Українська соціал-демократична партія в соціальному і національному рухах Галичини 90-і роки ХІХ століття – 1914 рік

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

БОСАК Орест Іванович

УДК 329. 14(09)(477. 8)

УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ В СОЦІАЛЬНОМУ І НАЦІОНАЛЬНОМУ РУХАХ ГАЛИЧИНИ

(90-і рр. ХІХ ст. - 1914 р.)

Спеціальність 07. 00. 01 - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Львів 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор

Макарчук Степан Арсентійович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри етнології

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор

Малик Ярослав Йосипович,

Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри європейської інтеграції і права

кандидат історичних наук, доцент

Качараба Степан Петрович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри історичного краєзнавства

Провідна установа:

Інститут історії України НАН України, відділ історії України XIX - початку ХХ ст., м. Київ

Захист дисертації відбудеться 25 листопада 2003 р. о 15. 00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35. 051. 12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, тел. 96-47-71)

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (790005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5)

Автореферат розісланий 23 жовтня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Сухий О.М.

загальна характеристика роботи

демократична партія галичина робітничий

Актуальність теми. Важливою ознакою сучасного суспільного життя в Україні стало формування багатопартійної системи, яке розпочалося тільки наприкінці 80-х рр. XX ст. Українські некомуністичні партії і організації, що почали утворюватися на переломі 80-90-х років, Народний Рух України за перебудову, Партія демократичного відродження України, Демократична партія України, Соціал-демократична партія, Партія зелених, Українська Республіканська партія, Українська Християнсько-демократична партія, Соціалістична партія та інші декларували демократичні свободи, підтверджували право на вільну думку і вільний пошук нових форм організації економічного і громадянського життя.

У наш час в Україні налічується близько 130 політичних партій, але тільки десяток з них відіграють вагому роль в державному і суспільно-політичному житті, в тому числі Соціал-демократична партія (об'єднана) та соціалістична, які в своїх програмах декларують використання півторастолітнього досвіду європейської соціал-демократії, нав'язують до історичних традицій наддніпрянських та галицьких соціал-демократів кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Політичні цінності, якими керувалася у своїй діяльності УСДПГ і Б - це органічне поєднання соціальних і національних ідеалів у формуванні цілей політичної боротьби, опора у досягненні практичних завдань руху на широкі верстви трудового люду через організацію багатолюдних віч, демонстрацій, страйків, постійна турбота про піднесення інтелектуально-культурного рівня українського робітництва та інтелігенції, виховання національного робітництва в дусі поваги до інших народів, солідарності з робітниками інших країн тощо не втратили своєї привабливості в наші дні.

Разом з тим, вивчення участі УСДП в соціальних і національних рухах Галичини є передумовою комплексного висвітлення становища західноукраїнських земель у складі Австро-Угорщини в кінці XIX ст. - на початку XX ст., пояснення причин розквіту багатоманітних форм українського національно-культурного життя в Галичині, цінності ідеї соборності України у свідомості народних мас, глибокого вивчення історії інших українських, а також польських і єврейських партій Галичини досліджуваного періоду.

Мета і завдання дослідження. Висвітлення теми дисертації передбачає дослідження таких її аспектів:

розкрити стан наукової розробки та джерельну базу дослідження;

з'ясувати соціально-економічні і політичні обставини зародження і розвитку українського соціал-демократизму;

висвітлити процес формування ідейних доктрин УСДП, роль соціального і національного факторів в програмних цілях партії;

показати внутріпартійні відносини в середовищі української соціал-демократії, а також відносини УСДП з радикальною та іншими українськими партіями, з польськими соціал-демократами, з соціал-демократією Австрії;

висвітлити форми роботи партійних комітетів і їх лідерів в робітничому і селянському середовищах, з інтелігенцією і студентами;

проаналізувати причини кризових явищ у внутріпартійному розвитку УСДП та шляхи їх подолання;

визначити роль окремих лідерів УСДП в суспільно-політичному житті краю досліджуваного періоду.

Висвітлення усіх аспектів теми підпорядковане розкриттю ролі УСДП у соціальному і національному русі, в усьому суспільно-політичному житті краю.

Хронологічні рамки дослідження. Поширення соціал-демократичних ідей в Галичині та поява деяких організаційних структур, що керувалися ними, припадає на другу половину 70-х рр. ХІХ ст. Однак за нижню хронологічну межу дисертації взято початок 90-х рр., коли виникла Русько-Українська радикальна партія, в заснуванні якої значна роль належала і українським студентам, що вважали себе соціал-демократами, а у 1892 р. сформувались соціал-демократичні політичні структури.

Верхня межа дослідження - 1914 р. - початок Першої світової війни. З цією подією практично завершилася ціла попередня історична епоха.

Територіальні рамки дослідження окреслені межами Східної Галичини, оскільки саме в цьому регіоні найактивніше працювали українські соціал-демократи.

Наукова новизна одержаних результатів. Участь УСДП в соціальному і національному русі Галичини розкрита в контексті її стосунків з іншими українськими політичними партіями, насамперед з Русько-Українською радикальною та Українською національно-демократичною, а також з польською за характером, основним складом і програмними цілями Соціал-демократичною партією Галичини і Сілезії та з керівництвом Соціал-демократичної партії Австрії. Завдяки залученню великої кількості нових архівних джерел глибше і повніше, ніж це зроблено в працях попередніх дослідників, висвітлено формування і розвиток національної програми УСДП, починаючи від праці Ю. Бачинського “Україна irredenta” і завершуючи заявами останніх передвоєнних років, піддано аналізу ідейні незгоди між фракційними течіями всередині УСДП, що викристалізовувалися в 1907-1909 рр. і продовжувалися майже до кінця досліджуваного періоду.

Залучені до написання дисертації нові історичні документи дозволили чіткіше окреслити роль лідерів партії М. Ганкевича, Ю. Бачинського, С. Вітика, Я. Остапчука, В. Левинського, Т. Меленя, І. Квасниці, В. Темницького, Л. Ганкевича та інших в організації боротьби галицьких робітників, селян та інтелігенції за свої соціальні і національні інтереси.

