Захист відбудеться 15 травня 2008 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79605, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий «10» квітня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор історичних наук, професор О.М. Сухий.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Утвердження незалежності України, становлення громадянського суспільства, формування його ідеології відбувається в умовах бурхливого зростання інтересу до історичного минулого нашого народу. При цьому пріоритетного значення набуває звернення до ролі особового аспекту в історії, оскільки саме людський вимір є тим критерієм, який визначає духовність, потяг до історичної правди. Історія кожної країни, кожного напрямку діяльності є персоніфікованою, бо всі об'єктивні процеси суспільно-політичного розвитку проходять через індивідуальний досвід.

У цьому контексті особливої актуальності набуває дослідження життя та багатогранної діяльності однієї з визначних особистостей кінця ХІХ - початку ХХ ст. - Кирила Студинського як громадсько-політичного діяча та науковця. К. Студинський автор понад 500 праць з літературознавства, культурного руху в Галичині, довголітній директор філологічної секції і голова НТШ (1923-1932). З його громадсько-культурною та політичною діяльністю як дійсного члена Наукового товариства імені Шевченка і Всеукраїнської академії наук, Крайової шкільної ради, Учительської громади - певною мірою пов'язаний етап національного відродження наприкінці ХІХ - в першій половині ХХ століть.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках наукової проблематики історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка «Україна в контексті європейської історії» (Ухвала вченої ради Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Протокол № 4 від 24 грудня 1998 р.).

Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному науковому аналізі та з'ясуванні змісту і напрямків наукової праці К. Студинського, визначенні головних напрямків його громадсько-політичної діяльності. Для реалізації цієї мети поставлено завдання:

- дослідити ступінь наукової розробки проблеми та проаналізувати джерельну базу дослідження;

- розглянути основні чинники формування К. Студинського як особистості, науковця та громадського діяча;

- з'ясувати його участь у політичному житті галицьких українців як члена консервативної течії народовського руху в кін. ХІХ - на поч. ХХ ст.;

- вивчити роль і місце К. Студинського в громадсько-політичному житті Західної України у міжвоєнний період, показати його відносини з відомими сучасниками, громадськими, просвітніми та політичними організаціями;

- розкрити внесок вченого у становлення й розвиток Наукового товариства імені Шевченка;

- проаналізувати основні напрями наукової діяльності К. Студинського, значення його творчої спадщини для вітчизняної науки.

Об'єкт дослідження - наукова та громадсько-політична діяльність К. Студинського в контексті головних віх української національної історії.

Предметом дисертаційного дослідження є основні напрями громадсько-політичної й педагогічної діяльності К. Студинського, його наукові зацікавлення і зміст наукової праці.

Методи дослідження. Основоположними принципами наукового дослідження є історизм, об'єктивний аналіз подій і фактів, незалежно від класових, політичних, партійних чи ідеологічних нашарувань.

Дослідження здійснено з використанням таких методів, як проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, ретроспективного. Їх цілеспрямоване і комплексне застосування сприяло всебічному аналізу конкретної проблеми історичного дослідження.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження визначені роками життя та діяльності К. Студинського (1868-1941).

Територіальні межі дослідження охоплюють регіони, пов'язані із життям, науковою та громадською діяльністю вченого.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що у ній вперше в українській історіографії на основі залучення до наукового обігу нових комплексів джерел та літератури, створено узагальнююче дослідження про життєвий шлях, наукову та громадську діяльність К. Студинського. Вперше максимально повно проаналізовано історіографію проблеми, вивчено та залучено до наукового обігу маловідомі і неопрацьовані архівні джерела. У дисертації проаналізовано внесок ученого у розробку ряду важливих питань української історичної науки, подано характеристику його громадсько-політичної діяльності і праць вченого.

Теоретичне значення праці зумовлено нагромадженням історичних знань, які ілюструють громадську, політичну та наукову діяльність К. Студинського і є основою для визначення його місця в науковому і суспільно-політичному житті України наприкінці ХІХ - першій половині ХХ століть.

Науково-практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки можуть бути використані при підготовці узагальнюючих та спеціальних праць про життя та діяльність К. Студинського, праць з історії української культури, історіографічних і краєзнавчих видань, посібників, спеціальних статей, а також можуть бути впроваджені у вузівські навчальні дисципліни «Історія України», «Історіографія історії України», «Історичне краєзнавство», «Літературознавство».

Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри нової і новітньої історії та методики викладання історії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка і кафедри новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка.

Апробація основних положень і результатів дослідження здійснена на 9 міжнародних і 9 всеукраїнських конференціях, зокрема ХІІІ щорічній Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства» (Київ, 21-22 жовтня, 2004 р.), Всеукраїнській науковій конференції «Українська біографістика: забуте і невідоме» (Тернопіль, травень, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості» (Донецьк, 25 листопада 2005 р.), Всеукраїнській науковій конференції «Інтелігенція і влада» (Одеса, березень 2006 р.), Міжнародному науковому конгресі українських істориків «Українська історична наука на шляху творчого поступу» (Луцьк, травень 2006 р.), Міжнародній науковій конференції «Вікно в європейську науку», присвяченій 140-річчю від дня народження Раймунда Фрідріха Кайндля. (Чернівці, 20-21 травня 2006 р.), Других Чишковських читаннях з історичної біографістики (Київ, 15 червня 2006 р.), Міжнародному науковому конгресі «Іван Франко: дух, наука, думка, воля» (до 150-річчя від дня народження) (Львів, 27 вересня - 1 жовтня 2006 р.), ІІ Міжнародному конгресі «Українська освіта у світовому часопросторі» (Київ, 25-27 жовтня 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 25 наукових працях, з них 11 опубліковані у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації. Робота побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (638 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 232 стор., з них - 177 стор. основного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність, предмет і об'єкт дослідження, територіальні рамки, визначено мету, завдання, наукову новизну і теоретичне та практичне значення роботи.

