Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

МИКОЛАЄНКО ІРИНА МИКОЛАЇВНА

УДК 930.2:061.1

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ІСТОРІОГРАФІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЗЕМСЬКИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ (1864-2001 рр.)

Спеціальність 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

КИЇВ-2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Рябцев Володимир Павлович, професор кафедри історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, старший науковий співробітник Пінчук Юрій Анатолійович, завідувач відділу української історіографії Інституту історії України НАН України;

кандидат історичних наук, доцент Сорока Юрій Михайлович, доцент кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Провідна установа: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Захист відбудеться 17 лютого 2003 року о 10 годині на зсіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, вул. Володимирська, 60, ауд. 349.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 9 січня 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації зумовлена особливостями становлення та розвитку наукових досліджень з історії запровадження та діяльності українських земств, як в Україні, так і за кордоном; проблематикою та специфікою праць, а також метою і завданням роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків (156 с.), посилань, списку джерел та літератури (315 позицій), додатків (52 с.). Загальний обсяг роботи 251 с.

Вступ. Актуальність теми дослідження зумовлюється рядом чинників: місце, роль і значення земських установ в українському суспільстві, їх внесок у розвиток продуктивних сил, господарства, вітчизняної культури. Все це висуває дослідження їх історії та історіографії в число актуальних проблем історичної науки. З середини ХІХ до початку ХХІ століття створена досить багата і різноманітна документальна, наукова, науково-популярна, публіцистична, та інша література, в якій висвітлюється багатостороння діяльність українських земств та їх доля від моменту запровадження до 1920 року. Це вимагає комплексного історіографічного аналізу дослідницької та археографічної літератури, об'єктивної оцінки реального стану розроблення проблеми, визначення вузьких місць, прогалин і обґрунтування тематики подальших досліджень. Подолання кризових явищ, які успадковані від радянського етапу розвитку української історичної науки, ідеологічних нашарувань минулого, неможливе без широких історіографічних досліджень, покликаних підбивати підсумки вивчення тих чи інших проблем, та виявляти недостатньо висвітлені питання. Історіографія діяльності земських установ є складовим компонентом як нової, так і новітньої історії України. Без неї неможливо простежити тенденції розвитку української історичної думки, встановити закономірності приросту і збагачення історичних знань, визначити примноження методів історичного пізнання.

Комплексне історіографічне опрацювання історії земських установ України стало можливим лише в умовах відновлення державної незалежності України. Історіографічні вступи книг, дисертацій, окремі статті, започаткували наукове осмислення провідних напрямків дослідження вузлових проблем історії земств. Продовжуючи історіографічні дискурси попередників, дисертація спрямована на подолання ідеологічних постулатів радянської доби, перегляд оцінок ролі й місця земських установ у контексті суспільно-політичного життя українського народу. Широкою є географія досліджуваних видань, зумовлена особливостями долі її діячів та сучасників, а також етапним введенням земських установ на території України, що було пов'язано з польським національним рухом, еміграційними процесами, та суспільно-політичними факторами. Все це зумовило специфіку формування центрів дослідження даної проблематики, архівного та бібліографічного фондів українських земств. Без ґрунтовного аналізу праць, підготовлених як в Україні, так і за її межами, неможливе подальше вивчення культурно-освітньої, соціально-економічної та суспільно-політичної діяльності земських установ, а також створення узагальнюючих досліджень з історії земства. Необхідно осмислити існуючі концептуальні засади та сформувати нові підходи до аналізу суспільно-політичних подій і явищ. Потрібно ввести в науковий обіг нові історичні та історіографічні джерела, використовуючи сучасні дослідницькі методи. Все це дозволить вийти на якісно новий рівень осмислення досвіду та уроків суспільно-політичних та соціально-економічних процесів на Придніпрянській та Слобідській Україні, а також сприятиме збагаченню і утвердженню наукової концепції нової та новітньої історії України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної теми “Історія формування і розвитку Української держави” (державний реєстраційний номер № 01 БФ 046-01), яка включена до тематичного плану, що розробляється історичним факультетом Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дисертаційного дослідження є сукупність основних груп історіографічних джерел з історії діяльності земських установ, нагромаджених в Україні, Росії, західній діаспорі, а також діяльність наукових центрів та провідних істориків.