Об'єктом вивчення є соціал-демократична течія в українському соціальному і національному русі Галичини від початку 90-х рр. ХІХ ст. до Першої світової війни.

Предметом дослідження є з'ясування змісту діяльності УСДП в соціальному і національному русі крізь призму її зв'язків і протистояння з іншими українськими, польськими, єврейськими, загальноавстрійськими політичними силами, а також впливу на ті чи інші соціальні верстви населення Галичини.

Методологічну основу дисертаційного дослідження складають принципи історизму та об'єктивності. При аналізі ідеологічних та політичних концепцій соціал-демократії на українському соціальному грунті автор керувався загальнонауковими принципами детермінізму та компаративізму, методом комплексності джерел при висвітленні історичних явищ і процесів.

Практичне значення дисертації. Результати дисертаційного дослідження розширюють історіографічну базу для написання підручників, посібників та курсів лекцій з історії України, насамперед спецкурсів з історії західноукраїнських земель та визвольних рухів. Їх доцільно використовувати в процесі політичного навчання функціонерів сучасних українських соціал-демократичних, соціалістичних, національно-демократичних партій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження апробовувалися на чотирьох звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових працівників і аспірантів Української академії друкарства, на двох Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях; висвітлено у 18 наукових публікаціях дисертанта.

Структура дисертації подана за проблемно-хронологічним принципом, відповідає меті та розв'язанню завдань дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури. Повний обсяг дисертації - 188 сторінок. Список використаних джерел і літератури містить 408 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність, хронологічні рамки, сформульовано методологічні принципи дослідження, об'єкт і предмет роботи, визначено мету й завдання, розкрито практичне і теоретичне значення дисертації

У першому розділі “Історіографія та джерельна база дисертації” здійснено аналіз наукової історичної літератури з даної проблематики та розглянуто використані для написання дисертаційної роботи джерельні матеріали.

Дослідження соціал-демократичного руху в Галичині в українській, радянській, польській історіографії мало давню традицію. З огляду на важливу роль Української соціал-демократичної партії Галичини і Буковини в суспільно-політичному житті цього регіону її діяльність стала предметом уваги авторів вже на початку ХХ ст. Найперше окремі сторони соціал-демократичного руху в Галичині висвітлювали його учасники В. Левинський, М. Ганкевич, С. Вітик,

Ю. Бачинський, Я. Остапчук, Т. Мелень, Л. Ганкевич та інші діячі Левинський В. Нарис розвитку українського робітничого руху в Галичині - Харків-Київ, 1930; його ж: Селянство і соціал-демократія - Львів, 1910; Ганкевич М. Соціалістичний Інтернаціонал і війна - Б. м. в. - 1915; Вітик С. Що далій робити? Відозва в справі великого страйку хлопського - Львів, 1902; його ж: Під теперішню пору - Львів, 1906; його ж: Проч з відокремленям Галичини! - Львів, 1906; Wityk S. Precz z Rusinami! Za San z Polakami!- Lwуw, 1903; Бачинський Ю. Україна irredenta - Львів, 1895; його ж: Гльосси - Львів, 1904; його ж: Взаємні відносини соціал-демократичних партій української і польської в Східній Галичині - Львів, 1910; його ж: Зразок публіцистичної несовісності: відповідь О. Бауеру. - Львів, 1912; Ганкевич Л. З минулого нашої партії (матеріали до історії УСДП) // Календар “Впереду”: 1920 - Львів, 1920.. Їхні твори, що заклали певні історіографічні традиції, є одночасно важливими джерелами до вивчення соціал-демократичного руху. Автори - учасники руху стверджували, що соціал-демократичні ідеї на галицькому грунті перебували у тісному зв'язку з національними прагненнями як поляків, так і українців. А оскільки бачення шляхів до національного визволення в українців і поляків не співпадали, це від самих початків руху виступало постійним джерелом напруження у відносинах між польськими та українськими соціал-демократами у складі заснованої у 1892 р. “інтернаціональної” соціал-демократичної партії Галичини і Сілезії.

Представниками західноукраїнської історіографії міжвоєнного періоду, предметом дослідження яких був український соціал-демократизм кінця ХІХ - початку ХХ ст. були історики, які в довоєнні часи належали до УСДП або інших українських партій. Найбільш вагомі праці написали В. Темницький, М. Стахів, В. Будзиновський, І. Квасниця, В. Левинський, а також відомі загальні праці про український рух К. Левицького, М. Грушевського, І. Франка Будзиновський В. Руский страйк в 1902 році. - Львів, 1902; Грушевський М. З починів українського руху. Начерки і фрагменти. Мих. Драгоманов і женевський соціалістичний гурток. - Відень, 1922; його ж: К польско-украиским отношениям в Галиции. - Киев, 1905; Стахів М. Проти хвиль. Історичний розвиток українського соціалістичного руху на західних українських землях. - Львів, 1934; його ж: Народні маси в русі. Історія українського політичного руху - Львів, 1939; його ж: На переломі. Коротка історія українського політичного руху в новіших часах - Львів, 1938; Темницький В. Микола Ганкевич. - Львів. 1932; Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців. 1848-1914. - Львів, 1926; його ж: Перший рік парламенту загального голосування (1907-1908) - Львів, 1908; Левицький К. Українські політики: Сильвети наших давніх послів і політичних діячів - Львів: Діло, 1936; Левицький К. Українські політики: Сильвети наших давніх послів і політичних діячів. - Львів: Діло. 1936; Квасниця І. Іван Жовнір УСДП. На стійці. Ювилейна збірка. -Львів;Перемишль, 1924; Франко І. Ліси і пасовиська // Зібр. тв. - У 50 т. - К., 1978. - Т. 16; його ж: Земельна власність в Галичині // Зібр. тв. : У 50 т. - К., 1978. - Т. 44. - Кн. 1; його ж: Одвертий лист до галицької молодіжи // Літ. -наук. вісник. -- Львів, 1905. - Т. ХХХ. - Кн ІХ.

