Тарас Бульба-Боровець і його військові підрозділи в українському русі опору (1941-1944 рр.)

Размещено на http://allbest.ru

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Тарас Бульба-Боровець і його військові підрозділи в українському русі опору (1941-1944 рр.)

Виконав Дзьобак В.В.

Чернівці - 2002

Анотація

Дзьобак В.В. Тарас Бульба-Боровець і його військові підрозділи в українському русі опору (1941-1944 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01. - Історія України. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2002.

У дисертації вперше в історіографії комплексно проаналізована проблема ролі і місця Т. Бульби-Боровця і його військових підрозділів в українському русі опору в 1941-1944 рр. На основі всебічного аналізу архівних матеріалів, опублікованих документів, спогадів, вітчизняної та зарубіжної літератури, автор висвітлює процеси формування і діяльності таких військових формувань як «Поліська Січ» та УПА(Б-Б)-УНРА, якими в різні періоди командував Т. Бульба-Боровець. Серед питань, які розглядає дисертант, - політична і культурна ситуація в Західній Україні в 1939-1941рр.; формування Т. Бульбою-Боровцем поліційної частини «Поліської Січі», що підпорядковувалася нацистському командуванню; утворення «Української Повстанської армії» (УПА), яка пізніше була перейменована в Українську народно-революційну армію (УНРА); стосунки Т. Бульби-Боровця з нацистами, радянськими партизанами, польським населенням, українськими національними організаціями та військовими формуваннями. Автор аналізує засоби, форми і методи, які застосовував Т. Бульба-Боровець у своїй військово-політичній діяльності.

Ключові слова: рух опору, Т. Бульба-Боровець, «Поліська Січ», Українська повстанська армія (УПА), Українська народно-революційна армія (УНРА), ОУН(Б), ОУН(М), бульбівці, бандерівці, мельниківці, гітлерівці, радянські партизани, польське населення, Український національний комітет (УНК).

1. Загальна характеристика дисертації

Актуальність дослідження. Здобуття Україною незалежності активізувало інтерес широкого кола громадськості до вітчизняної історії, а особливо до питань, пов'язаних із національним відродженням, національно-визвольним рухом. З цього погляду актуальності набувають дослідження, присвячені вивченню діяльності військово-політичних формувань, які існували на теренах України в період Другої світової війни і, зокрема, діяльності військових формувань, які очолював Тарас Боровець (псевдо «отаман Тарас Бульба»). Дослідження цієї проблеми є своєрідним соціальним замовленням на висвітлення сторінок героїчного і водночас трагічного минулого нашої Вітчизни, яке, в першу чергу, потрібне науковцям різних спеціальностей - історикам, політологам, соціологам. Неупереджене дослідження цієї проблеми також допоможе урядовим структурам, політичним партіям та рухам виробити правильну оцінку діяльності колишніх бійців Української Повстанської Армії (УПА), УПА(Б-Б)-УНРА, мельниківських підрозділів, загонів ФУРу та інших національних військових структур.

Ще на початку 90-х років різні політичні сили звертались до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, Президента з вимогами визнати або засудити їхню діяльність. Звучали заклики вилучити з користування у школах та вузах підручники, де ця діяльність була відображена по-іншому, ніж того бажала та чи інша сторона.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. визнає бійців Української Повстанської Армії, які брали участь у бойових діях проти гітлерівських загарбників на тимчасово окупованій ними території України в 1941-1944 роках, особами, які належать до учасників бойових дій. Однак ветерани УПА, Конгрес українських націоналістів, який є правонаступником історичної ОУН(Б), Організація українських націоналістів, яка є правонаступником історичної ОУН (фракція А.Мельника) ставлять питання про офіційне визнання Української повстанської армії воюючою стороною у Другій світовій війні.

Неоднозначне ставлення до проблеми УПА в українському суспільстві призвело до розколу в 1996 р. ветеранського руху, в результаті чого сьогодні існують дві структури - Організація ветеранів України та Всеукраїнське об'єднання ветеранів Другої світової війни.

Для вирішення проблеми у вересні 1996 р. Верховна Рада України створила комісію для сприяння у вивченні питань, пов'язаних з перевіркою діяльності ОУН-УПА. У вересні 1997р. Кабінет Міністрів України за дорученням Президента України видав постанову про створення урядової комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА.

Пропоноване дослідження крім питань, пов'язаних зі створенням та діяльністю УПА «Поліська Січ» - УПА(Б-Б)-УНРА, охоплює ряд інших аспектів: діяльність мельниківців та УПА(Б), адже саме Т. Бульба-Боровець заклав підвалини Української Повстанської армії, що вже весною 1942 р. розпочала діяльність на західноукраїнських теренах.

