Размещено на http://www.allbest.ru

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

КЛИМЕНКО Тетяна Анатоліївна

УДК 930.25(477.46) "19" (043.3)

РОЗВИТОК АРХІВНОЇ СПРАВИ НА ЧЕРКАЩИНІ (1919 - 2000 рр.)

07.00.06 - історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Українському державному науково-дослідному інституті архівної справи та документознавства Державного комітету архівів України

Науковий керівник доктор історичних наук,

старший науковий співробітник

МАТЯШ ІРИНА БОРИСІВНА,

Український державний науково-дослідний

інститут архівної справи та документознавства,

директор

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор

ДУБРОВІНА ЛЮБОВ АНДРІЇВНА,

Інститут рукопису Національної бібліотеки

України імені В.І. Вернадського, директор$

кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник

ЮРКОВА ОКСАНА ВІТАЛІЇВНА,

Відділ історії України 20 - 30-х рр. XX ст.

Інституту історії України НАН України,

старший науковий співробітник

Провідна установа: Інститут української археографії та

джерелознавства імені М. С. Грушевського

НАН України, відділ джерел з новітньої історії

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук С.Л. Зворський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах розбудови України як незалежної держави у вітчизняній історіографії спостерігається посилення уваги до проблем формування національної самосвідомості та історичної пам'яті, що сприяє науковому осмисленню історичного розвитку українського суспільства. Суттєвим чинником у цьому процесі є архіви, які зберігають “задокументовану історію” українського народу. Ретельного дослідження в даному контексті потребує історія архівної справи в Україні з огляду на її важливість як складової історії культури та суспільну значущість Національного архівного фонду. Перша спроба узагальнення інформації про генезу та розвій української архівістики в “Нарисах історії архівної справи в Україні” (К., 2002) висвітлила низку малорозроблених питань. Зокрема, що стосуються розвитку архівної справи в регіонах та наукового аналізу її сучасних проблем. архів черкащина інформація

Особливості процесу відродження і розвитку архівної справи на регіональному рівні в 1919-2000 рр. докладно простежуються на прикладі Черкаської області - унікального історичного регіону України, з яким пов'язано багато ключових подій вітчизняної історії, життя і діяльності геніальних постатей - Богдана Хмельницького і Тараса Шевченка. Розвиток архівної справи на Черкащині залишається невивченим у багатьох аспектах, тому актуалізується потреба всебічно дослідити історію архівної справи на Черкащині й дати об'єктивну оцінку діяльності архівних установ, які в складних умовах тоталітарної системи проводили значну роботу з вивчення й популяризації місцевої історії, закладаючи основи для розвитку архівної справи в умовах незалежної України. Актуальність теми дослідження зумовлена також необхідністю критичного сприйняття традицій та використання досвіду організації архівної справи в регіоні з метою удосконалення роботи архівних установ на основі ґрунтовного дослідження її розвитку.

Стан дослідження теми: Історія та організація архівної справи на Черкащині практично не знайшла відображення в історіографії. Декілька загальних праць О. Водолажченко та В. Барвінського, В. Романовського, Ф. Герасименка, А. Грінберга, С. Пількевича, Д. Щедриної з історії архівної справи в Україні, що побачили світ за радянської доби практично не торкалися досліджуваної нами теми і переважно ідеологічно заангажовано (що цілком зрозуміло) висвітлювали проблеми архівістики. Тією ж заангажованістю позначена й фундаментальна праця О. Г. Мітюкова. Однак у ній є відомості про відновлення діяльності архівів у повоєнний період на території Черкащини, про заходи щодо впорядкування зберігання архівних документів, проведені державними архівами Черкаської області в 1956 - 1960-х рр., про організацію черкаськими архівістами архівної освіти. Ця інформація характеризує лише окремі епізоди організації архівної справи на Черкащині й не дає змоги відтворити цілісну картину цього процесу.

Коротко, без акценту на регіональних особливостях, історія української архівістики висвітлювалася в окремих розділах підручника “Архівознавство” (К., 1998, 2002) та “Нарисів історії архівної справи в Україні” (К., 2002). Окремі питання розвитку архівної справи в Україні та діяльності архівних установ розглянуто в працях Г. Боряка, К. Климової, І. Матяш, Н. Московченко, Г. Папакіна, Н. Павловської, Ю. Прилепішевої, Н. Христової, присвячених розвитку архівної науки, освіти, періодики, довідкового апарату архівів і рукописних відділів бібліотек; роботі Археографічної комісії ЦАУ; археографічній діяльності архівних установ. Однак поза увагою цих дослідників залишилися регіональні особливості розвитку архівної справи в Україні та діяльність архівів Черкащини. Окремі згадки про роботу архівних кореспондентів Черкащини та участь черкаських архівістів у підготовці періодичних видань містяться в працях І. Матяш. Поодинокою працею, яка торкається регіональних проблем архівної справи, є кандидатська дисертація Т. Глушко “Історія архівної справи в Донбасі у 1920 - 1930-х рр.”, однак у ній наявні необгрунтовані судження й текстологічні запозичення з праць сучасних архівознавців.

Cпеціально питанням історії архівної справи на Черкащині присвячена публікація С. Кононенко, в якій вперше в українській історіографії здійснено спробу встановити основні етапи розвитку архівної справи на Черкащині, окреслити мережу архівних установ. С. Кононенко належить і низка біографічних нарисів про черкаських архівістів, репрезентована в біобібліографічному довіднику “Українські архівісти” (вип. 2, 3). Біографічні нариси про Г. Зудіну, Г. Романія, Г. Якименка, М. Бєліка, Т. Клименко через призму особистостей висвітлюють маловідомі факти функцонування архівів.

Деякі аспекти діяльності архівних установ на Черкащині висвітлено в упорядкованому дисертанткою довіднику “Архівна справа на Черкащині” (Черкаси, 2003) та її працях, присвячених діяльності архівів, утворених у різні періоди на території нинішньої Черкаської області, а також складу і змісту фондів Державного архіву Черкаської області на сучасному етапі розвитку архівної справи. У цілому обрана для дисертаційного дослідження проблема не знайшла висвітлення як у працях істориків радянської доби, так і в публікаціях сучасних дослідників.

