Гімнастично-спортивні організації в національно-визвольному русі Галичини (друга пол. XIX ст. – перша пол. XX ст.)

Вихованці “Пласту” з набутими військовими навичками також вступали до УСС. Всього у легіоні впродовж 1914-1917 рр. перебувало 1500 пластунів, 748 із яких загинуло у боях, понад 500 померли від ран і у полоні. З 480 стрілецьких старшин 39 були вихованцями “Пласту”: І. Чмола, Б. Гнатевич, О. Яримович, Р. Сушко, О. Степанів, М. Мінчак, С. Галечко та інші. Сотня І. Чмоли була першим зорганізованим відділом УСС, сформованим в основному з членів гімнастично-спортивних, пластових товариств. 25 серпня 1914 р. вона витримала бій з російською кінною розвідкою під Львовом. 17-ти річний командир 3-ої чоти УСС, провідник “Пласту” у Самборі Л. Коберський за вміле командування підрозділом був нагороджений срібною медаллю Хоробрості. За геройські подвиги у боях здобули відзнаки австро-угорського командування четар А. Артимович, Д. Тиранський, М. Волошин, І. Чмола, Ф. Черник. Колишні учні Перемиської гімназії, вихованці “Пласту”, спортивного клубу “Сянова Чайка” та сокільських гнізд у березні 1915 р. отримують старшинські та підстаршинські звання.

Випробуванням мужності та зрілості січового стрілецтва стали чотириденні бої з 29 квітня по 2 травня 1916 р. на горі Маківці, у яких взяло участь 2200 стрільців. Особливо відзначилися сотні першого куреня Д. Вітовського, О. Семенюка, З. Носковського, О. Будзиновського, О. Букшованого.

Після серпневих позиційних боїв на р. Стрипі фронт переміщується у район р. Золота Липа біля Бережан, де полком УСС австро-угорське командування прикрило важливий відрізок фронту - шлях із Підгайців на Бережани у районі гори Лисоні, за яку загинуло 150 стрільців. Сили були нерівні, тому сотні Р. Сушка, А. Мельника, В. Кучабського, оточені з трьох боків, потрапили у російський полон. У боях за Лисоню особливо відзначилися курінний отаман С. Горук, сотник З.Носковський, Ф.Черник та інші.

Перші успішні бойові дії легіону УСС на Маківці, найкривавіші і найтрагічніші за Лисоню, зміцнили морально-психологічний дух стрілецтва, поглибили почуття національної честі та відповідальності. Разом із тим вони стали підвалинами поєднання гімнастично-спортивного руху з набутим військовим досвідом для подальших національно-визвольних змагань.

Молода галицька генерація з гімнастично-спортивних товариств “Сокіл”, “Січ”, “Пласт”, спортивних організацій і клубів “Україна” (Львів), “Поділля” (Тернопіль), “Сянова Чайка” (Перемишль), “Скала” (Стрий), “Чорногора”, “Пролом” (Станіславів), “Український Спортивний Кружок” Української Академічної гімназії у Львові, перевірена і загартована у боях Першої світової війни, зайняла ключові позиції у лавах УГА, брали активну участь в діяльності уряду, державного секретаріату військових справ ЗУНР, корпусі Січових Стрільців Є. Коновальця. Генеральний військовий комісаріат очолив вибраний старшинами УСС сотник Д. Вітовський, засновник січового руху на Станіславівщині. Першого листопада 1918 р. збройним виступом у Львові керував штаб на чолі з С. Горуком, відомим діячем товариства “Сокіл-Батько”.

Близько 8 тисяч юнаків та дівчат вступили у ряди УГА, створивши окремі частини: “Пластова юнацька сотня”, відділ “Військові пластуни” (Стрий), “Дівоча сотня залізного полку” (Станіславів). Досить успішно діяли ті українські окружні військові команди, якими керували досвідчені старшини, організатори і провідники гімнастично-спортивного і пластового руху. За допомогою пластунів під проводом О. Колодницького було згуртовано чималі військові сили - 1100 стрільців, більшість з яких складали пластуни. У першолистопадовому повстанні у Львові взяло участь 1400 стрільців і 60 старшин. Загалом українські військові організації майже без перешкод перейняли владу у повітах Галичини. Листопадовий зрив був унікальним явищем вітчизняної історії, коли українську державність вдалося відродити без кровопролиття.

