Діяльність Миколи Пильчикова в контексті розвитку фізичних досліджень

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Спеціальність: 07.00.07 - історія науки і техніки

Діяльність Миколи Пильчикова в контексті розвитку фізичних досліджень

Виконав Дятлов Юрій Володимирович

Київ 2004

Анотація

Дятлов Ю.В. Діяльність М. Пильчикова в контексті розвитку фізичних досліджень в (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - історія науки і техніки. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2004.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню наукової діяльності видатного українського фізика Миколи Дмитровича Пальчикова (1857-1908) в контексті розвитку фізичних досліджень в останній третині ХІХ - на початку ХХ ст.. На основі широкого комплексу джерел досліджуються погляди вченого на теоретичні проблеми фізики, його дослідження в галузі фізичної хімії, поляризації неба, метеорології, земного магнетизму, аналізується його технічна творчість. Особливу увагу приділено аналізу результатів М. Пильчикова в галузі нових напрямків фізики: радіотехніці, х-променології та радіоактивності. У роботі висвітлюється його участь у реформуванні вищої школи та системи науково-дослідної роботи, науково-просвітницька діяльність, його позиція в українському національно-визвольному русі.

пильчиков фізичний променелогія радіотехніка

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми визначається потребами адекватного відтворення історії розвитку науки і техніки в Україні, переосмислення ролі та значення вчених і наукових центрів, які діяли у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. У цьому контексті значний інтерес становить діяльність видатного українського вченого-фізика, громадського діяча Миколи Дмитровича Пильчикова (1857-1908). Його багата творча спадщина, що пов'язана із виникненням і становленням нових напрямків фізики, оригінальні відкриття та винаходи, теорії та ідеї, за умов їх осмислення і перегляду, можуть стати в нагоді для сучасної науки і техніки. Вивчення здобутків українських фізиків і винахідників сприяє заповненню лакун та «білих плям» в історії вітчизняної науки і культури, зростанню національної свідомості. Крім того, для подальшого розвитку науки і техніки актуальними залишаються теоретичні засади і методики досліджень українських фізиків.

Одним із завдань сучасної історії природознавства і техніки є висвітлення внеску українських вчених і наукових шкіл в різних галузях фізики у світову науку, відродження кращих традицій фізичної науки попередніх століть. Впродовж ХІХ - на початку ХХ ст. фізика розвивалась головним чином в університетських лабораторіях і кафедрах. У зв'язку з цим вивчення розвитку наукових досліджень з фізики сприяє висвітленню важливих аспектів історії вищої школи України.

Наукова діяльність М. Пильчикова припадає на період революції в природознавстві, коли докорінним чином мінялись уявлення про світ, природу фізичних явищ, переосмислювались підвалини класичного природознавства і закладався фундамент нової науки. Аналіз творчого доробку вченого, безпосередньо пов'язаного із виникненням та становленням нових напрямків фізики, осмисленням фундаментальних проблем тогочасної науки, дає можливість з'ясувати важливі проблеми кризи класичної фізики і становлення нової науки про природу.

М. Пильчиков належав до плеяди вчених-природознавців, які не обмежувались вивченням наукових проблем та академічною діяльністю. Активна громадсько-політична і просвітницька діяльність, участь в українському національному русі свідчать про масштабність його особи, значну роль в утвердженні української національної ідеї. Дослідження цього аспекту його діяльності висвітлює важливі питання ролі вчених-природознавців у створенні підвалин української ідеї та державності.

Актуальність теми зумовлена науковим і суспільним значенням постаті М. Пильчикова; відсутністю спеціального комплексного дослідження його науково-дослідницької, педагогічної, та громадської діяльності; необхідністю всебічного аналізу його наукового доробку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, школами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалось у межах науково-дослідної теми кафедри загальної фізики Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка «Історія української фізики у ХІХ-ХХ ст.». Тема дисертації є також складовою планів Міжнародного Енциклопедичного Бюро з фізики.

Об'єкт дослідження - фізична наука останньої третини ХІХ - початку ХХ ст., наукова діяльність і творчість М. Пильчикова.

