Український скаутський рух (1911-1944 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

УКРАЇНСЬКИЙ СКАУТСЬКИЙ РУХ (1911-1944)

07.00.01 - Історія України

Окаринський Володимир Михайлович

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі новітньої історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Мусієнко Володимир Васильович, професор кафедри новітньої історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, доцент Савчук Борис Петрович, завідувач кафедри історіографії і джерелознавства Прикарпатського університету імені Василя Стефаника

Кандидат історичних наук, доцент Калінцев Юрій Олександрович, доцент кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Провідна установа - Львівський національний університет імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться “26” листопада 2001р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано”26” жовтня 2001р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Кандидат історичних наук, доцент Божко О.І.

АНОТАЦІЇ

скаутський молодіжний рух суспільний

Окаринський В.М. Український скаутський рух (1911-1944 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. Київський національний університет імені Тараса Шевченка - Київ, 2001.

В дисертації відтворено комплексну картину зародження, розвитку й діяльності українських скаутських частин у контексті молодіжного руху і суспільного життя України. Розкрито передумови і причини виникнення українського скаутинґу як виховного і світоглядного руху. З'ясовано співвідношення закордонної і національної складових руху. Реконструйовано особливості організаційної побудови, управління, форм і методів діяльності, що дозволяє вияснити основні напрямки розвитку українського скаутського руху. З'ясовано організаційні форми українського скаутинґу в умовах підпільного Пласту в 1930-х рр. на західноукраїнських землях, окупованих Польщею. Вияснено участь руху в різних проявах громадсько-політичного життя України досліджуваного періоду.

Ключові слова: молодіжні організації в Україні (1911-1944 рр.), скаутський рух, скаутські організації, бой-скаути, пластуни, “Пласт”, “Молода Січ”, Доріст товариства “Рідна школа”, ВСУМ (Виховні спільноти української молоді).

Окаринский В.М. Украинское скаутское движение (1911-1944 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2001.

В диссертации воссоздана комплексная картина зарождения, развития и деятельности украинских скаутских подразделений в контексте молодежного движения и общественной жизни Украины. Предпосылки и причины возникновения украинского скаутизма как воспитательного и мировоззренческого движения были обусловлены историческими обстоятельствами Украины исследуемого периода, связанными с ее борьбой за восстановление своей государственности. Становление украинского скаутизма продолжалось весь исследуемый период через изменчивость общественно-политических обстоятельств.

Характерные особенности построения, управления, форм и методов деятельности украинского скаутизма в своей основе были близки с британским примером, приспособленным к украинским условиям. Первые попытки создать четкие организационные формы украинского скаутизма были осуществлены в 1913-1914 гг. в Галиции; во время Украинской Революции (1917-1921 гг.), координирующие и руководящие органы были созданы в Галиции и УНР. В Камянец-Подольский период Директории УНР обозначились пути создания единого центра с участием основных скаутских организаторов западной и восточной Украины. Четкую структуру украинский скаутизм получил на западных землях Украины с формированием Верховной пластовой команды во Львове, которой подчинились и органы украинских скаутов эмиграции. Внешние проявления деятельности украинских скаутских частей были четко национальными, что позволяет выяснить основные пути развития движения. Однако развитие скаутизма в форме “Пласта” было насильственно остановлено польскими оккупационными властями в 1930 г.

В этих условиях руководящую роль в украинском скаутизме на западно-украинских землях в 1930-х гг. перенимает тайный Пластовой Центр, действующий до конца II Мировой войны. Он координирует деятельность по воспитанию молодежи на скаутских основах ряда просветительных, воспитательных и спортивных обществ. Среди организационных форм украинского скаутизма в этот период: туристско-краеведческое общество «Плай», спортивные клубы им. сотника Ф.Черника и «Стріла», «Доріст» общества «Рідна Школа», лагеря молодежи Комиссии воспитательных селений и путешествий молодежи (КВОММ) и Украинского Гигиенического общества, Католическая акция украинской молодежи «Орлы». На эмиграции создается руководящий орган для охвата большинства поселений украинцев Европы и частично за океаном - СУПЕ (Союз украинских пластунов эмигрантов). На Закарпатье Пласт постепенно отделяется от чехословацкого скаутского руководства, окончательно с построением независимости Карпатской Украины и созданием Главной Команды Украинского Пластового Улада Карпатской Украины в начале 1939 г.

В деятельности организаций скаутов главную роль играл процесс самовоспитания на обще-скаутских основах трех главных обязанностей верности Богу и отчизне, помощи другим и работы над собой на основе добровольной присяги и закона. Эффективность их деятельности обеспечивалась единством морального, умственного, физического, трудового, эстетического воспитания. Это выражалось через работу в кружке ровесников, получение профессиональных навыков, лагерную жизнь и путешествия, соревнования, спорт, встречи, празднование дат истории Украины и т. д. Скаутская программа предвидела качественный отбор членства на основе сдачи трех проб, получения разных ступеней и профессиональных умений, участия в скаутских занятиях. Это помогало членам скаутских частей под руководством старших активно готовиться к жизни, воспитывать в себе лидерские черты характера.

Движение принимало активное участие в разных проявлениях общественно-политической жизни Украины в исследуемый период. Из организации для подростков украинский скаутизм со временем превратился в идеологическую общность объединенных одним мировоззрением поколений, что позволило расширить возрастные рамки движения в частности на студенчество. Общественная функция украинского скаутизма состоит в занятии его воспитанниками ответственных постов студенческой, экономической, политической, спортивной жизни; в искусстве, издательской деятельности, прочее. Движение распространяло идеи гармонического воспитания. Скаутизм стал средой, где еще в 1911 г. возникла идея создания вооруженных сил для возрождения украинской государственности; в 1938 р. пластуны Закарпатья состоят среди создателей “Карпатской Сичи”. В период между войнами украинский скаутизм вводит в украинском обществе культ героев освободительной борьбы; скауты распространяют среди гражданства туризм, водный спорт, антиалкогольное и антиникотиновое движение.