Керівники гімнастично-спортивних організацій взяли активну участь у розбудові УГА. Мобілізаційний відділ ЗУНР очолював Н. Гірняк - довоєнний пластовий діяч, І. Боберський уклав словники військової української термінології та спеціальної лексики, започаткувавши видання топографічних карт і створення військового картографічного інституту. Вагомий внесок у розбудову збройних сил ЗУНР зробив керівник відділу летунства, сотник УСС П. Франко. Його старший брат Тарас Франко у чині поручника 19-го піхотного полку був учасником боїв за Львів у листопаді 1918 р., пройшов бойовими шляхами з УГА як військовий кореспондент і видавець стрілецьких часописів. Прилучився до формування першого кінного полку УГА влітку 1919 р. Л. Лепкий, поручник УСС, автор стрілецьких пісень, січових відзнак, гербів, однострою армій. У формуванні бригад і відділів Галицької армії важливий внесок було зроблено сокільськими діячами, отаманом С. Шухевичем, С. Гайдучком, лікарем 4-ої Золочівської бригади.

Крім військового вишколу стрілецтва значна увага зверталася на їхній моральний та культурно-освітній рівень. Сотники Ф. Черник і Р. Дашкевич розробили своєрідну систему виховання стрільців, яка базувалася на довоєнному січовому і пластовому досвіді. Діяли курси для неграмотних та підвищення загальної освіти, хор, драматичний гурток, читальня з бібліотекою на 2000 книг.

Все це засвідчувало про те, що для національно-визвольного руху українців Галичини основною засадою була ідея державної незалежності та соборності українських земель. Саме гімнастично-спортивні організації Галичини доклали чимало зусиль для виховання молодої генерації у військово-патріотичному дусі в більшості стала до боротьби за незалежність і соборність українських земель. Багато вихованців цих товариств прославилися героїчними подвигами. Серед них Олена Степанів, Софія Галечко, Федір Черник, Семен Горук, Роман Дашкевич, Петро Франко, Дмитро Вітовський, Григорій Коссак та інші. Вони вписали славну сторінку в історію українського війська. Сповідуючи військово-стрілецьку ідеологію, започатковану гімнастично-спортивними організаціями Галичини у довоєнний період, вони сформували боєздатні військові підрозділи, а набутий бойовий досвід зміцнив морально-психологічний дух стрілецтва, став підвалиною для подальших національно-визвольних змагань.

Третій період 1923-1939 рр. - етап боротьби галицького українства за незалежність у міжвоєнну добу.

Незважаючи на постійні перешкоди і репресії польської адміністрації, у перші повоєнні роки колишні старшини УСС, УГА, що повернулися з війни, а також таборів військовополонених та еміграції, розпочали відновлювати довоєнні і створювати нові спортивні товариства і клуби, готуючи молодь до майбутньої боротьби за незалежність України. У міжвоєнний період гімнастично-спортивні організації розвивалися у надзвичайно складних і суперечливих умовах. Друга Річ Посполита намагалася підпорядкувати і контролювати легальні українські спортивні товариства. Все ж вони і далі розвивалися та удосконалювали свою діяльність. Найбільш масовими за чисельністю були “Сокіл-Батько”, “Пласт”, “Луг”, “Каменярі” та інші. Вони намагалися не вступати у конфлікт з польською владою і пристосовувати свої статутні положення згідно вимог владних структур. Рушійною силою післявоєнного етапу боротьби галицького українства за незалежність було сокільство.

Відновивши свою діяльність та створивши нові спортивні клуби у Львові, Перемишлі, Тернополі, Станіславові, Коломиї, Стрию, Дрогобичі, Бродах. Спорт очолювала переважно професура, студентська, гімназійна молодь, що об'єднувалася у спортивних клубах “Україна” (Львів), “Поділля” (Тернопіль), “Сянова Чайка” (Перемишль), “Скала” (Стрий), “Чорногора”, “Пролом” (Станіславів), “Ватра” (Дрогобич), “Богун” (Броди) та інші.

