К.Д. Кавелін про ліберальну модернізацію Росії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

УДК 930:329.12(470+571)”18/19”

К.Д.КАВЕЛІН ПРО ЛІБЕРАЛЬНУ МОДЕРНІЗАЦІЮ РОСІЇ

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

МАЛЮТІНА Оксана Костянтинівна

Харків 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор історичних наук, Лантух Валерій Васильович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри історії Росії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Харитонов Володимир Львович Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна професор кафедри українознавства

кандидат історичних наук Сичова Вікторія Вікторівна Харківський регіональний інститут Української академії державного управління при Президентові України доцент кафедри державної політики.

Провідна установа - Донецький національний університет кафедра нової та новітньої історії

Захист відбудеться: “ 19 ” квітня 2002 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.051.10 у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна (61077, м. Харків. пл. Свободи, 4, аудиторія 4-65)

З дисертацією можна ознайомитись в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна (61077, м. Харків. пл. Свободи, 4.)

Автореферат розісланий “ 18 ” березня 2002 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Пугач Є.П.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Протягом десятиліть більшість проблем громадсько-політичної історії зводились до аналізу революційно-демократичного руху. Перевага віддавалася вивченню комплексу ідей цього політичного напрямку.

Лише в останні шістнадцять років ХХ століття, в обставинах ерозії комуністичної ідеології, почалися пошуки альтернативних учень. Спокуса подолання ідейно-теоретичної кризи призвела до того, що в якості панацеї була обрана західна ліберальна модель суспільного розвитку. Її цінності були представлені в якості “загальнолюдських” і склали основу “нового політичного мислення”. По суті ж, відбулася спроба здійснити некритичне копіювання західної цивілізації, причому, в її специфічному, англо-американському варіанті.

Бажання насадити ліберальні ідеї “згори”, без урахування національно-культурних традицій та ментальності більшості сприяло стрімкій девальвації понять ліберальної системи цінностей. Усе частіше чулися розмови про необхідність “сильної руки”. Неприйнятність автоматично запозичених ідей, методів та прийомів сучасного західного лібералізму зумовила особливий інтерес до власних історичних коренів, виявлення ролі та місця інтелектуальної еліти у процесі суспільного розвитку, досвіду “перехідних” періодів та епох великомасштабних інновацій.

Помітною фігурою в історії становлення російської ліберальної думки другої половини ХІХ століття був Костянтин Дмитрович Кавелін (1818-1884) - правознавець, історик, філософ, публіцист. Він прожив довге творче життя, був очевидцем та в певному розумінні творцем “великих реформ” 60-70-х років ХІХ століття, виступав не лише свідком, але й активним учасником дискусії про шляхи оновлення та подальшого розвитку Росії. Його ідейні пошуки можуть бути прекрасною ілюстрацією джерел, на основі яких могли б формуватися й сучасні підходи до реформації. У зв'язку з цим слід зазначити, що програма К.Д.Кавеліна поєднувала у собі риси як універсального, так і унікального. Єдино можлива в Росії модель модернізації, на його думку, це власне російська модель, бо успіх залежить від того, наскільки трансформаційний процес вписується в національні інститути, сприймається суспільством (або хоча б його досить значною частиною) як природний та підтримується ним.

Інтерес до особистості та суспільно-політичної позиції К.Д.Кавеліна має й суто наукове пояснення. По-перше, у центрі уваги знаходиться його програма перетворень, яка фактично комплексно й детально раніше не досліджувалася. По-друге, без глибокого вивчення поглядів К.Д.Кавеліна на найактуальніші проблеми свого часу неможливе подальше осмислення російського лібералізму в цілому та ідейних джерел урядового реформаторства другої половини ХІХ століття. В його ідейній спадщині втілене власне бачення об'єктивно назрілих на той час корінних перетворень, що позначаються нині терміном “модернізація”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною комплексної науково-дослідницької теми кафедри історії Росії Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна: “Організація та діяльність органів самоврядування, наукові біографії громадських і політичних діячів в Росії. Друга половина ХІХ - початок ХХ ст.”

Об'єктом дослідження є процеси суспільно-політичного та духовного життя Росії кінця 40-х - початку 80-х років ХІХ ст. Предмет складає теоретична концепція перетворень, вироблена К.Д.Кавеліним, погляди ідеолога російського лібералізму на основні, найбільш злободенні з його точки зору питання сучасності - аграрно-селянське, політико-правове, університетське.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період з кінця 40-х до початку 80-х років ХІХ ст., при цьому нижня межа пов'язана з початком активної суспільно-політичної та наукової діяльності К.Д.Кавеліна, верхня (1884р.) - з кінцем його життєвого шляху.

Метою даного дослідження є комплексний аналіз системи поглядів ліберала, а також виявлення його ролі та місця у процесі модернізації та соціокультурного життя Росії другої половини ХІХ століття.

Завдання дослідження:

Визначити науково-теоретичний рівень розробки проблеми у дорадянській, радянській та сучасній російській історіографії;

Дати характеристику модернізаційной програми К.Д.Кавеліна на підставі всебічного вивчення його проектів реформування аграрного сектора економіки, державного устрою, сфери вищої освіти;

Простежити еволюцію його поглядів у цих напрямках та їх взаємозв'язок з історичною, правовою концепціями;

Розкрити цілісність, внутрішню єдність його моделі перетворень;

Визначити ступінь оригінальності ідей ліберала в контексті сучасного йому соціокультурного поля;

Дослідити вплив К.Д.Кавеліна на реальний урядовий курс;

Окреслити місце і роль К.Д.Кавеліна в процесі ліберальної модернізації другої половини ХІХ століття та розвитку вітчизняної суспільно-політичної думки.

