Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича

Національної академії наук України

УДК 94(477.8+4) “1945-1950”

Закордонні рейди УПА в контексті реалізації

В'ятрович Володимир Михайлович

Львів -2003

АНОТАЦІЯ

В'ятрович В. Закордонні рейди УПА в контексті реалізації антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. - Історія України. - Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича Національної академії наук України. - Львів, 2003.

В роботі досліджено етапи формування зовнішньополітичної стратегії українського національно-визвольного руху, концепцію антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи, та роль в її реалізації закордонних рейдів УПА, їх підготовку та перебіг польськими, словацькими, чеськими та румунськими територіями, вплив повстанських акцій на внутрішньополітичне життя цих країн і загалом на події в Європі та світі.

Ключові слова: УПА, український визвольний рух, антитоталітарна національно-демократична революція, рейди.

АННОТАЦИЯ

Вьятрович В. Заграничные рейды УПА в контексте реализации антитоталитарной национально-демократической революции народов Центрально-Восточной Европы.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. - история Украины. Институт украиноведения им. И Крипьякевича Национальной академии наук Украины. - Львов, 2003.

В роботе рассмотрены этапы формирования внешнеполитической стратегии украинского национально-освободительного движения. Автором выделено четыре стадии ее становления, при чем подчеркнуто, что вначале деятельности украинского националистического движения его союзниками считались государства противостоящие оккупантам Украины. На следующих этапах, в годы Второй мировой войны, стратегическим союзником украинского совободительного движения названы порабощенные империализмами народы. Ведя двухфронтовую борьбу, деятели украинского движения проводили активную работу направленную на объединений порабощенных немецким и советским тоталитарным режимами народов.

Внимание автора сосредоточено на формулировании программы антитоталитарной национально-демократической революции народов Центрально-Восточной Европы, которая стала определяющей в послевоенной стратегии ОУН и УПА. Определены внешне- и внутреполитические причины приведшие к ее формулированию идеологами ОУН и УПА. Подчеркнуто, что ее появление обусловлено изменением геополитической обстановки в Европе после войны, расширением сферы влияния СРСР на страны Центрально-Восточной Европы, что по мнению идеологов ОУН и УПА расширяло возможности фронта порабощенных народов. Вместе з тем особый акцент на популяризации этой концепций связан со сменой тактики украинского повстанческого движения, которое начало переход от ширких форм партизанской борьбы на тактику подпольного противостояния с особым ударением на пропагандистскую деятельность.

В центре исследования автор поставил заграничные рейды УПА, которые рассматривает как средство реализации концепции антитоталитарной национально-демократической революции угнетенных народов. В роботе воспроизведены основные события, связанные с подготовкой и реализацией рейдов по польских, словацких, чешских и румынских территориях, охарактеризовано влияние этих акций на внутриполитическую жизнь этих стран. Рассматривая украинское освободительное движение не как исключительно украинское явление, а как силу международного масштаба, автор показал размах национально-освободительной борьбы в Украине, ее влияние на события в Европе и мире, без чего невозможно правильное и объективное понимание процессов того времени.

Ключевые слова: УПА, украинское освободительное движение, антитоталитарная национально-демократическая революции, рейды.

ANNOTATION

Viatrovych Volodymyr. UPA raids abroad as the mission of inspiration the anti-totalitarian national-democratic revolution of the people of Central and Eastern Europe.

Dissertation for the degree of candidate of historical studies, specializations 07.00.01. - History of Ukraine. - Ivan Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies of the Ukrainian Academy of Science. - Lviv, 2003.

In the paper the author investigates the periods of foreign policy strategy of Ukrainian national-liberation movement, the conception of anti-total national-democratic revolutions of East Europe nations and the role of foreign raids of UPA in its realization, the preparation of these raids and their passage over the Polish, Slovak, Czech and Rumanian territories, the influence of insurgent actions on the inland policy life of those countries and on the affairs in Europe and World in general.

Key words: UPA (Ukrainian Insurgent Army), Ukrainian liberation movement, anti-totalitarian national-democratic revolution, raids.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі новітньої історії Інституту українознавства імені І.П.Крип'якевича НАН України

Науковий керівник:Сливка Юрій Юрійович, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу новітньої історії Інституту українознавства імені І.П.Крип'якевича НАН України

Офіційні опоненти:Русначенко Анатолій Миколайович, доктор історичних наук, професор Національного університету „Києво-Могилянська академія”

Макарчук Володимир Степанович, кандидат історичних наук, доцент Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС

Провідна установа: Інститут історії України НАН України

Захист відбудеться 20 січня 2004 р. о 17 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 для захисту дисертацій в Інституту українознавства ім. І.П. Крип'якевича НАН України та Інституті народознавства НАН України (79026, Львів, вул. Козельницька, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича.

Автореферат розісланий 20 грудня 2003 року.

Вчений секретар спеціалізований вченої ради доктор історичних наук Патер Іван Григорович

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. У країнах Східної та Центральної Європи помітне зростання інтересу фахівців і широкого загалу до історії антитоталітарних, насамперед антикомуністичних рухів під час та після завершення Другої світової війни. Це зумовлено, перш за все, „свіжістю” теми, а також пошуком джерел рухів, які стали основою „оксамитових” революцій і сприяли відновленню реальної незалежності країн регіону. Історіографія цієї тематики доволі ґрунтовна. Натомість дослідження одного з наймасовіших рухів, що мав досвід найтривалішого і найпотужнішого опору комуністичній системі, досі перебуває у початковій стадії. Йдеться про багатолітню боротьбу ОУН і УПА з радянським, а перед тим і нацистським тоталітарними режимами.