У 1922 р. під проводом “Сокола-Батька” було засновано спортову секцію, що згодом реформується в Український Спортовий Союз (1924 р.), який керував усім спортивним життям Галичини. Його очолив колишній сотник УСС, УГА, співзасновник УВО О. Навроцький. Важливим явищем стає відродження Запорізьких ігрищ (Українських олімпіад), формування нової пластової ідеології. Також засновуються Карпатський лещатарський клуб (КЛК), Український спортивний студентський клуб (УССК), Український туристично-краєзнавче товариство (УТ-КТ) “Плай”, засновником і керівником якого був професор Іван Крип'якевич. При “Плаї” існував спортивний клуб імені сотника Ф.Черника.

Розбудовувалася і зміцнювалася також пластова організація. Було засновано Український Улад Старших Пластунів (сеньйорів), відомий курінь “Лісові Чорти”, що ґрунтувався на християнсько-світоглядній ідеології, активізується видавнича діяльність “Вогнів”, діє постійний стаціонарний і водний пластовий вишкіл української галицької молоді в Карпатах, очолюваний “Сірим Левом” - Северином Левицьким, Іваном Чмолою та Володимиром Янівим.

Упродовж 20-х років гімнастично-спортивні організації відновлюють видавництво - часописів “Спорт”, “Спортові Вісти”, “Сокільські Вісти”, “Луговик”. Це був початок активної боротьби українських політичних сил за вплив та опанування сокільським, спортивним рухом. Надзвичайно відчутною була боротьба та завоювання Організації Українських Націоналістів за опанування всіма ланками спорту і Пласту.

Польська влада переслідувала й заборонила діяльність гімнастичного товариства “Січ”. Тому в березні 1926 року на основі “Січей” було створено товариство “Луг”. Його очолив колишній генерал-хорунжий армії УНР Роман Дашкевич. Для організаційного зміцнення товариства з липня 1926 року виходить щомісячник “Вісти з Лугу”, а також було підготовлено “Підручник для руханково-пожарничих Січей та Лугів”.

Послідовна асиміляторська політика влади, фактична відсутність єдності українських політичних сил штовхали українську молодь до застосування радикальніших форм боротьби: підпалів майна польських власників, пошкоджень ліній зв'язку та інше. Антипольські виступи стали приводом до “пацифікації” - переслідування, арештів членів “Сокола”, “Лугу”, розпуску “Пласту”.

Спортивно-гімнастичним організаціям та товариствам, зокрема Пласту, велику допомогу надавала Українська Греко-Католицька Церква, насамперед митрополит Андрей Шептицький За їх допомогою було розбудовано стаціонарні пластові табори у Карпатах для вишколу галицької української молоді. Греко-католицьке духовенство брало участь у відкритті та освяченні святкових спортивних змагань, сокільських, пластових здвигів та Запорізьких ігрищ, Днів українського спортовця. Нерідко сокільські, пластові, спортивні осередки на місцях очолювали священики та дяки, які проводили з молоддю релігійну, морально-етичну, виховну роботу. Кожне товариство мало свого духовного опікуна.

Започаткована в Галичині на початку 1931 року, Католицька акція набула значного поширення серед української молоді. Були створені нові організації та структури - “Українська Молодь Христові”, товариство “Католицька Акція Української Молоді”. Митрополит А. Шептицький ініціював створення національно-виховної, християнської, спортивної організації - “Орли”-КАУМ. З весни 1937 року воно діяло в парафіях на терені трьох воєводств під патронатом митрополичого Ординату. Крім А. Шептицького, вагому організаційно-матеріальну допомогу товариству “Орли”-КАУМ, надавали також інші церковні сановники. Греко-католицька церква брала активну участь і в організації спортивних робітничих, ремісничих товариств, клубів та секцій.

На початку 30-х років було засновано культурно-спортивний Союз Української Поступової Молоді ім. М. Драгоманова “Каменярі”. Він діяв спочатку під впливом просоціалістичних ідей, з випуском свого першого пресового щомісячника “Каменярі” та радянофільських партій, але напередодні Другої світової війни повністю перейшов на національну платформу.

