Главная
Коллекция "Revolution"
История и исторические личности
М.В. Ломоносов - світило російської науки XVIII століття
М.В. Ломоносов - світило російської науки XVIII століття
Наукова діяльність М.В. Ломоносова, біографічні відомості про його життя. Вклад видатного російського вченого у розвиток педагогічної думки, характеристика етапів його педагогічної діяльності. Дидактичні ідеї, розвиток педагогічної термінології.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.05.2014 |
| Размер файла | 53,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедра всесвітньої історії
Реферат на тему:
"М.В. Ломоносов - світило російської науки XVIII століття"
Підготував: студент ІІ курсу історико-соціологічного факультету групи ІЮ-21 Мельничук В.О.
Перевірила: Сєвєрова О.В.
Рівне 2013
Содержание
- Вступ
- 1. Наукова діяльність м.в. ломоносова
- 1.1 Короткі біографічні відомості про М.В. Ломоносова
- 1.2 Ломоносов - натураліст
- 1.3 Ломоносов - найбільший філософ
- 1.4 Ломоносов - історик
- 2. Вклад М.В. Ломоносова у розвиток педагогічної думки
- 2.1 Етапи педагогічної діяльності М.В. Ломоносова, їх характеристика
- 2.2 Дидактичні ідеї у педагогічній діяльності М.В. Ломоносова
- 2.3 Розвиток М.В. Ломоносовим російської педагогічної термінології
- Висновок
- Список використаної літератури
Вступ
Збагачення науки і практики тісно пов'язане з глибоким аналізом соціальних ідей, накопичених людською цивілізацією в минулі епохи. Особливий інтерес в цьому відношенні представляє вивчення творчої спадщини М.В. Ломоносова. Геній, якого необхідно розглядати на тлі розвитку світової і російської культури.
Видатний учений жив і творив у послепетровскую епоху, коли відбувалися історично значимі соціальні перетворення, йшла гостра боротьба в релігії, розвивалася російська наука, великого поширення набуло просвіта.
Як гідний наступник просвітителів М.В. Ломоносов став борцем за створення національної науки і культури, прихильником широкої народної освіти. Гострий, спостережний розум натураліста дозволив йому в епоху російської освіти на високому науковому рівні поставити такі проблеми, як предмет педагогіки, сутність виховання та освіти, організація навчання, його зміст.
Широко розуміючи призначення педагогіки, М.В. Ломоносов вважав її невід'ємною частиною світової та російської культури. Формування молодого покоління російського юнацтва в дусі загальнолюдської моралі, заохочення до пізнання навколишнього світу, наукових і культурних цінностей - ці основні Ломоносовський ідеї залишаються актуальними і сьогодні.
ломоносов педагогічна термінологія дидактичний
1. Наукова діяльність м.в. ломоносова
1.1 Короткі біографічні відомості про М.В. Ломоносова
Народився М.В. Ломоносов 8 листопада (19 - за новим стилем) 1711 р. в селі Мішанінской Куростровской волості Архангельської губернії. Батько Ломоносова - Василь Дорофійович - був досить заможною людиною. Мати майбутнього вченого - Олена Іванівна - була донькою диякона. На жаль, вона дуже рано померла, залишивши єдиного сина сиротою. Весь уклад життя північної поморської боку наклав відбиток на вразливого М.В. Ломоносова.
Життя серед поморів, поморські плавання з батьком, боротьба з нестатками, суворими природними умовами сприяли появі в М.В. Ломоносова надзвичайних фізичних і моральних сил, загартували його характер, приготували до боротьби. У ньому рано прокинувся інтерес до читання, до пізнання незвичайного, нового.
Грамоті Ломоносов навчився пізно до дванадцяти років. Навчався він у сусіда, селянина Шубного, а марнотратом у місцевого дяка Сабельникова. Ломоносов розумів, що для придбання більших знань необхідно вивчити латинську, грецьку та інші іноземні мови. Опанувати ж цими мовами можна було тільки у великих містах. І ось взимку 1730 Ломоносов вирушив до Москви з трьома рублями, зайнятими у сусіда, і зв'язкою своїх книг - граматикою і арифметикою, складових тоді всю його бібліотеку. У січні 1736 М.В. Ломоносов був зарахований у Слов'яно-греко-латинську академію. В академії Ломоносов за п'ять леї збагнув те, що іншим не вдавалося і за вісім. Не задовольняючись поурочним завданнями М.В. Ломоносов самостійно вивчає давньоруську літопис, праці грецьких і римських авторів, знайомиться в монастирській бібліотеці з книгами з філософії, фізиці, математиці. До кінця навчання в академії він стає людиною чудовою вченості. Особливо значними були його пізнання в галузі історії, поетики, риторики.
1 січня 1736г. разом з іншими одинадцятьма учнями Спаських шкіл М.В. Ломоносов прибув до Петербурга. Почався новий дуже важливий етап у його житті. Саме тут остаточно визначилися його наукові інтереси та схильності.
У сентябре 1736 г. Ломоносова як кращого студента Академії разом з двома студентами направляють до Марбурга (Німеччина) для вивчення хімії і гірничорудної справи.