Методологічна основа дослідження. Принцип багатоперспективності (поліперспективності) Потульницький В.А. Українська та світова історична наука: Рефлексії на межі століть // Укр. Істор. журн. - 2000. - №1 - С. 3 - 20. дозволяє чітко визначити ракурс проблеми, а ідеографічний, синхроний, історіко - порівняльний, історико - типологічний методи - дослідити її. лібералізм кавелін модернізація програма

Крім того, науковий аналіз неможливий без використання універсальних, загальнонаукових методів, якими є історичний, логічний, метод аналогії, аналізу та синтезу, дедукції та індукції.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

Робота є першим комплексним дослідженням суспільно-політичної доктрини К.Д.Кавеліна, причому у розгорнутому вигляді представлені не лише його соціально-економічна та політико-адміністративна програми, але й проекти з реформування системи університетської освіти;

У дослідженні вперше розкривається спадковість ідейної позиції “раннього” та “пізнього” К.Д.Кавеліна, доводиться ліберальна сутність його програми модернізації;

Крізь призму поглядів К.Д.Кавеліна показана специфіка російського лібералізму середини ХІХ століття;

Автор чітко визначив взаємозв'язок історичної й правової концепції ліберала з його суспільно-політичними поглядами, програмою реформуваннь;

Особлива увага приділена вивченню реформаторської моделі К.Д.Кавеліна у контексті реакції на неї верховної влади, управлінської та культурної еліти російського суспільства;

Виявлені особливості та характерні риси кавелінської моделі оновлення;

Автор з'ясовує адекватність його побудов як рівневі суспільного розвитку, так і вимогам часу, історичній необхідності;

Вперше простежуються способи впливу ідей ліберала на реальну політичну практику;

Здійснюється спроба визначити його роль і місце у процесі модернізації ХІХ ст. та розвитку інтелектуальної традиції.

Практичне значення. Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці лекційних курсів та семінарських занять, розробці спецкурсів, навчально-методичних програм, у навчальній літературі з історії Росії та узагальнюючих монографіях в історії російського лібералізму.

Апробація дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи викладалися на наукових конференціях: міжнародній конференції Воронезького державного університету (2000 р., Росія), регіональній науково-теоретичній конференції Харківської державної академії культури (2000р.), науковій історико-краєзнавчій конференції Харківського національного університету (2000р.), щорічній професорсько-викладацькій конференції історичного факультету Харківського національного університету (2001р.).

За результатами дослідження автором було опубліковано 5 статей, 4 з них у фахових виданнях.

Структура дисертації відповідає поставленій меті та розв'язанню основних завдань дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додаток. Обсяг дисертації становить 199 сторінок, з них основний текст - 174 сторінку. Список використаних джерел і літератури нараховує 240 найменувань.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, зв'язок із науковою програмою кафедри, де виконувалася дисертація, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, його хронологічні межі, методологічні принципи, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, вказано на апробацію результатів дослідження.

Перший розділ “Історіографія проблеми. Характеристика джерел” присвячений аналізу літератури та джерел по темі роботи.

В академічній дореволюційній історіографії видатні громадські діячі, до числа яких по праву був віднесений К.Д.Кавелін, розглядалися у руслі історії урядового реформаторства 60-х років ХІХ ст. Якщо у дослідженнях проурядової орієнтації увага істориків зосереджується передусім на “головнім діячі” - самодержавному монарху Татищев С. С. Император Александр ІІ. Его жизнь и царствование: В 2т. - 2-е изд. - СПб.: Изд-во. Суворина, 1911. - Т. 1-2.

³ Иванюков И.И. Падение крепостного права в России. - Спб.: Тип. Краевского, 1903. - 407 с.; Джаншиев Г.А. Эпоха великих реформ. - 10-е изд., перераб. и доп. - Спб.: Тип. Вольфа. - 855 с.; Корнилов А. А. Очерки по истории общественного движения и крестьянского дела в России - СПб.: Тип. Обществ. польза, 1905. - 473 с., то в роботах ліберально-налаштованих істориків особливо відмічались заслуги “передових громадських елементів”, що змогли здійснити вплив на Олександра ІІ та його оточення, на етапі підготовки реформ.

Крім загальних досліджень, у дореволюційній історіографії з'явилися публікації, присвячені безпосередньо К.Д.Кавеліну. Досить докладні відомості, що стосуються його біографії, становлення світогляду, еволюції поглядів, громадсько-політичної та наукової діяльності були представлені професором Казанського університету, племінником К.Д.Кавеліна - Д.О.Корсаковим Корсаков Д.А. Материалы для биографии К.Д.Кавелина из семейной переписки и воспоминаний // Вестн. Европы. - 1886. - №5. - С. 5-31, №6. - С. 445-492, №7. - С. 21-39, №8. - С. 539-563, №10. - С. 731-759, №11. - С. 162-195; 1887. - №2. - С. 608-645, №4. - С. 457-489, №5. - С. 5-32, №8. - С.765-777; 1888. - №5. - С. 5-50.; Из литературной переписки К.Д.Кавелина / Предисл. и прим. Д.А.Корсакова // Рус. мысль - 1892. - №1. - С. 104-139, №3. - С. 1-17, №5. - С. 82-92, №10. - С. 1-17; 1895. - №2. - С. 225-232; 1896. - №2. - С. 30-37; 1897. - №1. - С. 221 -224.; Корсаков Д.А. Жизнь и деятельность К.Д.Кавелина // Кавелин К.Д. Собр. соч.: В 4 т. - Спб.: Тип. Стасюлевича, 1897. - Т. 1. - С. 1-32.. Видання основного масиву творчої та епістолярної спадщини К.Д.Кавеліна також було безпосередньою заслугою Д.О.Корсакова. Як професійний історик, він був як публікатором, так й першим біографом К.Д.Кавеліна. Однак деякі елементи мемуарного характеру, що містяться в нарисах Д.О.Корсакова, знижують їх дослідницьку вартість.

Історик В.О.Мякотин, захищаючи положення про вирішальну роль “критично мислячої особи” в історії, у статті про К.Д.Кавеліна особливу увагу акцентував на селянському питанні Мякотин В.А. К.Д.Кавелин как историк и публицист // Из истории русского общества. - СПб.: Изд. Пантелеева, 1902. - 394 с.. Для повноти картини слід згадати й про біографічний нарис про К.Д.Кавеліна, підготовлений В.Нечаєвим для енциклопедичного словника Брокгауза-Ефрона Нечаев В. Константин Кавелин // Энцик. словарь / Изд. Ф.А.Брокгауз, И.А.Ефрон. - СПб.: Издательское дело, 1894. - Т.13. - С. 805-809..

Отже, можна зазначити, що дореволюційна історіографія проблеми досить скромна. Причому особливістю першого етапу була певна романтизація постаті К.Д.Кавеліна та ситуативна злободенність спроб аналізу його творчості. Предмет дослідження обмежувався вивченням внеску К.Д.Кавеліна в справу розробки селянської реформи. Як ідеолог російського лібералізму, що мав комплекс власних проектів перетворень, назрілих на той час у Росії, К.Д.Кавелін не був об'єктом спеціального вивчення. Політико-правові погляди К.Д.Кавеліна, зокрема його погляди на оптимальний державний устрій, університетське питання, практично не висвітлювалися. Можливо, це пояснюється тим, що ліберальних істориків початку ХХ ст. бентежило вірнопідданство ранніх лібералів, а офіціально-монархічну історіографію насторожували ідеї лібералів про необхідність формування громадянської правосвідомості російського соціуму. Але в дореволюційний період була виконана велика робота по публікації праць К.Д.Кавеліна.