Висвітлення та документалізація історії національно-визвольного руху періоду Другої світової війни можуть стати реальними кроками до порозуміння та діалогу між різними політичними силами, гармонізації стосунків між жителями Сходу та Заходу, що в кінцевому підсумку позитивно вплине на процес національного відродження і консолідації українського народу.

Дослідження діяльності військових підрозділів під командуванням Т. Бульби-Боровця дозволяє також розкрити зміст інших процесів, які відбувались у суспільно-політичному житті окупованої нацистами України. Це сприятиме новому висвітленню політичних, ідеологічних, соціальних аспектів німецького і радянського тоталітарного режимів в Україні, з якими бульбівці вели збройну боротьбу; допоможе глибше зрозуміти проблеми українсько-польських відносин в період Другої світової війни та стосунків між різними українськими національними силами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в контексті роботи Урядової комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА, зокрема її робочої групи при Інституті історії України НАН України, а також пов'язане з науковою темою «Державотворчі процеси в Україні в ХХ ст.», яка розробляється на кафедрі історії України Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Об'єктом дослідження є історична постать Т. Бульби-Боровця і створені ним збройні формування УПА «Поліська Січ» - УПА(Б-Б)-УНРА, їхня роль і місце в національно-визвольній боротьбі українського народу в період Другої світової війни.

Предметом дисертаційного дослідження є основні напрямки політичної та військової діяльності бульбівських формувань, форми і методи боротьби на два фронти - проти німецької окупаційної влади і радянських партизан, стосунки прибічників Т. Бульби-Боровця з різними національними угрупованнями, українським та польським населенням, політичні пріоритети Т. Бульби-Боровця.

Хронологічні межі дисертації охоплюють 1941-1944 рр. - період німецької окупації України, організації і функціонування УПА «Поліська Січ» - УПА(Б-Б)-УНРА та діяльності Т. Бульби-Боровця на завершальному етапі війни. Інколи автор розширює ці межі: характеризує події періоду приєднання Західної України до СРСР з метою простежити тогочасну ситуацію на зазначених теренах та її вплив на життєвий шлях Т.Бульби-Боровця.

Територіальні межі. Дослідження охоплює переважно територію Волинської, Рівненської та Житомирської областей України. Вихід за ці межі передбачений там, де мова йде про діяльність Т. Бульби-Боровця в 1944-1945 роках і ситуацію, що склалась в Західній Україні напередодні німецько-радянської війни.

Метою представленої дисертаційної роботи є комплексний аналіз напрямів, форм і методів діяльності військових формувань Т. Бульби-Боровця, характеристика його як учасника тогочасних подій, організатора і керівника.

Для досягнення цієї мети автор ставить такі завдання:

- охарактеризувати ситуацію в Західній Україні, що склалась напередодні німецько-радянської війни;

- висвітлити умови формування національного світогляду Т. Бульби-Боровця та його діяльність в довоєнний період;

- проаналізувати створення Т. Бульбою-Боровцем військово-поліційного формування «Поліська Січ» та його діяльність;

- з'ясувати причини та обставини організації Т. Бульбою-Боровцем Української повстанської армії;

- розглянути відносини підрозділів УПА(Б-Б) - УНРА з німецькою окупаційною владою;

- розглянути стосунки Т. Бульби-Боровця і його прибічників з радянськими партизанами;

- проаналізувати причини українсько-польського протистояння в роки Другої світової війни, роль бульбівців у ньому;

- дослідити консолідаційні кроки Т. Бульби-Боровця, спрямовані на досягнення згоди з ОУН(Б), ОУН(М) та іншими організаціями і розглянути збройний конфлікт, що спалахнув між бульбівцями та бандерівцями;

- простежити діяльність Т. Бульби-Боровця на заключному етапі війни.

Наукова новизна дисертації полягає у відсутності праць, в яких були б комплексно досліджені проблеми діяльності військових формувань Т. Бульби-Боровця. На основі широкого кола джерел у роботі висвітлено такі малодосліджені питання, як довоєнна діяльність Т. Бульби-Боровця, створення і функціонування підрозділів УПА «Поліська Січ» - УПА(Б-Б)-УНРА; проаналізовано відносини бульбівських формувань з німецькими окупантами, неоднозначні стосунки з радянськими партизанами, польським населенням; розглянуто діяльність Т. Бульби-Боровця на завершальному етапі війни. боровець бульбівці військовий

Методологічні принципи витікають з вимог всебічно і об'єктивно проаналізувати події та явища. При аналізі використано проблемно-хронологічний і порівняльний методи та метод логічного аналізу і узагальнення, що дало можливість виявити та дослідити основні питання діяльності Т. Бульби-Боровця і його підрозділів УПА «Поліська Січ» - УПА(Б-Б)-УНРА в період німецько-радянської війни. (Українську повстанську армію (УПА), якою командував Т. Бульба-Боровець, автор називає УПА(Б-Б); назва «УПА» застосовується до військових формувань, що підпорядковувалися проводу ОУН(Б), починаючи з травня 1943 р.).

