Створення, організація та діяльність системи пожежної безпеки в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.Н. КАРАЗІНА

УДК 94:614.84(477)„18”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

СТВОРЕННЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ СИСТЕМИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ (ХІХ?початок ХХ ст.)

07.00.01 - історія України

Баличева Лариса Вікторівна

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціально-політичних дисциплін Харківської академії дизайну і мистецтв Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

ОЛІЙНИК МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ,

Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, професор кафедри історичних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

ГРЕЧЕНКО ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ,

Український національний університет

внутрішніх справ МВС України (м. Харків),

начальник кафедри історії державності

кандидат історичних наук, доцент

ХОРОШЕВ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ,

науково-методичний центр Міністерства з надзвичайних ситуацій України (м. Харків), старший науковий співробітник

Провідна установа: Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України, (кафедра історії України), м. Донецьк

Захист відбудеться “15” квітня 2005 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, майд. Свободи, 4, ауд. V - 58.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, майд. Свободи, 4.

Автореферат розісланий “14” березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Є. П. Пугач

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

пожежний добровільний український губернія

Актуальність теми. Роль вогню в історії людства неоціненна. Процеси горіння - одні з найпоширеніших явищ у природі, тому оволодіння вогнем сприяло розвитку людської цивілізації. Вогонь став найкращим другом людини в боротьбі за існування як у побуті (джерело тепла і світла), так і в промисловому застосуванні, при використанні його у якості джерела механічної, теплової та електричної енергії.

Але, вирвавшись з-під контролю людини на волю, вогонь стає некерованим явищем і перетворюється в грізного ворога ? ПОЖЕЖУ. Появі пожежі людина повинна вміти запобігати, боротись з її виникненням і наслідками, оскільки вогонь приносить людям величезні втрати і нещастя. Протягом XIX ст. необхідність організованої на державному рівні протидії пожежам стало велінням часу. Цілком очевидно, що пожежі ? це загальнодержавна проблема: від розвитку і стану пожежної справи залежало збереження всіх видів матеріальних цінностей на місцях, а, отже, і добробут нації. Тому звертання до проблем боротьби з пожежами та їх наслідками має величезне соціально-економічне значення і становить загальнолюдський і науково-дослідницький інтерес. Історичні дослідження (яких практично немає), присвячені формуванню і розвитку пожежної справи, без сумніву, сприяли б розв'язанню багатьох проблем пожежобезпеки, виявленню великого позитивного досвіду, накопиченого за багатовікову історію боротьби з пожежами.

Сьогодні, у період розбудови незалежної держави, вивчення історичного минулого відіграє особливо важливу роль. Великого значення, зокрема, набуває дослідження історії розвитку протипожежної безпеки в Україні.

Для глибокого усвідомлення і ефективного вирішення завдань щодо реформування сучасної пожежної охорони України, функціонування професійних пожежних підрозділів в умовах розвитку ринкової інфраструктури виникла гостра потреба у вивченні, дослідженні й творчому переосмисленні всього кращого, набутого у цій сфері в її минулому розвитку.

Об'єктом дослідження є становлення та розвиток системи пожежної безпеки в Україні у ХІХ ? на початку ХХ ст., зародження пожежної охорони і її формування, професійна підготовка та науково-технічне забезпечення, роль місцевого самоврядування у вирішенні протипожежних питань, а також практична діяльність пожежної охорони в боротьбі з вогнем, профілактична робота та аналіз наслідків пожеж.

Предметом дослідження є вивчення організації системи пожежної безпеки в українських землях у складі Російської імперії в ХІХ ? на початку ХХ ст.

Хронологічно дослідження охоплює період ХІХ ? початок ХХ століття. При визначенні часових меж дослідження авторка виходила з того, що 1818 рік вважається датою офіційного створення пожежної охорони в українських губерніях у складі Російської імперії. Отже, організаційна постановка пожежної справи ведеться з вищеназваного часу, який і є початковим періодом хронологічних меж дослідження. А обмежується дослідження 1917 роком, що пояснюється кардинальними змінами, які відбулися цього року в українському суспільстві.

Територіальні межі дослідження охоплюють територію українських губерній, що входили до складу Російської імперії в ХІХ ст.

Метою даного дисертаційного дослідження є вивчення основних тенденцій та регіональних особливостей становлення й еволюції пожежної безпеки в Україні, аналіз і узагальнення історичних та соціально-економічних аспектів пожежної справи в досліджуваний період.

Відповідно до цього визначаються такі конкретні науково-дослідницькі завдання:

- визначити ступінь наукової розробки досліджуваної проблеми, виявити й охарактеризувати її джерельну базу;

- проаналізувати чинники, що впливали на процес створення пожежної охорони в українських губерніях, показати обумовленість організації пожежної безпеки;

- охарактеризувати основні напрямки діяльності пожежної справи;

- вивчити процес створення пожежних команд та добровільних товариств і дружин, що забезпечували стан пожежної безпеки, їхню безпосередню практичну діяльність;

- розкрити роль місцевого самоврядування в організації протипожежних заходів українських губерній;

- виявити тенденції й особливості впровадження в пожежну справу досягнень науково-технічного прогресу, проаналізувати проблеми, пов'язані з підготовкою кадрів для пожежної охорони;

- на основі аналізу функціонування системи пожежної безпеки в Україні у ХІХ ? на початку ХХ ст. розробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо більш ефективної організації та діяльності пожежної охорони на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що:

