М.П. Драгоманов – дослідник історії суспільно-політичного руху ХІХ століття в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 94 (477): 329 “ХVІІІ” Драгоманов

М.П. ДРАГОМАНОВ - ДОСЛІДНИК ІСТОРІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РУХУ ХІХ СТОЛІТТЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 07.00.06 - Історіографія,

джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

КОЗУБ ЛАРИСА ВАСИЛІВНА

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі давньої та нової історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор КАТРЕНКО Андрій Миколайович, професор кафедри давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор КАЗЬМИРЧУК Григорій Дмитрович, завідувач кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка

кандидат історичних наук, доцент ЩЕРБАК Надія Олександрівна, професор кафедри історії України Національної академії внутрішніх справ України драгоманов народницький земський рух

Провідна установа: Інститут історії України НАН України, м. Київ

Захист відбудеться “23” грудня 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “12” листопада 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент БОЖКО О.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Загальний обсяг становить 238 сторінок. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, посилань і списку джерел та літератури (39 сторінок, 467 найменувань).

Вступ. Актуальність теми дослідження. Одним із пріоритетних напрямків сучасної історичної науки є вивчення проблем національно-культурного та державного відродження українського народу. Особливий інтерес викликають події ХІХ ст., оскільки саме тоді відбулися якісні зміни в суспільно-політичному русі.

Комплексне вивчення цієї доби нерозривно пов'язане з дослідженням діяльності окремих науковців, політиків, громадських діячів. Михайло Петрович Драгоманов - один з визначних учених, діячів і теоретиків української суспільно-політичної думки 2-ї пол. ХІХ ст. Серед широкого кола його громадських, культурно-просвітницьких та наукових інтересів виокремилися прагнення дослідити, активізувати й спрямувати в демократичне русло національну, соціальну і політичну активність українського народу. Значну увагу учений приділив вивченню та аналізу історії суспільно-політичного руху ХІХ ст. в Україні. Він узагальнив досвід практичної діяльності учасників руху з метою вироблення власної програми суспільного розвитку, максимально наближеної до реальних обставин у країні. Складність постаті М.П. Драгоманова зумовлює необхідність подальшого вивчення його спадщини із застосуванням нових методологічних засад історичної науки.

Актуальність теми посилюється ще й тим, що дана проблема комплексно не вивчалась вітчизняними істориками. Незважаючи на значне посилення інтересу науковців до постаті М.П. Драгоманова, недостатньо опрацьованою в історичній літературі залишалася теоретична спадщина ученого, в якій подано характеристику й оцінки різних заходів діячів суспільно-політичного руху ХІХ ст. Досі глибоко не вивчалися аспекти дослідження М.П. Драгомановим розгортання українського національного, радикально-демократичного (народницького) та ліберально-демократичного (земського) руху. Всебічне вивчення й аналіз позицій ученого відкриває можливість глибше зрозуміти зміст і характер демократичного руху в ХІХ ст., а також визначити місце М.П. Драгоманова в цьому русі. Його плідна й багатогранна діяльність залишається взірцем служіння українському народу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах програми науково-дослідницьких робіт “Історія формування і розвитку Української держави”, затвердженої вченою радою історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (державний реєстраційний номер №01БФ046-01), а також пов'язана з дослідженням історії суспільно-політичного руху в Україні в ХІХ - поч. ХХ ст. кафедрою давньої та нової історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дисертаційного дослідження є наукова, громадсько-політична та культурно-освітня спадщина М.П. Драгоманова як одна зі складових вітчизняної історії.

Предметом дослідження став процес формування й розвитку позицій М.П. Драгоманова у вивченні історії суспільно-політичного руху ХІХ ст. в Україні та його внесок у розробку цієї проблеми.

Хронологічні рамки дисертації зумовлені специфікою дослідження персоналії й охоплюють період творчості М.П. Драгоманова - від початку активної суспільно-політичної та наукової роботи з 1861 р. і до кінця життя у 1895 р.

Географічні межі дисертації охоплюють територію України, що входила до складу Російської імперії.

Мета та завдання дисертаційного дослідження визначені з урахуванням стану наукової розробки та актуальності даної роботи. Дисертант ставить за мету на підставі вивчення різнопланових джерел розкрити внесок М.П. Драгоманова в дослідження історії українського національного, радикально-демократичного (народницького), ліберально-демократичного (земського) руху, а також оцінити значення розробок М.П. Драгоманова.

