Ринкові відносини періоду непу в Україні: історичний аспект

У підрозділі 4.3. “Зовнішньоторговельні зв'язки” дисертант простежує налагодження і розвиток зовнішньоторговельних відносин УСРР. На початку непу зовнішня торгівля розглядалася як дієвий засіб наповнення внутрішнього ринку товарами першої необхідності. У подальшому вона використовувалася владою як засіб реалізації продукції власного виробництва з метою одержання необхідної валюти. Особливістю зовнішньої торгівлі СРСР була державна монополія цієї галузі, яка зберігалася протягом 20-х рр. Відновлення ринкових відносин, державна монополія зовнішньої торгівлі є ознакою суперечливості політики більшовиків. Розвиток ринку вимагав вільного виходу виробників і торговців на зовнішній ринок. Влада свідомо його перекривала.

Показано, що державна монополія на зовнішню торгівлю, встановлена ще у 1918 р., мала на меті не допустити швидкого й безконтрольного зростання приватного капіталу. Світовий ринок розглядався не як господарський організм, сфера, в якій здійснюється купівля-продаж, а як зона безпосереднього контакту “керованого пролетаріатом господарства СРСР” з “ворожим до нас капіталістичним світом”. Автор довів, що і в галузі зовнішньої торгівлі політичні інтереси брали верх над економічними. Природно, що державна монополія стримувала розвиток приватного підприємництва.

Розділ п'ятий “Становлення і розвиток фінансово-кредитної системи” присвячений дослідженню проблем фінансової політики РКП (б).

У підрозділі 5.1. “Грошова реформа та її вплив на розвиток ринкових відносин” простежено зміну поглядів більшовиків на роль грошей у радянському господарстві. Автор спростував пануючу в радянській історіографії думку, що більшовики з приходом до влади прагнули впорядкувати грошовий обіг та налагодити кредитування і фінансування народного господарства. В дослідженні показано, що в умовах нормалізації світового грошового обігу, допуску ринкових відносин в економіку України та РСФРР правляча партія змушена була відмовитися від програмних положень про несумісність товарно-грошових відносин з соціалізмом й впорядкувати грошову систему в країні. Внаслідок реформи 1922-1924 рр. було замінено радзнаки та інші грошові сурогати сталою одиницею - червінцем, що позитивно позначилося на стані внутрішнього товарообігу. Дисертація розкриває також механізм розробки та проведення комплексу заходів щодо стабілізації грошової системи в СРСР, зокрема висвітлено роль науковців старої школи, фінансистів з дожовтневим досвідом роботи у розробці грошової реформи та вирішенні проблем, які виникали у ході її проведення. Автор довів, що завдяки зусиллям наркома фінансів, “більшовицького фінансиста” Г. Сокольнікова, який, попри сталу недовіру правлячої партії до старих спеціалістів, залучив до розробки засадничих принципів реформи Н. Кутлера, Л. Юровського та інших фахівців фінансової справи, більшовикам вдалося провести реформу організовано і певний час підтримувати конвертованість червінця. Однак, шукаючи джерела фінансування будівництва індустріальних гігантів, правляча партія, не рахуючись із законами грошового обігу вдалася до збільшення грошової маси шляхом емісії.

Підрозділ 5.2. “Організація фінансової системи” висвітлює один з найменш досліджених аспектів проблеми - нормалізацію державних фінансів. Показано, що відродження ринкових відносин на початку 20-х рр. у практичну площину поставило питання визначення фінансової політики більшовиків. Її стрижнем став пошук джерел збільшення державних доходів. З метою впорядкування фінансової системи було введено засади єдиної каси, платність державних господарських послуг, режим економії, зокрема скорочено наполовину кредити на непередбачені витрати відомств, підприємств та установ. В основу оплати праці робітників та службовців було покладено ступінь її інтенсивності.

Основним джерелом доходів держави були податки. У дисертації доведено, що податкова політики більшовиків була громіздкою, нестабільною. Кількість і розміри податків часто змінювалися протягом непу в залежності від фінансових потреб держави. Часто податки не узгоджувалися між собою. Доведено, що незважаючи на класовий принцип стягнення податків, вони лягли важким тягарем на плечі основної маси населення. Особливо відчутним він був для селян України, господарство яких потерпало у 1921-1923 рр. від стихійного лиха та неврожаїв. Застосування владою примусових засобів збирання податків (вилучення худоби, реманенту у селян-боржників, притягнення до суду, використання загонів Червоної армії тощо) засвідчувало, що держава прагнула одержати податки будь-якою ціною, навіть, ціною розорення селянських господарств.

Показано, що незадовільне надходження податків до державної скарбниці змушувало владу вдосконалювати податкову систему. В умовах розвитку ринкових відносин, стабілізації грошової системи натуральний податок замінено грошовим. Було зменшено трудгужподаток, міське населення трудовий податок могло сплачувати грошима.

