Колабораціонізм під час Другої світової війни
Трактування терміну "колабораціонізм" комуністичним режимом та його визначення у сучасному науковому лексиконі. Особливості співпраці різного рівня з нацистською Німеччиною в окупованих нацистами країнах Європи та на території Західної і Східної України.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.05.2014 |
| Размер файла | 19,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
Вступ
1. Колабораціонізм в Україні та Європі
2. Колабораціонізм чи опір?
Висновок
Список літератури
Вступ
Колабораціонімзм (від фр. collaboration -- «співробітництво») -- термін сучасного політичного лексикону з такими значеннями:
- у широкому сенсі -- співпраця населення або громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи її союзників. У роки Другої світової війни колабораціонізм був явищем розповсюдженим -- і мав місце практично в кожній окупованій країні.
- у вузькому змісті -- співробітництво французів із німецькою владою у період окупації Франції у ході Другої світової війни; проте загальновідома не лише добровільна співпраця французів, -- але і данців, норвежців, татар, білорусів, українців, росіян та інших народів -- із німцями за умов окупації останніми їхніх країн.
- іноді розрізняють колабораціонізм і кооперування (вимушений колабораціонізм).
Що стосується терміну «український колабораціонізм», то ним користувалася в період Другої світової війни радянська влада на західноукраїнських землях, коли йшлося про співпрацю українців із нацистами та німецькою окупаційною владою.
1. Колабораціонізм в Україні та Європі
Відповідно до загального національного права діяльність колабораціоністів визнавалась як зрада громадян інтересам своєї держави. Залежно від ступеня шкоди, що була завдана державі їхньою діяльністю, передбачалася кримінальна відповідальність -- довгострокове ув'язнення чи смертна кара.
Гідне замітки те, що співпраця різного рівня з нацистською Німеччиною мала місце майже в усіх окупованих нацистами країнах Європи: від Франції, до Югославії і до СРСР тощо. Проте в усіх країнах, яким закидається «колабораціонізм» безперечно існували потужні рухи опору, які одночасно зіграли провідну роль у перемозі над нацизмом. На відміну від загального трактування поняття колабораціонізму комуністичні режими Східної Європи були схильні розглядати також у якості військових чи кримінальних злочинців тих людей, які:
- пасивно виконували свої громадянські обов'язки без скоєння злочинів (але громадянський лад повинен забезпечити агресор згідно з міжнародною Гаазькою конвенцією 1907 року),
- були до цього примушеними (але це порушення своїх обов'язків агресором, а не окупованим населенням)
- були військовополоненими (також не є злочином; офіційний статус та захист надано Женевською конвенцією 1929 року),
- вели національно-визвольну боротьбу проти колоніального режиму чи боролись як партизани проти окупантів, це не є злочином -- за Женевською конвенцією 1949 року вони були визнані комбатантами, та на них поширені права військовополонених,
- були громадянами інших держав,
- перейшли на бік ворога в штучно створених цією державою умовах, які становлять загрозу для життя людини чи навіть існування національної, етнічної чи релігійної групи (наприклад, депортація, репресії, голодомори, геноцид та ін.).
З перших місяців німецько-радянської війни багато громадян СРСР -- військовополонених і мирних жителів -- добровільно вступали до німецької армії. Перевдягнені в німецьку форму, вони перебували на всіх театрах бойових дій, де воювали збройні сили Німеччини і дістали назву «хіві» (від нім. Hilfswillige --добровільні помічники). Штат піхотної дивізії за станом на жовтень 1943 р. передбачав 2005 добровольців на 10708 осіб німецького особового складу. Крім сухопутних військ (вермахту), радянські добровольці служили також у військово-повітряних силах (люфтваффе) і військово-морському флоті (крігсмарині). За деякими оцінками, навесні 1943 р. чисельність «хіві» перевищувала 1 млн осіб. За станом на лютий 1945 р. чисельність «хіві» у вермахті становила 600 тис. осіб, у люфтваффе -- 50--60 т и с, крігсмарині -- 15 тис. Активно діяли також 1-а Російська національна армія, Російська національна народна армія, 1-а Російська національна бригада СС «Дружина», Російська визвольна народна армія. Російська визвольна армія та інші військові формування. Крім того, радянські громадяни працювали у службі забезпечення громадського порядку допоміжної поліції військового управління, охороняючи залізниці, мости, автомагістралі, табори військово-полонених тощо. Чисельність цих формувань у лютому 1943 р. становила 60-- 70 тис. осіб. Для боротьби з партизанським рухом були створені так звані східні батальйони і роти. Німецьке командування створило також 29 дивізій в межах «Waffen SS» («Зброї СС»), які являли собою військові формування із представників народів СРСР. Загалом за роки війни німецьке командування сформувало 180 окремих частин і з'єднань з громадян СРСР, чисельність яких становила (за різними відомостями) від 1,2 млн. до 2 млн осіб. Перехід на бік німців спостерігався в деяких регіонах СРСР серед мирних жителів. Так, восени 1943 р. у ході евакуації німецьких військ з Таманського півострова до Криму разом із ними добровільно пішло приблизно 120 тис. радянських громадян, переважно козацтва. В 1944 р. приблизно 30 тис. осіб населення так званої «Локотської республіки» (Брянська обл.) пішло з німцями на захід.
