Внесок вітчизняних вчених у дослідження історії Стародавньої Греції

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Історико-соціологічний факультет

Кафедра всесвітньої історії

Виконав:

Студент І курсу

Групи ІЮ-13

Артемук Б.С.

Перевірив:

Філіпчук І.В.

Рівне - 2013

План

Вступ

1. Становлення вітчизняного антикознавства

2. Дослідження вітчизняними вченими історії Стародавньої Греції у 60--80-х роках ХХ ст.

3. Дослідження радянськими вченими історії і культури грецьких колоній в Північному Причорномор'ї

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Після Жовтневої революції 1917 р. вітчизняна історична наука стала розвиватися на основі марксистсько-ленінського вчення про суспільство, що стало офіційною громадською доктриною, причому особливе значення набуло використання ідей Ленина, зокрема його концепції революції, вирішальної ролі класової боротьби, розуміння держави як апарату насильства одного класу над іншим. Проте розробка історії стародавнього світу, у тому числі Давньої Греції була складним процесом.

У багатьох роботах вчених 20-х років відчувався сильний вплив популярних концепцій європейської історіографії, зокрема циклічній теорії Мейєра, ойкосної теорії Бюхера, поглядів Вебера. Основи вітчизняного антиковедення були закладені працями Тюменева, Сергєєва, Ковальова. Важливе місце в розробці нової концепції старогрецької історії в 20-і роки зайняли дослідження Тюменева. У декількох монографіях («Нариси економічної і соціальної історії Древньої Греції», 1920--1922, т. I -- ІІI; «Чи існував капіталізм в Древній Греції? », 1923; «Введення в економічну історію Древньої Греції», 1923) він запропонував нове розуміння соціально-економічних відносин в Древній Греції, визначив специфіку старогрецької економіки, класової і соціальної структури, піддавши критиці як модернізм Мейєра, так і ойкосну теорію Бюхера.

1. Становлення вітчизняного антикознавства

Великий вплив на становлення вітчизняного антикознавства зробила проведена у кінці 20-х -- початку 30-х років дискусія про суспільно-економічні формації. У її ході були розроблені основні положення теорії рабовласницької суспільно-економічної формації, яка охоплювала суспільства Древнього Сходу, Древньої Греції і Древнього Риму. У ряді робіт Ковальова («Про основні проблеми рабовласницької формації», 1933; «Проблеми соціальної революції в античному суспільстві» та ін.) і Мишулина («Про відтворення в античній громадській формації», 1932) були розроблені методологічні аспекти рабовласницької формації, її суть, особливості і головні чинники розвитку. Загальна розробка історії Древньої Греції як рабовласницького суспільства була зроблена Сергєєвим і Ковальовим в підручниках для історичних факультетів державних університетів, які були видані в 30-х роках. Ці узагальнювальні роботи створювалися на основі конкретніших розробок різних проблем старогрецької історії. Колобова зосередила свої зусилля на аналізі складної і важливої проблеми становлення класового суспільства і державності на о. Родос і в Аттиці. Цінні твори із соціально-економічної проблематики були видані Крюгером («Загальний нарис соціально-економічної історії еллінізму», 1934; «Сільськогосподарське виробництво в елліністичному Єгипті», 1935), Шмидт (про гірську справу і металообробне виробництво, 1935; про положення пенестів у Фессалії). У численних роботах Лурье ставилися різні проблеми політичної історії Аттики і грецької науки (серія монографій «Демокрит», «Архімед», «Геродот», «Нариси з історії античної науки»).

З деяких фундаментальних проблем старогрецької історії розгорнулися жваві дискусії. Нарикінці 30-х років обговорювалася проблема суті старогрецького суспільства в II тисячолітті до н.е. Богаевський відстоював точку зору про наявність безкласового суспільства у крито-мікенському світі, тоді як Сергєєв дотримувався концепції ранньорабовласницьких відносин і наявності державності в Греції II тисячоліття до н. е., яка була зруйнована дорійським завоюванням у кінці II тисячоліття до н. е. Дешифрування лінійного письма, вивчення документів II тисячоліття до н. е. у 50--60-х роках підтвердили наукові позиції Сергєєва.