Непослідовність і певною мірою непередбачуваність податкової політики більшовиків негативно позначилися на стані приватного підприємництва як у сфері виробництва, так і у галузі торгівлі. Автор також показує інші джерела доходної частини державного бюджету, зокрема такси за користування послугами пошти, телеграфу, канцелярські та акцизні збори, кріпосні мита тощо. Розглянуто й процес формування місцевих бюджетів.

У дисертації доводиться, що в другій половині 20-х рр. система податків стала не лише джерелом наповнення державного бюджету, а й дієвим засобом боротьби проти приватного капіталу. Постійне підвищення податків з приватної підприємницької діяльності привело до її згортання. Непродуманість податкової системи стримувала розвиток підприємництва й не дозволяла зробити бюджет бездефіцитним.

У підрозділі 5.3. “Функціонування банківської системи” розглянуто процес відтворення кредитно-банківської системи - важливого інституту ринкового господарства. Розкривається суперечливість, непослідовність кредитно-банківської політики більшовиків. Закривши Держбанк в період “воєнного комунізму”, вони змушені були у жовтні 1921 р. заснувати Державний банк РСФРР, а в листопаді того ж року було організовано Всеукраїнську контру Держбанку. Автор досліджує процес організації мережі кредитно-банківських установ, значними складовими якої були Промбанк, Покобанк, Українбанк, Центральний сільськогосподарський банк та інші.

У дисертації показано залежність функціонування республіканської кредитно-банківської системи від центру, а також спроби керівництва УСРР впливати на процес створення банків, який визначався Москвою. Прослідковано тенденції у розвитку кредитно-банківської сфери, показано спроби заснування іноземних банків на території СРСР.

На основі архівних документів та матеріалів доведено, що кредитно-банківська система створювалася під контролем держави. Пріоритет в одержанні кредитів мали підприємства та організації державного і кооперативного секторів господарства. Кредитування приватника було обмеженим, й у другій половині 20-х рр. у зв'язку з політикою “наступу на приватний капітал” воно скорочується, а на межі 20-х - 30-х рр. зовсім припиняється.

Розділ шостий “Планові засади господарювання та ринок” розкриває одну з особливостей непу: запровадження і розвиток ринкових відносин в умовах формування планової системи економіки.

Підрозділ 6.1. “Формування системи планування у 1921-1925 рр.” висвітлює процес заснування мережі органів планування господарського розвитку. Показано, що планування розглядалося правлячою партією як форма контролю за станом, тенденціями розвитку народного господарства. У першій половині 20-х рр., коли відродження ринкових відносин давало відчутний економічний ефект, було створено систему Держплану та Укрдержплану. Основним завданням плануючих органів були розробка плану розвитку УСРР на основі вивчення усього господарського процесу, визначення методів його реалізації та контролю за виконанням останнього.

Автор приділив увагу питанням теоретичного обгрунтування необхідності організації системи планування, можливостей узгодження планування та дії ринкових регуляторів економіки. Розглядається також боротьба поглядів щодо ролі плану в розвитку економіки. Плануванням було охоплено в першу чергу державний сектор економіки, зокрема зовнішня торгівля, кредитно-банківська та податкова система. Доведено, що держава прагнула до планування господарської діяльності дрібної та кустарної промисловості через систему виробничої кооперації. Особливого поширення планування набуло у сфері заготівель, де встановлювалися не лише обсяги, а й заготівельні ціни.

Доведено, що система планування була недосконалою. Через відсутність методології планування, прогнозувати ціни на сільгосппродукти було неможливо, оскільки основним виробником сільгосппродукції виступали мільйони індивідуальних селянських господарств, зацікавлених у продажу своєї продукції за ринковими цінами.

Планування кредитування стримувало розвиток господарської ініціативи державних підприємств та організацій, банків, оскільки кредити одержували як рентабельні, так і збиткові підприємства і галузі. Показано також генезис планової системи від річних промислових планів до формування п'ятирічного плану розвитку усього народного господарства.

Висвітлено спробу держави спланувати податкове обкладення населення. Відсутність методики оцінки доходів підприємств та населення, точних відомостей про кількість платників податків, нестабільна грошова система прирекли її на провал.

Розкрито проблему формування планів, підгонку планів республіки під директиви зверху, з Москви, неузгодженість планів експортно-імпортних операцій з ситуацією на зовнішньому ринку тощо.

Доведено посилення планових засад в економіці СРСР після ХІІІ партконференції 1924 р., яка висунула завдання активізувати роботу по узгодженню дій господарських органів з метою посилення впливу на ринкові відносини. Нове положення про Державну планову комісію (квітень 1925 р.) визначило її головне завдання: розробка перспективного плану УСРР як частини загальнодержавного плану народного господарства. План дозволяв владі тримати під контролем абсолютно усі сфери економіки й розглядався державною партією не як засіб регулювання ринку, а як перспективний підхід в організації радянського господарства.