У післявоєнні роки питання історії УСДП порушувалися в дослідженнях з історії соціально-економічного становища, економічної і політичної боротьби західноукраїнських робітників і селян в австрійський період. В 50-х - 60-х рр. праці на ці теми опублікували

І. Довгаль, В. Осечинський, К. Каковський, М. Кравець, П. Свєжинський, В. Макаєв, І. Компанієць, Є. Яцкевич, Г. Ковальчак, С. Злупко та інші Осечинський В. Галичина під гнітом Австро-Угорщини в епоху імпералізму. - Львів: Кн. -журн. вид. -во, 1954; Компанієць І. Становище і боротьба трудящих мас Галичини, Буковини та Закарпаття на початку ХХ ст. (1900-1919 рр.) - К. : Вид-во АН УРСР, 1960; Довгаль І. Вплив російської революції 1905 року на розвиток революційного руху в Галичині - К., 1952; Кравець М. До питання про Русько-українську радикальну партію у Східній Галичині в 90-х роках ХІХ ст. // З історії західноукраїнських земель. - К. : Вид-во АН УРСР, 1957. - Вип. 2; його ж: Початок робітничого руху в Східній Галичині // Там само. - К., 1960. - Вип. 3; його ж: Робітничий рух у Східній Галичині наприкінці ХІХ ст. (1892-1900 роки) // Там само. - К., 1960. - Вип. 4; його ж: Масові робітничі виступи у Східній Галичині на початку ХХ ст. // Там само. - К., 1960. - Вип. 5; Злупко С. Економічна думка на Україні: Нариси історії економічної думки на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст. - Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1969; Свєжинський Л. Аграрні відносини на Західній Україні в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. - Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1966; Макаєв В. Робітничий клас Галичини в останній третині ХІХ ст. - Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1968; Каковський К. На шляху до Великого жовтня: страйковий рух в Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст. - Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1970.. Окремі з названих авторів однозначно оцінювали УСДП Г і Б як партію опортуністів, діяльність якої наносила шкоду робітничому рухові і всім трудящим (І. Довгаль, В. Осечинський, К. Каковський), інші ж висвітлювали історію соціал-демократичного руху в подієвому аспекті, уникаючи його оцінок. Не зробила особливого вкладу в дослідження діяльності УСДП Г і Б і українська історіографія 70-80-х рр., в якій конкретні питання соціал-демократичного руху теж виступали як складова суспільно-політичного розвитку краю в цілому. Правда у працях цього періоду відчутним є відступ авторів від деяких догматичних штампів радянської історіографії в оцінці українського соціал-демократизму (наприклад в С. Макарчука) Макарчук С. А. Этносоциальное развитие и национальные отношения на западноукраинских землях в период империализма. - Львов: Выща школа, 1983.

Об'єктивне ж висвітлення історії УСДП Г і Б стали можливим тільки в умовах незалежної України. Саме в 90-х рр. ХХ ст. були написані спеціальні дослідження з історії соціал-демократичного руху В. Гошовської, О. Жерноклеєва, І. Бегея, а також загальні праці з історії Галичини австрійського періоду М. Кугутяка, О. Красівського, Я. Грицака, О. Сухого, К. Кондратюка та інших, в яких після тривалого періоду фальсифікацій та замовчування знаходимо об'єктивно виважені оцінки як окремих акцій і заходів, що їх організовувала УСДП, так і ролі її політичних лідерів та партії в цілому у суспільно-політичному житті Жерноклеєв О. Українська соціал-демократична партія (1899-1918) - Івано-Франківськ, 1997; його ж: Українська соціал-демократія в Галичині: Нарис історії (1899-1918) - К., 2000; Грицак Я. Молоді радикали в суспільно-політичному житті Галичини // ЗНТШ. - 1991. - T. CCXXII; його ж: До генези ідеї політичної самостійності України // Культурна спадщина, національна свідомість, державність - К., 1992. - Вип. 1; Кугутяк М. Галичина: сторінки історії: Нарис суспільно-політичного руху (ХІХ ст. - 1939 р.) - Івано-Франківськ, 1993; Сухий О. Галичина: між Сходом і Заходом. Нариси історії ХІХ - початку ХХ ст. - Львів, 1997; його ж: Галичина: між Сходом і Заходом. Нариси історії ХІХ - початку ХХ ст. - Львів, 1999; його ж: Національна ідея в програмах та діяльності українських політичних партій Галичини (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) - Львів: Каменяр, 1998; Красівський О. Галичина у першій чверті ХХ ст. Проблеми польсько-українських стосунків - Львів, 2000; Кондратюк К. К. Нариси історії українського національно-визвольного руху ХІХ століття. - Тернопіль, 1993..

Зміна методологічних підходів до висвітлення історії українського соціал-демократичного руху на різних історичних етапах була властива і для польської історіографії Beіcikowska A. Stronnictwa i zw№zki polityczne w Polsce. - Warszawa, 1925; Hornowa Е. Ukraiсski ob?z postкpowy i jego wspуіpraca z polsk№ lewic№ spoіeczn№ w Galicji, 1876-1895. - Wrocіaw, 1968; Grodziсski W. Krуlewstwie Galicji i Lodomerii. - Krakуw, 1975. D№bkouski T. Ukrainski ruch narodowy w Galicji Wschodnej 1912-1923. - Warszawa, 1985; Buszko J. Sejmowa reforma wyborcza w Galicji. 1905-1914. - Warszawa: PWN, 1956; Buszko J. Dobrowolski H. Udziaі Galicji w rewolucji 1905-1907 - Krakуw, 1959; Buszko J. Narodziny ruchu socjalistycznego na ziemiach Polskich. - Krakуw, 1967; його ж: Zum Wander der Gesellschaftsstruktur in Galizien und in der Bukowina. - Wien, 1978. Najdus W. Szkice z historii Galicji. - Warszawa: Ksi№їka i Wiedza, 1958-1960. - ?. 1-2; її ж: Polska partia socjalno-demokratyczna Galicji i њl№ska. 1890-1919. - Warszawa: PWN, 1983. . Аж до утворення незалежної України польські історики майже однозначно піддавали критиці діяльність УСДП в питанні національної політики, за її відступ від принципів інтернаціоналізму.

