Зовнішньоекономічні зв’язки галицької і волинської земель (кінець Х - перша половина ХІV ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ ГАЛИЦЬКОЇ І ВОЛИНСЬКОЇ ЗЕМЕЛЬ (КІНЕЦЬ Х - ПЕРША ПОЛОВИНА ХІV СТ.)

Копитко Андрій Дмитрович

Львів - 2003

Анотація

Копитко А.Д. Зовнішньоекономічні зв'язки Галицької і Волинської земель (кінець X- перша половина XIV ст.)- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю: 07.00.01 - історія України. - Львівський національний університет імені Івана Франка.-Львів, 2003.

В дисертації досліджено динаміку зовнішньоекономічних зв'язків Галицької та Волинської земель в кінці X- першій половині ХІV ст., їх основні напрямки та форми наприкінці X - у ХII ст. Висвітлено регулярний характер контактів з Візантійською імперією, країнами Сходу, південно-східною Прибалтикою, землями Польщі. З'ясовано групи імпортів і шляхи їх поширення, проаналізовано запозичення виробничих технологій як однієї з форм зв'язків із сусідніми країнами. Простежено процес формування інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків в та їх правової бази. Показано,що розвинена інфраструктура була однією з головних умов успішного розвитку зовнішньоекономічних зносин Галицької і Волинської земель.

Ключові слова: зовнішньоекономічні зв'язки, торгівля, товар, купці, кредит, інфраструктура, виробничі технології.

Анотация

галицький волинський економічний середньовіччя

Копытко А.Д. Внешнеэкономические связи Галицкой и Волынской земель (конец Х - первая половина ХІV в.)- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности: 07.00.01. - история Украины. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2003.

В диссертации исследованы внешнеэкономические связи Галицкой и Волынской земель в конце Х - первой половине ХІV в. Применен комплексный подход к источниковой базе, использованы письменные, археологические и нумизматические источники, в частности фонда “Киевская Русь” Львовского исторического музея, материалы отчетов археологических экспедиций Института украинознавства НАН Украины в г.Львове. Сделан вывод о значительной роли археологических, в том числе нумизматических источников для выявления основных направлений и форм внешнеэкономических связей Галицкой и Волынской земель. Установлено существование постоянных экономических контактов с Византией и Северным Причерноморьем, странами Востока, юго-восточной Прибалтикой, землями Польши. Определен асортимент товаров, привезенных из европейских и восточных стран, Византии. Показаны заимствования производственных технологий как формы экономических связей Галицкой и Волынской земель с соседними странами. Прослеживаются важные изменения в международных контактах Галицкой и Волынской земель в XIII- первой половине XIV в. Со второй половины XIII века имело место сокращение ввоза византийских товаров. На второе место по значимости выходят экономические связи Галицкой и Волынской земель со странами Востока.. Установлена значительная роль Золотой Орды и европейских стран в экономической жизни Галицко-Волынского княжества, которое превратилось в крупного посредника в экономических связях стран Европы со странами Востока. Для ХІІІ-XIVвв. характерным явлением стал процесс переселения купцов и ремесленников из стран Востока в города Галицкой и Волынской земель. Определены основные виды транспорта, используемые купцами.

Изучено влияние наличия речных причалов, торговых площадей, складов товаров на уровень развития внешнеэкономических связей городов Галицкой и Волынской земель. Определена регулирующая роль таможен. Исследованы атрибуты торговой деятельности купцов (весы, гири), открытые в крупных городских экономических центрах и крепостях. Показано существование кредита в Галицкой земле с первой половины XII в. Установлена значительная роль государства в правовом регулировании международных экономических контактов и обеспечение контроля и охраны торговых путей.

Ключевые слова: внешнеэкономические связи, торговля, товар, купцы, кредит, инфраструктура, производственные технологии.

Annotation

Kopytko A. Foreign-economic relations of Halych and Volyn lands at the end of X th.с. - first half of the XIV th.с. researched in the thesis. - Manuscript.

The thesis researches the dynamics of external economic links of Halych and Volyn lands at the end of X th. and the first half of the XIV th.с.c.,their main tendencies and forms. It was concluded that there had been regular contacts with Byzantine Empire, with the East and with south- eastern Baltic states and with the lands of Poland. Import groups and the way of their expansion have been ascertained ; the borrowings of production technologies, as one of the types of links with the neighboring countries, have been analyzed. The process of the formation of the external links infrastructure and its legal basis have been traced. The existence of developed infrastructure as one the main conditins of the successful development foreign-economic relations of the aborementioned lands was proved.

