Європейська інтеграція країн Балтії (1991-2004 рр.)

Дослідження європейської інтеграції країн Балтії у 1991-2004 роках. Розгляд економічних, соціальних та політичних передумови вступу Латвії, Литви, Естонії до Європейського Союзу. Вплив євроінтеграції на розвиток інфраструктури, адаптацію законів.

Рубрика История и исторические личности
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 26.07.2014
Размер файла 107,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

Європейська інтеграція країн Балтії (1991-2004 рр.)

Завадський Віталій Миколайович

Донецьк 2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі всесвітньої історії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Дингес Олександр Артурович, доцент кафедри всесвітньої історії Донецького національного університету

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Яковенко Наталя Леонідівна, професор кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

кандидат історичних наук, доцент Тодоров Ігор Ярославович, доцент кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету

Захист відбудеться “22” лютого 2008 року о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корпус, ауд. 32.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розіслано “17” січня 2008 року

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.

1. Загальна характеристика роботи

європейська інтеграція балтія

Актуальність теми дослідження. Початок 90-х років XX століття, з одного боку характеризується поглибленням інтеграції країн Європи в межах Європейського Співтовариства, з іншого дезінтеграційними процесами на теренах СРСР, що в свою чергу стимулювало країни колишнього соцтабору до спрямування своїх зовнішньополітичних інтересів на налагодження тісних відносин з набираючим силу ЄС. Європейська інтеграція одна з найважливіших складових частин новітньої історії Європи, вона відіграє роль не лише рушійної сили перетворень у державах, а й стає головною запорукою стабільності, створюючи при цьому нове обличчя регіону, який робить заявку на лідерство у Світі та концентрує в собі всі позитивні здобутки цивілізації. Саме Європейський Союз, об'єднуючи у собі 27 держав, задає темп життя планети. Багаторівнева інтеграція всередині Євросоюзу не означає нівелювання національної складової кожної з країн-членів, вона навпаки стимулює їхній розвиток та всебічно йому сприяє.

Найбільше розширення Європейського Союзу, що відбулось у 2004 році за рахунок вступу 10 держав Центральної та Східної Європи, в тому числі й країн Балтії, стало визначальною подією процесу економічної та політичної інтеграції на Європейському континенті, який триває вже півстоліття. Членство в ЄС вперше набули три колишні радянські республіки - Латвія, Литва та Естонія. За короткі строки їм вдалося втілити в життя складні перетворення, які торкнулися економічної, політичної та соціальної сфер. Реформи та їх успішне проведення дозволили цим країнами досягти найвищого рівня розвитку на теренах колишнього СРСР. Дослідження історичного перебігу подій євроінтеграції країн Балтії дозволяє всебічно розглянути зазначену проблему, вивчивши при цьому, як соціально-економічну, так і політичну складову.

Для України європейська інтеграція виступає одним із пріоритетних напрямків зовнішньої політики, що в свою чергу, спонукає до здійснення цілої низки перетворень всередині самої країни. Як позитивний, так і негативний досвід європейської інтеграції країн Балтії є корисним для нашої держави та інших країн, що мають наміри вступу до ЄС.

Зв'язок дисертації з науково-дослідницькими програмами та планами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з науковою програмою кафедри всесвітньої історії “Історія соціальних та національно-визвольних рухів країн Європи та Америки у XVII-XX ст.” (№ держреєстрації 01.86.00990791) і комплексною темою кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики “Міжетнічні і міжнаціональні відносини України, країн СНД та Балтії. 1990-2010 рр.” (№ держреєстрації 0104U002162) історичного факультету Донецького національного університету.

Мета роботи - дослідити історію та досвід вступу Латвії, Литви та Естонії до Європейського Союзу у 1991 - 2004 рр., зокрема передумови європейського вибору цих країн, основні результати набуття повноправного членства у ЄС.

Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні передбачалося розв'язати такі завдання:

§ дати характеристику історіографії проблеми, теоретико-методологічній базі та джерелам дослідження;

§ з'ясувати економічні, соціальні, політичні передумови та особливості європейської інтеграції країн Балтії;

§ розглянути участь Латвії, Литви та Естонії в організаціях регіонального та міжнародного співробітництва;

§ вивчити еволюцію відносин між державами Балтії та Європейським Союзом;

§ розробити періодизацію процесу європейської інтеграції Латвії, Литви, Естонії;

§ дослідити основні напрямки адаптації законодавчої бази у колишніх прибалтійських республіках СРСР;

§ проаналізувати основні результати вступу до Європейського Союзу Латвії, Литви та Естонії;

§ виявити ставлення мешканців вищезазначених країн до вступу у ЄС;

§ визначити перспективи розвитку країн Балтії у рамках ЄС;

§ порівняти еволюцію співробітництва Україна - ЄС та співпрацю країн Балтії з Євросоюзом;

§ окреслити можливості для нашої держави у використанні євроінтеграційного досвіду Латвії, Литви та Естонії.

Об'єктом дослідження виступає новітня історія країн Балтії та Європейського Союзу у 1991-2004 рр.

Предметом дослідження є історія інтеграції Латвії, Литви та Естонії у Європейський Союз.

Методи дослідження. Історію європейської інтеграції країн Балтії автор досліджував за допомогою загальнонаукових, історичних методів дослідження, а також методів, запозичених із суміжних з історією наук. Зокрема, були використані такі методи: аналізу та синтезу, індукції та дедукції, структурного аналізу, компаративного аналізу, системного аналізу, проблемно-історичний, типологічний, контент-аналізу, кластерного аналізу, побудови комбінаційних таблиць даних. Залучення усього комплексу вищезазначених методів зумовлювалося потребами нашого дослідження та необхідністю вивчення значного кола джерел. Усі ці методи дозволили у повному обсязі вирішити поставлені завдання.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1991-2004 рр. Тобто період від проголошення країнами Балтії незалежності та початку активного розвитку відносин з Європейськими Співтовариствами до офіційного набуття повноправного членства Латвією, Литвою, Естонією у Європейському Союзі 1 травня 2004 року.

Географія дослідження - територія Латвії, Литви, Естонії та Європейського Союзу.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у комплексному дослідженні проблеми європейської інтеграції колишніх радянських республік Латвії, Литви та Естонії з урахуванням сучасних зовнішньоекономічних та політичних потреб для України. Спираючись на джерела та літературу автором у дисертації:

· досліджено історичний хід євроінтеграційних процесів у державах Балтії;

· визначено комплекс передумов європейського вибору для вказаних країн, крім того, з метою окреслення найбільш цілісної картини, досліджено фактори, які зумовили мотивацію з боку ЄС щодо інтеграції колишніх радянських республік;

· вивчено діяльність Латвії, Литви та Естонії у організаціях регіонального та міжнародного співробітництва (Балтійській Асамблеї, Балтійській Раді міністрів, Раді держав Балтійського моря, Північній Раді, Організації з безпеки та співробітництва у Європі), яка стала однією з найважливіших передумов європейської інтеграції цих республік;

· розглянуто процес розвитку відносин між ЄС та Латвією, Литвою, Естонією;

· розроблено авторську періодизацію історії європейської інтеграції цих республік;

· вдосконалено аналіз основних результатів вступу Балтійських республік до ЄС та вплив на громадську думку цієї події;

· досліджено економічну складову євроінтеграції держав Балтії;

· отримало подальший розвиток дослідження наслідків розширення ЄС для Росії та її найзахіднішого регіону - Калінінградської області;

· визначено можливості для України у залученні досвіду євроінтеграції країн Балтії;

· оприлюднено великий об'єм фактичного матеріалу щодо економічного розвитку країн Балтії у порівнянні з державами СНД;

· до наукового обігу введено значну кількість документів, які раніше були доступні лише у ЄС та країнах Балтії.

