Розвиток церковної археології та музейництва в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Спеціальність 07.00.01 - Історія України

УДК 94(477):902.2:+069''18-19''

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

АВТОРЕФЕРАТ

РОЗВИТОК ЦЕРКОВНОЇ АРХЕОЛОГІЇ ТА МУЗЕЙНИЦТВА В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

КАРСИМ ІННА АНАТОЛІЇВНА

Київ - 2003

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

кандидат історичних наук, доцент

ОМЕЛЬЧЕНКО Юрій Андрійович

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор АНДРУСИШИН БОГДАН ІВАНОВИЧ завідуючий кафедрою теорії та історії держави і права, декан соціально-гуманітарного факультету Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова кандидат історичних наук ВОРОНЦОВА ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА завідуюча відділом "Київ підземний" Музею історії Києва Київської міської державної адміністрації

Провідна установа:

Інститут історії України НАН України, м. Київ

Захист відбудеться 21 квітня 2003 р. о "10" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 3 березня 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.І. БОЖКО

Загальна характеристика роботи

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Її обсяг становить 212 сторінок. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (30 сторінок, 310 назв), додатків (5 сторінок, 2 додатки).

Вступ. Актуальність теми дослідження. Церковна археологія належить до традиційних вітчизняних напрямків у галузі гуманітарних знань. Як більш-менш самостійний напрямок, вона дозволяє вивчати динаміку культурних процесів і духовні аспекти повсякденного буття народів протягом багатьох століть. Церковна археологія і музейництво були невід`ємною складовою частиною наукових досліджень в Україні середини ХІХ - початку ХХ ст., і без вивчення їх наукових досягнень загальна картина розвитку науки в Україні зазначеного періоду була б неповною. З огляду на це, дослідження створення і найрізноманітніших аспектів діяльності та розвитку церковно-археологічних музеїв, опрацювання на сучасному рівні результатів їх багаторічної праці з пошуку, збирання, вивчення і охорони пам`яток має виняткове як наукове, так і практичне значення. У своєму кінцевому результаті воно відкриє можливість відтворення маловідомих сторінок церковної науки і культури, дозволить виробити конкретні рекомендації щодо застосування кращого досвіду, набутого у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., в умовах сучасності.

Православ`я здавна відігравало важливу роль в житті нашого народу, і відновлення його давніх традицій, у тому числі й у галузі церковних наук, необхідно для відновлення повноцінного духовного життя українського народу; тому постає нагальна необхідність їх дослідження. Всі ці фактори визначають актуальність даної теми дослідження. Актуальність посилюється й недослідженістю теми в історіографії.

Зв`язок з науковими програмами, планами, тезами. Дисертація виконана на кафедрі археології та музеєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за індивідуальним аспірантським планом.

Об`єктом дослідження є церковна археологія як науковий напрямок, діяльність наукових церковно-археологічних установ, їх концептуально-теоретичний і науково-практичний доробок, наукові видання, церковно-археологічні музеї. Предмет дослідження склали закономірності становлення і особливості розвитку церковної археології та музейництва в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., форми і напрями їх діяльності.

Стан наукової розробки теми. Історіографія проблеми розвитку церковної археології та музейництва в Україні почала складатися ще у другій половині ХІХ ст. Членами Церковно-Археологічного Товариства при Київській Духовній Академії (ЦАТ) були видані праці, в котрих вони викладали свою концепцію історії ЦАТ і музею при ньому, висвітлювали певні сторони їх діяльності. У статті "Записка о состоянии Церковно-Археологического Музея и Общества при Киевской дух. Академии за первое десятилетие их существования" (1872-1882 г.)"ТКДА. - 1882. - № 12. - С. 421-448. М.І.Петров розповідав про обставини створення ЦАТ, поповнення музею пам`ятками, його концепцію розвитку, про наукову і пам`яткоохоронну діяльність членів ЦАТ в ці роки. В подальших працях М.І.Петрова та І.Бродовича, присвячених історії цих установ Петров М.И. Тридцатилетие Церковно-Исторического и Археологического Общества при Киевской духовной Академии // ТКДА. - 1903. - № 1. - С. 134-151; Бродович И. Тридцатилетие церковно-археологического музея при Киевской духовной Академии // ТКДА. - 1903. - № 2. - С. 231-253., така схема викладу матеріалу і тематика зберігалися. Потрібно також згадати статтю Ф.І.Титова про стосунки митрополита Макарія (Булгакова) і ЦАТ в перші роки після заснування останнього Ф.Т[итов]. Страничка из тридцатилетней истории Церковно-Исторического и Археологического Общества при Киевской Духовной Академии // ТКДА. 1903. - № 1. - С. 152-158..

У своїх працях, присвячених українським музеям, І.С.Свєнціцький побіжно згадував про колекції музею при КДА, єпархіальних давньосховищ, дещо детальніше зупиняючись на історії Львівського церковного музею Свєнціцький С. Музеї і книгозбірні сучасної України. - Львів, 1927. - С. 5-7; Свєнціцький І. Про музеї і музейництво (нариси і замітки). - Львів, 1920. - С. 10, 21-28..