Практичне значення дослідження: основні положення дисертації, висновки, фактичний матеріал можуть бути використані для написання наукових праць з історії України періоду Другої світової війни, зокрема, присвячених діяльності військово-політичних формувань, визвольній боротьбі українського народу; при підготовці нормативних та спеціальних курсів з історії України. Результати дослідження та матеріали, введені в науковий обіг допоможуть сучасним політичним партіям, рухам та урядовим структурам у виробленні оцінок щодо ОУН, УПА, колишніх бійців, учасників визвольних змагань.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри історії України Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, а також на засіданні кафедри історії України Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Основні її положення та висновки були представлені на міжнародній науковій конференції «Україна у другій світовій війні: уроки історії та сучасність» (27-28 жовтня 1994 р., м. Київ), всеукраїнських «ОУН-УПА в історії і сучасній політичній боротьбі» (лютий 1990 р., м. Луцьк), «Українська повстанська армія і національно-визвольна боротьба в Україні в 1940-1950 рр.» (25-26 серпня 1992 р., м. Київ) та «Друга світова війна і Україна» (27-28 квітня, 1995 р., м. Київ), наукових конференціях професорсько-викладацького складу Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.

Публікації. Основний зміст, висновки й узагальнення дисертаційного дослідження висвітлені у брошурі і чотирьох статтях.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, хронологічні й територіальні межі; визначено об'єкт, предмет і методологію, мету, завдання дослідження, показано його зв'язок з науковими програмами, а також наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Історіографічна та джерельна база дослідження» розглянуто найважливіші здобутки вітчизняних і зарубіжних істориків з досліджуваної проблеми; зроблено огляд архівних джерел та опублікованих документів і матеріалів.

Довгий час основним джерелом для розуміння подій, пов'язаних із життям та діяльністю Т. Бульби-Боровця, були його спогади: «Кредо революції» (Париж, 1946), «Збройна боротьба України 1917-1950» (Париж, 1951) та «Армія без держави» (Вінніпег, 1981).

Певним доповненням до праць Т. Бульби-Боровця є спогади О.В. Шуляка «В ім'я правди», М.А. Лівицького «ДЦ УНР в екзилі між 1920-1940 рр.», М. Скорупського «Туди де бій за волю», К. Гірняка, О. Чуйка «Фронт Української Революції» та ін.

Радянська мемуаристика представлена, насамперед, книгою Д. Медведєва «Сильні духом». Командир розвідувального загону особливого призначення в емоційній формі розповів про налагодження контактів з бульбівцями для спільної боротьби проти гітлерівців, певні здобутки в цьому напрямку, а також про події після порушення досягнутого нейтралітету.

Діяльності бульбівських підрозділів торкається інша книга Д.Медведєва «Це було під Рівним», О.Федорова «Остання зима», С.Руднєва «Щоденник про карпатський рейд».

Названа мемуарна література є цінним джерелом для істориків, тим більше, що документальна база з даної проблеми недостатня.

У найбільш повному зібранні документів «Літопис УПА» військовим підрозділам Т. Бульби-Боровця приділено надзвичайно мало уваги. Окрема інформація про керівника УПА «Поліська Січ» - УПА(Б-Б)-УНРА є у 1-му та 2му томах «Волинь і Полісся: німецька окупація» та в 6-му, 7-му, 21-му томах «УПА в світлі німецьких документів».

Значний обсяг інформації про діяльність підрозділів УПА «Поліська Січ» - УПА(Б-Б)-УНРА міститься лише у збірнику документів «ОУН-УПА в роки війни», який упорядкував та прокоментував В. Сергійчук. Ці документи свідчать, що збройні загони, якими командував Т. Бульба-Боровець, воювали за здобуття незалежності української держави одночасно з двома тоталітарними режимами - нацистським та радянським. Документи розвінчують міф про колабораціонізм бульбівців - їх нібито тісну співпрацю з німецькими окупантами, що майже півстоліття всупереч фактам стверджувала радянська історична наука.