У свою чергу, радикально налаштовані автори критично ставилася до ліберального реформізму Чернышевский Н. Г. Письма без адреса // Полн. собр. соч. - М.: Госполитиздат, 1939. - Т. 6. - С. 7-26.. Вирішальний же вплив на подальше вивчення ліберального руху в цілому та діяльності К.Д.Кавеліна, зокрема, у марксистської історіографії здійснили роботи В.І.Леніна Ленин В.И. По поводу юбилея // Полн. собр. соч. - Т.20. - С. 160-171.; Ленин В.И. “Крестьянская реформа” и пролетарски-крестьянская революция // Полн. собр. соч. - Т. 20. - С. 148-181.; Ленин В.И. Памяти Герцена // Полн. собр. соч. - Т. 21. - С. 255-262.; Ленин В.И. Гонители земства и Аннибалы либерализма // Полн. собр. соч. - Т. 4. - С. 119-159..Саме він уперше провів чіткий поділ в антикріпосницькому таборі, визнавав відносну прогресивність діяльності лібералів у передреформний період. Але боротьба лібералів та кріпосників розглядалася ним виключно як внутрішньокласова, через форму та міри поступок. К.Д.Кавелін як синкретичний, збірний образ російського ліберала, згідно ленінським поглядам, був ближчий до правих, консервативних сил, ніж до лівих, демократичних, тому Ленін не дуже соромлячись в епітетах, характеризує його громадсько-політичну позицію як “зразок професорсько-лакейського глибокодумства”.Піддаючи дошкульній критиці не лише К.Д.Кавеліна, але, в цілому, тактику та стратегію лібералізму, Ленін передусім виступав як професійний політик в крайніх лівих позицій. Однак ця обставина, в силу ряду причин, не бралася до уваги, й ленінські формулювання в якості загальнообов'язкових методологічних установок стверджувалися дослідженнях радянських істориків Покровский М.Н. Крестьянская реформа - Харьков: Пролетарий, 1926.- 150с..

Більше того, у радянські часи теми, пов'язані з ліберальним напрямком суспільно-політичної думки, взагалі були мало презентабельні. Тільки революційна проблематика отримала пріоритетне дослідницьке поле. У 20-х роках - першу половину 30-х рр. ХХ ст. радянська історична наука не дала жодної спеціальної роботи з історії лібералізму.

Особливістю наступного етапу (друга половина 30-х рр. - перша половина 50-х рр. ХХ ст.) було те, що політизована схема, прийнята історичною наукою, стала монопольною. Увагу дослідників, у першу чергу, привернули економічні погляди К.Д.Кавеліна. М.О.Цагалов вперше запропонував комплексне вивчення аграрно-селянської програми К.Д.Кавеліна, його як до-, так і післяреформених проектів соціально-економічного реформування Цагалов Н.А. Экономические взгляды К.Д.Кавелина // Уч. зап. МГУ: Тр. по истории нар. хоз-ва и экон. учений - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1949. - Вып. 130. - С. 45-86.; Цагалов Н.А. Теория и программа дворянского либерализма в работах К.Д.Кавелина // История рус. экономич. мысли - М.: Изд-во соц.-эк. лит., 1958. - Т. 1. - С. 409-417.. При цьому неодноразово підкреслювалася неспроможність принципів історичного еволюціонізму, на яких базувалися всі соціально-економічні побудови ліберала. Робився висновок, що класово обмежений світогляд К.Д.Кавеліна привів його у пореформений період до об'єднання з реакційними дворянськими колами. В цілому, дослідникові притаманний скепсис стосовно вирішення лібералом аграрно-селянського питання.

Таким чином, незважаючи на те, що радикальний напрям громадської думки всіляко висувався на перший план, з кінця 40-х років ХХ ст. проблема вивчення ідейної спадщини К.Д.Кавеліна набула “легального” статусу, вона стала відкритою (точніше, доступною) для дослідження, правда, у межах чітко визначених марксистсько-ленінською методологією. Тому при оцінці ідей К.Д.Кавеліна домінувала певна одномірність.

Четвертий етап у розвитку історіографії почався після 1956 р. і тривав до кінця 80-х рр. ХХ ст. ХХ з'їзд КПРС та часткова десталінізація призвели до позитивних змін в історичній науці: вивчення ліберального суспільно-політичного руху, поглядів та діяльності його діячів, тобто тематики, яка раніше перебувала на маргінезі академічної історіографії, почало пробивати собі місце. Однак, незважаючи на “відлигу”, нових концептуальних підходів вироблено не було. Закріпилася тенденція висвітлення генезису російського лібералізму в руслі громадського руху та соціально-політичної думки. Природно, що майже усі спеціалісти з цієї проблематики (й Ш.М.Левін, і Н.Г.Сладкевич, і В.А.Кітаєв, і В.О.Твардовська) Левин Ш.М. Общественное движение в России в 60-70-е годы ХІХ в. - М.: Соцэкгиз, 1958. - 512 с.; Левин Ш.М. Очерки по истории русской общественной мыли. Вторая половина ХІХ - начало ХХ в. - Л.: Наука, 1974. - 442 с.; Сладкевич Н.Г. Очерки истории общественной мысли России в конце 50-х - начале 60-х годов ХІХ в. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1962. - 286 с.; Сладкевич Н.Г. Борьба общественных течений в русской публицистике конца 50-х - начала 60-х годов ХІХ в. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. - 127 с.; Китаев В.А. От фронды к охранительству: Из истории русской либеральной мысли 50-60-х годов ХІХ в. - М.: Мысль, 1972. - 286 с. ; Твардовская В.А. Социальная мысль России на рубеже 1870-1880-х годов. - М.: Мысль, 1969. - 271 с.; Твардовская В.А. Политическая программа “Русского вестника” на рубеже 1850-1860-х гг. // Освободительное движение в России - Саратов, 1975. - Вып. 4. - С. 59-67. - були одностайні в оцінці лібералів тієї епохи. Дослідники зосередили увагу на аналізі програмних положень лібералізму, проблемі реформ і революції, взаєминах лібералів та революційних демократів, а також на вирішенні ліберальною думкою головних громадсько-політичних проблем, якими були селянське питання та питання державних перетворень. Позиція К.Д.Кавеліна у дореформений період розглядалася у контексті “відносно конструктивної”. Погляди К.Д.Кавеліна на державний устрій Росії служили наочною ілюстрацією тези, про “реалізацію його охоронного потенціалу у післяреформений період”. Антиконституційна аргументація К.Д.Кавеліна окреслилася дуже рельєфно, він був представлений як безумовний противник реорганізації системи державного управління.