Історії Володимир-Волинського, Волинського у м. Житомирі і Подільського єпархіальних давньосховищ був присвячений ряд коротких заміток у "Киевской старине" Волынское Епархиальное Древлехранилище // Киевская старина. - 1899. - Т. LXV. - С. 115-117; Подольское епархиальное церковное древнехранилище // Киевская старина. - 1890. - Т. XXIX. - С. 551-552.. Ці замітки, котрі вийшли ще в час заснування давньосховищ, містять відомості про обставини їх створення, перші надходження, поділ музеїв на відділи, і т. ін.

В радянський період діяльність церковно-археологічних установ і музейництво не досліджувалися, а якщо й згадувалися, то їх діяльність оцінювалася негативно. А.Д. Степанський у своїй статті Степанский А.Д. К истории научно-исторических обществ в дореволюционной России // Археографический ежегодник за 1974 г. - М., 1975. - С. 38-55. згадував ЦАТ та інші церковно-археологічні товариства, проте зауважив, що їх ідейне спрямування було глибоко консервативним. М.К. Каргер також не дуже високо оцінював діяльність ЦАТ, розповідаючи про проведення його членами розкопок церкви св. Симеона у Києві Каргер М.К. Древний Киев. - М-Л., 1961. - Т. 2. - С. 462-466.. Виняток становить лише монографія Г.І. Вздорнова, у якій автор серед іншого матеріалу наводив деякі факти з історії Церковно-Археологічного музею при КДА, не згадуючи про ЦАТ Вздорнов Г.И. История открытия и изучения русской средневековой живописи ХIX век. - М.: "Искусство", 1986. - 384 с..

В цей же період були написані ряд статей, присвячених біографіям та діяльності осіб, котрі займалися розробкою церковно-археологічних проблем: архімандрита Антоніна (Капустіна), Ф.І. Успенського, Ф.І. Буслаєва, В. Григоровича-Барського, Н.П. Кондакова, І.С. Свєнціцького, та ін. Салмина М.А. Дневник архимандрита Антонина (Капустина) // Институт русской литературы АН СССР. Труды отдела древнерусской литературы. Т. XXVII: История жанров в русской литературе Х - XVII вв. - Ленинград: "Наука", 1972. - С. 420-430; Горянов Б.Т. Ф.И.Успенский и его значение в византиноведении // Византийский временник. - Т. 1 (XXVI). - М.: Изд-во АН СССР, 1947. - С. 29-108; Алпатов М. Ф. Буслаев и русская наука об искусстве // Искусство. - 1961. - № 8. - С. 61-67; Кулаковський В.М. Василь Григорович-Барський і його записки // Український історичний журнал. - 1971. - № 2. - С. 114-117; Масленицын С. Академик Н.П.Кондаков // Искусство. - 1981. - № 7. - С. 62-67; Гумецька Л.Л. Іларіон Семенович Свєнціцький (до 100-річчя з дня народження) // Мовознавство. - 1976. - № 2. - С. 78-82. Але в цих статтях їх діяльність оцінювалася з точки зору світського мистецтвознавства і не аналізувався їх внесок в розвиток церковної археології та музейництва.

В останнє десятиліття було опубліковано кілька праць з розглядуваної проблеми. Охороні пам`яток культури церковно-археологічними установами присвячена стаття І.І.Комарової Комарова И.И. Церковно-археологические учреждения и охрана памятников культуры в России конца XIX - начала ХХ в. // Археографический ежегодник за 1990 г. - М.: "Наука", 1992. - С. 83-102.. Історії Церковно-Археологічного Товариства при КДА присвячена стаття С.З.Заремби та частина підрозділу його монографії. Там він розповідав також про Кам`янець-Подільський єпархіальний Комітет і про Полтавський церковний історико-археологічний Комітет Заремба С.З. Церковно-історичне та археологічне товариство в Києві // Київська старовина. - 1995. - № 1. - С. 82-89; Заремба С.З. Українське пам`яткознавство: історія, теорія, сучасність. - К., 1995. - С. 102-122.. Проте до дослідження автор залучив лише невелику частину наявних джерел з проблеми, головним чином, вже згадувані статті М.Петрова і звіти Товариства за кілька років, і тому ці праці неповні і носять поверховий характер.

Ще одна праця, в якій не лише розглядається історія Товариства і музею при КДА, а й подаються узагальнюючі висновки щодо наукових досягнень церковно-археологічного напрямку історичної школи КДА, належить В.І.Ульяновському Ульяновський В. "Третя складова" історико-церковної школи КДА (замість післямови) // Просемінарій: Медієвістика. Історія Церкви, науки і культури. - К., 1997. - С. 134-144.. Одній з колекцій музею при КДА - його рукописним зібранням - присвячена стаття Л.В.Шаріпової, де вона детально дослідила історію цих зібрань Шаріпова Л.В. З історії рукописного зібрання Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії // Рукописна та книжкова спадщина України. - К., 1993. - Вип. 1. - С. 123-133..