Джерельну базу дисертації складає комплекс опублікованих та архівних матеріалів.

З великого переліку опублікованих джерел використані різноманітні статистичні видання. Саме статистика доводить, що Східна Галичина була переважно українським краєм з досить бідним станом економіки і злиденним життям населення. Українці, в силу історичних обставин, зазнавали різноманітних утисків від польського панства, що управляло краєм. Вказані обставини були основою появи і розвитку соціал-демократії Галичини.

Іншу групу джерел становлять виступи, промови видатних галицьких суспільно-політичних діячів як українських, так і польських у Віденському парламенті, Крайовому сеймі, на народних зборах і вічах.

Багатими на історичну інформацію є опубліковані матеріали австрійської поліції, тематичні зібрання текстів про початок робітничого руху в Галичині, зародження галицького соціал-демократизму, ситуацію навколо виборів.

Важливу групу джерел складають матеріали, пов'язані з діяльністю радикальної партії, УСДП та ППСД. В першу чергу, це матеріали з'їздів, конференцій, виступи на них окремих партійних діячів, програмні документи. В них багато інформації про внутріпартійні процеси, позиції фракцій, відносини між партіями.

Використані також мемуарні видання, в тому числі епістолярні матеріали, пов'язані з діяльністю безпосередніх учасників тих подій.

Проаналізовано різноманітну історичну інформацію зі сторінок галицької періодики кінця ХІХ - початку ХХ ст. (часописи “Воля”, “Земля і воля”, “Вперед”,“Народ”, “Наш голос”, “Діло”, “Naprzуd”, “Gіos” та ін.). Тематика періодичних матеріалів дуже різноманітна і відбиває становище Галичини досліджуваного періоду, розгортання робітничого руху, зародження галицького соціал-демократизму; ситуацію в радикальній партії, виникнення УСДП, її діяльність, ідейно-політичне обличчя, складні взаємовідносини з ППСД, наростання кризових явищ та їх подолання.

Окрему групу джерел становлять різновидові документи і матеріали, виявлені автором у Центральному державному історичному архіві України у Львові, відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, а також у державних архівах Львівської та Івано-Франківських областей. Це матеріали з особистих фондів видатних галицьких суспільно-політичних діячів - М. Павлика, В. Охримовича, В. Старосольського, К. Студинського,

Ю. Бачинського, В. Левинського, фондів НТШ у Львові, Галицького намісництва, Дирекції поліції у Львові, Станіславської державної прокуратури.

У сукупності використані джерела утворюють комплекс, який дозволив реалізувати поставлену мету і завдання дисертаційного дослідження.

У другому розділі “Становлення організованого робітничого руху в Галичині наприкінці ХІХ ст.” розглянуто соціально-економічне і політичне становище Галичини, показані початки робітничого і демократичного руху, досліджено процес формування Української соціал-демократичної партії Галичини і Буковини. Серед австрійських земель Галичина займала перше місце і за простором, і за кількістю населення. Східна Галичина була переважно українським краєм, але при цьому приріст польського населення випереджував приріст українського, що відбувалося в основному за рахунок механічного приросту населення міст.

Засилля іноземного та австрійського капіталу, політика польської шляхти і австрійського уряду гальмували промисловий розвиток краю. Економіка мала однобокий, переважно сировинний характер. Важким було матеріальне становище робітників Галичини, що виявлялось у низькому рівні номінальної і реальної заробітної плати і одночасно високих цін на продукти споживання.

Продовжувався процес обезземелення селян, яких розорювали, перетворювали у наймитів, що працювали у поміщицьких фільварках. На погіршення становища селянства впливала непосильна податкова політика австрійського уряду. Українські підприємницькі верстви власними силами не могли подолати своїх польських і єврейських конкурентів. Монархія ж, граючи на суперечностях між поляками і українцями, використовувала тих і інших в своїх інтересах. Українське населення дискримінувалося виборчою системою, а також в галузі освіти і культури. Бідування значної частини українського населення, поєднане з національним гнітом, штовхало його на шлях соціальних і національних виступів.

Поширення соціал-демократичних ідей на галицькому ґрунті розпочалося ще в кінці 70-х - на початку 80-х рр. ХІХ ст. Воно було пов'язане з іменами українських і польських діячів Б. Червінського,

І. Франка, Й. Данилюка, М. Павлика, Л. Інлендера. На основі робітничих гуртків 70-80-х рр. у 1892 р. була створена Соціал-демократична партія Галичини і Сілезії. Хоча вона теоретично вважалася “інтернаціональною”, домінуюче становище в ній як в керівництві, так і в низових організаціях займали поляки, а також євреї. Лідерами СДПГ і С від часу заснування були Г. Дашинський, Г. Діаманд,

Ю. Гудец, Ю. Обірек, Т. Регер, Я. Козакевіч та інші. Політичними діячами були українці М. Ганкевич і С. Вітик. Протягом 90-х рр. СДПГ і С інтенсивно конфронтувала зі заснованою у 1890 р. Русько-Українською радикальною партією.

В зв'язку з помітною активізацією молоді, яка не хотіла задовольнятися пасивною позицією або лише дозволеною діяльністю, назрівав конфлікт із старшою генерацією в РУРП. Тоді ж в австрійському соціал-демократичному русі розпочався процес розмежування і формування партій за національною ознакою. У 1893-1894 рр. в РУРП співвідношення сил поступово починає змінюватись на користь “молодих”, в руках яких опинилася вся партійна преса радикалів. Значним успіхом молодих радикалів стало видання Ю. Бачинським програмної праці “Україна irredenta”. 17 вересня 1896 р. на зборах у Львові, скликаних радикалами, було вирішено створити українську соціал-демократичну партію, а також видати відозву до українських робітників та заснувати український соціалістичний часопис. Незабаром V з'їзд РУРП проголосив створення Української соціал-демократичної партії, полем діяльності якої мало стати українське робітництво.

