Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

САПОЖНИК ГРИГОРІЙ ВІКТОРОВИЧ

УДК 930:737.3(477.83/86) “19”

ПАПЕРОВІ ГРОШОВІ ЗНАКИ ТА БОНИ ВОЛИНІ 1914-1921 рр. ЯК ІСТОРИКО - ЕКОНОМІЧНЕ ДЖЕРЕЛО І ОБ'ЄКТ БОНІСТИКИ

07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Львів-2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в науково-дослідному Центрі історії грошей Тернопільської академії народного господарства Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук

Клименко Олег Олександрович,

Управління Служби Безпеки України

в Тернопільській області,

співробітник

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Котляр Микола Федорович,

Інститут історії України НАН України, головний науковий співробітник

відділу історії України середніх віків

кандидат історичних наук, доцент

Шуст Роман Мар'янович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, завідувач кафедри давньої історії України

та архівознавства

Провідна установа: Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, кафедра

архівознавства та спеціальних галузей

історичної науки, м. Київ

Захист відбудеться “21” квітня 2004 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 337.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79605 м.Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий “19” березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Сухий О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

грошовий знак волинь бон

Актуальність теми. Історія грошей і грошового обігу належить до проблем, котрі традиційно мало досліджувались у вітчизняній історіографії, незважаючи на те, що її розробка дає змогу ввести нові характеристики у вивчення соціально-економічної історії України. Нині набагато більшу роль в історичному дослідженні повинні відігравати напрацювання у галузі боністики - спеціальної історичної дисципліни, що займається вивченням паперових грошових знаків і їх замінників - важливих державних документів, історичних джерел та культурних пам'яток минулого.

Крім суто наукового інтересу, актуальність піднятої у дисертації проблеми зумовлена також практичними потребами сьогодення, коли завдання стабілізації економічного життя України, її фінансово-банківської системи, національної валюти постає як одне з ключових у подальшому розвитку держави. Аналіз і узагальнення низки моментів соціально-економічної історії України в цілому та окремих її регіонів (у даному випадку Волині) в період Першої світової війни, лютневих і жовтневих подій 1917 р., визвольних змагань та господарської розрухи 1914 - 1921 рр. повинні бути використані при розробці концепції економічної політики на сучасному етапі та на перспективу.

Актуальність теми зумовлюється ступенем її наукового дослідження. Якщо деякі питання емісії місцевих і приватних бон на Волині в зазначений період і піднімалися науковцями, то проблеми, пов'язані з грошовим обігом цілого регіону в контексті розвитку його економіки у кризовий період, за винятком кількох епізодичних матеріалів не знайшли ще належного висвітлення.

Отже, актуальність теми визначається необхідністю розв'язати дану важливу наукову проблему, що має загальнотеоретичне і практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота була виконана у науково-дослідному Центрі історії грошей Тернопільської академії народного господарства відповідно до планів наукових робіт навчального закладу. Вона є складовою частиною навчальних програм ТАНГ та історичного факультету Тернопільського педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Об'єктом дослідження є паперові гроші та бони Волині, а також пов'язана з їх випуском і функціонуванням документація: накази, декрети, постанови державних та місцевих органів влади першої чверті ХХ ст.

Предметом дослідження стало вивчення причин, закономірностей, специфічних рис, які характеризували емісії у регіоні в досліджуваний період.

Хронологічні рамки роботи. Пропоноване дисертаційне дослідження охоплює важливий для історичного розвитку Волині період. Визначаючи його хронологічні рамки, автор виходив з наступних міркувань. Саме початок Першої світової війни став періодом найактивнішого пошуку розмінних грошей у зв'язку з вилученням з обігу державою металевих монет і кризовими явищами в економіці.

Верхньою межею дослідження було вибрано 1921 р., тобто час підписання Ризького мирного договору і входження Західної України, в тому числі південної та західної Волині до Польщі, а східної Волині - до УРСР, переходу до їх валюти - польської марки і радянського карбованця та вилучення інших видів грошей, що перебували в обігу у регіоні.

Географічні рамки дослідження охоплюють територію колишньої Волинської губернії царської Росії. До 1919 року вона займала сучасні Рівненську, Волинську і Житомирську області, північну частину Тернопільської (нинішні Кременецький, Лановецький, Шумський і частина Збаразького району), а також нинішні Старокостянтинівський, Шепетівський, Ізяславський, Славутський, Білогірський, Теофіпольський райони Хмельницької області та частина Козятинського району Вінницької області з центром у місті Житомирі. Визначаючи географічні межі, важливо зазначити, що назва території, внутрішні й зовнішні межі (кордони), адміністративний поділ змінювалися дуже часто, протягом всього періоду, що вивчається.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є аналіз причин розпаду єдиної грошової системи, формування і функціонування нових грошових систем на тлі історичних процесів, котрі відбувалися у грошовому обігу на Волині, в період постійної зміни влад, в екстремальних умовах Першої світової війни та визвольних змагань в Україні. Виходячи з мети роботи, визначаються такі завдання:

? проаналізувати ступінь і рівень історіографічного дослідження проблеми;

? розширити джерелознавчу базу за рахунок введення в історичний обіг нетрадиційних джерел - паперових грошових знаків, удосконалити методи і способи їх дослідження;

? визначити місце грошових знаків і бон серед інших джерел соціально-економічної історії;

?? вивчити специфічні риси грошового обігу на Волині;

· описати і проаналізувати найзначущі емісії грошових знаків і бон за допомогою методик інших спеціальних історичних дисциплін.

Методологічну основу роботи становлять принципи історизму, наукової об'єктивності, системності. Принцип історизму дає змогу вивчити досвід емісійної політики, піддати історичному аналізу різнопланові події і процеси, що відбувалися на Волині в 1914 - 1921 рр., дати їм оцінку з огляду на історичну ситуацію. Реалізація принципу об'єктивності стала можливою завдяки додатковому залученню нетипових для вітчизняної історіографії джерел, до яких належать паперові грошові знаки та бони і їх замінники.