Предметом дослідження є теоретичні погляди М. Пильчикова та їх еволюція, основні напрямки його наукової діяльності, внесок вченого у розвиток метеорології, геофізики, хімічної фізики, х-променелогії, радіоактивності, радіотехніки, його участь у національно-просвітницькому русі, реформуванні освіти і науки. Науковий доробок та діяльність вченого розглядаються в контексті розвитку фізики в Україні та в європейських країнах останньої третини ХІХ - початку ХХ ст.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період активної творчої діяльності М.Пильчикова, яка почалась у 1880 році і завершилось у 1908 році у зв'язку з його трагічною смертю. Разом з тим вона розглядається в контексті розвитку фізики останньої третини ХІХ - початку ХХ ст., що розширює хронологічні межі роботи.

Метою дисертаційного дослідження є висвітлення творчого внеску М. Пильчикова у розвиток світової науки в галузі фізики.

Для досягнення мети в роботі вирішується комплекс таких наукових завдань:

- вивчити стан наукової розробки досліджуваної теми;

- проаналізувати джерельну базу дослідження, її репрезентативність;

- з'ясувати погляди М. Пильчикова на проблеми фізичної теорії;

- визначити й проаналізувати основні напрямки його наукової діяльності; досягнення в галузі фізичної хімії, геофізики, поляризації неба, метеорології;

- схарактеризувати дослідження і винаходи вченого в галузі радіотехніки;

- розкрити його внесок у розвиток х-променелогії та радіоактивності;

- відтворити його участь і роль у реформуванні організації науки та вищої технічної освіти, системи викладання і організації науково-дослідної роботи фізики в Україні;

- з'ясувати його участь в українському національно-просвітницькому русі.

Методологічна основа дисертації полягає в принципах наукової об'єктивності, історизму і застосуванні загальнонаукових (структурно-системний, структурно-аналітичний методи, комплексність) і історичних (хронологізація, періодизація) засад дослідження. Важливим є положення про діалектичну єдність наукової творчості і діяльності вченого із загальними процесами в галузі фізики. Історико-порівняльний метод дає можливість дати узагальнену оцінку внеску М. Пильчикова в експериментальні і теоретичні дослідження в галузі природознавства останньої третини ХІХ - початку ХХ ст..

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше:

- здійснено комплексне вивчення наукової діяльності і творчості М. Пильчикова в контексті розвитку фізики останньої третини ХІХ - початку ХХ ст.;

- здійснено критичний огляд літератури з теми, визначено здобутки попередників, проаналізовано джерельну базу, введено у науковий обіг маловідомі документи і матеріали;

- вперше проаналізовано теоретичні погляди вченого, показано вплив революційних змін у природознавстві на його світогляд;

- з'ясовано внесок М. Пильчикова у розвиток традиційних напрямків фізики;

- визначено сутність наукових відкриттів і дослідів вченого в галузі радіотехніки, х_променології та радіоактивності;

- висвітлено його участь у реформуванні вищої освіти і науково-дослідної роботи в галузі фізики;

- переосмислено заідеологізовані оцінки поглядів і громадської позиції вченого в національно-просвітницькому русі.

Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати, основні положення і висновки можуть бути використані при розробці широкого кола проблем історії науки і техніки в Україні останньої третини ХІХ - на початку ХХ століття, у викладанні спеціальних та загальних курсів з історії фізики, та української культури, для підготовки узагальнених праць, дипломних і дисертаційних робіт, для популяризації здобутків української науки. Матеріали роботи розкривають важливі аспекти історії розвитку вищої освіти, системи науково-дослідної роботи в університетах і вищих технічних закладах України.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначено його об'єкт, предмет, його мету і завдання, теоретичні та методологічні підходи, визначено хронологічні межі, зазначено наукову новизну, практичне значення роботи, подано апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Історіографія і характеристика джерельної бази дослідження» аналізується стан наукової розробки та джерельної бази досліджуваної проблеми.

Історіографія проблеми. Аналіз стану наукової розробки теми показує, що в історичній літературі висвітлювались лише її окремі аспекти. В перших статтях та замітках М. Гезехуса, О. Хвольсона, Є. Роговського, присвячених М. Пильчикову, автори характеризували його як видатного вченого. У 20-40-ві роки ХХ століття творчість і діяльність вченого майже не досліджувались, а його ім'я згадувалось лише у загальних працях з історії фізики, або в розділах підручників та посібників.