У червні 1741 р. Ломоносов, повний сил і енергії, повертається в Росію і приступає до роботи в академії наук. Він пропрацював у ній понад двадцяти років, довівши, що геній вміє тріумфувати над усіма перешкодами, які ні протиставляє йому ворожа доля. Лише в 1745 р. після енергійних звернень до Єлизавети Петрівни Ломоносов був, нарешті визначений у званні професора хімії. Помер М.В. Ломоносов 15 квітня 1765.
1.2 Ломоносов - натураліст
Величезна заслуга М.В. Ломоносова полягала в тому, що він був одним з творців хімії як науки. Він поклав в основу хімії точні початку. Ломоносов увів в хімічну практику основні принципи кількісного та якісного аналізу. Він вважав, що впевненість в результатах дослідів залежить від роботи з чистими хімічними речовинами і реактивами. Величезною заслугою М.В. Ломоносова є створення першої в Росії хімічної лабораторії. Майже відразу ж після повернення з Німеччини в 1742 р. Ломоносов звертається до Академії з проханням про будівництво лабораторії. У цій лабораторії він провів більшість своїх хімічних і фізичних дослідів, що склали славу російської науки.
Велика і ніколи не зітреться у свідомості нашого народу роль М.В. Ломоносова не тільки в розвитку хімії та фізики, а й інших галузей природознавства. Визначну роль він відіграв у розвитку астрономії, географії, геології та метеорології. Він був одним з творців астрономічних обсерваторій у Росії, організатором багатьох географічних експедицій, наставником цілого покоління російських вчених.
Ломоносов надзвичайно багато зробив і для російської географічної науки. Його творчий геній з особливою силою позначився в постановці проблем географії Північного Льодовитого і Тихого океанах.
М.В. Ломоносов був одним із творців геології. У своїх працях "Слово про народження металів від трясіння землі" (1757г.), "Перші підстави металургії або рудних справ" (1763г.) і "Про шари Земних", - Ломоносов заклав основи геологічної науки. У своєму вченні про Землю Ломоносов виходив з визнання того, що наша планета має свою власну історію. За Ломоносову земля розвивається, але й змінюється. Величезна заслуга М.В. Ломоносова полягала в тому, що він не тільки заклав основи геології, але фактично став творцем гірничорудної справи в Росії.
Ще в 1742г. Ломоносов пише "Перші підстави гірничої науки", потім протягом свого життя неодноразово пише не тільки теоретичні праці, а й практичні керівництва для здійснення гірських виробок. Він збирає колегії мінералів при географічному департаменті Академії наук, систематизує їх, відправляє численні геологічні експедиції в різні кінці Росії, пристрасно переконує російських людей в багатстві нашої країни.
1.3 Ломоносов - найбільший філософ
М.В. Ломоносов не лише великий натураліст, але й найбільший філософ - матеріаліст ХVIII століття. Свій світогляд і систему природно - наукових поглядів Ломоносов називав "корпускулярної філософією". В основі її лежала атомно - молекулярна теорія будови речовини, узагальнення досягнень хімії, фізики та інших природничих наук.
У всіх своїх дослідах і дослідженнях, у всіх міркуваннях про натурі (природі) М.В. Ломоносов беззастережно визнає матеріальність буття. З перших кроків своєї наукової діяльності він свідомо робить упор на матеріалістичний підхід до вивчення дійсності.
Ломоносовское поняття матерії неодмінно пов'язується з певною структурою речовини, а саме, з корпускулами та елементами. Абсолютно ясно, що під корпускулами Ломоносов розуміє молекули, а під елементами - атоми. Згідно з ученням Ломоносова, в матерії два основних види: матерія власна (або пов'язана) і матерія стороння (або протікає, проникаюча). До першого виду він відносить матерію тіл, до другого - всесвітній ефір. Усі тіла володіють певними або приватними якостями. Основні з них - це протяжність, сила інерції і руху.
Вчення про нерозривність матерії та руху - безумовно визнається і всебічно захищається Ломоносовим протягом всього його життя. Ідея нерозривності матерії і руху знаходить найбільш загальне і глибоке вираження у відкритому Ломоносовим загальний закон природи. Деякі автори розглядали цей закон, як тільки передбачення відкриття Лавуазьє, трактували його як фізико-хімічний закон. А між тим він має набагато більше значення, бо в ньому дані в концентрованій формі основні положення передового матеріалістичного світогляду ХVIII.
1.4 Ломоносов - історик
При всій своїй різнобічності своїх наукових інтересів М.В. Ломоносов з особливою любов'ю і патріотичним натхненням займався історією рідної країни. Він був засновником і зачинателем історичної науки в нашій країні. Він стояв біля колиски молодий, робила перші кроки науки історії. М.В. Ломоносов дав історичній науці той напрямок, по якому вона розвивається протягом двохсот років, поставив проблеми, які не втратили своєї актуальності в наші дні і вирішуються радянськими істориками.