- на основі використання та аналізу досить великої кількості опублікованих та архівних документів та матеріалів з досліджуваної проблеми в дисертації вперше багатовимірно та всебічно розкривається система пожежної безпеки в Україні у ХІХ ? на початку ХХ століття;

- в результаті проведеного аналізу досліджено історію виникнення пожежної справи в Україні, практичну діяльність підрозділів пожежної охорони і місцевих органів влади щодо реалізації заходів з основних напрямків пожежної безпеки і розгортання системи страхування від пожеж;

- шляхом вивчення практичної діяльності державних органів влади досліджена їх роль у створенні добровільних пожежних товариств і державних пожежних частин, вирішенні питань їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення, створенні системи професійної підготовки кадрів пожежної служби;

- проаналізовано та визначено роль пожежної охорони в українських землях у справі підвищення протипожежної стійкості функціонування об'єктів економіки, забезпечення безпеки життєдіяльності населення;

- на підставі аналізу діяльності державних органів влади з питань організації та забезпечення пожежної охорони в Україні у ХІХ ? на початку ХХ століття розроблені рекомендації щодо вдосконалення пожежної охорони та вирішення гострих проблем подальшого розвитку і підвищення ефективності пожежної безпеки на сучасному етапі. З огляду на те, що роль та значення проблеми пожежної безпеки буде постійно зростати, в дисертації визначені основні напрямки подальшого вивчення цієї складної і багатогранної теми, сформульовано ряд питань, що потребують аналізу в майбутніх дисертаційних дослідженнях.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані для підготовки фундаментальних праць з історії розвитку системи пожежної безпеки, а також при викладанні спеціальних курсів „Пожежна тактика”, „Пожежна профілактика”, „Пожежна техніка” в системі вищих навчальних закладів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і в загальноосвітніх школах Міністерства освіти і науки при вивченні вітчизняної історії та курсу „Охорона та безпека життєдіяльності”.

Висновки і рекомендації дисертаційного дослідження можуть, на нашу думку, сприяти вдосконаленню структури державної пожежної охорони та добровільних пожежних товариств України, підвищенню професійного рівня кадрової підготовки фахівців Державного департаменту пожежної безпеки України. Результати дисертаційної роботи можуть використовуватися з метою підвищення рівня протипожежної обізнаності населення.

Апробація отриманих результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри соціально-політичних дисциплін Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались на 55-й науковій конференції молодих учених (ІІ Каразінських читаннях, Харків, 2002 р.), ІІІ Багаліївських читаннях (Харків, 2002 р.), 56-й конференції молодих учених (ІІІ Каразінських читаннях, Харків, 2003 р.), науково-практичній конференції „Стан та тенденції розвитку системи протипожежного захисту” (Харків, 2003 р.), Міжнародній науковій конференції „Юг России в прошлом и настоящем: история, экономика, культура” (Бєлгород, 2003 р.), ХХІ краєзнавчій конференції молодих учених (Харків, 2003 р.), науково-технічній конференції „Шляхи автоматизації, інформатизації та комп'ютеризації діяльності МНС України” (Харків, 2004 р.), ІІ Міжнародній науково-теоретичній конференції „Знаки питання в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті” (Ніжин, 2004 р.).

Дисертація побудована за хронологічно-проблемним принципом. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури ( 265 позицій). Загальний обсяг дисертації ?193 с. (з них основного тексту ? 161 с.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її зв'язок з науковими програмами, планами, сформульовано об'єкт і предмет дослідження, окреслені хронологічні та територіальні межі, визначено мету і конкретні науково-дослідницькі завдання, розкрито методологічні засади і наукові методи, які авторка використала в своїй дисертації, її бачення наукової новизни, практичне значення підготовленої нею дисертації, а також охарактеризовані процес наукової апробації отриманих результатів та принципи, покладені в основу структурної побудови дисертації.

У першому розділі „Стан наукової розробки теми та її джерельна база” дається історичний аналіз літератури з досліджуваної теми, характеристика використаних джерел. У літературі, присвяченій проблемам становлення та розвитку пожежної безпеки українських губерній у ХІХ ? на початку ХХ століття, можна виділити три періоди, кожному з яких були властиві свої особливості.

Перший період ? дореволюційний, для якого були характерними переважно узагальнюючі праці наукового та науково-публіцистичного плану, які дещо ідеалізували діяльність державних органів влади та органів міського і земського самоврядування щодо питань організації пожежної справи. Зокрема, однією з перших історичних, дійсно наукових праць дореволюційного періоду, присвячених історії пожежної справи в Росії, можна вважати книгу А. П. Чехова (брата відомого письменника) Чехов А. П. Исторический очерк пожарного дела в России.?СПб., 1892.? 196 с.. Названому автору вдалося охопити різні й найбільш важливі аспекти пожежної справи. Для вивчення досліджуваної теми цінність його праці полягає в тому, що в ній, мабуть уперше, наводяться фактичні відомості щодо розвитку пожежної охорони в українських губерніях.