Радянський режим суворо покарав тих осіб, які взяли участь у війні на боці Німеччини або продемонстрували свою лояльність до нацистів. Захоплених в полон і виданих західними союзниками, їх піддавали знущанням і тортурам. Офіцерів розстрілювали без суду та слідства. Більшість була насильницьки репатрійована до СРСР, де на них чекали смертна кара чи ув'язнення.
Сталін полюбляв повторювати: «У нас немає військовополонених, а є зрадники». Наказом №270 від 16 серпня 1941 р. червоноармійців, які здавалися у полон, передбачалося знищувати всіма наземними і повітряними засобами, а їхні родини «позбавляти державної і будь-якої іншої допомоги» як «ворогів народу».
В 1943 році на Західній Україні німецьке окупаційне командування почало формувати дивізію СС «Галичина» з добровольців Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей. В липні 1944 року дивізія налічувала 15 тис осіб (хоча добровольців було близько 80 тис.)Восени 1943 року частини «Галичини» боролися з партизанами, а літом 1944 року тримали оборону в 20 км від лінії фронту в складі другого ешелону. 22 липня під Бродами дивізія здалася в полон. Пізніше ії було переформовано із частин, що залишилися і було відправлено на придушення Словацького повстання. В травні 1945 року особовий склад дивізії здався американським і британським об`єднаним військам і не був виданий Радянському Союзу.
2. Колабораціонізм чи опір?
Ставлення до цієї проблеми може бути різним. Чи є поява антирадянських збройних формувань колабораціонізмом? Чи все ж таки явище даної теми є опором тоталітарному сталінському режиму?
«Колабораціонізм» українців у Другій світовій війні -- особливий випадок. Власне, незрозуміло, хто саме виступав у ролі «колаборантів» -- українці по той чи цей бік фронту. Українці не мали своєї держави -- короткочасна історія Центральної Ради, Гетьманату й Української Народної Республіки в Києві (1917--1919) завершилася окупацією більшої частини України Червоною армією і відповідно включенням її до складу більшовицької Росії (від 30 грудня 1922 р. -- СРСР). Отже, фігурально колабораціонізм може бути представлений і у вигляді українського комунізму. Схожою була доля і Західно-Української Республіки у Львові, котра лише на один день оголосила про своє возз'єднання з Українською Народною Республікою у Києві (1919) -- акт Злуки. Однак у Галичині та на західній Волині окупація здійснювалася з боку Польщі.
Утім, колабораціонізм, як у західній, так і східній Україні часів війни не завжди мав добровільний характер. Молодих парубків брали в поліцаї та канцелярські службовці у цілком звичайний мобілізаційний спосіб -- відмова розглядалася як нелояльність до німецького уряду і загрожувала можливістю опинитися в концтаборі всією родиною. Старости, щоправда, самі вирішували, кого мобілізувати до поліції -- насамперед із метою убезпечення власних-таки односільчан. Тікати з поліції було безглуздо, хіба що до сталінського ГУЛАГу.
Висновок
Колабораціонізм як явище був неоднорідним. Люди, які добровільно і усвідомлено перейшли на сторону ворога зі зброєю в руках, не можуть не розглядатися як злочинці та зрадники своєї Батьківщини. Такі особи несли службу в військових формуваннях, поліцейських структурах, в органах розвідки та контррозвідки. Співробітництво з окупантами на радянській території підтримувала і частина служителів Православної Церкви. Причиною цього була в 20-30хх рр. сталінська антицерковна політика, коли більшість храмів і церков було зруйновано, а священнослужителі переслідувалися. В свою чергу німецьке окупаційне командування відкрило церкви, дозволило друкування релігійної літератури, проведення релігійних свят та ін.