Ряд документів і матеріалів, написані Т. Бульбою-Боровцем та його прибічниками, зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади і управління (ЦДАВО) України. Зокрема, у фонді 3833 (крайового проводу організації українських націоналістів (ОУН) на західноукраїнських землях) містяться ідеологічні та політичні документи Т. Бульби-Боровця. Ряд документів та матеріалів, що належать бульбівцям, зберігаються фонді 3837 (З'єднання південних груп Української Повстанської Армії «УПА - Південь»). Серед них варто виділити «Закон українського партизана».

У дисертаційному дослідженні використані також фонди 3838 (З'єднання Української Повстанської Армії «УПА - Північ»), 4328 (Штабу командування начальника поліції безпеки окупованих східних територій), КМФ-8 (Колекція мікрофотодокументів німецько-фашистських адміністративних установ, армійських груп і їх тилових охоронних підрозділів, діючих на окупованих східних територіях).

Документи КПРС періоду німецько-радянської війни зберігаються в Центральному державному архіві громадських об'єднань (ЦДАГО) України, зокрема у фонді І (ЦК КП(б)У). Для написання дисертаційного дослідження також були залучені матеріали фондів, що охоплюють діяльність партизанського руху та окремих партизанських з'єднань, зокрема 62 (Українського штабу партизанського руху), 63 (Першої української партизанської дивізії ім. двічі Героя Радянського Союзу С.А. Ковпака (Сумське партизанське з'єднання), 65 (Житомирського партизанського з'єднання), 105 (Тернопільського партизанського з'єднання ім. М.С. Хрущова). Ряд матеріалів зберігається у фонді 166 (Комісії з питань історії Великої Вітчизняної війни при Академії наук УРСР). Цікавими є звіти і донесення в Український штаб партизанського руху, ЦК КП. У командирів загонів і з'єднань, в яких подана оцінка бульбівського руху, відносин з радянськими партизанами, гітлерівцями, польським населенням України. Крім того, в ЦДАВО України зберігаються пропагандистські матеріали УПА(Б-Б)-УНРА.

Документи самих формувань Т. Бульби-Боровця, аналітична інформація тогочасного НКВС, підготовлена на основі широкого кола джерел, зберігаються в архівах СБУ. З огляду на те, що оцінки в ній часто не збігаються з висновками командирів партизанських загонів і з'єднань, вона становить особливий інтерес для дослідників.

У Державному архіві Рівненської області (ДАРО) зберігаються матеріали поліції щодо діяльності Т. Бульби-Боровця в першій половині 30-х років, а також кілька примірників друкованого органу «Поліської Січі» - газети «Гайдамака» за 1941 р.

Розвідки з цієї проблематики через ідеологічні установки в СРСР зосереджувались в основному за кордоном. Деякі аспекти, пов'язані з тогочасними подіями в Західній Україні, зокрема, рухом Т. Бульби-Боровця, знайшли своє відображення у працях відомих діячів українського національно-визвольного руху М. Лебедя та П. Мірчука. Спільним для цих досліджень є применшення значимості діяльності Т. Бульби-Боровця.

Більш об'єктивно діяльність бульбівських підрозділів висвітлюють праці В. Косика. Він використав широке коло німецьких архівних документів і тогочасних публікацій. В.Косик досліджує час виникнення «Поліської Січі», мету її діяльності, організаційну структуру, а також взаємовідносини з нацистами; робить спробу проаналізувати причетність формувань Т. Бульби-Боровця до витоків УПА.

Окремі аспекти діяльності бульбівців висвітлюють англомовні автори - Дж. Армстронг, А.Даллін та польські дослідники - М. Юхнєвич, Р. Торжецький.

Деякий інтерес становлять також розвідки, що виходили в Радянській Україні. Зокрема, у 1957 р. в журналі «Жовтень» була опублікована стаття Ю. Мельничука «З житія бандитського отамана». Завданням подібних праць, насамперед, було «очорнити» діяльність бульбівців та інших українських сил національно-визвольного руху.

Ідеологічний зміст притаманний і тим публікаціям, що з'явилися в часи перебудови в Радянському Союзі. Серед них документальна повість П. Шафети «Поліська Січ» або Хто такі бульбаші?», публікація О. Слободянюка «З ким і проти кого?».

Позбутися ідеологічних шор українські науковці змогли лише з отриманням Україною незалежності.

Один із перших кроків у цьому напрямі був зроблений учасниками Всеукраїнської наукової конференції «Українська Повстанська Армія і національно-визвольна боротьба в Україні у 1940-1950-ті рр.», що відбулась 25-26 серпня 1992 р. у м. Києві. Серед опублікованих матеріалів конференції є три статті, автори яких - А. Жуківський, В. Михальчук та І. Міткалик - намагались об'єктивно висвітлити постать отамана, організацію та діяльність УПА «Поліська Січ» - УПА(Б-Б)-УНРА, відносини з німецькою окупаційною владою, ОУН(Б), ОУН(М).