У підрозділі 6.2. “Посилення планових засад в економіці другої половини 20-х рр.” досліджується генезис системи планування в СРСР загалом й в Україні зокрема. Показано, що у боротьбі всередині партії між прихильниками ринкових та планових засад останні брали гору. Відбулася корекція економічної політики ВКП (б), що стало сигналом до посилення централізації управління господарством.

Саме з середини 20-х рр. активно розроблявся перший п'ятирічний план розвитку народного господарства, нарощувалася мережа плануючих органів, йшло формування бюрократичного апарату, посилення його ролі в економіці Радянського Союзу, що й засвідчувало поступове згортання ринкових відносин.

Висвітлюються суттєві вади планування, зокрема неузгодженість загальнодержавних і місцевих та відомчих інтересів, ігнорування наукових засад планування, поширення партією директивних методів керівництва й у плануванні. Централізм у цій сфері суперечив ринковим відносинам, породжував хаос в економіці.

Розкрито процес витіснення елементів ринкової економіки у промисловості, сільському господарстві, інших галузях економіки. Насильницькі методи хлібозаготівель, застосовані сталінським керівництвом у 1928 р., по суті відновили продрозкладку й поклали край ринковим відносинам. Дефіцит промислових товарів на внутрішньому ринку, надзвичайні заходи державної партії по вилученню хліба у селян, нав'язування їм облігацій внутрішньої позики зменшували роль грошей та підривали кредитну систему. Водночас скорочувалася мережа приватних торговельних підприємств.

Жорстке планування якнайкраще відповідало тоталітарній системі, яка склалася на кінець 20-х рр. Жоден із планів періоду непу й перша п'ятирічка не були виконані, а система планування у кінцевому підсумку завела економіку СРСР у глухий кут.

У висновках узагальнено основні підсумки проведеного дослідження. Нова економічна політика, яку проводили більшовики у 1920-х роках, мала два основних аспекти: економічний і політичний. Пріоритетне значення мав політичний дискурс. Саме гостра необхідність зберегти владу в своїх руках підштовхнула державну партію до крутої зміни економічного курсу. Від централізації управління господарством, комуністичного розподілу більшовики змушені були поступово перейти до використання торгівлі, ринкових відносин як основи економічної системи.

В.Ленін, інші представники партійної еліти були знайомі з теорією і світовою практикою ринкової економіки, однак підходили до їх аналізу й оцінки з позицій марксизму, акцентували увагу на здатності ринкової системи породити соціальний вибух такої сили, який приведе до зміни політичного ладу. Виходячи з цього, комуністична доктрина базувалася на жорсткому централізованому плануванні господарського поступу. Спроба її реалізації протягом 1917-1920 рр., як визнавали самі більшовики, призвела до економічного колапсу та глибокої політичної кризи.

Перед лідерами правлячої партії постало питання необхідності реформування в галузі економіки. Частина їх вважала доцільним тимчасовий відступ від більшовицької доктрини, інші обстоювали ідею планових засад господарства. На початку 20-х рр. тимчасову перемогу здобули ті, хто вбачав у ринку ефективний спосіб подолання господарської розрухи, вгамування соціальних пристрастей та збереження радянської влади. Внутрішньопартійна боротьба з цих питань тривала аж до 1928 р., ускладнюючи процес запровадження елементів ринкової економіки.

Готової концепції реформування господарства і часу для її розробки більшовики не мали. Правляча партія почала імпровізувати, виходячи з конкретних реалій. Першим кроком на цьому шляху стала заміна продрозкладки натуральним податком. Цей захід був ефективним лише на початку непу, коли продподаток сприймався селянами у порівнянні з продрозкладкою. Тому натуральний податок, на наш погляд, можна розцінювати як певне пом'якшення політики правлячої партії щодо села.

Головне, чого домагалося селянство - відновлення ринку, який би нормалізував відносини виробників сільськогосподарської продукції та її споживачів, забезпечив необхідними промтоварами та сприяв би розвитку їх підприємницької діяльності. Державна партія вільного ринку боялася, але змушена була крок за кроком відступати від комуністичних постулатів. В імпровізаціях більшовиків нічого принципово нового не з'явилося. Влада використовувала деякі елементи ринкової економіки, які були широко запроваджені в індустріально розвинутих державах. Зокрема, дозволялося використання в сільському господарстві допоміжної найманої праці, оренда землі, концесії. Особливістю більшовицької політики щодо українського села було те, що тут у роки непу не тільки поступово відновлювалися ринкові відносини, але й тривав і розвивався процес створення різних форм колективних господарств, який ще раз довів, що РКП(б) не збиралася відмовлятися від комуністичної доктрини.