Характер виявлених документів надає особливого значення ефективності дослідницьких методів. У роботі використовуються такі спеціальні історичні методи як історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-системний, проблемно-хронологічний.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше комплексно розглянуто найбільш значимі емісії паперових грошових знаків і бон на Волині, куди входять гроші царської Росії, Тимчасового уряду, УНР, емісії окупаційних військового командування Австро-Угорщини та Німеччини, Луцької, Житомирської і Рівненської міських управ, на основі чого будувався грошовий обіг, місцеві та приватні випуски. Автор увів у науковий обіг понад 280 боністичних джерел і документацію про обставини їх емісій, що випали з поля зору дослідників. Основні положення дисертації і висновки базуються на дослідних матеріалах, котрі відображають різнопланові історичні процеси. Вони спираються на документальну базу, яка визначає рівень критичного аналізу складних процесів, що зумовили грошовий обіг і емісії на Волині в роки Першої світової війни і визвольних змагань в Україні 1914 - 1921 рр.

Практичне значення одержаних результатів у тому, що матеріали дослідження можуть бути використані: для підготовки узагальнюючих наукових праць і уточнення наукової концепції історії України, а також регіону Волині; у навчальному процесі вищих навчальних закладів при вивченні загальних і спеціальних курсів з новітньої історії України та Волині; у науково-краєзнавчій роботі музеїв, архівів і навчальних закладів.

Наукова робота має сприяти ширшому використанню паперово-грошових джерел під час викладання на історичних факультетах вузів країни курсу "Спеціальні історичні дисципліни", на кредитно-економічних - "Грошовий обіг і кредит", "Історія грошей України".

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції (м. Тернопіль, 1998 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції "Історія грошей в Україні з давніх часів до сучасності." (м. Тернопіль, 1999 р.) та викладені в п`яти статтях у фахових наукових виданнях.

Структура роботи. Характер і специфіка поставлених у дослідженні завдань зумовили структуру роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, який налічує 186 найменувань, додатків (окрема книга), що містять документи, кольорові ілюстрації грошових знаків і бон, котрі перебували в обігу на території Волині, геральдичної, сфрагістичної і філігранної таблиць (91 стор.). Загальний обсяг роботи - 195 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об'єкт і предмет дослідження, методологічну основу, мету та завдання роботи, сформульовано наукову новизну й практичне значення дисертації.

У першому розділі "Історіографія і джерела" розглянуто і проаналізовано стан наукової розробки теми та джерельну базу роботи.

Обрана тема досі не була об'єктом спеціального дослідження в українській і зарубіжній історіографії, хоча окремі її аспекти частково висвітлено у науковій літературі, публікаціях і каталогах.

При аналізі історіографії за темою дисертації автор вбачає підхід до проблеми тільки за наявності у працях дослідників таких аспектів, як:

характеристика соціально-економічного і політичного становища Волині у 1914 - 1921 рр.;

регіональна специфіка функціонування загальнообов'язкових грошових знаків;

емісії й обіг грошових знаків у цьому регіоні у воєнні періоди;

місцева грошотворчість на Волині (місцеві й приватні емісії);

класифікація паперових грошових знаків і бон;

методика і дослідження грошових знаків і бон.

Розвиток і нагромадження історіографічного матеріалу за даною темою можна поділити на три етапи, беручи за критерій домінуючі у кожному з них методологічні підходи та тематичні зацікавлення авторів.

Перший етап - зародження та становлення історіографії, що охоплює період з початку 20-х років до 1945 р., характеризується формуванням кола проблем та їх розробкою насамперед діячами українських політичних партій й окремими істориками, які працювали у міжвоєнний період у Західній Україні та в еміграції. Певний емпіричний матеріал з боністики був напрацьований у 20-ті роки і радянськими істориками.

Другий етап - з 1946 р. до кінця 80-х років, пов'язаний з подальшою розробкою проблеми науковцями української діаспори та радянськими істориками, має відбиток протиборства не тільки двох вищезгаданих історіографічних течій, а й гострої політичної боротьби всередині еміграції.

Третій етап розпочався після проголошення суверенітету України і характеризується новими підходами розв'язання наукової проблеми шляхом критичного поєднання зусиль вітчизняних учених і дослідників діаспори.

Перший етап історіографії проблеми настає після заключення Ризького миру, входження західної Волині до складу Польщі та закінчується початком холодної війни. При вживанні терміну "історіографія проблеми" для цього етапу мається на увазі не наявність спеціалізованих наукових течій чи шкіл з боністики (їх як таких взагалі не існувало), а сукупність праць, де висвітлюються фрагменти емісійної діяльності різних урядів і самоврядних установ України.

Аналіз літератури першого та й другого етапів історіографії проблеми показує, що за умов панування тоталітарної системи історія грошового обігу на Волині, як і історія Волині в цілому, у складі царської Росії, Польщі та колишнього СРСР, на жаль, не могли висвітлюватись об'єктивно.

У 20-ті - 30-ті роки в СРСР дослідна робота в галузі боністики велась у дусі більшовицьких догм. Публіцистичні штампи партійних видань визначали основні напрямки наукового освоєння проблем, у тому числі емісійної діяльності окремих незалежних держав, національних утворень і самоврядних установ, створених на руїнах Російської імперії.

Попри відповідне політичне спрямування праці Є.Вайнштейна Вайнштейн Е. Деньги Украины // Советский коллекционер. - 1928. - Ч . 4 - 5. - (Москва). - С. 38-45., М.Калиновського Калиновский М. Денежное обращение Украины. Денежная эмиссия Украины. // Советский коллекционер. - 1925. - № 11 - 12 - (Москва).- С. 36-41., Л.Юровського Юровский Л.В. Денежная политика Советской власти (1917 - 1922). - Москва,: 1928 - 378с., Л.Боголєпова Боголепов Л.Н. Бумажные деньги. - Москва, 1922. - 157с. містили певний фактографічний матеріал, а тому заслуговують на увагу сучасних дослідників. Їх можна характеризувати як перші спроби осмислення подій, що відбувалися у грошовому обігу України. Автори цих публікацій заклали основу для вивчення історії грошового обігу.

Окремі питання грошового обігу на Волині у досліджуваний період висвітлені у двох розділах "Нарис історії грошових знаків Російської Революції" та "Грошові знаки державних новоутворень" нині раритетної праці А.Браїловського Браиловский А.М. Денежные знаки революции 1917-1922 г.г. - 1-е изд. - Тифлис, 1922. - 186с..