Key words: foreign-economic relations, trade, goods, merchants, credit, infrastructure, productions technologies.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Зовнішньоекономічні зв'язки як на загальнодержавному так і на регіональному рівнях є одним з головних показників розвитку держави, її ролі в міжнародних відносинах. Під цим кутом зору вивчення економічних контактів Галицької та Волинської земель в період їх входження до складу Київської Русі і самостійного державного існування є необхідною умовою для створення загальної картини розвитку Руської і Галицько-Волинської держав, визначення їх місця в міжнародних економічних стосунках епохи середньовіччя. Увійшовши в останній чверті Х ст. до складу Київської Русі, названі території почали відігравати помітну роль в міжнародних економічних зносинах останньої, а у ХІІІ-ХІУ ст. Галицько-Волинське князівство за інтенсивністю контактів з Візантією і країнами Сходу займало провідні позиції в східноєвропейському регіоні. Такому становищу сприяв ряд чинників: вигідне географічне розташування, близькість до кордонів Візантії, наявність розгалуженої внутрішньої мережі водних і сухопутних шляхів, які водночас були складовою частиною міжнародних торговельних магістралей, наявність значних міських центрів-осередків ремесла і торгівлі (Галич, Звенигород, Володимир, Лучеськ, Львів, Дорогобуж, Белз, Пересопниця, Берестя). Велике значення мало також формування інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків (митниць, портів, торгових площ, складів товарів, засобів комунікації та ін.), створення необхідної правової бази для їх розвитку.

Дане дослідження допоможе з'ясувати витоки важливої ролі Галицької і Волинської земель в регіоні Центрально-Східної Європи і формування напрямків зовнішньоекономічних контактів, що стали традиційними для українських земель.Це актуально у зв'язку із сучасними економічними процесами в Україні, пошуками її місця в системі сучасної європейської інтеграції.

Тема роботи мало досліджена, оскільки більшості праць з цієї проблеми властивий джерелознавчий або констатуючий характер. Існує потреба в комплексному вивченні зовнішньоекономічних зносин Галицької і Волинської земель, в створенні узагальнюючої картини цих зв'язків. Виконання цих завдань дозволить усунути одну з прогалин сучасної історіографії.

Нижньою хронологічною межею роботи є кінець Х ст. - час входження Північного Прикарпаття і Волині до складу Київської Русі; верхньою- середина ХІV ст., коли завершився період розвитку цих територій у складі Галицько-Волинської держави.

Географічні межі дослідження. Під терміном “Галицька земля” розуміємо території, які в 40-х роках XII ст. увійшли до Галицького князівства (Перемишльську, Звенигородську, Галицьку і Теребовельську землі).Її західною межею був басейн Сяну, північною - верхів'я рік Вепр, Західний Буг, Стир, Горинь, Случ; південною- гори Карпати, верхів'я Пруту, середня течія Дністра, східною- верхів'я рік Південний Буг і Случ.У дисертації також розглядається Берладське князівство, розташоване в межиріччі Пруту і Дністра, яке було залежне від Галицької землі у XII- першій половині XIII ст.

Волинські землі - це Володимирське, Луцьке, Дорогобузьке, Пересопницьке, Берестейське, Червенське, Белзьке і Холмське князівства. Північною її межею був басейн р.Наров (кордони Берестейської землі в XIII ст.); західною-басейн Сяну і Вепра, південною- верхів'я Вепра, Західного Бугу, Стиру, Горині, Случі; східною - басейни Прип'яті, Горині і Стиру. Досліджується територія Болохівської землі, розташованої у басейні Случі і верхів'ї Південного Бугу, яка в 90-х роках ХІІ ст. увійшла до складу Волинської землі, а в XIII ст. була складовою частиною Галицько-Волинського князівства.

Об'єктом дослідження. є система міжнародних економічних відносин Східної Європи наприкінці Х - першій половині ХІУ ст.

Зовнішньоекономічні зв'язки Галицької і Волинської земель у вказаний період, основні їх напрямки та форми склали предмет дослідження.