Помітні зрушення у розробці проблем пожежної безпеки, узагальненні досвіду організації пожежної охорони пов'язані з діяльністю Російського Імператорського Пожежного товариства. Члени цього товариства з моменту його створення розпочали активну роботу у напрямку систематизації знань з теорії та практики пожежної безпеки, тактики боротьби з пожежами, узагальнення статистичних даних. Саме керівниками Імператорського Пожежного товариства (Д. Бородіним, А. Львовим, А. Шереметьєвим, О. Прессом, О. Ландезеним) Бородин Д. Н. Поджог как одна из причин пожарных бедствий и борьба с этим преступлением.?СПб., 1912.?92 с.; Бородин Д. Н. Пожарное дело в царствование Дома Романовых (1613?1913 гг.).? СПб., 1913.?155 с.; Львов А.Д. Городские пожарные команды. Опыт руководства к их устройству и отправления ими службы.? СПб., 1890.?352 с.; Шереметьєв А. Д. Краткий обзор статистических пожарных команд Российской империи.?СПб., 1892.?271 с.; Пресс А. А. Общедоступное руководство для борьбы с огнем.?СПб., 1893.?182 с.; Ландезен Э.Ф. Добровольные пожарные дружины. Руководство к образованию дружин и способы тушения пожаров.?СПб., 1898.?120 с.; Ландезен Э.Ф. Борьба с огнем. Руководство для устройства пожарных обществ, дружин и команд и способы тушения пожаров.?СПб., 1903.?376 с. були зроблені реальні спроби узагальнення проблем теорії та практики в сфері пожежної безпеки. У фахових роботах основний акцент робиться на удосконаленні старих та впровадженні нових технічних розробок для покращення пожежної охорони. З досліджень, що були присвячені цій проблемі, заслуговують на увагу праці П. Шумлянського, М. Колесника-Кулевича, М. Зиміна, К. Казначеєва, Л. Каверіна, Ф. Наркевича, Б. Токарського. Шумлянский П. Дополнение к сочинению о способах против пожаров.?М., 1819.?219 с.; Колесников-Кулевич М. О противопожарных средствах.?М., 1888.?27 с.; Зимин Н. П. В защиту принципа противопожарности в деле устройства городского водоснабжения.?М., 1885.?73 с.; Зимин Н. П. Об отношении водопроводного дела к делу страховому и к делу пожарному. Доклад на І Российском Водопроводном Съезде.?М., 1893.?21 с.; Казначеев К. Ручные насосы. Популярное описание.?Б.м., 1885.?31 с.; Каверин Л. Ручные пожарные насосы: их устройство, действие, принадлежность и уход за ними.?М., 1915.?100 с.; Наркевич Ф. Я. Проэкт устройства пожарной сигнализации с применением телефонного способа в г. Одессе (доклад, читаный в Общем Собрании Одесского отделения Имперского Русского Технического общества 12 ноября 1887 г.).?Одесса, 1887.?26 с.; Токарский Б. А. Электрическая сигнализация с автоматической передачей сигнала о пожаре системы Акционерного общества MIX и GENEST'а. Доклад читаный в Имперском Российском пожарном обществе за апрель 1904 г Б. А. Токарским с рисунками и чертежами. ? СПб., 1904.? 54 с.

Загалом для дореволюційних праць, присвячених пожежній безпеці, характерним є всебічний аналіз нормативно-правових актів, механізмів створення пожежної охорони, форм та методів боротьби з пожежами. Очевидно, така детальність та широта інформації пояснювалася тим, що перелічена вище література в багатьох випадках повинна була виконувати не лише ознайомчо-інформаційну функцію, але й надавати практичні поради щодо покращення та удосконалення пожежної безпеки.

Другий період в історіографії питання - радянський. Заслуговує на увагу чи не єдина праця 30-х років, у якій автор Л. Шапіро, використовуючи значну джерельну базу, зробив спробу розкрити загальні положення та основні етапи розвитку пожежної охорони в Російській імперії й у СРСР. Шапиро Л. М. Пожарная охрана в прошлом и настоящем.? М., 1938.?152 с. Незважаючи на певні ідеологічні установки, які існували в той час, оцінки, що їх дав Л. Шапіро, відзначались об'єктивністю, виваженістю і врахуванням обставин та умов, у яких створювалась та еволюціонувала пожежна охорона.

З середини 50-х років ХХ ст. проблема розвитку пожежної безпеки привернула увагу кількох дослідників. Найбільш фундаментальним виданням є монографія С. Г. Голубєва, Ф. Б. Зільберштейна, П. С. Савельєва. Голубев С. Г., Зильберштейн Ф. Б., Савельєв П. С. Пожарное дело в СРСР.?М., 1968.?308 с. У ній на широкій джерельній базі висвітлено стан пожежної справи в дореволюційній Росії, досліджено становлення радянської пожежної охорони, еволюцію пожежної техніки і профілактики, організацію пожежної частини і добровільних пожежних дружин. Однак дана монографія страждає на певну заідеологізованість, а відтак - упередженими оцінками дорадянського періоду розвитку пожежної справи.

Оцінюючи в цілому позитивно згадані вище напрацювання радянського періоду щодо історії пожежної охорони, водночас не можна не помітити в них притаманної радянській історіографії заідеологізованості.