Предметом дисертаційного дослідження є тенденції та закономірності зародження, розвитку і збагачення знань про земські установи України з середини ХІХ до початку ХХІ століття, встановлення їх достовірності, повноти і об'єктивності.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від впровадження земських установ (1864 рік) і до початку ХХІ століття. При аналізі праць, створених у різних географічних регіонах, враховувалась загальна система періодизації історичної науки в Україні як у дорадянські, радянські так і пострадянські часи.

Метою дисертації є історіографічний аналіз праць, присвячений діяльності земських установ України, встановлення на цій основі стану і повноти дослідження проблеми, виявлення недостатньо вивчених питань і вироблення рекомендацій щодо подальшого опрацювання теми.

Ця мета реалізується шляхом виконання наступних дослідницьких завдань:

- Виявити, систематизувати і охарактеризувати основні групи історіографічних джерел з історії земств, обґрунтувати періодизацію дослідження теми;

- Дослідити найхарактерніші тенденції нагромадження знань з історії земських установ на території українських земель;

- Накреслити можливі перспективні напрямки подальшої наукової розробки питань суспільно-політичної та соціально-економічної діяльності земств.

Методологічною базою роботи є принципи об'єктивності та історизму. В процесі її написання застосовувалися наступні методи дослідження: загальнонаукові (історичний, логічний) з властивими їм аналізом, синтезом та системним підходом; загально-історичні (порівняльно-історичний, ретроспективний); специфічно-джерелознавчі (відбір і класифікація джерел).

Наукова новизна дисертації зумовлюється постановкою нової проблеми, метою, предметом і авторською методикою вирішення завдань дослідження. Вперше в широких хронологічних межах досліджено комплекс українських, російських та зарубіжних історіографічних джерел, який вміщує монографії, брошури, статті, дисертаційні дослідження щодо діяльності земських установ України. Більша частина цих джерел залишалась поза увагою українських істориків. Докладніше, у порівнянні з існуючими працями, досліджено характерні риси української та російської історіографії щодо діяльності земських установ. Встановлено зв'язок між змінами на пострадянському просторі й зміною поглядів дослідників щодо українських земств. Показано еволюцію поглядів українських та російських учених на земства, як органи місцевого самоврядування. По-новому визначено ключові аспекти проблеми і виявлено напрями подальшого вивчення даної тематики. На основі введення в науковий обіг нових джерел, насамперед архівних документів, авторка комплексно дослідила основні чинники, які визначали стан суспільно-політичної, культурно-освітньої та соціально-економічної діяльності земських установ України.

Практичне значення отриманих результатів зумовлюється тим, що вони з'ясовують сучасний стан дослідження історії земств, мотиви та особливості еволюції поглядів істориків на інститут земського самоврядування з 1864 по 2001 рік. Висновки та новий фактичний матеріал можуть бути використані в узагальнюючих і спеціальних працях з історії української історичної думки, джерелознавства, історії держави і права України. історія земський український

Апробація результатів дослідження здійснювалась у формі доповідей на двох міжнародних конференціях: Міжнародна наукова конференція, присвячена 290 - річчю прийняття Конституції Пилипа Орлика (5 квітня 2000 року, м. Київ), Міжнародна наукова конференція “Розвиток історичної науки в Україні (до 10-річчя незалежності України)” (18 травня 2001 року, м. Київ), опубліковані в п'яти авторських статтях загальним обсягом 4,2 аркуші.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ “Стан наукової розробки та джерельна база дослідження” присвячений аналізу опублікованих документів, архівних матеріалів, періодичної преси, довідникових видань. Окремо виділено публікації в енциклопедичних та довідникових виданнях щодо земської проблематики. Значну увагу приділено ювілейним виданням, нотаткам сучасників, мемуарам, науковим дослідженням. Без цієї групи джерел неможливе об'єктивне судження про достовірність висновків досліджень, про вплив історичних умов на формування поглядів дослідників.