Ключевые слова: молодежные организации в Украине (1911-1944 гг.), скаутское движение, скаутские организации, бойскауты, пластуны, “Пласт”, “Молода Січ”, “Доріст” общества “Рідна школа”, ВСУМ (Воспитательные сообщества украинской молодежи).

Okarynskyy V.M. Ukrainian Scout Movement (1911-1944). - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 07.00.01 - History of Ukraine. Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2001.

The dissertation covers the complex scene of the origin, development and activities of Ukrainian scout troops in youth movement and public life. It presents the detailed analysis of the grounds, reasons and appearance causes of the Ukrainian Scouting as educated and world-view movement. The correlation between foreign and national components of Ukrainian Scout Movement is elucidated. Grounds on the detail reconstruction of organisation, management, forms and methods of activities, the thesis investigates the chief trends and character of evolution of the Ukrainian Scout Movement. Organisations of Ukrainian Scouting at Western Ukraine in the period of underground “Plast” in 30's during polish occupation are researched. Participation of Ukrainian Scouting in different displays of civic life of Ukrainian society in this period is investigated.

Key words: youth organisations in Ukraine (1911-1944), scout movement, scout organisations, boy scouts, plastuns (“Plast” members), “Plast”, “Young Sitch”, “Dorist” (Youth) of Association “Ridna Shkola” (“Native School”), VSUM (Educational Societies of Ukrainian Youth).

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Її обсяг становить 258 сторінок. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (31 сторінка, 491 позиція), 7 додатків, в тому числі 1 таблиця і 1 діаграма (46 сторінок).

Вступ. Актуальність теми дослідження. Молодіжний рух як організована сила вперше вийшов на історичну арену в XX столітті. На цей час припадають події вітчизняної історії, пов'язані з новітнім політичним оформленням української нації, боротьбою за національну державність. Значну роль у цих процесах відіграв український молодіжний рух у всіх його складових. Кращому з'ясуванню громадсько-політичних рухів України ХХ століття сприяє розгляд питання про участь та роль у них молодіжного руху і, зокрема, скаутського як його важливої складової. Скаутинґ як виховна система і широкий світовий рух прижився й у значній мірі вплинув на виховання української молоді, залишив слід у громадсько-політичному житті України XX ст. Проте, більшістю дослідників не надається належного значення даному аспекту.

Скаутинґ є добровільним, неполітичним освітнім рухом молоді, відкритим для всіх незалежно від походження, раси, віросповідання і переконань, зі своєю метою, принципами і методами, закладеними засновником руху Робертом Бейден-Пауелом (Велика Британія). Його метою є сприяння розвитку молоді в досягненні її фізичного, розумового, соціального і духовного потенціалу як особистості, відповідального громадянина і члена місцевої, національної і міжнародної спільноти. За Бейден-Пауелом, прикметами доброго громадянина є: характер, фізичне здоров'я, фахова освіта, що уможливлює подальший професійний ріст, готовність і практика служіння ближнім. Для досягнення мети скаутинґ базується на трьох основних принципах, що знайшло своє вираження у скаутській присязі і Трьох Головних Обов'язках скаута: перед Богом і Батьківщиною, іншими і самим собою. Обов'язок перед собою виражається у самовдосконаленні на основі Скаутського Закону - своєрідного кодексу поведінки за взірцем лицарського. Скаутську виховну методу визначають як систему поступової самоосвіти через чотири основні чинники: 1) добровільно взяті на себе присяга і закон; 2) навчання через діяльність; 3) участь у малих групах під проводом дорослих; 4) поступові та стимулюючі програми різноманітної діяльності. Всебічність скаутського виховання зумовила різноманітність його форм і методів, у яких особливу роль відіграє життя серед природи і змагальний принцип на всіх рівнях.

На початку XX століття, напередодні виникнення скаутського руху, в зарубіжних державах суспільство переживало кризу. Це позначилося і на занепаді молодого покоління, яке росло безпорадним і морально дезорієнтованим. Застосування практики скаутського виховання молоді було одним із чинників подолання кризи у розвинутих країнах Заходу. У значній мірі завдяки представникам нового покоління, вихованим у скаутському русі, вдалося домогтися покращення становища в ряді держав. Прямі аналогії з роллю скаутського руху виникають у дослідника при аналізі новітньої історії України. Сьогодні в Україні на тлі масштабної суспільної кризи відбувається відродження українського скаутинґу, що підсилює актуальність дослідження історії руху.

Дослідження українського скаутського руху має важливе значення. Виховуючи відповідальних громадян-патріотів, лідерів суспільства, скаутинґ, за умов відсутності української державності, виплекав цілий ряд борців за її відродження, діячів різних сфер суспільного життя: громадсько-політичних і військових діячів, науковців, священнослужителів, митців, спортсменів тощо. В умовах власної держави він виховує патріотів, фахівців, ініціативних керівників і дисциплінованих виконавців. З огляду на означені проблеми і було обрано тему дисертаційного дослідження.

Об'єктом дослідження є українські скаутські організації (1911-1944 рр.) як суспільне явище.

Предметом дослідження є історичні передумови, виникнення, становлення, розвиток українського скаутського руху, форми і методи діяльності скаутських організацій та його місце в суспільно-політичному житті України (1911-1944 рр.).