Ця проблема має також значний суспільний резонанс. Невизначеність офіційної позиції державних структур в її оцінці перешкоджає консолідації українського народу. Крім того висвітлення українського визвольного руху 40-50-х років минулого століття в контексті антитоталітарних рухів народів Центрально-Східної Європи дає можливість чіткіше окреслити роль українського фактору в розвалі радянської імперії та відновленні державної незалежності багатьох поневолених народів.

Дисертаційна робота є складовою частиною планової теми відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України: „Суспільно-політичні процеси в Україні у контексті національно-державного розвитку країн Центрально-Східної Європи (ХІХ-ХХ ст.)”.

Дисертант ставив перед собою завдання дослідити:

1. Політичну концепцію українського національно-визвольного руху на завершальному етапі Другої світової війни та в перші повоєнні роки.

2. Роль народів Центральної-Східної Європи в зовнішньополітичній стратегії ОУН та УПА.

3. Етапи реалізації програми антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи.

4. Закордонні рейди УПА та їх роль в цьому процесі.

Об'єкт дослідження - концепція антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи, а предмет -- етапи та засоби її реалізації, закордонні рейди відділів Української Повстанської Армії.

Теоретико-методологічна основа дисертаційної роботи - загальні науково-дослідницькі принципи історизму, проблемно-хронологічний метод, ретроспективний і порівняльний аналіз та історичні аналогії.

Хронологічні межі дослідження -- 1945-1950 роки, період переходу відділів УПА від широких форм збройної боротьби до перелаштування на підпільну діяльність із особливим наголосом на пропагандистську роботу, становлення у країнах Центрально-Східної Європи тоталітарних режимів та перетворення їх у сателітів СРСР.

Новизна дисертаційної роботи -- вперше в українській історіографії зроблено спробу дослідити український національно-визвольний рух 1940-1950-х років в контексті реалізації програми антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи, зокрема роль рейдів Української Повстанської Армії в її здійсненні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони зможуть бути використані для подальшого дослідження українського визвольного руху в контексті подій у Центрально-Східній Європі, а також для підготовки навчальних посібників з історії України та країн регіону.

Результати дисертаційного дослідження апробовано на міжнародних наукових конференціях, зокрема на двадцять другій щорічній конференції з української проблематики „Україна - вчора, сьогодні, завтра” (Іллінойський університет, Урбана-Шампейн, 2003) „Українська Повстанська Армія. До 60-річчя створення” (Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, Львів, 2002), „Український національно-визвольний рух 20-50-х років ХХ століття” (Дрогобицький педагогічний університет, Дрогобич, 2002), на всеукраїнських наукових конференціях „Збройні формування українського народу в ХХ столітті” (Львівський національний університет ім. І. Франка, Львів, 2000), „Українська Повстанська Армія. 1942-2002” (Науковий відділ Всеукраїнського братства вояків ОУН-УПА, Київ, 2002), обговорено на засіданнях відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. Основні положення роботи відображені також в публікаціях автора, поданих окремим списком.

Структура роботи побудована за проблемно-хронологічним принципом. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає 200 сторінок, в тому числі 180 сторінок основної частини, 4 сторінки висновків та 15 сторінок списку використаних джерел та літератури (239 позицій).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та хронологічні рамки дисертації, сформульовано мету та завдання, визначено об'єкт та предмет дослідження, означено його теоретико-методологічні засади.

У першому розділі „Історіографія та джерела” охарактеризовано літературу із досліджуваної проблематики та проаналізовано її джерельну базу.

Історія Української Повстанської Армії належить до найменш досліджених ділянок нашого минулого: бракує як узагальнюючих праць, так і конкретних досліджень з окремих аспектів діяльності цієї стуктури та її діячів. Закордонні рейди УПА та їх роль у міжнародній стратегії українського визвольного руху до цього часу не були об'єктом спеціального історичного дослідження в українській та зарубіжній історіографії. Проте інформацію про ці акції містять праці про українських повстанців.

Наукову літературу з теми поділено на дві групи: українську та зарубіжну. Першими дослідниками історії українського визвольного руху 1940-1950-х років, а частково й закордонних рейдів УПА, були самі учасники цих подій Мірчук П. Українська Повстанська Армія. 1942-1952. -- Львів: Просвіта,1991.; Шанковський Л. “Українська Повстанча Армія” // Історія українського війська. / Ред. І. Тиктор. -- Вінніпег, 1953.; Вернигора М. Про рейди УПА // УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. 1942-1950. -- Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів, 1957. -- Т. 1. -- С. 67-76.; Семенів З. Рейди УПА й їх значення // До зброї. -- 1952. -- Вип. 16. -- С. 1-5.. Їх роботи містять багато цінної інформації, але вони мають і суттєві недоліки - автори, як учасники описуваних подій, часто не позбавлені суб'єктивності в своїх судженнях, а деякі їх твердження недостатньо удокументовані і викликають сумнів у сучасних істориків. Це можна пояснити тим, що в їх розпорядженні не було достатньо документів, а тільки ті, які потрапили на Захід. Крім того більшість із цих робіт писалися в час, коли в Україні ще активно діяло збройне підпілля і їх публікація була елементом пропагандистської кампанії щодо популяризації українського визвольного руху в світі. політичний війна антитоталітарна революція