Однак, не зважаючи на таку прямолінійну трактовку еволюції поглядів К.Д.Кавеліна, праці цих вчених, написані із залученням широкого фактичного матеріалу, архівних документів, стали класичними у справі вивчення історії громадського руху середини ХІХ століття.

Окреме місце в оцінці російського лібералізму епохи падіння кріпосного права посідає концепція М.В.Нечкіної. Ліберальну течію громадської думки, пронизану численними ідейними відтінками, з широким спектром індивідуальних думок вона об'єднує спільним терміном “ліберальний табір”. Причому, це не просто метафора, це тверда установка, принципова позиція Революционная ситуация в России в середине ХІХ в.: Кол. моногр. / Под ред. М.В.Нечкиной. - М.: Наука, 1978. - С. 83-100; С.312-324.. Насправді ж, у той час - створення цієї суспільно-політичної течі, ще рано говорити про централізовані дії та “відступи” російських лібералів.

Паралельно з такими дослідженнями існували й інші, в яких вчені намагалися відстоювати більш науковий, об'єктивний підхід до проблеми. У 1974 році з'явилася стаття В.Н.Розенталь про К.Д.Кавеліна Розенталь В.Н. Русский либерал 50-х годов ХІХ в. Общественно-политические взгляды К.Д.Кавелина в 50-х - начале 60-х годов // Революц. ситуация в России в 1859-1861 гг. - М.: Наука, 1974. - Т.6. - С. 225-257.. У ній автор детально простежує процес формування ліберального світогляду К.Д.Кавеліна, досліджує його участь у громадській боротьбі 50-х - початку 60-х років, як ідеолога ліберального напрямку. Спираючись на вже опубліковані та ті що, зберігалися в архівних фондах, особисті матеріали К.Д.Кавеліна, дослідниця розглядає його практичну діяльність у передреформений період, аналізує підготовлені ним проекти відміни кріпосного права (1855 р.) та реформування університетів (1861 р.) Н.М.Пірумова, спростовує усталену думку про програму (написану К.Д.Кавеліним та Б.М.Чічериним,) єдину “для усього ліберального табору” Пирумова Н.М. Земское либеральное движение. Социальные корни и эволюция до начала ХХ в. - М.: Наука, 1977. - 287 с.; Пирумова Н.М. Земская интеллигенция и ее роль в общественной борьбе - М.: Наука, 1986. - 268с.

Значний внесок у вивчення намічених К.Д.Кавеліним перетворень внесли фахівці з історії урядового реформаторства. Так, Р.Г.Еймонтова вперше підняла проблему участі К.Д.Кавеліна у підготовці університетської реформи 1863 року Эймонтова Р.Г. Университетский вопрос и русская общественность в 50-60-х годах ХІХ в. // История СССР. - 1971. - №6. - С. 144-158.. У фундаментальній монографії Л.Г.Захарової були ретельно проаналізовані основні положення записки К.Д.Кавеліна “Про звільнення селян” Захарова Л.Г. Самодержавие и отмена крепостного права в России. 1856 -1861. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. - 253 с.. Але разом з тим, у цих роботах спадщина К.Д.Кавеліна була представлена не в повному обсязі, єдності усіх її складових, а уривчасто, фрагментарно, так, як того вимагала специфіка цих досліджень.

К.Д.Кавелін, як видатний громадсько-політичний діяч, пропонував свій власний варіант вирішення багатьох питань, що хвилювали уряд та російське суспільство в 50-80-ї роки ХІХ ст. Для виявлення об'єктивної картини та аналізу його програми реформ важливе допоміжне значення мають роботи радянських істориків, присвячені соціально-економічному розвиткові країни, вивченню особливостей її політичного устрою, духовного життя Росії. Передусім це дослідження І.Д.Ковальченко, М.М.Дружиніна, П.А.Зайончковського, І.В.Оржеховського, В.Р.Лейкіної-Свірської, Г.Г.Кричевського та інших Ковальченко И.Д. Русское крепостное крестьянство в первой половине ХІХв. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. - 400 с.; Дружинин Н.М. Русская деревня на переломе. 1861-1880 гг. - М.: Наука, 1978. - 287 с.; Дружинин Н.М. Помещичье хозяйство после реформы 1861 г.: По данным Валуевской комиссии 1872-1873 гг. // Историч. зап. - Т. 89. - С.187-230.; Зайончковский П.А. Кризис самодержавной власти на рубеже 1870-1880 гг. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1964. - 51 с.; Зайончковский П.А. Отмена крепостного права в России. - 3-е изд. - М.: Мысль, 1983. - 327 с.; Оржеховский И.В. Из истории внутренней политики самодержавия в 60-70-х годах ХІХ в. - Горький, 1974. - 167 с.; Лейкина-Свирская В.Р. Интеллигенция в России во второй половине ХІХ в. - М.: Мысль, 1971. - 367 с.; Кричевский Г.Г. Ученые степени в университетах дореволюционной России // История СССР. - 1985. - №2. - с. 141-153..

Таким чином, у другій половині 50-х - 80-х роках ХХ століття у дослідженні проблеми був досягнутий певний якісний рівень. Глибоко і ґрунтовно розібравшись з дореформеною програмою К.Д.Кавеліна, історики давали їй досить об'єктивні оцінки. Винести ж їх у якості висновків можна було лише з певними зауваженнями.

Однак ідеологічні стереотипи заважали такому ж продуктивному осмисленню пореформених поглядів ліберала. Заслуга лібералів, протидіючих відверто консервативним тенденціям у політиці уряду, не визнавалася. Більше того, значний масив конкретно-історичного матеріалу цього періоду життєдіяльності та творчості К.Д.Кавеліна взагалі залишився поза увагою дослідників.

Глобальні зміни, що відбулися в країні з кінця 80-х років ХХ століття, призвели до зростання інтересу до історичних процесів, які протікали в Росії у зламні роки її розвитку. Роботи початку 90-х років ХХ століття несуть на собі відбиток перехідного періоду Революционеры и либералы России - М.: Наука, 1990. - 336 с.; Алафаев А.А. Русский либерализм на рубеже 70-80-х гг. ХІХ в. Из истории журнала “Вестник Европы” - М.: Ин-т истор. АНСССР, 1991. - 231 с. Дослідник Л.М.Іскра, розглядаючи державно-правові погляди К.Д.Кавеліна, детально вивчає пореформену програму ліберала в цьому питанні, переосмислює ряд загальновизнаних положень, відмовляється від різко негативних оцінок спадщини “пізнього” К.Д.Кавеліна Искра Л.М. К.Д.Кавелин о путях государственно-правового развития России // Государственный строй и политико-правовые идеи второй половины ХІХ в. - Воронеж, 1987. - С. 45-60..