Практичне значення дисертаційного дослідження визначається можливістю використання його матеріалів державними органами України та інших держав, засобами масової інформації, громадськими організаціями, які працюють в сфері європейської інтеграції в якості важливого аналітичного матеріалу. Результати роботи можуть стати частиною узагальнюючих праць, навчально-методичних посібників, довідників з проблем європейської інтеграції як в Україні, так і за її межами. Автор бачить широкі перспективи використання дослідження в якості складової частини курсів гуманітарного циклу, які викладаються у вищих та середніх навчальних закладах. Результати наукових пошуків мають шанс стати важливим історіографічним матеріалом для подальших досліджень європейської інтеграції, як для вітчизняних дослідників, так і зарубіжних.

Особистий внесок здобувача полягає в постановці наукової проблеми й самостійному її вирішенні, що дозволяє більш глибоко та всебічно розглянути розвиток процесу європейської інтеграції країн Балтії. Усі результати, викладені у дисертаційній роботі, отримані здобувачем повністю самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації були представлені на засіданнях кафедри всесвітньої історії Донецького національного університету, доповідях на міжнародних наукових конференціях: V міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених “Історія і політика у кількісних вимірах”, 14-15 травня 2004 р., м. Донецьк; Науковій конференції Донецького національного університету за підсумками науково-дослідницької роботи з період 2003-2004 рр. (секція історичних наук), 15 березня 2005 р., м. Донецьк; Міжнародному науково-практичному семінарі “Актуальні проблеми вивчення історії та етнології у німецьких громадських організаціях України”, 21-22 липня 2005 року, смт. Юріївка; Міжнародному науково-практичному семінарі “Україна - держава між Заходом та Сходом”, 20-25 листопада 2005 р., м. Бад-Кіссінген (ФРН); IV Всеукраїнському семінарі з історії міжнародного співробітництва у галузі гармонізації міжетнічних відносин, 16-18 грудня 2005 р., м. Донецьк; II всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Україна та Європейський Союз. Перспективи поглиблення партнерства”, 19-21 березня 2006 р., м. Донецьк; Науково-методичній конференції Донецького Національного університету “Тенденції та перспективи сучасної університетської освіти”, 12 квітня 2006 р., м. Донецьк; ІІ науково-практичній конференції “Розвиток Європейських студій в Україні. Проблеми та перспективи”, 20-21 квітня 2006 р., м. Донецьк; Міжнародному науковому семінарі “Проблеми європейської безпеки у XXI столітті”, 9-15 липня 2006 р., м. Телч (Чехія); Науково-практичному семінарі “Дослідження Європи з середини”, 18-22 вересня 2006 р., м. Бад-Урах (ФРН); Міжнародному науковому семінарі “Побудова громадянського суспільства в країнах Центральної та Східної Європи”, 8-12 листопада 2006 р., мм. Білосток-Варшава (Польща); Науковій конференції викладачів та аспірантів присвяченій 70-річчю Донецького національного університету, 24-26 квітня 2007 р., м. Донецьк; VII міжнародній науковій конференції студентів, аспіратів та молодих вчених “Історія і сучасність: погляд крізь віки”, присвяченій 70-річчю Донецького національного університету, 17 - 18 травня 2007 р., м. Донецьк, за підсумками якої автор отримав диплом Донецького міського голови за найкращу наукову доповідь; Міжнародній науковій конференції “Синергія Чорного моря”, 21-23 жовтня 2007 р., мм. Одеса-Стамбул; Міжнародному науково-практичному семінарі “Етнічні німці у кроскультурному просторі країн СНД та Балтії. 1991-2007рр.”, 24-25 листопада 2007 р., м. Луганськ.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у 11 статтях, 7 з яких було надруковано в провідних фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, 10 підрозділів, висновків, списку джерел та літератури (253 найменування), 26 додатків, з яких 6 розміщено в основному тексті роботи та 20 - у додатках. Загальний обсяг роботи 225 сторінок, з них основна частина - 175 сторінок.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об'єкт і предмет дослідження, окреслено його хронологічні та географічні межі, аргументовано наукову новизну та практичне значення, представлено апробацію здобутих результатів.

Перший розділ “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі “Історіографія проблеми” проаналізовано науковий доробок вітчизняної та зарубіжної історичної науки з історії європейської інтеграції країн Балтії. З метою з'ясування недосліджених аспектів поставленої проблеми, історіографічний огляд було зроблено за тематичним принципом. Обрання цього принципу обумовлене багатовекторністю теми роботи та складною структурою самого дослідження. Задля зручності проведення історіографічного аналізу усі роботи були умовно поділені на 2 великі групи. Перша - наукові дослідження присвячені загальним питанням євроінтеграції та основам функціонування Європейського Союзу, без вивчення яких неможливе формування цілісного уявлення про інтеграційні процеси у Європі. До другої групи віднесені дослідження присвячені питанням інтеграції Латвії, Литви та Естонії до Європейського Союзу.

У вітчизняній історичній науці проблема євроінтеграції Латвії, Литви та Естонії майже не знайшла відображення у комплексному дослідженні. Разом із тим необхідно зазначити, що в Україні вже сформувалася когорта дослідників Європейського Союзу. В першу чергу варто відзначити таких київських вчених як професор В.В.Копійка та доцент Т.І.Шинкаренко. У колективній монографії “Європейський Союз: заснування і етапи становлення” викладена історія розвитку інтеграційних процесів у Європі, створення ЄС та аналіз його стосунків з Україною. Роль та місце Великої Британії у Європейському Союзі досліджували професори Н.Л.Яковенко, В.Ю.Крушинський. Праці зазначених авторів були корисними під час наших наукових пошуків, зокрема вони стали у нагоді при визначенні позицій провідних держав стосовно прийому нових членів до ЄС. Ґрунтовні наукові розвідки в напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції України зробив донецький вчений І.Я.Тодоров.

У самостійний напрям історія європейської інтеграції відокремилась ще у 60-70-ті рр. ХХ ст. Представлена вона переважно роботами зарубіжних дослідників. Але найбільш активно розроблятися ця проблема почала вже у 90-х рр. минулого століття. Серед численних робіт західних дослідників варто виділити монографії таких вчених: Э. Хааса, Л. Хантарайса, К. Маріз, К. Фрейзера, М. Грін - Ковлес, Д. Дінана.