Реалізація вказаної мети досягається шляхом розв'язання наступних дослідницьких завдань:

проаналізувати стан і характер джерельної бази, встановити ступінь дослідження проблеми у вітчизняній і діаспорній історіографії;

з'ясувати ступінь вивчення М.П. Драгомановим історії провідних суспільно-політичних організацій і діячів ХІХ ст. в Україні;

розкрити процес формування позицій ученого у дослідженні головних аспектів українського національного руху та простежити еволюцію його поглядів;

дослідити вивчення М.П. Драгомановим радикально-демократичного (народницького) руху і простежити трансформацію ставлення ученого до його учасників;

проаналізувати дослідження М.П. Драгомановим історії становлення та розвитку ліберально-демократичного (земського) руху, визначити драгоманівське розуміння ролі й місця земств у суспільно-політичному русі;

охарактеризувати значення теоретичних дослідницьких розробок М.П. Драгоманова при вивченні історії суспільно-політичного руху .

Методологічну основу дисертації становлять принципи об'єктивності, системності та історизму, які зумовлюють вивчення й узагальнення інформації на основі науково-критичного аналізу всього комплексу джерел та літератури стосовно предмету дослідження. Використання системного підходу відкрило можливість представити комплексне бачення розробок М.П. Драгоманова. У відповідності з метою та завданнями дисертаційного дослідження широко застосовано такі методи: порівняльно-історичний, хронологічний, критики історіографічних джерел, історіографічного аналізу та синтезу.

Наукова новизна роботи зумовлюється насамперед постановкою нової проблеми і полягає в тому, що проаналізовано з сучасних позицій головні засади українських дорадянських, радянських, діаспорних та сучасних досліджень спадщини М.П. Драгоманова. Залучено різноманітну джерельну інформацію стосовно даної теми, маловідомі твори ученого, архівні матеріали. На основі критичного аналізу першоджерел вперше комплексно проаналізовано висвітлення М.П. Драгомановим провідних напрямків суспільно-політичного руху ХІХ ст. в Україні, його внесок у розробку цих питань. При цьому висунуто низку істотно нових положень, узагальнено розрізнений і безсистемний матеріал, суттєво уточнено погляди М.П. Драгоманова на визначальні явища суспільно-політичного руху в Україні та з'ясовано його ставлення до діяльності окремих громадсько-політичних лідерів.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що фактичні матеріали, теоретичні узагальнення, оцінки й висновки дисертації можуть бути використані для подальшої наукової розробки проблем історії суспільно-політичного руху в ХІХ ст. в Україні, реконструкції цілісної картини життя і творчої діяльності М.П. Драгоманова, при викладанні та вивченні курсу історії України, а також при розробці спеціальних навчальних курсів.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри давньої та нової історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Положення та висновки дослідження були також представлені у формі доповідей на наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції “Розвиток історичної науки в Україні” (м. Київ, 17-18 травня 2001 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Михайло Грушевський - науковець і політик в контексті сучасності” (м. Київ, 22 листопада 2001 р.); Четвертих джерелознавчих читаннях “Джерела з історії української державності” (м. Київ, 13 листопада 2001 р.); Міжвузівській науково-практичній конференції “Україна на шляху суверенного розвитку” (м. Київ, 24 квітня 2001 р.). Частину положень і матеріалів дисертаційної роботи автором викладено в 4 авторських публікаціях, опублікованих у провідних наукових фахових виданнях, затверджених переліками ВАК України, загальним обсягом 2,5 друк. арк.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Джерела та історіографія” систематизовано й проаналізовано матеріали джерел та здійснений аналіз етапів формування й розвитку історіографії стосовно теми дослідження.