Польський уряд намагався паралізувати український гімнастично-спортивний рух, зокрема свідченням тому “Луги”. У 1937 році у 718 його осередках, переважно сільських, об'єднувалося близько 40 тисяч юнаків і дівчат. Лугова організація була найчисельнішою в краю. Було розпущено Український Спортовий Союз (1937) та дев'ять його структур: “Плай”, спортивний клуб ім. сотника Ф. Черника, Український Студентський Спортивний Клуб, Карпатський Лещетарський Клуб та інші клуби. Було заборонено часописи “Готові”, “Змаг” і“Спорт”.

Таким чином, у міжвоєнний період гімнастично-спортивні організації Галичини переживали непростий процес формування і переосмислення своїх ідейно-світоглядних принципів. У міру своїх можливостей вони впливали на національно-визвольний рух.

Четвертий етап - діяльність гімнастично-спортивних організацій припадає головним чином на період Другої світової війни.

Вихованці гімнастично-спортивних організацій брали активну участь у розбудові і захисті Карпатської України, були могутньою національною військовою силою у боротьбі за волю України. У серпні 1938 р. до Ужгорода прибула група відомих галицьких діячів “Пласту”: З.Коссак, Р. Шухевич, О. Гасин, М. Колодзінський, Л. Ребет, Є. Врецьона та інші. Активна діяльність пластунів сприяла заснування напівмілітарної організації “Українська Національна Оборона” на Закарпатті, яка з часом була перетворена у “Карпатську Січ”, що стала основою збройних сил Карпатської України. Її головним командантом був Д. Климпуш, а військовий штаб спочатку очолював полковник М. Аркас, син відомого українського історика М. Аркаса, в згодом - Г. Степанів, колишній військовик УГА, рідний брат хорунжої УСС пластунки О. Степанів-Дашкевич.

До “Карпатської Січі” входила багато членів “Лугу”, “Пласту”. У боях за Карпатську Україну полягло 5 тис. закарпатців та кілька сотень галицьких юнаків, у тому числі М. Колодзінський, З. Коссак. Створення автономної Карпатської України та участь у її розбудові та захисті національно свідомої галицької молоді засвідчила високий рівень її патріотизму та готовності самовіддано боротися за незалежну і соборну Україну.

Утвердження радянського режиму у Галичині супроводжувалося масовими репресіями, насамперед інтелігенції. Спроби засобами ідеологічного впливу та фізичного терору підпорядкувати українців радянській владі викликали опір гімнастично-спортивного середовища. Починаючи з другої половини 1940 р. НКВС арештувало багатьох членів “Просвіти”, “Маслосоюзу”, “Сокола”, “Січей”, “Пласту”, “Лугу”, Карпатського Лещатарського Клубу та інших. Загалом 1939-1941 рр. було заарештовано близько 60 тисяч осіб. У червні 1941 р. у львівській в'язниці було розстріляно останнього довоєнного голову крайового Українського Спортового Союзу О. Радловського, голову СТ “Україна” О. Левицького. Жертвами репресій стали члени і керівний склад УСТ “Поділля”, С. Горук, начальник штабу УГА, співзасновник “Сокола-Батька”, П. Франко, один із фундаторів “Пласту” та “Сокола”, засновник галицької авіації, командир авіаполку УГА, А. Луговий, найактивніший член “Сокола” розстріляний 29 червня 1941 р. у в'язниці Тернополя. У Дрогобицькій в'язниці було страчено І. Чмолу, одного із засновників “Пласту”, полковника УГА. Трагічно склалася доля В. Охримовича, члена проводу Української головної Визвольної Ради (УГВР), якого 1954 р. військовий трибунал Київського військового округу засудив до вищої міри покарання.

Підпільна мережа ОУН виявилася єдиною політичною організацією, що не лише витримала репресії режиму, але й здобула нових прихильників, в основному за рахунок членів гімнастично-спортивних організацій. Вона плідно співпрацювала у спортивних клубах і товариствах, розглядала спортивні організації як школу виховання провідників нової генерації. Наявність у лавах ОУН молодих, енергійних і самовідданих українців, особливо вихованців гімнастично-спортивних організацій, перетворило її у найдинамічніший чинник у політичному житті західноукраїнських земель періоду.