Російські науковці не залишились осторонь вивчення питань європейської інтеграції, з другої половини 1990-х рр. вони досліджували як загальні питання функціонування ЄС, так і соціально-економічну, політичну та юридичну складову цієї тематики. Найбільший внесок, на думку автора, зробили такі російські вчені, як Ю.А.Борко, М.В.Карагалова, В.Л.Іноземцев, О.В.Буторіна.

Друга група представлена дослідженнями німецьких, фінських, датських, російських дослідників й, звичайно, авторів з Латвії, Литви та Естонії. У ній поданий огляд історіографії за тематичним принципом.

Питання передумов європейського вибору Латвії, Литви та Естонії як самостійне у вітчизняній історіографії не ставилося. За кордоном сучасні дослідження розглядають цю проблему у контексті євроінтеграції країн Балтії. Серед робіт у цьому напрямку слід відзначити колективну монографію фінського науковця М.Джопа, та німецького історика С. Арнсфальда. У ній розглядаються відносини країн Балтії з Європейським Союзом, при цьому паралельно визначаються деякі передумови інтеграції. Діяльність зазначених країн на міжнародній арені вивчали фінські дослідники Р. Бенгтссон, С.Гензле. Окремі аспекти європейського вектору досліджувалися також у державах Балтії. Латвійська історіографія цього питання представлена науковими працями А.Лейніс та Ж.Озоліні, естонська - М.Лаурістін та П.Віхалем. Значний інтерес до цього питання спостерігається й у російських вчених колах, такі дослідники як К.В. Воронов, В.В.Сіміндей, Д.В.Тренін, Р.Х.Симонян у своїх роботах торкалися причин європейського вибору Латвії, Литви та Естонії, при цьому вони наголошували, що західний вектор зовнішньої політики цих держав був обумовлений намаганнями знайти підтримку на Заході та вберегтися від поширення впливу Росії.

Власне історичний хід інтеграції Латвії, Литви та Естонії до Європейського Союзу майже не знайшов відображення у спеціальних комплексних дослідженнях. Існуючі розробки західних дослідників не дають змоги цілісно простежити історію цього явища (з 1991 по 2004 рр.). Роботи німецьких науковців К.Малфієт та В.Кейгнаерта, фінського історика К.Ліухто, дають уяву лише про начальний етап євроінтеграції держав Балтії.

Основні результати вступу країн Балтії до ЄС досліджували: литовські вчені Р. Вілпісаускас та А. Гразуліс, а також датський дослідник, що працював в університеті Маямі, Ф.Лаурсен.

Аналіз історіографії дозволив зробити висновок про те, що попри існуючу кількість досліджень, присвячених окремим аспектам євроінтеграції Латвії, Литви та Естонії, на сьогодні як в Україні, так і за її межами, практично відсутні роботи, в яких би комплексно й ґрунтовно вивчалась проблема вступу країн Балтії до ЄС. Також зазначимо, що існує лише обмежена кількість публікацій, у яких розглядалися б можливості використання Україною євроінтеграційного досвіду вищезазначених країн.

У Другому підрозділі “Джерельна база” подається характеристика джерел дисертаційного дослідження. Для їх класифікації доречним є застосування принципу розподілу за видовою ознакою.

До першої групи належать законодавчі акти. Під час проведення дослідження ми використовували законодавство ЄС та держав Балтії. Цей вид джерел має важливе значення, оскільки вони є документами офіційного походження та відображають сутність інтеграційних процесів, дозволяють дослідити їх у динаміці.

Друга група джерел - це актові документи, переважна більшість яких належала міжнародним організаціям, зокрема Європейському Союзу, Балтійській Асамблеї, Балтійській Раді Міністрів, Раді держав Балтійського моря, Північній Раді, Організації з Безпеки та Співробітництва у Європі. Аналіз джерел цієї групи дозволив розглянути еволюцію відносин країн Балтії з ЄС, темпи проведення реформ в зазначених країнах, діяльність Латвії, Литви та Естонії на міжнародній арені.

Третю групу джерел для нашого дослідження склали матеріали політичних партій країн Балтії. Ми аналізували політичні програми партій, які були представлені у парламентах країн Балтії на момент подання цими державами заявок на вступ до ЄС. Джерелами стали програмні документи партій: латвійських

- “Латвійський шлях”, “Новий час”; литовських - “Трудова партія”, “Саюдіс”; естонської партії “Вітчизна”.

Четверту групу становлять статистичні джерела. Аналіз цих документів дозволив дослідити стан розвитку інфраструктури країн Балтії у порівнянні з державами-членами ЄС та країнами СНД, вивчити вплив європейської інтеграції на стан економічного розвитку Латвії, Литви та Естонії. Крім того завдяки джерелам цього виду стало можливим співставлення рівня життя населення країн-членів ЄС та держав Балтії. Задля отримання найбільш повної та достовірної інформації ми залучили статистику Європейського Союзу, країн Балтії, Світового Банку, Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, країн СНД.

Роботи учасників євроінтеграційного процесу увійшли до п'ятої групи. Джерелами для нашого дослідження стали в першу чергу твори ідеологів заснування Європейського Союзу - Ж.Моне та Р.Шумана. Під час проведення дисертаційного дослідження інтерес викликали публікації членів Європейської Комісії - Ф.Камерона, П.Ламі, президентів Литви А.Бразаускаса та В.Адамкуса, посла Литви у ЄС - К.Манекаса.

Шоста група джерел - матеріали інтерв'ю. Зокрема, з президентами Латвії, Литви, Естонії та комісарами Єврокомісії. Вивчення цього виду джерел допомогло визначити офіційне бачення на найвищому рівні місця та ролі зазначених країн у розширенні ЄС.

Матеріали періодичних видань становлять сьому групу джерел нашого дослідження. Нами використовувались такі англомовні періодичні видання Європейського Союзу: “Офіційний журнал Європейських Співтовариств”, “Бюлетень Європейських Співтовариств” (з 1997 року - “Бюлетень Європейського Союзу”). Періодика Російської Федерації також стала частиною джерельної бази це, зокрема, “Міжнародна економіка та міжнародні відносини”, “Питання економіки”, “Сучасна Європа”, “Праця за кордоном”, “Світ змін”. Нами були використані й такі вітчизняні видання: “Розширення ЄС” (аналітичний щоквартальник), “Відомості Верховної Ради України”, “Дзеркало тижня”.

До восьмої групи джерел відноситься довідкова література. Важливі для нашого дослідження дані стосовно економічного та політичного розвитку країн Балтії та держав Європи на початку 1990-х років, були отримані із видання “Країни світу: політичний та економічний довідник”. Тлумаченню термінів, пов'язаних з європейською інтеграцією, та поясненню функцій інституцій ЄС присвячений “Європейський Союз. Словник-довідник”, інформація з цього джерела була використана на початковому етапі нашого дослідження. З 2005 року у мережі Інтернет доступний електронний “Довідник з європейської інтеграції”, в ньому міститься не лише інформація про ЄС, а й зібрана велика кількість документів стосовно європейської інтеграції України, створена база дослідників цієї проблематики.