Джерельну базу дослідження історії формування мережі архівних установ Черкащини та комплексного вивчення їх діяльності в XX ст. складають опубліковані документи, періодика та архівні документи. Актуалізована частина інформації джерельної бази репрезентована законодавчими й іншими нормативними актами з питань організації архівної справи, публікаціями інформаційного характеру в періодиці, опублікованими збірниками документів, довідковим апаратом архівів.

Такі джерела як законодавчі акти і нормативні документи з питань архівної справи, опубліковані в збірниках постанов і розпоряджень уряду України сприяють розумінню формування правових засад розвитку архівної справи на Черкащині, залежності від рішень центральних органів та регіональних особливостей архівного будівництва.

Невеликий за обсягом масив опублікованих джерел складають збірники документів. Це зокрема, збірники, підготовлені черкаськими архівістами, ілюструють тематику й проблематику публікаторської роботи архівів Черкащини, а також збірники, присвячені розвитку культури в УСРР. Вперше спеціальну публікацію документів з історії архівної справи (за період 1917 - 1921 рр.), здійснено в археографічному щорічнику “Пам'ятки” (1998, т. 1).

Конкретну інформацію про функціонування мережі архівних установ, діяльність архівних кореспондентів на Черкащині, склад і зміст фондів місцевих архівів містить архівна періодика (“Бюлетень ЦАУ”, “Науково-інформаційний бюлетень”, “Архівна справа”, “Архіви України”, “Советские архивы”, “Исторический архив” та ін.), центральна (“Правда України”, “Известия”, “Власть Советов”) та місцева (“Молодь Черкащини”, “Черкаський край”, “Черкаська правда” та ін.) преса.

Утім, аналіз опублікованих документів та періодики, яким притаманна вибірковість і фрагментарність, не засвідчує репрезентативність джерельної бази дослідження. Найважливіше значення для дослідження з огляду на маловивченість проблеми в історіографії мала неактуалізована частина інформації джерельної бази - архівна інформація, що міститься в документах Національного архівного фонду.

Результатом архівної евристики став репрезентативний комплекс документів, інформація яких дає підстави для об'єктивних висновків щодо розвитку архівної справи на Черкащині в XX ст.

Найважливіші щодо проблеми дослідження документи сконцентровано у фондах Державного архіву Черкаської області. Пріоритетне значення мають фонди Р-131 (Інспектура народної освіти Шевченківського (Черкаського) окружного виконавчого комітету Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів), Р-150 (Відділ народної освіти Черкаського повітового виконавчого комітету Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів), Р-2407 (Черкаський філіал Київського обласного державного архіву Архівного управління МВС УРСР по Київській області) та Р-2471 (Архівний відділ виконкому Черкаської обласної ради депутатів трудящих).

Докладну інформацію про стан архівних установ Черкащини містять документи фонду Р-228 (Шевченківське (Черкаське) окружне архівне управління).

Не менш важливе значення для реконструкції мережі архівних установ Черкащини та вивчення основних напрямів їх діяльності мають документи фонду Р-2471. Тут виявлено звіти, довідки, доповідні записки про роботу архівних установ (спр. 4, 251, 257), звіти про фінансово-господарську діяльність Архівного відділу (спр. 41), акти перевірки роботи Архівного відділу та облдержархіву (спр. 72), протоколи засідань експертно-перевірної комісії (спр. 92, 108, 109), вказівки районним архівам про експертизу цінності окремих видів документів (спр. 265), інформація про стан методичної роботи Архівного відділу (спр. 259), перспективний план комплектування держархівів області (оп. 2, спр. 1), огляди діяльності архівних установ області (спр. 53, 72, 90, 172, 254).

Повноті інформації про стан архівної справи на Черкащині сприяє ф. П-5644 (Партійний архів Черкаського обкому КП України уточнити назву ), де відклалися звіти про роботу партархіву (спр. 2, 10, 122, 351), плани його роботи (спр. 29), архіву та відомості про публікації для довідника “Архіви КПРС” (спр. 221).

Персоніфікації внеску діячів культури у розвиток архівної справи сприяють документи особового походження, зокрема фонду Р-3990 (Комарницький Микола Федорович - український радянський журналіст, краєзнавець).

Важливе значення для реконструкції процесу формування мережі місцевих архівних установ мають фонди ЦДАВО України, Головне архівне управління при Раді Міністрів УРСР, де збереглися інструкції Головарху губернським архівним управлінням про порядок їх роботи, реєстрацію і облік архівів, складання списків і оглядів, розподіл ЄДАФ на секції (спр. 54), звіти про роботу Київського, Полтавського, Кіровоградського губархів (спр. 122, 132, 138); протоколи, інструкції, тези, тексти доповідей, листування щодо підготовки і проведення нарад з питань архівної справи (спр. 653-655, 758), листування з місцевими архівними установами (спр. 1615, 2314); ф.166 Міністерство освіти УРСР, де містяться деякі необхідні для статистичних узагальнень відомості.

Роль партії у діяльності архівних установ за радянської доби висвітлюють документи ЦДАГО України, де у ф. 1 Центральний комітет Компартії України відклалися протоколи засідань секретаріату ЦК КПРС УРСР з цих питань (спр. 8, 1987).

Цінна інформація для реконструкції діяльності місцевих архівних управлінь міститься у фондах державних архівів Вінницької, Київської, Кіровоградської областей, частина територій яких була включена 1954 р. до складу Черкаської області.

Загалом інформація виявлених архівних документів у фондах державних архівів України свідчить про репрезентативність джерельної бази.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження розроблялася згідно з планом науково-дослідної та методичної роботи Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства (1.1 “Загальні методологічні та теоретичні дослідження, історія архівної справи”) та Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (0199U003996 “Державотворчі процеси в Середньому Подніпров'ї в контексті творення історії України”).