Протягом 90-х років назрілі завдання - перегляд оцінок російського лібералізму, його концептуальне осмислення - намагалася вирішити плеяда сучасних учених. Серед них В.В.Шелохаєв, А.Н.Медушевський, І.К.Пантін, Б.Г.Капустін. Л.Н.Новікова, І.О.Сиземська, О.М.Сахаров та інші Либерализм в России: Очерки истории. Сер. ХІХ - начало ХХ в. - М.: Памятники ист. мысли, 1995. - 286 с.; Медушевский А.Н. Реформы и контрреформы в истории России XVII-ХІХ вв. // Вестн. высш. шк. - 1990. - №4. - С. 66-74.; Медушевский А.Н. История русской социологии - М.: Механик, 1993. - 153с.; Медушевский?А.Н. Демократия и авторитаризм: Российский конституционализм в сравнительной перспективе - М.: ИФРАН, 1998. - 368с.; Пантин И.К. Драма противостояния. Демократия и либерализм в старой и новой России // Полис. - 1994. - №3. - С. 75-95.; Капустин Б.Г. Три рассуждения о либерализме и либерализмах // Полис. - 1994. - №3. - С. 18-25.; Новикова Л.И. Сиземская И. Н. Идейные истоки русского либерализма // Обществ. науки и современность. - 1993. - №3. - С. 124-136.; Новикова Л.И. Сиземская И. Н. Либеральная традиция в культурно-историческом опыте России // Свобод. мысль. - 1993. - №5. - С. 67-81.; Сахаров А.Н. Тяжкий путь российского реформаторства // Свобод. мысль. - 1995. - №7. - С. 66-79.. У першу чергу вони прагнуть визначити сутність російського лібералізму, його особливості, відмінності від західноєвропейського, вияснити час його появи, етапи розвитку, взаємозв'язок з іншими напрямками і течіями російської думки, виділити справжнє місце цієї ідейної течії в духовному обличчі російської інтелігенції.

Книга С.С.Секірінського, Т.О.Філіпової про лібералізм вийшла однією з перших Секиринский С.С. Филиппова Т.А. Родословная российской свободы - М.: Высш. шк., 1993. - 254 с.. Основою громадської позиції К. Д. Кавеліна визнається пошук виходу з життєвих суперечностей на шляхах примирення та згоди. При всьому новаторстві авторів, бажанні підняти малодосліджені та дискусійні питання, спроба відмовитися від загальновизнаних нормативних вимог наукової роботи обернулася недостачею наукової ґрунтовності. Робота надмірно публіцистична, її швидше можна віднести до розряду науково-популярної літератури.

В останні десятиліття ХХ ст. тенденція “відродження” імен російських лібералів, виведення їх з-під тіні радикально налаштованих діячів стрімко набирала силу. Так, якщо на початку 90-х років ХХ ст. з основними віхами життя й творчості К.Д.Кавеліна можна було ознайомитись, звернувшись до біографічного словника під “нейтральною” назвою “Російські письменники” Пивоваров Ю.С. К.Д.Кавелин // Русские писатели. 1850-1917 гг.: Биограф. словарь.: В 3 т. - М.: Больш. рос. энциклоп., 1992. - Т.2. - С. 431-434., то наприкінці 90-х років ХХ ст. біографічний нарис про нього було розміщено у “Життєписі” діячів історії держави Російської История государства Российского. Жизнеописание. Вторая половина ХІХ в. - М.: Кн. палата, 1998. - С. 102-116.. Надолужуючи втрачене, таким чином, до пантеону великих людей Росії все частіше долучають й ідеологів її реформації.

Аналіз найновітньої історіографії, здійснений В.В.Шелохаєвим, дозволяє говорити про те, що у вивченні лібералізму не лише намітилась, але й утвердилася нова тенденція - відбувається його загальнотеоретичне, історіософське осмислення Шелохаев В.В. Русский либерализм как историографическая и историософская проблема // Вопр. истории. - 1998. - №4. - С. 3-29.. У контексті цієї проблематики спадщина К.Д.Кавеліна, що перебуває на стикові історії та філософії, привертає увагу суспільствознавців (філософів, істориків, політологів, соціологів). У роботах В.І.Приленського, І.Д.Осипова, В.А.Кітаєва, В.К.Кантора Приленский В.И. Опыт исследования мировоззрения ранних русских либералов. - М.: ИФРАН, 1995. - 312 с.

Осипов И. Д. Философия русского либерализма ХІХ - начала ХХ в. - СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 1996. - 209 с.; Китаев В. А. К.Д.Кавелин между славянофилами и западниками // В раздумьях о России. ХІХ век. -М.: Археограф. центр, 1996. - С. 243-272.; Кантор В. К. К.Д.Кавелин и его философия русской истории // Русский либерализм: исторические судьбы и перспективы - М.: Рос. полит. энциклоп., 1999. - С. 449-458. досліджується історіографічна концепція К.Д.Кавеліна, простежується еволюція, виявляються її ідейні джерела. Зазначимо, що без урахування історичних поглядів К.Д.Кавеліна нелегко зрозуміти особливості його соціально-економічної, політико-адміністративної, освітньо-просвітницької програм оновлення країни.

Наприкінці 90-х років ХХ століття історики звернулися до малодослідженого питання впливу ліберальної професури як на духовне, так і на громадсько-політичне життя російського суспільства. Абсолютно не вивченій темі - К.Д.Кавелін у Московському університеті - присвячена монографія Ф.О.Петрова Петров Ф. А К.Д.Кавелин в Московском университете - М.: Христиан. изд-во, 1997. - 142 с..

У цей же час з'являється перекладна література про лібералізм Леонтович В. В. История либерализма в России. 1762- 1914. - М.: Рус. путь, 1995. - 548 с.; Масарик Т.Г. Либерализм // Вопр. философии. - 1997 - №10. - С. 118-131.. Однак вона мало чим збагатила історіографію нашої проблеми.