У першому розділі - «Стан наукової розробки проблеми та її джерельна база» - розглядається стан дослідження і джерельна база обраної теми.

Відзначено, що проблема наукового дослідження громадсько-політичної та наукової діяльності К. Студинського практично не вивчена сучасною українською історичною наукою. Відсутність глибоких досліджень можна пояснити не зацікавленням у повноцінному вивченні діяльності українських національних діячів рівня К. Студинського в роки тоталітарного режиму.

Розвиток та нагромадження історіографічного матеріалу по даній темі виділено три періоди.

Перший період охоплює кінець ХІХ - 40-ті роки ХХ ст. Сюди входять прижиттєві публікації про К. Студинського та матеріали, видані на протязі кількох наступних років після його смерті. Ці публікації мали, здебільшого, довідково-інформаційний, мемуарний, рецензійний та науково-публіцистичний характер. Це, зокрема, рецензії та відгуки С. Томашівського, О. Макарушки, М. Грушевського, І. Франка зробили в цілому позитивний аналіз праць К. Студинського. Окремо відзначимо невеликі статті біографічного характеру В. Дорошенка та Ф. Савченка, присвячені ювілею вченого.

Першими спробами оцінки наукової концепції К. Студинського була низка праць українських вчених в окремому збірнику НТШ (1930 р.), що присвячений ювілею вченого. Загальну характеристику наукової діяльності академіка К. Студинського представили І. Свєнціцький, Я. Гординський, М. Таршаковець, Ф. Колесса.

Другий період в розвитку історіографії проблеми можна означити 40-80-ми роками ХХ століття. Студії про К. Студинського на цьому етапі вкрай обмежені і незначні. Це пояснюється тим, що в СРСР вивчення життєвого шляху і творчості К. Студинського з ідеологічних міркувань заборонялось. У цей період знаходимо свідчення про вченого лише у енциклопедичних виданнях, таких як Українська Радянська Енциклопедія, Історія Академії Наук Української РСР, Український радянський енциклопедичний словник, де подані лише короткі біографічні дані про академіка.

Виняток в історіографії цього часу складає стаття про К. Студинського біографічного характеру в «Українському календарі» за 1981 р., що видавався у Варшаві Українським суспільно-культурним товариством. У ній коротко проаналізована наукова діяльність вченого і практично жодного слова про суспільно-політичну.

Зі здобуттям Україною незалежності у 1991 році в розвитку історіографії наступив третій період.

Насамперед, виділимо праці У. Єдлінської, в яких знаходимо конкретний фактичний матеріал з питань біографії, громадсько-політичної діяльності, наукових зацікавлень ученого. У них найповніше розкрита роль К. Студинського у суспільно-політичному та культурному житті України в кінці ХІХ - першій половині ХХ ст. У праці «Кирило Студинський (1868-1941). Життєво-бібліографічний нарис» наведені цікаві біографічні дані, маловідомі факти з життя К. Студинського і його наукової та громадсько-політичної діяльності, а також подано бібліографію праць вченого. Крім цього в нарисі опубліковано частину його спогадів, на основі листування охарактеризовано співпрацю К. Студинського з визначними представниками української науки та культури.

У працях Л. Сеника розглядається внесок К. Студинського у вивчення національного відродження українців Галичини, його ставлення до М. Шашкевича.

Серед питань, які розглядаються у процесі дослідження громадсько-політичної діяльності К. Студинського, є й ті, що стосуються розвитку національної ідеї та культурно-просвітніх рухів. Про це певною мірою йдеться у працях О. Романіва, М. Кугутяка, С. Телешуна, О. Сухого, К. Кондратюка, О. Аркуші, І. Патера, О. Рубльова, А. Романюка, В. Благого, Р. Ковалюка, І. Лучаківської.

Як бачимо, на сучасному етапі постать К. Студинського викликає зацікавлення дослідників. Проте проведений аналіз стану наукової розробки проблеми свідчить, що досліджуване питання спеціального висвітлення в українській історіографії не знайшло. Досі не стало предметом вивчення питання ролі і внеску українського вченого в наукове і громадсько-політичне життя України наприкінці ХІХ - першій половині ХХ ст., відсутня ґрунтовна узагальнююча праця, яка б висвітлювала життя та багатогранну діяльність К. Студинського, його місце у національному відродженні України та роль в інтеграції українського народу в європейський культурний процес.

Джерельна база. При написанні дисертаційної праці автор використав широкий джерельний масив неопублікованих та опублікованих документів і матеріалів. До першої групи віднесено архівні матеріали, що зберігаються в Львові, Києві, Тернополі, Варшаві, Кракові, Пряшеві. Переважна більшість із них уперше введена автором у науковий обіг.

Ці матеріали можна умовно поділити за такою схемою: 1) особисті документи К. Студинського та його родини; 2) документи, що стосуються діяльності вченого в НТШ та інших товариствах та організаціях; 3) листування; 4) наукові та науково-публіцистичні матеріали; 5) періодика; 6) спогади сучасників; 7) наукові праці К. Студинського.