Метою дисертаційного дослідження є створення узагальнюючої картини зовнішньоекономічних зв'язків Галицької і Волинської земель наприкінці X - у першій половині ХІV ст. на основі комплексного використання археологічних, писемних, нумізматичних джерел. Звідси випливають дослідницькі завдання:

- виявити основні напрямки зовнішньоекономічних і, зокрема, торговельних зв'язків, простежити динаміку їх розгортання впродовж вказаного періоду;

встановити основні групи привізних товарів, визначити географію їх надходження та поширення в Галицькій та Волинській землях ;

виявити і дослідити факти запозичення місцевими ремісниками зарубіжних виробничих технологій, а також поширення в сусідніх державах ремісничих технологій галицьких та волинських майстрів;

- простежити формування інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків, зокрема, мережі сухопутних та водних шляхів та інших її складових частин.

- показати процес становлення правової бази міжнародних економічних зв'язків в епоху середньовіччя.

При підготовці дисертації використовувань порівняльно-історичний, історико-хронологічний, проблемно-тематичний, описовий, ретроспективний та картографічний методи.

Наукова новизна дисертації в тому, що вперше в українській історіографії відтворено цілісну картину зовнішньоекономічних зв'язків Галицької і Волинської земель наприкінці X- у першій половині ХІV ст.:

- розглянуто форми економічних контактів з Візантією та іншими європейськими країнами, встановлено що у X-XII ст.цей напрям був пріоритетним;

простежено становлення і розвиток економічних стосунків з країнами Сходу, зроблено висновок, що у XIII-першій половині XIV ст. вони виходять на перший план у системі зовнішньоекономічних зв'язків Галицько- Волинської держави;

встановлено асортимент привізних товарів,виявлено шляхи їх потрапляння і географію поширення;простежено зміни у структурі імпортів, розроблена їх класифікація.

створено оригінальні комплексні карти імпортів на території Галицької і Волинської земель;

простежено формування інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків, зокрема, такі мало дослідженні її елементи як порти, митниці, склади, торговельні площі, транспорт, атрибути торговельної діяльності, кредитні операції.

з'ясовано функції держави стосовно правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, гарантування її безпеки, здійснення контролю над міжнародною торгівлею.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з економічної історії Київської Русі та Галицько-Волинської держави, при підготовці спецкурсів у вищих навчальних закладах.

Зв'язок з науковими програмами. Дослідження виконане в рамках держбюджетної теми історичного факультету Львівського національного університету “Українська історіографія на зламі ХХ-ХХІ століть“.

Основні результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на кількох наукових конференціях,зокрема: 1) VIІ міжнародній конференції молодих археологів (Львів, травень 1999р.); 2) підсумкових науково-практичних конференціях викладачів і аспірантів історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів,І998-200І рр.); З) міжнародній конференції студентів і аспірантів “Король Данило. XIIIст. в європейській історії” (Львів, квітень 2001 р.); 4) міжнародній науковій конференції “Король Данило Романович і його місце в українській історії” (Львів,листопад 2001 р.)

В основу структури дисертації покладено проблемно-хронологічний принцип,що дозволило розкрити поставлену мету та розв'язати зазначені завдання дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури і додатків. Обсяг тексту дисертації - 161 с., перелік джерел та літератури складає 475 найменувань. Додатки складаються з 5 карт і 5 списків пам'яток до них (10 с.), словника термінів, вжитих у дисертації (6с.).Загальний обсяг дисертації-214 с.

2. Основний зміст дисертації

У вступі визначені актуальність теми, об'єкт і предмет дисертаційного дослідження, його мета і завдання, наукова новизна, географічні і хронологічні межі, а також методи дослідження, практичне значення отриманих результатів, форми їх апробації.