Третій етап розвитку історіографії питання - сучасний, який характеризується підвищеним інтересом до історії розвитку пожежної безпеки в Україні. У цей час були опубліковані досить цікаві й змістовні праці з історії розвитку пожежної справи: І. Глєбової (Харківщина), Г. Смирнова (Луганщина), В. Нехаєва та М. Серцова (Запоріжжя), О. Постанова (Кіровоградщина), С. Поповича (Львівщина), О. Пікуля, Є. Чернецького, О. Ярмоли (Біла Церква) та дослідників з інших регіонів. Глебова И. Н. Испытание огнём. Очерки истории Харьковской пожарной охраны.?Харьков, 1991.?127 с.; Смирнов Г. В. Историческая хроника пожарной охраны Луганска. ? Луганск, 1996.? 416 с.; Нехаев В. С., Серцов М. А. Огнеборцы Запорожья. Очерки истории.? Запорожье, 1997.?314 с.; Постанов О. І. та ін. Історія пожежної охорони Кіровоградщини (1841?1997 рр.) ? Дніпропетровськ, 1998.?255 с.; Попович С. Пожежна охорона Львівщини (1772?1939 рр.)?Львів, 1999. ?256 с.; Пікуль О., Чернецький Є., Ярмола О. Історія пожежної справи Білої Церкви.? Біла Церква, 1999. ? 192 с. Опубліковані наукові праці на основі багатої джерельної бази регіонального значення розкривають різноманітні аспекти історії розвитку пожежної охорони, в них робляться реальні спроби привернути увагу до популяризації заходів протипожежної охорони, що використовувалися в минулому та сучасності.

Як видно з історіографічного огляду, праць з історії організації та діяльності системи пожежної безпеки вкрай недостатньо, а узагальнюючих праць з історії пожежної справи в Україні немає зовсім, чим ще раз підтверджується актуальність її вивчення. Проблема розвитку пожежної безпеки та охорони в Україні знайшла фрагментарне відбиття в історичній літературі або в контексті інших проблем, наприклад, в узагальнюючих працях, присвячених діяльності правоохоронних органів, та в роботах суміжного характеру, що обмежені територіальними і хронологічними межами. Комплексне дослідження щодо створення та розвитку пожежної безпеки в Україні у ХІХ ? на початку ХХ століття не проводилось, що обумовило вибір теми запропонованої роботи.

Джерельну базу дисертації складає комплекс різноманітних джерел. Його можна умовно розділити на дві основні частини: опубліковані та архівні матеріали.

Серед опублікованих матеріалів для вивчення й аналізу розвитку системи пожежної безпеки велике значення мають законодавчі та нормативно-правові акти центральних і місцевих державних органів Російської імперії. Собрание узаконений и распоряжений правительства, издаваемое при правительственном Сенате.? СПб, 1863-1914гг.; Свод законов Россиийской империи.? СПб, 1833?1915.; Свод законов Российской империи. Уставы Государственого Благоустройства. Устав Строительный. Устав Пожарный ? Ч. ІV.? СПб., 1833.? 678 с. У цих документах розкриваються зміст і основні напрямки розвитку пожежної справи. З аналізу цих фактів можна зробити висновок, що пожежна безпека перебувала під особливим контролем Міністерства внутрішніх справ та Російського уряду.

Важливе місце в комплексі джерел з досліджуваної проблеми посідають документи виконавчого і розпорядницького характеру: постанови та циркуляри Міністерства внутрішніх справ Російської імперії. Аналіз цих матеріалів допоміг вивчити, узагальнити та проаналізувати політику органів вищої державної влади в різні роки щодо питань розвитку пожежної справи в центрі і на місцях.

Важливу роль у вивченні і дослідженні багатьох проблем обраної теми відіграло використання нових матеріалів 29 фондів п'яти центральних і місцевих архівів України й Російської Федерації, де зберігаються матеріали місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування того часу.

Окрема і досить значна частина джерел дисертації представлена періодичною пресою того часу, а саме матеріалами центральних і місцевих газет (35 назв). Значні інформаційні можливості щодо цієї проблематики мають публікації в спеціалізованому журналі „Пожарное дело”.

Таким чином, джерельна база даної дисертації включає в себе широке коло конкретно-фактичного матеріалу, що дозволяє при відповідній теоретично-методичній основі проаналізувати процес вивчення теми, по-новому підійти до дослідження багатьох її аспектів, використати його для обґрунтування наших висновків.

Методологічна основа дисертації ґрунтується на принципах системності, історизму, об'єктивності, що дає можливість викладати матеріал у послідовній і логічно завершеній формі. Дисертаційна робота побудована на загальнонаукових методах пізнання, із застосуванням науково-критичного аналізу джерел. Предмет дослідження зумовив використання проблемно-хронологічного, аналізу й синтезу та описового методів.

У другому розділі „Організація та стан пожежної охорони в Україні у ХІХ ? на початку ХХ ст.”, який складається із чотирьох підрозділів, розкривається стан пожежної охорони в Україні в ХІХ ? на початку ХХ століття.

У цей період стала очевидною необхідність створення централізованої структури для боротьби з пожежами. Перш за все необхідно було систематизувати всі попередні нормативно-правові документи, що регламентували питання, пов'язані з пожежною безпекою. У 1832 році були отримані перші результати роботи уряду в цьому напрямку. Були видані та затверджені Будівельний і Пожежний статути. Одночасно розпочалася певна робота з формування професійних пожежних команд. На основі царського указу від 10 січня 1818 року були створені пожежні підрозділи, особовий склад яких становили нижні чини інвалідних команд, аматори пожежної справи. Практична робота дозволила в середині 50-х років ХІХ століття визначити штатні норми чисельності пожежних команд.

Значна увага в цьому розділі приділяється створенню та розвитку громадських добровільних пожежних товариств і дружин. У дослідженні проаналізовано основні завдання останніх щодо надання допомоги професійним пожежним командам при гасінні великих пожеж. Окрім того, серед населення проводилась цілеспрямована пропагандистська та роз'яснювальна протипожежна робота. Характеризуючи основні тенденції розвитку добровільних товариств та дружин, слід відзначити їх вагому роботу у напрямку покращення та удосконалення протипожежного становища і на селі. Фактично тільки з появою добровільних пожежних формувань сільське населення отримало допомогу в боротьбі з пожежами з боку фахівців цієї справи.