Одне з головних місць в історіографії першого періоду діяльності земських установ України (1864 - 1917 рр.) посідають державні документи, в яких відображено процес підготовки та запровадження земських установ на території Російської імперії. Це перш за все “Материалы по Земскому общественному устройству” (СПб., 1885 р.) та “Историческая записка о ходе работ по составлению и применению “Положения о земских учреждениях” (СПб, 1887 р.). Саме ці документи віддзеркалюють суспільно-політичні та ідеологічні умови створення історіографічних джерел. Також цінним джерелом у вивченні діяльності земських установ України є “Полное собрание законов Российской империи”.

Велике значення мають матеріали держархівів України. Аналіз всього комплексу архівів дозволив класифікувати їх за такими групами: документи державних, політичних і громадських організацій, джерела особового походження, біографії, листи, щоденники, епістолярна спадщина. Архівні матеріали Центрального державного історичного архіву в м. Києві представлені документами: Київської духовної консисторії (ф. 127), Київського губернського жандармського управління (ф. 274), Київського охоронного відділення (ф. 275), Канцелярії Київського окремого цензора (ф. 294), Подільського губернського жандармського управління (ф. 301), Харківського охоронного відділення (ф. 304), Харківського губернського жандармського управління (ф. 336), Канцелярії Київського, Подільського, Волинського генерал-губернатора (ф. 442), Канцелярії Київського охоронного фабричного інспектора (ф. 575), Київського відділу шляхів сполучення (ф. 692), Управління попечителя Київського учбового округу (ф. 707), Київського губернського земського комітету (ф. 1069), Споживчого товариства Півдня Росії (ф. 1111), Канцелярії тимчасового Харківського генерал-губернатора (ф. 1191), Чернігівського губернського жандармського управління (ф. 1439), родини Ґалаґанів (ф. 1475), Канцелярії Харківського інспектора у справах друку (ф. 1680), Єгора Степановича Гордієнка (ф. 2023), Миколи Федоровича Сумцова (ф. 2052), Володимира Івановича Сави (ф. 2058).

Значний масив документів щодо суспільно-політичної та соціально-економічної діяльності українських земств зберігається в фондах губернських і повітових земських зібрань (розпорядчі органи) та повітових і губернських земських управ (виконавчі органи) наступних установ: Держархіву Чернігівської області (ф. 81, 127, 145, 147, 178, 184, 187, 430, 565, 676, 762, 998, 1081); Держархіву Харківської області (ф. 3, 19, 82, 304, 306, 307, 308, 309, 311, 327, 1028); Держархіву Полтавської області (ф. 83, 109, 610, 612, 694, 828); Держархіву Автономної республіки Крим (ф. 6, 26, 592, 764); Держархіву Сумської області (ф. 1, 2, 10, 11, 251, 445, 622, 699); Держархіву Кіровоградської області (ф. 15, 20); Держархіву Одеської області (ф. 91); Держархіву Житомирської області (ф. 67, 70, 85, 161, 183, 206, 276, 523); Держархіву Київської області (ф. 2, 9, 436, 805, 890, 916, 917, 1235, 1240).

Також інформаційне навантаження несе колекція документів особистих фондів О.О. Русова (ф. Ш), І.П. Білоконського (ф. І), які знаходяться в Інституті рукопису НБУ ім. В.І.Вернадського.

Важливим джерелом для написання дисертації стали матеріали земських періодичних видань, які в різні роки друкували земства України: “Сборник Херсонского земства” (видавався з 1868 року), “Черниговский земский сборник” (видався з 1870 року), “Земский обор Полтавского губернского земства” (видався з 1870 року). Також важливим періодичним земським виданням була газета “Земство”, яка видавалась з 1880 по 1881 рік.

Особливе місце серед довідникових видань щодо діяльності земських установ посідають публікації “Земского ежегодника”. який, починаючи з 1878 року видавався Імператорською вільною економічною громадою в Петербурзі. “Земский ежегодник” не лише висвітлював питання, які доводилось вирішувати земствам, але і аналізував хід їх виконання.