Останнім часом в Україні розвиваються такі напрямки, як регіональна історія, історичне краєзнавство і пам`яткознавство. З огляду на це інтерес у дослідників викликають праці і досягнення у цій галузі їх попередників - вчених ХІХ - початку ХХ ст. Тому з`явилася значна кількість статей і монографій, присвячених історії регіональних церковно-археологічних установ і персоналіям їх діячів.

Досить повно досліджена історія Подільського єпархіального історико-статистичного Комітету і його давньосховища Прокопчук В. Краєзнавство на Поділлі: історія і сучасність. - К.: "Рідний край", 1995. - С. 26-52; Земський Ю.С. Подільський єпархіальний історико-статистичний Комітет (становлення та діяльність). - Хмельницький, 1997. - 26 с.; Баженов Л.В. Історичне краєзнавство Правобережної України ХІХ - на початку ХХ століть: Становлення. Історіографія. Бібліографія. - Хмельницький: "Доля", 1995. - С. 52-71., діяльність його провідних діячів Винокур І.С., Корнілов В.В. Ю.Й.Сіцінський // Український історичний журнал. - 1991. - № 3. - С. 69-74; Баженов Л.В. Михайло Орловський - діяч українського національного відродження, видатний краєзнавець Поділля // Духовні витоки Поділля: Творці історії краю. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 9-11 вересня 1994 р., м. Кам`янець-Подільський. - Хмельницький: "Поділля", 1994. - Ч. 1. - С. 27-30.. Цінним для вивчення розглядуваної проблеми в цих працях є наведений фактологічний матеріал. Проте він поданий вибірково, краєзнавчі дослідження розглядаються як пріоритетні, і з цим же пов`язана негативна оцінка церковно-археологічної діяльності вищезгаданих установ лише як "вузькоконфесійного напрямку" Баженов Л.В. Історичне краєзнавство... - С. 91., з якою не можна погодитися.

Нещодавно відбулися дві конференції в Росії, учасники яких спробували підсумувати досягнення і недоліки церковної археології, оцінити її надбання з позицій сучасного розвитку науки. Були також висловлені думки щодо можливостей і перспектив її сучасного відродження, представлені новітні дослідження в цій галузі Церковная археология. Материалы Первой Всероссийской конференции. - СПб. - Псков, 1995. - Ч. 1. - 132 с.; Ч. 2. - 165 с.; Ч. 3. - 121 с.; Церковная археология. Вып. 4: Материалы Второй Всероссийской церковно-археологической конференции, посвященной 150-летию со дня рождения Н.В.Покровского (1848-1917). - СПб., 1998. - 384 с.. Проте розглядуваної нами проблеми ці праці не торкаються.

Таким чином, узагальнюючої праці з досліджуваної проблеми немає. Окремі дослідження не дають цілісної уяви про загальний стан розвитку церковної археології та музейництва в Україні. Все це дає підстави вважати, що ця проблема вимагає узагальнення і поглибленого дослідження.

Метою дослідження є вивчення і комплексний аналіз історії церковної археології та церковно-археологічного музейництва в Україні, їх внеску в розробку проблем історії та культури нашої країни, формування нових напрямків пам`яткознавчих досліджень, пам`яткоохоронної роботи і організації музейної справи.

Реалізація вказаної мети обумовила постановку таких основних завдань:

- дослідити процес виникнення, розвитку і основних здобутків вітчизняної церковної археології як галузі науки, у межах якої розвивалося церковно-археологічне музейництво;

- систематизувати науковий внесок у розробку питань церковної археології, пам`яткоохоронної роботи, зроблений церковно-археологічними установами і археологічними з`їздами;

- дати аналіз науково-організаційної роботи зі створення церковно-археологічних музеїв в Україні;

- охарактеризувати внесок цих музеїв у виявлення, збирання, вивчення, публікацію і охорону пам`яток; зробити аналіз надходжень до музеїв;

- розкрити характер і особливості фондової роботи: процесу створення музейних колекцій, систематизації, класифікації, атрибуції, дослідження, збереження предметів зберігання церковно-археологічних музеїв; екскурсійної роботи і організації виставок.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період другої половини ХІХ - початку ХХ ст. - період зародження і плідного розвитку церковної археології і церковно-археологічного музейництва в Україні.

Методологічною основою даної роботи є принцип історизму та об`єктивізму, закони логіки і діалектики. В дисертації використано загальнонаукові методи: історичний, логіко-теоретичний, порівняльний, статистичного аналізу, що дозволили комплексно вивчити об`єкт і предмет дослідження. Поряд з вищевказаними методами у роботі використовувалися аналітичний метод - пошуку, відбору, бібліографічного опису, і синтетичний, що дозволив узагальнити матеріал і дати йому наукову організацію. Комплексне застосування різноманітних способів пошуку, аналізу та синтезу забезпечило можливість оптимально використати архівні матеріали, опубліковані джерела, наукові праці тощо.