Із відновленням державної незалежності України інтерес до історії УПА суттєво зріс, опубліковано цілий ряд узагальнючих праць Кентій А. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр. - Київ: НАН України. Інститут історії України; Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України; Центральний державний архів громадських об'єднань України, 1999; Кентій А. Українська Повстанська армія 1944-1945. - Київ: НАН України. Інститут історії України; Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України; Центральний державний архів громадських об'єднань України, 1999; Кентій А. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр.). - Київ: НАН України. Інститут історії України; Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України; Центральний державний архів громадських об'єднань України, 1999.; Киричук Ю. Нариси з історії українського національно-вивзвольного руху 40-50 років ХХ століття. - Львів: Львівський національний університет ім. І. Франка, 2000.. Проте закордонні рейди УПА та її міжнародна діяльність, ще недостатньо досліджені, загалом український визвольний рух в контексті світових подій не аналізується. Першою спробою показати боротьбу ОУН та УПА як суспільний феномен не лише України, а й Європи, в контексті східноєвропейської та загальноєвропейської історії є праця Анатолія Русначенка „Народ збурений” Русначенко А. Народ збурений. Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940-50-х роках. - Київ: університетське видавництво “Пульсари”, 2002.. Книга містить різноманітну інформацію про етапи українських визвольних змагань і руху опору в Білорусії та Прибалтиці, що дозволяє масштабніше оглянути діяльність українських повстанців, їх роль в міжнародному житті повоєнної Європи.

Закордонні рейди УПА розглядаються дисертантом як засіб реалізації міжнародної концепції українського національно-визвольного руху, тому окремо проаналізовано також стан вивчення політико-ідеологічно бази ОУН та УПА. Дослідження цієї теми теж тільки започатковано українськими істориками, зокрема Петром Мірчуком Мірчук П. За чистоту позицій українського визвольного руху. - Мюнхен - Лондон, 1955., Петром Потічним Потічний П. Політична думка українського підпілля 1943-1951 // Зустрічі. - Ч. 2. - 1991. - С. 137-148.; також хрестоматія творів ідеологів українського визвольного руху, підготовлена цим автором: Political Thought of the Ukrainian Underground 1943-1951 / Edited by P. Potichnyj, Y. Shtendera. - Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian University of Alberta, 1986., Мирославом Сичом, Сич М. Соціально-економічна програма ОУН // Зустрічі. - Ч. 2. - 1991. - С. 129-137. Олександром Зайцевим Зайцев О. Фашизм і український націоналізм (1920-30-ті рр.) // Журнал “Ї”. - 2000. - № 16. - С. 86-101.. Узагальнив особливості ідеології українського визвольного руху 1940-50-х років Анатолій Русначенко в книзі „Розумом і серцем. Українська суспільно-політична думка 1940-1980-х років” Русначенко А. Розумом і серцем. Українська суспільно-політична думка 1940-1980-х років. - Київ: Видавничий дім “КМ Academia”, 1999..

В інших країнах УПА досліджували насамперед польські історики. Більшість їх робіт, написаних за умов тоталітарної доби, втратили наукову значимість. Польська історіографія того часу, хоч і спиралася на доволі велику джерельну базу, проте ніколи не виходила за рамки, визначені режимною цензурою Szczesniak A. Szota W. Droga do nik№d. Dziaіalnosж Organizacji Ukrainskich Nacionalistуw i jej likwidacja w Polsce. -- Warszawa: МОN, 1973.; Blum I. Z dziejow Wojska Polskego. -- Warszawa: MON, 1960.; Dominczak H. Wojska Ochrony Pogranicza w latach 1945-1948. -- Warszawa: MON, 1971; Z waіk przeciwko zbrojnemu podzemiu 1944-1947. / Red. Maria Turlejska -- Warszawa: MON, 1966.. Значно цікавішими є дослідження сучасних польських істориків. Серед них варто виділити публікації Гжегожа Мотики про діяльність УПА на теренах т.зв. Закерзоння Motyka G. Wnuk R. Pany i rezuny. Wspуіpraca AK-WiN i UPA. - Warszawa: Oficyna Wydavnycza Volumen, 1997 ; Motyka G. Tak byіo w Bieszczadach. Waіki polsko-ukrainski 1943-1948. - Warszawa: Oficyna Wydavnycza Volumen, 1999; Мотика Ґ. Рейд через Чехословаччину // Наше слово - 2000. - 10 грудня. - С. 3; Наше слово. - 2000. - 17 грудня. - С.3; Наше слово. - 2000. - 24-31 грудня. - С. 3.. Глибоко проаналізував українсько-польські взаємини в стратегії ОУН та УПА Збігнєв Ковалєвський Ковалєвський З. Польське питання у повоєнній стратегії УПА // Україна. Наука і культура. - Вип. 26-27. - 1993. - С.200-233; Ковалєвський З. Польська прогресивна громадськість мусить знати правду про Українську Повстанчу Армію // Україна. Наука і культура. - Вип. 25. - 1991. - С. 76-82..