Дуже дискусійними стали основні проблеми елліністичного суспільства, сам характер еллінізму. Дискусія 1953 р. виявила різні точки зору. Сергєєв, Ковальов, Ранович («Еллінізм і його історична роль», 1950) розглядали еллінізм як більш високий за своїм соціально-економічним, політичним і культурним змістом етап старогрецької історії, ніж попередні періоди, бачили наявність багатьох загальних рис в елліністичних суспільствах і державах, в той же час Зельїн розумів суть еллінізму як конкретно-історичне поєднання старогрецьких і давньосхідних елементів в кожній країні елліністичного світу. У 1960 р. Зельїн випустив капітальне дослідження про земельні відносини в пізньоеллінистичному Єгипті, де був даний не лише самий аналіз аграрних відносин в Єгипті, але і поставлена низка принципових запитань теоретичного характеру (про роль товарного і натурального господарств, різних формах залежності, ролі економічних і позаекономічних форм примусу та ін.).

вчений історія стародавня антикознавство

2. Дослідження вітчизняними вченими історії Стародавньої Греції у 60--80-х роках ХХ ст

У 60--80-х роках проводилися дослідження з найрізноманітніших періодів старогрецької історії. Так, з історії Ахейськой Греції, вивчення якої набуло особливий розмах після дешифрування лінійної писемності Б і прочитання письмових документів II тисячоліття до н. е., вийшло декілька серйозних робіт: Лурье «Мова і культура мікенської Греції», 1957; Ленцман «Рабство в мікенській і гомерівській Греції», 1963; Блаватська «Ахейська Греція», 1966; «Грецьке суспільство II тисячоліття до н. е.»., 1976, та ін., в яких були розглянуті найважливіші аспекти прадавньої грецької історії і висловлені різні точки зору з низки конкретних питань.

Цінні праці з історії Греції класичного періоду були видані Зельїним («Боротьба політичних угрупувань в Аттиці VI ст. до н. е.»., 1964), Казамановой («Нариси соціально-економічної історії Крита V--IV ст. до н. е.»., 1964). Вивченням політичної історії і політичної думки древніх греків займалися Бергер («Політична думка старогрецької демократії», 1966) і Доватур («Політика і політії Арістотеля», 1965). Цілий ряд серйозних праць були випущені з історії Греції IV ст. до н. е.: монографії Глускиной («Проблеми соціально-економічної історії Афін IV ст. до н. е.», 1975), Маринович («Грецьке найманство IV ст. до н. е. і криза полісу», 1975), Фролова («Грецькі тирани», 1972, і «Сицилійська держава Діонісія», 1979).

Особливу увагу фахівців в 60--70-ті роки привертали дві кардинальні проблеми загальногрецької історії -- рабства і поліс. З першої проблеми була видана серія монографій «Дослідження з історії рабства у античному світі». У рамках цієї серії були опубліковані монографія Я. А. Ленцмана «Рабство в мікенській і гомерівській Греції» (1963), збірки «Рабство на периферії античного світу» (1968), «Рабство в елліністичних державах III--I ст. до н. е». (1969) монографія Зельїна і Трофімової «Форми залежності в Східному Середземномор'ї в елліністичний період» (1969), робота Доватура «Рабство в Аттиці в VI--V ст. до н. е.» (1980). Написані на основі самого скрупульозного аналізу численних джерел, ці монографії дали сучасніше трактування найрізноманітнішим аспектам рабовласницьких і інших форм залежності в Древній Греції, показали роль рабовласницького виробництва у грецькому світі.

Велике місце в 60--70-х роках приділялося і різним сторонам полісної організації, старогрецького полісу. У роботах Ю. Андрєєва, В. Андрєєва, Глускиной, Казакевич-Грейс, Кошеленко, Маринович, Фролова старогрецький поліс досліджувався з різних сторін. Передісторія і ранні форми полісної організації (Ю. Андрєєв), суть полісу, економіка і у тому числі аграрні відносини (В. Андрєєв, Кошеленко), рабство і поліс (Казакевич-Грейс), криза полісної організації в IV ст. до н. е. (Глускина, Маринович, Фролов), долі полісу у елліністичному світі (Кошеленко, Маринович) -- це лише деякі з численних проблем старогрецького полісу, які були піддані найуважнішому розгляду.

Відомим завершенням дослідницької роботи з вивчення старогрецького полісу до середини 80-х років став вихід праці «Антична Греція» (1983, т. I--II), в якій історія виникнення, розквіту і кризи грецького полісу розглядається як основа розвитку усього старогрецького суспільства і держави.