Найзмістовнішими виявилися праці істориків, які до вересня 1939 р. працювали у Західній Україні.

Першими ентузіастами боністики були колишні діячі громадських самоврядувань, які з патріотичних міркувань намагалися зберегти все те, що було пов'язане з визвольними змаганнями та українською державотворчістю. На сторінках часописів "Літопис Червоної Калини", "Наша Батьківщина", "Новий час", "Життя і знання", час від часу з'являлися публікації про місцеві та приватні емісії грошей. Ці статті з погляду сьогодення цінні насамперед як джерелознавчі матеріали, адже вони також написані по "гарячих слідах", а їх автори, як, скажімо, О.Вітенко Вітенко О. Волинські гроші // Літопис Червоної Калини. -1931. - Ч. 1. - Львів., 1931. - С.32-40. та Л.Маслов, Маслов Л. Гроші волинських міст // Наша Батьківщина. -1939 - Ч. 7 - 8. - С.22 - 26. перебували у вирі тогочасних подій.

У ті роки розпочав свою наукову діяльність і Микола Гнатишак, який у пошуках загальнодержавних українських емісій, місцевих бон об`їздив практично всі міста і містечка Галичини та Волині. Його боністичні розвідки наукового й науково-популярного спрямування регулярно публікувалися в українських часописах, а пізніше переросли у ґрунтовне дослідження "Державні гроші України 1917 - 1920 років" Гнатишак М. Державні гроші України 1917 - 1920 років. - Клівленд (Огайо), 1973. - 356с..

Праці з боністики у колишньому Радянському Союзі мали певний вплив на її розвиток у Західній Україні. М.Гнатишак стверджував, що фахівці з Галичини та Волині користувалися працями згаданих вище радянських дослідників М.Калиновського та Є.Вайнштейна.

Отже, дослідниками у міжвоєнний період була нагромаджена джерельна база для вивчення боністики Волині у контексті української боністики. Але за винятком окремих праць більшість досліджень мала некритичний описовий характер і були написані без узагальнення питань виникнення і генези приватних та місцевих бон регіону та застосування методик інших спеціальних історичних дисциплін.

Наступний етап історіографії з наукового погляду істотно не відрізнявся від попереднього. В післявоєнний період з'явилося декілька досліджень, присвячених в основному функціонуванню загальнообов'язкових емісій на території царської Росії і колишнього СРСР.

У 1969 р. побачила світ монографія З.Атласа, де аналізувалася фінансова система радянської держави і європейських соціалістичних країн Атлас З.В. Социалистическая денежная система: Проблемы социалистического преобразования и развития денежной системы СССР. - Москва, Финансы, 1969. - 252с..

Певне значення для вивчення даної проблеми має монографія А.АлексеєваАлексеев А.М. Военная валюта. - Москва, 1948. - 127с.. Хоча автор і виступав з позицій апологетики радянської фінансової системи, проте він все ж таки довів, що тотальні за масштабами Перша і Друга світові війни привели до того, що випуск воєнних грошей стає одним з необхідних атрибутів військово-економічної політики більшості воюючих держав.

Логічним продовженням вивчення теми воєнних грошей стала монографія Б.Сенілова, що присвячена емісіям Другої світової війни. Незважаючи на окремі штампи, характерні для радянського періоду, а також на вихід теми за межі нашого дослідження, деякі теоретичні проблеми, та саме визначення і класифікація воєнних грошей використані нами у методологічному аспекті для дослідження функціонування ост-марок і ост-рублів на Волині Сенилов Б.В. Военные деньги Второй мировой войны. - Москва: Финансы и статистика, 1991. - 231с..

Питання грошового обігу Російської імперії, в перші роки Радянської влади висвітлені у монографіях І.Спасського Спасский И. Русская монетная система. - Лениниград, 1970. - 231с. та О.Щолокова Щелоков Л.А. Монеты СССР. - Москва: Финансы и статистика, 1989..

Дослідження колишнього наукового працівника Брестського обласного краєзнавчого музею М.Алексеюка - перша у радянські часи наукова праця, де в описовій формі були репрезентовані бони міста Рівного різних емітентів Алексеюк М. Денежные знаки г.Ровно в 1919 году // Советский коллекционер. -1984 - № 1. - Москва: Радио и связь. - С.32 - 40..

У 80-их роках працями істориків Р.Тхоржевського, Д.Сенкевича та А.Малишева, В.Таранкова, І.Смиренного Малышев А.И., Таранков В.В., Смиренный И.Н. Бумажные денежные знаки России и СССР. - Москва: Финансы и статистика, 1991., присвяченими загальним проблемам класифікації та методики дослідження грошових знаків і бон, був закладений певний фактологічний фундамент боністики.

Загальний аналіз емісійної діяльності німецького командування у період Першої світової війни, випусків окремими самоврядними установами Польщі так званих "нотгельдів" (тимчасових грошей), здійснений на основі великої документаційної бази, містить монографія польського дослідника Т.Кальковського Kalkowski T.Tysiac lat monety polskie. - Krakow, 1981..

Діаспорні дослідження репрезентовані працею Б.МартосаМартос Б. Українська валюта 1917 - 1920 р.р. // Наукові записки Укр. Технічно-господар. ін-ту. Мюнхен., 1970.Т. ХХ. - С. 3 - 29. - колишнього міністра фінансів і прем'єр-міністра УНР, що є вдалою спробою поєднання тематичних мемуарів з науковим аналізом. У ній дається загальна характеристика діяльності уряду в галузі фінансів.

Після проголошення Україною державного суверенітету розпочався новий етап дослідження проблеми. Він характеризується підходом до неї як до окремої галузі соціально-економічної історії нашої держави, що доволі ефективно може студіюватися і через боністичні джерела.

У 1991 р. виходить праця Р.Тхоржевського "Паперові гроші України 1917 - 1920 рр.", де здійснена перша спроба узагальнити відомі на той час історіографічні надбання з цієї проблеми й одночасно проаналізувати нові археографічні пам'яткиТхоржевський Р.Й. Паперові гроші України 1917 - 1920 рр. - Київ, 1991. - 165с..