У 50-х роках минулого століття у статтях Н. Полякової та О. Попової-Кьяндської була здійснена спроба дати стислу характеристику основних напрямків творчості та наукової діяльності М. Пильчикова. В працях Д. Гогоберідзе, Л. Зайцевої, М. Фігуровського вперше було згадано про внесок вченого в розвиток х-променології та радіоактивності.

Новий етап у вивченні теми починається у 60-70-ті роки ХХ ст. Значною мірою це пов'язано із розгортанням науково-технічної революції, посиленням інтересу до історії науки і техніки та наукознавства, започаткуванням періодичних видань з цієї проблематики. У нарисах та енциклопедичних виданнях з історії фізики відзначено заслуги М. Пильчикова в становленні експериментальної фізики, підкреслено його вагомий внесок в галузі геофізики, фізичної хімії, атмосферної оптики. У дослідженнях В. Бавера і В. Каменєвої було звернуто увагу на вагомий внесок вченого у розвиток радіокерування. У статті О. Трофименка знову було відмічено важливу роль українського вченого в дослідженні радіоактивності. Щоправда, автор звернув увагу лише на окремі експерименти вченого і залишив поза увагою низку його праць в цій галузі.

У науково-популярних розвідках А. Іволгіна, А. Кежояна, А. Драбкіна була здійснена спроба дати різні версії, як на їх думку, загадкової смерті М. Пильчикова. Натомість, стислі характеристики наукових досягнень лише поставили питання про багатогранність його творчості, яка потребувала подальшого дослідження.

Історія фізики в Україні знайшла своє відображення у спеціальних працях Ю. Храмова. Зокрема він висвітлює роль українських університетських центрів у становленні та розвитку досліджень в галузі фізики і відводить важливе місце в цьому процесі М. Пильчикову. Автор характеризує його як одного із засновників експериментальної фізики, вченого-новатора в галузі геофізики, метеорології, електролізу, оптики.

Важливу роль у подальшому вивченні життя і творчості вченого відіграла поява монографії В. Плачинди, про життєвий і творчий шлях вченого. В роботі досить докладно була висвітлена біографія вченого, його дитячі та юнацькі роки, показано сімейні зв'язки з українською революційно-демократичною інтелігенцією. Більш докладно, ніж у попередніх дослідженнях, було відзначено найважливіши творчі здобутки вченого в галузі фізичної хімії, земного магнетизму, оптики, х_променелогії, метеорології та радіотехніки, його громадсько-політична діяльність. Разом з тим, переважна більшість архівних матеріалів була використана фрагментарно. Біографічний жанр книги сприяв розкриттю життєвого шляху вченого, з'ясуванню його багатогранної діяльності і різноманітних захоплень. Натомість теоретичні погляди вченого, його підходи до визначення ролі науки в розвитку суспільства, його новаторська експериментальна діяльність в умовах революції в фізиці залишилися недостатньо дослідженими. В роботі В. Плачинди було привернуто увагу до активної громадської позиції вченого, однак за умов того часу його участь у національно-визвольному русі і в українському відродженні були висвітлені однобічно, головним чином на підвалинах концепції революційно-демократичного руху.

Поява роботи В. Плачинди сприяла посиленню інтересу до особистості вченого. І. Швець та М. Матійко характеризують М. Пильчикова як «родоначальника робіт по використанню радіозв'язку для дистанційного керування».

В умовах розбудови української незалежної держави помітно посилився інтерес до вивчення внеску вітчизняних вчених у світову науку, їхньої національно-просвітницької діяльності, побачили світ праці, присвячені вивченню української інтелігенції, історії вищої школи. Здійснено спроби знайти нові філософсько-методологічні підходи до висвітлення історії природознавства, показати історію фізики як складову загально-наукового пізнання світу, історичного, культурного та освітнього розвитку. Принципове значення має з'ясування творчості наукових осередків і окремих вчених як загальноукраїнського феномену. В колективній праці, присвяченій історії природознавства в Україні, підкреслена значна роль М. Пильчикова у становленні та розвитку нової посткласичної фізики. Важливе значення для відтворення історії українського природознавства мають праці В. Шендеровського, М. Шута і Н. Форостяної присвячені висвітленню життя та діяльності українських вчених, в тому числі М. Пильчикова. Новітні підходи знайшли свій прояв у «поверненні» видатних імен до української науки, які довгий час визначалися як «російські» вчені, або замовчувалися в радянській історичній науці.