Джерельна база дисертації, що становить собою сукупність друкованих матеріалів та архівних документів, дозволяє досить повно дослідити поставлену проблему. Значна кількість джерел була опублікована за часів діяльності церковно-археологічних установ. В архівах України зберігається також великий масив неопублікованих джерел. Аналіз всього комплексу джерел дозволив класифікувати їх за трьома групами: 1) наукові, педагогічні та творчі матеріали; 2) офіційні ділові документи; 3) спогади.

До першої групи джерел відносяться публікації наукових праць церковно-археологічних установ Труды Подольского Епархиального Историко-Статистического Комитета. - Каменец-Подольский, 1876-1904. - Вып. 1-10; Труды Полтавского Церковного Историко-Археологического Комитета. - Полтава, 1908-1912. Вып. 1-3; Волынский историко-археологический сборник. - Почаев-Житомир, 1896. і окремих вчених - дослідників церковної археології Голубцов А.П. Из чтений по церковной археологии и литургике. - Сергиев Посад, 1918. - Ч. 2. - С. 1-4; Дмитриевский А.А. По поводу празднества в честь археолога кавалера G.B. de Rossi // ТКДА. - 1892. - № 6. - С. 342-362; Лашкарев П.А. Церковно-археологические очерки, исследования и рефераты. - К., 1898., праці археологічних з`їздів Труды Первого Археологического съезда в Москве 1869 г. - М., 1871. - 318 с, неопубліковані програми викладання і конспекти для студентів з церковної археології ІР НБУВ. Ф. 160. - Оп. 1. - Спр. 1791, 1797, 1811, 1812, 2628.; опубліковані путівники, альбоми, відомості і статті про предмети зберігання різних церковно-археологічних музеїв Петров Н.И. Описание рукописей Церковно-археологического Музея при КДА. - К., 1875. - 86 с. Ці джерела дозволяють зробити висновки про стан розвитку церковної археології розглядуваного періоду, рівень наукових досліджень, зміни в концепції цієї науки.

До другої групи джерел, які найбільш повно відбивають повсякденну діяльність церковно-археологічних установ, містять величезний фактичний матеріал, відносяться їх офіційні документи - організаційні, установчі, статутні, звітні, протоколи засідань, офіційне листування. Вони частково були опубліковані в журналі "Труды Киевской Духовной Академии", починаючи з 1875 р. до 1915 р. (річні звіти ЦАТ), інших виданнях Устав Церковно-Археологического Общества при Киевской Духовной Академии. - К., 1882. - 8 с; частково зберігаються в Інституті Рукописів Національної бібліотеки України ім. Вернадського - фондах Титова ІР НБУВ. - Ф. 175. - Спр. 32, 247., Петрова ІР НБУВ. - Ф. 225. - Спр. 18, 19, 26, 35, 61, 134-140, 143-145, 210-213, 293-302, 325, 376-381, 475-480, 578-582. , у фонді Церковно-історичного і археологічного товариства при Київській Духовній Академії Центрального державного історичного архіву (ЦДІА) України у м. Києві ЦДІА України у м. Києві. - Ф. 1396. - Спр. 1-121. та в фондах Українського національного музею м. Львова ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 750. - Оп. 1. - Спр. 2, 4., митрополита А.Шептицького Там само. - Ф. 358. - Оп. 2. - Спр. 250., Наукового Товариства ім. Т.Шевченка у Львові Там само. - Ф. 309. - Оп. 1. - Спр. 390. ЦДІА України у м. Львові.

Ще однією важливою групою джерел, що надають можливість відтворити "неофіційну" історію церковно-археологічних установ, доповнюють і пояснюють багато фактів з їх формальних звітів, є спогади їх діячів - М.І.Петрова Петров М.І. Воспоминания старого археолога // Просемінарій: Медієвістика. Історія Церкви, науки і культури. - К., 1997. - Вип. 1. - С. 94-134; Петров Н.И. Преосвященный Филарет Рижский, как первый председатель Церковно-Археологического Общества // ТКДА. - 1882. - № 5. - С. 58-73., протоієрея Ф.Титова Титов Ф. Кафедральный протоиерей Петр Гаврилович Лебединцев (21.12.1819-3.12.1896) // ТКДА. - 1897. - № 1. - С. 133-176., митрополита А.Шептицького та І.Свєнціцького Двайцятьпять-ліття Національного музею у Львові. Збірник під редакцією директора музею І.Свєнціцкого. - Львів, 1930. - 96 с.; ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 750. - Оп. 1. - Спр. 1.. музей пам'ятка колекція галерейний