Про діяльність відділів УПА на території Чехословаччини ще в радянські часи писали історики цієї держави. Їх праці, як і згадувані польські дослідження того часу, теж надмірно тенденційні Slavik V. Prava tvar banderovcu. Akce B proti civilni citi. -- Praha: Obris, 1948; Kaucky F. Vandщrek L. Ve znameni trojzubce. -- Praha: Naљe vojsko, 1965; Chтoupek B. Banderovci. -- Bratislava: Smena, 1989; Fiala J. Иeskoslovenske ozbrojene sily a zabezpeceni pokojneho vivoje v latach 1945-1947. // Historie a vojenstvi. -- 1962. -- № 4. -- S. 502-507.. Нажаль, і деякі сучасні чеські історики не позбавилися цих вад, яскравим прикладом чого є монографія Яна Фіяли, опублікована в 1994 році Fiala J. Zprava o akci B. - Praha: Vyљegrad, 1994..

Епізодично про рейди відділів УПА розповідають інші іноземні автори, дослідники українського національно-визвольного руху. Зокрема варто відзначити ґрунтовну роботу відомого арґентинського дослідника Енріке Мартінеза Кодо „Повстанці за залізною завісою” Codo E. M. Guerillas tras la cortina hiero. -- Buenos Aires, 1966. , англомовні праці „Український Резистанс. Історія українського національно-визвольного руху” Ukrainian Resistance. The story of the Ukrainian National Liberation Movement. -- New York, 1949. -- P. 136., „Українська Повстанська Армія в боротьбі за свободу” The Ukrainian Insurgent Army in fight for Freedom. -- New York, 1954.. Цінною працею про ідеологію українського визвольного руху є робота американського історика Джона Армстронга „Український націоналізм” Аrmstrong J. Ukrainian nationalism. - Colorado, 1990..

Отже в сучасній історіографії йде переосмислення діяльності ОУН та УПА, відходять у минуле упереджені, заполітизовані погляди, поступово вимальовується об'єктивний образ українських повстанців, їх політичні цілі.

Проблема джерел для висвітлення діяльності українського визвольного руху є ще досить гострою. Все ж, для висвітлення теми закордонних рейдів УПА використано у роботі найрізномантніші їх види -- документи, спогади, періодику, фотографії. Для кращої характеристики джерела структуровано за схемою неопубліковані архівні матеріали, збірники документів, спогади, періодичні видання.

З українських архівів найбільший комплекс повстанських документів містить Центральний державний архів вищих органів влади та управління України у місті Києві. У дисертаційній роботі використано фонди 3833 -- „Крайовий провід Організації Українських Націоналістів (ОУН) на Західноукраїнських землях у 1941-1947 рр.”, 3836 -- „З'єднання західних груп Української Повстанчої Армії (УПА-Захід)”, 3838 -- „З'єднання північних груп Української Повстанчої Армії (УПА-Північ)”. В цих фондах знаходимо чимало документів про методи роботи українських повстанців серед населення країн Центрально-Східної Європи. Це зокрема листвіки-звернення до поляків, словаків, чехів, інструкції командирам рейдуючих відділів, що вирушали на терени сусідніх держав.

Цінні матеріали з історії ОУН та УПА містить Державний архів Служби безпеки України - це вилучені в результаті операцій НКВС-МДБ документи українського підпілля, протоколи допитів. На жаль лише частина з матеріалів цього архіву доступна історикам і використана у роботі. Комплекс документів українського національно-визвольного руху 1940-1950 років містять також фонди Центрального державного історичного архіву у Львові, Львівського історичного музею (Фондова група “Пам'ятки визвольних змагань”), відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України (Фонд 262 “Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія”), Науково-довідкової бібліотеки Центрального державного архіву.

Одним із найбільших суцільних масивів документів, опрацьованих в дослідженні, є колекція матеріалів „The Peter J. Potichnyj Collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine” бібліотеки університету Торонто. Більшість цих матеріалів походить з архіву Закордонного Представництва УГВР, тобто це ті документи, які передавалися кур'єрськими лініями та рейдуючими відділами на Захід. Частину документів колекції становлять копії з інших архівів, зокрема польських, чехословацьких та радянських. Ці матеріали становлять основу видань серії книг „Літопису УПА” як опублікованих, так і тих, які готуються до друку. Найбільшу цінність мають ідеологічно-пропагандистські праці провідних членів ОУН та УПА, програмні документи цих струтур, що дозволяють відтворити політичну стратегію українського визвольного руху, а також звіти окремих повстанських відділів, які відображають конкретні спроби її реалізувати.

Багато матеріалів про діяльність УПА на території Словаччини містить Військово-історичний архів у м. Трнава. Більшість із них - звіти, накази та інша документація з військових операцій чехословацької армії та органів безпеки проти українських повстанців у 1945-1947 роках.

Велика кількість документів з історії ОУН та УПА доступні історикам в опублікованих збірниках. Першою серією публікацій матеріалів українського національно-визвольного руху була заснована ще в 1955 році „Бібліотека українського підпільника”. Саме на сторінках цієї серії вперше було опубліковано програмні документи ОУН, УПА та УГВР ОУН у світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших документів з боротьби 1929-1955. -- Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів, 1955; УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. 1942-1950. -- Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів, 1957. -- Т. 1.; УГВР в світлі постанов Великого Збору та інших документів з діяльности. 1944-1951. - Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів, 1956.. Окрема книга цієї серії містить матеріали про намагання реалізувати концепцію спільного антитоталітарного фронту поневолених народів АБН в світлі постанов Конференцій та інших матеріалів з діяльности. 1941-1956. - Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів, 1956..