Отже, у новітній історіографії спостерігається посилення інтересу до проблематики російського лібералізму. У центрі уваги дослідницької думки опинилися об'єктивно визрілі, великомасштабні проблеми методологічного, історіографічного, історіософського плану. Однак вивчення лібералізму відбувається взагалі, абстрактно, поза історичною дійсністю. Вважаємо, що аналіз загальної ліберальної доктрини та її складових повинен сполучатися з вивченням загальнотеоретичних та прикладних побудов окремих представників російського лібералізму, що мають власні (багато в чому відмінні) моделі переустрою країни. Фактично, набір “хрестоматійних” цитат підмінив детальне вивчення конкретно-історичного матеріалу, на базі якого можливі широкі, багатогранні узагальнення.

У цілому ж, здійснений огляд літератури дозволяє зробити висновок, що проблема “К.Д.Кавелін про ліберальну модернізацію Росії: аграрно-селянське питання, державний устрій, сфера вищої освіти” не стала предметом самостійного, комплексного дослідження. Це й зумовило вибір теми.

Особливість предмету дослідження передбачає певну специфіку джерельної бази. Фундаментальним джерелом є зібрання творів К.Д.Кавеліна. У них опублікована основна маса його наукових та публіцистичних робіт Кавелин К.Д. Собр. соч.: В 4т. - СПб.: Тип. Стасюлевича, 1897-1900.. - Т. 1-4.. Вивчення опублікованих праць К.Д.Кавеліна має визначне значення. Це дозволяє дізнатися про різноманітність його інтересів, познайомитися з поглядами за основними громадсько-політичними питаннями, простежити їхню еволюцію, виявити ідейні установки, що пов'язують у єдине ціле реформаторські проекти ліберала. Публіцистичні матеріали - записки, статті, нариси, тексти публічних виступів К.Д.Кавеліна з аграрно-селянського питання, проблемам політико-адміністративного устрою, університетської освіти, є для даного дослідження джерелом першочергової важливості.

Кавелінську модель переустрою Росії не можна розглядати ізольовано від основних ідейно-політичних доктрин, існуючих на той час. Зіставлення його проектів перетворень з консервативними Предложения и проекты П.А.Валуева по вопросам внутренней политики. 1862-1866 гг. / Подг. к публ. В. В. Гармыза // Ист. архив. - 1958. - №2. - С.143-165.; Дневник П.А. Валуева: В 2 т. - М.: АНСССР, 1961. - Т. 1-2. та революційно-радикальними Чернышевский Н.Г. Полн. собр. соч.: В 16т. - М.: Госполитиздат, 1950. - Т.5. - С. 109-135.; Герцен А.И. Собр. соч.: В 30 т. - М.: АНСССР, 1958. - Т. 13. - 676 с. допомагає зрозуміти сутнісні, відмінні ознаки російського лібералізму. Однак і російський лібералізм є складним явищем, у якому в досить широкому діапазоні були представлені окремі напрямки та течії. Використання праць Ю.Ф.Самаріна, О.І.Кошелєва, І.С.Аксакова, Б.М.Чічерина дозволяє визначити загальні риси, притаманні ліберальній доктрині та дати характеристику особливостей побудов К.Д.Кавеліна.

Звертання до корпусу офіційно-документальних матеріалів, передусім до матеріалів законодавчого характеру Российское законодательство. Х-ХХ вв.: В 9 т. Т. 7. Докум. крест. реформы - М.: Юрид. лит., 1989. - 429 с.; Реформы Александра ІІ.: Сб. докум. - М.: Высш. шк., 1998. - 460 с.; Грамота на права, вольности и преимущества благородного российского дворянства // Рус. архив. - 1885. -№5. - С. 155-164.; Документы по истории крестьянской общины. 1861-1880 гг. - М.: АН СССР, 1983. - 233 с.; Общий устав императорских российских университетов // Журн. М-ва нар. просвещения. - 1835. - №8. - С. 3-68.; Проект общего устава императорских российских университетов // Замеч. на проект общего устава импер. рос. унив.: В 2 т. - СПб.: АН, 1862. - Т. 1. - С. 3-30.; Сборник распоряжений по министерству народного просвещения: В 16 т. - СПб.: Изд-во МНП, 1867. - Т. 3. - 2247 стб., у найширшому їх розумінні, дозволяє порівняти намічену К.Д.Кавеліним програму модернізації з реальним урядовим курсом.

Серед мемуарної літератури та щоденників своєю фактографічною насиченістю виділяються спогади Д.О.Корсакова, Б.М.Чічерина, В.Д.Спасовича, П.П.Семенова-Тян-Шанського, Є.М.Феоктистова, О.В.Нікітенка, Л.Ф.Пантелєєва. Вони дають психологічну характеристику К.Д.Кавеліна, виділяють його індивідуальні риси, допомагають повніше та конкретніше представити його громадсько-політичну та професорсько-викладацьку діяльність. Особливість же мемуарної літератури полягає в тому, що вона написана на основі особистого сприйняття, тому оцінки К.Д.Кавеліна залежать як від безпосереднього ставлення, так і від політичної позиції авторів спогадів.

Окрему групу джерел складають ненадруковані документи з архівних фондів Інституту історії Російської літератури (Ф.119 К.Д.Кавеліна,154 од. зб.), Рукописного відділу Російської національної бібліотеки (Ф.323 К.Д.Кавеліна, 63 од. зб.), Російського державного історичного архіву (самостійного фонду К.Д.Кавеліна у ньому немає, відомості зібрані в архівному каталозі під однойменною рубрикою). Наративні (оповідні) джерела представлені творчими науковими матеріалами К.Д.Кавеліна, його публіцистикою.

Вагоме значення має документація біографічного характеру. Так, формулярний список К.Д.Кавеліна містить відомості про його походження, матеріальний та сімейний стан, просування по службі. Його доповнюють матеріали службового діловодства, а атестат й дипломи свідчать про рівень професійної кваліфікації К.Д.Кавеліна.

Основну ж частину архіву К.Д.Кавеліна складає його обширне листування. Коло кореспондентів К.Д.Кавеліна дуже широке. Це видні громадсько-політичні діячі (наприклад, Ю.Ф.Самарін, О.І.Кошелєв, М.Н.Катков, П.М.Леонтьєв, О.І.Герцен та ін.), й ліберальні бюрократи (М.О. та Д.О.Мілютіни, К.К.Грот та ін.), і вчені-правознавці та суспільствознавці (Н.В.Качалов, Д.І.Каченовський, М.П.Погодін, М.М.Стасюлевич, Б.І.Утін), і письменники (І.С.Тургенєв, О.І.Гончаров, М.Є.Салтиков-Щедрін, М.Ф.Достоєвський та ін.) тощо. Природно, що спектр питань, яких торкається приватне листування, дуже широкий. Передусім, нас цікавить те, що безпосередньо стосується громадсько-політичних поглядів К.Д.Кавеліна. І з цього погляду значення його епістолярного спадку унікальне. Воно не лише відбиває громадсько-політичну позицію ліберала, але й дозволяє виявити досить важливі нюанси його поглядів з дискусійних питань сучасності, які без огляду на цензуру він міг повідомити лише своїм кореспондентам.