Об'єктом дослідження є історія створення та діяльність архівних установ Черкащини; комплекс історіографічних та історичних джерел, пов'язаних із організацією архівної справи на території сучасної Черкаської області.

Предметом дослідження є загальні тенденції та регіональні особливості організації архівної справи, практичний внесок архівних установ Черкащини у збереження документів Національного архівного фонду та використання інформації, що міститься в них.

Мета дисертаційного дослідження полягає в комплексному дослідженні історії створення та діяльності архівних установ Черкащини в 1919 - 2000 рр., науковому осмисленні процесу становлення й регіональних особливостей організації архівної справи.

Завдання дослідження зумовлені метою і полягають у необхідності:

· проаналізувати історіографічні та історичні джерела з теми, встановити репрезентативність джерельної бази дослідження;

· дослідити історію створення та діяльності архівних установ на Черкащині в 1919 - 2000 рр.;

· встановити та обґрунтувати основні етапи розвитку архівної справи на Черкащині в 1919 - 2000 рр.;

· з'ясувати роль архівних кореспондентів у становленні архівної справи у 1920 - 1930-х рр.;

· визначити основні напрями діяльності архівних установ Черкащини у 1919-2000 рр.

· дослідити форми і методи комплектування архівів області;

· проаналізувати шляхи вирішення проблеми доступу до архівної інформації в архівних установах Черкащини;

· охарактеризувати керівний склад архівних установ, їх особистий внесок у розвиток архівної справи та особливості підготовки кадрів.

Хронологічні межі дослідження охоплюють час від створенням у квітні 1919 р. у Черкасах Народного будинку культури, до складу якого увійшов Центральний народний архів, що поклало початок розвитку архівної справи на Черкащині та формуванню мережі архівних установ регіону до кінця ХХ ст.

Географічні межі дослідження визначаються територією сучасної Черкаської області (Черкащини). Оскільки до створеної 7 січня 1954 р. Черкаської області увійшли окремі населені пункти Вінницької, Кіровоградської, Київської і Полтавської областей в дисертації досліджується діяльність архівних установ, які діяли на території цих областей.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є універсальні принципи історизму, об'єктивності, всебічності. Визначальним був комплексний підхід до вивчення об'єкта і предмета дослідження, застосовувалися такі загальнонаукові методи, як: хронологічний, статистично-аналітичний методи, метод логічного аналізу та узагальнення. Велике значення надавалося порівняльно-історичному методу, який дозволяє визначити масштаби змін, що відбулися в архівному будівництві. Використовувалися також спеціальнонаукові методи: порівняльний, архівної евристики, джерелознавчої критики, що дозволило досягти мети та виконати завдання дослідження.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше в українській історіографії на основі виявленого і опрацьованого дисертанткою значного масиву історичних джерел комплексно досліджено історію архівної справи на Черкащині в XX ст., процес організації мережі архівних установ області. В дисертації по-новому інтерпретовано наслідки централізації архівної справи та впливу тоталітарної системи на її розвиток. Уперше грунтовно розкрито зміст основних напрямів роботи архівів Черкащини, проаналізовано їх здобутки в різні історичні періоди.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вони збагачують знання з історії архівного будівництва, сприяють уточненню маловідомих фактів розвитку архівної справи на Черкащині. Фактичний матеріал дисертації може бути використаний при створенні спеціальних та узагальнюючих праць з історії культури України, розробленні навчальних програм, спеціальних курсів, навчальних посібників з архівознавства та джерелознавства, путівників по архівах Вінницької, Кіровоградської, Київської та Полтавської областей. Матеріали дисертації використовувалися дисертантом для підготовки довідників “Архівна справа на Черкащині: історія та сучасність” (Черкаси, 2003), “Державний архів Черкаської області. Доповнення до путівника” (Черкаси, 1999).

Основні положення та висновки дисертації склали зміст спецкурсу “Розвиток архівної справи на Черкащині” для студентів історичного факультету Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького. Вони можуть бути використані під час підготовки наукових та навчальних видань з історії української архівістики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях відділу архівознавства УДНДІАСД та доповідалися на наукових конференціях: Перших наукових читаннях “Біографічна некрополістика в контексті сучасної історичної науки. Основні джерела та результати досліджень” 14-15 листопада 2002 р. (м. Київ); Міжнародних наукових конференціях “Архіви та краєзнавство: шляхи інтеграції” 16-19 квітня 2003 р. (Київ - Дрогобич - Трускавець), “Архіви та суспільство сьогодні” (Мінськ, 10 - 12 листопада 2003); науково-практичних конференціях “Свідок козацької слави: погляд крізь століття” (1-2 серпня 2003 р., м. Чигирин Черкаської обл.) та “Архіви і документальна спадщина Полтавщини: минуле, сучасне, перспективи. 1903-2003 рр.” (18 - 20 грудня 2003 р.).

Публікації. Результати дисертації відображено в 8 публікаціях (в тому числі 5 статей у виданнях, затверджених переліками ВАК України), загальним обсягом понад 4 друк. арк., а також у довідниках “Архівна справа на Черкащині: історія та сучасність” (Черкаси, 2003) та “Державний архів Черкаської області. Доповнення до путівника” (Черкаси, 1999).

ОСНОВНА ЧАСТИНА

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет і хронологічні межі дослідження, сформульовано мету й завдання дисертації, висвітлено стан розроблення теми, охарактеризовано джерельну базу дослідження, показано його новизну та практичне значення.

Розділ 1 “Архівна справа на Черкащині (1919 - 2000 рр.): основні етапи розвитку” поділяється на 5 параграфів, у яких висвітлено процес організації архівної справи на Черкащині, створення мережі архівних установ та основні напрями їх діяльності в XX ст. Витоки організації архівної справи на Черкащині пов'язано зі створенням у квітні 1919 р. Центрального народного архіву у складі Народного будинку культури.