Найбільшим корпусом друкованих джерел з історії ОУН та УПА на сьогодні є серія „Літопис УПА”. З її матеріалів найціннішими є передруки підпільної преси - офіціозу ОУН „Ідея і Чин” Літопис Української Повстанської Армії: Ідея і чин. Орган Проводу ОУН, 1942-1946.- Торонто--Львів, 1995. ? Т. 24., видань УГВР Літопис Української Повстанської Армії. - Торонто, 1980. - Т. 8: Українська головна Визвольна Рада. Книга перша: 1944-1945; Літопис Української Повстанської Армії. -- Львів, 1992. - Т.9: Українська Головна Визвольна Рада. Книга друга: 1946-1948; Літопис Української Повстанської Армії. -- Торонто, 1984. -- Т. 10: Українська Головна Визвольна Рада. Книга третя: 1949-1952; Літопис Української Повстанської Армії. - Торонто - Львів, 2001. - Т. 26: Українська Головна Визвольна Рада. Книга четверта. та окремих територіальних структур українського підпілля Літопис Української Повстанської Армії.-- Торонто, 1987.-- Т. 3: Чорний Ліс: Видання команди Станіславівського тактичного відтинка УПА, 1947-1950 роки; Літопис Української Повстанської Армії.-- Торонто, 1987. -- Т. 16: Підпільні журнали Закерзонської України.. Велику кількість невідомих донедавна фактів відкривають опубліковані в томах „Літопису УПА” звіти повстанських відділів та структур ОУН Літопис Української Повстанської Армії. -- Торонто - Львів, 2001. - Т. 33: Тактичний відтинок УПА 26-ий “Лемко”; Літопис Української Повстанської Армії. -- Торонто - Львів, 2002. - Т. 34: Лемківщина і Пермищина. Політичні звіти..

Важливим джерелом, що доповнює інформацію, почерпнуту із документів, є спогади очевидців та учасників описуваних подій. Деякі з них публіковані у „Літописі УПА” Літопис Української Повстанської Армії. - Торонто-Львів, 1995. - Т.28: Савчин М. Тисяча доріг.(Спогади); Літопис Української Повстанської Армії. ? Торонто--Львів, 1999. - Т. 29: Гарасимів І. З юнацьких літ ? у ряди УПА, в збірниках „Закерзоння” Закерзоння. Спомини вояків УПА / за ред. Б. Гука -- Варшава: Тирса, 1994-1998. -- Т.1-4.В рядах УПА. Збірка споминів / ред. Мірчук П.-- Нью-Йорк, 1957; В рядах УПА. Збірка споминів колишніх вояків УПА з терену Лемківщини і Перемищини / ред. Дупляк М. - Нью-Йорк, 1999. - Т. 2., „В рядах УПА” В рядах УПА. Збірка споминів / ред. Мірчук П.-- Нью-Йорк, 1957; В рядах УПА. Збірка споминів колишніх вояків УПА з терену Лемківщини і Перемищини / ред. Дупляк М. - Нью-Йорк, 1999. - Т. 2., а також вийшли окремими книгами. Значний масив джерел становлять ще не опубліковані спогади, зібрані дисертантом у ході дослідження, найважливішими серед них є спогади Василя Галаси, референта пропаганди ОУН Закерзонського краю.

Багато цінної інформації містить періодика український націоналістичних організацій закордоном, що виходила у 1940-1950-тих роках. На її сторінках часто передруковувалися повстанські документи, що потрапили на Захід, подавалися матеріали ворожих щодо УПА структур, публікувалися спогади учасників визвольного руху. У дисертаційні роботі зокрема використано матеріали видань Закордонних Частин ОУН „Сурма” та Закордонного Представництва УГВР „До зброї” і „На сторожі”.

Отже джерельна база дослідження є доволі об'ємною, до неї залучено багато невідомих до того часу документів та спогадів, що дозволяє по-новому і ширше розглянути діяльність українських повстанців.

У другому розділі „Концепція українського визвольного руху: міжнародний аспект” аналізується міжнародна стратегії ОУН та УПА, її еволюція на різних етапах національно-визвольного руху. Головна увага зосереджена на опрацюванні програми антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи, основними завданнями якої, були влиття визвольної боротьби українського народу в загальне русло боротьби поневолених народів і сприяння консолідації визвольних рухів народів на прогресивній ідейно-політичній платформі. При цьому виділено наступні етапи в яких опрацьовувалася концепція вирішення українського питання у міжнародному контексті.

Перший від початків націоналістичного руху до кінця тридцятих років двадцятого століття. Тоді основою міжнародної стратегії була орієнтація на сили, що протистояли історичним ворогам України, зокрема Польщі та Росії. Тому вважалося, що за конкретних історичних обставин союзником українців має бути Німеччина, держава зацікавлена в перегляді тодішньої міжнародно-правової системи, визначеної Версальськими договорами.