Потреби селянства диктували необхідність кардинальних змін у промисловому виробництві. Пошуки шляхів наповнення внутрішнього ринку промтоварами привели владу до історично вивірених засобів подолання "промислового цвинтаря" - оренди та концесій дрібних і середніх підприємств. Відмовившись від надмірної централізації керівництва промисловим виробництвом, більшовики використали світовий досвід - запровадили трестування, надаючи трестам певну господарську самостійність. Госпрозрахунок виявився неефективним, оскільки трестована промисловість працювала на держзамовлення і лише частину промислових товарів дозволялося реалізувати на ринку. Разом із тим заходи державної партії щодо задоволення попиту селян на промислову продукцію частково зняли соціальну і політичну напругу на селі.

Велику роль у житті селян відігравала торгівля. Спроба влади організувати безгрошовий товарообмін провалилася. РКП(б) змушена була не лише визнати роль ринку у подоланні економічної та політичної кризи, а й поспіхом організовувати державну торгівлю, створювати інфраструктуру ринку, вчити більшовиків тонкощам комерційної справи. Пріоритетного значення правляча партія надавала кооперативній торгівлі. Постійна увага приділялася й проблемам державної торгівлі, яка забезпечувала реалізацію в основному оптових партій товарів промислових підприємств державного сектора. Приватник допускався лише у сферу роздрібної торгівлі. Його позиції були досить міцними на периферії. Багатоукладність торгівлі сприяла виникненню здорової конкуренції. Однак держава свідомо обмежувала останню, надаючи пільгові умови кредитуванню кооперативної та державної торгівлі.

Відновлення ринкових відносин вимагало стабілізації грошової системи, тому правляча партія відмовилася від одного з положень своєї програми (1919 р.) про несумісність грошей і соціалізму. Грошова реформа, вдало проведена більшовиками, нормалізувала грошовий обіг.

Повернення до ринку як основи економіки вимагало також налагодження кредитно-банківської системи. Зруйнувавши останню у 1917-1920 рр., більшовики вжили заходів до створення державних, акціонерних та приватних банків, забезпечення правового поля їх діяльності. Мережа кредитно-банківських установ різних форм власності відчувала брак коштів, зазнавала постійного тиску держави, зокрема щодо надання кредитів державним підприємствам та організаціям, термінів повернення боргів тощо.

Торгівля та ринок, відроджуючись і розвиваючись напівстихійно - напіворганізовано, у практичну площину поставили питання про збалансування доходної та витратної частин державного бюджету. Основна увага приділялася податковій системі як головному джерелу наповнення доходної частини бюджету. При цьому кількість, розмір та терміни сплати податків визначалися в залежності від стану бюджету, тобто майже довільно. До того ж ці параметри досить часто змінювалися, що негативно позначалося на підприємницькій діяльності.

Більшовики не лише не знайшли оптимального варіанта державного регулювання запровадження ринкових відносин у господарство, але явно перебільшили контроль держави за розвитком ринку. Саме це породило цілий ряд суперечностей в економічній політиці правлячої партії.

Ринок, який значною мірою імпровізовано створила правляча партія, був далеким від цивілізованого, проте він функціонував. Саме завдяки ринковим відносинам РКП(б) змогла вирвати господарство з прірви кризи, забезпечити подальший економічний поступ, вгамувати соціальні пристрасті.

Результати непу могли бути вагомішими за умови зменшення тиску держави на ринок, ширшого використання його саморегулюючих механізмів. На наш погляд, великою помилкою більшовиків було нехтування вітчизняного наукового потенціалу. Не випадково, що правляча партія не мала концепції непу, обміркованих і виважених заходів щодо запровадження ринкових відносин у господарство. На розвитку ринкової економіки негативно позначився також брак кадрів із досвідом роботи в умовах ринку. "Висуванці" навіть після певної фахової підготовки не могли забезпечити прибуткову діяльність державного сектора господарства.

Цінова й кредитна політика також гальмувала розвиток приватного господарства, стримувала підприємницьку ініціативу, зрештою знижувала ефективність функціонування ринку. На заваді розвитку ринку стала й недосконалість правового поля, довільна зміна заходів, особливо тих, що регулювали розміри, терміни та умови стягнення податків. Проте визначальним гальмівним чинником була комуністична ідеологія, яка активно втручалась у сферу економічних процесів.

Неп в Україні мав і свої особливості. Вони пов'язані перш за все з відсутністю державного суверенітету. Підписання УСРР "союзного робітничо-селянського договору" у грудні 1920 р., а потім й входження її до складу СРСР поставили уряд України у повну залежність від рішень Москви, в тому числі у галузі економіки. Це обмежувало господарську ініціативу уряду УСРР та його можливості в реалізації економічної політики.