У першому параграфі з'ясовано, що формування мережі архівних установ (супроводжуване постійним узгодженням з адміністративно-територіальними змінами) відбувалося впродовж 1920-х - першої половини 1930-х рр. На початку 1920-х рр. на Черкащині було створено повітові архівні комісії, першою з яких стала організована в травні 1921 р. Золотоніська постійна архівна комісія. З утворенням у 1923 р. округів на Черкащині було створено окружні комітети охорони пам'яток старовини, мистецтва і природи, які функціонували до січня 1925 р. Разом із основними завданнями - обстеженням стану пам'яток старовини, мистецтва і природи, будинків, палаців, церков, синагог, могил, городищ і фортець, взяття їх на облік і під охорону ВУАК, комітети проводили значну роботу з комплектування місцевих музеїв цінними експонатами та документами, що передавалися до створюваних архівів. Особливу цінність мали родові архіви Бобринського, Бутурліна, Воронцова, Давидова, Дудченка, Енгельгардта, Потоцького, Балешева, Радзивілла та ін. В організації архівної справи певну роль відіграли архівні кореспонденти, які інформували архівні установи про стан архівів на місцях популяризували архівну справу. З'ясовано, що найактивнішим був Уманський осередок архівних кореспондентів.

На початку 1930-х рр., згідно з постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 2 вересня 1930 р. “Про ліквідацію округ і перехід на двоступеневу систему управління”, на базі окрархів було створено Уманський, Золотоніський, Корсуньський, Черкаський окрархи, Черкаський і Уманський місцевархи, а згодом на їхній базі - відповідні державні історичні архіви та 30 державних районних архівів.

У другому параграфі розглянуто особливості функціонування архівів Черкащини напередодні та під час Другої світової війни. Зазначено, що підпорядкування архівної системи силовому відомству (НКВС) мало неоднозначний вплив на розвиток архівістики. Певні позитивні зрушення відбулися в розробленні методичної бази діяльності державних архівів, зокрема, обліку та описування архівних документів, забезпеченні збереженості документів. Водночас було значно обмежено доступ до документів (роботу читальних залів було практично згорнуто) та публікаторську діяльність, розпочалося складання секретних річних звітів про роботу державних архівів. У 1941 р. Черкаський та Уманський державні історичні архіви було перетворено на філіали Київського облдержархіву.

Встановлено, що архіви Черкащини значно постраждали під час Другої світової війни. Лише один Черкаський філіал Київського облархіву розпочав свою діяльність одразу після визволення регіону, наприкінці 1943 р., маючи уцілілими незначну частину розпорошених фондів. Наголошено, що основним завданням архівістів області у 1943-1945 рр. було збирання документів установ і організацій німецької окупаційної влади, забезпечення їх зберігання та оперативного використання. Лише у 1944 р. за безпосередньою участю директора філіалу Г. Якименка було прийнято до архіву документи 48 окупаційних установ - 732 од. зб. та 80 кг розсипу, а також листи, що надходили з німецької неволі. Поряд із працівниками архівних установ до збирання документів цього періоду залучалися громадськість. В районах Черкащини створювалися спеціальні комісії для виявлення та збирання документів, газет, журналів, листівок тощо.

У третьому параграфі, присвяченому повоєнній відбудові архівної справи на Черкащині, зазначено, що до середини 1950-х рр. було вирішено ряд невідкладних питань, пов'язаних із поновленням роботи і створенням районних архівів, наданням їм приміщень, комплектуванням архівів документами окупаційного періоду, ліквідованих установ, реевакуацією документів, передаванням непрофільних документів іншим областям.

Із створенням у 1954 р. Черкаської області було засновано державний архів області, Для здійснення організаційно-методичного керівництва та контролю за роботою державних архівів області при обласному Управлінні внутрішніх справ 16 травня 1954 р. було створено архівний відділ. До серпня 1954 р. робота відділу полягала переважно в керівництві роботою з експертизи цінності документів у державних та відомчих архівах. Із серпня 1954 р. він включився в роботу з керівництва всіма галузями роботи архівних установ області.

У серпні 1954 р., згідно з постановою секретаріату ЦК КПРС, було створено партійний архів Черкаського обкому КПУ. Партархів здійснював свою діяльність під керівництвом Інституту історії партії ЦК КПУ й розпочав її з “інструкторсько-обстежувальної та медичної роботи” низки районних і міських комітетів партії і комсомолу, здійснюючи практичну допомогу у підготовці документів до передавання в архів.

Характерною особливістю кадрового складу державних архівів Черкащини полягала у відсутності у співробітників базової освіти, що було однією з найскладніших проблем архівів області.

Загалом у період відновлення діяльності архівних установ, попри негативні явища (обмежений допуск дослідників в архівах області, плинність кадрів, часте оновлення керівного складу районних і міських архівів, недостатню забезпеченість приміщеннями для зберігання документів) значно активізувалась робота із збирання документів періоду війни та повоєнного часу, забезпечення їх збереженості та використання архівної інформації.

У четвертому параграфі проаналізовано зміни в мережі архівних установ Черкащини та висвітлено подальший розвиток архівної справи у 1960 - 1980-х рр. У червні 1960 р. архівні установи (крім партархіву) були передані з системи органів МВС у безпосереднє підпорядкування виконавчих комітетів Рад депутатів трудящих. Наступні зміни в мережі архівних установ Черкащини відбулися в січні 1963 р. у зв'язку з ліквідацією одинадцяти районів та припиненням діяльності відповідних райархівів. Характерною рисою роботи архівних установ області в 1960-х рр. стало подальше вдосконалення методів і форм їх організаційної діяльності. Робота архівного відділу та архівних установ велася більш предметно і цілеспрямовано, що сприяло кращому виконанню практичних завдань. Архівний відділ перебудував організацію керівництва відомчими архівами, відмовившись від практики численних та під час марних обстежень всіх без винятку установ, організацій та підприємств області, зосередивши свої зусилля на забезпеченні належного порядку в установах, документи яких мали науково-історичну цінність і підлягали постійному зберіганню в державному архіві.