В першому розділі “Джерельна база та історіографія дослідження” зроблено аналіз джерел та літератури. Джерела. Використано писемні, археологічні і нумізматичні джерела. Опубліковані писемні джерела можна умовно поділити на такі групи: 1) літописи і хроніки (“Повість временних літ”, “Київський літопис”, “Галицько-Волинський літопис”, “Хроніка Галла Аноніма”); 2) а ктовий матеріал; 3) джерела епістолярного жанру; 4) реляції та описи подорожей мандрівників і послів (монаха Юліана, Джованні дель Плано Карпіні, Гійома де Рубрука, Марко Поло, місійних єпископів - францисканця Одоріко Порденоне, домініканця Іордана Каталані, витяги з “Книги пізнання” анонімного автора першої половини ХIV ст. з Кастилії); 5)літературні твори (“Слово о полку Ігоревім, “Діяння і життя Девгенія Акрита”). Писемні джерела дозволяють вивчати окремі аспекти інфраструктури міжнародних економічних відносин галицько-волинських земель та сусідніх з ними територій, зв'язки регіону з країнами Європи в ХІІІ - ХIV ст., визначити групи привізних товарів. Провідну роль у вивченні окресленого кола питань відіграють археологічні джерела. Вони поділяються на дві групи: 1) опубліковані; 2) неопубліковані. До опублікованих археологічних джерел належать матеріали археологічних експедицій, що знайшли висвітлення в монографіях, статтях, розвідках, повідомленнях, каталогах, довідниках. До неопублікованих археологічних джерел належать матеріали з фонду Львівського історичного музею “Київська Русь”. Опрацьовано також архів відділу археології Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України у м. Львові, де зберігаються звіти і щоденники археологічних експедицій Інституту суспільних наук АН УРСР і Львівського історичного музею за 1946-2001 роки. Подана також класифікація археологічних джерел, в основу якої покладено ступінь їх поширення, функціональне призначення, матеріал виготовлення. Цінну інформацію про характер зовнішньоекономічних зв'язків дають нумізматичні джерела, зокрема, роль монет в їх розвитку як засобу грошового обігу і товару (сировина, прикраси.).Отже, комплексне використання джерел дозволило дослідити основні напрямки і форми зовнішньоекономічних зв'язків Галицької та Волинської земель і їх інфраструктуру.

Література. Наукові дослідження зовнішньоекономічних зв'язків Галицькоі та Волинськоі земель почалися в другій половині XIX ст. Одним із перших до вивчення цієї проблеми звернувся М.С. Грушевський. Він досліджував основні напрямки економічних контактів і їх інфраструктуру. В працях Я.І. Пастернака увага зосереджується на джерелознавчому аналізі імпортів і проблемі торговельних шляхів.

В працях М.Ф. Котляра, Б.О. Тимощука, І.П. Крип'якевича, І.М. Шекери, М.М. Кучінка, М.Ф. Рожка висвітлюються деякі аспекти інфраструктури і містяться характеристики окремих груп привізних товарів. О.Ф. Сидоренко в єдиному спеціальному дослідженні, присвяченому ролі українських земель в міжнародній торгівлі середньовічної доби, описує в загальних рисах участь Галицької і Волинської земель в міжнародних економічних зв'язках, відзначає зростання їх ролі в системі зовнішньоекономічних зв'язків руських земель у XIII-XIV ст. Проблеми міжнародних економічних відносин регіону в цілому і, зокрема, міст були також предметом дослідження в наукових розвідках І.К. Свєшнікова, І.П. Возного, В.М. Петегирича, С.В. Терського, Б.А. Прищепи. Роль нумізматичних джерел в економічних зносинах регіону з країнами Європи і Сходу аналізував М. Котляр. Серед польських і чеських істориків першої половини XX ст. даної проблеми торкались В. Антонєвич і А.В. Флоровський. Вони вивчали роль інфраструктури в розгортанні зовнішньоекономічних зв'язків регону, а також європейські та східні товари. Об'єктом досліджень в сучасній польській історіографії (Я.Котлярчик, Ф. Персовський, Т. Кєрсновська) є торговельні шляхи, які зв'язували Польщу з Галицько-Волинським князівством.

Питання торговельних шляхів, імпорти та монети з країн Європи, Візантії та Сходу вивчали Б.О. Рибаков, В.П. Даркевич, Потін В.М, А.П. Новосельцев і В.Т. Пашуто, Г.Г. Літаврін В.В. Кропоткін.Зроблено висновок про відсутність узагальнюючих праць з історії зовнішньоекономічних зв'язків Галицької та Волинської земель. Увага приділялася, в основному, окремим групам товарів і деяким аспектам інфраструктури.

В другому розділі “Зовнішньоекономічні зв'язки Галицької і Волинської земель наприкінці Х - у XII ст.” досліджуються їхні основні напрямки. Зроблено висновок про регулярний характер контактів з Візантійською імперією і Північним Причорномор'ям, країнами Сходу, південно-східною Прибалтикою, землями Польщі.

Економічні зв'язки Галицької і Волинської земель з Візантією стали особливо інтенсивними з другої половини ХІ ст. Майже у всіх великих осередках досліджуваних територій (Ленківці, Щекотин, Листвин, Городище) знайдено фрагменти візантійських амфор. Їх значне поширення приводить до висновку, що вони надходили з Візантії і її причорноморських володінь не лише як тара для вина і продуктів, але і як важливий самостійний предмет торгівлі. Велику групу привізних візантійських товарів становили скляні вироби (браслети, медальйони, намистини, лампадки), полив'яний посуд, камінь - стеатит ( з нього місцеві жителі виготовляли іконки,виявлені в Крилосі, Чорнівському городищі, Данилові), речі з напівдорогоцінного каміння, дерева, свинцю, кольорових металів (гемми, пломби і печатки, предмети культу, замки до скриньок). Знайдені на досліджуваній території візантійські і візантійсько-херсонеські монети також свідчать про торговельні операціі місцевих купців з Візантією та Північним Причорномор'ям.