Стан наукової розробки теми. Перші ґрунтовні спроби написання історії українського скаутського руху були втрачені. Зокрема, базована на великій джерельній базі праця П.Ісаїва, написана в кін. 1920-х рр. на замовлення Верховної Пластової Команди (ВПК) у Львові. Згодом на її основі був написаний нарис історії С.Левицьким (1934). Третя спроба - нарис історії С.Левицького «Український Пластовий Улад в роках 1911-1945 у спогадах автора (Причинки до історії Пласту)» видана в Мюнхені 1967 р., в значній мірі була їх реконструкцією. Дослідження історії українського скаутського руху могли досягнути серйозного науковий рівня. Про це, зокрема, свідчать намагання видати історичний альманах, ряд менших досліджень, статті 1930-х рр. тощо.

Дослідники теми переважно належали до середовища скаутських діячів і тому добре розуміли значення детального висвітлення історії руху. Передумови виникнення скаутинґу і його початки в контексті тодішньої доби і неперервності молодіжного руху розглянули П.Богацький, М.Федусевич, С.Левицький (псевдонім Шерш), Б.Савчук, М.Пежанський. На основі співставлення малодоступних джерел останній вдало реконструює початки Пласту в одному з його перших осередків - Українській академічній гімназії у Львові. Значна кількість праць стосується історії українського скаутинґу певних місцевостей: Галичини (Л.Беч, О.Бойчук, М.Мінчак та ін.); Буковині (А.Жуковський); Волині (В.Боровський, П.Львович); Закарпаття (М.Бажанський, Л.Довгович, В.Немилівський, С.Пап-Пугач); еміграції (Ю.Гончаренко, М.Закоморний, Є.Кульчицький, С.Наріжний та ін.). На особливу увагу заслуговують дослідження історії скаутинґу на центральній та східній Україні (Л.Бачинський, П.Богацький, Ю.Гончаренко, Е.Деслав (Є.Слабченко), В.Плющ тощо). Ці автори спираються переважно на власні спогади, хоча також аналізують і усі доступні їм джерела.

Місце в історії руху осіб - відомих діячів і вихованців скаутського руху - висвітлили у своїх статтях М.Ганушевський, А.Гладилович, Д.Козій, Б.Кравців, Б.Сітницький, У.Старосольська та ін.; окремі дослідження присвячені вихованим у скаутських організаціях діячам національно-визвольного руху, зокрема, найбільшу увагу приділено особі Головного Командира УПА Р.Шухевича. Окремі питання ролі українського скаутинґу в національно-визвольному русі висвітлюють розвідки Б.Костюка, П.Содоля, Л.Шанковського, В.Яніва та ін.

Цілісне уявлення про хід історії Пласту дають енциклопедичні виклади Ю.Старосольського та В.Яніва в «Енциклопедії Українознавства», які, однак, не позбавлені деяких неточностей. До речі їх аналізує Т.Самотулка.

Першою значною науковою працею на тему історії Пласту як основної частини українського скаутинґу стала праця Б.Савчука «Український Пласт: 1911-1939» (Івано-Франківськ, 1996). Хоча список скаутських організацій, які розглядає автор та хронологічні рамки, на нашу думку, можна розширити, а фактичний матеріал, прізвища, дати, статистику іноді потрібно устійнити.

Отже, огляд літератури засвідчує відсутність комплексних праць, які б охоплювали весь скаутський рух, а не його окремі складові, розглядали б його як частину молодіжного і громадсько-політичного рухів у сукупності їх взаємозв'язків. Аналіз попереднього стану дослідження предмету дисертації свідчить, що наявних фахових досліджень навіть окремих складових руху є мало, охоплюють вони далеко не весь обсяг матеріалу, базуються на недостатній кількості архівних джерел та матеріалів періодичних видань, натомість, це компенсується літературою мемуарного характеру, що також не повністю опрацьована.

Метою дослідження є комплексне вивчення зародження, розвитку, виховної діяльності українського скаутського руху в період 1911-1944 рр., його місця і ролі у молодіжному русі та суспільному житті України.

Виходячи з мети, були поставлені такі завдання дослідження:

- розкриття передумов і причин виникнення та дослідження особливостей становлення українського скаутського руху;

- з'ясування співвідношення національного та зарубіжного компонентів українського скаутського руху;

- дослідження характерних особливостей організації, управління, форм діяльності та, на його основі, з'ясування особливостей внутрішнього розвитку українського скаутського руху протягом 1911-1944 років;

- дослідження особливостей розвитку українського скаутського руху в різних реґіонах, країнах поселення українців та за різних умов існування;

- вивчення організаційних форм розвитку українського скаутського руху після заборони Пласту на окупованих Польщею українських землях у 1930-х рр.;

- з'ясування впливу українського скаутинґу на суспільне життя України в досліджуваний період.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1911 до 1944 р. - від виникнення перших українських скаутських організаційних форм і до повторного встановлення в Україні радянської влади у ході Другої світової війни. Після цього були ліквідовані можливості для існування і розвитку українського скаутського руху.

Методологічною основою дослідження є принципи історизму та об'єктивності. З позиції загальнонаукової методології проблема розглядається на основі історичного і системного підходів. В дисертації використовується історична методологія дослідження діяльності громадських об'єднань.

Методи дослідження. Вирішення поставлених завдань здійснювалось за допомогою історичного, логічного, проблемно-хронологічного та порівняльного методів.

Джерельну базу дисертації складають опубліковані документи, архівні матеріали, періодичні видання, мемуарна література тощо.

На сьогодні є мало опублікованих документів, зокрема, у збірниках. Найзначніший серед них - збірник нормативних документів для членів Пласту Західної України 1920-х рр., «Пластові приписи й розпорядки», зібраний П.Ісаївим. У періодичних виданнях були оприлюднені звіти організацій з нагоди їх з'їздів, хроніка діяльності товариств, інші відомості. Інформація такого ж характеру міститься у звітах навчальних закладів, при яких діяли скаутські частини. Деякі документи публікувалися принагідно в дослідженнях.