Частково тема дослідження знайшла висвітлення у фундаментальній праці колективу авторів під керівництвом М.Дмитрієнко "Гроші в Україні" Дмитрієнко М.(керівник), Ющенко В., Литвин В., Яковлєва Л. Гроші в Україні. - Київ, 1998., у якій най повніше і ґрунтовно опрацьовані бони міста Житомира. Надзвичайно цінними для дослідження проблеми виявилися архівні документи та взірці грошових знаків і бон, вміщених у додатках до монографії.

Аналіз історіографії проблеми свідчить про те, що на всіх трьох етапах її розвитку паперові грошові знаки і бони, що перебували в обігу на території Волині у 1914 - 1921 рр., були предметом наукових досліджень лише побіжно, тобто не вивчалися системно, комплексно, а тільки спорадично і фрагментарно.

Джерельна база дослідження. При визначенні джерельної бази дослідження автор керувався певними методологічними засадами, головними серед яких є принципи об'єктивності, єдності історичного та логічного, соціально-економічної та політико-ідеологічної зумовленості функціонування у 1914 - 1921 рр.на Волині єдиної компромісної грошової системи, побудованої на основі різних валют. При цьому враховувалося, що ці чинники, особливо політико-ідеологічні, наклали відповідний відбиток на джерельну базу, яка була у розпорядженні автора. Тому наукове опрацювання бон Волині здійснювалося шляхом ретельного аналізу всіх наявних джерел, де містилася та чи інша інформація з проблеми, що дало змогу вивчати залучені джерела комплексно, простежити у взаємозалежності та взаємообумовленості їх окремі елементи.

Джерела вивчення грошових знаків були виділені в такі групи: архівні матеріали (законодавча та ділова документація адміністративних, фінансових органів і господарських об'єднань, матеріали статистики), публікації тогочасної преси (офіційні матеріали урядів УНР, РРФСР, політичних організацій української діаспори); грошові знаки (бони), що зберігаються у музеях і приватних колекціях; каталоги.

Історія грошового обігу Волині залишила певний документальний слід. Нині у складі Національного архівного фонду України перебуває значна кількість документів, що різнобічно відображають процес зародження і становлення національної кредитно-фінансової системи, причини й обставини емісійної діяльності місцевих самоврядувань Волині, воєнний характер валют Німеччини та Австро-Угорщини.

Окремі директивні документи вищих органів УНР (закони і постанови уряду про випуск нових грошових знаків, протоколи засідань Кабінету Міністрів з фінансових проблем, листування з державним секретарем Міністерства фінансів Австрії та листування Центробанку з регіональними банками) зберігаються у фондах Центрального Державного Архіву Вищих Органів влади і управління України (ЦДАВОУ). Вони відтворюють роботу урядових інституцій УНР, що проводилась в умовах білогвардійської і більшовицької інтервенцій.

Вагомий фактологічний матеріал зібрано також у фондах окремих повітових управлінь Волинської губернії, які зберігаються у Житомирському, Луцькому, Рівненському та Тернопільському обласних державних архівах. Фонди: Дубенський повітовий виконавчий комітет Рівненська міська управа, Луцький магістрат наочно демонструють, як урядова політика у галузі фінансів реалізовувалася на місцях.

Так, у повідомленнях Волинського губернського комісаріату вміщено великий обсяг інформації, котра стосується грошового обігу: анулювання обміну грошових знаків, порядок випуску місцевих бон, умови обігу грошових знаків різних органів влади, оголошення місцевих органів влади, що інформували населення про зміни в грошовому обігу на конкретній території, контрольованій цим органом влади. До даного виду джерел належать і накази фінансових відділів, постанови, інструкції, оголошення міністра фінансів, фінансових відділів виконавчих комітетів. У них міститься інформація про порядок дії і припинення обігу грошових знаків, їх курсову вартість, порядок прийому до оплати номіналів і в розрахунки між громадянами.

У фонді Крем'янецької міської і земської управ, Державного архіву Тернопільської області зберігаються унікальні документи, що пояснюють причини місцевої грошотворчості, показують ініціаторів емісій - відомих політичних і громадських діячів Б.Козубського, М.Цайтца та А.Кременецького.

Автор використовував численні опубліковані збірники документів і матеріалів. Серед найновіших видань слід відзначити документальний додаток до колективної монографії "Гроші в Україні" під керівництвом М.Дмитрієнко.

Матеріали архівних фондів суттєво доповнюються за рахунок ще однієї важливої групи джерел - періодичних видань. Волинські періодичні видання "Волинь", "Народня воля", "Wolyс", "Rocznik Wolyсski" нерідко публікували зображення місцевих грошових знаків і бон, співвідношення курсів валют, різні оголошення місцевих самоврядних установ з фінансових проблем та інші важливі для дослідження відомості.

Цінними джерелами з проблеми дослідження є каталоги грошових знаків і бон. Ці специфічні видання періодично подають не тільки статистичні матеріали, й пробують їх систематизувати, використовуючи свої, не зовсім наукові принципи класифікації. Це пов'язано з тим, що основне призначення каталогів - слугувати широким колам боністів.

Історія виникнення і розвитку обігу грошових знаків на території царської Росії, окремих її регіонів і України зокрема протягом багатьох десятиліть привертає до себе увагу не лише спеціалістів-дослідників, а й колекціонерів. Пояснення причин такої уваги дав ще на початку 20-их років автор одного з перших радянських каталогів Ф. Чучін: "Паперові грошові знаки - показник культурності і економічного розвитку народу особливо яскраво відображають етапи еволюції розвитку країни. Окидаючи одним поглядом зібрання грошових знаків будь-якого історичного періоду, вдається відтворити характер відповідної епохи, інколи в таких деталях, котрі майже невловимі й недоступні в передачі словами" Бумажные деньнежные знаки, вупущенные на территории бывшей российской империи за время с 1769 по 1924 г./ Под редакцией Ф. Г. Чучина/ - Москва,:Изд.“Сов.Фил. Асоциация”, 1927. - 352 с..