З південно-східної Прибалтики і Скандинавії поступали вироби з чорних і кольорових металів (ювелірні прикраси, зброя). Бурштин з південно-східної Прибалтики використовувався для виготовлення намистин, предметів культу ( знахідки в Галичі, Звенигороді). З Польщі довозилась сировина (олово та свинець), яку використовували для виготовлення покрівель, прикрас, предметів культу, пломб, кистенів, поступали есовидні скроневі кільця зі срібла і бронзи. Олово надходило також з Чехії, яка у Х-ХІІ ст. була одним з найбільших експортерів цього металу у Європі. Ювелірні вироби з Великої Моравії, пізніше Чехії, помітно вплинули на формування волинського ювелірного мистецтва. З Угорська імідь, вироби з срібла використовувались здебільшого як сировина для місцевого ремесла. З Болгарського царства привозили амфороподібні посудини в Галицьку землю. З Польщі, Угорщини, Чехії у Волинську і Галицьку землі також надходили вироби, виготовлені в Німецькій імперії і Франції: релікварії, водолії, блюда, ложечки для причащання. Не виключено, що певна їх частка могла потрапити внаслідок безпосередніх економічних і культурних зв'язків Галицької і Волинської земель з країнами Західної і Центральної Європи.

Отже, за свідченням археологічних джерел, імпорти з країн Європи являли собою здебільшого вироби з кольорових і чорних металів, сировину для ремесел.

Галицька і Волинська землі мали також зв'язки з країнами Сходу, про що свідчать знахідки монет, карбованих в містах Арабського Халіфату і держави Саманідів. З другої половини Х ст. зростає значення привізних саманідських монет як засобів грошового обігу. Це й спричинило, очевидно, практику різати саманідські диргеми на менші долі, згадувані в писемних джерелах як куни, резани. В XI-XII ст. помітно розширюється спектр привізних східних товарів. Велику групу становлять вироби з напівдорогоцінних каменів (сердоліку, гірського кришталю, аметисту, агату, ляпіс-лазурі). В Галицьку і Волинську землі також надходили напівдорогоцінні камені як сировина для ювелірів. В XI-XII ст. появляється продукція із скла (кубки, намистини) із середньоазійських держав і Сирії. В XI ст. у Волинську і Галицьку землі імпортувались золото- і срібноскляні намистини, які виготовляли в Сирії і Єгипті. Важливу групу товарів становив керамічний і металевий посуд. Так, з Персії привозили поливну кераміку, яка наслідувала елітарні зразки,.виготовлені в техніці “ люстр” (знахідки у Звенигороді ). 3 Середньої Азії надходив посуд з бронзи, про що свідчать фрагменти посудини з Звенигорода.

З країн Сходу привозились металеві хрести сирійсько-палестинського типу. Подібні хрести могли потрапляти з паломниками, які побували в Сирії і Палестині, містах Візантії, зокрема, Херсонесі. З Кавказу і Криму в Волинську землю доставляли самшит-дерево, з якого місцеві жителі виготовляли гребені. Отже, в X-XII ст. існували постійні економічні зв'язки з Візантією, країнами Сходу і сусідніми країнами Європи.

Третій розділ присвячений зовнішньоекономічним контактам Галицько-Волинської держави у ХІІІ - першій половині ХІV ст. В ньому простежуються зміни, яких вони зазнали у вказаний період, визначаються нові пріоритетні напрямки економічних зв'язків.

В окреслений період продовжували розвиватись економічні контакти з Візантією. Всупереч усталеній в історіографії думці про те, що імпорт амфор із Північного Причорномор'я припинився в середині ХІІІ ст., матеріали археологічних експедицій 1990-х років свідчать про їх подальше надходження впродовж другої половини XIII- першої половини ХIV ст. Про розвиток торговельних зв'язків з Візантією свідчать також поодинокі знахідки монет, зокрема, імператора Іоанна Кантакузена. З'являються також монети з Трапезундської імперії, що засвідчує встановлення економічних контактів з нею.