Другий етап охоплює період від початку Другої світової війни до початку радянсько-німецької війни, коли водночас із орієнтацією на Німеччину розробляється теза про орієнтацію на власні сили та сили інших поневолених народів, про необхідність створення із ними спільного фронту, заснованого на принципі національного самовизначення. Ця теза активно розроблялася провідними ідеологами українського національно-визвольного руху, зокрема Іваном Мітрінгою та Дмитром Мироном. Зрештою вона стала основою зовнішньо-політичної стратегії ОУН(Б), головні її положення відображені в програмних документах цієї організації.

Третій етап - 1941-1944 роки, характеризується боротьбою українського національно-визвольного руху на два фронти проти німецької і радянської тоталітарних систем та намаганнями залучити до неї інші народи поневолені цими системами. На цьому шляху вдалося досягти реальних політичних результатів - створено національні відділи УПА з народів Кавказу та Середньої Азії, за участю делегатів різних народів проведено Конференцію поневолених народів Сходу Європи та Азії. Опісля переміщення фронтів і зміна геополітичної ситуації знівелювали більшість із цих здобутків.

На четвертому етапі, який припадає на кінець Другої світової війни та перші повоєнні роки, ідеологи ОУН та УПА опрацювали концепцію антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи. Її основними елементами була боротьба за національне самовизначення та демократію, як спільну політичну платформу для поневолених радянською імперією народів. Гасло “Свобода народам! Свобода людині!” стало визначальним на цьому етапі боротьби українського визвольного руху і мало служити платформою для консолідації інших антитоталітарних рухів Центрально-Східної Європи. Єдиний фронт поневолених народів мав стати новим потужним фактором міжнародного життя, визначати майбутнє країн Європи.

Формулювання концепції пов'язане із тогочасною міжнародною ситуацією. Утвердження впливу СРСР в Центрально-Східній Європі після завершення Другої світової війни викликало занепокоєння урядів держав Заходу, а також національно-патріотичних сил в країнах так званої „народної демократії”, зокрема в Польщі, Чехословаччині, Угорщині та Румунії. Ця обставина створювала сприятливі умови для згуртування внутрішніх та зовнішніх опозиційних щодо Радянського Союзу сил. Отже і вирішення українського питання вимагало його розгляду в широкому контексті протистояння народів Центрально-Східної Європи, утверджуваній тут тоталітарній системі.

Закріплення радянського впливу над країнами Центрально-Східної Європи сприймалося діячами українського національно-визвольного руху як можливість розширення антитоталітарного фронту поневолених народів. Орієнтація на антирадянські визвольні рухи поляків, чехів, словаків, угорців, румунів, народів Прибалтики стала визначальною у післявоєнній стратегії українського визвольного руху. Усі інші зовнішньополітичні обставини, зокрема наростаюче протистояння між колишніми союзниками - СРСР та країнами Заходу, були лише додатковим фактором для реалізації концепції.

Намагаючись залучити народи Центрально-Східної Європи до спільної антикомуністичної боротьби, ідеологи українського підпілля досліджували причини, які призвели до швидкого перетворення щойно визволених країн у сателіти Москви. Серед них виділено наступні: невдоволення значної частини суспільства цих народів існуючою системою, розв'язанням наболілих соціальних та національних проблем; відсутність об'єктивної інформації про СРСР та утверджувану ним політичну систему; поступлива, компромісна політики країн Заходу у відношенні до агресивної політики Радянського Союзу. Діячі українського підпілля також аналізували стан опозиційних рухів країн регіону та відзначали, що для більшості з них була характерна прив'язаність до минулого. У лідерів не було нового бачення боротьби, не було ефективної соціальної програми, яка могла б змагатися із запропонованою радянською. Гасло повернення до передвоєнних соціально-політичних реалій влаштовувало тільки незначну частину цих народів. Те саме стосується зовнішньополітичної програми, яка далі пропагувала орієнтацію на великодержави Заходу, тоді як для більшості населення ця орієнтація асоціювалася з поразкою в Другій світовій війні. Демократична опозиція, як засіб протистояння використовувала абсолютно не дієві в цій ситуації методи парламентської боротьби і через це швидко була розбита. Збройні антикомуністичні формування, не надаючи належної уваги формулюванню прогресивної політичної програми, швидко втрачали народну підтримку і також опинялися під загрозою швидкого знищення.

Ідеологи українського національно-визвольного руху доводили, що протистояння тоталітарній радянській системі можливе тільки у двох площинах збройній та ідейній одночасно. Поєднанням цих двох напрямків була розроблена ними концепція антитоталітарної національно-демократичної революції поневолених народів.

У її реалізації провідне місце належало саме українському народові. Це обумовлювалося рядом обставин - з об'єктивних причин українці краще за інших розуміли справжню суть радянського режиму, вони мали тривалий досвід боротьби із ним, опрацювали ефективні збройні та ідейні засоби протистояння. Відповідно на український визвольний рух покладалися завдання: консолідувати вже існуючі рухи опору країн Центрально-Східної Європи; спонукати їх до провадження збройної революційної боротьби із режимом; переконати керівництво цих рухів, що у своєму протистоянні вони не повинні опиратися на очікування зовнішньої допомоги від ворожих СРСР країн, а лише на власні сили та сили інших поневолених народів; довести, що боротьба із утвердження тоталітаризму можлива лише на базі чіткої політичної і соціальної програми, опертої на демократичні принципи. Визначальну роль у виконані цих завдань покладалося на Українську Повстанську Армію - військово-політичну структуру, що була створена і діяла згідно цих засад та мала стати основним знарряддям втілення розробленої концепцію у життя.