Основний масив архівних матеріалів й документів, без яких неможливо науково досліджувати проблему, вести аргументовану дискусію й робити обґрунтовані висновки, зосереджено у Центральному державному історичному архіві України у м. Львові. Зокрема, базовими для дослідження стали матеріали фонду 362 (Студинський Кирило (1868-1941), історик мови і літератури, Голова НТШ (1923-1932), академік ВУАН (1924-1933, 1939-1941) ЦДІАУ у Львові, що містить 552 справи. Зокрема, тут зосереджено особисті та біографічні документи та спогади (1911-1930); документи службової та суспільно-політичної діяльності, в т.ч. про роботу на посаді охоронця пам'ятників старовини, діяльність виконавчого комітету для привітання митрополита А. Шептицького, комісії із заснування українського університету у Львові (1922-1930), перебування в УНДО, НТШ у Львові, ВУАН у Києві, Львівського університету; наукові праці про життєвий і творчий шлях Т. Шевченка, М. Грушевського, П. Куліша, І. Франка. У фонді містяться документи пов'язані з науковою діяльністю К. Студинського.

Певний інтерес для розкриття біографічних віх життя вченого становлять особисті документи, які вперше вводяться у науковий обіг. Серед них слід назвати шкільні свідоцтва, різноманітні посвідчення, екзаменаційні листи. У ф. 53 «Тернопільська I Державна гімназія ім. Поля» Державного архіву Тернопільської області представлені матеріалами щодо навчання К. Студинського у Тернополі, зокрема про ним складання іспитів.

Особливе місце у роботі займають документи й матеріали тогочасних українських наукових, культурно-освітніх та суспільно-політичних організацій, редакцій та видавництв, з якими співпрацював діяч. У ЦДІАУ у Львові це фонди 206 «Українське педагогічне товариство «Рідна школа», 309 «Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові», 462 «Горожанський комітет», 328 «Редакція української енциклопедії». Матеріали, пов`язані з діяльністю К. Студинського в Українському таємному університеті у Львові (1921-1925 рр.) містяться у фонді 310 «Український університет у Львові». На їх основі висвітлено питання заснування університету, діяльність К. Студинського на посаді викладача університету. У фонді 146 «Галицьке намісництво» містяться документи з діяльності українського товариства «Учительська громада» у Львові, активним членом котрого був К. Студинський.

У ф. 166 «Народний комісаріат освіти УСРР» ЦДАВО України знаходяться матеріали, присвячені обранню К. Студинського академіком ВУАН, зокрема схвальна характеристика кандидата з боку М. Грушевського. У ф. 4465 «Колекція окремих матеріалів українських націоналістичних еміграційних установ, організацій і осіб» зберігаються протоколи засідань «Учительської громади товариств українських учителів вищих шкіл у Львові» за 1915-1916 рр., активним діячем котрої був К. Студинський.

Матеріали ДАЛО, що стосуються досліджуваної проблеми, представлені у фондах 26 «Університет ім. Яна Казимира у Львові», 121 «Львівське воєводське управління державної поліції», 199 «Львівський обласний філіал Радіотелеграфного агентства України», 350 «Дирекція поліції у Львові». Усі архівні матеріали включають інформацію щодо суспільно-політичної діяльності К. Студинського у міжвоєнний період та під час утвердження радянської влади на західноукраїнських землях.

При підготовці праці використано також деякі документи фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського, епістолярну спадщину К. Студинського.

На сьогоднішній день значну частину епістолярію опубліковано в двох збірниках: «У півстолітніх змаганнях: Вибрані листи до Кирила Студинського (1891-1941)» та «Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського (1849-1932)». Окремі листи до К. Студинського знаходяться у збірках документів, присвячених А. Крушельницькому, І. Огієнку, В. Гнатюку.

В ЦДІА України у м. Львові зберігаються листи вченого до: Я. Гординського, О. Маковея, С. Томашівського, Ю. Романчука та ін. В інституті рукописів НБУ ім. Вернадського містяться листи до М. Петрова, Б. Грінченка, А. Криловського, Науменка В. 3 листи К. Студинського до І. Франка знаходяться у Рукописного відділу Інституту літератури ім. Шевченка. У цьому ж відділі знаходяться листи К. Студинського до О. Кобилянської, О. Маковея, В. Лукича С. Єфремова. Значний масив листів зберігається у відділі рукописів ЛНБ НАН України ім. В. Стефаника. Важливе місце займає листування вченого з відомим політиком О. Барвінським, літературознавцем М. Возняком, бібліографами І. Левицьким та І. Калиновичем. У фондах Відділу рукописів Ягелонської бібліотеки у Кракові зберігаються листи К. Студинського до географа та картографа Є. Ромера, фізика М. Смолючовського, історика та консервативного політика М. Бобржинського, листування стосовно утворення українського університету з Й. Лосем. Особливої уваги заслуговують листи К. Студинського до відомого дослідника вітчизняної історії, культури та літератури І. Огієнка, що зберігаються у відділі стародруків та рукописів публічної бібліотеки у Варшаві. 21 лист та 4 листівки К. Студинського до І.Панькевича зберігаються у приватному архіві М. Мушинки. У ЦДІАУ у Києві у фонді 1235 «Грушевські - історики, філологи» зберігаються листи К. Студинського до М. Грушевського.

До джерельної бази роботи ввійшла також періодика, де друкувалися праці К. Студинського, або ж відомості про його діяльність: «Зоря», «Діло», «Руслан», «Хроніка Українсько-руського наукового товариства ім. Шевченка у Львові», «Українське слово», «Вперед», «Нова зоря», «Український голос», «Стара Україна», «Україна», «Громадська думка», Український ілюстрований календар товариства «Просвіта», «Przegl№d», «Gіos Narodu», «Chwila».