На друге місце за значимістю виходять економічні зв'язки Галицької і Волинської земель з країнами Сходу. Зі східних країн у цей час поступає ряд нових товарів (ртуть, спеції). Натомість припинився ввіз напівдорогоцінних каменів і виробів з них.

Одним з значних партнерів Галицької і Волинської земель стає в цей час Золота Орда. З ремісничих центрів останньої (Сарай ал-Джедід, Сарай ал-Махруса, Біляр, Аккерман, Старий Орхей, Костешти) поступає керамічний посуд. Переконливим свідченням економічних контактів з Золотою Ордою є також джучидські монети, виявлені на території цих земель. За посередництвом купців із Золотої Орди у Володимир потрапляв порцеляновий посуд з Китаю. Значення Галицько-Волинської держави як важливого партнера у торгівлі з країнами Сходу засвідчує факт появи у її містах мусульманських, вірменських, єврейських купців та ремісників, які, ймовірно, переселилися з міст Північного Причорномор'я (Аккермана, Кафи, Кілії) і володіли багатим досвідом міжнародної торгівлі.

Галицька і Волинська землі надалі підтримували зв'язки з сусідніми європейськими країнами. З Польщі надходила сировина для ремесел (олово, свинець, сукна). Писемні джерела фіксують взаємну зацікавленість польської і руської сторін в розвитку успішної торгівлі на території Галицької і Волинської земель. Двохсторонні економічні зв'язки існували також між Сілезією та Галицькою і Волинською землями. Так, з вигодою для себе торгували купці сілезьких міст, зокрема, Вратислави (Вроцлава ), Свідніци, і болісно реагували на створювані перешкоди у цій торгівлі з боку польського короля Казимира III. В свою чергу, руські купці мали власний торговий двір у Вратиславі, де проживали і торгували такими товарами, як хутра, мед, віск.

Важливу роль у покращенні економічних зв'язків з Чехією відіграла поява стабільної грошової одиниці, якою став празький гріш. Останні, які на той час починали виконувати функції міжнародної валюти, потрапляли в Галицьку і Волинську землі також внаслідок торговельних операцій купців Чехії і Моравії. Очевидно, чеських і моравських купців цікавили східні товари, які можна було придбати в містах Галицько-Волинської держави. Санкції, введені Казимиром III, проти вільної торгівлі з Руссю, спонукали купців з Чехії і Моравії шукати підтримки в чеського короля Карла Люксембурга.

Значне місце в економічних зв'язках Галицько-Волинської держави займали міста, пов'язані з узбережжям Балтійського моря: Торунь, Хелмно. Писемні джерела засвідчують не тільки торгівлю торунців у Володимирі і Львові, але і факт їхнього тривалого проживання у Львові. Галицько-волинські і литовські князі, польський король Казимир III створювали дуже сприятливі правові умови для торговельних операцій купців з м.Торуня в Волинській і Галицькій землях. Красномовним є також лист старости Руської землі Дмитра Детька, де він закликає торунців знову селитись у Львові, гарантуючи їм збереження вигідних прав, наданих Юрієм ІІ. Торунські купці торгували в Володимирі, Львові, Лучеську, Бересті. Вони привозили сукна як власного виробництва, так і інших країн Європи (венеціанські, фландрські), а також балтійські оселедці. Натомість купці з Торуня могли купувати в Галицькій і Волинській землях як місцеві, так і східні товари. Свідченням цього є перелік товарів, які везли до Торуня по шляхах зі Львова і Володимира. Волинські купці і самі їздили в Фландрію купувати сукна. Це засвідчує лист володимирської ради до ради німецького міста Штральзунда (1324 р.)

Тісними були зв'язки з литовськими племенами, зокрема, ятвягами. У цих зносинах відбулись також помітні зміни з другої половини XIII ст. Зокрема, припиняється ввіз литовських виробів з кольорових і чорних металів. Натомість існувала з боку ятвяг торгівля хутрами, а з руського боку-хлібом.

З Угорщини в Галицьку і Волинську землі надходили як сировина, так і готові вироби. Про важливу роль цієї торгівлі для угорських купців свідчить той факт, що певні труднощі, які зустріли кошицькі купці в Галицькій землі, стали предметом спеціального листування між угорським королем Людовіком Анжуйським і Дмитром Детьком. Торгівля з Угорщиною була вигідна і руським купцям. Зокрема, вони бували в угорських містах з своїми товарами, де торгували на однакових умовах з купцями інших держав.