Проголошення, однак, не було реалізоване. Зразу ж після з'їзду “старі” в радикальній партії на чолі з М. Павликом постарались уневажнити постанову V з'їзду. Відносини між “старими” і “молодими” радикалами, сильно загострилися і досягли свого апогею.

“Молодим” радикалам не вдалося реорганізувати радикальну партію у соціал-демократичну ні на VI, ні на VII партійних з'їздах. Внаслідок внутрішніх розходжень назрівав розкол всередині радикальної партії.

В цих умовах 17 вересня 1899 р., відбулася конференція молодих українських громадських діячів, які до цього співпрацювали з радикальною та “інтернаціональною” соціал-демократичною партіями. В ній взяли участь Р. Яросевич, М. Ганкевич, Ю. Бачинський, С. Вітик, І. Возняк, Степан і Петро Новаківські, Я. Остапчук, А. Шмігельський. Конференція проголосила утворення Української соціал-демократичної партії Галичини і Буковини. На українському політичному горизонті Галичини УСДП стала третьою політичною партією після РУРП, що виникла у 1890 р., і після українського католицького союзу, утвореного у 1896 р.

У третьому розділі “Організаційне зміцнення і зростання УСДП в 1900-1907 рр.” проаназізовано вплив УСДП на робітниче та селянське середовище в Галичині, показано організаційне зміцнення партії, розглянуто ідеологічні засади УСДП.

З утворенням у 1899 р. Української соціал-демократичної партії Галичини і Буковини, а пізніше також окремої Єврейської соціал-демократичної партії СДПГ і С взяла собі назву Польська СДПГ і С. На початку ХХ ст. у відносинах між УСДП і ППСД актуальними залишалися питання роботи серед міських і найманих сільських робітників, серед селянства, представництва галицького соціал-демократичного руху на загально австрійському і міжнародному рівні, зв'язку обох партій з профспілковим рухом, а також користування польською чи українською мовами в політичній діяльності серед українських робітників. Постійну напругу у стосунках між двома партіями викликали антагоністичні національні орієнтації польських і українських соціал-демократів, зокрема в питанні державної приналежності Східної Галичини в майбутньому після осягнення незалежності Україною і Польщею. Незважаючи на те, що більшість в ППСД вважали Східну Галичину польським краєм як в минулому, так і у майбутньому окремі українські соціал-демократи, зокрема М. Ганкевич, С. Вітик, Т. Мелень, в меншій мірі В. Темницький та інші залишалися прихильниками співпраці з ППСД аж до Першої світової війни. Молодша ж генерація провідних діячів українського соціал-демократизму в особі В. Левинського, П. Буняка, Л. Ганкевича, І. Квасниці, В Старосольського та інших практично від організаційного оформлення УСДП, а особливо рішуче з 1907 р., виступили за повну незалежність УСДП від ППСД, за охоплення власними силами українського міського і сільського робітництва, за зв'язок соціал-демократичної роботи із завданнями визволення українського народу.

Розвиток соціал-демократичного руху в Галичині був обумовлений об'єктивними соціально-економічними та політичними причинами. Протягом другої половини ХІХ - на початку ХХ ст. в Галичині помітно зросла роль міст як осередків промисловості, торгівлі, культури. До активного соціального і політичного життя долучилися широкі верстви галицького суспільства. В головних осередках промисловості вже до кінця ХІХ ст. сформувалися значні загони промислового робітництва як найбільш чутливого елементу до соціальної політики в державі.

Аналіз соціально-економічних відносин і тенденцій суспільного розвитку дозволяє стверджувати, що ідейні концепції галицької соціал-демократії ґрунтувалися на власній матеріальній базі розвивалися за властивими їй внутрішніми закономірностями, які водночас збігалися із загальними тенденціями розвитку соціал-демократичних ідей в цілому світі.

В лоні українського соціал-демократизму майже від самого початку його організаційного оформлення було сформульовано лозунг державної самостійності України. Вперше він знайшов своє обґрунтування у праці Ю. Бачинського “Україна irredenta” (написана у 1895 р.). Питання здобуття національної волі українського робітництва і всього народу займали важливе місце на сторінках партійних часописів УСДП “Воля” (1900 - 1907 рр.), “Земля і Воля” (1907 -1914 рр.), “Вперед” (1909 - 1914 рр.).

У повсякденній практичній діяльності увага українських соціал-демократів була зосереджена на організації страйкової боротьби робітників і селян за поліпшення умов і оплати праці, на прилученні людей праці до масових акцій робітничої і селянської солідарності, до участі у вічах і демонстраціях, до виборчих кампаній, до профспілкового руху.

Нова програма австрійської соціал-демократії, прийнята у 1901 р., засуджувала національне гноблення і проголошувала остаточне врегулювання національної і мовної проблем в напрямку рівноправ'я.

Початок ХХ ст. був періодом ідейно-політичного і організаційного зміцнення партії. Під впливом австрійської соціал-демократії домінуючими в УСДП стали ідейні концепції соціал-реформізму і парламентаризму. Партія орієнтувалася на мирні поетапні перетворення у суспільстві в напрямку до соціалізму, на легальні форми політичної діяльності. Як і вся соціал-демократія Австрії, УСДП поділяла стратегічні цілі і тактичні методи боротьби за соціалізм.

У четвертому розділі “Українська соціал-демократія напередодні Першої світової війни” зроблено аналіз участі УСДП у виборах 1907 і 1911 рр., розглянуто кризові явища, що привели до розколу у лавах української соціал-демократії, а також висвітлено процес подолання кризи.

Важливе місце у суспільному русі кінця ХІХ - початку ХХ ст. в Галичині, як і в інших краях Австро-Угорщини, займала боротьба за виборчу реформу.