Важливим джерелом для дослідження обраної теми стали спогади сучасників, колег, друзів і близьких, зокрема Є. Олесницького, Б. Лепкого, І. Раковського, І. Кедрина, В. Дорошенка, С. Єфремова, Є. Чикаленка та ін.

До важливих джерел, які характеризують К. Студинського як науковця, можна віднести його праці із дослідження літературних пам'яток XVI-XVII ст. та західноукраїнського культурно-національного відродження XVIІІ-XХ ст.

Проведений джерелознавчий аналіз досліджуваної теми підтверджує, що при з`ясуванні різних аспектів діяльності відомого українського вченого - К. Студинського, а саме, громадсько-політичної та наукової, важливе значення мало вивчення і залучення до наукового обігу архівних матеріалів, їх аналіз, узагальнення і систематизація.

У другому розділі «Формування Кирила Студинського як особистості, науковця та громадського діяча», який складається з двох параграфів висвітлено формування та еволюцію світогляду К. Студинського, охарактеризовано головні етапи життя й діяльності К. Студинського на основі введення до наукового обігу маловідомих сторінок його біографії.

У першому параграфі «Дитячі та шкільні роки» відзначається, що становлення поглядів К. Студинського відбувалося в добу панування Австро-Угорщини, конституційний лад якої відносно сприяв розвитку української національної свідомості. Вказано, що важливу роль у формуванні світогляду та утвердженні громадянської позиції К. Студинського відіграли родинне коло, роки навчання.

Значний вплив на формування світогляду К. Студинського мали батьки, а також дід - С. Качала - видатний просвітитель, однин з фундаторів та засновників «Просвіти», НТШ, часопису «Діло», депутат державної ради у Відні.

Формування поглядів К. Студинського продовжилось в період навчання в Тернопільській та Львівській гімназіях. Життєвий шлях К. Студинського до його висунення на провідні ролі в українській політиці був типовим для нового покоління української світської інтелігенції, представники якої, вийшовши зі священицького середовища і винісши з нього підстави національної самосвідомості, відкинули перспективи духовної кар'єри як єдино можливої для українців і обирали світські професії.

Навчаючись у Тернопільській гімназії, К. Студинський вперше долучився до громадської роботи, став членом таємного гімназійного товариства «Студентська громада». Хист організатора розвивався у нього під час навчання в університетах Львова та Відня. Незважаючи на молодість, К. Студинський був активним, помітним діячем, відігравав одну із провідних ролей у студентському русі. Він був активним діячем студентської «Академічної громади» та товариства «Січ».

Другий параграф «Навчання у вищій школі та педагогічна діяльність» присвячений навчанню К. Студинського у Віденському університеті та його педагогічна діяльність у Кракові та Львівському університеті.

Продовживши навчання у Відні, К. Студинський приймав активну участь у студентському житті, зокрема його було прийнято до «Академічного братства».

У Відні відбулося подальше формування свідомості і політичної орієнтації К. Студинського. Упродовж року він перебував у «Віденській Січі», на той час в ній перебували не лише москвофіли, але й народовці. Однак молодь, яка входила до товариства була пасивною у питаннях національної ідентифікації українців в Австрійській імперії. Тому К. Студинський брав участь в заснуванні «Громади», яка мала свого часу велике значення. Упродовж усього віденського періоду життя К. Студинський через газету «Діло» детально інформував своїх земляків про події тамтешнього життя, надсилаючи майже щоденно статті під різними псевдонімами.

Отримавши титул доктора філософії він одержав стипендію на додаткові студії у Берліні та Петербурзі.

Окремо відзначено педагогічну діяльність К. Студинського в Краківському та Львівському університетах.

Третій розділ - «К. Студинський в суспільно-політичному житті» - присвячений дослідженню громадсько-політичній діяльності вченого, його внеску в розвиток українського національного руху на теренах Галичини. Він є ключовим щодо концептуального осмислення теми і містить два параграфи.

У першому параграфі - «Діяльність К. Студинського в українському національно-культурному русі в Галичині (кінець ХІХ - 1919 р.) - проаналізовано становлення К. Студинського як одного з чільних діячів українського національного руху. Автор підкреслює, що визначальною для К. Студинського в цей час була робота в культурно-освітній сфері. Це зумовлювалося, насамперед, загальним контекстом розвитку українського національного руху в Галичині в даний період, а також особистими прагненнями К. Студинського - зробити наукову кар'єру.

Дуже швидко завдяки особистій праці й наполегливості, а також хорошим родинним зв'язкам, він входить у доволі представницьке коло тих галицьких інтелігентів, що визначали культурне життя краю. В цьому контексті показовою виглядає участь К. Студинського в національно-культурних організаціях. Введені автором архівні документи дозволяють простежити роботу К. Студинського в таких організаціях як «Просвіта», «Академічна громада», «Бесіда», «Боян», «Міщанське братство», «Товариство прихильників української літератури, науки і штуки», «Руське (Українське) товариство педагогічне», «Учительська громада». Окремо варто назвати працю К. Студинського в межах австрійської системи освіти. Будучи з 1905 по 1914 рік членом Крайової шкільної ради, він виступав на захист української мови та національного шкільництва. Показовим також стало призначення К. Студинського в 1916 р. консерватором Ради архівальної.

Участь К. Студинського в політичному житті хоча й мала постійний характер, все ж не визначалася інтенсивністю. З 1896 р. він був учасником Католицького русько-народного союзу, який стояв на консервативних позиціях. Християнські ідеї у поглядах К. Студинського поєднувались із націонал-демократичними принципами (толерантності, демократизму, органічного поєднання індивідуального і громадського). Близькість К. Студинського до греко-католицьких кіл визначила його активну участь у цілій низці заходів й ініціатив під егідою греко-католицької церкви, і особисто митрополита А. Шептицького. З 1911 р. вчений приймав участь у діяльності Християнсько-суспільної партії, що виникла на основі КРНС. Така політична позиція К. Студинського зазнавала критики з боку народовців - найпотужнішої течії національного руху.