Архівні документи складають основну групу джерел. Так, в Центральному державному історичному архіві у Львові міститься фонд Верховної Пластової Команди (ф. 389), де зібрано джерела найрізноманітнішого характеру: від звітів, наказів, протоколів і до листування та рукописних видань. Там само зберігається фонд редакції журналу «Молоде Життя», що містить цінні рукописи, в тому числі й не опубліковані (ф. 404). В цьому ж архіві, а також у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) ряд справ стосуються деяких скаутських організаторів, зокрема М.Біличенка, П.Франка, О.Тисовського (ф. 640 ЦДІА (Львів)) тощо.

Матеріали з історії українського скаутинґу в еміграції і на Закарпатті, які, ймовірно, раніше знаходилися у фондах Музею Визвольної боротьби у Празі, осіли переважно у фонді Центрального союзу українського студентства (ф. 3905, оп. 2) і колекції окремих документальних матеріалів українських еміграційних установ, організацій і осіб (ф. 4465, оп. 1) ЦДАВО України. Матеріал щодо скаутського руху на території УРСР міститься в Центральному державному архіві громадських об'єднань України, зокрема у фонді ЦК Комуністичної спілки молоді України (ф. 7). Ці справи відображають переважно процеси поглинання різноманіття скаутських організацій і створення єдиних молодіжних організацій тоталітарного суспільства. Деякі відомості про скаутинґ під час визвольних змагань (1917-1921 рр.) містяться у фонді Комісії з історії громадянської війни при КП(б)У цього ж архіву (ф. 5). У фонді Армії УНР ЦДАВО України (ф. 1078) нами знайдено документи щодо Школи українських пластунів у таборі інтернованих Щепіорно біля Каліша (Польща).

На окрему увагу заслуговують фонди інших товариств, установ, організацій, формувань, що містять скаутський матеріал. Такий матеріал є у фондах “Рідної Школи”, Наукового товариства ім. Т.Шевченка, Союзу Українок, Українського крайового товариства охорони дітей та опіки над молоддю (УКТОДОМ), “Просвіти”, ”Українського Горожанського комітету м. Львова, студентських товариств тощо (фф. 206, 309, 319, 321, 348, 462 ЦДІА у Львові тощо). Ці справи відображають переважно співвідношення між скаутськими організаціями та іншими товариствами, містять узагальнені характеристики стану розвитку руху.

Матеріал про скаутинґ міститься і у фондах місцевих органів державного правління, як наприклад на окупованих Польщею землях, воєводських управлінь і, зокрема, їхніх відділів суспільної безпеки з повідомленнями повітових староств і листуванням із ними. Велику частину архівних документів складають поліційні справи за нелегальну діяльність, наприклад організаторів Пласту.

Значний інтерес становлять матеріали періодичних видань досліджуваного періоду і пізніших часів. Це, в першу чергу, офіційні органи, зокрема, такі журнали і газети як «Пластовий табор», “Католицька Акція”, «Молоде життя», «Пластовий шлях», «Український Пласт», “Українське юнацтво”, «Шлях молоді» та ін. Видання 1930-х рр. «Вогні» та «На сліді» (Львів) не були органами окремих організацій, а скоріше ідеологічними виданнями скаутського руху. Важливим історичним джерелом є видання Закарпаття та міжвоєнної еміграції, серед яких «Пластун» (Ужгород), «Молоде Життя» (Прага), «Вісти СУПЕ» (Союзу Українських Пластунів Еміґрантів, Прага), «Скоб» (Париж) тощо.

В деяких випадках скаутські часописи були додатками до інших видань, як «Пластовий Табор» у «Вістях з Запорожа» (Львів, 1914 р. за ред. П.Франка), «Пластовий прапор» в газеті «Новий час» (Львів, 1929-1930 рр.), «Пластова Трибуна» - орган СУПЕ в «Студентському вістнику» (Прага).

Стан розвитку місцевих осередків, особливості програми і настрої на місцях висвітлюють рукописні часописи скаутських частин. Їхнє ґрунтовне дослідження належить відомому бібліографу А.Животкові, а також Д.Козицькому та П.Зленкові. Однак, навіть ці дослідники, повертаючись востаннє до теми у 1949 р. (А.Животко) не дослідили всіх видань. Чимало часописів знаходиться у згаданих вище архівних фондах.

Скаутський матеріал містить також інша преса. Серед таких видань слід назвати: газети «Діло», «Новий час», «Зоря», «Вперед», «Громадський вістник», «Поступ», «Свобода», «Український вістник» (Львів), «Наш шлях» (Кам'янець-Подільський); журнали «Відгуки», «Шляхи», «Сокільські вісти» (Львів) та ін.; реґіональні місцеві видання як, «Український голос» (Перемишль), «Русин» (Ужгород), «Самостійність» (Чернівці) тощо. На значну увагу заслуговують еміграційні та діаспорні видання «Студентський шлях», «Український студент», «Пробоєм» і «Розбудова нації» (Прага), «Тризуб» (Париж), «Сурма» (Литва), «Українські вісти» (Едмонтон, Канада), «Америка» (Філадельфія), «Свобода» (Нью-Йорк, США) тощо. Більшість опублікованих у них матеріалів мають інформативний характер і їх авторами переважно були самі скаутські діячі, які були провідними журналістами в ряді видань.

Важливе значення для дослідження теми дисертації відіграють публікації мемуарної спадщини вихованців та організаторів скаутських руху, тощо. Серед них провідне місце належить спогадам основоположника Пласту О.Тисовського, а також скаутських діячів П.Богацького, Ю.Гончаренка та ін. Цінним джерелом є спогади діячів національно-визвольної боротьби, які були вихованцями скаутського руху, або спогади, що розкривають невідомі сторінки діяльності окремих скаутських частин.