Італійські купці з факторій Генуї і Венеції зробили також свій внесок в палітру зовнішньоекономічних зв'язків Галицької і Волинської земель. Їхнє зацікавлення у наявності сприятливих умов в торгівлі з південно-західними руськими землями і участь в подібній торгівлі фіксується писемними джерелами в другій половині ХІІ - першій половині ХІІІ ст. Втрата в XIII ст. Середнім Подніпров'ям провідних позицій в економічному житті регіону і посилення ролі Галицько-Волинської держави, очевидно, сприяли поступовому перенесенню діяльності італійських купців на терени Галицької і Волинської земель. Ці купці насамперед використовували шляхи вздовж Дністра в Галицьку і Волинську землі як ділянку міжнародної магістралі, котра зв'язувала Чорне море з Балтійським і Північним морями. По ньому італійці провозили східні товари до узбережжя Балтійського моря. Про використання італійцями також шляху по Західному Бугу свідчить археологічний матеріал з Дорогичина. Купці поширювали знання про Галицько-Волинську державу в інших країнах, зокрема, Кастилії. У зовнішньоекономічних зв'язках Галицької і Волинської земель вказаного періоду заявляються нові риси: І) розширення асортименту привізних товарів; 2) освоєння купцями з Галицької і Волинської земель нових європейських ринків, зокрема, Фландрії ; З) переселення купців і ремісників з східних і європейських країн в міста Галицько-Волинської держави; 4) писемні і археологічні джерела дозволяють стверджувати, що Галицько-Волинська держава в ХІІІ - першій половині ХІVст. перетворилась в значного партнера в економічних зносинах країн Сходу з країнами Європи. Провідними напрямками в окреслений період стали країни Сходу і країни Європи. З другої половини ХIII cт. прослідковується послаблення контактів з Візантією.

В ІУ розділі дисертації “Формування інфраструктури зовнішньоекономічних відносин (Х - перша половина ХІV ст.)” розглядається становлення інфраструктури як однієї з головних умов розвитку зовнішньоекономічних зносин. Успішному її розвитку сприяв ряд чинників. Зокрема, через територію Галицької і Волинської земель проходила мережа сухопутних і водних торговельних шляхів, окремі з яких були частиною міжнародних магістралей. Наступним сприятливим чинником було існування значних міст-осередків ремесла і торгівлі. В містах ( Галич, Василів, Звенигород, Львів, Володимир, Лучеськ, Пересопниця) існували спеціальні торговельні площі, на яких іноземні купці-гості мали можливість проводити торгівлю. Ще кращі умови для зовнішньої торгівлі мали міста із зручними річковими пристанями.

Важливою складовою інфраструктури був також транспорт. У весняний, літній і осінній періоди використовувалися кораблі, а восени і взимку - вози і в'ючні тварини. За допомогою митниць державна влада регулювала масштаби зовнішньоекономічних зв'язків і легалізувала діяльність іноземних купців в Галицькій і Волинській землях. Писемні джерела фіксують існування митниць в Городло, Дорогичині, Володимирі, Холмі, Тустані. Можна припустити також існування митниці в Ленківецькій фортеці на Пруті, яка контролювала шлях з Галицької землі в Берладське князівство.

Існувала певна правова база зовнішньоекономічних зв'язків. Про створення матеріальних і правових умов для діяльності купців свідчать дані “Руської Правди”, привілеї галицько-волинського князя Андрія Юрійовича, лист Дмитра Детька міській раді Торуня, дані Галицько-Волинського літопису. В них ідеться про правовий захист іноземних купців від зловживань місцевих урядників і створення сприятливих умов для їх діяльності. Князі і міські урядовці турбувалися про захист інтересів своїх купців в інших країнах.

Археологічний матеріал дав підставу говорити про заходи державної влади, спрямовані на охорону важливих в економічному і військовому відношенні сухопутних шляхів, а також захист інтересів кредиторів перед їх боржниками. Статті “Руської Правди” і берестяної грамоти із Звенигорода першої половини XII ст. засвідчують існування кредитних операцій, що є ще одним доказом розвиненої інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків.Отже, інфраструктура виконувала значну роль у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Галицької та Волинської земель.

Висновки

Північне Прикарпаття і Волинь встановили економічні зв'язки з Візантією, країнами Сходу і Європи ще в епоху раннього середньовіччя (VI - Х ст.) Роль цих територій в міжнародних економічних зв'язках помітно зростає в ХІ-ХІІ ст., коли вони виступали вже як складова частина Київської Русі під назвами “Галицька земля” і “Волинська земля”.