В цілому ж, архівні документи суттєво доповнюють опубліковані матеріали про життєдіяльність К.Д.Кавеліна, допомагають в осмисленні його ідейного спадку, дозволяють уточнити, а інколи й вияснити, певні положення його концепції модернізації країни.

Таким чином, аналіз джерельної бази по темі дослідження свідчить, що у сукупності всі документи є достовірною й достатньою базою для розкриття теми.

У другому розділі “Аграрно-селянські перетворення у проектах К.Д.Кавеліна” розглядається кавелінський варіант вирішення найбільш злободенного для Росії другої половини ХІХ ст. аграрно-селянського питання. Розділ складається з двох підрозділів.

Перший з них - “К.Д.Кавелін про ліквідацію кріпацтва” - присвячений аналізу кавелінського проекту скасування кріпосного права. Доведено, що в його основі лежали ліберальні принципи - оновлення, виходу на новий якісний рівень розвитку шляхом реформ, при максимально збалансованому (згідно умов того часу) урахуванні інтересів двох полярних сторін - дворянства та селянства.

Період з 1848 по 1861 рр. став визначальним в діяльності ліберала, він опинився в епіцентрі боротьби громадсько-політичних сил, які сприяли ініціації великомасштабних інновацій. Зроблено висновок, що беручи участь у початковому етапі модернізації, так званій “інтелектуальній” її стадії, К.Д.Кавелін не лише усвідомив проблему, чітко її поставив, запропонував свій спосіб її вирішення, але й сприяв консолідації зусиль досить вузького прошарку прибічників ліберальної реформи. Це, в свою чергу, дозволило активізувати творчий потенціал самодержавства та спрямувати соціально-економічний розвиток країни у визначене ліберальною думкою русло.

Другий підрозділ “Погляди К.Д.Кавеліна на поземельне облаштування селянства” присвячений реконструкції теоретичних розробок ліберала відносно долі сільської поземельної общини. Зазначено, що К.Д.Кавелін виступав послідовним противником докорінного зламу цього багатофункціонального інституту. У своїй програмі модернізації общини він прагнув пристосовувати общинне землеволодіння до потреб індивідуального користування, тобто згладити суперечності між традицією, що складала емпіричну реальність, та новацією, що відповідала вимогам часу.

Варто підкреслити, що майбутнє Росії вчений пов'язував з аграрним суспільством. Тому запропонований ним наприкінці 70-х - початку 80-х рр. ХІХ ст. проект другої селянської реформи передбачав комплекс заходів по подоланню малоземелля селян та інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Зроблено висновок, що намічені лібералом перетворення будувалися на принципах розвинутого утилітаризму та були покликані стабілізувати становище основної маси населення й забезпечити досить гуманне, органічне входження селянського господарства у нові капіталістичні відносини.

Запропонована К.Д.Кавеліним теоретична модель пореформеного соціально-економічного облаштування Росії виходила з того, що, на думку її автора, відбивало провідну тенденцію суспільного розвитку. Але “різниця” між ідеально бажаним та реально існуючим виявився досить великою.

У третьому розділі “ К.Д.Кавелін про проблему державного устрою Росії” досліджені погляди ліберала стосовно оптимального державно-правового устрою країни та його проекти політико-адміністративних реформ. Аналіз праць К.Д.Кавеліна дозволяє стверджувати, що державно-правовий розвиток він сприймав як прямування від менш розвинених форм до більш розвинених: від деспотії - до урядового лібералізму і як вектору розвитку - конституційної монархії. Не вважаючи Росію досить зрілою для конституції, ліберал пов'язував свої надії з самодержавним реформаторством. Так як прогрес, з ліберальної точки зору, полягав у вдосконаленні структур, що історично склалися в країні, то К.Д.Кавелін розраховував на визрівання нового типу державного устрою у надрах традиційної системи. Поступове, але рішуче реформування повинне було сприяти цьому процесові. А об'єктивні умови для політичної трансформації, згідно уявлень К.Д.Кавеліна, могли скластися тільки в результаті співпраці верховної влади та громадських сил. Дихотомію “суспільство й держава” вчений прагнув вирішити на підставі пошуку гармонії їх функцій та інтересів.

Зроблено висновок, що в цілому програма К.Д.Кавеліна йшла по шляху лінійного прогресу. Вона варіювалася в ході змін політичної ситуації, і в той же час залишалася непохитною стосовно головних цінностей лібералізму.

У четвертому розділі “Погляди К.Д.Кавеліна на систему університетської освіти в Росії” розглядається його програма модернізації системи вищої освіти.

Перший підрозділ “Внесок К.Д.Кавеліна в реформування системи вищої освіти 1857-1861 рр.” присвячений аналізу як теоретичних пропозицій, так й практичних дій ординарного професора Санкт-Петербурзького університету. Гостро реагуя на запити суспільства, він виступав за підвищення рівня університетської освіти та послаблення бюрократичної опіки над ним. Credo ліберального вченого проголошувало: “університет - для науки”. Тому К.Д.Кавелін запропонував конкретні заходи по пристосуванню організаційної структури юридичного факультету Санкт-Петербурзького університету до вирішення сукупності освітніх, професійних, дослідницьких завдань, більш чітко посталих перед університетами наприкінці 50-х років.

Доведено, що у період з 1857 по 1861 рр. вчений робив наголос на часткові, структурні реформи, які при послідовному втіленні у життя могли повністю змінити обличчя університетів. Боронячи свою точку зору, у ході студентських заворушень 1861 р., К.Д.Кавелін здобув чимало прибічників серед своїх колег, прагнення ліберальної професури відстояти власну позицію, призвело до їх конфронтації як з офіційними структурами, так із радікалізованим студентством.

У підсумку підрозділу робиться висновок, що погляди ліберала залишалися цілісними, стійкими та послідовними, а особистий внесок К.Д.Кавеліна у модернізацію системи вищої освіти у 1857-1861 рр. був досить вагомим.