Про значну роль земств в суспільно-політичному житті Російської імперії свідчить і той факт, що їх діяльність висвітлювалась в енциклопедичних та довідникових виданнях дореволюційного¹, радянського² часів, та періоду української державності³.

До ювілейних дат земських установ (25, 40, 50-річчя), автори висвітлювали досягнення земств в різних галузях господарства, що знайшло своє відображення в статтях та окремих виданнях. Найзмістовнішими серед них були - “Ювілейний земський збірник” та робота Г.Є. Львова і Т.І. Полнера “Наше земство и 50 лет его работы”⁴.

Системне вивчення, комплексне використання та критичний підхід до усіх згаданих історіографічних джерел, дозволив здійснити дослідження історіографії багатогранної діяльності українських земських установ, як складової частини загальноросійських земств. Звичайно, в одному історіографічному дослідженні не можуть бути розглянуті всі джерела, в яких розкривається земська тематика. Тому авторка проаналізувала ті матеріали, на основі яких можна дати репрезентативну картину стану розробки досліджуваної теми, простежити провідні тенденції, особливості і закономірності вивчення основних її аспектів.

Провідне місце в історіографії 1918 р - першої половини 1950^х років зайняли праці учасників земського ліберального руху, які опинились в еміграції. Суттєвим джерелом цього періоду є багатотомний “Архив русской революции”, який видавався Й.В. Гессеном в Берліні.

Серед українських емігрантів треба виділити В.М. Леонтовича та О.М. Моргуна, які своїми працями збагатили джерельну базу і сприяли об'єктивним підходам до дослідження діяльності українських земств.

Третій етап історіографії проблеми (друга половина 1950^х - перша половина 1980^х років ХХ століття). Слушними узагальненнями характеризуються праці таких визначних радянських істориків, як В.В. Гармиза, П.А. Зайончковський, Л.Г. Захарова, Ф.А. Петров, Н.М. Пірумова, Є.Г. Корнілов, М.М. Шумилов, К.Ф. Шацилло, В.В. Шелохаєв. Вчені зосередили свою увагу на вивченні діяльності земств у загальноросійському аспекті. Їх дослідження вмішують історіографічні огляди робіт як дореволюційного, так і радянського періодів.

Окремо виділено роботи українських вчених - Л.Я. Корнійчук, А.К. Волощенко, А.М. Катренка, які зробили спробу короткого, проте успішного дослідження діяльності українських земств на політичній та соціально-економічній ниві.

Незважаючи на заідеологізованість цих праць, а також на складнощі при добірці матеріалів (багато архівних фондів були закритими для дослідження), всі ці роботи є складовою частиною історіографії земських установ на території українських земель. Проте необхідно підкреслити, що історіографічні огляди робилися лише у межах загальних досліджень радянського періоду.

З другої половини 80^х років ХХ століття розпочався четвертий, якісно новий період дослідження діяльності земських установ України. Праці, що з'явились в цей час були більш об'єктивні, доповнені раніше закритими матеріалами. Це, насамперед, стосується наукової школи А.М. Катренка, яку представлено як працями самого вченого, так і його учнів - В.М. Мойсієнка та Л.В. Козуб¹. Автори у своїх роботах досліджували суспільно-політичну діяльність українського земства, біографії видатних земців України, аналізували їх наукову та політичну спадщину.

Аналіз новітніх узагальнень археографічного матеріалу, здійснених А.М. Гузом, О.І. Мармазовою, А.І Лахматовою, О.М. Обметко,. О.А.Редькіною² та іншими дозволив зробити висновок про еволюцію в царині дослідження діяльності українських земств.

У другому розділі “Вивчення культурно-освітньої та соціально-економічної діяльності земських установ” визначено важливість цієї проблеми для історичної науки. Окремо розглянуто особливості становлення земств на Україні. Визначено проблеми, з якими зіткнулись земства у період своєї діяльності. Прослідковано, як відбувався процес дослідження земств в історичній науці. Звернена увага на те, що сучасних дослідників приваблювала лише освітянська діяльність земств, в той час, як архівні документи доводять, що діяльність земств України багатостороння.