Втім, це не завадило К. Студинському отримати значний авторитет серед галичан. Свідченням високої довіри стала участь вченого в роботі Української Національної Ради в період розпаду Австро-Угорської імперії та створення ЗУНР. Наступний українсько-польський конфлікт став для вченого часом випробувань на стійкість, адже його було заарештовано.

Все це, на нашу думку, дозволяє стверджувати про поступове зростання починаючи з 1896 р. громадської активності К. Студинського, що мало своїм результатом входження вченого в когорту тих людей, які своєю позицією й діяльністю безпосередньо впливали на суспільно-політичне життя краю.

Другий параграф - «Громадсько-політична діяльність у 1920-1941 рр.» - є ключовим для осмислення ролі К. Студинського як громадсько-політичного діяча та розуміння його поглядів на єдність українства. Як і в попередньому періоді, визначальною для вченого була культурно-освітня спрямованість у громадській роботі. Насамперед, це його робота в якості голови НТШ, а також боротьба за український університет у відродженій Польській державі, в склад якої увійшла Галичина. К. Студинський був одним із ініціаторів і активним учасником цього процесу. Після відмови влади, вчений долучився до роботи таємного університету.

Специфічним напрямком діяльності К. Студинського в цей час стала благодійна діяльність. Наслідки Першої світової війни виявилися надзвичайно складними для українців у людському й матеріальному відношенні. Вчений був одним із тих представників інтелігенції, що очолили роботу по подоланню цих наслідків. Зокрема, варто відзначити його участь в Українському громадянському комітеті, Комітеті допомоги голодній Україні. Використані автором архівні документи, в тому числі листування К. Студинського дозволяє стверджувати, що його благодійна діяльність не обмежувалася Галичиною, а мала, навіть за умов розділеності України, загальнонаціональний характер.

Політичні симпатії К. Студинського в цей період визначаються прихильністю до поміркованого табору. У 1925 р. він вступає до Української народної трудової партії (УНТП), а згодом і до створеного на її основі Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО). У складі цієї політичної сили він перебував до 1930 р. і був виключений через розходження у питаннях співпраці з більшовиками.

Остання тема є надзвичайно важливою в контексті громадсько-політичної роботи. Загалом, саме у повоєнний період найчіткіше проявляється магістральна лінія в роботі К. Студинського - боротьба за соборність України та єдність українського народу. Реалізувати ці ідеї, після невдалого завершення національної революції 1917-1921 рр., він вважав за можливе через орієнтацію на СРСР. Значну роль в цьому відіграв М. Грушевський, повернення якого в Україну стало сигналом до роботи для К. Студинського. Автором виділено чотири етапи відносин між К. Студинським і владою радянської України. Впродовж 1924-1941 рр. вони складалися по-різному - від тісної співпраці до взаємних звинувачень. За цей час академік зрозумів характер цієї влади, її інтереси, які не були толерантними до української справи. Однак альтернативи більшовикам у справі об'єднання українських земель не було, тому, попри образи, К. Студинський у 1939 р. стає активним учасником приєднання Західної України до УСРР, намагаючись якомога повніше використати нову владу у вирішенні нагальних суспільних потреб.

Зрозуміло, що така орієнтація К. Студинського ні галицькою інтелігенцією, ні активними учасниками націоналістичного підпілля не сприймалася. На академіка тиснули з усіх боків - через газети, судові справи, побиття тощо. Невипадково активна політична діяльність К. Студинського не мала перспектив у Галичині. Натомість високий академічний статус сприяв громадській роботі: участі в матеріальній підтримці населенню, боротьбі за освітні програми, а також науковій.

Після розриву з більшовиками у 1933 р. К. Студинський опинився у фактичній ізоляції, що відобразилося не лише на його матеріальному становищі, а й психології. Тому коли у вересні 1939 р. на західноукраїнські землі прийшла радянська влада, К. Студинський був одним із тих, хто її підтримав. Розуміючи потребу більшовиків у місцевій підтримці, академік намагався шляхом співпраці добитися певних поступок і сприяння в національно-культурній сфері. Це не був прагматичний крок, а винятково ідеалістична надія, яка втягнула К. Студинського в складні політичні процеси. Вкотре підтримавши радянську владу, вчений так і не став для неї своїм, підтвердженням чому, зокрема, є таємниця його смерті.

У четвертому розділі «Наукова діяльність» розглянуто наукову та науково-організаційну діяльність К. Студинського у галузях літераратурознавства, історії, етнографії, біографістики, якою він займався протягом усього свого життя.

У першому параграфі - «Науково-організаційна діяльність К. Студинського в Науковому товаристві імені Шевченка» - проаналізовано роль К. Студинського в НТШ у якості організатора, ідейного натхненника та провідного вченого.

З 1894 р. розпочинається робота К. Студинського в філологічній секції НТШ. Доволі швидко - у 1899 р. його обрано дійсним членом НТШ, у 1903 р. - членом виділу, а з 1909 р. - заступником голови Товариства. Паралельно до виконання цих функцій, К. Студинський приймав участь у роботі археографічної та мовної комісій, а також займав посади референта музею і бібліотеки Товариства. Визначальну роль у зміцненні його позицій у НТШ відіграв М. Грушевський. При цьому у відносинах із головою НТШ визначальними були спільні погляди на роботу Товариства та дуже близькі товариські стосунки. Особливо це проявилося під час конфлікту в НТШ у 1913 р. Тоді К. Студинський підтримав саме М. Грушевського.