Проте навряд чи можна називати зрадою в карно-правовому або, навіть, моральному значенні цього слова побутовий колабораціонізм, як наприклад: розміщення на постій солдатів супротивника, надання для них яких-небудь дрібних послуг (штопання білизни, прання і т. д.). Важко звинуватити в чому-небудь людей, які під дулами ворожих автоматів займалися розчищенням, ремонтом і охороною залізних і шосейних доріг. Цивільний колабораціонізм здебільшого носив вимушений характер, оскільки у мирних жителів, особливо в містах, не було іншого способу добути засоби існування для рідних і близьких. Немає ніяких підстав зараховувати в зрадники Батьківщини усіх військовополонених, оскільки більшість з них опинялися там не з власної волі (в особливості в 1941 році), а через не залежні від них обставини: поранення, оточення, втрата зв'язку зі своєю частиною.
Таким чином, можна зробити висновок, що конкретну відповідь на це проблемне питання дати важко. Будь-яка людина прагне забезпечити собі та рідним належне життя. Однак кожен вибирає свій власний шлях: можна стати учасником руху опору або перейти на бік загарбників. Перед тим, як засуджувати тих, хто співпрацював з ворогом, ми повинні усвідомлювати усю складність положення мільйонів наших співгромадян, що знаходилися на захопленій території. Якщо це і був колабораціонізм, то у більшості випадків він був вимушеним. Такою була стратегія виживання.
Список літератури
колабораціонізм німеччина нацисти україна
1. Дмитро Рибаков Герої та (або) колабораціоністи: по той бік міфу - 27 жовтня 2006 - [Електронний ресурс]. ? Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/geroyi_ta_abo_kolaboratsionisti_po_toy_bik_mifu.html
2. Колабораціонізм на території рейхскомісаріату "Україна" та військові зони в роки Другої світової війни - Режим доступу:
http://librar.org.ua/sections_load.php?s=history&id=798&start=4
3. Віталій Сазонов Колабораціонізм чи опір? Щодо громадянської боротьби на теренах Радянського Союзу під час Другої світової війни - Режим доступу:
http://historical-club.org.ua/istoriya-ukrayini/druga-svitova-vijna/467-kolaboracionizm-chi-opir-shhodo-gromadyanskoyi-borotbi-na-terenax-radyanskogo-soyuzu-pid-chas-drugoyi-svitovoyi-vijni.html
4. Буровский А.М. Великая гражданская война 1939-1945 гг. - М.: Яуза, Эксмо, 2009. - 496с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Рух опору в окупованих країнах. Єврейська бойова організація. Національно-визвольний фронт у Греції в 1941 році. Зародження руху, перші прояви, створення загону, основні сили. Особливості боротьби проти фашизму у Польщі, Чехословаччині, Австрії, Албанії.
реферат [40,5 K], добавлен 19.05.2014Політичне становище у Європі у зв'язку с балканськими подіямі 1912-1913 рр., що привело до Першої світової війни. Переслідування українців на окупованих австрійським та російським урадями землях України. Наслідки війни для подальшого стану України.
доклад [25,6 K], добавлен 19.03.2008Становлення тоталітарних режимів в країнах Східної Європи у 1943-1948 рр. Соціально-економічне положення у післявоєнний час. Політичне становище Чехословаччини після Другої світової війни. Основні етапи формування опозиції. Хід, наслідки "Празької весни".
курсовая работа [58,0 K], добавлен 19.09.2010Евакуація та знищення економічних об’єктів радянськими частинами на початку війни. Просування німецьких військ вглиб території України. Відновлення функціонування промисловості на захопленій території. Відновлення роботи гідроелектростанції Запоріжжя.
реферат [25,1 K], добавлен 20.08.2013Початок Другої світової війни, шлях українського народу від початку війни до визволення від фашистських загарбників, причини, характер та періодизація війни. Окупація українських земель, партизанська боротьба, діяльність ОУН і УПА, визволення України.
контрольная работа [39,1 K], добавлен 01.08.2010Окупація фашистською Німеччиною країн Західної Європи. "Дивна війна". Бомбардування Лондона. Напад на СРСР. Питання про відкриття другого фронту. Нацистський "Новий порядок" у Європі. Рух опору у окупованих країнах. Поразки країн гітлерівської коаліці.
