

У Лешно Коменський керує чеською гімназією і здійснює душпастирське керівництво общиною, продовжує науково-дослідну роботу. Тут завершує написання головного педагогічного твору «Велика дидактика». Дальші етапи його проживання: 1641-1642 рр. -- в Англії; в 1642 р. -- у Швеції; 1643-1647 рр. -- м. Ельблонг на польському березі Балтійського моря (виконує наукове замовлення шведів); 1648-1650 рр. -- знову в Лешно; 1650-1654 рр. -- в Угорщині (очолює експериментальну школу в Шарон-Патаці); 1654-1656 рр. -- втретє повертається в Лешно до своїх земляків як їх духовний керівник; 1656 р. -- поляки примусили чехів покинути Лешно (польські війська знищили місто), і частина чехів на чолі з Коменським перебирається через Німеччину до Амстердама, де і завершилась життєва дорога Я.А. Коменського. Помер він 15 листопада 1670 р. і похоронений у церкві в Наардані поблизу Амстердама.

В умовах цих переселень і навіть підпільного життя він не припиняє творчої роботи. Відомі понад 140 праць, написаних ним. Ще в університеті він розпочав написання великого чеського словника «Скарбниця чеської мови» і продовжив роботу над ним, працюючи у Пшерові та Фульнеку. Тут він працює і над створенням книги з дидактики чеською мовою «Чеський рай», пише публіцистично-філософську працю «Листи до неба». В час скитання в Карпатах написав «Лабіринт світла і рай серця» та твір «Зажурений», який ієзуїти внесли в список єретичних. В Лешно, окрім написання і видання «Великої дидактики» та «Материнської школи», почав роботу над «Пансофією» -- енциклопедією знань про природу і суспільство. В Ельблонгу завершив роботу над посібником з латинської мови «Найновіша метода навчання мов», «Правилами життя» та приступив до створення капітальної праці «Поради щодо впорядкування людських справ». В Угорщині був створений оригінальний підручник «Світ чуттєвих речей в малюнках», «Закони добре організованої школи», «Правила поведінки», «Похвала справжньому методу», «Про вигнання лінощів із шкіл», «Про культуру природних обдарувань», філософсько-політичний трактат «Щастя народу» та ін. Крім розробки системи загальної шкільної освіти, її дидактичних основ, Коменський підняв проблему безперервної освіти й виховання і розкрив її у роботі «Пампедія».

Створене ним вчення не лише прискорило процес виділення педагогіки в самостійну науку, а й визначило перспективи розвитку теорії і практики навчання та виховання на наступні століття. Теоретичне і практичне значення педагогічного вчення Я.А. Коменського було випробуване століттями. Геніальність його полягає не лише в обґрунтуванні загальнонаукових основ педагогіки, а й у визначенні характерних особливостей діяльності національної школи.

Питанням морального виховання присвячено твір "Закони добре організованої школи". У поглядах Я.А. Коменського на моральне виховання відчувається вилив християнської етики, він часто звертається до "святого письма", цитує й переказує "святих отців" церкви. Моральні якості найвиразніше викладено в його творі "Материнська школа": помірність у їжі й питві, охайність, повага до старших, шанобливість, правдивість, справедливість, благодійність, звичка до праці, стриманість, терплячість, делікатність, готовність служити старшим, витонченість манер, гідність, витриманість, скромність -- це кодекс гуманіста й поборника загальнолюдського братства і мирної праці. Дисципліну Коменський розцінює як метод, за допомогою якого тільки й можна досягти результатів у вихованні дітей. "Школа без дисципліни є млин без води", -- писав Я.А. Коменський, у той же час виступаючи проти жорсткої дисципліни схоластичної школи. Він припускав тілесні покарання не за неуспішність у навчанні, а за погану поведінку учня, за аморальні вчинки, зарозумілість, за вперту непокору, за навмисну злісність, за недоброзичливість і лінощі -- і цим він поступився середньовічній школі.

Важливу роль Я.А. Коменський відводить учителеві, дуже високо оцінює його працю: "... вони поставлені на високо почесному місці...,їм доручено прекрасну посаду, вищої від якої нічого не може бути під сонцем". Він ставить перед учителем такі вимоги: учителі повинні відзначатися своєю моральністю, захоплювати учнів позитивним прикладом, бути привітними і ласкавими, ставитися до учнів із любов'ю.

Роль учителя Я.А. Коменський підносить до рівня високих патріотичних завдань визволення своєї батьківщини і сприяння розквіту чеського народу. "Чи може бути для вас, -- звертається Я.А. Коменський до вчителів, -- що-не-будь приємніше, ніж те, щоб бачити найрясніші плоди вашої праці? Хай запаляться ваші серця, невідступно спонукаючи вас, а через вас і інших, турбуватися про це доти, доки вогнем цього світла не загориться і не буде щасливо осяяна вся наша батьківщина".

Минуло понад 370 років від часу виходу в світ творів Я.А. Коменського, але всі вони зберігають своє величезне значення для педагогічної науки.

Значення вчення Коменського полягає в тому, що він власне вперше осмислив і узагальнив накопичений досвід виховання й освіти підростаючого покоління в сім'ї і школі, розкрив корінні недоліки практики виховання свого часу і розробив струнку педагогічну систему, яка враховувала особливості природного розвитку дітей, і яка сприяє цьому розвиткові.

Коменський справедливо вважається засновником педагогічного реалізму. Він не тільки виступив з нищівною критикою схоластичної школи Середньовіччя з її винятковою увагою до латинської мови, але й розробив новий зміст освіти, заснований на нових досягненнях наук того часу.

Створивши педагогічну теорію, вчений спробував організувати школи нового типу, склав низку підручників, які ще за його життя набули широкого розповсюдження в усій Європі, використовувались в країнах Америки і Азії.

Новаторство Коменського надзвичайне. У “Великій дидактиці” він не тільки систематизував педагогіку, а вперше розв'язав низку питань, які були предметом вікових, епохальних суперечок; він вперше поставив цілу низку нових питань у педагогіці, вперше дав теоретичне обґрунтування педагогічних норм; створив теорію виховного мистецтва (хоча мистецтвознавство як наука зі своїми методами і як самостійна галузь пізнання сформувалося лише у XIX ст.).

Новизна “Великої дидактики” не вичерпана сповна минулими століттями. Далеко не все в ній належить історії. Не розв'язано багато ще “задач Коменського”: немає педагогіки, яка давала б стовідсотковий результат. Не зняті питання формування пізнавальної активності і творчої самостійності учнів; зміцнення міжпредметних зв'язків, створення єдиного цілісного, системного, суворо впорядкованого знання про світ; вихователі нерідко, як і за часів Коменського, дорікають на невеликі здібності тієї чи тієї дитини; школа нерідко залишається місцем принижень і розчарувань для деяких учнів замість того, щоб бути “будинком радості”, де людина навчається насолоджуватися пізнанням сутності речей і явищ, зміцнює свої сили і відчуває своє зростання тощо. І взагалі, над розвитком мистецтва вчити всіх усьому швидко, приємно, ґрунтовно і з гарантією успіху педагогічній науці доводиться ще дуже багато працювати. У цих працях великою допомогою для неї є звертання знову і знову до своїх першоджерел, до накреслених Коменським основ і ще не вичерпаних можливостей.

педагогічний вчення коменський

Размещено на Allbest.ru