ОУН намагалася створити єдиний фронт боротьби проти фашизму і більшовизму, однак керівництво Армії Крайової (АК) відмовилося від такої пропозиції, сподіваючись після війни розширити межі своєї колишньої держави. Тому головне командування УПА-Північ створило на Холмщині фронт проти АК. Загін М. Лукасевича (“Ягода-Черник”), колишнього спортсмена УСТ “Поділля”, перетворюється у І Холмську сотню УПА “Вовки” і під його керівництвом вів активні бойові дії проти загонів АК, НКВС на Грубешівщині.

У перші післявоєнні роки УПА продовжувала боротьбу за відродження незалежної Української держави. Користуючись підтримкою широкого загалу, УПА контролювала значну частину території Західної України. Для придушення національно-визвольного руху радянський уряд використовував спецпідрозділи НКВС та військові частини та примусово сформували т. зв. винищувальні загони. Тільки на початку 50-х рр. радянським органам вдалася придушити національно-визвольну боротьбу УПА.

Отже, гімнастично-спортивний рух Галичини сформувався у потужну національно-революційну силу, пройшов складний шлях розвитку і завжди виступав на передових позиціях боротьби за волю України.

ВИСНОВКИ

- Створення та діяльність гімнастично-спортивних організацій Галичини було закономірним виявом прагнення українців Галичини до національного визволення у другій половині ХІХ ст. та першій половині ХХ ст.

- Національно-визвольний рух зародився за умов переходу Австрійської імперії від неоабсолютизму до конституційної форми правління. Важливою умовою, яка суттєво вплинула на розвиток гімнастично-спортивного руху було те, що у Галичині склалися реальні можливості для реалізації демократичних засад громадсько-політичної діяльності. Гімнастично-спортивні організації виступали ініціаторами і найбільш активними пропагандистами та борцями за релізацію національної ідеї.

- Сформувавшись на початкових етапах національного відродження, спортивно-гімнастичний рух став важливим фактором піднесення національно-визвольної боротьби, створення військово-мілітарних структур, які заклали фундамент збройних сил України - Української галицької та Української повстанської армій.

- На зламі ХІХ - ХХ ст. в українському національно-визвольному русі Галичини сформувалася нова генерація громадсько-політичних діячів, які чітко визначили програму боротьби за незалежну і соборну Українську державу. У цьому процесі гімнастично-спортивні організації виступали чинником політичного руху, послідовно відстоювали національні інтереси українців. Вони впливали на усі сфери суспільно-політичного життя Галичини, були ініціаторами становлення легіону УСС, сприяли перетворенню його у державотворчу силу.

- Гімнастично-спортивні організації брали активну участь у формуванні ідейних та програмно-політичних засад національно-визвольного руху, у патріотичному вихованні молодої генерації галичан.

- Найбільш яскраво здобутки діяльності спортивно-гімнастичних та загалом національно-патріотичних організацій Галичини на зламі ХІХ і ХХ ст. матеріалізувалися у формуванні нової генерації молодого покоління галичан, яке у роки Першої світової війни завершило національно-визвольну боротьбу з проголошенням Західно-Української Народної Республіки, а у період Другої світової війни створило Українську повстанську армію, в рядах якої мужньо боролось проти фашистської та більшовицької тоталітарних держав, відстоювало та захищало право українського народу на державну незалежність та соборність України.

- За умов розбудови незалежної Української держави результати дослідження можуть бути використані для консолідації української нації, формування концептуальних засад сучасної молодіжної політики, реконструкції структур національних збройних сил, ідеологічно-методологічних, організаційних, методичних програм, структур фізкультурно-спортивного, олімпійського руху України на підґрунті національної ідеї.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

І. Монографії

1. Трофим'як Б. Гімнастично-спортивні організації у національно-визвольному русі Галичини (друга пол. XIX ст. - перша пол. XX ст.) - Міністерство освіти і науки України. Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка. - Тернопіль: “Економічна думка”, 2001. - 696 с. Рец.: Український інформаційний бюллетень здоров'я. - Львів, жовтень-грудень 2001. - С.86-87; Вільне життя (Тернопіль). - 2002. - 19 лютого; Свобода (Тернопіль). - 2002. - 8 червня; Вільне життя (Тернопіль). - 2002. - 9 липня; Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. Вип. 5 - 2002. - С. 210-215; Освітянин. - Тернопіль. -2002. - Ч. 6. - С. 26-27; Час. 2000 - Чернівці. - Ч. 5 (192), 31 січня 2003 року. - С. 12.