Специфікою непу в Україні було й те, що тут радянська влада утвердилася пізніше, ніж у Центральній Росії, з відставанням розпочалася й націоналізація "командних висот", а відтак краще збереглися елементи (складові) ринкової економіки та контингент підприємств із досвідом роботи в умовах ринку. Дещо м'якше, ніж у Росії, здійснювалася й політика "воєнного комунізму".

В УСРР зберігався значний прошарок заможного селянства, що сприяло більш повному втягненню селянських господарств у ринкові відносини. Використавши розвиток ринку для стабілізації радянської влади у першій половині 20-х рр., партія завершує відступ і переходить до їх поступового згортання. Встановлення плану хлібозаготівель по кожній губернії, а потім і по округу, підвищення ставок податків на приватне підприємництво як у селі, так і у місті, згортання грошового і товарного кредитування приватного сектора господарства, нарешті введення карткової системи розподілу харчових продуктів та прийняття першого п'ятирічного плану поклало край ринковим відносинам і приватному підприємництву. Неп не став шляхом до раціональної й ефективної економіки. Директивна економіка виявилася органічною складовою тоталітарного режиму. Правляча партія повернулася до реалізації комуністичної доктрини.

Перехід від комуністично-розподільчої до планово-ринкової системи господарювання, здійснений державною партією на початку 20-х рр., засвідчує:

1. Нова економічна політика була новою лише у порівнянні з політикою "воєнного комунізму".

2. Економічні й політичні наслідки запровадження ринкових відносин у 20-х рр. доводять високу ефективність ринкової економіки.

3. Неп формувався як низка імпровізованих заходів державної партії. Історичний досвід вчить, що процес створення високоефективної ринкової економіки повинен базуватися на науково обгрунтованій концепції.

4. Створення цивілізованого ринку можливе за умови оптимального співвідношення втручання держави в ринкові процеси та дії ринкового механізму саморегулювання. Зокрема, держава має забезпечити економічну та правову підтримку вітчизняного підприємництва, організовувати систему підвищення професіоналізму і ділової кваліфікації підприємців, контролювати дотримання правил добросовісної конкуренції, не допускати монополізації ринку.

5. Економічні методи управління є найбільш дієвими. Адміністративні методи доцільно використовувати лише в екстремальних умовах.

6. Формування цивілізованого ринку вимагає сталої грошової системи. Безконтрольні емісії можуть призвести до непередбачуваних наслідків.

7. Неприпустимим є грубе втручання держави в дію ринкового механізму ціноутворення.

8. Економіка повинна бути вільною від будь-якого ідеологічного тиску. Вона має бути прагматичною й відповідати об'єктивним реаліям.

В ті роки державна партія нагромадила значний досвід використання ринкових відносин у справі подолання економічного колапсу. Цей досвід було використано країнами Заходу у подоланні великої депресії 1929-1933 рр. Є підстави вважати, що уроки непу стали у нагоді керівництву Китаю, яке сьогодні успішно розбудовує ринкову економіку.

Досвід державного регулювання ринкової трансформації національних економік Польщі, Словенії, Словакії, Угорщини останнього десятиріччя також свідчить про великі можливості держави в організації ринкової економіки. Певною мірою він використовується і пострадянськими державами, зокрема Україною. Все це ще раз засвідчує, по-перше, значні потенції ринкової економіки у розвитку продуктивних сил за умови її державного регулювання, по-друге, несумісність ринку і комуністичної доктрини.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Індивідуальні монографії:

1. НЕП: більшовицька політика імпровізації. - К.: Вид-во Київ. нац. торг.- ек. ун-ту, 2001. - 273 с. Рец.: Кузьминець О. Пиріг О. НЕП: більшовицька політика імпровізації // Бібліотечний вісник. - 2001. - № 6. - С. 55-56; Калакура Я. Неп: Погляд із сьогодення // Вісник Книжкової палати. - 2001. - № 9 (62). - С. 10-11.

2. Ринок і торгівля України (історичний аспект). - К.: УКРНДІСВ, 1996. - 200 с. Рец.: Марочко В.І. О.А. Пиріг. Ринок і торгівля України (історичний аспект) // Укр. іст. журн. - 1998. - № 5. - С.139-140; Гошуляк І. Торгівля в Україні з давнини до сьогодення // Книжковий кур'єр. - 9 (11) - 96. - С. 11.

Публікації у наукових фахових виданнях:

3. В.І. Ленін про роль торгівлі у соціалістичному будівництві // Укр. іст. журн. - 1985. - № 2. - С. 39-50.

4. Проблеми формування ринкових відносин в літературі 20-х рр. // Сторінки історії. Збірник наукових праць. - К. - 1999. - № 12. - С. 3-15.