М.В. Ломоносов був не тільки великим письменником, фізиком, хіміком, а й великим істориком. Він був озброєний знанням всіх доступних тодішньому історику джерел, правильно розумів місце і борг по відношенню до свого народу і володів передовий для свого часу методологією. Це дозволило йому закласти наукові основи прогресивної російської історіографії, намітити шляхи розвитку історичної науки в нашій країні.
Історичні погляди М.В. Ломоносова були вищим досягненням російської передової думки ХVIII століття. З багатьох питань М.В. Ломоносов значно випередив не тільки сучасну йому російську і зарубіжну історичну науку, а й історіографію ХІХ століття.
Праці М.В. Ломоносова з вітчизняної історії мають бути поставлені в один ряд з відкриттями вченого в експериментальних науках. Геній М.В. Ломоносова виявився повною мірою і в його заняттях історією.
2. Вклад М.В. Ломоносова у розвиток педагогічної думки
2.1 Етапи педагогічної діяльності М.В. Ломоносова, їх характеристика
У січні 1742 М.В. Ломоносов подав в академічну канцелярію прохання, в якому нагадав про свої успіхи у фізиці, хімії та горнозаводстве і, "виставляючи", що він може навчати інших цих наук - скаржився, що прохання його залишаються без виконання. Це прохання було пошановані, і вже через кілька днів М.В. Ломоносова призначили ад'ютантом з фізичного класу. Спеціальним предметом була позначена хімія. Але оскільки в академії діяла навчальна частина, що включає гімназію і університет, то молодому вченому було доручено викладати, крім хімії, фізичну географію, мінералогію, віршик і штиль російського мови. З цього моменту М.В. Ломоносов почав займатися активною педагогічною діяльністю. Умовно в ній можна виділити кілька етапів.
Найперший з них приблизно слід обмежити 1742-1745 рр. Народна освіта. Розробка навчальних посібників російською мовою.
Це етап пов'язаний безпосередньо з викладацькою роботою М.В. Ломоносова. Він зробив висновок, що більшість населення імперії неграмотно. Слід відкрити ряд шкіл, централізувати народну освіту. На відміну від інших колег він не лише займався багатогранною науковою діяльністю, але й прагнув навчати молодих людей з "природних росіян". М.В. Ломоносов обстоював думку про те, що всі члени Академії наук повинні займатися педагогічною діяльністю, вносити посильний внесок у підготовку молодих учених національних кадрів. З метою популяризації наукових знань він розробив публічних лекцій, їх повинні були почати читати з 1 вересня 1742 року. Складність, з якою зіткнувся М.В. Ломоносов у цей період, полягала у відсутності підручників російською мовою. Тому він почав готувати до видання навчальні посібники з різних предметів. Так, в 1742 році М.В. Ломоносов розробив керівництво "Перші підстави гірничої науки, або Гірська книжечка"; в 1743 році він підготував "Коротке керівництво до риторики, на користь любителів сладкоречия скомпонував".
Пояснюючи свою кропітку роботу по створенню навчальних посібників, М.В. Ломоносов зазначав, що він щиро прагне до поширення в державі "високих наук", "щоб у неслухняних російських до оним і ревнощі рівномірно збільшилась" [1, с.82]. Всі навчальні посібники М.В. Ломоносова широко використовувалися і в гімназіях, і в університетах.
Другий етап (1745-1749 рр.) Пов'язаний в основному з методичною роботою вченого (вже в 1745 році Ломоносов отримав посаду професора). Він продовжував активно займатися педагогічною діяльністю. Одночасно з підготовкою навчальних посібників М.В. Ломоносов вів розробку лекцій для читання їх російською мовою. Заняття з гімназистами та студентами переконали М.В. Ломоносова в необхідності перетворень в навчальній частині Академії наук.28 квітня 1746 він підготував подання в академічному зборах "про притягнення семінаристів до університету і про збільшення числа учнів гімназії" [1, с 85]. У документі їм запропоновано відібрати студентів із семінарій і навчати їх академічним вправам.
Ініціатива М.В. Ломоносова про відбір здібних учнів з монастирських шкіл, про збільшення числа гімназистів, про широке розповсюдження наукових знань російською мовою не знайшла належної підтримки у членів академічного зібрання, хоча пропозиція М.В. Ломоносова було вже випробувано на практиці. Так, у 1732 і 1735 роках учні шкіл і семінарій відбиралися для навчання в академії. Пропозиція М.В. Ломоносова про відбір здібних молодих росіян для навчання в академії отримало реальне здійснення лише в 1748 голу, коли синод дозволив вибрати для університету по десять чоловік з Московської слов'яно-греко-латинської академії, Новгородської і Александрово-Невської семінарій.
М.В. Ломоносов вже в цей період прагнув до того, щоб був складений новий регламент Академічного університету. У зв'язку з цим М.В. Ломоносов писав: "В університеті неотменно повинно бути трьом факультетам; юридичній, медичного та філософському (богословський залишаю синодальним училищам), в яких би вироблялися в магістри, ліценціяти і лікарі. А ректору при ньому не бути особливому, але все те знати ефори або наглядачеві, що в внесеному Історичне збори регламенті на ректора належить, бо ректор в університеті буває головний командир, а тут він тільки буде мати одне ім'я. Не зле, щоб Університет і Академія мали за прикладом іноземних якісь вольності, а, особливо, щоб вони звільнені були від поліцейських посад " [1, с.86-87]. Дані пропозиції М.В. Ломоносова свідчать про його прагнення зробити університет справжнім навчальним закладом, в якому б викладання велося на високому науковому рівні. Однак Регламент університету не був затверджений.
