Історико-краєзнавча діяльність установ історичного профілю Всеукраїнської академії наук в 20-х роках ХХ століття

Утворений у 1929 р. при Комісії Кабінет національних меншин (керівник - Є.А. Рихлік) підготував спеціальні програми, анкети, інструкції для збору даних про культурні особливості і побут нацональних груп та народностей, що проживали в Україні.

Активні народознавчі студії вчених та краєзнавців були жорстоко перервані органами ДПУ-НКВС, які вбачали в них “нацоналістичну” загрозу. Репресії проти науковців, які розпочались ще до початку 30-х років, не обійшли і українських істориків-краєзнавців. Серед них - активні співробітники академічних інституцій: В.В. Білий, Й.Ю. Гермайзе, М.С. Грушевський, Ф.Л. Ернст, В.Г. Кравченко, М.О. Макаренко, Н.М. Малеча, Ф.М. Мовчанівський, Є.А. Рихлік, М.Я. Рудинський, Ф.Я. Савченко, Д.М. Щербаківський, В.Д. Юркевич, Д.І. Яворницький та багато інших.

Детальний розгляд шляхів, форм і методів розгортання історико-краєзнавчої діяльності установ історичного профілю ВУАН дозволив автору зрозуміти їх чітку логіку і причину та знайшов своє відображення в таких основних висновках:

- протягом 1920-х років співробітниками ВУАН були закладені науково-методичні та організаційні основи краєзнавчої роботи, підготовлені провідні фахівці в даній галузі знань, створені численні науково-дослідні установи краєзнавчого профілю, громадські об'єднання краєзнавців-аматорів. Таким чином, Всеукраїнська Академія наук стала своєрідним науково-методичним та координаційним центром історико-краєзнавчих досліджень;

- за відсутності спеціального державного пам'яткоохоронного органу на середину 20-х років відповідні функції взяв на себе Всеукраїнський археологічний комітет ВУАН. Одним з найважливіших напрямків роботи Комітету було створення законопроектів, спрямованих на сприяння охороні і дослідженню пам'яток;

- важливого значення заохоченню розвитку наукових історико-краєзнавчих досліджень на периферії надавав голова Історичної секції М.С. Грушевський, який, повернувшись з еміграції, у 1924 році відвідав ряд наукових і культурних центрів України, де під час нарад та конференцій підкреслював необхідність “районового дослідження українського життя”. В цей же час організаційно оформлюються місцеві наукові осередки при ВУАН, діяльність яких будувалась на демократичних засадах;

- з середини 20-х років реалізуються накреслені плани наукових досліджень. Логічним завершенням організаційної роботи Академії, зокрема Комісії краєзнавства при ВУАН, стало утворення у травні 1925 року на І краєзнавчій нараді у Харкові Українського комітету краєзнавства при Головнауці Наркомату освіти УСРР;

- комплексне вивчення історії населених пунктів, окремих регіонів здійснювалося науковцями, що входили до складу “порайонних комісій розроблення історії України” акад. М.С. Грушевського. Бурхливому розвитку краєзнавчих досліджень, консолідації місцевих наукових сил сприяла підготовка ними збірників “Київ та його околиця в історії і пам'ятках” (1926), “Чернігів і Північне Лівобережжя” (1928), збірника “Полуднева Україна”, який не побачив світу та інших видань;

- постійному розширенню кореспондентської мережі Етнографічної комісії сприяла науково-методична база історико-краєзнавчих досліджень, що забезпечувалась періодичними виданнями народознавчих осередків ВУАН, поєднанням інтенсивної експедиційної та експозиційної діяльності Кабінету-музею ім. Ф.К. Вовка. В архіві Етнографічної комісії залишились цінні писемні пам'ятки, серед яких найбільшу цінність становлять спогади учасників історичних подій;