Одним з головних напрямків зв'язків Галицької і Волинської земель були Візантія та її володіння в Північному Причорномор'ї. Ці зв'язки набули більш стабільного характеру в XI і особливо XII ст., коли значно розширився асортимент візантійських імпортів (амфори, тканини, посуд, предмети церковного культу, прикраси). Товари надходили з Константинополя, а також міст Кримського півострова, північно-західного узбережжя Чорного моря і Малої Азії. Натомість в ХШ-першій половині ХІУ ст. особливо зростає роль міст Північного Причорномор'я у цих зв'язках...

З другої половини XIII ст. прослідковується скорочення ввозу візантійських товарів в Галицьку і Волинську землі. Причинами цього явища, з одного боку, був розвиток ремесла в Галицькій і Волинській землях, що більше забезпечувало внутрішній ринок товарами, а з другого - зменшення візантійського імпорту в зв'язку з втратою Візантією економічно розвинутих регіонів в Європі і Азії, появою сильних конкурентів на зовнішніх ринках.

З Середньої Азії, Персії, Сирії, Палестини, Єгипту надходили посуд, прикраси, предмети культу, сировина для ремесел. В ХІІІ - першій половині ХІV ст. археологічні і писемні джерела вперше фіксують такі східні товари як ртуть, спеції (занзібарський перець). З другої половини XIII ст. доволі помітною в економічному житті Галицької і Волинської земель стає роль Золотої Орди, яка до 70-их рр. ХІV ст. була також значним посередником у торгівлі країн Європи з країнами Сходу. З західноєвропейських країн надходили прикраси, зброя, посуд, сировина для ремісників, монети, предмети церковного культу, продукти харчування. В свою чергу, руські купці торгували в Х-ХІVст. в німецьких державах, Чехії, Сілезії, південно-східній Прибалтиці, Фландрії, Польщі, Угорщині, Болгарії. В Польщі, Чехії, Сілезії., південно-східній Прибалтиці була відома продукція ремісників з південно-західних руських земель, в тому числі Галицької і Волинської земель, а також сировина і продукти харчування з цих земель. Посуд дорогичинського типу мав вплив на формування ремісничих традицій у виготовленні посуду в Мазовії. В свою чергу, посуд і прикраси з Польщі і Чехії мали певний вплив на формування ремісничих традицій в Галицькій і Волинській землях. Отже, існували як торговельні контакти, так і взаємні запозичення ремісничих технологій.

Державна влада приділяла значну увагу охороні торговельних шляхів в Галицькій і Волинській землях, заохочувала переселення іноземних купців і ремісників в міста, створювала сприятливе правове поле для їхньої діяльності. Ці заходи спричинили перетворення Галицької і Волинської земель в провідну складову системи зовнішньоекономічних зв'язків між країнами Сходу і Європи. Сформовані в цей час зв'язки стали підґрунтям для подальшого розвитку міжнародних економічних контактів Волинської і Галицької земель.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1) Копитко А. Речі близькосхідного походження на території Галицької і Волинської земель (Х-ХII ст.) //Археологічні дослідження Львівського університету - Львів,2000. - Вип.4. - С.І66-І72.

2) Копитко А. З історії економічних зв'язків Північного Прикарпаття і Західної Волині з країнами Балтійського регіону (Х-ХIII ст.) //Львівський національний університет імені Івана Франка. Наукові зошити історичного факультету. - Львів, 2000. - Вип.3. - С.13-18.

3) Копитко А. Економічні зв'язки Галицької і Волинської земель з Польщею і Чехією (Х - перша половина ХІV ст.) //Львівський національний університет імені Івана Франка. Наукові зошити історичного факультету. - Львів, 2001. - Вип.4. - С.25-38.

4) Копитко А. Галицька та Волинська землі і Візантія в системі міжнародних економічних зв'язків (ХІІІ - перша половина ХІV ст.) // Король Данило Романович і його місце в українській історії. Матеріали міжнародної наукової конференції 29-30 листопада 2001 р. - Львів, 2002. - С.97-103.

5) Копитко А. Інфраструктура зовнішньоекономічних зв'язків Галицької та Волинської земель (ХІІІ - перша половина ХІV ст.) //Король Данило та його доба (XIII ст.). Матеріали міжнародної наукової конференції. - Львів, 2002. - С.26-41.

Размещено на Allbest.ru