Наукова новизна дисертації. Введено в науковий обіг ряд джерел, зокрема архівних, широко проаналізовано друковані видання, серед яких деякі не були зафіксовані у бібліографії. Дисертація є першим спеціальним комплексним дослідженням з історії скаутського руху. Вперше з'ясовано ареал товариств, які можуть бути зараховані до українського скаутського руху. З'ясовано, що до них, крім Пласту й українських скаутських частин часів УНР і міжвоєнної еміграції та деяких інших, слід зарахувати й такі, що скаутськими раніше не вважалися, або не аналізувалися, серед них: “Молода Січ” при товаристві “Мати-Січ” (Кам'янець-Подільський), організації типу “Молодої Січі” (Рогатин, 1912), КАУМ “Орли”, гуртки при клітинах товариства “Сокіл-Батько” і при “Січі” чи Українській Стрілецькій Громаді в США й Канаді, Доріст товариства “Рідна школа” тощо. Зібрано і вперше устійнено фактичний матеріал з проблеми: статистичні дані, біографії; уточнено реєстр частин Пласту Галичини та еміграції 1920-х рр.; узагальнено матеріал таборового виховання на Закарпатті у міжвоєнний період. Значно розширено дані про полеглих за незалежність України вихованців скаутських частин досліджуваного періоду. Ці фактичні дані відображено у вигляді додатків до дисертації. З'ясовано, що український скаутський рух посів вагоме місце і справив значний вплив як на молодіжний рух так і на громадсько-політичні процеси історії України досліджуваного періоду. Спеціально досліджено місце українського скаутського руху у визвольних змаганнях (наприклад, його вплив на генезу стрілецького руху). Вперше досліджено використання досвіду скаутинґу при розбудові єдиної молодіжної організації в умовах тоталітарного режиму в УРСР. Наукову проблему введено в контекст історії України, наводяться аналоги з історії скаутинґу і молодіжного руху в інших народів та держав (цьому присвячено окрему статтю). З'ясовано основні засади, на які може спиратися дослідник організованого молодіжного руху, зокрема нової та новітньої історії України.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані дослідниками молодіжного руху України та історикам, коло наукових інтересів яких охоплює новітню історію України у подальшій розробці тем історії суспільного життя України зазначеного періоду. Матеріали дослідження можуть бути корисними у написанні узагальнюючих і спеціальних праць із цієї проблематики, а також у підготовці підручників, навчальних посібників, базових і спеціальних курсів.

Апробація дисертаційного матеріалу здійснювалася у формі доповідей на наукових конференціях: “Спадщина Олега Кандиби - О.Ольжича у контексті національного відродження України” (Тернопіль, 1997), “Володимир Янів - відомий і невідомий український психолог, громадсько-політичний діяч, поет” (Тернопіль, 1998); Днях науки Національного університету “Києво-Могилянська Академія” (Київ, 2000); участі в підготовці матеріалів виставки, присвяченої 10-літтю відродження Пласту в Музеї гетьманства (Київ, серпень-жовтень 1999 р.); виховних семінарах. Основні результати дослідження доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1997-2001 рр.). і були оприлюднені в 9 авторських публікаціях загальним обсягом 4,3 друк. арк.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Історичні передумови зародження і особливості організаційного становлення українського скаутського руху” з'ясовуються особливості виникнення українського скаутського руху на основі двох головних складових: національної традиції виховання та організацій молоді і світового скаутинґу при перевазі останнього.

Національна традиція виховання була представлена братськими і січовими школами з їх системою самоуправління, народницькими гуртками молоді, самоосвітніми середньошкільними і студентськими гуртками, спортивними товариствами, окремими навчальними закладами. До товариств, які безпосередньо наближалися до скаутської системи у сполученні з національним вихованням слід віднести, наприклад, таємну “Запорізьку Січ” (Кам'янець-Подільський, 1895-1900). Серед предтеч руху був голова товариства “Сокіл-Батько” І.Боберський, який сполучив спортивно-гімнастичний рух із національним і виховав ряд пізніших скаутських діячів (між ними О.Тисовський та П.Франко).

Для розбудови українського скаутського руху було використано організаційний досвід і зв'язки деяких існуючих товариств. Серед них т.зв. “Драгоманівка” - товариство самоосвітніх гуртків ім. М.Драгоманова, між провідними діячами якого були активні члени перших скаутських гуртків А.Яцків, М.Опока, Р.Сушко та ін. Один з гуртків товариства під проводом студента І.Чмоли перетворився на “скавтовий кружок”. Середовищем, в якому формувалися принципи всебічного самовиховання були окремі українські навчальні заклади, зокрема найстаріша в Галичині Українська Академічна гімназія у Львові - перший осередок організаційного оформлення українського скаутинґу під керівництвом вчителя О.Тисовського. Принцип всебічності скаутинґу дозволив залучити до нього представників різних середовищ, що відбилося зокрема у особах його трьох перших організаторів: вчительство - О.Тисовський (основоположник Пласту), самоосвітні гуртки - І.Чмола, спортивний рух - П.Франко.