Ліквідація старої куріальної системи, на думку провідних українських суспільно-політичних діячів, мала забезпечити перевагу українського представництва від Східної Галичини в австрійському парламенті і галицькому сеймі над польським і досягнення політичної мети легітимним конституційним шляхом. Боротьба за виборчу реформу, за переконаннями соціал-демократів, повинна була стати для українців всенародною справою, адже існуюча куріальна виборча система практично позбавляла більшість робітників і селян права брати участь у виборах.

Практично кожного разу серед організаторів акцій за реформу виборчого права були соціал-демократи. Уряд змушений був оголосити про намір ввести загальне виборче право. 27 січня 1907 р. був опублікований Закон про запровадження загального виборчого права на виборах до парламенту і скасування куріальної виборчої системи.

Звичайно, що надії українських, рівно ж і польських соціал-демократів на можливість досягнення соціальних цілей робітництва завдяки перемозі загального виборчого права були перебільшеними. Мало того, і сам закон виявився непослідовним. Він не поширювався на Крайовий сейм та на міські і повітові гмінні ради.

Радянські історики визначили новий виборчий закон як перемогу реакції (виборчі права не поширювались на жінок і військовослужбовців, а вік для виборців встановлювався від 24 років, а для депутатів - 30 років). І все ж, вже в результаті реформи виборчого права розширювалося коло виборців, число місць в парламенті, наданих Галичині, збільшувалось з 78 до 105. Внаслідок запровадження нового виборчого закону значно пожвавилося політичне життя українців. Закон сильно активізував політичну роботу українських соціал-демократів з масами. Вони організовували народні віча, поширювали періодичні видання, відозви та інші друковані матеріали, вели агітацію за соціал-демократичних кандидатів.

Кандидати на послів соціал-демократи рішуче виступали в захист громадянських свобод, гостро викривали зловживання уряду, велику увагу звертали на податкову політику тощо.

В результаті виборів 1907 р. соціал-демократи у загально-австрійському масштабі здобули 87 мандатів і посіли друге місце в парламенті. Від УСДП депутатами стали Я. Остапчук і С. Вітик. Після виборів до австрійського парламенту ще гострішим стало питання виборчої реформи до Галицького сейму. В ній були зацікавлені всі соціальні верстви українського населення. Ця обставина надала боротьбі за реформу сейму загальноукраїнського характеру. Тему виборчої реформи до сейму УСДП перманентно висувала на різних зібраннях, народних вічах, які сама організовувала.

В 1911 р. від усіх країв Австрії було обрано 80 соціал-демократів до парламенту. Криваві події відбулися у Дрогобичі, які являли собою частину цілої серії насильств, що чинилися в Галичині. З усіх українських політичних партій Галичини УСДП переживала найбільші складнощі у своєму внутріпартійному розвитку.

До 1907 р. відносини між польськими і українськими соціал-демократами були нерівноправними. Це проявлялось у засиллі польської мови у профспілках, касах хворих, пресі і виборах до парламенту польських соціал-демократів голосами українського електорату.

Як в 90-х рр. у радикальній партії, так і на початку ХХ ст. в УСДП сформувалася опозиція молодих партійців, які хотіли бачити свою партію національною. На партійній конференції 1907 р. “молоді” ставили вимогу організувати самостійні українські профспілки і вести активну роботу в тих “польських” профспілках, де переважали українські робітники, з метою надати їм українського характеру. Активізація діяльності УСДП серед міського пролетаріату викликала незадоволення в ППСД. Взаємовідносини між обома партіями стали предметом розгляду конференції УСДП 29 січня 1911 р., яка назвала їх ненормальними. Боротьбу за визволення УСДП з-під керівництва ППСД очолювала опозиція, до якої належали Л. Ганкевич, В. Старосольський, П. Буняк, В. Левинський, І. Квасниця та ін. Офіційне ж керівництво УСДП, яке очолювали М. Ганкевич і С. Вітик, намагалось уникати протиборства з ППСД навіть ціною визнання пріоритетності ППСД в робітничому русі. 3-4 грудня 1911 р. на VI з'їзді УСДП між двома течіями дійшло до розколу, викликаного незгодами в питаннях тактики руху. Опозиція бажала швидшого підпорядкування руху українського робітництва власному керівництву, виведення його з-під впливу польських соціал-демократів. Проте в умовах галицької дійсності радикально змінювати становище в партійному і робітничому русі було не просто. “Старі” в партії, можливо краще бачили складність і труднощі суспільної праці і з цих позицій утримувалися від різного роду різких поворотів у політичній діяльності.

У практичній політиці позиції обох течій в УСДП - традиційної старшої генерації діячів і “самостійної” молодшого покоління - були в принципі однаковими. Спільність позицій особливо визначилася в 1912 р. у зв'язку із ставленням до майбутньої війни, подих якої відчувався все сильніше. Єдність у поглядах на війну, на можливу позицію партії щодо воюючих сторін на випадок вибуху війни стала тим поштовхом, що вже у 1912 р. привів до ліквідації внутрішньопартійного розколу.

У практичних національних вимогах УСДП у більшості випадків виступала спільним фронтом з іншими українськими партіями - УНДП, УРП та Українською християнсько-соціальною партією. В соціальних вимогах соціал-демократи займали ліві позиції і, виходячи з них, прагнули завоювати на свій бік широкі маси трудового народу.

ВИСНОВКИ

Аналіз українського соціал-демократичного руху в Галичині від 90-х рр. XIX ст. до 1914 р. дозволяє зробити такі узагальнення і висновки:

1. Поширення соціал-демократичних ідей на галицькому ґрунті розпочалася ще в кінці 70-х - на початку 80-х рр. ХІХ ст. В політичну соціал-демократичну партію Галичини і Сілезії рух оформився тільки у 1892 р. Хоч теоретично СДПГ і С вважалася “інтернаціональною”, домінуюче становище в ній як в керівництві, так і в низових організаціях займали поляки, а також євреї. Протягом 90-х рр. СДПГ і С інтенсивно конфронтувала із заснованою у 1890 р. Русько-Українською радикальною партією. Предметом дискусії були питання політичної роботи серед українських селян Галичини, виділення із СДПГ і С і одночасно із РУРП політично організованих українських робітників та інтелігентів, які поділяли ідеї соціал-демократизму, в окрему українську соціал-демократичну партію.