Особлива увага звертається автором на роботу К. Студинського як голови НТШ (1923-1932 рр.). При цьому автор вважає, що пріоритетними для нього на цій посаді було впорядкування фінансового становища та налагодження зв'язків із ВУАН. Обидва завдання були виконані. При цьому К. Студинський послідовно відстоював всеукраїнський організації, яка виступала єднальною ланкою між роз'єднаними кордонами українцями Галичини і УСРР, а також діаспорою.

Окремого висвітлення в дисертаційному дослідженні набула роль К. Студинського в налагодженні академічної співпраці між НТШ і ВУАН. При цьому показана неоднозначність такої співпраці, результатом чого було, з одного боку, посилення контактів між науковцями, збільшення обсягів видавництва наукової літератури тощо, а з іншого - наявність конфліктних періодів, що призводили до розриву співпраці. Останній мав місце у рамках конфлікту в середині ВУАН між С. Єфремовим і А. Кримським та М. Грушевським, спровокованого радянською владою. К. Студинський, знову ж таки, підтримав Грушевського. Загалом, на початку 1930-х років Студинський намагався якомога повніше використати можливості більшовиків для підтримки НТШ, що, врешті, призвело до погіршення відносин із галицькою громадськістю. Академік змушений був відмовитися від посади голови, й натомість сконцентрувався виключно на науковій роботі.

Значну увагу в дисертації приділено участі К. Студинського в саморозпуску НТШ. При цьому, на думку автора, головним мотиваційним чинником для вченого в 1939 р. була не стільки довіра до більшовиків, скільки розуміння безальтернативності. Погоджуючись на саморозпуск НТШ, К. Студинський сподівався на те, що галицька інтелігенція зможе інтегруватися у середовище своїх колег із Наддніпрянщини, й набуде справді загальнонародного характеру.

У другому параграфі «Історико-літературознавчі, етнографічні та біографічні аспекти наукової спадщини К. Студинського» визначено роль та місце наукових праць К. Студинського з проблематики у розвитку літературознавства, етнографії та біографістики.

У своїх працях вчений піднімав питання про самобутній суспільно-політичний і культурно-національний розвиток України XVI-XХ ст. Ці хронологічно широкі рамки поставили перед дослідником надзвичайно принципові з наукового та політичного погляду завдання, вирішити які було можливо за умов систематичної і довготривалої праці дослідника. Наукові зацікавлення вченого були спрямовані на два важливі періоди історії суспільної думки і літератури в Україні: дослідження літературних пам'яток XVI-XVII ст.; праці, присвячені західноукраїнському культурно-національному відродженню XVIІІ-XХ ст.

Праці К. Студинського з даної проблематики утворюють одну з найкращих сторінок в історії української філології, належать до першорядних досягнень не лише української, а й взагалі слов'янської науки. Значну увагу вчений приділив таким визначним діячам як М. Смотрицький, С. Зизаній, І. Потій.

Надзвичайно цікавими є етнографічні аспекти наукової діяльності К. Студинського. Будучи учнем гімназії, К. Студинський зацікавився українською етнографією, а саме побутом і піснями лірників, їх організацією й таємною мовою.

К. Студинський автор наукових та науково-популярних розвідок, присвячених життю та діяльності таких визначених діячів ХІХ - початку ХХ ст. як І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський, А. Метлинський, Т. Шевченко, П. Куліш, М. Драгоманов, М. Шашкевич, І. Франко та ін. В своїх працях К. Студинський дослідив вплив української поезії, а також російської, польської, німецької та чеської на творчість письменників другої половини XIX - початку ХХ ст. Дослідник розкрив взаємовідносини і зв'язки Галичини і Наддніпрянщини у цей період.

Третій параграф «Роль К. Студинського у дослідженні українського національного відродження» присвячений висвітленню проблем національного відродження в дослідженнях вченого.

Діяльність академіка К. Студинського нерозривно пов'язана з дослідженням українського національного відродження на західноукраїнських землях. Вивчаючи культурно-національне життя Західної України тільки на основі праць К. Студинського, переконуємося, що термін «відродження» охоплює не лише добу 1830-1840-х рр., але і перелом XVI-XVII ст., а також XVIІ-XVІII ст. з його переходом до праць І. Котляревського. Він визначив такі його основні напрямки: історичні передумови та стан перебігу процесу відродження; утвердження національної свідомості; боротьба за розвиток національної мови та утвердження її прав у галузі культури і політики; розвиток українського політичного життя, становлення національної преси; заснування національних громадських інституцій. Працям К. Студинського властивий уважний погляд на доступні йому факти, на зв'язок їх з суспільно-культурним контекстом того часу. Вчений бачив літературний і суспільний процес як єдиний загальноукраїнський, хоча не випускає з уваги культурологічної і політичної специфіки західного і східних регіонів України. В усіх своїх працях К. Студинський послуговувався культурно-історичним та порівняльно-історичним методами дослідження, вважаючи такий підхід до оцінки літературних явищ найбільш об'єктивним. Порівняльні студії давали можливість розглядати українські мистецькі надбання у контексті слов'янського світу, адекватно оцінити здобутки і втрати, окреслити шляхи і перспективи розвитку.

Праці з історії українського національного відродження К. Студинського, складаючи вагому частку наукового доробку ученого, стали позитивним явищем у розвитку історії національного руху.

У Висновках автор узагальнює результати дисертаційного дослідження і виділяє положення, які виносяться на захист.