2. Трофим'як Б. Є. Фізична культура і спорт в Українській РСР. - Львів: видавництво при Львівському державному університеті ім. І. Франка видавничого об'єднання “Вища школа”, 1987. - 160 с.

II. Навчальні посібники, програми педагогічних інститутів та університетів, рекомендовані Міністерством освіти та науки України, Інститутом системних досліджень освіти України

1. Трофим'як Б. Є. Фізичне виховання і спортивний рух у Західній Україні (з початку 30-х років XIX ст. до 1939 р.). Навчальний посібник. - Міністерство освіти України. Інститут змісту і методів навчання. - Київ: “Віпол”, 1997. - 420 с. Рец.: “Вільне Слово” (Козова). - 1999. - 8 трав.; “Русалка Дністрова” (Тернопіль). - 1998. - черв., ч. 11; лип., ч. 14.

2. Трофим'як Б. Є. Програми педагогічних інститутів та університетів. Історія фізичної культури і спорту (для спеціальності 01, 02, 01 “Фізичне виховання”) - Міністерство освіти України. Інститут системних досліджень України. Тернопільський державний педагогічний інститут. - Рекомендовано Науково-методичною радою Міносвіти України. Протокол № 3 від 12. 01. 1995. - Тернопіль: ІСДО, 1995. - 27 с.

III. Статті у фахових виданнях ВАК України

1. Трофим'як Б. Січовий гімнастичний рух, 1900-1925 рр. //Визвольний Шлях. Суспільно-політичний і науково-літературний місячник. - Лондон-Київ: “Українська інформаційна Служба”, 1997. - Кн. 6. - С. 732-747.

2. Трофим'як Б. Витоки, організація, структура та діяльність січово-гімнастичних товариств // Визвольний Шлях. - 1997. - Кн. 7. - С. 845-860.

3. Трофим'як Б. Витоки... прод. // Визвольний Шлях. - 1997. - Кн. 8. - С. 963-980.

4. Трофим'як Б. Галицькі пластові організації, 1911-1939 рр. // Визвольний Шлях. - 1997. - Кн. 9. - С. 1128-1138.

5. Трофим'як Б. Галицькі... прод. // Визвольний Шлях. - 1997. - Кн. 9. - С. 1247-1260.

6. Трофим'як Б. Галицькі січові стрільці - будівничі Українського Пласту на Закарпатті. Пластуни в боротьбі за Карпатську Україну // Визвольний Шлях. - 1997. - Кн. 11. - С. 1357-1370.

7. Трофим'як Б. УВО, Р. Сушко і Пласт // Визвольний Шлях. - 1997. - Кн. 12. - С. 1485-1495.

8. Трофим'як Б. Генерал-хорунжий Роман Шухевич - Тарас Чупринка // Визвольний Шлях. - 1998. - Кн. 4. - С. 387-390.

9. Трофим'як Б. Плекання гармонії тіла й душі // Шашкевичіана. Випуск 2. “Руська Трійця”, її оточення, послідовники і дослідники”. - Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. - Львів-Броди-Вінніпег: “Просвіта”, 1996. - С. 162-165.

10. Трофим'як Б. Микола Міхновський та національно-визвольний рух // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник / За загальною редакцією професора Богдана Лановика. - Тернопільська академія народного господарства. Кафедра українознавства. - Тернопільське територіальне відділення Всеукраїнського наукового та професійного товариства ім. Миколи Міхновського. - Тернопіль: “Економічна думка”, 1999. - С. 7-14.

11. Трофим'як Б. Нескорений “Сокіл-Батько” - національна кузня виховання борців за вільну Українську державу, 1909-1914 рр. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М. М. Алексієвця. - Вип. 1. - Тернопіль, 2002. - С. 58-64.