Таким чином, джерельна база дисертації являє собою значну кількість опублікованих і неопублікованих матеріалів різного характеру, і є достатньою для успішного вирішення поставлених завдань.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що на основі залучення, вивчення і використання значної кількості джерел різних типів, частина яких ще не була введена до наукового обігу, і методу історичного аналізу зроблена спроба систематизувати історію церковної археології та церковно-археологічного музейництва в Україні, дослідити їх розвиток. Значну увагу приділено вивченню досі не досліджених об`єктивних та суб`єктивних факторів, які відповідним чином впливали на їх розвиток. У дисертації вперше у вітчизняній історіографії аналізується і характеризується загальний розвиток церковної археології в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Практичне значення дослідження визначається значним фактологічним і статистичним матеріалом, що міститься в дисертаційній роботі, який, може бути використаний іншими дослідниками. Матеріали дисертації можуть бути використані також в процесі підготовки узагальнюючих праць з історії українського музейництва, пам`яткознавства, церковної археології, а також для вироблення програм відродження церковно-археологічного музейництва в наш час, збереження історико-культурної спадщини, розгортання музейної експозиції.

Наукова апробація дисертації здійснювалась у формі обговорення на засіданнях кафедри археології і музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Окремі результати дослідження і деякі його положення наводяться у чотирьох особистих статтях автора, а також доповідались і обговорювались на наукових конференціях: "Наукові читання "Музеї. Меценати. Колекції"" (Полтава, 19 травня 2000 р.), "Християнство в історії і культурі України" (Одеса, 25-26 жовтня 2000 р.), "Християнство на межі тисячоліть" (Київ, 15-16 березня 2001 р.).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ "Розвиток церковної археології у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст." присвячений історії виникнення і розвитку церковної археології спочатку в західноєвропейських країнах (християнська археологія), а у другій половині ХІХ ст. - в Росії та Україні на базі духовних академій.

Церковна археологія - це наука, яка вивчає матеріальні пам`ятки у контексті церковної традиції з метою більш повного вирішення проблем історії християнської Церкви. Ця наука зародилася у країнах Західної Європи під назвою "християнська археологія”. У розвиток християнської археології найвидатніший внесок було зроблено Антоніо Бозіо і Джованні Баттіста де Россі.

У ХIX - на початку ХХ ст. християнська археологія плідно розвивалася, постійно розширювала сферу своїх інтересів і в географічному відношенні, і в колі використовуваних джерел. Вона намагалася зробити пам`ятки християнської культури історичними джерелами і обмежувала свої хронологічні рамки III - VII ст., ставлячи перед собою мету синтетичної реконструкції християнського життя.

В Україні в ХIХ - на початку ХХ ст. церковна археологія використовувала досягнення західної науки, ставлячи й свої власні завдання, пов`язані з вивченням вітчизняної християнської культури. Вона включала у сферу своїх інтересів перш за все візантійські й східнослов`янські пам`ятки, розширюючи тим самим територіально та хронологічні межі предмету до ХІХ ст. включно. Вона викладалася в курсі наук духовних академій, спочатку без розмежування з літургікою.

Церковна археологія як наука виникла і стала плідно розвиватися на основі раніше закладених передумов для її розвитку. Особливу роль в створенні бази для дослідження християнських старожитностей відіграли мандрівники країнами Заходу і Сходу та їх описи, приватні колекціонери.

З 60-х років ХІХ ст. починається теоретичне осмислення отриманого до цього часу багатого матеріалу. Набагато більше уваги стало приділятися місцевим пам`яткам. Освічена верхівка суспільства по-справжньому зрозуміла важливість вітчизняних церковних старожитностей. Наукова розробка проблем церковної археології йшла у кількох напрямках - дослідження в галузях візантології, іконографії, власне церковної археології в курсі духовних академій.

Вивчення церковних старожитностей тісно пов`язане з загальним становленням вітчизняної археології. Археологічні з`їзди були етапами в становленні і розвитку археології, в тому числі й церковної, одним з найважливіших організуючих начал у вітчизняній археології другої половини ХІХ - початку ХХ ст. У працях цих з`їздів відображений весь тогочасний розвиток церковної археології. Під час проведення з`їздів і у процесі підготовки до них поступово розвивалась теорія церковної археології, проводилися археологічні розкопки, накопичувався матеріал. Археологічні з`їзди мали регіональний характер. Поступово розширювалася тематика з`їздів, залучалася чимраз більша кількість їх учасників.

В кінці ХIX - на початку ХХ ст. церковна археологія була, в основному, історією церковного мистецтва. Подальший її розвиток був перерваний подіями 1917 р.

У другому розділі "Діяльність в Україні церковно-археологічних установ та їх внесок у музейництво" доводиться, що церковно-історичні та археологічні установи відіграли величезну роль у розвитку церковної археології в Україні, зробили вагомий внесок у розвиток музейництва, краєзнавства, сприяли збереженню пам`яток старовини. Досліджується їх діяльність, що включала такі основні напрямки: 1) виявлення, опис і охорона речових і писемних пам`яток; 2) вивчення церковного життя певного регіону; 3) пропаганда історико-археологічних знань, чому сприяло й створення церковних давньосховищ та музеїв; 4) видавництво наукових доробок цих установ.