Центральне місце в розділі приділяється діяльності органів державного управління і органів місцевого самоврядування щодо підвищення професійної підготовки й фінансового забезпечення пожежних підрозділів, матеріально-технічного оснащення їх діяльності.

Наступним етапом розвитку пожежної справи необхідно вважати професійну підготовку пожежних. Її потрібно поділити на державну та місцеву. З появою перших професійних пожежних команд виникає потреба в пожежних знаряддях. Фактично одразу ж урядом створюються державні майстерні ? столичні пожежні депо. Однак вони не в змозі були забезпечити усі губернії Російської імперії, зокрема й українські, відповідним пожежним інвентарем. Вирішення цієї проблеми було покладено на місцеве виробництво реманенту для пожежних. Крім того, аматори пожежної справи, не байдужі до проблем пожежної безпеки населення, розробляли та розповсюджували у губерніях свої винаходи.

Характерною особливістю розвитку пожежної безпеки в ХІХ столітті стало вирішення різноманітних науково-технічних завдань, пов'язаних зі створенням пожежної техніки, проведенням необхідної науково-дослідної роботи та впровадженням її результатів у повсякденну практику. Але впровадження розробок у сферу пожежної науки і техніки помітно гальмувалося бюрократичною системою організації пожежної охорони. Хронічно не вистачало коштів, щоб впровадити результати наукових розробок у життя.

І все ж таки на зміну ручним засобам поступово приходили машини, будувались водоводи, завдяки впровадженню телефонного та телеграфного зв'язку прискорився час виїзду на місце пожежі пожежних загонів, було винайдено нове рятувальне обладнання, механічні сходи тощо. Незважаючи на це, у більшості випадків нові технічні засоби в пожежній техніці застосовувалися переважно у містах, село ж, як і раніше, цих вдосконалень не бачило.

Після реформ 60-70-х років система пожежної охорони змінюється. Комплектування пожежних команд почало здійснюватися завдяки найму бажаючих служити в пожежних підрозділах.

Зазначено, що у ХІХ ст. відбувалось значне поліпшення стану пожежної безпеки як стосовно розробки попереджувального законодавства, так і в плані техніки пожежогасіння та організації установ, що мали своїм завданням боротьбу з пожежами.

Важливе місце в підготовці пожежних фахівців відіграли створені у 1906 році курси пожежних техніків. Але випускників цієї спеціальної школи хронічно не вистачало. Більшість пожежних мусили постійно підвищувати свій професійний рівень у своїх підрозділах без відповідного навчання у спеціалізованих училищах чи на курсах.

Третій розділ „Основні напрямки розвитку системи пожежної безпеки в Україні” присвячений вивченню стану пожежної безпеки в Україні у досліджуваний період. Зокрема досліджено особливості розвитку системи протипожежної охорони, що характеризуються урізноманітненням її напрямків та форм.

У багатогранному спектрі цієї проблеми відокремилися як самостійні такі напрямки: систематизація нормативних актів, що регламентували дії щодо пожежної безпеки; широке використання нових вогнетривких будівельних матеріалів; удосконалення системи планування міст та сіл.

Статистика переконливо показує, що практично всі пожежі виникали з вини людей. Людина, що створила нове, штучне середовище проживання, сама психологічно до нього не пристосувалась. Кожна велика пожежа в Україні викликала реакцію місцевої влади й громадськості та була спрямована на усунення з'ясованих причин пожеж, однак у силу економічних, соціальних, технічних і організаційних недоліків цілеспрямоване впровадження в життя прийнятих рішень гальмувалося, а часто і не реалізовувалося. Підтвердженням тому є затягування будівництва цегляних та вогнестійких будівель, що впроваджувалось у громадське життя протягом 60 ? 80 років; на 30 років розтягнулося спорудження централізованих водогонів, на 20 років ? відкриття в українських губерніях навчальних закладів з підготовки професійних пожежних тощо. У результаті недостатньої, а інколи й сфальсифікованої інформації про наслідки пожеж (число пожеж, число людських жертв при пожежах, матеріальні збитки тощо) у населення й органів влади склалося нереальне, згладжене, прикрашене уявлення про стан пожежної безпеки країни.

Розв'язанням складних питань пожежної безпеки займались усі державні, міські, самоврядні та громадські організації. Важливе місце в протипожежній роботі посідали органи місцевого самоврядування ? земства й міські думи. Основними профілактичними формами їх роботи було підвищення самосвідомості та протипожежної обізнаності населення. Вони займалися влаштуванням водоймищ, заохочували сільські громади купувати пожежне обладнання, популяризували нове вогнетривке будівництво тощо.

Протягом 60-х ? 80-х років ХІХ століття в Україні завершився промисловий переворот, тобто перехід від мануфактури до машинної індустрії. Характерною особливістю швидкого розвитку промисловості було нехтування основними заходами протипожежного стану фабрик та заводів, породження екологічних проблем, які в ХХ столітті набули катастрофічного значення.

Особливе місце в цьому розділі відведено вивченню діяльності акціонерного та взаємного страхування від пожеж (1827-1917 рр.). Діяльність цих страхових товариств була спрямована на поступове покращення пожежної безпеки на місцях. По-перше, вони фінансували професійні пожежні команди, закуповували нові пожежні знаряддя, виділяли кошти на будівництво пожежних депо. По-друге, впроваджували систему пільг тим погорільцям, які відбудовували свої будинки з урахуванням протипожежних заходів (облаштування вогнестійких перекриттів, дахів). По-третє, ці товариства були фактично єдиними громадськими організаціями, які збирали свідчення про пожежі та проводили ретельний аналіз причин виникнення пожеж і підрахування матеріальних збитків від них.