12. Трофим'як Б. Розбудова “Соколом-Батьком” українства Галичини в добу польської окупації, 1919-1939 рр. // Наукові записки ТДПУ імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. - Вип. 2. - Тернопіль, 2002. - С. 35-40.

13. Трофим'як Б. Гімнастично-спортивний рух Західної України під колоніальним тиском карально-репресивних систем //Наукові записки ТДПУ імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія - Вип. 3. - Тернопіль, 2002. - С. 55-65.

14. Трофим'як Б. Мілітарна фізична культура Польщі в антиукраїнській політиці на західних землях України 1919-1939 рр. // Наукові записки ТДПУ імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія - Вип. 5. - Тернопіль, 2002. - С. 38-42.

15. Трофим'як Б. Незламний Михайло Сорока - засновник Українського Сокільства в Празі, 1926-1936 рр., Провідник нації в концтаборах, 1940-1971 рр. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Вип. 4. - Серія: Історія. Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. П. С. Григорчука. - Вінниця, 2002. - С. 132-136.

16. Трофим'як Б. Товариства “Січ” - відродження першої формації Українського війська // Військово-науковий вісник, № 5. - Львів: Військовий інститут Національного університету “Львівська політехніка”, 2003. - С. 218-228.

17. Трофим'як Б. Галичани - будівничі Закарпатського Пласту, (1921-1939 рр.) // Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Кафедра історії України. Питання історії України: Збірник наукових статей. - Чернівці: Золоті литаври, 2002. - Т. 5. - С. 87-91.

18. Трофим'як Б. Українська Греко-Католицька Церква за духовне і фізичне виховання української молоді в колоніальну добу Галичини (до питання джерелознавства) // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / Ред. кол.: М. М. Романюк (відп. ред.) та ін. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. - Львів, 2002. - Вип. 10. - С. 525-537.

19. Трофим'як Б. Українське Сокільство в національному відродженні Галичини до Першої світової війни (1891-1914 рр.) // Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. Серія: Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. Випуск 173-174. - Чернівці: “Рута” - 2003. - С.108-120.

20. Трофим'як Б. Гімназійна руханка - шлях до виховання молодої національної української генерації борців за волю України (1890-1939 рр.) // Вісник Черкаського університету. Випуск 33. Серія: історичні науки. - Черкаси - 2002. - С. 61-66.

21. Трофим'як Б. Кооператори, визначні громадсько-політичні діячі та Провідники - меценати сокільсько-січового, пластового, спортивного руху Галичини 1891-1939 рр. // Вісник Львівської комерційної академії. Серія гуманітарні науки / За ред. проф. С. Гелея. Вип. 4. - Львів, 2002. - С. 330-344.

22. Трофим'як Богдан. Українська пластова ідея В. Яніва в національно-визвольній боротьбі Галичини (1921-1939 рр.) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М. М. Алексієвця. - Вип. 1. -Тернопіль, 2003. - С. 99-107.

23. Трофим'як Б. Польські гімнастично-спортивні організації - вагомий чинник шовіністичного політикуму в асиміляції українства чорноземного Поділля (1884-1939 рр.)// Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені В. Гнатюка. З нагоди 10-річчя заснування історичного факультету. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М. М. Алексієвця. - Вип. 2. - Тернопіль, 2003. - С. 45-51.

IV. Статті у нефахових виданнях

1. Трофим'як Б. Кирило Трильовський - засновник січового руху // Тернопілля-95. Регіональний річник. Присвячується 455-річчю Тернополя / Упорядники: Богдан Куневич, Михайло Ониськів. - Тернопіль: “Збруч”, 1995. - С. 56-60.

2. Трофим'як Б. Фізичне виховання гімназійної молоді // Ювілейна книга Української гімназії в Тернополі 1898-1998. До сторіччя заснування / За редакцією Степана Яреми. - Наукове товариство ім. Шевченка у Львові. Львівське крайове товариство “Рідна Школа”. - Тернопіль-Львів, 1998. - С. 109-113.