Поряд з каталогом Ф.Чучіна світ побачили альтернативні каталоги Л.Ільсона, М.Кардакова Ильсон Л.М., Кардаков Н.И. Перечень денежных знаков, выпущенных и курсировавших на территории Российской империи в годы войны и революции (1914 - 1923). 1-е изд. - Берлин, 1923.325с., В.Соколова Соколов В.М., Иванов М.Л. (сост.) Каталог бон необязательного обращения (частных),выпущенных на территории СССР в 1914 - 1925 гг. // Советский филателист -- №9 - Ростов н/Д.: Изд. Северо-Кавказского отд. Всероссийского общества коллекционеров и представителя СФА на Сев. Кавказе Ю.Б.Хельмера,1927. - 325 с., С.Виноградова та Т. Сольського. у яких поданий лише статистичний матеріал, без посилань на джерела.

Одним з кращих видань у галузі боністики у післявоєнний період є каталог М.Кардакова, який у 20-х роках був офіційним представником Радянської Філателістичної Асоціації у Берліні. До того ж, він є автором (псевдонім Н.Росбер - скорочення "російський берлінець") невеликих статей-повідомлень з боністики та філателістики у зарубіжному журналі "Россика". Це єдиний каталог, що неодноразово копіювався колекціонерами-боністами. Там вміщено усі виявлені та вивчені наддруківки на грошових знаках 1914 - 1921рр.

Зарубіжні укладачі каталогів М.Ковальський Kowalski M.Ilustrowany katalog banknotow Polskich 1916 - 1966 - Warszawa Agencija Wydawnicza “Ruch”,1967., Т.Яблонський, Г.Стен Sten G.I. Banknotes of the world 1368 - 1996.-New York,1967. також внесли певний вклад у вивчення українських бон. Якщо каталог Т.Яблонського через значні пропуски емісій (10-ти рубльова бона відділу допомоги Дубенської міської управи, 20-ти рубльова бона Корецької єврейської общини, квитанції Рівненської міської управи 1, 3, 5 та 10 руб. й інші) виявився неповним, то іншого польського автора каталогу М.Ковальського консультували такі відомі боністи-аматори як Д.Сенкевич, М.Алексеюк та О.Савінов, і він таким чином зумів уникнути грубих помилок щодо окремих емісій місцевих бон Волині (Дубенської міської управи).

Таким чином, авторам каталогів часто бракує знань термінології, принципів наукової класифікації і методики спеціальної історичної дисципліни - боністики.

Як важливі джерела, автор використав грошові знаки і бони, котрі зберігаються у фондах Волинського, Рівненського, Житомирського та Тернопільського обласних краєзнавчих музеїв, Дубенському, Крем`янецькому міських музеях, а також з особистих надбань вітчизняних колекціонерів-боністів Р.Тхоржевського, О.Клименка, П.Рябченка, Ю.Якубенка та власної колекції. Найповнішою збіркою міських самоврядувань Волині виявилася колекція відомого краєзнавця Л.Маслова, що зберігається у Волинському обласному краєзнавчому музеї.

Широка джерельна база дає змогу доволі повно висвітлити різноманітні аспекти грошового обігу Волинського регіону, його специфічні особливості.

У другому розділі "Соціально-політична і воєнна ситуація на Волині в 1914 - 1921 рр. і її вплив на грошовий обіг" розглядаються кризові явища в фінансово-економічній системі та у сфері грошового обігу. З розв'язанням Першої світової війни, Російська імперія вступила у завершальну стадію свого існування.

Світова війна виявила недосконалість і безсилля національної економіки країни в умовах бойових операцій. Специфічними особливостями воєнних років стало розширення державного контролю у промисловості через ліквідацію дрібних і слабких підприємств. Практично повне припинення іноземних поставок продукції машинобудування і спеціалізованих матеріалів швидко призвело до спаду оборонної галузі. Уже наприкінці 1916 р. стало зрозуміло, що основні сили промисловості вичерпались. У той же час сільське господарство ще більше, ніж промисловість, постраждало від воєнних дій. За час війни до армії було мобілізовано 49,9% працездатного чоловічого населення Волинської губернії, реквізовано 70% коней.

Загальна розруха, до якої довела економіку царської Росії Перша світова війна, призвела до краху грошового обігу. Після початку війни в обіг не було випущено жодної повноцінної монети, навпаки, якщо за першу половину 1914 р. було відкарбовано 536 тис. монет вартістю 1 рубль і на 600 тис. рублів монет вартістю 50 коп., то вилучення монет за весь рік становило понад 8 млн. рублів. Монета, яка надходила в казну, в ній і залишалась.

У період між початком Першої світової війни і лютим 1917 р. при суттєвому зменшенні обсягу золотого запасу випуск паперових грошей збільшився до 10 млрд. рублів. У період між лютим і листопадом було випущено додатково ще 9 млрд. рублів паперових грошей, тобто допустимий рівень був піднятий до 16,5 млрд. рублів. П'ять разів Тимчасовий уряд піднімав допустимий законом рівень випуску паперових грошей і кожен з цих випусків проводився заднім числом.

Націоналізація банків була основою більшовицької фінансової програми. Партійна більшовицька конференція, що відбулась у квітні 1917 р., поставила вимогу "...встановлення державного контролю за всіма банками з об'єднанням їх у єдиний Центральний банк", а ІV з'їзд партії, котрий відбувся в липні - серпні 1917 р., прямо закликав до "націоналізації і централізації банківської справи". У відповідь на саботаж банків більшовики репресивними методами до кінця 1918 р. ліквідували складну систему банків Російської імперії, зливши усі установи в Національний банк. Одночасно офіційним декретом від грудня 1918 р. оголошувалось про ліквідацію усіх діючих в межах РРФСР іноземних банків.

Наступним головним пунктом більшовицької фінансової програми було анулювання державних позик і зобов'язань. Окрім цих двох вимог націоналізації банків і анулювання боргів, фінансові концепції більшовицьких лідерів були неясні і розпливчасті.

В умовах фінансово-економічної розрухи радянський уряд отримував прибуток лише шляхом експлуатації інфляційних можливостей своїх друкарських верстатів.