реферат [35,8 K], добавлен 17.10.2008Підготовчі заходи та бойова діяльність військово-морського флоту Радянського Союзу на початковому етапі Другої світової війни та в умовах оборонних боїв з нацистською армією в 1941-1942 роках. Військові сили СРСР у наступальних операціях 1943-1945 років.
курсовая работа [115,8 K], добавлен 06.11.2010Початок війни, причини невдач, окупація України. Політика окупаційної влади. Партизанський рух і підпільна боротьба на території України. ОУН та УПА. Визволення та відбудова України. Етапи Другої світової війни.
курсовая работа [41,8 K], добавлен 15.07.2007Особливості перебігу бойових дій на території України в роки Першої світової війни. Плани ворогуючих сторін щодо України, бойові дії на її території. Галицька битва, Карпатська та Горлицька операції, Брусилівський прорив. Втрати в Першій світовій війні.
курсовая работа [101,6 K], добавлен 12.09.2014Дослідження передумов краху колоніальної системи в класичних формах прямого підпорядкування та диктату. Історія набуття незалежного статусу країнами Південної і Південно-Східної Азії, Близького і Середнього Сходу, Африки після Другої Світової війни.
реферат [28,4 K], добавлен 27.10.2010Особливості партизанськогой руху на півночі Хмельниччини в роки Другої світової війни. Боротьба народного підпілля в центрі області. Характеристика Руху антифашистського опору на півдні. Діяльність підрозділів ОУН-УПА на території Хмельницької області.
курсовая работа [32,3 K], добавлен 23.10.2009Встановлення комуністичного режиму у країнах Східної Європи після війни. Будівництво соціалізму. Криза тоталітарного режиму. Антиурядові виступи в Східній Німеччині. Революції кінця 80-х років. Перебудова в СРСР. Повалення комуністичних режимів.
реферат [26,3 K], добавлен 17.10.2008Історія створення та правове обґрунтування використання прапору Франції як національного символу даної держави. Тимчасовий режим після Другої світової війни, його видатні представники та досягнення. Матеріальні втрати та соціально-економічні наслідки.
презентация [184,8 K], добавлен 18.04.2016Радянізація Західної України після Великої Вітчизняної війни. Доля Української греко-католицької церкви. Львівський церковний собор. Масовий характер опору народу, збройна боротьба ОУН-УПА. Операція "Вісла": примусове переселення українців до УРСР.
реферат [22,8 K], добавлен 18.08.2009Передумови виникнення першої світової війни і криза липня 1914. Боротьба за новий переділ світу. Плани війни та створення двох протиборчих блоків. Стан збройних сил напередодні війни, як показник підготовки до війни. Протиріччя між Англією й Німеччиною.
реферат [33,4 K], добавлен 04.04.2009Сучасне бачення та теорії причин розв’язання Другої Світової війни, її міфологічне підґрунтя. Плани Гітлера та етапи їх втілення, основні причини кінцевої поразки в боротьбі з Радянським Союзом. Процвітання нацизму та сили, що його підтримували.
реферат [17,8 K], добавлен 24.01.2010Загострення відносин між провідними державами світу напередодні другої світової війни. Етапи окупації України угорськими військами, стан Закарпаття в перший період військових дій. Пакт Ріббентропа – Молотова і подальша доля західноукраїнських земель.
контрольная работа [45,3 K], добавлен 25.03.2010Нюрнберзький процес - визнання агресії найтяжчим злочином проти людства. Завершення Другої світової війни, капітуляція Німеччини. Правові основи Нюрнберзького судового процесу. Суд народів над гітлеризмом - епілог другої світової війни в Європі.
курсовая работа [78,6 K], добавлен 27.04.2010Основні процеси та явища, характерні для людської спільноти. Вивчення та фіксація хронологічного викладу Другої світової війни (1939-1945 рр.) Визначення закономірностей та принципів явищ. Пошук істини на стику різнопланової історичної джерельної бази.
реферат [16,2 K], добавлен 12.04.2016Початок Другої світової війни. Окупація українських земель фашистською Німеччиною. Партизанська боротьба, діяльність ОУН і УПА. Визволення України від німецько-фашистських загарбників, перемога у війні. Вклад українського народу в боротьбу з гітлерівцями.
реферат [32,2 K], добавлен 10.10.2011