Джерельну базу дисертації складають різноманітні за походженням, характером, формою й змістом архівні та опубліковані матеріали. Оцінюючи стан джерельної бази досліджуваної проблеми, слід відзначити достатність її документального забезпечення. Дисертантом вивчено наукові, популярні і публіцистичні праці М.П. Драгоманова, його листування, рецензії, спогади сучасників. З'ясовано, що твори ученого є надзвичайно важливим носієм інформації щодо висвітлення історії суспільно-політичної думки. За рівнем інформативності приорітетне місце у спадщині М.П. Драгоманова займають наукові й публіцистичні праці, які є джерелом вивчення ідейних позицій ученого, виявляють авторську точку зору. Найважливіші серед них наступні: “Народні школи на Україні серед життя і письменства в Росії” (Женева, 1877 р.), “Историческая Польша и великорусская демократия” (Женева, 1881 р.), “Народная Воля” о централизации революционной борьбы в России” (Женева, 1882 р.), “Восемнадцать лет войны чиновництва с земством” (Женева, 1883 р.), “Опыт украинской политико-социальной программы: Свод и объяснения” (Женева, 1884 р.), “Накануне новых смут” (Женева, 1886 р.), “Либерализм и земство в России” (Женева, 1889 р.), “Чудацькі думки про українську справу” (Львів, 1892 р.) та ін. У дисертаційному дослідженні використано матеріали 9-ти фондів Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (ЦДІАУК), зокрема, фондів губернських жандармських управлінь (Ф. 274, Ф. 320, Ф. 336), Канцелярії Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора (Ф. 442), цензурних установ (Ф. 294, Ф. 1680), Управління Київського учбового округу (Ф. 707). А також матеріали 8-ми фондів Інституту рукопису НБУ ім. В.І. Вернадського: фонду Літературних матеріалів (Ф. 1), Колекції рукописів Київського університету Св. Володимира (Ф. 8), фонду Архів ВУАН (Ф. Х), фондів Ю.А. Яворського (Ф. 21), М.І. Костомарова (Ф. 22), В.В. Данилова (Ф. 53), Б.Д. Грінченка (Ф. 170), М.П. Драгоманова (Ф. 172). З'ясовано, що важливим носієм прямої і опосередкованої інформації є листування М.П. Драгоманова з широким колом суспільних діячів, яке містить низку оригінальних відомостей стосовно теми дослідження, характеризує особисті взаємини та ін.

Дослідження теоретичної спадщини мислителя ускладнено з огляду на специфіку обґрунтування ученим власних позицій. Спадщина М.П. Драгоманова має різне спрямування і присвячена як поточним суспільним проблемам, так і глибоко узагальнюючим теоретичним побудовам. Для нього характерна принциповість і максималізм у деяких питаннях. У прагненні дослідити ту чи іншу проблему якомога глибше, учений залучав максимальну кількість фактичних і джерельних матеріалів. Його праці відзначаються різноманітністю та широтою застосування методологічних засад і дослідницьких методик, особливо у висвітленні історії суспільно-політичного руху.

Окремо відзначено, що М.П. Драгоманов не ставив собі за мету проводити спеціальні розробки історії суспільно-політичного руху. Проте, у своїх узагальненнях він вийшов на якісно новий рівень дослідження. Розробки М.П. Драгоманова не викладені у цілісному вигляді, а постають у сумі відомостей, розпорошених по науковим і публіцистичним працям та листам, котрі, однак, об'єднані провідною ідеєю. Комплексний аналіз джерел дозволив простежити позиції М.П. Драгоманова. У дисертації відзначено, що творча спадщина ученого є цінною для історичної науки, зокрема, як носій значного обсягу інформації з історії суспільно-політичного життя України ХІХ ст.

У дисертаційній роботі констатовано, що історіографічні дослідження спадщини М.П. Драгоманова здійснювалися вкрай нерівномірно. Перші історіографічні праці, що торкалися окремих аспектів творчості М.П. Драгоманова, і в тому числі його розробок історії суспільно-політичного руху, з'явилися у 1860-1890-х рр. і мали переважно публіцистичний характер. Наукові відгуки того часу на творчість ученого розкривали сприйняття М.П. Драгоманова сучасниками, давали певні узагальнюючі характеристики його суспільно-політичних позицій та започаткували драгоманознавство. Особливе місце, серед інших, посідали праці його сподвижників - М.І. Павлика та І.Я. Франка. На початку ХХ ст. значно посилився інтерес до постаті М.П. Драгоманова. Підняті ним питання викликали наукові й громадські дискусії. В цей час з'явилися нові акценти у тлумаченні його спадщини, поглибилась критика розробок М.П. Драгоманова, проте вона не відзначалася прагненням до об'єктивності. Для даного періоду характерне поверхове трактування деяких положень ученого. Великий внесок у дослідження спадщини М.П. Драгоманова, зокрема, його оцінок різних напрямів суспільно-політичного руху, зробив Б.О. Кістяківський.

У розділі відзначено, що з часу виникнення й становлення українських політичних партій і до революційних подій 1917 р. простежився пік популярності ідей М.П. Драгоманова, які відповідали тогочасним суспільним очікуванням. Після революційних невдач оцінки М.П. Драгоманова як ученого й політичного діяча та його розробок поляризуються.