Дев'яту групу джерел складають збірки документів: “Європейський союз: консолідовані договори”, “Збірка договорів Ради Європи: Українська версія”, “Конституційні акти Європейського Союзу”, які містять важливі офіційні документи інституцій Євросоюзу, перекладені українською мовою.

Таким чином, джерельна база дисертаційного дослідження представлена достатньою кількістю джерел. Вона є репрезентативною та дає змогу з великою мірою вірогідності досліджувати європейську інтеграцію країн Балтії у 1991-2004 рр.

У Третьому підрозділі “Теоретико-методологічна база дослідження” наведено аналіз теоретичних засад обраної теми. Методологічна база дисертаційного дослідження базується на філософському розумінні європейської інтеграції країн Балтії як співвідношення цілого та частин, на синтезі методологій як закордонних дослідників, так і сучасних вітчизняних. Ми поділяємо погляди творців школи “Анналів” М.Блока та Л.Февра, “неопозитивістів” - Ф.Броделя та А.Тойнбі, англійського історика Р.Коллінгвуда. Розумінню синергітичного підходу до історичного дослідження євроінтеграції сприяли наукові доробки Г.Хакена, І.Прігожина, І.Спенгерса. Важливі методологічні засади для нашого дослідження містіться у працях вітчизняних авторів В.М. Ткаченко, Ю.В. Павленко.

В якості підходу до вивчення предмету дослідження нами був обраний цивілізаційний. Автор вважає, що саме європейська цивілізація здатна на створення такого потужного та впливового міждержавного об'єднання як ЄС, розвиток якого не припиняється і на сьогодні, при цьому спостерігається тенденція до ще більшого поглиблення інтеграції у Європі, що дає можливість казати про феномен тісної співпраці між країнами. Під час проведення дослідження ми спиралися на такі принципи: історизму, системності, об'єктивності. Нами були використані загальнонаукові методи досліджень: метод синтезу (узагальнення); метод індукції та дедукції; метод структурного аналізу; метод компаративного аналізу; метод системного аналізу. Найбільш важливими інструментами дослідження стали квантифікаційні методи, їх використання проводилося паралельно із залученням проблемно-історичного, типологічного, ідеографічного, синхронного, діахронного, ретроспективного методів. Використання усього переліку методів було зумовлене комплексним характером дослідження та необхідністю аналізу різних за структурою та змістом джерел. Методи нашого дослідження дозволили оптимально вирішити поставлені завдання.

Другий розділ дисертації “Передумови європейської інтеграції країн Балтії” складається з трьох підрозділів. У першому з них, під назвою “Економічні та соціальні передумови”, було проаналізовано комплекс економічних та соціальних причин європейської інтеграції Латвії, Литви та Естонії, представлено також особливості економічного розвитку цих держав. Весь масив передумов економічного характеру було умовно поділено на дві частини. Перша - це інтереси країн Балтії, пов'язані з експортом товарів та послуг, сільським господарством, фінансовою сферою, залученням іноземних інвестицій, можливістю отримання від ЄС значних коштів на розвиток економічної, соціальної та інших сфер. Друга - передумови власне Європейського Союзу, які включають в себе зацікавленість у нових ринках збуту, можливості вигідного інвестування капіталів, безперешкодному доступі до важливих торгівельних артерій у Балтійському регіоні.

У економічному становищі Латвії, Литви та Естонії можна виділити такі спільні риси - відсутність власної потужної сировинної бази, пріоритетність розвитку експортних галузей обробної промисловості, використання переваг географічного положення. Після проголошення незалежності у 1991 році, у Латвії, Литві та Естонії починається складний перехідний період, що характеризувався високим рівнем інфляції (у 1992 р. в середньому близько 1000%), кризовими явищами у промисловості, які були спричинені розривом економічних зв'язків з колишніми радянськими республіками.

Дослідження показало, що з другої половини 1990-х років спостерігається переорієнтація експорту країн Балтії зі Сходу на ринки ЄС. До цього слід додати, що економіка Латвії, Литви та Естонії у значній мірі залежить від зовнішньої торгівлі, прибутки від якої складають у середньому 70% від ВВП цих країн. Особливо пожвавилися торгівельні відносини з ЄС після кризи 1998 року. Головними партнерами країн Балтії стали держави-члени ЄС: Німеччина, Швеція, Велика Британія, Фінляндія.

Розвиток відносин з ЄС дав можливість країнам Балтії отримувати значні кошти за програмами допомоги. Загальна сума дотацій у 1991 - 2001 рр. з боку ЄС через інструменти підтримки країн-кандидатів (Фаре, Іспа, Інтеррег) склала: для Латвії - 319 млн. євро, Литви - 527 млн. євро, Естонії - 323 млн. євро. У ході дослідження ми виявили, що розміри допомоги країнам Балтії з боку Європейського Союзу у перерахунку на душу населення були найвищими у порівнянні до інших держав Центральної та Східної Європи. Така ж динаміка зберігалася після вступу країн Балтії у ЄС.

Позитивний ефект на економіку Латвії, Литви та Естонії справило збільшення інвестицій, які надходили з країн-членів ЄС. За результатами наших підрахунків загальний об'єм прямих інвестицій у економіку трьох прибалтійських республік за період 1992-2002 рр. склав 8761 млн. євро. Безперечно такі капіталовкладення зіграли значну роль в економічному зростанні та укріпленні зовнішньоекономічних зв'язків з країнами Євросоюзу.

В дисертації підкреслено, що однією з найважливіших передумов економічного характеру для об'єднаної Європи стала привабливість країн Балтії як важливого елементу, що зв'язує Захід зі Сходом, як склалося історично. Станом на 2004 рік, 40% російського експорту до ЄС проходило через країни Балтії. Особливий інтерес для Європейського Союзу мають морські порти Риги, Лієпаї, Вентспілсу, Клайпеди, Таллінну. Останніми роками відмічається значна завантаженість європейських портів, тому морські термінали країн Балтії представляють собою привабливу альтернативу. У 2000 році майже 7% світового товарообігу припадало на долю портів країн Балтії. Латвія, Литва та Естонія мають також розгалужену мережу залізничних та автошляхів, що робить цей регіон важливим елементом структури транспортного забезпечення європейського товарообігу, спрощує доступ до російської сировини.

Соціальна сфера є спільною системою Європейського Співтовариства та країн-членів. Європейський Союз підтримує та доповнює дії держав у таких галузях як: поліпшення виробничого середовища, інформування та консультування працівників, розвиток освіти, охорона здоров'я. Соціальна політика ЄС має потужний арсенал інструментів для забезпечення гармонізації соціальної сфери та сприяння поширенню гарантій соціального захисту населення.