Важливим історіографічним джерелом для вивчення земської статистики на українських землях є “Материалы для оценки земельных угодий, собранные экспедиционным способом статистическим отделением при Черниговской губернской земской управе” (К., 1877). Проаналізовано праці П.П. Червінського, Г.П. Сазонова, В.М. Григорьєва, М.О. Каблукова, С.М. Велецького.

Окремо виділено дослідження українського статистика О.О. Русова “Краткая энциклопедия земского дела в его историческом развитии”, яка побачила світ в 1914 році. Автор розглянув питання, що стосувались діяльності земств, дослідив історичні корені земського руху, підняв широкий спектр проблем, які доводилось вирішувати земствам з моменту їх виникнення і до кінця ХІХ століття.

Одним з джерел вивчення багатогранної діяльності земських установ України є особисте листування земських діячів. Найкраще це питання розкривається завдяки архівним матеріалам, що знаходяться у родинному фонді Є.Г. Гордієнка (ф. 2023 ЦДІАК України).

До питання освіти у житті народу та сприяння земських установ у її організації неодноразово звертався в своїх працях видатний земець Катеринославщини М.О. Корф. Педагог, методист, організатор трирічної земської громадської школи, керівник учительських курсів. Автор праць: “Земский вопрос о народном образовании” (СПб., 1867.), “Итоги народного образования в Европейских государствах” (СПб., 1879.), “Малютка. Первая книга после азбуки для народной школы и семьи” (СПб., 1872.), “Наш друг. Книга для чтения учащихся в школе и дома и руководство к начальному обучению родному языку” (СПб., 1871). Варто заважити, що “Наш друг” перевидавався в 1873, 1880, 1884 роках, що свідчить про важливість цього підручника для тогочасних шкіл. Поряд з М.О. Корфом питання земської освіти висвітлювали: С.І. Миропольський, В.А. Мурінов, В.М. Хижняков, В.К. Іванович.

Іншою важливою галуззю, в якій земцям України вдалось добитись суттєвих результатів, була організація охорони здоров'я. Саме цій тематиці присвятили свої праці І.І. Молесон, М.Я. Капустін, Г.П.Френкель¹, та ряд інших дослідників, які вказували на завдання, що стояли перед земською медициною, проблеми, які виникали в ході практичної діяльності, та шляхи їх подолання.

Діяльність земських установ в часи Першої світової війни потребує окремого наукового дослідження. Про діяльність Всеросійського земського союзу робіт дуже мало. Серед них можна назвати: дослідження М.Д. Загряцкова “Всероссийский Земский Союз” (Пг., 1915), “Краткий очерк деятельности Всероссийского Земского Союза на 1 января 1916 года” (М., 1916), “Всероссийский Земский Союз. Медико-Санитарное бюро при Главном Комитете. Земское товарищество по закупке и продаже лечебных материалов” (М., 1916), ряд публікацій в журналі “Земское дело” (№ 1 - 4 за 1917 р.).

Якщо розглядати другий період історіографії даного аспекту діяльності земських установ України (1918 - 1950^ті роки), то можна назвати працю О.М. Моргуна “Нарис історії промислової кооперації України” (Мюнхен, 1966). Роботу було написано в 1940^х роках, проте видана вона була вже після смерті автора. О.М. Моргун розглянув заходи земств, направлені на розвиток кооперативного руху на території Наддніпрянської та Слобожанської України, а також відносини земських установ з кооператорами.

З другої половини 1950^х і до середини 1980^х років (третій період в історіографії земських установ) помітно зросла увага радянських істориків до вивчення соціально-економічної діяльності земських установ. Наприклад, було видано збірник “Очерки истории русской общественной медицины (к столетию земской медицины)” (М., 1965). Автори збірника у своїх статтях розглянули українську земську медицину, як складову частину загальноросійської.

До робіт цього періоду відноситься і праця української вченої Л.Я. Корнійчук “Соціально-економічна думка на Україні в 70^х роках ХІХ століття” (К., 1971). Автор дослідила особливості земського оподаткування на території України. Також вона розглянула причини створення та діяльність земських банків.