Надзвичайною плідністю відзначалася історіографія 1920-х рр., присвячена вивченню спадщини М.П. Драгоманова, що зумовлено появою перших детальних досліджень окремих аспектів науково-теоретичних розробок ученого. Ґрунтовний аналіз спадщини М.П. Драгоманова здійснив М.С. Грушевський. Він відвів ученому особливе місце серед інших суспільно-політичних діячів того часу і стверджував, що закордонна місія М.П. Драгоманова "зробила епоху в українському житті". Результативними були дослідження, здійснені науковцями Всеукраїнської Академії Наук. Вони опубліковані на сторінках журналу "Україна" й у збірнику "За сто літ" і певною мірою розкрили вивчення М.П. Драгомановим історії суспільно-політичного руху. Зокрема - це праці М. Возняка, С. Глушка, Г. Житецького, К. Копержинського, В. Міяковського та ін. Значний науковий інтерес у цей період становить дослідження Д.І. Заславського. Відзначено, що в радянську добу ідеологічна заанґажованість не сприяла виробленню об'єктивних підходів до вивчення спадщини М.П. Драгоманова. Яскравим прикладом посилення політичного тиску на історичну науку є праця того ж Д.І. Заславського видання 1934 р.

Заслуговують на увагу розробки В.Л. Лукеренка, В.Г. Сокуренка, В.Г. Сарбея, здійснені у 1960-х рр. Ґрунтовним дослідженням постаті М.П. Драгоманова та його ролі в суспільно-політичному русі є праця Р.П. Іванової. Учена висвітила питання взаємин М.П. Драгоманова з Київською громадою, його стосунки з ліберальними й народницькими колами та їхніми ідеологами. Дослідниця використала низку нових науково важливих джерел. Однак революційність політичних позицій М.П. Драгоманова перебільшено.

Впродовж 1970-1980 рр. про життя й творчість М.П. Драгоманова згадувалося здебільшого в енциклопедичних виданнях та довідниках.

З 1990-х рр., із зміною політичної ситуації в країні, з'явилася значна кількість досліджень. Сучасне вивчення постаті М.П. Драгоманова вийшло на якісно новий рівень. Праці П.М Федченка, В.А. Довгича, А.М. Катренка, О.Ф. Скакун, Т.Г. Андрусяка, А.М. Круглашова висвітили різні аспекти діяльності мислителя, в тому числі торкнулися дослідження М.П. Драгомановим історії розвитку різних напрямів суспільно-політичного руху. Дослідники погоджуються в тому, що М.П. Драгоманов збагатив українську суспільно-політичну думку, поєднав у своїх творах національні та передові демократичні ідеї, спрямував український національний рух у напрямку “європеїзації”. У дисертації відзначено, що тема авторського дослідження до цього часу не була предметом спеціального історичного наукового аналізу.

У працях діаспорних учених головна увага приділялася, насамперед, суспільно-політичній діяльності М.П. Драгоманова. Його спадщину вивчало багато дослідників широкого діапазону ідеологічних спрямувань. Дисертантом з'ясовано, що для діаспорних досліджень характерним було домінування емоційно-патріотичних моментів. Серед досліджень даної теми в діаспорні історіографії відзначаються розробки співробітників Українського Педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі .

Особливий інтерес викликають праці І. Лисяка-Рудницького. Крім вивчення та загальної характеристики спадщини М.П. Драгоманова, учений проаналізував та уточнив його позиції, звернувши також увагу на дослідження історії суспільно-політичного руху.

Історіографічний аналіз вказує на існування значної кількості праць істориків, юристів, філософів, політологів, присвячених вивченню діяльності М.П. Драгоманова, а також засвідчує недостатню наукову розробку в сучасній українській історіографії проблеми вивчення ученим історії суспільно-політичного руху ХІХ ст. в Україні. Актуальною залишається конкретизація й систематизація знань щодо висвітлення М.П. Драгомановим українського національного, радикально-демократичного (народницького) і ліберально-демократичного (земського) руху та розробка нових концептуальних підходів до даної проблеми.

У другому розділі “Дослідження М.П. Драгомановим українського національного руху” систематизовано елементи вивчення М.П. Драгомановим історії українського національного руху в ХІХ ст., висвітлено найбільш важливі та характерні позицій ученого при дослідженні головних проблем окресленої теми.