Третій етап педагогічної діяльності М.В. Ломоносова (1750-1755 рр.) Співпав з періодом, коли вчений працював над серією документів про вищу і середню освіту. Пізніше вона були названі дослідниками педагогічної творчості вченого Ломоносовської програмою організації освіти в Росії. У цей час Ломоносов був у розквіті творчих сил, багато часу віддавав безпосередньої підготовки молодих фахівців, виступав з ідеєю відкриття Московського університету. Він дбав про те, щоб навчальні заклади, в тому числі і університет, були відкриті для дітей простого народу. У проект створення університету в Москві М.В. Ломоносов вніс ті демократичні пропозиції, які він відстоював для академічного університету. Тому Московський університет, створений в 1755 році, втілив ідеї великого російського вченого про розвиток російської освіти.
Навчання в університеті велося переважно російською мовою; була створена значна група російських професорів, університет був автономний, звільнений від політичного нагляду, зборів, мав свій суд.
Четвертий етап - педагогічна діяльність М.В. Ломоносова в 1756-1765 рр. М.В. Ломоносов завершує роботу над програмою розвитку середньої та вищої освіти в Росії. Програма була побудована на основі принципів демократизму, гуманізму і народності. Демократизм Ломоносова висловився, перш за все, у прагненні поширити освіту в усіх прошарках російського суспільства. Він відстоював думку про розширення мережі шкіл, кількості учнів дітей у них, а також виступав за єдину безстанові систему освіти, доступну всім. Він передбачив залучення у навчання дітей з "простолюду", піклувався про створення матеріальних умов для отримання освіти усіма станами.
Ідея народності ломоносовської програми полягала в опорі на істинно російське в освіті. Заслугою М.В. Ломоносова стало і те, що він першим представив гімназію як передовий тип середньої загальноосвітньої школи, позначив її структуру, запропонувавши виділити особливі підрозділи - школи: російська, латинська, "перших підстав в науках", "шляхетних європейських мов". М.В. Ломоносов займався аналізом змісту освіти, створив навчальні плани гімназій. М.В. Ломоносов розробляв навчальні плани на основі таких педагогічних умов, як навчання рідною мовою, предметність, послідовність вивчення наук, єдність і наступність навчальних планів середньої та вищої школи.
2.2 Дидактичні ідеї у педагогічній діяльності М.В. Ломоносова
Розробку дидактичних питань М.В. Ломоносов здійснював на основі ідеї пізнаваності об'єктивного світу. Основою пізнання М.В. Ломоносов називав чуттєве сприйняття, результати якого перевіряються дослідним шляхом. Він усієї своєї наукової та педагогічної діяльністю стверджував, що практика є основою пізнання. Весь процес людського пізнання визначається потребами практичної діяльності. Ці ідеї М.В. Ломоносова знайшли відображення у рішенні їм кардинальних дидактичних питань про методи, принципи навчання, про організацію класно-урочної системи, розробці методики викладання. Це було зроблено вперше в історії російської педагогіки.
Найбільш повно дидактичні ідеї М.В. Ломоносова відображені в "Проекті регламенту Московських гімназій" і в "Проекті регламенту Академічної гімназії", які мають багато спільного між собою. Ці документи розкривають творчий підхід М.В. Ломоносова до розробки проблем організації шкільної справи в країні.
Процес навчання М.В. Ломоносов рекомендував будувати на основі певних принципів. У вирішенні цього питання він використовував досвід братських шкіл України та Білорусії, теоретичні посилки Яна Амоса Коменського. Проте вчений пішов далі і розглянув головні принципи навчання, ґрунтуючись на теорії пізнання та обліку психології дітей.
Одним з перших принципів, якому він рекомендував слідувати вчителям, був принцип доступності. М.В. Ломоносов розумів під ним дотримання дозування матеріалу, ступінь його складності. Відстоюючи принцип доступності, логічності навчання, М.В. Ломоносов був прихильником високого ступеня науковості викладання. Борючись за засвоєння знань, М.В. Ломоносов категорично відкидав зубріння, вимагав розуміння і усвідомленого сприйняття навчального матеріалу. Педагогічно доцільне М.В. Ломоносов вважав принцип активності і самостійності учнів у навчанні. Для цього радив давати додому такі завдання, як переклади з російської на латинський, з латинської на російську.
Своєрідно підійшов М.В. Ломоносов до розробки принципу врахування індивідуальних і вікових особливостей учнів. До гімназії він рекомендував приймати тільки здорових дітей.