Інфляційні процеси зачепили не лише промислові центри, а й периферійні околиці якою була Волинь. З промислового центру гігантська грошова маса бурхливим потоком вирвалась на територію, котра виробляла продукти харчування. Такою периферією була і Волинь. Політика більшовиків у фінансовій сфері у більшості випадків відбувалась тут опосередковано в руслі загальних проблем ще недавно єдиної держави. Певні фінансові зміни намагався проводити уряд УНР. І хоча УНР швидко втратила більшу частину своєї території, все ж українські гроші мали більшу купівельну спроможність, ніж "керенки", більшовицькі рублі чи гроші А.Денікіна. Щоб підняти курс української валюти і довір'я до неї населення, тогочасний міністр фінансів УНР Б.Мартос час від часу "викидав" на ринок значну кількість цукру, борошна, спирту й інших товарів, що були у розпорядженні уряду. Місцеві самоврядування Волині були відпущені центральними властями "на власні хліба" і виживали, як могли.

У третьому розділі "Загальнообов'язкові паперові грошові знаки Волині" розроблена універсальна класифікація грошових знаків та бон регіону, де в основі лежить соціально-економічна характеристика природи паперових грошових знаків, що дає підстави класифікувати їх залежно до етапів суспільного розвитку країни, під час яких проводилась емісія того чи іншого грошового знака, характеристики емітента, виду емісії, характеру емісії, приналежності грошового знака до тієї чи іншої форми грошей, сфери і території функціонування знака.

За сферою функціонування грошові знаки розмежовані на дві групи:

грошові знаки, що мають загальнообов'язковий характер (емітент оголошує знаки свого випуску обов'язковими до прийому в платежі, тобто вони використовуються при здійсненні будь-яких грошових розрахунків);

знаки, що мають необов'язковий характер (призначаються дійсними лише на території підприємств і організацій, котрі випускають той чи інший грошовий знак).

З погляду території функціонування грошові знаки, випущені Російською імперією, Тимчасовим урядом, РРФСР, УНР, розглядаються як загальнодержавні грошові знаки, а грошові знаки самоврядувань Волині - як такі, обіг яких дійсний лише на частині території держави.

У дисертації з усієї маси паперових грошових знаків Волині відокремлені як об'єкт систематизації такі грошові знаки Російської імперії і Тимчасового уряду, грошові знаки (загальнодержавні емісії) РРФСР, грошові знаки Центральної Ради, Гетьманату та Директорії УНР, грошові знаки Головного Командування Збройними Силами Півдня Росії, грошові знаки Німеччини, Австро-Угорщини, Польщі, місцеві емісії самоврядувань Волині, приватні регіональні випуски.

Запропонована автором дослідження класифікація паперових грошових знаків, котрі перебували в обігу на Волині, базується на тому, що бони регіону розглядаються насамперед як історичні джерела та державні або ж регіональні документи.

Протягом 1914 - 1917 рр. Волинська губернія була складовою частиною Російської держави, що зумовило перебування в обігу грошей емітованих російським урядом. За час правління Тимчасового уряду він для покриття потреб ринку в грошах звертається до перевіреного способу - випуску великої кількості паперових грошей - "думок" і "керенок". У цьому російські урядовці вбачали вихід із становища, до якого призвела велика виснажлива війна та революційні руйнування. Внаслідок цього державні витрати перевищили загальні доходи в декілька разів.

Після встановлення радянської влади більшовики посилили без ніяких економічних обґрунтувань і обмежень друкування царських грошей, "керенок", а потім і радянських грошових знаків ("п'ятаковок", розрахункових знаків і т. д.). Використовуючи психологічну прихильність мас, які цінили колишні царські гроші більше ніж усі інші, більшовики вдало оперували ними і різницями між різними грошовими знаками у себе й за кордоном, а також на територіях колишньої царської Росії, руйнуючи ринок і покриваючи свої воєнні витрати.

Популярність інших грошей РРФСР, що перебували в обігу на Волині, була невисокою, швидше всього вимушеною, пов'язана з перебуванням більшовицьких військ у регіоні.

Серед регіонів України Волинь виділялась чи не найбільшим обігом іноземних валют. Тут, окрім грошових знаків царської Росії, Тимчасового уряду, радянської Росії, генерала А.Денікіна принаймі до початку 1919 р згідно з договірними зобов'язаннями між урядом гетьмана П.Скоропадського і німецьким командуванням ще були в обігу за фіксованим курсом 1 карбованець = 1,5 німецької марки = 2,25 австро-угорської корони; державні банкноти кайзерівської Німеччини (рейхсбанкнотен, рейхсеншайнен і дарленгкасеншайнен). Однак серед цієї маси іноземної валюти були і так звані банкноти Східного банку - ост-рублі та ост-марки, котрі випустило німецьке командування на території Польші та Прибалтики. Населення не поспішало їх обмінювати в межах установлених урядом УНР квот (тобто не більше 500 марок і 800 корон), а з урахуванням близькості кордонів використовувало для торгівлі з Польщею і країнами Прибалтики.

Військово-політичний союз Директорії з Польщею супроти радянській Росії обумовив появу польської марки, котра у квітні - травні 1920 р. приймалася до всіх видів платежів і розрахунків за курсом 1 марка = 5 карбованців.

Грошова система Української Держави перебувала у стадії становлення та реформування і, як наслідок, вона не могла ефективно впливати на ситуацію із забезпеченням грошей регіонів. Її характеризувало часте переміщення емісійного центру, котрий, по суті, перебував у вагонах, відбулося навіть захоплення кліше окремих грошових знаків супротивниками і друкування ними грошей для підриву економіки України (друкування денікінцями і більшовиками банкнот номіналом 50 карбованців серії АО 210 і вище).

Грошовим знакам міст Волині довелося не тільки визначити своє місце у валютній системі України, а й налагоджувати співжиття з різними, нерідко ворогуючими валютами окремих країн і військово-політичних альянсів (німецькими марками, австро-угорськими коронами).

У четвертому розділі "Місцеві і приватні випуски бон на Волині в 1914 - 1921 рр."розглядаються найхарактерніші випуски місцевих і приватних паперових грошових знаків та бон на території колишньої Волинської губернії.

У дисертації особливо підкреслюється той факт, що місцеві та приватні гроші згідно з їх правовою силою здебільшого належать до необов'язкових, тимчасових бон, що з'явилися в обігу в наслідок інфляції, викликаної світовою війною і визвольними змаганнями. До місцевих належать бони, котрі випускались від імені міських, сільських самоуправлінь, великих банків, підприємств, кооперативів під забезпечення матеріальних цінностей - валюти, майна місцевих органів влади.