У розділі наголошено на тому, що М.П. Драгоманов у загальних рисах окреслив схему, за якою розвивався український національний рух у ХІХ ст. Учений відстоював думку про самобутність українського народу. За визначенням М.П. Драгоманова, національність є однією з форм солідарності людей, більш значима, ніж класова чи державна. Про національно-культурне відродження в 1-і десятиліття ХІХ ст. у спадщині ученого зустрічаються поодинокі, розрізнені судження, але вони відзначаються оригінальністю для свого часу. У дисертації розкрито внесок М.П. Драгоманова у дослідження діяльності Кирило-Мефодіївського братства. Через об'єктивні причини, зокрема, через цензурні заборони, він не мав можливості ознайомитись з усим комплексом документів про “братчиків”. Проте М.П. Драгоманов став одним із перших дослідників цієї організації і залишив про неї низку слушних висновків. Дисертантом відзначено, що об'єднання провідних українських діячів у Кирило-Мефодіївське братство, на думку ученого, було визначною подією в національній історії. М.П. Драгоманов аргументовано довів, що діяльність цієї організації мала важливе значення для оформлення української національної ідеї в цілісну і оригінальну традицію. Він вказав на політичний характер прагнень діячів українського національного руху у 1-і пол. ХІХ ст. та його демократично-федералістські засади. Серед різних ідейних принципів братчиків учений акцентував увагу на їхньому “європействї”. Він перший в українській історіографії довів певну наступність ідей декабристів і кирило-мефодіївців. Учений відзначив важливість суспільно-політичних починань братчиків і неодноразово підкреслював, що сам виступив продовжувачем їхньої справи в нових історичних умовах. Особливу увагу у своїх працях М.П. Драгоманов приділив аналізу творчої й громадської діяльності Т.Г. Шевченка, П.О. Куліша, М.І. Костомарова. Незважаючи на притаманний ученому критицизм, він належним чином оцінив їх самовіддану працю на користь українського народу. М.П. Драгоманов один із перших почав досліджувати ідейний розвиток Т.Г. Шевченка в широкому історико-культурологічному та політичному контексті, вніс ряд концептуальних думок і посів чільне місце в українському шевченкознавстві 2-ї пол. ХІХ ст.

У дисертації досліджено змістовні характеристики, які М.П. Драгоманов дав діячам громадівського руху 60-90-х рр. ХІХ ст. Він вивчив діяльність Петербурзької, Київської, Полтавської та ін. громад. Його відомості розпорошені по різних працях, але вони є цінними, з огляду на їхню інформативність У низці робіт учений інформував про участь громадівців у відкритті та діяльності недільних шкіл, про підготовку та видання ними підручників, проведення публічних лекцій, створення аматорського театру, підготовку та розповсюдження науково-популярних видань для народу (“метеликів”) та ін. У розділі відзначено, що М.П. Драгоманов високо оцінив громадські, культурні та політичні здобутки громад. Акцентовано увагу на тому, що безпосередня активна участь у роботі Київської громади була важливою віхою в житті ученого і мала великий вплив на подальший розвиток його світогляду. Хоча від інших громадівців М.П. Драгоманов завжди відрізнявся своєрідністю власних суспільно-політичних позицій. Серед головних недоліків діячів українського національного руху 60-90-х рр. ХІХ ст. М.П. Драгоманов називав певну відсталість від передових європейських політичних ідей та наукових розробок, намагання розв'язати всі питання тільки “національним духом”, поступливість офіційним великодержавницьким колам, стримане ставлення до радикально-демократичного руху та ін.

Вимушена еміграція за кордон ознаменувала новий етап громадсько-політичної й наукової діяльності ученого. Доведено, що лише під тиском зовнішніх обставин М.П. Драгоманов був змушений залишити межі України, пристосуватись до умов конспірації та емігрантських методів роботи. З 1876 р. він підпорядкував всю свою багатогранну діяльність політичним завданням. Значну увагу дисертантом приділено аналізу стосунків ученого із членами Київської громади в еміграційний період. Окремо висвітлено ставлення М.П. Драгоманова до молодогромадівського руху.

У третьому розділі “Радикально-демократичний (народницький) рух в розробках М.П. Драгоманова” головну увагу приділено аналізу внеску ученого в дослідження суті й особливостей радикально-демократичного (народницького) руху, з'ясовано причини еволюції його поглядів на цей рух.