Становлення українського скаутського руху охоплювало тривалий період його розвитку, в силу об'єктивних історичних обставин. Серед них: політична роз'єднаність України, неоднакове проникнення скаутської ідеї в різні реґіони у різних умовах історичного розвитку. До організацій, які слід зачислити до українського скаутського руху належать скаутські гуртки Галичини 1911-1913 рр. до остаточного утвердження назви “Пласт”, Пласт (назви: Український пласт і Український Пластовий Улад), Драгоманівський (Мазепинський) Пласт і цілий ряд т.зв. “стрілецьких пластів” Галичини перед Першою світовою війною, організації типу “Молода Січ” (Рогатин, 1912) і “Молоді козаки” (Олександрія на Волині, 1920), які часто потім вливалися до Пласту; Українські Бой-Скаути координовані Всеукраїнською Скаутовою Радою та інші українські скаутські загони і товариства зразка “Молодих січей” (Кам'янець-Подільський) періоду Української революції (1917-1921); українські скаутські частини в таборах інтернованих та перших років еміграції (Загін Українських Скаутів в Тарнові, Школа Український Пластунів у Щепіорно біля Каліша, Польща); Українська скаутська організація - УСОР та частини, об'єднані Українською Пластовою Командою в Чехо-Словацькій республіці; товариства, які перейняли методи Пласту після його заборони в 1930 р. на окупованих Польщею землях; українські скаутські частини західної і, можливо, східної діаспори; частини, об'єднані в Союзі українських пластунів-емігрантів (СУПЕ); Виховні спільноти української молоді (ВСУМ) тощо.

Внаслідок розвитку українського скаутського руху, уже на етапі становлення виникають його певні координуючі органи. Найкращий варіант єдиного шляху розвитку українського скаутинґу намітився на нашу думку в добу УНР, а саме в Кам'янці-Подільському (1919-1920). Після поразки українських визвольних змагань центром українського скаутського руху стала Галичина - Український Пластовий Улад під керівництвом ВПР і ВПК. Тоді ж формується єдність розвитку Галичини, Волині, Буковини, Закарпаття та еміграції, де на початку 1920-х рр. остаточно приживається український скаутинґ. Найгірші умови для розвитку руху існували на Буковині і в УРСР, де вже з початком 1920-х рр. він припиняється.

Після заборони Пласту на західноукраїнських землях роль керівного органу переймає таємний Пластовий Центр, що діє до 1944 р. Організаційні форми, в яких розвивається український скаутський рух того періоду найрізноманітніші: видавничий кооператив “Вогні”; туристично-краєзнавче товариство «Плай», спортивні клуби ім. сотника Ф.Черника і «Стріла», Доріст товариства «Рідна Школа»; табори молоді КВОММ - Комісії виховних осель і мандрівок молоді й Українського Гігієнічного товариства; ВСУМ - Виховні спільноти української молоді; частково іншітовариства. Легально український скаутинґ на еміграції презентував Союз українських пластунів-емігрантів та українські частини в рамках скаутських федерацій країн діаспори.

У другому розділі “Форми і методи діяльності українських скаутських частин” розкрито все багатство проявів активності українського скаутинґу. Вони відповідають ідейним основам скаутського руху з пристосуванням до національних потреб України: виправлення хиб національного характеру, як це визнавали ідеологи руху (А.Річинський, К.Паліїв, О.Тисовський).Основною метою скаутинґу було формування гармонійної соціально-реалізованої особистості. Скаутське виховання поділялося на формування сильного характеру, фізичного здоров'я, професійних вмінь і допомогу іншим людям та службу своїй батьківщині.

Головними засобами виховання в українському скаутинґу стали скаутські присяга і закон; праця в гуртку однолітків під керівництвом старших; постійні стимулюючі програми, що виражалися у трьох основних скаутських іспитах (пробах) та вмілостях (фахах); життя серед природи.

Скаутська присяга була урочистою обітницею на вірність Богові і Україні, допомогу іншим і працю над своїм самовдосконаленням. Скаутський Закон виражав риси характеру, які виховували в собі члени скаутських частин. Було два основні шляхи адаптації цього кодексу: 1) запровадження класичного скаутського взірця; 2) розширений національний варіант. Перший варіант редакції Скаутського Закону спостерігаємо в Першій Українській Юнацькій Дружині Бой-Скаутів у Білій-Церкві на Київщині (Є.Слабченко): 1) скаут шанує честь свою і своєї організації; 2) скаут є вірним і гідним сином свого народу; 3) скаут допомагає ближнім своїм; 4) скаут в кожному бачить ближнього, а всіх інших скаутів бачить своїми братами; 5) скаут поводиться як козак-лицар; 6) скаут поважає своє провідництво; 7) скаут любить природу і старається пізнати її; 8) скаут є завжди веселим; 9) скаут є ощадний; 10) скаут є чистий в думках, мові, вчинках.

Другим шляхом пішов Пласт. В редакції Пластового Закону О.Тисовського з'ясовується, що пластун у своїх ділах є: 1) словним (дотримується свого слова), 2) совісним, 3) точним, 4) ощадним; стосовно інших людей: 5) справедливим, 6) чемним, 7) братерським і приятельським, 8) врівноваженим; для добра Пласту: 9) корисним: а) для свого народу, через нього до людства, б) для родини і в) для себе; 10) карним (слухняним своєму керівництву), 11) пильним, 12) дбалим про здоров'я; а для свого оточення: 13) дбалим про красу й 14) завжди доброї гадки (думки).

Найважливіша виховна праця українських скаутських частин зосереджувалася у виховних спільнотах, основу серед яких творив гурток (рій, ланка). Наступними ступенями суспільної адаптації ставали більші об'єднання (чота, дружина, загін, курінь, полк, кіш) та різні спеціальні установи (гуртки спеціалістів, бібліотеки, секції, майстерні, крамниці). Праця у цих організаційних клітинах здійснювалася на засадах самоуправління і виборності, у формі регулярних і урочистих зібрань, мандрівок, таборів, ігор, свят, участі в національних заходах тощо.