Утвердження нових підходів до вивчення історії української науки і техніки створює підвалини для нового осмислення наукової спадщини і діяльності М.Пильчикова.

Таким чином, аналіз стану вивчення теми, дає підстави стверджувати, що, незважаючи на те, що творчий доробок і діяльність М. Пильчикова ставали предметом наукового аналізу, залишається чимало прогалин у висвітленні його творчого шляху. Зокрема, не досліджено його науково-теоретичні погляди, національно-просвітницька діяльність та участь у реформуванні вищої технічної школи, системи викладання фізики та наукової роботи. Не з'ясованою залишається його методика наукових досліджень, яка включала теоретичні пошуки, експерименти та досліди, винахідництво. Нагальною є потреба висвітлення його місця серед українських фізиків, впливу на розвиток фізичних досліджень у Харківському, Новоросійському університетах, Харківському технологічному інституті. М. Пильчиков був вченим європейського масштабу, натомість цей аспект його творчої діяльності залишається малодослідженим. Потребують перегляду тенденційні оцінки і застарілі стереотипи, обумовлені впливом радянської комуністичної ідеології і світоглядних орієнтирів в оцінці його національно-патріотичних, філософських, та суспільно-політичних поглядів.

Джерельна база дослідження складається з комплексу різноманітних опублікованих та архівних документів і матеріалів. Автором використані фонди Центрального державного історичного архіву України, де зберігається особистий фонд М. Пильчикова, який налічує 1488 одиниць зберігання, а також значний комплекс джерел Російського державного історичного архіву (Санкт-Петербург), Російського державного архіву Військово-Морського флоту. Важливу групу джерел складають матеріали, що зберігаються у фондах Державного архіву Харківського області та Державного архіву Одеської області.

Безперечно, найбільш цінним джерелом для вивчення творчості та наукової діяльності є праці вченого, книги, статті, доповіді на наукових форумах, лекції та виступи. Це роботи з теорії фізики, електрохімії, земного магнетизму, метеорології, оптики, х_променів, радіоактивності.

Важливу групу джерел складають рукописні, неопубліковані наукові праці М. Пильчикова, присвячені різним проблемам фізики. В переважній більшості вони доповнюють опублікований доробок вченого.

Матеріали фонду М. Пильчикова класифіковані на декілька груп і мають при цьому різну ступінь репрезентативності. Перш за усе це особисті матеріали, приватні фінансово-господарські документи, документи про придбання приладів, літератури та обладнання для лабораторій та фізичних дослідів, матеріали з питань організації та проведення дослідження Курської магнітної аномалії, спостережень в галузі земного магнетизму.

Біографічні відомості, професійна діяльність вченого, його перебування на різних посадах, закордонних відрядженнях відображені в його особовій справі, що зберігається в фондах Харківського державного обласному архіву.

Цінну інформацію про діяльність М. Пильчикова та загальний розвиток навчальної та наукової роботи в галузі фізики містять звіти протоколи учбових комітетів (вчених рад) Харківського технологічного інституту. В дисертації використано звіти про діяльність Одеського відділення Російського технічного товариства, в роботі якого він брав активну участь.

М. Пильчиков брав активну участь у роботі наукових товариств, наукових з'їздів і конгресів, протоколи яких містять цінну інформацію про виступи і доповіді його, а також інших фізиків і природознавців.

Особливістю творчої спадщини вченого є те, що його праці в галузі радіотехніки залишились у рукописах, оскільки на той час вони мали «конфіденційний» характер. Значну частину документів (50 одиниць архівного зберігання) складають матеріали його офіційного листування з військовим і морським відомствами Росії про питання створення і випробування радіокерованих систем, та інших засобів «бездротового телеграфування». Це доповідні записки, звіти, повідомлення О. Попова, адмірала С. Макарова, інженерів і техніків. Велику цінність мають також секретні на той час повідомлення закордонних «агентів» про розвиток радіозв'язку за кордоном, в Англії, Франції, Італії, які дають можливість порівняльної характеристики українських і закордонних науковців та їх досягнень у цій галузі.