1) Проведений історіографічний аналіз показує, що тема громадсько-політичної та наукової діяльності К. Студинського ще не стала предметом спеціального комплексного історичного дослідження. Наявні праці містять лише опосередковані твердження та інформацію, яка переважно розкриває окремі епізоди життя й праці К. Студинського та його наукового доробку. Введені до наукового обігу джерела дали можливість відтворити цілісну картину життя та діяльності знаного українського вченого і діяча, його місце і ролі в суспільно-політичному житті України кін. ХІХ - пер. пол. ХХ ст.

2) Формування світогляду і особистості майбутнього академіка визначено крізь призму процесу його виховання і навчання, а також визначення кола осіб з якими він спілкувався в різні періоди свого життя. Родинне виховання і початкова сільська школа, потім гімназії у Тернополі й Львові заклали основи світогляду. При цьому походження зі священицького роду відіграло вирішальну роль для вступу у клерикальний Католицький русько-народний союз. Великий вплив на вибір К. Студинського життєвого шляху мали дід - о. Степан Качала та О. Барвінський. Знайомства із В. Антоновичем, М. Лисенком, а також своїми ровесниками - М. Грушевським, І. Франком, сприяли утвердженню української національної ідентичності, а також усвідомленню К. Студинським власної відповідальності за поширення національної ідеї серед галичан.

3) З 1897 р. - до початку першої світової війни, визначальною для К. Студинського була організаційна робота в галузі академічної та шкільної освіти. Його активність у відкритті кафедри давньоукраїнської мови та літератури в Львівському університеті (1899) і боротьбі за український університет у Львові з 1901 р., підтримка протестних акцій українського студентства, участі у роботі «Академічної громади», «Бесіди», «Бояну», «Міщанського братства», «Товариства прихильників української літератури, науки і штуки», «Руському товаристві педагогічному», Крайовій шкільній раді, «Учительській громаді», «Просвіті» сприяли зростанню його авторитету серед галицького українства. При цьому варто підкреслити близькість його позицій з М. Грушевським у справі національного відродження.

4) У роки першої світової війни та по її закінченню К. Студинський посилює свою участь у гуманітарній роботі по матеріальній підтримці постраждалих людей. Зокрема, цим позначена його робота в «Українському громадському комітеті», «Комітеті допомоги голодній Україні». Паралельно до цього продовжувалася освітня діяльність - К. Студинський підтримав ідею створення у Львові таємного українського університету і долучився до її реалізації.

5) К. Студинський активно підтримав ідею створення ЗУНР і навіть увійшов до складу Міжпартійної Ради. Проте, його політична діяльність виявилася не надто плідною. Зазнавши репресій від польської адміністрації К. Студинський повернувся до громадської роботи. Саме на міжвоєнний період припадає її розквіт. Участь у благодійництві, в боротьбі української громадськості за свої права у відродженій Польській державі, співпраця з греко-католицькою церквою та наукова діяльність в НТШ стали основними напрямами діяльності вченого.

6) Складні умови для розвитку української культури в Польській державі і паралельні успіхи українізації на Наддніпрянській Україні стали факторами, що визначили зовнішні орієнтації К. Студинського. Підтримка більшовиків визначалася щирими переконаннями у їх спроможності не лише об'єднати українців, але й забезпечити зростання національної свідомості. При цьому варто відзначити неоднозначність цієї співпраці у різні роки. Не будучи прихильником комунізму, вчений змушений був обирати між обіцянками радянської влади та складними реаліями українського національного життя в Польській державі. Навіть обставини загибелі К. Студинського свідчать, що не зважаючи на підтримку більшовиків, вчений так і не став для них своїм.

7) Працюючи з 1894 р. в філологічній секції НТШ, К. Студинський здобув визнання в наукових колах, відбувся як глибокий дослідник, організатор наукової роботи. Це стало визначальним для обрання К. Студинського головою НТШ. Перебуваючи на цій посаді йому вдалося відбудовувати зруйновану інфраструктуру організації, посилити видавничу діяльність та налагодити тісні контакти із ВУАН.

8) Наукові інтереси К. Студинського випливали з актуальних проблем його часу. Досліджуючи українську літературу (XVI-XX ст.) та історію української суспільно-політичної думки, він висловив власне бачення національного відродження, потяг до якого міститься в самому українському народі. Тим самим можна стверджувати, що основу поглядів вченого склала ідеологія народництва. Іншою концептуальною ідеєю, яку обстоював у своїх дослідженнях К. Студинський, була ідея соборності українського народу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Кліш А. Формування К. Студинського як особистості, науковця та громадського діяча // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М. М. Алексієвця. - Тернопіль, 2004. - Вип. 2. - С. 36-44.

Кліш А. Внесок К. Студинського у становлення і розвиток Наукового товариства імені Шевченка // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М. М. Алексієвця. - Тернопіль, 2005. - Вип. 1. - С. 37-44.

Кліш А. Суспільно-політична діяльність академіка Кирила Студинського в період утвердження радянської влади в Західній Україні (1939-1941) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М. М. Алексієвця. - Тернопіль, 2005. - Вип. 2. - С. 195-200.

Кліш А. Кирило Студинський і ВУАН // Сторінки історії. Збірник наукових праць / Відп.ред. Н.Ф.Гнатюк. - К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2005, Вип. 21. - С. 90-98.

Кліш А. Громадсько-політична та наукова діяльність академіка К. Студинського: історіографія проблеми та джерельна база дослідження // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М. М. Алексієвця. - Тернопіль, 2006. - Вип. 1. - С. 262-271.