Важливими засобами скаутської виховної системи стали спорт і змагання у різноманітних практичних уміннях, а також мандрівки й таборування. Серед видів спорту, яким приділялася особлива увага в українських скаутських частинах слід назвати піший і водний туризм, лижний спорт, командні види (естафети Пласту в Галичині), спортивні ігри, таборування. Це давало змогу виробляти самостійність, злагоду з природою, навики співпраці, товариськість та лідерські якості, можливість пізнання рідного краю. Особливу роль в українському скаутському русі приділялося організації таборів. Таборове життя розвивалося від перших мандрівних та наметових таборів до створення постійних таборових баз переважно в Карпатах, як Сокіл і Остодір (на землях, подарованих митрополитом А.Шептицьким біля Підлютого в Ґорґанах), Старява, Брустури біля Космача, Крилос біля Галича, Солочин і Луги на Закарпатті тощо. Розквіт таборування припадає на 1930-ті рр., коли в Галичині Пласт вже було заборонено. Культ гарту тіла виховав серед скаутів відомих спортсменів та фізкультурників (Я.Гладкий, Е.Жарський, С.Новицький, В.Пап, Є.Полотнюк, Я.Рак, М.Сорока, Р.Шухевич та ін.).

Питання ідеології руху з'ясовували скаутські видання. Їх можна поділити за змістом на організаційно-виховні, організаційні та провідницькі, художні, рукописні часописи окремих частин. Вони відіграли важливу роль у єдності руху, спільності розвитку його частин, обміні досвідом і стали важливим засобом скаутського виховання.

Вся скаутська програма, на основі якої велася діяльність окремих частин була наближена до потреб України і мала національне спрямування. Значну роль у ній відводилося патріотичному вихованню, а саме культу героїв визвольних змагань. Тому не дивно, що досить швидко український скаутинґ крім своєї внутрішньої діяльності проявляє активність у різних сферах суспільного життя.

У третьому розділі “Скаутський рух у суспільно-політичному житті України” проаналізовано його місце в молодіжному русі, вплив на нього умов громадсько-політичного життя і участь у ньому скаутських формувань; з'ясовано громадську роль українського скаутинґу протягом досліджуваного періоду.

Український скаутський рух зайняв важливе місце в суспільному житті України протягом всього досліджуваного періоду. Насамперед це проявилося у молодіжному русі через розповсюдження на інші товариства принципу гармонійного виховання, а також у ідеї активної служби батьківщині. Ця ідея дала свої плоди зокрема в поширенні на українське громадянство культу героїв визвольних змагань. Він виявився у догляді українських військових могил, запровадженні ряду святкувань: бою під Крутами, який поширився згодом на всю українську молодь, листопадового повстання 1918 р. у Львові, Свята українського моря тощо. Крім того, вихованці скаутських частин беруть активну участь у створенні українських збройних сил та у визвольних змаганнях.

Головну роль у виникненні стрілецького руху відіграв “скавтський кружок”, створений у 1911 р. у Львові І.Чмолою. В ньому вперше виникла ідея військового вишколу молоді. Згодом, членами гуртка створено окремі військові товариства “Мазепинський курс мілітарний” (В.Кучабський, О.Квас, В.Клим), студентський стрілецький гурток (І.Чмола), що став частиною товариств “Січові Стрільці” і “Січові Стрільці-ІІ”. За участю пластунів організовано стрілецькі товариства по всій Галичині. В Легіоні УСС важливі командні пости зайняли скаутські організатори (крім названих, Д.Вітовський, Н.Гірняк, І.Коссак, М.Мінчак, О.Семенюк, О.Степанів, Р.Сушко, П.Франко, Ф.Черник, С.Яремкевич, О.Яримович та ін.).

Пластуни Закарпаття у 1938 р. почали створення Організації Народної Оборони «Карпатська Січ”. Перший її штаб творили старші пластуни куреня “Самітні рисі”. Проект статуту організації виготовив Є.Кульчицький. Першими частинами “Карпатської Січі” стали два курені старших пластунів у Хусті, організовані О.Блистовим. В Генеральному Штабі ОНО “Карпатська Січ” працювали пластуни Р.Шухевич, З.Коссак, О.Карачевський, І.Кедюлич, Є.Врецьона, І.Роман, І.Рогач. Члени Виховних спільнот української молоді (ВСУМ), що діяли на скаутських засадах під час Другої світової війни зголосилися до складу I Української Дивізії Української Національної Армії (“Галичина”) на наказ Українського Центрального Комітету в Кракові, відділу молоді якого підпорядковувалися ВСУМ. Пластуни проявили себе при підготовці т.зв. Листопадового чину, внаслідок якого постала ЗУНР, в складі Армії УНР, УГА, ОУН, УПА тощо. У складі ІІІ-го Корпусу УГА діяла Пластунська сотня малолітніх добровольців переважно з пластунів Стрия.

Скаутський стиль життя сприяв розвитку окремих видів спорту. Загалом, покоління виховані у скаутинґу відзначались динамічним стилем життя, який виявлявся у постійних конкурсах, змаганнях тощо. Плекання у скаутинґу здорового способу життя вплинуло на поширення серед громадянства антиалкогольного та антинікотинового руху, які згодом сполучилися із національним і економічним чинниками. Так, у діяльності протиалкогольного і протинікотинового товариства “Відродження” беруть провідну участь пластові діячі (Ю.Каменецький, М.Ценко).

Через вихованців скаутинґу відбувався вплив на студентство і прилучення його до активного суспільного життя. Діяльність українських скаутів мала навіть міжнародне значення, зокрема, через створення у Чехо-Словаччині Міжнародного об'єднання високошкільного скаутинґу (Ю.Гончаренко). Крім того, існував вплив українського скаутського руху на журналістику, мистецьку діяльність, економічне життя.