У 80-х роках отримує популярність проблема прадавніх витоків грецького народу, пов'язана з їх приналежністю до так званої індоєвропейської культурно-мовної спільності. У працях Іванова і Гамкрелидзе «Індоєвропейська мова і індоєвропейці» (1981, т. I--II), Сафронова «Проблеми індоєвропейської прабатьківщини» (1983) і особливо «Індоєвропейська прабатьківщина» (1989) були досліджені проблеми прадавньої прабатьківщини індоєвропейців і шляху їх розселення, у тому числі і прихід прадавніх грецьких племен на територію Еллади в III--II тисячоліттях. Особливо радикальними стали виводи Сафронова, який спробував реконструювати матеріальну і духовну культуру прадавніх індоєвропейців і висунув концепцію формування прадавньої індоєвропейської цивілізації в VI--V тисячоліттях до н. е. з її локалізацією на північних Балканах. Цей вивід переглядає традиційні уявлення про прадавні грецькі племена, що просочилися на територію Древньої Греції, як первісні структури і дозволяє розглядати їх як носіїв прадавньої цивілізації.

Прихід і розселення прадавніх протогрецьких і грецьких племен в південній частині Балканського півострова і складні відносини, які встановилися, з догрецьким місцевим населенням викликали інтерес до проблем взаємодії грецької і місцевої культур, загальному генезісу прадавньої грецької цивілізації III--II тисячоліть до н. е. і її впливу на грецьку культуру I тисячоліття до н. е.

Відомим продовженням круга досліджень генезісу класичної цивілізації в контексті історії Східного Середземномор'я стала робота Яйленко «Архаїчна Греція і Ближній Схід» (1990), в якій автор усупереч пануючій в науці думці про самобутній еллінський розвиток полісної культури в архаїчний період (VIII--VI ст. до н. е.) показує сильну і багатопланову дію близькосхідних культур на її формування, а творча переробка досягнень близькосхідної цивілізації розглядається як потужний стимул для становлення власне грецької класичної культури.

Особливим напрямом в дослідженнях стала розробка різних проблем розвитку громадської думки древніх греків архаїчного і класичного часу. Тут слід зазначити працю Фролова «Факел Прометея. Нариси античної громадської думки» (1991), в якому автор розглядає суть еллінської громадської думки, а саме розробку раціоналістичного вчення про державу і право, яке стало великим досягненням світової культури і визначив багато в чому розвиток як римської, так і європейської громадської думки.

У монографії Строгецкого «Поліс і імперія в класичній Греції» (1991) досліджується одна з ключових проблем класичного періоду: співвідношення полісних і надполісних структур і їх протистояння в період найвищого розквіту грецького полісу як суверенного міста-держави.

Активній розробці були піддані різні проблеми елліністичної історії, передусім соціально-економічні відносини. Павловська вивчала єгипетське рабовласництво, Пікус -- положення царських землеробів і ремісників («Царські землероби (безпосередні виробники) і ремісники в Єгипті III ст. до н. е.»., 1972), Свенцицька -- аграрні і соціальні відносини в елліністичній Малій Азії. Голубцова випустила декілька монографій, в яких отримали ретельну розробку різні аспекти громадського устрою, рабовласницьких відносин, різних форм залежності, ідеології і культури в Малій Азії елліністичного і римського часу.

Вивчалася і історія міжнародних відносин в період еллінізму. У монографіях Шофмана «Антична Македонія» (1960--1963, т. I--II), «Східна політика Александра Македонського« (1976), працях Гафурова і Цібукідіса «Александр Македонський і Схід» (1980), Бокщанина «Парфія і Рим» (1960--1966, т. 1--11), Жигуніна «Міжнародні відносини елліністичних держав в 280--220 рр. до н. е.» (1980) показана складна дипломатична гра і заплутана система взаємовідносин елліністичних країн, яка кінець кінцем призвела до їх послаблення і завоювання Римом.

Різні аспекти політичної історії елліністичного часу, зокрема проблеми федералізму як нового політичного інституту, отримали освітлення в роботах Сизова «Ахейський союз. Історія старогрецької федеральної держави» (1989) і «Федеральна держава елліністичної епохи: Етолійський союз» (1990). Знайдений тип федерального устрою розглядається як оптимальна форма співвідношення широкої автономії полісів, які увійшли до складу федерації, і центрального федерального керівництва, і цей досвід став деякою основою подальших федеральних устроїв як в римський, так і в європейський час.

Культура і суспільство країн східного еллінізму стали предметом дослідження Новікова «Південно-західний Іран в античний час. Від Александра Македонського до Ардашира» (1989) і Пічікяна «Культура Бактрії. Ахеменідський і елліністичний періоди» (1991). Однією з центральних проблем цих монографій є дуже складний і своєрідний синтез місцевих культур і привнесених греко-македонськими завойовниками громадських і політичних інститутів.