У рукописній спадщині вченого збереглися також його програми публічних лекцій з питань бездротового зв'язку, електричних хвиль та теорії електродинаміки та інших питань фізики; програми курсів фізики, які він читав у вищих навчальних закладах, що дають важливий матеріал для характеристики його методичних підходів та для з'ясування його теоретичних поглядів.

Важливі відомості про творчі пошуки вченого дає його велика за обсягом епістолярна спадщина: листування з відомими вченими, з редакціями наукових журналів, наукових товариств, з громадськими і науковими організаціями. В дослідженні використано роботи попередників та сучасників М.Пильчикова: І. Пулюя, О. Попова, О. Хвольсона, О. Столетова, М. Єгорова, І. Боргмана, В. Добровольського; іноземних вчених: В. Рентґена, Г. Марконі, Н. Тесли, Ф. Саворньяні, А. Слабі, В. Крукса, В. Гітторфа, П. Ленарда, вчителів та колег вченого, з якими він безпосередньо працював у Харківському і Новоросійському університетах та Харківському технологічному інституті: Ю. Морозова, А. Шимкова, О. Погорелко, О. Грузинцева, М. Косача, О. Клоссовського. Поряд із опублікованими працями автором використані також архівні особисті фонди окремих вчених, зокрема Ю. Морозова.

Автором залучено великий комплекс реферативних матеріалів, в яких відображені наукові здобутки вітчизняних та зарубіжних вчених з х_променелогії, радіозв'язку, радіоактивності. Більшість цих матеріалів друкувалась як першочергові, одразу після проведення експериментальних досліджень, що дає можливість встановити хронологію наукових відкриттів в тій чи іншій галузі фізики, з'ясувати значення наукового доробку М. Пильчикова в контексті розвитку світової науки.

Значний комплекс джерел складають документи, пов'язані з діяльністю М. Пильчикова та інших вчених-фізиків по реформуванню вищої школи, розробці нового статуту технічних інститутів та університетів.

Окрему групу джерел складають мемуари вчених, громадських діячів, винахідників. М. Пильчиков залишив по собі невеликий незавершений мемуарний доробок, в якому він дав опис своїх студентських років, атмосферу університетського життя, характеристики своїх вчителів.

Серед багатого архівного фонду М. Пильчикова є листування з харківськими учасниками національно-визвольного руху, його офіційні звернення про заснування українських видань, окремі літературні опуси і нотатки. В дослідженні використані матеріали періодичної преси.

Таким чином, джерельна база дослідження є достатньо репрезентативною для досягнення цілей, мети і вирішення завдань, визначених у роботі. Автором залучено низку різноманітних джерел, наукових праць М. Пильчикова, його листів, записок, архівних матеріалів, які не були задіяні в науковому обігу і не використовувались у попередніх працях, присвячених вивченню життя і творчої діяльності вченого.

У другому розділі «Теоретичні погляди та основні напрямки наукової діяльності М.Пильчикова» визначено основні риси особистості вченого, його професійної кар'єри від викладача до професора фізики. Вчений вважав неможливим існування експериментальної фізики без встановлення законів, узагальнення фактів, визначення гіпотез і напрямків досліджень. У дисертації критично переглянуто твердження про матеріалістичні погляди вченого. Показано, що поряд із визнанням матерії як об'єктивної реальності фізичного світу він визнавав ще одну реальність: «єдину загальну безначальну і безкінечну світову силу, світовий розум». Важливе значення мали його твердження про провідну роль науки і техніки у перетворенні суспільства, підвищення загального рівня культури, ідеї про небезпечність дегуманізованого науково-технічного розвитку без поєднання його з високими духовними цілями і нормами християнської моралі. На основі аналізу його поглядів на ключові теоретичні проблеми фізичної науки того часу показано, що український вчений докорінним чином переглядав фундаментальні положення класичної фізики про матерію, «ефір» та енергію, висловив оригінальні думки про незнищуваність матерії, про передачу енергії на відстань. Важливе значення при цьому мало його оригінальне визначення фізики, як науки про енергію.