У цьому ж році в журналі «Політика і час» була опублікована стаття А. Кентія «Отаман Тарас Бульба». Певний внесок у розробку досліджуваної проблеми був зроблений автором пропонованого дисертаційного дослідження. У 1994-1995 рр. в журналі «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ» була опублікована стаття «Тарас Боровець і Поліська Січ», а в 1995 р. - брошура «Отаман Тарас-Боровець: (Штрихи до політичного портрету)».

У додатку до цієї праці подано ряд матеріалів з документального фонду виставки «Діяльність ОУН-УПА на західноукраїнських землях» (Червоноармійський р-н Рівненської обл. Листопад-грудень 1990 р.).

Діяльність військових формувань Т. Бульби-Боровця розглянута в монографії І. Муковського та О. Лисенка «Звитяга і жертовність: Українці на фронтах Другої світової війни». В оцінці отамана автори дотримувались в основному поглядів попередніх дослідників.

У 1999 р. вийшли друком п'ять монографій А. Кентія. Серед них - «Нариси історії організації українських націоналістів в 1941-1942 рр.», «Українська повстанська армія в 1942-1943 рр.» та «Українська повстанська армія в 1944-1945 рр.». У перших двох роботах автор висвітлює створення та функціонування бульбівських формувань; розглядає відносини Т. Бульби-Боровця з німецькою адміністрацією, бандерівцями, мельниківцями тощо.

У 90-і з'явилися газетні публікації, присвячені Т. Бульбі-Боровцю та його армії. Серед них статті В. Городецького «Тарас Бульба з Поліського краю», Л. Дещинського, К. Бондаренка, Д. Киричука «Отаман», В. Рожка «Слідами побратима Тараса Бульби-Боровця».

Своєрідним підсумком початкового етапу в дослідженні діяльності Т. Бульби-Боровця та його збройних формувань стала наукова конференція «Роль і місце Т. Бульби-Боровця в національно-визвольній боротьбі українців за їх державну самостійність», що відбулася в м. Рівному 15 травня 1998 р. Матеріали конференції були опубліковані в збірнику «Повстанський рух отамана Тараса Бульби-Боровця: Дослідження, спогади, документи». Він містить наукові статті: «Військово-дипломатична діяльність Тараса Бульби-Боровця» Й. Пацули, «Стосунки між отаманом Тарасом Бульбою-Боровцем і німецькою окупаційною владою в 1942-1943 рр.» І. Марчука, «Сучасні польські історики про Тараса Бульбу-Боровця» Г. Бухала.

Огляд джерел та літератури показує, що в дослідженні діяльності військових формувань Т.Бульби-Боровця зроблено ряд кроків. Проте для широкого розуміння комплексу проблем, пов'язаних з історією бульбівського руху, цих праць недостатньо - потрібні нові, передусім архівні, джерела, їх ґрунтовне опрацювання та науковий аналіз.

У другому розділі - «Розстановка політичних сил на західноукраїнських землях у передвоєнні та перші воєнні роки» розглянуто окремі питання, пов'язані зі встановленням радянської влади в Західній Україні, вторгненням німецьких військ на територію Польщі, окупацією нацистами України; проаналізовано передумови створення Т. Бульбою-Боровцем УПА «Поліська Січ».

На перших порах західноукраїнське населення досить толерантно ставилось до радянської влади. Однак пізніше розпочалися насильницька колективізація, «розкуркулювання», масові депортації, репресії проти політичних та громадських діячів, антирелігійна та антиукраїнська політика, що викликало не лише негативне ставлення з боку місцевого населення, але й значною мірою спровокувало антирадянську діяльність українських національних організацій, у тому числі підрозділів «Поліської Січі».

Створення «Поліської Січі» нерозривно пов'язане з іменем Т. Бульби-Боровця, який був її засновником та командиром. У дисертації висвітлено становлення Т. Бульби-Боровця як військово-політичного діяча, вплив на формування його світогляду оточення та різних українських діячів. Створена з початком німецько-радянської війни «Поліська Січ» була поліційним формуванням, яке підпорядковувалось німецькій адміністрації. Головним її завданням було знешкодження радянських загонів, що потрапили в оточення, боротьба проти радянського підпілля і партизанських груп. Однак, Т.Бульба-Боровець, як командир «Поліської Січі», не був посібником німецьких окупантів - він лише прагнув з їхньою допомогою закласти підвалини майбутньої української армії.