Відомим узагальненням регіональних досліджень про елліністичний час стала колективна монографія «Еллінізм. Економіка, політика, культура» (1991), в якій вивчення ведеться в двох напрямах: з одного боку, розглядаються теоретичні аспекти еллінізму, передусім його суть, історичні передумови, з іншого боку, поставлена така проблема, як вплив загальних умов елліністичної епохи на історію власне Балканської і острівної Греції і грецьких утворень в Північному Причорномор'ї.

3. Дослідження радянськими вченими історії і культури грецьких колоній в Північному Причорномор'ї

Одним із впливових напрямів дослідження історії Стародавньої Греції вітчизняними вченими стало вивчення історії і культури грецьких колоній в Причорномор'ї, передусім в Північному Причорномор'ї. У цьому регіоні велися інтенсивні розкопки Тіри, Ольвії, Херсонесу, Пантікапея, Фанагорії, Горгіппії і багатьох інших грецьких центрів чорноморського узбережжя. Накопичений і досліджений величезний матеріал археологічних, нумізматичних і епіграфічних джерел, на основі яких розроблені багато проблем історії і культури старогрецьких колоній. Цінні дослідження з історії Ольвії були проведені Славіним, Лапіним, Крижицьким, Марченко, Виноградовим, з історії Херсонесу -- Бєловим, Стржелецьким, Щегловим, з історії Боспорського царства --Блаватським, Гайдукевичем, Кобиліной, Кругликовой, Шеловим та ін. На основі численних конкретних розробок окремих питань були видані звідні роботи з історії усього регіону Жебелевим, Блаватським, Каллістовим, Шеловим. Грузинськими істориками і археологами активно досліджується багата історія грецьких колоній і місцевих племен Східного Причорномор'я.

Органічною і дуже важливою частиною вітчизняного антиковедення є розробка проблем взаємозв'язків і взаємовідносин між античними політичними утвореннями в Північному Причорномор'ї зі світом степових кочівників, зокрема скіфських племен, які оточують їх і світом сарматів. Основи вітчизняної скіфології були закладені ще Ростовцевим («Еллінство і іранство на півдні Росії», 1918, і «Скіфія і Боспор», 1925). Потім вивчення історії і культури скіфів було продовжене такими ученими, як Граков («Каменське городище на Дніпрі», «Скіфи», 1971), Тереножкин («Кіммерійці», 1976, і «Скіфія VII--IV ст. до н. е., 1983), Артамонов («Скарби скіфських курганів», 1966; «Кіммерійці і скіфи», 1974), Смирнов («Скіфи», 1966), Раевський («Модель світу скіфської культури», 1985).

Висновки

Вітчизняні вчені зробили неоцінений вклад у дослідженні історії Стародавньої Греції. Зокрема досліджувалась структура рабовласницького господарства, його можливості і обмеженість, характер знарядь праці і технічного прогресу, особливості раба як працівника. Багатогранну наукову діяльність з вивчення старогрецької історії і культури проводив Міщенко. Йому належать прекрасні переклади на російську мову творів Геродота, Фукідіда, Полібія і Страбона. Він займався історією громадської думки древніх греків, зокрема простежив зародження раціоналізму в Греції, представляють інтерес його характеристики політичних установ і державного устрою, особливо за часів еллінізму. Нарешті, він видав цікаві роботи про торгові взаємовідносини між Афінами і Боспором в IV ст. до н. е. і про відносини між грецькими містами і скіфами.

Активно вивчалася історія грецьких колоній Північного Причорномор'я і їх взаємовідносин з навколишніми кочівниками, передусім із скіфами. Окрім Латишева і Жебелева цими проблемами багато займався Ростовцев, який випустив цінні праці «Античний декоративний живопис на півдні Росії» (1914) і «Еллінство і іранство на півдні Росії» (1918), про взаємовідносини Херсонесу і Римської імперії.

В цілому вітчизняна наука внесла цінний вклад і збагатила світову науку багатьма серйозними дослідженнями з історії Давньої Греції.

Список використаної літератури

1. История Древней Греции/Под ред. В.И. Кузищина. - М., 2000.

2.Очерки истории исторической науки в СССР. Т.1. - М., 1955.

3.История Древней Греции/ Сост. К.В.Паневич.-СПб.,1999.

4.Вебер Б.Г. Историографические проблемы. - М., 1974.

5. Фролов Э.Д. Русская наука об античности (историографические очерки). - СПб.: Изд-во С.Петерб. ун-та, 1999.

Размещено на Allbest.ru