Розвиткові системи пожежної безпеки протягом ХІХ століття були притаманні помітні якісні зміни в плануванні та вогнетривкому будівництві, зростання протипожежної свідомості в побутовій та культурній сферах, впровадження протипожежного страхування, активне фінансування цієї справи як державою, так і органами місцевого самоврядування та страховими товариствами. Ці процеси, з одного боку, відбивали розвиток пожежної охорони українських губерній у контексті загальноросійської тенденції, з іншого ? були своєрідним підсумком впливу місцевих чинників.

У висновках підбито результати проведеного дослідження, зроблено основні узагальнення і наведено практичні рекомендації, які витікають з них. Дослідження пожежної безпеки та відповідної служби дозволяє визначити її особливості і тенденції. Створення централізованої системи пожежної безпеки обумовлено характером завдань, які повинна була виконувати протипожежна служба, а також необхідністю прийняття негайних управлінських рішень в екстремальних ситуаціях.

Здійснене комплексне дослідження розвитку системи пожежної безпеки в Україні в контексті загальноросійських протипожежних заходів дає підставу виділити в її історії такі основні етапи:

1) організація пожежної справи та діяльність професійних пожежних команд на загальноросійському рівні при активній участі з боку уряду (1818 ? 1827 роки);

2) подальший розвиток системи пожежної безпеки на основі створення основних державних форм пожежної охорони та акціонерних страхових від вогню організацій з метою покращення та надання соціальних гарантій захисту населення (1827 - 1861 роки);

3) розвиток пожежної безпеки в умовах соціально-економічних та політичних реформ 60-х ? 70-х років та промислового зростання, розгортання громадського руху і перетворення його у впливовий чинник формування пожежної безпеки (взаємні страхові товариства, добровільні пожежні організації) в українських губерніях (1861 ? 1917 роки).

Протягом майже столітньої діяльності була відпрацьована основна законодавча база пожежної охорони всієї Російської імперії, нормативні акти якої діяли і в українських губерніях. Після створення структури професійних і добровільних пожежних команд поступово виникала необхідність перегляду, розширення, систематизації існуючої нормативно-правової бази в сфері протипожежної безпеки у всіх галузях господарської діяльності. Імператорське Російське Пожежне товариство, яке було створено у 1893 році, очолило цю роботу. Як наслідок, була всебічно відпрацьована юридична основа пожежної справи. Проблеми постійного збільшення кількості пожеж, швидкі темпи індустріального розвитку вимагали збору й узагальнення вже наявних законодавчих документів, подальшого формування регламентуючих основ пожежної безпеки.

Розвиток пожежної безпеки в Україні не завжди мав чіткі орієнтири. На різних історичних етапах відбувалося посилення одних його напрямків і послаблення, в силу різних причин, інших. Але, незважаючи на ставлення держави і органів центральної й місцевої влади, органів місцевого самоврядування до проблем, пов'язаних із пожежною справою, в цілому прослідковується поступовий її розвиток. Варто відзначити, що підвищена увага до даної проблеми, як правило, пов'язана або з грандіозними пожежами, що приносили величезні економічні, соціальні й екологічні втрати, або завдяки індустріальному розвитку українських губерній, який породжував необхідність створення системи пожежної безпеки. Причому кожна з цих причин мала свої особливості та по-різному впливала на розвиток пожежної безпеки. Так, на початковому етапі її розвитку особливого значення набувають такі аспекти пожежної безпеки, як організація нових пожежних команд, їхнє технічне оснащення. Індустріальному розвитку українських губерній сприяло створення та впровадження відповідної системи пожежної безпеки, нових технологій протипожежного захисту промислових об'єктів. Промисловий розвиток, що підвищив вогненебезпечність навколишнього світу появою величезної кількості нових речовин і матеріалів, опосередковано підштовхував також і до розвитку протипожежної науки.

З урбанізацією Придніпров'я, Донбасу та інших регіонів України пов'язані такі аспекти пожежної безпеки, як проблеми правильного планування вулиць і об'єктів, що виключали, по можливості, додатковий пожежний ризик. Поява в будівництві нових матеріалів, менш вогненебезпечних, ніж дерево, але більш шкідливих при горінні, негативно впливала на навколишнє середовище та людину. Ці нововведення сприяли удосконаленню профілактики і тактики гасіння пожеж, засобів пожежогасіння, впровадженню нових систем передачі й обробки інформації, приладів і норм автоматичного виявлення. Історичний досвід свідчить, що пожежі, їх наслідки та боротьба з ними ставали з розвитком промисловості найзлободеннішою проблемою.

З'ясовано, що завершення формування організаційної структури пожежної охорони в Наддніпрянській Україні відбувається до середини XIX ст. У цей час були визначені штатні нормативи, розпочалось будівництво пожежних депо для пожежних команд, були узаконені підпорядкованість і фінансування пожежних служб, склалась типова структура пожежних команд.