З передових позицій М.В. Ломоносов розглядав і проблему методів навчання. Найбільш поширеними у ті часи були методи зубріння, безглуздого заучування матеріалу. М.В. Ломоносов чітко розділив методи на три основні групи: словесні, практичні та методи самостійної роботи. Учні повинні були осмислити новий матеріал, усвідомлювати його. Тому М.В. Ломоносов пропонував не просто використовувати розповідь, лекцію, пояснення, а "тлумачити" досліджуване. Учений не заперечував значення заучування матеріалу. Він вважав, що це потрібно для розвитку пам'яті, волі і старанності дітей. Крім того, він допускав, що частина необхідного навчального матеріалу має бути ґрунтовно вивчена. Разом з тим він рекомендував до заучування підходити творчо: спочатку потрібно ґрунтовне прочитання і осмислення уривків, а потім вже його запам'ятовування.
Одними з основних методів навчання М.В. Ломоносов вважав практичні. У цьому позначалася його натура натураліста. Призначення практичних методів навчання він розумів у зверненні гімназистів до суті предметів, у стимулюванні їх пізнання, у формуванні пізнавальної активності. Провідними з них М.В. Ломоносов називав вправи Він розробив докладні рекомендації щодо їх використання, підрозділивши на дві групи: шкільні та домашні
Крім вправ М.В. Ломоносов рекомендував використовувати для матеріалу різні досліди, безпосередній практичний досвід гімназистів.
В особливу групу методів навчання М.В. Ломоносов відносив самостійну роботу. Він був прихильником спеціального підбору самостійних завдань з урахуванням можливостей дітей. Всі роботи мають носити творчий характер. М.В. Ломоносов ставив питання про широке використання методів самостійної роботи, оскільки бачив у них джерело розвитку активності дітей, критичного осмислення дійсності. До визначення значення самостійної роботи в навчанні гімназистів М.В. Ломоносов прийшов через ознайомлення з постановкою викладання як у російських, так і в зарубіжних школах, університетах.
Прогресивної в дидактичних ідеях М.В. Ломоносова з'явилися постановка та організація класно-урочної системи. Рішення ним цієї проблеми було новим для російської педагогіки ХVIII століття. М.В. Ломоносов для більш правильного впровадження цієї системи запропонував встановити розклад уроків: вранці з семи до дев'яти годин йшли заняття у всіх латинських класах, з дев'яти до одинадцяти - у російських, а з двох до чотирьох годин - у класах перші підстав наук. М.В. Ломоносов запропонував планувати уроки на кожні півроку. Новаторство вченого виразилося і в розробці ним певного плану-схеми уроку.
Практично він обгрунтував його етапи. На початку кожного уроку педагогу пропонувалося провести опитування, перевірку домашнього завдання. Наступним етапом уроку було "виразне" пояснення нового матеріалу. Під час його учні повинні все точно записувати. Практикувалися домашні творчі завдання.
Для контролю за навчальною роботою гімназистів пропонувалося вести місячні табелі, в яких слід було відзначати поведінка кожного в класах вранці і ввечері, а також виконання домашніх завдань.
Таким чином, М.В. Ломоносов розробив систему контролю за знаннями і старанністю учнів, яка виявилася досить універсальною і об'єктивною. Про це свідчить її життєздатність і в наші дні.
М.В. Ломоносов високо оцінив класно - урочну систему. Вона давала, на його думку, такі переваги, як систематичність у викладанні, в отриманні знань, спадкоємність, досягнення міцності у знаннях, створення товариських відносин між гімназистами, розвиток активності та ініціативи дітей. Крім того, така система регламентувала навчальний процес, одночасно припускаючи внесення творчих елементів у роботу вчителя. Пропозиції М.В. Ломоносова про організацію уроків були своєрідним мінімумом, який був необхідний для населення порядку в гімназії, досягнення чіткості в навчанні дітей, для оволодіння основами наукових знань. М.В. Ломоносов розумів важливість методики викладання предметів. Він рекомендував ретельно відбирати матеріал для уроку, спиратися на наукові досягнення.
Оскільки в гімназіях велику кількість часу відводилося на вивчення мов, то М.В. Ломоносов дав докладні методичні вказівки з цього питання. Дуже докладно описує М.В. Ломоносов викладання латинської мови, який був тоді міжнародним науковою мовою.
М.В. Ломоносов виступав проти тієї методики викладання іноземних мов, яку застосовували домашні вчителі. Він був прихильником розумного поєднання теоретичної та практичної підготовки з мови. Рекомендував починати з пізнання граматики, а для закріплення знань застосовувати усну мову, переклади і твори мовою.
Не менш цікаві ідеї були висловлені М.В. Ломоносовим про методику викладання природничих наук. Головну увагу він приділяв навчанню практичним навичкам, вмінням володіти фізичними і хімічними приладами.
Аналіз ідей М.В. Ломоносова про методику викладання предметів свідчить про те, що він стояв у її витоків.
Таким чином, на формування дидактичних ідей М.В. Ломоносова вплинуло знайомство вченого з досвідом навчання в російських і зарубіжних школах, власна педагогічна діяльність. Теоретичні посилання він перевіряв сам як педагог - практик. Велике значення робіт Яна Амоса Коменського, з яким М.В. Ломоносов був знайомий. Розвиток і збагачення дидактичних ідей чеського педагога здійснено М.В. Ломоносовим на основі врахування національних особливостей Росії.