У розділі 2 “Комплектування архівних установ Черкащини: методичні засади, форми, практична реалізація” розглянуто шляхи та особливості комплектування архівних установ. У першому параграфі висвітлено процес концентрації архівних фондів у 1919 - 1938 рр. Ще 1919 р. постанови комісаріату народної освіти Черкащини Черкаського повітового ревкому, Чигиринського повітового ревкому доручали культурно-просвітницькій комісії спільно з земельною управою взяти на облік бібліотеки та історичні пам'ятки колишніх власників економій, передусім у маєтках Раєвських, Давидових, Терещенка, Безрадецького, знайти приміщення і компетентних спеціалістів для систематизації документів. Невеликі за обсягом архіви ліквідованих установ перевозилися до приміщення архівної секції, великі архівні зібрання залишалися у приміщеннях ліквідованих установ і перебували під її контролем.

У зв'язку з ліквідацією у 1930 р. значної кількості окружних установ державні архіви переважно комплектувалися документами ліквідованих установ, а також установ, в яких строки зберігання документів закінчилися. Систематичне поповнення фондів архівів дало змогу створити багату документальну базу з історії краю. Протягом 1932-1938 рр. активно комплектувалися державні історичні, районні та міські архіви. Враховуючи наукове значення архівів релігійних установ, особливе значення надавалося прийманню на державне зберігання їхніх друкованих видань.

У другому параграфі досліджено шляхи відновлення фондів архівів Черкащини в 1943 - 1953 рр. Зазначено, що в перше повоєнне десятиліття не тільки відновлювалася мережа державних архівів, але й збиралися та опрацьовувалися архівні документи, проводилася робота з комплектування архівних установ документами, що відклалися в діяльності установ, організацій, підприємств, які діяли окупованій території. До 1950 р. Черкаський філіал закінчив реевакуацію документів та передавання непрофільних документів Полтавському і Кіровоградському архівам, розпочалося приймання до архіву документів ліквідованих установ.

В період масової концентрації документів перед архівними установами постало важливе питання проведення експертизи їх цінності, мета якої полягала, насамперед, у забезпеченні зберігання цінних документів, поліпшенні фондового складу архівів, звільненні сховищ від непотрібних документів.

У параграфі 3 простежено еволюцію методичних засад експертизи цінності документів у 1954 - 1960-х рр. Встановлено, що важливий етап розвитку комплектування державних архівних установ розпочався 1954 р. з утворенням Черкаської обл. В другій половині 1950-х рр. державні архіви області провели експертизу цінності документів, які зберігалися в державних і відомчих архівах. Із створенням 3 січня 1955 р. в державному архіві області експертно-перевірної комісії підвищилась якість всіх видів робіт, пов'язаних з експертизою цінності документів. Держархів області встановив жорсткий контроль за порядком відбору документів, які не підлягали подальшому зберіганню в міських і районних державних архівах, архівах установ та організував систематичну допомогу з проведення експертизи цінності документів в процесі їх науково-технічного опрацювання.

Починаючи з 1958 р. архівні установи області змінили практику проведення експертизи цінності документів та комплектування державних архівів. Це зумовлювалося тим, що в попередні роки на державне зберігання було прийнято велику кількість справ від підприємств, установ та організацій, документи яких не мали науково-практичної цінності, зокрема, промислових артілей, заготівельних пунктів, товариств споживчої кооперації, ощадних кас, контор, агентств та ін. Архіви також були перевантажені документами з особового складу. Водночас до державних архівів в недостатній кількості і не завжди своєчасно приймалися документи великих установ і організацій. Суть експерименту полягала в тому, щоб пов'язати мету експертизи із завданням комплектування, з перенесенням основної уваги архівних установ на визначення документів, які повинні надходити на державне зберігання.

У 1960-і рр. було значно поліпшено якісний склад архівних фондів, відбулися принципові зміни у підходах до проведення експертизи цінності документів та комплектування Державного архівного фонду. Головна увага експертно-перевірної комісії стала зосереджуватися на розгляді описів справ постійного зберігання великих установ - джерел комплектування.

Важливим засобом залучення громадськості до покращення діяльності установ було організація громадських оглядів стану діловодства та архівів установ. Проведені архівними установами спільно із зацікавленими відомствами такі огляди сприяли упорядкуванню документів, активізували увагу установ до зберігання документів, в цілому, були “одним з найважливіших засобів управління”. Для підвищення кваліфікації робітників архівів в облдержархіві було створено школу “Діловодство і робота архівів установ, організацій та підприємств”. У Будинку науково-технічної пропаганди діяв постійнодіючий консульпункт з питань діловодства і роботи архівів установ.

У четвертому параграфі розглянуто форми і методи комплектування державних архівів у 1970 - 1980-х рр. Вказано, що 1970-ті рр. були періодом найактивнішого комплектування облдержархіву. В цей час від районних і міських архівів надійшло 364 тис. справ, від обласних установ - 58 тис.

У п'ятому параграфі висвітлено особливості комплектування державних архівів на сучасному етапі ( 1991 - 2000 рр.) Дуже важливим напрямом діяльності державних архівних установ області на межі 1990-х рр. було проведення цільової комплексної експертизи цінності документів, що перебували на держзберіганні, та впровадження вибіркового приймання документів від установ. В умовах фундаментальних змін в нормативно-правовій базі, підвищення вимог до всіх напрямків архівної роботи, все більшого значення набували питання підвищення фахового рівня співробітників держархівів. Із 1996 р. при держархіві області поновили роботу однорічні заочні курси підвищення кваліфікації співробітників районних, міських державних архівних установ.

У розділі 3 “Вирішення проблем доступу до архівної інформації” розглянуто питання фізичного та інтелектуального доступу до архівної інформації. Перший параграф присвячено організації зберігання архівних документів. Наголошено, що пріоритетним завданням архівних установ у перші роки їх діяльності було виявлення, реєстрація і зберігання архівних документів. Виконання головної функції архівів як скарбниці пам'яті прямо залежало від вирішення проблеми фізичного доступу до документів, що передбачало організацію зберігання документів та надання користувачам первинної документої інформаціїю.