Значний внесок у розвиток історіографії діяльності земських установ України було зроблено київським вченим А.М. Зубком. Автором було написано ряд статей та кандидатську роботу “Материалы земской статистики как исторический источник по изучению истории Украины периода капитализма” (К., 1988).

В умовах розвитку в Україні капіталістичних відносин, ринкової економіки та місцевого самоврядування, необхідно вивчити, науково осмислити, та узагальнити досвід, накопичений земствами.

У третьому розділ “Висвітлення в історичній літературі місця і ролі земств в суспільно-політичному житті” розглянуто земства, як органи місцевого самоуправління та їх вплив на подальший розвиток земського лібералізму. Перший історіографічний період в дослідженні суспільно-політичної діяльності земських установ України (1864 - 1917 роки) характеризується значними досягненнями у розробці земської проблематики.

Важливе значення для розвитку історіографії українського ліберального руху має робота І.І. Петрункевича “Очередные задачи земства” (1879 р.), в якій він сформулював програму політичної діяльності земського опозиційного руху. Ця програма передбачала запровадження громадянських прав і свобод та скликання представницького органу, що мав стати гарантом проведення політичної реформи.

Вивчення земського лібералізму започаткували ліберальні історики, публіцисти, та історики права. Серед них: І.П. Білоконський, Б.Б. Веселовський, В.С. Голубєв, М.І. Іорданський, Б.О. Кістяківський, О.О. Корнілов, В.Ю. Скалон, Д.І. Шаховський, Б.М. Чичерін та інші.

Значний внесок в історіографію цього періоду було зроблено М.П. Драгомановим, який у своїх працях проаналізував діяльність земств у період з 1858 по 1883 роки, а також розглянув стосунки земських лібералів з самодержавством.

Розглянуто праці І.П. Білоконського, присвячені земському лібералізму, результатом яких стало монументальне дослідження “Конституция и земство”. В земському ліберально-демократичному русі автор вбачав основи парламентаризму в Росії.

В українській історіографії радянського часу варто виділити дослідження Л.Я. Корнійчук³, яка у своїй праці зауважила, що зіткнення класових і станових інтересів в земствах приводило до виникнення в його середовищі суспільно-політичних угрупувань.

Сьогодні історична наука потребує досліджень щодо суспільно-політичної діяльності земських установ України. Історикам необхідно розкрити їх діяльність, як політичної сили, що суттєво впливала на ситуацію в Російській імперії. Тому, слід повніше розкрити багатогранність проявів ліберальних поривань, які охоплювали українських земців; потрібно дослідити діяльність земських діячів, чиї погляди і дії були спрямовані проти самодержавства; заслуговує розробки і питання про особливості розвитку і діяльність земського лібералізму в умовах української дійсності, що знайшло своє відображення в діяльності українських політичних партій.

ВИСНОВКИ

- Історіографія діяльності земських установ України представлена такими групами основних джерел: 1) документи державних, політичних і громадських організацій, наукових установ, які мали суттєвий вплив на розвиток досліджень з історії земств; 2) узагальнюючі та монографічні дослідження, присвячені історії земської реформи та її втілення на території українських земель; 3) політологічна, публіцистична література; 4) матеріали наукових конференцій, симпозіумів, читань, які віддзеркалюють різні аспекти діяльності земських установ; 5) рецензії, бібліографічні огляди праць з досліджуваної проблеми; 6) джерела особового походження, біографії, листи вчених-істориків; 7) мемуари і спогади членів земських установ як України так і Російської імперії; 8) матеріали періодичної преси, що відбивають події і факти, пов'язані з розвитком досліджень історії земств.