У дисертації наголошено, що М.П. Драгоманов розробив найгостріші та найактуальніші проблеми радикально-демократичного (народницького) руху. Він один із перших дослідив основні течії загальноросійського визвольного руху, починаючи з декабристів. Учений залишив змістовні характеристики діяльності окремих керівників і теоретиків радикально-демократичного руху. У дослідженні систематизовано й проаналізовано розрізнені судження М.П. Драгоманова щодо провідних діячів радикально-демократичного руху, зокрема, О.І. Герцена, М.О. Бакуніна, П.Л. Лаврова, П.М. Ткачова, А.І. Желябова та ін., а також щодо провідних течій даного руху. Підкреслено, що його виклад історичних відомостей і оцінки базувалися як на вивченні доступних документальних матеріалів, листів, так і на власних спостереженнях.

Значну увагу М.П. Драгоманов приділив аналізу програмних настанов та практичної діяльності народницьких гуртків - “бакуністів”, “лавристів”, “наровольців”, “чорнопередільців” та ін. Аналіз його праць свідчить, що М.П. Драгоманов прагнув дослідити й осмислити діяльність народницьких організацій, враховуючи специфіку періоду, порівняти їх з іншими напрямками суспільно-політичного руху, акцентуючи увагу на головних здобутках та недоліках, а також розглянув можливості використання цього прогресивного досвіду задля пошуку оптимальних шляхів вирішення актуальних суспільно-політичних проблем. М.П. Драгоманов детально вивчив їх ставлення до національного питання в Російській імперії та шляхів його розв'язання, на що звертається окрема увага в дисертації.

Із загостренням суспільно-політичної боротьби в країні учений особливу увагу приділив розробці можливих сценаріїв майбутніх суспільних перетворень. Автором окремо розкрито ставлення М.П. Драгоманова до застосування народниками терористичних методів боротьби для досягнення поставленої мети. М.П. Драгоманов чітко усвідомлював, що політичний терор, практикований представниками радикально-демократичного (народницького) руху, спричинений жорстокими урядовими репресіями та утисками. Причини поширення терористичних методів учений виводив із внутрішніх особливостей ситуації в Російській імперії. Він високо оцінював самовідданість та героїзм народників, але неухильно доводив необхідність використання у боротьбі виключно “чистих” засобів для успіху революційної справи. М.П. Драгоманов обґрунтував тезу про недоцільність ідеологічного та політичного спрощення шляхів майбутніх суспільно-політичних перетворень, універсалізації соціалістичного ідеалу, доктринерського фанатизму, який не враховував постійних змін дійсності. М.П. Драгоманов застерігав, що за умов відсутності в суспільстві демократичних традицій фатально неминучою є загроза втілення в життя “крайнього” соціалізму. Учений постійно наголошував на необхідності першочергового здобуття демократичних свобод і розробки чіткого плану тривалих послідовних суспільних перетворень з метою уникнення деформацій соціалістичних ідей. У дисертації наголошено на високій науковій вартості та новизні здійсненого М.П. Драгомановим дослідження.

У четвертому розділі “Погляди М.П. Драгоманова на розвиток ліберально-демократичного (земського) руху” узагальнено та систематизовано матеріали праць ученого, які розкривають його внесок у вивчення історії ліберально-демократичного (земського) руху.

Аналізуючи доступні джерела, учений вивчив причини появи в Російській імперії такого різновиду лібералізму як земський та його особливості. Він один із перших дав оцінки діяльності земств і фактично започаткував дослідження земського ліберально-демократичного руху. М.П. Драгоманов дослідив становлення та еволюцію цього руху, звернув увагу на закономірність його поширення та конституційний характер. Він приділив особливу увагу вивченню взаємовідносин громадських і владних структур, земств і тогочасного суспільства. У дисертації систематизовано розрізнені матеріали стосовно дослідження ученим форм та напрямків земської діяльності, узагальнено його аналіз результатів роботи земців на селі, з'ясовано та визначено драгоманівське розуміння ролі земських установ у культурно-освітньому житті країни.

У дисертації також критично оцінені позиції ученого щодо власного трактування визначальних явищ ліберально-демократичного (земського) руху. М.П. Драгоманов фактично був першим громадсько-політичним діячем, який розробив ліберальну концепцію суспільного розвитку саме для українського ґрунту. Він виявив прихильність лібералізму як доктрині соціального партнерства. Учений приймав активну участь у деяких земських ініціативах, розробив теоретичне підґрунтя для впровадження механізмів демократичної держави з розвинутим крайовим і місцевим самоврядуванням. М.П.

Размещено на Allbest.ru