Участь пластунів у революційному русі, зокремка в рамках ОУН призвела до втручання у внутрішню діяльність Пласту тоталітарних течій і викликала прискорення його заборони окупаційними властями (26 вересня 1930 р. в Галичині). Головною ж причиною заборони українського скаутського руху всіма окупантами були його активна громадська роль і великий вплив на формування молоді. З цієї ж причини ставлення українських державних органів і громадянства періоду УНР до скаутинґу було позитивне.

У висновках дисертації підведені підсумки дослідження, які виносяться на захист:

- передумови і причини виникнення українського скаутського руху та особливості його становлення були зумовлені боротьбою за здобуття державності України; це наклало свій відбиток на завдання і зміст руху; через змінність суспільно-політичних обставин становлення українського скаутинґу тривало протягом усього досліджуваного періоду; рух розвивався у контексті з світовим скаутинґом;

- український скаутський рух сформувався під впливом двох основних чинників: 1) національна традиція виховання та організування молодіжних товариств, яка в останні роки перед виникненням руху виявилася в існуванні у всіх реґіонах України таємних учнівських та студентських самоосвітніх і самовиховних гуртків; 2) теорія і практика світового скаутинґу; ця складова мала вирішальне значення, а рік виникнення українського скаутинґу (1911 р.) був також роком фактичного виникнення світового скаутського руху;

- характерні особливості організації, управління, форм діяльності руху базувались на британській основі, пристосованій до українських умов; перші керівні органи руху були створено в 1913-1914 рр. у Галичині й на Буковині, а під час Української Революції - в Галичині та УНР; чіткої структури рух набув на західних землях України з формуванням Верховної пластової команди, якій підпорядкувались еміграційні органи українських скаутів; у діяльності скаутських частин провідним був принцип самовиховання на засадах 3-ох головних обов'язків скаута, відображених у добровільній присязі; ефективність виховання забезпечувалась реалізацією його змісту через працю в гуртку однолітків, здобуття професійних навичок, таборування і мандрівництво, тощо; зовнішні вияви руху були національними;

- український скаутський рух від початків поширювався в усіх реґіонах, України; спочатку найсприятливіші умови для його розвитку і національного вияву склались у Галичині; найбільш сприятливі умови для всіх українських земель намітились у 1917-1920 рр.; після цього найуспішнішою була діяльність Пласту на українських землях, підкорених Польщею, що легально тривала одне повоєнне 10-річчя і після заборони окупаційною владою передала свій досвід ряду громадських організацій; у єдності з Пластом розвивався скаутський рух Закарпаття, Буковини та еміграції, набуваючи там національного забарвлення;

- після заборони Пласту польською владою у 1930 р., керівну роль в українському скаутинґу зайняв таємний Пластовий Центр, що діяв до кінця 2-ї світової війни і координував на скаутських засадах діяльність ряду просвітніх, виховних, туристичних, спортивних товариств та організацію таборів для молоді; на еміграції більшість осередків українців у Європі і частково за океаном охопив Союз українських пластунів емігрантів; із автономізацією Закарпаття місцевий Пласт остаточно відособився від чехо-словацького керівництва на поч. 1939 р.;

- із організацій для підлітків український скаутський рух перетворився на світоглядну спільноту кількох поколінь; громадська роль руху полягає у охопленні його вихованцями відповідальних посад суспільного життя, поширенні ідеї всебічного виховання; у середовищі скаутів ще в 1911 р. виникла ідея створення збройної сили для відродження української державності, а в 1938 р. пластуни Закарпаття стають співтворцями “Карпатської Січі”; у міжвоєнний період скаути поширюють серед громадянства культ героїв визвольних змагань, піднімають національну свідомість, пропагують здоровий спосіб життя тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

Статті, які відображають зміст і основні результати дослідження

1. Вплив скаутинґу на український молодіжний рух першої половини ХХ ст. // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. - Київ, 2000. - Частина III: педагогічні та історичні науки. - С. 189-196.

2. Пластовий рух на Тернопільщині (1911-1944 рр.) // Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка. Наукові записки. Серія: історія. - Вип. IX.- Тернопіль, 1999. - С. 40-49.

3. Українська скаутська організація Пласт на момент заборони в Галичині і на Волині (20-30-ті роки XX століття) // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Історія. - Вип. 43.- Київ, 2000. - С. 66-69.

4. Вплив українського Пласту на ґенезу стрілецького руху // Пам'ять століть. - 2000. - № 5 (26). - С. 108-116.

Тези і статті, які додатково відображають результати дослідження

5. Вплив українського Пласту на ОУН (перша половина ХХ століття) // Пластовий Шлях. - 1997. - ч. 4 (116). - С. 23-24.

6. Громадська роль Пласту у міжвоєнний період // Самостійна Україна. - 1999. - ч. 3 (473). - С. 33-36; ч. 4 (474). - С. 35-38; 2000. - ч. 1 (475). - С. 25-30.

7. Олег Кандиба-Ольжич і Пласт // Спадщина Олега Кандиби-О.Ольжича у контексті національного відродження України: Збірник матеріалів Міжнародної наукової студентської конференції. Травень 1997. - Тернопіль, 1999. - С. 176-179.

8. Український скаутський рух у Центральній та Південно-Східній Україні (від початків до 1920-х рр. XX ст.) // Національний університет “Києво-Могилянська академія”. Наукові записки. - Т. 18. Спеціальний випуск. - У двох частинах. - Частина I. - Київ: Видавничий дім “KM Academia”- С. 134-139.

9. Роль Пласту у формуванні та становленні стрілецького руху // Самостійна Україна. - 2001. - ч. 2 (480). - С. 30-34; ч. 3 (481). - С. 30-36.

Размещено на Allbest.ru