Серед таких установ відомі ЦАТ і музей при КДА, Подільський єпархіально-статистичний Комітет, Полтавський церковний історико-археологічний Комітет, Волинське церковно-археологічне Товариство, Чернігівська церковно-археологічна Комісія, та інші.

Члени Подільського церковно-історичного Комітету, заснованого 1865 р., не обмежувалися лише церковно-археологічними дослідженнями, збиранням і публікацією церковно-історичних пам`яток і документів. Вони багато зробило для вивчення історії єпархії - церковної і світської; для систематичного збирання і публікації статистичних даних. Найдіяльнішими членами Комітету були Ю.Й. Сіцинський, М.В. Симашкевич, М.І. Яворовський.

Найвагоміший внесок у розвиток церковної археології і музейництва належить ЦАТ, заснованому у 1872 р. Членами його були викладачі КДА і її колишні вихованці, серед яких можна відзначити М.І. Петрова, архімандрита Філарета (Філаретова), професорів П.О. Лашкарьова, А.О. Олесницького, протоієрея П.Г. Лебединцева, С.Т. Голубєва, А.О. Дмітрієвського, В.З. Завітнєвича, протоієрея Ф.І. Титова. Можна виділити три періоди у діяльності ЦАТ: 1) кінець 1872 р. - 1881 р.; 2) 1881 р. - 1901 р.; 3) 1901 р. - до осені 1915 р.

У перший період діяльність ЦАТ виражалася в вирішенні організаційних питань, в публікації і описах пам`яток, в залученні їх до складу музею. З 1879 р. Товариство видавало дозволи на переробки і реставрацію пам`яток старовини в Україні. У другий період діяльність самого ЦАТ виступила на перший план, а музей став вважатися лише його майном і важливим науковим підспір`ям. Щомісяця відбувалися обов`язкові збори членів ЦАТ з читанням рефератів на них. Підготовані цього періоду 176 рефератів відображають широту наукових інтересів членів ЦАТ, коло проблем, що ними досліджувалися. Практична діяльність членів ЦАТ складалася з наукового визначення і опису пам`яток, пам`яткоохоронної роботи, участі в археологічних з`їздах.

У третій період за новим статутом 1901 р. ЦАТ перейменовувалося в Церковно-Історичне і Археологічне Товариство. За час з 1900 по 1915 р. на його засіданнях було прочитано 159 рефератів, причому значно збільшилося різноманіття їх тем. Практична діяльність його членів, як і раніше, складалася з пам`яткоохоронної роботи, опису і наукового визначення пам`яток та участі в археологічних з`їздах. Фактично діяльність Товариства перервалася подіями Першої світової війни і загрозою окупації Києва військами Німеччини. Останнім звітним роком був 1915 р.

За зразком ЦАТ, враховуючи його досвід наукової і пам`яткоохоронної праці, такі установи почали створювати і в інших українських єпархіях. Серед них можна назвати Свято-Володимирівське православне братство з давньосховищем, створене у 1887 р. в м. Володимирі-Волинському, Волинське церковно-археологічне Товариство, створене в Житомирі у 1893 р., яке мало своє давньосховище та історичну бібліотеку. Це Товариство збирало і описувало церковні пам`ятки, церковно-парафіяльні літописи, матеріали про місцеві етнографічні звичаї, особливості. З 1906 по 1920 р. функціонував Полтавський церковний історико-археологічний Комітет з давньосховищем. Діяльність його була також спрямована на виявлення, вивчення і збір церковних пам`яток і архівів. Окрім розшуку, збору пам`яток, Комітет проводив наукові дослідження, а також обстеження, реставрацію, ремонт храмів, пам`яток мистецтва, брав активну участь у підготовці і проведенні археологічних з`їздів; його члени готували реферати з історії місцевої церковної старовини.

Церковно-археологічні товариства та комітети, створені у другій половині ХІХ ст. на території України, зробили величезний внесок у розвиток церковної археології, розшук, вивчення, публікацію, збирання і збереження пам`яток церковної старовини, у музейництво та краєзнавство. Саме вони створювали церковно-археологічні музеї та давньосховища.

Першим в Україні таким музеєм був створений 1872 р. Церковно-Археологічний музей при КДА. За його зразком згодом були створені багато єпархіальних музеїв (давньосховищ) - у Кам`янці-Подільському, Житомирі, Холмі, Чернігові, Полтаві; при чому майже всі вони були створені членами ЦАТ або колишніми вихованцями КДА. У Львові митрополитом А.Шептицьким у 1905 р. також був створений такий музей, що згодом став Національним.