Підрозділи Тараса Бульби-Боровця контролювали величезну територію, що охоплювала Слуцьк - Гомель - Житомир. Центром «Поліської Січі» стало місто Олевськ. Загальна чисельність «січовиків» становила кілька тисяч. Офіційним друкованим органом бульбівців була газета «Гайдамака», що висунула такі гасла боротьби: «Своя державність. Збройна сила. Віра Христова». Проте вся діяльність Т. Бульби-Боровця в той період проходила в руслі нацистських задумів.

З приходом цивільної адміністрації змінюється ставлення до підрозділів Т. Бульби-Боровця, які тепер виявились непотрібними. Щоб уникнути ускладнень з нацистами, Т. Бульба-Боровець в листопаді 1941 р. приймає рішення розформувати свої військові загони. Проте фактично зброю склала лише частина Олевської залоги, решта бульбівців розійшлись по домівках зі зброєю. Сам отаман з невеликою групою бійців кількістю 300 чоловік пішов у ліс.

У третьому розділі - «Військово-політична діяльність УПА(Б-Б)-УНРА і стосунки з неукраїнськими політичними силами» - проаналізовано відносини підрозділів, якими командував Т. Бульба-Боровець з німецькою окупаційною адміністрацією, радянськими партизанами та польським населенням.

У сфері відносин з різними противниками для Т. Бульби-Боровця була притаманна «гра у дві руки». Контакти з кожною зі сторін отаман намагався використати для зміцнення позицій власних військових підрозділів. На відміну від попереднього періоду змінюються політичні орієнтири Т. Бульби-Боровця. Стрижнем військової діяльності УПА(Б-Б) стає антинімецьке спрямування. Однак активних боїв з нацистами підрозділи Т. Бульби-Боровця не вели. Бойові акції бульбівців були спрямовані головним чином на забезпечення себе продовольством, зброєю, обмундируванням і демонстрацію військової могутності УПА(Б-Б). Крім того, вони мали тимчасовий характер - періоди активних дій змінювались пасивністю.

Т. Бульба-Боровець не втрачав надій на порозуміння та співробітництво з нацистами, що в майбутньому сприяло б створенню української армії та суверенної української держави. Проте наміри отамана суперечили нацистським. Це і призвело до арешту отамана під час переговорів з вищими німецькими посадовими особами.

У сфері відносин з радянськими партизанами теж відбулися різкі зміни. На відміну від антирадянських дій «Поліської Січі» у 1941 р., отаман на перших порах існування УПА(Б-Б) намагається встановити якщо не дружні стосунки з радянським партизанами, то, щонайменше, нейтралітет. Інтенсивності контакти набули, коли в район Мозирських лісів був закинутий загін особливого призначення на чолі з Д.Медведєвим. Відбулися переговори, які провів представник Генерального штабу Червоної армії. Однак вони виявили відмінність позицій договірних сторін. Радянські представники вимагали формального підпорядкування бульбівців радянському контролеві, а Т. Бульба-Боровець і його прихильники виступали за обмежену домовленість у боротьбі проти гітлерівців. Не зумівши домовитись про співробітництво, обидві сторони погодились на нейтралітет. Однак уже в лютому 1943 р. розпочався відкритий збройний конфлікт. Не останню роль у цьому відіграли нацисти, які намагались розпалити ворожнечу між різними антигітлерівськими формуваннями.

Особливої сили набуває ідеологічне протистояння. Командири радянських партизанських загонів отримували вказівки викривати бульбівців; поширювалися антибульбівські листівки з так званим «народним фольклором», у яких висміювали отамана.

Суперечливим є ставлення бульбівців до польського населення. На перших порах Т. Бульба-Боровець намагається встановити контакти з польськими підпільниками з метою спільних дій проти нацистів і радянських сил. Однак ігнорування польськими патріотами бульбівців, яких вважали зрадниками Польщі, й постійна ворожнеча між польським та українським населенням не сприяли контактам. Крім того, німці використовували польські поліційні частини для репресій проти українського населення. Внаслідок цих протиріч Т. Бульба-Боровець не зумів уникнути антипольського спрямування у діяльності своїх формувань. Замість організації боротьби проти головного ворога - нацистської Німеччини, військові підрозділи Т.Бульби-Боровця брали участь у роздмухуванні братовбивчої війни. Збройний конфлікт між обома сторонами, результатом якого стала загибель багатьох людей, був вигідний нацистам, які лише вигравали від роз'єднання антигітлерівських сил.

У четвертому розділі - «Консолідаційні зусилля політичного керівництва УПА(Б-Б)-УНРА» проаналізовано намагання Т. Бульби-Боровця і його соратників встановити контакти з різними українськими національними організаціями та формуваннями; розглянуто останній період військової діяльності отамана.