5. Проблему непу в новітній історіографії // Питання історії України. Збірник наукових статей. - Т.2. - Чернівці. - С. 290-296 (у співавторстві з Демочко В.К.)

6. В.В. Лантух. Становление и развитие торговли на Украине в 1921-1932 гг. // Укр. іст. журн. - 1993. - № 10. - С. 136-138 (рец.).

7. Кредитно-банківська система України початку непу // Питання історії України. Збірник наукових статей. - Т.4. - Чернівці, 2000. - С. 128-130 (у співавторстві з Коцур Г.Г.)

8. Місце грошової реформи 1922-1924 рр. у здійсненні нової економічної політики // Укр. іст. журн. - 2000. - № 3. - С. 92-102.

9. Роль держави у відродженні ринкових відносин в період непу // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Вип. 9. - Запоріжжя. - 2000. - С. 87-98.

10. Джерела з історії непу: потреба нового прочитання // Архіви України. - 2000. - № 1-3. - С. 58-62.

11. Наука й політика: співвідношення в період непу // Історична пам'ять. Науковий збірник. - Полтава. - 2000. - № 1-2. - С. 108-115.

12. Державна промисловість України в контексті нової економічної політики // Наукові записки з української історії. - Вип. 10. - Переяслав-Хмельницький. - 2000. - С. 342-354.

13. Стан наукової розробки та періодизація історіографії непу в Україні // Наукові записки з української історії. - Вип. 11. - Переяслав-Хмельницький. - 2000. - С. 121-130 (у співавторстві з Коцур Г.Г.)

14. Неп в Україні: крізь призму одного документа // Архіви України. - 2001. - № 1-2. - С. 99-101.

15. Становлення податкової системи в Україні у часи НЕПу (20-ті роки ХХ ст.) // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - 2001. - № 1. - С. 132-138.

16. Зовнішня торгівля України на початку непу // Наукові записки з української історії. - Вип. 12. - Переяслав-Хмельницький, 2001. - С. 293-303.

17. Історичний поступ: технології пізнання // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Т. 6. - К. - 2001. - С. 278-286.

18. НЭП: общее и особенное // Собственность в ХХ столетии. - М.: РОССПЭН, 2001. - С. 341-352.

19. Цінова політика більшовиків в роки непу // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Вип. 13. - Запоріжжя. - 2001. - С. 147-155.

20. Документальна база дослідження банківської системи України 1920-х років // Архіви України. - 2001. - № 4-5. - С. 110-113.

21. Формування інфраструктури ринку України в період непу // Вісник КДТЕУ. - 1998. - № 4. - С. 121-128.

22. Історичні знання в системі підготовки сучасного фахівця комерційного профілю // Вісник КДТЕУ. - 2000. - № 1. - С. 12-17.

23. Проблеми функціонування внутрішнього ринку України в період непу // Вісник КНТЕУ. - 2002. - № 1. - С. 105-109.

24. Ринкові відносини в Україні в контексті непу // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. -К. - 2002. - С. 26-37.

25. Планові принципи господарювання та ринок в Україні у 1921-1925 рр. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Вип. 15. - Запоріжжя. - 2002. С. 238-250.

Матеріали та тези конференцій:

26. Комерційна освіта: історія і сучасність // Ринок і проблеми гуманітарної підготовки економічних кадрів у вищій школі. Республіканська науково-методична конференція. Тези доповідей 22-24 вересня 1992 р. - К. -1992. - С. 114-115.

27. Державна торговельна політика в Україні на початку непу // Українська державність: історія і сучасність. Матеріали наукової конференції. Січень 1993 р. - К. - 1993. - С. 261-263.

28. Історія українського бізнесу та її вплив на формування сучасного менеджера // Актуальні проблеми формування професійної та гуманітарної культури сучасного спеціаліста. Міжнародна науково-методична конференція 20-22 вересня 1994 року. - Ч. 1. - К. - 1994. - С. 136-138.

29. Історія ринку і торгівлі як засіб гуманізації комерційної освіти // Методичні проблеми підготовки фахівців для ринкової економіки за нових умов роботи ВНЗ України. Республіканська науково-методична конференція торговельних і комерційних вузів 23-24 лютого 1994 р. - К. - 1994. - С. 30-31.

30. Україна - Європейський союз: джерела інтеграції // Україна - Європейський союз: проблеми зовнішньоекономічної діяльності та перспективи співробітництва. Міжнародна науково-практична конференція 22-23 листопада 1995 р. - К. - 1995. - С. 27-29.

31. Формування ринкової ерудиції майбутнього фахівця в процесі вивчення курсу “Історія розвитку ринку України” // Демографія, економіка праці та соціальна політика. Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції “Проблеми економіки та вдосконалення економічної освіти в вищій школі України” 21-22 травня 1998 року. - Кіровоград: Вип. 5. - Ч.1 - 1998. - С. 52-54.