Певну роль у підштовхуванні до місцевої грошотворчості відіграла постанова Тимчасового уряду Росії, видана влітку 1917 р., про обіг різних цінних паперів (облігацій, купонів до них) як замінників грошей. На місцях її сприймали як вагомий державний приклад боротьби з грошовим голодом, про що свідчать дві постанови Генерального секретаріату Центральної Ради від грудня 1917 р., які, з огляду на нестачу кредитних білетів малої вартості зобов`язали каси Держбанку видавати 4%-ні білети державного казначейства, його зобов`язання протермінованих періодів, купони всіх довоєнних позик, а також позики Свободи 1917 р. Пояснювалося, що вони в Україні мають обіг нарівні з кредитними білетами.

В умовах фінансового занепаду місцеві грошові випуски використовуються вже не стільки для боротьби з розмінною кризою, скільки в якості додаткового джерела покриття бюджетного дефіциту. Місцеві самоврядування Волині намагалися проводити розумну грошову політику, збирати податки, стимулювати торгівлю й виробництво. Здійснювані ними заходи частково призупиняли інфляцію і знижували ріст цін. Однак, слід констатувати, що фінансова політика самоврядувань Житомира, Рівного, Луцька, Острога, Дубно, Крем`янця й інших міст стала заручницею військово політичної обстановки. Золотого забезпечення не було. Грошові емісії міст Волині забезпечувалися тільки валютою царської Росії, Тимчасового Уряду, Радянської Росії, УНР, а також валютою Німеччини та Польщі, вартість яких стрімко падала. Не всі місцеві емісії, які були обумовлені складними історичними процесами, можна назвати вдалими. Нерідко вони були здійснені без ретельної підготовки, стихійно.

Іноді місцева грошотворчість ще більше посилювала грошову плутанину і строкатість, котрі були наслідком одночасної циркуляції грошових знаків різних урядів. Курсування грошової маси між окремими регіонами призводило до нових стрибків цін, гіперінфляції, занепаду промислового виробництва та сільського господарства. Ринок був настільки наповнений масою різних валют, що розгублені селяни не могли визначитися в цінах на сільськогосподарську продукцію. Втрачався стимул виробляти її надлишок, що в свою чергу сприяло натуралізації господарських відносин та переходу до мінової торгівлі.

Значне місце в постачанні населення Волині бонами займають приватні емітенти, яких виявлено понад 75 у 17 населених пунктах. Приватні або внутрішні бони випускались окремими підприємцями, власниками крамниць, кооперативами, споживчими товариствами, релігійними общинами, й іншими, грунтуючись на взаємній довірі, без будь-яких гарантій і забезпечення. Найхарактернішими приватними випусками були "квитаріуси" Почаївської Лаври, "довжні скрипти" Бережницької єврейської общини, "здачі" Рівненського кооперативу "Ахдусь" й інші.

Грошові знаки різних назв (бони, марки, ордер, решта і ін.) містять цікаву інформацію щодо їх емітентів, дають уяву про етнічний склад населення, що займалось підприємницькою діяльністю.

Велика кількість приватних емісій у містах Рівне, Kорець, Дубно, на відміну від Житомира, Луцька, Острога та Крем'янця, свідчили про неефективну економічну політику цих місцевих самоврядувань.

Вивчення місцевих і приватних грошових знаків Волині, які виступали в якості додаткової прибудівки до центральної грошової системи, дозволили об'єктивно висвітлити соціально-економічні і політичні процеси, які проходили на регіональному рівні. Місцеві і приватні емісії регіону стали яскравим свідченням глибини кризи, яка уразила грошовий обіг країни.

У п'ятому розділі "Джерелознавча методика дослідження паперових грошових знаків і бон Волині як об'єктів боністики за їх основними ознаками" за допомогою методик спеціальних історичних дисциплін проведений аналіз бон регіону.

Паперові гроші є державними документами, номінальними знаками вартості, які є засобами платежу й обігу і несуть в собі чимало специфічних ознак, що віддзеркалюють ідеологію емітента, характер історичного розвитку держави. Для їх всебічного вивчення, зовнішньої та внутрішньої критики, автор застосував методику комплексного використання низки спеціальних історичних дисциплін: геральдики, емблематики, сфрагістики, палеографії (неографії), хронології, метрології, іконографії, епіграфіки та інших.

У системі комплексного вивчення паперових грошових знаків геральдика посідає чільне місце, оскільки герб - лаконічний графічний малюнок, складений за певними правилами та законами, сам є самостійним історичним джерелом.

У процесі аналізу грошових знаків, які перебували в обігу на території Волині, автором класифіковано 5 різновидів герба царської Росії, 8 різновидів герба РРФСР, декілька різновидів герба УНР (з хрестом, без хреста, з потовщеннями, гнутими боковими). Особлива увага приділена вивченню походження міських гербів, зображених на бонах Луцька, Рівного, Житомира, Крем'янця.

Не менш важливі відомості про емітента дає неографічний аналіз, який сприяє прочитанню та розшифруванню написів, підписів на грошових знаках. Адже будь-яка зміна в тексті паперових грошей однієї емісії вимагає нового кліше, а це вже новий різновид, або новий випуск.

Кожна епоха, кожна національна культура виробила свою систему орнаменту, тому він є надійною ознакою належності того чи іншого твору мистецтва, виробу, в тому числі грошового знаку, до певного часу, певної країни, і в деяких випадках до конкретної місцевості. Орнамент - одна з прикрас на грошових знаках, відбиває не тільки національну, але й державну, а іноді регіональну належність. У єдності з іншими ознаками орнамент допомагає зрозуміти політичну, соціальну спрямованість відповідних властей.

На багатьох грошових знаках та бонах Волині зустрічаються відбитки печаток міських самоврядувань, банків, кооперативів тощо, конгревів (тиснені печатки) та перфорації, які є об'єктом спеціальної історичної дисципліни - сфрагістики. Застосування печаток суворо регламентувалось, тому вони поряд з геральдичними ознаками вважаються найбільш авторитетними і точними джерелами. Перфорацією - особливим пробивним знаком користувались у випадках, коли емітент, залучивши запаси чужих паперових грошей, проставляв знак на бонах а потім випускав їх в обіг як свою емісію, а також тоді, коли відбувалось анулювання грошових знаків.