Крім того, в його дидактичних ідеях знаходимо звернення до досвіду реальних шкіл Німеччини. Великому російському академіку належить пріоритет у вирішенні багатьох дидактичних проблем, які пізніше отримали розвиток у російській педагогіці
2.3 Розвиток М.В. Ломоносовим російської педагогічної термінології
Будь-яка галузь науки має певну термінологію, яка відображатиме систему і специфіку наукового знання. Педагогічна термінологія являє собою сукупність термінів, що закріплюють найважливіші поняття педагогічної науки. Особливість російської педагогічної термінології полягає в її народних витоках, в опорі на народну педагогіку.
Нові інтелектуальні запити суспільства задовольнялися за допомогою перекладу на російську мову понять, вироблених західноєвропейськими мовами, або за допомогою словникових запозичень. Процес європеїзації торкнулася не тільки публіцистичної, суспільно-побутової лексики, але й наукової. При цьому відбувалося не просто запозичення понять, а пристосування їх, переосмислення, іноді змішання. Стильові потоки в мові російській писемності були впорядковані М.В. Ломоносовим в його вченні про трьох стилях єдиної літературної мови; внаслідок цього була закладена основа літературної нормованого слововживання в рамках триєдиної системи мовних засобів національної мови, відкритий шлях у певні жанри писемності широкому потоку побутово - розмовної мови, усунені застарілі слова і граматичні форми, генетично пов'язані з мовою церковно - книжкової писемності. Таким чином, на формування педагогічної термінології у ХVIII столітті вплинули наявність і поєднання російської літературної мови, російської народного (розмовного), церковнослов'янської та запозичених іноземних термінів.
Розрізняють такі види педагогічної термінології: загальнонаукові педагогічні поняття, дидактичні категорії, виховні терміни, школоведческая номенклатура, а також психологічні терміни. Педагогічна термінологія включає в себе також назви устаткування, які у навчальному процесі, визначення типів різних навчальних закладів.
До загальнонаукових педагогічним термінам відносяться насамперед такі фундаментальні поняття педагогічної науки, як виховання, навчання, вчення, викладання, освіта, педагогіка.
Вже в першій половині ХVIII століття Ф. Прокопович, Ф. Салтиков, а потім і М.В. Ломоносов користувалися категорією "виховання". Широко розуміючи термін "виховання", включаючи в нього і освіту молоді М.В. Ломоносов вважав за необхідне здійснювати свідомий підхід педагога до дитини під час виховання, домагатися гнучкості впливу на дитину, висловлювався за "управління мораллю". Він не просто вживав цей термін, а дав йому наукове тлумачення.
У педагогічних творах ломоносівського періоду немає такого терміну як "педагогіка". Лише в "Проекті регламенту академічної гімназії" (1758г.) М.В. Ломоносов пропонував заснувати при гімназії за зразком деяких держав педагогію для знатних дворян, під якою він розумів пансіон. Хоча М.В. Ломоносов не вживав у своїх творах термін "педагогіка", проте у нього є вираз "педагогічні витрати", під якими він мав на увазі діяльність вчителів з навчання дітей. Учений не користувався таким словом як "педагог", замінюючи його вихователем, учителем, викладачем, ритором, лектором, професором.
Особливе місце в дидактичних термінах займає позначення різних методів і прийомом. У М.В. Ломоносова виявили наступні терміни: питання (учня), виклик (для відповіді), пояснення, витримати випробування, вивчити, витвердіть, ізуст твердити, диспут, домашні і шкільні вправи (екзерціціі), денне завдання, завдання, лекції, лабораторне завдання, повчання школярів (в навчанні), нагородження (найкращих), покарання (ледачих), досліди, переклади (текстів), перевірка знань, наводити приклади, тлумачити поняття, міркувати, твір, слухання наук, вказівку (до вивчення), учительський попит, читання лекцій, іспити, експеримент, практика. Крім перерахованого М.В. Ломоносов використовував бесіди, аргументацію наукових положень, дискусії, міркування. Він першим в історії російської педагогіки систематизував методи і прийоми навчання.
Крім того, серед дидактичних термінів, що вживаються ученим, є слова, що відносяться до характеристики класно-урочної системи. Він ввів в обіг поняття клас, урок, класні табелі, кожен рік (маючи на увазі навчальний), півріччя (навчальний), переклад з класу в клас, розпорядок викладання, розклад занять, навчальні програми, табель, вакації, атестат, аудитор. М.В. Ломоносов розробив основи класно-урочної системи як організаційної форми навчання. Для позначення навчаються він користувався термінами - молоді люди, студенти, учні (середній, найгірший, найкращий), юнаки, школярі, гімназисти, діти, підлітки.