У третьому розділі "Комплектування та зміст роботи церковно-археологічних музеїв в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст." досліджуються форми і методи діяльності цих музеїв, їх фондова, наукова робота, використання музейних зібрань в освіті, експозиційна робота, принципи діяльності музеїв.

Церковно-археологічні музеї комплектувалися шляхом придбання пам`яток, обміну і пожертвувань. Пам`ятки надходили з церковних і монастирських ризниць і бібліотек (до єпархіальних давньосховищ), з розкопок, від приватних осіб. До Церковно-Археологічного музею при КДА найбільше надійшло пам`яток з пожертвувань. Випускники Академії - духівництво, вчителі місцевих духовних семінарій і училищ, сільські вчителі - розшукували і жертвували найбільшу кількість предметів для музею.

Щодо географічного аналізу надходжень, то до Церковно-Археологічного музею при КДА перш за все пам`ятки надходили з території України, з Росії, частини Польщі, що входила до складу Російської імперії, Львова, Риги, православного Сходу, Японії. До єпаріхальних давньосховищ надходили предмети, за незначним винятком, з місцевої єпархії, де розташовувався музей. Пам`ятки до Львівського Церковного музею надходили з України, Росії, головним чином, з Москви й Санкт-Петербургу, Білорусії, з Риму, Відня та Венеції.

Найчисельнішим з українських церковно-археологічних музеїв був Київський (у 1915 р. нараховував близько 43 тис. одиниць зберігання), друге місце посідав Львівський ( у 1925 р. нараховував майже 25 тис. пам`яток). Кількість одиниць зберігання в єпархіальних давньосховищах були в десятки разів меншими. До музеїв надходили не лише церковні, але й світські старожитності.

Співробітники цих музеїв успішно вирішували проблеми систематизації, класифікації і атрибуції надходжень. Саме завдяки появі музеїв почали з`являтися наукові посібники з систематизації і класифікації предметів зберігання. Принципи систематизації предметів зберігання у музеях розроблялися у процесі розвитку й поповнення церковно-археологічних музеїв, поступово доповнюючись і удосконалюючись. Набувався також досвід атрибуції різноманітних пам`яток. Науковці, причетні до створення і діяльності церковно-археологічних музеїв, не тільки збирали і зберігали старожитності, а й вивчали, робили їх доступними широкому колу науковців та аматорів.

Музейні колекції формувалися по мірі надходження пам`яток, або надходили вже сформованими. Серед них відомі колекції рукописів, стародруків, ікон, святинь, антимінсів, нумізматичні, портретів, етнографічні.

Приділялося багато уваги експозиційній роботі. У створенні експозицій не було суворої системи. У деяких церковно-археологічних музеях реставрувалися предмети зберігання. Більшість церковно-археологічних музеїв брали участь у виставках, або самі створювали такі виставки на основі своїх фондів. Музеї були доступними для громадського відвідування і для праці в них науковців. Музейний матеріал використовувався і у навчальному процесі.

Церковно-археологічні музеї, давньосховища та наукові установи припинили своє існування у 1919-1920 роках (за винятком Львівського музею). Музейні експонати були розпорошені по різним музеям, бібліотекам, архівам, доля багатьох з них невідома.

У висновках дисертації містяться підсумки проведеного дослідження, основний зміст яких виноситься на захист:

- Церковна археологія була важливою галуззю загального кола богословських наук, яка за період з часу виникнення у другій половини ХІХ до початку ХХ ст. пройшла великий шлях у своєму розвитку;

- Найвагоміший науковий внесок у розробку питань церковної археології і музейництва був зроблений церковно-археологічними установами і археологічними з`їздами;

- Церковно-археологічні музеї (давньосховища) створювалися церковно-археологічними установами при КДА і єпархіальними;

- Церковно-археологічні музеї сприяли формуванню в Україні системи охорони пам`яток, зробили свій внесок у створення вітчизняної системи музеїв, у збирання, вивчення і популяризацію пам`яток; у процесі діяльності церковно-археологічних музеїв була накопичена значна кількість цінних у науковому відношенні пам`яток, головним чином, східнослов`янських, а також східних християнських, західноєвропейських, античних і азіатських;

- Співробітниками церковно-археологічних музеїв у процесі фондової роботи був зроблений великий внесок у виявлення, збирання, вивчення, публікацію і охорону пам`яток; вперше на території нашої країни були розроблені принципи систематизації та класифікації церковних пам`яток та їх використання в музейних експозиціях; накопичувався досвід атрибуції пам`яток; створювалися музейні колекції; започатковувалися екскурсійна робота і організація виставок.

ПУБЛІКАЦІЇ, ЩО ВІДОБРАЖАЮТЬ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Основні тенденції розвитку церковної археології у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - К.: Видавничий центр "Київський університет", 1999. - Вип. 44. - С. 24-27.

2. Розробка проблем церковної археології на археологічних з`їздах другої половини ХІХ - початку ХХ ст. // Vita Antiqua. - 1999. - № 2. - С. 240-246.