На паперових грошах нерідко зустрічаються портретні зображення історичних осіб Петра І, Катерини ІІ, генерала Скобелєва, отамана Платова, Миколи І, Олександра ІІІ, та алегоричних постатей, які іноді виконані у вигляді філіграней. Для визначення реальної історичної особи слід проводити іконографічний аналіз.

При хронологічному аналізі грошових знаків слід звертати увагу на спосіб нанесення дати, термінів обігу. Багато місцевих і приватних бон взагалі не мають дат, оскільки їх друкували в роки визвольних змагань нашвидкоруч, маючи надію скоро поміняти на загальнообов'язкові. Найчастіше про такі випуски повідомлялось населенню в оголошеннях або в місцевій пресі. У таких випадках, щоб встановити дату, необхідно провести внутрішній аналіз документа із залученням каталогів, архівів, спеціальної історичної літератури.

Метрологічний аналіз паперових грошей допомагає встановити державну належність знака, співвідношення випущених знаків до провідної валюти цього регіону, а також мету обігу.

До суперскрипційної ознаки належать різного роду наддруки, написи на паперових грошах після того, як їх випустили в обіг. Усі відомі наддруки класифікуються за такими видами: політичні (агітаційні), економічні, директивні, пам'ятні (рекламні), курйозні. Вони допомагають дослідити подальшу долю емісії.

Дослідження грошових знаків за їх основними ознаками дає змогу отримати відомості, котрих не має в інших джерелах.

ВИСНОВКИ

Проведене в рамках дисертаційної роботи дослідження, яке базується на нетрадиційних історичних джерелах, дозволило на боністичних матеріалах Волині, проаналізувати соціально-економічні причини розпаду єдиної грошової системи Російської імперії і характер процесів, що проходили в грошовому обігу в екстремальних умовах Першої світової війни та визвольних змагань в Україні. Систематизація, класифікація та аналіз багатьох видів грошових знаків, які перебували в обігу на території колишньої Волинської губернії стали основою для вивчення нових, раніше невідомих емісій. Тим самим в науковий обіг були введені нові історичні факти, встановити які звичайними способами раніше не вдавалось. Самостійною лінією дослідження, хоча і підпорядкованою загальному завданню роботи, стало вивчення грошових знаків як історичних джерел, які несуть прикмети часу, відображають гостроту соціальної і політичної боротьби і, до певної міри, навіть риси національної психології.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження і викладено основні положення, які виносяться на захист:

Перша світова війна, розруха та інфляція виступили каталізатором зникнення з обігу спочатку золотих та повноцінних срібних монет, а згодом і розмінних на усій території Російської імперії, в тому числі на Волині, які населення з меркантильних міркувань приховувало. У 1915 році з обігу зникли навіть мідні монети. Надалі у якості накопичення стали використовуватися купюри крупних номіналів (100 і 500 рублів). На той час в обігу перебувало більше 10 млрд. паперових рублів, з яких лише десяту частину було забезпечено золотом.

Тимчасовий уряд, вдавшись тільки до традиційної емісійної діяльності без золотого забезпечення та випуску "Позики свободи", не зміг стабілізувати фінансову систему держави. Мало того, дії уряду по запровадженню в обіг облігацій, купонів й інших замінників грошей ініціювали місцеву грошотворчість (мікроемісії), контролювати які з центру було неможливо. При цьому кількість грошей в обігу порівняно з 1914 роком збільшилося у 84 рази. Засобом накопичення стали "думки" крупних номіналів (1000 і 5000 руб.), які поряд з царськими купюрами 100 і 500 карбованців населення вилучило з обігу.

Радянський уряд насильницькими діями конфіскацій та експропріацій поряд з інтенсивною експлуатацією друкарських машин призвів до цілковитого краху фінансової системи держави. У 1921 році протягом одного місяця в середньому випускалося грошей на 188,5 млрд. рублів, що свідчить про фінансову катастрофу.

Окупаційні валюти на Волині (німецькі марки, австро-угорські корони, польські марки та злоті) здебільшого виконували функції воєнних грошей, тобто покривали військові витрати їх емітентів, оскільки перебували за заниженим обмінним курсом з українською гривнею та російським рублем. До того ж у досліджуваному регіоні командування німецьких військ, порушуючи договірні зобов'язання, застосовували спеціальні воєнні гроші ост-марки та ост-рублі, що свідчить про цілеспрямовану політику використання економічного потенціалу України у своїх цілях.

Українська Народна Республіка, що розбудовувалась у надзвичайно складній воєнно-політичній обстановці об'єктивно не змогла перебороти кризові явища в економіці, які їй дістались у спадок від її попередників. Такі явища як інфляція та розмінна криза були характерними й для УНР.

Місцеві самоврядування регіонів, окремих міст були позбавлені через воєнне лихоліття прямого та стабільного зв'язку з емісійним центром. Для вирішення своїх нагальних потреб (утримання урядів, установ, подолання розмінної кризи) нерідко вдавалися до місцевої грошотворчості - яка, з погляду сьогодення, була суперечливою, неоднозначною. Разом з тим, окремі самоврядування Луцька, Житомира, Крем'янця й інших міст проводили розумну й виважену емісійну політику. Їх грошотворчість була ніби доповненням до центральної емісійної діяльності, оскільки здійснювалась з дозволу уряду та під його контролем. Грошові знаки центральних органів влади, разом з місцевими та приватними емісіями створювали своєрідну конгломератну регіональну грошову систему, побудовану на компромісі. Однак часто місцева грошотворчість направлена по шляху найменшого опору, ще більше посилювала грошову плутанину і строкатість, що призводило до нових стрибків цін, гіперінфляцій, занепаду промислового виробництва та сільського господарства.

Курс місцевих грошей, які мали різноманітні назви ("бона", "ордер", "квитанція", "розмінний знак" тощо) щодо загальнообов'язкових був різним залежно від соціально-економічної ситуації і частої зміни властей.

...