32. До питання про розробку теорії непу // Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 1-2 березня 2000 року. - Ч. 3. - К. - 2000. - С. 185-187.

33. Підприємництво в Україні: історичний екскурс // Проблемы и перспективы развития предпринимательства в Украине. Материалы всеукраинской научно-практической конференции 28-29 октября 2000 г. - Донецк. - 2000. - С. 37-39.

34. Державне регулювання торгівлі в період непу // Державне регулювання торгівлі у ринкових умовах. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 24-26 жовтня 2001 року. - К. - 2001. - С. 121-123.

Публікації, які додатково відображають результати дисертації:

35. Нова економічна політика: теорія і практика її реалізації на Україні. - К.: РВВ КТЕІ, 1991. - 19 с.

36. Исторический опыт и решение современных проблем развития торговли // Торговля в условиях рынка. Сборник научных трудов. - К., 1992. - С. 90-96.

37. Украинские ярмарки: исторический аспект // Менеджмент: стратегия и практика управления торговлей. Сборник научных трудов. - К., 1993. - С. 75-82.

38. Методичні рекомендації з організації факультативу “Історія української торгівлі”. - К.: РНМК Мінторгу України, 1992. - С. 3-22 (у співавторстві з Кулагіним Ю.І).

39. Методичні матеріали до курсу “Історія ринку і торгівлі України”. - К.: РВВ КТЕІ, 1993. - 27 с.

40. Актуальні проблеми історії ринку і торгівлі. - К.: РВВ КТЕІ, 1995. - 20с.

41. Програма курсу “Історія розвитку ринку”. - К.: РВВ КДТЕУ, 1999. - 7с.

42. Робоча програма курсу “Історія розвитку ринку”. - К.: РВВ КДТЕУ, 1997. - 16 с.

43. Історія розвитку ринку. Опорний конспект лекцій. - К.: РВВ КДТЕУ, 1998. - С. 3-33 (у співавторстві з Притуляком П.П.).

АНОТАЦІЇ

Пиріг О.А. Ринкові відносини періоду непу в Україні: історичний аспект. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Інститут історії України Національної Академії Наук України, Київ, 2002.

У дисертації комплексно досліджено місце і роль ринкових відносин в економічній політиці більшовицької партії у 20-х рр. ХХ ст. На основі аналізу широкого кола джерел та літератури показано, що економічний колапс та політична криза початку 20-х рр. змусили правлячу партію відступити від комуністичної доктрини й запровадити ринкові відносини в радянське господарство. Доведено, що заздалегідь розробленої програми реформування економіки більшовики не мали, нова економічна політика була політикою імпровізації. РКП (б) використала історично вивірені форми організації економіки. З'ясовано внесок вчених-ринковиків дожовтневої школи у відновлення ринкового господарства. Висвітлено процес запровадження ринкових відносин у сільське господарство, промисловість, кредитно-банківську сферу, торгівлю. Розкрито зв'язок радянської економіки із світовим господарством, зокрема з європейським ринком. Доведено, що генезис ринкових відносин відбувався паралельно з процесом становлення та зміцнення системи планування, яка розглядалася більшовиками як перспективна форма господарювання. Розкриті суперечності та особливості реалізації нової економічної політики в Україні. Обгрунтовано висновок про те, що ринкові відносини допускалися в господарство лише тією мірою, яка допомагала більшовикам зберегти владу. Показано домінування комуністичної ідеології, політики над економічною доцільністю.

Ключові слова: ринкові відносини, ринок, економічна політика, планування, економічний колапс, політична криза, державна партія, директивні методи керівництва, тоталітарна система.

Пирог А.А. Рыночные отношения периода нэпа в Украине: исторический аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Институт истории Украины Национальной Академии Наук Украины, Киев, 2002.

В диссертации комплексно исследовано место и роль рыночных отношений в экономической политике большевистской партии в 20-х гг. ХХ ст. На основе анализа широкого круга источников и литературы показано, что экономический коллапс и политический кризис начала 20-х гг. заставили правящую партию отступить от коммунистической доктрины и внедрить рыночные отношения в советское хозяйство. Доказано, что заранее разработанной программы реформирования экономики большевики не имели, нэп был политикой импровизации. Проблемы политического и экономического характера, которые возникали в тот или иной момент 20-х гг., заставляли РКП(б) искать пути их решения. В интересах сохранения политической власти партия изменила форму взаимоотношений с крестьянством, введя продналог. Необходимость более полного удовлетворения требований села вызвала к жизни реформы организации промышленности, торговли кредитно-банковской системы и др.