Важливе значення для забезпечення збереженості архівних документів мав спеціальний циркуляр НКВС УСРР від 30 червня 1919 р. до всіх губернських і повітових виконкомів. У ньому зверталася увага місцевих органів на те, що архіви урядових установ органів колишнього громадського самоуправління як такі, що мають цінність не тільки для історії, а й полегшують роботу з радянського будівництва, ні в якому разі не підлягають знищенню й повинні зберігатися в недоторканості або направлялися в безпечніші місця та архівосховища. Отже, опіка силових органів щодо забезпечення збереженості документів передусім зумовлювалася політичним аспектом.

З метою забезпечення збереженості документів, кваліфікованого їх відбирання на державне зберігання, окрархіви здійснювали інспектування архівів установ. Для поліпшення цієї роботи Уманський окрвиконком 11 листопада 1925 р. прийняв обов'язкову постанову “Про охорону архівних матеріалів”, яка не тільки визначала завдання та терміни їх виконання державними установами, кооперативними, громадськими організаціями, підприємствами округи, а й окреслювала організаційно-методичні заходи, проведення яких забезпечувало виконання урядових постанов щодо охорони архівів. Аналогічна постанова була прийнята Черкаським окрвиконкомом від 4 грудня 1925 р. “Про охорону та упорядкування архівних матеріалів в установах”, якою запроваджувались умови і чітко визначалися місця їх зберігання, вимоги до осіб, відповідальних за безпосередній їх догляд. Таким чином першому етапу організації зберігання архівних документів (1919 - 1938 рр.) загалом притаманна тенденція до поліпшенням загального стану архівних установ, зумовлена державною підтримкою розвитку архівної справи, виявом якої було забезпечення архівів приміщеннями для зберігання документів. Отже, проблема фізичного доступу до архівних документів певною мірою вирішувалася.

З підпорядкуванням архівних установ НКВС відбулося переведення обласних міських та районних архівів на республіканський бюджет яке значно поліпшило матеріальний стан архівів. Друга світова війна нанесла матеріальній базі архівів істотних збитків: було знищено приміщення, розпорошено і втрачено фонди.

З початку 1950-х рр. питанню зберігання документів почала приділятися серйозніша увага Впродовж повоєнного десятиліття архівні установи Черкащини відновили свою діяльність щодо забезпечення збереженості архівних документів, отримали приміщення для зберігання документів обладнали їх стелажами

Друга половина 1950-х рр. характеризується посиленням уваги керівництва області до проблеми забезпечення збереженості архівних документів поліпшенням фізичного стану документів У 1964 р в облдержархіві було створено ремонтно-профілактичну групу, до обов'язків якої входили заміна обкладинок ремонт аркушів та підшивка розсипу документів

У 1972 р розпочала працювати Централізована зональна лабораторія мікрофільмування яка обслуговувала також Кіровоградський та Херсонський облдержархіви За перші 9 років роботи лабораторією було замікрофільмовано 82 тис од зб. найцінніших документів архіву створено 139 млн. кадрів страхового фонду, а до кінця 2000 р - 304 млн кадрів

У 1977 р було розроблено комплексні плани забезпечення збереженості документів на 1978-1980 рр. та ремонту реставрації підшивки й переплетення документів на 1978-1987 рр які передбачали роботи зі створення оптимальних умов зберігання покращення фізичного стану документів та обліку документів

З 1 квітня 1993 р по 1 грудня 1994 р та з 1 вересня 1995 р по 1 липня 1997 р проводилися огляди забезпечення збереженості та обліку документів НАФ України в архівних відділах райдержадміністрацій і державних міських архівах області, мета яких полягала в створенні до кінця 1994 р у всіх архівних установах області належних умов зберігання документів упорядкування державного обліку документів згідно з нормативними вимогами

Загалом у 1990-х рр. основним завданням роботи архівних установ було всебічне вивчення фактичного стану збереженості документів та здійснення практичних заходів щодо усунення недоліків у їх зберіганні

У параграфі 2 розглянуто шляхи й форми забезпечення інтелектуального доступу до архівних документів. Зазначено, що важливе завдання архівів поспіль із забезпеченням надійного зберігання архівних документів полягає в забезпеченні інтелектуального доступу до інформації, що міститься в них. Виконанню цього завдання сприяють заходи, що забезпечують розкриття складу і змісту інформаційних ресурсів архівів, отримання необхідної інформації через довідковий апарат.

З переходом у березні 1939 р. архівних установ України у відання НКВС УРСР державні історичні архіви підпорядковувалися народному комісару внутрішніх справ УРСР а з 1941 р як філіали Київського облдержархіву - управлінню НКВС Київської області міські і районні архіви - міським і районнім відділам НКВС. Наслідком включення архівів до системи НКВС була жорстка централізація і секретність.

В Черкаському державному історичному архіві облік здійснювався за описами актами ревізій актами приймання-передавання і всього тільки близько 200 фондів (з 2351) було обліковано за картками ЄДАФу. Більшість архівних документів залишалася неописаною до 1937 р не було навіть списку фондів розбирання розсипу було закінчено лише в 1938 р. На 15 лютого 1939 р. було описано 871 фонд (110610 од. зб.).