Точкою відліку в помітному поліпшенні пожежної справи України стало прийняття урядом у 1870 р. Міського положення. Заслугою органів місцевого самоврядування було цілеспрямоване вирішення протипожежних проблем: створення добровільних та розвиток професійних пожежних команд, виділення коштів на їх утримання, розробка протипожежного законодавства на місцевому рівні, упорядкування системи планування міст тощо. Діяльність створюваних у цей період добровільних пожежних товариств та дружин була спрямована на захист населення та його майна від пожеж, проведення активної пропагандистської роботи, що стосувалася пожежної безпеки. Ці добровільні формування в разі потреби допомагали професійним пожежним командам під час гасіння великих пожеж. Незважаючи на відсутність нормативно-правової бази щодо створення та діяльності добровільних пожежних товариств і дружин, їх протипожежна робота на той період мала неоціненне значення.

Важливою складовою частиною протипожежної охорони в Україні були і страхові товариства (акціонерні та взаємні), що стали серйозною підтримкою в справі боротьби із цим страшним лихом. Завдяки налагодженій системі страхування, страхові товариства значно пом'якшили наслідки пожеж для погорільців. У процесі своєї майже дев'яносторічної роботи страхові від вогню товариства спонсорували професійні пожежні команди, виділяючи кошти на придбання пожежного реманенту, на будівництво пожежних депо.

У сформульованих за результатами дослідження рекомендаціях містяться пропозиції щодо використання як позитивного, так і негативного досвіду організації та розвитку системи пожежної безпеки. Величезний досвід, давні традиції мають бути затребувані в нових умовах. Зокрема, одним із важливих напрямків діяльності добровільних пожежних організацій могла б стати допомога Міністерству з надзвичайних ситуацій України у забезпеченні життєдіяльності населення країни, тим більше, що на своєму історичному шляху члени добровільних товариств найчастіше виконували схожі функції при пожежах, повенях та інших екстремальних ситуаціях. Історія еволюції страхових від вогню товариств, що дала у свій час непогані результати протидії пожежним нещастям, наводить на думку про доцільність використання їх досвіду в сучасних умовах.

Аналізуючи явища і процеси, що відбувалися в суспільстві і пожежній службі ХІХ ст., необхідно одночасно приділити більше уваги і докласти зусиль для вирішення наступних проблем: по-перше, потрібні більш ґрунтовні дослідження і розробки щодо проблем пожежної безпеки; по-друге, необхідно звернути особливу увагу на великі пожежі і сконцентрувати зусилля не на гасінні, а на їхньому запобіганні; по-третє, в Україні необхідно організовано й методично забезпечувати впровадження передового досвіду і науково-технічних досягнень щодо запобігання і гасіння пожеж у повсякденну діяльність професійних та добровільних пожежних підрозділів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Баличева Л. В. Створення та розвиток системи страхування від пожеж на Україні (1827-1917 рр.) // Збірник наукових праць. Серія „Історія та географія” / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. ? Харків, 2002.? Вип. 10.? С. 34-38;

2. Баличева Л. В., Пустоваров В. Є. Один з етапів розвитку протипожежної безпеки в Україні // Тези науково-практичної конференції „Стан та тенденції розвитку систем протипожежного захисту” (присвяченої 75-річчю АБУ). ? Харків, 2003. ? С. 11-13;

3. Баличева Л. В. Створення та діяльність добровільних пожежних товариств на Україні в ХІХ столітті // Проблемы пожарной безопасности. ? Харьков, 2003. ? Вып. 14. ? С. 35-38;

4. Баличева Л. В. Інформаційні технології при підготовці страхової звітності у разі виникнення страхових подій внаслідок пожеж. // Шляхи автоматизації, інформатизації та комп'ютеризації діяльності МНС України. Тези доповідей науково-технічної конференції. ? Харків, 2004. ? С. 11;

5. Баличева Л. В. Проблеми розвитку протипожежної безпеки (1818-1917 рр.) в історіографії // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. ? Харків, 2004. ? Вип. 7. ? С. 78-85;

6. Баличева Л. В. Деякі аспекти створення та розвитку протипожежної безпеки в Україні у ХІХ столітті // Збірник наукових праць. Серія „Історія та географія” / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. ? Харків, 2004. ? Вип. 17. ? С. 61-67;

7. Баличева Л. В. Основні напрямки протипожежної діяльності органів місцевого самоврядування в Україні у ХІХ столітті // Збірник наукових праць. Історичні та політологічні дослідження / Донец. нац. ун-т. ? Донецьк, 2004. ? Вип. 4(22).? С. 53-60;

8. Баличева Л. В. Еволюція запобіжних заходів протипожежної охорони в Україні у ХІХ столітті (на прикладі Харківської губернії) / Прогресивні ресурсозберігаючі технології та їх економічне обґрунтування у підприємствах харчування. Економічні проблеми торгівлі: Зб. наук. праць: У 2-х ч.; Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі. ?Харків, 2004. ? Ч. 2.? т. 2.?С. 230-236;

9. Балычева Л. В., Олейник Н. Н. Основы законодательной деятельности правительства Российской империи в сфере противопожарной безопасности (на примере украинских губерний) (1802-1917 гг.) // Вестник Белгородского университета потребительской кооперации. ? Белгород, 2004.?Вып. 3(8).? С. 246-252.

АНОТАЦІЇ

Баличева Л. В. Створення, організація та діяльність системи пожежної безпеки в Україні (ХІХ-початок ХХ ст.).? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. ? історія України. ? Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2005.

У дисертації на основі опрацювання широкого кола джерел, більшість яких вперше вводиться в науковий обіг, досліджується розвиток та діяльність системи пожежної безпеки в Україні у ХІХ ? на початку ХХ століття.