Кліш А. Кирило Студинський: життя та діяльність // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Вип. 4. Серія Історія. - Одеса: Астропринт, 2006. - С. 74-83.

Кліш А. Кирило Студинський та християнсько-суспільний рух в Галичині (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.). // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк, 2006. - №1. - С. 30-36.

Кліш А. Б. К. Студинський і проблема утворення українського університету у Львові // Україна Соборна: Збірник наукових статей. - Вип. 4. - Т. 2. - К.: Інститут історії НАН України, 2006. - С. 206-210.

Кліш А. Благодійна діяльність К. Студинського // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. - Тернопіль, 2007. - Вип. 1. - С. 91-95.

Кліш А. Б. Листування Кирила Студинського як історичне джерело // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - К., 2007. - Т. ХVІ. - С. 236-246.

Кліш А. Внесок Кирила Студинського у розвиток українського шкільництва в Східній Галичині (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. - Тернопіль, 2007. - Вип. 2. - С. 48-52.

Кліш А. Співпраця Кирила Студинського та Михайла Грушевського // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Серія "Історія". - К., 2007. - Вип. 91-93. - С. 27-30.

Анотація

Кліш А. Б. Громадсько-політична та наукова діяльність академіка Кирила Студинського (1868-1941). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07. 00. 01 - Історія України. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2008.

У дисертації здійснено комплексне дослідження життя й діяльності К. Студинського у контексті українського національного відродження кінця ХІХ - початку ХХ ст. Головну увагу приділено змісту, формам і напрямкам цієї діяльності. Розглянуто процес становлення та еволюції світогляду та наукових поглядів діяча. Проаналізовано роль його діяльності у процесі підвищення національної свідомості українського народу. Досліджено внесок діяча у становлення і розвиток Наукового товариства імені Шевченка. Охарактеризовано наукову діяльність вченого та показано її роль у національно-культурному відродженні. Встановлено місце К. Студинського в історії вітчизняної культури.

Ключові слова: К. Студинський, громадсько-політична діяльність, наукова діяльність, Наукове товариство імені Тараса Шевченка, західноукраїнські землі.

Клиш А.Б. Общественно-политическая и научная деятельность академика Кирила Студинского (1868-1941). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07. 00. 01 - История Украины. - Львовский национальный университет имени Ивана Франка, Львов, 2008.

В диссертации осуществлено комплексное исследование жизни и деятельности К. И. Студинского в контексте украинского национального возрождения конца ХІХ - начала ХХ в. Главное внимание уделено содержанию, формам и направлениям этой деятельности. Рассмотрен процесс становления и эволюции мировоззрения и научных взглядов деятеля. Проанализирована роль его деятельности в процессе повышения национального сознания украинского народа. Исследован вклад деятеля в становление и развитие Научного общества имени Шевченко. Дана характеристика научной деятельности учёного и показана её роль в национально-культурном возрождении. Установлено место К. Студинского в истории отечественной культуры.

Ключевые слова: К. Студинский, научная деятельность, общественно-политическая деятельность, Научное общество имени Тараса Шевченко, западноукраинские земли.

Klish A. B. Public-and-political and scientific activity of the academician Kyrylo Studynskyy (1868-1941). - Manuscript.

The thesis for the Candidate Degree in History, Speciality 07. 00. 01 - History of Ukraine. - L'viv National University named I. Franko, L'viv, 2008.

The thesis contains an integrated investigation on the life and activity of Kyrylo Studynskyy in the context of the Ukrainian National Revival at the end of the 19th - the beginning of the 20th century. The main attention is attracted to the content, forms, and trends of this work.

On the basis of critical analysis of Ukrainian and foreign bibliography, and through introducing new sources of bibliography to the scientific forum, the research presents a systematic investigation of the interrelated problems of the overall topic - the historiography of the theme and overview of the sources; formation of K. Studynskyy as a personality, scientist, and public figure; as well as K. Studynskyy's social-and-political and scientific activity.

The author considers the process of maturing and evolution of national and scientific viewpoints of the figure. On the background of the Ukrainian social and political life, the researcher characterises the main stages proceeded the appearance of K. Studynskyy on the national-and-social arena. The attention is paid to the role of the family, national history, studying at L'viv University, as well as collaboration with the famous people of the time (M. Hrushevsky, I. Franko, F. Vovk and others) in the formation of K. Studynskyy's outlook and scientific viewpoints.

K. Studynskyy was a representative of the new generation of Ukrainian national leaders who appeared on the historical arena at the end of the 19th - the beginning of the 20th century. During his life K. Studynskyy has been consolidating the following ideas: declaration of the Ukrainian national independence, understanding the role of the cultural-and-national revival as the only way to the own state, as well as wide vision of the all-Ukrainian problem taking into the consideration the international relations. Many-sided, diverse activity of K. Studynskyy as a scientist, cultural-and-educational and public-and-political figure was directed to the establishment of the national ideas in the consciousness of the Ukrainians. He wished to see them as real patriots, who are proud of the millennial property of the Ukrainian culture and who are ready to fight for the state independence of Ukraine as a guarantee of the further enriching of the national-and-cultural treasure of the Ukrainian people in the future. His activity became the important factor in the process of the consolidation of the Ukrainian society.

The research analyses the figure of K. Studynskyy in the context of the national revival at the end of the 19th - the beginning of the 20th century. The epoch of the national rebirth of the Ukrainian people raised the scientist to the top of the real genius thanks to his interest to the past of his country. K. Studynskyy grew on the needs of time and woke the national feelings within Ukrainian society, and brought the real patriots. Renewal, studying and spreading the Ukrainian traditions were one of the important sides of his activity.