Передумови європейської інтеграції країн Балтії соціального характеру полягали у можливостях підвищення рівня соціального розвитку за рахунок виконання критеріїв членства у ЄС, отримання фінансової та консультативної допомоги з боку Європейського Співтовариства.

Дослідження динаміки соціальних показників країн Балтії у порівнянні з аналогічними даними держав-членів ЄС дозволило зробити висновок про позитивний розвиток соціальної сфери, що стало результатом перетворень на шляху європейської інтеграції та підтримки з боку Євросоюзу.

Другий підрозділ “Політичні передумови вступу країн Балтії до Європейського Союзу, присвячений аналізу комплексу політичних передумов як з боку країн Балтії, так і з позиції ЄС. Проведене дослідження дозволило зробити висновок про те, що головними з них для Латвії, Литви та Естонії виступали наступні. По-перше, дезінтеграція Радянського Союзу та отримання прибалтійськими республіками незалежності призвели до необхідності активних пошуків самостійної та виваженої зовнішньополітичної лінії. По-друге, проєвропейська позиція демократичних політичних сил, які знаходилися при владі у країнах Балтії та своєю більшістю підтримували європейський вектор зовнішньої політики.

Для Європейського Союзу розширення на Схід є однією з рушійних сил власного розвитку, ідея якого була сформульована ще ідеологами його створення Ж.Моне та Р.Шуманом. В ході дослідження нами показано, що держави ЄС приймали принципове рішення на користь прийняття країн Балтії, керуючись при цьому в першу чергу політичними, а не економічними чинниками.

Важливою політичною передумовою прийняття у ЄС країн Балтії стала позиція провідних держав-членів, в першу чергу Німеччини, яка є локомотивом економічного розвитку цієї організації. Саме під час головування ФРН у ЄС, в 1997 році було прийняте рішення про включення держав Балтії у стратегію підготовки до вступу. Таке лобіювання інтересів, на думку автора, обумовлене не лише зацікавленістю у економічному потенціалі країн Балтії, особливо для Німеччини, а й продиктовано їх стратегічним положенням, яке стає дедалі вагомішим. Тим більше, що ще за радянських часів Німеччина була одним з головних торгівельних партнерів прибалтійських республік. Також велике значення мають наміри ФРН укріпити свої лідируючи позиції у постсоціалістичних країнах Центральної та Східної Європи. Саме завдяки включенню нових країн до ЄС, для Німеччини відкривається перспектива розширення гарантованих ринків для експорту товарів та капіталів, а також залучення відносно дешевої робочої сили.

У Третьому підрозділі “Участь країн Балтії у організаціях регіонального та міжнародного співробітництва як важлива передумова європейської інтеграції” досліджено співробітництво прибалтійських республік з іншими державами Європи в межах міждержавних організацій. Одразу після відновлення незалежності країн Балтії, починається новий етап розвитку співробітництва у регіоні Балтійського моря. На початку 1990-х років Латвія, Литва та Естонія почали виступати як самостійні держави, проводячи власну зовнішню політику, орієнтовану на налагодження тісних зв'язків з сусідніми країнами та співпрацю з міжнародними організаціями.

Діяльність країн Балтії у таких організаціях, як Балтійська Асамблея, Балтійська Рада Міністрів, Рада держав Балтійського моря, Рада Європи та співпраця з Північною Радою, Організацією Безпеки та Співробітництва у Європі виступила важливою передумовою європейської інтеграції. Співробітництво на регіональному та міжнародному рівнях дозволило Латвії, Литві та Естонії заявити про себе як самостійних гравців на міжнародній арені, сприяло координації спільної зовнішньої політики, залучило до інтеграційних процесів, які відбувалися у Європі.

Третій розділ “Процес інтеграції держав Балтії до Європейського Союзу та його основні результати” включає в себе чотири підрозділи. Перший - “Виконання головних критеріїв членства у ЄС” дає змогу оцінити ступінь відповідності Латвії, Литви та Естонії вимогам найбільшого міждержавного об'єднання у Європі. Європейський Союз висуває три головні критерії для країн-кандидатів на вступ: економічний, політичний та правовий. Найважливішим з них, на наш погляд, виступає адаптація законодавчої бази до норм правового доробку (acquis communautaire). Оскільки він є базисом для політичної та економічної інтеграції країни до структур ЄС, його, на нашу думку, слід розуміти як головний. Дослідження показало, що у ЄС не існує чітко визначених методик оцінювання виконання економічного та політичного критеріїв членства. У випадку країн Балтії, ситуація з визначенням успішності виконання тих чи інших критеріїв є більш складною, оскільки рішення щодо їх прийому визначалось політичними мотивами. Аналіз щорічних звітів Єврокомісії щодо стану перетворень та виконання головних критеріїв членства у Латвії, Литві та Естонії свідчить про цілу низку нерозв'язаних питань. Це, в першу чергу, недостатні темпи економічного розвитку, невирішеність проблеми російськомовного населення у Латвії та Естонії, повільні темпи адаптації законодавчої бази. Але разом із тим аналітики з Європейської Комісії цілком позитивно оцінювали стан підготовки країн до членства. На нашу думку, виконання усього комплексу критеріїв для колишніх радянських республік виявилося достатньо складним завданням. У цьому підрозділі основна увага прикута до адаптації законодавчої бази країн Балтії до норм ЄС як підґрунтя для решти трансформацій.

Весь комплекс права ЄС, який країни-кандидати мають прийняти, складається з 31 розділу, він охоплює економічну, політичну та соціальну сфери. В свою чергу ці розділи містять законодавчі акті у тій чи іншій галузі. Весь правовий доробок Європейського Союзу має майже п'ятдесятирічну історію розвитку, тому його імплементація у кожній з країн представляє собою довготривалий процес, який продовжується навіть після набуття повноправного членства.

Другий підрозділ “Вступ Латвії, Литви та Естонії до Європейського Союзу” розкриває складний шлях набуття повноправного членства країнами Балтії у Євросоюзі. Аналіз процесу вступу Латвії, Литви та Естонії до ЄС, на думку автора, доцільно умовно розділити на 3 етапи розвитку співробітництва. Кожний з цих етапів яскраво відображає як еволюцію політики ЄС щодо країн-кандидатів на вступ, так і зусилля урядів вищезазначених країн з реалізації основних положень узгоджених інтеграційних стратегій. Перший етап починається у 1991 році - з моменту встановлення дипломатичних відносин країн Балтії з Європейськими Співтовариствами, закінчується він підписанням угод про вільну торгівлю між Латвією, Литвою, Естонією та ЄС у 1994 році, які стали підґрунтям економічної співпраці на довгі роки. Цей етап характеризується початком діалогу та включенням у орбіту економічної політики ЄС країн Балтії. Важливою подією цього періоду був самміт Європейської Ради у Ессені (9-10 грудня 1994 р.), де на найвищому офіційному рівні було проголошено, що країни Балтії мають перспективи набути повноправного членства у Євросоюзі.