Терміни, що використовуються М.В. Ломоносовим, багато в чому співзвучні з тими, що вживалися в літературній мові, народної мови. У роботах М.В. Ломоносова виявлені терміни, якими він позначив методи виховання. Вчений пропонував використовувати спостереження за поведінкою молодих людей, залучення їх у багатопланове спілкування, наставляння на добрі справи, похвалу і схвалення гарному вчинку, нагородження за заслуги. Разом з тим серед методів покарання М.В. Ломоносов виділяв навіювання, догану, заборона, примус, фізичне покарання, виключення з гімназії і т.п. Він орієнтував вчителя на розвиток позитивних начал в дитині, заперечував насильство над ним, пропонував впливати на дитячу свідомість, частіше вдаватися до заохочення.
Педагогічна термінологія М.В. Ломоносова включає в себе і школознавчі терміни, якими позначені різні наукові та навчальні заклади - академія, університет, інститут, гімназія, училище, школи нижні, школа російська, школа латинська, школи Спаські, семінарія. Крім того, він користувався такими словами, як факультет, балотуватися, диплом, дисертація, ректор, проректор, віце-президент, ад'ютант, магістр, вакансії, директор, академік, члени Академії наук, інспектор гімназії, куратор університету тощо Багато хто з них зустрічаються в статутах західноєвропейських університетів і гімназій.
М.В. Ломоносов у своїх роботах використовував також поняття, що позначають шкільне обладнання: книги, зошити, пера, циркуль, лабораторія, дошка, дзвінок. Все це показує, що М.В. Ломоносов володів широким набором педагогічних термінів, його мова була значно багатшою, ніж у інших, причетних до освіти і виховання дітей
Таким чином, М.В. Ломоносов заклав основи наукової педагогічної термінології. У цьому виявилися розуміння ним суті педагогічних явищ, багатий досвід літератора, мовознавця. Розвиток і збагачення педагогічної термінології йшли передусім через використання понять народної педагогіки.
М.В. Ломоносов прагнув до знищення багатозначності педагогічних термінів. Він, як справжній учений, виступив прихильником чіткого позначення будь-якого поняття і виділив багато наукових категорії в педагогіці, якими ми користуємося дотепер.
Висновок
Таким чином, ХVIII століття - століття Просвітництва - зробив благотворний вплив на розвиток педагогічної науки і освіти в Росії. Цей період характеризується появою цілого ряду шкільних проектів, в яких знайшли відображення, як прогресивні ідеї, так і положення, підтримувані офіційними колами. Перетвореннями Петра I було покладено початок світській освіті. Проте в цілому основна маса населення залишалася неписьменною. Зберігся становий характер освіти. Небагато представники простого народу могли досягти вершин у науці.
Одним з таких людей був М.В. Ломоносов, з ім'ям якого безпосередньо пов'язана історія педагогічної думки і освіти Росії ХVIII століття. Протягом двадцятирічної педагогічної діяльності він займався організацією навчального справи в країні, перетворював роботу академічної гімназії та університету, впроваджував класно-урочну систему навчання, розробляв навчальні плани, програми з предметів, фундаментальні методичні навчальні посібники. Ломоносовський період в педагогіці й освіті називають новим періодом російської освіченості.
М.В. Ломоносов розробив оригінальну педагогічну теорію, відрізнялася турботою про людину, спираючись на національні традиції. Самобутність першого російського академіка як педагога полягає в тому, що він сміливо боровся зі старими представниками в педагогічній області, розробляв і впроваджував оригінальні ідеї з виховання та освіти молоді.
Список використаної літератури
1. Розен Б.Я. Хiмiя - союзник медицини / Розен Б.Я. i Шарипова Ф.С. - Видавництво Науки КазахськоСЧ РСР, 1984.
2.С. Громбах "Медицина в трудах М.В. Ломоносова", 1985.
3. Жерневская И.Н. - "Чаша пятого ангела", 1985.
4. Грицкевич В.П. - "С факелом Гиппократа", 1987.
5. Энциклопедический словарь юного химика.
6.К. Манолов "Великие химики" том I.
7. М.В. Ломоносов "Избранные философские сочинения", 1940г.
8. Развитие физической химии на Украине / Барчук Л.П., Белодед А.А., Боярская Л.А., Власенко В.М., Голодец Г.И., Городынский А.В. и др. - К.: Наук. думка, 1989. - 264 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Роль М.В. Ломоносова в сфері освіти і його педагогічна діяльність. Принцип народності у вихованні. Основні ступені системи освіти. Лікарська діяльність видатного вченого, його роботи, присвячені медицині. Значення фізичних та хімічних знань для лікарів.
реферат [23,6 K], добавлен 12.05.2010Вернадський Володимир Іванович - український філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології. Дитячі роки майбутнього вченого, вплив батька на його розвиток. Українські корені роду Вернадських. Наукова робота вченого.
презентация [366,1 K], добавлен 10.09.2013Огляд наукових здобутків М. Ломоносова у галузі хімії (технологія виготовлення кольорових стекол), фізиці (закони збереження ваги, руху, дослідження явищ кристалізації) і техніці (удосконалення григоріанського телескопу, розробка оптичного батоскопа).
реферат [507,5 K], добавлен 01.03.2010Огляд науково-дослідницької та педагогічної діяльності А. Коломійця. Розглядаються педагогічні методи А. Коломійця, його стиль викладання, відношення до студентів. Висвітлення дослідницької діяльності композитора в ракурсі його редакторської роботи.