Показано, что В. Ленин и другие лидеры большевистской партии владели теорией рынка, были знакомы с достижениями европейской экономической мысли, но поспешность, с которой отдалялись они от создания модели централизованного планового хозяйства, и идеологическая зашоренность не позволила им эффективно использовать научные разработки ни зарубежных, ни российских и украинских ученых, ни мировой опыт организации рыночной экономики. Научный потенциал был востребован лишь в той степени, которая позволяла им снять политическое напряжение в стране. Выяснен вклад ученых дооктябрской школы в восстановление рыночного хозяйства.

Проанализирован процесс внедрения рыночных отношений в основные отрасли хозяйства. Освещена проблема перестройки аграрной политики РКП(б), раскрыта особенность сельского хозяйства Украины - наличие колхозов и совхозов, показано их место и роль в условиях рыночных отношений.

Доказано, что в области реформирования промышленности правящая партия использовала исторически проверенные формы ее организации - хозрасчет, трестирование, однако ограниченность реформ и жесткий контроль государства не позволили промышленным предприятиям использовать возможности рынка для повышения своей рентабельности.

Показано, что одним из “шагов назад” было признание РКП(б) роли торговли в восстановлении и развитии хозяйства. Освещены вопросы организации государственной и кооперативной торговли, контроля за функционированием частных торговых предприятий, воссоздание инфраструктуры рынка - синдикатов, бирж, ярмарок.

Раскрыта одна из важнейших составных торговой политики правящей партии - ценообразование. Доказано, что в условиях роста цен на внутреннем рынке, большевики прибегли к грубому вмешательству в действие рыночного механизма ценообразования, директивно определяя цены на некоторые виды продуктов питания и промтоваров, что сдерживало развитие рыночных отношений, предпринимательской инициативы производителей государственного, кооперативного и частного секторов экономики.

Рассмотрена связь советской экономики с мировым хозяйством, в частности с европейским рынком. Показано, что восстановление и генезис рыночных отношений требовали свободного выхода производителей и торговцев на внешний рынок. Власть сознательно его перекрыла, введя еще в 1918 г. монополию на внешнюю торговлю и сохраняя ее в период нэпа.

Освещены проблемы становления и развития финансово-кредитной системы. Доказано, что в условиях нормализации мирового денежного обращения, допуска рыночных отношений в экономику Украины и РСФСР, правящая партия вынуждена была, опираясь на знания и опыт старых специалистов, провести денежную реформу.

Проанализирован процесс организации финансовой системы, определены основные источники государственного бюджета, акцентировано внимание на налоговой политике большевиков. Показаны проблемы функционирования сети кредитно-банковских учреждений.

Доказано, что генезис рыночных отношений происходил параллельно с процессом становления и укрепления системы планирования, которая рассматривалась большевиками как перспективная форма хозяйствования. Раскрыты вопросы формирования планов, их подгонку под директивы сверху, несогласованность планов экспортно-импортных операций с ситуацией на внутреннем рынке.

Раскрыты противоречия нэпа, особенности реализации новой экономической политики в Украине.

Обоснован вывод о том, что рыночные отношения допускались в хозяйство только в той степени, которая помогала большевикам сохранить власть. Показано доминирование коммунистической идеологии, политики над экономической целесообразностью.

Ключевые слова: рыночные отношения, рынок, экономическая политика, планирование, экономический коллапс, политический кризис, государственная партия, директивные методы руководства, тоталитарная система.

Pyrih O.A. Market Relationship of NEP Period in Ukraine: Historical Aspect. - Manuscript.

Thesis for a Doctor of Historical Sciences' degree in speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

In the thesis there have been fully investigated the place and the role of market relationship in economic policy of the Bolsheviks Party in the 20-s years of the XX century. On the basis of the analysis of a broad range of sources and literature there have been shown that economic collapse and political crisis of the early 20-s made the ruling party recede from the communist doctrine and introduce market relationship in the Soviet economy. There have been proved that the Bolsheviks didn't have a preassigned program of economic reforms, New Economic Policy was the policy of improvisation. Russian Communist Party (Bolsheviks) was using historically proved forms of economy organization. There has been investigated the contribution of researchers of the pre-revolutionary school into recovery of the market economy. There has been investigated the process of market relationship implementation into the agriculture, industry, banking, commerce. There has been shown the connection of Soviet economy with the world economy, the European market in particular. There has been proved that the genesis of market relationship proceeded in parallel lines with the process of development and consolidation of planning system that was regarded by the Bolsheviks as a perspective economic system. The conclusion has been made that market relationship was restricted and was only allowed as far as it helped the Bolsheviks retain their power. The prevalence of the communist ideology, policy over economic expediency has been shown.

The contradictions of NEP, peculiar features of New Economic Policy realization in Ukraine have been revealed.

Key words: New Economic Policy, market relationship, planning, economic collapse, political crisis, totalitarian system, state party.

Размещено на Allbest.ru