- в другій половині 20-х років найбільшого піднесення зазнає історико-краєзнавча діяльність місцевих наукових товариств при ВУАН. Серед найпоширеніших історико-краєзнавчих форм їх роботи науково-методична, педагогічна, музейницька, бібліографічна. Переважна більшість товариств мали свої наукові видання: наукові записки, праці, вісники, тощо. Справжнім громадським краєзнавчим центром республіки став Український комітет краєзнавства, у створенні та діяльності якого активну участь брали співробітники Харківського наукового товариства при ВУАН;

- зниження активності історико-краєзнавчої діяльності установ ВУАН на рубежі 20-30-х років пов'язане із згортанням політики українізації, формуванням нових підходів вищого політичного керівництва країни в національному питанні, а також проведеної внаслідок цього реформи Академії. Змінити напрямки досліджень в площину вивчення місцевих продуктивних сил примусили краєзнавців початі в 20-х роках політичні репресії, спрямовані проти найвизначніших українських гуманітаріїв.

- віддаючи належне участі установ історичного профілю ВУАН у розгортанні українських історико-краєзнавчих досліджень в 1920-х роках, варто разом з тим відзначити, що їх внесок у цю справу був неоднаковий. Проте, незважаючи на певні прорахунки та упущення, зумовлені періодом власного становлення і відсутністю належного досвіду, історико-краєзнавча діяльність установ історичного профілю ВУАН в 20-х роках ХХ століття дала змогу нагромадити докладні наукові відомості та досвід організації історико-краєзнавчих досліджень, що в цілому витримали випробування часом і зберігають свою практичну цінність і в наші дні.

Основні праці

1. Теодорович А.Ю. Роль Всеукраїнської Академії наук у розвитку історичного краєзнавства в 20-х роках ХХ століття // Наукові записки з української історії. - Випуск 10. - Переяслав-Хмельницький, 2000. - С. 272-283 (1, 1 др. арк.).

2. Теодорович А.Ю. Краєзнавчі аспекти в діяльності наукових комісій ВУАН біографічного і історично-географічного словника України // Історія України: маловідомі імена, події, факти (Збірник статей). Випуск 14 / НАН України, Інститут історії України, Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією”, Донецький національний університет. - Київ-Донецьк: Рідний край, 2001. - С. 129-142 (1, 3 др. арк.).

3. Теодорович А.Ю. Етнографічна комісія ВУАН і краєзнавчий рух (20-і роки ХХ століття) // Історія України: маловідомі імена, події, факти. Випуск 17. - Київ-Донецьк: Рідний край, 2001. - С. 125-129 (0,4 др. арк.).

4. Теодорович А.Ю. Краєзнавча діяльність місцевих наукових осередків при ВУАН в 20-х р.р. ХХ ст. на Україні // Наукові записки з української історії. Випуск ІХ. - К.-Переяслав-Хмельницький, 1999. - С. 94-98 (0, 4 др. арк.).

5. Теодорович А.Ю. Діяльність Українського комітету краєзнавства в добу українізації // Історія України: маловідомі імена, події, факти. Випуск 6. - К.: Рідний край, 1999. - С. 66-73 (0,6 др. арк.).

6. Теодорович А.Ю. Основні напрямки діяльності музеїв історико-краєзнавчого профілю в 20-і роки ХХ століття // Наукові записки з української історії. - Випуск VII. - К.-Переяслав-Хмельницький,1999. - С. 14-18 (0,3 др. арк.).

7. Теодорович А.Ю. Історико-краєзнавча діяльність основних наукових осередків Поділля у 20-х роках ХХ століття // Матеріали Х Подільської історико-краєзнавчої конференції - Кам'янець-Подільський, 2000. - С. 506-512 (0,4 др. арк.).

8. Коцур В.П., Теодорович А.Ю. Огляд історико-краєзнавчих досліджень 1920-х рр. // Краєзнавство - 1999. - № 1-4. - С. 102-104 (особистий внесок здобувача становить 0, 2 др. арк.).

Размещено на Allbest.ru