Розгляд другого етапу пропонується починати з 1995 року, а саме з підписання угод про асоційоване членство (Європейських угод) у ЄС трьох Балтійських республік, в цей час відбувається перехід до нового рівня відносин, коли сторони вже чітко визначають цілі та завдання на шляху до більш глибокої інтеграції. Саме у цей період були закладені підвалини політичної співпраці сторін. Вже наприкінці 1995 р. Латвія, Литва та Естонія подали заявки на вступ. Зазначимо, що подання заявок не означало стовідсоткової гарантії майбутнього повноправного членства. Туреччина, наприклад, подала таку аплікацію ще у 1987 р. й досі не отримала ухвалення рішення про прийом.

Останній, третій етап розпочинається у 1998 році з представлення Рішень Ради Європейського Союзу, де містилися чіткі вимоги до країн-кандидатів. Він представляє собою перехід до більш тісних та продуктивних відносин між ЄС та країнами Балтії не лише у економічній, а й у політичній сфері. Основними його характеристиками було висунення чітких вимог з боку ЄС та початок їх виконання Латвією, Литвою та Естонією. Завершальною подією виступає самміт ЄС у Афінах, під час якого 16 квітня 2003 року були підписані угоди про вступ з десятьма країнами: Болгарією, Чехією, Естонією, Угорщиною, Латвією, Литвою, Польщею, Румунією, Словаччиною та Словенією. Зазначимо, що кінцевим терміном вступу країн Балтії до ЄС ми вважаємо 1 травня 2004 року, коли вони разом з сімома іншими державами офіційно набули повноправного членства.

Референдуми, проведені у країнах Балтії, демонстрували високий рівень підтримки населенням євроінтеграції.

Третій підрозділ “Основні наслідки набуття країнами Балтії повноправного членства у ЄС” висвітлює перші здобутки входження до об'єднаної Європи нових країн-членів. Інтеграція Латвії, Литви та Естонії у Європейський Союз мала значний вплив на політичну, економічну та соціальну сфери життя цих держав. Безумовно, існують як позитивні, так і негативні результати приєднання країн Балтії до ЄС.

До позитивних здобутків можна віднести: збільшення політичної ваги трьох Балтійських країн на міжнародній арені, за роки підготовки до членства у ЄС в країнах проведена низка важливих реформ, що сприяли розвитку інфраструктури, відмічається також зростання економічних показників (у середньому по країнах Балтії ВВП на душу населення зріс на 2500 євро за 2004-2006 рр.). Підвищилися можливості для громадян в сфері культури, освіти та науки. Аналіз результатів соціологічних опитувань 2005 р., проведених у країнах Балтії службою Євробарометр, свідчить про позитивне ставлення мешканців до членства у ЄС (в середньому 60% громадян).

Негативними наслідками вступу стали: зростання темпів інфляції (у 2004 році в середньому вона становила 3%, у 2005 - вже 6%), масовий відтік кваліфікованих кадрів.

В цілому ж інтеграція до Європейського Союзу була позитивним явищем, після вступу країни Балтії зберегли достатньо високі темпи розвитку, за оцінками фахівців за 7-10 років вони зможуть наздогнати найбільш розвинені країни Європи.

Четвертий підрозділ “Балтійський досвід європейської інтеграції для України” містить аналіз можливостей використання нашою державою надбання прибалтійських республік. Україна та держави Балтії мають багато спільних рис, по-перше, їх об'єднує радянське минуле, по-друге, це країни, що у 1991 році почали будівництво самостійної та демократичної держави, проголосивши курс на співпрацю з Євросоюзом. Досвід колишніх прибалтійських республік Радянського Союзу може бути в значній мірі корисним для України. На думку автора, головна запорука успіху у відносинах з ЄС - це перехід від декларування намірів стати повноправним членом Співтовариств до конкретних дій. Ці кроки мають бути спрямовані в першу чергу на зменшення ролі держави в управлінні економікою, боротьбу з корупцією, тіньовою економікою. Про успішність такого підходу та доцільність вивчення досвіду Латвії, Литві та Естонії свідчить той факт, що країни Балтії набули повноправного членства у ЄС за достатньо короткі строки. Україна ж с 1994 року практично стоїть на місці. Наступним кроком у відносинах України з ЄС має стати Угода про вільну торгівлю, але її укладання є не можливим без проведення економічних реформ, які б відповідали рекомендаціям з боку ЄС. В першу чергу це: зменшення участі держави у ціноутворенні з метою запобігання погіршення умов торгівлі та функціонування економіки; посилення незалежності Національного банку України; зміцнення фіскальної системи та підвищення прозорості процесу приватизації. Подібний етап довелося пройти і прибалтійським державам, але у них це зайняло значно менше часу.

Досвід адаптації законодавства також можна запозичити у Латвії, Литви та Естонії. Тут нашій державі варто було б працювати на випередження. Не чекаючи від Європи перших кроків до поглиблення інтеграції, власноруч починати послідовний процес імплементації бази національного законодавства до норм ЄС, при цьому варто збільшити фінансування цього процесу. Особлива увага має приділятись законодавству, що наблизить Україну стандартів СОТ. Також неабияку цінність має досвід функціонування інституцій, що координують європейську політику держави. Країни Балтії вже набули майже десятирічний досвід роботи таких установ.

Політична стабільність у будь-якій країні, що має наміри стати членом ЄС відіграє важливу роль. Наприклад, переговори щодо вступу у ЄС Мальти були зупинені на два роки у 1995-1996 рр. Це стало результатом приходу до влади політичних сил, які виступали проти європейської інтеграції. Українські євроінтеграційні інтереси, звичайно, залишаються незмінними, але, звісно, нестабільна політична ситуація в нашій державі створює негативний імідж, який стає перепоною для налагодження більш продуктивного діалогу з ЄС. У державах Балтії в середині 1990-х років хоча й спостерігалася часта зміна урядів та політичних сил, що формували зовнішню політику держав, все ж таки проводилися заходи, необхідні для успішної інтеграції у ЄС.

Висновки

Основні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в таких висновках.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та розв'язання наукового завдання, суть якого полягає в комплексному дослідженні історії європейської інтеграції країн Балтії у 1991-2004 рр. Аналіз наявної на сьогодні історіографії дозволив зробити висновок про актуальність цієї теми, констатувати великий інтерес до неї з боку зарубіжних вчених та відсутність комплексних досліджень з історії євроінтеграції Латвії, Литви та Естонії у вітчизняній історичній науці. Зазначену проблему автор досліджував на основі залучення широкого кола джерел, багато з яких введено до наукового обігу вперше (законодавчі акти Європарламенту, звіти Європейської комісії, статистичні дані, матеріали соціологічних опитувань, матеріали інтерв'ю). Методологічною основою дослідження стали загальновідомі принципи та методи історичної науки.

Головними передумовами європейської інтеграції країн Балтії виступили політичні, економічні та соціальні, а також діяльність зазначених країн у організаціях регіонального та міжнародного співробітництва. Результати дослідження довели, що Латвія, Литва та Естонія були прийняті до ЄС в першу чергу з політичних міркувань. Хоча ми не відкидаємо й економічної зацікавленості Євросоюзу у цьому регіоні. Для країн Балтії політичні мотиви грали важливу роль, але поруч із цим економічна складова євроінтеграції також виступала однією з найголовніших причин вступу до ЄС.