У третьому розділі „Закордонні рейди УПА” досліджено конкретні заходи українського визвольного руху щодо реалізації концепції національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи. Як основний засіб для виконання цього завдання, розглядалися пропагандистські рейди відділів УПА теренами сусідніх країн. Рейдуючі повстанські відділи були живим прикладом збройної боротьби, заснованої на програмі революцій поневолених народів. В СРСР та в інших підконтрольних ним державах за умов тоталітарного режиму, коли населення жило в постійному страху перед репресіями каральних органів, простого поширення листівок чи підпільної літератур з метою підняття народу на боротьбу із цією системою було занадто мало. Люди повинні були бачити конкретну збройну силу, що була б носієм пропагованих ідей і яка, в разі потреби, стала б для них захисником від сваволі загарбників. Такою силою міг бути рейдуючий відділ УПА, що, окрім пропаганди серед населення впливав на нього самим існування та діями.

Рейди УПА були покликані вирішити стратегічно важливі завдання. Тому керівництво визвольного руху ретельно їх розробляло. Підготовка охоплювала широкий спектр роботи: від суто військового вишколу вояків до їх політичного навчання, ознайомлення із внутрішньополітичною ситуацією в конкретній країни, виготовлення спеціальних пропагандистських матеріалів мовою того народу, на території якого здійснювалася акція. Кожен учасник рейду досконало вивчав програмні положення та основні цілі боротьби УПА. Крім того, повстанці опановували форми та методи подачі інформації населенню, яке, можливо, вперше сприйматиме її або, попередньо підготовлене ворожою пропагандою і тому могло ставитися до неї з упередженням.

Закордонні рейди відділів УПА відбувалися впродовж 1945-1950 років, весь післявоєнний період існування цієї військово-політичної структури. Теренами, на яких в основному проходили ці пропагандистські акції українських повстанців, були прикордонні території сусідніх з Україною держав: Польщі, Чехословаччини та Румунії. У 1947 році українські повстанці, переходячи до американської зони окупації Німеччини, розгорнули свою пропагандистську діяльність на всій території Чехословаччини, а через три роки, в 1950 році, було здійснено спробу рейду на територію, що не межує безпосередньо із Україною, -- до країн Прибалтики.

У проведенні пропагандистських рейдів за межі України визначено два періоди, пов'язані як із змінами в міжнародній ситуації, так і в загальній стратегії УПА. Перший період охоплює 1945-1946 роки -- час, коли прокомуністичні сили ще не закріпилися остаточно в країнах Центрально-Східної Європи, а радянська каральна машина не розгорнула на повну силу свій репресивно-каральний апарат проти українського визвольного руху. Тоді акції українських повстанців мали широкий розмах, у них брали участь великі відділи, які охоплювали значні території. З 1946 року починається суттєве посилення радянського тиску на так звані країни народної демократії з метою остаточного утвердження в Центрально-Східній Європі тоталітарних режимів радянського зразка. В Україні пройшли масові протиповстанські акції, облави, зачистки територій, депортації населення. Зважаючи на це, командування УПА розпочало планований перехід від широких форм повстанської боротьби до підпілля, а наприкінці 1949 року було видано наказ про розформування УПА і влиття її в структуру підпільної мережі ОУН. Не скрізь перехід відбувався у визначені терміни, бо умови підпільного протистояння не дозволяли різко змінювати форми і методи боротьби. Тому наступний період проведення рейдів визначено дещо ширшими рамками -- 1947-1950 роками.

Одним із перших, а відтак і основних напрямків діяльності рейдуючих відділів УПА була пропагандистська робота серед польського населення. На польських землях діяло найактивніше збройне підпілля з поміж інших країн Центрально-Східної Європи. У післявоєнний період керівництво українського національно-визвольного руху саме поляків розглядало як стратегічного союзника. У 1945-1948 роках польськими теренами було проведено найбільше пропагандистських рейдів. Українські повстанці поширювали спеціально підготовлену пропагандистську літературу, роз'яснювали концепцію національно-демократичної революції поневолених народів. Завдяки такій діяльності вдалося досягнути певного перелому в ставленні польського цивільного наслення до українського визвольного руху. Наступним кроком став пошук шляхів порозуміння із антикомуністичним підпіллям. Цього, врешті, теж вдалося досягти та навіть провести із ним ряд спільних акцій, найвідомішою з яких є наступ відділів УПА та польского ВіНу на м. Грубешів весною 1946 року.

Найвдалішими пропагандистськими акціями були закордонні рейди УПА у 1945-1946 роках на словацькі землі. Успіх діяльності українських повстанців у цій країні проявлявся в підтримці місцевим населенням ідей УПА, у відсутності боїв під час проходження рейдів, що означало розуміння цих ідей і військами. кинутими на припинення діяльності українських повстанців. Повстанська пропаганда активізувала діяльність місцевих антикомуністиних рухів, суттєво вплинула на внутрішньо-політичне життя в Чехословаччині.