статья [22,7 K], добавлен 07.02.2018Громадська і наукова діяльність Івана Яковича Горбачевського. Праця у Відні в Хімічному та Фізичному інститутах. Авторитет і пошанування вченого у Чехії. Наукова праця та перші публікації. Вклад вченого у створення української хімічної термінології.
реферат [15,0 K], добавлен 07.02.2011Дослідження впливу французького еміграційного чинника на розвиток російської імперської ідеології наприкінці XVIII – початку ХІХ століття. Визначення важливості освітянської концепції Ж. де Местра для вирішення кадрової проблеми російського уряду.
статья [49,0 K], добавлен 11.09.2017Аналіз педагогічної, науково-дослідної та організаційної діяльності першого заступника Наркома освіти України у 1931-1933 році О.О. Карпеки. Його місце і роль у реформуванні системи освіти в 20-30 років ХХ століття.
статья [15,9 K], добавлен 15.07.20071917-1920 рр. як період створення системи вищої педагогічної освіти України. Підготовка вчителів, строк навчання, обов’язкові предмети. Роль Огієнко у відкритті ВУЗів в Києві. Перебудова педагогічної освіти і створення вищої педагогічної школи в 1919 р.
реферат [14,0 K], добавлен 10.12.2010Навчальні заклади України першої половини ХІХ ст. Аналіз педагогічних думок І. Котляревського, Т. Шевченка, П. Куліша, О. Духновича, М. Максимовича та членів гуртка передової західноукраїнської молоді "Руської трійці" – М. Шашкевича, І. Вагилевича.
курсовая работа [72,0 K], добавлен 06.05.2014Розгорнута біографія, життєвий шлях, характеристика творчої діяльності М. Костомарова - видатного українського і російського історика та мислителя. Громадсько-політична діяльність Миколи Івановича. Костомаров як провідний теоретик народництва в Україні.
реферат [40,7 K], добавлен 25.01.2011Городок до Штейнгеля і його розвиток під час перебування у володінні барона. Процес утворення ним школи, лікарні і музею. Політична діяльність барона та його внесок у самостійність України. Виявлення ролі та значення його діяльності для сьогодення.
курсовая работа [34,3 K], добавлен 21.11.2010Дитинство Ф.Д. Рузвельта, його виховання у сім’ї та роки навчання. Політичний початок Рузвельта, його діяльність на посту заступника морського міністра США. Президентство Рузвельта, методи його правління, вклад в соціальний та економічний розвиток країни.
реферат [59,9 K], добавлен 15.11.2010Йоасаф Горленко як великий святитель і сподвижник України, його вклад у духовний розвиток народу тих часів, основні біографічні дати та літературний спадок. Місце даної постаті в творах Іллі Квітки та Н. Кохановської-Соханської, нариси життя святителя.
реферат [26,8 K], добавлен 20.09.2010Передумови зародження Просвітницького руху. Його основні течії: класицизм, сентименталізм та енциклопедизм. Основні ідеї та головні праці просвітителів Франції XVIII століття. Характеристика та значення Просвітництва як загальноєвропейському процесу.
курсовая работа [48,5 K], добавлен 03.12.2009Жизнь и творчество. Ломоносов рано познал трудовую жизнь. Свой путь в науку Ломоносов начал с изучения грамоты. Великие научные и творческие изыскания. Ломоносов - как талантливый организатор науки. Вклад в развитие мировой науки.
реферат [12,2 K], добавлен 23.12.2002Дослідження проблеми реформування духовної освіти в православних єпархіях після інкорпорації українських земель до Російської імперії наприкінці XVIII – поч. ХІХ ст. Перетворення Києво-Могилянської академії на два заклади – духовну семінарію та академію.
статья [26,6 K], добавлен 19.09.2017Буржуазні реформи, земська реформа, судова та фінансова реформи, реформи в галузі народної освіти та друку, військова реформа 1861-1874 рр. Російської армії. Зміни в системі управління містами, соціально - економічний розвиток Російської імперії.
курсовая работа [43,1 K], добавлен 20.09.2010Аналіз історичної діяльності Йоахіма Лелевеля. Умови формування його поглядів, сильна, неповторна індивідуальність цієї людини. Роль Йоахіма як вченого-історика, революціонера, філософа. Вплив його діяльності на культуру, науку та свідомість населення.
реферат [28,9 K], добавлен 08.12.2014Становлення Павла Скоропадського як особистості та майбутнього діяча Української держави у дитячі та юнацькі роки. Характеристика життя, діяльності та внеску гетьмана П. Скоропадського у розвиток української державності, науки та культури України.
реферат [36,7 K], добавлен 22.01.2014Зародження білоруської історичної думки і розвиток з найдавніших часів до 20-х років ХХ століття. Принципи концепції історії Білорусії початку ХХ ст. Розвиток історичної науки в радянські часи. Особливості сучасна історіографія історії Білорусії.
реферат [49,3 K], добавлен 24.05.2010