Вивчаються основні тенденції створення та специфіка організації системи пожежної безпеки, аналізуються і розкриваються основні напрямки, форми, методи та конкретні практичні результати діяльності державних, міських, самоврядних та громадських організацій, розкривається внесок добровільних пожежних товариств та дружин у справу покращення та удосконалення протипожежного стану в містах і селах України, узагальнюється набутий досвід.

Даються практичні рекомендації щодо можливості використання досвіду створення та діяльності системи пожежної безпеки в ХІХ ? на початку ХХ століття на сучасному етапі розвитку пожежної охорони України.

Ключові слова: Україна, пожежна безпека, пожежна справа, пожежна команда, пожежний, брандмейстер, добровільне пожежне товариство, акціонерне та взаємне страхування від пожеж.

АННОТАЦИЯ

Балычева Л. В. Создание, организация и деятельность системы пожарной безопасности на Украине (ХІХ ? начало ХХ ст.). ? Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01.? история Украины. ? Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина Министерства образования и науки Украины, Харьков, 2005.

В диссертации на основе широкой источниковой базы ? опубликованных и архивных материалов ? впервые в украинской историографии комплексно анализируются основные направления, особенности форм и методов развития системы пожарной безопасности украинских губерний в ХIХ ? начале ХХ столетия. Определён уровень научно-теоретической разработки вопросов развития пожарного дела в Украине на протяжении ХIХ - начала ХХ столетия.

Особое внимание уделяется вопросам пожарного законодательства Российской империи и специфике, которая была присуща украинским губерниям. Отмечено, что до середины 50-х годов нормативно-правовая база в сфере пожарной безопасности была несовершенной.

Проанализированы причины, вплывающие на процесс создания пожарной охраны в украинских губерниях, деятельность профессиональных пожарных дружин. Автором исследовано состояние пожарной безопасности населённых пунктов Украины, влияние на его показатели географического, демографического, экономичного, социального и культурного факторов. Индустриальное развитие украинских губерний способствовало созданию и внедрению соответствующей системы пожарной безопасности, новых технологий противопожарной безопасности промышленных объектов.

В работе определена роль органов государственного управления и местного самоуправления в повышении профессиональной подготовки и финансировании пожарных команд, материально-техническом обеспечении их деятельности.

Выделяются наиболее характерные особенности организации пожарного дела в селах Украины, такие как натуральная пожарная повинность и функционирование системы пожарно-сторожевой охраны.

Исследуются вопросы создания и развития общественных добровольных пожарных обществ и дружин, проанализирована их пропагандистская и разъяснительная противопожарная деятельность. Характеризуя основные тенденции развития добровольнического движения, автор подчеркивает огромную работу этих организаций по усовершенствованию противопожарного состояния городов и сел Украины. Фактически благодаря созданию добровольчества население получило ощутимую поддержку специалистов-пожарных в борьбе с огнем.

Раскрываются основные формы противопожарной деятельности органов местного самоуправления, исследована их роль в создании добровольных пожарных обществ и государственных пожарных частей. Земства оказывали финансовую помощь в приобретении сельскими обществами пожарных обозов, расширяли противопожарное водоснабжение, популяризировали огнестойкое строительство среди крестьян, создавали в летнее время детские ясли.

Анализируется деятельность акционерных и взаимных страховых обществ, рассматривается развитие и соотношение частных и государственных форм страхования, освещаются особенности их взаемодействия. Благодаря налаженной системе страхования, данные организации значительно смягчали пожарные убытки населения. На протяжении своей девяностолетней работы эти общества постоянно спонсировали профессиональные пожарные команды, выделяя деньги на приобретение нового пожарного инвентаря, строительство пожарных депо. Кроме того, они были фактически единственными организациями, которые на протяжении всей своей деятельности собирали информацию о пожарах и проводили детальный анализ причин возникновения пожаров и подсчитывали материальный ущерб от них.

На основе обобщения итогов исследования в диссертации изложены предложения по использованию положительного опыта создания и деятельности системы пожарной безопасности в ХIХ ? начале ХХ столетия для усовершенствования современной пожарной охраны в Украине.

Ключевые слова: Украина, пожарная безопасность, пожарное дело, пожарная команда, пожарный, брандмейстер, добровольное пожарное общество, акционерное и взаимное страхование от огня.

THE ANNOTATION

Balycheva L.V. Creation, organization and activity of system of fire safety in Ukraine XIX beginnings of XX centuries. - The manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of historical sciences on a speciality 07.00.01. - a history of Ukraine. - The Kharkov national university of V.N.Karazina of the Ministry of Education and sciences of Ukraine, Kharkov, 2005.

In the dissertation on the basis of wide source base for the first time in the Ukrainian historiography in a complex the basic directions, features of forms and methods of development of system of fire safety of the Ukrainian provinces in XIX - the beginning of XX centuries are analyzed.

Activity of professional fire protection is analyzed. In work the role of state bodies and local self-government bodies in increase professional preparation and financing of fire-fighting crews, material and technical support of their activity is determined. The author investigates questions of creation and development of public voluntary fire societies and teams, their propaganda and explanatory fire activity is analyzed.

On the basis of generalization of results of research in the dissertation offers on use of positive experience of creation and activity of system of fire safety in XIX - the beginning of XX centuries for improvement modern fire protection in Ukraine are stated.

Key words: Ukraine, fire safety, fire business, a fire-fighting crew, the fireman, a voluntary fire society, joint-stock and a mutual insurance from fire.

Размещено на Allbest.ru

...