3. З історії створення і перших часів існування Церковного (згодом Національного) музею м. Львова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - К.: Видавничий центр "Київський університет", 2001. - Вип. 55. - С. 43-47.

4. Експозиційна робота та принципи діяльності церковно-археологічних музеїв в Україні (друга половина ХІХ - початок ХХ століття) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - К.: Видавничий центр "Київський університет", 2002. - Вип. 62. - С. 13-16.

АНОТАЦІЇ

Карсим І.А. Розвиток церковної археології та музейництва в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. - Рукопис (212 стор.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2003.

У дисертації вперше в українській історіографії системно досліджено проблему зародження, розвитку і основних здобутків церковної археології та церковно-археологічного музейництва в Україні, систематизований науковий внесок у розробку питань церковної археології, пам`яткоохоронної роботи, краєзнавства і пам`яткознавства, зроблений церковно-археологічними установами і археологічними з`їздами. Аналізується науково-організаційна робота зі створення і розвитку церковно-археологічних музеїв в Україні, охарактеризований внесок цих музеїв у виявлення, збирання, вивчення, публікацію і охорону пам`яток. Розкривається характер і особливості фондової роботи, процесу створення основних музейних колекцій, систематизації, класифікації й атрибуції предметів зберігання церковно-археологічних музеїв, наукової роботи з дослідження і збереження предметів музейного зберігання; постановка екскурсійної роботи і організації виставок.

Ключові слова: церковна археологія, християнська археологія, духовна освіта, музейна справа, Церковно-Археологічне Товариство при Київській Духовній Академії, Київська Духовна Академія, Петров Микола Іванович (1840-1921).

Карсим И.А. Развитие церковной археологии и музейного дела в Украине во второй половине ХІХ - начале ХХ ст. - Рукопись (212 стр.).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. - История Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка. - Киев, 2003.

Диссертация посвящена проблеме возникновения и развития церковной археологии и музейного дела в Украине в конце 60-х г.г. ХІХ - начале ХХ столетий. На основе изучения и использования значительного количества источников, часть из которых впервые вводится в научный оборот, сделана попытка систематизации истории церковной археологии и церковно-археологического музейного дела, исследования направлений их развития, характеризуются объективные и субъективные факторы, которые соответствующим образом влияли на их деятельность.

В диссертационном сочинении показывается, как отечественная церковная археология, используя достижения западной христианской археологии, ставила перед собой свои собственные задачи, связанные с изучением отечественной христианской культуры. Характеризуется особая роль в создании базы для исследования христианских древностей путешественников по странам Запада и Востока, частных коллекционеров и исследователей. Анализируется научный вклад археологических съездов в становление и развитие церковной археологии в Украине.

В диссертации особо отмечается роль церковно-исторических и археологических институций в развитии церковной археологии в Украине, в логической последовательности изучаются основные направления их деятельности. Анализируются основные периоды истории и деятельности Церковно-Археологического Общества при Киевской Духовной Академии, Подольского епархиально-статистического Комитета, Полтавского церковного историко-археологического Комитета, Волынского церковно-археологического Общества, Черниговской церковно-археологической Комиссии с епархиальными древлехранилищами при них, Львовского церковного музея.

Особое внимание посвящено исследованию форм и методов деятельности церковно-археологических музеев в Украине, их комплектации, фондовой, научной работе, использованию музейных собраний в учебном процессе, экспозиционной работе, принципам их деятельности.

Диссертационное исследование завершается соответствующими обобщающими выводами.

Ключевые слова: церковная археология, христианская археология, духовное образование, музейное дело, Церковно-Археологическое Общество при Киевской Духовной Академии, Киевская Духовная Академия, Петров Николай Иванович (1840-1921).

Inna A. Karsim. Development of the church archaeology and museology in Ukraine in the second half of XIX - at the beginning of XX centuries. - Manuscript (212 pages).

Thesis for the award of scientific degree - Candidate of Science (History), speciality 07.00.01. - "History of Ukraine". - Kyiv Taras Shevchenko's National University. - Kyiv, 2003.

This thesis is the first investigation of the problem of originated, development, and the main achievements of church archaeology and museology in Ukraine. Author systematizes a scientific contribution of church-archaeology institutions and archaeologiest congresses in church archaeology, protections of monuments to the past, regional studies. In the thethis is analysed the scientific-organizing work for creation and development of church-archaeologiest museums in Ukraine, is described it`s contribution in discovery, collection, studing, publication and protection of monuments to the past. Author reveals the character and the special feature of fund work, creation of the main museum`s collections, system, classification and attribution of museum's articles, excursion and exhibition works.

Key words: church archaeology, christianity archaeology, theological education, museology, Church-Archaeologiest Society of Kyiv Theological Academy, Kyiv Theological Academy, Petrov Nicolai Ivanovich (1840-1921).

Размещено на Allbest.ru