В дослідженні історії земств досить чітко простежуються наступні періоди: 1) 1864 - 1917 роки. Становлення історіографічної бази формувалось під впливом розвитку капіталізму та революційних подій, що відбувались в Російській імперії. Вона зростала за рахунок першоджерел земського походження та документів царського уряду, значної кількості історичних досліджень, праць земських та політичних діячів; 2) 1918 - перша половина 1950^х років. Вітчизняна історіографічна база, внаслідок негативного ставлення до земського лібералізму з боку правлячої ідеології, по-суті, не збагачувалась. І лише дослідження російських та українських вчених і діячів в еміграції сприяли її подальшому розвитку; 3) Друга половина 1950^х - перша половина 1980^х років. Політична “відлига” 1960^х років суттєво вплинула на вивчення історичної спадщини земських установ. І не зважаючи на те, що велика кількість досліджень відображала ідеологічне ставлення КПРС до земств і земського ліберального руху, історіографічна база значно поширилась за рахунок праць, в яких проаналізовано внесок земств у розвиток соціально-економічного та суспільно-політичного становища на території Російської імперії; 4) Друга половина 1980^х рр. - сьогодення. Якісно новий четвертий етап розпочався під впливом горбачовської “перебудови” і новітнього українського відродження. Українська історична наука поступово звільнялась від компартійних догм, і з великим інтересом розгорнула дослідження суспільно-політичної та соціально-економічної діяльності земських установ;

- За останні сто сорок років створена численна наукова література, яка відображає введення земств, як один з етапів реформування феодального суспільства і переходу до капіталістичних відносин на території українських земель. Відновлення державної незалежності України поставило перед історичною наукою завдання рішуче відмовитись від стереотипів радянської історіографії, яка розглядала земства, як шкідливе і вороже буржуазне утворення. Необхідно винести уроки з досвіду минулого для державотворчих процесів сьогодення. Різні аспекти діяльності земських установ на території України 1864 - 1920 років були у полі зору значної кількості вітчизняних та зарубіжних дослідників. Однак на сьогодні в історичній науці не існує праць, які б розглядали діяльність земських установ на Україні в усьому їх обсязі. Частково джерела з означеної проблеми вивчались, однак більшість їх ще не була введена до наукового обігу. Взагалі джерельна база є дуже багатою і дає можливість висвітлити багатогранну діяльність українських земств на належному рівні;

- Аналіз інформативного потенціалу опрацьованого історіографічного комплексу потребує подальшої розробки недосліджених тем і маловідомих сюжетів проблеми. Зокрема, спеціальних розвідок потребує господарча діяльність земств в Україні.

З огляду на недослідженість, історіографія суспільно-політичної та соціально-економічної діяльності земств в Україні належить до актуальних, суспільно вагомих напрямків розвитку історичної науки. Саме історіографічне дослідження підсумовує наукову розробку вузлових аспектів проблеми, встановлює достовірність і повноту їх висвітлення, з'ясовує питання, які не опрацьовані, вивчені недостатньо, чи спотворені, і в такий спосіб окреслює шляхи і стимулює подальший розвиток науки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Упродовж століття (енциклопедичні та довідкові видання про утворення та діяльність земств на території українських земель) // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Історія. - Вип. 43.- К., 2000.- С. 4-7 (співавтор В.П. Рябцев).

2. Журнал “Русская мысль”, як одне із джерел про діяльність земств в Україні // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Історія. - Вип. 46. - К., 2000.- С.56-61.

3. Видатні постаті українського земства. Історіографічний аспект. // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Історія. - Вип. 51.- К., 2000.- С. 6-11.

4. Земська статистика на території українських земель (1864 - 1917 рр.). Історіографія проблеми. // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Історія. - Вип. 55. - К., 2001.- С. 22-26.

5. Матеріали Центрального державного історичного архіву, як джерело дослідження діяльності земських установ на українських землях // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Історія. - Випуск 58. - К., 2001.- С. 16-19.

6. Відношення українського земства до тілесних покарань, відображене в періодичних виданнях. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науково-практичний збірник. Україна: поступ у майбутнє. Спецвипуск до 290-річчя прийняття Конституції Пилипа Орлика. - К., 2000.- С. 264-267.

7. З досвіду діяльності земських установ на території України (1864 - 1919) // Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вісник. Історія. - Випуск 63-64. - К., 2002.- С. 93-95.

Размещено на Allbest.ru