Виконання основних критеріїв членства виявилося достатньо складним завданням для країн Балтії. Але все ж таки необхідно відзначити успішність проведення багатьох змін на шляху до Європейського Союзу. Відносини з Європейським Союзом постійно розвивалися у бік поглиблення інтеграції.

З точки зору автора, основними результатами європейської інтеграції країн Балтії стали: покращення їхнього міжнародного іміджу та політичної ваги, економічне зростання, збільшення можливостей для мешканців в плані працевлаштування та освіти в країнах Євросоюзу. Одним із ключових моментів у цьому питанні виступає роль, яку зіграв процес євроінтеграції, він став свого роду рушійною силою перетворень у державах Балтії. Саме намагання відповідати критеріям членства у ЄС стало потужним поштовхом для розвитку Латвії, Литви та Естонії, як у політичній та економічній, так і соціальній сферах життя країн. Це, на нашу думку, є однією з найголовніших преференцій від процесу європейської інтеграції. До негативів можна віднести: масовий відтік працездатного населення, зростання інфляції.

У Латвії, Литві та Естонії в останні роки спостерігається висока динаміка економічного розвитку, у грудні 2007 р. країни приєдналися до Шенгенської угоди, а за прогнозами фахівців у найближчі роки ці держави увійдуть до зони готівкового обігу євро. Якщо зберігатимуться високі темпи економічного зростання, то вже через 7-10 років прибалтійські республіки зможуть досягти рівня розвинених країн ЄС. Запорука сталого розвитку країн Балтії - використання вигідного географічного розташування між Росією та Європою.

Мешканці Латвії, Литви та Естонії в цілому позитивно оцінювали європейський вибір їхніх країн, про що свідчать результати національних референдумів. Дослідження, проведені через рік після набуття повноправного членства у Співтовариствах показали, що ставлення населення дещо погіршилося, така ситуація зумовлена переважно зростанням цін, але в середньому 60 % громадян висловлювали позитивні оцінки.

Досвід, набутий країнами Балтії на шляху європейської інтеграції може бути у значній мірі корисним, як для України так і для інших держав, які проголосили наміри вступу до ЄС. Головним чинником успішності реалізації стратегії інтеграції до ЄС є перехід від декларування намірів стати повноправним членом Співтовариств до конкретних дій. Дієві кроки мають бути спрямовані в першу чергу на зменшення ролі держави в управлінні економікою, боротьбу з корупцією, тіньовою економікою. Актуальним є також використання досвіду Латвії, Литви та Естонії у сфері адаптації законодавства до норм ЄС, шляхом втілення програм розроблених у цих країнах.

Проведене автором дослідження дозволило сформулювати наступні практичні рекомендації:

1. Органами державної влади, які працюють в сфері європейської інтеграції, можливе запозичення позитивних та врахування негативних здобутків країн Балтії;

2. Проведення політики, спрямованої на європейську інтеграцію України потребує належного фінансування;

3. Доцільним є вивчення євроінтеграції Латвії, Литви та Естонії у межах спецкурсів для студентів гуманітарного циклу;

4. Існують значні перспективи проведення подальших досліджень, присвячених сучасному розвитку держав Балтії після набуття повноправного членства у ЄС.

Список публікацій автора за темою дисертації

1. Завадский В.Н. Контент-анализ “немецкого фактора” калининградской проблемы (1991-2001 гг.) // Історичні і політологічні дослідження: Зб. ст. / Гол. ред. П.В.Добров.- Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2004. - №1(19). - С.159-164.

2. Завадский В.Н. Вторая мировая война и политическая трансформация Восточной Пруссии // Історичні і політологічні дослідження: Зб. ст. / Гол. ред. П.В.Добров. - Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2005. - №1(23).- С.200-206.

3. Завадський В.М. Вступ країн Балтії у ЄС та основні напрямки адаптації законодавчої бази (1991-2004 рр.) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Зб. наук. праць / Гол. ред. Р.М.Постоловський. - Рівне: РДГУ, 2007. - Вип. 12. - С.109-120.

4. Завадський В.М. Передумови вступу країн Балтії у ЄС // Історичні і політологічні дослідження: Зб. ст. / Гол. ред. П.В.Добров. - Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2007. -№1/2 (31-32). - С.367-372.

5. Завадський В.М. Процес інтеграції країн Балтії у Європейський Союз (1991 - 2004гг.) // Історичні і політологічні дослідження: Зб. ст. / Гол. ред. П.В.Добров.- Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2007. - №3/4 (33-34). - С. 452-457.

6. Завадський В.М. Балтійський досвід європейської інтеграції для України // Історичні і політологічні дослідження: Зб. ст. / Гол. ред. П.В.Добров. - Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2007. - № 5 (35). - С. 105-111.

7. Завадський В.М. Європейська інтеграція країн Балтії (1991-2004 рр.) у вітчизняній та зарубіжній історіографії // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля / Гол. ред. О.Л. Голубенко. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007. - № 2. - С. 65-71.

8. Завадский В.Н. Калининградская проблема: основные тенденции развития в 1945-2003 гг. // Немцы Приазовья и Причерноморья: история и современность (к 200-летию переселения): Материалы международной научной конференции, г. Донецк, 27-28 сентября 2003 г. / Под ред. Н.Е.Беспалова, П.В.Доброва, Г.П.Ерхова и др. - Донецк: 2003. - С. 266-273.

9. Завадский В.Н. Калининградский ексклав в системе балтийской евроинтеграции // Праці наукової конференції Донецького національного університету за підсумками науково-дослідницької роботи за період 2003-2004 рр. / Секція істор. наук. - Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2005. - С. 131-132.

10. Завадський В.М. Європейська інтеграція країн Балтії - крок за кроком // Этнические сообщества Украины: история, современность, будущее: Сб. ст./ Под ред. А.А.Дынгеса, С.Ю.Кузнецовой. - Донецк: Апекс, 2006. - С. 389-403.

11. Завадський В.М. Європейський досвід освіти: Балтійський варіант // Тенденції та перспективи сучасної університетської освіти: Матеріали науково-методичної конференції Донецького національного університету / За ред. акад. НАН України В.П.Шевченка. - Донецьк: Юго-Восток, 2006. - С. 199-201.

Анотація

Завадський В.М. Європейська інтеграція країн Балтії (1991-2004 рр.).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Донецький національний університет, Донецьк, 2008.