3. Трофим'як Б. Пластове життя Володимира Яніва та формування його національно-християнського ідеалу // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник / За загальною редакцією професора Богдана Лановика. - Тернопільська академія народного господарства. Кафедра українознавства. - Тернопіль: “Економічна думка”, 2000. - С. 43-51.

V. Публікації у збірниках Міжнародних і Всеукраїнських наукових конференцій

1. Трофим'як Б. Михайло Грушевський та західноукраїнські руханкові сокільсько-січові товариства // Михайло Грушевський - погляд із сьогодення. Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 130-річчю від дня народження М. С. Грушевського. - Міністерство освіти України. Тернопільський державний педагогічний інститут. Наукові записки ТДПІ. Серія: історія. Вип. 5. - Тернопіль, 1997. - С. 224-228.

2. Трофим'як Б. Відродження засад сокільської ідеології - вагомий чинник виховання національної свідомості молоді в умовах державотворення України // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Спорт і національне відродження”, присвяченої 120-літтю від дня народження професора Івана Боберського, Львів, 14-15 жовтня 1993 року. - Українська Спортова Асоціація, Львівський державний університет ім. І. Франка. Львівський державний інститут фізичної культури. - Львів, 1993. - С. 17-20.

3. Трофим'як Б. Михайло Грушевський про гімнастичний рух як чинник виховання національної свідомості // Матеріали першої республіканської конференції “Підготовка спеціалістів фізичної культури та спорту в Україні”. - Міністерство освіти України. Інститут системних досліджень МО України. Міністерство України в справах молоді та спорту. Волинський державний університет ім. Лесі Українки. - Луцьк: “Надстир'я”, 1994. - С. 348-350.

4. Трофим'як Б. До 100-річчя Українського Сокільства. Професор Іван Боберський - вихователь нової генерації української молоді // Матеріали першої республіканської конференції “Підготовка спеціалістів фізичної культури та спорту в Україні”. - Міністерство освіти України. Інститут системних досліджень МО України. Міністерство України в справах молоді та спорту. Волинський державний університет ім. Лесі Українки. - Луцьк: “Надстир'я”, 1994. - С. 350-352.

5. Трофим'як Б.Боротьба галицького духовенства за гармонійне духовне і тілесне виховання української молоді // Матеріали Всеукраїнської науково-богословської конференції “Берестя-1596 в історичній долі українства” 29-30 листопада 1996 року - Українська Асоціація релігієзнавців. Тернопільський медичний інститут імені академіка І.А. Горбачевського. Державний архів Тернопільської області. - Тернопіль, 1996. - С. 104-110.

6.Трофим'як Б. Гімнастично-спортивний рух Західної України під тиском колоніально-репресивних систем // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Фізичне виховання: надбання нації”, присвяченої 125-річчю від дня народження Івана Боберського, 8-10 жовтня 1998. - Державний Комітет України з фізичної культури і спорту. Міністерство України у справах сім'ї та молоді. Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Г. Ващенка. Львівський державний інститут фізичної культури. - Львів, 1998.

7. Трофим'як Б. Січові стрільці, пластуни галицького краю - будівничі Закарпатського Пласту та в боях за незалежність Карпатської України, 1921-1939 рр. // Карпатська Україна і Карпатська Січ. - Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 60-річчю Карпатської України і Карпатської Січі, м. Хуст, 14 березня 1999 року / Відповідальний за випуск д. і. н., проф. В. І. Худанич. - Ужгород: Карпати-Гражда, 1999. - С. 63-78.

8. Трофим'як Б. Є. Січові товариства - зародки формувань національних Збройних сил України // Матеріали IV наукової конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи”, 22 лютого 2002 року. - Юридичний інститут Тернопільської академії народного господарства. Міністерство освіти і науки України. - Тернопіль, 2002. - С. 6.

9. Трофим'як Б. Українське сокільство в національному відродженні Галичини, 1891-1914 рр. // За матеріалами періодичних видань. “Українська періодика: історія і сучасність”. - / НАН України. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника. Науково-дослідний центр періодики. Доповіді та повідомлення сьомої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції, 17-18 травня 2002 року. - Львів, 2002. - С. 254-260.

Размещено на Allbest.ru