Значних успіхів у поширенні ідей українського визвольного руху, зокрема про національно-демократичну революцію поневолених народів, досягли також рейди 1947-1950 років. Вони відбувалися у вкрай важких умовах, коли в країнах Центрально-Східної Європи вже, по суті, завершилося становлення тоталітарних комуністичних режимів радянського зразка, а в Україні каральна система СРСР черговий раз намагалася розгромити підпілля. Не зважаючи на це саме в цей період з метою нав'язати контакти із антикомуністичними силами в Чехословаччині, Румунії та Прибалтиці, було здійснено рейди повстанських відділів в ці країни. Хоч це завдання їм не вдалося повністю виконати, проте було здійснено прорив інформаційної блокади, створеної Москвою стосовно діяльності ОУН та УПА. Інформація про існування та боротьбу цих структур потрапила на сторінки світової преси, що суттєво сприяло популяризації української визвольної концепції та утвердженню думки про можливість опору тоталітарній силі СРСР. Це своєю чергою послужило суттєвим поштовхом для нового етапу розвитку руху опору національно-демократичних сил Центрально-Східної Європи радянсько-комуністичній тоталітарній системі.

ВИСНОВКИ

1. Міжнародна стратегія українського національно-визвольного руху пройшла чотири етапи становлення. На всіх етапах основою зовнішньої політики була орієнтація на власні сили. Поруч з тим тривав пошук союзних сил, що могли б сприяти відродженню української державності. На першому етапі провідною була орієнтація на ті держави, які протистояли окупантам України.

2. З початком Другої світової війни такими союзниками визначено поневолені імперіалізмами народи. Відповідно визвольна боротьба українців сприймалася як частина загального процесу руху опору тоталітарним режимам.

3. В ході радянсько-німецької війни український визвольний рух прийняв стратегію двофронтової боротьби спробував згуртувати поневолені обома тоталітарними системами народи. До спільної антиімперіалістичної боротьби залучено народи Кавказу та Середньої Азії, створено національні відділи в УПА, а в рамках політичної співпраці проведено Конференцію поневолених народів Сходу Європи та Азії.

4. На завершальній стадії Другої світової війни та у перші повоєнні роки, із зміною геополітичних обставин основним союзником українців у реалізації концепції антитоталітарної національно-демократичної революції визначено народи Центрально-Східної Європи. Поширення радянського впливу викликало незадоволення як супротивників СРСР на світовій арені, так і національно-демократичних сил в країнах цього регіону і створювало сприятливі обставини для втілення в життя концепції спільного антитоталітарного фронту поневолених народів.

5. Визначальну роль в реалізації програми антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи відводилася Українській Повстанській Армії, як найсильнішій військово-політичній структурі, що в своїй боротьбі опиралася на засади цієї програми.

6. Завданнями Української Повстанської Армії щодо народів Центрально-Східної Європи були: активізація місцевих антитоталітарних рухів, спонукання їх до збройної революційної боротьби із утверджуваним режимом, консолідація їх із українським визвольним рухом на прогресивній демократичній платформі.

7. Засобом реалізації цих завдань визначено пропагандистські рейди відділів УПА теренами країн Центрально-Східної Європи. Ці акції ретельно готувалися командуванням УПА як з військового так і з політичного боку, їх проведення регламентувалося спеціально розробленими інструкціями, до участі в них залучалися кращі повстанські відділи.

8. Закордонні рейди 1945-1950 років належать до найкраще проведених військово-пропагандистських акцій українського національно-визвольного руху. В результаті діяльності вояків УПА серед населення країн Центрально-Східної Європи спопуляризовано ідеї антитоталітарної національно-демократичної революції, зактивізовано діяльність місцевих антикомуністичних рухів, встановлено із ними дієву співпрацю.

9. Розроблена ідеологами українського національно-визвольного руху концепція не була зреалізована у той час. Проте вона по суті втілилася у життя на зламі 80-90-тих років минулого століття, коли під натиском національно-демократичної революції, що охопила Центрально-Східну Європу було повалено радянську тоталітарну систему.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. В'ятрович В. Рейди УПА теренами Чехословаччини. - Львів-Торонто: НАН України Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича - Літопис УПА, 2001. - 208 с.

2. Українська Повстанська Армія у світлі західної преси 1946-1947 рр. // Україна. Культурна спадщина, національна свідомість, державність. Збірник на пошану професора Юрія Сливки. - Львів, 2000. - Т. 7. - С. 471-488.

3. Позиція ОУН, щодо конфлікту між СРСР та Заходом // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Спецвипуск до 60-річчя УПА. - Дрогобич, 2002. - С.201-210.

4. The Communist Alliance Against the Ukrainian Insurgent Army (UPA) // The Ukrainian Quarterly. - New York, 2002. - Volume LVIII. - № 4. - Р. 326-342.

5. Закордонний рейд УПА у документі американської розвідки // Воля і Батьківщина. Ї 1999. Ї № 1.Ї С. 67-78.

6. Тактика повстанських рейдів // Визвольний шлях. Ї 1999. Ї Кн. 6. - С. 685-691.

7. В'ятрович В. Під прапором Степана Бандери через країни та кордони (документ та коментар)// Народознавчі зошити. - 1999-. №1. - С.52-61.

8. Рейд українських повстанців у Прибалтику // Український визвольний рух - Львів, 2003. - Зошит 1. - С.144-151.

9. Сотенний „Бурлака” - Львів: Літопис, 2000. - 152 с.

10. Армія безсмертних. Повстанські світлини / ред. В'ятрович В. та Мороз В. - Львів: НАН України. Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 2002. - 220 с.

Размещено на Allbest.ru