У дисертації здійснено комплексне дослідження європейської інтеграції країн Балтії у 1991-2004 рр. На основі вивчення різноманітних джерел досліджені економічні, соціальні та політичні передумови вступу Латвії, Литви та Естонії до Європейського Союзу. Розглянута діяльність цих республік у організаціях регіонального та міжнародного співробітництва (Балтійській Асамблеї, Раді держав Балтійського моря, Північній Раді, Організації з Безпеки та Співробітництва у Європі, Раді Європи), яка стала важливою передумовою євроінтеграції. Під час дослідження доведено, що при прийомі країн Балтії у ЄС, керівництво цієї організації керувалося переважно політичними мотивами. Ці ж мотиви відігравали важливу роль і для держав Балтії, але разом із тим для них значну роль зіграла економічна зацікавленість у Євросоюзі. У роботі висвітлено процес адаптації законодавчої бази держав Балтії до правового доробку ЄС та розроблена авторська періодизація історії європейської інтеграції трьох прибалтійських республік. Визначено, що виконання усіх критеріїв членства у ЄС виявилося досить складним завданням.

...

Подобные документы

  • Роль австрійського політика Ріхарда Куденхова-Калергі у започаткуванні процесу європейської інтеграції. Створення "Пан’Європейського руху", покликаного принести Європі мир і співпрацю. Політичні передумови для популяризації ідеї європейського єднання.

    статья [34,3 K], добавлен 11.09.2017

  • Дослідження особливостей австрійської інтеграційної політики починаючи з часу її зародження і закінчуючи моментом вступу до Європейського Союзу. Аналіз причин появи та пристосування австрійського нейтралітету як єдиної альтернативи у біполярній Європі.

    статья [22,2 K], добавлен 11.09.2017

  • Аналіз політичних переговорів Грузії, Польщі, Литви, Латвії й Естонії з УСРР, обставин досягнення ними домовленостей. Причини, що завадили радянським Білорусі, Вірменії, Азербайджану й Далекосхідній республіці досягти політичних домовленостей з УСРР.

    статья [47,7 K], добавлен 11.09.2017

  • Розгляд етапів та особливостей етнічної історії Закарпаття. Вплив на збереження і розвиток зон українського етносу соціально-економічних та політичних порядків різних державно-політичних утворень. Радянізація краю і етнополітичні зміни в 1946-1950 роках.

    курсовая работа [47,7 K], добавлен 10.04.2014

  • Основні пріоритети у творенні міжнародної політики Республіки Польща, особливості її шляху до європейської інтеграції. Дослідження головних умов формування новітньої польської зовнішньої політики в контексті міжнародних глобальних подій після 1989 р.

    статья [18,3 K], добавлен 07.08.2017

  • Процес над винними в розв'язуванні Другої світової війни. Фінляндія в післявоєнний період. Історія Фінляндії в 50-60 роках. Радянсько-фінляндські відношення. Вступ Фінляндії до Європейського союзу. Рейтинг конкурентоспроможності країн Західної Європи.

    контрольная работа [22,2 K], добавлен 27.01.2011

  • Загострення соціальної боротьби, народних виступів, національно-визвольних рухи проти феодально-абсолютистські утисків у 1848-1849 роках в Парижі, Відні, Берліні, Римі та інших європейських столицях. Розгляд розвитку економіки країн після революції.

    реферат [33,0 K], добавлен 10.04.2010

  • Вплив європейської суспільно-політичної і економічної думок на українських інтелектуалів кінця XIX ст. Розгляд економічних і соціальних ідей українського націоналізму. Економічна платформа, розроблена ідеологами ОУН, формування і втілення її положень.

    статья [17,0 K], добавлен 29.08.2013

  • Масовий рух за незалежність, розвиток Естонії у 1990–2005 рр., ствердження естонської державності. Соціально-економічний та культурний розвиток Естонії наприкінці ХХ ст. Орієнтування зовнішньої політики країни, специфіка естонсько-українських відносин.

    реферат [16,9 K], добавлен 22.09.2010

  • Визначення соціально-економічних, суспільно-політичних та релігійних рис східних суспільств. Характеристика розвитку цивілізацій Сходу і Заходу на рубежі Нового часу. Дослідження причин та наслідків переходу світової гегемонії до країн Західної Європи.

    курсовая работа [89,5 K], добавлен 13.06.2010

  • Причины возникновения и развития политических событий, разворачивавшихся 18—21 августа 1991 года в СССР. Основное противостояние сил. Ход событий данного заговора. Итоги государственного переворота 1991 года и антиконституционного захвата власти.

    презентация [4,1 M], добавлен 28.12.2014

  • Особливості розвитку державності та політичних структур країн Сходу. Ідеології демократичного і авторитарного прагматизму. Причини формування руху афро-азіатської солідарності. Основні тенденції та протиріччя економічного росту країн, що розвиваються.

    курсовая работа [65,2 K], добавлен 13.06.2010

  • Становлення концептуальних засад новітньої політики Великої Британії у повоєнний період (1945-1956 роки). Витоки "особливої позиції" країни в системі європейської інтеграції. Участь Британії в процесі планування післявоєнної системи регіональної безпеки.

    статья [27,4 K], добавлен 11.09.2017

  • Оценка сложившейся политической, экономической обстановки и противостояния политических сил в России к лету 1991 года. Анализ событий августа: расстановка сил, роль СМИ, реакция населения, события в Форосе. Различные взгляды на события августа 1991 года.

    реферат [44,6 K], добавлен 05.09.2011

  • "Феномен Н. Андрєєвої" як один із найбільш показових епізодів політичної боротьби навколо осмислення того, що М. Горбачов назвав "білими плямами" історії. Основні тенденції розвитку економічних реформ. Розпад Радянського Союзу (осінь 1990 - зима 1991).

    курсовая работа [61,0 K], добавлен 08.02.2011

  • Загальна характеристика суспільно-політичних процесів першої половини 1991 року. Розгляд основних причин проголошення незалежності України. Аналіз початку державотворчих процесів, їх особливості. Особливості проведення республіканського референдуму.

    презентация [6,1 M], добавлен 03.04.2013

  • Сутність, історичні передумови та головні причини процесу деколонізації. Характеристика етапів деколонізації. Революція в економічній політиці країн "третього світу". Хронологія краху колоніальної системи. Труднощі та шляхи модернізації відсталих країн.

    презентация [781,5 K], добавлен 15.03.2011

  • Конфлікт між Ізраїлем та "Хезболлою", причини виникнення. Результати зустрічі Джорджа Буша і Тоні Блера. Реакція арабських країн на війну в Лівані. Участь держав-членів Європейського Союзу в формуванні Тимчасових сил організації об'єднаних націй в Лівані.

    реферат [14,5 K], добавлен 21.10.2012

  • Вивчення рівня сучасного туристичного потенціалу країн Скандинавії на прикладі їх історико-культурних ресурсів. Розгляд місцевих пам’яток архітектури. Можливості для розвитку історико-культурного та пізнавального видів туризму в скандинавських країнах.

    статья [546,5 K], добавлен 11.09.2017

  • Розвиток української культури в Добу Польського і Литовського періоду. Етапи зближення Литви і Польщі. Українські землі під владою Речі Посполитої. Зміни державного політичного устрою на українських землях. Польська експансія на українській землі.

    курсовая работа [59,4 K], добавлен 26.08.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.