2. З утворенням у 1899р. Української соціал-демократичної партії Галичини і Буковини у відносинах між УСДП і ППСД актуальними залишилися ті ж питання політичної роботи серед міських і найманих сільських робітників, серед селянства, представництва галицького соціал-демократичного руху на загальноавстрійському і міжнародному рівні, зв'язку обох партій з профспілковим рухом, а також вживання польської чи української мови в роботі серед українських робітників.

3. Розвиток соціал-демократичного руху в Галичині був обумовлений об'єктивними соціально-економічними та політичними причинами і впродовж всього досліджуваного періоду перебував під ідейним впливом європейського соціал-демократизму. Протягом другої половини ХІХ - на початку ХХ ст. в Галичині помітно зросла роль міст як осередків промисловості, торгівлі, культури. До активного соціального і політичного життя долучилися широкі верстви галицького суспільства. В головних осередках промисловості вже до кінця ХІХ ст. сформувалися значні загони промислового робітництва як найбільш чутливого елементу до соціальної політики в державі.

4. Ідейні концепції галицької соціал-демократії ґрунтувалися на власній соціально-економічній базі й розвивалися у зв'язку з властивими їй внутрішніми закономірностями. Вони збігалися із загальними тенденціями розвитку соціал-демократичних ідей в цілому світі. В лоні українського соціал-демократизму майже від самого початку його організаційного оформлення було сформульовано лозунг державної самостійності України.

5. В повсякденній практичній діяльності увага українських соціал-демократів була зосереджена на організації страйкової боротьби робітників і селян за поліпшення умов і оплати праці, за їх прилучення до масових акцій робітничої і селянської солідарності, до участі у вічах і демонстраціях, у виборчих кампаніях, в житті професійних спілок.

6. Початок ХХ ст. був періодом ідейно-політичного і організаційного дозрівання партії. Під впливом австрійської соціал-демократії домінуючими в УСДП стали ідейні концепції соціал-реформізму і парламентаризму. Партія орієнтувалась на мирні поетапні перетворення у суспільстві в напрямку до соціалізму, на легальні форми політичної діяльності. Як і вся соціал-демократія Австрії, УСДП поділяла стратегічні цілі і тактичні методи європейської соціал-демократії у боротьбі за соціалізм.

7. Окремі українські соціал-демократи, такі як М. Ганкевич, С. Вітик, Т. Мелень та інші залишалися прихильниками співпраці з ППСД аж до Першої світової війни. Молодша генерація провідних діячів українського соціал-демократизму в особі В. Левинського, П. Буняка, Л. Ганкевича, В. Старосольського та інших, особливо рішуче з 1907 р., виступила за повну незалежність УСДП від ППСД, за охоплення власними силами українського міського і сільського робітництва, за зв'язок соціал-демократичної роботи із завданнями визволення українського народу.

8. В політиці і практичній діяльності УСДП серед української громадськості важливе місце займала проблема пошуку стратегічної позиції щодо Австро-Угорщини та інших великих держав - можливих учасників майбутньої війни. УСДП однозначно кваліфікувала російський царизм як найбільшого ворога України, через це партія вже у 1912р. чітко віднесла себе до противників російської держави і спільно з іншими партіями закликала українців Галичини стати в майбутній війні на боці Австро-Угорщини. Слід зазначити, що при цьому партія керувалася принципом меншого зла. Єдність позиції в питанні ставлення до війни обох течій в УСДП - традиційної старшої генерації діячів і “самостійної” діячів молодшого покоління - вже у 1912р. практично привела до ліквідації внутріпартійного розколу.

9. До кінця досліджуваного періоду зміцнилась соціальна база української соціал-демократії. На початку ХХ ст. виросла частка українців серед робітництва Львова. Українці складали відносну більшість робітників нафтової, солеварної та лісообробної промисловості Прикарпаття. Чисельнішою стала українська інтелігенція, в середовищі якої було багато послідовників соціал-демократичних ідей. Так само після 1912 р., коли був подоланий розкол в УСДП, більш чіткими стали ідеологічні принципи українського галицького соціал-демократизму. Партія виходила із засади, що ідеї соціалізму в однаковій мірі повинні служити як справі соціального, так і національного визволення працюючих мас, що соціалістичні ідеали можуть бути досягнуті силами організованого робітництва, в тому числі і парламентськими засобами.

Під цим кутом зору дослідження історії Української соціал-демократичної партії Галичини і Буковини, її ідеологічної спадщини і досвіду боротьби за соціальні і національні права народних мас має важливе прикладне значення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Українські соціал-демократи в суспільно-політичному русі Галичини (кінець ХІХ - початок ХХ століття). - Запоріжжя; Львів: Дике Поле, Фенікс, 2001. - 130 с.

Активізація робітничого руху і масово-політична діяльність в Галичині на початку ХХ ст. // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки ДДПУ. - Дрогобич: Вимір, 2000. - Вип. 6. -С. 151-161.

Суспільно-політичні погляди М. Ганкевича // Наукові зошити історичного факультету. - Львів, 1999. - Вип. 2. - С. 122-128.

Управлінські процеси як складова ідеології УСДП в Галичині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України (Львівський філіал) / За заг. ред. А. О. Чемериса. - Львів: ЛФ УАДУ, 2001 - Вип. 5. - С. 273-282.

Юліан Бачинський - речник ідеї політичної самостійності України (До 100-річчя виходу у світ книги “Україна irredenta”) // Студії політичного центру “Генеза”- 1995. - № 3. - С. 197-200.

Галицька соціал-демократія про державну незалежність України // Студії політичного центру “Генеза”. - 1995. - № 6. - С. 360-363.

Світоч галицької політичної думки (до 65-річчя з дня смерті М. Ганкевича) // Студії політичного центру “Генеза”. - 1997. - № 1. - С. 89-94.