У кінці 1942 р. отаманові стало зрозуміло, що його «лісова дипломатія» зазнала поразки. Не довіряючи ні Москві, ні Берліну, Т. Бульба-Боровець робить висновок, що власними силами він не зможе подолати сильнішого противника. Він робить спроби знайти взаєморозуміння з різними політичними силами в Україні, домогтися об'єднання всього українського народу.

Найвагомішу роль у той час відігравала Організація українських націоналістів, що була розколота на прихильників С.Бандери і прихильників А. Мельника. Контакти з останніми поліський отаман встановив ще в 1941 р.

У 1942 р. їхні зв'язки стали ще тіснішими. ОУН(М) було однаково, з ким співпрацювати. Головне, що ця сила була на їхньому боці. Тому представники ОУН(М) були у бульбівському штабі, їхні окремі члени воювали в бульбівських загонах.

Зовсім по-іншому складались стосунки з ОУН(Б). Непорозуміння, головним чином, полягало в тому, що провід ОУН(Б) відмовлявся йти на поступки іншим національним силам. Не останню роль відіграло й те, що Т. Бульба-Боровець не бажав позбутись лідерства. Неодноразові контакти з представниками обох організацій не принесли бажаних результатів. Щоб відмежуватись від бандерівської УПА, Т. Бульба-Боровець видав наказ про перейменування свого підрозділу з УПА на УНРА (Українську Народно-Революційну Армію).

Улітку 1943 р. між бульбівцями і бандерівцями розпочались збройні сутички. Бандерівці, маючи численну перевагу, примушували бульбівців складати зброю або вливатись в їхні загони. Взаємна ворожнеча проявлялась і в ідеологічній сфері. Обидві сторони у своїх листівках та публікаціях висували взаємні звинувачення в поширенні анархії та отаманії. Серед найвідоміших бульбівських публікацій - «Революція чи анархічна отаманія», «Зозулине яйце», «До проводу ОУН(Б)».

Крім спроб порозумітися з бандерівцями, встановити контакти з мельниківцями і групами, що входили в Політраду УНРА, Т. Бульба-Боровець мав зв'язки з іншими політичними силами, зокрема з Фронтом Української Революції (ФУР). Керівник цієї організації після відкритого конфлікту з бандерівцями з окремими бійцями воював в рядах УНРА.

Найбільш непривабливою позиція Т. Бульби-Боровця є на останньому етапі війни. Будучи звільненим у 1944 р. з концтабору, він бере участь у роботі Українського національного комітету, що підпорядковувався нацистам, одним із завдань якого було створення українських військових підрозділів, які б воювали на боці гітлерівців. Паралельно Т. Бульба-Боровець співпрацює з організацією «Ваффен-СС Ягдфербанд-ОСТ», метою якої було здійснення диверсійної і шпигунської діяльності на території СРСР і Польщі. Колишній командир УПА(Б-Б) був призначений начальником української підгрупи Ягдфербанду. Планувалось, що після підготовки загін під командуванням Т. Бульби-Боровця (тепер Кононенка) висадиться повітряним десантом в районі Прип'яті. Однак швидкий наступ Червоної Армії зірвав плани. Така позиція Т. Бульби-Боровця була зумовлена тим, що він як і більшість тодішніх керівників не мав чітких політичних і національних орієнтирів, а тому кидався в різні боки, шукаючи союзників.

Висновок

1. Поштовхом до створення та діяльності підрозділів Т. Бульби-Боровця та інших формувань національних сил стали не лише окупація німецькими нацистами України, але й встановлення на західноукраїнських землях радянського режиму. Репресивна політика радянської влади щодо представників національних партій та організацій, значної частини місцевого населення призвела до того, що радянський режим став сприйматись як чужий національним інтересам України. Тому напередодні та на початку німецько-радянської війни українські політичні організації пішли на контакт з нацистською Німеччиною з наміром з її допомогою створити національні збройні формування та відновити українську державність.

2. Діяльність Т. Бульби-Боровця, як організатора УПА «Поліська Січ» - УПА(Б-Б)-УНРА», значною мірою зумовлена його вихованням та попередньою політичною діяльністю. До війни Т. Бульба-Боровець за дорученням розвідувального відділу військового штабу УНР кілька раз перетинав кордон Радянського Союзу, де на власні очі бачив голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Майбутній отаман боровся також проти польського шовінізму та антидемократизму, за що був ув'язнений в концентраційному таборі - Береза Картузька. Значну організаційно-політичну роботу проводив Т.Бульба-Боровець на Поліссі і перед початком німецько-радянської війни.