У другому розділі “Участь К.Д.Кавеліна у розробці університетського статуту 1863 р.” показано, що після університетських подій 1861 р. влада була змушена надати громадськості можливість деякою мірою прийняти участь у розробці реформи вищої школи.

“Неблагонадійний” К.Д.Кавелін був направлений у закордонне відрядження для вивчення стану західноєвропейських університетів: чужий досвід, загальнолюдські надбання могли статися у пригоді вітчизняним реформаторам. В свою чергу, знайомство з перевагами німецької системи освіти зміцнило ідеали К.Д.Кавеліна та наклало відбиток на його пропозиції стосовно удосконалення проекту університетського статуту.

Наголошено, що тільки окремі думки ліберально-мислячого професора вчинили певний вплив на проведене перетворення. Однак при безпосередньому впливі “ініціативи знизу” було досягнуто все те позитивне, що дав статут 1863 року.

У висновках викладені загальні підсумки дослідження. У середині ХІХ ст. Росія переживала гостру соціально-політичну кризу. Громадсько-політична думка підшукала власні варіанти її подолання. К.Д.Кавелін, як ідеолог російського лібералізму, виступав за стабілізацію режиму через його оновлення й протягом 50-х - початку 80-х років конструював свою модель модернізації країни.

З одного боку, їй була притаманна чітка ідейна спрямованість, цілісна визначеність, а з іншого - гнучкість та динамізм, співмірні зі змінами суспільного життя та новими реаліями, відкритість впливові інших течій, але без світоглядних поступок. Незважаючи на те, що строки появи окремих проектів, їхня змістовна наповненість, ступінь практичної реалізації були різними, усі вони перебували у нерозривному внутрішньому зв'язку, логічній єдності між собою. Виявляючи все більш відчутні недоліки, об'єктивно відповідаючи на виклик часу, вони мали, безумовно, прогресивне значення, бо, по суті, задавали новий вектор розвитку. Реформаторські плани К.Д.Кавеліна стосувалися трьох основних сфер: соціально-економічної, політико-адміністративної, культурно-освітньої.

Історичну необхідність подолання традиційної економічної відсталості та соціальної нерозвиненості повинна була вирішити селянська реформа. Кавелінський проект звільнення селян будувався з урахуванням як особистих, так і майнових прав основних учасників реформи. Задум ліберала базувався на пошукові компромісу між поміщиками та селянством у вирішенні земельного питання. Наміченому після 1861 р. курсові уряду на всебічний розвиток вітчизняної промисловості, з його соціальною антигуманністю та неминучою структурною диспропорцією, К.Д.Кавелін протиставляв ідеї інтенсифікації аграрного сектору економіки країни та програму соціального захисту селянства у рамках модернізованої общини.

У політичній сфері вчений-правознавець намагався вирішити дихотомію “суспільство - держава”. Утворені земства К.Д.Кавелін вважав досить важливим кроком у забезпеченні певної самостійності суспільства. У проектах 70-х - початку 80-х років з реформування державного устрою він постулював необмежений характер повноважень монарха, зосереджуючи увагу на забезпеченні особистих прав його підлеглих, включаючи захист державних урядовців від свавілля влади та законодавчі гарантії недоторканості депутатських прав членів виборних представницьких установ, що впроваджувалися у політичну систему самодержавства.

Університетська реформа, на думку К.Д.Кавеліна, покликана була збільшити обсяг наукових, освітніх та й адміністративних повноважень вищих навчальних закладів, утвердити права викладачів та студентів самим вирішувати свої корпоративні проблеми. Гостро відчуваючи дефіцит цивільної автономії, ліберально мислячий професор підходив до реформі університетів як до одного з шляхів закріплення за суспільством права на приватне, “непідопічне” державі існування.

Особливістю російського лібералізму середини ХІХ століття було те, що він орієнтувався на самодержавну владу. Вона розглядалася не тільки як єдиний легітимний та надійний гарант реформ, але й як надкласова сила, що у рівній мірі враховує інтереси всіх сторін, тому К.Д.Кавелін апелював до неї зі своєю програмою реформ.

К.Д.Кавелін активно використовував й будь-які доступні можливості громадянської самореалізації. Способи впливу на владу та громадську думку були найрізноманітнішими: особисті знайомства, неформальні об'єднання, світські салони, практична робота у наукових та культурно-просвітницьких товариствах, публічні виступи, співпраця з найбільшими періодичними виданнями тощо.

Створюючи свою ліберально-раціональну модель облаштування країни, К.Д.Кавелін прагнув урахувати й природу необмеженої імператорської влади, і постійну загрозу плебейсько-селянського бунту, і громадське зростання соціуму, радикалізацію суспільної свідомості тощо. Крім того, неможливо було скидати з рахунку історичні особливості Росії, її вікові традиції.

У результаті, громадська позиція К.Д.Кавеліна, чужа будь-якій однобічності, була відкинута як правлячою бюрократією та консервативним дворянством, які розглядали ліберала як закамуфльованого радикала, так і нижчими класами, яким він був просто незрозумілий, а для екстремістської молоді еволюціонізм ліберала був тотожний стагнації та регресу. Разом з тим, його ідеї стали не тільки невід'ємною складовою еволюції феномену російського лібералізму, але й закріплялися (у контексті певних інтерпретацій) у рамках абсолютно протилежних інтелектуальних традицій. В цілому ж, завдяки зусиллям реформаторів 60-х років ХІХ ст., до числа яких цілковито можна віднести К.Д.Кавеліна, був здійснений перший досвід комплексного “щеплення” ліберальних цінностей до “дерева” традиційної російської державності.

Основні положення та висновки дисертації викладені автором у таких публікаціях

Малютіна О.К. Еволюція поглядів К.Д.Кавеліна щодо самодержавного принципу правління // Зб. наук. пр.: Сер. історія та географія: Наук. вісн. ХДПУ. Харків: Основа, 2000. Вип.4. С. 122-132.

Малютина О.К. К.Д.Кавелин о перспективах дворянского сословия после крестьянской реформы 1861г. // Вісн. Харківського ун-ту: Історія. Харків, 2000. Вип.32. С. 195-202.

Малютіна О.К. Основні теоретичні принципи історичних поглядів К.Д.Кавеліна та М.І.Костомарова // Вісн. ХДАК: Зб. наук. пр. Харків: ХДАК, 2001 Вип. 4. С. 241-245.

Малютина О.К. Записка К.Д.Кавелина об освобождении крестьян от крепостной зависимости в России // Вісн. Харківського ун-ту: Історія. Харків, 2001. Вип. 33. С.81-88.