Суттєвим досягненням у вирішенні проблем інтелектуального доступу до архівних документів стало завершення на початку 1941 р Черкаським держістархом пофондового та поодиничного обліку документів. У 1941 р Черкаський держістарх (з того ж року філіал Київського облдержархіву) мав в наявності вже чотири архівосховища

У 1946 р у філіалі згідно з цими вказівками було проведено роботу з систематизації та перефондування документів в результаті чого кількість фондів зменшилась на 39 і складала - 1091 фонд Кількість описів справ складала: в 1951 р - 644 в 1952 р - 684 В 1951-1953 рр було розроблено тільки одну картотеку і поповнення її щороку було незначне: в 1951 р - 126 в 1952 р - 144 в 1953 р - 324

У другій половині 1950-х рр. активізувалась робота зі створення й удосконалення обліку та довідкового апарату Складалися нові списки і справи фондів аркуші фондів реєстри описів історичні довідки У 1960 р облдержархів розпочав роботу з підготовки путівника по фондах На досконалішу форму обліку документів первинних організацій перейшов партархів У 1963 р по всіх 5430 фондах було введено “відкриті описи” - об'єднання всіх описів по кожному фонду за 1944-1962 рр. в результаті кількість описів скоротилася більш ніж вдвічі: з 15097 у 1962 р до 6332 у 1963 р У тому ж році в архіві було проведено роботу з переміщення фондів обкомів міськкомів та райкомів КПУ та ЛКСМУ за алфавітом З 1963 р в облдержархіві розпочалася планова систематична каталогізація документів.

З метою докорінного поліпшення стану обліку в держархіві області в січні 1990 р було прийнято Програму з розвитку та удосконалення державного обліку і науково-довідкового апарату документів ДАФ СРСР на 1990-1995 рр., що мало піднести державний облік документів архіву на значно вищий рівень

У третьому параграфі розглянуто питання використання архівної інформації. За- значено, що використання архівної інформації на Черкащині розгорталося за методиками, підготовленими державним органом управління в галузі архівної справи. На з'їзді повітових відділів наукової освіти Київщини в липні 1920 р кожен делегат отримав для передання завідувачам повітових архівів комплект інструкцій і правил серед яких були Тимчасові правила видачі копій з документів і Тимчасові правила користування архівним матеріалом приватними особами. Загалом 1920-1930-х рр. характеризуються активізацією використання архівної інформації Впродовж цього періоду сформувалися такі його напрями як організація користування архівними документами через читальний зал, виставкова робота, довідкова діяльність, про що свідчить підготовка виставок організація роботи дослідників в читальних залах та виконання запитів державних громадських і наукових установ, окремих громадян

Найхарактернішою рисою передвоєнного періоду 1939-1941 рр. порівняно з попереднім етапом організації архівної справи було повне обмеження доступу до документів та публікаторської діяльності в зв'язку з підпорядкуванням архівних установ НКВС УРСР. Роботу читальних залів в архівах було практично припинено

Першочерговим в умовах панування радянської ідеології було виявлення документів з метою використання в наукових та агітаційно-пропагандистських цілях, яке здійснювалося в повоєнні роки переважно згідно з заявками партійних і державних органів наукових установ У 1956 р держархівом області було складено перший перспективний план публікаторської роботи на 1956-1959 рр, згідно з яким проводилося виявлення документів за темами радянського будівництва на Україні в період іноземної інтервенції і громадянської війни; історії промисловості Черкаської області колективізації сільського господарства Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр селянського руху на Україні в ХІХ ст “боротьби українського народу проти буржуазно-націоналістичної контрреволюції"

Розширенню науково-дослідної та науково-інформаційної роботи спрощенню доступу дослідників до архівних документів в 1958 р в держархіві області сприяло часткове розсекречення документів Було розсекречено 66 фондів (2851 справа) і переведено на загальне зберігання документи, доступ до яких було необгрунтовано обмежено. Найпоширенішою формою використання документної інформації залишалася організація виставок до ювілеїв і пам'ятних дат Так архівні установи області підготували виставки архівних документів до 60-річчя КПРС 20-річчя звільнення Черкас від фашистських окупантів 150-річчя від дня народження Т Г Шевченка та ін.

Важливе місце в діяльності облдержархіву в 1962-1971 рр. посідала участь у підготовці тому “Черкаська область” серії “Історія міст і сіл УРСР” Співробітники архіву переглянули 7 тис од зб. склали 21 тис тематичних карток виконали 29 тематичних запитів з історії 47-ми населених пунктів області написали 3 нариси прорецензували 15 нарисів видали 391 довідку

У 1980-х рр. в архівній справі розпочалися демократичні перетворення це виявилося передусім у переведенні на загальне зберігання частини засекречених документів Так у 1981 р у держархіві було створено комісії з визначенню ступеня таємності документів а у 1987 р - зі зняття обмеження і розширення доступу до документів. Після погодження з установами було знято гриф “Для службового користування” з 882 справ фондів органів влади та управління У 1980-і рр., крім виконання запитів, райміськархіви стали активно займатися іншими формами використання документів Протягом 1986-1990 рр. вони підготували 133 виставки документів 40 радіопередач 121 статтю провели 36 лекцій 465 шкільних уроків направили установам 120 ініціативних документальних інформацій Покращилася публікаторська діяльність архівів Було видано три збірники документів путівник по держархіву області архівна інформація активно використовувалася в місцевій періодиці радіомовлення лекції активніше стали проводитися шкільні уроки та бесіди

За роки незалежності України держархівом області виконано понад 58 тис запитів громадян та установ, видано значну кількість довідок генеалогічного характеру та про репресії 1930-х рр Документи держархіву області широко використовувались при підготовці “Книги Пам'яті” видання “Реабілітовані історією” хрестоматії “Духовна спадщина Черкаського краю” нарисів “До історії міста Черкаси” спогадів фронтовиків “Минуле згадують бійці” збірки документів “Голодомор 1932-1933 років на Черкащині”. Змінилася тематика виставок статей радіопередач що готувалися державними архівними установами Головна їх увага приділялася висвітленню “білих плям” історії краєзнавчій тематиці Підготовлено виставки статті лекції про Черкащину в роки Центральної Ради та УНР діяльність Черкаської міської думи “Умань купецьку” про голод 1932-1933 рр. на Черкащині історію церков м Черкас та Автокефальну церкву на Черкащині в 1920-і рр. про життя українців за межами країни історію Кам'янського цукрокомбінату який у 1994 р відзначив своє 150-річчя

Важливе значення мало проведення у 1988-2000 рр. роботи з розсекречування документів На загальне зберігання у 1988-1991 рр. було передано 304 фонди (2050 справ) і у 1994-2000 рр. - 14 фондів (695 справ) що значно активізувало увагу дослідників до цих маловідомих документів. Отже використання архівної інформації переважно відбувалося за усталеними формами, але кардинально змінилася тематика виявлення архівної інформації та проблематика досліджень.