3. УПА «Поліська Січ» була заснована Т. Бульбою-Боровцем при підтримці гітлерівців на початку німецько-радянської війни. За своїм призначенням вона була поліцейською частиною, головне завдання якої - боротьба проти частин Червоної Армії, радянського підпілля і партизанських груп. Відповідно, з початку діяльності і до розпуску формувань «УПА-Поліська Січ» в листопаді 1941 р. німецьку армію отаман сприймав як союзника. Головним у діяльності Т. Бульби-Боровця і його прибічників була підготовка збройної сили. Чітка політична робота не проводилась.

4. Українська повстанська армія (УПА) була заснована Т. Бульбою-Боровцем в кінці 1941 р. - початку 1942 р., як збройне формування, завданням якого було виборювати українську державність і захищати українців від свавілля окупантів. Основною її позицією щодо противників - нацистів та радянських партизан - була так звана «гра у дві руки»: добиватись поступок від обох сторін, намагаючись зберігати нейтралітет. Така політика була потрібна для збереження і накопичення сил українських збройних формувань для майбутньої боротьби.

5. Стрижнем УПА(Б-Б) було антинімецьке спрямування. Т. Бульба-Боровець намагався показати нацистам свою військову силу, щоб скористатись з цього в майбутніх переговорах, а також дати вихід антинімецьким настроям частини бійців УПА(Б-Б). Однак активних бойових дій підрозділи УПА(Б-Б), а пізніше УНРА не вели. Напади на німецькі об'єкти здійснювались в основному з метою забезпечити себе продовольством, обмундируванням та заявити про себе як захисника прав українського народу. Подібні антинімецькі дії, що не завдавали ворогові значної шкоди, давали надію на досягнення компромісу з німцями в майбутньому. Тому час від часу Т.Бульба-Боровець і його прибічники йшли на контакт з німецькою владою і вели переговори.

6. Двоїстість позиції характерна для Т. Бульби-Боровця і щодо радянських партизанів. Нейтралітет, який зберігався впродовж 1942 - початку 1943 р., весною змінюється гострим протистоянням між обома сторонами, від чого вигравала лише третя сторона - нацисти. Причиною цього стали не лише різні політичні орієнтири Т. Бульби-Боровця і радянської влади, але й зміна сил в ході війни і політика нацистів щодо розпалювання ворожнечі між силами антинацистського фронту.

7. Відносини бульбівців з польським населенням характеризуються зміною напруженості збройним конфліктом. На перших порах Т. Бульба-Боровець намагався встановити зв'язки з польським рухом опору для спільної боротьби з нацистами та радянськими силами. Однак ігнорування польським рухом зусиль бульбівців, які вважалися зрадниками Польської держави; попередні, історично обумовлені протиріччя між польським та українським населенням; участь нацистів у роздмухуванні українсько-польського конфлікту - все це поклало початок жорстокій братовбивчій війні.

8. Впродовж окупації України поліський отаман постійно намагається встановити контакти з представниками різних національних сил. Йому вдалося досягнути взаєморозуміння з ОУН(М) та ФУРом. Однак відносини з ОУН(Б) характеризуються переходом від нейтралітету і співробітництва на регіональному рівні до відкритої ворожнечі і збройного конфлікту.

9. На останньому етапі війни Т. Бульба-Боровець встановлює тісні контакти з гітлерівцями. З антигітлерівських позицій він переходить до безпосереднього співробітництва з нацистами і бере активну участь у формуванні бригади особливого призначення, завданням якої мала стати диверсійна боротьба в радянському тилу під керівництвом Т. Бульби-Боровця.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях

1. Дзьобак В.В. Отаман Тарас Бульба-Боровець (Штрихи до політичного портрету). - К.: Інститут історії України НАН України, 1995. - 90 с.

2. Дзьобак В.В. Тарас Боровець і «Поліська Січ» // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1994. - № 1. - С. 124-139.

3. Дзьобак В.В. Тарас Боровець і «Поліська Січ» // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1995. - № 1-2. - С.39-59.

4. Дзьобак В.В. Військові формування Т. Бульби-Боровця і радянські партизани: від компромісу до збройних сутичок (1941-1944 рр.) // Сторінки воєнної історії України. Зб. наукових статей. Вип. 5. - К.: Інститут історії України НАН України, 2001. - С. 246-254.

5. Дзьобак В.В. Деякі маловідомі сторінки діяльності ОУН, УПА на західноукраїнських землях в 1939-1944 рр. // Науково-методичні праці з історії СРСР. - К., 1991. - С. 81-97.

Размещено на Allbest.ru