До питання про парламентську діяльність С. Вітика на початку ХХ ст. // Наукові записки УАД. - Львів. - 1999. - Вип. 1. - С. 168-169.

Суспільно-політична діяльність Семена Вітика наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття // Наукові записки УАД. - Львів, 2000. - Вип. 2. - С. 146-147.

З історії розвитку соціал-демократичної періодики // Українська періодика: історія і сучасність: Тези доповідей і повідомлень Всеукраїнської науково-теоретичної конференції (9-10 грудня 1993 р.) - Львів, 1993. - С. 34-38.

Періодичні видання української соціал-демократичної партії Галичини і Буковини (1896-1914 рр.) // Поліграфія і видавнича справа. Збірник наук. працьУПІ ім. Ів. Федорова - 1993. - № 28. - С. 127-131.

АНОТАЦІЯ

Босак О.І. Українська соціал-демократична партія в соціальному і національному рухах Галичини (90-і рр. ХІХ ст. - 1914 р.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Львівський національний університет імені Івана Франка

У дисертаційній роботі проаналізовано поширення соціал-демократичних ідей у Галичині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. та досліджено процес становлення Української соціал-демократичної партії як організації українських робітників та інтелігентів. Висвітлено роботу українських соціал-демократів по організації страйкової боротьби робітників і селян за поліпшення умов і оплати праці, за їх прилучення до масових акцій солідарності, до участі у вічах і демонстраціях, у виборчих кампаніях, в житті професійних спілок.

Проаналізовано основні програмні положення УСДП та з'ясовано погляди галицьких соціал-демократів на міжнаціональні відносини, ставлення їх до самостійності України. Встановлено, що партія орієнтувалася на ідейні концепції соціал-реформізму і парламентаризму, на мирні поетапні перетворення в суспільстві, на легальні форми політичної діяльності.

Ключові слова: Українська соціал-демократична партія Галичини і Буковини, Польська соціал-демократична партія, Русько-Українська радикальна партія, виборча реформа, страйк, агітація, віче, демонстрація.

АННОТАЦИЯ

Босак О.И. Украинская социал-демократическая партия в социальном и национальном движениях Галичины (90-е гг. XIX в. - 1914 г.).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07. 00. 01 - История Украины. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко.

В диссертационной работе проанализировано распространение социал-демократических идей в Галичине в конце ХІХ - начале ХХ в. и исследовано процесс становления Украинской социал-демократической партии как организации украинских рабочих и интеллигенции. Освещено работу украинских социал-демократов по организации забастовочной борьбы рабочих и крестьян за улучшение условий и оплаты труда, за их привлечение к массовым акциям солидарности, к участии в вечах и демонстрациях, в избирательных кампаниях, в жизни профессиональных союзов.

Проанализированы основные программные положения УСДП и определены взгляды галицких социал-демократов на межнациональные связи, отношение их к самостоятельности Украины. Установлено, что партия ориентировалась на идейные концепции социал-реформизма и парламентаризма, на мирные поэтапные преобразования в обществе, на легальные формы политической деятельности.

Ключевые слова: Украинская социал-демократическая партия Галичины и Буковины, Польская социал-демократическая партия, Русько-Украинская радикальная партия, избирательная реформа, забастовка, агитация, вече, демонстрация.

SUMMARY

Bosak O.I. Ukrainian Social-Democratic party in the social and national movements in Galychyna in the 90^th years of the 19^th century till 1914.

This is the dissertation for getting the scientifical level of the candidate of the historycal sciences according the speciality 07. 00. 01 - The history of Ukraine - Lviv National University named after Ivan Franko.

In this dissertation work are being analyzed the main stages of the historiography and the spring source of the problem, that enabled, in general, the putting into life of the investigation.

The author describes the social-economic and political state of Galychyna, shows the beginning of the workes and democratic movements, shows the spreading of the social-democratic ideas, investigates the process of separation of politically-organized Ukrainian workers and intelligence, and organizing it in the separate social-democratic party.

In this work is being underlined that the development of social democratic movement in Galychyna appeared because of the objective social-economical and political reasons, as during the investigated period the importance of the cities as the industrial, commercial, trade and cultural centres had increased greatly.

The analyze of the social-economical relations and tendencies of the social development gives us an opportunity to confirm that ideological concepts of the galycya social-democracy were based on their own material base, which were developed according to the specific for it inner laws, which coincided with the general tendencincies of the social-democratic ideas development in the whole world.

During the 90^th years of the XIX century international SDPG and S (SDP of Galych and Selez.) had intensive arguments with the created in 1890 Russian-ukrainian radical party RURP.

Inside the RURP, because of the political activization of the youth, who didn't want to stay on the passive position or did only the possible activity, the conflict was growing up with the elderly generation in RURP. Then, in the Austrian social-democratic movement started the process of demarcation and forming of the parties according the social signs (features).

The V conference of the radical party proclaimed the creation of the Ukrainian social-democratic party, but that was not put into life.

Because of the inner differ, the split inside the radical party was inevitable.

On the 17of September 1899, took place the conference of the young Ukrainian statesmen, which proclaimed the creation of the Ukrainian social-democratic party of Galychyna and Bukovyna. On the Ukrainian political horizon of Galychyna USDP became the third political party, except RURP, which catholic union had created in 1896.

The author stresses upon, that inside the Ukrainian social-democratizm, almost from the beginning of its organizational decoration, was made the logo, of the state independence of Ukraine. In the dissertation is being shown the concentration of the Ukrainian social-democrats on the organization of the strikes fight of the workers and villagers for the improvement of the life condition and work payment, for their drawing into the mass action of solidarity, for the participation in the meeting and demonstrations, election companies in the life of the professional societies.

In the work were shown the main programme statements of the USDP, were explained the views of the galycyan social-democrats on the international relations, their attitude to the independence of Ukraine had been underlined that under the influence of the Austrian social-democracy the dominated in the USDP became ideal concepts of the social-reformizm and parlamentaryzm, that party was oriented on the peaceful stage changes in the society, on the legal forms of the political activity.

...