ВИСНОВКИ

У висновках наведено підсумки дослідження, які виносяться на захист:

1. Детальне вивчення регіональної історії архівної справи є обов'язковою умовою створення синтетичної фундаментальної праці з історії архівної справи в Україні. Дослідження особливостей становлення і розвитку архівної справи в регіонах України є важливим регіональним компонентом історичної науки, дієвим засобом громадського виховання та привернення уваги урядових структур до проблем архівістики, які потребують нагального вирішення.

Розвиток архівної справи на Черкащині в 1919-2000 рр. є практично не розробленою в українській історіографії проблемою. Всебічне вивчення регіональної історії архівів Черкащини розпочалося лише наприкінці XX ст. У зв'язку з нерозробленістю досліджуваної проблеми в історіографії архівознавства пріоритетне значення для вивчення розвитку архівної справи на Черкащині мали історичні джерела, виявлені дисертантом у Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського, Національній парламентській бібліотеці, Державній історичній бібліотеці України, Науково-довідковій бібліотеці центральних державних архівів України, Черкаській науковій обласній бібліотеці та фондах ЦДАВО України, ЦДАГО України, державних архівах Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської областей. Актуалізована частина інформації джерельної бази представлена законодавчими і нормативними актами, організаційно-розпорядчими документами державних органів управління, матеріалами періодики, інструктивними та довідково-інформаційними матеріалами, довідковими виданнями; опублікованими збірниками документів. Неактуалізовану частину інформації джерельної бази складає інформація писемних джерел. Загалом джерельна база є репрезентативною для вивчення історії становлення і розвитку архівної справи на Черкащині, створення мережі місцевих архівних установ; реконструкції основних напрямів діяльності архівів Черкащини, аналізу персонального внеску черкаських архівістів у розвиток архівної справи.

2. Становлення архівної справи на Черкащині відбувалося в складних умовах. Безперервна зміна влади в період створення Української держави нанесли істотних збитків архівним документам. Вони знищувалися під час військових подій, цінні - вивозилися до інших міст, використовувалися без належної експертизи як паперова сировина. На кінець XX ст. зусиллями працівників архівних установ Черкащини джерела минулого і сучасного багатовікової історії України зібрані в архівах, упорядковані на основі єдиних принципів і широко використовуються в інтересах розвитку краю. Сформовані архівні фонди становлять собою унікальну за своїм складом і змістом документальну спадщину, яка дозволяє дослідити різні періоди історії регіону.

3. Загалом у розвитку архівної справи на Черкащині можна умовно виокремити п'ять етапів, які в основному корелюють із загальним розвитком архівної справи в Україні: I - 1919-1938 рр. створення мережі архівних установ, становлення архівної справи; II - 1939-1942 рр. - посилення уваги до обліку і водночас обмеження доступу до документів; III - 1943-1953 рр. - повоєнна відбудова архівної справи; IV - 1954-1990 рр. - активізація комплектування державних архівів та використання архівної інформації, розвиток методичної роботи; V - 1991-2000 рр. -демократизація архівної справи, розроблення та запровадження нових підходів до використання архівної інформації, активізація науково-методичної роботи державних архівів.

4. Істотну роль у комплектуванні архівів Черкащини та популяризації архівної справи відіграли архівні кореспонденти, найактивнішим та найініціативнішим осередком яких на Черкащині був Уманський окрарх. Виявленню унікальних архівних документів прислужилися, зокрема архкори с Михайлівки Уманського р-ну Ю Куций, с Тальянок Бабанського р-ну Гоняний, м. Суботова на Чигиринщині С. Яременко. Уманські архкори ініціювали нові шляхи вдосконалення своєї діяльності: систематичне проведення нарад архкорів, пристосування друкованого органу ЦАУ УСРР - журналу “Радянський архів” для масового читача, ширшої публікації в ньому дописів архкорів

5. Основні напрями діяльності архівних установ Черкащини у 1919-2000 рр. узгоджувалися з завданнями, які стояли перед ними та залежали від змін у суспільно-політичному, науковому та культурному житті держави. Основним напрямом діяльності архівних установ Черкащини в 1919 - 1938 рр. було збирання архівних документів та організація їх зберігання. З переходом архівних установ у підпорядкування НКВС УРСР 1939 р. був значно обмежений доступ до архівної інформації, що справило вплив на діяльність архівів. У другій половині 1940 - першій половині 1950-х рр. черкаські архівісти займалися науково-технічним опрацюванням зібраних після Другої світової війни документів та комплектуванням документами ліквідованих установ. Важливими напрямами роботи було проведення організаційної роботи з поліпшення умов зберігання, систематизації та якісного упорядкування документів. У 1960-і рр. пріоритет у діяльності архівних установ належав роботам із перевірки наявності, ремонту і реставрації, експертизи цінності документів, обліку та відновлення згасаючих текстів, удосконаленню описів справ. Архівний відділ більше працював над забезпеченням своєчасного і якісного планування роботи держархівів, яке розглядалося як важливий організаційний захід. 1970-ті рр. пов'язані з активним комплектуванням облдержархіву, якому було надано нове приміщення. Важливе значення в напрямі забезпечення збереженості архівних документів мало створення зональної лабораторії мікрофільмування документів. У цей період активного розвитку набула методична та наукова робота архівів. Одним з основних напрямів діяльності державних архівів у 1990-х рр. було виконання робіт із забезпечення збереження документів. Систематична й планомірна діяльність черкаських архівістів уможливила формування багатої документальної бази з історії краю як джерела і гаранта неупередженого дослідження історії Черкащини.

...